18. ІМУНОМОДУЛЯТОРИ ТА ПРОТИАЛЕРГІЧНІ ЗАСОБИ

18.1. Імуномодулятори

18.1.1. Імуноглобуліни

18.1.1.1. Загальні

18.1.1.2.Специфічні

18.1.2. Цитокіни

18.1.2.1. Інтерферони

18.1.2.1.1. Природні сполуки

18.1.2.1.2. Рекомбінантні сполуки

18.1.2.2. Фактори росту

18.1.2.2.1.Рекомбінантні сполуки

18.1.2.3. Інтерлейкіни

18.1.2.3.1. Рекомбінантні сполуки

18.1.3. Індуктори інтерферонів

18.1.3.1. Природні сполуки

18.1.3.2. Синтетичні сполуки

18.1.4. Препарати тимічного походження

18.1.4.1. Природні сполуки

18.1.4.2. Синтетичні сполуки

18.1.5. Інші препарати

18.1.6. Препарати бактеріального походження

18.1.7. Препарати грибкового походження

18.1.8. Препарати тваринного походження

18.1.9. Препарати рослинного походження

18.1.10. Синтетичні імуномодулятори

18.1.10.1. Низькомолекулярні

18.1.10.2. Високомолекулярні

18.1.11. Вітаміни, мінерали

18.1.12. Інші

18.1.13.Імуносупресанти

18.1.13.1. Глюкортикортикостероїди

18.1.13.1.1. Системні

18.1.13.1.2. Топічні

18.1.13.2. Природні сполуки

18.1.13.3. Синтетичні сполуки

18.1.13.4. Імуносупресори на основі моноклональних антитіл

18.1.14. Гомеопатичні

18.2. Протиалергічні засоби

18.2.1. Антигістамінні препарати

18.2.1.1. Антигістамінні препарати І покоління:

18.2.1.2. Антигістамінні препарати ІІ покоління

18.2.1.3. Місцеві селективні антигістамінні препарати

18.2.2. Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів

18.2.3. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів

18.2.4. Глюкокортикостероїди

18.2.4.1. ГК для системного застосування

18.2.4.2. ГК місцевої дії

18.2.4.2.1. Інгаляційні

18.2.4.2.2. Назальні

18.2.4.2.3. Зовнішні і кон’юктивальні форми

18.2.6. Імуносупресори

18.2.6.1. Системні

18.2.6.2. Зовнішні

18.2.7.Препарати для проведення специфічної імунотерапії

18.2.7.1. Стандартні

18.1. Імуномодулятори

18.1.1. Імуноглобуліни

18.1.1.1. Загальні

· Імуноглобулін людини нормальний (Immunoglobulinum human normale ad usum extravenosum)*

Фармакотерапевтична група: J06ВА01 – імуноглобуліни.

Основна фармакотерапевтична дія: підвищує неспецифічну резистентність організму.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика гепатиту А, грипу, кору, кашлюку, поліомієліту, менінгококової інфекції; лікування грипу, гіпо- та агамаглобулінемій; підвищення резистентності організму в період реконвалесценції після г. інфекцій із затяжним перебігом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м; лля профілактики гепатиту А дорослим призначають одноразово в дозі 3 мл, а дітям — залежно від віку: віком 1–6 років — 0,75 мл; 7–10 років — 1,5 мл; від 10 років та старшим — 3 мл; за необхідності повторне введення Ig показане не раніше, ніж через 2 місяці після першого застосування препарату; для профілактики кору - одноразово дітям віком від 3-місяців, які не хворіли кором і не були щеплені проти цієї інфекції ( не пізніше 6 діб після контакту з хворим); доза препарату залежно від стану здоров’я та часу, що минув від моменту контакту, становить 1,5 мл або 3 мл; дорослим та дітям при контакті з хворим із змішаними інфекціями призначають препарат у дозі 3 мл; для профілактики та лікування грипу - одноразово дорослим в дозі 6 мл, дітям залежно від віку: до 2-х років — 1,5 мл; від 2 до 7 років — 3 мл; від 7 років — 4,5 мл; при лікуванні тяжких форм грипу рекомендується повторне введення Ig через 24-48 год після першого введення у вищезазначених дозах; для профілактики кашлюку - двічі з інтервалом 24 год в разовій дозі 3 мл дітям, які не хворіли на кашлюк, у якомога раніші терміни після контакту з хворим (щепленням підлягають усі діти першого року життя, ослаблені діти, а також діти віком від 1 року, не прищеплені проти кашлюку); для профілактики менінгококової інфекції - одноразово дітям у віці вд 6 місяців до 7 років не пізніше 7 діб після контакту з хворим генералізованою формою менінгококової інфекції в дозах 1,5 мл (дітям до 3-х років включно) та 3 мл (дітям, старшим 3-років); для профілактики поліомієліту - одноразово залежно від стану здоров’я в дозі 3 мл або 6 мл не прищепленим та не повноцінно прищепленим протиполіомієлітною вакциною дітям у якомога раніші терміни після контакту з хворим паралітичною формою поліомієліту; для лікування гіпо- та агамаглобулінемії у дітей - 1 мл/кг маси тіла: розрахункову дозу можна ввести в 2-3 прийоми з інтервалом 24 год (подальші введення Ig проводять не раніше, як через 1 місяць); для підвищення резистентності організму в період реконвалесценції після г. інфекційних захворювань з тяжким перебігом та при хронічних та затяжних пневмоніях - дорослим та дітям у разовій дозі 0,15-0,2 мл на 1 кг маси тіла, кратність введення до 4-х ін’єкцій, інтервали між ін’єкціями становлять 2-3 доби; після введення Ig щеплення проти кору та епідемічного паротиту здійснюють не раніше, ніж через 2-3 місяці (після вакцинації проти цих інфекцій Ig слід вводити не раніше, ніж через 2 тижні).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції у вигляді гіперемій та підвищення t° до 37, 5^оС протягом першої доби; у осіб із зміненою реактивністю можуть розвиватися АР різного типу, а у винятково рідкісних випадках — анафілактичний шок (у зв’язку з цим особи, що прийняли препарат, повинні перебувати під медичним спостереженнями протягом 30 хв).

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі алергічні захворювання в анамнезі; при імунологічних системних захворюваннях (хвороби крові, сполучної тканини, нефрит та ін..) Ig слід вводити на фоні відповідної терапії.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій 10% по 1,5 мл (1 доза) або 3 мл (2 дози) в амп., рідина по 1,5 мл (1 доза) та 3 мл (2 дози) в амп.

Торгова назва:

І. Імуноглобулін людини нормальний, ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік"	₴₴₴
Імуноглобулін людини нормальний, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"	н/д
Імуноглобулін людини нормальний, Комунальний заклад охорони здоров'я Донецька обласна станція переливання крові	н/д
Імуноглобулін людини нормальний, Луганська обласна станція переливання крові	н/д
Імуноглобулін людини нормальний, Теребовлянська обласна комунальна станція переливання крові	н/д

· Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення (Immunoglobulinum human normale ad usum intravenosum) *

Фармакотерапевтична група: J06BA02 – імуноглобуліни.

Основна фармакотерапевтична дія: має неспецифічну активність антитіл, що проявляється у підвищенні резистентності організму; властивості обумовлені присутністю антитіл протми різноманітних збудників – вірусів і бактерій (гепатиту А і В, герпесу, вітряної віспи, грипу, кору, поліомієліту, кашлюку, краснухи, стафілококу, кишкової палички, пневмококів ті інших інфекцій).

Показання для застосування ЛЗ: лікування первинного с-му дефіциту антитіл – агаммаглобулінемії або гіпогаммаглобулінемії (вроджена форма, період фізіологічного дефіциту у немовлят); вторинного с-му дефіциту антитіл – захворювання крові, ятрогенний імунодефіцит, в результаті імуносупресивного лікування, набутого імунодефіциту (СНІД), особливо при інфікуванні дітей вірусом імунодефіциту; тяжкі бактеріально-токсичні і вірусніх інфекції; хірургічні ускладнення, що супроводжуються бактерінемією та септикопіємічними станами; цитопенії різноманітного ґенезу (г. та хр. лейкоз, апластична анемія, стан після лікування цитостатиками); аутоімунні захворювання (ідіоматична тромбопенічна пурпура та ін.); профілактика та лікування інфекцій у недоношених дітей із малою вагою при народженні (1500 г); вагітні жінки із загрозою передчасних пологів з метою зниження дитячої смертності і загрози розвитку інфекції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим рекомендовано 4-8 мл (0,2-0,4 г) на 1 г маси тіла протягом 4-5 днів; при гістацитостатичній мієлосупресії з метою профілактики інфекційно-загальних складнень – 4 мл (0,2 г) на 1 кг маси тіла протягом 4-5 днів; при гаптеновому агранулозі – 8,5 мл (0,42 г) на 1 кг маси тіла протягом 4 днів; при гіпоімуноглобулонемії, що спостерігається при хр. лімфо- та мієлопроліферативних захворюваннях, а також при імунній та гаптеновій тромбоцитопенії - 4-8 мл (0,2-0,4 г) на 1 кг маси тіла протягом 4-5 днів; для дітей доза становить 3-4 мл (0,15-0,2 г) на 1 кг маси тіла, одноразово, за необхідності разова доза може збільшуватись до 8 мл (0,4 г) на 1 кг маси тіла, але не більше 10 мл (0,5 г) на 1 кг маси тіла; при первинному і вторинному імунодефіциті – 4 мл (0,2 г) на 1 кг маси тіла одноразово, або більше з інтервалом 3-4 тижні; при тяжких бактеріальних та вірусних інфекціях – 4-8 мл на 1 кг маси тіла (число трансфузій залежить від тяжкості процесу); при цитопеніях різного ґенезу – 4 мл (0,2 г) на 1 кг маси тіла щоденно протягом 5 діб або 20 мл (1 г) на 1 кг маси тіла протягом 2 діб; при аутоімунних захворюваннях – 4-8 мл (0,2-0,4 г) на 1 кг маси тіла щоденно протягом 5 діб або 20 мл (1 г) на 1 кг маси тіла протягом 2 діб (курсова доза не повинна перевищувати 2 г на 1 кг маси тіла); Ig вводять в/в краплинно із швидкістю 8-10 крап/хв.; курс лікування складається з 3-5 трансфузій, які проводять щоденно, за необхідності курс лікування повторюють через 3-4 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР різноманітного типу, в окремих випадках – анафілактоїдні реакції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АР на білки крові людини в анамнезі; особам, що страждають на захворювання, у ґенезі провідниками являються імунопатологічні механізми (колагеном, імунні захворювання крові, нефрит), препарат призначається після консультації відповідного спеціаліста.

Форми випуску ЛЗ: рідина по 25 мл, 50 мл або 100 мл, р-н для ін'єкцій по 10 мл у фл. по 20 мл, 25 мл та 50 мл.

Торгова назва:

І. Біовен моно, Веноімун, Веноімун моно, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"	₴₴₴
Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення, ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік"	₴₴₴

18.1.1.2.Специфічні

· Імуноглобулін людини проти цитомегаловірусу (Сytomegalovirus immunoglobulin)*

Фармакотерапевтична група: J06BB - специфічні імуноглобуліни.

Основна фармакотерапевтична дія: антивірусна (цитотоксична); специфічна активність препарату обумовлена вірус нейтралізуючою дією антитіл; Ig G також спричинює імуномодулюючий ефект, впливаючи на різні ланки імуної системи людини; підвищує неспецифічну резистентність організму; виявляє антитілозалежну клітинну цитотоксичність стосовно вірусів інфікованої клітини.

Показання для застосування ЛЗ: цитомегаловірусна інфекції у пацієнтів з імуносупресією, в тому числі після трансплантацій; г. цитомегаловірусна інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, медикаментозною імуносупресією або імунодефіцитом іншого ґенезу (у тому числі СНІД).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовано одноразову дозу 50 МО/кг маси тіла; при трансплантації введення (1мл/кг маси тіла) слід починати в день трансплантації, а при пересадці кісткового мозку – в день на передодні трансплантації; профілалактику починають за 10 днів до трансплантації, особливо ЦМВ-серопозитивних пацієнтам; курс - не менше 6 одноразових доз з інтервалом у 2-3 тижні; терапія маніфестуючої інфекції - мінімум 2 мл/кг маси кожні 2 дні до зникнення клінічних симптомів; швидкість введення не повинна перевищувати 20 крап/хв (1 мл /хв).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до Ig людини,у рідкісних випадках при селективному дефіциті Ig А та наявності а/т проти Ig A.

Форми випуску ЛЗ: р-н 5% по 10 мл,25 мл або 50 мл; р-н 10% по 10 мл, 25 мл, 50 мл.

Торгова назва:

І. Цитобіотек, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма", Україна

₴₴₴

· Імуноглобулін людини проти вірусу простого герпесу (Immunoglobulinum humanum contra virus Herpes simplex)*

Фармакотерапевтична група: J06ВВ - специфічні імуноглобуліни

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна дія; Ig G збагачений а/т проти НSV, не менше 97%; імунологічно активна білкова фракція, яка виділена із сироватки або плазми крові донорів; специфічна активність препарату зумовлена віруснейтралізуючою дією а/т; крім того, Ig G спричиняє імуномодулюючий ефект, впливаючи на різні ланки імунної системи людини, та підвищує неспецифічну резистентність організму.

Показання для застосування ЛЗ: лікування г. генералізованої НSV-інфекції та хр. Захворювань, викликаних вірусом простого герпесу у дорослих та дітей; профілактика г. НSV-інфекції та ускладчень, які можуть бути пов'язані з реактивацією хронічної інфекції, в імунонескомпроментованих осіб та пацієнтів з імунодефіцитом, медикаментозною імуносупресією (зокрема при трансплантації органів і тканин, особливо у НSV-серопозитивних пацієнтів) або імунодефіцитами, викликаними іншими причинами (зокрема СНІДом).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м; рекомендовано для профілактики г. НSV-інфекції або реактивації хр.НSV-інфекції разова доза для дітей та дорослих складає від 0,1 до 0,2 мл/кг маси тіла щоденно або через день від 3 до 5 введень; при лікуванні локалізованих форм інфекції та ДНК-позитивних клінічно безсимптомних формах, разова доза препарату для дітей та дорослих складає від 0,2 до 0,3 мл/кг маси тіла; лікувальний курс від 3 до 5 ін'єкцій; при лікуванні генералізованих форм інфекції з ураженням життєво важливих органів та систем разова доза препарату складає для дітей та дорослих від 0,3 до 0,5 мл/кг маси тіла; препарат вводять кожні 24 год від 5 до 7 діб в залежності від ступеня тяжкості перебігу захворювання, стану хворого та терапевтичного ефекту.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції – гіперемія, підвищення t° до 37,5°С протягом першої доби; АР різного типу (у рідких випадках - анафілактичний шок).

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі АР на введення білкових препаратів крові людини в анамнезі.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій в амп. по 1 мл, 2 мл та 5 мл.

Торгова назва:

І. Імуноглобулін людини проти вірусу простого герпесу, рідкий, Київський міський центр крові

н/д

· Імуноглобулін людини проти вірусу Епштейна-Барр (Immunoglobulinum humanum contra virus Epstein-Barr)*

Фармакотерапевтична група: J06ВВ - специфічні імуноглобуліни

Основна фармакотерапевтична дія: віруснейтралізуюча дія; основою препарату є Ig, зокрема Ig G, специфічний до вірусу Епштейна-Барр; специфічна активність препарату зумовлена віруснейтралізуючою дією а/т; крім того, Ig G, спричиняє імуномодулюючий ефект, впливаючи на різні ланки імунної системи людини, та підвищує неспецифічну резистентність організму.

Показання для застосування ЛЗ: лікування захворювань, спричинених вірусом Епштейна-Барр.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для лікування захворювань дорослим Ig людини проти вірусу Епштейн-Барр, виробництва ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма вводять в/м 5 разів з інтервалом 48 год у дозі 4,5 мл (3 амп. по 1,5 мл) на введення; дітям старше 3 років - вводять 4-5 разів через 48 год в дозі 3 мл (2 амп. по 1,5 мл); Вірабін, виробництва Київського міського центру крові для профілактики г. ЕВV-інфекції або при реактивації хр. ЕВV-інфекції разова доза для дітей та дорослих складає від 0,1 до 0,2 мл/кг маси тіла щоденно або через день від 3 до 5 ін'єкцій; при лікуванні локалізованих форм інфекції та ДНК-позитивних клінічне -безсимптомних формах, разова доза для дітей та дорослих складає від 0,2 до 0,3 мл/кг маси тіла; лікувальний курс від 3 до 5 ін'єкцій; при лікуванні генералізованих форм інфекції з ураженням життєво важливих органів та систем організму разова доза препарату складає для дітей та дорослих від 0,3 до 0,5 мл/кг маси тіла; препарат вводять кожні 24 год від 5 до 7 діб в залежності від ступеня тяжкості перебігу захворювання, стану хворого та терапевтичного ефекту; при Епштейн-Барр вірусному енцефаліті можливо продовження терміну введення препарату до 10 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції – гіперемія, підвищення t° до 37,5°С протягом першої доби; АР різного типу, а у винятково рідких випадках - анафілактичний шок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі АР на введення білкових препаратів крові людини в анамнезі.

Форми випуску ЛЗ: рідина по 1,5 мл (1 доза) та 3,0 мл (2 дози) в амп.

Торгова назва:

І. Імуноглобулін людини проти вірусу Епштейн-Барр, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма	н/д
Вірабін (Імуноглобулін людини проти вірусу Епштейн-Барр, рідкий), Київський міський центр крові.	н/д

18.1.2. Цитокіни

18.1.2.1. Інтерферони

18.1.2.1.1. Природні сполуки

· Інтерферон лейкоцитарний людський (Interferon leukocyticum humanum)*

Фармакотерапевтична група: L03AB01 - інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія: має широкий спектр противірусної дії; нетоксичний, нешкідливий при введенні черкез дихальні шляхи.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування грипу, а також інших ГРВІ: з метою профілактики введення слід починати у разі безпосередньої загрози зараження і продовжувати, доки існує небезпека зараження; з метою лікування - на ранній стадії захворювання при появі перших клінічних симптомів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують шляхом розпилення його водного р-ну розпилювачами будь-якого типу або закапування; для профілактики грипу та інших ГРВІ у кожний носовий хід вводять по 0,25 мл (5 крап.) р-ну 2 р/добу з інтервалом не менше 6 год; при лікуванні - по 0,25 мл у кожний носовий хід кожні 1-2 год, не менше 5 р/добу протягом 2-3 днів; найбільш ефективним є спосіб інгаляції - на 1 введення використовують 3 амп. препарату, розчиненого в 10 мл води, інгаляційним способом вводять через ніс 2 р/добу з інтервалом не менше 1-2 год; дорослим та дітям препарат призначають в однаковій дозі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: з обережністю особам з гіперчутливістю до а/б та курячих білків.

Протипоказання до застосування ЛЗ: не встановлені.

Форми випуску ЛЗ: ліофілізована маса по 1 000 МО противірусної активності в амп. по 0,5 мл, 1 мл та 2 мл, ліофілізований порошок по 1 000 МО противірусної активності в амп. по 0,5 мл, 1 мл та 2 мл.

Торгова назва:

І. Інтерферон лейкоцитарний людський сухий, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма", Україна

₴

18.1.2.1.2. Рекомбінантні сполуки

· Інтерферон альфа 2b (Interferon alfa 2b) * (також див. п.19.4.1. розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

Фармакотерапевтична група: L03AB05 – інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча, антипроліферуюча та противірусна дія; містить рекомбінантний інтерферон людини, який повністю ідентичний інтерферону альфа 2b; нетоксичний, нешкідливий при введенні через дихальні шляхи;.дослідження фармакокінетики в сироватці крові показали, що ректальне застосування сприяє більш тривалій циркуляції інтерферону в крові, ніж в/в введення рекомбінантного інтерферону альфа-2.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування грипу, ГРВІ та вірусно-бактеріальних інфекцій у дорослих та дітей, у тому числі у новонароджених; ректальні свічки рекомендовано у комплексній терапії різних інфекційно-запалювльних захворювань у дітей, у тому числі, новонароджених та недоношених: пневмонії (бактеріальній, вірусній, хламідійній), менінгітах, сепсисі, специфічній внутрішньоутробній інфекції (хламідіозі, герпесі, цитомегалії, ентеровірусній інфекції, вісцеральному кандидозі, мікоплазмозі); для лікування Епштейн-Барр вірусної інфекції у дітей; лікування хр.урогенітального хламідіозу; папіломатоз гортані; розсіяний склероз; злоякісні пухлини (меланома шкіри та ока, рак нирки, сечового міхура, яєчника, молочної залози, саркома Капоші, мієломна хвороба); гемобластози (хр.мієлоєдна лейкемія, волосатоклітинна лейкемія, неходжкінська злоякісна лімфома).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: р-н вводять в/м, п/ш, в/в, ендолімфально, внутрішньоочеревинно, внутрішньопухирно, ректально, парабульбарно, інтраназально.

Інтробіон, Лаферон-ФармБіотек™, Лаферон-ФармБіотек®, Альфарекін®, Лаферобіон рекомендовано:

- г.ВГВ - в/м по 1 млн МО (в тяжких випадках по 2 млн МО) 2 р/добу протягом 10 днів; в залежності від стану хворого подібний курс може бути пролонгований до 2-3 тижнів або продовжений по 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом декількох тижнів;

- хр.ВГВ – в/м по 3-4 млн МО 3 рази на тиждень протягом 2 місяців;

- ГРВІ у дорослих – в/м по 1-3 млн МО, починаючи з 1-2 –го дні захворювання протягом 3-х днів; інтраназально по 4-6 крап. в кожний носовий хід 6-8 р/добу; дітям, в т.ч. новонародженим – інтраназально по 2-3 крап. в кожний носовий хід 3-6 р/добу протягом 3-5 днів; дозування препарату для новонароджених – 20-50 тис МО/мл, для решти дітей – 100 тис МО/мл;

- г. та рецидивуюча пневмонія вірусної та вірусно-бактеріальної етіології – в/м по 1 млн МО протягом 5-7 днів у складі комплексної терапії;

- г.кишкові інфекції у дітей раннього віку з явищами гіпокоагуляції – ректально в дозі 10 тис МО/кг триразово з інтервалом 48 ггод;

- гнійно-септичні стани, перитоніт, множинні абсцеси черевної порожнини – в/в по 2-4 млн МО 1 р/добу; загальна доза 12-16 млн МО на курс; доцільне одночасне ендолімфатичне введення препарату 2-4 млн МО 1 р/добу;

- герпетичні інфекції: оперізуючий лишай – щоденно 1 млн МО в/м + 2 млн МО в 5 мл фізіологічного р-ну п/ш в декілька точок наволо висипання протягом 5-7 днів; шкірні герпетичні висипання, генітальна герпетична інфекція – щоденно в/м або п/ш 2 млн МО; можна поєднувати з місцевим застосуванням у вигляді аплікацій в ділянці висипань.

Альфарона вводять п/ш та в/м 3 рази на тиждень, через день; рекомендовано:

- хр. ВГВ – п/ш 5 млн. МО 3 рази на тиждень (через день) протягом 6 місяців;

- хр. ВГС – п/ш 3 млн. МО 3 рази на тиждень (через день).

Інтрон А®, Біоферон рекомендовано:

- хр. ВГВ – дорослим по 30-35 млн МО на тиждень п/ш або в/м, як по 5 млн МО щодня, так і по 10 млн МО 3 рази на тиждень протягом 16-24 тижнів; дітям віком 1-17 років – 3 млн МО/м² 3 рази на тиждень протягом першого тижня лікування з наступним підвищенням дози до 6 млн МО/м² 3 рази на тиждень(МПД – 10 млн МО 3 рази на тиждень) п/ш протягом 16-24 тижнів; якщо після 3-4 місяців лікування не спостерігається позитивна динаміка за результатами визначення HBV-ДНК у сироватці крові, лікуванння припиняється;

- хр. ВГС – дорослим по 3 млн МО 3 рази на тиждень п/ш в якості монотерапії або у комбінації з рибавірином; дітям віком від 3 років – по 3 млн МО/м² 3 рази на тиждень п/ш у комбінації з рибавіріном у формі капсул або сиропу; оптимальна тривалість монотерапії не встановлена, але рекомендований курс лікування – 12 -18 місяців;

- хр.гепатит Дельта – початкова доза 5 млн МО/м² 3 рази на тиждень протягом щонайменше 3 – 4 місяців.

Еберон альфа Р, рекомендовано:

- підгострий гепатит – 12-15 млн МО щоденно протягом 3 – 5 днів в/м або внутрішньо очеревино, потім по 6 млн МО в\м кожні 2 дні до отримання негативного результату на вірусні маркери захворювання; підгострий вірусний гепатит (субшвидкоплинний) у дітей старше 1 року – 3 -6 млн МО/м² протягом 1-2 тижнів (внутрішньо очеревино протягом першого тижня, в/м – протягом наступного), потім продовжити в тій же дозі 3 рази на тиждень;

- хр. ВГВ – дорослим 6 млн МО щодня в/м протягом 2 тижнів, потім три рази на тиждень протягом 4 тижнів та 2 рази на тиждень протягом 16 тижнів; для дітей віком до 12 років – 3 – 6 років МО/м² в/м 3 рази на тиждень протягом 16 тижнів;

- хр. ВГС – 3 млн МО в/м або п/ш 3 рази на тиждень протягом 9 місяців; ефективні сит підвищується в комбінації з рибавірином.

Лікування хр.урогенітального хламідіозу, папіломатозу гортані, розсіяного склерозу, злоякісних пухлин та гемобластозів – див. відповідні розділи «Акушерство та гінекологія. Лікарські засоби», «Оториноларингологія. Лікарські засоби», «Неврологія. Лікарські засоби», «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень».

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: грипоподібні симптоми - озноб, підвищення t°, стомлюваність, в’ялісь, головний біль, біль у м’язах, суглобах, пітливість; система кровотворення (при тривалому застосуванні) - лейкопенія, тромбоцтопенія, анемія; ШКТ, печінка - підвищення рівня АЛТ та АСТ, ЛФ; ЦНС (при тривалому застосуванні) - запаморочення, порушення сну; серцево-судинна система – АГ або гіпотензія, тахікардія; шкіра та придатки - випадіння волосся; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; захворювання щитовидної залози; тяжкі порушення функцій нирок, печінки; тяжкі серцево-судинні захворювання; епілепсія та інші захворювання ЦНС (в т.ч. функціональні); пригнічення мієлоїдного ростка кровотворення.

Форми випуску ЛЗ: ліофілізат для приготування р-ну для інтраназального введення по 50 000 МО, по 100 000 МО, ліофілізат для приготування р-ну для ін`єкцій по 100 тис. МО; 1 млн МО, по 3 млн МО, по 5 млн МО, 6 млн МО, 9 млн МО, 18 млн МО у фл. або амп.; р-н для ін'єкцій по 10 млн МО у монодозових фл., по 18 млн МО і 25 млн МО у мультидозових фл., по 18 млн МО, 30 млн МО і 60 млн МО у мультидозових шприц-ручках; супозиторії ректальні по 150000 МО, або 1 млн МО, або 3 млн МО.

Торгова назва:

І. Інтробіон, Лаферон-ФармБіотек™, ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік»	₴₴₴
Лаферон-ФармБіотек®, ТОВ "Науково-виробнича компанія "Інтерфармбіотек"	₴₴₴
Альфарекін® Інтерферон альфа-2b рекомбінантний людський, ТОВ "Науково-виробнича компанія "ФармБіотек"	н/д
Лаферобіон (інтерферон альфа-2b рекомбінантний сухий), ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"	н/д
Лаферобіон (інтерферон альфа-2b рекомбінантний) свічки ректальні, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"	₴₴₴
ІІ. Альфарона, ТОВ "НПП "Фармаклон", Російська федерація	н/д
Інтрон А®, Шерінг-Плау (Брінні) Компані, Ірландія, власна філія Шерінг-Плау Корпорейшн, США	₴₴₴
Еберон альфа Р (Інтерферон людини рекомбінантний альфа-2b), "Центр генної інженерії і біотехнології", Куба, "Національний центр біопрепаратів", Куба	₴₴₴
Біоферон (Інтерферон людський рекомбінантний альфа 2b), Біо Сідус, Аргентина	₴₴₴
Реальдирон, ЗАТ "Сікор Біотех"; "LEMERY S.A. de S.V." для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Литва/Мексика/Ізраїль	₴₴₴
Шанферон, Shanta Biotechnics Pvt. Ltd для "AllMed International Inc.", Інідія/США	н/д

· Інтерферон бета-2а (Interferon beta-2a)*

Фармакотерапевтична група: L03АВ07 –інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча, противірусна дія; має таку ж саму послідовність амінокислот, що і природний людський інтерферон бета; виробляється клітинами ссавців (клітинами яєчника китайського хом'яка), і тому глікозилюється подібно до природного білка; механізм дії препарату при розсіяному склерозі все ще досліджується; у пацієнтів з рецидивно-ремісуючим розсіяним склерозом препарат при п/ш введенні в дозах від 11 до 44 мкг (3 - 12 ммн МО) тричі на тиждень зменшував частоту та тяжкість клінічних рецидивів захворювання, а також частоту випадків прогресування непрацездатності; при лікуванні пацієнтів із вторинним прогресуючим розсіяним склерозом та клінічними ознаками прогресування захворювання протягом попередніх 2 років, які не мали рецидивів хвороби протягом попередніх 8 тижнів, препарат суттєво не впливав на подальшу втрату працездатності, проте він зменшував кількість рецидивів захворювання.

Показання для застосування ЛЗ: рецидивуючий розсіяний склероз (за наявністю двох або більше загострень захворювання за попередні 2 роки).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза 44 мкг, яка вводиться п/ш 3 рази на тиждень; при першому призначенні препарату для запобігання розвитку тахифілаксії та для зменшення побічних реакцій рекомендується вводити дозу 8,8 мкг протягом перших 2 тижнів лікування, 22 мкг - протягом 3-го та 4-го тижнів; 44 мкг рекомендується застосовувати, починаючи з п'ятого тижня лікування; на сьогоднішній час поки що не встановлено, як довго повинно тривати лікування; безпечність та ефективність препарату при лікуванні тривалістю понад 4 роки поки що не були продемонстровані; протягом курсу 4-річного лікування рекомендується проводити оцінку стану пацієнтів щонайменше раз на 2 роки з моменту початку лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: грипоподібний с-м; місцеві реакції - незначне запалення, еритема; безсимптомне підвищення лабораторних показників печінкової функції та зниження кількості лейкоцитів у крові; імунна система - анафілактичні реакції; психічні розлади - спроби суїциду; ЦНС – судоми; судинні порушення – тромбоемболії; гепато-біліарна система - гепатит з жовтухою або без неї; шкіра та п/ш тканини - ангіоневротичний набряк, уртикарія, багатоформиа ексудативна еритема, шкірні реакції, схожі на багатоформну ексудативну еритему, випадіння волосся; втрата апетиту, запаморочення, розвиток тривожного стану, аритмія, вазодилятація, тахікардія, менорагія та метрорагія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність; гіперчутливість до препарату, людського альбуміну; стан глибокої депресії та/чи наявність суїциднихі думок; діти віком молодше 16 років.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 22 мкг (6 млн. МО)/0,5 мл або 44 мкг (12 млн. МО) /0.5 мл у попередньо заповнених шприцах

Торгова назва:

І. Бетабіоферон-1а, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Бiофарма"	н/д
ІІ. Ребіф®, Industria Farmaceutica Serono S.p.A., Італія, Альтернативне виробництво: Laboratoires Serono S.A., Швейцарія	₴₴₴

· Інтерферон бета-2b (Interferon beta-2b)*

Фармакотерапевтична група: L03АВ08 – інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна та імунорегулююча дія; належить до родини цитокінів, які є природними протеїнами; активність інтерферону бета-1b є видоспецифічною; механізм дії інтерферону бета-1b при розсіяному склерозі остаточно не з'ясований; лише відомо, що біологічні властивості щодо модифікування відповідної реакції на інтерферон бета-1b опосередковуються його взаємодією зі специфічними рецепторами, виявленими на поверхні клітин людини; зв'язування інтерферону бета-1b з цими рецепторами індукує експресію низки речовин, які вважаються медіаторами біологічних ефектів інтерферону бета-1b; крім того, інтерферон бета-1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферійної крові.

Показання для застосування ЛЗ: наявність окремого клінічного прояву, що дає підстави підозрювати захворювання розсіяним склерозом («клінічне ізольований с-м»): з метою затримки прогресування захворювання до підтвердженого розсіяного склерозу; рецидивуюче-ремітуючий перебіг розсіяного склерозу (за наявності в анамнезі не менше 2 загострень за останні 2 роки з повним або неповним відновленням неврологічних функцій); вторинно-прогресуючий перебіг розсіяного склерозу, що характеризується загостреннями або вираженим погіршенням неврологічних функцій упродовж останніх 2 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовану дозу 0,25 мг (8 млн МО), що міститься в 1 мл р-ну, який готовий до застосування, вводять п/ш через день; на початку лікування рекомендується титрувати дозу- лікування слід розпочинати з дози 0,0625 мг (0,25 мл) п/ш через день, і поступово збільшувати до 0,25 мг (1,0 мл); період титрування можна адаптувати в залежності від індивідуальної переносимості; тривалість прийому препарату вивчається - була продемонстрована ефективність лікування, яке тривало протягом трирічного періоду; наявні дані за 5-річний період лікування пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом вказують на стійкий ефект від терапії протягом усього періоду лікування; у випадку вторинно-прогресуючого розсіяного склерозу у контрольованому клінічному дослідженні була продемонстрована ефективність терапії упродовж 2 років з обмеженими даними за період до 3 років лікування; у пацієнтів із окремим клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання розсіяним склерозом, ефективність лікування була продемонстрована упродовж дворічного періоду.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: грипоподібні симптоми - гарячка, лихоманка, головний біль, міалгія, артралгія, нездужання або епізоди посиленого потовиділення; місцеві реакції в місці ін'єкції - гіперемія, припухлість, зміна кольору шкіри, запалення, біль, гіперчутливість, некроз і неспецифічні реакції. були значною мірою пов'язані із застосуванням 0,25 мг (8 мільйонів міжнародних одиниць) Бетаферону.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до природного або рекомбінантного інтерферону-В або до будь-якої із допоміжних речовин

Форми випуску ЛЗ: ліофілізований порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,3 мг (9,6 млн МО) у фл. або попередньо заповнених шприцах.

Торгова назва:

І. Бетабіоферон 1b, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Бiофарма"	н/д
ІІ. Бетаферон®, форми "in bulk": Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co.KG, Німеччина, Boehringer Ingelheim, Австрія; готова лікарська форма: Schering AG, Німеччина	н/д

Пегінтерферон альфа-2а (Peginterferon alfa-2a)*

Фармакотерапевтична група: L03AB11 – імуностимулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: антивірусна, антипроліферативна дія; ПЕГ-інтерферон альфа-2а утворюється при зв'язуванні ПЕГ (біс-монометоксиполіетиленгліколю) з інтерфероном альфа-2а; інтерферон альфа-2а виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК, він є похідним продуктом клонованого гену людського лейкоцитарного інтерферону, введеного і експресованого в клітинах Е.col; структура ПЕГ обумовлює клініко-фармакологічні характеристики препарату; розмір і ступінь розгалуженості ПЕГ з молекулярною масою 40 кДа визначають рівні всмоктування, розподілу і виведення препарату; інтерферони зв'язуються зі специфічними рецепторами на поверхні клітин; стимульовані інтерфероном гени модулюють багато біологічних ефектів, включаючи пригнічення вірусної реплікації в інфікованих клітинах, пригнічення проліферації клітин та імуномодуляцію; у хворих на вірусний гепатит С пегінтерферон в дозі 180 мкг на тиждень прискорює виведення віріону та покращує результат вірусологічного контролю у відповідь на лікування в порівнянні з терапією стандартним альфа інтерфероном; у режимі монотерапії протягом 48 тижнів пегінтерферон ефективний при лікуванні пацієнтів з НВеАg-позитивним і НВеАg-негативним/анти-НВеАg - позитивним хр. ВГВ в реплікативній фазі, визначеній по рівню ДНК вірусу гепатиту ВГВ, підвищеному рівню АЛТ і результатах біопсії печінки; при монотерапії або в комбінації з рибавіріном пегінтерферон ефективний в лікуванні хворих на ВГС, влючаючи пацієнтів з компенсованим цирозом печінки і пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС; вірусологічна відповідь залежить від генотипу вірусу; на відмінності в режимах терапії не впливають вірусне навантаження і наявність або відсутність цирозу, тому рекомендації для генотипу 1,2,3 не залежать від цих початкових показників; після комбінованої терапії пегінтерфероном 180 мкг/тиждень і рибавірином 800 мг/добу протягом 24 тижнів у дорослих хворих з компенсованим хр. ВГС, підвищеним рівнем АЛТ і гістологічним діагнозом ВГС, які не отримували раніше лікування інтерфероном і (або) рибавірином, стійка вірусологічна відповідь була досягнута у 84 і 85 % пацієнтів з генотипом 2-3 (з низьким і високим вірусним навантаженням відповідно); комбінація пегінтерферону 180 мкг/тиждень і рибавірину 1000/1200 мг/добу була ефективна у 65 % і 47 % пацієнтів з генотипом 1 вірусу (з низьким і високим вірусним навантаженням відповідно); препарат забезпечує повне пригнічення реплікації вірусу гепатиту С протягом всього 7-денного міждозового інтервалу.

Показання для застосування ЛЗ: лікування хр. ВГС без цирозу або з компенсованим цирозом (монотерапія або комбінація з рибавірином), хр. ВГВ НВеАg-позитивного і НВеАg-негативного, фаза реплікації, з ознаками запалення, без цирозу або з компенсованим цирозом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при НВеАg-позитивному і НВеАg-негативному хр. ВГВ рекомендована доза складає 180 мкг 1 раз на тиждень п/ш протягом 48 тижнів; хр. ВГС - при монотерапії рекомендована доза складає 180 мкг 1 раз на тиждень п/ш протягом 48 тижнів; при комбінованій терапії з рибавірином тривалість терапії і доза рибавірину залежать від генотипу вірусу; у пацієнтів з 1 генотипом ВГС, у яких через 4 тижні лікування виявляється РНК ВГС незалежно від рівня вірусного навантаження до лікування, тривалість лікування повинна складати 48 тижнів; лікування протягом 24 тижнів показане пацієнтам з 1 генотипом ВГС з низьким вихідним вірусологічним навантаженням (<800000 МО/мл) і пацієнтам, інфікованим 4 генотипом ВГС, у яких при дослідженні через 4 тижні терапії не визначається РНК ВГС, яка залишається негативною через 24 тижні лікування; можливість призначення скороченого курсу лікування у пацієнтів з 1 генотипом ВГС і високим вихідним вірусним навантаженням (>800000 МО/мл), у яких через 4 тижні терапії не визначається РНК ВГС, яка залишається негативною через 24 тижні лікування, повинна розглядатись з обережністю в зв'зку з наявністю обмежених даних про достовірний негативний вплив скороченого курсу лікування на досягнення стійкої вірусологічної відповіді; тривалість лікування пацієнтів, інфікованих 2, 3 генотипом ВГС незалежно від вихідного вірусного навантаження складає 24 тижні; Ко-інфекція ВІЛ/ВГС - 180 мкг 1 раз на тиждень як монотерапія або в комбінації з рибавірином (800 мг) протягом 48 тижнів незалежно від генотипу; Визначення ранньої вірусологічної відповіді на 12 тижнів терапії може прогнозувати досягнення стійкої вірусологічної відповіді; пацієнтам з ранньою вірусологічною відповіддю рекомендується продовжувати лікування до 24 - 48 тижнів; після визначення ранньої вірусологічної відповіді слід вирішити питання про відміну терапії, оскільки частота стійкої вірусологічної відповіді у пацієнтів, що не відповіли на терапію, складає менше 2 %; проте, у окремих хворих з цирозом може бути виправдане продовження лікування пегінтерфероном, оскільки гістологічна відповідь може наступати і при відсутності вірусологічної ремісії; не виявлено переваги терапії тривалістю більше 24 тижнів у хворих з генотипом 2 і 3; результати досліджень генотипів 5 і 6 недостатні для рекомендацій по режиму дозування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювота, діарея, біль в животі, пептична виразка, гастроінтестінальні кровотечі, зворотні панкреатичні реакції (підвищення амілази та ліпази з або без больового синдрому),; опорно-руховий апарат - міалгії, артралгії; ЦНС - головний біль, порушення сну, безсоння, запаморочення, порушення концентрації уваги, депресія, подразливість, неспокій, порушення пам'яті, порушення смакових відчуттів, парестезії, гіпестезії, слабкість, зміни настрою, нервозність, агресивність, зниження лібідо, мігрень, сонливість; органи дихання - задишка, кашель, запалення НДШ, задишка, легеневі інфільтрати, пневмонія і пневмоніт; шкіра та її придатки - алопеція, свербіж, дерматит, сухість шкіри; загальні - слабкість, анорексія, зниження ваги, тремор, лихоманка, реакції в місці ін'єкції, біль в спині; інфекції - простий герпес, кандидоз порожнини рота, інфекції ВДШ, грип, пневмонія; система крові і лімфатична система - лімфоаденопатія, анемія, тромбоцитопенія; ендокринна система - гіпотиреоз, гіпертиреоз; серцево-судинна система - АГ, суправентрикулярні аритмії, біль в грудній клітині та ІМ, перикардит, ендокардит; аутоімунні реакції - ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, псоріаз, РА, системний червоний вовчак, міозити, периферична нейропатія, саркоідоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до альфа-інтерферонів, до продуктів життєдіяльності Е. соli, до поліетиленгліколю або будь-якого іншого компоненту препарату; аутоімунний гепатит, декомпенсований цироз печінки (цироз з сумою балів ≥6 за шкалою Чайлд-Пью у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/ВГС; новонароджені та діти віком до 3 років; вагітність, годування груддю; ефективність та безпечність у пацієнтів віком до 18 років не встановлена.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій у шприц-тюбику по 135 мкг/0.5 мл та 180 мкг/0.5 мл.

Торгова назва:

ІІ. Пегасіс, Рош Діагностикс ГмбХ, Німеччина для Ф.Хоффманн - Ля Рош Лтд, Швейцарія

₴₴₴

· Пегінтерферон альфа-2b (Peginterferon alfa-2b)*

Фармакотерапевтична група: L03AB10 - імуностимулятори, цитокіни та імуномодулятори; інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія: ковалентний кон'югат рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполіетиленгліколю. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b одержують із клону E.coli, що містить генно-інженерний плазмідний гібрид, який кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. Дослідження in vitro і in vivo свідчать про те, що біологічна активність ПегІнтрону обумовлена інтерфероном альфа-2b. Клітинні ефекти інтерферонів обумовлені зв'язуванням зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. Дослідження інших інтерферонів продемонстрували їх видоспецифічність. Зв'язуючись з клітинною оболонкою, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. Вважається, що цей процес, принаймні частково, опосередковує різні клітинні ефекти інтерферонів, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, інгібірування проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такі як посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичності лімфоцитів відносно клітин-мішеней. Будь-які чи всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. Хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. Це призводить до пригнічення реплікації вірусу; якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворяться, не здатні вийти з клітини.

Показання для застосування ЛЗ: ХГВ та ХГС у пацієнтів від 18 років при відсутності декомпенсації захворювання печінки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при ХВВ вводять п/ш у дозі 1,0 або 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень, протягом принаймні від 24 до 54 тижнів; дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності; пацієнтам, які інфіковані вірусним генотипом С або D, що важче піддаються лікуванню, може бути необхідним лікування більш високими дозами та більш тривалим курсом; при ХВС оптимальний шлях лікування – комбінована терапія з рибавірином, яка застосовується як у нелікованих пацієнтів, так і у пацієнтів, що отримували монотерапію інтерфероном альфа з позитивним ефектом (з нормалізацією АЛТ у кінці лікування), але з подальшим рецидивом.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: монотерапія: біль та запалення в місцях ін’єкцій, підвищена втомлюваність, озноб, гарячка, депресія, біль у суглобах, нудота, алопеція, м’язово-скелетний біль, роздратованість, грипоподібні симптоми, безсоння, діарея, біль у животі, астенія, фарингіт, зниження маси тіла, анорексія, відчуття тривоги, порушення концентрації уваги, запаморочення; свербіж, сухість шкіри, нездужання, пітливість, біль у правому підребер’ї, нейтропенія, лейкопенія, анемія, висип, блювання, сухість у роті, емоційна лабільність, нервозність, вірусні інфекції, неспокій, задишка, сонливість, тиреоїдні розлади, біль у грудях, диспепсія, припливи, парестезії, кашель, збудження, синусит, гіпертензія, гіперестезія, затуманення зору, сплутаність свідомості, здуття живота, зниження лібідо, еритема, біль в очах, кон'юнктивіт, апатія, гіпестезія, закладеність носа, запор, діарея, менорагія, менструальні порушення; комбінована терапія з рибавірином: тахікардія, риніт, зміни смаку; гіпотензія, непритомність, гіпертензія, порушення сльозовиділення, тремор, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, виразковий стоматит, порушення/втрата слуху, шум у вухах, відчуття серцебиття, спрага, агресивна поведінка, грибкова інфекція, простатит, середній отит, бронхіт, респіраторні порушення, ринорея, екзема, підвищена ламкість волосся, фотореакції, лімфаденопатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до будь-якого інтерферону; вагітність; чоловіки, партнерка яких вагітна; аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі; захворювання печінки в стадії декомпенсації; кліренс креатиніну < 50 мл/хв, при застосуванні комбінації з рибавірином.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій (з розчинником) по 50 мкг/0,5 мл або 80 мкг/0,5 мл або 100 мкг/0,5 мл або 120 мкг/0,5 мл або 150 мкг/0,5 мл.

Торгова назва

ІІ. Пегінтрон®, Schering-Plough (Brinny) Company власна філія"Schering-Plough Corporation";"Schering-Plough Ltd."власна філія"Schering-Plough Corporation" для"Sсhering-Plough Central East AG"

₴₴₴

18.1.2.2. Фактори росту

18.1.2.2.1.Рекомбінантні сполуки

· Філграстим (Filgrastim) (див. п.19.6 розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)*

· Ленограстим (Lenograstim)* (див. п.19.6 розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

· Епоетин альфа (Epoetin alfa) (див. п.19.6 розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

· Епоетин бета (Epoetin beta) (див. п.19.6 розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

18.1.2.3. Інтерлейкіни

18.1.2.3.1. Рекомбінантні сполуки

· Інтерлейкін-2 (Interleukin-2) * (див. п.19.4.2 розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

18.1.3. Індуктори інтерферонів

18.1.3.1. Природні сполуки

Кагоцел (Кagocel) **

Фармакотерапевтична група: J05АХ - противірусні препарати для системного застосування та імуностимулятори

Основна фармакотерапевтична дія: індуктор продукції інтерферону; спричиняє утворення в організмі людини пізнього інтерферону (сумішші α-, β- а також g-інтерферонів); продукує інтерферон у Т- і В-лімфоцитах, макрофагах, гранулоцитах, фібробластах, ендотеліальних клітинах; при прийомі внутрішньо однієї дози препарату титр інтерферону в сироватці крові досягає максимальних значень через 48 год, після чого тривало (до 4 - 5 доби) циркулює інтерферон в кровотоці; динаміка накопичення інтерферону в кишечнику при прийомі препарату внутрішньо не збігається з динамікою титрів циркулюючого інтерферону( у кишечнику максимум продукції інтерферону відзначається через 4 год); в терапевтичних дозах є нетоксичним препаратом, який майже не накопичується в організмі; не має мутагенних, тератогенних та канцерогенних властивостей, не має ембріотоксичної дії; найбільша ефективність досягається при його призначенні не пізніше 4-го дня від початку г. інфекції; з профілактичною метою може застосовуватися у будь-які терміни; через 24 год після введення в організм накопичується у печінці, менше - в легенях, тимусі, селезінці, нирках, лімфовузлах; низькі концентрації препарату відзначаються в жировій тканині, серці, м’язах, сім’яниках, мозку, плазмі крові.

Показання для застосування ЛЗ: профілактично та з лікувальною метою при грипі та інших ГРВІ, герпесі, а також при лікуванні урогенітального хламідіозу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування грипу та ГРВІ дорослим - у перші 2 дні – по 2 табл. 3 р/добу, у наступні 2 дні - по 1 табл. 3 р/добу; загальна тривалість курсу лікування становить - 4 дні; лікування герпесу дорослим призначають по 2 табл. 3 р/добу протягом 5 днів; лікування урогенітального хламідіозу дорослим призначають по 2 табл. 3 р/добу протягом 5 днів; профілактика ГРВІ у дорослих проводиться 7-денними циклами: два дні - 2 табл. 1 р/добу, наступні 5 днів - перерва, потім цикл повторюється; тривалість профілактичного курсу - від одного тижня до декількох місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; періоди вагітності та лактації

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,012 г

Торгова назва:

ІІ. Кагоцел, ТОВ "Ніармедик Плюс", Російська Федерація

₴₴₴

Протфенолозід (Protfenolozidum)

Фармакотерапевтична група: L03АХ15 - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: пряма противірусна дія; препарат отриманий з диких злаків Deschampsia caespitosa L. та Calamagrostis epigeios L; стимулює індукцію ά та γ-інтерферонів лейкоцитами людини дозозалежно; спричиняє синтез інтерферонів у високих титрах у селезінці, легенях, печінці через 3 год після його застосування; інтерфероногенна активність сироватки крові зростає впродовж 24 год, досягаючи максимуму; здатний зменшувати дію токсичних речовин на організм; покращує показники крові, детоксикаційну функцію печінки, нирок, сприяє адаптації організму до несприятливих чинників; гальмує генерацію супероксидрадикалу-аніону практично до нуля за 24 год, тобто підтримує антиоксидантний статус клітин; підвищує стійкість клітин до вільнорадикального стресу; проявляє проапоптогенний ефект на моделях апоптозу, індукованого цитотоксичними препаратами з групи інгібіторів ДНК-топоізомераз; індукує в плазмі крові синтез речовин з тирозин-подібною активністю (індукція при одноразовому застосуванні підтримується 48 год); гальмівна дія протфенолозіду на бластомний процес обумовлена посиленням ендокринної функції тимусу, нормалізацією кількісного складу Т-лімфоцитів у периферичній крові та посиленням цитотоксичної активності природних кілерів.

Показання для застосування ЛЗ: нормалізація імунного стану хворих у післяопераційному періоді; лікування вторинних імунодефіцитних станів спричинених хіміо- та променевою терапією, а також пухлинною хворобою; засіб корекції стану імунної системи з метою первинної профілактики пухлинної хвороби, особливо у випадках передракових захворювань

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо дорослим рекомендовано по 8 крап. р-ну 2 р/добу протягом 1 місяця або сироп по 8 мл 2 р/добу; діти з народження до 1 року - по 1 крап. р-ну на день протягом 14 днів або по 0,5 мл 2 р/добу; від 1 до 2 років - по 1 крап. р-ну 2 р/добу або сиропу по 1 мл 2 р/добу протягом 14 днів; від 2 до 4 років - 1-й тиждень – по 1 крап. р-ну 2 р/добу; з 2-го тижня - по 2 крап. р-ну 2 р/добу протягом 14 днів або сироп з 1-го по 3-й день – по 1,5 мл 2 р/добу, з 4-го – по 3 мл 2 р/добу; від 4 до 6 років - 1-й тиждень - по 2 крап. р-ну 2 р/добу; з 2-го тижня - по 3 крап. р-ну 2 р/добу протягом 14 днів або з 1-го по 3-й день - по 3 мл 2 р/добу, з 4-го дня - по 4 мл 2 р/добу; від 6 до 9 років - 1-й тиждень - по 3 крап. р-ну 2 р/добу, з 2-го тижня - по 6 крап. р-ну 2 р/добу протягом одного місяця або сироп - з 1-го по 3-й день - по 4 мл 2 рази на день; з 4-го дня - по 5 мл 2 рази на день; від 9 до 12 років - 1-й тиждень - по 4 крап. р-ну 2 р/добу; з 2-го тижня - по 7 крап. р-ну 2 р/добу протягом одного місяця або сироп з 1-го по 3-й день - по 5 мл 2 р/добу; з 4-го дня - по 6 мл 2 р/добу; старші 12 років - 1-й тиждень - по 5 крап. р-ну 2 р/добу; з 2-го тижня - по 8 крап. р-ну 2 р/добу протягом одного місяця або сироп з 1-го по 3-й день - по 5 мл 2 рази на день; з 4-го дня - по 8 мл 2 рази на день; для лікування шкіри та слизових оболонок слід наносити р-н препарату на уражену ділянку до 3 - 5 р/добу або робити аплікації, курс лікування 14 днів; в онкогінекології застосовують вагінальні тампони з р-ном протфенолозіду (72 - 75 крап. препарату розвести в 20 мл фізіологічного р-ну та проводити процедури 2 р/добу, курс лікування 14 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота, блювання, діарея; транзиторне підвищення t° до 38°С на 3 - 10 добу терапії препаратом; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки в стадії загострення; гіперчутливіость до препарату та при аутоімунних захворюваннях

Форми випуску ЛЗ: крап. по 50 мл

Торгова назва:

І. Протфенолозід, ВАТ "Фітофарм"; Луганська фармацевтична фабрика ОКВП "Фармація" для ТОВ НВК "Екофарм"

н/д

18.1.3.2. Синтетичні сполуки

Інозин пранобекс (Inosine pranobex)*

Фармакотерапевтична група: J05AX05 - противірусні препарати для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна, імуномоделююча дія; діє на імунну систему та клітинну імунну відповідь, підвищує власні захисні сили організму проти вірусних інфекцій та разом з тим пригнічує розмноження вірусів;.

Показання для застосування ЛЗ: вірусні інфекції у пацієнтів з нормальним імунним статусом і при імунодефіцитних станах, у тому числі захворювання, спричинені вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, Varicella zoster (включаючи вітряну віспу), вірусами кору, паротиту, ЦМВ, вірусом Епштейна-Барра; вірусний бронхіт; г. та хр. ВГВ і ВГС; захворювання, спричинені вірусом папіломи людини; підгострий склерозуючий паненцефаліт; хр. нфекційні захворювання сечовидільної і дихальної систем; стресові ситуації; період реконвалесценції у післяопераційних хворих і людей, які перенесли тяжкі захворювання; імунодефіцитні стани; похилий вік; проведення променевої терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовано внутрішньо - добова доза для дорослих становить 50 мг/кг у 3 - 4 прийоми; для дітей – 50 - 100 мг/кг у 3 - 4 прийоми (курс лікування 5 - 10 днів, у тяжких випадках – до 15 днів, можливе тривале застосування); при захворюваннях, спричинених вірусами Herpes simplex типів 1 і 2, лікування триває до зникнення симптомів захворювання і ще 2 дні; при підгострому склерозуючому паненцефаліті добова доза для дорослих і дітей становить 50 - 100 мг/кг у 6 прийомів; при г. вірусному енцефаліті добова доза для дорослих і дітей становить 50 - 100 мг/кг у 4 - 6 прийомів протягом 7 - 10 днів, потім настає перерва - 8 днів, далі проводять повторний курс 7 - 10 днів; за необхідності дози і тривалість безперервного курсу можуть бути збільшені, але слід додержуватися 8-денної перерви після 7 - 10 днів лікування; при гострокінцевій кондиломі – 50 мг/кг у 3 прийоми протягом 5 днів, далі з трикратним повторенням вказаного курсу з інтервалами в 1 місяць.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові та сечі; нервова система і органи чуття - запаморочення, слабкість, головний біль; ШКТ - диспепсичні явища, підвищення активності печінкових трансаміназ; біль у суглобах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; подагра, сечокам’яна хвороба, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, вагітність, період лактації

Форми випуску ЛЗ: табл. по 500 мг

Торгова назва:

ІІ. Гропринозин, Гропринозин®, Grodzisk Pharmaceutical Works "Polfa" Sp.z o.o., Польща	₴₴
Ізопринозин, "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd" на заводі "TEVA Pharmaceutical Works Co. Ltd", Ізраїль/Угорщина	н/д

· Криданімод (Cridanimod)

Фармакотерапевтична група: L0ЗАХ12 - імуностимулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: має противірусну дію щодо ДНК і РНК-геномних вірусів; має також виражену антихламідійну дію; активність препарату пов’язана з його здатністю викликати підвищення концентрації ендогенних інтерферонів, особливо інтерферону α; активізує стовбурові клітини кісткового мозку, Т-лімфоцити та макрофаги; виявляє імуномодулюючу активність, нормалізує баланс між субпопуляціями Т-хелперних і Т-супресорних клітин; здатний знизити продукцію в організмі чинника некрозу пухлин (ВІЧ-інфекція, сепсис) і активізувати природні кілерні клітини (при пухлинних захворюваннях); має виявлений стимулюючий ефект на активність системи поліморфноядерних лейкоцитів.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування тяжких форм грипу та інших ГРВІ, в тому числі у осіб з імунодефіцитами; - інфекції, спричинені вірусом Herpes Simplex, Herpes Varicella Zooster, Herpes Simplex Genitalis, у тому числі в осіб з порушеннями імунної системи; герпетоенцефаліти; енцефаліти та енцефаломієліти вірусної етіології; тяжкі форми г. ВГВ і ВГС; хр. активний ВГВ, підтверджений біопсією та наявністю маркерів вірусної реплікації (ДНК-вірусу HBV і НВе а/г); хр. ВГС позитивний відносно до НСV; ЦМВ інфекція в осіб з імунодефіцитом; уретрити, епідидиміти, простатити, цервіцити та сальпінгіти хламідійної етіології; венерична лімфогранульома; радіаційний імунодефіцит; набуті імунодефіцити з пригніченням системи інтерферону; розсіяний склероз; кандидозні ураження шкіри та слизових оболонок; у складі комбінованої терапії або як монотерапевтичний засіб при онкологічних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м дорослим по 250 мг або 4 - 6 мг/кг маси тіла; курс лікування: 5 - 7 ін’єкцій з інтервалом 48 год; при хламідіозі застосовувати одночасно з лікуванням фторхінолонами, починаючи лікувальний курс останніми з 400 мг/добу другої ін’єкції препарату; в наступні 12 днів фторхінолони застосовують по 200 мг 2 р/добу; за необхідності разова доза препарату може бути збільшена до 500 мг, з інтервалом між введеннями 18 - 36 год, курсова доза зменшена або збільшена залежно від клінічної ситуації і характеру захворювання; при тривалому та профілактичному застосуванні рекомендується інтервал між введеннями 3 - 7 діб.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: локальний біль у місці введення препарату; субфебрилітет.

Протипоказання до застосування ЛЗ: хр. ниркова недостатність II-III ступеня; гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 2 мл (250 мг) в амп.

Торгова назва:

ІІ. Примавір, ЗАТ "Фармсинтез", Російська Федерація

₴₴₴

Аміксин (Amixin) **

Фармакотерапевтична група: L03AX15 – імуностимулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулюючий та противірусний ефект; стимулює утворення в організмі α-β-γ-інтерферонів; після прийому внутрішньо максимум продукції інтерферону визначається в послідовності кишечник – печінка – кров через 4–24 год; стимулює стовбурові клітини кісткового мозку, залежно від дози посилює антитілоутворення, зменшує ступінь імунодепресії, відновлює співвідношення Т-супресори/Т-хелпери; ефективний проти широкого кола вірусних інфекцій, у тому числі проти вірусів грипу, інших ГРВІ, гепато- і герпевірусів; механізм антивірусної дії пов’язаний з інгібуванням трансляції вірус-специфічних білків в інфікованих клітинах, унаслідок чого пригнічується репродукція вірусів.

Показання для застосування ЛЗ: дорослим для лікування ВГА, ВГВ, ВГС, герпетичної інфекції, цитомегаловірусної інфекції, у складі комплексної терапії інфекційно-алергічних і вірусних енцефаломієлітів (розсіяний склероз, лейкоенцефаліти, увеоенцефаліти та ін.), у складі комплексної терапії урогенітального та респіраторного хламідіозу, для лікування і профілактики грипу та інших ГРВІ; діти від 7 років: для лікування грипу та інших ГРВІ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо; для профілактики ВГА – 0,125 г на тиждень протягом 6 тижнів; для лікування ВГА – у 1 день по 0,125 г 2 р/добу, після цього – по 0,125 г через 48 год (курсова доза – 1,25 г); для лікування г. ВГВ – у 1–2 день по 0,125 г, після цього – по 0,125 г через 48 год (курсова доза – 2 г); при затяжному перебігу гепатиту В – по 0,125 г, 2 р/добу в 1 день, після цього – по 0,125 г через 48 год (курсова доза – 2,5 г); при хр. ВГВ – початкова фаза лікування 2,5 г – перші 2 дні по 0,25 г, після цього – по 0,125 г через 48 год; фаза продовження від 1,25 г до 2,5 г – по 0,125 г на тиждень (курсова доза 3,75 г - 5 г); при г. ВГС – у 1–2 день – по 0,125 г, після цього – по 0,125 г через 48 год (курсова доза – 2,5 г); при хр. ВГС – початкова фаза лікування 2,5 г – перші 2 дні по 0,25 г, після цього – по 0,125 г через 48 год; фаза продовження 2,5 г – по 0,125 г на тиждень (курсова доза 5 г); при лікуванні грипу та інших ГРВІ – у перші 2 доби хвороби по 0,125 г, після цього – через 48 год по 0,125 г (на курс лікування – 0,75 г); для профілактики грипу та інших ГРВІ – 0,125 г 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів; для лікування герпетичної, ЦМВ інфекції – у перші 2 доби по 0,125 г, після цього – через 48 год по 0,125 г (курсова доза – 2,5 г); при урогенітальному та респіраторному хламідіозі – у перші 2 доби по 0,125 г, після цього – через 48 год по 0,125 г (курсова доза – 1,25 г); при комплексній терапії нейровірусних інфекцій дозу встановлюють індивідуально, курс лікування становить 4 тижні; діти старше 7 років при неускладнених формах грипу або інших ГРВІ препарат приймають по 0,06 г, 1 р/добу в 1, 2, 4 день від початку лікування (курсова доза – 0,18 г); при виникненні ускладнень грипу або інших ГРВІ препарат приймають у 1, 2, 4, 6 день від початку лікування (на курс лікування 0,24 г).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: диспептичні явища, короткочасна лихоманка

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; період вагітності та лактації; діти молодше 7 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0.06 г, по 0.125 г

Торгова назва:

І. Аміксин® ІС, ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "ІнтерХiм"

₴₴₴

Циклоферон (Cycloferon)*

Фармакотерапевтична група: L03АХ12 - цитокіни та імуностимулятори

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна, імуномодулююча, протизапальна, антипроліферативна, протипухлинна дія; індукує високі титри α-, β- та γ-інтерферону в органах і тканинах, шо містять лімфоїдні елементи (слизова оболонка тонкого відділу кишечнику, селезінка, печінка, легені), проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр; імуномодулюючий ефект виражається в активації фагоцитозу, природних кілерних клітин, цитотоксичних Т-лімфоцитів і корекції імунного статусу організму при імунодефіцитних станах різного походження; ефективний відносно вірусів кліщового енцефаліту, грипу, гепатиту, герпесу, цитомегаловірусу, вірусу імунодефіциту людини, різних ентеровірусів (пряма та/або опосередкована дія); підсилює ефект антибіотикотерапії при кишкових інфекціях; встановлена ефективність препарату в комплексній терапії г. і хр. бактеріальних інфекцій (нейроінфекції, хламідіози, бронхіти, пневмонії, післяопераційні ускладнення, урогенітальні інфекції, виразкова хвороба) як компонента імунотерапії; виявляє ефективність при ревматичних та системних захворюваннях сполучної тканини завдяки пригніченню аутоімунних реакцій та протизапальній і знеболюючій дії; має антиканцерогенну й антиметастатичну дії, через активацію імунного захисту організму перешкоджаючи утворенню пухлин.

Показання для застосування ЛЗ: дорослим у комплексній терапії: ВІЛ-інфекції (стадії 2А-3В); нейроінфекцій: серозні менінгіти та енцефаліти, хвороба Лайма; ВГА, ВГВ, ВГС, ВГD; герпеcа та ЦМВ інфекції; вторинних імунодефіцитів, асоційованих із г. і хр. бактеріальними та грибковими інфекціями; хламідійних інфекцій; ревматичних та системних захворювань сполучної тканини (РА, системний червоний вовчак); дегенеративно-дістрофічних захворювань суглобів: деформуючий остеоартроз та ін.; дітям після 4-х років у комплесній терапії: ВГА, ВГB, ВГC, ВГD, ВГGP; герпетичної інфекції; ВІЛ-інфекції (стадії 2А-ЗВ); грип і ГРВІ; комплексна терапія кишкових інфекцій (виразкова хвороба, вірусні ентерити та ін.); як засіб імунного нагляду для профілактики канцерогенезу в групах високого ризику (радіаційна зараження на забруднених територіях і т.п.).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим застосовують в/м або в/в 1 р/добу за базовою схемою: на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 117, 20, 23 добу, залежно від виду захворювання; при вірусних гепатитах препарат застосовують у разовій дозі 0,25 – 0,5 г (курс лікування – 10 ін’єкцій за базовою схемою, сумарна доза 2,5 – 5,0 г), курс повторюють через 10-14 днів; при герпесі та ЦМВ інфекції за базовою схемою – 10 ін’єкцій по 0,25 г (сумарна доза 2,5 г), при нейроінфекціях препарат вводять за базовою схемою - курс лікування – 12 ін’єкцій по 0,25 – 0,5 г, разом із етіотропною терапією (сумарна доза – 3 – 6 г), курси повторюють, якщо виникає необхідність; при хламідійній інфекції застосовують в дозі 0,25 г (курс лікування – 10 ін’єкцій, сумарна доза 2,5 г), курс лікування повторюють через 10-14 днів; при ВІЛ-інфекції (стадія 2А – 3B) у разовій дозі 0,5 г, курс лікування 10 в/м ін’єкцій за базовою схемою (сумарна доза – 5 г), далі проводиться підтримуючий курс: один раз на 5 днів, протягом 2,5 місяців, курс повторюють через місяць після попереднього; при імунодефіцитних станах курс лікування – 10 в/м ін’єкцій за базовою схемою в разовій дозі 2,5 г (сумарна доза – 2,5 г), курс повторюють через 6-12 місяців; при ревматичних та системних захворюваннях сполучної тканини – 4 курси по 5 ін’єкцій за базовою схемою, по 0,25 г, з перервою 10-14 днів, курс повторюють за необхідності; при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях суглобів – 2 курси по 5 ін’єкцій по 0,25 г з перервою 10-14 днів за базовою схемою; для дітей рекомендовано в/м або в/в 1 р/добу (добова терапевтична доза становить 6-10 мг/кг маси тіла); при г. ВГA, ВГB, ВГC, ВГD, ВГGP та змішаних формах препарат вводиться на 1,2,4,6,8,10,12,14,16,18,20,22,24,26,28 добу, при затяжному перебігу інфекції курс повторюють через 1-14 днів; при хр. ВГA, ВГB, ВГC, ВГD, ВГGP препарат вводять на 1,2,4,6,8,10,12,14,16,18 добу курсу лікування і далі за схемою підтримання 1 раз на три дні, протягом трьох місяців при збереженні реплікативної та цитолітичної активності патологічного процесу; при ВІЛ-інфекції препарат вводять на 1,2,3,4,6,8,10,12,14,16,18 добу курсу лікування і далі за схемою підтримання 1 раз на п’ять днів, протягом трьох місяців при збереженні реплікативної активності патологічного процесу; при хр. ВГС, змішаних формах гепатита та ВІЛ-інфекції курс підтримання може бути подовжений на термін до шести місяців; при герпетичній інфекції препарат вводять на 1,2,4,6,8,11,14,17,20,23 добу, при збереженні реплікативної активності віруса курс лікування продовжують за схемою підтримання з введенням 1 раз на п’ять днів, протягом чотирьох тижнів; перорально дорослим рекомендовано 1 р/добу за базовою схемою: по 2-4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20, 23 добу; при ВІЛ-інфекції (стадії 1А-ЗВ) препарат приймається за базовою схемою по 4 табл. на прийом і далі проводиться підтримуюче лікування по 4 табл. 1 раз у п'ять днів протягом двох з половиною місяців (курс 15 г, 100 табл.); повторний курс призначається через місяць після закінчення попереднього; застосування інших антиретровірусних засобів рекомендується тільки між курсами препарату; при лікуванні грипу і ГРВІ приймається по 2-4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8 дні (курс 1,5 – 3 г, 10-20 табл.); лікування необхідно починати при перших симптомах інфекції; при г. ВГА, ВГВ, ВГС та ЦМВ-гепатиті препарат приймається на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 18, 20, 23 добу по 4 табл. на прийом (курс 6,0 г, 40 табл.); при затяжному перебігу повторення курсу через 10-14 днів по 2 табл. на прийом (курс 3 г, 20 табл.); при хр. ВГВ препарат приймають по 4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20 і 23 день лікування і далі за підтримуючою схемою один раз у п'ять днів прогягом двох з половиною місяців при збереженні реплікативної і цитолітичної активності патологічного процесу (курс 15 г, 100 табл.); при хр. ВГС та мікст-формах гепатиту курс лікування обов’язково повторюють 2-3 рази через місяць після закінчення попереднього; при герпетичній інфекції приймають по 2-4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20 і 23 день (курс 3 - 6 г, 20-40 табл.); при часто рецидивуючій формі захворювання лікування починають на початку загострення; при нейроінфекціях приймають базовий курс по 4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14, 17, 20 і 23 день, далі - за підтримуючою схемою по 4 табл. на прийом один раз у п'ять днів протягом двох з половиною місяців (курс 15 г, 100 табл.); у комплексній терапії кишкових інфекцій застосовують базовий курс по 4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8 дні і далі по 2 табл. на 11, 14, 17, 20 і 23 дні (курс 6 г, 40 табл.); при вторинних імунодефіцитах різної етіології призначаеться базовий курс по 4 табл. на прийом на 1, 2, 4, 6, 8 дні і далі по 2 табл. на прийом на 11, 14, 17, 20 і 23 дні ( курс 4,5 г, 30 табл.); як імунотропний засіб для профілактиким раку в групах ризику призначають підтримуючий курс по 4 табл. на прийом 1 раз у сім днів протягом трьох місяців (курс 7,5 г, 50 табл.); повторний курс у міру необхідності, але не раніше 30 днів після закінчення попереднього; дітям препарат призначається за такою базовою схемою: у віці 4-6 років по 150 мг (1 табл.), у віці 7-11 років по 300 мг (2 табл.), після 12 років 450 мг (3 табл.) на прийом 1 р/добу; повторний курс доцільно проводити через 2-3 тижні після закінчення першого курсу; при г. ВГВ і ВГС призначають у зазначених вище дозах двічі з інтервалом 24 год, далі тричі з інтервалом 48 год, далі п'ять прийомів з інтервалом 72 год (курс лікування залежно від віку складає 10-30 табл.); при хр. ВГВ і/чи ВГС препарат призначають у зазначених дозах з інтервалом 48 год (курс залежно від віку 50-150 табл.); при ВІЛ-інфекції (стадії 2А-ЗВ) препарат приймається за базовою схемою на 1, 2, 4, б, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20 дні терапії, далі по одному разу в п'ять днів протягом п'яти місяців; при герпетичній інфекції приймають на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні лікування (курс лікування - 7 - 17 прийомів); при г. кишкових інфекціях препарат призначається на 1, 2, 4, б, 8, 11 дні лікування 1 р/добу (курс 6-18 табл.); як засіб екстреної неспецифічної профілактики ГРВІ і грипу в період епідемії препарат призначається в зазначених вікових дозах на 1, 2, 4, 6, 8 дні, далі ще п'ять прийомів з інтервалом 72 год (курс 10-30 табл.); при ГРВІ препарат призначається з інтервалом 24 год 1 р/добу за базовою схемою (курс лікування становить 5-9 прийомів).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: період вагітності і лактації; декомпенсований цироз печінки, гіперчутливість до препарату; дитячій вік до 4 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, кишковорозчинні по 0.15 г, р-н для ін'єкцій 12.5% по 2 мл в амп.

Торгова назва:

ІІ. Циклоферон, ТОВ "Науково-технологічна фармацевтична фірма "Полісан", Російська Федерація

₴₴₴

· Амізон (Amizon)*,**

Фармакотерапевтична група: J05AХ10 - противірусні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: противірусна дія, протизапальна, жарознижуюча, аналгетична дія; похідне ізонікотинової кислоти; чинить інгібуючий вплив на віруси грипу, виявляє інтерфероногенні властивості, підвищує резистентність організму до вірусних інфекцій; противірусна дія пов’язана із безпосереднім його впливом на гемаглютиніни вірусу грипу, внаслідок чого віріон втрачає здатність приєднуватися до клітин-мішеней для подальшої реплікації; протизапальна дія є результатом стабілізації клітинних і лізосомальних мембран, уповільнення дегрануляції базофілів, антиоксидантної дії, нормалізації рівня простагландинів, циклічних нуклеотидів та енергетичного обміну у вогнищі запалення; жарознижувальні властивості даного засобу зумовлені впливом на терморегулюючі центри мозку; аналгезуюча дія засобу здійснюється через ретикулярну формацію стовбура мозку; посилює персистуючий імунітет шляхом підвищення рівня ендогенного інтерферону в плазмі крові в 3-4 рази, лізоциму та збільшення титру а/т до збудників інфекцій, а також клітинного – за рахунок стимуляції функціональної активності Т ‑лімфоцитів і макрофагів; потужний індуктор ендогенного інтерферону.

Показання для застосування ЛЗ: лікування і профілактика грипу та ГРВІ; інфекційного мононуклеозу; кіру, краснухи, вітряної віспи, паротитної інфекції; фелінозу (хвороби котячої подряпини); неспецифічна хіміопрофілактика ВГА, ВГЕ; у складі комплексної терапії; вірусних, вірусно-бактеріальних та бактеріальних пневмоній і ангін; шкірно-суглобової форми еризипелоїду; менінгіту та менінгоенцефаліту вірусної етіології; герпетичної інфекції; ВГА, ВГЕ; больових с-мів при остеохондрозі, грижах міжхребцевих дисків, артритів, невралгій.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо; максимальна разова доза – 1 г, добова – 2 г; рекомендований курс лікування - від 5 до 30 днів; грип та інші ГРВІ - з лікувальною метою дорослим призначають по 0,25 – 0,5 г 2-4 р/добу протягом 5-7 днів; дітям віком від 6 до 12 років призначають по 0,125 г 2-3 р/добу протягом 5-7 днів; при менінгоенцефалітах - по 0,25 г 3 р/добу протягом 10 днів; для лікування кору, краснухи, вітряної віспи – дітям віком 6-7 років ‑ по 0,125 г 3 р/добу; дітям віком 8-12 років ‑ по 0,125 г 4 р/добу; дітям віком 13-14 років ‑ по 0,25 г 3 р/добу; підліткам віком 14-16 років ‑ по 0,25 г 4 р/добу; дорослим ‑ по 0,5 г 3 р/добу; для лікування паротитної інфекції дорослим призначають по 0,25 г 4 р/добу при середній тяжкості захворювання, та по 0,5 г 3 р/добу при тяжкому перебігу протягом 6-7 днів; підліткам віком 12-14 років призначають по 0,25 г 3-4 р/добу протягом 6-7 днів; для неспецифічної хіміопрофілактики паротитної інфекції дорослим призначають по 0.25 г 2 р/добу на протязі 10-14 днів; при інфекційному мононуклеозі середньої тяжкості – по 0,25 г 3-4 р/добу дорослому та 0,125 г 3 р/добу дітям від 6 до 12 років; при тяжкому перебігу – перші 2-3 дні 1,5-2 г на добу дорослому, до 1 г на добу дітям (після досягнення клінічного ефекту дозу можна зменшити вдвічі); для лікування фелінозу дорослим призначають по 0,25 г 3-4 р/добу при середній тяжкості і по 0,5 г 3 р/добу при тяжкій формі захворювання; дітям віком 6-9 років ‑ по 0,125 г 3 р/добу; 10-14 років ‑ по 0,125 г 4 р/добу; при шкірно-суглобовій формі еризипелоїду дорослим – по 0,5 г 3 р/добу протягом 7-14 днів; для неспецифічної хіміопрофілактики ВГА, ВГЕ – по 0,25 г 3 р/добу, в комплексній терапії – по 0,25 г 3 р/добу протягом перших 5 днів хвороби; в комплексній терапії пневмоній – по 0,25 г 3 р/добу протягом 10-15 дні; в комплексній терапії ангін дорослим – по 0,25 г 3-4 р/добу протягом 5 днів при середній тяжкості захворювання; по 0,5 г 3-4 р/добу протягом 7 днів при тяжкому перебігу захворювання; при больових с-мах застосовують по 0,25-0,5 3-4 р/добу; для профілактики грипу та ГРВІ рекомендується застосовувати в таких дозах: дорослим – по 0,25 г (1 таблетка) на добу протягом 3-5 днів, надалі – по 0,25 г 1 раз на 2-3 доби протягом 2-3 тижнів; дітям віком 6-12 років - по 0,125 г через день протягом 2-3 тижнів; підліткам від 12 до 16 років - по 0,25 г через день протягом 2-3 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: легкий набряк слизової оболонки ротової порожнини та відчуття гіркоти у роті; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препаратів йоду та інших компонентів препарату; тяжкі органічні ураження печінки та нирок; перший триместр вагітності, дитячий вік до 6 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,125 г, по 0,25 г.

Торгова назва:

І. Амізон®, ВАТ "Фармак"

₴

· Арбідол (Arbidol) *,**

Фармакотерапевтична група: J05AX - противірусні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча дія; активний відносно вірусів грипу А і В та інших ГРВІ; діє на ранніх стадіях репродукції вірусу, на етапі проникнення вірусу у клітину; індукує інтерферон і посилює фагоцитарну функцію макрофагів; знижує частоту розвитку ускладнень, що пов’язані з вірусною інфекцією, а також випадків загострення хр. Захворювань; терапевтична ефективність при вірусних інфекціях проявляється у зниженні загальної інтоксикації та клінічних проявів захворювання, скорочується тривалість захворювання; належить до малотоксичних препаратів.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікувальння грипу А і В, ГРВІ; у складі комплексної терапії хр. бронхіту, пневмонії, рецидивуючої герпетичної інфекції, г. кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей старше 2 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймати внутрішньо, до прийому їжі; з метою неспецифічної профілактики особам , які контактують з хворими на грип та інші ГРВІ: дітям від 2 до 6 років призначають по 0,05 г, від 6 до 12 років – по 0,1 г, дітям від 12 років і дорослим – по 0,2 г 1 р/добу протягом 10-14 днів; під час епідемії грипу і ГРВІ, для запобігання загостренням хр. бронхіту і рецидивуючого герпесу: дітям від 2 до 6 років - по 0,05 г, дітям від 6 до 12 років – по 0,1 г, дітям від 12 років і дорослим - по 0,2 г 2 рази на тиждень протягом 3 тижнів; з лікувальною метою: грип та інші ГРВІ без ускладнень: дітям від 2 до 6 років - по 0,05 г, від 6 до 12 років – по 0,1 г, дітям від 12 років і дорослим – по 0,2 г 4 р/добу (кожні 6 год) протягом 3-5 днів; грип та інші ГРВІ, ускладнені бронхітом, пневмонією: дітям від 2 до 6 років - по 0,05 г, дітям від 6 до 12 років – по 0,1 г, дітям від 12 років і дорослим – по 0,2 г 4 р/добу (кожні 6 год) протягом 5 днів, потім разову дозу один раз на тиждень протягом 4 тижнів; у складі комплексної терапії хр. бронхіту і рецидивуючої герпетичної інфекції: дітям від 2 до 6 років - по 0,05 г, дітям від 6 до 12 років – по 0,1 г, дітям від 12 років і дорослим – по 0,2 г 4 р/добу (кожні 6 год) протягом 5 – 7 днів, потім разову дозу двічі на тиждень протягом 4 тижнів; у складі комплексної терапії кишкових інфекцій ротавірусної етіології у дітей від 2 років: дітям від 2 до 6 років - по 0,05 г, дітям від 6 до 12 років – по 0,1 г, дітям від 12 років – по 0,2 г 4 р/добу (кожні 6 год) протягом 5 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вік до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 0,05 г, по 0,1 г.

Торгова назва:

ІІ. Арбідол®, Арбідол-Ленс, ВАТ "Дальхімфарм", Російська Федерація

₴₴

· Гепон (Hepon)

Фармакотерапевтична група: L03AX - цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча, противірусна дія; стимулює продукцію α- і β- інтерферонів; мобілізує та активує макрофаги; обмежує вироблення цитокінів запалення; стимулює продукцію а/т до різних а/г інфекційної природи; пригнічує реплікацію вірусів; підвищує резистентність організму відносно інфекцій, спричинених вірусами, бактеріями і грибами; у пацієнтів, інфікованих ВІЛ, препарат знижує концентрацію ВІЛ у клітинах крові і в плазмі; у більшості пацієнтів, інфікованих ВІЛ, лікування гепоном призводить до таких позитивних змін: збільшується вміст CD4⁺Т і NK клітин; підвищується функціональна активність нейтрофілів і CD8⁺Т клітин, що є ключовими ланками захисту організму від бактерій, вірусів і грибів; посилюється вироблення а/т, специфічних до а/г ВІЛ, а також до а/г збудників опортуністичних інфекцій; клінічний ефект курсу лікування полягає у запобіганні рецидивам опортуністичних інфекцій протягом 3-6 місяців; короткий курс місцевого застосування препарату дає змогу лікувати рецидивуючі інфекції слизових оболонок і шкіри, спричинені грибами Candida; протягом 1-2 днів після застосування препарату істотно зменшуються ознаки запалення, а також сухість слизових оболонок.

Показання для застосування ЛЗ: для корекції ослабленого імунітету при імунодефіцитних станах; для лікування ВІЛ-інфекції; для підвищення імунного захисту від інфекцій, лікування і профілактики опортуністичних інфекцій, спричинених бактеріями, вірусами чи грибами; для лікування інфекцій слизових оболонок і шкіри, спричинених грибами Candida; для профілактики кандидозу слизових оболонок і шкіри внаслідок терапії а/б.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо і місцево; для лікування опортуністичних інфекцій при ВІЛ-інфекції або при інших імунодефіцитних станах рекомендовано курс лікування з щоденним прийомом по 10 мг внутрішньо протягом 1-3 місяців; для лікування і профілактики інфекцій слизових оболонок і шкіри, спричинених грибами Candida рекомендується місцеве застосування препарату шляхом зрошення уражених ділянок слизових оболонок і шкіри 0,02-0,04 % р-ном, курсом – 3 зрошення з інтервалом 1-3 дні між зрошеннями; при вульвовагініті, уретриті, цервіциті у жінок застосовують зрошення 0,02-0,04% р-ном слизової оболонки вульви, піхви, а також примочки уражених ділянок шкіри; при уретриті і баланопоститі у чоловіків застосовують інстиляції 0,02-0,04 % р-ном в уретру і примочки на уражені ділянки шкіри; обробку слизових оболонок і шкіри повторюють тричі з інтервалом 1-3 дні; для профілактики кандидозу слизових оболонок і шкіри рекомендується проводити зрошення (примочки) 0,02-0,04% р-ном під час курсу лікування а/б.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для зовнішнього та внутрішнього використання по 2 мг у фл.

Торгова назва:

ІІ. Гепон, ТОВ "ІММАФАРМА", Російська Федерація

н/д

18.1.4. Препарати тимічного походження

18.1.4.1. Природні сполуки

· Тималін (Thymalin)

Фармакотерапевтична група: L03AX12 - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: імуностимулююча дія; препарат поліпептидної природи, який одержують шляхом екстракції із вилочкової залози (тимуса) великої рогатої худоби; стимулює клітинний імунітет (регулює кількість і співвідношення Т- і В-лімфоцитів та їх субпопуляцій, стимулює реакції клітинного імунітету), посилює фагоцитоз, стимулює процеси регенерації і кровотворення у разі їх пригнічення.

Показання для застосування ЛЗ: в якості імуно- та біостимулятора у дорослих і дітей у комплексній терапії захворювань, що супроводжуються зниженням клітинного імунітету, у тому числі при г. і хр. гнійних процесах і запальних захворюваннях, при опіковій хворобі, трофічних виразках, а також при пригніченні імунітету і кровотворної функції після променевої або хіміотерапії в онкологічних хворих та при інших патологічних процесах; профілактика інфекційних ускладнень, пригнічення імунітету і кровотворення в посттравматичному і післяопераційному періодах, при проведенні променевої і хіміотерапії онкологічних захворювань; у складі комплексної терапії бешихової інфекції, хр. пієлонефриту, хіміотерапії туберкульозу легенів та інших захворювань

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводити глибоко в/м; дорослим вводять по 0,015—0,06 г щоденно (0,09—0,3 г на курс); дітям до 1 року - по 0,003 г, 1 - 3 років — 0,003 - 0,006 г, 4 - 6 років — 0,006 - 0,009 г, 7 - 14 років — 0,009 - 0,015 г протягом 3—10 днів залежно від вираженності порушень імунітету; при необхідності через 1 - 6 місяців проводять повторний курс; з профілактичною метою вводять щодня дорослим по 0,015 - 0,06 г, дітям — по 0,003 - 0,015 г протягом 3—5 днів

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій в амп., по 0,03 г, по 0,01 г,

Торгова назва:

І. Тималін, ЗАТ "Трудовий колектив Київського пiдприємства по виробництву бактерiйних препаратiв "Бiофарма"

₴₴

· Вілозен (Vilosen)

Фармакотерапевтична група: L03AX15 - імуностимулятори. Цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: стимулює проліферацію і диференціацію Т- лімфоцитів, проявляє імуномодулюючі властивості, пригнічує утворення реагінів і розвиток гіперчутливості сповільненого типу

Показання для застосування ЛЗ: алергічні захворювання ВДШ у дорослих та дітей старшого віку (поліноз, інфекційно-алергічний риносинусит)

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують місцево дітям старшого віку та дорослим шляхом закапування в ніс або інтраназальної інгаляції; добова доза - 0,02 г ; для профілактики поліноза препарат застосовують за тиждень до можливої появи клінічних симптомів захворювання; приготовлений р-н закапують по 5 - 7 крап. у кожну половину носа 5 р/добу; при полінозі застосування препарату рекомендується починати з появою перших клінічних симптомів; курс лікування - 14 - 20 днів; за необхідності курс повторюють

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: у перший тиждень застосування можливі нетривалий головний біль, посилення відчуття закладення носових ходів

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований по 0,02 г в амп.

Торгова назва:

І. Вілозен, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Бiофарма"

₴

18.1.4.2. Синтетичні сполуки

· Імунофан (Imunofan)

Фармакотерапевтична група: L03AX12 - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: імунорегулююча, детоксикацій на, гепатопротекторна дія; діюча речовина - гексапептид з молекулярною масою 836 D, який спричиняє інактивацію вільнорадикальних та перекисних сполук; його ефективність обумовлена нормалізацією функціонального стану імунної та окислювально-антиокислювальної систем організму; повністю всмоктується з місця ін’єкції та швидко розпадається на природні амінокислоти; дія починає розвиватися через 2 – 3 год (швидка фаза) і триває до чотирьох місяців (середня та повільна фази); протягом швидкої фази, тривалість якої досягає 2 – 3 доби, проявляється перш за все детоксикаційний ефект препарату; препарат нормалізує перекисне окислення ліпідів, пригнічує розпад фосфоліпідів клітинної мембрани та синтез арахідонової кислоти з подальшим зниженням рівня холестерину крові та продукції медіаторів запалення; при токсичному та інфекційному ураженнях печінки препарат попереджує цитоліз, знижує активність трансаміназ та рівень білірубіну в сироватці крові; протягом середньої фази, яка починається через 2 – 3 доби і триває до 7 - 10 діб, відбувається посилення реакцій фагоцитозу; внаслідок активації фагоцитозу можливе незначне загострення вогнищ хр. запалення, які підтримуються за рахунок персистенції вірусних або бактеріальних а/г; повільна фаза дії препарату, яка починається на 7 – 10 добу і триває до чотирьох місяців, полягає в нормалізації основних показників клітинного та гуморального імунітету, відновленні імунорегуляторного індексу, збільшенні продукції специфічних а/т; вплив препарату на продукцію специфічних противірусних та антибактеріальних а/т еквівалентний дії лікувальних вакцин; проте препарат не здійснює суттєвого впливу на продукцію реагінових а/т класу IgE та не підсилює реакцію гіперчутливості негайного типу; препарат стимулює утворення IgA при уродженій недостатності останніх; дія не залежить від продукції простагландину Е2, тому допускається призначення препарату у комбінації з протизапальними засобами як стероїдного, так і нестероїдного ряду.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування імунодефіцитних станів різноманітноі етіології; дорослим для ад’ювантноі терапіі при вакцинаціії проти бактеріальних та вірусних інфекцій.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають п/ш або в/м курсами; разова доза (добова) – 50 мкг; онкологічним хворим у схемі радикальної комбінованої терапії - 1 раз через день, курс лікування 3 – 5 ін’єкцій перед хіміопроменевою терапією та 2 – 3 ін’єкції перед операцією, з подальшим продовженням курсу з такими самими інтервалами; у складі комплексної або симптоматичної терапії хворих з розповсюдженним пухлинним процесом (III - IV стадії) різної локалізації: 1 раз через день, курс лікування 5 – 7 ін’єкцій з перервою 20 днів та повторенням курсу 2 – 3 рази; у дітей із злоякісними захворюваннями кровотворної та лімфоїдної тканини – 1 р/добу, курс лікування 10 ін’єкцій, за необхідності курс слід продовжити до 20 ін’єкцій; повторне призначення препарату слід проводити після кожного курсу хіміопроменевої терапії; у комплексній терапії дітей з папіломатозом гортані та ротоглотки: 1 раз через день, курс лікування 10 ін’єкцій; при опортуністичних інфекціях (ЦМВ та герпетична інфекції, токсоплазмоз, хламідіоз, пневмоцистоз, криптоспоридіоз) - 1 раз через 2 доби, курс лікування 10 –15 ін’єкцій; у комплексній терапії ВІЛ-інфекції - 1 р/добу, щоденно, курс лікування 10 – 15 ін’єкцій; за необхідності слід проводити повторні курси через 2 – 4 тижні; при хр. вірусному гепатиті та хр. бруцельозі: 1 раз через 3 доби, курс лікування 8 – 10 ін’єкцій; для попередження рецидивів слід проводити повторні курси кожні 4 – 6 місяців; при дифтерії – 1 р/добу, курс лікування 8 – 10 ін’єкцій; при дифтерійному бактеріоносійстві – 1 раз через 3 доби, 3 – 5 ін’єкцій; при лікуванні хворих з тяжкими опіками та симптомами токсемії, при септикотоксемії, у хірургічних пацієнтів з септичним ендокардитом, при травматичних ушкодженнях кінцівок, які не загоюються тривалий час, при гнійно-септичних ускладненнях – 1 р/добу, курс лікування 7 – 10 ін’єкцій, за необхідності курс слід продовжити до 20 ін’єкцій; при бронхо-обструктивному с-мі, холецистопанкреатиті - 1 раз через 3 доби, курс лікування 8 – 10 ін’єкцій; у разі необхідності курс слід продовжити до 20 ін’єкцій з аналогічними інтервалами; при лікуванні псоріазу - 1 раз через день, курс лікування 8 – 10 ін’єкцій; дорослим під час вакцинопрофілактики - одноразово в день вакцинації

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти до 2 років; вагітність, якщо вагітність ускладнена резус-конфліктом.

Форми випуску ЛЗ: р-н для в/м та п/ш введення, 50 мкг/мл по 1 мл в амп.

Торгова назва:

ІІ. Імунофан®, ТОВ НВП "Біонокс", Російська Федерація

₴₴₴

· Тимозин альфа (Thymоsin alfa)

Фармакотерапевтична група: L03AX49 - імуностимулятори

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча дія; молекулярний механізм дії тимозину альфа ще не з’ясований повністю; дія препарату базується на впливові на маркери та функціональну активність лімфоцитів, що спостерігається як in vivo, так і in vitro; препарат індукує маркери диференціації зрілих Т-клітин на лімфоцитах та постдиференційну активність до індукції лімфокінів і рецепторів лімфокінів на лімфоцитах периферичної крові (PBL); посилює функцію Т-клітин, збільшуючи ефективність дозрівання Т-клітин та їх здатність продукувати цитокіни, інтерферон-гамма (ІФН-g), інтерлейкін-2 (ІЛ-2) та інтерлейкін-3 (ІЛ-3) після активації мітогенами або а/г та регулює і збільшує експресію високоаффінного рецептора ІЛ-2 (ІЛ-2Р); збільшує активність природних кілерних клітин і посилює відповідь а/т на Т-клітинозалежні а/г; у хворих, які були серопозитивними за наявністю поверхневого а/г ВГВ протягом щонайменше 6 місяців з підвищеним рівнем сироваткової АЛТ терапія тирозином альфа може спричинити вірусну ремісію і нормалізацію сироваткових амінотрансфераз; терапія препаратом призводить до втрати HBsAg у деяких чутливих хворих.

Показання для застосування ЛЗ: лікування хр. ВГВ у пацієнтів від 18 років з компенсованою хворобою печінки та реплікацією вірусу ВГВ (ДНК HBV-серопозитивних); в складі комбінованої терапії разом з інтерфероном для лікування хр. ВГС

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при ВГВ - можна застосовувати як монотерапію так і в поєднанні з інтерфероном; вводиться п/ш по 1,6 мг (900 мкг/м²) двічі на тиждень, з 3-4-денними проміжками між ін’єкціями; терапія має тривати від 6 до 12 місяців без перерв; для пацієнтів з масою тіла менше 40 кг доза - 40 мкг/кг; при ВГС рекомендовано при використанні у складі комбінованої терапії з інтерфероном - 1,6 мг (900 мкг/м²) п/ш, 2 рази на тиждень, протягом 12 місяців; для пацієнтів з масою тіла менше 40 кг доза - по 40 мкг/кг; препарат не можна застосовувати в/м або в/в.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не виявлено.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату в анамнезі; примусова імуносупресія (наприклад, при трансплантації), якщо потенціальна користь терапії чітко переважає потенціальний ризик від її застосування; діти віком до 18 років

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 1.6 мг у фл.

Торгова назва:

ІІ. Задаксін, "Patheon Italia S.p.A." для "SciClone Pharmaceuticals International Ltd", Італія/Гонконг

₴₴₴

18.1.5. Інші препарати

· Глутоксим (Glutoxim)

Фармакотерапевтична група: L03АХ15 - імуностимулятори

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча, цитопротекторна; тіопоетин, що діє на внутрішньоклітинні процеси тіолового обміну; механізмом дії препарату є впорядкована ескалація редокс-стану клітин; новий рівень редокс-систем та динаміки фосфорилювання ключових білків сигналпередаючих систем та транскрипційних факторів обумовлюють імуномодулюючий та системний цитопротекторний ефект; препарату виявляє диференційований вплив на нормальні (стимуляція проліферації та диференціювання) та трансформовані (індукція апоптоза – генетично програмованої клітинної загибелі) клітини; до основних імунофізіологічних властивостей препарату належать: висока тропність до клітин центральних органів імунітету та системи лімфоїдної тканини; посилення кістковомозкового кровотворення: процесів еритропоезу, лімфопоезу та гранулоцито-моноцитопоезу; активація системи фагоцитозу, у тому числі в умовах імунодефіцитних станів, відновлення у периферичній крові рівня нейтрофілів, моноцитів, лімфоцитів та функціональної дієздатності тканинних макрофагів; серед імунобіохімічних ефектів препарату слід відзначити: стимулюючу дію на каскадні механізми фосфатної модифікації ключових білків сигналпередаючих систем; ініціацію системи цитокінів; належить до групи природних метаболітів, що визначає особливості його метаболізму існуючими клітинними ферментативними системами.

Показання для застосування ЛЗ: у дорослих для профілактики та лікування вторинних імунодефіцитних станів, асоційованих з радіаційними, хімічними та інфекційними факторами; для відновлення пригнічених імунних реакцій та пригніченого стану кістковомозкового кровотворення; для підвищення стійкості організму до різноманітних патологічних впливів – інфекційних агентів, хімічних та/або фізичних факторів (інтоксикація, радіація, тощо); як гепатопротекторний засіб при г. та хр. ВГВ та ВГС з ліквідацією об’єктивних ознак хр. вірусоносійства; для потенціювання лікувальних ефектів антибактеріальної терапії хр. обструктивних захворювань легень; для профілактики післяопераційних гнійних ускладнень; у складі комплексної протитуберкульозної терапії тяжких поширених форм туберкульозу всіх локалізацій; при резистентності мікобактерій туберкульозу до ліків; для профілактики загострень хр. гепатиту у хворих на фоні протитуберкульозної терапії; для лікування токсичних ускладнень протитуберкульозної терапії

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м, в/в або п/ш щоденно по 5 – 40 мг (на 1 курс – 50 – 300 мг) залежно від характеру захворювання; при затяжних та важких формах г. ВГВ у поєднанні з противірусною або антибактеріальною терапією - 1 % р-н призначають у добовій дозі 10 мг протягом 30 днів; курсова доза становить 300 мг; при хр. ВГВ у поєднанні з противірусною хіміотерапією; перший місяць лікування – 1 мл 1 % р-ну щоденно в/в; тривалість курсу лікування становить від 2 до 5 місяців 3 % р-ном у дозі 1 мл 3 рази на тиждень в/м; при припиненні прийому преднізолону, який був призначений при хр. вірусних гепатитах, - 1 % р-н 2 рази на тиждень в/м або 3 % р-н 1 раз на тиждень в/м у поєднанні зі зменшенням дози преднізолону по 5 мг кожні 5 – 10 днів; курс лікування – 3 місяці; після припинення прийому преднізолону можна рекомендувати продовження курсу глутоксиму протягом наступних 3 місяців за тією ж схемою; при АР на синтетичні аналоги нуклеозидів, які призначаються для лікування хр. вірусного гепатиту, застосовують 1 % р-н 2 рази на тиждень в/м або 3 % р-н 1 раз на тиждень в/м; курс лікування – протягом всього курсу противірусної терапії (6 – 12 місяців); при холестатичних варіантах хр. вірусного гепатиту як препарат супроводу при стандартній противірусній терапії, застосовують 1 % р-н 2 рази на тиждень в/м або 3 % р-н 1 раз на тиждень в/м; курс лікування – протягом всього курсу противірусної терапії (6–12 місяців)

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: незначне підвищення t° тіла (до 37,1°С – 37,5°С), болісність у місці ін’єкції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність; період лактації; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 1% , 3% по 1 мл, 2 мл в амп.

Торгова назва:

ІІ. Глутоксим, ЗАТ "ФАРМА ВАМ", Російська Федерація

н/д

18.1.6. Препарати бактеріального походження

· Ліастен (Liastenum)

Фармакотерапевтична група: L03A - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча дія; імуномодулятор природного походження з широким спектром дії» являє собою фрагмент клітинної стінки лактобактерій» стимулює функцію макрофагів і нормалізує кількість т-лімфоцитів; активує клітини моноцитарно-макрофагального ряду, фагоцитоз, підвищує активність лізосомальних ферментів, продукцію активних форм кисню, посилює цитотоксичних ефект макрофагів по відношенню до пухлинних клітин; підсилює синтез прозапальних цитокінів; імуномоделююча активність проявляється також в тому, що препарат зберігає ендокринну функцію тимусу, в деяких випадках знижує рівень циркулюючих імунних комплексів; сприяє стимуляції лейкопоеза, має слабкий ефект анти метастатичної та протипухлинної дії, зменшує побічні ефекти хіміо- та променевої терапії; не має ембріотоксичної, мутагенної та тератогенної дії.

Показання для застосування ЛЗ: вторинний імунодефіцит і лейкопенія, зокрема при хіміо- та променевій терапії онкологічних хворих та хворих на лейкоз з метою зниження токсичної дії цитостатиків; хірургічне лікування онкологічних захворювань; г. та хр. бактеріальні захворювання, а також лейкопенія різного походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять п/ш або в/м; звичайна добова доза препарату для дорослих осіб становить 0,002 г; на курс використовується 3-5 ін'єкцій з інтервалом 5-7 діб; за необхідності повторні курси проводяться через 3-6 та 12 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: короткочасне незначне підвищення t° тіла, виникнення місцевих реакцій, болю у суглобах.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату та аутоімунні хвороби.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін’єкцій, що містить 0,002 г активної речовини, у фл.

Торгова назва:

І. Ліастен, ДП "Ензим"

₴₴

· Бронхомунал (Broncho-munal)

Фармакотерапевтична група: J07AX - бактеріальні вакцини.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулююча дія; стимулює природні захисні механізми організму у боротьбі проти інфекцій дихальних шляхів; знижує частоту, тривалість і тяжкість цих інфекцій, таком чином, зменшує потребу в а/б та інших ліках; посилює локальну відповідь у слизовій оболонці дихальних шляхів як на клітинному, так і на гуморальному рівні, а також в інших імуно-компетентних структурах організму; стимулює неспецифічну імуну відповідь організму.

Показання для застосування ЛЗ: засіб ад'ювантної терапії при будь-яких інфекціях дихальних шляхів; профілактика рецидивугочих інфекцій ВДШ та НДШ (хр. бронхіт, тонзиліт, фарингіт, ларингіт, риніт, синусит,отит).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти старші 12-ти років для профілактики інфекцій дихальних шляхів 1 капс./добу протягом 10 днів місяця 3 місяці підряд (при можливості пацієнт повинен розпочинати лікування кожного місяця у той же самий день, так щоб зберігались 20-денні інтервали між курсами лікування); при г. захворюванні: 1 капс./добу протягом 10 або 30 діб підряд; у кожному з наступних 2-х місяців можливо давати по 1 капс. протягом 10 днів підряд; між курсами повинні зберігатися 20-денні інтервали; дітям від 6 місяців до 12-ти років рекомендований прийом капс. по 3,5 мг (схеми аналогічні); для маленьких дітей, які не можуть проковтнути цілу капс., слід висипати вміст капс. в ємкість з невеликою кількістю рідини (чаю, молока або соку) і дати випити дитині; можливий прийом разом з а/б.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - біль у шлунку, нудота, блювота, діарея; підвищення t°, реакції гіперчутливості.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; діти віком до 6 місяців.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 3,5 мг, по 7мг.

Торгова назва:

ІІ. Бронхомунал, Бронхомунал П, Лек фармацевтична компанія д.д., Словенія

₴₴

· ІРС 19® (IRS 19 ®)

Фармакотерапевтична група: R07АX – інші лікарські засоби, що впливають на дихальну систему.

Основна фармакотерапевтична дія: комплексний препарат лізатів бактерій, що містить суспензії лізатів бактерій: Str. pneumoniae (типи І, ІІ, III, V, VIII, XII), Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae ss pneumoniae, Staph. аureus, Acinetobacter calcoaceticus, Moraxella catarrhalis, Neisseria subflava, Neisseria subflava, Str. pyogenes група A, Str. Dysgalactiae, Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, у вигляді р-ну для інтраназального введення в аерозольній упаковці; лізис м/о здійснюється на основі оригінальної біологічної методики, яка дозволяє отримати непатогенні а/г із збереженням специфічних властивостей кожного штаму; завдяки цьому лізати спроможні викликати у слизовій оболонці захисні імунні реакції, ідентичні реакціям на похідні збудники інфекції: стимуляцію і розмноження імунокомпстснтних клітин, підвищення рівня лізоциму та інтерферону в секреті, збільшення кількості локальних а/т, особливо Ig А, підвищення фагоцитарної активності, яка сприяє елімінації збудників інфекції з організму.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування у дорослих і дітей віком з 2 років г. і хр. інфекційних захворювань ЛОР-органів і ВДШ: г. і хр. ринітів. рецидивуючих ринотрахеобронхітів, трахеїтів, хр. бронхітів, запалення аденоїдів, синуситів, фарингітів, ларингітів, отитів, тонзилітів, БА, ускладнень грипу та інших ГРІВ, а також у перед- і післяопераційному періоді для профілактики інфекційних ускладнень після хірургічних втручань на ЛОР-органах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування (під час інфекції): 1 упорскування у кожну ніздрю 2-5 р/добу до зникнення симптомів захворювання; профілактика (перед початком зимового сезону і у разі хр. захворювань 2-3 рази на рік): 1 упорскування в кожну ніздрю 2 р/добу протягом 2 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: на початку лікування – чихання, посилення виділень з носа; АР (висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для інтраназального введення в аерозольній упаковці

Торгова назва:

ІІ. ІРС 19®, "Солвей Фармацеутікалз". Франція.

₴₴

· Імудон (Imudon)

Фармакотерапевтична група: A01AD11 - sнші засоби для орального застосування. Стоматологічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: полівалентний антигенний комплекс, склад якого відповідає збудникам, що найчастіше викликають запальна процеси у порожнині рота та глотки: Str. pyogenes groupe A, Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Str. Sanguis, Staph.aureus, Klebsiella pneumoniae, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Fusobacterium nucleatum, Candida albicans, Lactobacillus acidophilius, Lactobacillus fermentum, Lactobacillus helveticus, Lactobacillus delbrueckii subsp. Lactus; препарат активує фагоцитоз, збільшує вміст лізоциму в слині, сприяє збільшенню кількості імунокомпетентних клітин, підвищує вміст секреторного Ig А в слині.

Показання для застосування ЛЗ: поверхневий та глибокий парадонтоз, парадонтит, стоматит, глосит, запальні та інфекційні ураження ротової порожнини , глотки, еритематозний та виразковий гінгівіт, дисбактеріоз порожнини рота, фарингіт, хр. тонзиліт.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим та підліткам старше 14 років рекомендовано приймати при г.запальних захворюваннях порожнини рота по 8 табл. на добу з інтервалом 1 год; тривалість курса 10 днів; з метож профілактики хр. запальних захворювань порожнини рота та глотки – по 6 табл./добу; тривалість курса – 20 днів; рекомендовано проводити профілактичні к4урси 3-4 рази на рік.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР - висипка, ангіоневротичний набряк; ШКТ – нудота, блювання, болі в животі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. для смоктання

Торгова назва:

ІІ. Імудон™, "Солвей Фармацеутікалз", Франція

₴₴

Комбіновані препарати

· Рибомуніл (Ribomunyl)

ІІ. Рибомуніл, 1 табл. містить рибосомні фракції (титровані до 70 % РНК рибосоми Klebsiella pneumoniae, Str. pneumoniae, Str. pyogenes групи А і Haemophilus influenzae у співвідношенні 35 : 30 : 30 : 5) - 0,250 мг, мембранна фракція (протеоглікани Klebsiella pneumoniae) - 0,375 мг, виробництва "Pierre Fabre Medicament Production" для "Pierre Fabre Medicament", Франція

₴₴

· Біфіформ** (Bifi-Form)

Фармакотерапевтична група: А07F - антидіарейні мікробні препарати

Основна фармакотерапевтична дія: утворює сприятливі умови для розвитку корисної мікрофлори кишечника; 2 види молочнокислих бактерій, що входять до складу препарату, мають властивість пригнічувати ріст патогенних бактерій шляхом продукції антибактеріальних субстанцій, але в основному за рахунок продукції молочної й оцтової кислот, у такий спосіб знижуючи рН середовища в кишечнику; у зв’язку зі здатністю колонізувати кишечник лактобактерії є природними конкурентами за місце в мікробіоценозі і за харчовий субстрат, і, таким чином, вони пасивно витісняють патогенні бактерії і відновлюють нормальний баланс мікрофлори кишечнику.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування дисбактеріозу кишечнику різної етіології (під час лікування а/б, сульфаніламідами; при гастроентериті, коліті, гіпо- і анацидних станах); діарея, метеоризм; у комплексній терапії алергічних захворювань шкіри.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям від 2 років - по 1 капс. 2 р/добу, незалежно від прийому їжі; доза може бути збільшена до 4 капс./добу; дітям від 2 до 6 місяців - по 0,5 капс. 2 р/добу, дітям від 6 місяців до 2 років - по 1 капс. 2 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не відома.

Протипоказання до застосування ЛЗ: не відомі.

Форми випуску ЛЗ: капс. тверді, кишковорозчинні.

Торгова назва:

ІІ. Біфі-Форм®, Ferrosan A/S", Данія

₴₴

· Колібактерин (Colibacterinum)

Фармакотерапевтична група: А07FА10 - антидіарейні мікробні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: має антагоністичну активність відносно патогенних і умовно-патогенних м/о, і утворює сприятливі умови для розвитку корисної мікрофлори кишечника.

Показання для застосування ЛЗ: лікування дорослих і дітей, починаючи з 6-місячного віку при затяжному і хр. перебігу дизентерії, післядизентерійному коліті, доліковуванні реконвалесцентів після ГКІ, при тривалій кишковій дисфункції нсвизначеної етіології, при неспецифічних і специфічних хр. колітах і ентероколітах, при наявності дисфункцій і дисбактеріозу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вміст фл. розчиняють кип'яченою водою кімнатної t° з розрахунку 1 ч.л. води на 1 дозу препарату; препарат розчиняється не більше 5 хв; неприпустимо зберігати його в рідкому вигляді; у випадку використання фл. в декілька прийомів (2-3 р/добу), сухим чистим предметом можна розділити суху масу приблизно на 2 або З частини, а залишок сухої маси зберігати в холодильнику в закритому пробкою фл.; необхідну кількість доз випивати за 30-40 хв до їди 2-3 р/добу; добові дози для дорослих і дітей в залежності від віку: дітям від 6 місяців до 1 року - по 2-4 дози; від 1 року до 3 років - по 4-8 доз; старше 3 років і дорослим - по 6-12 доз; добові дози можна ділити на 2-3 прийоми; тривалість застосування: при затяжному і хр. перебігу дизентерії, післядизентерійному коліті, доліковуванні реконвалесцентів після ГКІ, а також при тривалій кишковій дисфункції не встановленої етіології лікування проводять не менше 4-6 тижнів; при неспецифічних і специфічних хронічних колітах і ентероколітах лікування проводять протягом 1,5-2 місяців. при дисбактеріозах різної етіології лікування проводять протягом 3-4 тижнів; для закріплення одержаного клінічного ефекту через 10-14 днів після закінчення курсу лікування при відсутності повної нормалізації мікрофлори призначають підтримуючі дози препарату (половину денної дози) протягом 1-1,5 місяців; при захворюваннях, що протікають із рецидивами, доцільні повторні курси лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не виявлена.

Протипоказання до застосування ЛЗ: дітям до 6-місячного віку.

Форми випуску ЛЗ: ліофілізована маса по 2-30 доз у фл. та амп., а також у табл. (1 доза)

Торгова назва:

І. Колібактерин сухий, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма".	₴₴
ІІ. Колібактекрин сухий, Федеральне державне унітарне підприємство "Науково-виробниче об'єднання по медичним імунобіологічним препаратам "МІКРОГЕН" МОЗ Російської Федерації", Росія	н/д

· Лактобактерин (Lactobacterinum)

Фармакотерапевтична група: А07FА01 - антидіарейні мікробні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: мають антагоністичну активність відносно патогенних і умовно-патогенних м/о, та утворюють сприятливі умови для розвитку корисної мікрофлори кишечнику

Показання для застосування ЛЗ: лікування дорослих і дітей, починаючи з перших місяців життя, що страждають хр. колітами різної етіології, у тому числі неспецифічними виразковими колітами, соматичними захворюваннями, ускладненими дисбактеріозами, що виникли в результаті застосування а/б, сульфаніламідних препаратів і інших причин; осіб, що перенесли г. кишкові інфекції, при наявності дисфункцій кишечнику або виділенні патогенних і умовно-патогенних бактерій, а також в акушерсько-гінекологічній практиці для санації статевих шляхів при неспецифічних запальних захворюваннях геніталій та передпологовій підготовці вагітних групи "ризику" із порушенням чистоти вагінного секрету до Ш-ІV ступеню.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: капс. при кишкових захворюваннях застосовують перорально; необхідну кількість капс. слід вживати за 40 хв - 1 год до їжі 2-3 р/добу; рекомендовані дози: дітям старше 3 років - по 4-10 капс.; дорослим - по 6-10 капс.; добові дози для дорослих і дітей в залежності від віку: дітям до 6 місяців - по 1-2 дози; від 6 місяців до 1 року - по 2-3 дози; від 1 року до 3 років - по 3-4 дози; старше 3 років - по 4 – 10 доз; дорослим - по 6 -10 доз; добові дози можна ділити на 2-3 прийоми; тривалість застосування: при затяжному і хр. перебігу дизентерії, післядизентерійному коліті, доліковуванні реконвалесцентів після ГКІ, а також при тривалій кишковій дисфункції не встановленої етіології лікування проводять не менше 4-6 тижнів; при неспецифічному виразковому коліті, а також хр. колітах і ентероколітах лікування проводять до 1,5-2 місяців; при дисбактеріозах різної етіології лікування проводять протягом 3 - 4 тижнів; для закріплення отриманого клінічного ефекту через 10-14 днів після закінчення курсу лікування при відсутності повної нормалізації мікрофлори призначають підтримуючі дози препарату (половину денної дози) протягом 1-1,5 місяців; при захворюваннях, що протікають із рецидивами, доцільні повторні курси лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не виявлена.

Протипоказання до застосування ЛЗ: не встановлені.

Форми випуску ЛЗ: сухої пористої маси по 2, 3, 5 доз у фл., капс. по 1 дозі.

Торгова назва:

І. Лактобактерин сухий, ЗАТ "Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів "Біолік"	н/д
Лактобактерин сухий, Лактокапс, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"	₴₴
ІІ. Лацідофіл, Лацідофіл 75, Institut Rosell Inc., Канада	₴₴

· Біфідумбактерин (Bifidumbacterinum)

Фармакотерапевтична група: А07FА10 - антидіарейні мікробні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: дія препарату зумовлена високою концентрацією сорбованих на частинках активованого вугілля біфідобактерій, які є антагоністами широкого спектру патогенних (шигели, сальмонели, золотавий стафілокок та ін.) й умовно-патогенних м/о (протей, клєбсіела та ін.); мікроколонії сорбованих біфідобактерій зумовлюють швидке відновлення нормальної мікрофлори, яка є природним біосорбентом, акумулюють у значній кількості токсичні речовини, що потрапляють зовні або утворюються в організмі; активізують відновлювальні процеси у слизових оболонках, пристінне травлення, синтез вітамінів і амінокислот, підвищують імунний захист організм.

Показання для застосування ЛЗ: лікування й профілактика у дорослих і дітей з перших днів життя дисбіозу кишечника, що виникає внаслідок антибактеріальної, гормональної, променевої й інших видів терапії; у комплексному лікуванні ГКІ (дизентерія, сальмонельоз, ешеріхіоз, вірусні діареї та ін.); лікування реконвалесцентів після ГКІ; лікування кишкових дисфункцій стафілококової і невстановленої етіології; у комплексному лікуванні г. і хр. захворювань кишечника (ентероколіти, коліти) з порушенням мікрофлори; дітям з обтяженим преморбідним станом (у тому числі недоношеним), що одержують а/б в ранньому неонатальному періоді; лікування й профілактика дисбіозу у дітей всіх вікових груп (у тому числі недоношених) хворих на пневмонію, сепсис та інші гнійно-інфекційні захворювання, анемію, рахіт, гіпотрофію тощо; лікування й профілактика дисбіозу у дітей, матері яких страждали важкими токсикозами або іншою патологією вагітності, мали лактостаз. тріщини сосків, мастит і відновлюють годування грудьми після видужання; дітям при ранньому переводі на штучне вигодовування або годування донорським молоком з метою профілактики дисбіозу кишечника; лікування дисбіозів і запальних захворювань жіночої статевої сфери (бактеріальних вагінозів, у тому числі у вагітних, бактеріальних кольпітів, викликаних стафілококом І кишковою паличкою, сенільних кольпітів гормональної природи).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для готування р-ну вміст одного фл. або пакета розчиняють у кип'яченій воді кімнатної t° з розрахунку 1 ч.л. на одну доз}/ препарату (1 ч.л. містить одну дозу); приймають за 20-30 хв. до їжі; з лікувальною метою призначають в залежності від віку: немовлята із групи ризику (з перших год життя) - 1- 2,5 дози 3 р/добу; до 6 місяців – 5 доз 2-3 р/добу; від 6 місяців до 3 років - 5 доз 3-4 р/добу; від 3 до 7 років – 5 доз 3-5 разів на день; старше 7 років і дорослим - 5 -10 доз 3-4 р/добу; курс лікування при кишкових захворюваннях 2-3 тижні; при необхідності курси лікування можна повторювати; з метою профілактики призначають по 5 доз 1-2 р/добу протягом 2-3 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не описані.

Протипоказання до застосування ЛЗ: не встановлені.

Форми випуску ЛЗ: порошок для внутрішнього і місцевого застосування, що містить ліофілізовану массу живих біфідобактерій по 5 та 10 доз у фл. або пакетах.

Торгова назва:

І. Біфідобактерин сухий, ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"	₴₴
ІІ. Біфідумбактерин, Біфідумбактерин Форте, Закрите акціонерне товариство «Партнер», Російська Федерація	₴₴

18.1.7. Препарати грибкового походження

· Рибонуклеїнова кислота (Ribonucleinic acid)**

Фармакотерапевтична група: L03АХ15 - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: засіб, що стимулює лейкопоез у кістковому мозку, відновлюючи диференціацію, якісний та кількісний склад клітин кісткового мозку і периферичної крові; нормалізує клітинний імунітет, підвищуючи міграцію і кооперацію Т- і В-лімфоцитів та фагоцитарну активність макрофагів, посилюючи активність факторів неспецифічної резистентності; має протизапальну активність і пригнічує підвищену агрегацію тромбоцитів; в основі фармакотерапевтичних ефектів препарату лежать такі механізми: стимуляції процесів клітинного метаболізму, посилення біосинтезу ендогенних нуклеїнових кислот, специфічних протеїнів та ферментів; посилення мітотичної активності клітин кісткового мозку, прискорення процесів регенерації; підвищення енергозабезпечення клітини шляхом стимулювання синтезу макроергічних сполук, таких як АТФ; інгібування окисних процесів у клітинних мембранах, стабілізація мембран клітин та оптимізація окисно-відновних процесів у тканинах; підвищення продукції інтерферону та стимулювання противірусного захисту; активація гіпофізарно-наднирковозалозної системи зі збільшенням рівня ендогенних глюкокортикоїдів.

Показання для застосування ЛЗ: імунодефіцитні стани, алергія, псоріаз, лейкопенія, агранулоцитоз, порушення фосфорного обміну (фосфатурія, рахіт); у комплексній терапії туберкульозу, пневмонії, хр. бронхіту, ревматичних захворювань, хр. вірусних гепатитів, урогенітального герпесу, хламідіозу, шизофренії; у комплексному лікуванні злоякісних пухлин (за умов проведення цитостатичної терапії), які супроводжуються розвитком імунодефіциту та зниженням неспецифічної резистентності організму; при розумовій, фізичній перевтомі, стресах (у т.ч. інфекційних) для відновлення імунного потенціалу; для підтримки фізичного стану та забезпечення найбільш широкої трофічної підтримки імунної системи літніх людей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально дорослим по 0,25 г 4 р/добу після їди; дітям від 5 до 7 років - 0,05-0,1 г, від 8 до 14 років - 0,25-0,5 г на добу; курс лікування – 10 –14 днів; при розумовій та фізичній перевтомі, стресах – по 0,05 г протягом 3-4 місяців двічі на рік; літнім людям перорально – по 0,05 г протягом року.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: біль в епігастрію.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; гемобластози (лейкози, злоякісні лімфоми).

Форми випуску ЛЗ: капс. по 0,025

Торгова назва:

І. Нуклеїнат, ВАТ "Київмедпрепарат", Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для Дочірнє підприємство "БіоСел" корпорації "БаіеСел Лебореторіс Корпорейшн"

₴₴₴

· Пивні дріжджі (Brewers Years)

Фармакотерапевтична група: А16АХ10 - засоби, які впливають на систему травлення та метаболічні процеси.

Основна фармакотерапевтична дія: дія препарату зумовлена комплексом вітамінів групи В, амінокислотами та мінеральними речовинами; бере участь в активації ферментів, що рeгулюють окисно-відновні процеси, впливає на процеси білкового, вуглеводного та ліпідного обміну; покращує роботу імунної системи та загальну опірність організму, сприяє процесам регенерації тканин, у тому числі клітин шкіри; відіграє важливу роль у функціонуванні нервової, серцево-судинної та ендокринної систем.

Показання для застосування ЛЗ: гіповітамінози групи В; ангулярний стоматит; фурункульоз, юнацькі вугрі; дерматози неврогенного походження; екземи; порушення обміну речовин; дизбактеріоз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо: дорослим - по 2 табл. 3 р/добу, дітям старше 3-х років - по 1 табл. 3 р/добу; рекомендовано приймати препарат до або під час їди.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР - шкірний свербіж, кропив’янка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: кандидозний дизбактеріоз, гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 250 мг, табл. по 0,5 г.

Торгова назва:

ІІ. Міцерол-Ратіофарм,, C.P.M. ContractPharma GmbH & Co, для "ratiopharm International GmbH", Німеччина	н/д
Пивні дріжджі сухі, Pharmetics Inc., Канада	₴

· Енкад (Encad)

Фармакотерапевтична група: А16АXI0 - засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси

Основна фармакотерапевтична дія: препарат регулює обмін нуклеотидів у тканинах, сприяє поліпшенню функцій клітинних мембран, біоенергетики м’язів, зменшенню міодистрофічних процесів, проведенню імпульсу по рухових нервах; фармакокінетика не описана.

Показання для застосування ЛЗ: спадкові захворювання сітківки ока – тапеторетинальна дегенерація (абіотрофії сітківки), хвороба Шегрена, дегенеративні захворювання нервово–м’язової системи, спадкові форми міопатій (ранні стадії), вроджений та набутий міопатичний с-м різні форми невральних аміотрофій, наслідки нейроінфекцій, спінальні аміотрофії

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м, субкон’юнктивально, методом фонофорезу або застосовують місцево; лікування починають тільки при негативній пробі; при тапеторетинальних абіотрофіях - дорослим в/М щоденно по 5-6 мл 3,5 % р-ну (175–210 мг на добу), дітям з 3 до 7 років вводять по 10 мг на 1 рік життя на добу, старшим 7 років – 3 мл 3,5 % р-ну (по 105 мг на добу); добову дозу ділять на 2 введення з інтервалом 5-6 год; курс лікування –15 днів, курси повторюють з інтервалом 6 – 8 – 10 місяців, але не менше 1 разу на рік; одночасно з в/м введенням можна вводити субкон’юнктивально по 10,5 мг препарату на добу (0,3 мл 3,5 % р-ну) протягом 10–15 днів; при дегенеративних захворюваннях нервово-м’язової системи - по 2–3 мл 3,5% р-ну (у дозі 70–105 мг) щоденно або кожного другого дня протягом 12–15 днів; максимальна разова доза – 5 мл 3,5% р-ну (175 мг); курс лікування проводять 2 рази на рік; введення препарату (0,5 % р-н) шляхом фонофорезу здійснюють загальноприйнятим методом ванночкового іонофорезу (інтенсивність ультразвуку 0,2 – Вт/см², частота – 880 кГц, режим генерації – безперервний, тривалість процедури 5 – хв); курс лікування – 10–12 щоденних процедур, лікування проводять 2 рази на рік; при хворобі Шегрена Енкад застосовують місцево у вигляді аплікацій протягом 20 хв 5 мл 1 % р-ну (50 мг) на слизову оболонку порожнини рота; аплікації здійснюють 3 р/добу; курс лікування становить 14 днів, протягом року проводять 3–4 курси лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при субкон’юнктивальному введенні – набряки, гіперемія, збільшення та болючість привушних та шийних лімфовузлів; при в/м введенні - підвищення t°, біль у суглобах та АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: г. запальні процеси та захворювання вірусної етіології, новоутворення, серцево-судинні захворювання у стадії декомпенсації, порушення функцій нирок та печінки, сечокам’яна хвороба, алергічні захворювання у стадії загострення, вагітність, період лактації; похилий вік; діти віком до 3 рокеів; застосування препарату методом фонофорезу протипоказане також при гіпотонії ока, відшаруванні сітківки та інших захворюваннях, при яких протипоказане лікування ультразвуком.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 3,5 % по 3 мл в амп.

Торгова назва:

І. Енкад®, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ

₴₴₴

18.1.8. Препарати тваринного походження

· Ербісол (Erbisol)

Фармакотерапевтична група: L03AX - цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: активність препарату визначається вмістом в ньому низькомолекулярних біологічно активних пептидів, які активізують природні, еволюційно сформовані контролюючi системи організму, якi відповідають за пошук та усунення патологічних змін; активізує імунну систему на прискорення відновлення пошкоджених та знищення аномальних клітин і тканин; основний імуномодулюючий ефект препарату проявляється через дію на макрофагальну ланку, відповідальну за репарацію пошкоджених клітин та відновлення функціональної активності органів і тканин, а також через Т-кіллери, якi відповідальні за знищення пошкодженних клітин, не здатних до регенерації, або аномальних клітин (мутантних, злоякісних, клiтин-вірусоносіїв, тощо) і тканин; має імунокоригуючу дію і, при порушеннях імунологічного стану, сприяє його нормалізації, активізуючи Т-лімфоцити, Тh1-хелпери і Т-кіллери та інгiбуючи активність Тh2-хелперів і В-лімфоцитів, що важливо для відновлення балансу між клітинним та гуморальним імунітетом при онкозахворюваннях і для припинення аутоімунних процесів; залежно від імунного статусу організму, препарат коригує активність і деяких інших факторів гуморального та клітинного імунiтету, індукує синтез α-, β- і γ-інтерферонів та фактора некрозу пухлин; потенціює дію а/б, екзогених інтерферонів i, разом з тим, зменшує їх токсичну побiчну дію; при вірусних гепатитах препарат сприяє заміщенню загиблих гепатоцитів здоровими клітинами; препарат має протизапальні властивості, але лiкування хр. запальних процесiв може проходити через фазу загострення протягом 2 - 5 дiб; сприяє нормалізації функцій гепатоцитів, виявляє чіткий антиоксидантний і мембраностабілізуючий ефекти на рівні плазматичних мембран, запобігає розвитку дистрофії, цитолізу та холестазу, а також атеросклерозу при ураженнях печінки, сприяє нормалізації рівня білірубінів і трансаміназ; це призводить до зникнення астеновегетативного, диспептичного та больового с-мів; імуномодулюючий ефект починає розвиватися з 5 - 7 дня і досягає максимальних значень на 20 - 21 день, утримуючись після закiнчення прийому препарату, на тому рівні ще 8 - 10 днів; репаративна дія починає розвиватися на 2 - 3 добу лікування, а гепатопротекторний ефект проявляється після 2 - 3 ін'єкцій препарату.

Показання для застосування ЛЗ: гепатити різної етіології (включаючи вірусні, токсичні та медикаментозні), гепатопатії, гепатози, цироз печінки, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, ерозивні гастродуоденіти, неспецифічний виразковий коліт; ЦД; аутоімунний тиреоїдит; неспецифічні захворювання легенів (пневмонiя, хр. бронхiти), метаболічні дистрофії, ангіопатії; у комплексному лікуванні осіб, які постраждали від наслідкiв радіаційного впливу та екологiчного забруднення; алергічні та аутоімунні захворювання, включаючи БА, атопічний дерматит та атопічний ринокон’юнктивіт; функціональна недостатність, що пов'язана з віковими порушеннями діяльності печінки, імунної, нервової та серцево-судинної системи; астенічний с-м; підвищення потенції; парадонтит та парадонтоз; травматичні, післяопераційні і гнійно-септичні рани, переломи (для прискорення консолідації кісткових уламків), трофічні виразки різної етіології, діабетичні ангіопатії, пролежні; в лікуванні злоякісних новоутворень як препарат супроводу, як гепато-; імунопротектор та репарант, а в реабілітаційному та міжкурсовому періодах - також як імунокоректор та репарант, для активізації протипухлинного захисту організму.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м, в/в або внутрiшньоартерiально щоденно дорослим по 2-4 мл; курс лікування - 20 діб; одноразове введення бажано призначати ввечері, перед сном, о 20 - 22 год через 2 - 3 год після їжі, а в разі дворазового введення, додатково призначають о 6-8 год за 1-2 год до їжі; курсова доза становить 40-80 мл; при гепатопатіях, загостренні запальних процесів, аутоімунних, алергічних захво-рюваннях дорослим призначають щоденно по 2 мл протягом 20 діб; при ранах, парадонтитах і парадонтозах перші 10 діб дорослим призначають по 4 мл, а наступні 10 діб - по 2 мл; при генералізованих парадонтитах додатково призначають аплікації та електрофорез препарату на ясна; дорослим з хр. обструктивнмим захворюваннями легень та БА при дихальній недостаності І ступеня - по 2 мл в/м 1 р/добу о 20-22 год перші три днi, потім 5 днів по 2 мл 2 р/добу о 17 та 20-22 год і 7 днів - по 2 мл 1 р/добу о 20-22 год; курсова доза становить 40 мл; при хр. обструктивних захворюваннях легень та БА при дихальній недостаності ІІ ступеня дорослим - протягом перших трьох днів по 2 мл 1 р/добу в/м о 20-22 год, а наступних 10 діб вводять двічі: о 17 і 20-22 год по 2 мл, потім протягом 7 днів - по 2 мл о 20-22 год, курсова доза - 60 мл; при хр. обструктивних захворюваннях легень та БА, які супроводжуються глибокими і незворотними змінами функції зовнішнього дихання з дихальною недостатнiстю III ступеня на курс лікування необхідно не менше 80 мл; хворим цієї групи препарат призначають двічі: о 17 та 20-22 год по 2 мл, курс лікування - 20 днів; при гепатитах, гепатозах, цирозі печінки, виразкових хворобах шлунка та 12-палої кишки, ерозивних гастродуоденітах, неспецифічному виразковому коліті, метаболічних дистрофіях, ушкодженнях тканин, переломах, трофічних виразках різної етіології, пролежнях, а також у реабілітаційній та відновній терапії, для підвищення фізичної активності, адаптивно-коригуючих та захисних функцій організму, для ліквідації астенічного с-му, препарат застосовують щоденно 2 р/добу: о 6-8 та 20-22 год, дорослим по 2 мл протягом 20 діб, або перші 3 доби 2 мл препарату вводять 1 р/добу о 20-22 год, а наступних 10 діб вводять двічі: о 6-8 год та 20-22 год по 2 мл, потім протягом 7 днів - по 2 мл о 20-22 год; при ЦД, аутоімунному тиреоїдиті призначають щоденно 2 р/добу по 2 мл - вранцi о 9 - 11 год та ввечері о 20 - 22 год в/в протягом 20 діб; курс лiкування можна повторювати 2 - 3 рази на рік; при онкозахворюваннях, як препарат супроводу та реабілітації при радіо-променевій терапії препарат призначають щоденно 2 р/добу дорослим по 2 мл в/м вранці о 6 - 8 год та ввечері о 20-22 год протягом 20 діб, починаючи за 1-2 дні до курсу радiопроменевої терапії; при хіміотерапії - щоденно ввечері о 20-22 год дорослим по 2 мл в/м, починаючи за 2-3 дні до курсу хіміотерапії, пiд час проведення хіміотерапії та закінчуючи на 7-12 день після проведення курсу хіміотерапії (усього 15-25 діб), а також вранці о 6 - 8 год по 2 мл в/м, починаючи за 1-2 дні до курсу хіміотерапії, пiд час проведення хіміотерапії та закінчуючи на 3-7 день після проведення курсу хіміотерапії, тобто 1-й день та останнi 4-7 днi курсу препарат можна призначати по 2 мл 1 р/добу ввечерi о 20-22 год; в дні прийому хіміопрепаратів, замість ранкової в/м ін'єкції 2-х мл препарату, доцільно вводити 4-16 мл дробно, безпосередньо перед введенням кожного цитостатика і таким же шляхом, тобто в/в або внутрішньоартеріально або внутрішньопухлинно або внутрiшньочеревинно, а о 17 год додатково в/м вводити 2 мл; розрахунок кiлькостi препарату, необхiдного для введення разом з хiмiопрепаратами, з метою запобiгання їх побiчній дії на здоровi тканини хворих, проводиться залежно вiд введенної дози хіміопрепаратів (згідно рекомендованих схем); якщо хворому перед хіміопроменевою терапією було проведено хірургічне втручання, то, починаючи з 1 - 3 дня після операції, препарат призначають в/м дорослим по 2 мл ввечері протягом 7 - 10 днів до початку курсу хіміопроменевої терапії; це доцільно також проводити у хворих з супутніми захворюваннями печінки та/або перенесеним гепатитом в анамнезі; для покращання фізичного стану хворих, через 3-5 тижнів після проведення курсу хiмiотерапії, можливе проведення курсу імунотерапії - перші 3 дні дорослим призначають 2 мл в/м 1 р/добу ввечерi о 20-22 год, а наступних 5-10 діб вводять двічі: вранцi о 6-8 год та ввечерi о 20-22 год по 2 мл, потім протягом 7 днів - по 2 мл ввечерi о 20-22 год.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: загострення хр. запального процесу, що у бiльшостi випадкiв є стадiєю лiкувального процесу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 1 мл, 2 мл в амп.

Торгова назва:

І. Ербісол®, ПП "Лабораторія Ербіс" на ТОВ "Ербіс"

₴₴₴

· Ербісол Ультрафарм (Erbisol Ultrapharm)

Фармакотерапевтична група: L03AX - цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: див. формулярну статтю на ЛЗ «Ербісол»

Показання для застосування ЛЗ: захворювання бактеріальної етіології – хр. неспецифічні захворювання легенів; захворювання вірусної етіології – г. та хр. ВГВ, хр. ВГС; г. та хр. форми захворювань, спричинених вірусами сімейства герпесу - Herpes Simplex I (лабіаліс), Herpes Simplex ІІ (генітальний), Herpes zoster.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при хр. неспецифічних захворювань легенів – в/в струминно зі швидкістю 6 мл/хв по 2 мл ввечері щоденно протягом 10 діб або в/м по 2 мл ввечері щоденно протягом 20 діб, курсова доза 10-20 ампул по 2 мл (у період загострення захворювання застосовують комплексну терапію, а у період ремісії препарат застосовують у вигляді монотерапії); при захворюваннях, спричинених вірусами сімейства герпесу, - в/в струминно зі швидкістю 6 мл/хв по 2 мл ввечері через кожні 48 год протягом 20 діб або по 1 мл ввечері щоденно протягом 20 діб або в/м по 2 мл ввечері щоденно протягом 20 діб, курсова доза 10-20 амп. по 2 мл, або 20 амп. по 1 мл (у г. період захворювання застосовують комплексну терапію, а у період ремісії препарат - у вигляді монотерапії; при г. ВГВ – в/в струминно зі швидкістю 6 мл/хв по 2 мл ввечері щоденно протягом 20 діб або в/м по 2 мл вранці та по 2 мл ввечері щоденно протягом 20 діб, курсова доза 20-40 амп. по 2 мл; при хр. ВГС та ВГВ – в/в струминно зі швидкістю 6 мл/хв по 2 мл вранці та по 2 мл ввечері щоденно протягом 20 діб на фоні базисної дезінтоксикаційної терапії, а потім протягом 60 діб в/в або в/м по 2 мл ввечері через кожні 48 год, курсова лікувальна доза 70 амп. по 2 мл; при затяжному перебігу інфекційного захворювання після 10-14-денної перерви необхідно проводити повторні курси лікування, кількість яких визначається ступенем тяжкості патологічного процесу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 1 мл, 2 мл в амп.

Торгова назва:

І. Ербісол® Ультрафарм, ПП "Лабораторія Ербіс" на ТОВ "Ербіс"

₴₴₴

· Екстра Ербісол (Extra Erbisol)

Фармакотерапевтична група: L03AX - цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: препарат гальмує процеси перекисного окислення ліпідів, підвищує активність глютатіонзалежної антиоксидантної системи крові, не змінюючи при цьому активність ферментів мікросомального окислення та вмісту цитохрому Р-450, спричинює мембраностабілізуючий ефект на рівні плазматичних мембран, що визначає терапевтичну ефективність та доцільність його застосування при лікуванні як г., так і хр. захворювань, які виникли внаслідок генералізованого атеросклерозу (ІХС, ІМ, церебральний атеросклероз, інсульт, облітеріруючий атеросклероз аорти та магістральних артерій тощо); при комплексній терапії позитивно впливає на лікування діабетичних полінейропатiй, діабетичних макро- та мікроангіопатій, поліпшує мікроциркуляцію у кровоносних судинах, що зменшує частоту розвитку гангрени кінцівок; ри первинно виявленному ЦД сприяє зниженню добової дози інсуліну, стійкій та тривалій ремісії; у хворих з інсулiнонезалежним ЦД препаратпокращує показники метаболічного с-му, поліпшує скорочувальну здатність міокарда; сприяє покращанню загального самопочуття хворих на ЦД; діабет.

Показання для застосування ЛЗ: АГ, кардіоміопатії, міокардити, ІХС, ІМ, постінфарктний кардіосклероз, діфузний кардіосклероз; церебральний атеросклероз, інсульт, неврологічні порушення, пов’язані з розладом мозкового кровообігу (після перенесеного інсульту), поліневрити різного генезу, демієлізуючі поліневропатії, хвороба Паркінсона; також див. формулярну статтю на ЛЗ «Ербісол».

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м щоденно по 2 - 4 мл протягом 20 - 30 діб: бажано вранці о 6 – 8 год за 1 - 2 год до їди; при захворюваннях підшлункової залози о 9 - 11 год з 2 - 3 год після їди, та ввечері, перед сном, о 20 - 22 год через 2 - 3 год після їді; при неврологічних захворюваннях (демієлізуючі поліневропатії, хвороба Паркінсона) – в/м щоденно двічі: о 6 – 8 год та 20 - 22 год по 2 мл на протязі перших 3-х діб, наступні 10 - 20 діб вводять двічі: о 6 – 8 год по 2 мл та о 20 - 22 год по 4 мл, а потім протягом 7 - 17 діб двічі по 2 мл; при неврологічних порушеннях, пов’язаних з розладом мозкового кровообігу (після перенесеного інсульту), в постінфарктному періоді - призначати через 7 - 10 діб після епікризу в/м щоденно по 2 мл вранці протягом 20 - 30 діб; при ІХС, при наявності серцевої та хр. ниркової недостатності, при порушеннях периферичного кровообігу препарат призначають в/м щоденно двічі по 2 мл протягом 20 діб; при облітеруючих захворюваннях судин препарат, розведений 250 мл фізіологічного р-ну, призначають в/в крапельно по 4 мл протягом 1 - 2 год, підтримуюча доза забезпечується в/м введенням препарату щоденно двічі по 2 мл вранці та ввечері, курс лікування складає 10 -15 діб; при неспецифічному виразковому коліті – в/м щоденно двічі по 2 мл вранці та ввечері протягом 20 - 30 діб, а потім щоденно по 2 мл вранці та ввечері протягом 20 - 30 діб, надалі - щоденно по 2 мл вранці та ввечері протягом 10 - 20 діб; при ранах, парадонтитах та парадонтозах перші 10 діб – в/м щоденно двічі по 2 мл вранці та ввечері, а наступні 10 діб - по 2 мл; при генералізованих парадонтитах додатково призначають аплікації та електрофорез препарату на ясна; при гепатозах, гепатитах, ерозивно-виразкових ураженнях шлунково-кишкового тракту, дифузних хворобах сполучної тканини, травматичних ураженнях тканин і органів, трофічних виразках різної етіології, пролежнях, для прискорення консолідації кісткових фрагментів, а також у реабілітаційній та відновлювальній терапії, для підвищення фізичної активності та загального життєвого тонусу, адаптивно-коригуючих та захисних функцій організму, для ліквідації астенічного с-му – в/м щоденно двічі по 2 мл вранці та ввечері протягом 20 діб або протягом перших 3-х діб по 2 мл вранці, а наступні 10 діб вводять двічі по 2 мл вранці та ввечері, потім протягом 7 діб - по 2 мл вранці; при панкреатиті протягом перших 10 - 20 діб – в/м щоденно двічі: по 2 мл вранці о 9 - 11 год і ввечері о 20 - 22 год, а потім наступні 10 - 20 діб по 2 мл вранці; при ЦД - протягом перших 20 діб в/м щоденно двічі: по 2 мл вранці о 9-11 год і ввечері о 20-22 год, а по-тім наступні 10 діб - по 2 мл вранці, курс лікування можна повторювати 2-3 рази на рік; у період вагітності та лактації препарат слід призначати під наглядом лікаря у вищезазначених дозах, а для дітей, віком 10-18 років - у дозах удвічі менших.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 1 мл або 2 мл в амп.

Торгова назва:

І. Екстра Ербісол®, ТОВ "Ербіс" для ПП "Лабораторія Ербіс"

₴₴₴

· Інфламафертин (Inflamafertine)

Фармакотерапевтична група: L03AX12 - цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: стимулює функціональну здатність фагоцитів слизових та крові, посилює синтез антизапальних цитокінів, впливає на активність регуляторних субпопуляцій лімфоцитів; за умов аутоімуноагресивних захворювань чи с-мів зменшує прояви імунозалежного запалення, збільшує число CD4⁺/25⁺- та CD8⁺/25⁺- клітин та особливо рівня ІL-10 в сироватці крові; зменшує інтенсивність деструктивних, інфільтративних та проліферативних процесів у вогнищі запалення; прискорює процеси епітелізації, регенерації, попереджає розвиток спайкового процесу, за впливом на проліферативну ексудативну фази запалення істотно перевищує екстракт плаценти; зменшення явищ набряку та спайкоутворення забезпечує попередження розвитку трубного безпліддя.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування жіночого непліддя, причиною якого є хр. запальні захворювання (сальпінгіт, оофорит, періоофорит, сальпінгоофорит, параметрит); лікування хр. захворювань внутрішніх статевих органів після абортів; профілактика і терапія спайкового процесу після операцій на органах малого тазу; лікування початкових стадій аутоімунних системних хвороб сполучної тканини, зокрема склеродермії та РА.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: препарат вводять в/м дорослим по 2 мл через день; усього на курс лікування 10 ін'єкцій; при лікуванні аутоімунних системних хвороб сполучної тканини рекомендовано після кожних 5 щоденних ін'єкцій робити 1 - 2-тижневі перерви; з інтервалом в 1 місяць можна повторити декілька курсів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції – набряк, почервоніння.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація, г. стадія інфекційних захворювань, алергія до тваринних білків.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 2 мл в амп.

Торгова назва:

І. Інфламафертин, ТОВ "НІР"

₴₴₴

· Мумійо (Mumijo)**

Фармакотерапевтична група: А16АХ10 - засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси.

Основна фармакотерапевтична дія: містить комплекс біологічно активних речовин органічного (похідні оксикумарину, кислота бензоламінооцтова, кислота бензойна, стероїди, фосфоліпіди, альбумін, камеді, гуміновані речовини, смоли і смолоподібні речовини, амінокислоти: аспарагінова, гліцин, серин, лізин, аланін, аргінін, лейцин, тирозин, фенілаланін, глютамінова кислота, метінін, валін, триптофан, органічні кислоти: адипінова, бурштинова, лимонна, щавелева; вітаміни Р, В1, В6, В12) та неорганічного (мікро- та макроелементи: мідь, залізо, марганець, цинк, кобальт, калій, кальцій, фосфор, магній, олово, алюміній, кадмій, хлор, вісмут, нікель, титан, молібден, ванадій, кремній, свинець, натрій, бор, берилій та ін.) походження; природні компоненти, що входять до складу препарату, беруть участь у регуляції обмінних процесів в організмі; сприяють прискоренню репаративних та адаптивних реакцій, позитивно впливають на стан імунної системи (індукують продукцію ендогенних інтерферонів і природних кілерів) і функцію печінки; під дією препарату нормалізується вміст холестерину, ліпідів різної щільності у плазмі крові, рівень гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексної терапії виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивних захворювань ШКТ (езофагіти, гастрити, бульбіти, коліти, парапроктити, геморой і тріщини прямої кишки, виразково-некротичні ураження прямої кишки), холециститах, гепатитах; захворювання органів дихання запального характеру; переломи кісток, які повільно зростаються, рани, що погано загоюються, опіки, пролежні, трофічні виразки; радикуліти, невралгії, неврити периферичні нервів, хр. недостатності мозкового кровообігу; порушення ліпідного обміну, в тому числі осіб літнього віку; для підвищення загальної резистентності організму, поліпшення процесів адаптації і підвищення опірності організму до несприятливих факторів довкілля.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо за 10–15 хв до прийому їжі дорослим – по 1 табл. (0,2 г) на добу; дітям, віком з 3–х до 9 років – по 0,1 г, з 10 років – по 0,2 г на добу протягом одного місяця; за необхідності курс лікування повторюється через 4–6 місяців; при загостренні захворювань - дорослим по 1 табл. 2 р/добу протягом 2–3 тижнів залежно від тяжкості захворювання, а потім – по 1 табл. на день протягом 3–4 тижнів; свічки ректальні профілактично призначають дорослим по 1 супозиторію 1 р/добу протягом одного місяця; за необхідності курс лікування повторити через 4-6 місяців; при загостренні захворюваннь - дорослим – по 1 супозиторію через кожні 12 год протягом 10 днів, потім, після 7-денної перерви повторюють 10-денний курс лікування; дітям від 2 років – по 1 супозиторію на добу протягом 10 днів (за необхідності курс лікування можна повторити).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР (шкірні висипи, свербіж).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; застосування свічок ректальних протипоказано дітям віком до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,2 г, супозиторії ректальні по 0,2 г.

Торгова назва:

І. Мумійо, ВАТ "Монфарм"	₴
Мумійо-Тянь-Шань, Приватне підприємство "Осіріс"; ТОВ "Алтей", Україна/Киргизстан	₴

· Апілак (Apilacum) **

Фармакотерапевтична група: А16АХ10 - засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси

Основна фармакотерапевтична дія: так зване бджолине маткове молочко є сумішшю біологічно активних речовин, до складу якої входять · вітаміни (C, В₁, B₂, B₅, B₆, B₈, B₁₂, H, кислота фолієва, інозитол); мінеральні елементи (K, Na, Ca, Mg, Fe, P) та мікроелементи (Zn, Mn, Cu, Co, S, Si, Ni, Cr, As, Bi); 23 амінокислоти, у тому числі і незамінні (наприклад гістидин, валін, метіонін, триптофан); інші біологічно активні речовини (наприклад фермент холінестерази, медіатор ацетилхолін та ін.); препарат являє собою секрет, який виробляється алотрофічними залозами робочих бджіл і має загально тонізуючу та антиспастичну дію, підвищує опірність організму та стійкість до стресів, стимулює обмін речовин.

Показання для застосування ЛЗ: порушення харчування; період видужання, порушенні лактації в післяпологовий період, дітям – при недостатньому харчуванні, гіпотрофії та за відсутності апетиту; як допоміжний засіб при лікуванні невротичних розладів і гіпотензії; себорея, себорейна та мікробна екзема, нейродерміт, попрілості.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають сублінгвально: дорослі і підлітки - по 1 табл. 3 р/добу, діти с 2 - х років – по 1 табл. 2 р/добу; тривалість курсу лікування становить 10 - 15 днів; недоношені та новонароджені діти – по 2,5 мг, діти віком від 1 місяця до 2- х років – 5 мг у формі свічок 3 р/добу; тривалість курсу лікування - 7 - 15 днів; дорослим мазь у кількості 2 – 10 г наносити тонким шаром на ушкоджену поверхню 1 - 2 р/добу (під пов’язку або безпосередньо на ушкоджену ділянку шкіри); тривалість курсу лікування - від 1 тижня до 2 місяців

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР; сухість у роті, прискорення пульсу, порушення сну. у

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до продуктів бджільництва та інших допоміжних речовин, що входять до складу препарату; хвороба Аддісона.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, мазь 3 %

Торгова назва:

ІІ. Апілак, АТ Талліннський фармацевтичний завод Естонія; АТ "Гріндекс", Естонія/Латвія	₴
Апілак, АТ "Гріндекс", Латвія	₴

· Пантокрин (Pantocrin) **

Фармакотерапевтична група: А13А - тонізуючі засоби

Основна фармакотерапевтична дія: натуральні біологічно активні речовини (амінокислоти, нуклеотиди, вітаміни, мінеральні речовини, фосфоліпіди, жирні кислоти, стерини тощо), які входять до складу препарату, є необхідними для побудови власних ферментів, гормонів, засобів імунного захисту, клітинних і тканинних структур; стимулюючий (тонізуючий) вплив на нервову систему і м’язи, обмін речовин і основні фізіологічні процеси, сприяє адаптації та стійкості організму до несприятливих факторів навколишнього середовища, підвищених фізичних та розумових навантажень, інфекційних захворювань.

Показання для застосування ЛЗ: перевтома, нервове виснаження, неврози, астенічні стани, викликані інфекційними захворюваннями (грип, туберкульоз тощо), низький АТ; анемія, зниження імунітету, захворювання органів дихання, порушення травлення і обміну речовин (ожиріння тощо); сексуальні розлади у жінок (порушення менструального циклу, зниження лібідо) і чоловіків (імпотенція, викликана опроміненням, супутніми захворюваннями і психоемоційними стресами, передчасною еякуляцією, слабкістю статевої активності в осіб літнього віку); для підвищення працездатності при виконанні важких робіт, перебуванні у суворих кліматичних і несприятливих екологічних умовах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м або п/ш дорослим по 1 мл 1 р/добу протягом 2 днів, а потім - у дозі 2 мл 1 р/добу (монотерапія або на фоні базової терапії пірацетамом); курс лікування становить 15-20 днів; через 10 днів курс можна повторити; внутрішньо дорослим призначають по 20 – 40 крап., попередньо розчинивши у невеликій кількості рідини, за 30 хв до їди або через 2 год після їди, 2 – 3 р/добу; дітям віком від 7 років препарат призначають внутрішньо з розрахунку: 1 крап./на рік життя, попередньо розчинивши у невеликій кількості рідини, за 30 хв до їди або через 2 год після їди, 2 р/добу; для попередження безсоння останній прийом препарату роблять за 4 год до сну; курс лікування - 3 – 4 тижні, при необхідності курс лікування можна повторити через 5 – 7 днів; протягом року проводити не менше 4 курсів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, свербіж шкіри.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АГ, органічні ураженнях серця, стенокардія, виражений атеросклероз, підвищене згортанні крові, важкі формі нефриту, діарея, злоякісні новоутворення; діти до 7 років.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій по 1 мл, 2 мл в амп., екстракт рідкий для перорального застосування

Торгова назва:

Пантокрин, ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"

₴₴₴

18.1.9. Препарати рослинного походження

· Панавір (Panavir)

Фармакотерапевтична група: J05AX - противірусні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: високомолекулярний полісахарид, який належить до класу гексозних глікозидів (до складу якого входять глюкоза, рамноза, арабіноза, маноза, ксилоза, галактоза, уронові кислоти); противірусна дія обумовлена інгібуванням синтезу вірусних білків; препарат підвищує неспецифічну резистентність організму і сприяє індукції лейкоцитарного інтерферону; мутагенна, тератогенна, канцерогенна, алергізуюча, ембріотоксична дії відсутні.

Показання для застосування ЛЗ: герпесвірусні інфекції різної локалізації; папіломавірусна інфекція (у комплексній терапії); у складі комплексного лікування кліщового енцефаліту.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим та дітям старше 12 років – в/в струминно у дозі 200 мкг діючої речовини (5 мл р-ну); для лікування герпесвірусних інфекцій і кліщового енцефаліту курс лікування складається з 2 ін'єкцій з інтервалом 48 год або 24 год; при потребі через місяць курс лікування можна повторити; лікування папіломавірусної інфекцій - вводять 3 рази протягом першого тижня з інтервалом 48 год і 2 рази протягом другого тижня з інтервалом 72 год; препарат необхідно вводити струминно повільно.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжка патологія нирок; дитячий вік до 12 років; період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 0,04 мг/мл по 5 мл в амп.

Торгова назва:

ІІ. Панавір, ВАТ "Мосхімфармпрепарати" ім. Н.А. Семашко для ТОВ "Флора і Фауна+", Російська Федерація

₴₴₴

· Максімун (Maximmun)**

Фармакотерапевтична група: L03AX15 - імуностимулятори. Цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: препарат містить глікозиди кордифоліозид А і В, тиноспоразид; алкалоїди тиноспорин, тиноспорид і протоберберин; глікозид-гілоїн, неглікозидний гіленін; тиноспорову кислоту, тиноспорол, гіркоту (колумбін, часмантин, палмарин), гілостерол (бета-ситостерол), клеродан-фуранодитерпен, дитерпеноїд фуранолактон з тиноспоридином; листя гудучі містить протеїни, кальцій і фосфор; кордифоліозид А і В має високу імуномодулюючу активність;препарат сприяє збільшенню кількості нейтрофілів і бета-лімфоцитів, що підвищує імунітет; попереджує розвиток фіброзів і стимулює регенерацію тканин печінки, знижує рівень цукру, а також сечовини в крові, збільшує діурез; сприяє розслабленню гладеньких м’язів кишечнику і матки; водний екстракт гудучі має протизапальну дію, яка зумовлена наявністю ситостеролів, зменшує набряки при РА; жарознижувальну дію та підсилює дію анальгетиків.

Показання для застосування ЛЗ: інфекційно-запальних захворюваннях ВДШ, ШКТ, сечовивідних шляхів, опорно-рухового апарату; в комплексній терапії РА, онкологічних захворювань, ЦД, захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, гепатитів різної етіології, туберкульозу; ісля перенесених тяжких захворювань, а також людям похилого віку для підвищення імунітету.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим: по 1 капс. 3 р/добу; дітям з 5 років - по 1 капс. на день, з 12 років - по 2 капс. на день; мінімальний курс становить 2-4 тижні; тривалість терапії залежить від імунного статусу організму.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: короткочасна нудота.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність; період лактації; вік до 5 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 500 мг

Торгова назва:

ІІ. Максімун, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія

₴

· Ехінацея пурпурна (Echinacea purpurea)**

Фармакотерапевтична група: L03AX11 - цитокіни та імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: дія виявляється в інтенсифікації фагоцитозу, підвищенні концентрації ГК в крові, збільшенні кількості лейкоцитів, інтерлейкіну, фактору некрозу пухлин з підвищенням концентрації пропердину в крові та стимуляції альтернативного комплементарного механізму активації; як природний імуностимулятор впливає переважно на неспецифічну імунну систему, незалежну від а/г та а/т, позитивно впливає при різних патологічних станах за рахунок підвищення захисних сил організму; зазначена дія виявляється не тільки у дорослих, але і у дітей, які ще не мають сталої імунної системи, та в осіб похилого віку, в яких функції зазначеної системи знижені; препарат можна застосовувати при захворюваннях, пов’язаних із послабленням функціонального стану імунної системи, що спричинені хр. запальними захворюваннями, впливом іонізуючої радіації, дією ультрафіолетового опромінення, хіміотерапевтичними препаратами або тривалим лікуванням а/б; екстракти ехінацеї пригнічують ріст і розмноження стрептококів, стафілококів, кишкової палички, вірусів грипу та герпесу; табл. всмоктуються в ШКТ; виводяться нирками та з калом; після перорального прийому в терапевтичних дозах препарат добре всмоктується; механізм дії препарату зумовлений активізацією процесів клітинного імунітету, стимуляцією фагоцитарної активності макрофагів і хемоктаксису гранулоцитів, а також сприянням вивільненню цитокінів; при тривалому застосуванні настойка ехінації підвищує неспецифичну резистентність організму до несприятливих умов навколишнього середовища.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування простудних захворювань, грипу, інфекційно-запальних захворювань носоглотки і ротової порожнини, а також при хр. неспецифічних захворюваннях органів дихання (у складі комбінованої терапії). табл - лікування герпетичної інфекції у складі комплексної терапії; при станах виснаження та ослаблення (стреси, хр. втома).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо дорослим по 5-15 крап. 2-3 р/добу за 30 хв до їжі; при необхідності досягнення швидкого ефекту приймають по 10-15 крап. 5-6 р/добу протягом 1-3 днів; курс лікування не повинний перевищувати 8 тижнів; дітям віком 7 – 12 років; настойку призначають по 5 - 10 крап. 2 - 3 р/добу до їжі; дорослі та діти від 13 років приймають табл. для профілактики ГРВІ і грипу, а також при станах виснаження та ослаблення − по 1 табл. 2 р/добу протягом 2 тижнів; для лікування ГРВІ і грипу і при інфекційно-запальних захворюваннях дихальних шляхів, носоглотки, ротової порожнини та герпетичної інфекції − по 2 табл. 3 р/добу 1 – 2 тижні; для лікування хр. інфекційних захворювань сечостатевої системи − по 2 табл. 3 р/добу через день протягом 2 – 4 тижнів; для лікування дітей 7 – 12 років застосовують половину дози для дорослого, тобто по 1 табл. 3 р/добу протягом 1 – 2 тижнів; для дітей 4 – 6 років дозування та тривалість лікування встановлюються індивідуально та залежать від перебігу захворювання (але максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг на добу); при хр. захворюваннях курс лікування можна повторити після інтервалу 2 – 3 тижні; краплі для внутрішнього застосування - дорослі та діти старше 12 років приймають по 55 крап. (2,75 мл) 3 - 4 р/добу, дітям від 1 до 6 років – 13 - 27 крап. 3 р/добу, 10 - 20 крап. 4 р/добу; діти від 6 до 12 років - 40 - 53 крап. 3 р/добу, 30 - 40 крап. 4 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: озноб, диспептичні явища, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активних речовин, що містяться в препараті, алергія на багатоквіткові рослини, ЦД, прогресуючі системні захворювання (туберкульоз, лейкози, колагенози, поширений атеросклероз); туберкульоз, лейкемія або аналогічні лейкемії захворювання (лейкоз), захворювання сполучної тканини (колагенози), розсіяний склероз та інші аутоімунні захворювання, СНІД; перший триместр вагітності та період годування груддю; діти до 4 років.

Форми випуску ЛЗ: настоянка, сироп, екстракт рідкий, крап. для внутрішнього застосування, табл. по 80 мг, по 100 мг, табл., вкриті оболонкою по 170 мг, пастилки для смоктання.

Торгова назва:

І. Ехінал, ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"	₴
Ехінацеї настойка, Дочірнє підприємство "Агрофірма "Ян" приватного підприємства "Ян"	₴
Ехінацеї настойка, Київське ОДКП "Фармацевтична фабрика"	₴
Ехінацеї настойка, ЗАТ "Фармацевтична фабрика "Віола"	₴
Ехінацеї настойка, Одеське ВХФП "Бiостимулятор" у формі ТОВ, м.Одеса	н/д
Ехінацеї пурпурної екстракт рідкий, ВАТ "Лубнифарм"	₴
Ехінацеї пурпурової кореневищ з коренями настойка, ЗАТ "Ліки Кіровоградщини"	н/д
Ехінацеї пурпурної настойка, ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"	₴
Ехінацеї пурпурової настойка, Ехінацеї сироп, підприємство "Луганська обласна "Фармація", Фармацевтична фабрика	₴
Ехінацеї пурпурової кореневищ з коренями свіжих настойка, ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика"	₴
Ехінацеї пурпурової кореневища коренями, ЗАТ "Ліктрави"	₴
Ехінацея, ТОВ "Євразія"	₴
Імуноплюс, ЗАТ "Київський вітамінний завод"	₴
Ехінацея-астрафарм, ТОВ "АСТРАФАРМ", м.Вишневе, Києво-Святошинський р-н	₴
Стимунея, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ", м.Київ	н/д
ІІ. Ехінацея Гексал®, "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG" виробництво in bulk: "Rentschler Pharma GmbH", Німеччина	н/д
Ехінацея Ратіофарм. "Merckle GmbH" для "ratiopharm GmbH", Німеччина	₴
Іммунал, "Lek" Pharmaceutical Company d.d., Словенія	₴₴
Імуно Тайсс краплі, Dr.Theiss Naturwaren GmbH , Німеччина	₴₴
Імуно Тайсс таблетки, Dr.Theiss Naturwaren GmbH , Німеччина	₴
Імуно Тайсс форте, Dr.Theiss Naturwaren GmbH , Німеччина	₴₴
Гербіон® Ехінацея, KRKA d.d., Novo mesto, Словенія	н/д
Ехінацин Мадаус капсети, MADAUS GmbH виробництво in bulk наповнення та пакування: "Capsoid Pharma GmbH"	н/д
Ехінацин Мадаус рідина, MADAUS GmbH виробництво in bulk наповнення та пакування: "Capsoid Pharma GmbH"	н/д
Краплі ехінацеї Др.Тайсс, Dr.Theiss Naturwaren GmbH, Німеччина	₴₴₴

· Імунін-нортон (Imunin-Norton)**

Фармакотерапевтична група: L03AX12 - імуномодулятори.

Основна фармакотерапевтична дія: має високу імуномодулюючу і антисептичну активність, тому що має високий вміст вітаміну С і мікроелементів (кремній, цинк, магній, йод, залізо), що необхідні для нормального розвитку противірусного імунітету і для роботи тимуса; препарат підвищує ефективність неспецифічних захисних сил організму, активізує фагоцитоз, стимулює вироблення інтерферону; біостимулююча дія рослинних компонентів препарату проводить також до поліпшення розумової працездатності, зменшення млявості і сонливості; підвищує стійкість організму до несприятливих впливів, особливо в ослаблених людей, стимулює апетит, поліпшує процеси травлення і засвоєння їжі; індійський аґрус амла (Emblica officinalis) має надзвичайно високий вміст натурального вітаміну С у вигляді різних форм аскорбінової кислоти пов’язаних з таніновим комплексом; завдяки аскарбинатам, картоноїдам і біофлавонидам препарат здійснює антиоксидантну дію, нейтралізуючи негативний вплив вільних радикалів, що утворюються в результаті окислювальних процесів; стимулює синтез гемоглобіну; інші рослини, що входять до складу препарату, мають антимікробну і противірусну дію, підвищують неспецифічну опірність інфекціям; їм властивий протизапальний і імуномоделюючий ефект; антиоксидантна дія також обумовлена високим вмістом анти ціанідів; ефективний для профілактики сезонних інфекційних та вірусних захворювань, особливо у дітей та людей ослаблих після важких хвороб, тривалих фізичних і нервових перевантажень; складові частини препарату позитивно впливають на систему травлення; рослинні компоненти містять високу кількість пектинів, що обумовлює ентеросорбційний ефект.

Показання для застосування ЛЗ: з метою зміцнення імунної системи у дітей, що часто хворіють, а також при рецедивуючих запальних захворюваннях ЛОР-органів і ВДШ: тонзилітах, отитах, гайморитах, синуситах, ларингітах, бронхітах; лікування і профілактика сезонних застудних захворювань і вірусних інфекцій у дорослих і дітей; санації хр. осередків інфекції в порожнині рота; рекомендовано у відновлювальний період після перенесених тяжких захворювань і операцій; в комплексній терапії фурункульозу та юнацьких вугрів, екземі, псоріазі, дерматитах, патології волосся і нігтів, як допоміжний засіб при герпесі; профілактично при гіповітамінозах, діатезах, дисбактеріозі кишечнику, психо-емоційних стресах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дітям, віком понад 3 роки, рекомендується по ½ - 1-й ч.л. желе 2 р/добу з молоком; дорослим - по 2 ч.л. 2 р/добу з молоком; термін лікування складає 1-2 місяці безперервно, курс проводити не частіше 4-х разів на рік.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: желе для перорального застосування;100 г

Торгова назва:

ІІ. Імунін-Нортон, "Surya Herbal Limited" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада

н/д

Женьшень (Panax ginseng)**

Фармакотерапевтична група: А13А - тонізуючі засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до лікарських засобів, які впливають на ЦНС; посилює процеси збудження в нейронах кори та стовбурових відділах головного мозку покращує рефлекторну діяльність, активізує обмін речовин, підвищує працездатність; ефекти препарату є дозозалежними: при застосуванні в низьких дозах спостерігається посилення збудження та послаблення гальмівних процесів, у високих - посилення останніх.

Показання для застосування ЛЗ: гіпотонія, втома, перевтома, неврастенія, астенічні стани, період одужання після інфекційних та інших захворювань; послаблення статевої функції неврастенічного ґенезу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо за 30-40 хв до їди; разова доза для дорослих становить від 15 до 20 крап.; препарат приймають 2-3 р/добу протягом 30-40 днів; повторні курси лікування проводять через 2-3 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: генералізований розеольозний висип і свербіж шкіри.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АГ, підвищене збудження, безсоння, схильність до виникнення кровотеч різного походження та характеру; діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: настоянка, еліксир для перорального застосування..

Торгова назва:

І. Геримакс женьшень, Dansk Droge A/S для "Nycomed Austria GmbH", Данія/Австрія	₴₴₴
Енерготонік Др.Тайсс, Dr.Theiss Naturwaren GmbH, Німеччина	₴₴₴
Женьшеню настойка, Київське ОДКП "Фармацевтична фабрика"	₴
Женьшеню настойка, ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика" м. Житомир для ЗАТ "Фармацевтична фабрика" АР Крим м.Сімферополь	₴
Женьшеню настойка, ЗАТ "Ліки Кіровоградщини"	₴
Женьшень, ВАТ "Лубнифарм"	₴
Нгуєн Нян Сам, Pharmaceutical joint-stock company OPC, В’єтнам	₴₴

· Елеутерокок (Eleutherococcus senticosus)**

Фармакотерапевтична група: А13А - тонізуючий засіб.

Основна фармакотерапевтична дія: спиртовий екстракт кореневищ з коренями елеутерококу колючого, що містять елеутерозиди А, В, В₁, С, Д, Е, F і G, похідні кумарину, флавоноїди, ефірна олія, рослинний віск, смоли, крохмаль та інші компоненти; завдяки присутності елеутерозидів препарат підвищує фізичну та розумову працездатність, стійкість до несприятливих факторів навколишнього середовища, гостроту зору, покращує обмін речовин, виявляє незначну стимулюючу гонадотропну та гіпоглікемічну дію.

Показання для застосування ЛЗ: фізична і розумова перевтома, неврастенія та психастенія, функціональне виснаження нервової системи, що супроводжується зниженням працездатності, вегетоневрози, станах після операцій, г. та хр. променева хвороба (у поєднанні з іншими засобами)

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі приймають внутрішньо по 20 - 30 крап. 1 р/добу, попередньо розбавивши їх невеликою кількістю води, за 20 - 30 хв до їди; курс лікування - 25 - 30 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: безсоння, дратівливість, тривожний стан, зниження працездатності, порушеннями з боку ШКТ, АГ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АГ, підвищена збудливість, епілепсія, порушення серцевого ритму, г. період інфекційних захворювань, пропасниця; діти віком до 12 років; вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ: екстракт рідкий для перорального застосування,

Торгова назва:

І. Елуетерокок, ВАТ "Лубнифарм",	₴
Елеутерокок, ТОВ "Євразія"	₴
Елеутерококу екстракт, Дочірнє підприємство "Агрофірма "Ян" приватного підприємства "Ян"	₴
Елеутерококу екстракт рідкий, ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика",	₴
Елеутерококу екстракт рідкий, ТОВ "ДКП "Фармацевтична фабрика"	₴
Елеутурококу кореневища корені, ЗАТ "Ліктрави"	н/д

· Корінь солодки (Glycyrrhiza) *, ** (див. розділ «Пульмонологія. Лікарські засоби для лікування обструктивних захворювань»)

Комбіновані препарати

· Елуетерокок + ехінацея пурпурова + звіробій (Eleutherococcus + Echinacea purpurea + Hypericum perforatum) **

· Женьшень + лимонник китайський + маточне молочко (Panax ginseng + Schsandra fruits + Apis cerana fabricus) **

ІІ. Женьшень, Королівське желе, рідина для перорального застосування, 10 мл рідини містять екстракту кореня женьшеню (Panax ginseng) (1 : 10) 1,8%, екстракту лимоннику китайського (Schsandra fruits) (1 : 5) 0,09% (0,009 мл), ліофілізованого маточного (бджолиного) соку (молочка) (Apis cerana fabricus) 2,7% (0,27 мл). Beijing Dongfeng Health & Nutriment Food Co.,Ltd.", Китай

₴₴₴

· Ехінацея вузьколиста + ігнація гірка + лікоподій + сульфур + туя західна + багно болотне + фосфор + сульфід сурьми + гістамін + селен (Echinacea angustifolia + Ignatia amara + Lycopodium clavatum + Sulphur + Thuja occidentalis + Ledum palustre + Phosphorus + Antimonium Crudum + Histaminum + Selenium)

ІІ. Біолайн Алергія, табл. сублінгвальні, 1 табл. містить ехінацеї вузьколистої (Echinacea angustifolia) D4, D12, D20, D30, ігнації гіркої (Ignatia amara) D6, лікоподію (Lycopodium clavatum) D6, сірки (Sulphur) D6, D12, D20, D30, туї західної (Thuja occidentalis) D6, багна болотного (Ledum palustre) D8, фосфору (Phosphorus) D8, сульфіду сурьми (Antimonium Crudum) D12, гістаміну (Histaminum) D12, селену (Selenium) D12Walsh Pharma підрозділ "Bob Walsh Enterprices Inc.", США

н/д

· Ехінацея вузьколиста + липа серцевидна + троянда собача + коров'як мохнатий + чабрець + аскорбінова кислота + евкаліптова олія + м'ятна олія (Echinacea angustifolia + Tilia + Rosa canina + Verbascum thapsus + Thymus serpyllum + Ascorbic acid + Eucalyptus vitaminalis + Mentha piperita)

ІІ. Гриппал з квітками липи та вітаміном С, сироп, 5 мл (6,5 г) сиропу містять: рідкого екстракту квітів липи серцевидної (1:10) 0,13 г; рідкого екстракту плодів троянди собачої 0,13 г; рідкого екстракту квітів коров'яка мохнатого (1:10) 0,13 г; рідкого екстракту ехінацеї вузьколистої (1:10) 0,13 г; рідкого екстракту чабрецю (1:10) 0,13 г; кислоти аскорбінової 0,019 г; евкаліптової олії 0,0065 г; м'ятної олії 0,0065 г, "Dr.Muller Pharma", Чеська Республіка

₴₴

· Ехінацея пурпурна + подорожник + гринделія + шипшина + чабрець + чорна смородина (Echinacea purpurea + рlantago + grindelia squarrosa + rosa + thymus serpyllum + ribes nigrum)

ІІ. Ехінасаль, сироп, 100 г сиропу містять рідкого екстракту складного (1:4.4) з листя подорожника, трави гринделії, плодів шипшини (3:1:1) - 5.0 г, екстракту трави чебрецю (1:4) - 3.0 г, соку з трави ехінацеї пурпурової - 2.0 г, концентрату чорної смородини - 5.0 г, Herbapol Wroclaw Herb Factory S.A., Польша

₴₴

· Ехінацея пурпурна + родіола рожева + чай зелений листовий + чай чорний листовий (Echinacea purpurea + rhodiola rosea + thea sinensis + thea nigrum )

І. Золотий корінь, настоянка, 100 мл настойки містять: кореневищ з коренями родіоли рожевої - 0.1 г, ехінацеї пурпурної (кореневища з коренями) - 0.1 г, чаю зеленого листового - 0.1 г, чаю чорного листового - 0.4 г , АТ "Ефект"

₴

· Ехінацея пурпурна + аїр звичайний + деревій звичайний + м'ята перцева + елеутерокок + буркун лікарський + плоди глоду (Echinacea purpurea + acorus calamus + achillea millefolium + mentha piperita + eleutherococcus + melilotus officinalis + crataegus )

І. Тонус, еліксир, 100 мл еліксиру містять кореневищ аїру звичайного - 0.15 г, трави деревію звичайного - 0.05 г, трави м'яти перцевої - 0.07 г, кореневищ з коренями елеутерокока - 0.07 г, трави буркуна лікарського - 0.05 г, кореневищ з коренями ехінацеї пурпурової - 0.06 г, плодів глоду - 0.05 г, ЗАТ "Ліки Кіровоградщини" для Приватного науково-виробничого малого підприємства фірма "Інкопмарк".

н/д

18.1.10. Синтетичні імуномодулятори

18.1.10.1. Низькомолекулярні

· Галавіт (Galavit) **

Фармакотерапевтична група: L03АX15** - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: основні властивості зумовлені можливістю впливати на функціонально-метаболітичну активність макрофагів; при запальних хворобах препарат оборотно на 6 - 8 год інгібує надлишковий синтез фактора некрозу пухлин, інтерлейкіну-1, активних форм кисню гіперактивними макрофагами, які зумовлюють ступінь запальних реакцій, їх циклічність, а також вираженість інтоксикації; нормалізація функціонального стану макрофагів приводить до зниження аутоагресії і відновленню функціі Т-лімфоцитів; одночасно препарат стимулює мікробіцидну систему нейтрофільних гранулоцитів, прискорює фагоцитоз та підвищує неспецифічну резистентність організму до інфекційних захворювань.

Показання для застосування ЛЗ: г. і хр. захворювання ШКТ, які супроводжуються інтоксикацією та/або діареєю (ГКІ, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, ураження печінки різної етіології, включаючи ВГВ і ВГС, гастроентерит); патогенетичне лікування г. інфекційних хвороб (кишкові інфекції, гнійний менінгіт); бронхіти, пневмонії, септичні стани, посттравматичний остеомієліт, бешиха; захворювання урогенітального тракту (генітальний герпес, ЦМВ інфекція, хламідіоз, мікоплазмоз, міома матки, аденома передміхурової залози); при гнійно-септичних процесах у перед- та післяопераційний період і для профілактики інфекційних хірургічних ускладнень; хр. рецидивуючій герпетичній інфекції; хр. рецидивуючий фурункульоз; хр. запальны захворювання, які виникли на фоні вториної імунологічної недостатності; для імунокорекції та імунореабілітації при онкологічних захворюваннях, таких як дисемінований рак молочної залози III стадії, рак легені III стадії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м; ГКІ (сальмонельоз, дизентерія, харчова токсикоінфекція) та інших захворювання, які супроводжуються діареєю, початкова доза для дорослих - 200 мг, потім - 100 мг 2-3 р/добу до зникнення симптомів інтоксикації; у г. період захворювання досить 2-3 ін’єкцій; при інфекційних хворобах різної етіології (включаючи септичні стани, гепатити, менінгіти) початкова доза для дорослих – 200 мг, потім - по 100 мг 2-3 р/добу до зникнення симптомів інтоксикації та запалення, потім можливе продовження курсу терапії в дозі 100 мг 1 раз у 2-3 дні; тривалість курсу залежить від стану пацієнта і може становити до 25 ін’єкцій; хвороби ШКТ (виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) та сечостатевої системи початкова доза для дорослих у г. період становить 200 мг 1 р/добу протягом 1-2 днів, потім - по 100 мг 1 раз у 2-3 дні; курс становить 15-25 ін’єкцій залежно від перебігу хвороби; при міомі матки дорослим - по 100 мг на добу щоденно протягом 5 днів, потім по 100 мг через день – 5 ін’єкцій, надалі – по 100 мг 1 раз у 2-3 дні; курс лікування – 15-20 ін’єкцій; при аденомі передміхурової залози дорослим - щоденно по 100 мг на добу протягом 5 днів, далі – по 100 мг 1 раз у 2-3 дні; при гнійно-септичних процесах у перед- та післяопераційний періоі, а також для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень дорослим - до або після операції по 100 мг препарату 1 р/добу протягом 5 днів, потім по 100 мг через день – 5 ін’єкцій, надалі – по 100 мг через 72 год; курс – 15 ін’єкцій; при хр. рецидивуючому фурункульозі дорослим призначають 100 мг препарату кожного дня протягом 5 діб, далі по 100 мг через день – 15 ін’єкцій, загальний курс – 20 ін’єкцій; при хр. рецидивуючій герпетичній інфекції (в складі комплексної терапії) дорослим - 100 мг на добу через день – 15-20 ін’єкцій або 100 мг на добу кожного дня протягом 10 днів, надалі 100 мг через день – 15 ін’єкцій; курс – 20 ін’єкцій; при хр. запальних захворюваннях, які виникли на фоні імунодефіцитних станів, дорослим - по 100 мг 1 раз у 3 дні або 100 мг кожного дня протягом 5 днів, надалі 1 раз у 2-3 дні, загальний курс – 20 ін’єкцій; для імунокорекції при онкологічних захворюваннях: рак молочної залози III стадії, рак легень III стадії (в комплексі з хіміо- та променевою терапією) для дорослих початкова доза становить 100 мг 1 р/добу протягом 5 днів, потім по 100 мг через 72 год, курс – 20-30 ін’єкцій; супозиторії при інфекційних хворобах різної етіології (включаючи септичні стани, ВГВ і ВГС, менінгіти) початкова доза для дорослих – 0,2 г, потім переходять на введення препарату по 0,1 г 2 – 3 р/добу до ліквідації симптомів інтоксикації та запалення, потім можливе продовження курсу терапії в дозі 0,1г 1 раз в 2 – 3 дні; при хворобах ШКТ та сечостатевої системи початкова доза для дорослих у г. період становить 0,2 г 1 р/добу у формі супозиторіїв протягом 1 – 2 днів, потім - по 0,1 г 1 раз у 2 – 3 дні, курс становить 15 – 25 супозиторіїв залежно від стану пацієнта; при міомі матки призначають по 0,1 г/добу щоденно протягом 5 днів, надалі - по 0,1 г 1 раз у 2 – 3 дні., курс лікування 15 – 20 супозиторіїв; при аденомі передміхурової залози - щоденно по 0,1 г на добу протягом 5 днів, далі - по 0,1 г 1 раз у 2 – 3 дні у формі супозиторіїв; при гнійно-септичних процесах у перед- та післяопераційний період, а також для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень дорослим - перед або після операції по 0,1 г препарату 1 р/добу протягом 5 днів, потім - по 0,1 г через день 5 супозиторіїв, надалі по 0,1 г через 72 год; курс –15 супозиторіїв; при хр. рецидивуючому фурункульозі: дорослим у перші 5 днів по 0,1 г 1 р/добу кожного дня, потім по 0,1 через день, курс лікування – до 20 супозиторіїв; при хр. рецидивуючій герпетичній інфекції: дорослим у перші 10 днів по 0,1 г 1 р/добу, потім по 0,1 г через день, курс – до 25 супозиторіїв; при хр. запальних захворюваннях, які виникли на фоні імунодефіцитних станів, дорослим - по 0,1 г 1 раз у 3 дні або 0,1 г кожного дня протягом 5 днів, надалі 1 раз у 2 – 3 дні, курс – 20 супозиторіїв; для імунокорекції при онкологічних захворюваннях: рак молочної залози III стадії, рак легень III стадії для дорослих початкова доза 0,1 г через день – 5 супозиторіїв, потім - по 0,1 г з інтервалом 72 год, курс 20 – 30 супозиторіїв.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: не виявленно

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація та гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 0,1 г у фл., супозиторії ректальні по 0,1 г.

Торгова назва:

ІІ. Галавіт, ЗАТ "Центр Сучасної Медицини "Медикор", Російська Федерація

₴₴₴

· Метилурацил (Methyluracil) *,**

Фармакотерапевтична група: А14B - нестероїдні анаболічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: еритропоетична, лейкопоетична, помірна протизапальна; похідне піримідину; стимулюючи синтез нуклеїнових основ, нормалізує обмін нуклеїнових кислот, внаслідок чого прискорюються процеси клітинної регенерації, в тому числі швидкопроліферуючих клітин слизової оболонки ШКТ; позитивно впливає на клітинні та гуморальні механізми імунітету.

Показання для застосування ЛЗ: лейкопенія (легкої форми, в т.ч. яка виникла внаслідок хіміотерапії злоякісних новоутворень, рентгено- та променевої терапії); агранулоцитарна ангіна; аліментарно-токсична алейкія; анемія, тромбоцитопенія; інтоксикація бензолом; період реконвалесценції у хворих з тяжкими інфекціями; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; рани, що повільно загоюються, опіки, переломи кісток.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо, приймаючи під час або після їди - дорослим призначають по 500 мг 4 р/добу (за необхідності – до 6 р/добу), курс лікування – до 30 днів; дітям віком від 3 до 8 років – по 250 мг (1/2 табл.) 3 р/добу, старше 8 років – по 250 – 500 мг 3 р/добу, тривалість лікування – до 30 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, печія, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату; гемобластози; мієлоїдний лейкоз; лімфогранулематоз; злоякісні захворювання кісткового мозку; для лікування дітей віком до 3 років; не застосовують у період вагітності та годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,5 г.

Торгова назва:

І. Метилурацил, ВАТ "Монфарм"	₴
Метилурацил-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Метилурацил-КМП, ВАТ "Київмедпрепарат"	н/д
Метилурацил-ЛХ, ЗАТ "Лекхiм-Харкiв"	н/д

18.1.10.2. Високомолекулярні

Глатирамер ацетат (Glatiramer acetate)*

Фармакотерапевтична група: L03AХ13 - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: суміш синтетичних поліпептидів, що відноситься до класу імуномодуляторів з властивістю блокувати мієлінспецифічні аутоімунні реакції, на яких базується руйнування мієлінової оболонки провідників ЦНС при розсіяному склерозі; за своєю хімічною будовою препарат має елементи подібності з основним білком мієліну – мішенню аутоімунного процесу; можна виділити 2 основних механізми дії препарату: діючи на тримолекулярний комплекс конкурентно витискує основний білок мієліну (ОБМ), що є аутоантигеном, зі зв’язку з основним комплексом гістосумісності (ОКГ ІІ) на антигенпрезентуючих клітинах; при цьому утворюється міцніший зв’язок ОКГ ІІ з препаратом, ніж з ОБМ; у такий спосіб препарат відіграє роль "помилкової мішені"; ймовірно, пригнічує імунну відповідь і на інші а/г мієліну; може запобігати розвитку експериментального алергічного енцефаліту; під дією глатирамеру ацетату відбувається активація і проліферація клонів Т2-лімфоцитів, які здатні проникати через гематоенцефалічний бар’єр, приблизно 10% таких Т2-лімфоцитів реагують на ОБМ продукуванням протизапальних цитокінів; механізм проліферації Т2-лімфоцитів, що викликається препаратом, невідомий; оскільки препарат вводиться п/ш, то, можливо, дендритні клітини Лангерганса шкіри відіграють роль місцевих антигенпрезентуючих клітин; крім того, препарат бере участь в механізмах апоптоза активованих Т1-лімфоцитів, викликаючи їхню анергію; при цьому загальних імуносупресорних властивостей він не виявляє; при лікуванні глатирамеру ацетатом рівень сечової кислоти достовірно зростає, що також може бути одним з напрямків дії препарат; після п/ш введення швидко гідролізується значна частина препарату; деяка частина потрапляє у лімфатичну систему, а інша частина - у системний кровотік у незмінному стані.

Показання для застосування ЛЗ: розсіяний склероз ремітуючого перебігу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих 20 мг глатирамеру ацетату п/ш 1 р/добу, переважно в той самий час дня; довгостроково, залежно від клінічного перебігу захворювання та ефективності лікування; якщо препарат не введений вчасно, необхідно зробити це негайно, як тільки можливо; не допускається введення подвійної дози препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції - біль, почервоніння, набряк, атрофія шкіри в місці ін’єкції, абсцес, гематома; системні реакції - розширення судин, біль у грудях, збільшення ЧСС, стан тривоги, задишка, утруднене ковтання, кропив’янка; серцево-судинної система - тахікардія, синкопальний стан, АГ, екстрасистолія, блідість, варикозне розширення вен; з боку ШКТ - запор, діарея, нудота, анорексія, дисфагія, гастроентерит, стоматит, карієс; АР - алергічний шок та анафілактоїдні реакції; кровотворна система - лімфаденопатія, еозинофілія, спленомегалія; метаболічні та пов’язані з харчуванням розлади - набряки, втрата маси тіла, відраза до алкоголю; кістково-м’язова система - артралгія, артрит;ЦНС – емоційна нестабільність, порушення свідомості (ступор), судоми, тривожність, депресія, запаморочення, тремор, атаксія, головний біль; дихальна система – гіпервентиляція, бронхоспазм, носова кровотеча, гіповентиляція, зміна голосу; сечостатева система - аменорея, гематурія, імпотенція, менорагія, вагінальні кровотечі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін`єкцій, 20 мг/мл по 1 мл у фл., порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 20 мг у фл.

Торгова назва:

ІІ.Глатимер, "Natco Pharma Limited", Індія	н/д
Копаксон®-Тева, "Teva Pharmaceutical Industries Ltd", Ізраїль	н/д

Поліоксидоній (Polyoxydonium) *,**

Фармакотерапевтична група: L03AX - цитокіни та імуномодулятори

Основна фармакотерапевтична дія: підвищує резистентність організму щодо різних інфекційних захворювань; в основі механізму дії – прямий вплив на фагоцитуючі клітини та природні кілери, а також стимуляція антитілоутворення; також чинить детоксикаційну дію, а також підвищує стійкість мембран клітин до цитотоксичних речовин; відновлює імунні реакції при тяжких формах імунодефіцитів і, зокрема, при туберкульозі, септичних станах, опіках, злоякісних новоутвореннях, хр. вірусних захворюваннях, після хірургічних операцій, прийому цитостатиків та гормональних препаратів.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексної терапії при хр. рецидивуючих запальних захворюваннях як вірусних, так і бактеріальних; г. вірусних та бактеріальних інфекціях: сепсис, менінгоенцефаліти, енцефаліти, урогенітальні і гінекологічні захворювання; туберкульозі, лікуванні та профілактиці гнійно-септичних захворювань та операційних ускладнень у хірургічних хворих; г. і хр. алергічних захворюваннях (поліноз, БА, атопічний дерматит); злоякісних пухлинах з призначенням хіміо- та променевої терапії; дисбактеріозах у дітей; для активації процесів регенерації при переломах, опіках тощо; для корекції імунодефіцитних станів при старінні і впливі несприятливих факторів; при вторинних імунодефіцитних станах

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендовані схеми лікування для дорослих: при г. запальних захворюваннях - по 6 мг на одну ін’єкцію щоденно, протягом 3 діб, а потім через добу, курс лікування – 5 - 10 ін’єкцій; при хр. запальних захворюваннях - по 6 мг на одну ін’єкцію через добу, 5 ін’єкцій, а потім 2 рази на тиждень, курс лікування - 10 ін’єкцій; при туберкульозі - по 6 мг на одну ін’єкцію два рази на тиждень, курс лікування – 10 - 12 ін’єкцій; хворим з г. та хр. урогенітальними захворюваннями - по 6 мг на одну ін’єкцію через добу, курс лікування - 10 ін’ єкцій; при хр. рецидивуючому герпесі - по 6 мг на одну ін’єкцію через добу, курс лікування - 10 ін’єкцій у комбінації з антигерпетичними препаратами, інтерферонами та індукторами інтерферонів; для лікування ускладнених форм алергічних захворювань - по 6 мг на одну ін’єкцію, курс лікування - 5 ін’єкцій: дві перші ін’єкції - щодня, а потім через день; онкологічним хворим: по 6 -12 мг на одну ін’єкцію, курс лікування - 10 ін’єкцій; для профілактики імунодепресивного впливу пухлин, для корекції імунодефіциту після хіміо- та променевої терапії показаний довший курс лікування (від 2-3 місяців до року) по 6 мг в одній ін’єкції 1 або 2 рази на тиждень; рекомендовані схеми лікування для дітей - призначається з 6-місячного віку у складі комплексної терапії в/м або в/в у дозі 0,1 - 0,15 мг/кг кожні 48 - 72 год, курс лікування – 5 - 7 ін’єкцій.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: можливий біль у місці ін’єкцій при в/м введенні.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність, період годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування -ну для ін'єкцій по 6 мг у фл.

Торгова назва:

ІІ. Поліоксидоній, ТОВ "НПО "Петровакс Фарм", Російська Федерація

₴₴₴

18.1.11. Вітаміни, мінерали

· Кислота аскорбінова + рутин (Ascorbic acid + Rutin) *, ** (див. п.2.18.1.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби»)

· Бета-каротин + вітамін С + вітамін Е + селен (Beta-carotine + Ascorbic acid + Tocopheroli acetati + Selen)

ІІ. Вітрум® Сан, табл., вкрита оболонкою, 1 табл. містить бета-каротину 10 мг; вітаміну Е 10 мг; вітаміну С 60 мг; селену 15 мкг, , Unipharm Inc., США

₴₴

· Вітамін Е + бета-каротин + вітамін С + селен (Тocopheroli acetati + Beta-carotine + Ascorbic acid + Selen)

І. Тривіт SE-КВ®, капс., 1 капс. містить вітаміну Е 40 мг у вигляді dl-токоферолу ацетату (80 мг); бета -каротину 10 мг; вітаміну С 100 мг, селену 0,0228 мг у вигляді натрію селеніту 0,05 мг, ВАТ "Київський вітамінний завод"

₴

· Вітамін А + вітамін С + цинк + вітамін Е + селен + мідь (Beta-carotine + Ascorbic acid + Zinc + Tocopheroli acetati + Selen + Cuprum)

ІІ. Візі вайтс, табл., табл. містить вітаміну А - 5000 МО, вітаміну С - 60.0 мг, цинку - 40.0 мг, вітаміну Е - 30 МО, селену - 0.04 мг, міді - 2.0 мг, Garden State Nutritionals, США	₴₴₴
Візітал, табл., вкрита оболонкою, 1 таблетка містить: вітаміну А - 5000 МО, вітаміну С - 60.0 мг, вітаміну Е - 30 МО, селену - 40.0 мкг, цинку - 40.0 мг, міді - 2.0 мг, Pharmetics Inc., Канада	₴₴
Три-ві плюс, табл., 1 таблетка містить: вітаміну С (аскорбінової кислоти) 60 мг; вітаміну Е ( -токоферолу ацетату) 30 МО; вітаміну А ( -каротину) 5000 МО; цинку 40 мг; міді 2 мг; селену 40 мкг, Sagmel Inc., США	₴

· Лютеїн + зеаксантин + чорниця + вітаміну С + вітаміну Е + бета-каротину + цинк + вітаміну В2 + селен + рутин (Lutheine + Zeaxantine + Vaccinium myrtillus + Ascorbic acid + Tocopheroli acetati + Beta-carotine + Zinc + Riboflavine + Selen + Rutine)

ІІ. Вітрум® Форайз Форте, 1 табл. містить лютеїну 6 мг; зеаксантину 0,5 мг; чорниці екстракту 60 мг; вітаміну С 60 мг; вітаміну Е 10 мг; бета-каротину 1,5 мг; цинку 5 мг; вітаміну В2 1,2 мг; селену 25 мкг; рутину 25 мг, Unipharm Inc., США

₴₴₴

· Залізо + кислота фолієва + вітамін В12 + селен + вітамін Е + цинк (Ferrum + Folic acid + Cyanocobalamin + Selene + Tocopheroli acetati + Zinc)

ІІ. Глобіген, капс., 1 капс. містить заліза - 100.0 мг, кислоти фолієвої - 1.5 мг, вітаміну В12 - 15.0 мкг, натрію селеніту - 24.0 мкг (що еквівалентно 10.0 мкг елементарного селену), вітаміну Е - 15.0 мг, цинку сульфату моногідрату - 61.8 мг (що еквівалентно 22,5 мкг елементарного цинку), Genom Biotech Pvt.Ltd., Індія

₴

· Залізо + цинк + марганець + мідь + кобальт + хром + селен + молібден + ванадій + кислота мефенамінова (Ferrum + Zinc + Mangan + Cuprum + Cobalt + Chrom + Selen + Molybden +Vanadium +Mefenamic acid )

І. Есмін, капс., 1 капс. містить заліза (ІІІ) - 3.0 мг, цинку (ІІ) - 4.0 мг, марганцю (ІІ) - 0.8 мг, міді (ІІ) - 0.7 мг, кобальту (ІІ) - 0.07 мг, хрому (ІІІ) - 0.07 мг, селену (ІV) - 0.05 мг, молібдену (VІ) - 0.07 мг, ванадію (V) - 0.01 мг, кислоти мефенамінової - 85.0 мг, ВАТ "Київський вітамінний завод"

₴

· Йохімбін + женьшень + кислота аскорбінова + селен + цинк (Yohimbine + Panax ginseng + Ascorbic acid + Selen + Zinc)

І. Йохімбекс-Гармонія, капс., 1 капс. містить йохімбіну гідрохлориду - 5.0 мг, кореня женьшеню - 0.094-0.106 г, кислоти аскорбінової - 0.05 г, натрію селеніту - 0.1 мг, цинку оксиду - 0.02 г, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"

₴₴

18.1.12. Iнші

18.1.13.Імуносупресанти

18.1.13.1. Глюкортикортикостероїди

18.1.13.1.1. Системні (див. п.7.4.1. розділу «Ендокринологія. Лікарські засоби»)

18.1.13.1.2. Топічні (див.розділи «Оториноларингологія. Лікарські засоби»,

«Офтальмологія. Лікарські засоби», «Пульмонологія. Лікарські засоби,

що застосовуються при обструктивних захворюваннях легенів»)

18.1.13.2. Природні сполуки

· Такролімус (Tacrolimus) *

Фармакотерапевтична група: L04AA05 - селективні імуносупресивні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: на молекулярному рівні ефекти препарату зумовлюються зв’язуванням з цитозольним білком (FKBP12), який відповідає за внутрішньоклітинну акумуляцію препарату; комплекс FKBP12-такролімус специфічно та конкурентно зв’язується з кальциневрином та інгібує його, що запобігає транскрипції дискретної групи лімфокінних генів; високоактивний імуносупресивний препарат, що пригнічує формування цитотоксичних лімфоцитів, які в основному відповідають за відторгнення трансплантата, знижують активацію Т-клітин, залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин, а також формування лімфокінів, експресію рецептора інтерлейкіну-2; характер поведінки препарату після в/в введення – двофазовий; у системному кровотоці значною мірою зв’язується з еритроцитами; співвідношення розподілу в нерозведеній крові/плазмових концентрацій становить близько 20:1; значною мірою зв’язується (> 98,8%) з білками, в основному із сироватковими альбуміном та a-1-кислим глікопротеїном; широко розподіляється в організмі; рівноважний об’єм розподілу на основі плазмових концентрацій становить приблизно 1 300 л.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування відторгнення алотрансплантата печінки, нирок та серця, у тому числі резистентне до стандартних режимів імуносупресивної терапії

Спосіб застосування та дози ЛЗ: капс. застосовують перорально; рекомендується розподілити добову пероральну дозу препарату на 2 прийоми; трансплантація печінки: первинна імуносупресія – дорослим пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,10–0,20 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати приблизно через 12 год після завершення операції); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дозування 0,01–0,05 мг/кг/добу в/в протягом 24 год;

первинна імуносупресія у дітей - початкова доза для перорального застосування 0,30 мг/кг/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дозування 0,05 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей – дозування, як правило, знижується або відміняються препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості монотерапії; покращання стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає потреба в корекції дози препарату; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз такролімусу, разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація нирки: первинна імуносупресія у дорослих - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,20-0,30 мг/кг/добу (терапію препаратом слід починати протягом 24 год після завершення операції); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,05–0,1 мг/кг/добу в/в протягом 24 год; первинна імуносупресія у дітей - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,30 мг/кг/добу; якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,075–0,1 мг/кг/добу протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються, в деяких випадках, можливо, відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості базового компонента подвійної терапії; лікування реакції відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз препарату, разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні пацієнтів на терапію такролімусом рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація серця: первинна імуносупресія – у дорослих препарат може застосовуватись разом з індукцією а/т або без призначення а/т у клінічно стабільних хворих; після індукції а/т пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,075 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, розпочинаючи з дози 0,01–0,02 мг/кг/добу протягом 24 год; існує альтернативний підхід, при якому пероральний прийом такролімусу починається протягом 12 год після трансплантації (для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів) - в цьому випадку такролімус в початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолату мофетилом та ГК або сиролімусом та ГК; первинна імуносупресія у дітей - після трансплантації серця у дітей первинна імуносупресія такролімусом може проводитись як разом з індукцією а/т, так і самостійно; у випадках, коли індукція а/т не проводиться, препарат вводиться в/в інфузійно протягом 24 год до досягнення концентрації в нерозведеній крові 15-25 нг/мл; при першій же клінічній можливості необхідно перевести пацієнта на пероральний прийом препарату в початковій дозі 0,30 мг/кг/добу (призначається через 8-12 год після закінчення в/в ін фузії); після індукції а/т пероральну терапію такролімусом необхідно починати з дозування 0,10-0,30 мг/кг/добу; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз разом із додатковою ГК терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні дорослих пацієнтів на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,15 мг/кг/добу слід розподілити на два прийому; при переведенні дітей на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу слід розподілити на два прийоми); після трансплантації легені такролімус застосовується в початковій дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, алотрансплантації підшлункової залози – в початковій дозі 0,2 мг/кг/добу, після алотрансплантації кишки початкова доза становить 0,3 мг/кг/добу; загальний об’єм інфузії за 24 год повинен коливатися в межах 20–500 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система – АГ, гіпотензія, тахікардія, серцеві аритмії та порушення провідності, тромбоемболічні та ішемічні прояви, стенокардія, відхилення в параметрах ЕКГ, ІМ, серцева недостатність, шок, гіпертрофія міокарда, зупинка серця; ШКТ та печінка - діарея, нудота та/або блювання, диспепсія, відхилення в рівнях ферментів печінки, біль у животі, запор, зміна ваги та апетиту, запалення та виразки в ШКТ, жовтяниця, захворювання жовчних шляхів та жовчного міхура, асцит, кишкова непрохідність (ілеус), ураження тканини печінки, панкреатит, печінкова недостатність; кров та лімфатична система - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, геморагія, лейкоцитоз, порушення коагуляції, недостатність гематопоетичної системи, у тому числі панцитопенія, тромботична мікроангіопатія; нирки - порушення функції нирок (наприклад, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові), ураження тканини нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; метаболізм та електроліти - гіперглікемія, гіперкаліємія, цукровий діабет; гіпомагніємія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіперурикемія, гіпокальціємія, ацидоз, гіпонатріємія, гіповолемія, інші порушення електролітного балансу, дегідратація, гіпопротеїнурія, гіперфосфатемія, підвищення рівня амілази, гіпоглікемія; м’язово-скелетна система, судоми, міастенія, захворювання суглобів; нервова система - тремор, головний біль, безсоння, порушення чутливості (наприклад, парестезія), порушення зору, сплутаність свідомості, депресія, запаморочення, збудження, нейропатія, судоми, дискоординація, психоз, тривожність, нервозність, порушення сну, порушення свідомості, емоційна лабільність, галюцинації, отологічні порушення, порушення мислення, енцефалопатія, підвищення м'язового тонусу, захворювання очей, амнезія, катаракта, порушення мови, параліч, кома, глухота, сліпота; система дихання - порушення респіраторної функції (наприклад, задишка), плевральний випіт, ателектазія, астма; шкіра - свербіж, алопеція, висипи, пітливість, акне, фото чутливість, гірсутизм, синдром Лайелла, синдром Стівенса-Джонсона; змішані прояви - локалізований біль, жар, периферичний набряк, астенія, порушення сечовипускання, набряк та інші порушення з боку геніталій у жінок, підвищений ризик розвитку злоякісних пухли; АР; підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних) підвищується; погіршення перебігу раніше діагностованих інфекційних захворювань.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до такролімусу або інших макролітів, олії рицинової, гідрогенізованої поліоксиетиленом 60 (НСО-60), або структурно зв'язаних компонентів.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для в/в введення, 5 мг/мл по 1 мл в амп., капс. по 0,5 мг, по 1 мг, по 5 мг.

Торгова назва:

ІІ. Програф, "Astellas Ireland Co.Ltd"; "Fujisawa Ireland Ltd" для "Astellas Pharma GmbH", Ірландія/Німеччина

₴₴₴

· Циклоспорин (Ciclosporin)*

Фармакотерапевтична група. L04AA01 - селективні імуносупресивні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: блокує швидку активацію Т-лімфоцитів та інгібує синтез цитокінів (особливо інтерлейкіну-2), активацію генів на рівні транскрипції; в організмі людини зв’язується з внутрішньоклітинним білком циклофіліном та створює комплекс, який, в свою чергу, зв’язується із внутрішньоклітинною фосфатазою – кальцінейрином та пригнічує її активність; внаслідок цього порушується активація цитоплазматичної субодиниці ядерного фактора активованих Т-лімфоцитів (ЯФАТ); неактивована клітинна складова ЯФАТ не може проникнути у ядро, наслідком чого є блокування дозрівання ЯФАТ і транскрипції гена інтерлейкіну-2; справляє значний імунодепресивний ефект на лімфоцити, пригнічує реакції, опосередковані цими клітинами, серед них імунітет відносно алотрансплантату, гіперчутливість сповільненого типу, реакцію “трансплантат- проти господаря”; ця дія на лімфоцити специфічна та оборотна; арепарат не має негативного впливу на кровотворення і на функцію фагоцитів; при лікуванні циклоспорином хворі менш схильні до інфекцій, ніж ті, які одержували інші імуносупресивні препарати; сприяє тривалій життєздатності трансплантованої тканини.

Показання для застосування ЛЗ: трансплантація солідних органів (запобігання відторгненню алотрансплантатів нирки, печінки, серця, легені, підшлункової залози, а також комбінованого серцево-легеневого трансплантата, лікування відторгнення трансплантата у хворих, які раніше отримували інші імунодепресанти); трансплантація кісткового мозку (запобігання відторгненню трансплантата після пересадки кісткового мозку, запобігання і лікування хвороби “трансплантат проти хазяїна"); ендогенний увеїт (активний середній або задній увеїт неінфекційної етіології, що загрожує зору, у випадках, коли традиційне лікування було неефективним або у випадках розвитку тяжких побічних ефектів, увеїт Бехчета з повторними нападами запалення із залученням сітківки); нефротичний с-м (стероїдозалежний і стероїдорезистентний нефротичний с-м у дорослих і дітей, зумовлений патологією клубочків, такою як нефропатія мінімальних змін, осередковий і сегментарний гломерулосклероз, мембранозний гломерулонефрит, для індукції і підтримання ремісії, також для підтримання ремісії, спричиненої ГК, що уможливлює їх відміну); РА (тяжкі форми активного РА).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добову дозу завжди слід ділити на 2 разові дози; слід проводити загальноприйнятий контроль концентрації циклоспорину у крові, для чого може бути застосований радіоімунологічний метод; при трансплантації солідних органів лікування повинно розпочинатися за 12 год до операції у дозі від 10 до 15 мг/кг, розділеній на два прийоми, протягом 1 - 2 тижнів після операції препарат застосовують щоденно у такій самій дозі до досягнення підтримуючої дози 2-6 мг/кг; препарат може застосовуватись у комбінації з ГК, а також у складі комбінованої трикомпонентної (циклоспорин + ГК + азатіоприн) або чотирьохкомпонентної (циклоспорин + ГК + азатіоприн + препарати моно- або поліклональних а/т) терапії; трансплантація кісткового мозку - початкову дозу слід вводити в день, що передує пересадці; у більшості випадків перевагу віддають в/в введенню; рекомендована доза становить 3-5 мг/кг на добу; інфузійне введення у такій самій дозі продовжують протягом 2 тижнів після пересадки, потім переходять на пероральну підтримуючу терапію циклоспорин у добовій дозі близько 12,5 мг/кг; підтримуючу терапію проводять не менше 3 місяців (краще 6 місяців), після чого дозу поступово знижують до нуля протягом 1 року; якщо препарат призначається і для початкового етапу терапії, то рекомендована добова доза становить 12,5-5 мг/кг, починаючи з дня, що передує пересадці; ендогенний увеїт - для індукції ремісії препарат призначають у початковій добовій дозі 5 мг/кг перорально до зникнення ознак активного запалення і поліпшення гостроти зору; у випадках, які піддаються лікуванню, доза може бути збільшена до 7 мг/кг на добу на нетривалий період; якщо не вдається контролювати ситуацію за допомогою одного циклоспорину, то для досягнення початкової ремісії або для купірування нападу запалення можна приєднати системні ГК у добовій дозі 0,2-0,6 мг/кг преднізолону (або іншого ГКС в еквівалентній дозі); у ході підтримуючої терапії дозу слід повільно знижувати до досягнення найменшої ефективної дози, яка в період ремісії захворювання не повинна перевищувати 5 мг/кг на добу; нефротичний с- м -для індукції ремісії рекомендована добова доза становить 5 мг/кг для дорослих і 6 мг/кг - для дітей за умови нормальної функції нирок, не враховуючи протеїнурію; для хворих з порушенням функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг на добу; якщо при застосуванні одного циклоспорину не вдається досягнути задовільного ефекту, особливо у стероїдорезистентних хворих, то рекомендується його комбінування з низькими дозами пероральних ГК; якщо після 3 місяців лікування не вдалось досягнути поліпшення, препарат слід відмінити; дози повинні добиратися індивідуально, з урахуванням показників ефективності (протеїнурія) і безпеки (креатинін сироватки), але не слід перевищувати дозу 5 мг/кг на добу для дорослих і 6 мг/кг на добу - для дітей; РА - протягом перших 6 тижнів лікування рекомендована доза становить 3 мг/кг на добу в два прийоми; у випадку недостатнього ефекту добова доза може бути поступово збільшена, якщо дозволяє переносимість, але вона не повинна перевищувати 5 мг/кг; для досягнення повної ефективності може знадобитися до 12 тижнів терапії циклоспорин; препарат можна призначати у поєднанні з низькими дозами ГК і/або НПЗЗ, можна також поєднувати з тижневим курсом метотрексату у низьких дозах у хворих з незадовільною відповіддю на монотерапію метотрексатом; початкова доза циклоспорину дорівнює 2,5 мг/кг на добу, при цьому дозу можна підвищувати до рівня, який лімітується переносимістю.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - відчуття тяжкості у шлунку, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки; серцево-судинна система - відчуття жару у кінцівках, АГ; ЦНС - головний біль; сечовидільна система - зниження функції нирок; система кровотворення – анемія; АР - шкірне висипання; водно-електролітний баланс - зміни електролітного складу; інші - гіпертрихоз, набряк ясен; можлива поява болю у суглобах внаслідок підвищення концентрації сечової кислоти.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; порушення функції нирок, печінки; неконтрольована АГ; інфекційні захворювання у г. фазі (особливо викликані вірусом Varicella zoster) у зв’язку із ризиком генералізації інфекції; злоякісні новоутворення; дитячий вік до 3 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. желатинові м'які по 10 мг, по 25 мг, по 50 мг, по 100 мг; р-н для перорального застосування, олійний 100 мг/мл по 50 мл у фл.

Торгова назва.

ІІ. Екворал "IVAX-CR" a.s., Чеська Республіка	₴₴₴
Лайфмун "RPG Life Sciences Limited" для "Mili Healthcare Limited", Індія/Великобританія	н/д
Неолем "Lemery S.A. de S.V.", Мексика	н/д
Сандімун неорал® "RP Scherer GmbH" для "Novartis Pharma AG",	₴₴₴
Циклорал "Hexal AG", Німеччина	н/д

· Імуноглобулін антитимоцитарний (Immonoglobulin antithymocyte) *

Фармакотерапевтична група: L04АА0З – імуноглобуліни.

Основна фармакотерапевтична дія: вибірковий імунодепресант Т-лімфоцитів і містить незначну кількість а/т проти інших формених елементів крові; дія АТГАМу обумовлена його взаємодією з Т-лімфоцитами; фіксація конячого Ig на поверхні Т-лімфоцитів людини призводить до порушення дії цих клітин, які зникають з циркуляції як за рахунок цитотоксичності а/т, пов'язаної з комплементом, так і за рахунок екстракції макрофагами опсонізованих Т-лімфоцитів із ретикулоендотеліальної системи.

Показання для застосування ЛЗ: трансплантація органів (нирок) для попередження реакції відторгнення трансплантату та хворим на апластичну анемію.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначається тільки для в/в введення; трансплантація нирки - призначається вперше з моменту пересадки з метою відстрочки першого нападу відторгнення і під час першого нападу відторгнення дорослим - 10-30 мг/кг маси тіла, дітям - 5-25 мг/кг на добу; затримка відторгнення трансплантату - призначати постійну дозу 15 мг/кг на добу протягом 14 днів, потім через день протягом 14 днів, всього 21 доза протягом 28 днів; першу дозу ввести не раніше ніж за 24 год до, або не пізніше 24-х год після трансплантації; лікування відторгнення трансплантату - введення першої дози препарату може бути відкладене до діагностики першого нападу відторгнення, рекомендована доза 10-15 мг/кг на добу на протязі 14 днів; додатково препарат може вводитися через день до досягнення загальної кількості доз, що дорівнює 21; апластична анемія - рекомендована доза становить 10-20 мг/кг на добу протягом 8-14 днів; додатково препарат може вводитися через день протягом 14 днів до досягнення загальної кількості доз, що дорівнює 21.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пересадка нирки - пропасниця, озноб, лейкопенія, тромбоцитопенія, шкірні реакції (висип, свербіж, кропив'янка, пухирі, червоний дермографизм), артралгія, біль у грудній клітці і/або спині, тромбування судин, діарея, диспное, головний біль, гіпотензія, нудота і/або блювання, нічне потіння, біль у місці інфузії, стоматит, анафілаксія, запаморочення, набряк, слабкість, рецидив herpes simplex, біль в епігастрію, гіперглікемія, гіпертензія, ларингоспазм, інфекція у місці введення, лімфаденопатія, загальне нездужання, сироваткова хвороба, набряк легень, генералізована інфекція, розходження країв рани. Апластична анемія - пропасниця, шкірні реакції, озноб, артралгія, головний біль, біль у грудній клітці, флебіт, міалгія, нудота, профузне потовиділення, відчуття скутості у суглобах, періорбітальний набряк, м'язовий біль, блювання, збуджениість/сонливість, в'ялість, запаморочення, судоми, діарея, брадикардія, міокардит, аритмія, гепатоспленомегалія, можливі енцефаліт або вірусна енцефалопатія, гіпотензія, гіпертензія, застійна серцева недостатність, печіння ступнів або долонь, ексудативний плеврит, анафілактична реакція. \

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або на будь-які інші препарати конячої сироватки.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій (50 мг/1 мл) по 1 мл в амп.

Торгова назва:

І. Атгам (Лімфоцитарний імуноглобулін, антитимоцитарний глобулін (конячий)_, Фармація і Апджон Компані, США.

н/д

18.1.13.3. Синтетичні сполуки

Лефлуномід (Leflunomide) *

Фармакотерапевтична група: L04АА13 - селективні імуносупресивні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: імуномодулюючий препарат ізоксазолового ряду; блокує синтез піримідину шляхом зворотного блоку ферменту дигідрооротатдегідрогенази, що виявляється антипроліферативними ефектами відносно активованих лімфоцитів, які відіграють важливу роль у патогенезі ревматичних захворювань, таких як РА; подібний механізм дії може відігравати роль у позитивних ефектах при псоріатичному артриті (ПсА), а також при шкірних проявах псоріазу, який також є аутоімунним Т-клітинно-опосередкованим захворюванням; гістопатогенез РА і ПсА подібний щодо підвищених рівнів HLA-DLR-позитивних T-клітин, вищої регуляції основної гістосумісності а/г класу ІІ в синовіальній оболонці і синовіальній рідині і підвищеній експресії типових запальних цитокінів, таких як тумор-некротичний фактор (ТНФ); швидко перетворюється в активний метаболіт шляхом первинного метаболізму в стінці кишечнику і в печінці; у дослідженнях з міченим ¹⁴С-лефлуномідом у трьох здорових добровольців змінений лефлуномід було виявлено у плазмі, сечі, фекаліях.

Показання для застосування ЛЗ: лікування активної фази РА у дорослих пацієнтів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: терапія лефлуномідом починається з дози насичення, яка дорівнює 100 мг 1 р/добу протягом трьох днів, надалі рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг 1 р/добу при РА; якщо підтримуюча доза 20 мг погано переноситься пацієнтом, доза може бути зменшена до 10 мг 1 р/добу. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система –АГ, ШКТ - пронос, нудота, блювання, анорексія, захворювання слизової оболонки рота (афтозний стоматит, виразки на губах), біль у черевній порожнині, підвищ, порушення функції печінки у вигляді гепатиту, холестазу, жовтяниці, тяжкі ураження печінки (печінкова недостатність, г. печінковий некроз з можливим фатальним наслідком), панкреатит; порушення обміну речовин і харчування: зменшення маси тіла; ЦНС - головний біль, запаморочення, астенія, парестезія, порушення смакових відчуттів, неспокій, периферична нейропатія; опорно-руховий аппарат – тендовагініт; шкіра та шкірні покриви - посилене випадання волосся, екзема, сухість шкіри, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, АР (висипання (макулопапульозні), свербіж, кропив’янка, анафілактичні/анафілактоїдні реакції; дихальна система - інтерстиціальна пневмонія з можливим фатальним наслідком, кашель, задишка; система кровотворення і лімфатична система - лейкопенія, анемія, незначна тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, васкуліт; гіперліпідемія.ю зменшення рівня сечової кислоти в плазмі крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; вагітність; жінки дітородного віку, які не застосовують надійної контрацепції в період лікування або після лікування, за умови, що рівень активного метаболіту препарату в плазмі становить більше 0,02 мг/л; період годування груддю; діти віком до 18 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 10 мг або по 20 мг, по 100 мг.

Торгова назва:

ІІ. Арава™, "Aventis Pharma Deutschland GmbH";"Usiphar";"Aventis Pharma Specialites"для "Aventis Pharma Deutschland GmbH", Німеччина/Франція/Франція/Німеччина	₴₴₴
Арава®, "Aventis Intercontinental" для "SANOFI-AVENTIS Deutschland GmbH", Франція/Німеччина	н/д
Лефно®, "Liva Healthcare Ltd" для "KUSUM HEALTHCARE PVT. LTD.", Індія	₴₴₴

Кислота мікофенолова (Mycophenolic acid) *

Фармакотерапевтична група: L04AA06 - імунодепресант.

Основна фармакотерапевтична дія: пригнічує проліферацію Т- і В-лімфоцитів більше, ніж інших клітин, тому що, на відміну від інших видів клітин, які здатні повторно утилізувати пурини, проліферація лімфоцитів критично залежить від синтезу пуринів; механізм дії є додатковим до дії інгібіторів кальцинейрину, що запобігає транскрипції цитокінів й активації Т-лімфоцитів.

Показання для застосування ЛЗ: у комбінації з циклоспорином і ГК - для профілактики реакції відторгнення трансплантата у пацієнтів з алогенними нирковими трансплантатами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: слід призначати пацієнтам, які щойно перенесли трансплантацію протягом 24 год після трансплантації; рекомендована доза - 720 мг 2 р/добу (добова доза – 1,440 мг); у пацієнтів, які отримують по 2 г препарату, лікування можна замінити на 720 мг, що призначають 2 р/добу (добова доза – 1,440 мг); хворим із нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г 2 р/добу (добова доза 2 г); лікування рефрактерного відторгнення нирки - для початкового лікування рефрактерного до терапії іншими імуносупресорами г. клітинно-опосердкованого відторгнення, так і для підтримуючої терапії хворим рекомендується добова доза в 3 г (1,5 г 2 р/добу); препарат повинен призначатися одночасно зі стандартною терапією циклоспорином і ГК; профілактика відторгнення серця - перша доза повинна бути застосована протягом 5 днів після трансплантації; рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 р/добу; профілактика відторгнення печінки - перша доза повинна бути застосована якомога швидше після трансплантації, рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: лейкопенія і діарея; в окремих випадках відзначалися розвиток лімфом та інших злоякісних захворювань, зокрема шкіри; підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань, що викликаються умовно-патогенними м/о ( найчастіше - ЦМВ, кандидоз і простий герпес; інші - інфекції сечових шляхів, оперізувальний лишай, кандидоз порожнини рота, синусит, інфекції ВДШ, гастроентерит, простий герпес, ринофарингіт; лейкопенія; головний біль; кашель; діарея; гіпертермія, стомлюваність; порушення функції печінки, зменшення числа лейкоцитів, підвищення рівня креатиніну в крові; коліт, езофагіт (включаючи цитомегаловірусний коліт і езофагіт), цитомегаловірусний гастрит, панкреатит, перфорація кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, виразки шлунка та 12-палої кишки, непрохідність кишечнику; нейтропенія, панцитопенія; тяжкі, інколи небезпечні для життя інфекції, включаючи менінгіт, бактеріальний ендокардит, туберкульоз, нетипові мікобактеріальні інфекції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до мікофенолату натрію, мікофенолової кислоти чи мофетилу мікофенолату або будь-яких інших наповнювачів; вагітність.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, кишковорозчинні, по 180 мг, 360 мг

Торгова назва:

ІІ. Імуфет, Intas Pharmaceuticals Limited для "Actavis group HF", Індія/Ісландія	н/д
Міфортик, "Novartis Pharma AG", Швейцарія	₴₴₴
Мофетилу мікофенолат, STRIDES ARCOLAB LTD для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Селлсепт, "Roche S.p.A" для "F.Hoffmann-La Roche Ltd", Італія/Швейцарія	₴₴₴

Азатіоприн (Azathioprine) *

Фармакотерапевтична група: L04AX01 - імуносупресанти

Основна фармакотерапевтична дія: імідазольне похідне 6-меркаптопурину (6-МП); швидко розпадається на 6-МП та метилнітроімідазол; 6-МП швидко проходить крізь мембрану клітини і внутрішньоклітинно перетворюється на ряд пуринових аналогів, що включають головні активні нуклеотиди; нуклеотиди не проникають через клітинну мембрану, тому не циркулюють у рідинах організму; виводиться 6-МП головним чином у вигляді неактивого окисленого метаболіту; окислення відбувається за допомогою ксантиноксидази, ферменту, що пригнічується алопуринолом; дія метилнітроімідазолу до кінця не з’ясована, однак у деяких системах він впливає на активність азатіоприну, якщо порівнювати його з 6-МП; концентрація в плазмі азатіоприну та 6-МП не має прогностичної цінності щодо ефективності та токсичності цих компонентів; точний механізм дії до кінця не з’ясований; припускається, що механізм включає: вивільнення 6-МП, який діє як пуриновий антиметаболіт; можливу блокаду -SH груп шляхом алкілування; пригнічення біосинтезу нуклеїнових кислот, внаслідок цього – затримку проліферації клітин, що беруть участь в імунній відповіді; руйнування ДНК шляхом інкорпорації пуринових аналогів; терапевтичний ефект настає через декілька тижнів або місяців; абсорбується з верхніх ділянок ШКТ; рівень азатіоприну та 6-МП у плазмі не має чіткого співвідношення з терапевтичною ефективністю та токсичністю препарату.

Показання для застосування ЛЗ: у комбінації з ГК та/або іншими імуносупресивними препаратами для профілактики реакції відторгнення органів при трансплантації нирок, серця, печінки, а також зменшує потребу у кортикостероїдах при трансплантації нирок; лікування запальних захворювань кишечнику (хвороба Крона або виразковий коліт) у хворих, які потребують лікування ГК, у пацієнтів, що погано переносять кортикостероїдну терапію, а також в осіб, нечутливих до іншої стандартної терапії першого вибору; як монотерапія або у комбінації з ГК та/або іншими препаратами (що може включати зменшення дози або відміну ГК) застосовується при таких хворобах: тяжкий РА; системний червоний вовчак; дерматоміозит та поліміозит; аутоімунний хр. активний гепатит; вульгарна пухирчатка; вузликовий поліартеріїт; аутоімунна гемолітична анемія; хр. рефрактерна ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; рецидивний переміжний розсіяний склероз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози при трансплантації - залежно від режиму імуносупресії в перший день може застосовуватись доза до 5 мг/кг маси тіла на добу у 2 – 3 прийоми; підтримуюча доза становить 1 – 4 мг/кг маси тіла на добу і повинна встановлюватись залежно від клінічного стану та гематологічної толерантності; терапія азатіоприном повинна проводитись невизначено довго, навіть якщо необхідні низькі дози, через ризик відторгнення трансплантанту. Дози для лікування розсіяного склерозу Рекомендованою дозою для лікування рецидивного переміжного розсіяного склерозу є 2 – 3 мг/кг маси тіла на добу у 2 – 3 прийоми; для досягнення ефективності лікування може знадобитись більше року; дози при інших захворюваннях - загалом початкова доза становить 1 – 3 мг/кг маси тіла на добу і повинна уточнюватись у цих межах залежно від клінічної відповіді (яка проявляється через тижні або місяці лікування) та гематологічної толерантності; при появі терапевтичного ефекту підтримуюча доза зменшується до рівня, при якому цей терапевтичний ефект підтримується; при відсутності терапевтичного ефекту через 3 місяці лікування слід переглянути доцільність призначення азатіоприну; при лікуванні запальних захворювань кишечнику тривалість лікування становить не менше 12 місяців і терапевтичний ефект може виявитись тільки після 3 – 4 місяців лікування; підтримуюча доза може бути у межах від менше 1 мг/кг маси тіла до 3 мг/кг маси тіла на добу, залежно від клінічного стану та індивідуальної відповіді пацієнта, включаючи гематологічну толерантність.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфекційні та інвазивні ускладнення : вірусні, грибкові та бактеріальні інфекції у пацієнтів після трансплантації, які отримують лікування азатіоприном у комбінації з іншими імуносупресорами, вірусні, грибкові та бактеріальні інфекції у інших пацієнтів; новоутворення, включаючи неходжкінські лімфоми, рак шкіри (меланома та не-меланома), саркома (Капоші та не-Капоші), рак шийки матки, г. мієлолейкоз та мієлодисплазія; кров та лімфатична система - пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, апластична анемія, мегалобластична анемія, еритроїдна гіпоплазія; імунна система - реакції гіперчутливості, с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; загальне нездужання, запаморочення, нудоту, блювання, діарею, гарячку, озноб, екзантему, висип, васкуліт, міалгію, артралгію, гіпотензію, порушення функції нирок, порушення функції печінки та холестаз; оборотний пневмоніт; ШКТ – нудота, панкреатит, коліт, дивертикуліт та перфорація кишечнику у хворих після трансплантації, тяжка діарея у хворих на запальні захворювання кишечнику; гепатобіліарна система - холестаз та порушення функції печінки; шкіра та підшкірні тканини

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою по 50 мг.

Торгова назва:

ІІ.Імуран, "GlaxoWellcome Operations";"Heumann Pharma GmbH"для"GlaxoWellcome GmbH & Co";"Heumann PCS GmbH"для"GlaxoWellcome GmbH & Co","GlaxoSmithKline Export Limited", Великобританія/Німеччина/Великобританія

₴₴₴

Еверолімус (Everolimus) *

Фармакотерапевтична група: L04AA18 - селективні імуноcупресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібітор активації Т-клітин, запобігає відторгненню алогенного трансплантата на моделях алотрансплатації гризунів і нелюдиноподібних приматів; чинить імуносупресивну дію шляхом інгібування проліферації Т-клітин, активізованих а/г і, отже, клонального збільшення, керованого інтерлейкінами специфічних Т-клітин; інгібує внутрішньоклітинну передачу сигналу, що звичайно приводить до проліферації клітин у разі зв’язування цих факторів росту T-клітин з їх рецепторами; блокування цього сигналу еверолімусом викликає пригнічення клітин у стадії G₁-клітинного циклу; на молекулярному рівні препарат утворює комплекс із цитоплазматичним білком FKBP-12; у присутності еверолімусу пригнічується фосфорилування р70 S6-кінази, стимульоване фактором росту; препарат повністю пригнічує проліферацію кровотворних клітин і некровотворних клітин, стимульованих фактором росту, таких як судинні клітини гладких м’язів; внаслідок проліферації судинних клітин гладких м’язів, стимульованих фактором росту, ушкоджуються ендотеліальні клітини, що призводить до утворення неоінтими, яка відіграє головну роль у патогенезі хр. відторгнення.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика відторгнення трансплантата в дорослих хворих з низьким і помірним імунологічним ризиком після алогенної трансплантації нирки або серця.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі - початкова доза препарату 0,75 мг 2 р/добу, яка рекомендується пацієнтам, що перенесли трансплантацію нирки і серця, повинна застосовуватися якомога швидше після трансплантації; добову дозу слід призначати перорально 2 р/добу; для пацієнтів може бути необхідним коригування дози, що залежить від досягнутих рівнів у крові, переносимості, індивідуальної відповідної реакції, зміни в супутньому лікуванні і клінічній картині; урегулювання дози може здійснюватися з 4-5-денними інтервалами; застосування для лікування дітей і підлітків - адекватні дані відсутні, однак існує обмежена інформація про пересадження нирки в дітей.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфекції та інвазії - вірусні, бактеріальні і грибкові інфекції, сепсис, ранова інфекція, кров і лімфатична система – лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, коагулопатія, тромботична тромбоцитопенічна пурпура/гемолітичний уремічний с-м; іноді – гемоліз; ендокринні порушення - гіпогонадизм у чоловіків (знижений рівень тестостерону, підвищення LH); порушення обміну речовин і харчування - гіперхолестеринемія, гіперліпідемія; часто – гіпертригліцеридемія; судинні порушення - гіпертензія, лімфоцеле², тромбоемболія вен; порушення з боку дихальної, торакальної і медіастинальної системи - пневмонія; іноді – пневмоніт; порушення з боку травної системи - абдомінальний біль, діарея, нудота, блювання; порушення функції печінки і жовчного міхура - гепатит, порушення функції печінки, жовтуха, зміна показників печінкових проб; шкіра і підшкірна тканина - прищі, хірургічне ускладнення рани, висип; скелетно-м’язова система – міальгія; сечовидільна система - інфекції сечових шляхів, некроз ниркових канальців, пієлонефрит; загальні - набряк, біль.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,25 мг, по 0,5 мг, по 0,75 мг, по 1,0 мг, табл. дисперговані по 0,1 мг, по 0, 25 мг.

Торгова назва:

ІІ. Сертикан, "Novartis Pharma AG", Швейцарія

н/д

18.1.13.4. Імуносупресори на основі моноклональних антитіл

Інфліксимаб (Infliximab) *

Фармакотерапевтична група: L04АА12 - імуносупресанти. Селективні імуносупресивні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: являє собою гібридні мишино-людські (IgG1) моноклональні а/т, що з високою афінністю зв’язують як розчинні, так і трансмембранні форми фактора некрозу пухлини a (TNFa), який відіграє важливу роль у розвитку аутоімунних і запальних захворювань; швидко утворює стабільні комплекси з людським TNFa, при цьому відбувається зниження біоактивності TNFa, діє специфічно відносно TNFa і не здатний нейтралізувати лімфотоксин a (TNFβ).

Показання для застосування ЛЗ: псоріатичний артрит в активній формі для: зменшення ознак і симптомів артриту, покращання функціонального стану, зменшення симптомів при псоріазі; псоріаз у дорослих пацієнтів з тяжким бляшковим псоріазом, яким необхідна системна терапія, та у пацієнтів із середньотяжким перебігом захворювання, в яких фототерапія виявилася недостатньо ефективною, або за наявності протипоказань до її проведення, для: зменшення ознак і симптомів захворювання, покращання якості життя; хвороба Крона (середньої тяжкості та тяжка) у дорослих пацієнтів, що не піддається лікуванню традиційною терапією; хвороба Крона з утворенням фістул у дорослих пацієнтів; хвороба Крона (середньої тяжкості та тяжка) у дітей від 6 до 17 років, за відсутності достатнього ефекту від повного та адекватного курсу традиційної терапії або при непереносимості або наявності протипоказань до такої терапії; виразковий коліт в активній формі при недостатній ефективності традиційної терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ. препарат вводять за схемою на 0-2-6-му тижні і потім з інтервалом 6-8 тижнів; для тяжкої та середньої тяжкості хвороби Крона (у дорослих) рекомендовано одноразове введення в дозі 5 мг/кг у режимі 0-2-6-й тиждень і далі підтримуюча терапія з інтервалом 8 тижнів4 при недостатній клінічній відповіді на підтримуючу терапію доза може бути підвищена до 10 мг/кг маси тіла; альтернативною схемою є введення початкової дози 5 мг/кг маси тіла з подальшим введенням підтримуючих доз 5 мг/кг маси тіла при повторній появі ознак або симптомів захворювання (дані щодо повторного застосування препарату в інтервалі більше 16 тижнів обмежені); для лікування хвороби Крона з утворенням фістул (у дорослих) препарат вводять у дозі 5 мг/кг маси тіла за схемою на 0–2-6-му тижні якщо після введення цих 3 доз не отримують позитивного клінічного ефекту, терапію припиняють; тактика продовження лікування: додаткові інфузії 5 мг/кг маси тіла кожні 8 тижнів або повторне призначення, якщо ознаки або симптоми захворювання виникають знову – 5 мг/кг маси тіла кожні 8 тижнів; для тяжкої та середньої тяжкості хвороби Крона у дітей від 6 до 17 років рекомендовано одноразове введення в дозі 5 мг/кг маси тіла у режимі 0-2-6-й тиждень і далі підтримуюча терапія з інтервалом 8 тижнів; при недостатній клінічній відповіді на підтримуючу терапію доза може бути підвищена до 10 мг/кг маси тіла; для деяких пацієнтів може бути прийнято рішення щодо підвищення дози до 10 мг/кг; доцільно продовжувати лікування дітей, які не відповіли на лікування впродовж 10 тижнів від першої ін фузії; для лікування виразкового коліту препарат вводять у дозі 5 мг/кг маси тіла за схемою на 0-2-6-му тижні і далі з інтервалом 8 тижнів; для деяких пацієнтів доза може бути підвищена до 10 мг/кг маси тіла для підтримання клінічної відповіді та ремісії; повторне застосування при хворобі Крона та РА - може бути застосоване у випадку рецидиву у період до 16 тижнів після його останнього введення; повторне застосування при виразковому коліті - введення препарату кожні 8 тижнів; повторне застосування при анкілозуючому спондиліті - введення препарату кожні 6-8 тижнів; препарат вводять в/в щонайменше 2 год, зі швидкістю не більше 2 мл/хв.

Побічна дія ЛЗ та ускладнення при застосуванні ЛЗ; вірусна інфекція (грип, герпес), абсцес, целюліт, моніліаз, септична бактеріальна інфекція, туберкульоз, грибкова інфекція, ячмінь; кров та лімфатична система - анемія, лейкопенія, лімфоаденопатія, лімфоцитоз, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія; імунні розлади - реакції, що нагадують сироваткову хворобу, вовчакоподібний с-м, АР з боку респіраторного тракту, анафілактичні реакції; психічні розлади - депресія, сплутаність свідомості, неспокій, амнезія, апатія, нервозність, сонливість, безсоння; розлади нервової системи - головний біль, запаморочення, загострення демієлінізуючих захворювань (розсіяний склероз), менінгіт; розлади зору - кон’юнктивіт, ендофтальміт, кератокон’юнктивіт, періорбітальний набряк; серцеві розлади - сінкопе, брадикардія, відчуття серцебиття, ціаноз, аритмія, погіршення перебігу серцевої недостатності, тахікардія; судинні розлади – припливи, екхімоз/гематома, відчуття жару, АГ, гіпотензія, петехії, тромбофлебіт, спазм судин, порушення периферичного кровообігу, недостатність кровообігу; розлади респіраторної системи та середостіння - інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіти та пневмонії, задишка, синуси ти, носові кровотечі, бронхоспазм, плеврит, набряк легенів, плевральний випіт; розлади ШКТ - нудота, діарея, біль у животі, диспепсія, запор, шлунково-стравохідний рефлюкс, хейліт, дивертикуліт, перфорація кишечнику, стеноз кишечнику, шлунково-кишкова кровотеча; розлади жовчо-видільної системи - порушення функції печінки, холецистит, гепатит; дерматологічні розлади - висип, свербіж, уртикарії, пітливість, сухість шкіри; грибковий дерматит/оніхомікоз, екзема/себорея, бульозний висип, фурункульоз, гіперкератоз, розацеа, бородавки, порушення пігментації шкіри, алопеція; розлади скелетно-м’язової та сполучної тканини - міалгія, артралгія, біль у спині; розлади сечовидільної системи - інфекції сечовивідних шляхів, пієлонефрит; розлади репродуктивної системи – вагініт; організм у цілому - стомлюваність, біль у грудях, реакції, пов’язані з інфузією, пропасниця, реакції в місці ін’єкції, набряк, больовий с-м, озноб, уповільнене загоювання ран, гранулематозні ураження; підвищення рівнів печінкових трансаміназ, утворення а/т, зміни фактора комплементу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкі інфекції (туберкульоз, сепсис, абсцеси, опортуністичні інфекції); серцева недостатністю тяжкої та середньої тяжкості (NYHA III/IV).

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування концентрату для приготування р-ну для в/в введення по 100 мг у фл.

Торгова назва.

ІІ. Ремикейд® "Centocor B.V." для "Schering-Plough Central East AG", Нідерланди/Швейцарія

₴₴₴

Ритуксимаб (Rituximab) *

Фармакотерапевтична група: L01XC02 - протипухлинні засоби (моноклональні а/т).

Основна фармакотерапевтична дія: хімеричні моноклональні а/т миші/людини, що специфічно зв'язуються з трансмембраним а/г СD20; а/г розташований на пре-В-лімфоцитах і зрілих В-лімфоцитах, але відсутній на стовбуровихих гемопоетичних клітинах, про-В-клітинах, здорових плазматичних клітинах і здорових клітинах інших тканин, експресується більш, ніж у 95% В-клітинних неходжкінских лімфом; після зв'язування з а/т СВ20 не інтерналізується і не видаляється із клітинної мембрани в навколишнє середовище. СD20 не циркулює в плазмі у вигляді вільного а/г і тому не конкурує за зв'язування з а/т; зв'язується з а/г СD20 на В-лімфоцитах і ініціює імунологічні реакції, які викликають лізис В-клітин; можливі механізми клітинного лізису включають комплемент-залежну цитотоксичність (КЗС) і антитіло-залежну клітинну цитотоксичність (АЗКЦТ); сенсибілізує лінії В-клітинної лімфоми людини до цитотоксичної дії деяких хіміотерапевтичних препаратів; у хворих з рецидивуючою або резистентною до терапії В-клітинною неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або фолікулярною лімфомою при введенні дози 375 мг/м² у вигляді 4 в/в інфузій, проведених з інтервалом в один тиждень сумарна частота ремісії склала 48%, повної ремісії - 6%, часткової ремісії - 42%, медіана часу до прогресування захворювання у хворих, що відповідають на терапію, дорівнювала 13 місяцям; сумарна частота ремісії у пацієнтів з гістологічними підтипами пухлини В, С й В (по класифікації ЇМ⁷) була вища, ніж з підтипом А (58% і 12%, відповідно); у хворих з найбільшим пухлинним вогнищем діаметром менш 5 см - вища, ніж з вогнищем діаметром більш 7 см (53% і 38%) і в хворих з хіміочутливим рецидивом - вища, ніж з хіміостійким (тривалість ремісії менша 3 місяців) (53% і 36%, відповідно); у хворих з дифузною В-великоклітинною неходжкінською лімфомою, які раніше не лікувалися і одержували стандартну хіміотерапію за схемою СНОР (циклофосфамід 750 мг/м², доксорубіцин 50 мг/м², вінкристин 1.4 мг/м² максимум до 1 мг на 1 -й день, і преднізолон 40 мг/м² на 1 - 5 добу) кожні З тижні, всього 8 циклів, або ритуксимаб в дозі 375 мг/м² плюс схему СНОР (R-СНОР), застосування схеми R-СНОР зменшило ризик летальних наслідків, рецидивів, прогресування лімфоми, призначення нової схеми антилімфоматозної терапії подій на 48%; терапія за схемою R-СНОР мала переваги при лімфомах як низького. так і високого ступеня злоякісності; у хворих з РА (позитивним ревматоїдним фактором) спостерігалось виражене зниження його концентрації після лікування ритуксимабом; у хворих з неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності або фолікулярною лімфомою, що одержували препарат шляхом в/в інфузії в дозах 125, 250 або 375 мг/м² поверхні тіла 4 рази на тиждень, концентрації а/т у сироватці зростали у міру збільшення дози.

Показання для застосування ЛЗ: неходжкінські лімфами - рецидивуючі або стійкі до хіміотерапії В-клітинні, СВ20-позитивні неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності або фолікулярні, СВ20-ПОЗИТИВНІ дифузійні В-великоклітинні неходжкінські лімфоми у комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР; фолікулярні лімфоми ІП-ІУ стадії, стійкі до хіміотерапії або рецидивуючі (другі і подальші рецидиви після хіміотерапії), раніше неліковані фолікулярні лімфоми Ш-ІУ стадії в комбінації з СУР хіміотерапією, підтримуюча терапія фолікулярних лімфом після отримання відповіді ніа індукційну терапію; РА.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять шляхом в/в інфузії через окремий катетер; перед введенням препарату необхідно проводити премедикацію, що полягає у введенні анальгетика/антипіретика, антигістамінного препарату ГК; некоджкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна лімф ома - при монотерапії рекомендована доза становить 375 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів; варто застосовувати в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР у рекомендованій дозі ритуксимабу 375 мг/м² поверхні тіла -- вводиться в 1 день кожного циклу хіміотерапії після в/в введення кортикостероїдного компоненту схеми СНОР, інші компоненти схеми СНОР повинні застосовуватися після призначення ритуксимабу; повторне застосування у випадку рецидиву неходжкінської лімфами низкого ступеня злоякісності або фолікулярної лімфами можливе при рецидиві, при цьому частота ремісій у хворих, які проходять повторні курси лікування така ж, як і при першому курсі терапії; раніше неліковані фолікулярні лімфами III-IV стадії в комбінації з СVР хіміотерапією - рекомендована доза ритуксимабу в комбінації з хіміотерапією за схемою СУР складає 375 мг/м² поверхні тіла - вводиться в 1-й день кожного циклу хіміотерапії після в/в введення кортикостероїдного компоненту схеми СVР протягом 8 циклів (один цикл складає 21 день); підтримуюча терапія фолікулярних лімфом - препарату призначають в дозі 375 мг/м поверхні тіла, яку вводять один раз в 3 місяці до прогресування захворювання або максимум протягом 2-х років; при першому введенні препарату рекомендована початкова швидкість інфузії складає 50 мг/год, надалі її можна збільшувати на 50 мг/год кожні 30 хв, доводячи до максимальної швидкості 400 мг/год; наступні введення препарату можна починати зі швидкості введення 100 мг/год і збільшувати на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год; зменшувати дозу препарату не рекомендується; якщо ритуксимаб вводиться в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР чи СУР, потрібно користуватися стандартними рекомендаціями щодо зниження дози хіміотерапевтичних препаратів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфузійні реакції - лихоманка з тремтінням, нудота, кропивниця, слабкість, головний біль, припливи, свербіж, бронхоспазм, задишка, набряк глотки (судинний набряк), риніт, блювання, гіпотонію, біль у вогнищах захворювання, побічні ефекти під час повторних курсів лікування - астенія, подразнення глотки, припливи, тахікардія, анорексія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, периферичні набряки, запаморочення, депресія, респіраторна симптоматика, нічна пітливість, свербіж; кровотворна система - тяжка тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична анемія); серцево-судинна система – аритмія, шлуночкова і суправентрикулярна тахікардія, випадки стенокардії під час інфузії та ІМ через 4 дні після інфузії; загальні - біль в поперековому відділі хребта, біль в грудній клітці, загальна слабкість, здуття живота, біль в місці інфузії, ШКТ - діарея, диспепсія, анорексія; лмфатична система - лімфаденопатія; порушення обміну речовин і харчування - гіперглікемія, периферичні набряки, підвищення активності ЛДГ, гіпокальциємія; кістково-м'язова система - болі в суглобах; нервова система - м'язовий гіпертонус тривога, парестезії, гіпестезії, перезбудження, порушення сну, нервовість; органи дихання - посилення кашлю, синусит, бронхіт; шкіра і її придатки - нічна пітливість герпетичні інфекції (Н. simplex і Н zoster); органи чуття - порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт, порушення смакових відчуттів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до білків миші.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій у фл. по 100 мг/10 мл, по 500 мг/50 мл.

Торгова назва:

ІІ. Мабтера, Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд., Швейцарія

₴₴₴

· Бевацизумаб (Bevacizumab) * (див. п.19.1.5. розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

· Цетуксимаб (Cetuximab) * (див. п.19.1.5. розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

· Алемтузумаб (Alemtuzumab) * (див. п.19.5.1. розділу «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень»)

18.1.14. Гомеопатичні

Анаферон (Anaferon) **

ІІ. Анаферон, табл. гомеопатичні, 1 табл. містить а/т до гамма-інтерферону людини афінно очищені суміш гомеопатичних розведень С 12, С 30 та С 200 - 0,003 г, ТОВ "НВФ "Матеріа Медика Холдинг", м.Москва, Російська Федерація.	₴₴
Анаферон дитячий, табл. гомеопатичні, 1 табл. містить а/т до гамма-інтерферону людини афінно очищені суміш гомеопатичних розведень С 12, С 30 та С 200 - 0,003 г, ТОВ "НВФ "Матеріа Медика Холдинг", м.Москва, Російська Федерація.	₴₴

Афлубін (Aflubin) **

ІІ. Афлубін®, табл. гомеопатичні, 1 табл. містить Gentiana D1 3,6 мг, Aconitum D6 37,2 мг, Bryonia D6 37,2 мг, Ferrum phosphoricum D12 37,2 мг, Acidum sarcolacticum D12 37,2 мг; крап. Для внутрішнбонго застосування, 100 мл розчину містять: Gentiana D1 - 1.0 мл, Aconitum D6 - 10.0 мл, Bryonia D6 - 10.0 мл, Ferrum phosphoricum D12 - 10.0 мл, Acidum sarcolacticum D12 - 10.0 мл, "Richard Bittner AG", Австрія.

₴₴

· Імунокінд (Immunokind)

ІІ. Імунокінд, табл., 1 таблетка (100 мг) містить Calcium carbonicum Hahnemanni D6 20 мг, Calcium fluoratum D6 20 мг, Calcium phosphoricum D6 20 мг, Sulfur jodatum D12 20 мг 20 мг; "Deutche-Homoeopathic Union DHU-Arzneimittel GmbH & Co.KG", Німеччина.

₴₴

· Меркурід (Mercurid)

І. Меркурід, гранули гомеопатичні по 15 г, 100 г гранул містять меркуріусу корозівусу 6C - 27 мг, цистеїну 6С - 24 мг, Одеське ВХФП "Бiостимулятор" у формі ТОВ для ТОВ "Меркурід".

н/д

18.2. Протиалергічні засоби

18.2.1. Антигістамінні препарати

18.2.1.1. Антигістамінні препарати І покоління

· Гідроксизин (Нydroxyzine) * (див. п.5.2.1.2. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби»)

· Диметинден (Dimetindene) *, **

Фармакотерапевтична група: R06A - антигістамінні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: антикінінова, антихолінергічна, седативна дія; похідне феніндену; антагоніст гістаміну на рівні Н₁-рецепторів; протинудотної дії не виявляє; знижує підвищену проникність капілярів, пов’язану з АР негайного типу; у поєднанні з антагоністами гістамінових Н₂-рецепторів пригнічує практично всі види дії гістаміну на кровообіг.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування алергічних захворювань (кропив’янка, сінна гарячка, цілорічний алергічний риніт), харчова і медикаментозна алергія; шкірний свербіж різного походження, крім пов’язаного з холестазом, свербіж при захворюваннях з шкірними висипами, при вітряній віспі, укусах комах; екзема та інших свербіжні дерматози алергічного генезу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 12 років; добова доза становить 3 - 6 мг, поділена на 3 прийоми - по 20 - 40 крап. 3 р/добу; пацієнтам, схильним до сонливості, рекомендується призначати 40 крап. перед сном і 20 крап. - вранці, під час сніданку; дітям добова доза становить 0,1 мг/кг маси тіла; кратність призначення - 3 р/добу; дітям віком від 1 місяця до 1 року - 10 - 30 крап., 1-3 роки – 30 - 45 крап., 4-12 років - 45 – 60 крап., дорослі – 60 -120 крап.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, шлунково-кишкові розлади (у тому числі нудота), сухість у роті і горлі, запаморочення, збудження, головний біль, набряки, шкірні висипи, м’язовий спазм та порушення дихання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; діти віком до 1 місяця.

Форми випуску ЛЗ: крап. 0,1%.

Торгова назва:

ІІ. Феністил краплі, "Novartis Consumer Health S.A.", Швейцарія

₴₴

Дифенгідрамін (Diphenhydramine) *

Фармакотерапевтична група: R06AA02 - антигістамінні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: седативна, протиблювотна, антихолінергічна, протисудомна дія; містить блокатор Н₁-рецепторів - дифенгідрамін, який вибірково пригнічує дію гістаміну на Н₁ рецептори, знімає прояви алергії та свербежу; завдяки снодійному та заспокійливому ефектам, препарат полегшує процес засинання та подовжує тривалість сну; снодійний ефект починається через 30 хв після перорального прийому препарату; дія на ЦНС зумовлена центральною М-холінолітичною активністю та дією на Н₃-рецептори мозку.

Показання для застосування ЛЗ: анафілактичний шок, кропив’янка, сінна пропасниця, сироваткова хвороба, геморагічний васкуліт (капіляротоксикоз), геморагічний діатез, вазомоторний нежить, мультиформна ексудативна еритема, ангіоневротичний набряк Квінке, контактні дерматити різноманітного генезу, сверблячі дерматози, свербіж, алергічний кон’юнктивіт та інші алергічні захворювання очей, АР, пов’язані з прийомом ліків; променева хвороба, БА, хорея, морська і повітряна хвороба, хвороба Меньєра, блювання вагітних, післяопераційне блювання, струс мозку, опіки, обмороження, безсоння, неврози, неврастенія; анестезіології входить до складу літичної суміші; як седативний та снотворний засіб препарат застосовують самостійно або в комплексі з іншими снотворними.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо дорослим та дітям старше 12 років призначають по 1 табл. за 30 хв до сну; при лікуванні стійких розладів сну препарат призначається протягом 14 днів; можливі повторні курси; для зняття проявів алергії препарат призначають дорослим та дітям старше 12 років по 1 табл. 1-3 р/добу; курс лікування 10-15 днів; 1 % р-н вводять в/м дорослим по 1-5 мл (0,01-0,05 г); при цьому способі введення вищі дози становлять: разова - 0,05 г (5 мл), добова - 0,15 г (15 мл); у вену препарат вводять крапельно із розрахунку 0,02-0,05 г в 75-100 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, порушення концентрації уваги протягом наступного дня, особливо у разі недостатньої тривалості сну після прийому препарату; загальна слабкість; сухість в ротовій порожнині, носі та горлі, порушення зору, гастроінтестинальні порушення (нудота, блювання, діарея, запор, гастроезофагальний рефлюкс), порушення сечовиділення; реакції гіперчутливості, зміни у формулі крові, підвищення внутрішньоочного тиску і парадоксальні реакції у формі збудження центрального походження такі, як ажитація, роздратованість, нервозність, тривожний стан та безсоння; АР на шкірі, контактні дерматити, реакції фотосенсибілізації та порушення функції печінки (холестатична жовтяниця); після різкого припинення тривалого прийому дифенгідраміну гідрохлориду, порушення сну можуть поступово знову проявитися; після невірного тривалого застосування може виникнути залежність від прийому препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; напад БА; феохромоцитома; закритокутова глаукома; епілепсія; уроджений подовжений QT-с-м; брадикардія, порушення ритму серця; тривале призначення препаратів, які можуть подовжувати QT-інтервал; гіпомагніємія, гіпокаліємія; прийом інгібіторів моноаміноксидази або алкоголю; вік до 12 років; вагітність та період лактації.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 1% по 1 мл в амп., табл.по 0,03 г, по 0,05 г, по 0,1 г.

Торгова назва:

І. Димедрол, Одеське ВХФП "Бiостимулятор" у формі ТОВ	₴
Димедрол, АТ "Галичфарм"	₴
Димедрол, Харківське державне фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"	н/д
Димедрол, ЗАТ "Київський вітамінний завод"	₴
Димедрол, ЗАТ "Трудовий колектив Київського пiдприємства по виробництву бактерiйних препаратiв "Бiофарма"	₴
Димедрол, ВАТ "Луганський ХФЗ"	₴
Димедрол-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	₴
ІІ. Кальмабен, "Pharmazeutische Fabrik MONTAVIT GmbH", Австрія	н/д

Клемастин (Clemastine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AA04 - антигістамінні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: антигістамінна, протисвербіжна дія; антагоніст Н₁-рецепторів групи бензгідрильних ефірів.

Показання для застосування ЛЗ: анафілактичний або анафілактоїдний шок та ангіоневротичний набряк; профілактика та лікування алергічних та псевдоалергічних реакцій - відповідь на введення контрастних речовин, переливання крові, діагностичне застосування гістаміну, сінна гарячкка, алергійний риніт, кропив’янка (у т.ч. дермографічна), свербіж, алергійні дерматити і дерматози, контактний дерматит, г. і хр. екзема, АР, спричинені лікарськими препаратами, укусами комах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 12 років для лікування алергічних захворювань - в/в введення (протягом 2 - 3 хв) або в/м в разовій дозі 2 мл (2 мг) 2 р/добу (вранці і ввечері); для профілактики АР - 2 мл повільно в/в перед можливим розвитком анафілактичної реакції або реакції на гістамін; р-н можна розводити фізіологічним р-ном або 5% р-ном глюкози у співвідношенні 1 : 5; дітям 6 – 12 років вводять в/м в добовій дозі 25 мкг/кг маси тіла 2 р/добу; дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 табл. вранці і ввечері; в особливо тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 6 табл.; дітям 6-12 років - по ½ -1 табл. перед сніданком і на ніч; дорослим і дітям старше 12 років призначають по 10 мл сиропу вранці і ввечері, в особливо тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 60 мл сиропу; дітям 6-12 років - по 5-10 мл сиропу перед сніданком і на ніч; дітям 3-6 років - по 5 мл сиропу 2 р/добу, перед сніданком і на ніч; дітям 1-3 років призначають по 2-2,5 мл сиропу 2 р/добу, перед сніданком і на ніч.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: слабкість, седативна дія, іноді - стимулювальна дія на ЦНС; сухість у роті, головний біль, запаморочення, нудота, біль у ділянці шлунка, запор; тахікардія; блювання, діарея, відсутність апетиту, утруднення сечовиділення, бронхіального секрету, екстрасистолія, гіпотензія; АР- : шкірні висипання, фотосенсибілізація

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до інших антигістамінних засобів; діти віком до 1 року; вагітність і годування груддю; порфірія.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 1 мг., р-н для ін`єкцій по 2 мл (1 мг/мл) в амп., сироп 0,01% по 100 мл у фл.

Торгова назва:

І. Тавегіл, "Novartis Pharma GmbH"; "Novartis Pharma AG"; "Famar Italia S.p.A." для "Novartis Consumer Health S.A.", Німеччина/Італія/Швейцарія	₴
Тавегіл, "Sandoz Private Limited" для "Novartis Consumer Health S.A.", Індія/Швейцарія	₴

Мебгідрoлін (Mebhydrolin) *, **

Фармакотерапевтична група: R06АХ15 - антигістамінні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: антигістаміна дія; належить до антигістамінних препаратів, є блокатором Н1-рецепторів гістаміну; ослаблює спазмогенний ефект гістаміну відносно гладких м'язів бронхів, кишечнику, а також його вплив на проникність судин; на відміну від антигістамінних препаратів першого покоління (димедрол, супрастин та ін.) має менш виражений седативний та снодійний ефект; має слабко виражені м-холіноблокуючі та анестезуючі властивості.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика і лікування сезонного та алергічного риніту, полінозу, кропив'янки, харчової та медикаментозної алергії, шкірних реакцій після укусів комах, дерматозів, що супроводжуються свербежем шкіри (екзема, нейродерміт).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо, після їжі, дорослим та дітям з 12 років, по 100 мг – 200 мг, 1-2 р/доби; вищі дози для дорослих: разова доза – 300 мг, добова доза – 600 мг; дітям віком 5-12 років призначають по 50 мг 2-3 р/добу; 3-5 років по 50 мг 1-3 р/добу; тривалість лікування залежить від тяжкості та перебігу захворювання; суспензію дозують за допомогою градуйованої склянки, яка знаходиться в упаковці - дітям віком 2 - 3 років суспензію призначають по 2,5 мл; 4 - 6 років – по 5 мл; 7 - 10 років – по 7,5 мл 2 - 3 рази на день після їди; курс лікування становить 5 - 7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - диспепсичні явища (печія, нудота, біль в епігастральній ділянці та ін.); ЦНС - запаморочення, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, нечіткість зорового сприйняття, сповільнення швидкості реакцій, сухість у роті, порушення сечовипускання, АР; гранулоцитопенія та агранулоцитоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в період загострення, інші запальні захворювання ШКТ, гіпертрофія передміхурової залози, пілоростеноз.

Форми випуску ЛЗ: гранули для приготування 100 мл (0,6 г) суспензії для перорального застосування по 9 г у фл., табл.. по 0,1 г, драже по 0,05 г, по 0,1 г

Торгова назва:

І. Діазолін для дітей, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС",	₴
Діазолін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	₴
Діазолін®, ВАТ "Фармак"	₴

Хіфенадин (Quifenadine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AХ29 - антигістамінні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: похідне хінуклідилкарбінолу, що зменшує вплив гістаміну на органи та системи, конкурентний блокатор Н₁-рецепторів; на відміну від класичних препаратів цієї групи, він активує ензим діаміноксидазу, який розщеплює приблизно 30% ендогенного гістаміну, чим пояснюється ефективність препарату у хворих, стійких до інших протигістамінних засобів; погано проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр та мало впливає на процеси дезамінування серотоніну у мозку, слабо впливає на активність моноаміноксидази; знижує токсичну дію гістаміну, знімає чи послаблює його бронхоконстрикторну дію та спазмуючий вплив на гладкі м’язи кишечнику, має помірний протисеротоніновий та слабкий холінолітичний вплив, добре виражені протисвербіжні та десенсибілізуючі якості; послаблює гіпотензивну дію гістаміну та його вплив на проникність капілярів, не впливає безпосередньо на серцеву діяльність та АТ, не має захисної дії при аконікотинових аритміях; на відміну від дифенгідраміну та дипразину, хіфенадин не має пригнічувальної дії на ЦНС, але при індивідуальній підвищеній чутливості можливий слабкий седативний ефект; препарат малоліпофільний та його вміст у тканинах мозку низький (менший ніж 0,05%), чим пояснюється відсутність пригнічувального впливу на ЦНС.

Показання для застосування ЛЗ: полінози, харчова та медикаментозна алергія, інші алергічні захворювання, г. та хр. кропив'янка, набряк (ангіоневротичний) Квінке, сінна гарячка, алергічна ринопатія, дерматози (екзема, псоріаз, нейродерміт, шкірний свербіж), а також інфекційно-алергічні реакції з бронхоспастичним компонентом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають внутрішньо відразу після їди; одноразова доза для дорослих - по 25 - 50 мг 3 - 4 р/добу; при полінозах добова доза менш ніж 75 мг неефективна; максимальна добова доза дорівнює 200 мг; тривалість курсу лікування становить 10 - 20 днів; дітям від 12 років – по 25 мг 2 - 3 р/добу; рекомендовану добову дозу можна приймати за 4 прийоми; тривалість курсу лікування становить 10 - 15 днів. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помірна сухість слизових оболонок ротової порожнини, диспептичні явища.

Протипоказання до застосування ЛЗ: перші 3 місяці вагітності; дитячий вік до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, по 25 мг.

Торгова назва:

ІІ. Фенкарол, АТ "Олайнський ХФЗ "Олайнфарм", Латвія	₴
Фенкарол®, Фенкарол® 10 мг, АТ "Олайнфарм"	₴
Фенкарол® 10 мг, АТ "Олайнфарм"	₴

Хлоропірамін (Chloropyramine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AC03 - антигістамінний засіб для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи антигістамінних препаратів; крім протиалергічної має виражену седативну, снодійну та протисвербіжну дію; виявляє периферичну антихолінергічну активність, має помірні спазмолітичні властивості; механізм дії препарату полягає в блокуванні гістамінових Н1-рецепторів.

Показання для застосування ЛЗ: Ааергічні захворювання – кропив’янка, сироваткова хвороба, пропасниця, ангіоневротичний набряк Квінке; шкірні хвороби – екзема, нейродерміт, контактні і токсичні дерматити; АР, спричинені ЛЗ; БА (у складі комплексної терапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза для дорослих здебільшого становить 1-2 амп./добу; для дітей початковою дозою може бути 1/4 амп.; доза для дітей залежить від віку дитини: діти віком від 1 до 12 місяців - 1/4 амп.; діти віком від 1 до 6 років - 1/2 амп.; діти віком від 7 до 14 років - 1/2-1 амп.; добова доза для дитини не повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла; у деяких особливих випадках починають лікування з в/в введення препарату, а потім переходять на в/м ін'єкції, а у кінці лікування переходять на прийом табл.; доза для дорослих здебільшого становить 1 табл. 3-4 р/добу; діти віком від 1 до 12 місяців - 6,25 мг (1/4 табл.) 2-3 р/добу; діти віком від 1 до 6 років - 8,3 мг (1/3 табл.) 2-3 р/добу; діти віком від 7 до 14 років - 12,5 мг (1/2 табл.) 2-3 р/добу; добова доза не повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: Під час застосування препарату Супрастин® можуть виникати сонливість, слабкість, нервозність, тремтіння, судоми, головний біль, порушення зору, неузгодженість м’язової діяльності, непевна хода. Іноді виникають такі симптоми, як розлади травлення, сухість у роті, блювання, діарея або запор. Можуть спостерігатися труднощі з випорожненням сечового міхура (затримка сечі), слабкість м’язів, низький артеріальний тиск, швидкий або нерівномірний пульс та алергічні реакції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: алергії на будь-які інгредієнти, що входять до складу препарату; вагітності та годування груддю; г. нападу астми; г. ІМ, аритмії; глаукоми; гіперплазії передміхурової залози; одночасного прийому інгібіторів МАО; діти віком до 1 року.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій 2% по 1 мл в амп., табл.. по 0,025 г,

Торгова назва:

І. Супрагістим®-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Супрагістим-Дарниця®, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Супростилін, ЗАТ "Лекхім-Харків"	₴
Хлоропіраміну гідрохлорид, Філія ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС" для ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"	₴
ІІ. Супрастин®, "EGIS" Pharmaceuticals PLC, Угорщина	₴₴

Ципрогептадин (Cyproheptadine) *

Фармакотерапевтична група: R06AX02 - антигістамінні препарати для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: протиалергічна, протисвербіжна, антиексудативна, антихолінергічна, седативна, а також стимулює апетит; блокатор гістамінових Н₁-рецепторів з антисеротоніновою активністю, попереджує розвиток та полегшує АР.

Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. кропив’янця, сироваткова хвороба, сінна гарячка, вазомоторний риніт, алергічний риніт, екзантема від прийому ліків, свербіж, екзематозний дерматит, контактний дерматит, нейродерміт, ангіоневротичний набряк, укуси комах, карциноїдний с-м, головний біль судинного походження (мігрень, "гістаміновий" головний біль); анорексія різного походження (нервова анорексія, ідіопатична анорексія), кахексія (внаслідок інфекційного захворювання, одужання після повторного захворювання, при хр. захворюванні, виснаженні, гіпертиреозі).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі: звичайною початковою добовою дозою є 12 мг (по 1 табл. 3 р/добу); дозу можна збільшувати максимум до 32 мг/добу; хр. кропив’янка - 6 мг/добу (по 1/2 табл. 3 р/добу); г. мігрень - 1 табл., якщо біль не вгамовується, дозу можна повторити через 30 хв, проте протягом 4 - 6 год не перевищувати дозу 8 мг (2 табл.); для підтримуючого лікування здебільшого достатньо приймати по 4 мг (1 табл.) 3 р/добу; у разі анорексії - по 1 табл. 3 р/добу; для дітей віком від 3 до 6 років застосовують дозу 6 мг/добу (по 1/2 табл. 3 р/добу); дозу можна збільшувати максимум до 8 мг/добу (не більше 2 табл.); для дітей віком від 7 до 14 років можна використовувати дозу 12 мг/добу (по 1 табл. 3 р/добу); сироп – для дорослих звичайною початковою дозою є по 10 мл сиропу 3 р/добу; дозу можна збільшувати максимум до 4 рази по 20 мл сиропу; при хр. кропив’янці дорослим призначають по 5 мл сиропу 3 р/добу, при мігрені – по 10 мл сиропу одноразово; якщо біль не вгамовується, дозу можна повторити через 30 хв; не слід застосовувати дозу більше по 10 мл 2 р/добу протягом 4 - 6 год; для підтримуючого лікування здебільшого достатньо приймати по 12 мл (3 рази по 10 мл на добу); термін лікування залежить від ефективності терапії та стану пацієнта; дітей віком від 2 до 6 років можна лікувати застосуванням дози 0,25 мг/кг маси тіла; добова доза становить по 5 мл сиропу 3 р/добу; для дітей віком від 7 до 14 років може використовуватись добова доза по 10 мл сиропу 2-3 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, сухість у роті, сплутаність свідомості, атаксія, зорові галюцинації, запаморочення, нудота, шкірний висип, збудженість, головний біль

Протипоказання до застосування ЛЗ: глаукома; схильність до набряків та затримки сечі; вагітність та годування груддю; гіперчутливість до препарату;

Форми випуску ЛЗ: табл. по 4 мг, сироп 4 мг/10 мл по 100 мл (0,04 г) у фл.

Торгова назва:

ІІ. Перитол®, "Egis" Pharmaceutical Ltd, Угорщина

₴₴

18.2.1.2. Антигістамінні препарати ІІ покоління

Акривастин (Acrivastine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AX18 - антигістамінні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: потужний конкурентний антагоніст Н₁-рецепторів гістаміну з відсутністю суттєвої антихолінергічної дії та слабкою здатністю проникати у ЦНС; початок дії препарату починається приблизно через 30 хв після прийому одноразової дози 8 мг; максимально виражений ефект спостерігається через 90 хв та через 2 год; хоча після цього вираженість дії препарату поступово зменшується, значна антигістамінна активність зберігається протягом 12 год після прийому препарату; полегшення симптомів алергічного риніту відзначається через 1 год після прийому препарату.

Показання для застосування ЛЗ: алергічний риніт, сінна гарячка; гістамінзалежні дерматози (хр. ідіопатична кропив’янка, холінергічна кропив’янка, симптоматичний дермографізм, ідіопатична набута холодова кропив’янка та свербляча атопічна екзема).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти від 12 років - 1 капс. (8 мг) 3 р/добу; тривалість лікування визначається індивідуально.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, реакції гіперчутливості від висипань до (зрідка) анафілаксії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше за 50 мл/хв чи рівень креатиніну в сироватці більше 150 мкмоль/л), діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 8 мг

Торгова назва:

ІІ. Семпрекс™, "GlaxoSmithKline Export Ltd" на заводі "SmithKline Beecham Pharmаceuticals", Великобританія

₴₴

Дезлоратадин (Desloratadine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AX27 - антигістамінні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: селективний блокатор периферичних гістамінових Н1-рецепторів, що не спричиняє седативного ефекту, первинний активний метаболіт лоратадину; якісних або кількісних розходжень токсичності двох препаратів у порівнюваних дозах не виявлено; після перорального прийому селективно блокує периферичні Н1-гістамінові рецептори і не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр; крім антигістамінної активності справляє протиалергічну та протизапальну дію; пригнічує каскад різних реакцій, які лежать в основі розвитку алергічного запалення, виділення прозапальних хемокінів, продукцію супероксидного аніону активованими поліморфноядерними нейтрофілами; адгезію і хемотаксис еозинофілів; експресію молекул адгезії, IgE-залежне виділення гістаміну, простагландину D2 і лейкотрієну С4.

Показання для застосування ЛЗ: для швидкого усунення алергічних симптомів, у тому числі полінозу та алергічного риніту; для усунення симптомів, пов’язаних з хр. ідіопатичною кропив’янкою, в тому числі зменшення свербежу, розміру та кількості елементів кропив’янки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначений для перорального прийому; дорослі і діти віком від 12 років приймають по 1 табл. (5 мг) 1 р/добу; препарат бажано приймати регулярно, в один і той же час доби; тривалість лікування визначається тяжкістю та перебігом захворювання; для усунення симптомів, пов’язаних з алергічним ринітом та хр. ідіопатичною кропив’янкою, дітям віком від 6 до 11 місяців - по 2,0 мл сиропу (1 мг) 1 р/добу; віком від 1 до 5 років - по 2,5 мл сиропу (1,25 мг) 1 р/добу; віком від 6 до 11 років - по 5,0 мл сиропу (2,5 мг) 1 р/добу; дорослі та підлітки (з 12 років) - 10,0 мл сиропу (5,0 мг) 1 р/добу; лікування інтермітуючого алергічного риніту проводиться з урахуванням даних анамнезу хвороби пацієнта та може бути припинено після зникнення симптомів та поновлено при їх появі. Безперервне лікування може бути рекомендовано пацієнтам з персистуючим алергічним ринітом протягом періоду контакту з алергеном.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищена стомлюваність, сухість у роті, головний біль, реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію та висип), тахікардія, відчуття серцебиття, психомоторна гіперактивність, судоми, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну, розвиток гепатиту.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 5 мг, сироп, 0,5 мг/мл.

Торгова назва:

ІІ. Дезорус, Cipla Ltd, Індія	н/д
Едем, ВАТ "Фармак"	₴
Еріус®, "Schering-Plough Labo N.V."власна філія "Schering-Plough Corporation" для "Schering-Plough Central East AG", Бельгія/США/Швейцарія	₴₴₴
Лоратек, Bioveeta Laboratories Pvt. Ltd. для ТОВ "Універсальне агенство "ПРО-фарма", Індія/Україна	н/д
Фрібріс, "Unimax Laboratories" для "Mili Healthcare Limited", Індія/Великобританія	₴₴
Фрібріс, "HiTech Pharmaceuticals Pvt. Limited" для "Mili Healthcare Limited", Індія/Великобританія	₴₴

Фексофенадин (Fexofenadine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AХ26 - антигістамінні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: блокатор Н₁ -гістамінових рецепторів, активний метаболіт терфенадину; не має седативної дії; антигістамінний ефект препарату починається з першої год після прийому.

Показання для застосування ЛЗ: послаблення симптомів, пов’язаних із сезонним алергічним ринітом та хр. ідіопатичною уртикарією (кропив’янкою) у дорослих та дітей старше 6 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти віком від 12 років - 1 табл. 1 р/добу; діти віком від 6 до 11 років - рекомендована доза становить 30 мг 2 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, сонливість та нудота, але ступінь їх вираженості не перевищував такого для плацебо

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 30 мг, по 60 мг, по 120 мг, по 180 мг

Торгова назва:

ІІ. Алексофаст, Sandoz Private Ltd для "Sandoz Pharmaceuticals d.d", Індія/Словенія	н/д
Алтіва, "Ranbaxy Laboratories Limited", Індія	₴₴
Алфаст®, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія	₴
Динокс, "Dr.Reddy`s Laboratories Ltd", Індія	н/д
Телфаст® 120, "Aventis Pharma Deutschland GmbH" та "Aventis Pharmaceuticals Inc.", Німеччина/США	₴₴₴
Телфаст® 30, "Aventis Pharma Deutschland GmbH" та "Aventis Pharmaceuticals Inc.", Німеччина/США	₴₴
Телфаст® 180, "Aventis Pharma Deutschland GmbH" та "Aventis Pharmaceuticals Inc.", Німеччина/США	₴₴₴
Тигофаст-120, "Himanshu Overseas", Індія	₴₴
Тигофаст-180, "Himanshu Overseas", Індія	₴₴₴
Фексомакс-120, "Intas Pharmaceuticals Ltd" для "MaxPharma (UK) Limited", Індія/Великобританія	н/д
Фексомакс-180, "Intas Pharmaceuticals Ltd" для "MaxPharma (UK) Limited", Індія/Великобританія	₴
Фексофаст, "Micro Labs Limited", Індія	₴₴₴

Ебастин (Ebastine)**

Фармакотерапевтична група: R06AX22 - антигістамінні засоби для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: блокатор Н1- гістамінових рецепторів тривалої дії; попереджує індуковані гістаміном спазми гладкої мускулатури та підвищеної судинної проникливості; після прийому внутрішньо значна протиалергічна дія розпочинається через 1 год і триває протягом 48 год; після п’ятиденного курсу лікування антигістамінна активність зберігається протягом 72 год за рахунок дії активних метаболітів; не має антихолінергічної активності, не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, не чинить седативної дії; після прийому внутрішньо швидко всмоктується і майже повністю метаболізується в печінці, перетворюючись в активний метаболіт каре бастин.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування алергічних ринітів (сезонних та/або цілорічних), що пов’язані або ні з алергічними кон’юнктивітами, хр. ідеопатичною уртикарією та алергічними дерматитами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при алергічному риніті дорослим та дітям старше 12 років призначають по 10 мг/добу; при вираженій симптоматиці - по 20 мг/на добу; середня тривалість курсу становить 5-7 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, сухість у роті; абдомінальні болі, диспепсія, епістаксис, риніти, синуси нудота, безсоння

Протипоказання до застосування ЛЗ: період вагітності та годування груддю; гіперчутливість до препарату; тяжкий ступінь печінкової недостатності (у дозі 20 мг); діти віком до 12 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 10 мг, по 20 мг

Торгова назва:

ІІ. Елерт, "Micro Labs Limited", Індія	₴₴₴
Кестин®, "Industrias Farmaceuticas Almirall Prodesfarma S.L." для "Nycomed Danmark A/S", Іспанія/Данія	н/д
Кестин®, "Nycomed Danmark ApS"; "Industrias Farmaceuticas ALMIRALL PRODESFARMA S.L." для "Nycomed", Данія/Іспанія/Австрія	₴₴

· Лоратадин (Loratadine) *, ** (також див. п.16.2.1.1.4. розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»)

Фармакотерапевтична група: R06AX13 - антигістамінний засіб для системного застосування

Основна фармакотерапевтична дія: селективний блокатор периферичних Н₁-гістамінових рецепторів; покращання стану починається протягом перших 30 хв після прийому, досягає максимуму протягом 8 – 12 год і триває 24 год; препарат та його метаболіти не проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр; не впливає на ЦНС, не виявляє антихолінергічної та седативної дії, не впливає на швидкість психомоторних реакцій. Показання для застосування ЛЗ: сезонний (поліноз) та цілорічний алергічний риніт й алергічний кон’юнктивіт; хр. ідиопатична кропив’янка; шкірні захворювання алергічного походження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі та діти з 12 років і старше: 10 мг 1 р/добу; діти з 2 до 12 років: з масою тіла > 30 кг – 10 мг 1 р/добу, з масою тіла ≤ 30 кг - 5 мг 1 р/добу; діти з 1 до 2 років - 2,5 мг 1 р/добу; дорослі та діти старше 12 років - 10 мг 1 р/добу; діти 2 – 12 років з масою тіла > 30 кг – 10 мг 1 р/добу, з масою тіла ≤ 30 кг – 5 мг 1 р/добу; діти 1 – 2 років - 2,5 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: утома, головний біль, сонливість, сухість у роті, гастроінтестинальні розлади (нудота, гастрит), алергічний висип; поодинокі випадки алопеції, анафілаксії, порушення печінкових функцій, тахікардії та відчуття серцебиття.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість або ідіосинкразія до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,01 г, табл. для смоктання по 0,01 г, сироп 1 мг/1 мл, суспензія для перорального застосування, 5 мг/5 мл

Торгова назва:

І. Агістам, ВАТ "Концерн "Стирол"	н/д
Агістам, ТОВ "Стиролбіофарм"	₴
Лоратадин, ТОВ "АСТРАФАРМ"	₴
Лоратадин, ТОВ "Юрія-Фарм"	н/д
Лоратадин, ТОВ "Львівтехнофарм"	₴
Лоратадин, ВАТ "Фармак"	₴
Лоратадин, ВАТ "Київмедпрепарат"	₴
Лоризан®, ВАТ "Київмедпрепарат"	₴
Лоратадин-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	₴
Лоратадин-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"	₴
Лоратадин-ЛХ, ЗАТ "Лекхiм-Харкiв"	₴
Лоратадин-Стома, АТ "Стома"	₴
Лоризан®, АТ "Галичфарм"	₴
ІІ. Алерік, "US Pharmacia", Польща	н/д
Евейк-МД, "Panacea Biotec Ltd", Індія	н/д
Еролін®, "EGIS Pharmaceuticals PLC", Угорщина	н/д
Кларготил®, ЗАТ "Гедеон Ріхтер - РУС", Російська Федерація	н/д
Кларидол, "Shreya Life Sciences Pvt Ltd", Індія	₴
Кларитин®, "Schering-Plough Labo N.V." для "Schering-Plough Central Еast AG" які є власними філіями "Schering-Plough Corporation", Бельгія/Швейцарія/США	₴₴
Лорідин Рапід, "Cadila Healthcare Limited", Індія	₴
Лорано, "Hexal AG", Німеччина	₴
Лоратадин, "Replekfarm A.D.", Республіка Македонія
Лоратадин, Unison Laboratories Co. Ltd, Таїланд	н/д
Лоратадин, "Rusan Pharma Ltd", Індія	₴
Лоратадин-Нортон, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада	₴
Лорфаст, Cadila Pharmaceuticals Ltd, Індія	₴

Цетиризин (Cetirizine) *, **

Фармакотерапевтична група: R06AE07 - антигістамінні засоби для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія: антигістамінний засіб, селективний та потужний блокатор Н₁-рецепторів, похідне піперазину, що за своєю хімічною структурою є карбоксильованим похідним гідроксизину – його головним метаболітом; через виражену полярність та сильне зв’язування з білками плазми крові, значно гірше проникає через гематоенцефалічний бар’єр, ніж гідроксизин, через що практично не виявляє пригнічувальної дії на ЦНС; зменшує вплив нейромедіаторів на АР (простагландин Д₂ та гістамін), а також проявляє антагоністичний ефект щодо міграції еозинофілів у пацієнтів з атопічними реакціями; знижує індуковану гістаміном бронхоконстрикцію при БА; селективна дія на Н₁-рецептори є довготривалою. Показання для застосування ЛЗ: хр. (цілорічний) алергічний риніт; сезонний алергічний риніт; алергічний кон’юнктивіт; хр. ідіопатична кропив’янка; алергічний дерматит.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: підлітки від 12 років та дорослі - по 1 табл./добу, бажано ввечері; у дітей віком від 6 до 12 років дозування залежить від їх маси тіла: при масі тіла менше 30 кг - ½ табл., вкритої оболонкою; при масі тіла понад 30кг - 1 табл., вкрита оболонкою на добу, розділена на 2 прийоми; у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендовану дозу слід зменшити наполовину; тривалість лікування залежить від природи, тривалості та динаміки симптоматики і визначається лікарем; підлітки від 12 років і дорослі - 10 мл (10 мг) р-ну на добу; для дітей від 2 до 12 років дози залежать від їх маси тіла: при масі тіла менше 30 кг - 5 мл (5 мг) р-ну; при масі тіла більше 30 кг - 10 мл (10 мг) р-ну; термін лікування становить 2 - 4 тижні; в окремих випадках можливий дворазовий прийом по 5 мл (5 мг) ранком і ввечері; тривалість застосування препарату визначається індивідуально; при сезонному алергічному риніті достатнім є термін 3 - 6 тижнів; при хр. ідіопатичній кропив’янці та хр. алергічному риніті наявні дані свідчать про можливість лікування терміном до 1 року.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочнення, збудження, слабкість, ксеростомія, прояви шкірних АР, підвищена втомлюваність, ларингіт, біль у животі, кашель, діарея, носова кровотеча, бронхоспазм, нудота, блювання, ангіоневротичний набряк; реакції підвищеної чутливості та прояви печінкової дисфункції (гепатит, підвищення рівнів трансаміназ).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкі форми нефропатії; період вагітності та лактації; немовлята та діти віком до 2 років.

Форми випуску ЛЗ: сироп, 5 мг/5 мл по 100 мл у фл., табл., вкриті оболонкою, по 10 мг, крап. для перорального застосування 1%, р-н для перорального застосування, 1мг/мл.

Торгова назва:

І. Цетиризин-Астрафарм, ТОВ "АСТРАФАРМ"	₴₴₴
ІІ. Аллертек®, "Polfa" Warsaw Pharmaceutical Works S.A., Польща	₴
Амертил, "Biofarm Ltd", Польща	₴
Аналергін®, IVAX Pharmaceuticals" s.r.o., Чеська Республіка	₴
Зіртек®, "UCB Farchim S.A.", Швейцарія	н/д
Зодак, "Zentiva" a.s., Чеська Республіка	₴₴
Летизен, "KRKA d.d., Novo mesto", Словенія	н/д
Цетиризин Гексал® "Salutas Pharma GmbH" підприємство компанії "Hexal AG", Німеччина	₴
Цетиризин-Нортон, "Unimax Laboratories" для "Norton International Pharmaceutical Inc.", Індія/Канада	₴
Цетиринакс, "Actavis AD"для"Balkanpharma-Dupnitza AD", Ісландія/Болгарія	н/д
Цетрин, Dr.Reddy`s Laboratories Limited", Індія	₴
Цетринал, "ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.", Туреччина	н/д

18.2.1.3. Місцеві селективні антигістамінні препарати

· Азеластин (Azelastin) (див. п.16.2.1.1.4. розділу «Оториноларингологія. Лікарські засоби»)

· Олопатидин (Olopatadine) (див. розділ «Офтальмологія. Лікарські засоби»)

18.2.2. Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів

· Кетотифен (Ketotifen)* (див. п.4.4.1. розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби дял лікування обструктивних захворювань»)

· Кислота кромогліциєва (Cromoglicic acid)* (див. п.4.4.1. розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби дял лікування обструктивних захворювань», п.15.5.2. розділу «Офтальмологія. Лікарські засоби»)

· Лодоксамід (Lodoxamide) *

Фармакотерапевтична група: S01GX05 - протинабрякові та антиалергічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: стабілізатор мембран тучних клітин, що пригнічує in vivo реакцію гіперчутливості негайного типу I; пригнічує збільшення проникності поверхневих судин, пов’язане з реагіном або IgЕ та а/г - індукованими реакціями; здатний стабілізувати тучні клітини гризунів і запобігати індукованому а/г вивільненню гістаміну; запобігає вивільненню тучними клітинами інших медіаторів запалення і пригнічує хемотаксис еозинофілів; ця лікарська речовина запобігає потоку іонів кальцію в тучні клітини після їх стимуляції а/г; не має вираженого судинозвужувального, антигістамінного ефекту, дії, що пригнічує активність циклооксигенази або іншої протизапальної активності.

Показання для застосування ЛЗ: неінфекційні алергічні кон’юнктивіти (весняний кератокон’юнктивіт, весняний кон’юнктивіт, гігантський папілярний кон’юнктивіт, весняний кератит та алергічний атопічн кон’юнктивіт.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі і діти – 1-2 крап. в кожне око 4 р/добу через рівні проміжки часу; покращення стану, звичайно, спостерігається через кілька днів, але інколи необхідне подальше лікування тривалістю до 4 тижнів; при позитивній динаміці симптомів лікування варто продовжувати протягом деякого часу, необхідного для закріплення ефекту.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: короткочасне печіння, поколювання або дискомфорт після інстиляції, очний свербіж, затуманення зору, утворення кірочок на краях повік, с-м сухого ока, сльозотеча та гіперемія; відчуття присутності стороннього тіла в оці, біль в очах, набряк, втома очей, відчуття жару в очах, набряк повік, хемоз, клітини в передній камері ока, епітеліопатія, кератопатія/кератит, блефарит, ерозія рогівки, нечіткість зору, ушкодження епітелію рогівки та алергію; відчуття жару, головний біль, нудота, дискомфорт у животі, запаморочення, сонливість, сухість у носі, чхання та висип.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: крап. очні 0.1%

Торгова назва:

ІІ. Аломід®, "Alcon-Couvreur" концерну "Alcon Pharmaceuticals Ltd", Бельгія/Швейцарія

₴₴

18.2.3. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів

· Монтелукаст (Montelucast) (див. п.4.4.1. розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби для лікування обструктивних захворювань»)

18.2.4. Глюкокортикостероїди

18.2.4.1. ГК для системного застосування

(див. п.7.4.1. розділу «Ендокринологія. Лікарські засоби»)

· Бетаметазон (Betamethasone)*

· Гідрокортизон (Hydrocortisone) *

· Дексаметазон (Dexamethasone)*

· Метилпреднізолон (Methylprednisolone)*

· Преднізолон (Prednisolone)*

· Тріамцинолон (Тriamcinolone) *

18.2.4.2. ГК місцевої дії

18.2.4.2.1. Інгаляційні

(див. п.4.2.1. розділу «Пульмонологія. Лікарські засоби для лікування обструктивних захворювань»)

· Беклометазон (Beclometasone)*

· Будесонід (Вudesonide)*

· Мометазон (Мometasone) *

· Флутиказон (Fluticasone)*

18.2.4.2.2. Назальні

(див. п. 16.2.1.1.5. розділу «Оториноларигологія. Лікарські засоби»)

· Беклометазон (Beclometasone)*

· Будесонід (Вudesonide)*

· Мометазон (Мometasone) *

· Флутиказон (Fluticasone)*

18.2.4.2.3. Зовнішні і кон’юктивальні форми

· Бетаметазон (Betamethasone)* (див. п.9.1.1. розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

· Гідрокортизон (Hydrocortisone) * (див. п.15.2.1. розділу «Офтальмологія. Лікарські засоби»)

· Дексаметазон (Dexamethasone)* (див. п.15.2.1. розділу «Офтальмологія. Лікарські засоби»)

· Клобетазол (Clobetasolе) * (див. п.9.1.1. розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

· Мометазон (Мometasone) * (див. п.9.1.1. розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

· Преднізолон (Prednisolone)* (див. п.9.1.1. розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

· Тріамцинолон (Triamcinolone)* (див. п.9.1.1. розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

· Флутиказон (Fluticasone)* (див. п.9.1.1. розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»)

18.2.6. Імуносупресори

18.2.6.1. Системні

· Циклоспорин (Ciclosporin) * (див.п.18.1.13.2. розділу «Імуномодулюючі та протиалергічні засоби»)

18.2.6.2. Зовнішні

· Пімекролімус (Pimecrolimus) *

Фармакотерапевтична група: D11АХ15 - дерматологічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: похідне макролактаму аскоміцину з протизапальною дією і вибірковим інгібітором утворення і вивільнення прозапальних цитокінів і медіаторів у Т-клітинах і тучних клітинах; значною мірою зв”язується з макрофіліном-12 і пригнічує кальційзалежний фосфатазний кальцінеурин; пригнічує активацію Т-клітин, блокуючи транскрипцію раніше вивільнених цитокінів; запобігає вивільненню цитокінів і медіаторів про-запалення із тучних клітин in vitro після стимуляції а/г/IgE; не впливає на лінії росту кератиноцитів, фібробластів та ендотеліальних клітин; поєднує високу протизапальну активність і незначний вплив на системні імунні реакції.

Показання для застосування ЛЗ: атопічний дерматит (екзема) для короткочасного (г. період) лікування або довготривалої терапії ознак та симптомів атопічного дерматиту у немовлят (3 – 23 місяці), дітей (2 - 11 років), підлітків (12 – 17 років) та дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: крем наносять тонким шаром на уражену шкіру 2 р/добу; при довготривалій терапії атопічного дерматиту (екзема) лікування кремом слід розпочинати при появі перших ознак і симптомів атопічного дерматиту, щоб запобігти розповсюдженню та подальшому загострюванню захворювання; одразу після застосування слід наносити пом”якшувальні засоби (після ванни/душа пом”якшувальні засоби слід наносити перед застосуванням препарату); через низький рівень системної абсорбції, немає обмежень ні стосовно загальної добової дози, що застосовується, ні стосовно розміру ураженої ділянки тіла чи тривалості лікування; немовлятам (3 – 23 місяці), дітям (2 – 11 років) і підліткам (12 – 17 років) рекомендуються ті ж самі дози, що дорослим.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: печіння у місці застосування; подразнення, свербіж або почервоніння шкіри, шкірні інфекції (фолікуліт);

шкірний висип, погіршення стану, простий герпес , герпетичні дерматити (екзема герпетична), контагіозний молюск, порушення у місці застосування такі, як висип, біль, парестезії, лущення шкіри, сухість, набряк, шкірні папіломи, фурункули.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; немовлята до 3 місяців.

Форми випуску ЛЗ: крем для зовнішнього застосування 1% по 15 г у тубах.

Торгова назва:

ІІ. Елідел®, "Novartis Pharma Production GmbH" концерну "Novartis Pharma AG", Німеччина/Швейцарія

₴₴₴

18.2.7.Препарати для проведення специфічної імунотерапії

18.2.7.1. Стандартні

Алергени пилкові (Allergena e pollen)*

Фармакотерапевтична група: V01AA10 – алергени пилкові.

Основна фармакотерапевтична дія: здатні викликати формування імунологічного феномену толерантності до алергену, який викликав поліноз; принцип СІТ полягає у введенні хворому причинних агентів (алергену або алергенів), які є етіологічним чинником захворювання, починаючи з їх субпорогових доз, що не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням алергенів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування станів, що супроводжуються гіперчутливістю до відповідного пилкового (пилкових) алергенів; полінози – АЗ, обумовлені дією пилку рослин.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендоване п/ш введення, рекомендовані темпи введення - стандартний та прискорений методи; СІТ проводиться одним алергеном або декількома (при множинній сенсибілізації); алергени, до яких хворий особливо чутливий, доцільно вводити окремо, а не в суміші з іншими алергенами.

Стандартна схема СІТ неінфекційними алергенами (таблиця 17)

Розведення алергену	Доза в мл									Частота введення
10^-8	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Щодня
10^-7	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Щодня
10^-6	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Щодня
10^-5	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Щодня
10^-4	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Щодня
10^-3	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Через 1-2 дні
10^-2	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5	0.6	0.7	0.8	0.9	Через 2-3 дні
10^-1	0.1	0.2	0.3	0.4	0.5					1-2 раза на тиждень

Прискорені схеми дозволяють скоротити термін лікування, призводять до більш швидкої продукції специфічних IgG а/т і тим самим забезпечується більш ранній захист хворого; у прискореній схемі кожне розведення алергену вводиться 4 рази у зростаючих на 50% дозах (0,1; 0,2; 0,4; 0,8 мл), починаючи з порогової, щоденно або через день; досягнувши розведення алергену 10^-2 – дози збільшують поступово: 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9 мл; інтервал між ін’єкціями збільшують до 3-5 днів; підтримуюча доза 0,5 мл розведення 10^-1 вводиться один раз на місяць, довго, протягом 3-5 років; курсове лікування алергенами - проводиться за прискореною схемою, в умовах лікарні, та закінчується дозою 0,5 мл розведення 10^-1 без підтримуючої терапії; за рік проводиться 2 курси з інтервалом між ними 6 місяців. Схема курсової СІТ представлена у таблиці 2.

Схема курсової прискореної СІТ неінфекційними алергенами

Розведення алергену	Доза в мл			Частота введеня
10^-6	0.1	0.2	0.3	Щодня 3 ін’єкції
	0.4	0.5	0.6	Щодня 3 ін’єкції
	0.7	0.8	0.9	Щодня 3 ін’єкції
10^-5	0.1	0.2	0.3	Щодня 3 ін’єкції
	0.4	0.5	0.6	Щодня 3 ін’єкції
	0.7	0.8	0.9	Щодня 3 ін’єкції
10^-4	0.1	0.2	0.3	Щодня 3 ін’єкції
	0.4	0.5	0.6	Щодня 3 ін’єкції
	0.7	0.8	0.9	Щодня 3 ін’єкції
10^-3	0.1	0.2	0.3	Щодня 3 ін’єкції
	0.4	0.5	0.6	Щодня 3 ін’єкції
	0.7	0.8	0.9	Щодня 3 ін’єкції
10^-2	0.1	0.2		Щодня 2 ін’єкції
	0.3	0.4		Щодня 2 ін’єкції
	0.5	0.6		Щодня 2 ін’єкції
	0.7	0.8		Щодня 2 ін’єкції
10^-1	0.1			Одноразово
	0.2			Одноразово
	0.3			Одноразово
	0.4			Одноразово
	0.5			Одноразово

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції - свербіж, гіперемія, набряк в місці введення алергену; системні реакції - неспецифічні (дискомфорт, артралгії, головний біль, нудота тощо); легкі системні реакції ( загострення АР, бронхоспазм); незагрозливі життю системні реакції (кропив'янка, набряк Квінке, важке загострення БА-ПШВ<60% з позитивною відповіддю на лікування.)

Протипоказання до застосування ЛЗ: абсолютні - відстрочені позитивні шкірні проби з а/г (в якості а/т виступають класу IgE), г. і хр. інфекції в фазі загострення, соматичні захворювання з порушенням функції відповідних органів і систем, ускладнений перебіг АЗ органів дихання (емфізема легень, пневмосклероз, легеневе серце), тяжка БА, пухлини, захворювання крові, психічні захворювання, колагенози, декомпенсований ЦД, декомпенсований тиреотоксикоз, ІМ давністю до 1 року, наявність хр. стоматиту, глоситу, запальних чи пухлинних уражень порожнини рота; відносні - вік до 3-х років і понад 60 років, шкірні захворювання, хр. інфекційні захворювання, маловиражені шкірні проби з АГ, неефективність попередньої СІТ (якщо така проводилася), вагітність (якщо СІТ була розпочата до вагітності, слід знизити підтримуючу дозу алергену), значна тривалість АЗ, наявність проявів неспецифічної гіперреактивності, епідермальна алергія, сенсибілізація до харчових, лікарських, хімічних АГ, виражена гіперчутливість до 5 і більше АГ, наявність анафілактичних реакцій при попередній СІТ.

Форми випуску ЛЗ: комплект, що містить: 1 фл. алергену ( 5 мл) , 1 фл. тест - контрольної рідини (5 мл), 5 флаконів розчинної рідини по 4.5 мл, 1 порожній стерильний фл. та 2 кришки-крапельниці поліетиленові стерильні.

Торгова назва:

І. Алерген амброзії полинолистної (Ambrosia artemisiifolia) виробництва Вінницького ТОВ “Імунолог”, Україна. (Аналогічно – алергени з нижченаведеного пилку рослин: грястиці збірної (Dactylis glomerata), кукурудзи звичайної (Zea mays), стоколосу прямого (Bromus erectus), лободи (Аrtiplex), китнику лучного (Alopecurus pratensis), тонконогу лучного (Poa pratensis), кульбаби (Taraxacum officinale), костриці лучної (Festuca pratensis), пирію повзучого (Agropyrum repens), полину гіркого (Artemisia absinthium), соняшнику звичайного (Helianthus annuus), пажитниці багаторічної (Lolium perenne), жита посівного (Secale cereale), пшениці звичайної ( Triticum aestivum), ячменю звичайного ( Hordeum vulgare ), гречки посівної (Fagopyrum esculentum ), тимофіївки лучної (Phleum pratense), польовиці ажурної (Agrostis vulgaris), кропиви дводомної (Urtica dioica ), подорожнику великого (Plantago major), щавлю кінського ( Rumex confertus), бузини чорної ( Sambucus nigra), циклахени (Cyclachaena xantifolia), акації білої (Robinia pseudoacacia ), берези (Betula), ліщини звичайної (Corylus avellana), вільхи клейкої (Alnus aglutinosa), дубу (Quercus), тополі (Populus), кипарису (Cypress), грабу звичайного (Carpinus betulus), горіху грецького (Juglans regia), клену ясенолистого ( Acer negundo), ясену звичайного ( Fraxinus excelsior), липи серцевидної (Tilia cordata), черемухи звичайної ( Padus racemosa), каштану кінського ( Aesculus hippocastanum), верби (Salix sp.), сосни звичайної ( Pinus silvestris), ялини звичайної (Picea abies ) або з суміші перерахованих алергенів, що взяті у рівних співвідношеннях, довільного складу - мікст-алергени пилкові (Mixt-allergena e pollen).

н/д

Алергени побутові (Allergena domestica)**

Фармакотерапевтична група: V01AA03 – алергени побутові.

Основна фармакотерапевтична дія: здатні викликати формування імунологічного феномену толерантності до алергену (алергенів), який (які) викликав (ли) відповідне алергічне захворювання (найчастіше – цілорічний алергічний риніт, БА); принцип СІТ полягає у введенні хворому причинних агентів (алергену або алергенів), які є етіологічним чинником захворювання, починаючи з їх субпорогових доз, що не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням алергенів.

Показання для застосування ЛЗ: див. алергени пилкові.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: див. алергени пилкові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: див. алергени пилкові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: див. алергени пилкові.

Форми випуску ЛЗ: див. алергени пилкові.

Торгова назва:

І. Алерген із домашнього пилу (вказуються серії) Allergenum e pulvere domesticum) виробництва Вінницького ТОВ “Імунолог”, Україна.	н/д
(Аналогічно – для нижченаведених алергенів).
Алерген із домашнього пилу, збагаченого Dermatophagoides pteronyssinus (Allergenum e pulvere domesticum e Dermatophagoides pteronyssinus)	н/д
Алерген із домашнього пилу, збагаченого Dermatophagoides farinae (Allergenum e pulvere domesticum e Dermatophagoides farinae).	н/д
Алерген із домашнього пилу, збагаченого Acarus siro (Allergenum e pulvere domesticum eх Acarus siro).	н/д
Алерген із бібліотечного пилу (Allergenum e pulvere bibliothecae), алерген із пір‘я подушок (Allergenum e pluma pulvini).	н/д
Алерген із дафнії (Allergenum e Daphnia magna).	н/д
Алерген із суміші перерахованих алергенів, що взяті у рівних співвідношеннях, довільного складу - мікст-алергени побутові (Mixt-allergena domestica).	н/д

Алергени епідермальні (Allergena ex epidermis)*

Фармакотерапевтична група: V01A - алергени.

Показання для застосування ЛЗ: див. алергени пилкові.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: див. алергени пилкові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: див. алергени пилкові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: див. алергени пилкові.

Форми випуску ЛЗ: див. алергени пилкові.

Торгова назва:

І. Алерген із шерсті кішки (Allergenum e lana felis) виробництва ТОВ “Імунолог”, Україна.	н/д
Алерген із шерсті собаки (Allergenum e lana canis)	н/д
Алерген із шерсті вівці (Allergenum e lana ovis)	н/д
Алерген із шерсті кролика (Allergenum e lana cuniculi)	н/д
Алерген із шерсті морської свинки (Allergenum e lana caviae porcelli)	н/д
Алерген із волосся людини (Allergenum e capillis hominus)	н/д
Алерген із лупи коня (Allergenum e squamulis equi)	н/д

Алергени інсектні (Allergena insekta)*

Фармакотерапевтична група: V01AA07 – алергени інсектні.

Основна фармакотерапевтична дія: здатні викликати формування імунологічного феномену толерантності до алергену (алергенів), який (які) викликав (ли) відповідне алергічне захворювання (інсектну алергію, найнебезпечнішим проявом якої є анафілактичний шок); принцип СІТ полягає у введенні хворому причинного агенту (алергену ), які є етіологічним чинником захворювання, починаючи з їх субпорогових доз, що не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням алергенів.

Показання для застосування ЛЗ: див. алергени пилкові.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: див. алергени пилкові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: див. алергени пилкові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: див. алергени пилкові.

Форми випуску ЛЗ: див. алергени пилкові.

Торгова назва:

І. Алерген із таргана (Allergenum e Blatella ) виробництва Вінницького ТОВ “Імунолог”, Україна.	н/д
Алерген із жалючого апарату бджоли (Allergenum ex Apis )	н/д
Алерген із жалючого апарату оси (Allergenum e Vespula )	н/д
Алерген із жалючого апарату шершня (Allergenum e Vespa crabro)	н/д
Алерген із жалючого апарату джмеля (Allergenum e Bombus)	н/д
Алерген із комарів (Allergenum e Culex)	н/д
Алерген із червоних комах (Allergenum e Solenopsis invicta)	н/д
Алерген із чорних комах (Allergenum e Solenopsis richteri) або суміші перерахованих алергенів, що взяті у рівних співвідношеннях, довільного складу - мікст-алергени інсектні (Mixt-allergena insekta).	н/д

Мікст-алергени пилкові у вигляді драже (Mixt-allergena e pollen in dragees)*

Фармакотерапевтична група: V01A - алергени.

Основна фармакотерапевтична дія: міксти препаратів пилкових алергенів, які продукуються рослинами в один період (весінній, весінньо-літній; літній; літньо-осінній): з пилку дерев; з пилку лучних трав; з пилку злакових трав; з пилку бур”янів; препарат здатний викликати формування імунологічного феномену толерантності до алергену (алергенів), який викликав (ли) поліноз ( алергічне захворювання, обумовлене гіперчутливістю до пилку рослин); застосовуються для СІТ-терапії, основним принципом якої є введення хворому сумішей алергенів, що є етіологічним чинником полінозу, починаючи з їх субпорогових доз, які не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням алергенів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування полінозів (сезонні рино-кон”юнктивіти).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована схема проведення СІТ за допомогою драже: драже з першого рядку упаковки (вміст алергенів по білковому азоту 0,2 PNU) застосовують таким чином: у перший день - 1 драже, у другий – 2 драже, у третій - 3 драже, у четвертий – 4 драже, на п’ятий день приймається 5 драже; драже з другого рядку упаковки (вміст алергенів по білковому азоту 2,0 PNU) застосовують таким чином: у перший день - 1 драже, у третій день 2 драже, у п’ятий - 3 драже, у сьомий - 4 драже, на дев’ятий день приймається 5 драже; драже з третього рядку упаковки (вміст алергенів по білковому азоту 20,0 PNU) застосовують таким чином: в перший день - 1 драже, на третій день - 2 драже, на шостий - 3 драже, на дев’ятий - 4 драже , на дванадцятий день приймається 5 драже; драже з четвертого рядку упаковки (вміст по білковому азоту азоту 200,0 PNU) застосовують таким чином: в перший тиждень - 1 драже, у другий тиждень - 2 драже, у третій тиждень - 3 драже, у четвертий тиждень - 4 драже на 5 тиждень приймається 5 драже (приймати у понеділок кожного тижня); драже з п’ятого рядку упаковки (вміст по білковому азоту 1000,0 PNU) застосовуються 1 раз на 2 тижні (у кожний понеділок другого тижня): в перший двотижневик - 1 драже, другий двотижневик - 2 драже, третій двотижневик - 3 драже, четвертий двотижневик - 4 драже, у 5 двотижневик приймається 5 драже; в наступному драже з п’ятого рядку слід приймати (якщо лікар не порадить інакше) 1 раз на місяць по 2 драже в другий понеділок кожного місяця протягом 3 років і більше; драже необхідно повільно розсмоктувати у роті ( не розкушувати і не ковтати цілим!); застосування алергенів у вигляді драже доцільно проводити не раніше, як за 2 год до їжі або через 2 год після їжі; для підтримуючої імунотерапії окремо випускаються драже з вмістом алергенів 1000,0 PNU, які приймаються хворим 1 або 2 рази на місяць по 1 драже.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: місцеві реакції - свербіж у порожнині рота; системні реакції - неспецифічні (дискомфорт, артралгії, головний біль, нудота тощо), легкі системні реакції ( загострення алергічного риніту, бронхоспазм), незагрозливі життю системні реакції (кропив'янка, набряк Квінке, важке загострення БА-ПШВ<60% з позитивною відповіддю на лікування)

Протипоказання до застосування ЛЗ: див. пилкові алергени.

Форми випуску ЛЗ: 5 контейнерів по 15 драже з вмістом алергену 0,2 PNU, 2,0 PNU, 20,0 PNU, 200,0 PNU, 1000,0 PNU відповідно (всього 75 драже); окремо 15 драже у контейнері з концентрацією алергенів у 1000 PNU.

Торгова назва:

І. Мікст-алергени пилкові у вигляді драже виробництва Вінницького ТОВ “Імунолог”, Україна

н/д

Мікст-алергени побутові у вигляді драже (Mixt-allergena domestica in dragees)*

Фармакотерапевтична група: V01A – алергени.

Основна фармакотерапевтична дія: міксти препаратів побутових алергенів є сумішшю алергенів з найближчого оточення людини – алерген із домашнього пилу, збагаченого алергенами постільних кліщів (Allergenum e pulvere domesticum e Dermatophagoides pteronyssinus, e Dermatophagoides farinae), та алергену із пір‘я подушок (Allergenum e pluma pulvini); вони знаходяться у білизні, одязі, постілі хворих і є найчастішими алергенами (до 80%), що викликають алергічний риніт та БА дорослих та дітей; застосовуються для СІТ-терапії, основним принципом якої є введення хворому сумішей алергенів, що є етіологічним чинником відповідних алергіних захворювань, починаючи з їх субпорогових доз, що не викликають клінічних проявів захворювання, з поступовим підвищенням доз і збільшенням інтервалу між введенням алергенів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування неускладнених форм цілорічного алергічного риніту, алергічної БА та інших АЗ, де етіологічним фактором є побутові алергени.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: див. драже пилкові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: див. драже пилкові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: див. драже пилкові.

Торгова назва:

І. Мікст-алергени побутові у вигляді драже Вінницького ТОВ “Імунолог”, Україна.

₴₴₴

19. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ

19.1. Антинеопластичні засоби

19.1.1. Алкілуючі засоби

19.1.2. Антиметаболіти

19.1.3. Препарати рослинного походження, в т.ч. напівсинтетичні

19.1.4. Цитотоксичні антибіотики

19.1.5. Моноклональні антитіла

19.1.6. Інші антинеопластичні засоби

19.2. Ферментні препарати та інгібітори ферментів

19.2.1. Ферментні препарати

19.2.2. Інгібітори ферментів

19.3. Лікарські засоби, що використовуються для гормональної терапії злоякісних новоутворень

19.3.1. Гормони та їх аналоги

19.3.1.1. Естрогени

19.3.1.2. Прогестерони

19.3.1.3. Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону

19.3.2. Антагоністи гормонів та подібні лікарські засоби

19.3.2.1. Антиестрогени

19.3.2.2. Антиандрогени

19.4. Імуномодулюючі засоби

19.4.1. Інтерферони

19.4.2. Інтерлейкіни

19.4.3. Глюкокортикостероїди

19.5. Інгібітори ангіогенезу

19.6. Засоби супроводу, що застосовуються в онкології

19.7. Вакцини, що застосовуються для лікування злоякісних новоутворень

19. Лікарські засоби

для лікування злоякісних новоутворень

Для лікування хворих на злоякісні новоутворення застосовують поєднання хірургічних втручань, променевої терапії та хіміотерапії, при окремих видах новоутворень застосовують гормоно- та імунотерапію. Індивідуальний план лікування онкологічного пацієнта складається на основі стандартів (клінічних протоколів) з урахуванням стадії, гістологічного типу, наявної супутньої патології та протипоказань до протиракового лікування.

В даному розділі ФК наведені антинеопластичні, імуномодулюючі та радіофармацевтичні засоби, вплив яких спрямовується насамперед на максимальне знищення пухлинних клітин або припинення подальшого зростання злоякісного новоутворення, а також запобігання розвитку резистентності клітин до подальшого впливу протипухлинних засобів. Дані засоби застосовуються з метою: а) досягнення ремісії або вилікування (лейкози, лімфоми, герміногенні пухлини, хоріонкарцинома матки, деякі пухлини дитячого віку); б) створення умов для реалізації принципів абластики і антибластики, зменшення об’єму хірургічного втручання, забезпечення можливості органозберігаючої операції, а також профілактики рецидивів та метастазів після хірургічного лікування (солідні злоякісні новоутворення, остеогенні саркоми); в) подовження та покращення якості життя хворих в ІІІ – ІV стадії захворювання, г) модифікація чутливості пухлин при проведенні променевої терапії. Крім того, для профілактики та лікування метастазів у кістки застосовують бісфосфонати.

Необґрунтоване та неадекватне введення ЛЗ, наведених в даному розділі, може значною мірою погіршити стан хворого та якість його життя. З метою максимального використання протиракових ефектів хіміотерапії препарати використовуються у певній послідовності – спочатку перша лінія, потім друга та наступні.

Слід відзначити, що хворі на злоякісні новоутворення часто потребують корекції стану діяльності органів та систем при підготовці до спеціального лікування, в процесі надання спеціалізованої медичної допомоги, а також у випадках генералізації процесу (коли вичерпані можливості спеціального лікування) – для цього можуть бути використані різні ЛЗ, наведені в інших розділах ФК. При хірургічних втручаннях та у випадках розвитку ускладнень спеціального лікування (лейкопенія) застосовують антибактеріальні засоби та препарати, що стимулюють гемопоез. Крім того, в процесі хіміотерапії та променевої терапії часто виникає потреба у препаратах, які специфічно діють з метою усунення інших побічних ефектів протипухлинних засобів.

Окремо слід зазначити, що для лікування хронічного больового синдрому в онкології застосовують спеціальні лікарські форми знеболюючих засобів.

19.1. Антинеопластичні засоби

Антинеопластичні засоби мають як протипухлинну дію, так і здатність токсично діяти на нормальні тканини. Тому при призначенні певного засобу завжди приймають до уваги співвідношення можливої користі й ризику розвитку токсичних реакцій.

Протипухлинні засоби поділяють на кілька груп, кожна з яких характеризується специфічною протипухлинною активністю, місцем дії та токсичністю. Знання їх метаболізму та шляхів екскреції дуже важливе, оскільки при онкологічному захворюванні може порушуватися фармакокінетика препарату й збільшуватися його токсичність.

В теперішній час засоби для лікування злоякісних новоутворень застосовують переважно в комбінації – у вигляді поліхіміотерапії за спеціальними схемами , рідко у вигляді монотерапії. Зазвичай комбінації токсичніші, аніж окремі препарати, але мають переваги через збільшення протипухлинного ефекту, зниження розвитку резистентності до лікарських засобів та збільшення тривалості життя при лікуванні певних пухлин. Проте в деяких клінічних ситуаціях лікування лише одним препаратом залишається методом вибору.

19.1.1. Алкілуючі засоби

Вони порушують структуру ДНК, утворюючи ковалентний зв'язок з нуклеотидами та поперечні зшивки між нитками ДНК, й тим самим пригнічують ділення клітин. Додатково до звичайних побічних ефектів, властивих всім цитотоксичним засобам, алкілуючі препарати при довготривалому застосуванні викликають сильне пригнічення гаметогенезу й, у поєднанні з променевою терапією, помітно збільшують частоту виникнення вторинних пухлин та лейкозів. Частота виникнення та ступінь тяжкості побічної дії варіює залежно від дози препарату, що застосовується, показань, при яких застосовується, та комбінації ліків, з якими застосовується мелфалан. Для визначення частоти виникнення побічної дії застосовується така класифікація: дуже часто => 1/10, часто => 1/100 та < 1/10, нечасто => 1/1000 та < 1/100, рідко => 1/10,000 та < 1/1000, дуже рідко < 1/10,000.

· Бусульфан (Busulfan)*

Фармакотерапевтична група: L01AB01 – антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний засіб алкілуючої дії, що має цитотоксичну активність головним чином проти мієлоїдних клітин; діє в першій половині фази G₁, на початку і в кінці фаз S і G₂(синхронізує фази популяції ракових клітин).

Показання для застосування ЛЗ: як підготовче лікування перед трансплантацією клітин попередників кісткового мозку у пацієнтів, для яких кращою схемою лікування вважається призначення комбінації високих доз бусульфану та циклофосфаміду; паліативне лікування хр.фази хр.гранулоцитарного лейкозу; для досягнення тривалої ремісії при істинній поліцитемії, особливо у разі вираженого тромбоцитозу (особливо за неефективності радіоізотопної терапії); хр.мієлобластний лейкоз, еритремія, есенціальна тромбоцитемія, мієлофіброз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо по 2 мг 1 - 3 р/добу; загострення хр.мієлолейкозу з помірною спленомегалією з кількістю лейкоцитів до 200 000 у 1 мкл крові – 4 - 6 мг/добу в 1 - 3 прийоми; при різко вираженій спленомегалії і великій кількості лейкоцитів – до 8 - 10 мг у 2 - 3 прийоми; при зменшенні кількості лейкоцитів до 40 000 - 50 000 добова доза не повинна перевищувати 4 мг; курс лікування – 3 - 5 тижнів; вищі дози: разова – 6 мг, добова – 10 мг; підготовка до трансплантації клітин попередників кісткового мозку: дорослі - 1 мг/кг кожні 6 год протягом 4 днів, починаючи за 7 днів до трансплантації; через 24 год після останньої дози призначають циклофосфамід у дозі 60 мг/кг на добу протягом 2 днів; діти молодші 18 років – кумулятивна доза у межах 480 – 600 мг/м², доза циклофосфаміду є такою ж, як і для дорослих; підтримуюча терапія - 0,5 - 2 мг/добу (для підтримки лейкоцитозу на рівні 10,0 х 10⁹/л – 15,0 х 10⁹/л); контроль периферичної крові проводити не менше 1 разу на 4 тижні; при істинній поліцитемії і есенціальній тромбоцитемії для індукції ремісії - 4 - 6 мг/добу (загальна доза, необхідна для індукції ремісії, варіабельна, тому важливо здійснювати ретельний контроль гемограми); при мієлофіброзі на початку лікування звичайно призначають 2 - 4 мг/добу, при проведенні підтримуючої терапії дозу знижують (ретельний контроль складу периферичної крові).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: мієлосупресія, нудота, блювання, діарея, гіперпігментація шкіри, синдром адреналової недостатності (розвивається при тривалому лікуванні і характеризується слабкістю, підвищеною стомлюваністю, анорексією, зменшенням маси тіла, нудотою, блюванням і гіперпігментацією шкіри), дифузний легеневий фіброз із прогресуючою задишкою і постійним сухим кашлем (на фоні пневмофіброзу частіше розвиваються інфекційно-запальні захворювання легенів), катаракта (іноді двостороння), кропив’янка, поліморфна еритема, вузлувата еритема, алопеція, пізня порфірія шкіри, надмірна сухість шкіри з повним ангідрозом, сухість слизової оболонки порожнини рота і хейліт, гінекомастія, холестатична жовтяниця, ендокардіальний фіброз, міастенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: реакції гіперчутливості; гострі і підгострі лейкози, алейкемічні і сублейкемічні форми хр.лейкозу, тромбоцитопенія.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2 мг № 100; табл. по 0,002 г № 50 у банках полімерних.

Торгова назва:

І. Мієлосан, Філія ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» для ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС»	₴
ІІ. Мілеран™, «Heumann PCS GmbH»; «Glaxo Wellcom GmbH & Co» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Німеччина/Німеччина/Великобританія	₴₴₴

· Дакарбазин (Dacarbazine) *

Фармакотерапевтична група: L01AX04 – антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: алкілуючий цитостатичний засіб триазенової структури; механізм його дії зумовлений здатністю основного метаболіту – діазометану утворювати ковалентні алкільні зв’язки з молекулами, що містять електронні центри; оскільки препарат є структурним аналогом пуринових основ, він діє як антиметаболіт, пригнічуючи синтез ДНК у клітинах пухлин.

Показання для застосування ЛЗ: меланома шкіри з метастазами, хвороба Ходжкіна при III - IV стадії, саркома м’яких тканин.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовується як у монотерапії, так і поліхіміохіміотерапії, особливо з блеоміцином, цисплатином, фторурацилом, вінкристином і преднізолоном; застосовується тільки в/в одноразовою ін., що вводиться приблизно протягом 1 хв, чи в/в краплинно протягом 15 - 30 хв при попередньому розведенні в 200 – 300 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або 5 % р-ну глюкози; перед застосуванням розчиняється додаванням води для ін.; при монотерапії призначають у дозі 250 мг/м² 1 р/добу протягом 5 діб; через 21 – 29 доби можливо повторне застосування; у складі комбінованої хіміотерапії дозу призначають відповідно до запропонованої схеми лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, рідко - легка форма анемії); найчастіше зустрічаються анорексія, нудота, блювання; в поодиноких випадках - проноси, алопеція, шкірна екзантема, почервоніння та парестезія обличчя; у деяких хворих розвивається грипоподібний с-м (підвищення температури, біль у м’язах і загальна стомлюваність); часто ураження печінки, гепатоцелюлярний некроз, тромбоз печінкових вен, суперінфекція.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АР, що виникли під час попереднього застосування препарату; гіпоплазія кісткового мозку, печінкова і ниркова недостатність, генералізовані інфекції, вітряна віспа, оперізуючий лишай, флебіти, вагітність, лактація, діти.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін’єкцій 200 мг, 500 мг, 1000 мг у фл.

Торгова назва:

І. Дакарбазин Медак, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
ІІ. Дакарбазин, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Дакарбазин Медак, «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴

· Естрамустин (Estramustine) *

Фармакотерапевична група. L01XX11 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний препарат з подвійним механізмом дії; з одної сторони, продукти метаболізму (естрон і естрадіол) забезпечують антигонадотропну активність, зменшуючи концентрації тестостерону аналогічно хірургічній кастрації; з іншої сторони, антимітотична дія на пухлинні клітини залежить від пригнічення утворення мікротрубочок у метафазі і руйнування мікротрубочок в інтерфазі; пригнічення полімеризації мікротрубочок під дією естрамустину є наслідком прямої взаємодії з тубуліном; взаємодіє з мікротубулярними білками; модулює функцію 3-глікопротеїну в резистентних лініях клітин, тим самим посилюючи внутрішньоклітинне накопичення і підвищуючи цитотоксичність одночасно призначених цитотоксичних препаратів; ця здатність до модуляції лежить в основі синергізму з паклітакселом, вінбластином, етопозидом і доксорубіцином.

Показання для застосування ЛЗ: пізні стадії раку простати, гормон-рефрактерні форми раку простати, первинна терапія раку простати, коли є прогностичні фактори стійкості пухлини до гормонотерапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза становить 5 мг/кг маси тіла (300 - 450 мг) 1 р/добу протягом трьох тижнів, потім по 300 мг 2 рази на тиждень як підтримуюча терапія; через місцевоподразнювальну дію вводити в/в повільно через тонку голку; розчин естрамуцину можна змішувати з 250 мл 5% р-ну глюкози і вводити шляхом повільної в/в інфузії (не раніше, як за 3 год); вміст фл., що містить 300 мг естрамуцину, розчинити шляхом обережного додавання 8 мл води для ін’єкцій; якщо через 6 тижнів лікування не дає ефекту, препарат слід відмінити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: часто: гінекомастія, імпотенція, нудота, блювання, затримка рідини і набряки, тромбоемболії, ішемічна хвороба серця і застійна серцева недостатність; рідше: серцево-судинні - інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт у місці ін’єкцій р-ну для в/в введення; ШКТ- нудота, блювання, діарея; гепатобіліарні - порушення функції печінки; гематологічні - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; ЦНС - м’язова слабкість, депресія, головний біль, сплутаність свідомості, летаргія; інші - алергічні висипання та ангіоневротичний набряк; у разі виникнення АР введення негайно припинити.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів, тяжкі захворювання печінки; тяжкі серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, тромбоемболія).

Форма випуску ЛЗ: ліофілізований порошок для приготування р-ну для в/в ін’єкцій по 300 мг у фл. у комплекті з розчинником по 8 мл в амп., капс. по 140 мг у фл..

Торгова назва:

ІІ. Екс-трант, Natco Pharma Limited для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Естрацит, «Pharmacia Italy S.p.A.» для «Pfizer Inc.», Італія/США	₴₴₴
Естрацит, Pfizer Italia S.r.l. для "Pfizer Inc.", Італія/США	₴₴₴

· Іфосфамід (Ifosfamide) *

Фармакотерапевтична група: L01AA06 – антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинна активність зумовлена алкілуванням нуклеофільних центрів полімерних біомолекул, у т.ч. ДНК, порушує її утворення і функціонування; блокує мітотичний поділ пухлинних клітин; ушкодження ДНК найчастіше відбувається у фазах G₁ і G₂ клітинного циклу, метаболічно активується ферментами печінки і пухлинної тканини.

Показання для застосування ЛЗ: неоперабельні злоякісні пухлини, чутливі до іфосфаміду: бронхіальна карцинома, карцинома яєчника, пухлини яєчка, саркоми м'яких тканин, рак молочної залози, карцинома підшлункової залози, гіпернефрома, карцинома ендометрію, злоякісні лімфоми.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в введення окремими дозами (кожну дозу вводять 30 хв) протягом 3-5 днів; курсова доза становить 250-300 мг/кг; для нетривалої інфузії (30 хв.) розводять у 500 мл р-ну Рінгера, фізіологічного р-ну або р-ну декстрози; для безперервної інфузії (24-год) призначають в добовій дозі 125-200 мг/кг з наступною перервою на 3-5 тижнів; при інфузії протягом 5 днів дозу зменшують до 80 мг/кг/добу; інтервал між курсами становить 3-5 тижнів під контролем картини периферичної крові та моніторингом побічних ефектів; для 24-годинної інфузії р-н іфосфаміду розводять у 3 л 5% р-ну декстрози або фізіологічного р-ну.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ і печінка - нудота і блювання, які можна зупинити або зменшити призначенням протиблювотних препаратів, рідко - порушення функції печінки, які найбільш можливі після проведеної раніше терапії етопозидом і цисплатином; система кровотворення - пригнічення кістково-мозкового кровотворення і зміни картини периферичної крові (лейкопенія до 0,7–3,6 х 10⁹/л зазвичай спостерігається на 8-10-й день від початку лікування; тромбоцитопенія, відновлення показників в периферичній крові відбувається протягом наступних 8 дні); сечовивідна система - порушення функції нирок, підвищення рівнів креатиніну і сечовини в плазмі, цистит, за відсутності своєчасної діагностики та профілактики, особливо у дітей, можливий розвиток симптомів, характерних для с-му Фанконі(лужна реакція сечі, протеїнурія, глюкозурія, гіпоаміноацидурія (підвищення в крові глютатіону, треоніну та серину), фосфатурія); нервова система - енцефалопатія (дезорієнтація, сплутаність свідомості), яка зазвичай є оборотною; дерматологічні реакції: оборотна алопеція; інші - зниження імунітету, порушення функції статевих залоз, підвищується ризик розвитку вторинних пухлин (пізнє ускладнення терапії).

Протипоказання до застосування ЛЗ: виражена гіпоплазія кісткового мозку; порушення функції нирок; двостороннє порушення відтоку сечі; гіпопротеїнемія; вагітність і лактація; підвищена чутливість до іфосфаміду.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 500 мг; 1 г; 2 г у фл.

Торгова назва:

І. Іфос, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Іфосфамід, ТОВ "Авант"	₴₴₴
ІІ. Веро-іфосфамід, ВАТ "Верофарм", Російська Федерація	н/д
Іфолем, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	₴₴₴
Іфос®, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Іфосфамід, Naprod Life Sciences PVT. LTD для "AllMed International Inc.", Індія/США (до 2013р.)	н/д
Холоксан® 1г, Холоксан® 2 г, Холоксан® 500 мг, «Baxter Oncology GmbH», Німеччина	н/д

· Карбоплатин (Carboplatin) *

Фармакотерапевтична група: L01XА02 – антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: неорганічна комплексна сполука платини з властивостями подібними до властивостей алкілуючих біфункціональних сполук; являється цитотоксичним комплексом, що вступає в реакцію з нуклеофільними ділянками ДНК; пригнічує синтез ДНК, РНК і білків; протипухлинна дія не є специфічною щодо фаз клітинного циклу.

Показання для застосування ЛЗ: лікування злоякісних новоутворень: у вигляді монотерапії або в комбінації при поширеному раку яєчника, дрібноклітинному та недрібноклітинному раку легені, раку яєчка, сечового міхура, шийки матки, остеогенній саркомі, метастатичній карциномі молочної залози, пухлині голови та шиї, пухлинах мозку (медулобластома) у дітей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: 400 мг/м² у вигляді в/в інфузії, тривалість введення – від 15 хв до 1 год; наступний курс терапії призначають не раніше, ніж через 4 тижні; при підвищеному ризику пригнічення функції кістковомозкового кровотворення дозу зменшують на 20-25%; низькі дози призначають у комбінації; перед застосуванням кожний фл. розводять 5% р-ном глюкози або 0,9% р-ном хлориду натрію для інфузій до концентрації не вище 0,5 мг/мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення – максимальне пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія) відмічається на 21-й день при моно хіміотерапії, на 28-й день відновлюється; при порушенні функції нирок пригнічення кровотворення звичайно відбувається тяжче; ШКТ і печінка – блювання (інколи різко виражене), нудота, які звичайно припиняються через 24 год від початку лікування, біль у животі, діарея, запори, відхилення функціональних тестів печінки від норми (АЛТ, загального білірубіну і лужної фосфатази); ЦНС, периферична нервова система та органи чуття (периферичні нейропатії, слабкі парестезії, можлива кумулятивна нейротоксичність, рідко розвивається ототоксичність та інші сенсорні розлади, такі як порушення зору і зміни смаку); сечова система – порушення функціональних тестів нирок; електролітний баланс - зниження показників; репродуктивна система - азооспермія та аменорея; АР (висипання, свербіж та зрідка – бронхоспазм); інші - часто біль у місці введення, астенія, рідко – алопеція, гемолітичний уремічний синдром.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, тяжкі пригнічення функції кістковомозкового кровотворення, недавня значна крововтрата, вагітність, лактація, тяжкі порушення функції печінки та нирок.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій по 5 мл (50 мг), по 45 мл (450 мг) у фл. № 1; концентрат для приготування р-ну для інфузій, 10 мг/мл по 5 мл (50 мг), або по 15 мл (150 мг), або по 45 мл (450 мг) у фл. № 1.

Торгова назва:

І. Карбоплатин, ВАТ "Київмедпрепарат"	₴₴₴
Карбоплатин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Бластокарб Ру, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	н/д
Карбоплатин, «Naprod Life Sciences PVT. LTD для "AllMed International Inc., Індія/США	н/д
Карбоплатин ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Кемокарб, «Dabur Pharma Limited», Індія	₴₴₴
Карбоплатин, S.C. Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	₴₴₴

· Кармустин (Carmustine) *

Фармакотерапевтична група: L01АD01 – антинеопластичні засоби. Похідні нітрозосечовини.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: викликає алкілування ДНК і РНК, не має перехресної стійкості щодо інших алкілуючих агентів; може блокувати ряд ключових ферментативних процесів за рахунок карбамоїлювання амінокислот у білках.

Показання для застосування ЛЗ: паліативне лікування у вигляді монотерапії або у схемах поліхіміотерапії при злоякісних пухлинах головного мозку: гліобластомі, гліомі стовбура мозку, медулобластомі, астроцитомі, епендимомі та метастазуючих пухлинах мозку, множинній мієломі (у комбінації з преднізолоном), лімфогранулематозі, неходжкинських лімфомах, злоякісній меланомі.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для монотерапії у хворих, які раніше не одержували лікування кармустином, - від 140 до 200 мг/м² в/в одноразово або по 75-100 мг/м² два дні підряд; повторне введення проводять з інтервалом не менше 6 тижнів; у комбінації з іншими мієлосупресантами дозу зменшують на 25-50%; після введення початкової дози необхідно провести корекцію наступних доз відповідно до гематологічної реакції хворого; повторний курс не слід призначати, поки рівень формених елементів у периферичній крові не буде: тромбоцити > 100х10⁹/л, лейкоцити > 4х10⁹/л, абсолютного числа нейтрофілів - до 2000/мм³.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше та найсерйозніше – мієлосупресія: ефект розвивається через 4-6 тижнів після введення препарату (тромбоцитопенія - через 4 тижні після введення препарату і зберігається протягом 1-2 тижнів, лейкопенія - через 5-6 тижнів і зберігається 1-2 тижні); тромбоцитопенія звичайно носить більш тяжкий характер, ніж лейкопенія; може спричиняти кумулятивну мієлосупресію, що виявляється в більш значному зниженні відповідних показників або у більшій тривалості періоду пригнічення гемопоезу після введення повторних доз; повідомлялося про гостру лейкемію і дісплазії кісткового мозку у хворих після тривалого лікування препаратами нітрозосечовини; анемія є менш частою реакцією і носить менш тяжкий характер у порівнянні з тромбоцитопенією чи лейкопенією; легенева токсичність, що характеризується появою інфільтратів у легенях і/чи розвитком фіброзу, спостерігалась у терміни від 9 днів до 43 місяців після лікування кармустином (загальна доза препарату становила >1 400 мг/м²); повідомлялося про випадки легеневої токсичності з летальним результатом та випадки пізнього розвитку фіброзу легенів у терміни до 15 років після лікування у хворих, які одержували кармустин у дитинстві або ранньому підлітковому віці в кумулятивних дозах від 770 до 1 800 мг/м² у сполученні з променевою терапією пухлин головного мозку; ШКТ: нудота і блювання - настає в межах 2 год після введення препарату і продовжується протягом 4-6 год; токсичний вплив на печінку: форма токсичної дії на печінку, що виявлялась у підвищенні рівня трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну; токсичний вплив на сечостатеву систему: великі кумулятивні дози кармустину призводили до порушення функції нирок (прогресуюча азотемія, зменшення розміру нирок, ниркова недостатність), при менших дозах - епізодичні порушення функції нирок; АР (висипання, свербіж, набряк та почервоніння кон’юнктиви, припливи крові до обличчя, зниження артеріального тиску, тахікардія); місцеві реакції (печія в місці введення, флебіти у випадках швидкої інфузії, гіперпігментація шкіри в місці контакту препарату зі шкірою); інші токсичні ефекти (алопеція, кровотеча, біль у грудній клітці, розвиток вторинних інфекційних захворювань, аменорея, азоспермія).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність та лактація, дитячий вік (безпечність та ефективність достатньо не вивчені).

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 100 мг у фл. у комплекті з розчинником по 3 мл у фл..

Торгова назва:

ІІ. БІКНУ, «Bristol-Myers Squibb S.r.L.» для «Bristol-Myers Squibb», Італія/Швейцарія

₴₴₴

· Ломустин (Lomustine) *

Фармакотерапевтична група: L01АD02 – антинеопластичні засоби. Похідні нітрозосечовини.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: порушує функцію ДНК, РНК і пригнічує синтез ДНК.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комбінованої терапії при пухлинах мозку (первинні пухлини і метастази) у хворих, які вже отримували відповідне хірургічне і/або променеве лікування, лімфогрануломатозі, раку ШКТ, раку легені (плоскоклітинний рак, недиференційований великоклітинний рак та аденокарцинома), раку нирки і раку молочної залози на пізніх стадіях (якщо лікування загальноприйнятими методами було неефективним).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза - 130 мг/м² при одноразовому пероральному прийомі кожні 6 тижнів (дорослі та діти); при зниженній функції кісткового мозку дозу можна знизити до 100 мг/м² при дотриманні 6-тижневого інтервалу між прийомами; повторний курс призначається після досягнення складу формених елементів крові прийнятних значень (тромбоцити 100x10⁹/л, лейкоцити 4x10⁹/л); контроль формених елементів у крові проводиться щотижня, причому повторні курси не можна призначати до закінчення 6-тижневого терміну; наступні дози повинні підбиратись залежно від відповіді системи кровотворення хворого на попередню дозу; в комбінації з іншими мієлосупресантами дозу необхідно зменшити; лікування проводять до тих пір, поки проявляється терапевтичний ефект, при відсутності ефекту після 1 або 2 курсів лікування ефективність застосування препарату малоймовірна; не слід назначати частіше, ніж 1 раз у 6 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ – через 3 - 6 год після прийому іноді нудота і блювання (триває до 24 год); система кровотворення - пізнє пригніченням кісткового мозку дозо залежно розвивається через 4 - 6 тижнів після прийому: тромбоцитопенія розвивається через 4 тижні і триває 1-2 тижні, лейкопенія розвивається через 6 тижнів і що триває 1-2 тижні (тромбоцитопенія більш тяжка, ніж лейкопенія); може спричинювати кумулятивну мієлосупресію; може розвинутися гостра лейкемія, дисплазія кісткового мозку, анемія (не так часто і має менш тяжкий характер, ніж тромбоцитопенія та лейкопенія); дихальна система - іноді з’являються інфільтрати у легенях і/або фіброз легені (тривалість лікування 6 місяців при сумарних дозах >1 100 мг/м²); нефротоксичність - порушення функції нирок (зменшення розмірів нирки, прогресуюча азотемії, ниркова недостатність); гепатотоксичність - підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази і білірубіну; канцерогенез, мутагенез, порушення репродуктивної функції; інші токсичні ефекти: стоматит, алопеція, неврологічні реакції (дезорієнтація, летаргія, атаксія і розлад артикуляції).

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до препарату; пригнічення функції кісткового мозку; вітряна віспа; оперізуючий герпес (ризик виникнення тяжкого генералізованого захворювання); вагітність і період лактації; порушення функції нирок, легень.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 40 мг № 6.

Торгова назва:

І. Ломустин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Ломат, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Ломустин «Медак», «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴
СііНУ, «Bristol-Myers Squibb», США	₴₴₴

· Мелфалан (Melphalan) *

Фармакотерапевтична група: L01AA03 – антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: біфункціональна алкілуюча сполука; алкілує багато внутрішньоклітинних молекул, включаючи ДНК та РНК, результатом чого є порушення поділу клітини пухлини або клітин лімфоїдної тканини та її загибель.

Показання для застосування ЛЗ: множинна мієлома; пізні стадії раку яєчника; карцинома молочної залози (монотерапія або в поєднанні з іншими препаратами); доповнення до хірургічного лікування раку молочної залози; істинної поліцитемії; при введенні шляхом регіональної артеріальної перфузії - лікування локалізованої малігнізованої меланоми кінцівок, локалізованої саркоми м’яких тканин кінцівок; у високих в/в терапевтичних дозах - лікування пізніх стадій нейробластоми у дітей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при пероральному застосуванні: множинна мієлома – типова схема перорального застосування – 0,15 мг/кг на добу за кілька прийомів протягом 4 днів, повторювати з інтервалом 6 тижнів (додатково додається преднізолон); продовження строку лікування більше одного року не покращує результати; аденокарцинома яєчників (пізні стадії): типовий режим лікування – 0,2 мг/кг на добу, перорально, протягом 5 днів, цикл повторюється кожні 4–8 тижнів або до відновлення показників формули периферичної крові; карцинома молочних залоз: застосовується перорально в дозі 0,15 мг/кг або 6 мг/м²протягом 5 днів, цикл повторюється кожні 6 тижнів; істинна поліцитемія: для індукції ремісії застосовуються дози 6–10 мг на добу протягом 5–7 днів, після досягнення задовільного ступеня ремісії призначаються дози 2–4 мг на добу, для підтримуючої терапії - 2–6 мг один раз на тиждень; при парентеральному застосуванні: множинна мієлома (окремі ін.. або в комбінації з іншими цитостатиками на інтермітуючій основі) - від 8 мг/м² до 30 мг/м²з інтервалом від 2 до 6 тижнів(додатково застосовується преднізолон); при самостійному застосуванні стандартна в/в доза становить 0,4 мг/кг (16 мг/м²), повторювана з необхідним інтервалом для відновлення функції кісткового мозку; при високодозових режимах застосовуються разові в/в дози 100–200 мг/м²(2,5–5,0 мг/кг), але дози, що перевищують 140 мг/м², застосовуються під захистом трансплантації аутологічного кісткового мозку; при нирковій недостатності дози зменшуються на 50%; оскільки можливий розвиток тяжкої мієлосупресії, лікування слід проводити в спеціалізованих центрах; аденокарцинома яєчників (пізні стадії): при самостійному в/в застосуванні доза становить 1 мг/кг (40 мг/м²) з інтервалом у 4 тижні; при комбінованому застосуванні з іншими цитостатиками в/в доза становить від 0,3 до 0,4 мг/кг (12–16 мг/м²) з інтервалом від 4 до 6 тижнів; гіпертермічні регіонарні перфузії: злоякісна меланома - використовуються як ад’ювантна терапія при хірургічних втручаннях на ранніх стадіях злоякісної меланоми та як паліативне лікування при запущених, але локалізованих формах захворювання; саркома м’яких тканин: застосовуються при лікуванні всіх стадій локалізованої саркоми м’яких тканин, звичайно у поєднанні з хірургічними методами лікування; пізні стадії нейробластоми у дітей - між 100 та 240 мг/м²(інколи розподілені на три послідовні дні) під захистом трансплантації аутологічного кісткового мозку окремо або в комбінації з променевою терапією та/або іншими цитостатиками.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кровоносна та лімфатична системи - дуже часто пригнічення кісткового мозку (лейкопенія та тромбоцитопенія), рідко гемолітична анемія; імунна система – рідко АР (кропив’янка, набряк, шкірний висип та анафілактичний шок при повторному в/в введенні); дихальна система: рідко інтерстиціальний пневмоніт та легеневий фіброз (включаючи летальні випадки); ШКТ - дуже часто нудота, блювання та діарея, стоматит при високих дозах. рідко стоматит при звичайних дозах: гепатобіліарна система – рідко від порушення функціональних печінкових тестів до клінічних проявів гепатиту та жовтяниці; шкіра та підшкірні тканини - часто алопеція, рідко макулопапульозний висип та свербіж; нирки та сечовивідна система - часто тимчасове підвищення рівня сечовини крові на ранніх стадіях терапії відзначалось у хворих на мієлому, які мали ураження нирок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2 мг № 25; порошок для приготування ін’єкційного р-ну 50 мг з розчинником в амп. по 10 мл.

Торгова назва:

ІІ. Алкеран™, «GlaxoWellcome Operations»; «GlaxoSmithKline S.p.A.», «Cardinal Health 410 Inc.», Великобританія/Італія/США	₴₴₴
Алкеран™, Excella GmbH для "GlaxoWellcome GmbH & Co", для "GlaxoSmithKline Export Limited", Німеччина/Великобританія	₴₴₴
Алкеран, «Heumann PCS GmbH» для «Glaxo Wellcome GmbH & Co» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Німеччина/Німеччина/Великобританія	₴₴₴
Алкеран, «GlaxoWellcome Operations»; «Heumann Pharma GmbH» для «GlaxoWellcome GmbH & Co» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Великобританія/Німеччина Великобританія	₴₴₴
Алфалан, Natco Pharma Limited для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д

· Оксаліплатин (Oxaliplatin) *

Фармакотерапевтична група: L01XA03 - антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: належить до нового класу похідних платини, в якому атом платини утворює комплекс з оксалатом і діаміноциклогексаном; точний механізм дії невідомий; вважається, що механізм дії подібний до дії цисплатину; утворює реактивні комплекси платини, що утворюють міжтяжеві та внутрішньотяжеві зшивки в молекулі ДНК і пригнічують синтез ДНК; не має перехресної резистентності щодо цисплатину або карбоплатину; підвищує чутливість до променевого впливу.

Показання для застосування ЛЗ: метастазуючий колоректальний рак (в комбінації з фторурацилом і похідними фолевої кислоти), злоякісні пухлини яєчка, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак сечового міхура, яєчника, шийки матки, статевого органа, лімфогрануломатоз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: тільки дорослим: 85 мг/м² в/в повторно кожні два тижні; застосовується після розведення в 250 - 500 мл 5% р-ну глюкози; концентрація повинна бути не вище 0,2 мг/мл; тривалість інфузії - 2 – 6 год; модифікація дози- якщо симптоми периферичної нейропатії продовжуються більше семи днів і супроводжуються болем, наступна доза знижується на 25%; якщо парестезія зберігається до наступного циклу, наступна доза препарату знижується на 25%; якщо парестезія з функціональними порушеннями (ускладнення виконання точних рухів) зберігається до наступного циклу, відміняється; якщо ці симптоми зникають після відміни препарату, можна розглянути питання про поновлення лікування; у комбінації з фторурацилом, рекомендується корекція дози фторурацилу у зв’язку з токсичністю, що притаманна фторурацилу; додатково доза оксаліплатину знижується на 25% при появі проносу, нейтропенії або тромбоцитопенії 3-4 ступеня тяжкості.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нервова система - сенсорна нейропатія (дизестезія і/або парестезія кінцівок із судомами або без них, які часто погіршуються під впливом холоду), дизартрія, втрата глибоких сухожильних рефлексів і симптом Лермітта, біль і/або функціональні порушення (ускладнення виконання точних рухів), гострі нейросенсорні симптоми (минуща парестезія, дизестезія, гіпостезія); рідко гематологічна токсичність (анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія); ШКТ (анорексія, нудота, блювання, пронос, абдомінальний біль); АР (бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, гіпотензія та анафілактичний шок); ото токсичність, імуноалергічна тромбоцитопенія і гемолітична анемія, інтерстиціальна пневмонія та легеневий фіброз, шлуночкова аритмія, помірна алопеція.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, симптоми тяжкої периферичної сенсорної нейропатії з функціональними порушеннями до початку лікування; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв); мієлосупресії (нейтрофіли <2 х10⁹/л і/або тромбоцити <100 х10⁹/л); вагітність, лактація, діти.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій 2 мг/мл по 25 мл (50 мг) або по 50 мл (100 мг) у фл. № 1

Торгова назва:

І. Оксаліплатин, ВАТ "Київмедпрепарат"	н/д
ІІ. Елоксатин, Aventis Pharma Dagenham для "SANOFI -AVENTIS", Великобританія/Франція	₴₴₴
Елоксатин, «Sanofi Winthrop Industriа», Франція	₴₴₴
Оксаліплатин, Cipla Ltd, Індія	₴₴₴
Оксаліплатин, Оксаліплатин Медак, «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴
Оксаліплатин «ЕБВЕ», EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg.KG, Австрія	₴₴₴
Оксаліплатин Лахема 50, Оксаліплатин Лахема 100, Pliva-Lachema a.s., Чеська РеспублікаS.C. Sindan Pharma Оксаліплатин Синдан, SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	₴₴₴
Оксаліплатин-Тева, Pharmachemie B.V. для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Нідерланди/Ізраїль	н/д
Оксатера, «Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A.» вироблено «Laboratory IMA S.A.I.C», Аргентина	₴₴₴
Окситан, «Dabur Pharma Limited», Індія	₴₴₴
Оксол, VENUS REMEDIES LIMITED для "AllMed International Inc.", Індія/США	₴₴₴

· Поліплатиллен (Polyplatillen) *

Фapмaкотерапевтична група. L01XA - сполуки платини. Антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: високомолекулярна сполука платини з дезоксирибо-нуклеїновою кислотою; виявляє пpoтипyxлинні властивості завдяки здатності гальмувати синтез ядерної ДНК, необоротно уражає клітини, які знаходяться в G₁-фазі циклу; сприяє зменшенню маси пухлини, при максимально допустимому дозуванні досягається висока протипухлинна активність та запобігається ураження нормальних тканин; ефективний при терапії пухлин з набутою лікарською стійкістю до iншиx xiмiопрепаратiв, включаючи i цисплатин.

Показання для застосування ЛЗ: поширені форми злоякісних пухлин (яєчника, печінки, шлунка, підшлункової залози, товстої і прямої кишки, легені, пухлин головного мозку, голови і шиї, сарком кісток і м’яких тканин), у тому числі й тих, що супроводжуються полiсерозитами з вираженою раковою токсемією, канцероматози черевної порожнини і асцити, резистентні до початкового лікування пухлин і пухлин, нечутливих до стандартної терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять внутрiшньоочеревинно, селективно внутрiшньоаpтeрiально та в/в; режим iнфузiї при вcix способах введення - 3 - 6-разовий, краплинний, рівними дозами, при загальному об’ємі р-ну (750 - 1500) мл; час iнфузiї при внутрiшньoочеревинному введенні 4,5 - 5 год, інтервал між введенням – 1 - 2 - 3 дні залежнo від стану пацієнта; при внутрiшньoаpтeрiaльному та в/в введенні час iнфузiї становить (2 - 3) год, інтервал між введенням - щодня, 1 - 2 дні; одноразові дози для дорослого при внутрiшньoочеревинному введенні – 150 - 300 мг/м², а при внутрiшньoаpтepiaльному та в/в - 250-300 мг/м²; при всіх методах введення рекомендується розведення в спiввiдношеннi 1:1 фiзiологiчним р-ном хлориду натрію; при внутрiшньoочеревинному введенні в крапельницю додається 1 мл (5 000 од.) р-ну гепарину, 10 - 20 мл 2% р-ну лiдокаїнy i при всіх способах введення - 1 мл (5 ОД) р-ну дексаметазону; курс можна повторити через 3 - 4 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: через 1 - 4 год після введення препарату виникає нудота і блювання, АР, біль у місці введення (внyтpiшньоочеревинне введення), пронос, висип, анафiлaктичний шок, з боку серцево-судинної системи - емболії, які успішно купіруються стандартними методами лікування із застосуванням адреналіну, кортикостероїдів та антигістамінів; у хворих з великою масою пухлини при введенні препарату може спостерігатись “синдром лізису", прояви якого необхідно коригувати за допомогою загальноприйнятих методів детоксикації; при внутрішньоочеревинному введенні, якщо час введення становить менше 4 год, може розвинутися спайковий процес або виникнути динамічна непрохідність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: генерaлiзацiя пухлинного процесу, термінальний стан хворого, тяжкі порушення функцій печінки та нирок, гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація.

Форма випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій.

Торгова назва:

І. Поліплатиллен, ТОВ «Новофарм-Біосинтез» для ТОВ «Платос»

н/д

· Темозоломід (Temozolomide) *

Фармакотерапевтична група: L01AX03 - антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: імідазотетразин алкілувальний засіб з протипухлинною активністю; при потраплянні в системну циркуляцію зазнає швидкого хімічного перетворення з утворенням активної сполуки - МТІК; цитотоксичність МТІК головним чином обумовлена алкілюванням гуаніну, цитотоксичне пошкодження, яке розвивається потім, запускає механізм аберантного відновлення метилового залишку.

Показання для застосування ЛЗ: злоякісна гліома у формі множинної гліобластоми або анапластичної астроцитоми, за наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії; перша лінія при лікуванні хворих, які страждають на поширену метастазуючу злоякісну меланому.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі - хворі, яким раніше не проводилася хіміотерапія, призначають для внутрішнього прийому дозу 200 мг/м²1 р/добу протягом 5 днів 28-денного циклу; для пацієнтів, які раніше лікувалися хіміотерапією, початкова доза становить 150 мг/м² 1 р/добу, у другому циклі доза може бути підвищена до 200 мг/м²/добу, якщо у перший день наступного циклу абсолютне число нейтрофілів не <1,5 x10⁹ на 1 л, а число тромбоцитів не <100 x10⁹ на 1 л; діти: від 3 років для внутрішнього прийому доза 200 мг/м² 1 р/добу протягом 5 днів 28-денного циклу; для дітей, які раніше лікувалися хіміотерапією, початкова доза становить 150 мг/м² 1 р/добу протягом 5 днів з підвищенням до 200 мг/м²/добу протягом наступного циклу (якщо не відмічається ознак гематологічної токсичності; лікування продовжують до моменту прогресування захворювання (максимально 2 роки).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота та блювання слабкої або помірної інтенсивності (не більше 5 нападів блювання на добу), проходять самостійно або легко контролюються шляхом використання антиеметиків; інші небажані явища - втомлюваність, закрепи, головний біль, анорексія, діарея, висипи, пропасниця, сонливість; рідко зустрічаються (у порядку зменшення) астенія, біль (включаючи біль у животі), запаморочення, зниження маси тіла, нездужання, задишка, алопеція, озноб, свербіж, диспепсія, спотворення смаку, парестезія; при лікуванні гліоми та метастазуючої меланоми - тромбоцитопенія та нейтропенія 3 або 4 ступеня має місце протягом перших декількох циклів лікування (найбільш виражені прояви між 21 та 28 днями), відновлення проходило швидко (протягом 1-2 тижнів); не спостерігалось ознак кумулятивного пригнічення кісткового мозку.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до препарату або до дакарбазину; ознаки вираженої мієлосупресії; вагітні та матері-годувальниці.

Форма випуску ЛЗ: капс. по 5 мг, 20 мг, 100 мг, 250 мг.

Торгова назва:

ІІ. Темодал®, «Orion Pharma»; «Sсhering-Plough Labo N.V.» власна філія «Sсhering-Plough Corporation» для «Schering-Plough Central East AG», Фінляндія/Бельгія/США/Швейцарія	₴₴₴
Темонат 20, Темонат 100, Темонат 250, Natco Pharma Limited, Індія	₴₴₴

· Фотемустин (Fotemustine) *

Фармакотерапевтична група: L01AD05 - антинеопластичні засоби. Похідне нітрозосечовини.

Основна фармакотерапевтична дія ЛЗ: цитостатичний антимітотичний засіб з алкілуючою та карбамілуючою дією; аланіну біоізостер (аміно-л-етілфосфорна кислота), що міститься в хімічній формулі, сприяє проникненню у клітини та проходженню крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Показання для застосування ЛЗ: дисемінована злоякісна меланома, включаючи церебральні метастази; первинні злоякісні церебральні пухлини.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: порошок з фл. слід розчинити у 4 мл розчинника, який додається, та збовтувати протягом 2 хв до отримання р-ну - готовий р-н має об’єм 4,16 мл (200 мг фотемустину в 4 мл р-ну); отриманий р-н необхідно розбавити щонайменше у 250 мл 5% ізотонічного р-ну глюкози для в/в введення (при ЦД 0,9% р-н натрію хлориду); р-н вводять в/в краплинно протягом 1 год; не рекомендовано пацієнтам, які отримували хіміотерапію протягом попередніх 4 тижнів (або 6 тижнів у випадку попереднього лікування препаратами нітрозосечовини); лікування (початкове або підтримуюче) можна починати, якщо кількість тромбоцитів ≥100х10⁹/л і гранулоцитів ≥2х10⁹/л; контроль аналізу крові перед кожним застосуванням, дозування повинно підбиратися відповідно до гематологічного стану пацієнта; між початком індукційного лікування та початком підтримуючого лікування рекомендується витримати інтервал 8 тижнів, між двома циклами підтримуючого лікування - 3 тижні; під час та після індукційного лікування рекомендується проводити моніторинг функції печінки; звичайна рекомендована доза становить 100 мг/м²; у монотерапії індукційне лікування: 3 послідовні інфузії з інтервалом 1 тиждень з наступним періодом терапевтичного спокою 4 – 5 тижнів; підтримуюче лікування: 1 інфузія кожні 3 тижні (у комбінаційній хіміотерапії 3-я інфузія індукційного лікування відміняється), дозування - на рівні 100 мг/м²; застосування у дітей не вивчалось.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: основні ефекти мають гематологічний характер і виникають через 4-6 тижнів від початку лікування - тромбоцитопенія та лейкопенія; може спостерігатися помірно виражена нудота та блювання протягом 2 год після ін., помірно виражене транзиторне та зворотне збільшення рівня транзаміназ, лужної фосфатази і білірубіну; дуже рідко - пропасниця; подразнення вени у місці ін., діарея; біль у ділянці живота; транзиторне збільшення рівня сечовини в сироватці крові; свербіж; неврологічні розлади (розлади свідомості, парестезія, агевзія), дистрес-синдром при комбінованому лікуванні з дакарбазином.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, періоди вагітності і годування груддю.

Форма випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для інфузій у комплекті з розчинником.

Торгова назва:

ІІ. Мюстофоран®, «Laboratories THISSEN» для «Les Laboratories Servier», Бельгія/Франція

₴₴₴

· Хлорамбуцил (Chlorambucil) *

Фармакотерапевтична група: L01AA02 – антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: цитостатичний препарат алкілуючої дії, ефект якого пов’язаний з порушенням реплікації ДНК; у терапевтичних дозах більше впливає на лімфоїдну тканину, ніж на гранулоцити; може спричиняти необоротну мієлосупресію.

Показання для застосування ЛЗ: хвороба Ходжкіна, деякі форми неходжкінської лімфоми, хр.лімфоцитарний лейкоз, макроглобулінемія Вальденстрема.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально; хвороба Ходжкіна - при призначенні одного хлорамбуцилу стандартна доза становить 0,2 мг/кг/добу протягом 4-8 тижнів; у складі комбінованої терапії застосовуються різні режими лікування; може застосовуватись замість азотистого іприту, у нього менша токсичність, але аналогічні терапевтичні результати; неходжкінська лімфома - стандартна перша доза становить 0,1-0,2 мг/кг/добу протягом 4-8 тижнів, підтримуюча терапія - зменшення добової дози або інтермітуючі курси лікування; пізні стадії дифузної лімфоцитарної лімфоми - немає суттєвої різниці в отриманих результах комбінованої хіміотерапії або застосування одного хлорамбуцилу; показаний при рецидивах після променевої терапії; хр.лімфоцитарний лейкоз (призначається лише після появи у хворого клінічних симптомів або ознак порушення функції кісткового мозку) - спочатку призначається дорослому у дозі 0,15 мг/кг/добу до моменту, доки загальний лейкоцитоз не зменшується до 10х10⁹/л, лікування відновлюється через 4 тижні після закінчення першого курсу та продовжується у дозі 0,1 мг/кг/добу; при ознаках недостатності кісткового мозку необхідно призначити преднізолоном; макроглобулінемія Вальденстрема - препарат вибору - дорослим починається з дози 6-12 мг/добу до появи лейкопенії, потім лікування продовжується протягом невизначеного часу у дозі 2-8 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кров і лімфатична система - супресія кісткового мозку, рідко необоротна супресія кісткового мозку (супресія кісткового мозку звичайно є оборотною, якщо прийом своєчасно припиняється); імунна система - рідко висип на шкірі, АР, такі як кропив’янка та ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз; нервова система: судоми у дітей з нефротичним с-мом, рідко випадки фокальних і/або генералізованих судом у дітей та дорослих при використанні високих щоденних терапевтичних дозах або пульс-терапії, дуже рідко рухові розлади, включаючи тремор, посмикування та міоклонію за відсутності судом, периферична нейропатія; дихальна система - дуже рідко тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз, інтерстиціальна пневмонія, тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз; ШКТ -нудота, блювання, діарея та поява виразок на слизовій оболонці рота; гепатобіліарна система: рідко гепатотоксичність, жовтуха; нирки та сечова система - дуже рідко асептичний цистит; загальні розлади - медикаментозна пропасниця.

Протипоказання до застосування ЛЗ: з огляду на серйозність показань абсолютних протипоказань немає.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2 мг № 25.

Торгова назва:

ІІ. Клокеран, Natco Pharma Limited для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Лейкеран™, Excella GmbH для "GlaxoWellcome GmbH & Co"; "Heumann PCS GmbH" для "GlaxoWellcome GmbH & Co", для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Німеччина/Великобританія	₴₴₴

· Циклофосфамід (Cyclophosphamide) *

Фармакотерапевтична група: L01AA01 – алкілуючі сполуки. Антинеопластичні засоби

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: має виражену цитотоксичну, протипухлинну та імунодепресивну активність; протипухлинна дія реалізується шляхом його біотрансформації під дією фосфатаз до активного метаболіту, дія якого призводить до порушення життєдіяльності клітин і блокуванню їх мітотичного поділу; ядра клітин гіперплазованих (пухлинних) тканин та лімфоїдна тканина мають високу чутливість до дії циклофосфаміду.

Показання для застосування ЛЗ: дрібноклітинний рак легені, рак молочної залози, рак яєчника, лімфогрануломатоз, неходжкінські лімфоми, ретикулосаркома, лімфосаркома, г.лімфобластний лейкоз, хр.лімфолейкоз, множинна мієлома, пухлина Вільмса, пухлина Юінга, кісткова ретикулосаркома.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в, в/м та у порожнини (внутрішньоплеврально та внутрішньоочеревинно); перед застосуванням до вмісту одного фл. з дозуванням 0,2 г додають 10 мл води для ін’єкцій; час розчинення вмісту одного фл. у воді для ін’єкцій повинен бути не більше 4 хв; використовують різні схеми лікування: по 200 мг (3 мг/кг) щоденно або 400 мг (6 мг/кг) через день – в/м або в/в; 1 г (15 мг/кг) в/в 1 раз на 5 днів; 2 - 3 г (30 - 40 мг/кг) 1 раз в/в на 2 - 3 тижні; курсова доза становить 6 - 14 г; після основного курсу лікування може застосовуватись підтримуюча терапія - 2 рази на тиждень по 0,1 - 0,2 г в/м або в/в; як імунодепресивний засіб застосовують з розрахунку 1,0 - 1,5 мг/кг (50 - 100 мг/добу), а при добрій переносимості - до 3 - 4 мг/кг; при необхідності, у доповнення до в/в ін.., додатково вводиться у черевну або плевральну порожнину по 0,4 - 1,0 г при кожній пункції (при цьому доза препарату, що вводиться в/в відповідно зменшуються); для дітей доза складає 40-50 мг/кг в/в, 2-5 днів; інші режими включають 10-15 мг/кг в/в щоденно 7-10 днів чи 3-5 мг/кг двічі на тиждень.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія; кардіотоксична дія; нудота, блювання, діарея, біль у шлунку; порушення менструального циклу, аменорея, азооспермія, геморагічний цистит; алергічні реакції, алопеція, гіперпігментація, внутрішньошкірний крововилив, біль у м’язах та кістках, озноби, головний біль, запаморочення; перешкоджає овуляції та сперматогенезу і може бути причиною безпліддя у чоловіків та жінок; ті особи, що лікувалися циклофосфамідом у препубертантному віці, згодом можуть мати дітей.

Протипоказання до застосування ЛЗ: анемія, лейкопенія (число лейкоцитів <3,5х10⁹л), тромбоцитопенія (число тромбоцитів <120х10⁹л), кахексія, вагітність, серцева недостатність, тяжкі захворювання печінки та/або нирок, гіперчутливость до препарату.

Форми випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для інфузій по 1 г; 500 мг у фл.; 200 мг – фл.; драже по 50 мг.

Торгова назва:

І. Циклофосфамід, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
Циклофосфан®, ВАТ «Київмедпрепарат»	₴
ІІ. Ендоксан® 1 г, «Baxter Oncology GmbH», Німеччина	₴₴₴
Ендоксан® 200 мг, «Baxter Oncology GmbH», Німеччина	₴₴₴
Ендоксан® 500 мг, «Baxter Oncology GmbH», Німеччина	₴₴₴
Цел, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д

· Цисплатин (Cisplatin) *

Фармакотерапевтична група: L01XA01 – антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: неорганічна речовина, що містить важкий метал – платину; пригнічує синтез ДНК у результаті формування перехресних зв'язків (зшивок) всередині ниток ДНК та між ними; синтез білка та РНК також пригнічується, проте не такою мірою; цитотоксична дія спричинена зв'язуванням усіх основ ДНК, особливо гуаніну та аденіну в позиції N-7; існують ще й інші механізми впливу на новоутворення (підвищує імуногенність пухлин); онколітична дія нагадує дію алкілуючих речовин; також має імуносупресивні та антибактеріальні властивості й підвищує чутливість до опромінення; вплив на клітини не залежить від фази циклу.

Показання для застосування ЛЗ: застосовується як самостійно, так і в комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування поширених або метастатичних злоякісних захворювань, зокрема: раку яєчка (як паліативний засіб і в комплексі лікувальної поліхіміотерапії), раку яєчника (ІІІ і ІV стадій), плоскоклітинної епітеліоми голови та шиї (як паліативний засіб); ефективний при раку легені, раку уротелію, цервікальних пухлинах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: монотерапія у дорослих і дітей: 50 - 100 мг/м² у вигляді одноразової в/в інфузії протягом 6 - 8 год кожні 3 - 4 тижні або повільне в/в вливання 15 - 20 мг/м² щодня протягом 5 днів кожні 3 - 4 тижні; доза зменшується при пригніченні функції кісткового мозку; для зменшення ризику бактеріального забруднення рекомендується розводити безпосередньо перед використанням (інфузію слід завершити протягом 24 год після приготування р-ну); комбінована терапія: при раку яєчка: вінбластин, блеоміцин; для лікування раку яєчників: циклофосфамід, доксорубіцин, гексаметилмеламін, фторурацил; для лікування раку голови і шиї: блеоміцин і метотрексат; повторні курси не слід починати доти, поки рівень креатиніну сироватки не знизиться до 140 мкмоль/л та/або рівень сечовини плазми - до 9 ммоль/л, кількість формених елементів циркулюючої крові не досягне прийнятого рівня (тромбоцити ≥100х10⁹/л, лейкоцити ≥4х10⁹/л; необхідно зняти базальну аудіограму для контролю погіршення слуху; до введення необхідна гідратація – в/в вливанням 2 л р-ну 5% глюкози у фізр-ні (1/2 - 1/3) протягом 2 - 4 год; при введенні цисплатин для ін. слід додати до 1 л фізр-ну і вливати протягом необхідного часу; слід підтримувати гідратацію і діурез протягом 24 год після введення препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тяжка нудота і блювання звичайно починаються через 1 - 4 год. після лікування і можуть тривати до одного тижня; нефротоксичність, кумулятивна і дозозалежна, може обмежити застосування; при повторних курсах лікування ниркова недостатність стає тривалішою і тяжчою; легка мієлотоксичність як з лейко-, так і з тромбоцитопенією, а пізніше – з анемією; анафілактоїдні реакції (набряк обличчя, запаморочення, тахікардія, шкірні висипання і гіпотонія), реакції розвиваються протягом декількох хв після введення цисплатину і зникають після в/в введення адреналіну, кортикостероїдів та/або антигістамінних засобів; у 10 - 30% хворих - шум у вухах та/або втрата слуху в діапазоні високих частот (> 4000 Гц); гіпомагнезіємія і гіпокальціємія (м’язова збудливість, спазми, тремор, карпопедальні спазми та/або тетанія); гіперурикемія (при дозах >50 мг/м²); пікові рівні сечової кислоти відзначаються через 3 - 5 днів після застосування препарату (для зменшення рівня сечової кислоти застосовувається алопуринол); периферичні нейропатії (парестезії, арефлексія, втрата вібраційної чутливості); порушення зору і сприйняття кольору, можливий розвиток невриту зорового нерва.

Протипоказання до застосування ЛЗ: ниркова недостатність, порушення слуху, пригнічення кісткового мозку, вагітність і лактації, гіперчутливість.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій 1 мг/мл по 10 мл (10 мг) або по 50 мл (50 мг) у фл. № 1; р-н для ін’єкцій 0,5 мг/мл по 20 мл (10 мг) або по 100 мл (50 мг) у фл. № 1; концентрат для приготування р-ну для інфузій по 100 мл (100 мг) у фл. № 1; концентрат для приготування р-ну для інфузій, 0,5 мг/мл по 20 мл (10 мг), або 50 мл (25 мг), або 100 мл (50 мг) у фл. № 1.

Торгова назва:

І. Цисплатин, ВАТ "Київмедпрепарат"	₴₴₴
Цисплатин Фармак , ВАТ «Фармак»	н/д
ІІ. Бластолем Ру, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	₴₴
Кемоплнат, «Dabur Pharma Limited», Індія	н/д
Цисплатин ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Цисплатин Ленс, ТОВ "ЛЕНС-Фарм", Російська Федерація	н/д
Цисплатин-Мілі, «Venys Remedies Limited» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія	₴₴₴
Цисплатин-Тева, Pharmachemie B.V. для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Нідерланди/Ізраїль	₴₴₴

19.1.2. Антиметаболіти

Антиметаболіти (антагоністи природних метаболітів) включаються до складу молекул нуклеїнових кислот, які заново синтезуються в ядрі, або ж необоротно взаємодіють з життєво важливими ферментами клітин, порушуючи нормальне ділення клітин.

· Гемцитабін (Gemcitabine) *

Фармакотерапевтична група: L01BC05 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний препарат, що виявляє цитотоксичну дію, яка обумовлена інгібуванням синтезу ДНК; метаболізується в клітині до активних дифосфатних і трифосфатних нуклеозидів; утворені дифосфатні нуклеозиди інгібують дію рибонуклеотидредуктази, ферменту, що каталізує перетворення рибонуклеотидів на дезоксирибонуклеотиди, необхідні длі синтезу ДНК, що призводить до зниження їх концентрації у клітині; разом з тим одержані при метаболізмі препарату трифосфатні нуклеозиди активно конкурують за включення в ланцюг ДНК, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК і запрограмованої загибелі клітини.

Показання для застосування ЛЗ: недрібноклітинний рак легені (ІІІ-IV стадії): локально прогресуючий або метастазуючий процес (як монотерапія або в комбінації з цисплатином), карцинома підшлункової залози (локально прогресуюча або метастазуюча, у тому числі в разі резистентності до фторурацилу).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при недрібноклітинному раку легені (монотерапія) вводять в/в крапельно в дозі 1 г/м² протягом 30 хв 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів з наступною тижневою перервою; після цього повторюють аналогічні 4-тижневі цикли; у разі комбінованої терапії вводять в/в крапельно в дозі 1,25 г/м² у 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу або в дозі 1 г/м² у 1-й, 8-й і 15-й дні кожного 28-денного циклу з подальшим введенням цисплатину в дозі 100 мг/м²; при карциномі підшлункової залози – в/в крапельно в дозі 1 г/м² протягом 30 хв 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою; при наступних циклах інфузію препарату проводять 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів з наступною тижневою перервою; перед кожним введенням необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у крові. В разі розвитку гематологічної токсичності дозу можна зменшити чи відкласти її введення; для виявлення негематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта і контролювати функції печінки і нирок; залежно від ступеня токсичності дозу можна зменшувати в ході кожного циклу або з початком нового циклу поступово.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; ШКТ - нудота, блювання, анорексія, діарея, стоматит, підвищення рівня печінкових ферментів у сироватці крові; сечовидільна система - протеїнурія, гематурія; у поодиноких випадках – симптоми, подібні до гемолітичного уремічного синдрому (лікування варто припинити при появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як різке зниження рівня гемоглобіну із супутньою тромбоцитопенією і збільшенням показників білірубіну, креатиніну, сечовини та/або ЛДГ у сироватці крові); дерматологічні реакції - шкірні висипання, що супроводжуються свербіжем, часткова алопеція; дихальна система – задишка, бронхоспазм, інтерстиціальна пневмонія, набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром (при виникненні даних симптомів лікування слід припинити); серцево-судиннаї система - периферичні набряки, рідко артеріальна гіпотензія; інші ефекти - грипоподібні симптоми (лихоманка, головний біль, озноб, міалгія, астенія), кашель, риніт, нездужання, підвищене потовиділення, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація, гіперчутливість до препарату, діти.

Умови та термін зберігання ЛЗ: зберігати при t° не вище 25 ⁰С; не зберігати в холодильнику; термін придатності – 2 роки.

Торгова назва:

ІІ. Гемзар®, «Lilly France S.A.S.», Франція	₴₴₴
Гемцибін, Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	₴₴₴
Онкогем, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Онкорил, Naprod Life Sciences PVT. LTD для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Цитогем, «Dr.Reddy`s Laboratories Limited», Індія	₴₴₴

· Гідроксикарбамід (Hydroxycarbamide) *

Фармакотерапевтична група: L01XX05 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: цитостатичний та антимітотичний засіб, який селективно діє на фазу S клітинного циклу; викликає пригнічення синтезу ДНК і затримку росту клітин у фазі G₁-S, що важливо для одночасно проводимої радіотерапії, оскільки відзначається чутливість пухлинних клітин до опромінення в фазі G₁; діючи на кістковий мозок, викликає пригнічення утворення гранулоцитів і меншою мірою – тромбоцитів та еритроцитів; проявляє також цитостатичну дію на деякі пухлини.

Показання для застосування ЛЗ: хр.мієлопроліферативні захворювання, такі як: хр.мієлолейкоз (препарат вибору), істинна поліцитемія, есенціальна тромбоцитемія, остеомієлофіброз; рецидивуючий, метастатичний чи неоперабельний рак яєчника; рак шийки матки (у комбінації з радіотерапією); первинний плоскоклітинний рак шкіри голови і шиї, за виключенням раку губи (у комбінації з опроміненням); меланокарцинома.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо; доза; залежить від захворювання; хр.мієлолейкоз: початкова доза 20 - 40 мг/кг/добу одноразово, далі 15 - 30 мг/кг/добу – підтримуюча доза, при загостренні: 30 - 60 мг/кг/добу; тромбоцитемія: 20 - 40 мг/кг/добу – початкова доза, далі 10 - 20 мг/кг/добу підтримуюча доза, при загостренні: 25 - 50 мг/кг/добу; істинна поліцитемія: при загостренні: 15 - 20 мг/кг/добу, підтримуюча доза – 10 мг/кг/добу; остеомієлофіброз: 5 - 20 мг/кг/добу – початкова доза, 10 мг/кг/добу – підтримуюча доза; великі пухлини і мелокарцинома: для тривалої терапії: 20 - 30 мг/кг/добу одноразово; при інтермітируючій терапії: 60 - 80 мг/кг одноразово, кожний третій день, також у комбінації з радіотерапією; рак шкіри голови і шиї: 80 мг/кг одноразово, кожний третій день, у комбінації з радіотерапією (прийом слід починати не менше ніж за 7 днів до радіотерапії; якщо після 6 тижневого лікування відмічається ефективність, лікування може бути продовжено.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригнічення гемопоетичної функції кісткового мозку - лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія (спостерігається на початку лікування порушення еритропоезу за мегалобластним типом, зі зменшенням утилизації заліза еритроцитами); ШКТ - відсутність апетиту, нудота, блювання, болі в животі, діарея, запори, дьогтеподібні випорожнення, стоматит; АР - висип, еритема обличчя; шкіра - трофічні виразки, пігментація шкіри, підсилення еритематозних змін після опромінення, ламкість нігтів, після декількох років лікування – атрофічні зміни шкіри та нігтів; інші - підвищення температури тіла; порушення функції нирок, порушення сечовиділення; підвищення концентрації сечової кислоти, азоту сечовини і креатиніну в крові; підвищення активності печінкових трансаміназ; випадіння волосся (до облисіння включно); порушення фертильності (відсутність сперматозоїдів у спермі, відсутність менструацій); дифузні інфільтративні ураження легень або фіброз легень, ядуха; симптоми з боку ЦНС (головний біль, запаморочення, сонливість, погане самопочуття, втомлюваність, порушення орієнтації в просторі, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація, зменшення тромбоцитів <100х10⁹/л, зменшення лейкоцитів <2,5х10⁹/л, важка анемія (еритроцити <2,5х10¹²/л), гостра ниркова і печінкова недостатність.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 500 мг № 100, №500.

Торгова назва:

І. Гідроксисечовина Медак, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Гідроксиуреа-АПО, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"	₴₴₴
ІІ. Апо-Гідроксиуреа, Apotex Inc., Канада	н/д
Гідреа, «Bristol-Myers Squibb S.r.L.», Італія	₴₴₴
Гідроксиуреа, «PLIVA Krakow" Pharmaceutical Company S.A.», Польща	н/д
Гідроксисечовина Медак, «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴

· Капецитабін (Capecitabine) *

Фармакотерапевтична група: L01ВС06 – антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний препарат, що активується у тканині пухлини (перетворюється під впливом тимідинфосфорилази на 5-фторурацил, а потім - на 5-фтор-2-дезоксиуридин-5'-монофосфат і 5-фторуридину три фосфат) і порушує синтез ДНК і білка.

Показання для застосування ЛЗ: рак молочної залози (місцевопоширений і метастазуючий), у разі неефективності паклітакселу та препаратів антрациклінового ряду чи за наявності протипоказань до хіміотерапії антрациклінами; рак яєчників; колоректальний рак.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: стандартний режим дозування: 2500 мг/м² у два прийоми (вранці і ввечері) у вигляді тритижневих циклів внутрішньо, через 30 хв посля їди, запиваючи водою - 2 тижні щоденно, потім 1 тиждень – перерва (сумарну добову дозу розділяють на 2 рівних прийоми – вранці і ввечері); корекція дози в ході лікування: при токсичності 1-го ступеня корегувати дозу не потрібно, при токсичності 2-го і 3-го ступеня застосування капецитабіну слід припинити і відновити у повній дозі або з корекцією після того, як вираженість небажаних явищ зменшиться до 1-го ступеня, при розвитку ознак токсичності 4-го ступеня лікування слід припинити або тимчасово перервати до купірування або зменшення симптоматики до 1-го ступеня, після чого застосування препарату відновлюють у дозі, що становить 50% від колишньої; якщо через токсичні явища було пропущено кілька прийомів капецитабіну, то ці дози не доповнюють, а просто продовжують заплановані цикли терапії; нижче наводяться рекомендації щодо зміни дози у випадку токсичних явищ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - сухість у роті, порушення смаку, стоматит, нудота, блювання, диспепсія, болі у животі, запор або діарея, метеоризм, кандидоз порожнини рота; шкірні покриви - сухість і тріщини шкіри, свербіж, осередкове лущення, дерматит, еритематозні висипання, гіперпігментація, долонно-підошовний синдром; нервова система - стомлюваність, запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість, парестезії, слабкість, астенія; обмін речовин - анорексія, зневоднення, зменшення маси тіла; опорно-руховий апарат - болі у кінцівках, попереку, міальгії; кровотворна система - лімфоцитопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, зниження рівня Hb, гіпербілірубінемія; інші - сльозотеча, задишка, кашель, набряки нижніх кінцівок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату та фторпіримідину, фторурацилу; вагітність, годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 150 мг; по 500 мг.

Торгова назва:

І. Капецитабін, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Ентал, «Naprod Life Sciences PVT. LTD; "XL Laboratories Pvt. Ltd." для "AllMed International Inc.", Індія/Індія/США	н/д
Кселода, «Hoffmann-La Roche Inc» для «F. Hoffmann-La Roche Ltd», США/Швейцарія	₴₴₴

· Меркаптопурин (Mercaptopurine) *

Фармакотерапевтична група: L01BB02 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги пурину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: 6-меркаптопурин – це сульфгідрильний аналог аденіну, одного з основних нуклеозидів для синтезу нуклеїнових кислот, та гіпоксантину; діє як антагоніст пурину; підключаючись до процесу перетворення пуринів, порушує синтез нуклеотидів, що призводить до гальмування синтезу ДНК у проліферуючих клітинах під час S-фази клітинного циклу.

Показання для застосування ЛЗ: г.лейкози (для індукції ремісії і проведення підтримуючої терапії при г.лімфобластних лейкозах, г.мієлогенних лейкозах), гранулоцитарний лейкоз.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих та дітей звичайна доза становить 2,5 мг/кг/добу або 50 – 75 мг/м²/добу, але доза та тривалість лікування залежать від виду та дози інших цитостатичних препаратів, які застосовуються разом із препаратом, а також від індивідуальних особливостей пацієнта; дослідження у дітей з гострим лімфобластним лейкозом свідчать, що призначення у вечірній час знижує ризик виникнення рецидиву хвороби порівняно з прийманням уранці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: основний – мієлосупресія (лейкопенія, тромбоцитопенія); гепатотоксичний (гістологічно має місце некроз печінкових клітин та біліарний стаз) при застосуванні різних доз, але частіше при перевищенні рекомендованих доз у 2,5 мг/кг/добу або 75 мг/м²/добу; спостереження за показниками печінкової функції дозволяє виявити токсичний вплив, який є оборотним, на ранніх стадіях; інші побічні ефекти - анорексія, нудота, блювання, поява виразок у ротовій порожнині, дуже рідко – у кишечнику, поодинокі випадки ускладнень – гарячка та шкірний висип, алопеція, транзиторна олігоспермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, але, зважаючи на серйозність показань, абсолютних протипоказань немає.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 50 мг № 25

Торгова назва:

ІІ. Пурі-нетол™, «Heumann PCS GmbH»; «Glaxo Wellcom GmbH & Co.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Німеччина/Великобританія	₴₴₴
Пурі-нетол™, Excella GmbH для "Glaxo Wellcom GmbH & Co." для "GlaxoSmithKline Export Ltd", Німеччина/Великобританія	₴₴₴

· Метотрексат (Methotrexate) *

Фармакотерапевтична група: L01ВА01 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги фолієвої кислоти.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: належить до групи антиметаболітів з цитостатичною активністю; пригнічує синтез ДНК і розмноження клітин, синтез РНК та білка в S-фазі клітинного циклу; найчутливіші тканини з інтенсивною проліферацією клітин (тканини пухлин, кістковий мозок, клітини епітелію, а також клітини плода).

Показання для застосування ЛЗ: лікування багатьох злоякісних пухлин і гемобластозів (неходжкінська лімфома, пухлини ЦНС, рак легені, рак шийки матки, рак сечового міхура, рак шлунка, хоріонепітеліома, рак яєчника, злоякісні пухлини голови і шиї, пухлини яєчка, остеогенна саркома і саркоми м'яких тканин, саркома Юїнга, ретинобластома, лімфогранулематоз, г.лейкози, особливо лімфобластний, лімфома Беркита (пізні стадії – ІІІ і ІV за системою Петера), лімфосаркоми; інтратекальне введення проводять при нейролейкемії тільки з використанням ізотонічного р-ну; високодозова моно- і поліхіміотерапія - при остеогенній саркомі, г.лейкозі, бронхогенному раку легенів, епідермоїдному раку голови та шиї.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: недрібноклітинний рак легені: в/м, в/в (болюс і тривалі інфузії), внутрішньоартеріально, інтратекально; для парентерального введення розводять відповідно до схем лікування і тривалості інфузії: концентрат розводять 5 % р-ном глюкози або ізотонічним р-ном натрію хлориду до отримання 1-2 % р-ну; для інтратекального введення розводять р-ном 0,9% натрію хлориду до одержання концентрації 1 мг/мл; дози препарату – індивідуальні, залежать від виду пухлин, стадії захворювання, ефективності терапії, загального стану і картини крові пацієнта: низькі (одноразова нижче 100 мг/м²), середні (одноразова 100 мг/м²- 1 000 мг/м²) і високі (одноразова більше 1 000 мг/м²); дози >100 мг/м² вводять тільки у вигляді в/в інфузій разом з застосуванням захисної терапії (кальцію фолінат); при хоріонкарциномі та інших трофобластичних захворюваннях 15-30 мг вводять в/м щоденно протягом 5 діб; до початку повторного курсу повинні зникнути всі прояви токсичності, що триває не менше 1 тижня; потрібно проводити 3-5 курсів; первинний рак молочної залози з метастазами у пахові лімфовузли - тривалу комбіновану терапію: середня доза 40 мг/м²в 1-шу і 8-му добу лікування; комбіновану терапію здійснюють також при лейкозі; грибоподібному мікозі вводять в/м в дозі 50 мг 1 раз на тиждень або 25 мг 2 рази на тиждень; нейролейкоз (менінгеальна лейкемія) - 0,25 % р-н вводять у спинномозковий канал у разовій дозі 5–10 мг або 10 мг/м²з інтервалами 3-4 дні, при нейролейкемії – інтратекально; дозу визначають залежно від віку пацієнта: до 1 року – 6 мг, 1 рік – 8 мг, 2 роки – 10 мг, 3 роки і більше – 12 мг; пацієнтам старше 70 років і дітям до 4 місяців дозу потрібно зменшувати; повторювати введення можна через 3-5 діб; введення препарату продовжують до зниження кількості клітин у лімфі до норми, після чого проводять ще одне додаткове введення; для системного введення інтралюмбально дозу необхідно відповідно знизити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система крові - пригнічення функції кісткового мозку (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, гіпогаммаглобулінемія, геморагії); ШКТ - гінгівіт, стоматит, фарингіт, нудота, анорексія, блювання, діарея, мелена, кишково-шлункові геморагії, утворення виразок, порушення функції печінки, жирова дистрофія, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки ШКТ, перипортальний фіброз, цироз печінки; ЦНС - головний біль, запаморочення, порушення зору, геміпарез, судоми, після інтратекального введення – підвищення тиску спинномозкової рідини; сечостатева система - розлади сечовипускання, цистит, гематурія, азотемія, олігоспермія, менструальні дисфункції, безпліддя, самовільний аборт, тератогенна дія, зниження лібідо, імпотенція, порушення овогенезу, сперматогенезу; шкіра - еритематозні висипання, свербіж, кропив'янка, алопеція, телеангіоек тазії, акне, фурункульоз; дихальна система: легеневі інфільтрати, пневмофіброз; інші - АР, зниження опірності організму, імуносупресія, метаболічні порушення, остеопороз.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, порушення функції печінки, нирок і системи кровотворення (гіперплазія кісткового мозку, виражена лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, цироз печінки, печінкова недостатність); інфекційні захворювання, імунодефіцитні стани, виразки у ротовій порожнині і системі травлення, після оперативних втручань, періоди вагітності і лактації.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 5 мг/мл по 3 мл (15 мг) у фл.; концентрат для приготування р-ну для інфузій по 5 мл (500 мг) в амп.; по 10 мл (1000 мг) в амп.; табл.по 2,5 мг № 50.

Торгова назва:

І. Метотрексат,ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для ТОВ "Фармацевтичний завод "Фармадом"	н/д
ІІ. Зексат, «Dabur Pharma Limited», Індія	н/д
Методжект, Medac GmbH, Німеччина	₴₴₴
Метотрексат, Venus Remedies Limited для "AllMed International Inc.", Індія/США	₴₴₴
Метотрексат ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Метотрексат-Оріон, Orion Corporation; "Orion Corporation, Orion Pharma", Фінляндія	₴₴₴
Метотрексат-Тева, «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd» на заводі «Pharmachemie B.V.», Ізраїль/Нідерланди	₴₴₴

· Пеметрексед (Pemetrexed) *

Фармакотерапевтична група. L01BA04 - антиметаболіти. Структурні аналоги фолієвої кислоти.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антифолат різноспрямованої дії, пригнічує тимідилатсинтетазу (TS), дегідрофолатредуктазу (DHFR) і гліцинамід-рибонуклеотид-формілтрансферазу (GARFT), які є основними фолатзалежними ферментами в біосинтезі тимідину та пуринових нуклеотидів заново; транспорт до клітини відбувається за рахунок як редукованого переносника фолатів, так і транспортних систем мебранного протеїну; потрапивши до клітини, швидко трансформується в поліглютаматні форми, які акумулюються в клітинах і є навіть більш сильними інгібіторами TS і GARFT; цей процес відбувається в пухлинних клітинах, та меншою мірою - в нормальних тканинах і залежить від часу та концентрації; метаболіти поліглютамату мають більш тривалий внутрішньоклітинний період напіввиведення, що призводить до більш тривалої дії препарату в малігнізованих клітинах; доведені синергічні ефекти при комбінуванні пеметрекседу з цисплатином в лікуванні мезотеліоми.

Показання для застосування ЛЗ: злоякісна плевральна мезотеліома в комбінації з цисплатином; місцево поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені після попередньої хіміотерапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: злоякісна плевральна мезотеліома: дорослі - рекомендована доза становить 500 мг/м² у вигляді в/в інфузії протягом 10 хв + цисплатин 75 мг/м² у вигляді 2-годинної інфузії приблизно через 30 хв після завершення інфузії пеметрекседу в перший день кожного 21-денного циклу (гідратація пацієнта повинна проводитися до або/та після введення цисплатину); недрібноклітинний рак легенів (застосування у монотерапії): дорослі: рекомендована доза становить 500 мг/м² у вигляді 10-хвилинної в/в інфузії в перший день кожного 21-денного циклу; необхідна премедикація - у пацієнтів, які не отримували попередню терапію кортикостероїдами, відмічалися висипання на шкірі - попередня терапія дексаметазоном (або його еквівалентом) знижує частоту та тяжкість шкірних реакцій, для зменшення токсичності пацієнти повинні щоденно приймати низькі дози фолієвої кислоти або мультивітаміни, які містять фолієву кислоту (протягом семиденного періоду перед першою дозою пеметрекседу необхідно прийняти не менше 5 добових доз фолієвої кислоти, прийом фолієвої кислоти повинен продовжуватися протягом усього курсу терапії та протягом 21 дня після введення останньої дози пеметрекседу); пацієнти також повинні отримувати вітамін В₁₂ в/м 1 р/добу протягом тижня перед першою дозою пеметрекседу та кожні 3 цикли після цього, наступні ін’єкції вітаміну В₁₂ можна проводити в день введення пеметрекседу; звичайно використовували дозу фолієвої кислоти 400 мкг; перед введенням розведіть вміст 500 мг фл. за допомогою 20 мл 0,9% р-ну натрію хлориду для ін. для отримання р-ну, який містить 25 мг/мл пеметрекседу, обережно струсіть фл. до повного розведення порошку; необхідний об’єм розведеного р-ну пеметрекседу далі повинен бути розведений до 100 мл за допомогою 0,9% р-ну натрію хлориду і вводитися в/в протягом 10 хв; перед кожною дозою рекомендовано перевіряти загальний аналіз крові та тромбоцити (абсолютна кількість нейтрофілів повинна становити ≥1,5х10⁹л, тромбоцитів ≥100х10⁹л) корекція дози перед початком наступного циклу повинна грунтуватися на найменших значеннях гематологічних показників або на максимальній негематологічній токсичності після попереднього циклу терапії; для оцінки функції печінки та нирок необхідно періодично проводити біохімічні аналізи крові; лікування можна припинити з урахуванням достатнього часу для відновлення; пеметрексед не рекомендований для застосування в дитячій практиці, оскільки його ефективність і безпека у цій групі пацієнтів не визначені.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: у окремих пацієнтів з нелікованою мезотеліомою, нелікованим розповсюдженим раком молочної залози або раніше лікованим розповсюдженим раком молочної залози з проведеними щонайменше 3 лініями хіміотерапії, з розповсюдженим недрібноклітинним раком легенів з попереднім проведенням однієї лінії хіміотерапії, при монотерапії пеметрекседом 500 мг/м² з додатковим застосуванням фолієвої кислоти та вітаміну В₁₂ спостерігалися порушення з боку кровоносної та лімфатичної систем, шлунково-кишкові розлади, загальні розлади, гепатобіліарні розлади, порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини, рідкі випадки колітів; терапія повинна бути припинена, якщо у пацієнта спостерігається будь-яка гематологічна або негематологічна токсичність 3-го або 4-го ступеня після зниження 2 доз; у разі виникнення у пацієнта ознак негематологічної токсичності (виключаючи нейротоксичность) => 3 ступеня (за винятком 3-го ступеня підвищення трансаміназ) введення пеметрекседу також необхідно припинити до досягнення більш низьких значень або таких значень, які б відповідали вихідним перед початком терапії у даного пацієнта; у випадку нейротоксичності рекомендована корекція доз пеметрекседу та цисплатину, при нейротоксичності 3-го або 4-го ступеня терапія повинна бути припинена.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 500 мг; порошок ліофілізований для приготування концентрату для приготування р-ну для інфузій по 500 мг.

Торгова назва:

ІІ. Алімта, «Lilly France S.A.S.», Франція	₴₴₴
Пемнат, Natco Pharma Limited, Індія	₴₴₴

· Тегафур (Tegafur)*

Фармакотерапевтична група: L01ВС03 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: має протипухлинну дію і за біологічними ознаками нагадує фторурацил; його можна розглядати як транспортну форму фторурацилу, що утворюється в організмі внаслідок активації мікросомальними ферментами печінки; метаболіт довго циркулює в організмі, забезпечуючи таким чином високу ефективність препарату; препарату властива також протизапальна і аналгетична дія, зменшення свербіжу.

Показання для застосування ЛЗ: рак шлунку, товстої і прямої кишки, молочної залози, шкірні лімфоми.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при пероральному застосуванні добова доза становить 20-30 мг/кг (1,2-1,6 г або 3 капс.), але може досягти 2 г (5 капс.); дозу ділять на 2 прийоми і приймають щоденно кожні 12 год. або 2-4 р/добу; курсова доза при прийомі внутрішньо - 30-40 г; можна застосовувати менші дози протягом тривалішого часу (доза може бути знижена у літніх пацієнтів і на пізніх стадіях захворювання); у схемах поліхіміотерапії і як ад’ювант при променевій терапії використовується в дозі, яка дорівнює або менша за дозу, що використовується при монотерапії; при необхідності курс лікування повторюють з інтервалом 1,5-2 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, біль у шлунку, запаморочення, пронос; рідко - шлунково-кишкові кровотечі, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, стоматит, порушення функцій печінки й нирок, іноді гострий панкреатит, пригнічення кровотворення, порушення серцевої діяльності, реакції підвищеної чутливості; яяжкі побічні ефекти спостерігають рідко (можлива тяжка лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, ураження печінки (гострий гепатит), дегідратація організму, тяжке запалення кишечнику, симптоми лейкоенцефаліту, інтерстеційна пневмонія, аносмія, стенокардія спокою); ступінь токсичної дії залежить від способу й режиму введення; запаморочення, нудота і блювання зменшуються при фракціюванні добової дози.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, пізня стадія хвороби, гостра кровотеча, тяжкі порушення функцій печінки й нирок, лейкопенія (лейкоцити < 3·10⁹/л ), тромбоцитопенія (тромбоцити <100ּ10⁹/л) та анемія (Нb<30 од.), вагітність, лактація.

Форма випуску ЛЗ: капс. по 400 мг у фл..

Торгова назва:

ІІ. Фторафур®, АТ «Гріндекс», Латвія

₴₴₴

· Тіогуанін (Thioguanine) *

Фармакотерапевтична група: L01BB03 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги пурину

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: сульфгідрильний аналог гуаніну та діє як пуриновий антиметаболіт; активується до свого нуклеотиду – тіогуанілової кислоти; .

Показання для застосування ЛЗ: г.лейкоз (г.мієлобластний лейкоз та г.лімфобластний лейкоз), загострення хр.гранулоцитарного лейкозу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза та тривалість лікування залежать від форми та дози інших препаратів, що приймаються разом з тіогуаніном; абсорбція після перорального прийому варіабельна, рівень препарату у плазмі крові може зменшуватись у результаті блювання або прийому їжі; може коротким курсом застосовуватись на будь-якій стадії лікування, що передує підтримуючому курсу лікування, а саме на стадіїї індукції, консолідації та інтенсифікації лікування; не рекомендується застосування у якості підтримуючої терапії або аналогічного довготривалого курсу лікування у зв‘язку з високим ризиком печінкової токсичності; для дорослих звичайна доза становить 60-200 мг/м²/добу, для дітей – таке ж дозування, як для дорослих, з розрахунком дози згідно з площею поверхні тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: звичайно є компонентом поліхіміотерапії, тому побічну дію неможливо пов`язати лише з одним цим препаратом; кров та лімфатична система - дуже часто пригнічення кісткового мозку; ШКТ - часто стоматит, шлунково-кишкова непереносимість, рідко некроз і перфорація стінки кишки; гепатобіліарна система - дуже часто печінкова токсичність у поєднанні з пошкодженням ендотелію судин у формі гепатовенооклюзивної хвороби (гіпербілірубінемія, гепатомегалія, збільшення маси тіла у зв‘язку з затримкою рідини та асцитом) та ознаками і симптомами портальної гіпертензії (спленомегалія, тромбоцитопенія та варикозне розширення вен стравоходу), збільшенням рівня печінкових трансаміназ, лужної фосфатази та гамаглютамілтрансамінази, виникненням жовтяниці (гістопатолоігічними проявами гепатотоксичності можуть бути гепатопортальний склероз, вузликова регенеративна гіперплазія, печінковий та періпортальний фіброз); часто печінкова токсичність під час короткострокового курсу лікування виявляється у формі венооклюзивної хвороби; симптоматика гепатотокисчності має зворотний характер; рідко центролобулярний печінковий некроз, що виникали при комбінованій хіміотерапії, вживанні високих доз тіогуаніну та алкоголю.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату, але, зважаючи на серйозність показань, абсолютних протипоказань немає.

Форма випуску ЛЗ: табл.по 40 мг №25 у фл..

Торгова назва:

ІІ. Ланвіс, «Heumann PCS GmbH» для «Glaxo Wellcome GmbH & Co.» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», Німеччина/Німеччина/Великобританія	₴₴₴
Ланвіс™, «GlaxoWellcome Operations»; «Heumann Pharma GmbH» для «GlaxoWellcome GmbH & Co» для «GlaxoSmithKline Export Limited», Великобританія/Німеччина/США/Великобританія	н/д

· Флударабін (Fludarabine) *

Фармакотерапевтична група: L01ВВ05 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги пурину

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: фторований нуклеотидний аналог противірусного засобу від арабіну; швидко дефосфорилюється до метаболіту, який поглинається клітинами і потім всередині клітин фосфорилюється дезоксицитидинкіназою до активного три фосфату; завдяки біоперетворенням інгібірує синтез ДНК, частково інгібірує РНК-полімерази і послідовно зменшує синтез протеїнів; хоча деякі аспекти механізму дії все ще залишаються нез'ясованими, вважається, що дія на ДНК, РНК і синтез протеїнів сприяє інгібіруванню синтезу ДНК та росту клітин пухлини, що є домінуючим фактором.

Показання для застосування ЛЗ: стерильний ліофілізат - первинна терапія пацієнтів із В-клітинним хр.лімфолейкоз і для пацієнтів з хр.лімфолейкоз, для яких лікування, що включало принаймні один стандартний алкілуючий препарат виявилося неефективним або хвороба прогресувала під час/після лікування; лікування пацієнтів із неходжкінськимим злоякісними лімфомами низького ступеня злоякісності, для яких лікування, яке містило принаймні один стандартний алкілуючий препарат, виявилося неефективним або хвороба прогресувала під час/після лікування; табл.: первинна терапія у пацієнтів з В-клітинним хр.лімфолейкоз і для пацієнтів із хр.лімфолейкоз, для яких лікування принаймні з одним стандартним алкілуючим препаратом виявилося неефективним або хвороба прогресувала під час/після такого лікування.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймається усередину натще або під час прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи водою, 40 мг/м² щодня протягом 5 днів кожні 28 днів до одержання максимального ефекту (повної або часткової ремісії, у середньому необхідно проведення 6 циклів); лікування триває до досягнення найкращого результату (повна або часткова ремісія частіше настає через 6 циклів); неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності (НЛНХ) - курс лікування триває до досягнення найкращого результату (повна/часткова ремісія); після чого розглядається питання про необхідність проведення ще двох циклів лікування для закріплення результату; для пацієнтів з ослабленою функцією нирок дози потребують корекції - якщо кліренс креатиніну знаходиться в межах 30-70 мл/хв, дозу слід зменшити до 50%, і для оцінки токсичності необхідно проводити ретельний гематологічний моніторинг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гарячка, інфекції, нездужання, слабкість і втома, мієлосупресія (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія) у більшості пацієнтів; ураження кісткового мозку можуть бути тяжкими та кумулятивними: тривалий вплив препарату на зменшення кількості Т-лімфоцитів може призвести до підвищеного ризику умовно-патогенних інфекцій, включаючи інфекції, зумовлені латентною вірусною реактивацією, наприклад, прогресуюча багатофокальна лейкоенцефалопатія; з боку серцево-судинної системи рідко серцева недостатність, аритмія; з боку ЦНС та органів чуття – рідко збудження, коматозний стан, епілептиформні нападки, периферична нейропатія; порушення зору, неврит зорового нерва, зорова нейропатія, сліпота; з боку сечостатевої системи - рідко геморагічний цистит, набряки; з боку шкірних покривів - шкірні висипання, рідко с-м Стивенс- Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (с-м Лайєлла); гіперурикемія, гіперфосфатемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гематурія, уратну кристалурія та ниркова недостатність; зміни активності ферментів печінки та підшлункової залози зустрічаються рідко; ШКТ: анорексія, нудота, блювання, діарея, стоматит, шлунково-кишкової кровотечі; дихальна система - часто пневмонія, рідко легеневі інфільтрати/пневмоніти/фіброз у поєднанні із задишкою та кашлем; часто висипання на шкірі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, порушення функції нирок (кліренс креатинину <ЗО мл/хв), декомпенсована гемолітична анемія, вагітність, годування груддю.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 50 мг у фл.; табл., вкриті оболонкою, по 10 мг № 5, № 20.

Торгова назва:

І. Флудара®, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»	н/д
Флударабін, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
Флударабін-ЛТФ, ТОВ "Львівтехнофарм"	н/д
ІІ. Нетран, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Флуда, MacMohan Pharma Ltd для "Belko Pharma", Індія	н/д
Флудабін, Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	₴₴₴
Флудара®, «Intendis Manufacturing S.p.A.»; «Schering AG» для «Schering AG», Італія/Німеччина/Німеччина	₴₴₴
Флудара®, Bayer Schering Pharma AG; "Schering AG"	₴₴₴
Флудара® «Schering AG», Німеччина	₴₴₴

· Фторурацил (Fluorouracil)

Фармакотерапевтична група: L01BC02 - антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Структурні аналоги піримідину.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: цитостатичний протипухлинний засіб, структурний аналог піримідину; протипухлинна активність обумовлена перетворенням в тканинах на активні метаболіти, у тому числі 5-фтордезоксиуридин та 5-фторуридин; 5-фтордезоксиуридин інгібує тимідилатсинтетазу та блокує реакцію перетворення дезоксиуридилової кислоти в тимідилову, що призводить до дефіциту тимідину та інгібуванню синтезу ДНК; 5-фторуридин вбудовується в РНК замість уридину, що призводить до порушення процесингу РНК і синтезу білка; фторурацил пригнічує ріст епітеліальних новоутворень, та меншою мірою діє на пухлини залозистого походження.

Показання для застосування ЛЗ: паліативна моно- або поліхіміотерапія: злоякісних новоутворень стравоходу, шлунка, ободової кишки, сигморектального з’єднання, прямої кишки, ануса; злоякісних новоутворень печінки та внутрішньоклітинних печінкових жовчних протоків, підшлункової залози; злоякісних новоутворень молочної залози, яєчників, шийки матки; злоякісних новоутворень передміхурової залози та сечового міхура.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: схему застосування фторурацилу вибирають залежно від виду та локалізації новоутворення, його стадії та наявності метастазування; вводиться в/в повільно струминно, краплинно або з допомогою інфузійного насоса у 5 % р-ні глюкози або 0,9 % р-ні натрію хлориду протягом 4-24 год; дітям і дорослим вводять в/в повільно, протягом 2-3 хв., у початковій дозі 12 мг/кг/добу (максимальна добова доза становить 800 мг/добу) курсом 4-5 діб; наступні введення у вигляді підтримуючої терапії в дозі 6 мг/кг/добу через день (4 ін’єкції); в/в у початковій дозі 15 мг/кг/добу (максимальна добова доза становить 1000 мг/добу), протягом 4 год; тривалість курсу 5 діб.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: анорексія, блювання, діарея, стоматит, езофагіт, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, геморагії, рідше спостерігаються дерматит та алопеція, гіперпігментація; вплив на кровоутворення проявляється в ряді випадків вже у середині курсу, а іноді трохи пізніше – через 8-14 днів після закінчення курсу лікування; можливі болі в ділянці серця, що супроводжуються змінами на кардіограмі за ішемічним типом, стенокардія, тромбофлебіт; можливі неврологічні порушення, запаморочення, атаксія, тремор, неврит зорового нерву, головний біль, ністагм, порушення зору, ейфорія, дезорієнтація; аменорея, азооспермія; АР – кропивниця, бронхоспазм.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, пригнічення функції кісткового мозку, особливо після променевої терапії або лікування іншими протипухлинними препаратами, значні відхилення кількості формених елементів у крові, кровотечі, стоматити, виразки слизової оболонки рота і ШКТ; тяжка діарея; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок (рівень білірубіну в плазмі крові > 85 мкмоль/л); тяжкі інфекційні захворювання; сильне виснаження.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 50 мг/мл по 10 мл (500 мг), по 20 мл (1000 мг), по 100 мл (5000 мг).

Торгова назва:

І. Фторурацил-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»	₴₴₴
Фторолік, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Бiолік"	₴₴₴
ІІ. 5-фторурацил ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Флюороурацил ін’єкційний, Medac GmbH, НІмеччина	н/д

· Цитарабін (Cytarabine) *

Фармакотерапевтична група ЛЗ: L01BC01 – антинеопластичні засоби. Антиметаболіти.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: діє шляхом пригнічення синтезу ДНК; внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється в активний метаболіт (цитарабіну трифосфат), який інгібує синтез ДНК; фермент, що відповідає за це перетворення – дезоксицитидинкіназа, - знаходиться переважно у печінці і, можливо, в нирках; інактивується ферментом цитидиндезаміназою, який виявлено у тонкому кишечнику, нирках і печінці; співвідношення активуючого (дезоксицитидинкінази) та інактивуючого ферменту (цитидиндезамінази) у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної дії цитарабіну.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комбінованої терапії для досягнення і підтримання ремісії при г.нелімфобластних лейкозах у дорослих і в дітей; г.лімфобластного лейкозу у дорослих і дітей; інтратекальної профілактики і лікування лейкемічних інфільтратів у ЦНС; лікування неходжкінської лімфоми помірного та високого ступеня злоякісності у дорослих; лікування неходжкінської лімфоми у дітей; лікування бластного кризу при хр.мієлобластному лейкозі; лікування рефрактерної неходжкінської лімфоми; рефрактерного г.нелімфобластного лейкозу; рефрактерного г.лімфобластного лейкозу; рецидиву г.лейкозу; лейкемії, асоційованої з особливим ризиком вторинного лейкозу внаслідок проведеної хіміотерапії та/або радіотерапії, проявами лейкозу внаслідок трансформації прелейкозу; підтримання ремісії г.нелімфобластного лейкозу у хворих віком до 60 років; бластних кризів хр.мієлобластного лейкозу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в ін. чи інфузії, п/ш або інтратекально; переносима сумарна доза може бути більшою, якщо хворі отримують препарат швидкими в/в ін., а не повільними інфузіями; цей феномен пов’язаний зі швидкою інактивацією препарату і короткочасністю впливу високих концентрацій на чутливі нормальні і пухлинні клітини після швидких ін’єкцій; при г.нелімфобластних лейкозах для індукції ремісії призначають по 100 мг/м²/добу безперервною в/в інфузією протягом 7 днів або 100 мг/м²/добу в/в кожні 12 год 7 днів підряд; при г.лейкозі інтратекально в дозі від 5 до 75 мг/м²; періодичність застосування від 1 р/добу протягом 4 днів до 1 разу в чотири дні (найчастіше - 30 мг/м² кожні 4 дні до нормалізації складу спинномозкової рідини, а потім ще одне додаткове введення; доза звичайно залежить від типу і вираженості неврологічної симптоматики та ефективності попередньої терапії); дітям із вперше виявленим г.лімфобластним лейкозом з метою профілактики, а також для лікування нейролейкемії застосовували інтратекально разом із ГК і метотрексатом (доза цитарабіну становила 30 мг/м², ГК - 15 мг/м² і метотрексату - 15 мг/м²); у дітей застосовується ідентично дорослим; цитарабін застосовується у вигляді р-ну для одноразового введення; у разі використання р-ну багаторазово розчинник повинен містити консервант; у вигляді стерильного порошку може бути розчинений у воді для ін’єкцій, 0,9% р-ні натрію хлориду або 5% р-ні декстрози; для інтратекального введення застосовувати 0,9% р-н натрію хлориду; максимальна концентрація при розчиненні становить 100 мг/мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригнічення функції кісткового мозку (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, мегалобластоз, а також зниження кількості ретикулоцитів); вираженість цих реакцій залежить від доз і програми терапії; інфекції вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або сапрофітні будь-якої локалізації різного ступеня вираженості (від слабко виражених до тяжких, навіть фатальних); описаний цитарабіновий синдром, що характеризується пропасницею, міалгією, болем у кістках, іноді - болем у грудній клітці, макулопапульозним висипом, кон’юнктивітом і нездужанням, виникає через 6-12 год після застосування препарату (для профілактики і лікування цього синдрому ефективні кортикостероїди); якщо, на думку лікаря, ця симптоматика підлягає терапії, слід призначити кортикостероїди і не припиняти застосування препарату; часто - анорексія, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, пропасниця, висип, тромбофлебіт, запалення або покриття виразками слизової оболонки порожнини рота або анальної ділянки, нудота і блювання найчастіше зустрічаються після швидких внутрішньовенних ін’єкцій; рідко - сепсис, целюліт у місці ін’єкції, покриття виразками шкіри, затримка сечі, порушення функції нирок, неврит, нейротоксичність, біль у горлі, пневмонія, біль у животі, поява ластовиння, жовтуха, кон’юнктивіт (може поєднуватися з висипом), запаморочення, алопеція, виразка стравоходу, езофагіт, біль у грудній клітці, перикардит, головний біль, кропив’янка, анафілаксія, алергічний набряк, свербіж, відчуття нестачі повітря; при високодозових програмах терапії (2-3 г/м²) - тяжкі, а іноді смертельні токсичні явища з боку ЦНС, шлунково-кишкового тракту і легенів (оборотне ушкодження рогівки і геморагічний кон’юнктивіт, дисфункція головного мозку і мозочка, у т. ч. зміни особистості, сомнолентність і кому, тяжкі виразки слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, що призводять до перитоніту; сепсис і абсцес печінки; набряк легенів; ушкодження печінки з гіпербілірубінемією; некрози тонкої кишки; некротичний коліт; при проведенні високодозової терапії не слід використовувати розчинник.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливістю до препарату, г.інфекційні захворювання, вагітність, лактація, ниркова та печінкова недостатність.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін’єкцій по 100, 1000 мг у флаконах № 1 у комплекті з розчинником по 5 мл в амп. № 1, р-н для ін’єкцій та інфузій по 10 мл (500 мг), або по 20 мл (1000 мг), або по 40 мл (2000 мг) у фл.

Торгова назва:

ІІ. Алексан®, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Ларацит, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	₴₴₴
Цитарабін, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Цитозар®, «Pfizer Italia S.r.l.» для «Pfizer Inc.», Італія/США	₴₴₴
Цитозар®, «Pharmacia N.V./S.A.»; «Pfizer Manufacturing Belgium N.V.»; «Pharmacia Italy S.p.A.» для «Pfizer Inc.», Бельгія/Італія/США	₴₴₴

19.1.3. Препарати рослинного походження,

в т.ч. напівсинтетичні

· Вінбластин (Vinblastine) *

Фармакотерапевтична група: L01CA01 – антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку та їх аналоги.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: рослинний алкалоїд барвінку рожевого (Cataranthus roseus), що зворотньо блокує мітоз клітин на стадії метафази; зв’язуючись з мікротрубочками, гальмує утворення мітотичних веретен; у клітинах пухлини вибірково пригнічує синтез ДНК і РНК шляхом гальмування ферменту РНК-полімерази.

Показання для застосування ЛЗ: лімфоми Ходжкіна, неходжкінські лімфоми, хр.лімфоїдна лейкемія, пухлини яєчка.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться тільки в/в; дозування індивідуальне; дорослі - початкова доза: 0,1 мг/кг (3,7 мг/м²) у разовій дозі, після цього через тиждень і надалі також 1 раз в тиждень, підвищуючи дозу на 0,05 мг/кг у тиждень (1,8-1,9 мг/м²), до зниження кількості лейкоцитів <3,0 х10⁹л або до максимальної тижневої дози 0,5 мг/кг (18,5 мг/м²); підтримуюча доза: на 0,05 мг/кг менше за останню початкову дозу, підтримуюча доза може бути введена кожні 7-14 днів або 10 мг одноразово, або двічі на місяць до повного зникнення симптомів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше - лейкопенія, алопеція; рідше - гіперурикемія, сечокисла нефропатія, стоматит, тромбоцитопенія, біль у м’язах, нудота, блювання; рідко - геморагічний коліт або кровотеча при наявності виразки, нейроінтоксикація (запаморочення, головний біль, диплопія, депресія, парестезії, слабкість, порушення виділення антидіуретичного гормону); з появою симптомів нейроінтоксикації необхідно припинити лікування.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, лейкопенія, бактеріальні і вірусні інфекції.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для ін’єкцій по 5 мг у фл.№ 10 з розчинником по 5 мл в амп. № 10.

Торгова назва:

ІІ. Вінбластин-Ріхтер, «Richter Gedeon Ltd», Угорщина	₴₴₴
Вінбластин-Тева, Pharmachemie B.V. для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.", Нідерланди/Ізраїль	₴₴₴

· Вінкристин (Vincristine) *

Фармакотерапевтична група: L01CA02 - антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та їх аналоги.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: алкалоїд рослини барвінку рожевого (Catharanthus roseus), що оборотно блокує мітоз в стадії метафази; селективно блокує реплікацію ДНК у пухлинних клітинах, а також блокує синтез РНК шляхом блокування дії ДНК-залежної РНК-полімерази.

Показання для застосування ЛЗ: г.лейкози (моно- і поліхіміотерапія), лімфогрануломатоз, неходжкінські лімфоми, рабдоміосаркома, нейробластома, пухлина Вільмса, остеогенні саркоми, саркома Юїнга, рак молочної залози, рак шийки матки, дрібноклітинний рак легені (комбінована хіміотерапія).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводити в/в; дозу визначають індивідуально; дорослі - 1-1,4 мг/м² (але в сумі не більше, ніж 2 мг препарату) 1 раз на тиждень; максимальна загальна доза становить 10-12 мг/м²; курс - становить 4-6 тижнів; при ураженні печінки (білірубін сироватки >3 мг/100 мл) дозу знизити на 50 %; сухий вміст фл. треба розчинити за допомогою доданого розчинника (кінцевий р-н містить 0,1 мг/мл); цей р-н потім можна розбавити 0,9 % р-ном натрію хлориду й уводити у вигляді в/в ін. або одночасно із в/в інфузією 0,9 % натрію хлориду, через інфузійний набір, не швидше, ніж за 1 хв.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: побічні дії оборотні і залежать від одноразових і кумулятивних доз препарату; діти краще переносять вінкристин, ніж дорослі; часто - алопеція, нейротоксичність (порушення сенсорних, моторних й автономних функцій), конвульсії, часто з гіпертензією, порушення сечовипускання, парестезії, порушення глибоких рефлексів, атаксія, порушення ходи, прогресуючий тетрапарез, запори, гіперурикемія, нефропатія, викликана сечовою кислотою; рідше - зниження маси тіла, нудота, блювання, шкірні висипання (кропив’янка); рідко - ознаки пригнічення ЦНС, гіпонатріємія, порушення виділення антидіуретичного гормону, лейкопенія, тромбоцитопенія, стоматит; після курсу терапії можлива аспермія або аменорея.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, мієлосупресія (пригнічення кісткового мозку), неврологічні захворювання, бактеріальні й вірусні інфекції; не можна вводити під час або безпосередньо після проведення щеплень, що містять живі віруси.

Форми випуску ЛЗ: р-н для інєкцій 0,1% по 1 мл в амп. № 1, № 5

Торгова назва:

І. Вінкристин, ТОВ "Авант"	₴₴
Вінкристину сульфат, Філія ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» для ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС»	н/д
ІІ. Вінкристин, LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD, Індія	н/д
Вінкристин-Ріхтер, «Richter Gedeon Ltd», Угорщина	₴₴₴
Вінкристин-Мілі, «Venus Remedies Limited» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія	н/д
Вінкристин-Тева, Pharmachemie B.V. для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.", Нідерланди/Ізраїль	₴₴

· Вінорельбін (Vinorelbine) *

Фармакотерапевтична група: : L01СА04 – антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та їх аналоги.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: відрізняється структурно від інших лікарських засобів цієї групи катарантинною частиною, яка є місцем структурної модифікації; має високоспецифічні антимітотичні властивості, висока ліофільність; цитотоксичний ефект виявляється у взаємодії з апаратом мікротрубочок клітини, з яких складається веретено ділення, і призводить до зупинки клітинного циклу у метафазі; має місце висока специфічність до мікротрубочок клітин, які перебувають у фазі мітозу; майже не виявляє активності (за винятком високих концентрацій) щодо апарату мікротрубочок аксонів та інших класів мікротрубочок, і з цим, можливо, пов’язана менша нейротоксичність ніж інших алкалоїдів барвінку.

Показання для застосування ЛЗ: недрібноклітинний рак легені (у пацієнтів, яким не планується хірургічне лікування та/або променева терапія або у разі поширення захворювання, як монопрепарат або в комбінації з цисплатином), рак молочної залози, лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна), рак яєчника, рак голови та шиї, шийки матки, дрібноклітинний рак легені, нирково-клітинний рак та саркома Капоші.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: недрібноклітинний рак легені: як монотерапія неоперабельного недрібноклітинного раку легені IV стадії: дорослі: 30 мг/м²в/в протягом 6-10 хв 1 раз на тиждень, при III стадії - дорослі 30 мг/м²в/в протягом 6-10 хв 1 раз на тиждень у комбінації з цисплатином в/в в 1-й та 29-й день і потім кожні 6 тижнів; метастатичний рак молочної залози- 30 мг/м²в/в протягом 6-10 хв 1 раз на тиждень (комбінована або монотерапія); рак яєчників, хвороба Ходжкіна: 30 мг/м²в/в протягом 6-10 хв 1 раз на тиждень; рак голови та шиї - 20-25 мг/м²в/в протягом 6-10 хв 1 раз на тиждень; коригування дози має грунтуватися на даних вмісту нейтрофілів, одержаних у день лікування: нейтрофіли ≥1,5x10⁹/л - 100% дози (30 мг/м²); нейтрофіли 1,0-1,499x10⁹/л - 50% дози (15 мг/м²); нейтрофіли <1,0x10⁹/л - дозу не вводити й перевірити вміст нейтрофілів через тиждень; нейтрофіли залишаються <1,0x10⁹/л протягом 3 тижнів - припинити введення вінорельбіну; у пацієнтів із лихоманкою та/або септичним станом на тлі нейтропенії: нейтрофіли ≥1,5x10⁹/л - 75% дози; нейтрофіли 1,0-1,499x10⁹/л - 37,5% дози; нейтрофіли <1,0x10⁹/л і терапія не проводилася протягом понад 3 тижнів через те, що вміст нейтрофілів залишався <1,0x10⁹/л, - терапію необхідно припинити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гематологічна токсичність дозолімітуюча (нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія); зниження рівня нейтрофілів 7 – 14-й день, нормалізація кількості нейтрофілів 24-й день; шлунково-кишкова токсичність (нудота помірної чи середньої тяжкості приблизно у ⅓ пацієнтів, закрепи у близько 30%, обструктивні явища в кишечнику, некроз та/або перфорація); нейротоксичність (парестезії, гіпостезії, м’язової слабкості та втрати глибоких сухожильних рефлексів (5%)); дихальна система (кашель, задишка, бронхоспазм у поєднанні з інтерстиціальними інфільтратами частіше розвиваються в перші хв після ін. або через декілька год пізніше, випадки набряку легенів, гострої дихальної недостатності, гострого респіраторного дистрес-синдрому дорослих); місцеві реакції (біль в місці ін., венозний біль, тромбофлебіт виникали в 16% пацієнтів під час тривалої в/в інфузії, екстравазація може призводити до виразки шкіри та некрозу м’яких тканин); інші (міалгія, слабкість в м’язах, біль у щелепі).

Протипоказання до застосування ЛЗ: початковий вміст нейтрофілів <1,0x10⁹/л; гіперчутливість на препарат.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій 10 мг/мл по 1 мл або 5 мл у фл. № 1, № 10; концентрат для приготування р-ну , 10 мг/мл по 1 мл, 5 мл у фл..

Торгова назва:

І. Вінорельбін тартрат, ТОВ "Сінбіас Фарма"	н/д
Вінорельбін, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Вінорелсин, S.C. Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	₴₴₴
Вінельбін, «Dabur Pharma Limited», Індія	₴₴₴
Вінкарельбін, «Teva-Tuteur» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Аргентина/Ізраїль	н/д
Вінкарельбін, «Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A.», Аргентина	₴₴₴
Вінорельбін Медак, «Medac GmbH», Німеччина	н/д
Вінорельбін ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg.KG», Австрія	н/д
Навельбін, «П’єр Фабр Медикамент», Франція	₴₴₴
Необен, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д

· Доцетаксел (Docetaxel) *

Фармакотерапевтична група: L01CD02 – антинеопластичні засоби. Цитостатичні препарати. Таксани.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: активна речовина - доцетаксел – є продуктом хімічного синтезу з природної сировини, який одержують з біомаси голок тиса; сприяє накопиченню тубуліну в мікротубулах і перешкоджає його розпаду, що веде до порушення фази мітозу і міжфазних процесів у пухлинних клітинах.

Показання для застосування ЛЗ: рак молочної залози (місцевопоширений чи метастатичний); недрібноклітинний рак легенів (місцевопоширений чи з метастазами), у т.ч. при неефективності терапії іншими протипухлинними засобами антрациклінового ряду; рак яєчника з метастазами, злоякісні пухлини голови та шиї.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: необхідна премедикація ГК (дексаметазоном у дозі 16 мг на добу (по 8 мг 2 рази на добу) внутрішньо протягом 3 діб, починаючи за 1 добу до застосування доцетакселу); тривалість в/в інфузії – 1 год; перед застосуванням концентрат розчиняють у розчиннику і потім розчиняють у 250 мл 0,9% натрію хлориду або 5% глюкози; при раку молочної залози - доза 100 мг/м² при монотерапії та 75 мг/м² у комбінації з доксорубіцином (50 мг/м²) кожні 3 тижні; при недрібноклітинному раку легені - доза 75 – 100 мг/м² при монотерапії та 75 мг/м² у комбінації з препаратами платини кожні 3 тижні; при метастатичному раку яєчника - доза 100 мг/м² при монотерапії кожні 3 тижні та 75 мг/м² у комбінації; корекція дози - застосовують при кількості нейтрофілів ≥1,5 х10⁹л; при нейтрофілах <0,5 х10⁹л протягом 1тижня та більше, або при появі реакцій на шкірі, вираженій периферичній невропатії - дозу необхідно знизити з 100 до 75 мг/м² та/або з 75 до 60 мг/м².

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення (оборотна нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія); система травлення (помірно виражені нудота, блювання, діарея; рідко - стоматит, підвищення активності трансаміназ та рівня білірубіну); серцево-судинна система (артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму); ЦНС і периферична нервова система (парестезії, гіперестезії, біль); АР (висипання на шкірі, свербіж, рідко – бронхоспазм); інші (алопеція, артралгії та міалгії, астенія); можлива затримка рідини в організмі після 6 – 7 циклів лікування (причина - зміна проникності капілярів); ознак ниркової недостатності, зниження скорочувальної здатності міокарда чи змін осмотичного тиску не спостерігалося.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, виражені порушення функції печінки, нейтропенія (<1500/мм³), вагітність, годування груддю, вік пацієнтів до 16 років.

Форма випуску ЛЗ: р-н для інфузій (концентрований) по 0,5 мл (20 мг) у комплекті з розчинником по 1,5 мл; по 2 мл (80 мг) у комплекті з розчинником по 6 мл у ф. № 1

Торгова назва:

І. Таксолік, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Бiолік"	₴₴₴
Доцетаксел, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ "Бiолiк"	н/д
Доцетакс, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
ІІ. Доцет, «Venus Remedies Limited» для «Worldbrige Ltd», Індія/Британські Віргінські Острови	₴₴₴
Доцетакс, «Cipla Ltd.», Індія	₴₴₴
Доцетера, «Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A.» вироблено «Laboratorio Eriohem S.A», Аргентина	₴₴₴
Таксотер®, «Aventis Pharma Dagenchem» для «Aventis Pharma S.A.» , Великобританія/Франція	₴₴₴

· Етопозид (Etoposide) *

Фармакотерапевтична група: L01CВ01 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: напівсинтетичне похідне подофілотоксину; має властивість переривати клітинний цикл на стадії G2; високі концентрації (більше 10 мкг/мл) призводять до лізису клітин, що знаходяться в мітозі; при концентраціях в інтервалі 0,3-10 мкг/мл пригнічує клітини на початку стадії профази; дія залежить від частоти застосування - найкращі результати при курсовому застосуванні протягом 3-5 днів.

Показання для застосування ЛЗ: дрібноклітинна карцинома бронхів; лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна) і лімфома на пізніх стадіях; г.рецидивуючий нелімфоцитарний лейкоз; герміногенні пухлини яєчка та яєчника; карцинома хоріона; недрібноклітинні пухлини легені та інші солідні пухлини; саркома Юїнга; саркома Капоші; трофобластичні пухлини; рак шлунка; нейробластоми.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії; при пероральному застосуванні приймати по 50 мг/м² щодня, протягом 21 дня з повторенням циклів кожні 28 днів або по 100-200 мг/м²/добу 5 днів з інтервалом 3 тижні; повторні курси - після нормалізації показників периферичної крові.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гематологічна токсичність: лейкопенія розвивалась на 7-14-й день, тромбоцитопенія - на 9-16-й день, картина крові відновлювалась до кінця третього тижня; шлунково-кишкова токсичність: нудота та блювання (⅓ хворих), анорексія, пронос, стоматит; реакції гіперчутливості: підвищення температури, тахікардія, бронхоспазм, задишка виникали в 1-2% хворих; інші побічні дії: випадання волосся, алопеція, периферична нейропатія (особливо під час використання комбінації з алкалоїдами барвінку), сонливість, втома, підвищення активності ферментів печінки, висипання і радіосенсибілізація шкіри; хоча специфічні токсичні ефекти щодо печінки і нирок не є типовими, рекомендується брати до уваги можливість накопичення значних концентрацій етопозиду у цих органах і можливість кумуляції препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, мієлосупресія (нейтрофіли <0,5 х10⁹л та/або тромбоцити <50 х10⁹л), тяжкі г.інфекції, вагітність і лактація, дитячий вік.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 50, 100 мг № 20 у фл.; р-н для ін’єкцій по 5 мл (100 мг); концентрат для приготування р-ну для інфузій, 20 мг/мл по 2,5 мл (50 мг), або 5 мл (100 мг), або 10 мл (200 мг)

Торгова назва:

І.Етозид, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Етопозид, ВАТ "Київмедпрепарат"	₴₴₴
ІІ. Вепезид, «Bristol-Myers Squibb S.r.L.», Італія	н/д
Етозид®, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Етопоз, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	₴₴₴
Етопозид, Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	н/д
Етопозид ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Етопозид-Ленс, ТОВ "ЛЕНС-Фарм", Російська Федерація	н/д
Етопозид-Мілі, VENUS REMEDIES LIMITED для "AllMed International Inc.", Індія/США	₴₴₴
Етопозид-Тева, Pharmachemie B.W. для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Нідерланди/Ізраїль	₴₴₴
Ластет, «Nippon Kayaku Co. Ltd», Японія	н/д
Фітозид, «Dabur Pharma Limited», Індія	н/д

· Іринотекан (Irinotecan) *

Фармакотерапевтична група: L01ХХ19 - інші антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: механізм дії пов’язаний з пригніченням клітинного ферменту топоізомерази 1, який бере участь у синтезі ДНК; має імунодепресивну (цитотоксичну) дію, пригнічує ацетилхолінестеразу.

Показання для застосування ЛЗ: місцевопоширений або метастатичний колоректальний рак.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в крапельно (розвести в 0,9 % р-ні натрію хлориду або 5 % глюкози); середню дозу 350 мг/м² вводять 1 раз на 3 тижні протягом 30 хв; коли після першого вливання спостерігається виражена безсимптомна нейтропенія (нейтрофіли <0,5 х10⁹л) або нейтропенія з одночасною гарячкою, інфекційні ускладнення, діарея, наступні дози зменшують до 300 мг/м², а при повторному виникненні вказаних ускладнень до 250 мг/м².

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення – дозолімітуюча та зворотня нейтропенія (не має кумулятивних властивостей, її середня тривалість 8 днів, а повне відновлення - до 22-го дня), анемія, тромбоцитопенія; ШКТ - діарея, нудота, блювання, біль в животі, стоматит, закреп, гострий холінергічний синдром; інші - кон’юнктивіт, риніт, гіпотензія, вазодилатація, пітливість, озноби, нездужання, запаморочення, порушення зору, сльозо- і слинотеча, задишка, мимовільне скорочення м’язів, судоми, парестезія, астенія, алопеція, гарячка, інколи – алергічні шкірні висипання, реакції в місці введення препарату.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, період годування груддю, підвищення рівня білірубіну, хр.запалення кишечника, обструктивні стани, тяжка мієлодепресія.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін. по 5 мл (100 мг) у фл. № 1

Торгова назва:

ІІ. Ертикан, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Ірин, VENUS REMEDIES LIMITED для "AllMed International Inc.", Індія/США	₴₴₴
Іриносиндан, S.C. Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	н/д
Іринотекан Мейн, Mayne Pharma Pty Ltd. для "Mayne Pharma Plc", Австралія/Великобританія	н/д
Ірнокам, «Dr.Reddy`s Laboratories Limited», Індія	₴₴₴
КАМПТО®, «Aventis Pharma Dagenchem»; «Pfizer Italia S.r.l.» для «Aventis Pharma Ltd.», Великобританія/Італія/Великобританія	₴₴₴
Камптотекан, «Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A.» вироблено Лабораторія «Gemepe S.A», Аргентина	₴₴₴
Камптотекан, «Teva-Tuteur» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Аргентина/Ізраїль	н/д

· Паклітаксел (Paclitaxel) *

Фармакотерапевтична група: L01CD01 - антинеопластичні засоби. Цитостатичні препарати. Таксани

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антимітоген рослинного походження; діє на мікротрубочковий апарат клітини: стимулює складання мікротрубочок з димерів тубуліну, стабілізує їх, запобігаючи деполімеризації, внаслідок чого порушується нормальний процес динамічної реорганізації мікротрубочкових мереж; індукує утворення аномальних структур або “зв’язок” мікротрубочок протягом клітинного циклу, а також множинних “зірок” з мікротрубочок під час мітозу.

Показання для застосування ЛЗ: рак яєчника (у комбінації з цисплатином при поширеній формі або при залишкових пухлинах після лапаротомії розміром більше 1 cм; метастатичний рак яєчника, якщо стандартна терапія препаратами платини виявилася неефективною; метастатичний рак молочної залози, якщо стандартна терапія препаратами антрациклінового ряду протипоказана або виявилася неефективною; недрібноклітинний рак легені у разі неможливості застосування хірургічних методів і/або променевої терапії (у комбінації з цисплатином); саркома Капоші у хворих на СНІД.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: первинне лікування раку яєчника (комбінована схема): у дозі 135 мг/м², в/в введення тривалістю понад 24 год, потім введення цисплатину у дозі 75 мг/м², інтервал між курсами – 3 тижні; вторинне лікування раку яєчника і раку молочної залози: у дозі 175 мг/м², в/в введення тривалістю 3 год, інтервал між курсами – 3 тижні; недрібноклітинний рак легені (комбінована схема): у дозі 175 мг/м², в/в введення тривалістю 3 год, потім введення цисплатину у дозі 80 мг/м², інтервал між курсами – 3 тижні; саркома Капоші: у дозі 135 мг/м², в/в введення тривалістю 3 год, інтервал між курсами – 3 тижні; наступні дози коригуються залежно від індивідуальної реакції пацієнтів - повторні введення лише після збільшення кількості нейтрофілів до рівня ≥1,5 x 10⁹/л, а тромбоцитів – до рівня ≥100 x 10⁹/л; при тяжкій нейтропенії (нейтрофіли <0,5 x 10⁹/л протягом 7 днів і більше) або тяжкій периферичній нейропатії, наступні дози зменшити на 20%; необхідна премедикація кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і антагоністами H₂-рецепторів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система гемостазу і органи кровотворення: пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія); нервова система (атаксія, епілептичні напади, енцефалопатія, периферична нейропатія, парестезії); серцево-судинна система (задишка, біль за грудниною, зниження або підвищення артеріального тиску, бради- або тахікардія, AV-блокада, шлуночкові бігемінії, тромбоз брижових судин; ШКТ (нудота, блювання, діарея, анорексія, закреп, обструкція і перфорація кишечника, ішемічний коліт; шкіра (периферичні набряки, оборотна алопеція, ураження шкіри і нігтів; опорно-руховий апарат (артралгія, міалгія); органи чуття (зниження гостроти зору); АР (висипання на шкірі, бронхоспазм, набряк Квінке, генералізована кропив’янка; інші (зниження толерантності до інфекцій); лабораторні показники (підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія; місцеві реакції (гіперемія, тромбофлебіт); вік пацієнта не впливає на частоту і вираженість побічних ефектів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність і лактація, нейтропенія (вихідна кількість нейтрофілів < 1,5 х10⁹л).

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 6 мг/мл по 5 мл (30 мг), по 16,67 мл (100 мг), по 25 мл (150 мг), по 35 мл (210 мг), по 41,7 мл (250 мг).

Торгова назва:

І. Паклітаксел, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Абітаксел, Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A., вироблено "Laboratory Gemepe S.A.", Аргентина	₴₴₴
Інтаксел, «Dabur Pharma Limited», Індія	₴₴₴
Мітотакс®, «Dr. Reddy's Laboratories Ltd», Індія	₴₴₴
Неотаксел, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Паклітакс, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Паклітаксел, S.C. Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	₴₴₴
Паклітаксел ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Паклітаксел Мейн, Mayne Pharma Pty Ltd. для "Mayne Pharma Plc", Австрія/Великобританія	н/д
Паклітаксел-Тева, Pharmachemie B.V. для "TEVA Pharmaceutical Industries Ltd", Нідерланди/Ізраїль	₴₴₴
Праксел, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	н/д
Таксол, «Bristol-Myers Squibb S.r.L.», Італія	н/д

· Топотекан (Topotecan) *

Фармакотерапевтична група: L01XX17 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: в основі протипухлинної активності лежить пригнічення топоізомерази-І, фермента, що бере безпосередню участь у реплікації ДНК, щляхом стабілізації ковалентного комплексу фермента і розщепленої нитки ДНК, що є проміжною ланкою каталітичного механізму; клітинними наслідками пригнічення топоізомерази-І є індукція протеїн-асоційованих поодиноких розривів ланцюга ДНК.

Показання для застосування ЛЗ: дрібноклітинний рак легені, рак яєчника.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в інфузія протягом 30 хв кожного дня протягом 5 днів поспіль з перервою у 3 тижні між початком кожного курсу; рекомендується не менше 4 курсів лікування для досягнення прогресу в лікуванні, оскільки середній час відповіді на лікування за даними клінічних досліджень був 8 - 11 тижнів при лікуванні хворих на рак яєчника та 6,1 тижня - при лікуванні хворих на дрібноклітинний рак легені; дорослі та хворі похилого віку: початкова доза 1,5 мг/м²/добу протягом 5 днів поспіль; перед початком першого курсу лікування вихідний рівень нейтрофілів ≥1,5 х 10⁹/л, тромбоцитів ≥100 х 10⁹/л та рівень Hb≥9 г/дл; потребує розчинення і подальшого розведення безпосередньо перед застосуванням; наступні дози: не продовжувати лікування доки кількість нейтрофілів не буде ≥ 1 х 10⁹/л, кількість тромбоцитів ≥100 х 10⁹/л та рівень Hb ≥9г/дл; для пацієнтів з тяжкою нейтропенією з/без пропасницею або інфекційними проявами схема лікування може бути такою: або призначати зменшену дозу 1,25 мг/м²/добу або профілактично призначати колонієстимулюючі фактори при послідовних курсах для підтримання інтенсивності дозування, починаючи з 6-го дня курсу; якщо нейтропенія адекватно не лікується колонієстимулюючими факторами, дозу слід зменшувати; якщо при застосуванні у дозі 1,0 мг/м² необхідно було далі зменшувати дозу з метою запобігання побічним реакціям, призначення відмінялось; для розчинення 4 мг топотекану у фл. слід додати 4 мл стерильної води для ін.; подальше розведення цього р-ну здійснюється відповідними об´ємами, або 0,9% р-ну натрію хлориду для в/в інфузій або 5% декстрозою для в/в інфузій для отримання р-ну з необхідною концентрацією від 25 до 50 мкг/мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нейтропенія (нейтрофіли < 0,9 х 10⁹/л), тромбоцитопенія (тромбоцити < 50 х 10⁹/л), лейкопенія (лейкоцити < 1,9 х 10⁹/л) пропасниця, інфекційні ускладнення, сепсис, рідко значні кровотечі, пов´язані з тромбоцитопенією, анемія (рівень Hb≤9,0 г/дл); нейтропенія або тромбоцитопенія з´являлись протягом 2 тижнів лікування і тривали не більше 7 днів; негематологічні побічні ефекти: нудота, блювання, діарея, закреп, стоматит, анорексія, втома, нездужання, астенія, алопеція, гіпербілірубінемія та реакції гіперчутливості, включаючи висипання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація, тяжка супресія кісткового мозку.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 4 мг у фл. № 1.

Торгова назва:

ІІ. Гікамтин, «Pfizer Animal Health»; «GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.»; «SmithKline Beecham Pharmaceuticals» для «GlaxoSmithKline Export Ltd», США/Італія/Великобританія	₴₴₴
Гікамтин, GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A., "Pfizer Animal Health" для "GlaxoSmithKline Export Limited", Італія/США/Великобританія	н/д
Топотекан, VENUS REMEDIES LIMITED для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Топотекан, Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	н/д

19.1.4. Цитотоксичні антибіотики

Широко застосовують для лікування пухлин. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу ДНК у зв’язку зі зв’язуванням з ДНК та індукції одно- та дволанцюгових розривів, а також із взаємодією з ДНК-залежними ферментами, перш за все, з топоізомеразами ІІ та І.

Багато цитотоксичних антибіотиків мають радіоміметичну активність, тому їх слід поєднувати з променевою терапією.

Даунорубіцин, доксорубіцин та ідарубіцин – антрациклінові антибіотики. Мітоксантрон та епірубіцин – синтетичні похідні антрацикліну. Блеоміцин відносять до групи флеоміцинів, дактиноміцин – до групи актиноміцинів (препарат не зареєстрований станом на 01.01.08 р).

Блеоміцин (Bleomycin) *

Фармакотерапевтична група: L01DС01 – aнтинеопластичні засоби. Протипухлинні антибіотики і споріднені препарати.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: препарат є А₂-фракцією виділеною з культури Streptomyces verticіllus, що містить протипухлинний антибіотик; механізм дії пов'язаний із здатністю спричиняти фрагментацію молекул ДНК; має слабко виражену мієлодепресивну та імунодепресивну активність; незначною мірою пригнічує кровотворення.

Показання для застосування ЛЗ: рак шкіри, рак стравоходу, рак легені, рак шийки матки, рак статевого члена, гліома, рак щитовидної залози, злоякісні пухлини голови і шиї (рак верхньої щелепи, язика, губи, глотки, ротової порожнини та ін.); рак нирки, лімфогрануломатоз, неходжкинські лімфоми, герміногенні пухлини яєчка і яєчника; саркоми м'яких тканин, остеогенна саркома; ексудативний плеврит і ексудативний перитоніт при злоякісних пухлинах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в, в/м, п/ш і внутріартеріально: в/в вводять 15-30 мг у 15-20 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду або декстрози; в/м або п/ш 15-30 мг у 5 мл розчинника; в артерію вводять 5-15 мг; вводять 2 рази на тиждень; частота введень змінюється залежно від ступеня виразності симптомів; максимально – 1 раз на добу, мінімально – 1 раз на тиждень; сумарна курсова доза не повинна перевищувати 300-400 мг; особам похилого віку дозу зменшують – призначають 15 мг 2 рази на тиждень; підтримуюча терапія - 15 мг 1 раз на тиждень приблизно 10 разів; повторні курси проводять з інтервалом 3-4 тижні; р-н для ін’єкцій готують безпосередньо перед застосуванням; в/в введення розчиняють у 20 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду, вводять протягом 5 хв; для в/м введення розчиняють у 5 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду; при болючості попередньо вводять 1-2 мл 1-2 % р-ну новокаїну.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ураження легенів (кашель, інтерстиціальна пневмонія, фіброз легеневої тканини); гематотоксичність (можлива лейкоцитопенія та інші зміни формули крові); гіперпігментація, дерматити, деформація нігтів, алопеція, ангулярний стоматит, АР (еритема, кропив'янка), підвищення температури, нудота, блювання, анорексія, головний біль, запаморочення, порушення функції печінки, нирок, азооспермія, аменорея, нейротоксичність (слабкість, головний біль, запаморочення та ін.); місцево - ущільнення вени, звуження у місці введення, при в/м введенні – ущільнення у місці введення, болючість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: виражені порушення функцій дихання, фіброз легеневої тканини, виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 25-35 мл/хв), печінки, тяжкі захворювання серцево-судинної системи, періоди вагітності і годування груддю, підвищена чутливість до препарату.

Форма випуску ЛЗ: ліпоф. порошок для приготування р-ну для ін.”єкцій 15 МО фл..

Торгова назва:

І. Блеоміцин, ТОВ "Авант"	₴₴₴
Блеонко, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	₴₴₴
ІІ. Блеолем, «Lemery S.A. de S.V.» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Мексика/Ізраїль	₴₴₴
Блеоміцин, LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD, Індія	н/д
Блеонко, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Блеоцин, «Nippon Kayaku Co Ltd», Японія	₴₴₴

· Доксорубіцин (Doxorubicin) *

Фармакотерапевтична група: L01DB01 - протипухлинні антибіотики. Антрацикліни та спорідненні сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: справляє високу протипухлинну та протилейкозну дію; механізм дії ґрунтується на інтеркаляції доксорубіцину в молекулу клітинної ДНК і впливові на мембрану клітин; високоактивний відносно великої кількості пухлин різної локалізації та лейкозів.

Показання для застосування ЛЗ: саркоми м’яких тканин та остеогенні саркоми, рак молочної залози, легенів, щитовидної залози, мезотеліома, злоякісна тимома, рак страховоду, шлунка, печінки, жовчних шляхів, підшлункової залози, гепатоцелюлярний рак, рак нирки, яєчника, тіла матки, шийки матки, пухлина Вільмса, саркома Юінга, нейробластома, ембріональна рабдоміосаркома, рак передміхурової залози, г.лейкоз, мієломна хвороба, лімфогрануломатоз, неходжкінська лімфома, особливо резистентних форм.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в; перед застосуванням до фл. з препаратом додають не менше 10 мл ізотонічного р-у натрію хлориду і струшують протягом 2-3 хв до отримання емульсії, потім додають решту р-ну натрію хлориду; дозу встановлюється індивідуально; найпоширенішою схема, яка передбачає в/в введення в дозі 50-65 мг/м ²з повторним введенням через 21 добу.; у більш низьких дозах хворим з недостатніми резервами кісткового мозку призначають у дозах 40-50 мг/м²; інші схеми: введення в дозі 20-30 мг/м ²щоденно протягом 3 днів кожні 3-4 тижні або в дозі 30 мг/м ²один раз на тиждень курсами протягом 3-4 тижнів; перерва між курсами дорівнює 3-4 тижням.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кардіотоксичність і мієлосупресія; алопеція (як правило, оборотна), можливі гіперчутливість до препарату з алергічними проявами, судинні порушення у вигляді флебосклерозу, втрата апетиту, нудота, блювання, почервоніння навколо вени при швидкому введенні; у випадку екстравазації може настати некроз навколишніх тканин.

Протипоказання до застосування ЛЗ: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, міокардит, гострий інфаркт міокарда (виражені порушення серцевого ритму), гострий гепатит, туберкульоз, виразкова хвороба шлунка, білірубінемія, вагітність, тяжкі порушення функції печінки і нирок.

Форма випуску ЛЗ: ліофілізований порошок для приготування р-ну для ін’єкцій 0,01 г, 0,05 г.

Торгова назва:

І. Доксолік, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Бiолiк»	₴₴₴
Доксорубіцин-КМП, ВАТ «Київ медпрепарат»	₴₴
Ліподокс, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Бiолiк»	₴₴₴
ІІ. Адрибластин швидкорозчинний, «Pharmacia Italia S.p.A.» компанія групи «Pfizer» для «Pfizer Inc.», Італія/США/США	₴₴₴
Адрибластин швидкорозчинний, Pfizer Italia S.r.l.; "Actavis Italia S.p.A." для "Pfizer Inc.", Італія/США	₴₴₴
Адрибластин швидкорозчинний, Pharmacia Italia S.p.A. компанія групи "Pfizer" для "Pfizer Inc.", Італія/США	₴₴₴
Адросал швидкорозчинний, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Доксорубіцин, «RPG Life Sciences Limited»; «NEON Antibiotics Pvt. Ltd.» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія	н/д
Доксорубіцин ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Доксорубіцин-Ленс, ТОВ "ЛЕНС-Фарм", Російська Федерація	н/д
Доксорубіцин Тева, «Pharmachemi B.V.» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Нідерланди/Ізраїль	₴₴₴
Келикс®, «Ben Venue Laboratories Inc.»; «Schering-Plough Labo N.V.» власна філія «Schering-Plough Corporation» для «Schering-Plough Central East AG», США/Бельгія /США/Швейцарія	₴₴₴

· Епірубіцин (Epirubicin) *

Фармакотерапевтична група: L01DB03 - протипухлинні антибіотики та споріднені препарати.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: механізм дії пов’язаний з його здатністю зв’язуватися з ДНК; антибіотик швидко проникає в клітини, накопичується у ядрі, гальмує синтез нуклеїнових кислот, а також пригнічує мітотичний поділ; стабілізує комплекс топоізомераза II – ДНК, що призводить до необоротного розриву тяжа ДНК; найбільш активний у фазах S і G2 клітинного циклу, хоча виявляє активність у всіх фазах.

Показання для застосування ЛЗ: рак молочної залози; рак шлунка, рак яєчника, дрібноклітинний рак легені, поширені/метастатичні форми м’яко-тканинних сарком; злоякісні лімфоми, аденокарцинома матки, поширений рак стравоходу, рак підшлункової залози, гормонорезистентний рак простати, рак голови та шиї, рак сечового міхура; агресивні форми неходжкінської лімфоми у хворих похилого віку (як складова поліхіміотерапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводити в/в струминним методом з фізіологічним р-ном; у випадку монотерапії рекомендована доза для дорослих 60-90 мг/м² в/в протягом 3-5 хв; залежно від стану функції кісткового мозку цю дозу вводять повторно з інтервалом в 21 день; зниження дози (60-75 мг/м²) - при порушенні функції кісткового мозку внаслідок раніше проведеної хіміотерапії або променевої терапії, вікових змін або при злоякісній інфільтрації кісткового мозку; загальну дозу на цикл можна розділити на 2-3 наступні доби.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: мієлосупресія, кардіотоксичність, оборотна алопеція, запалення слизових оболонок (через 5-10 днів після початку лікування розвивається стоматит з болючими, ерозивними зонами, особливо на боках язика і в під’язиковій ділянці), шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання і діарея); гіперпірексія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: виражена депресія мієлоїдного кровотворення внаслідок раніше проведеного лікування іншими протипухлинними засобами або променевої терапії.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін. 10 мг фл. 5 мл, № 1, 50 мг фл. фл. 25 мл, №1.

Торгова назва:

І. Епілік , Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Бiолiк»	₴₴₴
Епілік® , Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Бiолiк»	₴₴₴
ІІ. Антрацин, «Dabur Pharma Limited», Індія	н/д
Епілем, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	₴₴₴
Епірубіцин, «RPG Life Sciences Limited»; «NEON Antibiotics Pvt. Ltd.» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія	н/д
Епірубіцин ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Епісіндан, Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Румунія/Ісландія	н/д
Еуцин швидкорозчинний, Naprod Life Sciences PVT. LTD для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Фарморубіцин швидкорозчинний, «Pharmacia Italia S.p.A.»; «Pfizer Italia S.r.l» для «Pfizer Inc.», Італія/США	₴₴₴

Ідарубіцин (Idarubicin) *

Фармакотерапевтична група: L01DB06 - протипухлинні антибіотики та споріднені препарати.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антрацикліновий антибіотик, що має антибластичну активність, інтекалюючи в молекулу ДНК, виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот; модифікація антрациклінової структури у положенні 4 зумовлює високу ліпофільність, що приводить до збільшення швидкості проникнення препарату в клітину у порівнянні з доксорубіцином; має більш високу активність у порівнянні з доксорубіцином і є ефективний при лейкемії та лімфомі; його основний метаболіт індарубіцинол виявляє протипухлинну активність.

Показання для застосування ЛЗ: г.нелімфоцитарний лейкоз (як при первинних випадках, так і при рецидиві), г.лімфолейкоз (для дорослих і дітей).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: повинен вводитися в/в повільно, протягом 5-10 хв з 0,9% р-ном натрію хлориду; г.нелімфоцитарний лейкоз: дорослим вводять із розрахунку 12 мг/м² в/в щоденно протягом 3 днів, у поєднанні з цитарабіном; інша схема: монотерапія або у поєднанні з іншими репаратами із розрахунку 8 мг/м² в/в щоденно протягом 5 днів; гострий лімфолейкоз : при монотерапії дорослим дозу встановлюють із розрахунку 12 мг/м² в/в щоденно протягом 3 днів; для дітей - із розрахунку 10 мг/м² в/в щоденно протягом 3 днів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: кров (лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, геморагії); серцево-судинна система (синусова тахікардія, зміни на ЕКГ, тахіаритмія, атріовентрикулярна блокада пучка Гіса, асимптоматичне зменшення викиду лівого шлуночка, застійна серцева недостатність, перикардит, міокардит, флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболія); ШКТ (анорексія, нудота/блювання, дегідратація, мукозит/стоматит, езофагіт, біль в животі чи печія, ерозія/виразки, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, коліт, важкий ентероколіт/нейтропенічний ентероколіт з перфорацією в тому числі); печінка (підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну); ендокринна система (припливи); шкіра (алопеція, висипання/свербіж, зміни шкіри, гіперпігментація шкіри та нігтів, гіперчутливість до подразнення шкіри, кропив’янка, акральна еритема); інші (анафілаксія, інфекції, сепсис/септицемія, вторинна лейкемія, гарячка, шок, гіперурекемія); сечовидільна система (забарвлення сечі в червоний колір на 1 – 2 день після початку застосування).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, тяжкі ураження функції нирок або печінки; тяжка серцева недостатність; недавній інфаркт міокарду з вираженою аритмією); персистуюча мієлосупресія з попереднім лікуванням максимальними кумулятивними дозами ідарубіцину та/або іншими антрациклінами і антрацендіонами.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін`єкцій по 5 мг; по 10 мг; капс. по 10 мг.

Торгова назва:

І. Ідалік®, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Бiолiк»	₴₴₴
Ідарубіцин, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Ефтрин, Naprod Life Sciences PVT. LTD для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Заведос, «Pfizer Italia S.r.l.» для «Pfizer Inc.», Італія/США	₴₴₴
Заведос, «Pharmacia Italy S.p.A.» компанія групи «Pfizer»; «Pharmacia Italy S.p.A.»; «Pharmacia & Upjohn S.p.A.» для «Pfizer Inc.», Італія/США/Італія/США	₴₴₴

Мітоксантрон (Mitoxantrone) *

Фармакотерапевтична група: L01DВ07 - антинеопластичні засоби. Антрацикліни та споріднені сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний засіб групи синтетичних антрациклінів; гальмує синтез РНК і ДНК, викликає аберації хромосом і утворення поперечних зв’язків між ланцюгами ДНК; дія мітоксантрону на пухлинні клітини не залежить від клітинного циклу.

Показання для застосування ЛЗ: рак молочної залози з регіональними або віддаленими метастазами, рак печінки, яєчника (як монотерапія, так і в комбінації), г.лейкоз у дорослих, резистентний до інших хіміотерапевтичних засобів, неходжкінська лімфома, рак передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: прогресуючий рак передміхурової залози, неходжкінська лімфома, рак молочної залози, рак печінки, яєчника (монотерапія): початкова доза – 14 мг/м² у вигляді разової в/в інфузії; повторні введення можливі з інтервалом 21 день; при знижених резервах кісткового мозку початкову дозу знизити до 12 мг/м²; наступні дози і час їх введення повинні визначатися залежно від ступеня тривалості мієлосупресії: якщо кількість лейкоцитів і тромбоцитів повертається до норми через 21 день, при наступних курсах препарат може вводитись у початковій дозі; загальна курсова доза не повинна перевищувати 200 мг/м²; комбінована терапія: початкова доза повинна бути знижена на 2 – 4 мг/м² порівняно з дозою при монотерапії; гострий нелімфоцитарний лейкоз: рекомендована доза при монотерапії у дорослих – 12 мг/м² в/в протягом 5 днів (усього до 60 мг/м²); поліхіміотерапія при г.лімфоцитарному лейкозі – найбільш доцільною є комбінація мітоксантрону з цитарабіном: початкове дозування – 10 – 12 мг/м²мітоксантрону в/в протягом 3 днів (усього до 36 мг/м²) і 100 мг/м² цитарабіну в/в протягом 7 днів; повторний курс - за показаннями.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: транзиторна лейкопенія (при багаторазовому введенні кожні 3 тижні лейкоцити рідко знижується <1х10⁹/лприблизно на 10-й день і відновлюється через 3 тижні), рідше - тромбоцитопенія, анемія), АР, аменорея, анорексія, закреп, діарея, задишка, слабкість, стомленість, пропасниця, шлунково-кишкові кровотечі, стоматити, кон’юнктивіти, запалення слизових оболонок і неспецифічні неврологічні побічні явища, такі як сонливість, сплутаність свідомості, тривога і невелика парестезія, забарвлення сечі в зелено-блакитний колір протягом 24 год після введення, зрідка - блакитне забарвлення шкіри і нігтів, дуже рідко - дистрофія нігтів і оборотне блакитне забарвлення склери.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність та годування груддю.

Форма випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін’єкцій по 2 мг у фл. № 10; по 10 мг, 20 мг у фл. № 5.

Торгова назва:

І. Мітолік, Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів ЗАТ «Бiолiк»	₴₴₴
ІІ. Мітоксантрон ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Нітрол, Naprod Life Sciences PVT. LTD для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Неоталем, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	н/д
Онкотрон, «Baxter Oncology GmbH», Німеччина	н/д

Мітоміцин (Mitomycin) *

Фармакотерапевтична група: L01DB01 - протипухлинні антибіотики. Антрацикліни та спорідненні сполуки.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинна дія обумовлена здібністю вибірково порушувати синтез ДНК за рахунок утворення перехрестних зв’язків в молекулі ДНК; клітини у другій половині пребіосинтетичного періоду і в першій половині біосинтетичного періоду ДНК високочутливі до цього лікарського засобу; вміст гуаніну і цитозину в ДНК корелює з частотою утворення міжниткових поперечних містків під дією мітоміцину; в високій концентрації знижує кількість РНК в клітині і пригнічує синтез білка.

Показання для застосування ЛЗ: хр.лімфатичний лейкоз, хр.мієлоїдний лейкоз, рак шлунка, колоректальний рак, рак легені, рак підшлункової залози, рак печінки, рак шийки матки, рак ендометрію, рак молочної залози, рак голови та шиї, рак сечового міхура; в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами при метастазуючій аденокарциномі шлунку і підшлункової залози, а також паліативне лікування ряду пухлин в разі неефективності засобів, що застосовувались раніше.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: у дорослих застосовується в/в по 4 – 6 мг/добу один або два рази на тиждень; при послідовному застосуванні в/в по 2 мг/добу; при періодичному застосуванні у великій дозі застосовують по 10 – 30 мг від одного до трьох (або більше) разів на тиждень; розчиняють у фл. із розрахунку 5 мл дистильованої води для ін. на 2 мг мітоміцину; рак сечового міхура: для профілактики рецидивів по 4 – 10 мг шляхом введення в сечовий міхур щодня або кожні два дні; з лікувальною метою застосовують по 10 – 40 мг шляхом введення в сечовий міхур один раз на тиждень або три рази на тиждень, курс - 20 введень; доза може бути скоригована: максимальна добова доза при в/в введенні 30 мг на добу; при необхідності може бути застосований внутрішньоартеріально, інтрамедулярно, внутрішньоплеврально і внутрішньочеревинно у дозі 2 – 10 мг/добу (доза може бути розподілена на кілька введень).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення(лейкопенія, тромбоцитопенія, крововиливи, анемія, рідко мікроангіопатична гемолітична анемія); з боку ШКТ та печінки (анорексія, нудота, блювання, стоматити); сечовидільна система (гемолітичний уремічний синдром або протеїнурія, гематурія, набряки, цистит, гематурія або атрофія сечового міхура, викликана інстиляцією препарату), АР (висипка на шкірі); дихальна система (інтерстиціальна пневмонія і легеневий фіброз), інші (симптоми нездужання, алопеція, стоматити).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, тромбоцитопенія, порушення згортання крові, підвищена кровоточивість, вагітність та період годування груддю.

Форма випуску ЛЗ: порошок для приготування р-ну для ін’єкцій по 2 мг у фл. № 10; по 10 мг, 20 мг у фл. № 5.

Торгова назва:

ІІ. Мітоміцин-Мілі, «Venys Remedies Limited» для «Mili Healthcare Limited», Індія/Великобританія

н/д

19.1.5. Моноклональні антитіла

· Бевацизумаб (Bevacizumab)*

Фармакотерапевтична група: L01XC07 - антинеопластичні засоби. Моноклональні антитіла.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: рекомбінантне гіперхимерне (гуманізоване, наближене до людського) моноклональне антитіло, що селективно зв’язується з біологічно активним фактором росту ендотелію судин (ФРЕС) та нейтралізує його; інгібує зв’язування фактору росту ендотелію судин з його рецепторами на поверхні ендотеліальних клітин, що призводить до зниження васкуляризації та пригнічення росту пухлини.

Показання для застосування ЛЗ: метастатичний колоректальний рак, метастатичний рак молочної залози, розповсюджений та/чи метастатичний рак нирки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: метастатичний рак молочної залози – 10 мг/кг 1 раз кожні 14 днів чи 15 мг/кг 1 раз кожен 21 день в/в тривало інфузійно; метастатичний колоректальний рак – можлива попередня схема або 5 мг/кг 1 раз кожні 14 днів чи 7,5 мг/кг 1 раз кожен 21 день в/в інфузійно тривало; розповсюджений метастатичний чи рецидивуючий не дрібноклітинний рак легені – комбінація з похідними платини протягом 6 курсів з наступною монотропією до появи ознак прогресування захворювання – в комбінації з цисплатином 7,5 мг/кг 1 раз кожен 21 день в/в, в комбінації карбоплатином 15 мг/кг 1 раз кожен 21 день в/в; розповсюджений та/чи метастатичний рак нирки – 10 мг/кг 1 раз кожні 14 днів в/в, з появою ознак прогресування захворювання терапію препаратом припинити; необхідну дозу розводять до загального об'єму 100 мл стерильним 0,9% р-ном натрію хлориду; початкову дозу вводять протягом 90 хв в/в після хіміотерапії: пари хорошій переносимості наступну дозу можна вводити протягом 60 хв, якщо інфузія тривалістю 60 хв добре переноситься, то наступне введення можна проводити протягом 30 хв.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система – АГ, артеріальна тромбоемболія, тромбоз глибоких вен, хр.серцева недостатність, інфаркт міокарда, інсульт, транзиторна ішемічна атака; система кровотворення – лейкопенія, нейтропенія, анемія; ШКТ – біль у животі, діарея, закреп, ректальна кровотеча, стоматит, кровоточивість ясен, перфорація ШКТ; органи дихання – носова кровотеча, задишка, риніт; шкірні покриви – сухість шкіри, ексфоліативний дерматит, зміна кольору шкіри; ЦНС – спотворення смаку, анорексія, синкопа, ішемія судин головного мозку; органи зору – порушення зорової функції, місцеві реакції – біль у місці ін’єкції; інші – астенія, абсцес, сепсис, підвищення t° тіла, вагінальні кровотечі; зміна лабораторних показників – протеїнурія, гіпокаліємія; гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія, гіперглікемія, підвищення рівня лужної фосфатази крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, метастатичне ураження ЦНС, вагітність, лактація, дитячий вік, ниркова та печінкова недостатності.

Форма випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну 100 мг/ 4 мл, 400 мг/16 мл.

Торгова назва:

ІІ. Авастин, «Дженентек Інк.», США для «Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд», Швейцарія.

₴₴₴

· Ритуксимаб (Rituximab)* (див. п.18.1.13.4. розділу «Імуномодулятори та протиалергічні засоби»)

· Цетуксимаб (Cetuximab) *

Фармакотерапевтична група: L01ХС06 - антинеопластичні препарати. Моноклональні антитіла.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: химерне моноклональне антитіло IgGl, спрямоване проти рецептора епідермального фактора росту (РЕФР); сигнальні шляхи РЕФР залучені в контроль виживання клітини, в розвиток клітинного циклу, ангіогенез, міграцію клітин і клітинні інвазії/метастази; зв’язується з РЕФР з афінністю, яка приблизно в 5–10 разів перевищує таку, що характерна для ендогенних лігандів; блокує зв’язування ендогенних лігандів РЕФР, що призводить до інгібування функцій рецепторів; далі індукує інтерналізацію РЕФР, що може призводити до негативної регуляції рецептора; сенсибілізує цитотоксичні імунні ефекторні клітини щодо експресуючих РЕФР пухлинних клітин; in vitro та in vivo інгібує проліферацію і індукує апоптоз пухлинних клітин людини, що експресують РЕФР; іn vitro інгібує продукцію ангіогенних факторів в пухлинних клітинах і блокує міграцію ендотеліальних клітин; іn vivo інгібує продукцію ангіогенних факторів в пухлинних клітинах і знижує активність неоваскуляризації і метастазування пухлин; поява антихимерних антитіл у людини (ЛАХА) є результатом дії класу химерних антитіл; вимірювані титри ЛАХА виявляються у 4,9% хворих з частотами від 0% до 8,5%; на сьогодні відсутні чіткі дані про нейтралізуючу дію ЛАХА на цетуксимаб - поява ЛАХА не корельована з розвитком реакції гіперчутливості або іншими небажаними ефектами цетуксимабу.

Показання для застосування ЛЗ: метастатичний рак прямої і ободової кишки (у комбінації з іринотеканом) у хворих з безуспішним застосуванням цитотоксичної терапії, що містить іринотекан; локальні форми сквамозного раку шкіри голови та шиї (у комбінації з променевою терапією).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: обов’язковий аналіз експресії РЕФР в лабораторії; перед першим та кожним наступним вливанням пацієнтам слід призначати премедикацію антигістамінними препаратами; призначають один раз на тиждень: перша доза 400 мг/м² протягом 120 хв, надалі щотижнева доза 250 мг/м² протягом 60 хв; максимальна швидкість інфузії не повинна перевищувати 10 мг/хв.; метастатичний колоректальний рак (монотерапя або у комбінації з іринотеканом): для визначення дози іринотекану, що призначається одночасно, слід звертатися до інформації про даний лікарський препарат, іринотекан не можна призначати раніше, ніж за 1 год після закінчення інфузії цетуксимабу; продовжувати лікування цетуксимабом до реєстрації прогресування основного захворювання; цетуксимаб вводиться в/в через лінію фільтрації з використанням інфузійного насоса, гравітаційної крапельної системи або шприцевого насоса; сквамозний рак шкіри голови та шиї в комбінації з променевою терапією - терапію цетуксимабом призначати за тиждень до початку променевої терапії і продовжувати до кінця променевої терапії; рецидивуючий та/або метастазуючий сквамозний рак голови та шкіри – монотерапія; лікування продовжувати до реєстрації прогресування основного захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при комбінованому застосуванні з іринотеканом небажані ефекти доповнювались такими, що є очікуваними при призначенні іринотекану (діарея, нудота, блювання, стоматити, лихоманка, лейкопенія, облисіння); клінічно значущих відмінностей між людьми з різною статтю не виявилось; у комбінації з місцевою променевою терапією голови та шиї додатково відзначаються небажані ефекти, властиві променевій терапії (стоматити, променеві дерматити, дисфагія, лейкопенія, в основному представлена лімфоцитопенією); описувались випадки диспное як частина реакції гіперчутливості, яке може бути тяжким і тривалим; якщо виникає диспное під час курсу застосування цетуксимабу, рекомендується, відповідно, дослідити його на предмет виявлення ознак прогресуючих захворювань легень (інтерстиціальних легеневих захворювань); шкірні реакції - якщо у хворого виявляються важкі шкірні реакції (3 ступінь; НІР-ЗКТ), застосування необхідно перервати, поновлення терапії при зниженні реакції до 2 ступеня; терапію можна поновити на більш низькому дозовому рівні (200 мг/м² після другого виникнення реакції і 150 мг/м² – після третього), якщо реакція знизилась до 2 ступеня; якщо тяжкі шкірні реакції розвиваються в четвертий раз або не знижуються до 2 ступеня вираженості, необхідно остаточно припинити застосування цетуксимабу; досліджені тільки хворі з адекватним рівнем функціонування нирок і печінки та з наступними параметрами - Hb < 9 г/дл; лейкоцити <3,0х10⁹/л; абсолютне число нейтрофілів <1,5х10⁹/л; тромбоцити <100х10⁹/л; імунна система - реакції гіперчутливості (гарячка, озноб, нудота, висип або диспное) 3 або 4 ступеня зазвичай розвиваються під час першої інфузії або протягом 1 год після неї, можливий швидкий розвиток обструкції дихальних шляхів (бронхоспазм, стридор, хрипоту, утруднення при розмові), уртикарії і/або гіпотензії; порушення з боку очей - кон’юнктивіти; шкіра і підшкірна клітковина – часто акнеподібний висип і/або порушення зі сторони нігтів (пароніхія) - розвиваються протягом першого тижня терапії, зникають без наслідків після переривання лікування, якщо враховуються зміни в режимі дозування.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату III або IV ступеня.

Форма випуску ЛЗ: р-н для інфузій, 2 мг/мл по 50 мл.

Торгова назва:

ІІ. Ербітукс, «Merck KGaA», Німеччина

₴₴₴

19.1.6. Інші антинеопластичні засоби

· Прокарбазин (Procarbazine) *

Фармакотерапевтична група: L01XD01 - антинеопластичні засоби. Алкілуючі засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: цитостатичний препарат; порушує процеси трансметилювання; відсутність нормально функціонуючої транспортної РНК сприяє порушенню синтезу ДНК, РНК і білків; важливим компонентом у механізмі дії є утворення перекису водню (результат аутооксигенації); перекис водню сприяє погіршенню процесів транскрипції; блокує активність МАО, чим викликає накопичення тираміну і збільшення вмісту норепінефрину у закінченнях симпатичної нервової системи і підвищення АТ.

Показання для застосування ЛЗ: лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна), злоякісний ретикульоз, гістіоцитарна лімфома, макроглобулінемія Вальденстрема, лімфоцитарна лімфома, хвороба Брилла - Сіммерса, істинна поліцитемія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: монотерапія: починати з малих доз і поступово збільшувати їх до вищої добової пероральної (250-300 мг): 1-й день - 50 мг, 2-й - 100 мг, 3-й - 150 мг, 4-й - 200 мг, 5-й - 250 мг, 6-й і наступні дні - 250-300 мг; при виникненні лейкопенії або тромбоцитопенії прийом треба тимчасово припинити; після відновлення нормального вмісту лейкоцитів і тромбоцитів можна знову призначити підтримуючі дози (50-150 мг на добу); комбінована терапія (у складі цитостатичних схем 100 мг/м²/добу протягом 10-14 днів): дорослим - по 2-4 мг/кг/добу одноразово або розділити на декілька прийомів і прийняти протягом першого тижня, потім переходять на дозу із розрахунку 4-6 мг/кг і проводять терапію до появи ознак насичення (лейкопенія і тромбоцитопенія), після чого призначають підтримуючу дозу із розрахунку 1-2 мг/кг/добу; дітям будь-якого віку - по 50 мг 1 раз/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - втрата апетиту, нудота, блювання; рідко - холестатична жовтуха; органи кровотворення - пригнічення функцій кісткового мозку, лейкопенія, тромбоцитопенія; нервова система - головний біль, парестезія, нейропатія, атаксія; АР - висип, кропив’янка, свербіж; інші - випадання волосся, азооспермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, тяжка лейкопенія і тромбоцитопенія, порушення функцій нирок і печінки.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 50 мг № 50.

Торгова назва:

ІІ. Прокарбазин-Неон, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США

₴₴₴

· Третиноїн (Tretinoin) *

Фармакотерапевтична група: L01XX14 - протипухлинні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: системний ретиноїд, індуктор диференціації клітин.; індукує диференціацію і пригнічує проліферацію трансформованих кліток гемопоезу, у тому числі при мієлолейкозі у людини; механізм дії при г. промієлоцитарному лейкозі (ГПМЛ) полягає в зміні зв’язування трансретиноєвої кислоти з ядерними рецепторами ретиноєвої кислоти (РРК), причому a-рецептор ретиноєвої кислоти також змінюється внаслідок злиття з білком PML.

Показання для застосування ЛЗ: г. промієлоцитарний лейкоз з метою індукції ремісії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добова доза становить 45 мг/м² перорально, в два прийоми для дорослих (8 капс.); для дітей така сама доза (45 мг/м²), якщо не виникають тяжкі токсичні явища (наприклад, нестерпний головний біль); лікування потрібно продовжувати від 30 до 90 днів, до досягнення повної ремісії, після чого перейти на стандартну схему консолідуючої хіміотерапії; якщо ремісія настала при монотерапії, змінювати його дозу при підключенні хіміотерапії не потрібно; при нирковій або печінковій недостатності необхідно зменшити дозу до 25 мг/м².

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше - симптоми гіпервітамінозу А; рідше - ураження шкіри та слизових оболонок (сухість шкіри, еритема, висипання, свербіж, посилене потовиділення, алопеція, хейліт, сухість слизових оболонок порожнини рота, носа, кон’юнктиви, виразки на слизовій оболонці статевих органів, с-м Світа, вузлувата еритема); ЦНС - головний біль, внутрішньочерепна гіпертензія (головним чином у дітей), пропасниця, озноб, запаморочення, сплутаність свідомості, тривожність, збудження, депресія, парестезії, безсоння, слабкість; органи чуття - порушення зору і слуху; кістково-м’язова система - біль у кістках, біль у грудній клітці, у поодиноких випадках – міозит; ШКТ - нудота, блювання, біль у животі, діарея, закрепи, зниження апетиту, панкреатит; порушення обміну речовин, печінки та нирок - підвищення концентрації тригліцеридів, холестерину, креатиніну в сироватці крові, підвищення активності трансаміназ (АЛТ, АСТ), гіперкальціємія; органи дихання - плевральний випіт, задишка, дихальна недостатність, бронхоспазм; серцево-судинна система - порушення серцевого ритму, припливи, набряки, окремі випадки тромбозу; система кровотворення - поодинокі випадки тромбоцитозу, вираженої базофілії з клінічно вираженою гіпергістамінемією чи без неї, головним чином у пацієнтів з рідкісним варіантом ОПАЛ з базофільною диференціацією; рішення щодо переривання терапії ґрунтується за співвідношенням переваг лікування та ризику виникнення побічних ефектів.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність і лактація; одночасний прийом тетрациклінів, міні-пілей з прогестероном і вітаміну А.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 10 мг № 100

Торгова назва:

ІІ. Вісаноїд, «R.P. Scherer GmbH & Co.KG» для «F.Hoffmann-La Roche Ltd», Німеччина/Швейцарія

₴₴₴

19.2. Ферментні препарати та інгібітори ферментів

19.2.1. Ферментні препарати

· Аспарагіназа (Asparaginase) *

Фармакотерапевтична група: L01XX02 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: фермент, що каталізує розщеплення L-аспарагіну до аспарагінової кислоти та амонію; максимум активності щодо пригнічення проліферації відмічається у постмітотичній G1-фазі клітинного циклу; дія базується на зниженні рівня L-аспарагіну в лейкемічних пухлинних клітинах; лікування спрямовано на розщеплення незамінимої амінокислоти L-аспарагіну до аспарагінової кислоти та амонію, це приводить до зниження рівня L-аспарагіну та в кінцевому результаті до пригнічення синтезу білка.

Показання для застосування ЛЗ: г.лімфобластний лейкоз у дітей та дорослих, неходжкінські лімфоми у дітей.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: розводиться у 250-500 мл фізіологічного р-ну або 5% р-ні глюкози та вводиться протягом кількох год; для в/м введення виготовлений р-н не потребує подальшого розведення; для попередження можливої реакції гіперчутливості, зумовленої Ig E, проводять внутрішньошкірні тести перед початком терапії та її закінченням; оскільки АР є не тільки Ig Е-зумовленими, а існують і різновиди Ig М– зумовленої чутливості, доцільним є проведення і в/в тесту у випадку в/в застосування (1 000 МО в/в короткою інфузією за 1 год до початку терапії; середня доза під час монотерапії аспарагіназою становить для в/в введення 200 МО/кг/добу для дітей та дорослих або 6 000 МО/м²/добу; доза може бути збільшена до 1 000 МО/кг і більше, залежно від індивідуальної клінічної відповіді; вищі дози (1 500 МО/кг або 45 000 МО/м² та вище) призначаються циклічно (наприклад, двічі на тиждень); такі високі дози повинні призначатися тільки в/в; у складі комбінованої хіміотерапії призначається з іншими цитостатичними препаратами згідно спеціальних правил дозування, шляхів введення та терміну (періоду) терапії; середні дози для в/м введення є 100-400 МО/кг/добу і 3 000-12 000 МО/м²/добу (в/м не можна вводити більше 5 000 МО в 2 мл в одне місце ін.).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості до препарату – висипання, уртикарії, а у поодиноких випадках - дихальна недостатність з летальним анафілактичним шоком; висока температура (гіперпірексія); дисфункція підшлункової залози, яка призводить до гострого панкреатиту, геморагічного панкреатиту, зниження толерантності до глюкози та зниження рівня інсуліну, а також часті гіперглікемічні кризи, які вимагають введення інсуліну, можливий кето ацидоз; порушення коагуляції крові та фібринолізу (зниження фібриногену, IX, XI факторів, рівня антитромбіну III, протеїну С і плазміногену) - тромбоемболічні ускладнення, цереброваскулярні ускладнення – тромбози (ризик тромбозу підвищується після закінчення терапії), тромбоемболії, кровотечі (ризик кровотечі підсилюється при тромбоцитопенії або сепсисі); знижується альбумін сироватки; інші побічні ефекти - нудота, блювання та анорексія; порушення азотистого обміну в крові; підвищення рівня сечової кислоти у крові; патологічна сонливість або збудження, судоми; транзиторний і вторинний гіпотиреоз і зниження тироксинзв’язуючого білка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: панкреатит (гострий або в анамнезі), гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін’єкцій по 10000 МО, 5000 МО у фл. № 5

Торгова назва:

І. L-аспарагіназа, ТОВ "Авант"	₴₴₴
ІІ. L-аспарагіназа, LOK-BETA Pharmaceuticals PVT.LTD, Індія	н/д
Аспарагіназа 10 000 Медак, 5 000 Медак, «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴
5 000 Медак, «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴

· Пегаспаргаза (Pegaspargase) *

Фармакотерапевтична група: L01XX24 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: лейкемічні клітини не здатні синтезувати аспарагін через відсутність утворюючих ферментів, їх виживання залежить від екзогенного джерела аспарагіну; швидке виснаження пулу аспарагіну при лікуванні ферментом L-аспарагіназою вбиває лейкемічні клітини, в той же час нормальні клітини менш чутливі до швидкого виснаження завдяки своїй здатності синтезувати аспарагін; цей підхід у терапії базується на специфічному метаболічному впливі на бластні клітини, що не продукують аспарагін-синтетазу.

Показання для застосування ЛЗ: г.лімфобластна лейкемія у дітей та дорослих у разі розвитку у них гіперчутливості до нативних форм L-аспарагінази (у комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами для терапії реіндукції ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м або в/в з метою індукції, консолідації ремісії або підтримуючої терапії (в/м введення переважне завдяки зниженню ризику гепатотоксичності, коагулопатій, гастроінтенстинальних і ниркових розладів); при в/м введенні максимальний об’єм для одноразового введення повинен бути не більше 2 мл для дітей та 3 мл- для дорослих; рекомендована доза пегаспаргази - 2 500 МО/м²один раз у 2 тижні, дітям з площею поверхні тіла > 0,6 м² вводять 2 500 МО/м²один раз у 2 тижні (еквівалентно 3,3 мл пегаспаргази), а з площею поверхні тіла < 0,6 м² вводять 82,5 МО/кг (еквівалентно 0,1 мл пегаспаргази); застосування пегаспаргази як монотерапії індукції ремісії можливо тільки у випадках, коли не можна застосовувати комбінований режим з такими препаратами, як вінкристин, метотрексат, цитарабін, даунорубіцин або доксорубіцин, через токсичність, а також внаслідок специфічних показань з боку хворого або його рефрактерності до іншої терапії; після досягнення ремісії застосовується підтримуюча терапія; в/в пегаспаргаза вводитися краплинно протягом 1-2 год у 100 мл 0,9% р-ну хлориду натрію або у 5% декстрозі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше АР (висипання, еритема, набряк, біль, підвищення температури, озноб, уртикарії, диспное та бронхоспазм), підвищення печінкових ферментів, нудота та/або блювання, нездужання; рідше - анафілактичні реакції, диспное, підвищена чутливість у місці ін’єкції, набряк губ, висипання, уртикарії, біль у животі, озноб, біль у кінцівках, гіпотензія, тахікардія, тромбоз, анорексія, діарея, жовтуха, порушення функцій печінки, зниження коагуляційного потенціалу, ДВЗ-синдром, зниження рівня фібриногену, гемолітична анемія, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія, підвищення тромбопластину, біль у місці ін’єкції, білірубінемія, гіперглікемія, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, периферичні набряки, підвищення АЛТ/АСТ, артралгія, міалгія, судоми, головний біль, нічний піт, парестезії; рідко - бронхоспазм, петехіальний висип, набряк обличчя, анасарка, сепсис, септичний шок, біль у грудях, ендокардит, гіпертензія, обстипація, метеоризм, біль у животі, гепатомегалія, підвищення апетиту, жирове переродження печінки, розлади коагуляції, зниження рівня тромбоцитів, пурпура, підвищення амілази, набряк, спрага, гіпонатріємія, зменшення маси тіла, біль у кістках, порушення з боку суглобів, збентеження, запаморочення, емоційна лабільність, кашель, носова кровотеча, інфекція верхніх дихальних шляхів, проста еритема, гематурія, часте сечовиділення та аномалії ниркових функцій.

Протипоказання до застосування ЛЗ: г.панкреатит або панкреатит в анамнезі; серйозні геморагічні ускладнення, тяжкі алергічні реакції в анамнезі (генералізовані уртикарії, бронхоспазм, набряк гортані, гіпотензія).

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій 3750 МО фл. 5мл, №1

Торгова назва:

ІІ. Онкаспар, «Medac GmbH», Німеччина

н/д

19.2.2. Інгібітори ферментів

· Анастрозол (Anastrozole)*

Фармакотерапевтична група: L02BG03 - антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інгібітори ферментів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: потужний і високо вибірковий інгібітор ароматази, ферменту, який бере участь в трансформації в периферійних тканинах андростендіону в естрон; естрон далі перетворюється в естрадіол; зниження рівня циркулюючого естрадіолу виявляє терапевтичний ефект у жінок з раком молочної залози.

Показання для застосування ЛЗ: поширений рак молочної залози у жінок у постменопаузі; рання стадія раку молочної залози (допоміжний засіб) у жінок у постменопаузі з позитивним результатом тесту на чутливість до естрогенів, у яких неможливо застосовувати тамоксіфен через високий ризик розвитку тромбоемболії або аномалій ендометрія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі, включаючи осіб похилого віку - по 1 мг внутрішньо 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: приливи, сухість піхви та потоншання волосся; інколи - розлади ШКТ (анорексія, нудота, блювання та діарея), астенія, біль у суглобах або зменшення їх рухомості, сонливість, головний біль або висипання, порушення з боку шкіри та слизових оболонок (поліморфна еритема і с-м Стівенса-Джонсона); при наявності метастазів у печінку - підвищення рівня глутаматтрансферази і лужної фосфатази.

Протипоказання до застосування ЛЗ: пременопауза, вагітність, лактація, тяжкі ниркові порушення (кліренс креатиніну <20 мл/хв), печінкова недостатність, гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 1 мг № 28

Торгова назва:

І. Анастрозол, ВАТ "ХФЗ "Червона зірка" для ТОВ "Фармацевтичний завод "Фармадом"	н/д
Армотраз, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
ІІ. Анастера, Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A., вироблено "Laboratory Blipack S.A.", Аргентина	₴₴₴
Аримідекс, «AstraZeneca Pharmaceuticals LP» для «AstraZeneca UK Limited», США/Великобританія	₴₴₴
Армотраз, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Тексол, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д

Бортезоміб (Bortezomib) *

Фармакотерапевтична група: L01XX32 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: оборотний високоселективний інгібітор активності протеасоми 26S, ефір манітолу і боронової кислоти; викликає гальмування протеолізу і призводить до апоптозу; мієломні клітини у тисячу разів чутливіші до апоптозу, викликаного бортезомібом, ніж нормальні плазматичні клітини; сприяє зменшенню кількості антиапоптозних факторів, запальних молекул, молекул клітинної адгезії (що дозволяють сполучним клітинам приєднуватись до клітин кісткового мозку) та цитокінів (що стимулюють ріст клітин мієломи); викликає уповільнення росту багатьох експериментальних людських пухлин, множинної мієломи включно.

Показання для застосування ЛЗ: множинна мієлома.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в струминно протягом 3-5 сек; початкова доза становить 1,3 мг/м² 2 рази на тиждень протягом двох тижнів (1, 4-, 8 та 11 день) з наступною 10-денною перервою (12 – 21-й дні); цикл лікування становить 21 день; інтервал мід наступними введеннями не менше 72 год; ефективність оцінюють після проведення 3 і 5 циклів лікування; при досягненні повної клінічної відповіді рекомендовано 2 додаткових цикли; при частковій відповіді - продовжити терапію до 8 циклів; при розвитку негематологічного токсичного ефекту 3-го ступеня або гематологічної токсичності 4-го ступеня (за винятком нефропатій), лікування припиняється; після зникнення симптомів токсичності лікування відновлюється в дозі, що знижена на 25 %; якщо симптоми токсичності не зникають, то варто розглянути можливість відміни бортезомідому, якщо тільки переваги від його застосування не перевищують ризик; препарат розводять 0,9% р-ном натрію хлориду (3,5 мл) до концентрації 1 мг/мл, тривалість розведення не повинна перевищувати 2 хв; р-н після приготування вводять шляхом 3-5-сек в/в болюсної ін.; не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення та лімфатична система - тромбоцитопенія, анемія, нейтропенія, лейкопенія, лімфопенія; зміни лабораторних показників – підвищення рівня лактатдегідрогенази крові; метаболічні порушення – втрата апетиту, зменшення маси тіла, зневоднення, гіперглікемія, гіпокалієемія; ШКТ - нудота, блювання, діарея, запор, зниження апетиту, черевний біль, диспепсія, рідке випорожнення, метеоризм, здуття живота, гикавка, виразки у роті, фаринголарингеальний біль, стоматит, сухість у роті; ниркова та сечовивідна система – порушення функції нирок, дизурія; репродуктивна система – біль в яєчках, порушення еректильної функції; периферична і центральна нервова система – периферична нейропатія, периферична сенсорна нейропатія, головний біль, парестезія, запаморочення, порушення смакових відчуттів, гостра периферична нейропатія, полінейропатія, дизестезія, гіпоестезія, тремор; психічні розлади – безсоння, стурбованість, сплутаність свідомості, депресія; органи зору та слуху – зниження різкості зору, очний біль, запаморочення (вертиго); серцево-судинна система – ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску, гематоми, флебіт, гіпертензія; органи дихання – задишка, носові кровотечі, задишка під час навантажень, кашель, ринорея; шкіра та придатків – шкірний висип, свербіж, еритема, набряклість навколо очей, кропив’янка, підвищення потовиділення, сухість шкіри, екзема; кістково-м’язова система – міальгія, біль у кінцівках, артралгія, м’язові судоми, біль у кістках, периферичні набряки, м’язова слабкість, біль у попереку, скелетно-м’язовий біль; інфекційні та інвазійні ускладнення - Herpes zoster, Herpes simplex, пневмонія, бронхіт, синусит, назофарингіт; загальні ускладнення - слабкість, підвищення температури тіл, підвищена втомлюваність, озноб, нездужання, грипозний стан, набряки, набряки кінцівок, біль, летаргія, біль у грудях, астенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, гостра печінкова недостатність.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для в/в введення по 3,5 мг у фл. № 1

Торгова назва:

ІІ. Бортенад, Natco Pharma Limited, Індія	₴₴₴
Велкейд®, «Ben Venue Laboratories Inc» для «Janssen-Cilag International N.V.», США/Бельгія	₴₴₴

· Гефітиніб (Gefitinib)

Фармакотерапевтична група: L01XX31 - антинеопластичні засоби (інгібітор протеїнтирозинкінази)

Основна фармакотерапевтична дія: селективний інгібітор тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту, експресія яких спостерігається в багатьох солідних пухлинах; гальмує ріст різних ліній пухлинних клітин людини, метастазування і ангіогенез, а також прискорює апоптоз пухлинних клітин, підвищує протипухлинну активність хіміотерапевтичних препаратів, променевої і гормональної терапії.

Показання для застосування ЛЗ: місцево-розповсюджений або метастатичний недрібноклітинний рак легені, рефрактерний до режимів хіміотерапії, що містить похідні платини і доцетаксел

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо, по 250 мг 1 р/добу, незалежно від прийому їжі.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: органи кровотворення – гематурія, носова кровотеча, гіпокоагуляція і/або підвищення частоти кровотеч на фоні прийому варфарину; ШКТ - діарея (в окремих випадках виражена), нудота, блювання, анорексія, стоматит, дегідратація, безсимптомне підвищення активності "печінкових "трансаміназ, панкреатит; орган зору - кон’юнктивіт, блефарит, оборотна ерозія рогівки, порушення росту вій; дихальна система - інтерстиціальна пневмонія; шкірні покриви - висип (пустульозний), свербіж, сухість шкіри на фоні еритеми, зміни нігтів, алопеція, токсичний епідермальний некроліз і мультиформна ексудативна еритема; АР - ангіоневротичний набряк, кропив’янка; інші - астенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, вагітність, період лактації, дитячий і підлітковий вік (безпека й ефективність не встановлені).

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 250 мг.

Торгова назва:

ІІ. Гефтинат 250, Натко Фарма Лімітед, Індія

₴₴₴

Сорафеніб (Sorafenib)

Фармакотерапевтична група: L01ХЕ05 - протипухлинний препарат, інгібітор протеїнкіназ.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібітор низки ферментів із групи кіназ, що знижує проліферацію пухлинних клітин in vitro; інгібує численні внутрішньоклітинні кінази (c-CRAF, BRAF та мутовану BRAF) та кінази клітинної поверхні (KIT, FLT-3, RET, VEGFR-1, VEGFR-2, VEGFR-3 і PDGFR-β); багато з яких приймає участь у передачі сигналу пухлинним клітинам, ангіогенезі і апоптозі; пригнічує ріст пухлини людської гепатоцелюлярної карциноми та нирково-клітинного раку та низки інших людських пухлинних ксенотрансплантантів у мишей з видаленим тимусом; на моделях людської гепатоцелюлярної карциноми та нирково-клітинного раку відзначалося зменшення ангіогенезу в пухлинній тканині та зростання апоптозу пухлинних клітин; на моделі людської гепатоцелюлярної карциноми спостерігалося зменшення передачі сигналу пухлинним клітинам.

Показання для застосування ЛЗ: розповсюджений нирково-клітинний рак; гепатоцелюлярна карцинома.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована добова доза сорафенібу становить 800 мг, добова доза призначається в два приймання; лікування продовжують доти, доки відзначається клінічна ефективність препарату або до появи неприйнятної токсичної дії; в разі виникнення очікуваних небажаних реакцій може бути необхідним тимчасове припинення застосування і/або зменшення дози, у разі необхідності дозу можна знизити до 400 мг 1 р/добу; безпека і ефективність призначення сорафенібу дітям не встановлена; пацієнтам літнього віку (старше 65 років) корекція дози препарату не потрібна; не потрібно коригувати дозу препарату залежно від статі та маси тіла пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: діарея, висипання, алопеція та долонно-підошвова еритродизестезія (долонно-підошвовий шкірний с-м); анорексія, головний біль, гіпертензія, припливи, діарея, нудота, блювання, закреп, висипання, алопеція, свербіж, еритема, сухість шкіри, лущення шкіри, артралгія, біль у кінцівках, втомлюваність, астенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 200 мг.

Торгова назва:

ІІ. Нексавар®, "Bayer HealthСare AG", Німеччина

н/д

· Екземестан (Exemestane) *

Фармакотерапевтична група. L02BG06 - Інгібітори ферментів. Антинеопластичні та імуномодулюючі агенти.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: необоротний стероїдний інгібітор ароматази, подібний за своєю структурою до природної речовини андростендіону; діє шляхом блокування утворення естрогенів шляхом інгібування ароматази; механізм дії зумовлений необоротним зв’язуванням з активним фрагментом ферменту, що призводить до інактивації останнього; у постменопаузі знижує концентрацію естрогенів у сироватці крові, починаючи з дози 5 мг; максимальне зниження (> 90 %) досягається при застосуванні дози 10 – 25 мг; у пацієнток у постменопаузі з діагнозом рак молочної залози, які отримували 25 мг щоденно, загальний рівень ароматази знижувався на 98%; не має прогестогенної та естрогенної активності; виявляється лише незначна андрогенна активність (при застосуванні високих доз); при багаторазовому введенні доз протягом доби не впливав на синтез кортизолу та альдостерону у надниркових залозах, що підтверджує вибірковість дії, тому немає необхідності у замісній терапії глюкокортикоїдами та мінералокортикоїдами; незначне підвищення рівнів лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів у сироватці відмічається навіть при низьких дозах; цей ефект розвивається за принципом зворотного зв’язку, на рівні гіпофіза.

Показання для застосування ЛЗ: поширений рак молочної залози у жінок у природній чи індукованій постменопаузі, в яких виявлено прогресування хвороби на фоні антиестрогенної терапії, а також терапії нестероїдними інгібіторами ароматаз або прогестинами.

Спосіб застосування і дози ЛЗ: дорослі та пацієнтки похилого віку - приймати по 25 мг/добу щоденно бажано після їди; при появі ознак прогресування пухлинного захворювання лікування слід припинити; при недостатності функції печінки або нирок корекція дози не потрібна.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: побічні ефекти були незначними чи помірно вираженими; найчастіше - нападоподібні відчуття жару (припливи), нудота, стомлюваність, пітливість і запаморочення; рідше - головний біль, безсоння, біль у животі, анорексія, депресія, алопеція, периферичні набряки (набряки стоп, гомілок), закреп або диспепсія, епізоди зниження рівня лімфоцитів (особливо у пацієнток із вихідною лімфопенією, однак середній рівень лімфоцитів протягом достатньо тривалого часу у цих пацієнток достовірно не змінювався); у поодиноких випадках – тромбоцитопенія, лейкопенія; зрідка - збільшення показників функціональних тестів печінки у сироватці, а також збільшення рівня лужної фосфатази (переважно у пацієнток з метастазами у печінку та кістки, а також за наявності інших уражень печінки).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація.

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті цукровою оболонкою, по 25 мг № 30

Торгова назва:

ІІ. Аромазин, «Pfizer Italia S.r.l.» для «Pfizer Inc.», Італія/США	₴₴₴
Аромазин, «Pharmacia Italia S.p.A.»; «Pharmacia Italia S.p.A.» компанія групи «Pfizer» для «Pfizer Inc», Італія/США	₴₴₴

Ерлотиніб (Erlotinib)

Фармакотерапевтична група: L01XX34 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: потужний інгібітор тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту HER1/РЕФР; тирозинкіназа відповідає за процес внутрішньоклітинного фосфорилювання HER1/РЕФР; HER1/РЕФР експресується на поверхні як нормальних, так і ракових клітин; інгібування фосфотирозину EGFR зупиняє ріст ліній пухлинних клітин та/або призводить до їх загибелі.

Показання для застосування ЛЗ: місцевопоширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені після неефективної однієї або більше схем хіміотерапії; місцевопоширений, метастатичний рак підшлункової залози чи неоперабельний рак підшлункової залози у комбінації з гемцитабіном.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: метастатичний недрібноклітинний рак легені - 150 мг/добу за 1 год або через 2 год після прийому їжі тривало; рак підшлункової залози - 100 мг/добу за 1 год або через 2 год після прийому їжі тривало в комбінації з гемцитабіном.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше – висипання, діарея I і II ступеня тяжкості, не вимагають втручання; середній час до виникнення висипань – 8 днів, до початку діареї – 12 днів; ШКТ – анорексія, діарея, блювання, стоматит, диспепсія, біль у животі, також можуть спостерігатись шлунково-кишкові кровотечі; гепатобіліарна система – порушення функції печінки (включаючи підвищення АЛТ, АСТ, білірубіну), які в основному швидко зникають, легкого або помірного ступеня тяжкості або пов’язані з метастазами в печінку; органи зору – кон’юнктивіт, сухий кератокон’юнктивіт, кератит, в окремих випадках виразки рогівки; дихальна система – кашель, задишка, носові кровотечі, в окремих випадках – інтерстиційні захворювання легень (інтерстиційна пневмонія, облітеруючий бронхіоліт, фіброз легень, гострий респіраторний дистрес-синдром та інфільтрація легень, включаючи випадки з фатальним результатом); нервова система та психічна сфера – головний біль, нейропатія, депресія; шкірні покриви – висипання, алопеція, сухість шкіри, свербіж; інші – гарячка, втомлюваність, тяжкі інфекції (з або без нейтропенії, пневмонія, сепсис, фіброзне запалення підшкірної клітковини, зниження маси тіла).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 25 мг, 100 мг, 150 мг

Торгова назва:

ІІ. Ерлонат, Natco Pharma Limited, Індія	₴₴₴
Тарцева, «Schwarz Pharma Manufacturing Inc.» за ліцензією «F.Hoffmann-La Roche Ltd» пакування «F.Hoffmann-La Roche Ltd»; «Ivers-Lee AG», США/Швейцарія/Швейцарія	₴₴₴

Іматиніб (Imatinib)*

Фармакотерапевтична група: L01XX28 – антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинний засіб, активний інгібітор протеїнтирозинкінази (Bcr-Abl тирозинкінази) на клітинному рівні; вибірково пригнічує проліферацію і стимулює апоптоз у Ph+-позитивних Bcr-Abl клітинних лініях, а також у щойно уражених лейкозних клітинах (при наявністі в лейкоцитах філадельфійської хромосоми при хр. позитивному мієлолейкозі і гострому лімфоїдному лейкозі; ефективний інгібітор рецепторів тирозинкінази для тромбоцитарного фактора росту (PDGF) і фактора стовбурових клітин (SCF), пригнічує клітинні реакції, обумовлені вказаними фокторами; іn vitro пригнічує проліферацію і стимулює апоптоз у клітинах шлунково-кишкової стромальної пухлини, що виражається в активації kit-мутації; .

Показання для застосування ЛЗ: хр.мієлолейкоз у дорослих (бластний криз, фаза акселерації, хр.фаза у разі неефективності попередньої терапії інтерфероном-альфа); неоперабельні і/або метастатичні злоякісні стромальні пухлини ШКТ (GIST) у дорослих; хр.фаза хр.мієлолейкозу у дітей старше 3 років у разі рецидиву захворювання після пересадки стовбурових клітин або у разі неефективності попередньої терапії інтерфероном-альфа.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при хр.мієлолейкозі доза залежить від фази захворювання - при хр.фазі доза 400 мг/добу; при фазі акселерації і при бластному кризі – 600 мг/добу, дозу приймають 1 р/добу під час їжі, запиваючи повною склянкою води; лікування – довготривале, з метою досягнення і підтримання клінічної і гематологічної ремісії; за умови відсутності побічних ефектів і вираженої нейтропенії або тромбоцитопенії, можливе збільшення дози в таких випадках: прогресування захворювання, відсутність задовільної гематологічної відповіді після як мінімум 3 місяців лікування, втрата досягнутої раніше гематологічної відповіді; у хворих із хр.фазою доза може бути збільшена до 600 мг/добу; у фазі акселерації або при бластному кризі доза може бути збільшена до 800 мг/добу (у 2 прийоми по 400 мг); іноді потрібна корекція дози залежно від динаміки рівнів нейтрофілів і тромбоцитів у крові - при хр.фазі хр.мієлолейкозу при зниженні нейтрофілів <1,0х10⁹/л і/або числа тромбоцитів <50х10⁹/л відмінити препарат доти, поки число нейтрофілів не буде ≥ 1,5х10⁹/л і тромбоцитів ≥ 75х10⁹/л; після чого слід продовжити лікування іматинібом у дозі 400 мг/добу; при повторному зниження нейтрофілів <1,0х10⁹/л і/або числа тромбоцитів <50х10⁹/л не слід приймати препарат доти, поки число цих формених елементів не досясне допустимих меж, після чого слід продовжити лікування іматинібом у дозі 300 мг/добу; при фазі акселерації і бластного кризу у разі зниження нейтрофілів <0,5х10⁹/л і/або числа тромбоцитів <10х10⁹/л, що відбулося як мінімум після 1 місяця терапії іматинібом, рекомендується перевірити, чи є цитопенія наслідком лейкозу; якщо цитопенія не пов’язана з лейкозом, слід зменшити дозу до 400 мг/добу; якщо цитопенія триває протягом наступних 2 тижнів, слід зменшити дозу до 300 мг/добу; якщо цитопенія триває протягом наступних 4 тижнів і її зв’язок з лейкозом не підтверджений, слід припинити лікування доти, поки число нейтрофілів не стане ≥ 1х10⁹/л і тромбоцитів ≥ 20х10⁹/л; потім відновити лікування іматинібом у дозі 300 мг/добу; неоперабельні і/або метастатичні злоякісні стромальні пухлини ШКТ: доза становить 400-600 мг/добу; при лікуванні дітей доза становить 400 або 600 мг на добу у 1 або 2 прийоми (вранці і ввечері).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система гемостазу і органи кровотворення - пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтропенія, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія); нервова система - головний біль, запаморочення, порушення сну, парестезії, м’язові судоми, периферична нейропатія; серцево-судинна система - задишка, зниження або підвищення артеріального тиску, тахікардія, набряк легенів; ШКТ - нудота, блювання, діарея, анорексія, запор, дуже рідко – мелена, асцит, виразка шлунку, гастрит; шкіра - периферичні набряки, оборотна алопеція, ураження шкіри і нігтів; опорно-руховий апарат - артралгія, міальгія; органи чуття - кон’юнктивіт, сухість очей, параорбітальні набряки, крововилив у кон’юнктиву, диплопія; АР - висипання на шкірі, свербіж; інші - зниження толерантності до інфекцій будь-якої етіології, плевральний випіт, носова кровотеча; лабораторні показники - підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, рідко – гіперурикемія, гіпокаліемія, збільшення концентрації сечової кислоти, гіпофосфатемія, дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність і період лактації.

Форми випуску ЛЗ: капс. по 100 мг № 120 (10х12) у блістерах; табл., вкриті оболонкою, по 100 мг № 60; 400 мг.

Торгова назва:

І. Іматиб, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
ІІ. Вінат 100, Natco Pharma Limited для "Belko Pharma", Індія	н/д
Іматиб, «Cipla Ltd», Індія	₴₴₴
Глівек®, «Novartis Pharma Stein AG» для «Novartis Pharma AG», Швейцарія	₴₴₴

· Летрозол (Letrozole) *

Фармакотерапевтична група: L02BG04 - антагоністи гормонів і аналогічні засоби. Інгібітори ферментів.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: препарат протипухлинної дії; конкурентно зв’язується з гемом цитохрому Р450, яка є субодиницею ароматази, що бере участь у трансформації андрогенів у естрон і естрадіол; інгібує біосинтез естрогенів у тканинах і усуває їх стимулювальний вплив на пухлинний ріст.

Показання для застосування ЛЗ: поширені форми раку молочної залози у жінок в пост менопаузі; естрогензалежні локалізовані форми раку молочної залози (передопераційна терапія) у жінок у постменопаузі з подальшим проведенням органзберігаючої операції у тих випадках, коли попередньо така операція не вважалась показаною.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих (у тому числі для пацієнток похилого віку) становить 2,5 мг 1 р/добу щоденно; лікування препаратом триває до появ ознак прогресування хвороби.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: частіше - припливи крові, стоншення волосся; можливі - головний біль, нудота, периферичні набряки (6-7% випадків), рідше - блювання, диспепсія, збільшення маси тіла, міалгія, артралгія, анорексія, висипання на шкірі, менше, ніж у 2% хворих, - кров’янисті виділення із піхви, запор, запаморочення, пітливість, задишка, тромбофлебіт.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, доменопаузний період, значні порушення функції нирок (кліренс креатиніну <10 мл/хв), вагітність, лактація, діти до 16 років.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 2.5 мг № 30 у блістерах

Торгова назва:

І. Лєтромара, ВАТ «Фармак»	₴₴₴
Летрозол, ВАТ "ХФЗ "Червона зірка" для ТОВ "Фармацевтичний завод "Фармадом"	н/д
ІІ. Лєторайп, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Летротера, Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A. вироблено "Laboratory Сraveri S.A.I.C.!, Аргентина	н/д
Фемара®, «Novartis Pharma Stein AG» для «Novartis Pharma AG», Швейцарія/Швейцарія	₴₴₴

19.3. Лікарські засоби, що використовуються

для гормональної терапії злоякісних новоутворень

19.3.1. Гормони та їх аналоги

Гормональна терапія сьогодні набуває все більшого значення при лікуванні таких гормонозалежних злоякісних новоутворень, як рак молочної залози, рак простати та ендометрію. Гормональні препарати також застосовують для лікування окремих солідних пухлин, а саме: раку нирок, карциноїду, меланоми та ін. Гормональна терапія призначається на досить тривалий термін (роки), потребує змін залежно від клінічної ситуації, дозволяє купірувати симптоматику, запобігти рецидиву захворювання, покращити якість та продовжити тривалість життя хворих. Під час гормональної терапії слід контролювати стан місця локалізації первинної пухлини, шляхів лімфовідтоку та типових місць віддаленого метастазування з метою раннього виявлення рецидиву захворювання. У випадках первинного хірургічного лікування раку молочної залози необхідно операційний матеріал (а саме видалену тканину злоякісного новоутворення) дослідити на наявність рецепторів до естрогену та прогестерону.

19.3.1.1. Естрогени

· Поліестрадіолу фосфат (Polyestradiol phosphate)

Фармакотерапевтична група: L02AA02 - антинеопластичні засоби. Засоби для гормональної терапії.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: естрогенний гормональний препарат, являє собою водорозчинний високомолекулярний складний поліефір фосфорної кислоти та 17-бета-естрадіолу; після в/м введення він діє як пролонгована форма естрадіолу; чинить інгібуючий вплив на активність фосфатаз, тому розщеплення молекули відбувається дуже повільно; таким чином протягом тривалого часу (до 4 тижнів після одноразової ін’єкції) підтримується підвищена концентрація активного естрогену в організмі.

Показання для застосування ЛЗ: карцинома передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м; рак передміхурової залози: дози від 80 до 160 мг /м, кожні 4 тижні протягом перших 2 - 3 місяців, далі відповідно до клінічних і біохімічних змін, доза може зменшуватися до 40 - 80 мг кожні 4 тижні; лікування продовжується доти, доки спостерігається позитивний ефект; ліофілізований порошок, що міститься у фл., слід розвести у розчиннику з амп. та ввести в/м.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ – нудота, блювання, холелітіаз, холестатична жовтяниця; серцево-судинна система – артеріальна гіпертензія, тромбоз, тромбофлебіт, тромбоемболія, серцева недостатність, інфаркт міокарда; ЦНС – головний біль, мігрень, зміни настрою; обмін речовин – затримка натрію і води, зменшення толерантності до глюкози, зміна ваги тіла; ендокринна система – гінекомастія, фемінізація, атрофія яєчок; психічні – зміни лібідо або потенції; шкіра – еритема; місцево - стерильний абсцес або запальний інфільтрат; можливі АР (за рахунок впливу допоміжних речовин) - шкірні прояви, бронхоспазм і анафілактичний шок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: г.тромбофлебіт, тромбоемболія, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, цереброваскулярна недостатність, порушення жирового обміну; тяжкі порушення функції печінки і/або жовтуха (наприклад с-м Дубіна-Джонсона або Ротора, серпоподібно-клітинна анемія), гіперчутливість до препарату.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін’єкцій по 80 мг у фл. № 10 у комплекті з розчинником по 2 мл в амп. № 10.

Торгова назва:

ІІ. Естрадурин, «Pharmacia Italy S.p.A.» для «Pfizer Inc.», Італія/США

н/д

19.3.1.2. Прогестерони

· Мегестрол (Megestrol)*

Фармакотерапевтична група: L02АB01 - гормони та споріднені речовини. Прогестагени.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: синтетичний стероїдний прогестагенний препарат; за біологічною активністю близький до природного жіночого статевого гормону прогестерону; протипухлинний ефект зумовлений його антиестрогенною, антиандрогенною та слабкою кортикостероїдною діями, які реалізуються безпосередньо через гіпофіз, та безпосереднім його впливом на цитоплазматичні рецептори стероїдних гормонів; на відміну від прогестерону.

Показання для застосування ЛЗ: рецидивуючий, неоперабельний або метастазуючий рак молочної залози і ендометрію (паліативне лікування пізніх стадій); анорексія і кахексія у пацієнтів з онкологічними захворюваннями та у хворих з синдромом набутого імунодефіциту (СНІД).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рак молочної залози: добова доза 160 мг ( в один або декілька прийомів); рак ендометрію – 40-320 мг/добу в один або декілька прийомів; анорексія або кахексія - 400 - 800 мг/добу одноразово; для оцінки ефективності терапії потрібно приймати безперервно, не менше 2 місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: збільшення ваги внаслідок підвищення апетиту, менструальні дисфункції, проривні маткові кровотечі, галакторея, поява відчуття стиснення в грудях, хлоазма, зниження лібідо, роздратованість, втома, нудота, апатія, блювання, набряк, гіперглікемія, алопеція, тунельний синдром зап'ястка, висипи на шкірі, рідко – тромбофлебіт.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тромбоз або тромбофлебіт; вагінальна кровотеча невідомої етіології; дисфункція печінки; тяжкі порушення серцевої діяльності; гіперчутливість, період вагітності і годування груддю, діти (безпечність та ефективність застосування препарату у дітей не встановлена).

Форма випуску ЛЗ: табл. по 40 мг № 100 (10х10); по 160 мг № 30 (10х3).

Торгова назва:

ІІ. Лютеніл, Laboratoire THERAMEX; "Laboratoire MACORS", Монако/Франція	н/д
Мегаплекс, «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.» на заводі «Pharmachemie B.V.», Ізраїль/Нідерланди	₴₴₴

· Медроксипрогестерон (Medroxyprogesterone) *

Фармакотерапевтична група: G03AC06 - препарати прогестагенів для системного застосування.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: у 15 разів активніший за прогестерон; пригнічує секрецію гонадотропінів гіпофіза, у такий спосіб запобігаючи овуляції у жінок репродуктивного віку; у чоловіків інгібує функцію клітин Лейдіга, що призводить до зменшення утворення ендогенного тестостерону; у високих дозах виявляє протипухлинну дію при гормончутливих злоякісних пухлинах.

Показання для застосування ЛЗ: неоперабельний або метастазуючий рак молочної залози або рак ендометрію (паліативне лікування).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рак молочної залози: 500 мг щоденно; рак ендометрію: 200-500 мг щоденно; терапія повинна бути продовжена доти, доки не буде спостерігатися ефект лікування (іноді після 6-10 тижнів лікування); у раза погіршення стану хворого – лікування необхідно припинити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: затримка рідини в організмі, збільшення ваги, гіпертензія; зміни в менструальному циклі (раптова кровотеча, аменорея); нудота; галакторея, болючість молочних залоз; стомленість, депресія, головний біль, безсоння, запаморочення, роздратованість; печінкова дисфункція; тромбоз, тромбоемболія; анафілаксія й анафілактичні реакції; кропив’янка, еритема, хлоазма; тромбофлебіт, легенева емболія, гірсутизм, алопеція.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тромбофлебіт, тромбоемболічні порушення, мозкова апоплексія або наявність цих хвороб в анамнезі; піхвова кровотеча нез’ясованого походження, хвороба або дисфункція печінки, серйозна кардіальна дисфункція, гіпертензія, алергія до активного інгредієнта або будь-якого компоненту препарату, вагітність та період лактації.

Форми випуску ЛЗ: суспензія для ін'єкцій, 150 мг/мл по 3,3 мл (500 мг); по 6,7 мл (1000 мг) у фл. № 1

Торгова назва:

ІІ. Вераплекс, «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.» на заводі «Pharmachemie B.V.», Ізраїль/Нідерланди	₴₴₴
Депо-Провера®, «Pfizer Manufacturing Belgium N.V.» та «Pharmacia N.V./S.A.» компанія групи «Pfizer», Бельгія/США	₴₴₴

19.3.1.3. Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону

· Бусерелін (Buserelin) *

Фармакотерапевтична група: L02AE01 - аналоги гонадотропін - рилізинг гормону. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: аналог природного гонадотропін - рилізинг гормону (ГВГ) з посиленою біологічною активністю; після повторного введення істотно пригнічується секреція гонадотропінів та гонадних стероїдів; щодо повного пригнічення синтезу тестикулярного тестостерону, ефективність бусереліну ідентична орхіектомії (перевага полягає у зворотності та зменшенні психологічного стресу для пацієнта).

Показання для застосування ЛЗ: прогресуючий гормонозалежний рак передміхурової залози, стан після хірургічного видалення яєчок для запобігання подальшому зниженню рівня тестостерону.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вміст аплікатора з імплантатом для ін`єкції на 2 місяці по 6,6 мг (з імплантатом для ін`єкції на 3 місяці по 9,9 мг) вводять п/ш у стінку живота кожні 2(3) місяці; 2(3)-місячний інтервал між ін’єкціями може бути скорочений або подовжений на кілька днів; місце введення імплантату можна знеболити місцевим анестетиком; реакцію на лікування можна контролювати шляхом вимірювання рівнів тестостерону, кислотної фосфатази і простатоспецифічного антигену (PSA) у сироватці крові; рівень тестостерону збільшується на початку лікування і потім знижується протягом 2 тижнів, досягаючи діапазону кастрації через 2-4 тижні і залишаючись на цьому рівні протягом усього періоду лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: на початку лікування - транзиторне підвищення рівнів тестостерону у сироватці, що може призвести до тимчасової активації пухлини з вторинними реакціями - поява або посилення болю в кістках у пацієнтів з метастазами в кістках, неврологічні порушення внаслідок стискання пухлиною нервів (слабкість у нижніх кінцівках; порушення відтоку сечі, гідронефроз або лімфостаз; тромбоз з легеневою емболією); цьому можна запобігти при супутньому призначенні антиандрогену на початковій фазі лікування бусереліном, втім, навіть при супутній терапії антиандрогеном у деяких пацієнтів може розвинутись незначне, але транзиторне посилення болю в ділянці пухлини, а також погіршення загального стану; додатково можуть з’являтися гарячі припливи і втрата потенції або лібідо, – безболісна гінекомастія, незначне набрякання гомілок і стоп; поодинокі випадки аденоми гіпофіза, збільшення або зменшення волосся на голові та на тілі, втрати контролю рівнів АТ у пацієнтів з гіпертензією; реакцій гіперчутливості (почервоніння шкіри, свербіж, шкірні висипання, включаючи кропив`янку), астм, анафілактичного/ анафілактоїдного шоку, зменшення толерантності до глюкози (при супутньому цукровому діабеті можлива втрата метаболічного контролю), зміни ліпідів крові, збільшення рівнів у сироватці печінкових ензимів або білірубіну, тромбоцитопенії і лейкопенії; головного болю (у поодиноких випадках мігренеподібного), посиленого серцебиття, нервозності, порушення сну, втоми, сонливості, розладів пам’яті та концентрації уваги, емоційної нестабільності, відчуття тривоги; рідко – депресія, запаморочення, шум у вухах, розлади сну, порушення зору, відчуття “тиску” за очима, нудота, блювання, посилення спраги, діарея, закреп, зміна апетиту, зміна маси тіла, м’язово-скелетний дискомфорт і біль; можлива асоціація із зменшеною щільністю кісток і може призводити до остеопорозу і збільшеного ризику перелому кісток; · болю або локальних реакцій у місці ін’єкції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форма випуску ЛЗ: імплантат для ін`єкції на 2 місяці по 6,6 мг або на 3 місяці по 9,9 мг

Торгова назва:

ІІ. Бусерин, Бусерин-депо, ЗАТ «Фарм-Синтез», Російська Федерація	₴₴₴
Супрефакт™Депо, «Aventis Pharma Deutschland GmbH» компанії «Aventis Pharma», Німеччина/Франція	н/д

· Гозерелін (Goserelin) * (також див. розділ «Акушерство та гінекологія. Лікарські засоби»)

Фармакотерапевтична група: L02AE03 - аналоги гонадотропін-рилізинг гормону.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: протипухлинна дія; застосування гозереліну у відповідних дозах забезпечує ефективну дію без клінічно значущої акумуляції.

Показання для застосування ЛЗ: рак передміхурової залози, при якому можливий гормональний вплив; ендометріоз та фіброма матки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі чоловіки: одну капс. (10,8 мг) вводять п/ш в передню черевну стінку кожні 3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: поодинокі випадки реакції гіперчутливості до препарату, анафілаксії; рідко - артралгія та неспецифічна парестезія, шкірні висипи (як правило, регресують без відміни терапії), зміни АТ (гіпо- або гіпертензія, зазвичай транзиторні і минають в процесі подальшої терапії), реакції у вигляді легких п/ш кровотеч у місцях ін’єкцій; дуже рідко на початку лікування спостерігались випадки апоплексії гіпофіза; припливи, пітливість і зниження потенції, що рідко вимагає відміни терапії; набряк і болючість грудних залоз; на початку лікування можливе тимчасове посилення болю в кістках, що потребує симптоматичної допомоги; окремі випадки непрохідності сечовивідних шляхів і здавлення спинного мозку; на початку лікування при раку молочної залози можливе тимчасове посилення ознак і симптомів хвороби (можна провести симптоматичне лікування (інгібіторами ароматази та прогестинами), у окремих хворих з кістковими метастазами – гіперкальціємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома гіперчутливість до препарату або інших аналогів ЛГ-РГ; вагітність, лактація, діти.

Торгова назва:

ІІ. Золадекс, «AstraZeneca UK Limited», Великобританія

₴₴₴

· Лейпрорелін (Leuprorelin)

Фармакотерапевтична група: L02AE02 - аналоги гонадотропін-рилізинг гормону.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: лейпроліду ацетат є синтетичним агоністом гонадотропін-рилізинг гормону; більш активний, ніж природний гормон; короткочасно стимулює рецептори гонадореліну гіпофіза з подальшим довготривалим пригніченням їх активності; зворотньо пригнічує виділення гіпофізом лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), знижує концентрацію тестостерону в крові у чоловіків та естрадіолу – у жінок; після першої в/м ін’єкції протягом 1-го тижня тимчасово підвищується концентрація статевих гормонів як у чоловіків, так і у жінок (фізіологічна реакція), а також концентрація кислої фосфатази плазми, яка відновлюється на 3-4-й тиждень лікування; після першого введення препарату приблизно до 21-го дня у чоловіків знижується концентрація тестостерону до кастраційних рівнів і залишається зниженою при постійному лікуванні, у жінок – концентрація естрадіолу, яка при постійному лікуванні залишається на рівні, який спостерігається після оваріоектомії або у пост менопаузі; це зниження приводить до позитивного ефекту – уповільнює виникнення та розвиток гормонозалежних пухлин (фіброміоми матки, раку передміхурової залози); після припинення лікування відновлюється фізіологічна секреція гормонів.

Показання для застосування ЛЗ: прогресуючий рак передміхурової залози (паліативне лікування), в тому числі (при неефективності або неможливості орхіектомії/лікування естрогенами); ендометріоз, фіброміома матки, а також симптоматичне лікування і поліпшення стану жінок у період менопаузи, які відмовились від хірургічного втручання (див розділ «Акушерство та гінекологія. Лікарські засоби»).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м або п/ш 1 раз на місяць; місце ін’єкції періодично змінювати; рак передміхурової залози: разова доза становить 3,75 мг або 7,5 мг; ендометріоз та фіброміома матки – 3, 75 мг (жінкам репродуктивного віку першу ін’єкцію вводять на 3-й день менструації), тривалість лікування - не більше 6 місяців; р-н для ін’єкцій готують безпосередньо перед введенням, використовуючи розчинник у концентрації 3,75 мг/1 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система - набряки, підсилене серцебиття, брадикардія, тахікардія, аритмія, хронічна серцева недостатність, зміни на ЕКГ, підвищення артеріального тиску, інфаркт міокарда, флебіт, емболія легеневої артерії, інсульт, тромбози, транзиторні ішемічні атаки; ШКТ - зміни (підвищення, пониження або відсутність) апетиту, смакових відчуттів, сухість у роті або гіперсалівація, спрага, дисфагія, нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, збільшення або зменшення маси тіла, підвищення активності “печінкових” трансаміназ і лужної фосфатази; ендокринна система - біль у молочних залозах, гінекомастопатія, збільшення щитовидної залози, андрогеноподібні ефекти - вірилізація, акне, себорея, посилення росту волосся, зміна голосу; органи кровотворення - анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, збільшення протромбінового та частково тромбопластичного часу; кістково- м’язова система - болі в кістках, артралгія, міалгія, підвищення тонусу м’язів; зміна щільності кісткової тканини при денситометрії кісток у жінок у результаті пониження рівня естрогенів (після припинення лікування лейпроліду ацетатом щільність кісткової тканини відновлюється); ЦНС та периферична нервова система - головний біль, запаморочення, непритомність, безсоння, підвищена дратівливість, депресія, підвищена втомлюваність, парестезії, порушення пам’яті, галюцинації, гіперестезія, емоціональна лабільність, зміна особистості, нейром’язові розлади, периферична нейропатія; психіка - випадки появи у хворих суїцидальні думки та спроби; система дихання - кашель, задишка, носова кровотеча, фарингіт, плевральний випіт, фіброзні утворення в легенях, інфільтрати в легенях, розлад дихання; шкіра та її придатки - дерматит, сухість шкіри, шкірний свербіж, висип, екхімози (шкірні крововиливи), алопеція, гіперпігментація, зміна нігтів; у жінок - акне, гіпертрихоз; органи чуття - кон’юнктивіт, порушення зору та слуху, шум у вухах; сечостатева система - дизурія, дисменорея, вагінальні кровотечі, сухість слизової оболонки піхви, вагініт, білі, біль у передміхуровій залозі, атрофія яєчок, біль в яєчках, пониження лібідо: лабораторні показники - підвищення азоту сечовини крові, гіперкальціємія та гіперкреатинемія, гіперліпідемія (збільшення загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів), гіперфосфатемія, гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперурикемія; місцеві реакції - ущільнення тканин, гіперемія та біль у місці введення. Інші: алергічні реакції (в т. ч. анафілактичний шок), периферичні набряки, зміни запаху тіла, грипоподібний синдром, припливи крові до шкіри обличчя та верхньої частини грудної клітки, підвищена пітливість, збільшення лімфатичних вузлів (у перший тиждень лікування), гостра затримка сечі та/або здавлювання спинного мозку (у чоловіків у перші два тижні лікування).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, хірургічна кастрація; вагітність і період годування груддю; вагінальні кровотечі нез'ясованої етіології, етіологія яких не встановлена; рак передміхурової залози (гормононезалежний).

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 3,75 мг у фл. № 1

Торгова назва:

ІІ. Елігард 22,5 мг, "EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG", Австрія	₴₴₴
Елігард 7,5 мг, відповідальний за випуск серії:"MediGene AG"відповідальний за виробництво шприца А:"QLT USA Inc."відповідальний за виробництво шприца Б:"Chesapeake Biological Laboratories Inc." для "Astellas Pharma E	₴₴₴
Люкрин депо, «Abbott Laboratories S.A.», Іспанія	₴₴₴
Люпрайд депо, Sun Pharmaceutical Industries Ltd, Індія	₴₴₴

· Трипторелін (Triptorelin)*

Фармакотерапевтична група: L02AE04 - аналоги гонадотропін-рилізинг гормону.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: синтетичний декапептид, аналог природного гормону, який вивільняє гонадотропін; після короткого періоду стимулювання гонадотропної функції гіпофізу інгібує секрецію гонадотропіну з подальшим пригніченням як жіночого, так і чоловічого стероїдогенезу.

Показання для застосування ЛЗ: аденокарцинома передміхурової залози з метастазами; рак молочної залози

Спосіб застосування та дози ЛЗ: аденокарцинома передміхурової залози – в/м 11,25 мг пролонгованої дії кожні 3 місяці; рак молочної залози – в/м 1 раз кожні 3 місяці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: у чоловіків - на початку лікування може бути тимчасове підсилення болю у кістках, що їх вражені метастазами; поодинокі випадки непрохідності сечовивідних шляхів та появлення симптомів, пов’язаних з компресією метастазами спинного мозку; погіршення клінічної симптоматики на початку лікування, як правило, минає через 1 - 2 тижні у процесі продовження лікування; у цей період може траплятися тимчасове підвищення активності фосфатази у плазмі крові; протягом лікування побічна дія пов’язана зі зменшенням рівня тестостерону в плазмі (припливи, зниження лібідо, імпотенція); у жінок часто - припливи, сухість у піхві, зниження лібідо та диспареунія, пов’язана з гіпофізарно-оваріальною блокадою, іноді - головний біль, артралгія та міальгія; у чоловіків та жінок - АР (кропив’янка, висип, свербіж, набряк Квінке), зміни настрою, порушення сну, дратівливість, депресія, відчуття втоми, дуже рідко - напади нудоти, блювання, підвищення маси тіла, підвищення АТ, погіршення зору, біль в місцях ін’єкції, набряки та болісні відчуття у грудних залозах; тривале використання аналогів гонадотропін-рилізинг гормону може призвести до демінералізації кісток, остеопорозу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для суспензії по 3,75 мг, 11,25 мг.

Торгова назва:

ІІ. Декапептил, «Ferring GmbH», Німеччина	₴₴₴
Декапептил-депо, «Ferring GmbH», Німеччина	₴₴₴
Диферелін, «IPSEN Pharma Biotec» для «Beaufour Ipsen International»,Франція/Франція	₴₴₴
Диферелін, «Beaufour-Ipsen International» на заводі «Ipsen Pharma Biotec», Франція	₴₴₴

19.3.2. Антагоністи гормонів та подібні лікарські засоби

19.3.2.1. Антиестрогени

· Тамоксифен (Tamoxifen) *

Фармакотерапевтична група: L02BA01 - антагоністи гормонів та аналогічні препарати. Антиестрогенні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: нестероїдна речовина з вираженою антиестрогенною дією, що пов'язано з його здатністю запобігати поглинанню естрогенів у специфічних ділянках рецепторів органів-мішеней; інгібує рецептори аутогенних естрогенів і уповільнює прогресування пухлинних захворювань, що стимулюються естрогенами.

Показання для застосування ЛЗ: рак молочної залози та ендометрію, рак нирки і саркома м'яких тканин, пухлини гіпофізу.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: доза встановлюється індивідуально; рак молочної залози, ендометрію, нирок, саркома м’яких тканин – дорослим по 10–20 мг 2 р/добу; лікування проводять до появи ознак регресії процесу і протягом наступних 2–3 років.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, почервоніння і сухість шкіри, запаморочення, головний біль, депресія, сонливість, біль у кістках і місцях ураження (при метастазах), свербіж у ділянці геніталій, вагінальні кровотечі, набряки, алопеція, розлади зору, тромбоемболія, тромбоцитопенія, флебіт, підвищення температури тіла, висипи на шкірі; у поодиноких випадках - зміни складу периферичної крові або збільшення розмірів яєчників; дуже рідко - помутніння рогової оболонки і дегенерація сітківки; у жінок до початку менопаузи менструальний цикл може бути нерегулярним або повністю припинятися; зафіксовані випадки виникнення раку ендометрія при лікуванні тамоксифеном.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність і лактація, тяжка тромбоцитопенія, лейкопенія, гіперкальціємія.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 10 мг, 20 мг, 30 мг, 40 мг № 10 (10х1), № 30 (10х3), № 100 (10х10) у блістерах.

Торгова назва:

І. Тамоксифен, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Зитазоніум, «Egis» Pharmaceutical Ltd, Угорщина	н/д
Тамоксифен, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Тамоксифен ЕБЕВЕ, «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴

· Тореміфен (Toremifene) *

Фармакотерапевтична група: L02BA02 - антиестрогенні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: нестероїдний похідний трифенілетилену; зв’язується з рецепторами естрогену і надає естрогеноподібний, антиестрогенний (або одночасно) ефект, залежно від тривалості лікування, статі, органу-мішені; при лікуванні тореміфеном хворих на рак молочної залози в постменопаузі було виявлено помірне зниження сироваткового холестеролу і ЛПНЩ; конкурентно зв’язується з естрогенрецепторами і гальмує естрогенопосередковану стимуляцію синтезу ДНК і клітиннy реплікацію; у високих дозах естрогеннезалежний протипухлинний ефект; протипухлинний ефект на рак молочної залози опосередкований антиестрогенною дією, проте інші механізми (зміни в експресії онкогенів, секреція чинників зростання, індукція апоптозу і вплив на кінетику клітинного циклу) також справляють протипухлинний ефект.

Показання для застосування ЛЗ: препарат першої лінії для лікування гормонозалежного метастатичного раку молочної залози у постменопаузі та для профілактики і лікування дисгормональних гіперплазій молочної залози.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: естрогенозалежний рак молочної залози - дозування встановлюється індивідуально; стандартна доза для першої лінії гормонотерапії 60 мг перорально щодня, тривало; для лікування другої лінії гормонального лікування доза може бути збільшена до 240 мг/добу (по 120 мг 2 р/добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: часто - відчуття жару (припливи), підвищена пітливість, вагінальні кровотечі або виділення, підвищена стомлюваність, нудота, висип, свербіж у ділянці геніталій, затримка рідини, запаморочення і депресія (ці ефекти виражені в легкій формі); менш часто або рідко - збільшення маси тіла, анорексія, блювання, закреп, задишка, головний біль, безсоння, шкірнний висип, порушення зору, що включали зміни рогівки, катаракту, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії, алопеція, зміна рівня печінкових ферментів; дуже рідко – тяжкі порушення функції печінки (жовтуха); при наявності метастазів в кістках - розвиток гіперкальціємії на початку лікування; збільшується ризик появи гіперплазії ендометрію, поліпозу, раку (спричинено естрогенною стимуляцією препарату).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперплазія ендометрію в анамнезі і виражена печінкова недостатність.

Форми випуску ЛЗ: табл. по 20 мг, 60 мг № 30

Торгова назва:

ІІ. Фарестон, «Orion Corporation», Фінляндія

₴₴₴

· Фулвестрант (Fulvestrant)*

Фармакотерапевтична група: L02BA03 - засоби, що застосовуються при гормональній терапії.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антагоніст естрогенного рецептору, що конкурентно зв’язується з естрогенними рецепторами за ступенем спорідненості, що може бути порівняно з цим показником естрадіолу. Фульвестрант, не маючи будь-якої часткової агоністичної (естрогеноподібної) активності, блокує трофічну дію естрогенів; механізм дії пов’язанний з пригніченням активності та деградацією естроген-рецепторів (ER).

Показання для застосування ЛЗ: місцево-прогресуючий або метастатичний рак молочної залози з позитивними рецепторами естрогенів у жінок в постменопаузі при прогресуванні захворювання після або на фоні терапії антиестрогенами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі жінки (включаючи осіб похилого віку) - рекомендована доза становить 250 мг/добу 1 раз на місяць в/м.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: припливи, шлунково-кишкові розлади, включаючи нудоту, блювання, діарею та анорексію; підвищений рівень печінкових ферментів; висипи; інфекції сечовивідних шляхів; венозна тромбоемболія; реакції на місці ін’єкції, включаючи тимчасовий біль та запалення, а також головний біль, астенія, біль у спині.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; період вагітності та годування груддю; тяжка печінкова недостатність.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 50 мг/мл по 5 мл (250 мг).

Торгова назва:

ІІ. Фазлодекс, "Vetter Pharma-Fertigung GmbH & Co. KG" для "AstraZeneca UK Limited ", Німеччина/Великобританія

₴₴₴

19.3.2.2. Антиандрогени

Всі антиандрогени інгібують дію андрогенів на органи-мішені шляхом конкуренції з ними за зв’язування з рецепторами. Комплекс «антиандроген -- рецептор» не здатний специфічно зв’язуватися з хроматином та ініціювати синтез специфічних андрогензалежних білків у клітині. Серед антиандрогенів виділяють речовини з чистим, або істинним, антиандрогенним ефектом (вони мають лише здатність блокувати рецептори андрогенів) і речовини з подвійною дією (мають, окрім здатності блокувати андрогенні рецептори, прогестагенну та антигонадотропну активність).

Чисті антиандрогени (бікалутамід, флутамід) блокують рецептори андрогенів як у простаті, так і в гіпоталамусі. У зв’язку з цим, відбувається стимуляція осі «гіпоталамус – гіпофіз -- сім’яники» і, як наслідок, -- гіперплазія клітин Лейдига. У чоловіків при цьому підвищується С_пл тестостерону та естрадіолу, що викликає гінекомастію. Підвищення С_пл ендогенного тестостерону з часом може повністю знизити антиандрогенний ефект ЛЗ. Тому, за допомогою чистих антиандрогенів, не можна досягнути повної нейтралізації трофічної дії ендогенних андрогенів на простату.

Антиандрогени подвійної дії (ципротерон), крім антиандрогенних якостей, мають антигонадотропну активність. Порівняно з чистими антиандрогенами, ципротерон одночасно знижує С_пландрогенів та блокує дію андрогенів на рівні рецепторів простати. В результаті цього, він дає ефекти, схожі на хірургічну кастрацію. Завдяки гестагенній активності, ципротерон не викликає напливів гарячки, на відміну від аналогів ГРГ.

· Бікалутамід (Bicalutamide) *

Фармакотерапевтична група: L02ВB03 - антиандрогенні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: антиандрогенний нестероїдний засіб, що позбавлений іншого впливу на ендокринну систему; після зв’язування з андрогенними рецепторами, не спричинюючи експресії генів, блокує андрогенний ефект, приводячи до регресії пухлини простати; рацемічна сполука, антиандрогенний ефект якої має винятково R(-) енантіомер.

Показання для застосування ЛЗ: карцинома передміхурової залози в стадії метастазів у комбінації з аналогом рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону (РФЛГ) або хірургічним каструванням.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих чоловіків звичайна добова доза - 1 табл., вкрита оболонкою 50 мг 1 р/добу; лікування починають одночасно з прийомом аналога РФЛГ або хірургічним каструванням.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: можлива поява “приливів” крові до обличчя, шкірного свербежу, підвищеної чутливості грудних залоз, гінекомастії, інтенсивність яких зменшується після кастрації, пронос, нудота, блювання, відчуття слабкості та сухості шкіри, порушення функції печінки (підвищення рівня трансаміназ, холестаз, жовтяниця) лише в деяких випадках має тяжку форму (має зворотній характер); печінкова недостатність розвивається дуже рідко (її зв’язок з лікуванням не встановлений); іноді - серцево-судинні порушення (стенокардія, аритмія і неспецифічні зміни ЕКГ) і тромбоцитопенія, серцева недостатність; ШКТ - анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, підвищене газоутворення; ЦНС - запаморочення, безсоння, підвищена сонливість, зниження лібідо; дихальна система - диспное; сечостатева система - імпотенція, ніктурія; система кровотворення - анемія; шкірні покриви - висипка, підвищене потовиділення, гірсутизм; ендокринна система - цукровий діабет, гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла; інші прояви - біль у животі, грудях, малому тазі, головний біль, набряки, пропасниця.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, дитячий вік, жіноча стать, одночасне лікування терфенадином, астемізолом або цисапридом.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою, по 50 мг, по 150 мг.

Торгова назва:

ІІ. Бікалутера, Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A. вироблено "Laboratory Сraveri S.A.I.C.", Аргентина	н/д
Бікулід, Pharmascience Inc., Канада	₴₴₴
Калумід, «Richter Gedeon Ltd», Угорщина	₴₴₴
Калумід, Gedeon Richter Plc., Угорщина	₴₴₴
Касодекс, «AstraZeneca GmbH Plankstadt» для «AstraZeneca UK Limited», Німеччина/Великобританія	₴₴₴

· Флутамід (Flutamide) *

Фармакотерапевтична група: L02BB01 - антагоністи гормонів і аналогічні засоби. Антиандрогенні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: речовина нестероїдної структури з антиандрогенною активністю; конкуруючи з андрогенами, препарат та його метаболіти інгібують зв’язування дигідротестостерону з ядерними рецепторами андрогенів у тканинах-мішенях; блокада рецепторів може також відбуватись на рівні клітинних мембран та в цитоплазмі клітин.

Показання для застосування ЛЗ: первинний рак передміхурової залози та рак передміхурової залози з метастазами у поєднанні з хірургічною або хімічною кастрацією; в комбінації з агоністами гонадотропіну-РГ або як ад’ювантна терапія у пацієнтів, які отримують препарати гонадотропін-РГ; відсутність реакції на інші види гормонального лікування або непереносимість його.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: по 1 табл. (250 мг) 3 р/добу з восьмигодинним інтервалом; загальна добова доза - 750 мг; у складі комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ прийом препарату починають за 3 дні до початку терапії агоністами ЛГРГ, яка триває 6 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при монотерапії найчастіше спостерігаються гінекомастія або нагрубання молочних залоз, що іноді супроводжується галактореєю (зникають після відміни препарату або зниження дози); рідше - нудота, блювання, діарея, безсоння і підвищена стомлюваність; іноді - зворотні зміни вмісту печінкових трансаміназ, зменшення спермоутворення і втрата лібідо; у складі комбінованої терапії з додаванням аналогів рилізинг-факторів лютеїнізуючого гормону - припливи жару, втрату лібідо, імпотенцію, діарею, нудоту, блювання, гінекомастія (рідше, ніж при монотерапії), шкірні реакції (фоточутливість, еритема, некроліз епідермісу).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Форми випуску ЛЗ: табл., вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг № 20, 100; табл. по 250 мг № 21

Торгова назва:

І. Флутамід-Дарниця, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»	н/д
Флутамід-Апо, ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ"	₴₴₴
Флутафарм, ВАТ «Фармак»	₴₴₴
ІІ. Апо-флутамід, «Apotex Inc.», Канада	₴₴₴
Флулем, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	н/д
Флумід Гексал, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Hexal AG»; «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg.KG» для «Hexal AG», Німеччина/Австрія/Німеччина	н/д
Флутамід, «Orion Corporation», Фінляндія	₴₴₴
Флутамід Стада®, «Сell pharm GmbH» для «Stada Arzneimittel AG», Німеччина	н/д
Флутан, «Medochemie Ltd», Кіпр	₴₴₴
Флутаплекс, «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.» на заводі «Pharmachemie B.V.», Ізраїль/Нідерланди	₴₴₴
Флуцином®, «Schering-Plough», США	₴₴₴

· Ципротерон (Cyproteron)*

Фармакотерапевтична група ЛЗ: G03HА01 - гормони статевих залоз та препарати, які застосовують при патології статевої сфери. Антиандрогени.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гормональний препарат з антиандрогенною дією, який конкурентно пригнічує вплив андрогенів на андрогенозалежні органи-мішені, наприклад, захищає передміхурову залозу від впливу андрогенів, що виробляються в статевих залозах та/або корі надниркових залоз; має центральну інгібуючу дію; антигонадотропний ефект зумовлює зниження синтезу тестостерону в яєчках, зменшує статевий потяг і потенцію; після відміни препарату ці ефекти зникають; при застосуванні високих доз можливе незначне зростання рівня пролактину; на даний час клінічний досвід та результати проведених епідеміологічних досліджень не дають підстав припускати підвищення частоти розвитку пухлин печінки у людей, проте слід зауважити, що статеві стероїди можуть сприяти росту деяких гормонозалежних тканин та пухлин.

Показання для застосування ЛЗ: неоперабельний рак передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: неоперабельний рак передміхурової залози: для виключення дії андрогенів кори надниркових залоз - по 2 таблетки 1-2 рази на день (добова доза -100-200 мг) після орхіектомії, по 2 табл. 2-3 р/добу (добова доза 200-300 мг) без орхіектомії; при покращенні стану хворого або ремісії захворювання не слід змінювати призначену дозу препарату або переривати лікування; для зменшення зростання рівня чоловічих статевих гормонів на початку лікування агоністами ЛГ-РГ - спочатку тільки дві таблетки 2 р/добу (200 мг) протягом 5 - 7 днів, потім протягом 3 - 4 тижнів 2 табл. (200 мг) разом з агоністом ЛГ-РГ 2 р/добу; для виключення дії андрогенів кори надниркових залоз при лікуванні агоністами ЛГ-РГ лікування антиандрогенами слід продовжувати шляхом прийому 2 табл.1-2 р/добу (100-200 мг); парентерально препарат вводиться тільки в/м - одну ампулу препарату вводиться щотижня у вигляді глибокої в/м ін’єкції, при поліпшенні стану або ремісії захворювання не слід змінювати призначену дозу препарату або припиняти лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригніченняя функція статевих залоз, зворотнє зниження статевого потягу та потенції; зворотня гінекомастія (що іноді поєднується із підвищеною чутливістю грудних сосків при дотику); остеопороз; підвищена втомлюваність, припливи жару, посилене потовиділення; пригнічений настрій, стан неспокою (тимчасовий); у хворих, які отримували дозу 200 – 300 мг, зареєстровані випадки розвитку гепатотоксичності, у тому числі жовтяниці, гепатиту та печінкової недостатності, що інколи призводили до летального кінця (більшість цих випадків стосувалися лікування чоловіків з раком передміхурової залози); у поодиноких випадках спостерігався розвиток доброякісних, а ще рідше – злоякісних пухлин печінки; рідко - розиток тромбоемболічних явищ, проте їх причинний взаємозв’язок із застосуванням препарату не був встановлений.

Протипоказання до застосування ЛЗ: захворювання печінки: с-м Дубіна-Джонсона, с-м Ротора, пухлини печінки в даний час або в анамнезі (лише у випадку, коли пухлина не зумовлена метастазами раку передміхурової залози); тяжкий загальний стан, якщо він не пов’язаний з неоперабельним раком передміхурової залози; тяжка хронічна депресія, тромбоемболічні стани, що існують на момент призначення препарату; гіперчутливість до препарату.

Форма випуску ЛЗ: табл. по 50 мг, 100 мг №20, № 60, р-н масляний для ін`єкцій по 3 мл (300 мг) в амп. № 3.

Торгова назва:

І. Андрокур®, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Андрокур® депо, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
Андрофарм, ВАТ "Фармак"	₴₴₴
ІІ. Андрокур®, «Delpharm Lille S.A.S.» для «Schering AG»; «Schering GmbH & Co. Productions KG», Франція/Німеччина/Німеччина	₴₴₴
Андрокур®, Delpharm Lille S.A.S. для "Schering AG"; "Delpharm Lille S.A.S." для "Bayer Schering Pharma AG", для "Bayer Schering Pharma AG", Франція/Німеччина	₴₴₴
Андрокур® депо, Bayer Schering Pharma AG; "Schering AG", Німеччина	₴₴₴

19.4. Імуномодулюючі засоби

19.4.1. Інтерферони

Мають протипухлинний ефект при певний видах лімфом та солідних пухлинах

· Інтерферон альфа-2b (interferon alfa-2b)*

Фармакотерапевтична група ЛЗ: LО3АВО5 - імуностимулятор.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний виділяють з клітин Pseudomonas putida, в генетичний апарат яких вбудований ген людського лейкоцитарного інтерферону альфа-2b; поліпептидна структура молекули, біологічна активність і фармакологічні властивості рекомбінантного білка та людського лейкоцитарного інтерферону альфа-2b ідентичні; має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та протипухлинну дію; при взаємодії зі спорідненими рецепторами на поверхні клітини ініціює складний ланцюг змін усередині клітини; ці процеси запобігають реплікації вірусів у клітині, гальмують проліферацію клітин і сприяють імуномодулюючій дії інтерферону; має властивість стимулювати фагоцитарну активність макрофагів, а також цитотоксичну активність Т-клітин і “природних кілерів”.

Показання для застосування ЛЗ: волосатоклітинний лейкоз; хр.мієлолейкоз; нирково-клітинна карцинома; саркома Капоші на фоні СНІДу; шкірна Т-клітинна лімфома (грибоподібний мікоз і с-м Сезарі); злоякісна меланома.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м або п/ш, розчинивши безпосередньо перед застосуванням вміст фл. в 1 мл води для ін’єкцій; загальний принцип використання полягає в призначенні максимальної дози, яку може переносити хворий протягом достатньо тривалого періоду (місяці, роки); оскільки інтерферон альфа має цитостатичну дію, то підтримуюче лікування потрібно продовжувати і після досягнення об'єктивного ефекту – гематологічної ремісії, регресії вогнища солідної пухлини або стабілізації перебігу хвороби; при волосатоклітинному лейкозі Шанферон вводять по 3 000 000 МО щодня протягом 16 - 24 тижнів; після досягнення гематологічної ремісії переходять на підтримуючу терапію по 3 000 000 МО тричі на тиждень; при хр.мієлолейкозі застосовують по 9 000 000 МО щоденно, після досягнення гематологічної ремісії призначають підтримуючу терапію по 9 000 000 МО тричі на тиждень; при нирково-клітинній карциномі вводять Шанферон по 18 000 000 МО тричі на тиждень; об’єктивний ефект виявляється після 8‑12 тижнів або пізніше; при досягненні терапевтичного ефекту стабілізації хвороби продовжують підтримуюче лікування по 18 000 000 МО тричі на тиждень; при саркомі Капоші на фоні СНІДу вводять щодня по 36 000 000 МО; лікування довготривале, за винятком випадків швидкого прогресування хвороби або вираженої непереносимості; після появи ефекту призначають підтримуючу терапію по 18 000 000 МО тричі на тиждень; дозу препарату збільшують поступово протягом 8 – 10 днів; при шкірній Т–клітинній лімфомі (грибоподібному мікозі та с-мі Сезарі) призначають по 18 000 000 МО щодня, дозу збільшують поступово протягом 5 – 7 днів; при злоякісній меланомі вводять по 18 000 000 МО щодня; після досягнення об’єктивного ефекту призначають підтримуючу терапію по 18 000 000 МО тричі на тиждень; для подовження ремісії та збільшення тривалості життя хворих після хірургічного видалення первинної пухлини меланоми І-ІІ стадії або регіональних лімфатичних вузлів з метастазами застосовують допоміжне лікування інтерфероном альфа по 18 000 000 МО тричі на тиждень.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше грипоподібні симптоми - озноб, пропасниця, відчуття втоми, млявість, головний біль, міалгія, біль у суглобах, втрата апетиту; часто - психічні розлади, блювання, нудота, підвищена втомлюваність, аутоімунний тиреоїдит, алопеція; можливі - лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, анемія (зникають при відміні або зменшенні дози).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, вагітність (перший триместр), лактація, дитячий вік, аутоімунний гепатит, декомпенсований цироз печінки, судоми, психічні захворювання, травми черепа в анамнезі, аутоімунні захворювання, серцева, легенева, ниркова недостатнісь, тяжкі форми цукрового діабету, захворювання щитовидної залози.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 3 млн. МО , по 5 млн. МО у фл. № 1.

Торгова назва:

ІІ. Реальдирон, ЗАТ «Сікор Біотех» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Литва/Ізраїль	₴₴₴
Шанферон, «Shanta Biotechnics Pvt. Ltd» для «Worldbrige Ltd», Індія/Британські Віргінські Острови	н/д

19.4.2. Інтерлейкіни

Інтерлейкін-2 людини (Interleukin-2)*

Фармакотерапевтична група: L03АС – інтерлейкін-2. Антинеопластичний засіб.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: не відрізняється від природного інтерлейкіну-2 людини, інтерлейкін-2 продукується субпопуляцією Т-лімфоцитів (Т-хелпери) у відповідь на антигенну стимуляцію; синтезований інтерлейкін -2 впливає на Т-лімфоцити, підсилюючи їх проліферацію на наступний синтез інтерлейкін-2; біологічні ефекти опосередковуються його зв’язуванням зі специфічними рецепторами, представленими на різних клітинних мішеннях; направлено впливає на ріст, диференціювання та активацію Т- і В-лімфоцитів, макрофагів, олігодендрогліальних клітин, епідермальних клітин Лангерганса, від його наявності залежить розвиток цитолітичної активності натуральних кілерів та цитотоксичних Т-лімфоцитів; інтерлейкін-2 викликає утворення лімфокі-активованих кілерів та активує пухлинно-інфільтруючі клітини; розширення спектру лікуючої дії ефекторних клітин обумовлює елімінацію різноманітних патогенних мікроорганізмів, інфікованих та малігнізованих клітин, що забезпечує імунний захист, спрямований проти пухлинних клітин, а також вірусної, бактеріальної та грибкової інфекції.

Показання для застосування ЛЗ: імунокорекція при онкологічних захворюваннях, що супроводжуються вторинною імунною недостатністю (нирковоклітинний рак, меланома, колоректальний рак, поверхневий рак сечового міхура); профілактика вторинного імунодефіциту, обумовленого проведенням променевої та хіміотерапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в - курсові дози складають від 8 до 30 млн. МО; повторні курси проводять через 1-2 місяці; профілактика вторинного імунодефіциту – дози та тривалість залежать від початкового стану імунної системи організму, основного лікування та динаміки показників імунореактивності; перед введенням вміст амп. (фл.) розчиняють в 1,5 – 2,0 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду, який потім переносять в 400 мл ізотонічного 0,9% р-ну натрію хлориду для ін’єкцій; для запобігання втрати біологічної активності препарату – до розчину в крапельниці додають 10% р-н людського сироваткового альбуміну, ін фузія триває 4-6 год; ендолімфатичне введення: через катетер на стопі чи гомілці повільно крапельно в 20 мл 0,9% р-ну натрію хлориду, разова доза – 250 тис – 500 тис МО; п/ш: в 2-3 мл 0,9% р-ну натрію хлориду у декілька місць, разова доза - 250 тис – 500 тис МО; Інстиляція в сечовий міхур: щоденно двічі на день 1 млн МО препарату вводять у 50 мл 0,9% р-ну натрію хлориду; хворий повинен утримувати препарат у сечовому міхурі протягом 3 год при регулярній зміні положення тіла (через кожні 20-30 хв; курс лікування – не менше 8 інстиляцій.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: можливий короткочасний грипоподібний с-м, що є наслідком активації імунної системи та не потребує додаткового лікування.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, дріжджів; вагітність, некомпенсована серцева, печінкова, ниркова недостатність, метастази в головний мозок.

Форми випуску ЛЗ: ліофілізований порошок для приготування р-ну для ін’єкцій в фл. та амп. по 1 млн МО, 500 тис МО, 250 тис МО.

Торгова назва:

І. Ронколейкін®, ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».

₴₴₴

19.4.3. Глюкокортикостероїди

(також див. див. п.7.4.1. розділу «Ендокринологія. Лікарські засоби»)

· Дексаметазон (Dexamethasone)*

Показання для застосування ЛЗ: г. лімфобластна лейкемія (вступна терапія), с-м мієлодисплазії, ангіоімунобластна злоякісна Т-клітинна лімфома (у комбінації з цитостатиками), плазмоцитома (у комбінації з цитостатиками), тяжка анемія після мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією або лімфоплазмацитоїдною імуноцитомою, паліативне лікування лейкемії і лімфоми у дорослих, гостра лейкемія у дітей, гіперкальціємія у пацієнтів, які мають злоякісні захворювання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози повинні визначатись індивідуально, відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму; призначається в/в інфузійно, в/м; рекомендована середня початкова добова доза для в/в або в/м введення змінюється від 0,5 до 9 мг/добу або навіть більше за необхідності; якщо високі дози призначаються протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу потім слід поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або навіть протягом більш тривалого періоду; дози для дітей - рекомендовані дози від 0,02 до 0,1 мг/кг ваги тіла або від 0,8 до 5 мг/м² площі поверхні тіла, кожні 12 –24 год.

· Преднізолон (Prednisolone) *

Показання для застосування ЛЗ: агранулоцитоз, різні види лейкозів, хвороба Ходжкіна.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування індивідуальне, при г. станах дорослим звичайно призначають 20 - 30 мг препарату на добу (4-6 табл.); при тривалому прийомі як підтримуючу терапію призначають 5 - 10 мг препарату на добу (1 – 2 табл); вищі дози можуть застосовуватися при лейкозі; у дітей дози преднізолону становлять 1-2 мг/кг маси тіла на добу у 4 – 6 прийоми; тривалість терапії залежить від тяжкості та перебігу хвороби; ін’єкційну форму препарату призначають в/в, в/м; дорослим звичайно призначають в/м у дозі 1–2 мл/добу (30–60 мг преднізолону); в/в - до 4 мл (120 мг); можливе введення у дозі до 300–390 мг упродовж 5–7 днів; дітям препарат призначають суворо за показанням і під контролем лікаря: дітям 6-12 років в/м по 25 мг/добу, старше 12 років – 25–50 мг/добу.

19.5. Інгібітори ангіогенезу

Талідомід (Thalidomide)

Фармакотерапевтична група. L04AX02 - імуносупресанти.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: механізм дії у пацієнтів з мієломою пов’язаний з пригніченням ангіогенезу та утворенням фактора некрозу пухлин (TNF-a), інгібуванням міграції лейкоцитів, зміною у співвідношенні CD4+лімфоцитів (Т-хелпери) у CD8+лімфоцитів (Т-кілерів), також дія препарату пов’язана з підвищенням рівнів інтерлейкінів та інтерферону-g.

Показання для застосування ЛЗ: множинна мієлома у випадку неефективної попередньої стандартної терапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл. приймають внутрішьно перед сном, враховуючи седативний ефект лікарського засобу; при множинній мієломі у дорослих початкова доза становить 200 мг/добу з підвищенням дози на 100 мг кожний тиждень до максимальної добової дози 800 мг з урахуванням переносимості препарату пацієнтом та токсичності; залежно від переносимості та токсичності можуть бути застосовані нижчі підтримуючі дози (25 - 100 мг/добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система крові - лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія; ендокринна система – гіпотиреоїдизм; нервова система - зниження лібідо, парестезія, головний біль, тремор, зміни настрою, знервованість, сонливість, запаморочення; серцево-судинна система - брадикардія, тахікардія, аритмії, венозний тромбоз, ортостатична гіпотензія, тромбоемболічні ускладнення; дихальна система - диспное, бронхоспазм; ШКТ - зниження апетиту, закреп, нудота, блювання, кишкова непрохідність; шкіра - гіперемія, уртикарії, бульозні висипання, включаючи с-м Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз, сухість шкіри, набряк обличчя, фото сенсибілізація; репродуктивна система - порушення менструального циклу; інші - астенія, перинефральний набряк, летаргія, нездужання, слабкість, втомлюваність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, пацієнти молодше 18 років, вагітність і лактація, жінки дітородного віку, які не застосовують або нездатні застосовувати адекватні протизаплідні засоби; жінки дітородного віку, у яких можливо лікування менш токсичними препаратами; чоловіки, які не застосовують адекватні протизаплідні засоби (латексний презерватив); виражена нейтропенія (вміст нейтрофілів < 0,75x10⁹/л).

Форма випуску ЛЗ: табл., вкриті оболонкою по 50 мг, по 100 мг.

Торгова назва:

ІІ. Мірин 100, «LIPOMED AG», Швейцарія	н/д
Мірин 50, «LIPOMED AG», Швейцарія	н/д

Алемтузумаб (Alemtuzumab) *

Фармакотерапевтична група: L01XC04 - антинеопластичні засоби. Моноклональні антитіла.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: гуманізоване моноклональне антитіло IgG1 каппа, специфічне до 21-28 kD глікопротеїду поверхні лімфоцитів (CD52), що експресується, головним чином, на поверхні нормальних та патологічних В- та Т-лімфоцитів периферичної крові; створений шляхом введення шести ділянок, які визначають комплементарність, із моноклонального антитіла IgG2а пацюків в імуноглобулінову молекулу IgG1 людини; спричинює лізис лімфоцитів шляхом зв’язування з немодулюючим антигеном CD52 з високою експресією, що присутній на поверхні, по суті, всіх В- та Т- лімфоцитів, а також моноцитів, тимоцитів та макрофагів; дія антитіла полягає у комплементзалежній та антитілозалежній клітинній цитотоксичності; антиген CD52 виявлений на невеликій кількості гранулоцитів, але не виявлено на еритроцитах або тромбоцитах; не ушкоджує гемопоетичні стовбурові клітини або клітини-попередниці кровотворення.

Показання для застосування ЛЗ: хр.лімфолейкозом, які не досяг повної чи часткової ремісії після лікування алкілуючими препаратами, або після лікування флударабіну фосфатом досягнута коротка ремісія (тривалістю менше 6 місяців).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в протягом 2 год, незалежно від дози; необхідно проводити премедикацію відповідними антигістамінними та аналгетичними препаратами при першому введенні та при підвищенні дози; під час всього лікування та після нього слід рутинно призначати антибіотики та противірусні препарати; протягом першого тижня вводити у зростаючих дозах: 3 мг у 1-ий день, 10 мг у 2-й день та 30 мг у 3-й день (якщо кожна доза добре переноситься); після цього доза становить 30 мг на день, вводиться тричі на тиждень, через день, максимум до 12 тижнів; у більшості пацієнтів збільшення дози до 30 мг відбувається за 3 - 7 днів; якщо при введенні дози 3 мг або 10 мг через вивільнення цитокінів виникають гострі побічні реакції помірного та важкого ступеня тяжкості, то наступне введення проводиться в тій же дозі щоденно, доки не буде досягнуто гарної переносимості перед спробами подальшого збільшенням дози (максимальна відповідь на лікування алемтузумабом досягається через 4 - 12 тижнів); при досягненні повної ремісії за лабораторними та клінічними критеріями, лікування слід припинити та продовжити нагляд за пацієнтом; якщо під час лікування досягнуто часткової ремісії або стабілізації стану, а потім протягом 4 чи більше тижнів стан пацієнта залишається стабільним без подальшого покращання, терапію також слід припинити та наглядати за пацієнткою; лікування слід припинити при прогресуванні хвороби; у разі виникнення тяжкого інфекційного ускладнення або гематологічної токсичності тяжкого ступеня (тромбоцити <25x10⁹/л, нейтрофіли <2,5 x10⁹/л) лікування слід припинити до зникнення цих проявів; введення можна відновити після усунення ознак інфекційного процесу або токсичності.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: інфекційні ускладнення 3-го або 4-го ступеня тяжкості, в тому числі звичайний герпес та пневмонія 3-го або 4-го ступеня тяжкості; часто інфекційні ускладнення, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами, риноцеребральний мукоромікоз, серйозні та інколи фатальні вірусні (аденовірус, парагрип, гепатит В), бактеріальні (в тому числі, туберкульоз і атипові мікобактеріози, нокардіоз) та грибкові інфекції розвиваються протягом пост-маркетингового дослідження; гематологічні реакції - сильні кровотечі, панцитопенія (може бути 3-го або 4-го ступеня тяжкості або мати тяжкий перебіг), аутоімунна гемолітична анемія, аутоімунна тромбоцитопенія, які у поодиноких випадках призводять до летального кінця; серцево-судинна система - гіпотензія, гіпертензія, тахікардія, вазоспазм, гіперемія, прискорене серцебиття; ЦНС та периферична нервова система - втрата смаку, тремор, гіпоестезія, запаморочення, гіперкінезія, кон’юнктивіт, парестезія, рідко внутрішньочерепні крововиливи; ШКТ - блювання, нудота, діарея, шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, мукозит, порушення функції печінки, закреп, диспепсія; дихальна система - пневмоніт, бронхоспазм, синусит, кашель, гіпоксія, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, фарингіт, кровохаркання, задишка; у поодиноких випадках спостерігається с-м лізису пухлини.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або анафілактична реакція, наявність активної генералізованої інфекції; ВІЛ-інфекція; активні вторинні злоякісні пухлини; вагітність та лактація; діти до 17 років.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 30 мг/мл по 1 мл у фл. № 3.

Торгова назва:

ІІ. МАБКАМПАТ, «Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co. KG»; «Schering AG» для «Genzyme Europe B.V.», Німеччина/Німеччина/Нідерланди

н/д

Анагрелід (Anagrelide)*

Фармакотерапевтична група. В01АС14 – антиагреганти. Антитромботичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: специфічний засіб, що впливає на зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові; спричиняє дозозалежне і оборотне зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові; механізми, за допомогою яких відбувається зниження кількості тромбоцитів, досі вивчаються; інгібує гіпердозрівання мегакаріоцитів, при цьому це явище є дозо залежним; спостерігаються порушення постмітотичної фази розвитку мегакаріоцитів, зменшення їх розмірів і плоїдність; в терапевтичних дозах не призводить до істотної зміни кількості лейкоцитів, чинить слабке зниження кількості еритроцитів.

Показання для застосування ЛЗ: мієлопроліферативні захворювання з метою зменшення кількості тромбоцитів, зниження ризику виникнення тромбозу і обмеження асоційованих симптомів, включаючи тромбогеморагічні явища (хр.форми захворювання).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза 0,5 мг 4 р/добу або 1,0 мг 2 р/добу; цю дозу підтримують протягом одного тижня; дозу треба доводити до мінімально ефективної, яка буде достатньою для підтримання кількості тромбоцитів на рівні нижче 600 тис./мкл, а в ідеалі – і до нормального рівня; збільшення дози не повинне перевищувати 0,5 мг на добу протягом тижня; добова доза не повинна перевищувати 10 мг, а одноразова – 2,5 мг; при оптимальній дозі кількість тромбоцитів починає знижуватися через 7–14 днів; повна відповідь (тромбоцити <600 тис./мкл) настає через 4–12 тижнів, як правило, при дозі 1,5–3,0 мг/добу; оскільки дані про оптимальну початкову дозу у дітей обмежені, слід дотримуватися початкової дози 0,5 мг/добу; підбір мінімально ефективної і підтримуючої дози у дітей і дорослих не відрізняються; при середньому ступені печінкової недостатності починати лікування рекомендовано з дози 0,5 мг/добу, яку треба підтримувати щонайменш протягом тижня під ретельним наглядом за станом серцево-судинної системи; підвищувати дозу більш ніж на 0,5 мг на тиждень не слід.

Побічна дія при застосуванні ЛЗ: більшість випадків побічної дії бувають слабкі і минущі, при цьому не потребується специфічне лікування для їх усунення; до серйозних відносяться застійна серцева недостатність, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, кардіомегалія, повна блокада серця, мерехтіння передсердь, порушення мозкового кровообігу, перикардити, інфільтрати у легенях, пневмофіброз, легенева гіпертензія, панкреатит, гастрит, виразка дванадцятипалої кишки, судомні напади; часто - головний біль, відчуття серцебиття; діарея, астенія, нудота, блювання, біль у животі;запаморочення, гарячка, нездужання; біль у спині, висипання, свербіж; рідко - грипоподібні симптоми, застуда, фотосенсибілізація; аритмія, геморагії, гіпертензія, тромбози, стенокардія, серцева недостатність, вазодилятація, ортостатична гіпотензія, мігрень; анемія, тромбоцитопенія, крововиливи, лімфаденопатія; артралгія, міалгія, артрит, біль у кістках; депресія, сонливість, безсоння, гіпертензія, знервованість, амнезія;втрата або збільшення ваги, набряк; риніт, носова кровотеча, синусит, пневмонія, бронхіт; пітливість, захворювання шкіри; амбліопія, порушення зору і слуху, кон’юнктивіт, аномалії полів зору, шум у вухах; інфекції сечостатевої системи, гематурія, дизурія, ноктурія, нетримання сечі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гострі, загрозливі для життя ускладнення тромбоцитозу; тяжкий ступінь печінкової недостатності.

Форма випуску ЛЗ: капс. по 0,5 мг у фл..

Торгова назва:

ІІ. Агрелід, «Pharmascience Inc.», Канада

₴₴₴

19.6. Засоби супроводу,

що застосовуються в онкології

Епоетин альфа (Epoetin alfa)

Фармакотерапевтична група ЛЗ: В03ХА01 - антианемічні препарати. Еритропоетин.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: очищений глікопротеїд, що стимулює еритропоез; за амінокислотним складом епоетин-альфа, який виробляється за генно-інженерною технологією, ідентичний еритропоетину людини, що виділяється із сечі хворих на анемію; білкова частина становить приблизно 60 % від молекулярної маси та містить 165 амінокислот; молекулярна маса – приблизно 30 000 дальтонів; за біологічними властивостями епоетин-альфа не відрізняється від людського еритропоетину.

Показання для застосування ЛЗ: лікування анемії та зниження об’єму необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, які підлягають хіміотерапії з причини немієломних злоякісних пухлин із застосуванням або без застосування хіміотерапії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в, за наявності життєвих показань допускається п/ш введення ліків; оптимальна концентрація Hb - 120 г/л; ероетин-альфа призначається хворим з симптоматичною анемією, для профілактики анемії у пацієнтів, які проходили курс хіміотерапії та мали низький вихідний рівень гемоглобіну (Hb < 11 г/дл), а також пацієнтам, які мали значне зниження рівня Hb під час першого циклу хіміотерапії; початкова доза повинна становити 150 МО/кг 3 рази на тиждень п/ш; якщо після 4 тижнів лікування підвищення рівня Hb менше 10 г/л, то протягом наступних 4 тижнів слід збільшити дозу до 300 МО/ кг, якщо після 4 тижнів лікування в дозі 300 МО/кг рівень Hb підвищується менше, як на 1 г/дл, вважається, що результат не досягнутий, і лікування слід припинити, якщо Hb підвищився більше, як на 2 г/дл протягом місяця, дозу слід зменшити на 25 %, якщо рівень Hb перевищує 14 г/дл, слід припинити лікування до зниження Hb до 12 г/дл та потім продовжувати лікування в зменшеній на 25 % від початкової дози; періодично оцінювати необхідність продовження терапії епоетином-альфа після завершення курсу хіміотерапії; перед призначенням препарату та під час курсу лікування - контролювати рівень заліза і, за необхідності, забезпечувати додаткове надходження заліза в організм; до призначення епоетину-альфа слід виключити інші можливі причини анемії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіше - дозозалежне підвищення АТ або погіршення перебігу вже існуючої гіпертензії (найчастіше спостерігається у пацієнтів з хр.нирковою недостатністю); рідко - тромботичні судинні ускладнення (ішемія міокарда, інфаркт міокарда, цереброваскулярні ускладнення (церебральні крововиливи, інсульт тощо), транзиторні ішемічні напади, глибокий венозний тромбоз, артеріальний тромбоз, емболії легеневих артерій, аневризми, тромбози сітківки); рідко - шкірні висипання, екзема, кропив’янка, свербіж та/або ангіоневротичний набряк; при супутній хр.нирковій недостатностю можуть спостерігатися гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищений вміст азоту сечовини крові, підвищення рівня креатиніну та сечової кислоти.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпертензія, що не контролюється; гіперчутливість до препарату; тяжкі коронарні, периферійно-артеріальні, каротидні, церебрально-судинні захворювання, у тому числі недавно перенесений інфаркт міокарда.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 2000 ОД/мл по 1 мл у фл. № 6, 2 000 ОД/0,5мл, 4 000 ОД/мл по 1 мл, 10 000 ОД/мл по 1 мл, 40000 ОД/мл по 1 мл у фл. 6, по 1 мл в одноразових шприцях № 6

Торгова назва:

ІІ. Вепокс 10 000, Вепокс 2000, Вепокс 4000, «Wockhardt Ltd», Індія	н/д
Епоетал, LTD "PLIVA Croatia", Хорватія	н/д
Епрекс, «Cilag AG», Швейцарія	₴₴₴
Шанпоетин, Shanta Biotechnics Limited для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д

Епоетин бета (Epoetin beta)

Фармакотерапевтична група. B03XA01 - антианемічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: глікопротеїд, який є фактором стимуляції мітозу і гормоном диференціювання, сприяє утворенню еритроцитів із клітин-попередників (класу стовбурних клітин); рекомбінантний епоетин бета, отриманий методом генної інженерії, за своїм амінокислотним і вуглеводним складом ідентичний еритропоетину, виділеному із сечі хворих, що страждають на анемію.

Показання для застосування ЛЗ: лікування симптоматичної анемії у хворих із солідними пухлинами, котрі одержують хіміотерапію сполуками платини; профілактика та лікування анемії у дорослих хворих з солідними пухлинами, що отримують хіміотерапію платини та схильні до анемії (при прийомі циплатину 75 мг/м² на цикл; карбоплатину – 350 мг/м² на цикл); анемія у дорослих хворих мієломною хворобою, неходжкінськими лімфомами з низьким ступенем злоякісності і хронічним лімфоцитарним лейкозом, що одержують протипухлинну терапію, при відносній недостатності ендогенного еритропоетину.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при проведенні хіміотерапії з приводу солідних пухлин препарат вводять п/ш, розділяючи тижневу дозу на 3 або 7 введень; лікування показане при рівні Hb до початку хіміотерапії не вище 13 г/дл; рекомендована початкова доза складає 450 МО/кг на тиждень; якщо через 4 тижні Hb підвищується недостатньо, дозу варто збільшити вдвічі; лікування продовжують до 3 тижнів після закінчення хіміотерапії; якщо під час першого циклу хіміотерапії рівень Hb на фоні лікування бета-епоетином, знижується більш ніж на 1 г/дл, подальше застосування препарату може бути неефективним; уникати підвищення рівня Hb більш ніж на 2 г/дл на місяць або більше 14 г/дл; при зростанні Hb більш ніж на 2 г/дл на місяць дозу бета-епоетину необхідно знизити на 50 %; якщо рівень Hb перевищує 14 г/дл, препарат відміняють поки Hb знизиться до рівня нижче 12 г/дл, а потім відновлюють лікування в дозі, що складає половину від тієї, що вводилась на попередньому тижні; лікування анемії у хворих з мієломною хворобою, неходжкінською лімфомой низького ступеню злоякісності або хронічним лімфоцитарним лейкозом: у цих хворих звичайно спостерігається недостатність ендогенного еритропоетину - її діагностують за співвідношенням між ступенем анемії і недостатньою концентрацією еритропоетину в сироватці; вищевказані параметри варто визначати не менш ніж через 7 днів після останньої гемотрансфузії й останнього циклу цитотоксичної хіміотерапії; рекомендована початкова доза складає 450 MЕ/кг на тиждень п/ш (тижневу дозу можна розділити на 3 або 7 введень); якщо через 4 тижні рівень Hb підвищується не менш ніж на 10 г/л, лікування продовжують у тій же дозі; якщо через 4 тижні Hb підвищується менш ніж на 10 г/л, можна збільшити дозу до 900 МЕ/кг на тиждень; якщо через 8 тижнів лікування Hb не підвищився хоча б на 10 г/л, позитивний ефект малоймовірний -препарат варто відмінити; при хр.лімфоцитарному лейкозі лікування варто продовжувати до 4 тижнів після закінчення хіміотерапії; максимальна доза – 900 MЕ/кг на тиждень; якщо за 4 тижні лікування Hb зростає більш ніж на 20 г/л, дозу варто зменшити вдвічі; якщо показник Hb перевищує 140 г/л, лікування потрібно перервати, поки Hb не досягне ≤ 130 г/л, після чого терапію відновлюють у дозі, рівній 50 % від попередньої тижневої дози; лікування варто відновляти тільки в тому випадку, якщо найбільш ймовірною причиною анемії є недостатність еритропоетину.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: серцево-судинна система: часті - виникнення або посилення вже наявної артеріальної гіпертензії, гіпертонічний криз з явищами енцефалопатії (головний біль і сплутаність свідомості, чутливі і рухові порушення – порушення мовлення, ходи, аж до тоніко-клонічних судом), головний біль (у т.ч. раптово виникаючий мігреноподібний головний біль), тромбоемболітичні ускладнення (чіткого причинного зв’язку з препаратом не встановлено); система кровотворення: дозозалежне збільшення числа тромбоцитів, особливо після в/в введення; рідкі - тромбоз шунтів (при неадекватній гепаринізації); лабораторні показники - зниження концентрації феритину в сироватці одночасно з підвищенням Hb, зниження сироваткових показників обміну заліза; у хворих з уремією – гіперкаліємія, гіперфосфатемія; інші: рідко – шкірні АР (висип, свербіж, кропивниця, анафілактоїдні реакції, реакції в місці ін’єкції), грипоподібні симптоми (як правило, виникають на початку лікування, виражені слабко або помірно і зникають через кілька год або кілька днів - гарячка, озноб, головний біль, болі в кінцівках або кістах, нездужання); при п/ш введені, можливе утворення антиеритропоетинових антитіл з розвитком червоноклітинної аплазії кісткового мозку (РRСА); якщо РRСА діагностована, терапія еритропоетинами повинна бути припинена.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість, важка артеріальна гіпертензія; інфаркт міокарда або інсульт протягом попереднього місяця, нестабільна стенокардія або підвищений ризик тромбозу глибоких вен і тромбоемболій.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 1000 МО/0,3 мл по 0,3 мл у шприцах-тюбиках № 6, по 2000 МО/0.3 мл у шприц-тюбиках, 5000 МО/0,3 мл по 0,3 мл у шприцах-тюбиках № 6, по 30000 МО/0,6 мл по 0,6 мл у шприцах-тюбиках № 4.

Торгова назва:

ІІ. Еритростим, Федеральне державне унітарне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Мікроген", Російська Федерація	₴₴₴
Рекормон, «Roche Diagnostics GmbH» дочірнє підприємство «F.Hoffmann-La Roche Ltd», Німеччина/Швейцарія	₴₴₴

· Ленограстим (Lenograstim) *

Фармакотерапевтична група: L03AA10 - колонієстимулюючі фактори.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: належить до групи цитокінів – біологічно активних протеїнів, які регулюють ріст і диференціацію клітин; рекомбінантний глікопротеїд (rHuG - CSF), еквівалент людського гранулоцитарного колонієстимулюючого чинника, отриманого з культури клітин CHU-2 людини, складається із 174 амінокислот і гліколізований в ділянці TR 133; чинить стимулюючий вплив на клітини-попередники лейкопоезу; викликає значне збільшення кількості нейтрофілів у периферичній крові; збільшення рівня нейтрофілів є дозозалежним у діапазоні доз ленограстіму від 1мкг/кг/добу до 10 мкг/кг/добу, повторне введення препарату в рекомендованих дозах посилює цей ефект; нейтрофіли, які утворюються під впливом ленограстіму, мають нормальні фагоцитуючі властивості і хемотаксис.

Показання для застосування ЛЗ: зменшення нейтропенії і пов'язаних з нею ускладнень у хворих з немієлоїдними новоутвореннями, при трансплантації кісткового мозку; зменшення тривалості нейтропенії і пов'язаних з нею ускладнень у хворих з немієлоїдними новоутвореннями, які лікуються за допомогою різноманітних цитотоксичних схем хіміотерапії, що спричинюють значне збільшення частоти фебрильної нейтропенії; мобілізації в периферичну кров аутологічних стовбурових клітин-попередників (АСКП).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для зменшення вираженої нейтропенії і пов'язаних з нею ускладнень у хворих (з немієлоїдними новоутвореннями), які лікуються за допомогою хіміотерапії, рекомендована доза 150 мкг (19,2 млн. МО) /м²/добу, що еквівалентно 5 мкг (0,64 млн. МО)/кг/добу; ленограстим застосовується для хворих із поверхнею тіла площею до 1,8 м²; добова рекомендована доза для застосування в якості монотерапії з метою мобілізації АСКП становить 10 мкг/кг (1,28 млн МО); після трансплантації кісткового мозку наступного дня після процедури вводять його в дозі 150 мкг (19,2 млн МО)/м²/добу протягом 30 хв в/в з фізіологічним р-ном або п/ш щоденно аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові; тривалість безперервного застосування препарату (у режимі 1 р/добу щоденно) не повинна перевищувати 28 днів; після застосування стандартних протоколів цитотоксичної хіміотерапії ленограстим повинен призначатися щоденно, починаючи з наступного після завершення хіміотерапії дня, у дозі 150 мкг п/ш щоденно застосовується аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові; лікування можна продовжити до 28 днів; тимчасове збільшення кількості нейтрофілів можливе в перші 1-2 дні лікування, проте, припиняти терапію не слід, тому що при її продовженні максимальне падіння кількості нейтрофілів і подальше відновлення їхньої чисельності настануть раніше; при мобілізації АСКП після хіміотерапії ленограстим повинен призначатися щоденно, починаючи з наступного після завершення хіміотерапії дня, у дозі 150 мкг п/ш і продовжувати аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові; лейкаферез слід проводити, коли після максимального падіння кількість нейтрофілів знову зросте, або після визначення кількості СD34+ клітин; для здорових донорів застосовують дозу 10 мкг/ кг/добу п/ш 1 р/добу, протягом 5-6 днів, що дозволяє досягти мобілізації > 3,0х10⁶ cd34⁺- кл/ кг у 83% донорів при однократному лейкаферезі і у 97% донорів – при двократному лейкаферезі; лікування ленограстимом слід проводити лише в умовах гематологічного центру і/або за участю досвідченого онколога/гематолога; діти: безпека і ефективність доведені для пацієнтів старше 2 років.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження середнього рівня тромбоцитів, інфекція/запальний процес порожнини рота, підвищення температури тіла, діарея, висипання, біль у ділянці живота, блювання, алопеція, сепсис та інфекція; при нейтропенії, спричиненій проведенням хіміотерапії: алопеція, нудота, блювання, підвищення температури тіла, головний біль; незначне збільшення болю у кістках і локальні реакції у ділянці ін’єкції; при мобілізації АСКП: головний біль, біль у кістках, біль у спині, астенія, біль у животі, больовий синдром різної локалізації; ризик виникнення больового с-му підвищувався у пацієнтів з високими рівнями лейкоцитів, особливо коли він становив ≥ 50 х 10⁹/л; транзиторне підвищення АсАТ і/або АлАТ, лужної фосфатази; порушення з боку імунної системи: дуже рідко – АР, включаючи поодинокі випадки анафілактичного шоку; порушення з боку легень: зрідка відмічались пневмонія, набряк легень, легеневі інфільтрати та фіброз; в деяких випадках – з розвитком дихальної недостатності та респіраторного дистрес-синдрому дорослих, який може бути фатальним; порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини: дуже рідко – шкірний васкуліт; були відмічені поодинокі випадки с-му Sweet (г.фебрильний нейтрофільний дерматоз), вузлової еритеми та гангренозної піодермії (переважно у пацієнтів з гематологічними злоякісними новоутвореннями; були також відмічені виняткові випадки с-му Лайєлла; декілька випадків спленомегалії та поодинокі випадки розриву селезінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, мієлоїдні новоутворення, окрім гострої мієлоїдної лейкемії de novo; хворі молодше 55 років з гострою мієлоїдною лейкемією de novo і/або з гострою мієлоїдною лейкемією de novo і нормальною цитогенетикою, тобто t (8;21), t (15;17) і inv (16); одночасне з проведення цитотоксичної хіміотерапії (перше введення дозволяється не раніше, ніж через 24 год після останнього введення протипухлинного засобу); не слід використовувати з метою інтенсифікації хіміотерапії, тобто не дозволяється збільшення доз протипухлинних засобів і скорочення періодів між їх введеннями відносно рекомендованих режимів, ріст злоякісних клітин; стимулює ріст мієлоїдних та деяких не мієлоїдних клітин in vitro; безпека та ефективність при мієолодиспластичному с-мі, вторинній гострій мієлоїдній лейкемії або хр.мієлоїдній лейкемії не встановлена (при цих захворюваннях слід дотримуватись обережності); особливу увагу слід приділяти диференціації між бластною трансформацією на тлі хронічної мієлоїдної лейкемії та гострою мієлоїдною лейкемією; обережно застосовувати у випадку прелейкемічного с-му; через потенційний ризик, пов’язаний з важким гіперлейкоцитозом, при лікуванні ленограстимом слід систематично контролювати кількість лейкоцитів; рідко при призначенні ленограстіму виникають побічні реакції з боку легень, у т.ч. інтерстиціальна пневмонія.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 33,6 млн. МО (263 мкг).

Торгова назва:

ІІ. Граноцит®34, «Aventis Intercontinental» за ліцензією «Chugaї Pharmaceutical Co. Ltd.» для «Chugaї Sanofi-Aventis», Франція/Японія/Франція	₴₴₴
Граноцит®34, Chugai-Aventisна заводі "Aventis Pharma Specialites" за ліцензією "Chugai Pharmaceutical Co. Ltd." для "Chugai-Aventis ", Франція/Японія	₴₴₴

· Філграстим (Filgrastim)*

Фармакотерапевтична група: L03АА02 - колонієстимулюючі фактори.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: рекомбінантний людський гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор (Г-КСФ); має таку саму біологічну активність, як і ендогенний людський Г-КСФ, і від останнього відрізняється лише тим, що являє собою неглікозильований білок з додатковим N-кінцевим залишком метіоніну; філграстим виділяють з клітин бактерії Esherichia coli, до складу генетичного апарату яких введено ген, кодуючий білок Г-КСФ; регулює утворення функціонально активних нейтрофілів та їх вихід у кров з кісткового мозку.

Показання для застосування ЛЗ: скорочення тривалості нейтропенії і зменшення частоти фебрильної нейтропенії у хворих, які отримують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань (за винятком хр.мієлолейкозу і мієлодиспластичного с-му); скорочення тривалості нейтропенії у хворих, що отримують мієлоаблативну терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку; мобілізація периферичних стовбурових клітин крові у пацієнтів; тяжка хр.уроджена, періодична або ідіопатична нейтропенія (абсолютна кількість нейтрофільних гранулоцитів ≤0,5х10⁹/л) у дітей і дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться п/ш, п/ш інфузії, в/в; хворі, які одержують цитотоксичну хіміотерапію з приводу злоякісних захворювань рекомендована доза — 0,5 млн. МО (5 мкг)/кг 1 р/добу; перша доза вводиться не раніше, ніж через 24 год після закінчення курсу цитотоксичної хіміотерапії шляхом щоденних п/ш або щоденних коротких (30-хвилинних) в/в інфузій на 5% р-ні глюкози; більш бажаним є п/ш введення, оскільки при в/в введенні дія може скорочуватися; щоденне введення проводиться до тих пір, поки кількість нейтрофілів після очікуваного зниження не перевищить очікуваний мінімум (надір) і не досягне діапазону нормальних значень; післяі цитотоксичної хіміотерапії з приводу солідних пухлин, лімфом і лімфолейкозу, тривалість лікування філграстимом - до 14 днів; після індукційної та консолідаційної терапії гострого мієлолейкозу - до 38 днів; зворотне збільшення кількості нейтрофілів спостерігається через 1–2 дні після початку лікування філграстимом; не рекомендується відміняти лікування передчасно, до переходу кількості нейтрофілів через надір; хворі, які одержують мієлоаблативну терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку; початкова доза — 1 млн. МО (10 мкг)/кг/добу — призначається у вигляді 30-хв або безперервної 24-годинної в/в інфузії або безперервної 24-годинної п/ш інфузії; для в/в та п/ш філграстим розводять 20 мг 5% р-ну глюкози; після того, як пройде момент максимального зниження кількості нейтрофілів, добова доза коригується залежно від динаміки вмісту нейтрофілів; мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у пацієнтів, які одержують мієлосупресивну або мієлоаблативну терапію з наступною аутологічною трансфузією ПСКК - 1 млн. МО (10 мкг/кг/добу у вигляді безперервної 24-годинної п/ш інфузії або шляхом п/ш ін’єкції 1 р/добу протягом 5–7 днів (звичайно досить одного або двох лейкаферезів на 5-й або 6-й день); для мобілізації ПСКК після мієлосупресивної хіміотерапії — 0,5 млн. МО (5 мкг)/кг/добу шляхом щоденних п/ш ін’єкцій, починаючи з першого дня після завершення хіміотерапії; лейкаферез слід проводити протягом періоду зростання кількості нейтрофілів з <0,5х10⁹/л до >5,0х10⁹/л; хворі з тяжкою хр.нейтропенією (ТХН) - початкова доза 1,2 млн. МО (12 мкг)/кг/добу п/ш ін’єкцій одноразово або шляхом кількох введень; при ідіопатичній або періодичній нейтропенії початкова доза 0,5 млн. МО (5 мкг)/кг/добу п/ш одноразово або шляхом кількох введень; корекція дози - філграстим вводять щоденно до стабільного перевищення кількості нейтрофілів 1,5х10⁹/л; ; після досягнення терапевтичного ефекту визначають мінімальну щоденну ефективну дозу для підтримання цього рівня; через 1–2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити, залежно від ефекту терапії ; далі кожні 1–2 тижні проводять індивідуальну корекцію дози для підтримання середньої кількості нейтрофілів в діапазоні від 1,5х10⁹/л до 10х10⁹/л; мобілізація периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) у здорових донорів для алогенної трансплантації ПСКК рекомендована доза - 1 млн. МО (10 мкг)/кг/добу шляхом 24-годинної п/ш інфузії або п/ш ін’єкції 1 р/добу протягом 4–5 днів поспіль; лейкаферез проводять з 5-го дня і при необхідності до 6-го дня з метою одержання 4х10⁶CD34+-клітин/кг маси тіла реципієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: часто - біль в кістках і м’язах (він буває слабким або помірним і в більшості випадків усувається звичайними анальгетиками; рідше - розлади сечовипускання; не збільшує частоти побічних реакцій на цитотоксичну хіміотерапію; можливе - оборотне, дозозалежне і звичайно слабке або помірне підвищення концентрацій лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, сечової кислоти та g-глутамілтрансферази в сироватці; зрідка - минуще зниження АТ, яке не потребує лікування; іноді у хворих, які одержують високодозову хіміотерапію з наступною аутологічною трансплантацією кісткового мозку, - судинні порушення (вено-оклюзійна хвороба, порушення водного обміну); шкірний васкуліт, с-м Світа (гострий фебрильний нейтрофільний дерматоз) у хворих на лейкоз; в окремих випадках - загострення ревматоїдного артриту, творення інфільтратів в легенях, які призводили до розвитку легеневої недостатності або респіраторного дистрес-синдрому дорослих, що може призвести до смерті пацієнта; реакції алергічного типу, при цьому таких реакцій було більше після в/в застосування препарату; інші побічні явища - збільшення селезінки, тромбоцитопені, головний біль, діарея, анемія, носові кровотечі, минуще і клінічно безсимптомне збільшення сироваткових концентрацій сечової кислоти, лактатдегідрогенази і лужної фосфатази, зниження концентрації глюкози в крові після їди, реакції в місці ін’єкції, головний біль, збільшення печінки, біль в суглобах, алопецію, остеопороз і шкірні висипи. У здорових донорів при мобілізації периферичних стовбурових клітин крові (ПСКК) - слабкий або помірно виражений біль у кістках і м’язах, лейкоцитоз (>50х10⁹/л), минуща тромбоцитопенія (тромбоцити <100х10⁹/л), клінічно безсимптомне збільшення концентрацій лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аспартат-амінотрансферази та сечової кислоти, загострення артриту, дуже рідко - тяжкі АР; в поодиноких випадках у здорових донорів ПСКК, які одержували гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор, відбувався розрив селезінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, хр.мієлолейкоз та мієлодиспластичний с-м; тяжка уроджена нейтропенія (с-м Костмана) з цитогенетичними порушеннями, лактація, ріст злоякісних клітин; мієлодиспластичний с-м і хр.мієлолейкоз (безпека та ефективність застосування при цих захворюваннях не встановлені), вторинний г.мієлолейкоз обережно (після диференціальної діагностики з хр.мієлолейкозом). Форма випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 300 мкг/1 мл по 1 мл або по 1,6 мл (480 мкг).

Торгова назва:

І. Філграст, ТОВ "Львівтехнофарм"	н/д
ІІ. Грасальва®, «UAB SICOR Biotech» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Литва/Ізраїль	₴₴₴
Грастим, «Dr.Reddy`s Laboratories Limited», Індія	₴₴₴
Філграст, MacMohan Pharma Ltd для "Belko Pharma", Індія	н/д

Аміфостин (Amifostine) *

Фармакотерапевтична група: V03AF05 - засоби для усунення токсичних ефектів протипухлинної терапії.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: органічний тіофосфат; вибірково захищає нормальні, але не пухлинні тканини організму від цитотоксичної дії випромінюючої радіації та ДНК-зв’язуючих протипухлинних лікарських засобів (таких як циклофосфамід, мітоміцин С, препарати платини); аміфостин є про-медикамент, який в організмі під дією лужної фосфатази дефосфорилюється до активного метаболіту WR-1065 (вільний тіол) та дуже швидко зникає із системного кровообігу; зниження концентрації кальцію в сироватці крові належить до встановлених фармакологічних ефектів аміфостину; механізм розвитку гіпокальціємії ймовірно обумовлений індукцією гіпопаратиреоїдизму.

Показання для застосування ЛЗ: хіміотерапія: для зниження ризику розвитку інфекційних ускладнень нейтропенії (наприклад нейтропенічної гарячки), що викликана застосуванням комбінованих хіміотерапевтичних режимів з циклофосфамідом та цисплатиною у хворих на розповсюджений рак яєчника (ІІІ-ІV стадії за FIGO); для захисту пацієнтів з розповсюдженими солідними неембріональними пухлинами від кумулятивної нефротоксичності цисплатину та схем лікування, які містять цисплатину, при загальній дозі цисплатину 60-120 мг/м² (у супроводі адекватної гідратації); променева терапія: у складі стандартної фракційної променевої терапії у пацієнтів, хворих на злоякісні пухлини голови та шиї, для захисту проти гострої та відстроченої ксеростомії; з метою профілактики гемато- нефро-, нейро- та ототоксичних ефектів хіміотерапії алкілуючими препаратами, сполуками платини (препаратами, що зв'язують ДНК); під час стандартної фракційної променевої терапії у пацієнтів, хворих на злоякісні пухлини голови та шиї, для захисту проти гострої та відстроченої ксеростомії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перед введенням розчиняють у 0,9% стерильному р-ні натрію хлориду (до фл. по 500 мг аміфостину додається 9,7 мл ізотонічного р-ну, об’єм приготованого р-ну 10 мл; до фл. по 375 мг аміфостину додається 7,3 мл ізотонічного р-ну, об’єм приготованого р-ну 7,5 мл); сумісність з іншими концентраціями натрію хлориду, що відрізняються від 0,9%, або з р-нами, що містять натрію хлорид разом з іншими компонентами, не досліджувалась, тому застосування інших р-нів не рекомендується.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: часті побічні реакції: нудота, блювання та транзиторна гіпотензія. Тахікардія, брадикардія, диспное, апное, гіпоксія, біль в грудях, ішемія міокарда, інфаркт міокарда, ниркова недостатність, судоми, втрата свідомості, зупинка серця та дихання; поодинокі випадки аритмії різного виду, транзиторна гіпертензія чи загострення персистуючої гіпертензії; можливі: гіперемія/відчуття тепла, озноб/відчуття холоду, запаморочення, сонливість, рідко – судоми; поодинокі випадки клінічно вираженої гіпокальціємії у пацієнтів при багаторазовому введенні аміфостину протягом доби; повідомлялось про тяжкі неспецифічні алергічні реакції, як озноб, появу тремтіння, біль у грудях, висип на шкір, анафілактоїдні реакції. Інколи відчуття стиснення в грудях, токсикодермію, бульозний та ексфоліативний дерматит, більш тяжкі, іноді фатальні, шкірні реакції, включаючи мультиформну еритему, поодинокі випадки с-му Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, гіпотензія або стан дегідратації, вагітність та лактація, порушення функції печінки або нирок, дітям або дорослим старше за 70 років (у зв’язку з недостатністю клінічних даних).

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій по 375 мг, по 500 мг.

Торгова назва:

ІІ. Етиол®, «Medimmun Pharma B.V.» для «Schering-Plough Central East AG», Нідерланди/Швейцарія	₴₴₴
Етиол®, «Medimmun Pharma B.V.» для «Schering-Plough Central East AG», США	₴₴₴
Циніл, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д

Кальцію фолінат (Calcium folinate) *

Фармакотерапевтична група. V03AF03 - засоби, що застосовуються для усунення токсичних ефектів протипухлинної терапії.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: фолінова кислота (5-формілтетрагідрофолієва кислота) є активною формою фолієвої кислоти; вона бере участь у різних метаболічних процесах, зокрема, в синтезі пуринових і піримідинових нуклеотидів і метаболізмі амінокислот; метотрексат конкурентно інгібує фермент дигідрофолатредуктазу і таким чином запобігає утворенню відновлених фолатів у клітинах, внаслідок чого пригнічується синтез ДНК, РНК та протеїнів; фолінова кислота, що вивільняється з фолінату кальцію, швидко трансформується в активну 5‑метилтетрагідрофолієву кислоту; на відміну від фолієвої кислоти, фолінова кислота не вимагає відновлення за допомогою дигідрофолатредуктази і тому блокатори дигідрофолатредуктази (метотрексат) не впливають на її дію; на цьому базується кальціумфолінатний захист.

Показання для застосування ЛЗ: захисний засіб від токсичних ефектів при терапії середніми і високими дозами метотрексату; лікування метастатичного колоректального раку (в комбінації з фторурацилом).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/м або в/в; не можна застосовувати інтратекально; як захисний засіб при терапії метотрексатом призначається пацієнтам із синдромом мальабсорбції або іншими розладами ШКТ (при блюванні, діареї, неповній непрохідності кишечника), коли ентеральна абсорбція препарату не гарантована; дози понад 50 мг слід вводити тільки парентерально; р-н для інфузій готується безпосередньо перед використанням розведенням препарату 0,9% р-ном хлориду натрію або 5% р-ном глюкози; оскільки препарат містить кальцій у високій концентрації, швидкість в/в введення не повинна перевищувати 160 мг за хв.; дози і схеми лікування кальцію фолінатом залежать від доз і схем терапії середніми і високими дозами метотрексату; при лікуванні середніми і високими дозами метотрексату кальціумфолінатний захист є необхідним, коли дози метотрексату перевищують 500 мг/м² і бажаним, коли дози метотрексату становлять 100-500 мг/м²; звичайно перша доза кальцію фолінату становить 15 мг (6-12 мг/м²) і вводиться через 12-24 год (найпізніше – через 24 год) від початку вливання метотрексату; такі ж дози вводяться кожні 6 год протягом 72 год; після декількох парентеральних введень можна перейти до перорального прийому у вигляді капсул; через 48 год від початку введення метотрексату проводиться вимір залишкової концентрації метотрексату у крові: якщо вона становить >0,5 мкмоль/л, кальцію фолінат вводиться ще протягом 48 год кожні 6 год у таких дозах: при концентрації метотрексату =>0,5 мкмоль/л – у дозі 15 мг/м²; при концентрації метотрексату =>1,0 мкмоль/л – у дозі 100 мг/м²; при концентрації метотрексату =>2,0 мкмоль/л – у дозі 200 мг/м²; існують різні схеми комбінованої терапії 5-фторурацилом і кальцію фолінатом колоректального раку: схема лікування 5-фторурацилом і кальцію фолінатом у високих дозах (кальцію фолінат у дозі 200 мг/м²вводиться повільно в/в протягом щонайменше 3 хв, після цього вводиться 5‑фторурацил у дозі 370 мг/м² в/в); схема лікування 5-фторурацилом і кальцію фолінатом у низьких дозах (кальцію фолінат у дозі 20 мг/м² вводиться в/в, після цього в/в вводиться 5‑фторурацил у дозі 425 мг/м²); лікування проводиться щоденно протягом 5 днів; цей п’ятиденний курс лікування можна повторити 2 рази з інтервалом 4 тижні (28 днів), а потім повторювати кожні 4-5 тижнів (28-35 днів) за умови повного зникнення симптомів токсичних ефектів після попереднього курсу лікування; під час наступних курсів терапії дози 5-фторурацилу слід коригувати залежно від переносимості попереднього курсу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: дуже рідко – АР (після в/в введення – пропасниця); високі дози кальцію фолінату в поодиноких випадках можуть спричинити шлунково-кишкові розлади, безсоння, збудження, депресію.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, перніціозна анемія, мегалобластні анемії (оскільки терапія кальцію фолінатом забезпечує лише гематологічну ремісію), інші анемії через дефіцит вітаміну В₁₂.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 10 мг/мл по 3 мл (30 мг), по 10 мл (100 мг) або 20 мл (200 мг); р-н для ін'єкцій, 10 мг/мл або 5 мл (50 мг), по 10 мл (100 мг) в амп.

Торгова назва:

ІІ. Далізол, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	н/д
Кальціумфолінат «ЕБЕВЕ», «EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG», Австрія	₴₴₴
Лейковорин-Ленс, ТОВ "ЛЕНС-Фарм", Російська Федерація	н/д
Лейковорин-Тева, «TEVA Pharmaceutical Works Со. Ltd» для «TEVA Pharmaceutical Industries Ltd», Угорщина/Ізраїль	₴₴₴
Нейворин, NEON LABORATORIES LIMITED, Індія	₴₴₴

Месна (Mesna)*

Фармакотерапевтична група: V03AF01 - засоби для усунення токсичних ефектів протипухлинної терапії.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: уропротекторний засіб; інактивує уротоксичні ефекти оксазофосфоринів (циклофосфамід, іфосфамід), а також створює додаткові сполуки з акролеїном, завдяки чому досягається місцевий детоксикаційний ефект у сечовивідних шляхах; окрім того, має муколітичну дію, подібну до дії ацетилцистеїну, однак більш ефективно розриває бісульфідні зв'язки макромолекулярних сполук, які зумовлюють в'язкість секрету.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика уротоксичної дії оксазофосфоринів під час проведення цитостатичної терапії, особливо при лікуванні іфосфамідом або циклофосфамідом у високих дозах (більше 10 мг/кг).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в струминно повільно; разова доза становить 20% разової дози оксазафосфорину; першу ін’єкцію месни проводять одночасно із першим введенням оксазафосфорину, другу та третю – через 5 та 8 годин після введення оксазафосфорину; дітям доцільно вводити частіше (до 6 разів) з більш короткими інтервалами (кожні 3 год).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: можливі - флебіт у місці введення, гіперергічні реакції.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Форми випуску ЛЗ: р-н для ін'єкцій, 100 мг/мл по 2 мл або 4 мл в амп. № 10, № 15

Торгова назва:

І. Уромес, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" для Благодійного фонду "Розвиток сучасної медицини"	н/д
ІІ. Уромітексан® 400, «Baxter Oncology GmbH», Німеччина	₴₴₴
Уромес, Naprod Life Sciences PVT. LTD. для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Уропрот, «Lemery S.A. de S.V.», Мексика	₴₴₴

· Ондансентрон (Ondansetron)* (також див. п.3.3. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби», п. 5.2.3.2. розділу «Психіатрія, наркологія. Лікарські засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: попередження і лікування нудоти і блювання, викликаних цитостатичною хіміотерапією і радіотерапією, а також післяопераційної нудоти та блювання.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: цитостатична терапія: у дорослих дозування залежить від ступеня вираженості блювотної реакції у відповідь на проведення цитостатичної терапії; добова доза становить 8 - 32 мг; хіміо- або радіотерапія, яка супроводжується виникненням блювання: 8 мг перорально (1 табл.) за 1 - 2 год до початку терапії, потім 8 мг (1 табл.) через 12 год після початку терапії; у випадку вираженої блювотної реакції при проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна збільшити шляхом разового в/в введення глюкокортикоїду; для попередження блювання, що виникає після перших 24 год від початку хіміо- або радіотерапії, рекомендується застосовувати 8 мг двічі на день перорально (двічі по 1 табл.) протягом 5-ти днів; дітям старшим 4-х років препарат призначають в дозі 5мг/м² в/в, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год. – 4 мг перорально (1 табл.); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на день перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів. Для попередження післяопераційної нудоти і блювання разову пероральну дозу 16 мг (2 табл.) призначають за 1 год до початку анестезії; при ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно; при ураженні печінки значною мірою зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується T_1/2з плазми, тому дозу необхідно знизити до мінімальної – 8 мг/добу.

· Тропісетрон (Тropicetronе) * (також див. п.3.3. розділу «Гастроентерологія. Лікарські засоби»)

Показання для застосування ЛЗ: зaпoбiгaння та лікування блювання і нудоти, які спричинені протипухлинною хіміо- та променевою терапією.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають курси по 6 днів; добова доза становить 5 мг; в перший день за 30 хв до проведення хіміотерапії тpoпiceтpoн вводять в/в повільно (1 хв) струминно або шляхом iнфyзії (для приготування р-ну для iнфузії 5 мг р-ну препарату (1 амп.) розчиняють у 100 мл фiзioлoгiчного р-ну Piнгepa, 5 % р-ну глюкози або фруктози); на наступні 5 днів препарат призначають усередину, в капсулах, за 1 год до сніданку, запиваючи капсули водою; у 1-й день за 30 хв до проведення протипухлинної хіміотерапії рекомендується в/в введення, а з 2-ї по 6-ту добу препарат призначають перорально.

Мебіфон (Mebifon)*

Фармакотерапевтична група: L01XХ32 - антинеопластичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: препарат з групи бісфосфонатів, структурний аналог природного пірофосфату; в препараті ефективно поєднано протипухлинну дію та пригнічення деструкції кісток; має виражену аналгетичну дію (болі в кістках зменшуються або зникають), покращує загальний стан і фізичну активність хворих; не пригнічує систему кровотворення, імуногенез та імунну відповідь; у частини хворих має місце стимуляція білого та червоного ростків кровотворення, у окремих хворих спостерігаються незначні зміни показників системи зсідання та протизсідання крові; в процесі лікування можуть мати місце незначні дифузні зміни міокарда; не впливає на органи дихання і функцію печінки.

Показання для застосування ЛЗ: злоякісні пухлини молочної, передміхурової залоз та легенів з метастазами в кістки (монотерапія або в складі комбінованої хіміотерапії).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в крапельно в дозі 300 мг в 180 мл ізотонічного (0,9%) р-ну натрію хлориду 1 р/добу вводять протягом 40 хв; курс лікування 5 днів; курсова доза 1,5 г; кількість курсів від 3 до 5; інтервал між курсами 3 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: помірні зміни в міокарді, в поодиноких випадках – екстрасистолічна аритмія, підвищення зсідання крові, зниження вмісту тромбоцитів протягом доби після першого введення препарату, незначне підвищення вмісту креатиніну в сироватці крові.

Протипоказання до застосування: інсульт, інфаркт міокарда в анамнезі до 6 міс., серцево-судинна недостатність ІІБ–ІІІ ступенів, активний туберкульоз, порушення функції печінки ІІІ ступеня, ниркова недостатність ІІІ-ІV ступеня, рівень тромбоцитів у крові нижче 10⁵/мкл, вагітність, період годування груддю, індивідуальна підвищена чутливість до бісфосфонатів.

Форма випуску ЛЗ: р-н для ін’єкцій 1.5% по 20 мл в амп. № 5, № 10

Торгова назва:

І. Мебіфон®, ВАТ «Фармак».

₴₴₴

· Кислота золедронова (Zoledronic acid)*

Фармакотерапевтична група: M05BA08 - засіб, що впливає на опорно-руховий апарат. Інгібітор резорбції кісткової тканини. Біфосфонат.

Основна фармакотерапевтична дія: спричинює інгібуючу дію на резорбцію кісткової тканини, опосередковану остеобластами; високоефективний бісфосфонат, що виявляють вибіркову дію на кістку; селективна дія бісфосфонатів на кісткову тканину грунтується на високій спорідненості до мінералізованої кісткової тканини, але точний молекулярний механізм, який забезпечує інгібування активності остеокластів, дотепер залишається невідомим; не виявляє небажаного впливу на формування, мінералізацію і механічні властивості кісти; крім інгібуючої дії на резорбцію кісткової тканини, золедронова кислота має інші протипухлинні властивості, що забезпечують ефективність при кісткових метастазах; пригнічення кісткової резорбції клінічно супроводжується також вираженим зниженням больових відчуттів; пригнічуючи проліферацію і індукуючи апоптоз, спричинює безпосередню протипухлинну дію щодо клітин мієломи людини і ракової пухлини молочної залози, а також зменшує проникнення клітин ракової пухлини молочної залози через екстрацелюлярний матрикс (антиметастатичні властивості).

Показання для застосування ЛЗ: остеолітичні, остеобластичні і змішані кісткові метастази солідних пухлин і остеолітичні вогнища при множинній мієломі, у складі комбінованої терапії; гіперкальціємія, спричинена злоякісною пухлиною.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводиться в/в краплинно протягом 15 хв; при кісткових метастазах і остеолітичних вогнищах при множинній мієломі у складі комбінованої терапії для дорослих і пацієнтів літнього віку рекомендована доза препарату становить 4 мг; кратність призначення – кожні 3–4 тижні; при гіперкальціємії, спричиненій злоякісною пухлиною для дорослих і пацієнтів літнього віку рекомендована доза препарату становить 4 мг; для забезпечення адекватної гідратації пацієнта рекомендується введення фізіологічного р-ну перед, паралельно або після інфузії; повторне введення проводять у випадку настання погіршення після виразного клінічного ефекту (тобто досягнення значення концентрації кальцію в сироватці 2,7 ммоль/л і нижче) або у випадку рефрактерності до першого введення; інтервал між першим і повторним введенням повинен бути не менше одного тижня, оскільки цей період часу необхідний для розвитку повного клінічного ефекту; повторно вводять у дозі 8 мг протягом 15 хв; звичайно досягнутий ефект зниження кальцію в крові триває протягом 30 днів після введення 4 мг препарату і протягом 40 днів – після введення 8 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: система кровотворення - тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія; рідко – панцитопенія; центральна і периферична нервова система - головний біль, слабкість, парестезії, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, тремор; психіка - тривога, розлади сну, сплутаність свідомості; органи зору - кон’юнктивіт; затьмарення зору; ШКТ – нудота, блювання, анорексія, діарея, запор, абдомінальні болі, диспепсія, стоматит, сухість у роті; дихальнаї система - диспное, кашель; дерматологічні реакції - свербіж, висипання (включаючи еритематозні і макулярні), підвищена пітливість; кістково-м’язова система - болі в кістках, міалгія, артралгія, судоми м’язів; серцево-судинна система – брадикардія, порушення функції нирок, г. ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія; імунна система - реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; загальні – гарячка, грипоподібний с-м, що виявляється лихоманкою, ознобом, болями в кістах і/або м’язах, астенія, периферичні набряки, біль у грудній клітині, збільшення маси тіла; місцеві реакції - біль, роздратування, припухлість і утворення інфільтрату в місці ін’єкції; лабораторні показники – гіпофосфатемія, підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові, гіпокальціємія, гіпомагніємія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпернатріємія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, період лактації; підвищена чутливість до бісфосфонатів.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 4 мг у фл.

Торгова назва:

ІІ. Акласта, Novartis Pharma AG, Швейцарія	н/д
Золдрія, Cipla Ltd, Індія	н/д
Золедронова кислота, " NEON LABORATORIES LIMITED для "AllMed International Inc.", Індія/США	н/д
Зомета®, Novartis Pharma Stein AG для "Novartis Pharma AG", Швейцарія	₴₴₴

· Кислота ібандронова кислота (Ibandronic acid)

Фармакотерапевтична група: М05ВА06 - засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Біфосфонати.

Основна фармакотерапевтична дія: спричинює інгібуючу дію на резорбцію кісткової тканини; високоактивний азотовмісний біфосфонат, інгібітор кісткової резорбції та активності остеобластів; має специфічну селективну дію на кісткову тканину; пригнічує активність остеокластів, знижує частоту скелетних ускладнень при злоякісних захворюваннях. Ібандронова кислота зменшує остеокласт-асоційоване вивільнення факторів росту пухлини, пригнічує поширення та інвазію клітин пухлини, проявляє синергічний ефект з таксанами іn vitro; не порушує мінералізацію кісток при призначенні доз, які значно перевищують фармакологічно ефективні; при гіперкальціємії інгібуюча дія на індукований пухлиною остеоліз супроводжується зниженням рівня кальцію в сироватці крові та екскрецію кальцію з сечею; вміст кальцію в крові нормалізується протягом 4 – 7 днів після введення препарату; попереджує розвиток нових і зменшує ріст кісткових метастазів, які вже присутні, в результаті чого знижується частота скелетних ускладнень, інтенсивності больового синдрому, потребі у проведенні променевої терапії та хірургічних втручань з приводу метастатичного процесу в кістковій тканині, що значно покращує якість життя пацієнтів.

Показання для застосування ЛЗ: метастатичні ураження кісткової тканини в результаті раку молочної залози з метою зниження ризику виникнення патологічних переломів, зменшення больового синдрому, гіперкальціємії, зменшення потреби у проведенні променевої терапії при больовому синдромі та загрозі переломів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайно застосовується в умовах стаціонару і вводиться в/в крапельно протягом 1 – 2 год після попереднього розведення; метастатичні ураження кісток - 6 мг в/в крапельно протягом 1 год один раз в 3 – 4 тижні; гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях - тільки у вигляді 1 – 2 годинних в/в інфузій (доза препарату залежить від ступеня тяжкості гіперкальціємії): тяжка гіперкальціємія - одноразово вводять 4 мг; помірна гіперкальціємія - одноразово 2 мг (максимальна разова доза – 6 мг не призводить до посилення ефекту); при недостатньому ефекті після першого введення або при рецидиві гіперкальціємії можливе повторне введення препарату - при введенні препарату у дозі 2 мг чи 4 мг повторне введення препарату можна проводити через 18 – 19 днів; при введені препарату в дозі 6 мг повторне введення препарату можна проводити через 26 днів; рекомендується вживати по 1 табл.і 50 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: диспепсія та гіпокальціємія

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бісфосфонатів.

Форми випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 1 мг/мл по 6 мл, табл., вкриті оболонкою, по 50 мг, табл., вкриті плівковою оболонкою, по 150 мг.

Торгова назва:

ІІ. Бандрон, "Natco Pharma Limited", Індія	₴₴₴
Бонвіва, "F.Hoffmann-La Roche Ltd" пакування "F.Hoffmann-La Roche Ltd"; "Ivers-Lee AG", Швейцарія/Швейцарія	₴₴₴
Бондронат, "Roche Diagnostics GmbH" для "F.Hoffmann-La Roche Ltd", Німеччина/Швейцарія	₴₴₴

Кислота клодронова (Clodronic acid)*

Фармакотерапевтична група ЛЗ: М05ВА02 - засоби, які застосовують для лікування кісток. Засоби, що впливають на структуру і мінералізацію кісток.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: представник групи бісфосфонатів, які чинять специфічну дію на кістки; цей вибірковий ефект на кісткову тканину грунтується на високій спорідненості бісфосфонатів з кальцієвими солями кісток; біфосфонати пригнічують активність остеокластів; точний механізм дії ще не з’ясований; запобігає руйнуванню кісток, при експериментально спричиненій недостатності функції гонад, іммобілізації, лікуванні кортикостероїдами, гепарином, гормонами паращитовидної залози, протипухлинними засобами, а також у хворих з пухлинами; у концентраціях, які призводять до пригнічення остеолізу, клодронова кислота не чинить ніякого впливу на нормальну мінералізацію кісток; у пацієнтів з гіперкальціємією після в/в введення спостерігалося зниження рівня кальцію в сироватці; рівні кальцію досягали норми через 2 - 5 днів; тривалість ефекту становить 2 - 3 тижні; у пацієнтів з нормальним вмістом кальцію антиостеолітичний ефект був підтверджений зниженням екскреції кальцію і гідроксипроліну з сечею; клодронова кислота є також знеболювальним засобом у випадку остеолізу, спричиненого пухлинами, вона зменшує ймовірність переломів кісток у таких пацієнтів; тривале застосування клодронової кислоти зменшує розвиток нових і ускладнення вже існуючих остеолітичних уражень; подібно до інших біфосфонатів.

Показання для застосування ЛЗ: остеоліз на фоні кісткових метастазів солідних пухлин або на фоні гематологічної неоплазії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добова доза – 1 600 мг, в окремих випадках може бути необхідна більш висока добова доза – до 3 200 мг; табл. слід приймати, запиваючи великою кількістю рідини (не рекомендується приймати разом з молоком або іншими рідинами, багатими на кальцій); добову дозу слід приймати за 1 прийом, або перед сном – принаймні через 2 год після вечері; у разі шлунково-кишкової непереносимості добову дозу можна приймати за 2 прийоми; тривалість лікування залежить від перебігу захворювання; лікування тривале – до 6 місяців, але вона може бути продовжена залежно від клінічного стану хворого; може також виникнути необхідність у поновленні лікування через деякий час.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ - нудота і діарея, особливо на початку лікування і при більш високих дозах; сечовидільна система – рідко порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, особливо після в/в введення; реакції гіперчутливості - шкірні реакції, бронхоспазм у пацієнтів з астмою, лабораторні показники - під час терапії рівень кальцію в сироватці може падати до показників гіпокальціємії, зниження рівня фосфатів у сироватці, підвищення рівня лужної фосфатази і лактатдегідрогенази у сироватці, збільшення кількості гормонів паращитоподібної залози в сироватці, а також підвищення активності трансаміназ, минуще збільшення рівнів креатиніну в сироватці.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до клодронової кислоти, біфосфонатів або до будь-яких інших наповнювачів; ниркова недостатність, за винятком короткочасного застосування у разі виключно функціонального порушення ниркового кліренсу, спричиненого гіперкальціємією; тяжкі гострі запальні захворювання ШКТ; вагітність; діти, оскільки досвід застосування препарату в дітей відсутній; не застосовувати у пацієнтів зі спадкоємною непереносимістю галактози (через вміст лактози), яка зустрічається рідко, з генетичним дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози.

Форма випуску ЛЗ: концентрат для приготування р-ну для інфузій, 1 мл концентрату для приготування р-ну для інфузій 60 мг (1 ампула на 5 мл містить динатрію клодронату 300 мг), табл., вкриті плівковою оболонкою, по 400 мг, по 800 мг №60, капсули по 400 мг.

Торгова назва:

І. Бонефос®, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	₴₴₴
ІІ. Бонефос®, Bayer Schering Pharma Oy; "Jenahexal Pharma GmbH"; "Schering Oy" компанія "Schering AG", Фінляндія/Німеччина	₴₴₴
КлодронСандоз, «Salutas Pharma GmbH» підприємство компанії «Sandoz» для «Sandoz Pharmaceuticals d.d.», Німеччина/Словенія	₴₴₴
Синдронат, Sindan Pharma SRL для "Actavis group HF", Ісландія	₴₴₴

· Кислота памідронова (Pamidronic acid)*

Фармакотерапевтична група: M05BA03 - засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Біфосфонати.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: натрію памідронат – активна речовина препарату - інгібітор резорбції кісткової тканини, що здійснюється остеобластами; взаємодіє з кристалами гідроксіапатиту кісткової тканини, гальмує їх розчинність; перешкоджає надходженню попередників остеокластів у кісткову тканину та інгібує їх перетворення в зрілі остеобласти; протидіє остеолізу, який індукується злоякісними пухлинами, знижує вираженість гіперкальціємії в онкологічних хворих і зумовлених нею клінічних проявів; у хворих з кістковими метастазами (переважно остеолітичного характеру) злоякісних пухлин і мієломною хворобою запобігає або уповільнює прогресування змін скелета та їх наслідків (переломи, компресія спинного мозку, гіперкальціємія), знижує потребу в променевій терапії та хірургічних втручаннях), знижує вираженість болей, зумовлених ураженням кісток; при гіперкальціємії на фоні злоякісних новоутворень протягом 7 - 10 днів знижує вивільнення фосфатів з кісток, концентрацію Са²⁺ у сироватці крові, співвідношення кальцій/креатинін і гідроксипролін/креатинін у сечі; має високу спорідненість з кальцифікованими тканинами, які вважаються “місцем уявної елімінації” памідронату; від початку інфузії концентрації препарату в плазмі крові швидко збільшуються, а в кінці інфузії - так само швидко знижуються.

Показання для застосування ЛЗ: захворюваня, які супроводжуються підвищеною активністю остеобластів - метастази злоякісних пухлин у кістках (переважно остеолітичного характеру) і мієломна хвороба (множинна мієлома ІІІ стадії), гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами; хвороба Педжета.Спосіб застосування та дози. порошок, що міститься у фл., слід спочатку розчинити у стерильній воді для ін’єкцій, отриманий р-н перед введенням слід додатково розвести і вводити в/в повільно, шляхом інфузії зі швидкістю, що не перевищує 60 мг/год (1 мг/хв); як правило, доза препарату, що становить 90 мг і міститься в 250 мл інфузійного р-ну, вводиться протягом 2 год; при мієломній хворобі і при гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами, рекомендується не перевищувати дозу в 90 мг, і вводити її в 500 мл інфузійного р-ну більше 4 год; при метастазах злоякісних пухлин у кістки (переважно остеолітичного характеру) і мієломній хворобі препарат застосовують у дозі 90 мг у вигляді разових інфузій, які проводяться кожні 4 тижні; у пацієнтів, які отримують хіміотерапію з 3-тижневими інтервалами, препарат в дозі 90 мг також може застосовуватися з 3-тижневими інтервалами; гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами: перед початком застосування препарату або в ході терапії рекомендується провести регідратацію хворого за допомогою 0,9% р-ну натрію хлориду; сумарна доза, яка використовується протягом курсу лікування, залежить від початкового рівня кальцію у сироватці крові пацієнта і може бути введена як протягом одноразової інфукції або декількох інфузій, що здійснюються протягом 2 - 4 послідовних днів; максимальна курсова доза препарату - 90 мг; істотне зниження концентрації кальцію у сироватці крові спостерігається через 24 - 48 год після введення, а нормалізація цього показника - протягом 3 - 7 днів; якщо нормалізація рівня кальцію у крові в межах указаного часу не досягається, можливо додаткове введення препарату; при відновленні гіперкальціємії проводяться повторні курси, необхідно враховувати, що зі збільшенням кількості курсів введення препарату його ефективність може знижуватися; хвороба Педжета: рекомендована сумарна курсова доза 180 - 210 мг; сумарна доза препарату, що досягає 180 мг, може бути введена або як 6 інфузій (по 30 мг 1 раз на тиждень), або як 3 інфузії (по 60 мг через тиждень); якщо для однієї інфузії припускається доза 60 мг, то в такому випадку для першого введення рекомендується застосовувати дозу 30 мг (сумарна курсова доза становить 210 мг); цей режим дозування (але вже з пропуском початкової дози 30 мг) можна повторювати через 6 місяців до досягнення ремісії захворювання або у випадку загострення.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: звичайно слабко виражена та минуща; безсимптомна гіпокальціємія і пропасниця (підвищення t° тіла на 1 - 2°С), які звичайно розвиваються у перші 48 год після інфузії; іноді – загострення простого та оперізуючого герпесу; кровотворна система - анемія, тромбоцитопенія, лімфоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія; імунна система - анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, бронхоспазм/задишка, набряк Квінке; ЦНС - симптоматична гіпокальціємія (парестезія, тетанія), головний біль, безсоння, сонливість, судоми, запаморочення, летаргія, порушення орієнтації, зорові галюцинації; органи чуття – кон’юнктивіт, увеїт, ірит, іридоцикліт, склерит, епісклерит, ксантопсія; серцево-судинна система – АГ, ознаки лівошлуночкової недостатності (задишка, набряк легенів) або ознаки застійної серцевої недостатності; ШКТ - нудота, блювання, анорексія, біль у животі, діарея, закреп, гастрит, диспепсія; шкіра – висипання, свербіж; скелетно-м’язова система - транзиторний біль у кістках, артралгії, міалгії, генералізований біль, м’язові спазми; нирки – г.ниркова недостатність, центральний сегментний гломерулосклероз, включаючи руйнівний варіант, нефротичний с-м, гематурія; інше - пропасниця і грипоподібні симптоми, у місці інфузії препарату - біль, почервоніння, набряклість, затвердіння, флебіт, тромбофлебіт, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці, зміни функціональних печінкових проб, підвищення концентрації сечовини в сироватці, гіперкаліємія, гіпернатріємія; поодинокі випадки остеонекрозу (в основному щелепи).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або інших бісфосфонатів; вагітність та лактація; діти до 18 років.

Форма випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для інфузій по 30 мг, 90 мг у фл. № 2 у комплекті з розчинником (вода для ін'єкцій) по 10 мл в амп. № 2, концетрат для приготування р-ну для інфузій по 1 мл (15 мг), 2 мл (30 мг), 4 мл (60 мг) або 6 мл (90 мг) в амп.

Торгова назва:

І. Паміфос®, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
ІІ. Аредіа®, «Novartis Pharma AG», Швейцарія	₴₴₴
Памідронат динатрію Мейн, Mayne Pharma Pty Ltd. для "Mayne Pharma Plc", Австрія/Великобританія	н/д
Паміредин, «Pharmascience Inc.», Канада	₴₴₴
Памітор®, «Torrex Pharma GmbH», Австрія	н/д
Паміфос, «Medac GmbH», Німеччина	₴₴₴
Памиред, «Dr.Reddy`s Laboratories Limited», Індія	₴₴₴
Помегара, Omega Laboratories Ltd для"Genfa Medica S.A", Канада/Швейцарія	₴₴₴

Фентаніл (Fentanyl)*

Фармакотерапевтична група : N02AB03 - наркотичний аналгетик.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: трансдермальний пластир, який забезпечує постійне надходження синтетичного анальгетика фентанілу, який переважно взаємодіє з µ-опіоїдними рецепторами; підвищує активність антиноцицептивної системи, збільшує поріг больового відчуття; основними терапевтичними ефектами препарату є знеболювальний і седативний; ефективна знеболювальна концентрація фентанілу в сироватці у пацієнтів, які не приймали раніше опіоїдні аналгетики, становить 0,3 – 1,5 нг/мл; у цих пацієнтів частота побічних ефектів може зростати при концентрації фентанілу в крові вище 2 нг/мл; швидкість розвитку залежності від препарату і толерантності до аналгетичної дії має значні індивідуальні відмінності; препарат забезпечує постійне системне надходження фентанілу протягом 72 год після нанесення.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкий хр.больовий с-м, який можна купірувати тільки за допомогою опіоїдних аналгетиків.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: пластир слід наносити на плоску поверхню неушкоджену шкіру тулуба або верхніх ділянок рук; перед застосуванням волосся на місці аплікації слід зістригти (не голити); якщо перед застосуванням системи місце аплікації необхідно вимити, то це слід зробити за допомогою чистої води (не слід використовувати мило, лосьйони, олії або інші засоби, оскільки вони можуть спричиняти подразнення шкіри або змінити її властивості); перед аплікацією шкіра повинна бути абсолютно сухою; пластир захищений з зовнішнього боку водонепроникною фольгою - його можна не знімати під час короткострокового перебування під душем; після видалення захисного шару пластир необхідно щільно притиснути долонею до місця аплікації на 30 сек; може знадобитися додаткова фіксація трансдермального пластиру; пластир розрахований на безперервне використання протягом 72 год, тому нова система може бути наклеєна на іншу ділянку шкіри після зняття попередньо наклеєної системи; на одну й ту саму ділянку шкіри трансдермальний пластир можна наклеювати не раніше, як через 3 дні; трансдермальний пластир не рекомендовано ділити або розрізати; необхідна доза підбирається індивідуально і має оцінюватися регулярно після кожного застосування; при першому використанні доза (розмір системи) підбирається, виходячи із попереднього використання опіоїдних аналгетиків, ступеня толерантності, супутнього медикаментозного лікування, стану пацієнта і тяжкості хвороби; у пацієнтів, які раніше не приймали опіоїди, спочатку використовується доза, яка не перевищує – 25 мкг/год; при переході пацієнта з перорального або парентерального застосування опіоїдів на лікування фентанілом початкова доза розраховується шляхом перерахунку загальної кількості анальгетиків, якиї потребує пацієнт протягом добу у відповідну дозу фентанілу (через пероральну дозу морфіну); початкова оцінка максимального знеболюючого ефекту може бути проведена не раніше, як через 24 год після аплікації; для успішного переходу з одного препарату на інший попередня знеболююча терапія повинна відмінятися поступово після аплікації початкової дози фентанілу, поки його знеболююча дія не стабілізується; трансдермальний пластир слід замінювати кожні 72 год; якщо через 48 - 72 год після аплікації початкової дози відбувається суттєве зниження знеболюючого ефекту, то заміна пластиру може бути проведена через 48 год; якщо після першої аплікації початкової дози адекватне знеболювання не досягнуто, то через 3 доби доза може бути збільшена доти, поки знеболюючого ефекту не буде досягнуто; зазвичай за один раз доза збільшується на 12,5 мкг/год або на 25 мкг/год; ля досягнення дози понад 100 мкг/год., можуть одночасно використовуватися декілька пластирів; деяким пацієнтам можуть бути потрібні додаткові або альтернативні способи введення опіоїдних аналгетиків, що перевищує 300 мкг/год; при переході з тривалого лікування морфіном на трансдермальне введення фентанілу, незважаючи на адекватну знеболюючу дію, може виникати синдром відміни (таким пацієнтам рекомендовано введення морфіну короткої дії у низьких дозах).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найбільш небезпечним побічним ефектом є пригнічення дихання; психічні розлади: дуже часто – сонливість; часто - седація, сплутаність свідомості, депресія, неспокій, нервозність, галюцинації, зниження апетиту; іноді - ейфорія, амнезія, безсоння, ажитація; дуже рідко - марення, астенія, розлад сексуальних функцій; нервової системи: дуже часто - сонливість, головний біль; іноді - тремор, парестезія, розлади мови; дуже рідко - атаксія, неепілептичні міоклонічні реакції; орган зору: рідко – амбліопія; серцево-судинна система; іноді - брадикардія, тахікардія, гіпотензія, гіпертензія, рідко - аритмія, вазодилятація; дихальна система: іноді - задишка, гіповентиляція, дуже рідко - пригнічення дихання, апное, кровохаркання, обструктивне ураження легень, фарингіт, ларингоспазм; ШКТ: дуже часто - нудота, блювання, закреп; часто - ксеростомія, диспепсія; іноді – діарея, гикавка, непрохідність кишечника, метеоризм; імунна система: дуже рідко – анафілаксія; шкіра та підшкірні тканини: дуже часто - пітливість, свербіж, часто - місцеві реакції шкіри, іноді - висипання, еритема; нирки та сечовивідна система: іноді - затримка сечі, олігурія, біль у сечовому міхурі, загальні розлади: рідко - набряк, відчуття холоду, при тривалому застосуванні можуть розвинутися толерантність до препарату, фізична та психічна залежність, симптоми абстиненції, пов’язаної з опіоїдами (наприклад, нудота, блювання, діарея, неспокій, тремтіння), можуть зустрічатися при заміні раніше використовуваних опіоїдних аналгетиків на трансдермальний пластир, який містить фентаніл.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, лікування гострого або післяопераційного болю через відсутність можливості підібрати дозу у короткий термін та ймовірності розвитку пригнічення дихання, що є загрозою для життя; тяжкі ураження ЦНС; одночасне застосування інгібіторів МАО та їх приймання протягом 14 днів після відміни препарату трансдермальної форми фентанілу.

Форма випуску ЛЗ: трансдермальний пластир (трансдермальна терапевтична система) - 1 пластир містить фентанілу 4,2 мг (ТТС 25 мкг/год), 8,4 мг (ТТС 50 мкг/год), 12,6 мг (ТТС 75 мкг/год), фентанілу 16,8 мг (ТТС 100 мкг/год).

Торгова назва:

ІІ. Матріфен®, «Нікомед Данія АпС», Данія	н/д
Дюрогезік®, «Janssen Pharmaceutica N.V.»; «ALZA Ireland Ltd.», Бельгія/Ірландія	н/д

19.7.Вакцини, що застосовуються для лікування злоякісних новоутворень

· УРО-БЦЖ (URO-BCG)

Фармакотерапевтична група. L03AX03 - імуностимулюючий засіб.

Основна фармакотерапевтична дія та ефекти ЛЗ: ліофілізована суспензія живої бактерії Кальмета-Герена (Bacillus Calmette-Guérin), що була отримана з Mycobacterium bovis, штам RIVM, стимулює імунну систему та виявляє протипухлинну активність; діє як неспецифічний імуностимулятор, шляхом реалізаціїї декількох механізмів, що впливають на клітини імунної системи: підвищує макрофагоцитну функцію селезінки та активізує природні “клітини-вбивці”; інстиляція стимулює збільшення кількості гранулоцитів, моноцитів/макрофагів і Т-лімфоцитів, що вказує на місцеву активацію імунної системи,,підвищується концентрація цитокінів; більшість бактерій виводиться із сечею в перші год після інстиляції; не встановлено, чи може мікобактерія проходити через неушкоджену уротеліальну стінку.

Показання для застосування ЛЗ: карцинома in situ; лікування рецидивів урогенітальної карциноми, що вразила лише слизову оболонку, урогенітальної карциноми in lamina propia, коли не вражені м'язові тканини сечового міхура (Т1), карциноми in situ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перед застосуванням необхідно в асептичних умовах приготувати суспензію за допомогою стерильного 0,9 % р-ну хлориду натрію; карцинома in situ – інстиляція р-ну у сечовий міхур 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів поспіль (стандартна схема), схему можна повторити, якщо не вдалося досягти ремісії пухлини та якщо існують клінічні показання для цього; після перерви у лікування протягом 4 тижнів, введення препарату у міхур слід продовжувати одночасно з підтримуючою терапією, яка буде описана нижче; ад’ювантна терапія - лікування слід починати приблизно через 2-3 тижні після проведення трансуретральної резекції (ТУР) або біопсії сечового міхура, без застосування травматичної катетеризації, та слід повторювати щотижня, протягом 6 тижнів; підтримуюча терапія - одна схема включає лікування протягом 12 місяців, з місячними перервами між окремими інстиляціями; інша - полягає у ввідному курсі протягом 6 тижнів, за яким ідуть 3 інстилювання щотижня у 3, 6, 12, 18, 24, 30 та 36-й місяці. За цією схемою повний курс у 27 інстиляцій триває 3 роки; препарат слід вводити, дотримуючись правил проведення інтравезикулярної ендоскопії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ШКТ – нудота, блювання, кишкова фістула, перитоніт; розлади сечовидільної системи: цистит і запальні реакції (гранульома) сечового міхура, часте сечовипускання, що супроводжується відчуттям дискомфорту та болем, інфекції сечовивідної системи, макроскопічна гематурія, ретракція сечового міхура, непрохідність сечовивідних шляхів, абсцес нирки; репродуктивна система - безсимптомний гранульоматозний простатит, орхіт або епідидиміт, що не піддаються лікуванню протитуберкульозними препаратами, інфекція головки пеніса; зміна складу крові - цитопенія, анемія; імунна система - АР (набряки повік, кашель), с-м Рейтера (кон’юнктивіт, асиметричний олігоартрит і цистит), скелетно-м’язова система - артрит, артралгія, остеомієліт, інфекція кісткового мозку, абсцес поперекового м’язу; загальні розлади – гарячка, грипоподібні симптоми, гіпотензія; органи дихання - міліарний пневмоніт, легенева гранульома; печінка та жовчний міхур – гепатит; шкірні прояви - висипання на шкірі та абсцеси; очі - хоріоретініт, кон’юктівіт, увеїт; місцеві побічні реакції - відчуття дискомфорту та біль під час сечовипускання, часті позиви до сечовипускання.

Протипоказання до застосування: гіперчутливість до препарату, активна форма туберкульозу, проведене променеве лікування сечового міхура, лактація, лікування пацієнтів з пригніченим імунітетом або осіб із вродженим або набутим імунодефіцитом, що був спричинений чи то супутньою хворобою, чи то протираковою терапією, чи то імуносупресивною терапією (наприклад, кортикостероїди).

Форма випуску ЛЗ: порошок для приготування суспензії для введення у сечовий міхур у фл. з розчинником по 50 мл із пристроєм для з'єднання, адаптером для катетера та катетером

Торгова назва:

ІІ. Уро-БЦЖ, "NVI";"B.Braun M GmbH";"Medac GmbH", Нідерланди/Німеччина.

₴₴₴

Додаток 2: Взаємодія медикаменту з іншими ЛЗ

Міжнародна непатентована назва ЛЗ	Коментарі
Абакавір	Під впливом етанолу збільшується площа під кривою AUC.
Агомелатин	Флувоксамін гальмує метаболізм агомелатину; не рекомендовано застосування з ципрофлоксацином, флувоксаміном
Адапален	З еритроміцином або агентами, які містять резорцин, саліцилову кислоту, сірку, алкоголь, мило або миючі засоби - подразнення шкіри.
Адеметіонін	Взаємодія не виявлена.
Азапентацен	Взаємодія не виявлена.
Азатіоприн	Застосування алопуринолу, оксипуринолу та тіопуринолу з 6-меркаптопурином або азатіоприном - дози останніх зменшувати на ¼ від звичайних; потенціює дію деполяризуючих нейро-м’язових блокаторів, (сукцинілхолін), може зменшувати дію тубокурарину, варфарину; уникати застосування з цитостатиками та пеніциламіном; гематологічні зміни при застосуванні азатіоприну та ко-тримоксазолу, азатіоприну та каптоприлу, мієлосупресивний ефект циметидину та індометацину буде посилюватись одночасним застосуванням азатіоприну; обережно призначати разом з похідними аміносаліцилатів; застосування живих вакцин разом з азатіоприном, протипоказане, послаблена відповідь на неживі вакцини.
Азеластин	Взаємодія не виявлена.
Азоту закис	Поєднується з перидуральною анестезією; рекомендована комбінація з ефіром, фторотаном, триленом, циклопропаном, в/в засобами (барбітурати, тіобарбітурати, міорелаксанти, нейролептики); при тривалому наркозі в комбінації з міорелаксантами - розвиток гіпоксії; посилює депресивну дію барбітуратів та наркотичних аналгетиків на дихальний центр.
Акарбоза	Прийом з препаратами сульфонілсечовини, метформіном, інсуліном - зменшення концентрації глюкози в крові; послаблення дії акарбози при одночасному призначенні холестираміну, кишкових сорбентів і ферментних препаратів; впливає на біодоступність дигоксину
Акривастин	Не комбінувати препарат з алкоголем та засобами, що пригнічують ЦНС
Актовегін	Взаємодія не виявлена.
Албендазол	Циметидин, празиквантел, дексаметазон підвищують рівень метаболітів албендазолу у плазмі крові.
Алемтузумаб	Не застосовувати протягом 3 тижнів після закінчення лікування іншими хіміотерапевтичними засобами; не рекомендовано прийом живих вірусних вакцини протягом принаймні 12 місяців після лікування
Алкуроній	Чутливість підвищується при застосуванні з а/б групи аміноглікозидів, поліміксинів, лінкозамінів, амфотерицином В; тіазидними діуретиками, фуросемідом, етакриновою кислотою, анестетиками (ефір, галотан, метоксифлуран, циклопропан, ізофлуран, енфлуран), гангліоблокаторами; не можна поєднувати в одному шприці з тіопенталом
Алое	Прийом з тіазидними діуретиками, петлевими діуретиками, препарамиів солодки, ГКС - ризик розвитку дефіциту калію; підсилює дію засобів стимулюючих гемопоез та препаратів заліза
Алопуринол	Ефективність зменшується при застосуванні із препаратами з урикозуричною дією та саліцилатами у високих дозах; підсилює ефекти азатіоприну і меркаптопурину; у високих дозах уповільнює виведення пробенециду і гальмує метаболізм теофіліну; при застосуванні з антикоагулянтами кумаринового типу, хлорпропамідом їх доза повинна бути зменшена; прийом з цитостатиками – зміни показників крові; з ампіциліном та амоксициліном - виникнення АР частіше
Алпростадил	Посилює ефект гіпотензивних препаратів, вазодилататорів, антиангінальних препаратів; симпатоміметики, адреналін, норадреналін, цефамандол, цефаперазон, знижують вазодилатуючу дію препарату; прийом з антитромботичними засобами (антикоагулянтів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, тромболітичних засобів) може збільшити схильність до кровотеч
Алюмінію фосфат	Не вживати одночасно з іншимих ЛЗ
Альпразолам	Викликає потенціювання ефекту інших психотропних сполук, протисудомних й антигістамінних засобів, алкоголю та інших препаратів, що виявляють пригнічувальну дію на ЦНС. Кліренс алпразоламу може бути уповільнений при прийомі з циметидином, а/б-макролідами; рекомендується зниження дози при прийомі з циметидином і макролідами, (еритроміцином), з нефазодоном, флувоксаміном, флуоксетином, пропоксифеном, сертраліном, дилтіаземом та оральними контрацептивами. Не рекомендується призначати з кетоконазолом та іншими протигрибковими засобами азольного типу.
Альтеплаза	Засоби, які пригнічують коагуляцію, впливають на функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час або після проведення терапії. Терапія з інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактичної реакції.
Альфакальцидол	Може призначатися у комбінації з естрогенами та антирезорбтивними препаратами різних груп. З препаратами наперстянки підвищується ризик розвитку аритмії. При призначенні з барбітуратами, протисудомними засобами застосовувати більшу дозу альфакальцидолу. Всмоктування альфакальцидолу зменшується при застосуванні з мінеральним маслом, колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. При застосуванні з альфакальцидолом антацидів або лаксативодіалізу - ризик розвитку гіпермагніємії. Одночасне призначення препаратів кальцію, тіазидних діуретиків - ризик розвитку гіперкальціємії. З альфакальцидолом не призначати вітамін D та його похідні.
Альфузозин	Не рекомендується комбінацій із блокаторами a₁-адренорецепторів (празозин, урапідил і моноксидил) ч/з підсилення гіпотензивного ефекту. З обережністю призначати з альфузозином гіпотензивні препарати ч/з підсилення гіпотензивного ефекту
Амантадин	Взаємодія не виявлена.
Амбазон	Взаємодія не виявлена.
Амброксол	Разом з а/б (амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин, доксициклін) - підвищення концентрацій а/б у тканинах легенів.
Амідотризоат натрію	У комбінації з бета-блокаторами, реакції гіперчутливості виразніші. З інтерлейкіном збільшується можливість віддалених реакцій.
Амізон	Посилює дію антибактеріальних та імуномодулюючих засобів. Доцільним є поєднання з аскорбіновою кислотою та іншими вітамінами. Можна призначати із рекомбінантним інтерфероном.
Аміналон	Інші ноотропні засоби підсилюють ефективність аміналону. Посилення ефекту при застосуванні разом з бензодіазепінами.
Амінітрозол	Взаємодія не виявлена.
Аміноглікозиди	Уникати сумісного або послідовного застосування інших потенційно нейротоксичних або нефротоксичних препаратів: аміноглікозиди, ванкоміцин, поліміксин В, колістин, органоплатини, високі дози метотрексату, іфосфамід, ряд противірусних препаратів (ацикловір, ганцикловір, адефовір, цидофовір, теновір), амфотерицин В, імуносупресанти та йодовмісні контрасні речовини. Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатін і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- і нефротоксичності. петлеві діуретини (фуросемід, етакринова кислота) або цисплатин —підвищується ризик розвитку ототоксичної дії; цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди і НПЗЗ, підвищують концентрацію аміноглікозидів в сироватці крові, підсилюючи нефро- і нейротоксичність. Підсилюють міорелаксуючу дію курареподібних препаратів. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та засоби, які блокують нервово-м’язову передачу (галогенізовані вуглеводні препарати у якості препаратів для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання великого об’єму крові з цитратними консервантами – підвищують ризик зупинки дихання Парентеральне введення індометацину підвищує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів.
Аміодарон	Протипоказано з ЛЗ що можуть спричинювати пароксизмальну шлуночкову тахікардію: антиаритмічні препарати Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, соталол); бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), мізоластин, вінкамін (в/в) моксифлоксацин, спіраміцин (в/в); сультоприд. Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій: не рекомендується комбінована терапія з: циклоспорином ризик виникнення нефротоксичних ефектів. Ін’єкційна форма дилтіазему – ризик розвитку брадикардії та AV блокади. Галофантрин, пентамідин, люмефантрин – підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій. Нейролептики, які можуть спричинювати пароксизмальну тахікардію: фенотіазинові нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол) та інші (пімозид). З обережністю призначати в комбінації нижчезазначені препарати: пероральні антикоагулянти – посилення антикоагулянтного ефекту та підвищення ризику кровотечі. Бета-блокатори крім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація потребує застережень при застосуванні) – ризик порушення скорочувальної здатності серця, автоматизму та провідності. Бета-блокатори при СН (бісопролол, карведилол, метопролол) – порушення автоматизму та серцевої провідності (синергія ефектів) з ризиком надмірної брадикардії. Підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії. Препарати дигіталісу – пригнічення автоматизму (виражена брадикардія) та порушення AV провідності. З дигоксином збільшується його концентрація в плазмі ч/з зниження кліренсу дигоксину. Пероральна форма дилтіазему – ризик розвитку брадикардії та AV блокади серця. Есмолол – порушення скорочувальної здатності серця, автоматизму та провідності. Препарати, що викликають гіпокаліємію: діуретики, що сприяють виведенню калію, проносні засоби, амфотерицин B (в/в), СКС , тетракосактид – підвищений ризик шлуночкової аритмії. Лідокаїн – ризик підвищення концентрації лідокаїну у плазмі з можливістю розвитку побічних неврологічних та серцевих ефектів. Орлістат – ризик зниження концентрації аміодарону в плазмі та його активного метаболізму. Фенітоїн – підвищення концентрації фенітоїну в плазмі з ознаками його передозування, особливо неврологічними (зниження метаболізму фенітоїну в печінці). Симвастатин – підвищення ризику розвитку побічних ефектів (залежно від дози), таких як рабдоміоліз. Комбінації, які брати до уваги: засоби, що спричиняють брадикардію: блокатори кальцієвих каналів, що спричинюють брадикардію (верапаміл), бета-блокатори (крім соталолу), клонідин, гуанфацин, препарати дигіталісу, мефлохін, антихолінестеразні препарати (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонім, піридостигмін, неостигмін), пілокарпін – ризик надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти).
Амітриптилін	Можуть викликати небезпечні для здоров’я явища: снодійні, седативні, антидепресивні, антигістамінні, нейролептичні, холінолітичні, засоби, які містять гормони щитоподібної залози. Потенціює дію амінів, барбітуратів та алкоголю. Посилення побічних явищ при вживати спиртних напоїв..
Аміфостин	Протигіпертензивні препарати можуть потенціювати гіпотензію.
Амлодипін	Бзпечний при застосуванні разом з тіазидними діуретиками, a-адреноблокаторами, b-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, з нестероїними протизапальними препаратами та пероральними гіпоглікемічними засобами
Аміксин	Сумісний з а/б та засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань.
Амоксицилін	Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон - призводить до збільшення концентрації його в плазмі крові. З пероральними контрацептивами - випадки кровотечі та зниження ефективності контрацептивів. Препарати з бактеріостатичною дією (а/б тетрациклінового ряду, макроліди, хлорамфенікол) нейтралізують бактерицидний ефект його.
Ампіцилін	Пробеніцид підсилює токсичну дію ампіциліну. Застосування з алопуринолом - ризик виникнення шкірних висипань. Може зменшувати ефективність пероральних гормональних контрацептивів.
Амфотерицин В	Нефротоксичні препарати: цисплатин, пентамідин, аміноглікозиди і циклоспорин - підвищують токсичну дію на нирки. КС та кортикотропін (АКТГ) - потенціюють гіпокаліємію, спричинену амфотерицином В. Препарати, дія яких може підсилюватися при гіпокалієміі (глікозиди наперстянки, міорелаксанти, антиаритмічні препарати) застосовувати з обережністю. Може підвищувати токсичність флуцитозину. Амфотерицин В під час трансфузій лейкоцитів або після них - гострі реакції з боку легенів.
Анагрелід	Сукральфат перешкоджає всмоктуванню його з ШКТ.
Анаферон	Взаємодія не виявлена.
Анастрозол	Естрогени не повинні призначатися одночасно
Апротинін	Гальмує вплив стрептокiнази (авелiзину) та урокiнази. Не змiшувати з iншими ЛЗ, особливо з β-лактамними а/б. Не застосовувати із р-нами, які містять декстран, р-нами дла парентерального живлення, які містять амінокислоти і ліпіди. При введенні до гепаринізованої крові збільшується час згортання цілісної крові.
Арбідол	Взаємодія не виявлена.
Аргінін глутамат	При одночасному застосуванні амінофілін потенціює підвищення концентрації ендогенного інсуліну в крові.
Аспарагіназа	Прийом з вінкристином підсилює ризик токсичності та АР; з преднізолоном - підвищує ризик розладів коагуляції; попереднє використання метотрексату і цитарабіну синергічно підсилює ефект аспарагінази, якщо аспарагіназа вводиться першою, її ефект може знижуюватися цими препаратами; підсилює токсичність інших препаратів ч/з вплив на функцію печінки
Атазанавір	Не застосовувати з астемізолом, терфенадином, цизапридом, пімозидом, хінідином, індинавіром, бепридилом та алкалоїдами ріжків, особливо ерготаміном і дигідроерготаміном, препаратами звіробою; диданозин у табл. знижує дію атазанавіру; тенофовір, ефавіренз, невірапін можуть знижувати дію атазанавіру; концентрація в крові антиаритмичних препаратів (аміодарон, лідокаїн, хінідин) може зростати при спільному застосуванні з атазанавіром; рекомендується зниження початкової дози дилтіазему на 50% з подальшим підбором дози під контролем ЕКГ; атазанавір може підвищувати концентрацію верапамілу, симвастатину, ловастатину, аторвастатину, імунодепресантів (циклоспорин, такролімус, сиролімус); блокатори H₂-рецепторів та інгібітори протонної помпи зменшують концентрацію атазанавіру в сироватці крові - приймати ці препарати порізно; у присутності атазанавіру концентрації пероральних контрацептивів зростають; при сполученні з атазанавіром рекомендується зниження дози рифабутину на 75%; рифампіцин знижує активність більшості інгібіторів протеази приблизно на 90%; силденафіл з атазанавіром - збільшення концентрації силденафілу і його побічних ефектів; кетоконазол і ітраконазол можуть підвищувати концентрацію атазанавіру; з варфарином здатний спричинювати загрозливу для життя кровотечу внаслідок підвищення активності варфарину.
Атенолол	При застосуванні атенололу та: протидіабетичних засобів для внутрішнього застосування - посилення або пролонгування їх дії; трициклічних антидепресантів, барбітуратів, фенотіазинів, нітрогліцерину, діуретиків, вазодилататорів та інших антигіпертензивних засобів (празозину) - підсилення гіпотензивного ефекту; блокаторів кальцієвих каналів (типу ніфедипін) - підсилення гіпотензивного ефекту, серцева недостатність; блокаторів кальцієвих каналів (типу верапаміл та дилтіазем) або антиаритміків ( дизопірамід) - артеріальна гіпотензія, брадикардія, інші порушення серцевого ритму, СН; серцевих глікозидів, резерпіну, альфа-метилдопу, гуанфацину та клонідину - значне уповільнення ЧСС; індометацину - знижується антигіпертинзивний вплив атенололу; наркотичних засобів та анестетиків - підсилюється антигіпертинзивний ефект; периферичних міорелаксантів ( суксаметоній, тубокурарин) - посилення нервово-м’язової блокади, еуфіліну і теофіліну - взаємне пригнічення терапевтичних ефектів; лідокаїну - зменшення його виведення і підвищення ризику токсичної дії лідокаїну. При прийомі атенолол і клонідин, останній може бути відмінений тільки ч/з декілька днів після припинення лікування атенололом.
Атракуріум	Нервово-м’язова блокада посилюється при застосуванні інгаляційних анастетиків (галотан, ізофлуран, енфлуран); посилення нервово-м’язової блокади при застосуванні з: а/б аміноглікозиди, поліміксини, спектиноміцини, тетрацикліни, лінкоміцин і кліндаміцин; антиаритмічними препаратами: пропранололом, блокаторами кальцієвих канальців, лідокаїном, прокаінамідом, хінідином; діуретиками: фуросемідом, манітолом, тіазидовими діуретиками, ацетазоламіном; магнію сульфатом; кетаміном; солями літію; гангліоблокаторами (триметорфаном, гексаметонієм). Можливо підвищення чутливості до атракуріуму бесилату, провокувати розвиток міастенічного с-му: а/б, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритмічні препарати (прокаінамід, хінідин), антиревматичні препарати (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн, літій. При тривалому лікуванні протисудомними препаратами можливі більш пізній початок та менша тривалість нервово-м’язової блокади атракуріумом. Інші недеполяризуючі міорелаксанти разом з атракуріумом - інтенсивніша нервово-м’язова блокада. Деполяризуючі міорелаксанті - розвиток тривалої та глибокої релаксації, яку важко усунути антихолінестеразними засобами.
Атропін	З інгібіторами МАО- аритмії серця; з хінідином, новокаїнамідом – сумація холінолітичного ефекту. При прийомі внутрішньо з препаратами конвалії, таніном - фізико-хімічна взаємодія, що призводить до взаємного ослаблення ефектів
Ауротіомалат натрію	Висока частота побічних ефектів: фенілбутазон, метамізол, цитостатики. Уникати призначення фотосенсибілізуючих препаратів. Ефект при застосуванні D-пеніциламіну знижується внаслідок прискореної екскреції золота.
Аценокумарол	Посилюють дію аценокумаролу: алопуринол, аміодарон, похідні аніліну (фенацетин та ін.), андрогенні та анаболічні гормони, азапропазон, а/б широкого спектру дії, безафібрат, цефамандол, хлорохін, циметидин, колхіцин, хлорпромазин, даназол, декстран, дисульфірам, еритроміцин, похідні етакринової кислоти, глюкагон, великі дози вітаміну Є, індометацин, ізоніцид, кетоконазол, хінін, хінідин, хлорамфенікол, метронідазол, міконазол, напроксен, наладикс-кислота, великі дози парацетамолу та в/в пеніциліну Г, похідні піразолідину (фенілбутазон та ін.), піроксикам, резерпін, саліцилати, сульфонаміди, сульфінпіразон, тироксин, тамоксифен, трициклічні антидепресанти. Понижують дію аценокумаролу: барбітурати, дихлоралфеназон, фенитоїн, ГК, похідні глютетиміду, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, меркаптопурин, оральні контрацептиви, рифампіцин, спіронолактон, вітамін К. Ацекумарол посилює дію оральних сульфаніл-карбамідних антидіабетичних препаратів (глібенкламід, гліквідон, гліклазид, хлорпропазид), необхідне зниження дози антидіабетичних засобів.
Ацетазоламід	Може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та атикоагулянтів, що приймають внутрішньо. З ацетилсаліциловою кислотою може призвести до тяжкого ацидозу та токсично вплинути на ЦНС. З серцевими глікозидами або ліками, що підвищують АТ, доза першого повинна бути змінена. Підвищує концентрації фенітоїну, в сироватці крові. З деякими протисудомними засобами (фенітоїном, примідоном) - тяжка форма остеомаляції.
Ацетилцистеїн	З протикашльовими препаратами - зменшує кашльовий рефлекс. Фармакологічно несумісний з а/б і протеолітичними ферментами. Зменшує всмоктування пеніцілінів, цефалоспоринів, тетрациклінів, інтервал між їх прийомами має становити щонайменше 2 год. Відзначається синергізм з бронхолітиками. Під час контакту з металами або гумою утворюються сульфіди з характерним запахом. Посилення судинорозширювального та антитромботичного ефекту нітрогліцерину при застосуванні з ним.
Ацикловір	Пробеніцид та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та AUC. З імуносупресантами у хворих після трансплантації органів підвищується в плазмі рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату. Обережність з препаратами, що впливають на функцію нирок ( циклоспорин, такролімус).
Баклофен	Обережність при застосуванні з: препаратами, які впливають на ЦНС, алкоголь - посилення седативної дії; солі літію - можливість посилення гіперкінетичних симптомів; трициклічні антидепресанти - можливість посилення дії баклофену, значного зниження тонусу м’язів; антигіпертензивні препарати - можливість посилення гіпотензивної дії; препарати, застосування яких може призвести до ниркової недостатності (ібупрофен) - уповільнення виділення баклофену може посилити токсичні ефекти; леводопа, карбідопа - у пацієнтів з хворобою Паркінсона можливі прояви сплутаності свідомості, галюцинації і збудливість; фентаніл - подовження знеболювальної дії фентанілу.
Беклометазон	Містить незначну кількість етанолу, у пацієнтів з підвищеною чутливістю можлива взаємодія при прийомі з дисульфіром або метронідазолом. Дія може посилюватися при застосуванні з іншими ГКС або b-адреностимуляторами.
Бендазол	Виключає обумовлене анаприліном збільшення периферійного опору при тривалому застосуванні. З фентоламіном - підсилюється гіпотензивна дія бендазолу. Підсилює гіпотензивну дію клофеліну, резерпіну і салуретиків.
Бензалконію хлорид	Застосування капсул бензалконію хлориду та інших внутрішньовагінальних засобів не рекомендується
Бензатин бензилпеніцилін	Розвиток конкурентного інгібування виведення з організму при застосуванні з протизапальними, протиревматичними та жарознижувальними препаратами (індометацину, фенілбутазону і саліцилату). Пеніцилінові препарати, з бактерицидною дією, не застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними АБ. Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів; знижує ефективність пероральних контрацептивів; засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіолу – ризик розвитку кровотеч «прориву». Алопуринол підвищує ризик розвитку АР
Бензидамін	Взаємодія не виявлена.
Бензилбензоат	Взаємодія не виявлена.
Бензилпеніциллін	Не застосовувати в комбінації з бактеріостатичними а/б. Бактерициді а/б, які застосовуються в комбінації з ним: флуклоксацилін, та інші бета-лактамні а/б вузького спектру дії, амінопеніциліни, аміноглікозиди. При застосуванні протизапальних, антиревматичних та жарознижувальних препаратів (індометацину, фенілбутазону та саліцилатів у високих дозах) або пробенециду - пригнічення виведення препарату за конкурентним механізмом. Може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів. Не змішувати в одній ємкості два препарати для ін’єкції або інфузії, також розчинів, які містять глюкозу. Не сумісний з іонами металів: міді, цинку, ртуті та цинкових сполук, які можуть входити до складу резинових пробок інфузійних фл. Окислюючі речовини, спирт, гліцерин, макроголи можуть інактивувати його. В слабо лужних р-нах інактивується цистеїном та іншими амінотіоловими сполуками. Симпатоміметичні аміни несумісні з ним. Несумісність при застосуванні тетрацикліну гідрохлориду.
Бензобарбітал	Посилює дію аналгетиків, анестетиків, гіпнотиків, засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів, алкоголю; знижує – парацетамолу, антикоагулянтів, тетрациклінів, гризеофульвіну, ГКС, серцевих глікозидів хінідину, вітамінів групи Д, ксантинів.
Бензогексоній	Підсилює ефективність адреноміметиків (норадреналін, мезатон, ізадрин та ін.) і холіноміметиків (пілокарпін, карбохолін та ін.). Взаємно підсилює дію венозних вазодилататорів, протигістамінних, наркотичних, снодійних засобів, нейролептиків, трициклічних антидепресантів, місцевих анестетиків, антигіпертензивних препаратів. З інгібіторами МАО можливий розвиток колапсу. Підвищує чутливість хворих на ЦД до інсуліну. Ефективність препарату знижують блювотні, антихолінестеразні ЛЗ та Н-холіностимулятори.
Банзоїл пероксид	Взаємодія не виявлена.
Бета-аланін	Не взаємодіє з будь-якими гормонами. Можливе застосування у комплексі з нейролептиками або слабкими барбітуратами.
Бетагістин	З протигістамінними засобами ефективність бетагістину знижується
Бетаксолол	Резерпін - можливі синергічні ефекти та розвиток гіпотензії і брадикардії. Обережно з адренергічними психотропними препаратами.
Бівалірудин	Можна вводити ч/з 30 хв після припинення в/в чи ч/з 8 год після п/ш введення низькомолекулярного гепарину. Гепарин, варфарин, тромболітики, антитромбоцитарні препарати - збільшення ризику кровотечі. Не використовувати систему для в/в введення бівалірудину для введення: алтеплаза, аміодарон HCl, амфотерицин В, хлорпромазин HCl, діазепам, прохлорперазину едизилат, ретеплаза, стрептокіназа і ванкоміцин HCl.
Бікалутамід	З терфенадином, астемізолом та цизапридом протипоказано. Обережно з циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів. З циметидином, кетоконазолом - підвищення концентрації бікалутаміду, збільшення виникнення небажаних явищ. Антикоагулянти кумаринового ряду - регулярно контролювати протромбіновий час.
Біпериден	З антихолінергічними психотропними ЛЗ, з антигістамінними, протипаркінсонічними і протисудомними - посилення центральних і периферичних побічних ефектів. З хінідином - посилення антихолінергічних СС ефектів. З леводопою - підсилення дискінезії. Антихолінергічні засоби - підсилення центральних побічних ефектів петидину. Підсилює ефекти алкоголю. Послабляє дію метоклопраміду й аналогічно діючих сполук на ШКТ.
Бісакодил	Спричинює недостатність калію, обрежно з сечогінними та b-адреноміметичними засобами і засобами, токсичність яких зростає при недостатності калію ( серцеві глікозиди). Підсилює недостатніть води та електролітів. Молоко та антацидні засоби послаблюють його дію .
Бісопролол	Посилює дію антигіпертензивних препаратів. З резерпіном, альфа-метилдопою, клонідином, гуанфацином - різке зниження ЧСС. З клонідином, препаратами наперстянки, гуанфацином - порушення провідності. З симпатоміметиками (містяться в засобах від кашлю, в краплях у ніс і очних ) дія бісопрололу - знижується. Ніфедипін інші блокатори кальцієвих каналів - посилюють гіпотензивну дію його. З верапамілом, дилтіаземом іншими антиаритмічними препаратами - зниження АТ, зменшення ЧСС, розвиток аритмій і СН. З клонідином, останній відміняється тільки, якщо за декілька днів до цього закінчився прийом бісопрололу - значне підвищення АТ. З похідними ерготаміну - посилення симптомів порушення периферичного кровообігу. З рифампіцином - зменшення періоду напіввиведення бісопрололу. З інсуліном, пероральними гіпоглікемічними засобами - симптоми гіпоглікемії маскуються.
Біфіформ	Приймати не раніше, ніж за 3 год після прийому а/б
Біфоназол	Взаємодія не виявлена.
Блеоміцин	Впливає на клітинне сприйняття метотрексату. Не змішувати з розчинниками, які містять амінокислоти, рибофлавін, аскорбінову кислоту, дексаметазон, фуросемід.
Бортезомід	З кетоконазолом, ритонавіром флуоксетином, рифампіцином –ретельний нагляд. З гіпоглікемічним засобами - гіпо- та гіперглікемії.
Бринзоламід	Порушення кислотно-лужного балансу з пероральними інгібіторами карбоангідрази. Кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір, троліндоміцин - пригнічують метаболізм бринзоламіду,
Бромгексин	З препаратами, що подразнюють травний тракт - взаємне підсилення ефектів подразнення слизової оболонки. З протикашльовими засобами - небезпечний застій секрету. Поліпшує проникнення в легені еритроміцину, цефалексину, окситетрацикліну, ампіциліну, амоксициліну.
Бромокриптин	Еритроміцин, джозаміцин інші макролідні а/б, октреотид - підвищують концентрацію бромокриптину в плазмі. Сприйнятливість погіршується при прийомі алкоголю.
Будесонід	Кетоконазол, ітраконазол - суттєве підвищення будесоніду в плазмі.
Бупівакаїн	З антиаритмічними препаратами, які виявляють місцеву анестезуючу активність - ризик адитивної токсичної дії. Барбітурати зменшують концентрацію бупівакаїну в крові.
Бупренорфін	Алкоголь підсилює седативну дію бупренорфіну. Уникати вживання спиртних напоїв і ліків, що містять алкоголь. З бензодіазепінами - ризик смерті, що викликається дихальною недостатністю. Похідні опіатів (аналгетики і засоби проти кашлю), деякі антидепресанти, протигістамінні засоби (блокатори Н₁-рецепторів), барбітурати, транквілізатори, клонідин - посилення депресії ЦНС. Підсилення дії опіатів з бупренорфіном. З кетоконазолом - збільшення показників Cmax і AUC бупренорфіну і норбупренорфіну. Ритонавір, нелфінавір, індинавір, кетоконазол чи ітраконазол – контроль, виправдане зниження дози бупренорфіну.
Бупропіон	З обережністю з орфенадрином, циклофосфамідом, іфосфамідом. Підвищує рівень у плазмі дезіпраміну. b-блокатори, антиаритміки, селективні інгібітори зворотнього захвату серотоніну, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби - лікування починати з мінімальних доз супутнього препарату. Карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн - змінюють його клінічну активність. Зменшення толерантності до алкоголю під час лікування бупропіоном. Збільшення частоти нейропсихіатричних побічних ефектів з леводопою або амантадином. З нікотиновою трансдермальною системою (НТС) - підвищення рівня АТ
Бусерелін	Може послаблювати ефект антидіабетичних засобів.
Буспірон	Застосування буспірону та алкоголю повинно бути виключено. З інгібіторами МАО - ризик розвитку АТ. Підвищує концентрацію галоперидолу в сироватці крові. З тразодоном у 3 - 6 разів підвищується рівень АлАТ.
Бусульфан	Хворим з порушеною імунною системою не застосовувати вакцини, що містять живі мікроорганізми. Ефект інших цитостатиків з токсичною дією на легені - адитивний. З фенітоїном - зменшується дія на мієлобласти. Високі дози бусульфану з ітраконазолом - збільшується рівень бусульфану у плазмі крові. З метронідазолом рівень бусульфану збільшується. Високі дози бусульфану з ітраконазолом або метронідазолом - підвищений ризик збільшення токсичності бусульфану. Зменшення випадків печінкових вено-оклюзивних захворювань та інших проявів токсичності, якщо першу дозу циклофосфаміду призначають не раніше за 24 год після останньої дози бусульфану.
Бутамірат	Взаємодія не виявлена.
Бутоконазол	Мінеральна олія ушкоджує вироби з латексу або гуми ( презервативи, внутришньопіхвові діафрагми) - застосування зазначених засобів контрацепції протягом 72 год після введення бутоконазолу не рекомендується.
Буторфанол	Алкоголь і застосування буторфанолу або препаратів, що виявляють пригнічуючу дію на ЦНС( барбітурати, транквілізатори і антигістамінні) - підсилення цієї дії. Обережність з інгібіторами МАО. В разі збалансованої анестезії буторфанол застосовувати тільки в особливих випадках і як додатковий препарат. Обережность при введенні препарату перед наркозом хворим на АГ.
Вазелін	Взаємодія не виявлена.
Валацикловір	З мікофенолату мофетилом - підвищується рівень в плазмі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу. Обережно призначати з циклоспорином, такролімусом.
Валеріана	Потенціює дію снодійних, седативних засобів, спазмолітиків, етанолу.
Валідол	Підсилює дію седативних засобів. Препарати, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, посилюють дію валідолу.
Валсартан	З калійзберігаючими діуретинами: спіронолактон, триамтерен, амілорид, добавками калію або замінниками солі, що містять калій - підвищення рівня калію в сироватці крові, збільшення вмісту креатиніну в сироватці крові у пацієнтів із СН. Користь від лікування комбінацією валсартан + каптоприл, монотерапії валсартаном і монотерапії каптоприлом була підтверджена в пацієнтів, які приймали β-блокатори
Ванкоміцин	З ототоксичними та нефротоксичними препаратами ( етакринової кислоти, аміноглікозидних а/б, поліміксинів, цисплатину) - підвищується ризик розвитку токсичних ефектів. З засобами для наркозу - ризик появи артеріальної гіпотензії, еритеми, кропив’янки, анафілактоїдних реакцій. Р-н препарату має кислі значення рН, змішувати з іншими засобами не рекомендується.
Варденафіл	Зниження кліренсу варденафілу - з циметидином, кетоконазолом, ітраконазолом, індинавіром, ритонавіром, еритроміцином. З альфа-адреноблокаторами - симптоматична гіпотонія, препарат вживати не раніше, ніж ч/з 6 год. після прийому адреноблокатора.
Варфарин	З НПЗЗ, дипіридамолом, вальпроєвою кислотою - підвищує небезпеку кровотечі. Циметидин, хлорамфенікол - збільшується небезпека кровотечі. Застосування діуретиків у випадку вираженої гіповолемічної дії - збільшення концентрації факторів згортання. Барбітурати, фенітоїн, карбамазепін - знижують антикоагулянтну дію варфарину. Можуть збільшувати кровотечу - проносні засоби. Послаблення дії варфарину - з барбітуратами, вітаміном К, глютетимідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, коензимом Q10, міансерином, парацетамолом, ретиноїдами, рифампіцином, сукралфатом, феназоном, холестаміном. Посилення дії варфарину - з алопуринолом, аміодароном, анаболічними стероїдами, ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, гепарином, глібенкламідом, глюкагоном, даназолом, діазоксидом, дизапірамідом, дисульфірамом, ізоніазидом, кетоконазолом, кларитроміцином, клофібратом, левамізолом, метронідазолом, міконазолом, налідиксовою кислотою, нілютамідом, омепразолом, пароксетином, прогуанілом, протидіабетичними засобами – похідними сульфаніламідів, симвастатином, сульфаніламідом, тамоксифеном, тироксином, хініном/хінідином, флувоксаміном, флуконазолом, фторурацилом, хінолами, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидином, еритроміцином, етакриновою кислотою. Етанол може посилювати дію варфарину. Підсилюють ефект варфарину: гінкго білоба, часник, дягель лікарський, папайя, шавлія. Зжують: женьшень, звіробій. Підсилює дію варфарину хінін, який присутній у тонізуючих напоях. Зелені овочі - послаблюють дію варфарину.
Векуронію бромід	Галогенізовані інгаляційні анестетики підсилюють нейром’язову блокаду препарату. Інгібітори антихолінестерази пригнічують оборотність блокади. Тривале застосування КС - збільшення тривалості нейром’язової блокади або міопатія. Інші ЛЗ: аміноглікозиди, лінкозамід та поліпептидні а/б, ациламінопеніцилінові а/б, тетрациклін; діуретики, xінідин, солі магнію, блокатори кальцієвих каналів, солі літію, циметидин, лідокаїн та гостре введення фенітоїну або b-адреноблокаторів. Можлива рекураризаця після постопераційного введення: аміноглікозиду, лінкозаміду, поліпептидних та ациламінопеніцилінових а/бів, хінідину та солей магнію. Зменшують дію: попереднє тривале введення фенітоїну, карбамазепіну. Введення інших недеполяризуючих нейром’язових блокаторів у комбінації - послаблення або підсилення нейром’язової блокади. Суксаметоній, вводений після веркуронію, може підсилювати або послаблювати нервово-м’язову блокаду препарату. У комбінації з лідокаїном - призводить до прискореного початку дії лідокаїну.
Венлафаксин	Протипоказано з ІМАО: тремор, міоклонія, пітливість, нудота, блювання, приплив крові, системне запаморочення, підвищення температури тіла, епілептичний напад, смерть. Галоперидол - ефект може посилитися. Підвищення рівня клозапіну у крові, розвиток його побічних ефектів. Вживання алкогольних напоїв не рекомендується . ЕСТ на фоні прийому вибіркових інгібіторів зворотного захоплення серотоніну - збільшення тривалості епілептичної активності. Варфарин - протизгортальна дія останнього посилитися.
Верапаміл	Антиаритмичні засоби (флецаінід, дізопірамід), бетарецепторні блокатори (метопролол ), пропанолол, засоби для інгаляційного наркозу: взаємне посилення кардіоваскулярної дії. При в/в лікуванні не проводити одночасно з бетарецепторними блокаторами. Гіпотензивні засоби, діуретики, вазодилататори - посилення гіпотензивного ефекту. Дигоксин – підвищення його рівня в плазмі. Хінідин - пониження АТ, у хворих з гіпертрофічною обструктивною кардіміопатією - поява набряку легенів, підвищення рівня хінідіну в плазмі. Карбамазепін - посилення його дії, підвищення нейротоксичних побічних ефектів. Літій - послаблення його дії, підвищення нейротоксичності. М’язові релаксанти - посилення дії ч/з верапаміл гідрохлорид. Ацетилсаліцилова кислота - посилена кровоточивість. Підвищується біодоступність та максимальний рівень доксорубіціну в плазмі. Підвищується рівень етанолу в плазмі, посилює дію алкоголю. Клотримазол або кетоконазол, протеінові інгібітори (рітонавір або індінавір), макроліти ( еритроміцин або кларітроміцин, телітроміцин), ціметідин, рецепторні антагоністи серотоніну (альмотриптан), антидепресанти(іміпрамін), анти діабетики (глібенкламід), бензодіазепін, інші анксіолітики ( буспірон): -підвищення рівня цього ЛЗ в плазмі. Фенитоін, ріфампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, урикозурики (сульфінпіразон), екстракт звіробою - послаблення дії верапамілу. Антиаритмічні засоби (аміодарон або хінідин), інгібітори СSE (ловастатин або аторвастатин), мідазолам, циклоспорин, сіролім, такролім, теофилін, теразосін - підвищення рівня цих ЛЗ у плазмі. Симвастатин - підвищується ризик міопатії, рабдоміолізу. Уникати страв та напоїв з грейпфрутом - підвищує рівень верапамілу гідрохлориду в плазмі.
Вілозен	Взаємодія не виявлена.
Вінбластин	З блeoмiцином - poзвиток cиндpoмy Peйнo. Знижyє eфeктивнicть пpoтипoдaгpичниx зacoбiв. Bиpaжeнicть лeйкoпeнiї тa тpoмбoцитoпeнiї - з мiєлoтoкcичними пpeпapaтaми. Пpoмeнeвa тepaпiя пoтeнцiює його тoкcичнi eфeкти .
Вінкамін	Посилює дію антиагрегантів та гіпотензивних.
Вінкристин	Не застосовувати з нейротоксичними препаратами: аспарагіназою, ізоніазидом та ітраконазолом. З обережністю з мітоміцином - гостра задишка, бронхоспазм. З фенітоїном - знижується рівень його в плазмі крові, збільшується можливість появи судом. Можна розводити тільки 0,9 % розчином хлориду натрію; не сумісний з іншими ліками.
Вінорельбін	З цисплатином – гранулоцитопенія частіше.
Вінпоцетин	З α-метилдопою - посилення гіпотензивного ефекту. З обережністю з препаратами, що діють на ЦНС, протиаритмічними й антикоагулянтними засобами. Розчин хімічно несумісний з гепарином, інфузійними розчинами, що містять амінокислоти. Припустиме застосування з антикоагулянтами.
Вісмуту субцитрат	Зменшує всмоктування тетрациклінів; з препаратами, що містять вісмут (вікалін, вікаїр, ротер) - ризик надмірного збільшення концентрації вісмуту в крові.
Вориконазол	З терфенадином, астемізолом, цизапридомом, пімозидомом чи хінідіном, рифампіцином, карбамазепіном, барбітуратами пролонгованої дії (фенобарбітал) протипоказане - знижують плазмові концентрації вориконазолу. З ритонавіром - протипоказано, знижує концентрацію вориконазолу в плазмі. З алкалоїдами ріжків (ерготамін, дигідроерготамін - протипоказано, розвиток ерготизму. З сиролімусом - протипоказане, підвищує плазмові концентрації сиролімусу. З рифампіцином протипоказаний. З ритонавіром протипоказане. З карбамазепіном або барбітуратами пролонгованої дії протипоказаний. З терфенадином, астемізолом, цисапридом, пімозидом або хінідином протипоказаний - сприяє подовженню інтервалу Q-T і виникненню тріпотіння/мерехтіння шлуночків. Підвищення рівнів циклоспорину – токсичний вплив на нирки.Підвищення рівнів такролімусу - токсичний вплив на нирки. З варфарином - підвищує максимальний протромбіновий час. Підвищує плазмові концентрації кумаринів, подовжує протромбіновий час. Підвищує рівні похідних сульфонілсечовини ( толбутаміду, гліпізиду, глібуриду) у плазмі, викликає гіпоглікемію. Підвищує у плазмі рівні статинів, що веде до рабдоміолізу. Підвищує рівні бензодіазепінів ( мідазоламу, триазоламу, алпразоламу) у плазмі, посилення седативного ефекту. Підвищує рівні алкалоїдів барвінку (вінкристину і вінбластину) у плазмі, приводить до нефротоксичності. З ефавірензом - протипоказано (з зменшує концентрацію вориконазолу, збільшується концентрація в плазмі ефавірензу). З фенітоїном повинен бути виключений, якщо користь не перевищує ризик. З рифабутином повинен бути виключений, якщо користь не перевищує ризик. На початку лікування вориконазолом у пацієнтів, що вже одержують омепразол, рекомендується зменшити дозу останнього вдвічі. Саквінавір, ампренавір, нелфінавір - моніторинг проявів лікарської токсичності та відсутності ефективності. Ненуклеозидні інгібітори оборотної транскриптази (НІОТ) - взаємне інгібування метаболізму - моніторинг проявів лікарської токсичності та відсутності ефективності.
Вугілля медичне активоване	Зменшує ефективність ЛЗ, які приймаються одночасно з ним. Приймають за 1-1,5 год. до або після прийому ЛЗ.
Галавіт	Взаємодія не виявлена.
Галантамін	Не приймати з іншими холіноміметиками. Вступає у взаємодії з препаратами, які знижують ЧСС (дигоксин і бета-адреноблокатори). Підсилює блок нервово-м’язової провідності деполяризаційного типу під час наркозу (суксаметонія як периферичного міореклаксанту). З кетоконазолом і пароксетином, еритроміцином, амітриптиліном на початку лікування підвищується частота нудоти та блювання.
Галоперидол	Посилює дію барбітуратів, снодійних і заспокійливих засобів, опіатів, алкоголю, посилю дію нітратів, пероральних протизгортуючих засобів. Бета-адренолітичні засоби - тормозять метаболізм галоперидолу. З магнієм, що вводиться парентерально - пригнічення функції дихання і падіння АТ. Посилює невротоксичну дію карбонату літіію.
Ганцикловір	Пробенецид і інші ЛЗ, які знижують канальцеву секрецію або реабсорбцію - збільшують період його напіввиведення. Дапсон, пентамідин, флуоцитозин, вінкристин, вінбластин, адріаміцин, амфотерицин У, комбінації триметоприму із сульфаніламідами або інших нуклеозидних аналогів з ганцикловіром припустимо, коли потенційна користь перевищує можливий ризик - адитивна токсичність. Не призначати одночасно з зидовудином під час початкового лікування ганцикловіром – тяжка нейтропенія. З іміпенем/циластатином - генералізовані судоми. З мікофенолатом - підвищення концентрацій ганцикловіру та MPAG ( неактивний метаболіт мікофенолату).
Гвайфенезин	Взаємодія не виявлена.
Гексаметоній	Підсилює ефективність адреноміметиків (норадреналін, мезатон, ізадрин та ін.) і холіноміметиків (пілокарпін, карбохолін та ін.). Взаємно підсилює дію венозних вазодилататорів, протигістамінних, наркотичних, снодійних засобів, нейролептиків, трициклічних антидепресантів, місцевих анестетиків, антигіпертензивних препаратів. З інгібіторами МАО можливий розвиток колапсу. Підвищує чутливість хворих на ЦД до інсуліну. Ефективність його знижують блювотні, антихолінестеразні ЛЗ та Н-холіностимулятори.
Гексестрол	Призначають у взаємодії з прогестероном, прегніном.
Гексетидин	Взаємодія не виявлена.
Гексопреналін	Бета-адреноблокатори послаблюють дію або нейтралізують його. Метилксантини (теофілін) підсилюють дію його. Дія пероральних гіпоглікемічних послаблюється. Симпатоміметики (СС, антиастматичні препарати) - підсилюють побічні ефекти його (тахікардія). Засоби для загальної анестезії (фторотан) і адреностимулятори підсилюють побічні ефекти з боку ССС. Несумісний з алкалоїдами ріжків, інгібіторами МАО, трициклічними антидепресантами, з препаратами кальцію, вітамін Д, з дигідротахістеролом і мінералкортикоїдами.
Гемфіброзил	Не рекомендується з ловастатином - підвищенний ризик серйозного захворювання м’язів і розвитку ГНН. З обережністю з антикоагулянтами, похідними кумарину та індандіолу (може підсилюватись їх дія, зменшити дозування); з антидіабетичними препаратами пероральними (загроза гіпоглікемії); з антацидами (знижують абсорбцію його)
Гемцитабін	Взаємодія не виявлена.
Гепарин натрій	Взаємодія не виявлена.
Гепон	Взаємодія не виявлена.
Гефітиніб	Посилює нейтропенію, спричинену вінорелбіном. Рифампіцин знижує AUC його. Ітраконазол збільшує AUC його на - клінічно значуще. Фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, настойка звіробою - підвищують метаболізм і знижують концентрацію його в плазмі крові, зниження його ефективності.
Гідазепам	Сумісний з іншими психотропними, снодійними та протисудомними препаратами. Потенціює дію фенаміну, 5-окситриптофану. Посилює ефект алкоголю, снодійних, нейролептиків, наркотичних аналгетиків
Гідроксизин	Потенційна дія з ЛЗ, які пригнічують ЦНС: наркотичні аналгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні засоби, алкоголь. Уникати з інгібіторами МАО і холіноблокаторами. Перешкоджає пресорній дії адреналіну і протисудомній активності фенітоїну, дії бетагістину і блокаторів холінестерази. З теофіліном чи b₂-антагоністами зменшуються побічні ефекти з боку ШКТ. Підвищення концентрації його в крові з інгібіторами печінкових ферментів.
Гідроксикарбамід	ЛЗ, які підвищують виведення сечової кислоти — можливий розвиток сечокислої нефропатії; комбінація з ЛЗ може призводити до посилення вираженості побічних дій (аплазії кісткового мозку).
Гідропрогестерон	Ослаблює дію препаратів, що стимулюють скорочення міометрію (окситоцин, пітуїтрин), анаболічних стероїдів (ретаболіл, неробол), гонадотропних гормонів гіпофіза. З окситоцином зменшується лактогенний ефект. Посилює дію діуретиків, гіпотензивних препаратів, імунодепресантів, бромкриптину і системних коагулянтів. Знижує ефективність антикоагулянтів. З барбітуратами дія його зменшується.
Гідроксихлорохін	З дигоксином - підвищення рівня останнього в сироватці, Може підсилювати ефект гіпоглікемічних засобів, зменшення дози атидіабетичних препаратів. Підсилення його прямої підсилюючої дії на нейром’язовий перехід аміноглікозидними а/б; пригнічення його метаболізму циметидином, підвищення концентрації його в плазмі; антагонізм дії неостигміну та піридостигміну; зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію інтрадермальною людською диплоїдно-клітинною вакциною сказу. З антацидами інтервал між прийомами не менше 4 год. (зниження абсорбції).
Гідроксіетилкрохмаль	Не змішувати з іншими препаратами для в/в введення. З аміноглікозидними а/б може підсилювати їх нефротоксичну дію.
Гідротальцит	Не рекомендується з а/б групи тетрациклінів та похідними фторхінолонів (ципрофлоксацин, офлоксацин) ч/з порушення процесу всмоктування останніх. Препарати, які містять залізо, похідні хенодезоксихолевої кислоти, дигоксин, циметидин та похідні кумарину приймати на 1 - 2 год. раніше або пізніше прийому тальциду.
Гіпромелоза	При додатковому застосуванні інших очних крапель або очних мазей дія лікарського препарату, який нанесли першим, може ослабитися, оскільки він розріджується ч/з нанесення наступного медикаменту або витісняється із слизової оболонки. З цієї причини між використаннями різних препаратів має бути проміжок у часі, який становить приблизно 15 хв. Застосовувати останнім, оскільки для нього важлива якомога більша тривалість дії, завдяки якій досягається довший зволожуючий ефект
Гідрохлортіазид	Може знижувати нирковий кліренс амантадину, підвищення концентрації останнього в плазмі крові; з аміодароном можливе підвищення ризику виникнення серцевих аритмій, пов’язаних з гіпокаліємією; антикоагулянти (похідні кумарину чи індандіону) — можуть знижуватися антикоагулянтні властивості їх, може підвищуватися синтез факторів згортання крові, вимагає корекції доз; може підвищувати рівень глюкози в крові, що вимагає корекції доз інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів; з НПЗЗ, (особливо індометацин) — зниження антигіпертензивного і діуретичного ефектів його; препарати наперстянки — збільшується токсична дія наперстянки, пов’язаної з гіпокаліємією і гіпомагніємією; дофамін — можливе підвищення діуретичної і натрійуретичної дії; препарати літію— підвищення токсичної дії літію і небезпека розвитку нефротичних ефектів; антигіпертензивні засоби — можливе підвищення гіпотензивного ефекту
Гінкго білоба	З інгібіторами МАО можливо підвищення АТ
Гіосцин бутилбромід	Посилення антихолінергічного ефекту трициклічних антидепресантів, антигістамінних засобів, хінідину, амантадину, дизопіраміду. З дофаміном (метоклопрамідом) - зниження дії обох препаратів на ШКТ. Може посилювати тахікардію, викликану бета-адренергічними засобами.
Глауцин	Можна комбінувати з а/б, хіміотерапевтичними засобами та іншими ЛЗ
Глібенкламід	Інсулін або інші гіпоглікемічні препарати, інгібітори АПФ, алопуринол, анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, циметидин, похідні кумарину, цикло-, тро- та ізофосфамід, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидін, інгібітори МАО, міконазол, флуконазол, пентоксифілін, фенілбутазон, оксифенбутазон, азапропанон, пробеніцид, саліцилати, сульфінпіразон, сульфаніламіди тривалої дії, тетрацикліни, тритоквалін — посилення гіпоглікемічної дії глібенкламіду; блокатори гістамінових Н₂-рецепторів, клонідин і резерпін, вживання алкоголю — може спостерігатися як посилення, так і послаблення гіпоглікемічної дії його
Гліквідон	НПЗЗ, інгібітори МАО, окситетрацикліни, АСЕ-інгібітори, клофібрати, циклофосфаміди та похідні, сульфонаміди та інші а/б, що інгібують виведення, інші антидіабетичні засоби, інсулін — підсилюють гіпоглікемічний ефект гліквідону; ß-блокатори, інші симпатолітики ( хлонідин), резерпін, гуанетидин — маскування симптомів гіпоглікемії; барбітурати, рифампіцин, фенітоїн —зменшують гіпоглікемічний ефект його; ГКС, стероїдні контрацептиви, симпатоміметики, тироїдні гормони, глюкагон, діуретики (тіазидного типу або петельні діуретики), діазоксид, фенотіазин, кислота нікотинова —знижують гіпоглікемічний ефект гліквідону; антагоністи Н2-рецепторів (циметидин, ранітидин), алкоголь —зменшений або підвищений гіпоглікемічний ефект його
Гліклазид	З бігуанідами, інгібіторами α-глюкозидази та інсуліном —може застосовуватись; інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект його; фенілбутазон — посилення гіпоглікемічного ефекту гліклазиду; β-адреноблокатори можуть маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардію та відчуття серцебиття). Більшість неселективних β-адреноблокаторів підвищують частоту виникнення та тяжкість гіпоглікемії; антикоагулянти (варфарин) — потенціювання антикоагулятивної дії; хлорпромазин (при застосуванні високих доз), ГК (виникнення кетоацидозу) , тетракозактин (для системного та місцевого застосування), сальбутамол, тербуталін, ритодрин —вимагає обережності; даназол —необхідність контролю рівня глюкози та сечовини в плазмі під час лікування; міконазол (для системного застосування) може посилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфонілсечовини з розвитком симптомів гіпоглікеміїї і навіть розвитком коми, застосування протипоказано
Глімепірид	Іінсулін, інші цукрознижуючі засоби, інгібітори АПФ, алопуринол, анаболічні стероїди, чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, похідні кумарину, циклофосфамід, дизопірамід, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, ізофосфамід, інгібітори МАО, ПАСК, міконазол, пентоксифілін (при ін’єкційному введенні у високих дозах), фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, пробенецид, хінолони, саліцилати, сульфінпіразон, сульфаніламіди, тетрацикліни, трітоквалін, трофосфаміди —посилення гіпоглікемічного ефекту глімепіриду; ацетазоламід, барбітурати, КС, діазоксид, діуретики (салуретики і тіазидні діуретики), епінефрин, інші симпатоміметики, глюкагон, проносні засоби (при тривалому застосуванні), нікотинова кислота (у високих дозах), похідні нікотинової кислоти, естрогени і прогестини, гормони щитовидної залози, рифампіцин, фенотіазин, фенітоїн — послаблення гіпоглікемічного ефекту його; блокатори H₂-рецепторів, клонідин, бета-блокатори і резерпін —як посилення так і послаблення цукрознижуючого ефекту його; може посилювати або послаблювати дію похідних кумарину
Гліцерин	Взаємодія не виявлена.
Гліцин	Знижує токсичність антиконвульсантів, антипсихотичних засобів, антидепресантів, протисудомних засобів; з снодійними, транквілізаторами та антипсихотичними засобами посилюється ефект гальмування ЦНС
Глутоксим	Взаємодія не виявлена.
Гліпізид	Всі бета-блокатори маскують деякі симптоми гіпоглікемії ( відчуття серцебиття, тахікардію); некардіоселективні бета-блокатори збільшують вираженість гіпоглікемії; МАО-інгібітори, циклофосфамід, пробенецид, фенірамідол —посилення дії його; можливі випадки гіпоглікемії після паралельного прийому з флуконазолом (збільшення періоду напівжиття гліпізиду); збільшення гіпоглікемічного ефекту при застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти; інгібітори АПФ — необхідне зниження дози гліпізиду; етиловий спирт — збільшення гіпоглікемічної реакції, аж до коми; фенотіазини ( хлорпромазин) у високих дозах (> 100 мг хлорпромазину на добу) —підвищення рівня глюкози в крові (зниження продукування інсуліну); КС — підвищення рівня глюкози в крові; симпатоміметики (ритодрин, сальбутамол, тербуталін) — підвищення рівня глюкози в крові ч/з порушення стимуляції бета-2-адренорецепторів; ті азиди, інші сечогінні засоби, гормони щитовидної залози, естрогени, прогестогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, блокатори кальцієвих каналів, ізоніазид — можливе виникнення гіперглікемії; Антагоністи Н2-рецепторів (циметидин) — потенціювання гіпоглікемічного ефекту його; НПЗ (фенілбутазон)—збільшення гіпоглікемічного ефекту його.
Глюкагон	Може посилювати антикоагуляційний ефект варфарину
Глюкагоноподібний пептид	Контрацептиви та а/б приймати щонайменше за 1 год перед введенням його; інгібітори протонної помпи — призначатися за 1 год до його або ч/з 4 год після ін’єкції глюкагонподібного пептиду; варфарин — підвищення INR (INR необхідно моніторувати)
Глюкозамін	Підсилює всмоктування в травному каналі а/б групи тетрациклiнiв і зменшує – пеніцилінів і хлорамфеніколу; виявляє синергізм дії з хондроїтином та іншими хондропротекторами; з ГКС та НПЗЗ може знижувати потребу в них, а також у знеболювальних засобах. Ефективність лікування підвищується при збагаченні дієти вітамінами А, С та солями марганцю, магнію, міді, цинку і селену.
Глюкоза	Не Не вводити в одному шприці з гексаметилентетраміном; анестетики та снодійні - знижується їх активність; розчини алкалоїдів - відбувається їх розпад; анааналгетики, адреноміметики — послаблення дії; ністатин — знижує ефективність; інактивує стрептоміцин. До складу препарату входить хло хлористоводнева кислота. Таким чином, препарат не може бути розчинником для препаратів, що дестабілізуються у кислій рН.
Глюкокортикоїди	ЗзаЗастосування фенобарбіталу, рифампіцину, фенітоїну або ефедрину може прискорити метаболізм КС, послаблення терапевтичного ефекту його. Естрогенвмісні пероральні контрацептиви — посилення фармакологічної дії, підвищення ризику побічних ефектів ГКС. З діуретиками і амфотерицином В - посилення виділення з організму калію, збільшення ризику розвитку СН. З серцевими глікозидами може збільшитись ймовірність аритмій, посилитись токсичність глікозидів. З антикоагулянтами непрямої дії - посилення або послаблення дії антикоагулянта. Сумісна дія НПЗЗ або алкоголю з ГКС може призвести до збільшення частоти проявів або тяжкості перебігу виразок ШКТ, розвитку кровотеч. КС можуть знижувати концентрацію саліцилатів у крові. При введенні КС хворим на ЦД - коригування доз антидіабетичних засобів,ч/з послаблення їх ефекту. ГКС може знизити реакцію на соматотропін. З М-холіноблокаторами – ризик розвитку глаукоми. Рифампіцин знижує активність кортикоїдів. КС зменшують вплив антигіпертензивних ліків. Прийом β-адренергічних рецепторних агоністів підвищує ризик гіпокаліємії. З живими вірусними вакцинами і іншими видами імунізації – підвищує ризик активації вірусів і розвиток інфекцій. З парацетамолом — ризик розвитку гепатотоксичних реакцій його. Метилпреднізолон уповільнює метаболізм циклоспорину, викликає часткову реверсію нервово-м’язевого блоку, що викликаний панкуроніумом, знижує активність анксіолітиків та антипсихотичних антипсихотичних засобів, підсилює ефекти симпатоміметичних препаратів, зокрема сальбутамолу, .підвищує їх токсичність. Використання ритордину і дексаметазону пропротипоказано під час пологів, оскільки це може призвести до набряку легенів, паралельне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-ГТ₃ ( ондансетрон або гранісетрон) ефективно для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом
Гозерелін	Взаємодія не виявлена.
Граміцидин С	Підсилює ефекти інших протимікробних засобів.
Гризеофульвін	Можливо посилення протигрибкової, протимікробної та протизапальної дії інших ЛЗ для місцевого застосування. У разі всмоктування його можливо зниження ефекту непрямих коагулянтів і пероральних контрацептивів. З барбітуратами послаблення протигрибкових властивостей його
Гуанфацин	АТ може підвищуватися внаслідок затримкм рідини, спричиненої естрогенами; з іншими антигіпертензивними засобами — їх ефект може посилюватися; НПЗЗ — активність його може послаблюватися; ЛЗ, які викликають пригнічення ЦНС — можливе посилення їх ефекту, так іі гуанфацину; фентоламін, йохімбін — не застосовувати у комбінації; з симпатоміметиками — з обережністю застосовувати; з бета-адреноблокаторами —розвиток брадикардії; З нейролептиками —посилення седативного ефекту
Дакарбазин	З фенобарбіталом, азатіопримом та 6-меркаптопурином призводить до підсилення токсичних проявів.
Даклізумаб	Взаємодія не виявлена.
Даларгін	Якщо існує виражена больова симптоматика, одночасно призначають антацидні засоби.
Далтепарин натрію	З препаратами, що впливають на гемостаз, такими як: тромболітики (фібринолізин, стрептодеказа), інші антикоагулянти, НПЗЗ, інгібітори тромбоцитів, збільшення антикоагулянтного ефекту дальтопаріну; сумісний з ізотонічним р-ном натрію хлориду та ізотонічним р-ном глюкози.
Даназол	Може збільшувати рівень карбамазепіну в плазмі та впливати на реакцію хворого на цей препарат і на фенітоїн; подібна взаємодія з фенобарбіталом. Може спричинити інсулінорезистентність. Може потенціювати дію варфарину. Може знижувати ефективність антигіпертензивних засобів. Може збільшувати рівень циклоспорину та такролімусу в плазмі, що збільшує нефротоксичність їх. Може збільшувати кальціємічну відповідь на альфа-кальцидол при первинному гіпопаратиреоїдизмі. Може впливати на лабораторне визначення тестостерону або білків плазми
Дезлоратадин	Фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, невстановлений, взаємодію з іншими ЛЗ повністю виключити неможливо.
Декаметоксин	Взаємодія не виявлена.
Дексапантенол	Взаємодія не виявлена.
Декстран	Враховуючи можливу фізико-хімічну несумісність не додавати інші ЛЗ до р-ну. Рекомендовані комбінації з осмотичними діуретиками – (манітом, манітолом), з Неогемодезом, сольовими р-нами вводяться ч/з інші інфузійні системи..
Декстрометорфан	Не застосовувати з інгібіторами МАО, флуоксетином, пароксетином , хінідіном та аміодароном.
Демокситоцин	b-адреноміметичні засоби - знижують стимулюючу дію демокситоцину на матку
Десмопресин	Антидіуретичний ефект десмопресину посилюється клофібратом, хлорпропамідом і індометацином; послаблюється глібуридом і карбамазепіном. Потенціює дію засобів, які підвищують АТ.
Диетиловий етер	Вибухонебезпечний у суміші із закисом азоту, однак ефір використовують у поєднанні з ним, а також у складі з фторотаном.
Дигідротахістерол	Уникати з вітаміном D та його метаболітами - принцип подібної дії. З препаратами кальцію - додаткове зростання рівня кальцію. Комбінація тіазидів - гіперкальціємія, що підсилить токсичну дію дигіталісних препаратів. З тироксином - гіперкальціємія. З серцевими глюкозидами їх токсичність підвищується (небезпека порушення ритму).
Дигоксин	Знижують біодоступність дигоксину активоване вугілля, антациди, в’яжучі засоби, каолін, сульфасалазин, холестирамін (зв’язування в просвіті ШКТ); метаклопрамід, прозерин (посилення моторики ШКТ). Збільшують біодоступність а/б широкого спектру дії, що пригнічують кишкову мікрофлору. Знижують ефективність дигоксину барбітурати, фенілбутазон, фенітіон, рифампіцин (збільшення інтенсивності метаболізму). Хінідин, метилдопа, спіронолактон, аміодарон, верапаміл - збільшують концентрацію дигоксину в крові. Метиндол підвищує концентрацію дигоксину в плазмі крові. Верапаміл зменшує нирковий кліренс дигоксину. Хінідин і верапаміл - різке підвищення вмісту дигоксину в крові на початку застосування. При взаємодії з діуретиками виникає гіпокаліємія. Препарати кальцію збільшують токсичність глікозидів наперстянки - ризик розвитку аритмій, в-в введення хворим, що отримують серцеві глікозиди, протипоказано. Симпатоміметики, фенітоїн, резерпін, пропранолол і препарати, що спричинюють зниження концентрації калію в крові (тіазидні діуретики, фуросемід, КС, амфотерицин В, солі літію) - збільшують ризик виникнення аритмій. Препарати калію, неоміцин - знижують ефективність глікозидів наперстянки.
Дилтіазем	Потенціювання дії інших антигіпертензивних препаратів та діуретиків. З бета-блокаторами - посилення пригнічення АV-провідності, ризик розвитку брадикардії та негативного інотропного ефекту. Підвищує концентрацію пропранололу та метапрололу у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові. Підвищує та подовжує седативну дію мідазоламу, тріазоламу. Діазепам знижує рівень дилтіазему в плазмі крові. Циметидин підвищує біодоступність дилтіазему. Підвищує концентрацію циклоспорину у плазмі крові, підвищує нефротоксичність циклоспорину. З аміодароном - впливає на АV–провідність. Підвищує концентрації карбамазепіну та іміпраміну у плазмі. Значно підвищує концентрацію в плазмі крові буспірону. Знижує кліренс теофіліну тільки у курців.
Диметінден	Посилення седативної дії діметіндену, препаратів, що пригнічують ЦНС, таких як транквілізатори, снодійні засоби і алкоголь. З алкоголем - більш виражене сповільнення швидкості реакцій. З інгібіторами МАО - посилення антихолінергічної активності антигістамінних препаратів, посилення їх пригнічуючого впливу на ЦНС. Трициклічні антидепресанти і антихолінергічні препарати при їх комбінації з антигістаміновими засобами - додаткова антихолінергічна дія, підвищується ризик декомпенсації глаукоми, затримки сечі.
Динопрост	З окситоцином і ергометрином - посилення його дії, зростає ризик розвитку побічних явищ.
Динопростон	Простагландини потенціюють дію окситоцину на матку. Не застосовувати одночасно (існує ризик розриву матки), при послідовному введенні - суворий контролю. Послідовне використання окситоцину після введення цервікального гелю з динопростом, з інтервалом, мінімум, 6 год.
Дипіридамол	Похідні ксантину (кава, чай у тому числі) - послаблюють або нейтралізувати дію дипиридамолу. З антикоагулянтами, ацетилсаліциловою кислотою - підвищує протитромботичні властивості останніх. Посилює дію гіпотензивних препаратів і послаблює дію холінергічних препаратів( дистигміну). З обволікальними антацидними засобами, проносними засобами чи целюлозою - зменшується всмоктування препарату.
Дистигмін	Антихолінергічні препарати (атропін тощо), психотропні та антигістамінні засоби - антагоністична дія до мускариноподібного ефекту дистигміну. Антагоніст курареподібних міорелаксантів, дія деполяризуючих м’язових релаксантів ( суксаметоній) - пролонгується. Неоміцин, стрептоміцин, канаміцин - зменшують ефект дистигміну.
Дисульфірам	Протипоказане з алкоголем - розвиток реакцій непереносимості. Небажані комбінації: ізоніазід - порушення поведінки та координації. Нітро-5-імідазоли (метронідазол, ординазол, секнідазол, тинідазол) - гостра біла гарячка, стани сплутаності свідомості. Фенітоїн - суттєве та швидке підвищення рівню фенітоїну в плазмі з токсичними симптомами. Варфарин (з екстраполяцією на пероральні антикоагулянти) - підвищений ефект пероральних антикоагулянтів, небезпека кровотечі. Контроль рівня протромбіну та коректування дози антикоагулянтів під час лікування та протягом 8 днів після відміни еспералю. Інгібує метаболізм теофіліну. Потенціювання седативнго ефекту бензодіазепінів (особливо хлордіазепоксиду та діазепаму). Трициклічні антидепресанти - посилення реакції непереносимості алкоголю
Дифенгідрамін	Потенціює ефекти засобів для наркозу, снодійних, седативних засобів, наркотичних аналгетиків і місцевих анестетиків. З трициклічними антидепресантами - підсилення холіноблокуючої дії і пригнічуючої дії на ЦНС. Ризик розвитку судом при застосуванні з аналептиками.
Діазепам	З нейролептиками, антидепресантами, седативними, снодійними, аналгетичними, анестезуючими засобами, наркотиками і алкоголем - підсилення пригнічуючого впливу на ЦНС. Потенціює ефекти гіпотензивних засобів. З циметидином, омепразолом, пероральними контрацептивами і ПТП - підвищуює концентрацію діазепаму в крові і збільшуює період напіввиведення. Теофілін, рифампіцин, карбамазепін, кофеїн послаблюють ефекти діазепаму
Діамантовий зелений	З препаратами для зовнішнього застосування, що містять органічні сполуки - денатурує білки, створює нові сполуки.
Діацереїн	Не приймати з препаратами, які змінюють проходження вмісту кишечнику ( волокна або продукти рослинного походження). Уникати з препаратами, які вміщують гідроксид алюмінію та магнію - впливає на всмоктування діацереїну. Не приймати діацереїн і проносні засоби.
Діданозин	При застосуванні за 2 год до ганцикловіру або одночасно з ним при систематичному прийомі - знаходження диданозину у плазмі крові зростає. З кетаконазолом - збільшення терміну знаходження диданозину у плазмі крові та рівню його концентрації. З препаратами, що можуть спричинювати периферійну нейропатію або панкреатит - ризик появи зазначених токсичних ефектів збільшується.
Диметінден	Посилення седативної дії діметіндену, препаратів, що пригнічують ЦНС, таких як транквілізатори, снодійні засоби і алкоголь. З алкоголем - більш виражене сповільнення швидкості реакцій. З інгібіторами МАО - посилення антихолінергічної активності антигістамінних препаратів, посилення їх пригнічуючого впливу на ЦНС. Трициклічні антидепресанти і антихолінергічні препарати при їх комбінації з антигістаміновими засобами - додаткова антихолінергічна дія, підвищується ризик декомпенсації глаукоми, затримки сечі.
Діоксидин	Взаємодія не виявлена.
Діосмектит	Уповільнення та зниження абсорбції ЛЗ. Витримувати інтервали 1 - 1,5 год між прийомами з іншими ЛЗ.
Добезилат	Взаємодія не виявлена.
Добутамін	З β-адреноблокаторами - послаблення позитивного інотропного ефекту добутаміну - звуження периферичних судин, підвищення АТ. З блокаторами α-адренорецепторів - додаткове посилення тахікардії і периферичної вазодилатації. З судинорозширювальними засобами, які діють переважно на вени ( нітрати, нітропрусид натрію), - збільшення серцевого викиду, більш виражене зменшення периферичного опору судин і тиску наповнення шлуночків. З інгібіторами АПФ ( каптоприл) високих доз добутаміну - збільшення серцевого викиду, підвищення споживання кисню міокардом, поява аритмій. З допаміном - значного підвищення АТ і зниження тиску наповнення шлуночків. При ЦД - збільшує потребу хворого в інсуліні. З інгібіторами МАО протипоказано - поява побічних ефектів (гіпертонічний криз, СС недостатність, аритмії і крововилив у мозок). Не додавати до 5% розчину бікарбонату натрію чи інших лужних розчинів - фізико-хімічна несумісність Не змішувати в одному розчині з іншими ЛЗ. Фізико-хімічно несумісний з: амінофіліном, альтеплазом, ацикловіром, бретиліумом, верапамілом, гепарином, гідрокортизону натрію сукцинатом, дакарбазином, діазепамом, дигоксином, етакриловою кислотою (натрієвою сіллю), інсуліном, калію хлоридом, кальцію хлоридом, кальцію глюконатом, магнію сульфатом, пеніциліном, стрептокіназою, фуросемідом, фенітоїном, цефалотином натрію, цефамандолом .
Доксазозин	Використання з інгібіторами PDE-5(фосфодіестераза 5-й тип) - симптоми гіпотензії. Не впливає на зв’язування з білками препаратів: дигоксин, варфарин, фенітоїн, індометацин.
Доксепін	Взаємодія етанолу, антидепресантів, барбітуратів, бензодіазепінів і загальних анестетиків - значне посилення пригнічувальної дії на ЦНС, пригнічення дихання й гіпотензивний ефект. Підвищує антихолінергічну дію амантадину. Фенотіазини, протипаркінсонічні ЛЗ, атропін, біпериден, антигістамінні засоби - ризик виникнення побічних ефектів з боку ЦНС, зору, кишечнику, сечового міхура. З антигістамінними засобами, клонідином - посилюється пригнічувальна дія на ЦНС; з атропіном – збільшується ризик виникнення паралітичної кишкової непрохідності; з ЛЗ, що спричиняють екстрапірамідні реакції – збільшується маса тіла і частота екстрапірамідних ефектів. З непрямими антикоагулянтами (похідні кумарину або індадіону) - підвищення антикоагулянтної активності останніх. Може підсилювати депресію, спричинену ГКС. З протисудомними засобами - посилення пригнічувальної дії на ЦНС, зниження порога судомної активності (при застосуванні у високих дозах) і зниження ефективності останніх. Препарати для лікування тиреотоксикозу підвищують ризик розвитку агранулоцитозу. Знижує ефективність фенітоїну та a-адреноблокаторів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) подовжують період напіввиведення, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів доксепіну, індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нікотин і пероральні контрацептиви) знижують концентрацію в плазмі й зменшують ефективність доксепіну. Флуоксетин і флувоксамін збільшують концентрацію в плазмі доксепіну. З холіноблокаторами, фенотіазинами і бензодіазепінами – взаємне посилення седативного і центрального холіноблокуючого ефектів, підвищення ризику виникнення епілептичних нападів. Фенотіазини - підвищують ризик виникнення нейролептичного злоякісного с-му. З клонідином, гуанетидином, бетанідином, резерпіном і метилдопою – зниження гіпотензивного ефекту останніх; із кокаїном – ризик розвитку аритмій серця. Естрогенвмісні пероральні протизаплідні засоби та естрогени - підвищують біодоступність доксепіну; антиаритмічні засоби (хінідин) підсилюють ризик розвитку порушень ритму. З дисульфірамом та інгібіторами ацетальдегідрогенази провокує делірій. Несумісний з інгібіторами МАО - збільшення частоти періодів гіперпірексії, тяжкі судоми, гіпертонічні кризи і смерть пацієнта. Пімозид і пробукол - підсилюють аритмії серця, (подовженні інтервалу Q-T). Підсилюється дія на ССС епінефрином, норепінефрином, ізопреналіном, ефедрином і фенілефрином (і коли ці засоби входять до складу місцевих анестетиків) - ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої АГ. З a-адреностимуляторами для інтраназального введення, для застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) - підсилюватися судинозвужувальна дія останніх. З гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту і токсичної дії (включаючи аритмії серця і стимулювальну дію на ЦНС). М-холіноблокатори і нейролептики підвищують ризик розвитку гіперпірексії
Доксициклін	Подовження протромбінового часу з варфарином. Бактеріостатичні препарати впливають на бактерицидну дію пеніциліну - уникати з пеніциліном. Bсмоктування його порушують антациди і інші ЛЗ, які містять алюміній, кальцій або магній, і які містять залізо та солі вісмуту. Алкоголь, барбітурати, карбамазепін і фенітоїн знижують період напіввиведення доксицикліну. З метоксифлураном - токсична дієя на нирки з летальними наслідками.
Доксорубіцин	Препарати, що спричиняють мієлотоксичну і пневмотоксичну дії - підвищується ризик розвитку побічної дії.
Доксофілін	Еритроміцин, лінкоміцин, кліндаміцин, алопуринол, циметидін, вакцина проти грипу, пропранолол - уповільнюють виведення похідних ксантину, підвищують рівень препарату в плазмі. Фенітоїн, інші протисудомні засоби і сигаретний дим - прискорювати виведення похідних ксантину, зменшується період напіврозпаду в плазмі.
Докузат натрію	Взаємодія не виявлена.
Домперидон	Антихолінергічні препарати - нейтралізують антидиспептичну дію домперидону. З антацидними та антисекреторними - знижують його біодоступність після прийому внутрішньо. З ЛЗ, які значною мірою пригнічують ферменти - підвищення рівня домперидону в плазмі. З кетоконазолом, протигрибковими препаратами азолового ряду; а/б групи макролідів, інгібіторами ВІЛ-протеази - трикратне підвищення максимальної концентрації домперидону та AUC. З кетоконазолом - подовження інтервалу QT. З нейролептиками - дію яких він підсилює. З дофаміненергічними агоністами (бромокриптином, L-допою) - небажані периферичні дії яких ( порушення травлення, нудота, блювання) він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.
Допамін	Обережно вводити хворим, у яких застосовується інгаляційний наркоз із використанням циклопропану, галогенованого вуглеводню - потенційна здатність спричиняти аритмії. З алкалоїдами ріжків - надмірне звуження периферичних судин і розвиток гангрени. Якщо протягом останніх 2 тижнів застосовували інгібітори МАО - призначати значно меншу дозу допаміну. З трициклічними антидепресантами і фенітоїном - гіпотензія, брадикардія. З сечогінними засобами - адитивний і підсилюючий діуретичний ефект. Стимулюючим ефектам допаміну протидіють ß-адреноблокатори ( пропанолол і метопролол). Гуанетидин посилює симпатоміметичний ефект допаміну. З добутаміном - спостерігається виразніше підвищення АТ, але тиск наповнення шлуночків серця при цьому знижується або незмінний. Чутливий до дії лугів - не змішувати з лужними розчинами (рН вище 7 ) як гідрокарбонат натрію. Альтеплаза, амфотерицин Б нестійкі при наявності допаміну. Фізико-хімічна несумісність: ацикловір; альтеплаза; амікацин; амфотерицин Б; ампіцилін; цефалотин; дакарбазин; теофілін етилендіамін (еуфілін); кальцієвий розчин теофіліну (кальцієвий розчин еуфіліну); фуросемід; гентаміцин; гепарин; солі заліза; нітропрусид натрію; бензилпеніцилін; тобраміцин.
Донепезил	Кетоконазол і хінідин - інгібують метаболізм донепезилу. Ітраконазол і еритроміцин, флюоксетин - пригнічують метаболізм донепезилу. Рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін і алкоголь - знижують рівні донепезилу. Донепезил впливає на дію препаратів, що мають антихолінергічну активність. Синергізм з сукцинілхоліном, іншими нейром’язовими міорелаксантами і холіноміметиками, бета-блокаторами, що впливають на провідність серця.
Доцетаксел	Ч/з відносно низьку токсичність можна застосовувати разом з іншими протипухлинними цитостатичними засобами, зокрема препаратами платини та антрациклінами
Дротаверин	З обережністю з леводопою - антипаркінсонічний ефект останньої зменшується, ригідність та тремор посилюються
Дулоксетин	Флувоксамін зменшує кліренс дулоксетину в плазмі. З хінолоновими а/б- використовувати нижчу дозу дулоксетину. Збільшує AUC дезипраміну в 3 рази. Збільшує стаціонарний AUC толтеродину , але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксил метаболіту. Пароксетин зменшує кліренс дулоксетину в плазмі. З речовинами, що діють на ЦНС, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь, дотримуватися певних запобіжних заходів.
Дутастерид	Зменшення кліренсу дутастериду з верапамілом і дилтіаземом.
Ебастін	Не рекомендується призначати одночасно з кетоконазолом та еритроміцином.
Еверолімус	Біодоступність еверолімусу підвищувалася з циклоспорином. Комбінація з рифампіцином не рекомендується. Підвищують рівні еверолімусу в крові: протигрибкові засоби: флуконазол, макролідні а/б: еритроміцин, блокатори кальцієвих канальців: верапаміл, нікардипін, дилтіазем; інгібітори протеази: нелфінавір, індинавір, ампренавір. Підвищують метаболізм еверолімусу і зменшують рівні еверолімусу в крові: звіробій , антиконвульсанти: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, анти-ВІЛ-препарати: іфавіренц, невірапін. Грейпфрут і грейпфрутовий сік - вживання слід уникати. Вакцинація, проведена під час лікування, може бути менш ефективною. Застосування живих вакцин уникати.
Екалін	Взаємодія не виявлена.
Екземестан	З рифампіцином, протисудомними засобами (фенітоїн і карбамазепін), та фітопрепаратами, що містять звіробій - зменшення ефективності екземестану. Не застосовувати з ЛЗ, що містять естроген - негативна фармакологічна дія.
Еконазол	Не поєднувати з іншими гінекологічними препаратами для внутрішньовагінального або місцевого застосування на основі мінерального масла, рослинної олії або вазеліну.
Екстра ербісол	Потенціює дію антибактеріальних засобів. Не застосовувати разом з: алкоголем - нейтралiзує репаративну дiю макрофагiв;з імуномодуляторами - стимулюють гуморальний iмунiтет, що заважає дії Т- кiлерiв. Підвищує чутливість рецепторів, тому з гормональними препаратами та біостимуляторами контролювати їх дозування
Екстракт плаценти	Підвищує чутливість до коразолу та кордіаміну, до наркотичної дози гексеналу, підсилює ефект антибактеріальних хіміотерапевтичних засобів, підвищує концентрацію сульфаніламідів у крові.
Ектерицид	Взаємодія не виявлена.
Елеутерокок	Посилює дію стимуляторів ЦНС і аналептиків, фізіологічний антагоніст засобів, що пригнічують ЦНС (у т.ч. барбітуратів, транквілізаторів, протиепілептичних засобів і ін.).З засобами, які підвищують тонус ЦНС і кровоносних судин - посилення проявів побічної дії його.
Емідастин	З іншими офтальмологічними препаратами - дотримуватись інтервалу 10 хв. між їх застосуванням.
Еналаприл	Діуретики, бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, гідралазин, празозин —підсилення антигіпертензивного ефекту; циклоспорин —можливість ниркової недостатності; НПЗЗ, знеболювальні засоби — послаблення антигіпертензивного ефекту еналаприлу, погіршення ниркової функції і підвищення рівня калію сироватки; симпатоміметичні засоби (епінефрин); естрогени - послаблення антигіпертензивного ефекту еналаприлу; Циметидин - подовжує період напіввиведення еналаприлу, а останній зменшує період напіввиведення теофіліну; калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препарати калію, замінники солі, які містять калій —- підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеннями функції нирок; літій — - збільшення концентрацій літію сироватки і збільшення кардіотоксичного та нейротоксичного ефекту літію; імунодепресанти —- зростає ризик пригнічення кісткового мозку; хлорид натрію —послаблення гіпотензивного ефекту та дії, що спрямована на зменшення симптомів СН; алкоголь —посилення дії алкоголю; наркотичні, снодійні або анестезуючі засоби —значне падіння АТ (про терапію еналаприлом обов’язково поінформувати лікаря-анестезіолога); алопуринол, цитостатики, імунодепресанти, ГКС, новокаїнамід —лейкопенія; пероральні антидіабетичні засоби, інсулін —посилення цукрознижувальної дії
Енкад	Взаємодія не виявлена.
Еноксапарин натрію	Підвищений ризик виникнення кровотечі - не застосовувати, за винятком гострої потреби, з ацетилсаліциловою кислотою та її похідними; НПЗЗ, у тому числі кеторолак, тиклопідином, клопідогрелем, декстран- 40; ГКС, тромболітиками, антикоагулянтами, іншими антитромботичними препаратами, у т. ч. антагоністами глікопротеїну ІІb/IIIa.
Ентакапон	Дотримуватись обережності при застосуванні цих препаратів з ентакапоном: інгібітори МАО-А, трициклічні антидепресанти, інгібітори зворотного захоплення норадреналіну, такі як дезипрамін, мапротилін і венлафаксин, та ЛЗ, які метаболізуються КОМТ (катехолструктурні сполуки римітерол, ізопреналін, адреналін, норадреналін, допамін, добутамін, альфа-метилдопа, апоморфін і пароксетин). Утворює хелати із залізом у ШКТ - приймати окремо, з інтервалом 2-3 год.
Епінефрин	Інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти — посилення побічних ефектів епінефрину; трихлоретилен, фторотан — збільшення ризику порушення ритму серця; a₁-адреноблокатори (дигідроерготамін, дигідроерготоксин, фентоламін, тропафен, празозин, серміон)— судинозвужуючий ефект епінефрину не ослаблюється, але й перетворюється в судинорозширюючий; блокатори β-адренорецепторів — корекція порушень серцевого ритму, викликаних адреналіном; М-холіноміметики, інгібітори карбоангідрази, простагландини F₂_a—вигідні поєднання. При застосуванні з ними посилюється гіпотензивний ефект епінефрину по відношенню до ВТ
Епірубіцин	Гепарин - хімічна несумісність, що призводить до преципітації; інші протипухлинні засоби - не змішувати в одному шприці
Еплеренон	Не застосовувати з калійзберігаючими діуретиками, препаратами, що містять калій - ризик розвитку гіперкаліємії. Інші калійзберігаючі засоби з НПЗЗ - розвиток гіперкаліємії у пацієнтів з порушеннями функцій нирок. Прояви токсичності літію з діуретиками та інгібіторами АПФ. З літієм - контроль рівня літію в сироватці. Фармакокінетична взаємодія з кетоконазолом, еритроміцином, саквінавіром, верапамілом і флуконазолом - підвищення рівня еплеренону в крові.
Епоетин альфа	З циклоспоринами - контроль рівнів останніх в крові та коригувати дозу. Забороняється розводити та переливати препарат з оригінальної ємності в іншу. Забороняється вводити з іншими ЛЗ.
Епоетин бета	Не змішувати з іншими ЛЗ або ін’єкційними розчинами
Епросартан	Підвищення концентрації літію в сироватці та його токсичності;
Ептифібатид	Можна вводити ч/з один катетер з атропіном, добутаміном, гепарином, лідокаїном, меперидином, метопрололом, мідазоламом, морфіном, нітрогліцерином або верапамілом. Не вводити ч/з один катетер з фуросемідом. Не вводити в одній системі з фуросемідом. Не змішувати в одній системі з препаратами, сумісність із якими доведена не була. Не застосовувати із низькомолекулярним гепарином.
Ергокальциферол	З солями кальцію токсичність вітаміну D₂ підвищується. З препаратами йоду - відбувається окислення вітаміну. З а/б (тетрациклін, неоміцин) - порушення всмоктування ергокальциферолу. З мінеральними кислотами - руйнування та інактивація препарату
Ергометрин	Підсилює судинозвужувальні ефекти симпатоміметиків. З окситоцином - розвиток гіпертонічного кризу. Підвищує токсичність новокаїну та інших місцевих анестетиків.
Ердостеїн	З амоксициліном, кларитроміцином: - підвищення концентрації а/б у мокротинні. З тетрациклінами (за винятком доксицикліну), ампіциліном або амфотерицином В - взаємне зниження ефективності препаратів, інтервал між призначенням цих препаратів має бути не менше 2 год. Не застосовувати з препаратами, що пригнічують кашльовий рефлекс. При лікуванні БА - доцільна комбінація з бронхолітичними засобами.
Ерлотиніб	Кетоконазол знижує метаболізм ерлотинібу і збільшує його концентрацію в плазмі - у разі розвитку токсичності знизити дозу ерлотинібу. Рифампіцин збільшує метаболізм ерлотинібу і значно знижують його концентрацію в плазмі. Варфарин та інші похідні кумарину: підвищення МНО і кровотечі, включаючи ШКТ.
Есмолол	Антиаритмічні препарати класу I (дизопірамід, хінідин) і аміодарон — посилюють вплив на час AV провідності і виявляють негативний інотропний ефект; антагоністи кальцію верапаміл і меншою мірою дилтіазем — негативно впливають на скорочувальну здатність міокарда і час AV провідності. Глікозиди дигіталісу — збльшення часу AV провідності; клонідин — підвищує ризик зворотної АГ; інсулін і пероральні протидіабетичні препарати —інтенсифікують ефект зниження цукру в крові, маскують появу ознак гіпоглікемії (тахікардії); засоби для інгаляційної анестезії —мають місце зменшення рефлекторної тахікардії і підвищений ризик гіпотензії; антагоністи кальцію - похідні дигідропіридину, такі як ніфедипін — підвищують ризик вираженого зниження АТ; у пацієнтів із СН - порушення серцевої діяльності; інгібітори простагландинсинтетази — знижують гіпотензивну дію; симпатоміметики — нейтралізують ефект бета-адренергічних блокаторів; одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і фенотіазинів, також антигіпертензивних препаратів —посилення гіпотензивної дії; у комбінації з верапамілом —з обережністю призначати пацієнтам з порушеною вентрикулярною функцією; симпатолітики, (резерпін) —адитивний ефект; ксантини і симпатоміметики — знижують ефект препарату; натрію бікарбонат —не сумісний.
Естрадіол	Може знижувати ефект антигіпертензивних і протидіабетичних препаратів та антикоагулянтів. З індукторами печінкових ферментів (барбітурати, карбамазепін, гризеофульвін і рифампіцин) - знижує рівень естрадіолу в плазмі крові. Ритонавір і нелфінавір з естрогенами - індукуючий ефект. Рослинні препарати, що містять траву звіробою продирявленного - підсилення метаболізм естрогенів і прогестагенів. Трансдермально нанесені естрогени і прогестагени меншою мірою піддаються впливу індукторів ферментів, ніж гормони, прийняті внутрішньо. Клінічно підвищений метаболізм естрогенів і прогестагенів може призвести до зниження ефекту і зміни характеру вагінальної кровотечі
Естрамустин	Посилюють як терапевтичну активність і токсичність трициклічних антидепресантів. Молоко, молочні продукти, препарати, що містять кальцій, магній, алюміній - порушення всмоктування естрамуцину, одночасного прийому уникати. Поява АР (набряк Квінке, набряк горла) з антихолінестеразними препаратами. ГКС, гепатотоксичні засоби посилюють токсичні ефекти естрамустину.
Естріол	Посилення фармакологічної дії деяких КС, з активованим вугіллям, барбітуратами (включаючи примідон), карбамазепіном, гризеофульвином, гідантоїнами та рифампіцином - зниження ефективності естріолу. Підвищує ефективність b-адреноблокаторів, змінює ефективність інсуліну.
Естрон	Підсилює дію гіпохолестеринемічних, антиаритмічних, гіпотензивних засобів, діуретиків, антикоагулянтів, трициклічних антидепресантів, ГКС, гормонів щитовидної залози. Дію естрону підсилюють фолієва кислота та препарати щитовидної залози, послабляють – антиестрогенні ЛЗ (кломіфен та ін.), що застосовуються для лікування безплідності, фенобарбітал, рифампіцин та інші індуктори монооксигеназ. Концентрацію препарату в крові знижують ампіцилін, левоміцетин, тетрациклін, неоміцин, сульфаніламіди; підвищує – аскорбінова кислота
Есциталопрам	Не вживати пацієнтам, які приймають неселективні незворотні інгібітори МАО та протягом 2 тижнів після припинення їх прийому. Лікування інгібіторами МАО починати не раніше, як ч/з 7 днів після припинення прийому есциталопраму. Ризик розвитку серотонинового с-му - з інгібітором МАО типу А моклобемідом. З серотонінергічними медичними препаратами (трамадолом, суматриптаном та іншими трипланами) - розвитку серотонінового с-му. Підсилення дії при спільному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, обережність при одночасному їх призначенні.
Етамбутол	У пацієнтів, що раніше приймали препарати з туберкулостатичною дією, стійкість бактерій до етамбутолу розвивається частіше - етамбутол приймати в комплексі з іншими ПТП, які раніше пацієнт не приймав і по відношенню до яких не відмічена бактеріальна стійкість. При комплексній терапії з етамбутолом застосовуються ізоніазід, пара-аміносаліцилову кислоту (ПАСК), стрептоміцин, циклосерин, піразінамід та етіонамід. Підсилює ефекти ПТП. Підвищує нейротоксичність ципрофлоксацину, аміноглікозидів, аспарагінази, карбамазепіну, солей Li⁺, іміпенему, метотрексату, хініну. Не рекомендується з етіонамідом (фармакологічні антагоністи), їх краще призначати ч/з день. Гідроокис алюмінію зменшує всмоктування етамбутолу з ШКТ. Етамбутол змінює метаболізм деяких мікроелементів, головним чином цинку.
Етамзилат	Прийом до введення реополіглюкіну запобігає антиагрегаційній дії останнього, прийом після його введення не чинить гемостатичної дії. Припустимо сполучення з амінокапроновою кислотою, вікасолом
Етанол	Взаємодія не виявлена.
Етинілестрадіол	З обережністю з індукторами печінкового метаболізму: рифампіцин, похідні фенобарбіталу, протисудомні препарати (фенітоїн, карбамазепін), фенілбутазон, кетоконазол; а/б широкого спектра дії (з тетрациклінами, ампіциліном, хлорамфенколом, неоміцином) - можливе зменшення контрацептивної дії; з антикоагулянтами – похідними кумарину або індандіону (контроль протромбінового часу і зміни дози антикоагулянту); з трициклічними антидепресантами, мапротиліном; бета-блокаторами (збільшується біодоступність і тому токсичність цих препаратів); з пероральними антидіабетичними препаратами, інсуліном (необхідність зміни дозування); з бромокриптином - зниження ефективності; з гепатотоксичними препаратами, насамперед з дантроленом - ризик посилення гепатотоксичності, особливо у жінок старше 35 років.
Eтіонамід	Призначають у комбінації з іншими ПТП, не призначати разом з протіонамідом. З пероральними антидіабетичними засобіами - підсилюється дія останніх. З циклосерином підвищується ризик виникнення нейротоксичних побічних ефектів (особливо у хворих з психічними відхиленнями). Уникати призначення з іншими гепатотоксичними препаратами.
Етоній	З а/б - підсилює протимікробну дію препарату, з сульфаніламідами зменшує його ефективність. Засоби для загальної анестезії, інші препарати, що пригнічують ЦНС - підсилюють як місцеву, так і загальнорезорбтивну дію
Етопозид	Цисплатин —протипухлинна дія етопозиду збільшується (у хворих, які вже отримували лікування цисплатином, виведення етопозиду може бути порушено). Цитостатики — підвищується токсична дія препарату на кістковий мозок. Не слід під час хіміотерапії застосовувати живі вакцини. Вакцинацію проводити ч/з 3 місяці після завершення терапії.
Етосуксимід	З ЛЗ, які пригнічують ЦНС (нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, аналгетики, седативні) - виникнення взаємного потенціювання ефектів.
Ефавіренц	Брати до уваги вираженість фармакокінетичної взаємодії при виборі режиму лікування, який включає ефавіренц і ампренавір. Доза індинавіру повинна бути збільшена у випадках застосування з ефавіренцем. З ритонавіром - більша частота небажаних клінічних проявів і лабораторних порушень (підвищення рівня печінкових ензимів). Застосування з саквінавіром не рекомендують. Доза ефавіренцу повинна бути збільшена при призначенні разом з рифампіном. Добова доза рифабутину повинна бути збільшена при призначенні разом з ефавіренцом. З кларитроміцином призводить до істотного ефекту ефавіренцу на фармакокінетику кларитроміцину. Використовувати надійний метод бар’єрної контрацепції у доповнення до оральних контрацептивів. З протисудомними засобами, такими як карбамазепін, фенітоїн або фенобарбітал - можливість зменшення концентрацій кожного препарату в плазмі. З метадоном - зменшення рівнів метадону в плазмі і ознак відміни опіатів. Не застосовувати продукти, які містять звіробій – призводить до зниження концентрації ефавіренцу в плазмі, втрати терапевтичного ефекту і формування резистентності. З ефавіренцом доза сертраліну повинна бути підвищена, щоб компенсувати індукцію метаболізму сертраліну на фоні ефавіренцу.
Ефалізумаб	Не застосовувати з протипсоріатичними препаратами для системного застосування, включаючи циклоспорин, метотрексат або PUVA-терапію, з іншими імуносупресуючими препаратами. Застосовувати з КС та препаратами дьогтю для місцевого застосування, що не впливає на їх безпеку.
Ехінацея пурпурна	Взаємодія не виявлена.
Женьшень	Може змінювати дію препаратів, що впливають на ЦНС ( антидепресантів, психостимуляторів, наркотиків, алкоголю, седативних і снодійних засобів).
Залеплон	Прийом алкоголю посилює седативну дію залеплону. З антипсихотичними (нейролептичними), гіпнотичними, анксіолітичними/седативними, антидепресивними, антиепілептичними, анестетичними, седативними антигістамінними препаратами, наркотичними аналгетиками - посилення седативного ефекту залеплону. З залеплоном - поява ейфоричного ефекту наркотичних аналгетиків, що веде до розвитку залежності. Циметидин підвищує концентрацію залеплона в плазмі; обережність при призначенні їх разом. Кетоконазол, еритроміцин підвищують концентрацію залеплону в плазмі; хворого попередити про посилення седативної дії залеплону, корекції дози не потрібно. Печінкові індуктори як рифампіцин, карбамазепін, похідні фенобарбіталу - знижують концентрацію залеплону в крові і його ефект.
Заліза глюконат	Антацидні засоби, циметидин, препарати, які містять карбонати, бікарбонати, фосфати, оксалати, препарати кальцію, етидрон, панкреатин, панкреоліпаза, молочні продукти, овочі, хлібні злаки, яєчний жовток, шпинат, кава та чай знижують всмоктування заліза глюконату. Аскорбінова кислота збільшує абсорбцію заліза. Заліза глюконат знижує абсорбцію фторхінолінів, пеніциламіну, тетрациклінів та метилдопи. Високі дози препаратів заліза знижують кишкову абсорбцію препаратів двовалентного цинку. Етанол збільшує абсорбцію і ризик виникнення токсичних ускладнень.
Заліза сульфат	Тетрацикліни, антацидні засоби, що містять кальцій, магній, алюміній - пригнічують абсорбцію заліза. Уникати одночасного застосування цих засобів. Не рекомендований з парентеральними препаратами заліза. Вітамін С збільшує абсорбцію заліза з травного тракту.
Заліза хлорид	Антацидні засоби, колоїдний цитрат вісмуту, фосфат кальцію, хлорамфенікол, холестирамін, колестипол, тетрацикліни, панкреатин, солі цинку - зниження ефективність препарату. Аскорбінова кислота збільшує всмоктування іонів заліза; вітамін Е - гальмує гематологічні ефекти цих іонів, особливо у дітей. Знижує ефективність похідних оксихіноліну, леводопи, левотироксину, метилдопи, тетрацикліну, пеніциліну, сульфасалазину та солі цинку. Уникати одночасно з алопуринолом. Їжа, особливо молоко, молочні продукти і яйця зменшують всмоктування препарату.
Заліза фумарат	Аскорбінова кислота, білки, які містять цистеїн, збільшують всмоктування заліза. Холестирамін, їжа та антациди знижують абсорбцію заліза із ШКТ. Затримує абсорбцію із ШКТ тетрацикліну, деяких хінолонових засобів (ципрофлоксацину), метилдопу. Зменшує всмоктування пеніциламіну. Гематологічна відповідь на терапію препаратами заліза розвивається пізніше у пацієнтів, які отримують хлорамфенікол.
Заліза сахарат	Ефективність підвищується при застосуванні з фолієвою кислотою, вітаміном В_12.З алопуринолом - накопичення заліза в печінці. З препаратами тетрацикліну знижує ефективність останніх. Ефективність препарату знижується при застосуванні з холестираміном. Не застосовувати з пероральними препаратами токоферолу, щоб уникнути зниження активності останнього.
Зипразидон	Бути обережним при використанні з іншими нейротропними засобами, що діють на допамінергічну та серотонінергічну системи, з алкоголем.
Зидовудин	Табл кларитроміцину зменшують абсорбцію зидовудину, дотримуватись 2х годинного інтервалу між застосуванням цих засобів. З фенітоїном, ретельно контролювати рівень фенітоїну. Пробеніцид збільшує середній період напіввиведення та площу під кривою AUC для зидовудину Ниркова екскреція зменшується при наявності пробеніциду. Пригнічує внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину - не рекомендується поєднувати із зидовудином. Інші активні речовини: аспірин, кодеїн, морфін, метадон, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон та ізопринозин можуть впливати на метаболізм зидовудину шляхом конкурентного пригнічення глюкуронізації. З потенційно нефротоксичними або мієлосупресивними препаратами (системним пентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флуцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином і доксорубіцином) - збільшувати ризик побічної дії препарату. Для хворих з опортуністичними інфекціями, які отримують зидовудин, доцільно профілактичне призначення антимікробних препаратів: ко-тримоксазол, пентамідин у вигляді аерозолю, піриметамін та ацикловір.
Золмітриптан	Не застосувати з іншими препаратами з групи агоністів 5-НТ γ-рецепторів. Припустимо поєднання з протимігренозними засобами іншого механізму дії ( ерготаміном, дигідроерготаміном, пізотифеном), аналгетиками ( парацетамолом і ін.). З моклобемідом біодоступність золмітриптану збільшується. З циметидином період напіввиведення і біодоступність золмітриптану збільшується.
Золпідем	Алкоголь підсилює седативну дію, уникати вживання алкогольних напоїв і застосування ліків, які містять алкоголь. Депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові та засоби замісної терапії, крім ібупрофену), нейролептики, барбітурати, анксіолітики, інші снодійні засоби, седативні антидепресанти, седативні антигістаміни Н1, гіпотензивні засоби центральної дії, баклофен, талідомід, пізотифен - підсилення центральної депресії - послаблення уваги. З похідними морфіну, барбітуратами – підсилення ризику пригнічення дихання, летального кінця при передозуванні. Бупренорфін - підсилення ризику пригнічення дихання, летального кінця. Кетоконозол - невелике підсилення седативного ефекту. Рифампіцин - зниження концентрації золпідему в плазмі, відповідно, ефективності препарату.
Зопіклон	Не призначати з зопіклоном депресанти ЦНС: похідні морфіну, барбітурати, седативні, антидепресанти, седативні Н₁-антигістамінні засоби, транквілізатори, нейролептики, клонідин і споріднені субстанції, талідомід, що призводить до підсилення депресії. З клозапіном - збільшує ризик виникнення шоку, зупинки дихання і серцевої діяльності. Заборонено вживати алкоголь і препарати, які його містять - алкоголь сприяє підвищенню седативної дії зопіклону. Рівні в плазмі зопіклону підвищуються при застосуванні з еритроміцином, кларитроміцином, кетоконазолом, ітраконазолом і ритонавіром. Рівні в плазмі зопіклону знижуються при застосуванні з рифампіцином, карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном та St. John's wort.
Зуклопентоксил	Може підсилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інгібіторів ЦНС. Не призначати разом з гуанетидином та аналогічно діючими засобами, оскільки нейролептики можуть блокувати їх гіпотензивний ефект. Знижується ефективність леводопи та інших адренергічних засобів, з метоклопрамідом і піперазином - ризик розвитку екстрапірамідних симптомів.
Івабрадин	Не застосовувати у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT: кардіологічні препарати: хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, ібутилід, аміодарон). Некардіоваскулярні препарати, що подовжують інтервал QT (пімозид, зипразидон, сертиндол, мефлоквин, халофантрин, пентамидин, цизаприд, еритроміцин IV). Подовження інтервалу QT, що є результатом застосування цих ліків, може бути збільшено внаслідок зменшення ЧСС. Застосування івабрадину та дилтіазему або верапамілу не рекомендовано. Застосовувати з обережністю флюконазол. Не рекомендовано: застосування грейпфрутового соку під час лікування - може спричиняти збільшення концентрації івабрадину у плазмі та посилення ефекту щодо зменшення ЧСС; рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, Hypericum perforatum (трава святого Ворта) - призводить до зменшення концентрації івабрадину, потреба коригувати дозу його
Ідарубіцин	Препарати, що спричиняють мієлотоксичну і пневмотоксичну дії: виникнення адитивних токсичних ефектів, особливо щодо кісткового мозку, гематологічні та гастоінтестинальні прояви; кардіоактивні препарати (блокатори кальцієвих каналів)— моніторинг функції серця протягом лікування; будь-які розчини з лужним рН— може призвести до руйнування препарату; гепарин— не можна змішувати з із-за утворення осаду.
Ізодибут	Ангіотропні, гіпотензивні засоби, інсулін, пероральні цукрознижуючі засоби, a-ліпоєва кислота, сірковмісні сполуки (натрію тіосульфат, унітіол) - потенціювання дії ізодибуту
Ізоконазол	Взаємодія не виявлена.
Ізоніазид	Потенціює ефекти (у т. ч. токсичні) непрямих антикоагулянтів, бензодіазепінів, фенитоіну, карбамазепіну, теофіліну, інгібіторів МАО. З потенційно гепатотоксичними та нейротоксичними засобами, алкоголем, рифампіцином - підвищує ймовірність розвитку токсичного гепатиту та нейропатії, з парацетамолом - ризик розвитку гепатоксичної дії. Для посилення ефективності його застосовують у комбінації з іншими ПТП (рифампіцин, етамбутол, піразинамід), при змішаній інфекції –з АБ широкого спектру дії: фторхінолонами (офлоксацин, ципрофлоксацин-), сульфаніламідами (бісептрим), макролідами (кламед, азицин, роксилід) тощо.
Ізосорбід динітрат	Гіпотензивна дія може підсилюватись з іншими судинорозширювальними засобами: бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, вазодилататори тощо, і вживанні алкоголю, з нейролептиками та трициклічними антидепресантами. З інгібіторами фосфодіестерази ( силденафілом), які застосовуютьcя при еректильній дисфункції, дія ізосорбіду аерозолю буде підсилюватись до такого ступеня, що це призведе до СС ускладнень, які загрожують життю. Збільшення концентрації дигідроерготаміну в крові при його прийомі разом з ізосорбідом, яке може посилити гіпертензивну дію дигідроерготаміну.
Ізосорбід мононітрат	Підсилення гіпотензивного ефекту з іншими судинорозширювальними засобами, бета-блокаторами, блокаторами кальцієвих каналів, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, новокаїнамідом, ацетилхоліном, гістаміном, норадреналіном, наркотичними аналгетиками, гепарином, алкоголем. З дигідроерготаміном може призвести до підвищення концентрації останнього в крові і, посилити його антигіпертензивну дію. З інгібіторами фосфодіестерази ( силденафілом), які застосовуються для лікуання еректильних дисфункцій, дія препарату підсилюється, що призведе до СС ускладнень, загрозливих для життя. Т.ч., протипоказано приймання силденафілу.
Ізотретиноїн	Уникати з вітаміном А - можливе посилення симптомів гіпервітамінозу. Тетрацикліни - застосування одночасно протипоказано.
Ізофлуран	Здатний значно посилювати дію всіх поширених міорелаксантів, найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міорелаксантів. Неостигмін відновлює дію недеполяризуючих міорелаксантів і не впливає на міорелаксантні властивості самого ізофлурану. З ізофлураном сумісні міорелаксанти, які звичайно застосовуються.
Ілопрост	Підсилення антигіпертензивної дії b-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що розширюють судини, інгібіторів АПФ. З антикоагулянтами ( гепарином, антикоагулянтами похідними кумарину) іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів ( ацетилсаліцилова кислота, НПЗ, інгібітори фосфодіестерази або нітровмісні засоби, що розширюють судини, напр. молсидомін) - підвищення ризик кровотечі.
Іматиніб	Кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин— збільшують концентрацію іматинібу в плазмі крові; парацетамол — не рекомендується одночасне застосування. Дексаметазон, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал— зменшують концентрацію іматинібу в сироватці крові.; іматиніб збільшує концентрацію субстратів ферментів (симвастину, циклоспорину, пімозиду), (варфарину), препаратів у т. ч. триазоло-бензодіазипінів, блокаторів кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, інгібіторів HMG-CoA редуктази.
Іміпрамін	Атропін та подібні йому препарати підвищують частоту виникнення побічних ефектів імипраміну; депресанти ЦНС та алкоголь - посилюють седативний ефект іміпраміну, бензодіазепіни та слабкі нейролептики підвищують седативний та антихолінергічний ефект його; стимулятори ферментів (алкоголь, нікотин, мепробамат, барбітурати, антиепілептичні агенти) посилюють розпад іміпраміну, знижують його рівень у плазмі і антидепресантну дію; циметидин, метилфенідат, пероральні контрацептиви, стероїди, нейролептики, селективні інгібітори захоплення серотоніну знижують розпад іміпраміну і т.ч.посилюють антидепресантну дію та токсичність; трициклічні антидепресанти можуть збільшувати рівень в плазмі нейролептичних агентів; тиреоїдні гормони - посилювати антидепресантну дію іміпраміну; іміпрамін знижує гіпотензивний ефект адренергічних блокаторів ( гуанетидину) та агоністів альфа-2 адренергічних рецепторів (клонідин, метилдопа); іміпрамін посилює пресорну дію симпатоміметиків (у першу чергу, епінефрину, норепінефрину); антихолінергічні засоби (похідні фенотіазину, протипаркінсонічні засоби, антигістамінні препарати, атропін, біпериден: одночасне призначення - накладання антихолінергічних впливів, до посилення побічних ефектів ( паралітичної кишкової непрохідності); симпатомиметики (в основному, адреналін, норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин): з іміпраміном - посилення впливів на ССС; хінідин: одночасного призначення уникати - ризик порушення проведення серцевих імпульсів, виникнення аритмії; оральні антикоагулянти: - подовження періоду напіввиведення оральних антикоагулянтів;існує підвищений ризик розвитку кровотечі; антидіабетичні засоби: - зсуви концентрації глюкози в крові.
Імунофан	Несумісність розчину з іншими ЛЗ в клінічній практиці не спостерігалася.
Інгібітори «протонного насоса»	Зменшують всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від кислотності шлунка(кетоконазол, ітраконазол). Можливе підвищення мінімальних концентрацій дигоксину..Антациди зменшують абсорбцію лансопразолу. Діазепам, цитолопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн - концентрація їх у плазмі крові підвищується з езомепразолом, необхідне зниження дози . Лансопразол може прискорити виведення теофіліну. Омепразол може спричинювати затримку виведення діазепаму, варфарину. При одночасному застосуванні омепразолу, рабепразолу і кларитроміцину зростають їх концентрації в плазмі крові. Омепразол і лансопразол можуть зменшувати абсорбцію ампіциліну, препаратів заліза
Індапамід	Небажані комбінації: з препаратами літію - підвищення рівня літію у плазмі крові (внаслідок зменшення виведення літію), поява симптомів передозування. Небажані комбінації з препаратами (які не належать до антиаритміків): астемізол, бепридил, еритроміцин, галофантрин, пентамідин, сультопридом, терфенадин, вінкамін; гіпокаліємія, брадикардія та подовжений інтервал PQ сприяють виникненню torsade de points. Комбінації, які потребують обережності: системні НПЗ, великі дози саліцилатів -зменшення гіпотензивної дії індапаміду, у зневоднених пацієнтів може виникнути ГНН. Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію: амфотерицин, глюко- та мінералокортикоїди, проносні препарати, що стимулють перистальтику. ГКС, тетракозактид (системної дії) – зменшення гіпотензивної дії індапаміду за рахунок затримки води та іонов натрію під впливом ГКС. Серцеві глікозиди: ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон,тріамтерен ): можливість розвитку гіпокаліємії або у хворих на ЦД або з нирковою недостатністю гіперкаліємії. Інгібітори АПФ: можливо виникнення раптової артеріальної гіпотензії або ниркової недостатності. Антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, аміодарон, дизопірамід, бретиліум, соталол): - ризик розвитку torsade de points. Метформін: виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок розвитку ниркової недостатності. Йодоконтрастні засоби: ризик розвитку ниркової недостатності. Трициклічні антидепресанти (іміпрамін): посилення гіпотензивної дії індапаміду, ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Солі кальцію: виникнення гіперкальціємії. Циклоспорин: збільшення креатиніну плазми. Естрогени: за рахунок затримки рідини в організмі - зменшення антигіпертензивної дії препарату.
Індінавір	Пімозид не повинен застосовуватись разом з індинавіром - збільшення концентрації пімозиду в плазмі, що може спричинити збільшення тривалості інтервалу QT і шлуночкові аритмії. Ріфампін –значно зменшує концентрації індинавіру в плазм. Зменшення дози рифабутину і підвищення дози індинавіру потрібні, коли вони призначаються разом. Необхідність зменшення дози індинавіру з кетоконазолом. Ітраконазол підвищує концентрації індинавіру у плазмі, зменшення дози індинавіру. Зважаючи на підвищення концентрації індинавіру в плазмі, зменшення дози його потрібно з делавірдинином. Зважаючи на зменшення концентрації індинавіру в плазмі, рекомендують підвищення дози його з іфавіренцем. Ритонавір підвищує концентрації індинавіру в плазмі; індинавір може вплинути на концентрації ритонавіру в плазмі. Не застосувати з ловастатином або симвастатином. Обережність при застосованні з аторвастатином або церивастатином. Індинавір і диданозин повинні призначатися натще з інтервалом в 1 год. Фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін і дексаметазон, застосовувати обережно - зменшують концентрацію індинавіру в плазмі. З силденафілом - істотно підвищує концентрацію силденафілу в плазмі - розвиток побічних ефектів його (гіпотензії, змін зору та пріапізму)
Інозин	Не змішувати в шприці з іншими ЛЗ, щоб запобігти хімічній несумісності
Інозин пранобекс	Не приймати одночасно з імунодепресантами при їх систематичному застосуванні.
Інсуліни	Пероральні антидіабетичні засоби, інгібітори МАО, саліцилати, алкоголь, інгібітори АПФ, сульфаніламіди -посилюють гіпоглікемізуючу дію інсулінів. Симпатоміметичні засоби, пероральні контрацептиви(кр.детемір), ГКС, тиреоїдні препарати – послаблюють гіпоглікемізуючу дію інсуліну. Бета-блокатори - маскують симптоми гіпоглікемії. Даназол, соматропін – підвищують потребу в інсуліні (аспартат, детемір, глюлізин). Діуретики - послаблюють гіпоглікемізуючу дію інсулінів . Сульфаніламіди можуть призвести до зниження рівня глюкози у крові та збільшити ризик виникнення гіпоглікемії (аспартат, глюлізин, людський короткої дії). Октреотид посилює гіпоглікемізуючу дію інсуліну(аспартату, людського короткої дії), октреотид/ланкреотид — може як підвищувати, так і знижувати потребу в інсуліні детемір. Неселективні b-адреноблокатори - посилюють гіпоглікемізуючу дію інсуліну(аспартату, детеміру). Анаболічні стероїди посилюють гіпоглікемізуючу дію інсуліну(аспартат, інсулін людський,свині) Бета-2-агоністи (ритодрин, сальбутамол, тербуталін), препарати літію, гепарин, гідантоїн, протиепілептичні засоби послаблюють гіпоглікемізуючу дію інсуліну (людини і свиного). Препарати, що містять тіоли або сульфіти —можуть викликати руйнування інсуліну (аспартат, детемір) при сумісному введенні. Клофібрат, тетрацикліни, строфантин К, фенілбутазон, циклофосфамід — посилюють гіпоглікемізуючу дію інсуліну людського короткої дії. Хлорпротиксен, діазоксид, ізоніазид, нікотинова кислота, фенолфталеїн, похідні фенотіазину, фенітоїн, трициклічні антидепресанти — послаблюють гіпоглікемізуючу дію; блокатори альфа-адренорецепторів, амфетамін, клофібрат, циклофосфамід, фенфлюрамід, флюоксетин, хінетидин, іфосфамід, метилдопа, тетрациклін, тритоквалін, трофосфамід — посилюють гіпоглікемізуючу дію; клонідин, резерпін— може виникати як послаблення, так і посилення дії інсуліну(людини, свині, аспартату, гларгіну). Інсулін глюлізин: діазоксид, глюкагон, ізоніазид, сальбутамол, тербуталін, інгібітори протеїнази та антипсихотичні ЛЗ ( похідні фенотіазину, оланзапін і клозапін) — можуть призвести до зміни рівня глюкози у крові; бета-блокатори, клонідин, солі літію або етиловий спирт — можуть призвести як до підвищення, так і до зниження властивості інсуліну; пентамідин — може спричиняти розвиток гіпоглікемії, що іноді супроводжується гіперглікемією; клонідин, гуанетидин, резерпін, і бета-блокатори — під впливом цих ЛЗ ознаки адренергічного зворотного регулювання можуть бути знижені або навіть відсутні; інші інсуліни — інсулін глюлізин не змішувати з будь-якими препаратами, відмінними за складом від НПХ (Нейтрального Протаміну Хагедорну) інсуліну людини
Інтерферон альфа-2b	Застосування з інтраназальними судинозвужувальними засобами не рекомендується - додаткове висушування слизової оболонки носа). З обережністю з протиепілептичними засобами та деякими антидепресантами: амітриптилін, амізол, амірол, анафраніл, кломінал, клофраніл, феварин, метилпрамін, іміпрамін, апоіміпрамін. Альфа-інтерферони, знижуючи активність Р₄₅₀ цитохромів, впливають на метаболізм циметидина, фенітоіна, курантила, теофилліну, діазепаму, пропранололу, деяких цитостатиків. Раптові порушенння психічного статусу з препаратами, що впливають на ЦНС. Хворим на ХГВ запобігати призначення альфа-інтерферонів та імуносупресивних препаратів включаючи КС - сприяють прискоренню реплікації вірусу.
Інтерферон бета-1а	Обережність з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс: протиепілептичні препарати і антидепресанти. Несумісний з мієлосупресивними препаратами
Інтерферон бета-1b	Обережність з препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких залежить від печінкової системи цитохрому Р450 (противоепилиптичні засоби), з препаратами, що впливають на систему кровотворення.
Інфламафертин	Взаємодія не виявлена.
Інфліксимаб	Застосування метотрексату та інших імуномодуляторів знижує утворення антитіл до інфліксимабу. Не рекомендується комбіноване застосування інфліксимабу та анакінри. При проведенні інфузій змішувати розчин з іншими препаратами не дозволяється.
Іпідакрин	Дія і побічні ефекти посилюються з іншими інгібіторами холінестерази і М-холіноміметичними засобами. У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку “холінергічного” кризу з іншими холінергічними засобами. З β-блокаторами - посилення брадикардії. З алкоголем - посилення несприятливих побічних ефектів.
Іпратропію бромід	Потенціює бронхолітичний ефект β-адреноміметиків і похідних ксантину (теофілін), може посилювати дію препаратів, які мають антихолінергічну дію.
Ірбесартан	Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавки калію або замінники солі, що містять калій — можливе підвищення рівня калію у сироватці крові та збільшення вмісту креатиніну у сироватці крові, бути обережними і часто вимірювати концентрації калію; діуретики та інші антигіпертензивні засоби — посилення антигіпертензивної дії ірбесартану; літій — оборотне підвищення концентрації літію в сироватці та його токсичності; НПЗ у тому числі ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г на добу —можливе зменшення антигіпертензивної дії антагоністів ангіотензину ІІ. НПЗ та антагоністи ангіотензину ІІ мають адитивний ефект на підвищення рівня сироваткового калію і можуть призвести до порушення функції нирок
Іринотекан	Суксаметонію хлорид та інші недеполяризуючі міорелаксанти — проявляє антагоністичну дію по відношенню до нервово-м’язової блокади, викликаної даними препаратами. Одночасне застосування протисудомних препаратів ( карбамазепіну, фенобарбіталу або фенітоїну) зменшує його фармакодинамічні ефекти;приймання кетоконазолу призводить до зменшення AUC і APC, порівняно з прийманням лише іринотекану. З обережністю застосовувати у пацієнтів, які приймають ліки, що пригнічують (кетоконазол) або індукують ( карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн) метаболізм препаратів за участю цитохрому Р450, уникати одночасного приймання - може змінювати метаболізм іринотекану
Ітоприд	Антихолінергічні засоби можуть знижувати його лікувальний ефект, противиразкові препарати не зменшують його прокінетичного ефекту
Ітраконазол	З рифампіцином, рифабутином та фенітоїном біодоступність ітраконазолу знижується - зменшення ефективності препарату. Збільшують біодоступність його: ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин. Не можна застосовувати з: терфенадином, астемізолом, бепридилом, мізоластином, цизапридом, триазоламом, сертиндолом, пероральним мідазоламом, хінідином, пімозид, нісолдипін, триазолам та оральний мідазолам, інгібітори редуктази ГМГ-КоА як симвастатин та ловастатин, ергоалкалоїди: дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін та метилергометрин. Блокатори кальцієвих каналів - спричиняють негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол - зменшувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. ЛЗ, при призначенні яких контроль за рівнем їх концентрації в плазмі, дією та побічними ефектами: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати: алкалоїди барвінку рожевого , бусулфан, доцетаксел та триметрексат; блокатори кальцієвих каналів: дигідропіридин та верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, рапаміцин (сиролімус); деякі препарати,– інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі як аторвастатин; деякі ГКС: будесонід, дексаметазон, метилпреднізалон; дигоксин; інші препарати: карбамазепін, буспірон, алфентаніл, фентаніл, цилостазол, дизопірамід, елетриптан, галофантрин, алпразолам, бротизолам, мідазолам IV, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин, репаглинід.
Іфосфамід	Протидіабетичні засоби — посилює гіпоглікемізуючу дію; алопуринол, гідрохлортіазид —посилюється пригнічувальний вплив іфосфаміду на кістково-мозкове кровотворення; хлорпромазин, трийодотиронін або інгібітори альдегіддегідрогенази— посилення дії та токсичності іфосфаміду; цисплатин, аміноглікозиди, ацикловір або амфотерицин-В — попереднє або паралельне призначення цих засобів може посилити нефротоксичний ефект іфосфаміду, а також його гемотоксичний та нейротоксичний (вплив на ЦНС) ефекти; суксаметоній — посилення здатності суксаметонію розслаблювати м'язи. Варфарин: підвищення антикоагулянтної дії варфарину та ризик крововиливу.
Йогексол	З бігуанідами (метформін), - призводить до оборотного порушення функції нирок і молочнокислого ацидозу. Пацієнти, що приймали менш ніж за 2 тижні до дослідження інтерлейкін-2, - схильні до віддалених побічних реакцій (грипоподібні стани або шкірні реакції). Несумісний (при інтратекальному введенні) з ГКС. Похідні фенотіазану та ін. антипсихотичні ЛЗ (нейролептики), інгібітори моноамінооксидази, тетрациклінні антидепресанти, стимулятори ЦНС, аналептики – знижується епілептичний поріг і підвищується ризик епілептичних нападів. β-адреноблокатори та інші гіпотензивні ЛЗ - імовірність розвитку АГ.
Йод	З препаратами для зовнішнього застосування, що містять органічні сполуки - денатурація білкових компонентів.
Йопромід	Бігуаніди (метформін): - транзиторне порушення функції нирок, пов’язане із внутрішньосудинним введенням йопраміду, може спричиняти акумуляцію бігуанідів та розвиток лактоацидозу. З нейролептиками і антидепресантамив - зниження поріг судомної активності, т. ч. збільшуючи ризик виникнення пов’язаних з введенням контрастної речовини реакцій. Пацієнти, які приймають бета-блокатори і у яких розвинулися реакції гіперчутливості, можуть бути нечутливими до терапії бета-агоністами Попередня терапія (тривалістю до кількох тижнів) Інтерлейкіном-2 - підвищення ризику виникнення відстрочених реакцій на йопрамід. Радіоізотопи: діагностика і лікування захворювань шитоподібної залози із застосуванням тиреотропних радіоізотопів може ускладнюватися протягом кількох тижнів після введення йопраміду - зниження поглинання радіоізотопів
Каберголін	З алкалоїдами ріжків супутня терапія протягом тривалого часу не рекомендується. Не рекомендується одночасне призначення антагоністів допаміну (фенотіазинів, бутирофенонів, тіоксантенів, метоклопраміду), щоб не зменшити клінічний ефект застосування каберголіну. Може розвинутися симптоматична гіпотензія, тому його з обережністю призначати на фоні інших препаратів, які знижують АТ
Кагоцел	З іншими противірусними препаратами, імуномодуляторами та різноманітними а/б та антибактеріальними - адитивний ефект.
Калію йодид	Перхлорат і тіоціанат (при концентраціях в крові, що перевищують 50 мг/л) — засвоєння йоду щитовидною залозою пригнічується при одночасному застосуванні; калійзберігаючі діуретини —при призначенні калію йодиду (у високих дозах) з можливий розвиток гіперкаліємії; препарати літію —можливий розвиток зобу та гіпотиреозу; анаприлін —можна застосовувати для передопераційної підготовки хворих на тиреотоксикоз; алкалоїди та солі важких металів —з цими засобами калію йодид утворює нерозчинні осади. Клію йодид попереджує накопичення радіоактивного йоду щитовидною залозою і забезпечує її захист від дії радіоактивного опромінення
Калію оротат	Ефективність підвищується з фолієвою кислотою та ціанокобаламіном. Поліпшує переносимість серцевих глікозидів. З калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ - розвиток гіперкаліємії. Можна застосовувати одночасно з вітамінами, кардіотонічними препаратами.
Калію перманганат	З деякими органічними (танін, цукор, вугілля, спирт, гліцерин, органічні кислоти), легко окислювальними речовинами (сірка, натрію тіосульфат, натрію нітраїт, залізо відновлене) може статися вибух. З бромідами, йодидами, хлоридами, виділяються вільні галоїди
Кальцитонін	Взаємодія не виявлена.
Кальцитріол	Щоб уникнути адитивних ефектів і гіперкальціємії припинити прийом лікарських доз вітаміну D і його похідних. Дотримуватись дієтичних рекомендацій, що стосуються споживання кальцію, уникати додаткового прийому препаратів кальцію. З тіазидними діуретиками - ризик гіперкальціємії. Препарати наперстянки - дозу кальцитріолу підбирати обережно, гіперкальціємія може провокувати аритмії. Функціональний антагонізм між аналогами вітаміну D, що посилюють всмоктування кальцію, і КС, що його пригнічують. Препарати, що містять магній (антациди), можуть викликати гіпермагніємію і не і призначатися хворим, які отримують лікування програмним гемодиалізом при лікуванні кальцитріолом. Впливає на транспорт фосфатів у кишечнику, нирках і кістках, доза препаратів, що зв'язують фосфати, повинна бути скоригована залежно від рівня фосфатів у сироватці. Фенитоїн чи фенобарбітал, може посилити метаболізм і т.ч. знизити концентрацію кальцитріолу в сироватці, можуть знадобитися більш високі дози кальцитріолу. Холестирамін - зменшує кишкове всмоктування жиророзчинних вітамінів і кальцитріолу. Дотримуватися обережності з дигоксином, холестирамином, колестиполом, мінеральним маслом, триазидними діуретиками, фенобарбіталом, фенітоїном, стероїдами.
Кальцію гліцерофосфат	Може потенціювати терапевтичні та токсичні ефекти серцевих глікозидів, підвищувати абсорбцію тетрациклінів і знижувати абсорбцію бісфосфонатів із ШКТ. ГКС зменшують абсорбцію кальцію. З тіазидними діуретиками або кальційвміщуючими препаратами - ризик розвитку гіперкальціємії. Петльові діуретикі - збільшують виведення кальцію нирками.
Кальцію глюконат	Сповільнює абсорбцію тетрациклінів, утворює нерозчинні комплекси, т.ч. знижується антибактеріальний ефект. Сповільнює всмоктування дигоксину, пероральних препаратів заліза. Знижує ефект кальцітонину при гіперкальціємії, знижує біодоступність фенітоїну. З хінідином - вповільнення внутрішлуночкової провідності та підвищення токсичності хінідину. Знижує ефективність блокаторів повільних кальцієвих каналів. З препаратами вітаміну Д підвищує біодоступність кальцію.
Кальцію карбонат	При застосованні перорально зменшують всмоктування тетрацикліну, ципрофлоксацину, норфлоксацину, цефподоксиму і сполук фтору із ШКТ. З тіазидними сечогінними засобами - зменшує ризик гіперкальціємії. З глікозидами наперстянки - збільшує інтенсивність їх дії, що може призвести до порушень серцевого ритму. ГКС, кальцитонін, щавлева кислота і фосфати перешкоджають всмоктуванню солей кальцію; лимонна кислота, вітамін D і паратгормон сприяють йому.
Кальцію фолінат	З антагоністами фолієвої кислоти (з ко-тримоксазолом, піриметаміном) - ефективність антагоністів фолієвої кислоти знижується або повністю нейтралізуватися. Послаблює ефективність дії протиепілептичних препаратів (фенобарбіталу, примідону і фенітоїну, сукцинімідів), підвищує частоту епілептичних нападів. З 5‑фторурацилом ефективність дії і токсичність останнього підвищуються. Розчини кальцію фолінату не змішувати з розчинами для інфузій, що містять бікарбонати, ч/з хімічну нестабільність.
Кальцію хлорид	Застосовують з антиалергічними засобами. Не застосовувати з тетрациклінами. Зменшує дію блокаторів кальцієвих каналів; з хінідіном – уповільнення внутрішньошлуночкової провідності і підвищення токсичності хінідіну. З серцевими глікозидами - парентеральне застосування кальцію хлориду не рекомендується - посилення кардіотоксичної дії.
Камфора	Взаємодія не виявлена.
Кандесартан	Антигіпертензивний ефект його може посилюватись іншими ЛЗ, які знижють АТ. Супутнє застосовування діуретиків, що зберігають калій, калієвих добавок, замінників солі, що містять калій, інших ЛЗ, що можуть підвищити рівень калію ( гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці. Підвищення концентрацій літію в сироватці та токсичність під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ, з антагоністами рецептора ангіотензину ІІ, моніторинг рівнів літію в сироватці. З НПЗ ( селективними інгібіторами СОХ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/день), неселективними НСПЗ) - виникає ослаблення антигіпертензивного ефекту. З антагоністами рецептора ангіотензину ІІ та НПЗ - ризик погіршення ниркової функції, включаючи ГНН та підвищення рівня калію в сироватці, особливо у пацієнтів, які вже страждають на порушення ниркової функції.
Капецитабін	Антикоагулянти кумаринового ряду (варфарин і фенпрокумон)— порушення показників згортання крові і кровотечі. Соривудин і аналоги: посилення токсичності фторпіримідинів, потенційно фатального. Тому капецитабін не призначати із соривудином або його хімічними аналогами, такими як бривудин
Капреоміцин	Не застосовувати з парентеральними ПТП, які виявляють ото- та нефротоксичність. З обережністю у комбінації з поліміксином, колістином, амікацином, гентаміцином, тобраміцином, ванкоміцином, канаміцином, неоміцином ч/з можливу сумацію нефро- та ототоксичної дії
Каптоприл	Діуретики, вазодилататори, гангліоблокатори, адреноблокатори посилюють гіпотензивну дію каптоприлу. Препарати, що підвищують концентрацію калію у сироватці крові, калійзберігаючі діуретики (триамтерен, амілорид і спіронолактон) або введення калію - збільшення концентрації калію в сироватці. Індометацин та інші НПЗ - знижувати антигіпертензивну дію каптоприлу. Клонідин може посилювати атигіпертензивну дію каптопрлу. Алопуринол і прокаїнамід з каптоприлом” - нейтропеня або с-м Стівенса‑Джонсона, причинний зв’язок нез’ясований. Імунодепресанти (азатіоприн і циклофосфамід) з каптоприлом - ризик розвитку гематологічних порушень. Виведення каптоприлу нирками знижується в присутності пробенециду. З солями літію - збільшення концентрації літію в сироватці. З препаратами для анестезії - посилюють гіпотензивний ефект. З етанолом - може посилювати гіпотензивний ефект. Антацидні препарати зменшують біодоступність каптоприлу
Карбамазепін	Не рекомендується призначати у комбінації з інгібіторами МАО; перед його призначенням інгібітори МАО потрібно відмінити як мінімум за 2 тижні
Карбомер	Взаємодія не виявлена.
Карбоплатин	Цисплатин— посилює нефро- і ототоксичність карбоплатину; аміноглікозидні а/б—уникати спільного призначення; ін’єкційні голки та інше обладнання, що містять алюміній: не допускати контакту з розчином карбоплатину ч/з інактивацію препарату з утворенням преципітатів; інші мієлосупресивні препарати— посилюється пригнічення функції кісткового мозку, взаємне посилення токсичних ефектів.
Карбоцистеїн	Не застосовувати з іншими протикашльовими засобами та антихолінергічними препаратами, які пригнічують бронхіальну секрецію.
карведілол	З блокаторами кальцієвого каналу (верапаміл, дилтіазем) - моніторинг ЕКГ та тиску. Моніторинг - при прийомі антиаритмічних препаратів І класу. З аміодароном - початок лікування β-блокаторами може викликати брадикардію, зупинку серця та шлуночкову фібриляцію. Загроза розвитку СН - при одночасному прийманні протиаритмічних препаратів класу Іа або Іс. З резерпіном, гуанетидином, метилдопою, гуанфацином, інгібіторами МАО (виняток МАО-В-інгібітори) - додаткове уповільнення ЧСС. З дигідропіринами - розвиток СН та тяжкої гіпотензії. Нітрати можуть збільшити гіпотензивний ефект. З серцевими глікозидами - моніторинг плазмових концентрацій дигоксину. Посилює дію інших гіпотензивних препаратів та препаратів, які мають гіпотензивний побічний ефект (барбітурати, фенотіазін, трициклічні антидепресанти, судинорозширювальні препарати). Контролювати концентрацією циклоспорину у плазмі. Протидіабетичні засоби, включно інсулін - ефект зниження рівня цукру може інтенсифікуватися, симптоми гіпоглікемії можуть бути замасковані. При припинені комбінованого лікування карведилолом і клонідином, карведилол потрібно виводити декількома днями раніше, поступово зменшуючи дозу клонідину. Звернути увагу на негативну інотропну і гіпотензивну взаємодію карведилолу і анестетиків при анестезії. НПЗ, естрогени і КС - гіпотензивна дія карведилолу зменшується ч/з затримку води і натрію. Симпатомиметики з альфа- і бета- міметичними ефектом - небезпека розвитку АГ та брадикардії. Ерготамін - збільшується звуження судин. З дигіталісом - збільшується час AV провідності.
Кармустин	Не призначать з іншими препаратами, що оказують мієлосупресивну, нефротоксичну та гепатотоксичну дію. Знижує утворення антитіл на введення інактивованої вірусної вакцини та живої вірусної вакцини ( можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних ефектів). Інтервал між останнім введенням кармустину та вакцинацією повинен бути від 3 місяців до 1 року.
Каспофунгін	Зменшує концентрацію в крові такролімусу; моніторувати концентрацію такролімусу в крові, корекція його дозування. Циклоспорин збільшував AUC для каспофунгіну. З циклоспорином - транзиторне підвищення АЛТ і АСТ печінки. З ефавіренцом, нелфінавіром, невірапіном, рифампіном, дексаметазоном, фенітоїном або карбамазепіном - розглянути можливість підвищення добової дози після звичайної навантажувальної дози
Кверцетин	З препаратами кислоти аскорбінової спостерігається сумація ефектів. З НПЗ посилюється протизапальна дія.
Кветіапін	З обережністю в комбінації з препаратами, що мають подібну дію. З тіоридазином - підвищення кліренса кветіапіну. З індукторами печінкових ферментів: карбамазепіном - зменшення системного впливу кветіапіну. З фенітоіном або іншими індукторами печінкових ферментів (барбітурати, рифампіцин) - збільшення дози кветіапіну для збереження контролю над психотичними симптомами у пацієнтів. Доза його може бути зменшена при припиненні прийому фенітоіну, карбамазепіну, інших індукторів печінкових ферментів. З кетоконазолом - підвищення середніх значень С_max та AUC кветіапіну та відповідне зменшення кліренсу. З азольними протигрибковими препаратами та макролідними а/б, можливість зменшення дози кветіапіну
Квінаприл	Зменшує абсорбцію тетрацикліну. Підвищені рівні літію в сироватці крові і симптоми літієвої токсичності. Використання діуретика може збільшити ризик літієвої токсичності. З діуретиками тіазидного типу і приєднанням бета-блокаторів - посилює антигіпертензивні ефекти квінаприлу. Гіпотензивні ефекти після першої дози квінаприлу можна мінімізувати, відмінивши діуретик за кілька днів перед початком терапії. Якщо відмінити діуретик неможливо, початкова доза квінаприлу має бути зменшена. З калієзберігаючими діуретиками ( спіронолактоном, триамтереном або амілоридом), калієвими додатками або калієвмісними солями-замінниками, їх використовувати з обережністю і відповідним контролем калію у сироватці крові. У пацієнтів, що приймають винятково квінаприл, можуть збільшуватися рівні калію в сироватці крові. При супутньому введенні квінаприл може зменшувати гіпокаліємію, викликану тіазидними діуретиками. Може бути зниження терапевтичного ефекту квінаприлу при призначенні з НПЗ. Може підвищувати чутливість до інсуліну - призводити до гіпоглікемії у пацієнтів з ЦД, які застосовують інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати.
Кетамін	Потенціює нейром’язовий ефект барбітуратів, опіатів, підсилює дію тубокурарину та ергометрину, не впливає на дію панкуронію та сукцинілхоліну. Барбітурати. інгаляційні препарати для загальної анестезії, фторовані вуглеводні (фторотан, енфлуран, ізофлуран, метоксифлуран) збільшують тривалість дії кетаміну. Снодійні (особливо похідні бензодіазепіну), нейролептики збільшують тривалість дії кетаміну, зменшують вірогідність появи побічних ефектів. Комбінується з іншими анестетиками і міорелаксантами. З тиреоїдними гормонами - підвищення АТ, тахікардія. З амінофіліном - знижується судомний поріг. Барбітурати - ч/з хімічну несумісність з кетаміном, не можна вводити в одному шприці. З діазепамом - препарати вводити окремо, не змішувати в одному шприці або розчині для інфузій.
Кетоконазол	Ензиміндукуючі ЛЗ: рифампіцин, рифабутин, карбамазепін, ізоніазид і фенітоїн зменшують біодоступність кетоконазолу. Ритонавір підвищує біодоступність кетоконазолу, при їх спільному застосуванні - зменшити дозу кетоконазолу. Не використовувати при лікуванні кетоконазолом: терфенадин, астемізид, інгібітори ГМГ КоА-редуктази(симвастатин і ловастатин). ЛЗ, вміст яких у плазмі, дія чи побічна дія повинні контролюватись, дозу таких ліків при спільному призначенні з кетоконазолом зменшити. Пероральні антикоагулянти: інгібітори ВІЛ-протеази, такі як індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні речовини, такі як препарати на основі алкалоїдів барвника (Vinca), бусульфан і доцетаксел; блокатори кальцієвих каналів, такі як дигідропіридини та, верапаміл; деякі імунодепресанти: циклоспрорин, такролімус; інші: дигоксин, карбамазепін, буспірон, альфентаніл, силденафіл, алпрозолам, мідазолам IV, рифабутин, метилпреднізолон і триметрексат. Дисульфірам-подібна реакція на алкоголь
Кетотифен	Може посилювати ефекти препаратів, які мають пригнічувальний вплив на ЦНС, антигістамінних засобів і алкоголю.
Кислота аденозинтрифосфорна	Не застосовувати із серцевими глікозидами; при прийомі з калійзберігаючими діуретиками та інгібіторами АПФ - ризик розвитку гіперкаліємії, з препаратами магнію – гіпермагніємії; дипіридамол посилює терапевтичний ефект АТФ, ксантинолу нікотинат – зменшує.
Кислота амінокапронова	Можна поєднувати з вливанням розчину глюкози, гідролізатів і протишокових розчинів. При г. фібринолізі введення АКК доповнювати інфузією фібриногену.
Кислота аскорбінова	Підвищує концентрацію в крові саліцилатів (збільшує ризик кристалурії), етинілестрадіолу, бензилпеніциліну і тетрациклінів, знижує–пероральних контрацептивів. Зменшує антикоагуляційний ефект похідних кумарину. Збільшує загальний кліренс етилового спирту. Препарати хінолінового ряду, кальцію хлорид, саліцилати, КС при тривалому застосуванні вичерпують запаси вітаміну С.
Кислота ацетилсаліцилова	Лікування ібупрофеном пацієнтів, з ризиком кардіоваскулярних захворювань - обмежує кардіопроотекторну дію ацетилсаліцилової кислоти. Антикоагулянти - підвищується ризик розвитку кровотечі. Застосування високих доз саліцилатів із НПЗЗ - підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч. З урикозуричними засобами: бензобромарон, пробенецид - знижує ефект виведення сечової кислоти . З дигоксином - концентрація останнього в плазмі підвищується. Високі дози кислоти ацетилсаліцилової та пероральних антидіабетичних препаратів із групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну - посилюється гіпоглікемічний ефект останніх. Діуретичні засоби з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти - знижують фільтрацію клубочків. В період лікування КС - знижують рівень саліцилатів в крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування. З КС - підвищується ризик розвитку кровотечі ШКТ . АПФ у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти - зниження фільтрації в клубочках та зниження антигіпертензивного ефекту. З вальпроєвою кислотою - ацетилсаліцилова кислота витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми, підвищуючи токсичність останньої. Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки ШКТ і пролонгує час кровотечі.
Кислота борна	Взаємодія не виявлена.
Кислота вальпроєва	Протипоказані комбінації: мефлохін – ризик виникнення епілептичних нападів у хворих на епілепсію з посиленням метаболізму вальпроєвої кислоти та конвульсантним ефектом мефлохіну. Звіробій – ризик зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі та зменшення ефективності препарату. Комбінації, що не рекомендуються: ламотриджин – підвищений ризик тяжких шкірних реакцій. Підвищення концентрації ламотриджину в плазмі. Комбінації, що потребують особливих застережень: карбамазепін – поява ознак його передозування. Концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі знижується. Карбапенеми, монобактами (меропенем, паніпенем, азтреонам, іміпінем) – ризик появи судом ч/з зниження концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці. Фелбамат – збільшення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці, ризик передозування. Фенобарбітал, примідон – збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону в плазмі з появою ознак їх передозування, особливо у дітей; зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі. Фенітоїн – зміна концентрації фенітоїну в плазмі; загроза зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі. Топірамат – ризик виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії під дією вальпроєвої кислоти. Німодипін – посилення гіпотензивного ефекту німодипіну.
Кислота золедронова	Обережність з препаратами, які можуть значною мірою впливати на функцію нирок ( аміноглікозидами або діуретиками, які можуть спричинювати дегідратацію).
Кислота ібандронова	Продукти харчування, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), в тому числі молоко, харчові добавки - порушення всмоктування препарату, вживати не раніше ніж ч/з 60 хв після прийому. Пепарати кальцію, антациди та деякі інші пероральні засоби, до складу яких входять полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо)- порушення всмоктування ібандронової к-ти. Ранітидин при в/в введені збільшує біодоступность ібандронової кислоти. Корекція дози ібандронової к-ти при прийомі з блокаторами Н₂-рецепторів чи іншими препаратами, що підвищують рівень кислотності шлункового соку не потрібна.
Кислота клодронова	З іншими бісфосфонатами протипоказане. Є зв’язок між порушенням функції нирок та застосуванням клодронату при прийомі з НПЗ, часто диклофенаку. Ризик розвитку гіпокальціємії - при одночасному застосуванні з аміноглікозидами. Підвищує концентрацію естрамустину фосфат у сироватці. Утворює поганорозчинні комплекси з бівалентними катіонами. Не вводити в/в з розчинами, що містять бівалентні катіони ( розчин Рінгера). Табл/капсули клодронату не вживати з їжею та ЛЗ, що містять бівалентні катіони ( антациди або препарати заліза).
Кислота кромогліциєва	Взаємодія не виявлена
Кислота мефенамова	Опіоїдні анальгетики, антитромботичні засоби, антагоністи вітаміну К, піридоксин, тіамін, похідні фенотіазину підсилюють дію мефенамінової кислоти. З метотрексатом підсилюються токсичні ефекти останнього; з варфарином підвищується ризик кровотеч ШКТ. З антацидами збільшуються максимальна концентрація мефенамінової кислоти в плазмі крові та площа під фармакокінетичною кривою AUC. З іншими НПЗ підвищує ймовірність виникнення побічних явищ з боку ШКТ.
Кислота мікофенолова	У пацієнтів з нирковою недостатністю сумісне застосування глюкуроніду мікофенолової кислоти (ГМФК) і ацикловіру може призводити до підвищення концентрації в плазмі обох препаратів; які, конкуруючи, виводяться шляхом канальцевої секреції. Абсорбція мікофенолату натрію зменшується у разі призначення його у поєднанні з антацидами (що містять гідроксид магнію і алюмінію). Не застосовувати з азатіоприном, їх сумісне застосування не досліджувалося. Холестирамін може знижувати ситемний вплив МФК (4,5). З обережністю застосовувати холестираміну у поєднанні з ЛЗ, що впливають на кишково-печінковий кровообіг, вони знижують ефективність мікофенолової к-ти. Оральні протизапліднювальні засоби зазнають окислювального метаболізму; існує можливість його несприятливого впливу на ефективність оральних контрацептивів. Живу вакцину не можно вводити пацієнтам з ослабленою імунною реакцією. Реакція антитіл на інші вакцини може ослаблюватися.
Кислота нікотинова	Потенціює дію серцевих глікозидів, особливо глікозидів наперстянки. Не рекомендується змішувати в одному шприці з розчином ціанокобаламіну, виникає різке посилення алергійності обох речовин і руйнування вітамінів іоном кобальту.
Кислота памідронова	Прискорює зниження вмісту кальцію у сироватці крові. З протипухлинними засобами не супроводжується небажаними взаємодіями. Для розведення не можна застосовувати розчини, які містять кальцій. Не застосовувати інші бісфосфонати разом з памідроновою кислотою.
Кислота саліцилова	Взаємодія не виявлена.
Кислота тіоктова	Може знижувати ефект циспластину. З молекулами цукру утворює важкорозчинні комплексні сполуки. Не застосовувати разом з металами ( препарати заліза, магнію). Якщо загальна денна доза ліпоєвої к-ти приймається за 30 хв. до сніданку, препарати заліза та магнію повинні бути застосовані під час обіду або ж увечері. Посилює дію інсуліну та пероральних гіпоглікемізуючих засобів.
Кислота ундециленова	Взаємодія не виявлена.
Кислота фузидова	Тетрациклін; оксацилін; рифампицин — вигідні поєднання з фузидовою кислотою; рифампицин — фузидова кислота при їх поєднанні виявляє синергізм відносно стафілококів; оксацилін і тетрациклін — сповільнення розвитку резистентності при їх поєднанні з фузидовою кислотою
Кислота фолієва	Засвоєння фолієвої кислоти зменшується при прийманні її з аналгетиками, протисудомними препаратами, антацидами, холестираміном, сульфаніламідами, а/б, цитостатиками. Підвищує метаболізм фенітоїну. Випадки зниження чи зміни абсорбції можуть з’явитись при застосуванні холестираміну і фолієвої кислоти; тому препарат приймати за 1 год до або ч/з 4 - 6 год після прийому холестираміну.
Клемастин	Потенціює дію ЛЗ, що пригнічують ЦНС (снодійні, седативні, транквілізатори), алкоголю.
Кліндаміцин	Між лінкоміцином та кліндаміцином існує перехресна резистентнісь. Існує антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Може посилювати дію інших нейромускулярних блокаторів, необхідно призначати з обережністю хворим, які отримують міорелаксанти. Зазначені препарати фізично несумісні з кліндаміцином: ампіцилін, фенітоїн натрію, барбітурати, амінофілін, глюконат кальцію та сульфат магнію. Фізично і хімічно сумісний, коли він розчинений у 5% декстрозі на воді або розчині хлориду натрію для ін’єкцій, з а/б, що використовуються в стандартних концентраціях: амікацину сульфат, азтреонам, цефамандолу нафат, цефазолін натрію, цефотоксим натрію, цефокситин натрію, цефтазидим натрію, цефтизоксим натрію, гентаміцину сульфат, нетилміцину сульфат, піперацилін та тобраміцин. Сумісність і стабільність лікарських сумішей буде залежати від концентрацій та інших умов.
Клобетазол	Взаємодія не виявлена.
Клозапін	Одночасно не застосовувати препарати, які мають істотний пригнічувальний вплив на функції кісткового мозку. Може посилювати центральну дію алкоголю, інгібіторів МАО, препаратів, що пригнічують ЦНС (засоби для наркозу, антигістамінні препарати, бензодіазепіни). Обережність, коли лікування призначають хворим, які отримують (або нещодавно отримували) бензодіазепіни або будь-які інші психотропні препарати - підвищується ризик розвитку колапсу. Ч/з можливасть адитивної дії - з обережністю з препаратами, які мають антихолінергічний, гіпотензивний ефекти, препарати, що пригнічують дихання. З трициклічними антидепресантами, фенотіазинами та антиаритмічними засобами застосовувати в менших дозах, ніж звичайно рекомендується. Застосування циметидину, еритроміцину з високими дозами клозапіну - збільшення концентрацій клозапіну в плазмі і розвиток побічних явищ. Підвищення рівнів клозапіну в сироватці крові одночасно з флувоксаміном або іншими селективними інгібіторами зворотного захвату серотоніну(пароксетин, сертралін, флуоксетин або циталопрам). Відміна карбамазепіну, який приймали одночасно - призводить до підвищення рівня клозапіну в плазмі. З фенітоїном - зниження концентрацій клозапіну в плазмі, зниження його ефективності. З літієм або іншими препаратами, що впливають на функції ЦНС, - ризик розвитку злоякісного нейролептичного с-му. Може ослаблювати гіпертензивну дію норадреналіну і інших препаратів з переважною a-адренергічною дією і усувати пресорну дію адреналіну. Застосовувати у комбінації з іншими нейролептиками не рекомендується.
Кломіпрамін	Може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та альфа-метилдопи. Може посилювати антихолінергічну дію: фенотіазинів, антипаркінсонічних, антигістамінних препаратів, атропіну, біперидену, на орган зору, ЦНС, кишечник і сечовий міхур. Може посилювати дію алкоголю та інших засобів, що чинять пригнічуючу дію на ЦНС (барбітуратів, бензодіазепінів, засобів для наркозу). З діуретиками - може призвести до гіпокаліємії, яка збільшує ризик подовження інтервалу QTс. Не призначати протягом щонайменше 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО ( ризик розвитку таких тяжких станів, як гіпертонічний криз, гіперпірексія, міоклонус, генералізовані судоми, делірій і кома). Такого ж правила дотримуватись, якщо інгібітор МАО призначається після попереднього лікування кломіпраміном. Можна застосовувати не раніше ніж ч/з 24 год після відміни інгібіторів МАО-А зворотної дії, таких як моклобемід. З селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призвести до посилення дії на серотонінову систему. С-м серотоніну може зустрічатися, коли кломіпрамін застосовується із серотонергічними препаратами: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, трициклічними антидепресантами або літієм. Для флуоксетину період вимивання становить 2 - 3 тижні, який рекомендується витримати до і після лікування флуоксетином. Може посилювати дію на ССС адреналіну, норадреналіну, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (і тоді, коли ці речовини входять до складу місцевих анестетиків).
Кломіфен	Взаємодія не виявлена.
Клоназепам	Депресивну його дію ЦНС посилюють препарати з подібною дією: барбітурати, препарати, які знижують АТ крові центральної дії, нейролептики, антидепресанти, протисудомні препарати, наркотичні аналгетики, етиловий спирт. Вживання алкоголю крім сумарного пригнічуючого впливу на ЦНС може провокувати парадоксальні реакції: психомоторне збудження, агресивну поведінку, стан патологічного сп’яніння. Потенціює дію засобів, які зменшують тонус скелетних м’язів. Паління тютюну може призвести до ослаблення його дії
Клонідин	Сечогiннi засоби (дiуретики), судинорозширювальнi засоби (вазодилататори), дiєта з обмеженням кухонної солi пiдсилюють дiю клонідину знижувати АТ. Вплив його може пiдсилюватись при застосуваннi з антигiстамiнними засобами. З бета-адреноблокаторами i серцевими глiкозидами - вiдмiчатись уповiльнення серцебиття i дуже рiдко - порушення серцевого ритму (AV блокада). Послаблення антигiпертензивної його дiї - при застосуваннi з трициклiчними антидепресивними засобами. Толазолiн може повнiстю усувати його вплив, його застосовують як специфiчний антидот при передозуваннях або отруєннi протигiпертонiчним засобом. Сприяє дiї медикаментiв, якi пригнiчують ЦНС таких як заспокiйливi, снодiйнi та антигiстамiннi засоби, алкоголь
Клопідогрель	З варфарином не рекомендується, може посилити інтенсивність кровотечі. З обережністю призначати пацієнтам із підвищеним ризиком кровотечі ч/з травму, хірургічне втручання або інші патологічні стані, які застосовують інгібітори глікопротеїну ІІb/IIIа. Ацетилсаліцилова кислота не змінює інгібіторну дію клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів, клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і ацетилсаліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі. Клопідогрель не потребує корекції дози гепарину, не змінює дію гепарину на коагуляцію. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі. З напроксеном збільшує кількість прихованих кровотеч ШКТ. Може підвищувати рівні в плазмі фенітоїну і толбутаміду та НПЗ. Фенітоїн і толбутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.
Клотримазол	При вагінальному введенні знижує активність амфотерицину В, інших полієнових а/б. З ністатином - активність клотримазолу може знижуватись.
Клофазимін	З ЛЗ, що мають ототоксичні та нефротоксичні властивості - збільшує їх токсичність: сульфаніламіди, стрептоміцин, тетрациклін, гентаміцин, мономіцин, неоміцин, амфотерицин Б, поліміксин М, цепорин і інші цефалоспорини, важкі метали і їх сполуки (ртуть, свинець, кадмій), четирьоххлористий вуглець, дихлоретан.
Корглікон	З ефедрину гідрохлоридом, адреналіну гідрохлоридом, норадреналіну гідротартратом, селективними бета-адреноміметичними засобами - може спричинити виникнення аритмії. З аміназином та іншими фенотіазиновими похідними - дія серцевих глікозидів зменшується. З антихолінестеразними препаратами - брадикардія посилюється. При гіпокаліємії внаслідок тривалого лікування ГКС - можливе збільшення небажаних ефектів корглікону. З діуретичними засобами (спричиняють гіпокаліємію і гіпомагніємію, збільшують концентрацію іонів кальцію в крові) дія корглікону посилюється. З препаратами калію - небажані ефекти серцевих глікозидів зменшуються. Парентеральне застосування препаратів кальцію небезпечне, оскільки кардіотоксичні ефекти (аритмії серця) посилюються. Кислоти етилендиамінтетраоцтової динатрієва сіль - зниження ефективності та токсичності серцевих глікозидів. Дія серцевих глікозидів під впливом кортикотропіну може посилюватися. Препарати кофеїну або теофіліну можуть виникати аритмії. Не призначати натрію аденозинотрифосфат з серцевими глікозидами. При гіпервітамінозі, спричиненому ергокальциферолом - посилення дії серцевих глікозидів, обумовлене розвитком гіперкальціємії. Комбінація фентанілу та серцевих глікозидів може стати причиною гіпотензії. Зменшення видiлення нирками серцевих глікозидів пiд впливом парацетамолу.
Кортексин	Сумісний з усіма групами ЛЗ.
Криданімод	Взаємодія не виявлена.
Ксантинолу нікотинат	Не призначати разом з блокаторами b-адренорецепторiв, iнгiбiторами МАО, ганглiоблокаторами, симпатолiтиками i строфантином.
Ксилометазолін	Збільшення системного ефекту ксилометазоліну з трициклічними або тетрациклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, особливо у випадку передозування.
Лактулоза	Ч/з зниження рН кишечнику лактулозою, ліки, вивільнення яких залежить від рН кишечнику, можуть бути інактивовані.
Ламівудин	Не застосовувати з залцитабіном.
Ламотриджин	Вальпроат знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній період напівжиття. Протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал і примідон) прискорюють метаболізм ламотриджину. Побічні явища з боку ЦНС - з карбамазепіном. Подібний ефект з окскарбазепіном. Не впливає на концентрацію в плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Не витісняє інші протиепілептичні препарати з їх зв’язків з білками. З комбінацією етинілестрадіол /левоноргестрель - збільшення виведення ламотриджину приблизно в два рази. Рифампіцин - збільшується рівень виведення та зменшувався період напіврозпаду ламотриджину.
Латанопрост	Адитивна дія зниження ВТ при застосуванні з b-адреноблокаторами (тимолол), адреноміметиками (дипіваліл, адреналін), інгібіторами карбоангідрази (ацетазоламід) і частково адитивна дія з холіноміметиками (пілокарпін). При змішуванні з ксалатаном інших очних крапель, що містять тіомерсал, відбувається преципітація.
Лацидипін	З іншими гіпотензивними засобами ( діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами АПФ) - може посилювати гіпотензивний ефект. Рівень лацидипіну у плазмі можна збільшити застосуванням з циметидином. З обережністю застосовувати для лікування хворих з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT. З обережністю з медикаментами, що подовжують інтервал QT(антиаритмічні препарати І та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти, деякі препарати для лікування психічних розладів, а/б (еритроміцин) та деякі антигістамінні: терфенадин). Після трансплантації нирок, які лікуються циклоспоринами, може підвищувати швидкість потоку плазми ч/з нирки та клубочкову фільтрацію, що зменшуються під дією циклоспоринів.
Левамізол	Із спиртними напоями - дисульфірамоподібні симптоми. З обережністю з препаратами, які впливають на кровотворення. З кумариноподібними антикоагулянтами протромбіновий час може збільшитись. Збільшує рівень фенітоїну в крові. Не застосовувати з ліпофільними препаратами (тетрахлорметан, тетрахлоретилен, олія хеноподії, хлороформ або ефір) - токсичність левамізолу може посилитися.
Леводропропізин	Обережно з седативними препаратами пацієнтам з підвищеною чутливістю до леводропропізину - підсилення пригнічувального впливу на ЦНС.
Левомепромазин	Інгібітори МАО підвищують ризик появи екстрапірамідних розладів - зниження інактивації препарату у печінці. З ЛЗ, що виявляють пригнічувальну дію на ЦНС, призводить до посилення центральної депресивної дії. Протипаркінсонічний ефект леводопи різко знижує. З гіпотензивними препаратами - ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.
Левоноргестрел	Препарати, які можуть знизити ефективність левоноргестрелу: барбітурати (включаючи примідон), фенітоїн, карбамазепін, препарати, що містять звіробій, рифампіцин, ритонавір, рифабутин, гризеофульвін. Препарати з левоноргестрелом - ризик токсичності циклоспорину внаслідок пригнічення його метаболізму
Левотироксин натрію	Підсилює дію непрямих антикоагулянтів, може потребувати зниження їх дози. З трициклічними антидепресантами - посилення дії антидепресантів. Може підвищити потребу в інсуліні та пероральних гіпоглікемічних препаратах. Знижує дію серцевих глікозидів. З колестираміном, колестиполом і гідроксидом алюмінію - зменшння концентрації у плазмі левотироксину. З анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном - фармакокінетична взаємодія на рівні зв’язування з білком. З фенітоїном, саліцилатами, клофібратом, фуросемідом у високих дозах - підвищується вміст не з’язаного з білками плазми левотироксину і Т4. З естрогенами - підвищує вміст тироксинозв’язуючого глобуліну, може підвищити потребу у левотироксині у деяких пацієнтів
Лейпрорелін	Взаємодія не виявлена.
Ленограстим	Безпека використання ленограстиму при застосуванні протипухлинних засобів з кумулятивною або переважно тромбоцитарною токсичністю ( нітрозосечовина, мітоміцин) не встановлена. Введення ленограстиму може навіть посилити токсичність цих препаратів, особливо щодо тромбоцитарного паростка системи кровотворення.
Лерканідипін	З кетоконазолом - концентрація лерканідипіну в плазмі значно підвищується. Уникати застосування препарату з кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином або тролеандоміцином. З циклоспорином призводить до збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі, препарати не застосовувати одночасно. Метаболізм лерканідипіну уповільнюється при прийомі із соком грейпфрута, не запивати грейпфрутовим соком. Обережно з терфенадином, астемізолом, антиаритмічними препаратами ІІІ класу( аміодарон, квінідин). З протисудомними препаратами ( фенітоїн, карбамазепін), з рифампіцином - зменшення біодоступності лерканідипіну і зменшення його антигіпертензивної дії. З метопрололом - зменшення його біодоступності, може знадобитись корекція дози препарату. Можна призначати з b-адреноблокаторами, але може знадобитися коригування дозування. З дигоксином - ретельніше контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином. Можна призначати з діуретиками та інгібіторами АПФ. Уникати вживання алкоголю - може підсилювати дію вазодилатуючих антигіпертензивних препаратів.
Летрозол	Клінічно значущі взаємодії з ізоферментами малоймовірні.
Лефлюномід	Посилення побічних явищ - у випадках нещодавнього попереднього, одночасного з лефлуномідом застосування гепатотоксичних або гематотоксичних препаратів, при застосуванні цих препаратів після лікування лефлуномідомбез урахування періоду, необхідного для цілковитої елімінації препарату з організму. Застосування холестираміну, активованого вугілля - швидке та значне зменшення концентрації активного метаболіту лефлуноміду. З метотрексатом - підвищення рівня печінкових ферментів. Збільшення протромбінового часу - з варфарином. Інгібує активність фенітоїн, толбутамід, варварин і фенопрокумон. Вакцинація живими вакцинами не рекомендована.
Лідокаїн	З антиаритмічними препаратами - ризик розвитку токсичних ефектів. Інгібітори МАО посилюють місцевоаналгезуючу дію лідокаїну.
Лізиноприл	З діуретиками - підвищення антигіпертензивного ефекту лізиноприлу. Інгібітори АПФ сповільнюють виведення калію, спричинине діуретичними засобами. Калійзберігаючі діуретики типу спіронолактону, триамтерену, амілориду, також препарати калію та харчові добавки, що містять калій, можуть підвищувати рівень сироваткового калію. Підвищення АТ знижує ефект лізиноприлу, особливо діуретики. Знеболюючі й протизапальні засоби ( ацетилсаліцилова кислота, індометацин) - можуть послабляти гіпотензивний ефект лізиноприлу. Терапія літієм та іншими засобами, що прискорюють елімінацію натрію, може призвести до уповільнення виведення літію. Потенціює ефект алкоголю. Алкоголь підвищує АТ, знижуючи ефект інгібіторів АПФ. Анестетики, наркотичні та снодійні засоби - потенціюють зниження АТ (анестезіолог повинен бути попереджений про терапію лізиноприлом). Симпатоміметичні засоби - можуть послабляти гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. З алопуринолом, препаратами, що пригнічують захисну реакцію організму (цитостатиків, імунодепресантів, СКС) і прокаїнамідом - ризик розвитку лейкопенії. Пероральні антидіабетичні засоби ( похідні сульфонілсечовини, бігуаніди) та інсулін - спроможниий підвищувати цукрознижуючий ефект антидіабетичних засобів, особливо протягом першого тижня сумісної терапії. Антацидні засоби - можуть знижувати біодоступність інгібіторів АПФ. Натрію хлорид - знижує гіпотензивний і полегшуючий серцеву недостатність ефекти лізиноприлу.
Лінезолід	Р-н для інфузій сумісний з такими розчинами: 5% розчин декстрози, 0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рінгер-лактат для ін’єкцій. Не вводити додаткові компоненти у р-н лінезоліду для інфузій. Якщо лінезолід призначається одночасно з іншими ліками, то кожний препарат повинен вводитись окремо. У р-ні для інфузій фізико-хімічно несумісний з: амфотерицин В, хлорпромазину гідрохлорид, діазепам, пентамідину ізетіонат, фенітоїн натрію, еритроміцину лактобіонат та триметоприм-сульфаметоксазол. Р-н хімічно не сумісний з цефтріаксоном натрію. Може спричинювати посилення пресорної дії псевдоефедрину гідрохлориду і фенілпропаноламіну гідрохлориду. Рекомендується зменшити початкові дози адренергічних препаратів, таких як допамін (або його агоністи), в подальшому здійснювати титрування дози.
лінестренол	Може призвести до підвищення кліренсу статевих гормонів ( взаємодія з фенітоїном, барбітуратами, примідоном, карбамазепіном, ріфампіцином і, можливо, з окскарбазепіном, топіраматом, фелбаматом, ритонавіром, грізеофульівном і продуктами, що містять вербену лікарську). З активованим вугіллям, всмоктування стероїду може зменшитись і, зменшитись контрацептивна ефективність препарату. Пероральні контрацептиви можуть впливати на метаболізм інших ліків, можуть змінюватись концентрації таких ліків ( циклоспорину) у плазмі і в тканинах. контрацептивні стероїди можуть впливати на результати певних лабораторних тестів, включаючи біохімічні параметри печінки, щитовидної залози, надниркових залоз і функції нирок, рівні білків (переносників) у сироватці: на зв’язування КС з глобуліном і з ліпідною/ліпопротеїновою фракцією; на параметри вуглеводного обміну і параметри коагуляції й фібринолізу.
Лінкоміцин	Виявляється антагонізм між лінкоміцином і еритроміцином. Їх не вводити одночасно. Лінкоміцин має властивості нейром’язового блокатора, може посилювати дію інших нейром’язових блокаторів. Повинен застосовуватися з обережністю при лікуванні хворих, які отримують препарати даної групи. Новобіоцин і канаміцин фізично несумісні з лінкоміцином. Перехресна резистентність між кліндаміцином і лінкоміцином.
Ліпін	Можливо призначення зі стероїдними, цитостатичними, жовчогінними та вітамінними засобами, а/б.
Літій	Діуретики, особливо тіазиди та амілорид, дієта з низьким вмістом натрію та підвищені втрати натрію ( внаслідок надмірного потовиділення), затримують виведення літію і збільшують ризик його накопичення. НПЗЗ ( індометацин, ібупрофен), тетрацикліни, метилдопа та інгібітори АПФ - пригнічення виведення літію з сечею. З галоперидолом - призводить до енцефалопатії, з лейкоцитозом, підвищеним рівнем та активністю ферментів плазми, підвищенням рівнів сечовини та азоту крові і ранковою гіперглікемією. Аналогічна взаємодія можлива і з іншими нейролептиками. Посилює та подовжує дію м´язових релаксантів, незалежно від їх механізму дії, – як недеполяризуючих (панкуроніум) та деполяризуючих (сукцинілхолін) препаратів. Літій підсилює пригнічуючу дію високих доз йодиду на щитовидну залозу. Пригнічує дію амфетамінів. Флуоксетин, метилдопа та метронідазол - збільшення концентрації літію в крові - ризик побічних і токсичних ефектів літію. Хлорпромазин та інші похідні фенотіазинів - загострення екстрапірамідних симптомів, потенціювання нейротоксичної дії літію. З трициклічними антидепресантами - провокує маніакальні або маніакально-депресивні стани. Ксантини ( амінофілін, кофеїн, теофілін) та інші з лужною реакцією ( натрію карбонат) і сечовина - прискорюють виведення літію, зменшуючи його концентрацію в сироватці. Може підвищувати концентрації глюкози, паратгормону та кальцію в плазмі.
Лодоксамід	Взаємодія не виявлена.
Лозартан	Калійзберігаючі діуретики ( спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавки калію або замінники солі, що містять калій — можливе підвищення рівня калію у сироватці крові та збільшення вмісту креатиніну у сироватці крові, бути обережними і часто вимірювати концентрації калію; діуретики та інші антигіпертензивні засоби — посилення антигіпертензивної дії лозартану; НПЗЗ(особливо індометацин)— можуть зменшити гіпотензивний ефект лозартану, уникати їх одночасного застосування
Ломефлоксацин	Антациди, які містять алюміній (включаючи сукральфат), гідроксид магнезії, фосфат алюмінію, цинк, залізо При одночасному застосуванні утворюються хелатні комплекси, що знижує біодоступність ломефлоксацину. Антацидні засоби не можна приймати протягом 4 год. до і 2 год. після прийому ломефлоксацину. Краплі: у разі необхідності можна комбінувати з іншими очними краплями; перерва між закапуваннями повинна бути не менш ніж 15 хв
Ломустин	Вакцини, що містять убиті віруси — може послаблюватися ефект вакцинації при одночасному застосуванні; Вакцини, що містять живі віруси — може потенціюватися реплікація вірусу і спостерігатися посилення пов’язаних із застосуванням вакцини побічних ефектів; Інші мієлосупресивні препарати — посилюється пригнічення функції кісткового мозку, взаємне посилення токсичних ефектів
Лоперамід	З препаратами-інгібіторами Р-глікопротеїнів (квінідин, ритонавір) - підвищення рівня лопераміду в плазмі в 2 – 3 рази.
Лоратадин	З кетоконазолом, еритроміцином, циметидином - підвищення концентрації лоратадину в плазмі, але це підвищення ніяк не виявляється клінічно
Лорноксикам	З антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів – можливо збільшення часу кровотечі (підвищений ризик кровотечі); з похідними сульфанілсечовини – може підсилюватись гіпоглікемічний ефект останніх; з іншими НПЗЗ або ГК – збільшується ризик розвитку побічних ефектів з боку ШКТ; з діуретиками – знижує сечогінний ефект і гіпотензивну дію; З бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ - може зменшуватись їх гіпотензивний ефект; підсилює дію фібринолітиків. Парацетамол, циклоспорин, препарати золота та інші нефротоксичні засоби збільшують ризик побічних явищ з боку нирок; алкоголь, кортикотропін, препарати калію збільшують ризик побічних явищ з боку ШКТ; цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота збільшують ризик кровотечі; солі літію – може спричинюватися збільшення пікових концентрацій літію у плазмі і збільшення відомих побічних ефектів літію; підвищує концентрацію метотрексату у сироватці; знижує нирковий кліренс дигоксину.
Лютропін альфа	Фолітропіну альфа - сумісне введення не впливає суттєво на активність, фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості діючих речовин.
Магнію сульфат	Підсилює ефекти ЛЗ, що пригнічують ЦНС. Серцеві глікозиди збільшують ризик порушення провідності та частоту виникнення AV–блокади (особливо при одночасному в/в введенні солей Ca2+). Міорелаксанти та ніфедипін підсилюють нервово–м’язову блокаду. При сумісному застосуванні магнію сульфату для парентерального введення з іншими вазодилататорами можливе посилення гіпотензивного ефекту. Барбітурати, наркотичні аналгетики, гіпотензивні ЛЗ підвищують вірогідність пригнічення дихального центру. Сполуки Ca2+ зменшують дію магнію сульфату.
Макрогол	Враховуючи, що він може уповільнювати абсорбцію ЛЗ при одночасному застосуванні, його приймати ч/з 2 год після прийому інших препаратів.
Макроліди	Обережність при призначенні ЛЗ, що можуть подовжувати інтервал QT ( хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, галоперидол, літій). Дигоксин –враховувати можливість підвищення концентрацій дигоксину в плазмі крові. Потенціювання антикоагуляційного ефекту з пероральними антикоагулянтамив типу кумарину. Одночасне застосування підвищує концентрацію циклоспорину і підсилює його нефротоксичність. Ерготамін або дигідроерготамін можуть спричинити гостру токсичність зі спазмом судин. З антигістамінними, що містять терфенадин або астемізол - уповільнення виведення антигістамінних препаратів, що викликає загрозливі порушення ритму серця. Кларитроміцин, еритроміцин, мідекаміцин здатні знижувати печінковий метаболізм карбамезепіну, що дозволяє знижувати дозу карбамезепіну. Прийом з рифабутином азитроміцину - можлива нейтропенія. Рокситроміцин і рифампіцин у комбінації виявляють синергізм. Застосування кларитроміцину може спричинити підвищення рівня у сироватці крові варфарину, тріазоламу, мідазоламу, , рифабутину, фенітоїну. Підвищують концентрацію терфенадину, що може призвести до тяжких порушень серцевого ритму. Азитроміцин, кларитроміцин, можуть спричиняти підвищення рівнів теофіліну в сироватці крові та посилення його токсичності. При застосуванні кларитроміцину, еритроміцину з ловастатином, симвастатином, ризик рабдоміолізу. Нелфінавір збільшує концентрацію азитроміцину в сироватці. Введення азитроміцину спричиняє збільшення концентрацій клінічно активного метаболіту фосфорильованого зидовудину в мононуклеарах крові, може виявитися корисним для пацієнта; застосування таблеток кларитроміцину та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами може спричинити зниження постійних рівнів зидовудину в крові. Еритроміцин підсилює токсичність фенітоїну, альфентанілу, метилпроднізолу, бензодіазепінів; одночасне його застосування з дизопірамідом, хінідином, прокаїнамідом цисапридом, може подовжувати інтервал QT або спричиняти шлуночкову тахікардію. Забороняється застосування спіраміцину з ЛЗ, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: антиаритмічні засоби класу Іа, антиаритмічні засоби класу ІІІ, сультоприд, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин, Підвищується ризик шлуночкових аритмій, при застосуванні спіраміцину з: окремими нейролептиками групи фенотиазинів, нейролептиками групи бензамідів, нейролептиками групи бутирофенонів та іншими нейролептиками (пімозид); галофантрином, пентамідином, моксіфлоксацином; із блокаторами кальцієвих каналів, β-блокаторами (за винятком соталолу), клонідином, гуанфацином, ЛЗ для лікування дигіталісних аритмій, антихолінестеразними
Манітол	Потенціює сечогінний ефект салуретиків, інгібіторів карбоангідрази та інших діуретичних засобів. При поєднанні з неоміцином збільшується ризик розвитку ото- або нефротоксичних реакцій. При застосуванні з манітолом підвищується вірогідність токсичної дії препаратів наперстянки, яка обумовлена гіпокаліемією.
Мебеверин	Взаємодія не виявлена.
Мебендазол	З циметидином може призвести до посилення ефекту та підвищення концентрації мебендазолу в плазмі. В цьому випадку для коректування дози мебендазолу рекомендується визначення його концентрації в плазмі.
Мебікар	можна комбінувати з нейролептиками, транквілізаторами (бензодіазепінами), снодійними, антидепресантами та психостимуляторами.
Мебіфон	Не можна застосовувати мебіфон з іншими бісфосфонатами. При сумісному застосуванні в схемах лікування мебіфону з похідними платини ч/з можливість потенціювання нефротоксичної дії потрібен контроль функції нирок.
Мегестрол	Може знижувати терапевтичну ефективність бромокриптину. Протипоказане застосування з дофетилідом. Може знижувати кліренс варфарину.
Медазепам	З іншими препаратами, що пригнічують ЦНС ( психотропні, гіпнотичні, седативні засоби), може відзначатися взаємне посилення їх дій (в основному, заспокійливих ефектів). Цей ефект сильно виражається при одночасному вживанні алкоголю, який може непередбачено змінювати або посилювати вплив ЛЗ. Може посилювати дію міорелаксантів, аналгетиків і засобів для наркозу ( звеселяючий газ). З медикаментами, що пригнічують систему моноаміноксигенази печінки ( циметидин), дія медазепаму може посилюватися або подовжуватися. У пацієнтів, що проходять тривалий курс лікування іншими ЛЗ, зокрема, гіпотензивними препаратами центральної дії, бета-адреноблокаторами, антикоагулянтами, неможливо заздалегідь передбачити характер і силу взаємодій із медазепамом.
Медроксипрогестерон	Обережно застосовувати з препаратами, які можуть викликати набряки, з судинорозширювальними засобами.
Мелфалан	Вакцини, що містять убиті віруси — може послаблюватися ефект вакцинації при одночасному застосуванні; вакцини, що містять живі віруси — може потенціюватися реплікація вірусу і спостерігатися посилення пов’язаних із застосуванням вакцини побічних ефектів; налідоксова кислота — застосування високих доз в/в мелфалану з налідоксовою кислотою може призводити до летальних випадків у зв’язку з виникненням геморагічного ентероколіту; циклоспорин — високі дози в/в мелфалану при застосуванні з циклоспорином у хворих після пересадки кісткового мозку можуть призводити до порушень функції нирок
Мемантин	Уникати застосуванння NMDA-антагоністів (амантадин, кетамін чи декстрометорфан),які впливають на одну й ту ж систему рецепторів, тому побічні ефекти (переважно пов’язані з ЦНС, ризик фармакотоксичного психозу) можуть бути більш частими чи більш вираженими. Ризик при сумісному застосуванні мемантину й фенітоїну. Враховуючи механізм дії, можливе посилення ефектів препаратів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів. Можливим є зниження вираженості ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне призначення спазмолітичних препаратів, дантролену й баклофену може модифікувати їх ефекти. Інші лікарські засоби: циметидин, ранітидин, прокаінамід, хінідин, хінін та нікотин, також здатні взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі. При призначенні з гідрохлортіазідом чи будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлортіазид, зниження рівня вмісту останнього у сироватці крові.
Менадіон	Вікасол несумісний з сульфаніламідними препаратами, ПАСК, саліцилатами, оксикумарином. Зменшує або блокує антикоагулянтну дію неодикумарину, феніліну.
Менопаузальний гонадотропін людини	Не описана. Може застосовуватись у поєднанні з препаратом Хорагон (людський хоріонічний гонадотропін, лХГ) для лікування жінок із метою індукції овуляції після стимуляції зростання фолікулів.
Мепівакаїн	Не повідомлялось про взаємодії мепівакаїну з іншими ЛЗ. Препарат несумісний з амфотерицином, метогекситоном натрію, сульфадіазином натрію, мефентермін гідрохлоридом, лугами, важкими металами, окислювачами, таніном, впливом повітря і світла.
Меркаптопурин	Алопуринол — при одночасному застосуванні дозу 6-меркаптопурину зменшувати у 4 рази, оскільки алопуринол знижує швидкість катаболізму 6-меркаптопурину; зниження антикоагулянтної дії варфарину при прийомі його у поєднанні з 6-меркаптопурином; похідні аміносаліцилатів ( олсалазин, месалазин або сульфасалазин —оскільки ці препарати пригнічують фермент тіопуринметилтрансферазу, їх потрібно призначати обережно під час лікування 6-меркаптопурином.
Меропенем	Дотримуватись обережності при призначенні меропенему одночасно з потенційно токсичними для нирок ліками. Пробенецид конкурує з меропенемом щодо тубулярного виведення і пригнічує ренальну секрецію, що призводить до подовження періоду напіврозпаду та підвищення концентрації меропенему в плазміі, не рекомендується вводити їх одночасно. Може зменшити рівень вальпроєвої кислоти в сироватці. У деяких пацієнтів ці рівні можуть бути субтерапевтичними.
Месалазин	Посилює гіпоглікемічну дію похідних сульфонілсечовини, ульцерогенність ГКС, токсичність метотрексату. Послаблює активність фуросеміду, спиронолактону, сульфаніламідів, рифампіцину. Посилює дію антикоагулянтів. Підвищує ефективність урикозуричних препаратів (блокаторів канальцевої секреції). Сповільнює абсорбцію ціанокобаламіну.
Месна	Аміноглікозиди (канаміцин, гентаміцин): знижують активність месни. Месна не сумісна з цисплатином in vitro, однак не взаємодіє з ним in vivo, якщо вводити препарати окремо. Препарат сумісний з іфосфамідом і циклофосфамідом, тому припустиме змішування з цими препаратами в одному об'ємі.
Метадон	Антиретровірусні препарати: ефавіренц, нелфінавір, невірапін, ритонавір, комбінація лопінавір + ритонавір знижують рівні метадону в плазм. Можуть спостерігатися симптоми відміни при застосуванні антагоністів опіоїдів, змішаних агоністів/антагоністів та часткових агоністів: налоксон, налтрексон, пентазоцин, налбуфін, буторфанол і бупренорфін. Абакавір, ампренавір ефавіренц, нелфінавір, невірапін, ритонавір, комбінація лопінавіру та ритонавіру – сумісне призначення антиретровірусних засобів призводить до підвищення кліренсу або зниження рівнів метадону в плазмі. Метадон зменшив AUC і пікові рівні для диданозину і ставудину з більш помітним зменшенням для диданозину. Рівень метадону при цьому не змінюється. Метадон збільшує площу під кривою AUC зидовудину, що може призвести до токсичних ефектів. Застосування рифампіцину у пацієнтів, які досягли стабілізації при підтримуючій терапії метадоном, призводить до значного зниження вмісту метадону в сироватці з появою ознак с-му відміни. Прийом фенітоїну хворими, яким проводиться метадонова терапія, призводить до зниження концентрації метадону і розвитку с-му відміни. Звіробій, фенобарбітал, карбамазепін – призначення метадону разом може призводити до появи симптомів відміни. Метадон разом із атоловими протигрибковими препаратами ( кетоконазол) і макролідні а/б ( еритроміцин) -контролювати і регулювати режим дозування. Повторні застосування деяких селективних інгібіторів оборотного захоплення серотоніну (сертраліну, флувоксаміну) можуть збільшувати рівень метадону в плазмі і збільшення снодійного ефекту або токсичності.Повторне застосування вориконазолю збільшує Cмакс. і AUC (R)-метадону; зростання концентрації метадону пов`язане з токсичними явищами, пролонгацією інтервалу QT. Може знадобиться зниження дози метадону. При прийманні метадону у пацієнтів, які застосовують інгібітори МАО, зробити пробу на чутливість, при якій протягом кількох год пацієнту дають багаторазові малі дози препарату, поступово їх підвищуючи, та ретельно спостерігають за станом хворого. Альбумінові рівні дезипраміну зросли з сумісним призначенням метадону. Взаємодії можуть спостерігатись з потенційно аритмогенними речовинами: аритмогенні речовини класу І і III, деякі нейролептики, трициклічні антидепресанти і блокатори калієвих каналів. Обережність із ЛЗ, які здатні спричинити електролітичні порушення (гіпомагніємія, гіпокаліємія) та подовжити інтервал QT(сечогінні, проносні засоби і, в окремих випадках, мінералокортикоїдні гормони). Застосування із метадоном інших опіоїдних аналгетиків, загальних анестетиків, фенотіазинів, іншихі транквілізаторів, седативних засобів, снодійних або інших депресантів ЦНС (із алкоголем включно) може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого сну або коми. Смертність у зв`язку із вживанням метадону, часто пов`язана із одночасним зловживанням бенздіазепінами.
Метамізол натрій	Розчин несумісний (в одному шприці) з будь-якими іншими ЛЗ. Аналгетичний ефект підвищується при одночасному застосуванні з транквілізаторами, седативними засобами, барбітуратами, кодеїном, блокаторами Н₂-гістамінових рецепторів. Підвищує антихолінергічні ефекти хінінвміщуючих препаратів і гіпоглікемічну активність пероральних протидіабетичних засобів. З алкоголем спостерігається взаємне підвищення ефектів. Препарат знижує концентрацію циклоспоринів у плазмі крові. З іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними засобами й алопуринолом може призвести до підсилення токсичності метамізолу. Тіамазол підвищує ризик розвитку лейкопенії при застосуванні одночасно з метамізолом. Не повинні застосовуватися рентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники і пеніцилін.
Метандієнон	Посилює дію антикоагулянтів, антиагрегантів і гіпоглікемізуючих препаратів, а також побічні ефекти гепатотоксичних препаратів.
Метилдопа	З обережністю приймати при комбінації з будь-яким із зазначених нижче препаратів: леводопа, наком (левадопа+кардидопа) – можливе посилення антигіпертензивної дії; ліки з групи інгібіторів МАО ( фенелзин, транілципромін) – можливе посилення гіпотензії або гіпертензії з психомоторним збудженням; препарати для лікування депресії (трициклічні антидепресанти) – зменшення антигіпертензивного ефекту, поява тахікардії, збудження, головного болю; діуретики, апресин, антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, -адреноблокатори, інші антигіпертензивні препарати, анестетики (посилюють ефект метилдопи); дигоксин (можлива брадикардія, асистолія); препарати заліза (послаблюють ефект метилдопи, індометацин та інші НПЗ зменшують антигіпертензивну дію його; літій (можливе посилення токсичності літію); алкоголь та препарати, що викликають пригнічення ЦНС (підвищується депресивний ефект); антикоагулянти – похідні кумарину, індадіону (підвищується антикоагулянтний ефект); анорексичні препарати (послаблюють ефект його); симпатоміметики – допамін, мезатон (посилюють ефект метилдопи). Комбінація з транквілізаторами веде до посилення антигіпертензивного ефекту. При алкілізації сечі підвищується концентрація мтилдопи в крові, а при ацидолізації ефект зменшується. Застосування разом з будь-яким із зазначених препаратів може змінити їх дію на організм. Деякі з них у разі прийому з метилдопа можуть бути навіть небезпечними.
Метилергометрин	При лікуванні та профілактиці атонічних маткових кровотеч ефективна комбінація метилергометрину з окситоцином. Метилергометрин може підсилювати судинозвужуючі вазопресорні ефекти симпатоміметиків і ерготаміну.
Метилкобаламін	Ведення з фолієвою кислотою підвищує всмоктування та засвоєння вітаміну В₁₂. Не призначати одночасно інші вітамінні препарати, що містять вітамін В₁₂.
Метилурацил	Потенціює дію строфантину; підвищує дію а/б та сульфаніламідних препаратів.
Метилфенідат	Не застосовувати пацієнтам, які лікуються (на даний момент або протягом попередніх 14 днів) неселективними незворотними інгібіторами МАО. У зв’язку із здатністю підвищувати АТ з обережністю застосовувати із вазопресорними агентами. Може інгібувати метаболізм кумаринових антикоагулянтів, протисудомних препаратів (фенобарбітон, фенітоїн, примідон) та деяких антидепресантів (трициклічних та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну); застосування цих ЛЗ разом з метилфенідатом може вимагати зменшення їх дози. На початку застосування або під час його відміни може знадобитися корекція дози таких ЛЗ. Із галогенвмістними засобами для наркозу ризик раптового підвищення тиску під час хірургічного втручання. У разі планування хірургічних операцій прийом препарату в цей день відмінити. Алкоголь може посилювати побічні ефекти психоактивних ЛЗ з боку ЦНС; утримуватись від вживання алкоголю.
Метоклопрамід	Дiю метоклопрамiду можуть послаблювати антихолiнергiчнi засоби. Може змiнювати процес всмоктування iнших медикаментiв. З одного боку може вiдзначатися уповiльнення всмоктування дигоксину та циметидину, з iншого –прискорення всмоктування антибiотикiв, парацетамолу та алкоголю. Може посилювати дiю алкоголю та заспокiйливих медикаментiв. З метою запобiгання можливого посилення екстрапiрамiдних розладiв, з метоклопрамiдом не призначати нейролептичнi препарати. Може впливати на дiю трициклiчних антидепресантiв, iнгiбiторiв МАО та симпатомiметичних засобiв. У зв’язку iз вмiстом в iн’єкцiйному розчинi сульфiту натрiю, тiамiн (вiтамiн В1), який прийнято одночасно з метоклопрамідом, може швидко розщеплюватися в органiзмi.
Метопролол	Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі) або інгібітори МАО. Призначення з пропафеноном уникати; він пригнічує метаболізм метопрололу, також має β-блокуючі властивості. При раптовій відміні клонідину на тлі лікування β-блокаторами може підвищитися АТ, якщо необхідно відмінити супутню терапію клонідином, β-блокатор відмінити за декілька днів до відміни його. У пацієнтів, що одночасно з препаратом приймають антагоністи кальцію ветапамілового типу або дилтіазем або препарати для лікування аритмії, можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти. Пацієнтам, що приймають β-блокатори, не призначати в/в верапаміл (ч/з загрозу зупинки серця). β-блокатори можуть підсилювати негативні інотропні та хронотропні ефекти препаратів для лікування аритмії (аналоги хінідину або аміодарон). У пацієнтів, що одержують лікування β-блокаторами, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект. Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопролола в плазмі. Концентрація метопролола в плазмі знижується при прийомі рифампицину або може підвищуватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин та сертралін). При супутньому лікуванні індометацином або іншими препаратами, що пригнічують простагландин-синтетазу, антигіпертензивний ефект β-блокаторів може зменшуватися. Кардіоселективні β-блокатори в значно меншому ступені впливають на АТ при введенні пацієнтам адреналіну, ніж неселективні β-блокатори. При супутньому прийомі β-блокаторів може знадобитися корегування дози пероральних антидіабетичних засобів.
Метотрексат	НПЗЗ, барбітурати, сульфаніламіди, фенітоїн, хлорамфенікол, тетрацикліни, препарати параамінобензойної кислоти — одночасне застосування сприяє витисненню метотрексату із зв'язку з білками плазми крові, що інколи може спричинити розвиток токсичних побічних ефектів препарату, насамперед пригнічення функції кісткового мозку. Гідрокортизон сукцинат, цефалотин, метилпреднізолон, аспарагіназа, блеоміцин, пеніцилін, канаміцин, вінкристин і вінбластин — одночасне використання може порушувати поглинання метотрексату клітинами. Вітамінні препарати, що містять фолієву кислоту або її похідні (особливо фолінієву кислоту)— одночасне призначення призводить до зменшення дії метотрексату.
Метронідазол	При змішаних інфекціях можна застосовувати в комбінації з парентеральними а/б, не змішуючи препарати між собою. Може підсилювати дію пероральних антикоагулянтних препаратів; протромбіновий час може зростати. Індуктори ферментів (фенітоїн, фенобарбітал) можуть прискорити виведення метронідазолу, зниження його рівня в плазмі з одночасним підвищенням кліренсу фенітоїну. Інгібітори ферментів (циметидин) можуть збільшити час напіввиведення, знижувати кліренс метронідазолу. Одночасне вживання алкоголю викликає реакції дисульфірамоподібні. Не припустиме сумісне застосування з дисульфірамом (аддитивна дія може викликати психотичний стан, сплутаність свідомості). Рівень літію в крові може підвищуватися під час курсу лікування метронідазолом, перед початком застосування знизити дозу літію або припинити його прийом на час лікування. З циклоспорином може призвести до збільшення рівня циклоспорину в плазмі. Знижує кліренс 5-фторурацилу, ч/з що збільшується його токсичність; може заважати визначенню активності АЛТ, ACT, лактатдегідрогенази, глюкози.
Метформін	Комбінації, що не рекомендуються: йодовмісні контрастні речовини можуть призводити до розвитку ниркової недостатності і до кумуляції метформіну, що підвищує ризик розвитку лактатацидозу. Тому метформін відміняти перед проведенням дослідженням. Продовжити терапію можна лише ч/з 48 год після дослідження, за умови, що контрольними дослідженнями визначається нормальна функція нирок. Комбінації, які потребують особливої обережності: ГКС і для місцевого застосування, b₂-адреноміметики і діуретики мають ендогенну гіперглікемічну активністю; за необхідності коригування дози метформіну під час лікування іншим медикаментом і після його відміни. Інгібітори АПФ можуть призводити до зниження рівня цукру в крові, може потребувати коригування дози метформіну.
Мефлохін	Прийом інших хімічно близьких сполук (хініну, хінідину і хлорохіну) може спричинити зміни ЕКГ і збільшити ризик судом. Застосування галофантрина після мефлохіну призводить до істотного подовження інтервалу QTc. Одночасний прийом інших препаратів, що впливають на серцеву провідність (антиаритмічних засобів або бета-адреноблокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, антигістамінних засобів, зокрема Н₁-блокаторів, трициклічних антидепресантів і фенотіазинів) може відігравати роль у подовженні інтервалу QТc. Застосування з протисудомними препаратами (валпроєва кислота, карбамазепін, фенобарбітал або фенітоїн), може зменшити протисудомний ефект останніх, знижуючи їх концентрацію в плазмі; може знадобитися корекція дози протисудоромних препаратів. З пероральними живими черевнотифозними вакцинами, не можна виключити зменшення імуногеності останніх; вакцинацію живими ослабленими вакцинами потрібно завершити не менше, ніж за 3 дні до першого прийому мефлохіну.
Міансерин	Здатний підсилювати пригнічувальний вплив алкоголю на ЦНС, пацієнтам рекомендувати утримуватися від вживання алкоголю під час курсу лікування. Не призначати одночасно з інгібіторами МАО або протягом наступних двох тижнів після закінчення курсу лікування цими препаратами. Контролювати АТ пацієнтів, які отримують одночасно з міансерином гіпотензивні препарати. Може впливати на метаболізм похідних кумарину – таких як варфарин
Мідазолам	Седація, яка спричиняється в/в введенням мідазоламу, підсилюється премедикацією, особливо морфіном, меперидином і фентанілом; дозу мідазоламу регулювати залежно від кількості введених препаратів. Після в/м введення мідазоламу відзначено помірне зниження необхідної дози тіопенталу для індукції анестезії. Гіпотензивні ефекти можуть потенціюватися при одночасному застосуванні бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, діуретиків, інгібіторів АПФ, леводопи, магнію сульфату, нітратів та інших гіпотензивних засобів. В/в введення мідазоламу знижує мінімальну альвеолярну концентрацію галотану, необхідну для загальної анестезії. Пригнічення системи цитохрому Р450 циметидином може спричинити зниження метаболізму мідазоламу у печінці, внаслідок чого буде уповільнюватися його елімінація і підвищуватися концентрація в крові
Мізопростол	Прийом протягом тривалого часу рифампіцину, ізоніазиду, протисудомних препаратів, антидепресантів, циметидину, ацетилсаліцилової кислоти, індометацину та препаратів групи фенобарбіталу, куріння більше 10 цигарок на день та зловживання алкоголем значно стимулюють метаболізм мізопростолу, знижують його рівень у сироватці крові.
Міконазол	Дані про вплив препарату на фармакодинаміку та фармакокінетику інших ЛЗ при місцевому застосуванні відсутні.
Мілдронат	Препарат можна комбінувати з антиангінальними засобами, антикоагулянтами й антиагрегантами, антиаритмічними засобами, серцевими глікозидами, діуретичними засобами та іншими препаратами. Мілдронат може потенціювати дію нітрогліцерину, ніфедипіну, β-адреноблокаторів, антигіпертензивних засобів і периферичних вазодилататорів.
Міртазапін	Обережність при застосуванні міртазапіну і інгібіторів ВІЛ-протеази, азольних протигрибкових засобів, еритроміцину або нефазодону. Карбамазепін майже вдвічі збільшує кліренс міртазапіну і рівні міртазапіну у плазмі крові зменшуються на 45-60%. Тому дозу міртазапіну треба збільшити. У випадку застосування з циметидином біологічна доступність міртазапіну зростає більш як на 50%, зменшити дозу міртазапіну і після припинення терапії циметидином дозу міртазапіну знову збільшити. Міртазапін може посилювати гальмівну дію алкоголю на ЦНС, тому пацієнтам необхідно порадити не вживати алкоголь при лікуванні . Не приймати з інгібіторами МАО або протягом двох тижнів після їх застосування. Міртазапін може посилювати седативну дію бензодіазепінів.
Мітоксантрон	З цитостатиками — підсилення кардіотоксичності; Препарати, що спричиняють мієлотоксичну і пневмотоксичну дії — підвищується ризик розвитку побічної дії. Розчин мітоксантрону не можна змішувати в одному шприці з іншими ЛЗ
Мітоміцин	Алкалоїди барвінку — виникає задишка і виражений бронхоспазм. Порушення дихання можуть спостерігатися ч/з кілька хв або год після введення алкалоїдів барвінку
Міфепристон	Уникати застосування НПЗЗ
Моексиприл	Інші антигіпертензивні засоби (тіазидні діуретики, β-блокатори та антагоністи кальцієвих каналів) — при одночасному застосуванні підсилення гіпотензивного ефекту; НПЗЗ, естрогени —можливе зниження гіпотензивного ефекту моексиприлу; калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препарати калію, замінники солі, які містять калій — при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеннями функції нирок; літій— при одночасному застосуванні підвищення концентрації літію в крові у зв’язку із зниженням його екскреції; алопуринол, цитостатичні або імуносупресивні препарати, СКС або прокаїнамід — при одночасному застосуванні можливий розвиток лейкопенії; алкоголь —посилення гіпотензивного ефекту; анестетики —осилення ефекту деяких анестетиків; наркотики, снодійні, анксіолітики — може спостерігатись ортостатична гіпотензія; антацидні засоби — зниження гіпотензивного ефекту та біоеквівалентності інгібіторів АПФ; пероральні гіпоглікемічні засоби та інсулін —можуть підсилювати гіпотензивний ефект
Моксонідин	Тіазидні діуретики і блокатори кальцієвих каналів —одночасний прийом препарату з цими та іншими антигіпертензивними засобами справляє адитивний ефект; трициклічні антидепресанти — зменшення ефективності антигіпертензивних агентів центральної дії, призначення цих препаратів разом моксонідином не рекомендовано; моксонідин помірно підвищує порушення когнітивної функції у пацієнтів, які отримують лоразепам; підсилення седативного ефекту бензодіазепінів при одночасному застосуванні
Молсидомін	Може підсилювати дію інших вазодилататорів. При застосуванні з периферичними вазодилататорами, антагоністами кальцію, інгібіторами АПФ, β-блокаторами, діуретиками потенціюється гіпотензивний ефект. З ацетилсаліциловою кислотою підсилює антиагрегантний ефект. Сумісне застосування молсидоміну та ілопросту веде до суттєвого пригнічення агрегації тромбоцитів, при необхідності такої комбінації препаратів проводити відповідні дослідження, що оцінюють картину крові та агрегацію тромбоцитів. При лікуванні препаратом не застосовувати силденафіл ч/з можливість виникнення необоротної артеріальної гіпотензії з небезпечними наслідками. Алкоголь підсилює дію препарату.
Мометазон	З кетоконазолом відзначено невелике зниження AUC(0-24) кортизолу у сироватці. Проте, малоймовірно, що ці зміни мають клінічне значення.
Монтелукаст	Монтелукаст можна призначати разом з іншими препаратами, які традиційно застосовуються для профілактики і лікування БА. При сумісному застосуванні з фенобарбіталом, площа під кривою залежності AUC для монтелукасту зменшувалась на 40 %, що не вимагало корекції дозування.; проводити відповідний клінічний контроль при застосуванні монтелукасту сумісно з фенобарбіталом або рифампіном. Препарати звіробою можуть зменшувати концентрацію монтелукасту в плазмі.
Морфін	З іншими препаратами, що чинять депресивний вплив на ЦНС, можливе посилення пригнічення ЦНС; з бета-адреноблокаторами – посилення пригнічувальної дії морфіну на ЦНС; з бутадіоном – можлива кумуляція морфіну; з допаміном – зменшення аналгезивної дії морфіну; з циметидином – посилення пригнічення дихання морфіном; з похідними фенотіазину і барбітуратами – посилення гіпотензивного ефекту і пригнічення дихання морфіном. Тривале застосування барбітуратів (особливо фенобарбіталу) або наркотичних аналгетиків викликає розвиток перехресної толерантності. Хлорпромазин посилює аналгетичний, а також міотичний і седативний ефекти морфіну. Налоксон усуває пригнічення дихання і аналгезію, викликані наркотичними аналгетиками. Налорфін усуває депресію дихання, викликану наркотичними аналгетиками, при збереженні їх знеболювальної дії.
Мупіроцин	Взаємодія не виявлена.
Надропарин кальцію	Деякі ЛЗ спричинюють розвиток гіперкаліємії: солі калію, калійзберігаючи діуретики, інгібітори конвертуючих ферментів, інгібітори ангіотензину II, НПЗЗ, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин і такролімус, триметоприм. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується при застосуванні таких ЛЗ і за наявності факторів ризику. Хворим до 65 років, які отримують курсове лікування надропарином не рекомендуються такі комбінації: ацетилсаліцилова кислота в аналгетичних, антипіретичних і протизапальних дозах (і інші саліцилати) ч/з посилення ризику кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів і агресивна дія саліцилатів на гастродуоденальну слизову оболонку). Рекомендується застосовувати жарознижувальні анальгетики несаліцилатної структури (парацетамол); НПЗЗ (системне застосування) ч/з посилення ризику кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка); декстран 40 ч/з посилення ризику кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів декстраном 40). Комбінації, які потребують обережності: пероральні антикоагулянти ч/з посилення антикоагулянтної дії. При переході на пероральний антикоагулянт потрібно підсилити клінічний контроль. Комбінації, які слід брати до уваги: інгібітори агрегації тромбоцитів - абсиксимаб, ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан ч/з посилення ризику кровотечі. При застосуванні у профілактичних дозах хворими до 65 років брати до уваги такі комбінації: одночасне застосування препаратів, які різною мірою діють на гемостаз, підсилює ризик розвитку кровотечі; при комбінації з пероральними антикоагулянтами, інгібіторами агрегації тромбоцитів (абсиксимаб, ацетилсаліцилова кислота в антиагрегантних дозах при кардіологічних і неврологічних показаннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан) і тромболітиками проводиться клінічний і лабораторний контроль стану хворого.
Налбуфін	Під пильним наглядом і в зменшених дозах застосовувати налбуфін на фоні дії засобів для наркозу, снодійних препаратів, анксіолітиків, антидепресантів та нейролептиків для запобігання надмірному пригніченню ЦНС і пригніченню активності дихального центру. Алкоголь посилює пригнічувальну дію налбуфіну на ЦНС. Не вживати разом з іншими наркотичними аналгетиками ч/з небезпеку послаблення аналгезуючої дії і можливість провокування с-му відміни у хворих із залежністю до опіоїдів. Поєднання з похідними фенотіазіну і препаратами пеніциліну може посилити нудоту та блювання.
Налоксон	Налоксон усуває аналгетичну дію таких агоністично-антагоністичних наркотичних і знеболювальних засобів, що мають таку сильну дію, як пентазоцин. Зменшує або усуває аналгетичний ефект бупренорфіну і трамадолу, однак його дія є короткочасною. Налоксон, який введений хворому після передозування клонідину, спричиняє значний ріст АТ.
Налтрексон	Взаємодія з препаратами, які містять наркотики. Усуває фармакологічні ефекти препаратів, які містять опіати, такі як протикашльові, антидіарейні засоби та аналгетики. Випадки несумісності з іншими препаратами не описані.
Нандролон	З антидіабетичними препаратами й похідними кумарину бути обережними ч/з можливе посилення дії цих препаратів.
Напроксен	З ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗЗ- підвищує ризик небажаних ефектів, з літієм - збільшує концентрацію останього в плазмі; з діуретиками - може зменшити діуретичну дію; застосування разом з циклоспорином може посилити нефротоксичність циклоспорину; з метотрексатом - може посилити токсичність метотрексату; з антигіпертензивними засобами - знижує ефективність цих ліків. При застосуванні з антикоагулянтами, напроксен може збільшити час кровотечі.
Натаміцин	Взаємодія не виявлена.
Натрію гідрокарбонат	Антигіпертензивні ЛЗ (резерпін)—посилення ефекту антигіпертензивних; тетрацикліни—утворення осаду в ін фузійних розчинах; антикоагулянти непрямої дії, барбітурати, фенілбутазон, дигоксин, ацетилсаліцилова кислота, індометацин, деякі сульфаніламіди, нітрофуран —порушується процес всмоктування під дією натрію гідрокарбонату і сповільнюється загальна дія цих препаратів
Натрію оксибутират	Потенціює дію аналгетиків та засобів для наркозу
Натрію фторид	Бажано уникати застосування фторвмісних препаратів з алюмінію гідроксидом або кальцієвмісними медикаментами. У разі необхідності ці препарати застосовують за 2 год до прийому табл натрію фториду.
Нафазолін	Препарат не призначати разом із трициклічними антидепресантами, з інгібіторами МАО або протягом 14 днів після їх відміни у зв’язку із загрозою підвищення АТ.
Нафталанова олія	Взаємодія не виявлена.
Нафтифін	Не виявлено жодних випадків взаємодії з іншими ЛЗ
Небіволол	Антигіпертензивні засоби і нітрогліцерин (особливу обережність дотримувати при сполученні з празозином); блокатори “повільних” кальцієвих каналів (верапаміл і дилтіазем) — підсилюють блокаду AV провідності; атиаритмічні засоби, резерпін, a-метилдопа, клонідин, гуанфацин — вираженість брадикардії; анестезуючі засоби — викликають кардіодепресивний ефект з підвищенням ризику розвитку артеріальної гіпотензії; серцеві глікозиди — можлива сумація негативного хронотропного і дромотропного ефекту; клонідин — підсилює с-м “відміни”; індуктори мікросомального окислювання (рифампіцин, барбітурати) — знижують концентрацію небівололу в плазмі кров; інгібітори мікросомального окислювання (циметидин) — підвищують концентрацію небівололу в плазмі крові; трициклічні антидепресанти, барбітурати і похідні фенотіазіну — може підсилювати гіпотензивний ефект препарату
Невірапін	Рівень концентрації ефавіренцу знижується при прийомі невірапіну. Призводить до середнього зниження під кривою для саквінавіру, доцільно збільшення дози останнього. Можливість збільшення дози індинавіру при застосуванні його з невірапіном. Підвищувати дозу лопінавіру/ритонавіру. З кетоконазолом не призначати одночасно. Вплив його на ітраконазол не відомий. Флюконазол: ч/з ризик посиленої дії невірапіну виявляти обережність. Концентрація варфарину в плазмі може змінитися: ймовірність як збільшення, так і скорочення часу зсідання крові, стежити за протромбіновим часом. З рифампіцином призначати не слід, замінити рифампіцин рифабутином. Звіробій знижує концентрацію ННІЗТ, що може призвести до субоптимального рівня невірапіну, до втрати вірусологічної реакції та можливої стійкості до невірапінучи цілого класу ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Може потребувати коригування дози перорального контрацептиву з метою адекватного лікування інших, аніж контрацепція, показань. При призначенні жінкам дітородного віку застосовувати інші засоби контрацепції (такі як бар’єрні методи). Кетоконазол та еритроміцин інгібують утворення невірапінгідроксильних метаболітів. Може зменшувати концентрації метадону в плазмі, підсилюючи його метаболізм печінкою. Зметадоном може розвинутися с-м наркотичної абстиненції, коригувати дозу метадону.
Нелфінавір	Диданозин приймати натще, нелфінавір приймати під час їжі ч/з 1 год після диданозину або більш, ніж за 2 год до прийому диданозину. З ритонавіром збільшення площі під кривою AUC для нелфінавіру і подовженням періоду напіввиведення нелфінавіру. Рифампіцин зменшує площу під кривою AUC нелфінавіру. Невірапін, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін можуть зменшити концентрації нелфінавіру в плазмі. З рифабутином дозу останнього потрібно зменшити наполовину. Можна призначати одночасно з кетоконазолом та іншими специфічними інгібіторами: флуконазолом, ітраконазолом, азитроміцином, кларитроміцином, еритроміцином. Підвищує концентрації терфенадину в плазмі, їх не призначати одночасно аби уникнути тяжких аритмій; ймовірні аналогічні взаємодії з астемізолом і цизапридом, не призначати їх одночасно. Тріазолам або мідазолам не застосовувати разом з нелфінавіром, їх седативний ефект може подовжуватися. Може збільшувати плазматичні концентрації блокаторів кальцієвих каналів, за хворими спостерігати на предмет ознак токсичності цих препаратів.
Неостигмін	Є антагоністом недеполяризуючих міорелаксантів та посилює дію деполяризуючих міорелаксантів. М-холіноблокатори, гангліоблокатори, хінідин, новокаїнамід, місцеві анестетики, трициклічні антидепресанти, протиепілептичні та протипаркінсонічні препарати зменшують дію неостигміну. Ефедрин потенціює дію його. З бета-адреноблокаторами можливе посилення брадикардії.
Нестероїдні протизапальні засоби	Можуть послаблювати ефекти діуретиків, у пацієнтів із зневодненням діуретики можуть збільшувати ризик нефротоксичності НПЗЗ; індометацин і диклофенак знижують діуретичний ефект калійзберігаючих діуретиків; можуть підсилювати ефект антикоагулянтів та підвищувати ризик кровотеч; з КС: можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч; уникати супутнього використання двох або більше НПЗЗ ч/з підвищення ризику побічних ефектів. Дотримуватись обережності при застосуванні НПЗЗ менше, ніж за 24 год до або після прийому метотрексату - підвищувається концентрація метотрексату в крові і посилюється його токсична дія. З циклоспорином - підвищення нефротоксичності останнього. Затримують в плазмі літій і знижують його кліренс, з ацетилсаліциловою кислотою або іншими саліцилатами – підвищення ризику розвитку побічних явищ. Антигіпертензивні препарати ( бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): НПЗ зменшують антигіпертензивний ефект; можливе підвищення ризику розвитку реакції з боку нирок. Не можна виключати взаємодії з пероральними антидіабетичними засобами; при одночасному застосуванні ібупрофену і аміноглікозидів може підвищуватись ризик нефротоксичності та ототоксичності. Оксид азоту з ібупрофеном - обидва ЛЗ пригнічують функцію тромбоцитів, їх комбінація підвищує ризик кровотеч. Антибактеріальні засоби - похідні хінолону - розвиток судом з диклофенаком. Індомтацин з дифлунізалом ризик виникнення кровотечі з травного тракту; з пробенецидом – підвищення концентрації індометацину в крові; з дигоксином, фенітоїном – підвищення їх концентрацій у крові. Кеторолак несумісний з пентоксифіліном, пробеницидом. НПЗЗ знижують ефективність протизаплідних засобів. НПЗЗ та антагоністи ангіотензин II рецептора виявляють синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації; у пацієнтів з існуючим порушенням ниркової функції це може призвести до ГНН. Холестирамін звязує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті. Коксиби призначати у найнижчій рекомендованій дозі з флуконазолом, кетоконазолом. З фенітоїном, з карбамазепіном і дексаметазоном - зменшення експозиції вальдекоксибу у плазмі. Зменшення AUC вальдекоксибу з рифампіцином. Вальдекоксиб збільшує у 3 рази концентрацій у плазмі декстрометорфану; обережно з флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом. Експозиція у плазмі омепразолу, фенітоїну, діазепаму, іміпраміну збільшується з вальдекоксибом. Враховуючи відсутність впливу на агрегацію тромбоцитів, целекоксиб не є альтернативою ацетилсаліциловій кислоті в профілактиці ускладнень СС захворювань.
Нефопам	Протипоказаний прийом із симпатоміметиками та антихолінергічними препаратами, посилюють побічні ефекти нефопаму, особливо у випадку одночасного введення: атропіноподібних спазмолітиків, антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів, іміпрамінових антидепресантів та фенотіазинових нейролептиків, блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, дизапіраміду.
Нікетамід	посилює ефекти психостимуляторів, антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів, сприяє розвитку непереносимості фтивазиду. На фоні глибокого наркозу не діє.
Нікотин	Після відмови від паління може призводити до збільшення рівня у плазмі деяких ЛЗ; це явище також може бути клінічно значимим для препаратів з вузьким терапевтичним вікном, таких як теофілін, такрин, клозапін і ропінірол. Плазмова концентрація деяких інших лікарських препаратів також може збільшитися після відмови від паління: для іміпраміну, оланзапіну, кломіпраміну та флювоксаміну, але дані, що підтверджують цей ефект, недостатні. Метаболізм флекаініду і пентазоцину може зазнавати трансформацій при палінні.
Німодипін	З антигіпертензивними засобами, може потенціювати дію останніх. З німодипіном не вводити в/в b-блокатори, може призвести до подальшого зниження АТ. Тривале застосування з антидепресантом нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові; концентрація нортриптиліну залишається незмінною. З циметидином можливо підвищення концентрації німодипіну в плазмі крові і посилення його гіпотензивної дії. З антагоністом Н₂-рецепторів циметидином, препаратами вальпроєвої кислоти - збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові. Тривале застосування з флуоксетином - збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові майже на 50%. Дія флуоксетину значно зменшувалась. Рифампіцин підсилить метаболізм німодипіну внаслідок індукції ферментів, ефективність табл німодипіну буде знижена. З потенційно нефротоксичними препаратами (аміноглікозидами, цефалоспоринами, фуросемідом) можливо порушення функції нирок, також у хворих з порушеною внаслідок інших причин функцією нирок остання повинна перебувати під регулярним контролем (при її погіршанні відміна лікування німодипіном). Застосування грейпфрутового соку не рекомендується, може призвести до збільшення концентрації німодипіну в плазмі крові.
Ністатин	З клотримазолом знижується ефективність останнього. Спостерігається перехресна резистентність з рядом полієнових а/б (амфотерицином В). Активність препарату знижується в присутності двовалентних іонів, жирних кислот, цистеїну, різних цукрів.
Нітразепам	З іншими медикаментами, які впливають на ЦНС ( психотропні, снодійні, деякі знеболювальні засоби), може відмічатись взаємне підсилення їх дій. Може підсилювати дію засобів, які розслаблюють м’язи (міорелаксанти). З циметидином може підсилюватись і подовжуватись заспокійлива дія його, яка передусім виражається у втомлюваності та порушенні свідомості. З протизаплідними засобами (гормональні контрацептиви) може уповільнюватися виведення його із організму. Відмовитись від вживання алкоголю, може змінювати і підсилювати дію нітразепаму
Нітрогліцерин	Прийом вазодилататорів, інгібіторів АПФ, діуретиків, трициклічних антидепресантів та інгібіторів МАО підвищує гіпотензивний ефект нітрогліцерину. Прийом β-адреноблокаторів і блокаторів кальцієвих каналів підсилює антиангінальну дію і гіпотензивний ефект нітрогліцерину. Несумісний з алкоголем, підсилює гіпотензивну дію та побічні ефекти нітрогліцерину. З дигідроерготаміном можливе підвищення його концентрації у плазмі крові. На фоні дії хінідину або новокаїнаміду може викликати ортостатичний колапс. Протипоказане застосування з препаратами силденафілу цитрату у зв’язку з можливим розвитком ортостатичного колапсу.
Нітроксолін	Не призначати з іншими препаратами, що містять оксихінолін або його похідні.
Нітрофурал	Взаємодія не виявлена.
Нітрофурантоїн	Антибактеріальна активність знижується у лужній сечі, не комбінувати його з препаратами, які підвищують рН сечі. Магнію трисилікат знижує всмоктування його. Не застосовувати з препаратами групи хінолонів. Екскрецію його знижують пробенецид та сульфінпіразон, не приймати їх одночасно. Підвищує нефротоксичність інших нефротоксичних ЛЗ.
Ніфурател	Небажаних ефектів при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ не спостерігалось.
Ніфуроксазид	Не рекомендується застосовувати з сорбентами, з препаратами, до складу яких входить спирт.
Ніфедипін	З гіпотензивними засобами, нітратами і трициклічними антидепресантами відбувається посилення гіпотензивного ефекту. З бета-адреноблокаторами можливий розвиток гіпотензії та СН. Із серцевими глікозидами і теофіліном - підвищення рівнів останніх у плазмі крові. З циметидином (меншою мірою - ранітидином) - підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та посилення його гіпотензивної дії. З хінідином - зменшення концентрації останнього в плазмі крові. Рифампіцин може призвести до послаблення ефектів його, одночасне застосування протипоказане. Дилтіазем уповільнює виведення ніфедипіну з організму, за необхідності дозу його знизити. При поєднанні інфузійного розчину ніфедипіну, який містить етиловий спирт, з розчинами інших ЛЗ враховувати сумісність останніх з етанолом. Розчин використовувати у системі для парентерального введення з ізотонічним розчином натрію хлориду, 5% розчином глюкози та 5% розчином фруктози (при швидкості введення, що становить 10 мл розчину ніфедипіну і 40 мл одного із зазначених розчинів за 1 год.). Застосовувати у комбінації з іншими інфузійними розчинами не рекомендується.
Ніцерголін	Може посилювати ефект антигіпертензивних та антихолінелітичних засобів. Антациди та холестірамін уповільнюють всмокутвання препарату. Не можна виключити взаємодії з препаратами, такими як хінідін, більшість антипсихотичних засобів, в тому числі клозапін, рісперидон, галоперидол, тіоридазин.
Норепінефрин	Небажано застосовувати: з летючими галогеновими анестетиками виникають серйозні шлункові аритмії (підвищена збудливість серця); з антидепресантами групи іміпраміну: пароксизмальна АГ з ризиком серцевих аритмій (пригнічення входу адреналіну та норадреналіну до симпатичних волокон). Зсеротонінергічними-норадренергічними антидепресантами: пароксизмальна АГ з ризиком серцевих аритмій (пригнічення входу адреналіну та норадреналіну до симпатичних волокон). З обережністю застосовують з такими групами препаратів: неселективні інгібітори МАО - збільшення пресорної дії симпатоміметичних засобів, частіше помірно виражене. Селективні інгібітори МАО А - взаємодія подібна до неселективних інгібіторів МАО: існує ризик зростання пресорної дії. Лінезолід: взаємодія подібна до неселективних інгібіторів МАО: існує ризик зростання пресорної дії.
Озельтамивір	Одночасне призначення пробенециду призводить до збільшення AUC до активного метаболіту приблизно в 2 рази, внаслідок гальмування активної канальцевої секреції в нирках, корекція дози не потрібна.
Оксазепам	Депресивний вплив оксазепаму на ЦНС підсилюють наркотичні знеболюючі, препарати загального знеболювання (анестетики), психотропні (нейролептики), антидепресивні та протигістамінні засоби, гіпотензивні препарати. Вживання алкоголю під час лікування підсилює депресивний вплив на ЦНС і може призвести до виникнення парадоксальних реакцій (психомоторне збудження, агресивна поведінка). Підсилює і подовжує дію міорелаксантів, які приймаються разом. Фенобарбітал, фентоїн, карбамазепін впливають на процеси біотрансформації похідних 1,4-бензодіазепіну і спричинюють зміни фармакологічної дії. Антибактеріальні ( еритроміцин), протигрибкові (кетоконазол) та антивірусні засоби, можуть сповільнювати процеси метаболізму похідних 1,4-бензодіазепіну, це збільшує їх концентрацію в крові, внаслідок підсилюється фармакологічна дія. Дисульфірам і циметидин зменшують активність системи монооксигеназ, тому блокуються процеси біотрансформації похідних 1,4-бензодіазепіну та підсилюється їх депресивна дія на ЦНС. Пероральні протизаплідні ЛЗ можуть прискорювати метаболізм і скорочувати біологічний період напіврозпаду оксазепаму.
Оксацилін	Ефективність препарату знижують тетрацикліни та інші бактеріостатичні засоби. Пробенецид підвищує концентрацію препарату в сироватці. З ампіциліном або бензилпеніциліном є раціональним, пригнічуючи активність пеніцилінази, зменшує руйнування ампіциліну і бензилпеніциліну. При такому поєднанні спектр дії стає більш поширеним.
Оксибупрокаїн	Сукцинілхолін та симпатоміметики - препарат підсилює дію; сульфонаміди та бета-блокатори - послаблення дії; розчини флюоресцеїну - несумісність, утворюється осад; нітрат срібла, солі ртуті та лужні речовини - фармацевтична несумісність
Оксиліплатин	Іринотекан — стимулювання розвитку холінергічного с-му; Фторурацил та топотекан — синергічна дія.
Окселадин	Взаємодія не виявлена.
Оксиметазолін	При застосуванні блокаторів МАО і трициклічних антидепресантів можливе підвищення АТ. Сумісне призначення інших судинозвужувальних ЛЗ підвищує ризик розвитку побічних ефектів.
Окситоцин	При введенні окситоцину ч/з 3-4 год після одночасного застосування вазоконстрикторів і на тлі каудальної анестезії можлива тяжка гіпертензія. Анестезія з застосуванням циклопропану може змінити кардіоваскулярний ефект окситоцину - можлива гіпотензія. Застосування з циклопропаном може спричинити синусну брадикардію й AV ритм. Можна розводити в 0,9 % розчині натрію хлориду, 5 % розчині глюкози, розчинах натрію лактату, Саліни. Готовий розчин використати в перші 8 год після приготування.
октреотид	Зменшує всмоктування циклоспорину і сповільнює всмоктування циметидину. У хворих на ЦД, які застосовують інсулін, може знижувати потребу в інсуліні.
Оланзапін	Паління або призначення карбамазепіну підвищували кліренс оланзапіну. Не змінює фармакокінетики теофіліну. При вживанні етанолу разом з оланзапіном можуть траплятися додаткові фармакологічні впливи, підвищена седація. Активоване вугілля знижує пероральну біодоступність оланзапіну. Флуоксамін знижує кліренс оланзапіну, необхідно узгоджувати знижені дози оланзапіну. Одночасне в/м призначення лоразепаму посилює сонливість, при порівнянні з застосуванням кожного засобу окремо. Оланзапін має активність антагоністу альфа-1 адренорецепторів, його обережно призначати пацієнтам, які отримують лікування медикаментами, що можуть знижувати АТ за допомогою механізмів, відмінних від антагоністів альфа-1 адренорецепторів. Оланзапін для ін’єкцій не змішувати в одному шприці з діазепамом ч/з можливу преципітацію при змішуванні. Не використовувати ін’єкційний лоразепам для розчинення оланзапіну для ін’єкцій, ця комбінація призводить до подовження терміну розчинення. Не поєднувати оланзапін для ін’єкцій в шприці з ін’єкційним галоперідолом, результуючий низький рН з часом псує оланзапін.
Олопатадин	Олопатадин не приводить до метаболічної взаємодії з іншими активними речовинами.
Омоконазол	Взаємодія не виявлена.
Ондансетрон	З фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується. Може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.
Орлістат	З орлістатом зменшується всмоктування вітамінів А, D, E, K та бета-каротину. Якщо рекомендовані полівітаміни, їх приймати не менш, ніж ч/з 2 год після прийому орлістату або перед сном. З циклоспорином - зниження плазмових концентрацій циклоспорину, частіше визначення концентрацій циклоспорину в плазмі. З пероральними антикоагулянтами проводити моніторинг параметрів коагуляції. Потенційно можливе зниження клінічної ефективності аміодарону.
Орнідазол	Не інгібує альдегіддегідрогеназу, тому сумісний з алкоголем. Потенціює дію пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду, що потребує відповідної корекції їх дози; подовжує міорелаксуючу дію векуронію броміду.
Орнітин	Взаємодія не виявлена.
Орципреналін	Інші бета-симпатоміметики, холінолітики та метилксантини підсилюють дію орципреналіну, який сам може спричинювати такі побічні ефекти: тривогу, головний біль і запаморочення, прискорене серцебиття, гіпокаліємію. З інгібіторами МАО або трициклічних антидепресантів може підсилити вплив орципреналіну на гладку мускулатуру кровоносних судин.
Отолонію бромід	Взаємодія не виявлена.
Паклітаксел	Премедикація циметидином не впливає на кліренс паклітакселу. Паклітаксел рекомендується вводити до цисплатину, в цьому разі профіль безпеки такий самий, як і при монотерапії паклітакселом. Якщо ж паклітаксел вводиться після цисплатину, спостерігається більш тяжка мієлосупресія, а кліренс паклітакселу знижується приблизно на 20%. Паралельний прийом кетоконазолу можна застосовувати одночасно, без корекції доз. Поліоксильна касторова олія, що входить до складу паклітакселу, може вилуговувати диетилгексилфталат (DEHP) з пластифікованого полівінілхлориду; інтенсивність цього процесу залежить від тривалості дії і концентрації касторової олії; тому при розведенні, зберіганні і введенні препарату користуватись обладнанням, що не містить полівінілхлориду.
Панавір	Взаємодія не виявлена.
Пантокрин	Не призначати пантокрин з препаратами кальцію, ЛЗ, що підвищують згортання крові і стимулюють скорочення гладких м’язів кишечнику.
Папаверин	Спазмолітичну дію папаверину підсилюють барбітурати. Гіпотензивний ефект підсилюється з антигіпертензивними препаратами інших груп, з трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, резерпіном, хінідином. Підсилює ефекти антихолінергічних препаратів. Може знижувати гіпотензивний ефект метилдопи.
Парацетамол	Може заважати отриманню достовірних результатів лабораторних досліджень: при проведенні аналізів на визначення сечової кислоти при застосуванні методу з фосфорновольфрамовою кислотою, та рівня глюкози у крові при застосуванні глюкозо-оксидазо-пероксидазного метода. Посилює ефект непрямих антикоагулянтів та вірогідність ураження печінки гепатотоксичними препаратами. Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Пароксетин	Застосування із серотонінергічними препаратами (включаючи інгібітори МАО, L-триптофан, триптан, трамадол, лінезолід, інші інгібітори зворотного захвату серотоніну, літій та траву звіробою) може призводити до 5-НТ-асоційованого ефекту (серотонінового с-му). Застосовувати з цими препаратами з обережністю та з ретельним контролем клінічного стану пацієнта. Збільшення рівня пімозиду; механізм цієї взаємодії не відомий у зв’язку з вузьким терапевтичним індексом пімозиду та його здатністю подовжувати інтервал QT , сумісне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано. З фосампренавіром/ритонавіром зменшує плазмовий рівень пароксетину. Змінювати дозу протягом подальшого лікування залежно від клінічного ефекту. При щоденному застосуванні пароксетину значно підвищується рівень проциклідину у сироватці крові. У разі появи антихолінергічних ефектів доза проциклідину повинна бути зменшена. Пароксетин може призводити до збільшення в плазмі крові концентрації одночасно введених препаратів: деякі трициклічні антидепресанти ( амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін і дезипрамін), фенотіазинові нейролептики ( перфеназин і тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, протиаритмічні засоби ( пропафенон і флекаїнід) і метопролол.
Пасифлора	Засоби, які пригнічують ЦНС (алкоголь, седативні, снодійні), потенціюють дію препарату
Пегаспарагаза	Зменшення ним вмісту протеїнів сироватки може підвищити токсичність інших ліків, які зв’язуються білками. У процесі пригнічення синтезу білка та реплікації клітин він може впливати на дію таких препаратів: метотрексат, який порушує процеси реплікації ДНК, РНК, протеінів. Може конкурувати у ферментній детоксикації печінкою з іншими препаратами. Порушення коагуляційного балансу, які спостерігаються при застосуванні його, можуть призводити до кровотеч або тромбозів. Необхідна обережність при застосуванні з антикоагулянтами: кумарин, гепарин, дипіридамол, ацетилсаліцилова кислота, або з НПЗЗ.
Пегінтерферон альфа-2b	З обережністю призначати пегінтерферон альфа-2b з медикаментами, особливо з тими, що мають вузькі терапевтичні індекси. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу; обережно застосовувати комбіновану терапію на фоні ВААРТ. Розводити тільки розчинником, що додається. Його не можна змішувати з іншими медичними препаратами.
Пеметрексед	Пеметрексед виводиться переважно нирками в незміненому вигляді; супутнє застосування нефротоксичних препаратів або речовин, які підлягають тубулярній секреції, може призводити до зниження кліренсу пеметрекседу. Призначати ібупрофен разом з пеметрекседом пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45-79 мл/хв) з обережністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня важкості рекомендовано уникати прийому НПЗЗ з коротким періодом напіввиведення протягом 2 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день його застосування та 2 днів після цього. З NSAID, що мають більш тривалі періоди напіввиведення, всі пацієнти, які приймають такі NSAID, повинні перервати їх прийом не менше, ніж за 5 днів до застосування пеметрекседу, в день його застосування та протягом 2 днів після застосування пеметрекседу; при необхідності супутнього призначення NSAID проводити моніторинг токсичності, особливо мієлосупресії та ШКТ токсичності.
Пеніциламін	Підвищує потребу організму у вітаміні В₆. Є антагоністом піридоксину, збільшує виділення пирідоксину із сечею, що може призвести до виникнення анемії чи периферичного невриту. Утворює комплексні сполуки із тяжкими металами, при лікуванні препаратами заліза витримувати інтервал у 2 год між прийомом цих препаратів і пеніциламіну. Не застосовувати разом з ЛЗ, які гальмують функцію кісткового мозку: препарати золота, протималярійні засоби, цитостатики, оксифенілбутазон, фенілбутазон.
Пентоксифілін	Посилює ефект антигіпертензивних та інших судинорозширювальних речовин, може викликати тяжку гіпотензію. З адренергічними та гангліоблокаторами може спостерігатися значне зниження АТ. Застосування адренергічних речовин або ксантинів призводить до стимуляції ЦНС. Вищі дози пентоксифіліну потенціюють ефект інсуліну та пероральних гіпоглікемічних речовин. Пентоксифілін підвищує частоту ускладнень крововиливів у пацієнтів, яких одночасно лікують антикоагулянтами, антитромбоцитарними та тромболітичними речовинами, частіше вимірювати протромбіновий час. Циметидин підвищує концентрацію пентоксифіліну у плазмі, підвищуючи ризик побічних реакцій на нього.
Перекис водню	При контакті з лугами, окислюючими і відновлюючими речовинами активність розчину препарату знижується. Підвищує резорбцію нашкірних ЛЗ.
Периндоприл	Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні засоби, нейролептики, трициклічні антидепресанти потенціюють гіпотензивний ефект його і підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. З калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен) може призвести до гіперкаліємії. Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним прийомом циклоспорину, препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, ЦД. НПЗ, особливо індометацин, протидіють антигіпертензивному ефекту інгібіторів АПФ (периндоприлу). З препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і підвищення ризику його побічної та токсичної дії. Засоби, які пригничують функцію кісткового мозку, разом з інгібіторами АПФ підвищують ризик нейтропенії чи агранулоцитозу. Естрогени: за рахунок затримки рідини в організмі можливо зменшення антигіпертензивної дії препарату. Симпатоміметики: можливо ослаблення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. За умови проведення оперативного втручання повідомити анестезіолога про прийом периндоприлу (посилення кардіодепресивної дії засобів для наркозу).
Перманганат калію	При взаємодії препарату з деякими органічними (танін, цукор, вугілля, спирт, гліцерин, органічні кислоти) або легко окислювальними речовинами (сірка, натрію тіосульфат, натрію нітраїт, залізо відновлене) може статися вибух. При взаємодії з бромідами, йодидами, хлоридами, виділяються вільні галоїди.
Перметрин	Взаємодія не виявлена.
Пілокарпін	Антагоністами пілокарпіну є атропін та інші М-холіноблокуючі засоби. При застосуванні з адреностимуляторами – антагонізм дії (на діаметр зіниці). Тимолол і фенілефрин посилюють зниження ВТ (зменшують продукцію внутрішньоочної рідини). Можливо застосування в комбінації з симпатоміметиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами карбоангідрази. М-холіностимулююча активність знижується трициклічними антидепресантами, похідними фенотіазину, хлорпротиксеном, клозапіном; посилюється – антихолінестеразними ЛЗ. Можливий розвиток брадикардії і зниження АТ під час загальної анестезії із застосуванням фторотану (у хворих, які застосовують пілокарпін в очних краплях).
Пімекролімус	Взаємодія його з ЛЗ, що призначаються систематично, навряд чи відбувається. Впливу на реакцію вакцинації не очікується.
Пінаверій	Взаємодія не виявлена.
Піоглітазон	Кетоконазол інгібує метаболізм піоглітазону у печінці. З пероральними контрацептивами можливе зменшення контрацептивного ефекту останніх.
Піридостигмін	Може посилювати дiю похiдних морфiну i барбiтуратiв (спецiальнi снодiйнi, заспокiйливi, наркотичнi або протиепiлептичнi засоби). Вiдмовитись вiд вживання алкоголю, може вiдмiчатись взаємне пiдсилювання дiї i побiчних ефектiв, особливо у хворих з патологiчною слабкiстю м’язiв (тяжка мiастенiя) може призвести до утруднення дихання.
Поліестрадіолу фосфат	Застосування з препаратами, що індукують мікросомальні ензими печінки (як барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, піримідон, рифампіцин і подібними до них), може спричинити зменшення естрогенної активності. Спостерігається зменшення толерантності до глюкози, ефективність антидіабетичних засобів може зменшуватися. Може зменшувати активність антикоагулянтів та спричиняти зміни властивостей глобуліну, який зв’язує гормони щитовидної залози, можуть спричиняти зростання загального рівня циркулюючих гормонів щитовидної залози, що враховувати при визначенні функції останньої. Можливий токсичний вплив на печінку при застосуванні з пероральними естрогенами.
Піпекуронію бромід	Підсилюють або продовжують дію:інгаляційні анестетики (галотан, метоксифлуран, діетиловий ефір, енфлуран, ізофлуран, циклопропан); анестезуючі засоби для в/в введення (кетамін, фентаніл, пропанідид, барбітурати, етомідат, γ-гідроксимасляна кислота); інші недеполяризуючі міорелаксанти, попереднє застосування сукцинілхоліну; деякі а/б і хіміотерапевтичні препарати (аміноглікозиди, поліпептиди, імідазоли, метронідазол); діуретики, α- і β-блокатори, тіамін, інгібітори МАО, гуанідин, протамін, фенітоїн, антагоністи кальцієвих каналів, солі магнію, лідокаїн для в/в введення. Дію послаблюють: тривале попереднє застосування ГКС, неостигміну, едрофонію, піридостигміну, норадреналіну, азатіоприну, теофіліну, калію хлориду, натрію хлориду, кальцію хлориду. Дію підсилюють або послабляють: попереднє застосування деполяризируючих міорелаксантів (залежно від дози, тривалості застосування та індивідуальної чутливості пацієнта).
Піперазин	З аміназином можуть посилюватись екстрапірамідні розлади.
Піразинамід	Утримуватися від вживання алкогольних напоїв, може посилити шкідливу дію алкоголю. Застосування з ізоніазидом може зменшити концентрацію ізоніазиду в сироватці. Паралельний прийом піразинаміду та етіонаміду збільшує ризик уражень печінки, особливо у діабетиків. Піразинамід знижує метаболізм циклоспорину і зменшує рівень циклоспорину в сироватці. Застосування з фенітоїном може збільшити концентрацію фенітоїну в сироватці і виникають ознаки інтоксикації фенітоїном. Може зменшувати ефективність препаратів, які використовуються для лікування подагри, і які сприяють виведенню сечової кислоти з організму (алопуринол, колхіцин, пробенецид, сульфінпіразон); змінити дозування цих медикаментів. Застосування з алопуринолом може зменшити метаболізм метаболітів піразинаміду.. Зидовудин може значно зменшити рівень піразинаміду в сироватці і збільшити ризик анемії.
Пірантел	Не застосовувати з левамізолом (потенціювання токсичності левамізолу) та з піперазином, який є антагоністом протигельмінтної дії пірантелу.
Пірацетам	З тиреоїдним гормонами (Т₃+Т₄) можливі підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну. Високі дози (9,6 г на добу) пірацетаму підвищують ефективність аценокумаролу у хворих з венозним тромбозом: відмічалось значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, рівня фібриногену, факторів Віллібрана, в’язкості крові і плазми. Можливість зміни фармакодинаміки пірацетаму під дією інших ЛЗ низька, оскільки 90% препарату виводиться в незміненому стані з сечею. Прийом пірацетаму не змінює піку і кривої рівня концентрації протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, вальпроату) у хворих на епілепсію. Одночасний прийом препарату і вживання алкоголю не впливали на рівень концентрації пірацетаму в сироватці, і концентрація алкоголю в сироватці крові не змінювалась.
Пірибедил	Не застосовувати в комбінації з нейролептиками (за винятком клозапіну) ч/з антагонізм між ними. Якщо призначення нейролептиків необхідне для пацієнтів з хворобою Паркінсона, що приймають пірибедил, його дозу треба зменшувати поступово до повної відміни, щоб уникнути погіршення симптомів (раптова відміна допамінергічних засобів підвищує ризик розвитку “злоякісного нейролептичного с-му”). Можливе застосування препарату в комбінації з нейролептиками, які позбавлені екстрапірамідних ефектів.
Піридоксин	Не призначати одночасно з леводопою, оскільки піридоксин послаблює дію останньої. Не змішувати в одному шприці з розчинами вітамінів В₁ і В₁₂. Гормональні контрацептиви, гідралазин, пеніцилламін підвищують потребу в піридоксині. Препарат зменшує нейротоксичну дію ізоніазиду, також усуває побічні ефекти трициклічних антидепресантів, апресину, циклосерину, знижує рівень фенобарбіталу, дифеніну в крові. Ефективний при тривалому застосуванні левоміцетину для попередження офтальмологічних ускладнень. Піридоксин збільшує діурез і посилює дію діуретиків. У хворих з хр. СН препарат потенціює дію серцевих глікозидів.
Піритинол	Піритинол може потенціювати побічні реакції пеніциламіну, препаратів золота, сульфасалазину, левамізолу. Клінічно значущої взаємодії з іншими ЛЗ не встановлено
Піроксикам	При застосуванні препарату з гіпотензивними та діуретичними засобами, літієм, метотрексатом, ацетилсаліциловою кислотою та антидіабетичними засобами їх концентрація в плазмі крові може змінюватися. НПЗЗ у поєднанні з ГКС підвищують ризик виникнення кровотеч ШКТ. Застосування з кумариновими препаратами підвищує ризик кровотеч
Повідон-йод	Застосування з ферментними мазями для лікування ран знижує ефективність обох препаратів. Препарати, що містять ртуть, срібло, перекис водню чи тауролідин можуть взаємодіяти з комплексом повідон-йоду, їх сумісне застосування не рекомендується.
Платифілін	Підсилює седативну і снодійну дію фенобарбіталу та етаміналу натрію, блокує ефекти прозерину, підвищує ефекти Н2-гістамінолітиків, які призначаються внутрішньо, дигоксину і рибофлавіну (уповільнює перистальтику і поліпшує всмоктування). Адреноміметики та нітрати потенціюють підвищення ВТ. М-холіноблокатори, амантадин\|, галоперидол, фенотіазин, інгібітори МАО, трициклічні\| антидепресанти, хінідину сульфат, ізоніазид\|, деякі антигістамінні препарати підвищують ризик розвитку антихолінергічних побічних ефектів. Не застосовувати одночасно з антихолінестеразними\| препаратами. Морфін підсилює пригнічувальну дію на СС систему, інгібітори МАО – позитивний хроно- і батмотропний ефект, серцеві глікозиди – позитивну батмотропну дію, хінідин, новокаїнамід\| – холіноблокуючу дію. При болю, пов’язаному із спазмами гладкої мускулатури, дію препарату підсилюють аналгетики, седативні засоби, транквілізатори; при судинних спазмах – гіпотензивні і седативні засоби.
Поліоксидоній	Добре поєднується у складі комбінованої терапії з а/б, противірусними, антигістамінними препаратами, КС, цитостатиками, протигрибковими препаратами.
Поліплатиллен	Можливості взаємодії поліплатиллену з іншими препаратами докладно не дослiджyвались. У комплексній терапії поліплатиллен можна застосовувати після методів і засобів, які виявляють мiєлодепресивну та iмyнодепресивну дію. Всі необxідні методи iмyнотерапiї використовувати після проведення повного курсу лікування.
Празіквантел	Препарати, які підвищують активність метаболізуючих ферментів печінки : засобів лікування епілепсії та дексаметазону, можуть знизити рівень празиквантелу в плазмі крові. Приймання препаратів, які знижують активність метаболізуючих ферментів печінки : циметидину, може підвищити рівень празиквантелу в плазмі крові. Супутнє приймання хлорахіну може призвести до зниження концентрації празиквантелу в плазмі крові.
Празозин	Не призначати разом з НПЗЗ, які можуть завадити прояву антигіпертензивного ефекту; з естрогенами (затримка рідини, яку спричиняють естрогени, сприяє підвищенню АТ); з іншими препаратами, що знижують АТ, за винятком призначення у складі комбінованої терапії антигіпертензивними або діуретичними засобами; із симпатоміметичними засобами (препаратами, що містять допамін, ефедрин, фенілефрин) оскільки празозин протидіє звуженню периферійних судин внаслідок дії високих доз дофаміну; послаблює пресорний ефект ефедрину та скорочує дію фенілефрину; блокує a-адренергічний ефект адреналіну, що може призвести до тяжкої гіпертензії і тахікардії.
Праміпексол	Циметидин, може взаємодіяти з праміпексолом, результатом є зменшення кліренсу одного або обох препаратів. У разі супутнього лікування такими ЛЗ (з амантадином включно) звертати увагу на ознаки допамінової надстимуляції. Під час збільшення дози його рекомендується зменшення дози леводопи, а дози інших протипаркінсонічних засобів залишають незмінними. Можливі адитивні впливи седативних препаратів, алкоголю у комбінації з праміпексолом, призводить до збільшення рівнів праміпексолу у плазмі
Прамірацетам	Взаємодія не виявлена.
Прегабалін	Посилює погіршання пізнавальної і основних рухових функцій, що була спричинена оксикодоном. Може посилювати ефекти етанолу і лоразепаму
Преноксдіазин	Не існує даних про взаємодію з іншими ЛЗ
Прифінія бромід	Холінолітична дія препарату може потенціюватися при використанні антигістамінних засобів, трициклічних антидепресантів, нейролептиків групи похідних фенотіазину, дизопіраміду.
Природні фосфоліпіди	Потенціює дію а/б за рахунок поліпшення аерації респіраторних відділів легенів.
Прогестерон	Не повинен вводитись одночасно з іншими інтравагінальними засобами
Прокаїн	При в/в введенні прокаїн підсилює пригнічуючу дію на ЦНС засобів для загальної анестезії, снодійних, седативних препаратів, наркотичних аналгетиків і транквілізаторів. Пролонгує нервово-м'язову блокаду, спричинену суксаметонієм (обидва препарати гідролізуються холінестеразою плазми). Застосування з інгібіторами МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегилін) підвищує ризик розвитку гіпотензії. Токсичність прокаїну підвищують антихолінестеразні препарати . Метаболіт прокаїну (параамінобензойна кислота) є конкурентним антагоністом сульфаніламідних препаратів і може послабити їх протимікробну дію. При обробці місця ін'єкції місцевого анестетика дезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болючості і набряку.
Прокаїнамід	Не застосовують із сульфаніламідами і лідокаїном (внаслідок сумації побічних неврологічних ефектів). Небажано застосовувати із серцевими глікозидами ч/з можливість різкого пригнічення передсердно-шлуночкової провідності. Не застосовувати в сполученні з хінідином внаслідок їх синергічної кардіодепресивної дії. Підсилює ефекти гіпотензивних, холіноблокуючих і цитостатичних засобів, міорелаксантів, побічну дію бретилію тозилату. Знижує активність антиміастенічних засобів. Циметидин подовжує його період напіввиведення. При комбінованій терапії з антиаритмічними засобами III класу ризик розвитку аритмогенного ефекту зростає.
Прокарбазин	Підсилює ефект симпатоміметиків; барбітурати, антидепресанти і нейролептики — підсилення ефекту; алкоголь — несумісність.
Проксіметакаїн	Специфічна фармакодинамічна взаємодія з іншими ЛЗ не описана. Оскільки відсутні дослідження щодо сумісності, не змішувати цей препарат з іншими ЛЗ.
Проместрієн	Може інактивувати дію будь-яких сперміцидних засобів.
Пропафенон	З препаратами, які впливають на ЧСС, внутрішньосерцеву провідність або пригнічують скоротливість міокарда ( антиаритмічні препарати III класу, недигідропіридинові антагоністи кальцію, бета-блокатори), можливо взаємне підсилення дії. Можливо підвищення рівнів пропранололу, метапрололу, дезипраміну, циклоспорину та дигоксину в плазмі крові при одночасному застосуванні пропафенону. Активність пропафенону збільшується при одночасному прийомі з циметидином, хінідином або кетоконазолом. Активність пропафенону гідрохлориду може підсилюватися при застосуванні з трициклічними антидепресантами та місцевими анестетиками ( під час імплантації водія ритму, хірургічних або стоматологічних втручаннях). Застосування з фенобарбіталом або рифампіцином може призвести до зниження антиаритмічної ефективності пропафенону. Пропафенон підвищує активність пероральних антикоагулянтів ( варфарину).
Пропофол	Добре поєднується зі спинномозковою та епідуральною анестезією; з ЛЗ, які використовуються для премедикації; з міорелаксантами, інгаляційними анестетиками і аналгетиками. Фармакологічної несумісності не відзначалося. Менші дози пропофолу можуть бути потрібними у тих випадках, коли загальна анестезія використовується як доповнення до методів регіональної анестезії.
Пропранолол	Гіпотензивні засоби (особливо ніфедипін), симпатолітики, гідралазин, нітрати (нітрогліцерин), інгібітори МАО, анестезуючі засоби підвищують, а НПЗЗ, ГКС, естрогени, кокаїн знижують гіпотензивну дію пропранололу. З клонідином, резерпіном, метилдопою – можливий розвиток надмірної гіпотензії та брадикардії. Індуктори мікросомального окислення (рифампіцин, барбітурати), антациди та гепарин знижують, а фенотіазини і циметидин підвищують концентрацію пропранололу в плазмі крові. При застосуванні з йодвмісними рентгеноконтрастними речовинами (в/в) зростає ризик розвитку анафілактичних реакцій; з негідрованими алкалоїдами споринні – ризик розвитку порушень периферичного кровообігу; з верапамілом, дилтіаземом – ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, СН і зупинки серця, з гіпоглікемічними засобами – підсилюється гіпоглікемічний ефект та маскуються його симптоми ( тахікардія). З норепінефрином можливе різке підвищення АТ. Подовжує антикоагулянтний ефект кумаринів, гальмує виведення лідокаїну, пролонгує дію недеполяризуючих міорелаксантів, сповільнює метаболізм теофіліну, підвищуючи його концентрацію в крові. При використанні алергенів для імунотерапії або екстрактів алергенів для шкірних проб на фоні лікування пропранололом зростає ризик виникнення тяжких системних АР.
Протамін	Нейтралізує гепарин з формуванням комплексу; не змішувати з іншими фармацевтичними препаратами, особливо а/б чи рентгеноконтрастними речовинами, це може спричинити реакцію преципітації.
Протіонамід	При проведенні комбінованої терапії туберкульозу враховувати адитивний гепатотоксичний ефект окремих препаратів, особливо комбінації протіонаміду з ізоніазидом, рифампіцином і піразинамідом. Такий же вплив на ЦНС при застосуванні ізоніазиду з циклосерином. Застосування препарату з вживанням алкоголю призводить до пригнічення нервової системи. Враховуючи можливий гіпоглікемічний ефект протіонаміду, коригування (зниження) дози інсуліну, пероральних протидіабетичних засобів.
Ралоксифен	Помірне зменшення протромбінового часу з варфарином, при призначенні з ним або іншими похідними кумарину - моніторинг протромбінового часу. Не призначати ралоксифен разом з холестираміном, аніонообмінною смолою, яка значно знижує абсорбцію та внутрішньопечінкову циркуляцію ралоксифену. Такі зміни часто спостерігаються в аналітичних концентраціях при терапії ралоксифеном: збільшення фракції HDL-2-холестерину та аполіпопротеїну A₁ в плазмі, зниження загального холестерину плазми, LDL-холестерину, фібриногену, аполіпопротеїну В та ліпопротеїну (а). Ралоксифен помірно підвищує концентрації гормонзв’язуючих глобулінів, включаючи глобулін, який зв’язує статеві стероїди, тироксинзв’язуючий глобулін і кортикостероїдзв’язуючий глобулін з відповідним підвищенням загальної розрахункової концентрації гормонів.
Раміприл	Спільне застосування антигіпертензивних, сечогінних препаратів, опіоїдних аналгетиків, засобів для анестезії, трициклічних антидепресантів й антипсихотичних засобів може призводити до посилення антигіпертензивної дії препарату. При застосування НПЗЗ (ацетилсаліцилової кислоти, індометацину), естрогенів, симпатоміметиків або солі можливо зниження антигіпертензивної дії препарату. З препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками ( з амілоридом, спіронолактоном, триамтереном) може підвищувати вміст калію в крові. З препаратами літію не рекомендовано, їх одночасне застосування може призвести до підвищення ризику токсичності препаратів літію. З протидіабетичними ЛЗ (пероральними гіпоглікемічними засобами, інсуліном) може призводити до підвищення цукрознижуючого ефекту з ризиком виникнення гіпоглікемії; це явище спостерігається найчастіше протягом перших тижнів комбінованого лікування у пацієнтів з нирковою недостатністю. З алопуринолом, цитостатичними препаратами, імунодепресантами, КС, прокаїнамідом зростає ризик виникнення лейкопенії. Раміприл може потенціювати ефект алкоголю.
Ранітидин	Збільшує площу під фармакокінетичною кривою (AUC) і концентрацію метопрололу в сироватці крові. Подовжує період напіввиведення (T_1/2) метопрололу. Зменшує всмоктування ітраконазолу і кетоконазолу. Пригнічує метаболізм у печінці феназону, амінофеназону, діазепаму, гексобарбіталу, пропранололу, метопрололу, ніфедипіну, варфарину, лідокаїну, фенітоїну, теофіліну, амінофіліну, непрямих антикоагулянтів, гліпізиду, буформіну, метронідазолу. При сумісному застосуванні підвищує концентрацію прокаїнаміду. Антациди, сукральфат сповільнюють абсорбцію ранітидину (при застосуванні перерва між прийманням антацидів і ранітидину повинна бути не менше 1–2 год). ЛЗ, що пригнічують кістковий мозок, збільшують ризик нейтропенії.
Раунатин	Можна застосовувати одночасно з β-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, антагоністами кальцію, α-адреноблокаторами та блокаторами ангіотензинових рецепторів. З обережністю призначають з хінідином, октадином, серцевими глікозидами. Гіпотензивний ефект його підсилюється при комбінації з діуретиками. Потенціює пригнічуючу дію на ЦНС барбітуратів та алкоголю.
Репаглінід	Препарати,які можуть посилювати або пролонгувати гіпоглікемічний ефект репаглініду: гемфіброзил, кларитроміцин, ітраконазол, кетоконазол, інші протидіабетичні засоби, інгібітори МАО, неселективні бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, саліцилати, НПЗЗ, октреотид, алкоголь і анаболічні стероїди. Прийом кетоконазолу збільшує значення площі під кривою „AUC”репаглініду і значення його максимальної концентрації в крові . Спільне з репаглінідом застосування ітраконазолу - значення площі під кривою „AUCрепаглініду” збільшилися. З кларитроміцином значення площі під кривою „AUC”репаглініду збільшилися і максимальна концентрація –теж. b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії. Рифампіцин зменшує значення площі під кривою „AUC”репаглініду. Такі препарати можуть послаблювати гіпоглікемічний ефект репаглініду: пероральні контрацептиви, тіазиди, КС, даназол, тиреоїдні гормони і симпатоміметики
Рибофлавін	Трициклічні атидепресанти та препарати з групи фенотіазину підвищують потребу у вітаміні В₂. Пробенецид та алкоголь зменшують всмоктування Вітамін В₂ з травного тракту. Препарат викликає флуоресценцію та може утруднювати визначення катехолових амінів флюорометричним методом, ускладнює визначення уробіліногену за допомогою реактиву Ерліха.
Рилузол	Інгібітори цитохрома Р 450 (кофеїн, диклофенак, діазепам, ніцерголін, кломапромід, іміпрамін, флувоксамін, фенацетин, теофіллін, амітриптилін, хінолони) потенційно можуть зменшити швидкість елімінації рилузолу. Індуктори Р 450 (паління цигарок, рифампіцин, омепразол) можуть підвищити швидкість елімінації рилузолу.
Римантадин	Парацетамол та ацетилсаліцилова кислота зменшують ефективність ремантадину. Даних про одночасне вживання з алкоголем немає, проте утримуватись від приймання алкоголю, оскільки можуть виникнути непередбачені реакції з боку ЦНС.
Рисперидон	Не змішувати або розводити іншими ліками або розчинами крім спеціального розчинника в упаковці. Підвищує пригнічення впливу на ЦНС опіоїдних аналгетиків, снодійних, анксиолітиків, трицициклічних антидепресантів, засобів для загальної анастезії, алкоголю. Може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. З карбамазепіном зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисполепту в плазмі крові; при відміні карбамазепіну дозу рисполепту переглянути і, при необхідності, знизити. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти, флуоксетин деякі b-блокатори можуть підвищувати концентрацію його в плазмі, але не концентрацію антипсихотичних фракцій.
Рифабутин	Хоча рифабутин та рифампіцин мають подібну структуру, їх фізико-хімічні властивості ( іонізація чи коефіцієнт розподілу) вказують на досить відмінні біорозподіл та вплив на ферменти сімейства цитохрому Р450. Ензим-індукуючі властивості рифабутину є менш вираженими (у 2 - 3 рази), ніж властивості рифампіцину. Однак клінічні прояви взаємодії цих препаратів виражені незначно, що зумовлено їх сумісною дією. У присутності ритонавіру збільшується ризик виникнення побічних ефектів, у тому числі увеїту. Доза повинна бути зменшена з кларитроміцином
Рифаміцин	Взаємодія не виявлена.
Рифапентин	З індинавіром призначають з особливою обережністю або зовсім не призначають. З рифапентином не приймати пероральні або інші гормональні протизаплідні засоби. Хворим, які приймають антацидні препарати, рекомендовано приймати рифапентин за 1 год чи ч/з 2 год після їх прийому.
Рицинова олія	Не астосовувати олію одночасно з екстрактом папороті чоловічої.
Рибавірин	Антагонізм із зидовудином: пригнічує фосфорилювання зидовудину до його активної форми трифосфату.
Розіглітазон	З гемфіброзилом збільшує концентрацію розиглітазону у плазмі крові. Рифампіцин зменшує концентрацію розиглітазону у плазмі крові
Рокуронію бромід	Посилення ефекту рокуронію:- галогенізовані леткі анестетики підсилюють нервово-м’язову блокаду, спричинену ним, ефект стає помітним при введенні підтримуючих доз; відновлення нервово-м’язової провідності за допомогою інгібіторів ацетилхолінестрази може пригнічуватися;- тривале супутнє застосування з КС може призвести до збільшення тривалості нервно-м’язової блокади або до міопатії;- препарати інших груп: а/б (аміноглікозиди, лінкозаміди і поліпептидні а/б, а/б ряду ациламіно-пеніциліну); діуретики, хінідин і його ізомер хінін, солі магнію, блокатори кальцієвих каналів, солі літію, місцеві анестетики (лідокаїн в/в, бупівакаїн епідурально) і гостре введення фенітоїну або β-адреноблокаторів. Знижують його ефект: попереднє тривале введення фенітоїну, карбамазепіну; інгібітори протеаз (габексат, улінастатін). Введення інших недеполяризуючих може спричиняти ослаблення або посилення нервово-м’язового блоку, залежно від черговості введення і від застосованого міорелаксанту; сукцинілхолін, який вводять після його, може підсилювати або ослабляти нервово-м’язовий блок, спричинений препаратом. Може каталізувати дію лідокаїну.
Рофекоксиб	Підвищує концентрацію метотрексату в плазмі крові. Знижує ефективність гіпотензивної терапії інгібіторами АПФ. При застосуванні з антикоагулянтами можливо підвищення протромбінового часу. Рифампіцин, рифаміцин знижують концентрацію рофекоксибу у плазмі крові. Не рекомендується з гемостатиками, препаратами, які підвищують АТ. Підвищення АТ з препаратами та харчовими продуктами, які містять кофеїн
Сальбутамол	Не призначатися разом з такими неселективними бета-адреноблокаторами, як пропранолол.
Сальметерол	Уникати одночасного призначення як неселективних, так і селективних бета-блокаторів для лікування оборотного бронхообструктивного с-му, за винятком випадків крайньої необхідності.
Сахароміцети буларді	Не приймати одночасно з антигрибковими засобами при їх пероральному або комплексному застосуванні.
Севеламер	Бiодоступнiсть ципрофлоксацина знижує; не приймати одночасно. Контролювати рівні мiкофенолату мофетилу i циклоспорину протягом їх комбінації та після їх відміни. При призначенні будь-яких ЛЗ, коли зниження бiодоступнiстi може впливати на безпечність або ефективність, це потрібно здійснювати за 1 год перед чи 3 год після прийому севеламеру, або розглянути питання про моніторинг цих рівнів у крові.
Секнідазол	Може підвищувати антикоагулянтну дію похідних кумарину, підвищуючи ризик кровотечі. Не вживати з дисульфірамом, щоб запобігти деліріозним нападам та запамороченням.
Селегілін	Враховувати можливість гіпертензивної реакції внаслідок взаємодії з непрямими симпатоміметичними препаратами. З неселективними інгібіторами МАО може викликати тяжку гіпертензію. З моклобемідом потенціює гіпертензивний ефект тираміноподібних речовин ( харчових продуктів, що містять тирамін,), одночасно застосовувати ці ЛЗ не рекомендується. Уникати застосування селегіліну у комбінації з петидином. Трамадол може взаємодіяти з селегіліном. Дотримуватися обережності при застосуванні з допаміном. Побічні реакції можуть бути у пацієнтів, які отримували селегілін та флуоксетин: атаксія, тремор, гіпертермія аж до делірію та коми; виникнення подібних реакцій із сертраліном, пароксетином, венлафаксином або флувоксаміном; уникати комбінації селегіліну з вищезазначеними ЛЗ. Флуоксетин має тривалий період напіввиведення, між відміною його та початком терапії селегіліном має минути не менше ніж п’ять тижнів. Селегілін має короткий період напіввиведення, між відміною селегіліну та початком прийому флуоксетину достатньо двотижневого інтервалу. З циталопрамом: дотримуватися обережності. Можуть бути тяжкі симптоми з боку ЦНС з трициклічними антидепресантами: гіпер- та гіпотензія, запаморочення, тремор та судоми, зміни поведінки та психічного стану, призначати препарати пацієнтам, які застосовують селегілін, з обережністю. Дотримуватися обережності з комбінованими пероральними протизаплідними засобами (гестаген/етинілестрадіол або левоноргестрел/ етинілестрадіол), вони можуть підвищити біодоступність селегіліну.
Сертаконазол	Взаємодія не виявлена.
Сертиндол	Ризик подовження QT-інтервалу, пов’язаний з лікуванням сертиндолом, може загостритися із призначенням інших ліків зі здатністю подовжувати інтервал QT ( хінідіном). З флуоксетином або пароксетином концентрація сертиндолу у плазмі підвищується, може бути нижча підтримуюча доза його, ЕКГ-моніторинг перед та після збільшення дози цих препаратів. Підвищення концентрації сертиндолу в плазмі при застосуванні а/б-макролідів ( еритроміцин) та антагоністів кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл), сумісне призначення їх протипоказано. Протипоказаний пацієнтам, які отримують засоби, що подовжують інтервал QТ: антиаритмічні засоби Іа та ІІІ класу ( хінідин, аміодарон, соталол, дофетілід); деякі антипсихотики ( тіоридазин); деякі антигістаміни ( терфенадин, астемізол); деякі хінолонові а/б ( гатифлоксацин, моксифлоксацин); інші засоби, відомі здатністю значно підвищувати інтервал QТ (цисаприд, літій) також протипоказані. Протипоказане сумісне призначення сертиндолу з препаратами: “азольні” протигрибкові засоби системної дії ( кетоконазол, ітраконазол); деякі а/б-макроліди ( еритроміцин, кларитроміцин); інгібітори HIV-протеази (індинавір); інші засоби: циметидин протипоказаний.
Сертралін	Протипоказане застосування з інгібіторами МАО. Підвищена концентрація пімозиду сумісного застосування й сертраліну; ч/з вузькі рамки терапевтичного індексу пімозиду, сумісно протипоказано. З препаратами літію може впливати на серотонінергічну нейромедіацію, потрібно забезпечити відповідний контроль. Проведення моніторингу концентрацій фенітоїну в плазмі протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідною корекцією дози фенітоїну, застосування фенітоїну може спричинити зниження концентрації сертраліну в плазмі крові. Ррозвиток гіперрефлексії, дискоординації, марення, тривожності та ажитації при сумісному застосуванні з суматриптаном. Якщо сумісне лікування з суматриптаном необхідне в клінічному плані, забезпечити відповідний контроль. Зв’язується з білками плазми, враховувати можливість взаємодії з іншими ЛЗ, які також зв’язуються з білками плазми. З варфарином підвищення протромбінового часу; постійно контролювати показники протромбінового часу на початку або вкінці лікування сертраліном. З діазепамом або толбутамідом зміни деяких фармакокінетичних параметрів. З циметидином - зниження кліренсу сертраліну. Довготривалий прийом сертраліну призводить до мінімального підвищення рівноважних концентрацій дезипраміну в плазмі.
Сибутрамін	Дотримуватися обережності при застосуванні з ЛЗ: кетоконазол, еритроміцин, тролеандоміцин та циклоспорин; прийом з кетоконазолом або еритроміцином призводить до підвищення концентрацій метаболітів сибутраміну в плазмі. Рифампіцин, макроліди, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та дексаметазон можуть прискорювати метаболізм сибутраміну. Серотоніновий с-м може розвинутися при застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗС) з деякими препаратами для лікування мігрені (суматриптан, дигідроерготамін) або з деякими опіоідами (пентазоцин, пефідин, фентаніл, декстрометорфан), у разі застосування двох інгібіторів зворотного захоплення серотоніну одночасно. Блокує зворотне захоплення серотоніну, його не призначати з препаратами подібної дії, з препаратами, що підвищують рівень серотоніну в плазмі. Медикаментозна взаємодія із засобами, що підвищують АТ та ЧСС, вивчена недостатньо: Препарати, що застосовуються при кашлю, застудних захворюваннях, протиалергічні препарати, протинабрякові засоби ( ефедрин, псевдофедрин, ксилометазолін), в разі одночасного призначення дотримуватися обережності. Інгібітори МАО можна приймати не раніше ніж ч/з 2 тижні після припинення прийому сибутраміну.
Сигетин	Фолієва кислота та препарати щитовидної залози підвищують ефективність застосування препарату. Підсилює дію діуретичних, антиаритмічних, гіпотензивних препаратів, антикоагулянтів; послаблює ефект дії препаратів чоловічих статевих гормонів.
Силімарин	Взаємодія не виявлена.
Сильденафіл	З ритонавіром не рекомендується. Зменшення кліренсу сильденафілу при одночасному вживанні з кетоконазолом, еритроміцином, циметидином. Циметидин спричинював збільшення концентрації сильденафілу в плазмі. З еритроміцином системна доза сильденафілу (AUC) збільшувалася Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру призводить до збільшення Сmax, AUC сильденафілу. Не впливає на фармакокінетику саквінавіру; кетоконазол та ітраконазол, можуть виявляти більш вираженні ефекти. З ритонавіром, призводить до збільшення (в 4 рази) максимальної концентрації Cmax сильденафілу і збільшенню (у 11 разів) AUC сильденафілу у плазмі крові. Ч/з 24 год концентрації сильденафілу в плазмі були високі. Грейпфрутовий сік впливає на метаболізм у стінці кишечнику та може призвести до невеликого підвищення рівня сильденафілу в плазмі. Одночасне призначення сильденафілу та ритонавіру не рекомендується. Підсилює антиагрегантні властивості нітропрусиду натрію. Інформація відносно безпеки використання препарату пацієнтами із захворюваннями, що супроводжуються кровотечею, з активними виразками органів травлення, відсутня, призначення сильденафілу таким хворим можливо лише після ретельної оцінки ризику та користі. Не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою. Підсилює гіпотензивний ефект нітратів; в поєднанні з нітратами або донорами оксиду азоту в будь-яких формах протипоказано. З α-блокаторами може спричинювати симптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.
Симетикон	Взаємодія не виявлена.
Соліфенацин	Прийом інших ЛЗ з антихолінергічними властивостями може мати виразніші терапевтичні, також небажані ефекти. Після припинення приймання його до прийому наступних ЛЗ антихолінергічної терапії повинен бути витриманий приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект його може бути знижений при прийманні агоністів холінергічних рецепторів. Може знижувати ефект ЛЗ, які стимулюють перистальтику ШКТ: метоклопрамід і цизаприд. З кетоконазолом, ритонавіром , нелінавіром, ітраконазолом- дозу його обмежити до 5 мг. Фармакокінетичні взаємодії можливі з : верапамілом, дилтіаземом, рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном.
Солкосерил	Не змішують в одному фл. або шприці з розчинами інших ЛЗ; сумісний з ізотонічним розчином натрію, розчинами 5% глюкози та фруктози.
Соматропін	Може підвищувати кліренс сполук:статеві гормони, КС, протисудомні засоби, циклоспорин.
Соталол	З антагоністами кальцію:типу верапамілу або дилтіазему, іншими антиаритмічними препаратами (дизопірамід), з ß-блокаторами, антагоністами іонів кальцію (ніфедипіну) може призводити до значного зниження скоротливості міокарда, падіння АТ, ЧСС, порушення функції автоматизму і провідності. Протипоказано одночасне в/в введення їх, за винятком особливих випадків інтенсивної терапії. З антиаритмічними препаратами I класу (хінідиноподібними субстанціями), або антиаритмічними препаратами III класу, може спричиняти подовження інтервалу QT із підвищенням ризику виникнення шлуночкової аритмії. З препаратами, що спричиняють подовження інтервалу QT на ЕКГ: трициклічні і тетрациклічні антидепресанти (іміпрамін, мапротилін), антигістамінні препарати (астемізол, терфенадин), хінолонові а/б ( спарфлоксацин), макролідні а/б (еритроміцин), пробукол, галоперидол і гелофантрин, призводить до збільшення ризику виникнення проаритмогенних ефектів. З норепінефрином ефективність обох препаратів може змінюватись. Застосування бета-блокаторів з інгібіторами МАО не рекомендовано, можливість неконтрольованої гіпертензії після припинення приймання інгібіторів МАО. З агоністами ß₂-рецепторами: сальбутамол, тербуталін та ізопреналін, може виникнути необхідність збільшення дози агоніста ß₂-рецепторів. З трициклічними антидепресантами, барбітуратами, фенотіазинами, наркотичними засобами, антигіпертензивними препаратами, діуретиками та вазодилятаторами, може призвести до різкого падіння АТ. З алергенами, які застосовують для лікування/діагностики можуть спровокувати тяжкі системні АР. Негативні хронотропні та дромотропні ефекти його можуть посилюватись при призначенні резерпіну, клонідину, альфа-метилдофи, гуанфацину, серцевих глікозидів; при відміні комбінованої терапії з клонідином, приймання останнього припиняють ч/з кілька днів після відміни соталолу. Нейром’язова блокада, спричинена тубокурарином, може посилюватись за рахунок блокади ß- адренорецепторів. Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів підвищують ризик пригнічення функції серця. З інсуліном або пероральними гіпоглікемічними засобами, особливо під час фізичного навантаження, може індукувати гіпоглікемію та маскувати її симптоми. Ризик виникнення аритмії ч/з гіпокаліємію зростає при введенні діуретиків (фуросеміду, гідрохлортіазиду) або інших ЛЗ, приймання яких спричиняє втрату калію або магнію. З ксантинами (амінофілін, теофілін) можливе взаємне ослаблення дії препаратів.
Спектиноміцин	Посилює фармакологічний ефект та токсичність препаратів літію шляхом зниження його кліренсу.
Спіраприл	При застосуваннi з: -гiпотензивними медикаментами: пiдсилення гiпотензивної дiї спіраприлу, особливо дiуретиками; знеболюючими та НПЗЗ ( ацетилсалiцилова кислота, iндометацин): можливе послаблення гiпотензивної дiї його; калiєм, дiуретиками, що затримують калiй (спіронолактон, амiлорiд, триамтерен), з iншими ЛЗ, якi самi можуть пiдвищувати концентрацiю калiю в сироватцi кровi ( гепарин): значне пiдвищення концентрацiї калiю в сироватцi кровi; лiтiєм: пiдвищення концентрацiї лiтiю в сироватцi крові (систематично перевiряти рiвень лiтiю в сироватцi кровi!); снодiйними, наркотичними засобами: значне падiння АТ (лiкаря-анестезiолога повiдомити про паралельне лiкування спіраприлом!); алопуринолом, прокаїнамiдом, лiками, якi пригнiчують захиснi реакцiї органiзму (цитостатичнi, iмунодепресивнi засоби, СКС): зниження кiлькостi лейкоцитiв у периферичнiй кровi; iнсулiном, пероральними протидiабетичними засобами (бiгуанiди, препарати, що мiстять сульфонiлсечовину, акарбоза): значне зниження вмiсту глюкози в кровi (гiпоглiкемiя); естрогени, симпатоміметики можуть зменшувати ефективність його.
Спіронолактон	При застосуванні з: саліцилатами зменшення діуретичного ефекту; – іншими діуретиками - збільшення діурезу; препаратами калію; – калійзберігаючими діуретиками –ризик виникнення гіперкаліємії; – антигіпертензивними засобами - посилення гіпотензивного ефекту; – НПЗ - збільшується ризик виникнення ацидозу; – інгібіторами АПФ – збільшується ризик виникнення гіперкаліємії; – амонію хлоридом – збільшується ризик виникнення ацидозу; – флудрокортизоном парадоксальне збільшення канальцевої секреції калію; – збільшується час напіввиведення дигоксину, може посилюватися можливість інтоксикації дигоксином; –зменшується ефект мітотану; –з антикоагулянтами непрямої дії – (похідними кумарину) зменшується їх ефективність; – триптореліном, бузереліном, гонадореліном збільшується їх ефект.
Ставудин	Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, не рекомендується приймати їх одночасно.
Статини	Одночасне засосування з циклоспоринами, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресантами, нікотиновою кислотою підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу; ітраконазол, кетоконазол підвищують ризик міопатії лов астатину,симвастатину, аторвастатину; інгібітори ВІЛ-протеази ( ритонавір або саквінавір), нефазодон - можуть підвищувати ризик міопатії аторвастатину,лов астатину. Ризик міопатії підвищується при застосуванні з ліпідознижуючими препаратами: гемфіброзилом та іншими фібратами. З антикоагулянтами, що є похідними кумарину, збільшення протромбінового часу. З пероральними контрацептивами аторвастатин, розувастатин які містять норетиндрон і етанілестрадіол - збільшують AUC цих препаратів, збільшення концентрації у плазмі враховувати при призначенні дози контрацептивів. З рифампіцином (рифампін), призводить до зниження біодоступності флувастатину майже на 50%; може знадобитися корекція дозування флувастатину. При застосуванні правастатину флувастину з холестираміном, колестиполом , статин приймати за год чи більше до або принаймні ч/з 4 год після прийому зазначених препаратів з антацидами, що містять алюмінію або магнію гідроксид, зниження плазмової концентрації розувастатину. Ризик розвитку міопатії збільшується внаслідок прийому з симвастином аміодарону чи верапамілу, однак інші блокатори кальцієвих каналів не чинять такої дії. Гіполіпопротеїновий ефект аторвастатину більш виражений з холестиполом ніж при застосуванні одного з цих препаратів
Стрептокіназа	Одночасне і попереднє лікування антикоагулянтами або речовинами, які діють на формування чи функцію тромбоцитів ( інгібіторами агрегації тромбоцитів, декстранами) може підвищувати небезпеку кровотечі. До початку тривалого системного лізису стрептокіназою дати можливість зменшитись ефектам препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів. Сприятлива взаємодія з ацетилсаліциловою кислотою при лікуванні г. ІМ
Стронцію ранелат	З ЛЗ, що містять кальцій, може знизити біодоступність стронцію ранелату; між прийомом препарату та вищезазначених ЛЗ дотримуватись інтервалу не менше 2 год. Застосування антацидних засобів ч/з 2 год після прийому стронцію ранелату практично не впливає на всмоктування стронцію ранелату. тому антацидні засоби, що містять алюмінію та магнію гідроксид рекомендовано приймати щонайменше ч/з дві год після прийому препарату. Двовалентні катіони стронцію ранелату можуть утворювати в ШКТ комплекси із тетрацикліном для перорального застування й антибактеріальними препаратами з групи хінолонів для перорального застосування та зменшувати їх абсорбцію, одночасне застосування їх не рекомендується.
Строфантин	Антагоністи кальцію (особливо верапаміл), хінідин, еритроміцин, тетрациклін, аміодарон уповільнюють виведення і підвищують концентрацію в плазмі (за необхідності сумісного застосування дозу строфантину знижують у 2 рази). Симпатоміметики, солі кальцію, метилксантин (теофілін та ін.), антиаритмічні засоби підвищують ризик порушень ритму. На фоні застосування магнію сульфату підвищується можливість зниження провідності та AVблокади серця. Діуретики, ГК, інозин підвищують ризик розвитку глікозидної інтоксикації.
Сукральфат	Можна призначати антациди, проте їх приймати, за півгодини до прийому сукральфату або ч/з півтори год після. Ліки, що містять алюміній (деякі антациди), можуть спричинити накопичення алюмінію в організмі пацієнта із зменшеною здатністю виводити алюміній. Може зменшити засвоєння деяких ліків: тетрациклін, циметидин, ранітидин, фторохінолони, дигоксин, теофілін подовженого виділення, варфарин, кетоконазол, L-тироксин, хінідин і фенітоїн; їх ліки треба приймати, як мінімум, за 2 год до прийому сукральфату. Може зв’язуватись з деякими білками, що містяться в їжі та інших ЛЗ, пацієнтам, яких годують ч/p шлунковий зонд, давати сукральфат окремо від їжі та інших ліків.
Суксаметоній	У лужному середовищі (наприклад при змішуванні з барбітуратами в одному шприці) гідролізується.
Сульпірид	Алкоголь може потенціювати седативну дію нейролептичних препаратів. Леводопа виявляє антагоністичну дію відносно нейролептичних препаратів, і навпаки. Хворим з екстрапірамідними симптомами, пов’язаними із застосуванням нейролептичних препаратів, не треба призначати леводопу (яка діє антагоністично по відношенню до нейролептиків). Якщо нейролептичний препарат потрібен хворому, який приймає леводопу у зв’язку з хворобою Паркінсона, вибрати препарат з малими екстрапірамідними ефектами: хлорпромазин або левомепромазин. Антигіпертензивні препарати: посилення гіпотензивної дії та збільшення можливості постуральної гіпотензії (адитивна дія). З іншими депресантами ЦНС, як похідні морфіну (аналгетики та протикашльові), більшість антагоністів гістамінових Н₁-рецепторів, барбітурати, бензодіазепіни, транквілізатор небензодіазепінової структури, клонідин і споріднені з ним сполуки: виражена депресія ЦНС
Сульфадиметоксин	Знижує ефективність бактерицидних а/б, що діють тільки на мікроорганізми, які поділяються (у тому числі пеніцилінів, цефалоспоринів). Антибактеріальну активність його знижують прокаїн, бензокаїн і тетракаїн, підсилюють – барбітурати і ПАСК. Метотрексат і фенітоїн підвищують токсичність його; НПЗЗ, тіоацетазон, хлорамфенікол, мієлотоксичні препарати підсилюють токсичну дію на кров. Підсилює дію антикоагулянтів непрямої дії, фенітоїну, сульфаніламідів з гіпоглікемічною дією; знижує ефективність пероральних контрацептивів. Похідні піразолону, індометацин і саліцилати збільшують вільну фракцію його в крові.
Сульфадимідин	З бактерицидними а/б (пеніцилінами, цефалоспоринами) може знижуватися їх ефективність. При токсоплазмозі можливе застосування з хлоридином. Всмоктування у кишечнику знижується під впливом антацидів. З бутадіоном, похідними сульфонілсечовини, дифеніном, неодикумарином та інших ЛЗ з високою спорідненістю з білками плазми крові можливе підвищення концентрації його вільної фракції в крові. Високі дози аскорбінової кислоти, гексаметилентетраміну посилюють ризик кристалоутворення. Антимікробна активність зменшується у присутності новокаїну, препаратів, які містять параамінобензойну кислоту. З хлорамфеніколом, мерказолілом підвищується гематотоксичність. З антикоагулянтами непрямої дії - посилення антикоагуляційного ефекту.
Сульфадіазин срібла	Можливе інактивування ферментних препаратів для очищення рани при їх одночасному застосуванні. З циметидином підвищується ризик лейкопенії.
Сульфасалазин	Може зменшити всмоктування дигоксину. З тіопурин-6-меркаптопурином або азатіоприном може виникнути пригнічення функції кісткового мозку і лейкопенія. З метотрексатом збільшену частоту побічних проявів з боку ШКТ. Посилює ефект антикоагулянтів і пероральних гіпоглікемічних засобів.
Сульфатіазол	Не рекомендується з іншими ЛЗ місцевої дії. Фолієва кислота та її структурні аналоги ( прокаїн) здатні знижувати протимікробну дію його
Сульфаніламід	Може посилювати ефект або токсичність непрямих антикоагулянтів, протисудомних препаратів (дифеніну), пероральних протидіабетичних засобів та метотрексату внаслідок витіснення їх зі зв’язку з білками або послаблення їх метаболізму. З іншими препаратами, які спричиняють пригнічення кісткового мозку, гемоліз, гепатотоксичну дію можливий ризик розвитку токсичних ефектів. Не рекомендовано застосування з метенаміном (уротропін) внаслідок підвищення ризику розвитку кристалурії при кислій реакції сечі. Фенілбутазон (бутадіон), саліцилати та індометацин можуть витісняти зі зв’язку з білками плазми крові, підвищуючи їх концентрацію у крові. З парааміносаліциловою кислотою та барбітуратами посилюється активність сульфаніламідів; з левоміцетином – збільшується ризик розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що містять ефіри параамінобензойної кислоти (новокаїн, анестезин, дикаїн) інактивується антибактеріальна активність його
Сульфацетамід	З новокаїном, дикаїном, анестезином бактеріостатичний ефект зменшується; дифенін, ПАСК, саліцилати посилюють токсичність його; з антикоагулянтами непрямої дії підвищується специфічна активність останніх; при місцевому застосуванні несумісний із солями срібла.
Суматриптан	Пролонговані вазоспастичні реакції при прийомі ерготаміну; ці ефекти можуть бути підсилені прийомом суматриптану, необхідно додержуватися 24-годинного інтервалу між їх прийомом; препарати, що містять ерготамін, не повинні прийматися протягом 6 год після прийому його. Взаємодія може виникнути з інгібіторами МАО, одночасне їх застосування протипоказано.
Тадалафіл	Кетоконазол збільшує площу під кривою AUC тадалафілу. Ритонавір збільшує AUC тадалафілу. Саквінавір, еритроміцин, ітраконазол підвищують концентрацію тадалафілу в плазмі. Рифампіцин знижує величину AUC тадалафілу і Сmax. Має системні вазодиляторні властивості, що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Доксазозин - посилення гіпотензивного ефекту. З антацидом (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) його.
Такролімус	Значною мірою зв’язується з білками плазми крові, що врахувати при взаємодії з іншими високо афінними до білків крові ЛЗ (НПЗЗ, пероральні антикоагулянти або пероральні протидіабетичні препарати). З препаратами, які мають нефротоксичні або нейротоксичні ефекти, може підвищити рівень токсичності ( аміноглікозиди, інгібітори гірази (ДНК-топоізомераза II роду), ванкоміцин, котримоксазол, НПЗЗ, ганцикловір або ацикловір). Може супроводжуватись розвитком гіперкаліємії, уникати: надлишкового прийому калію, застосування калійзберігаючих діуретиків ( амілорид, триамтерен або спіронолактон). Ефективність вакцин зменшується, уникати введення живих атенуйованих вакцин. Нижченаведені препарати підвищують рівні такролімусу в крові: кетоконазол, флюконазол, ітраконазол, клотримазол, вориконазол; ніфедипін, нікардипін; еритроміцин, кларитроміцин, джозаміцин; інгібітори ВІЛ протеаз. Даназол, етинілестрадіол; омепразол; антагоністи кальцієвих каналів( дилтіазем; нефазодон) потребують змін дозування такролімусу Нижченаведені препарати знижують рівні такролімусу в крові: рифампіцин (рифампін); фенітоїн; фенобарбітал; звіробій продірявлений. Такролімус підвищував рівень фенітоїну в крові. Метилпреднізолон як підвищував, так і знижував рівні такролімусу в плазмі крові. Підсилення нефротоксичності після застосування з амфотерицином В; ібупрофеном. Період напіввиведення циклоспорину підвищувався при застосуванні з такролімусом, можуть розвиватися синергетичні/адитивні ефекти: не рекомендується комбіноване застосування з циклоспорином. Потенційні інгібітори метаболізму: бромокриптин, кортизон, дапсон, ерготамін, гестоден, лідокаїн, мефенітоїн, міконазол, мідазолам, нілвадипін, поретидрон, квінідин, тамоксифен, (тріацетил) олеандоміцин та верапаміл. Карбамазепін, метамізол та ізоніазид індукують цитохром Р₄₅₀ . Може впливати на метаболізм стероїдних контрацептивів, увагу приділити рішенню про заходи захисту від вагітності.
Талідомід	Підсилює седативну дію барбітуратів, алкоголю, хлорпромазину, резерпіну, підсилює ефекти опіатних аналгетиків, бензодіазепінів та інших анксіолітиків, снодійних, антидепресантів з седативним ефектом, нейролептиків, антигістамінних препаратів з седативним ефектом, антигіпертензивних препаратів центральної дії, баклофену. Підсилюється ризик периферичної нейропатії із зальцитабіном, вінкристином, диданозином. Підвищується ризик тромбозу та тромбоемболічних ускладнень з доксорубіцином.
Тамоксифен	З гормональними ЛЗ, що містять естрогени, можливе зниження ефективності обох препаратів ( контрацептивні засоби можуть не забезпечувати надійного ефекту). Може посилювати дію антикоагулянтів кумаринового ряду (значне збільшення протромбінового часу). З інгібіторами агрегації тромбоцитів збільшується ймовірність кровотеч, контролювати коагуляційний статус. З цитотоксичними препаратами зростає частота тромбоемболічних явищ. З бромкриптином підвищується концентрація тамоксифену і його активного метаболіту N-дезметилтамоксифену в сироватці крові.
Тамсулозин	З циметидином відмічено деяке підвищення концентрації тамсулозину в плазмі крові, з фуросемідом - зниження концентрації, це не вимагає зміни дози тамсулозину. З іншими антагоністами альфа1-адренорецепторів може призвести до вираженого підсилення гіпотензивного ефекту.
Таурин	З очними краплями тимололу спостерігається потенційоване зниження ВТ
Тегафур	З фенітоїном дія останнього може посилюватися; підвищує ефективність інших хіміотерапевтичних засобів і променевої терапії (посилюється також і побічна дія).
Тейкопланін	Зростання антикоагулянтної активності у хворих, які отримували терапію оральними а/б, класи а/б причетні до цього ефекту більшою мірою: фторхінолони, макроліди, цикліни, котримоксазол і деякі цефалоспорини.
Телмісартан	Може підвищувати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних агентів. Для дигоксину спостерігається підвищення його концентрації в плазмі. З літієм тимчасове підвищення концентрації літію у плазмі та підвищення токсичності; проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі. З інгібіторами АПФ, що впливають на систему “ренін-ангіотензин-альдостерон”, може виникати гіперкаліємія, особливо за наявності ренальних порушень або серцевих уражень. З калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними препаратами, сольовими замінниками, що містять калій, з іншими ЛЗ, які можуть підвищити рівень калію (гепарин і т. п.), може призвести до підвищення калію в сироватці; з обережністю вживати з телмісартаном.
Темозоломід	З їжею викликав зниження С_max та зменшення AUC; приймати натщесерце. Вальпроєва кислота викликає зниження кліренсу темозоломіду. З іншими речовинами, які пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність такого пригнічення.
Тенектеплаза	Несумісний з розчином декстрози. ЛЗ, що впливають на коагуляцію, міняють функцію тромбоцитів, можуть підвищити ризик виникнення кровотечі перед, під час та після терапії тенектеплаза. Не додавати будь-який інший медичний засіб до ін’єкційного розчину або до системи для в/в вливання.
Теофілін	Не вживати алкогольні напої, велику кількость їжі і напоїв, які містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола), споріднені з теофіліном препарати (кофеїн, теобромін, пентоксифілін), ці речовини можуть посилити стимулюючу дію теофіліну на ЦНС. Дія теофіліну може посилитися при застосуванні алопуринолу, циметидину, дисульфіраму, фенілбутазону, флувоксаміну, фторохінолонів, фуросеміду, іміпенему, інтерферону альфа, ізоніазиду, антагоністів кальцію, лінкоміцину, макролідів, мексилетину, парацетамолу, пентоксифіліну, пероральних контрацептивів, пробенециду, пропафенону, пропранололу, ранітидину, такрину, тіабендазолу, тиклопідину, вілоксазину або вакцини проти грипу; контролювати концентрацію теофіліну в сироватці і зменшити дозу, якщо це необхідно. З ципрофлоксацином дозу теофіліну треба зменшити як мінімум на 60 %, з еноксацином – на 30 %. Ефект теофіліну може зменшитись з протиепілептичними засобами ( фенітоїну, карбамазепіну, примідону), барбітуратів (фенобарбіталу і пентобарбіталу), ізопротеренолу, магнію гідроксиду, морацизину, рифампіцину, ритонавіру або сульфінпіразону, контролювати концентрацію теофіліну в сироватці. Може посилити ефект агоністів бета-рецепторів, діуретиків і резерпіну. Може зменшити ефективність аденозину, літію карбонату і антагоністів бета-рецепторів. Уникати з антагоністамив бета-рецепторів, теофілін може втратити свою ефективність. Наркоз галотаном може спричинити серйозні порушення серцевого ритму при прийомі теофіліну. Може виникнути гіпокаліємія, особливо при комбінованому лікуванні агоністами альфа-рецепторів, тіазидними діуретиками, фуросемідом, кортикоїдами, при гіпоксемії
Тербінафін	Взаємодія не виявлена.
Тестостерон	При застосуванні з індукторами ферментів мікросомального окислення (барбітурати, рифампіцин) можливе зниження ефективності його; може знадобитися змінити дозу тестостерону. Зростання сироваткових концентрацій оксифенбутазону. Підвищує активність пероральних антикоагулянтів. Дотримуватися обмежень, що стосуються в/м ін’єкцій пацієнтам із набутими або спадковими порушеннями згортуваності крові. Не змішувати з іншими ЛЗ. Може зменшувати концентрацію глюкози і потребу в інсуліні. Можна комбінувати з препаратами, що стимулюють функцію щитовидної залози, естрогенами. Посилює дію анаболічних засобів, вітамінів, препаратів, що містять кальцій, фосфор
Тетракаїн	Вазоконстриктори (симпатоміметики: епінефрин, фенілефрин) пролонгація ефекту та зменшення системного негативного впливу місцевих анестетиків; сульфаліламідні препарати —зменшення антимікробної дії
Тетрациклін	Взаємодія не виявлена.
Тетризолін	З інгібіторами МАО або з трициклічними антидепресантами може викликати підвищення АТ, що зумовлено судинозвужувальною дією його.
Тиклопідин	Підвищений ризик виникнення кровотечі з: НПЗП, аспірин, клопідогрель, тирофібан, ептифібатид, абциксимаб і ілопрост. Застосування декількох інгібіторів агрегації тромбоцитів, їх комбінація з гепарином, пероральними антикоагулянтами та тромболітиками може збільшувати ризик виникнення кровотечі. З теофіліном, імінофіліном можливо підвищення рівня теофіліну в плазмі, підвищується ризик його передозування; дозу останнього змінювати під час лікування і після його закінчення. Підвищення рівня фенітоїну в плазмі з ознаками його передозування (пригнічення метаболізму фенітоїну); визначення концентрації фенітоїну в крові. Концентрація циклоспорину в крові знижується, збільшити дозу циклоспорину та контролювати його концентрацію в крові. Після відміни тиклопідину дозу циклоспорину зменшити.
Тималін	Не застосовувати з препаратами, які здатні спричиняти АР. Сумісний з біостимуляторами та імуностимулюючими препаратами, рифампіцином, ізоніазидом, ГКС. Уникати одночасного застосування Т-активіну, тимактиду, тимогену або тимоптину, що мають аналогічний механізм дії.
Тимозин альфа	Взаємодія не виявлена.
Тинідазол	Вживання алкоголю з тинідазолом може спричинити антабусоподібну реакцію, має бути виключене. Може посилювати ефекти оральних антикоагулянтів, контролювати показники протромбінового часу, можливість корекції дози антикоагулянту.
Тиротропін альфа	Використання тиреотропіну дає змогу проводити візуалізацію з радіоактивним ізотопом йоду, поки пацієнти мають нормальну функцію щитовидної залози та одержують лікування, що знижує рівень гормону щитовидної залози. Виразність відображення радіоактивного ізотопу йоду приблизно на 50% більше при нормальній функції щитовидної залози, ніж під час стану пригнічення функції щитовидної залози у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. тиреотропін не змішувати у одному шприці з іншими ЛЗ.
Тіамазол	З амідопірином, сульфаніламідами підвищується ризик розвитку лейкопенії. Лейкоген і фолієва кислота із тіамазолом зменшують ризик розвитку лейкопенії. Гентаміцин посилює антитиреоїдну дію тіамазолу.
Тіамін	Не змішувати з розчинами, що вміщують сульфіти, в них він повністю розпадається. Не рекомендується парентеральне введення тіаміну з вітаміном В₆ (піридоксин) - посилює алергізувальний ефект тіаміну; з вітаміном В₁₂ (ціанокобаламін) - гальмує перетворення його в фосфорильовану біологічно активну форму. Не змішувати в одному шприці тіаміну з пеніциліном або стрептоміцином (відбувається розпад а/б), тіаміну та кислоту нікотинову (відбувається розпад тіаміну). Тривале лікування протисудомними препаратами (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін), спільне застосування з дигоксином, індометацином, антацидними препаратами може призвести до дефіциту тіаміну. Тіосемікарбазон і 5-фторураніл інгібують активність вітаміну В₁. Вживання кофеїну, препаратів, що містять сірку і естрогени, збільшує потребу у тіаміні. Тіамін послаблює курареподібну дію деполяризуючих м’язових релаксантів (дитилін )
Тіанептін	З інгібіторами МАО протипоказано. З неселективними інгібіторами МАО може спричинити колапс, підвищення АТ, підвищення температури тіла , конвульсії, навіть смерть.
Тизанідин	З флувоксаміном протипоказано. Обережність з: антиаритмічними препаратами (аміодарон, мекселетин, пропафенон), циметидин, фторхінолони (еноксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин, норфлоксацин), рофекоксиб, пероральні контрацептиви та тиклопідин. З антигіпертензивними препаратами, включаючи сечогінні, може спричинити артеріальну гіпотензію і брадикардію. Алкоголь і седативні препарати можуть посилити седативну дію його
Тіболон	Під час прийому тіболону може підвищуватися чутливість пацієнток до антикоагулянтів ч/з підвищення фібринолітичної активності крові (зниження рівню фібриногену; підвищення концентрації антитромбіну ІІІ, плазміногену та збільшення фібринолітичної активності плазми. Зміни перелічених параметрів спричинюються стероїдами з гормональною активністю; ці параметри повертаються до початкового рівня після відміни препарату.
Тімолол	З очними краплями, що містять адреналін, можливе розширення зіниці. З очними краплями, що містять адреналін та пілокарпін, посилює дію тимололу. При одночасному застосуванні блокаторів бета-рецепторів можливе двостороннє посилення дії як на очі (зниження ВТ), так і на ССС. Якщо очні крапліл застосовуються з засобами для зниження АТ або для лікування захворювань серця (антагоністи кальцію, резерпін, блокатори бета-рецепторів), можуть спостерігатися зниження АТ та уповільнення пульсу. Це враховувати і відносно засобів, які приймалися недавно і не встигли елімінуватися
Тіогуанін	Не рекомендується вакцинація живими вакцинами імуноскомпроментованих хворих. При одночасному застосуванні алопуринолу необхідності у зменшенні дози його немає, як це необхідно при одночасному застосуванні з меркаптопурином або азатіоприном. Похідні аміносаліцилатів (олсалазин, месалазин або сульфасалазин) пригнічують активність ферменту тіопуринметилтрансферази, їх з обережністю призначати хворим, які вже отримують тіогуанін.
Тіопентал натрію	З обережністю застосовувати з препаратами групи наркотичних аналгетиків у зв'язку із можливістю пригнічення дихання. Підвищує ефект гіпотензивних та гіпотермічних засобів. Потенціює пригнічуючий вплив на ЦНС седативних та снодійних засобів, кетаміну, нейролептиків, сульфату магнію, алкоголю. Активність його підвищується Н₁-адреноблокаторами та пробенецидом; понижується – аналептиками та деякими антидепресантами, амінофіліном; з обережністю використовувати тіопентал з перерахованими препаратами. Розчин тіопенталу не можна змішувати в одному шприці з а/б (амікацин, бензилпеніцилін, цефапирін), транквілізаторами, міорелаксантами (суксаметоній, тубокурарин), аналгетиками, ефедрином, аскорбіновою кислотою, дипіридамолом, хлорпромазином, кетаміном.
Тіоридазин	Потенціює дію депресантів ЦНС (анестетиків, аналгетиків, гіпнотичних засобів, антигістамінних препаратів, алкоголю тощо), також атропіну та фосфорних інсектицидів. Може потенціювати негативний ефект хінідину на скоротливість міокарда. Чинить адренолітичну дію, може перешкоджати пресорному ефекту адренергічних вазоконстрикторів. При одночасному застосуванні знижується дія протисудомних засобів та циметидину. Зменшується ефективність препаратів для зниження апетиту (за винятком фенфлураміну). З гіпоглікемічними засобами можливе невелике зменшення їх ефективності; з амфетаміном – виявляється антагоністична взаємодія; з апоморфіном – зменшується блювотна дія апоморфіну, підсилюється його пригнічувальний вплив на ЦНС. З пробуколом, астемізолом, цизапридом, дизопірамідом, еритроміцином, пімозидом або прокаінамідом можливе подовження інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової тахікардії.
Тіотриазолін	Як кардіопротектор можна комбінувати з препаратами, які мають кардіотоксичну дію (доксорубіцин), з препаратами для лікування ІХС, як гепатопротектор - поєднувати з препаратами для лікування захворювань печінки
Тіотропію бромід	В поєднанні з іншими ЛЗ, що містять антихолінергики не рекомендується.
Токоферол	З препаратами, які містять залізо, ефективність дії токоферолу знижується, препарати заліза рекомендується застосовувати ч/з 8–12 год перед або після прийому вітаміну Е. Великі дози токоферолу можуть підсилювати дію антагоністів вітаміну К.
Толперизон	Підсилює дію ніфлюмінової кислоти, при одночасному застосуванні врахувати можливість зниження дози ніфлюмінової кислоти.
Топірамат	З іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом, примідоном) не впливає на значення їх сталих концентрацій у плазмі, в окремих хворих додавання його до фенітоїну може спричинити підвищення концентрації фенітоїну в плазмі. Фенітоїн і карбамазепін знижують концентрації топірамату в плазмі. Додавання (відміна) фенітоїну або карбамазепіну до лікування може вимагати зміни доз топірамату. Площа під кривою концентрації дигоксину в плазмі (ПКК) з топіраматом зменшується. Зниження ефективності контрацептивів і посилення проривних кровотеч повинен враховуватись у пацієнток, які приймають їх разом із топіраматом. Зниження площі під кривою концентрації літію під час прийому топірамату. При застосуванні разом із топіраматом спостерігалося зниження площі під кривою концентрації рисперидону. З гідрохлортіазидом відбувається збільшення максимальної концентрації топірамату та площі під кривою концентрації топірамату; може вимагати коригування дози топірамату. Зниження рівня калію в сироватці крові більш суттєве при застосуванні топірамату та гідрохлортіазиду у комбінації. З препаратами, що спричинюють виникнення нефролітіазу, може підвищувати ризик утворення конкрементів у нирках, уникати використання таких препаратів. З вальпроєвою кислотою спричинює гіперамоніємію з або без енцефалопатії .
Топотекан	З іншими цитотоксичними препаратами ( паклітакселом або етопозидом) можливе підсилення мієлосупресивного ефекту, потребує зменшення дози препарату. З препаратами платини взаємодія цих препаратів залежить від послідовності їх введення, від того, на який день курсу лікування 1-й чи 5-й призначаються препарати платини. Якщо цисплатин або карбоплатин будуть призначені в 1-й день курсу лікування топотеканом, то дози препарату будуть зменшені порівняно з дозами препаратів, які призначаються на 5-й день курсу лікування.
Торасемід	Посилює дію інших антигіпертензивних ЛЗ, зокрема інгібіторів АПФ. Якщо ІАПФ приймають додатково під час лікування торасемідом, може бути надмірне падіння АТ. З препаратами наперстянки дефіцит калію, викликаний торасемідом, може призводити до розширення діапазону побічних дій обох препаратів. Послаблює дію протидіабетичних засобів. Пробенецид та НПЗЗ послаблюють діуретичну та гіпотензивну дію торасеміду. З саліцилатами у високих дозах торасемід може посилювати їх токсичну дію на ЦНС. У великих дозах може посилювати ото- та нефротоксичну дію аміноглікозидних а/б та похідних платини. Підсилює дію теофіліну та курареподібних міорелаксантів. Проносні засоби, мінерало- та ГКС можуть підсилити втрати калію, зумовлені торасемідом. Може підвищувати концентрацію літію у крові, посилювати дію літію та його побічних ефектів. Послаблює судинозвужувальну дію катехоламінів. Із холестераміном всмоктування торасеміду може понижуватись і послаблюватись його дія.
Тореміфен	При застосуванні препаратів, що зменшують ниркову екскрецію кальцію (тіазидні діуретики), можливий розвиток гіперкальціємії. Фенобарбітал, карбамазепін можуть прискорювати метаболізм тореміфену в печінці і призводити до зменшення концентрації у плазмі крові, може виникнути необхідність подвоїти добову дозу. З антиестрогенами і варфариноподібними антикоагулянтами може збільшувати час кровотечі, уникати їх одночасного застосування. Можуть сповільнювати метаболізм тореміфену: кетоконазол, еритроміцин, тролеандоміцин, враховувати цей факт.
Тофізопам	З обережністю застосовувати з такими ЛЗ: аналгетиками, засобами загальної анестезії, антидепресантами, Н₁- антигістамінними препаратами, снодійними, антипсихотичними засобами (посилюється їх дія, седативний ефект, пригнічення дихання); протигрибковими засобами (кетоконазол, ітраконазол) – підвищення дії тофізопаму; клонідином, антагоністами кальцієвих каналів – посилюється ефект тофізопаму; підвищує рівень дигоксину у крові; з варфарином – зменшується антикоагулянтний ефект останнього; з дисульфірамом, циметидином, омепразолом, пероральними контрацептивними засобами – пригнічується метаболізм тофізопаму.
Травопрост	Антиглаукомні препарати - потенціювання дії
Трамадол	Седативна дія на ЦНС може посилюватись у комбінації з алкоголем, снодійними/седативними речовинами, аналгетиками, анестетиками ( кетаміном), психотропними та антигістамінними препаратами. З інгібіторами МАО (з моклобемідом, транілципроміном, селегіліном), з трициклічними антидепресантами (ТЦА, з нортриптиліном, амітриптиліном, кломіпраміном) може спричинити серйозні побічні ефекти( нудота, блювання, колапс, пригнічення дихання та судоми). З селективними інгібіторами зворотного поглинання серотоніну (СІЗПС, з флуоксетином, флювоксаміном, пароксетином, циталопрамом), з венлафаксином може спричинити серотоніновий с-м та судоми; при можливості уникати такого комбінування, а при необхідності терапії – контролювати АТ. З аналгетиками ЦНС ( кетаміном) може призвести до пригнічення дихання. При застосуванні ІМАО протягом останніх 14 днів перед застосуванням петидину спостерігалась взаємодія, що загрожувала життю. При цьому уражались ЦНС, дихальна функція та кровообіг. Подібна взаємодія з ІМАО не виключена для трамадолу. Бензодіазепіни можуть пригнічувати метаболізм трамадолу, ч/з підвищення рівня накопичення трамадолу в сироватці з ризиком розвитку смертельної інтоксикації. З нейролептиками можуть спостерігатися судоми, пригнічення ЦНС та дихання. Квінідин може підвищувати рівень трамадолу та його основного метаболіту. Ритонавір внаслідок пригнічення метаболізму трамадолу може збільшувати концентрацію його у крові. Карбамазепін може знижувати рівень трамадолу в сироватці, це може спричинити судоми (а також епілептогенну активність трамадолу). Комбіноване застосування трамадолу з НПЗЗ може стати причиною кропив’янки та ларингеального набряку.
Трамазолін	З антидепресантами (інгібіторів МАО або трициклічних антидепресантів) може спричинити підвищення АТ.
Третиноїн	Антифібринолітичні засоби: транексамова кислота, амінокапронова кислота та апротинін: випадки тромботичних ускладнень з летальним кінцем. Малі дози прогестагенів (“міні-піли”): зменшує протизаплідну ефективність цих препаратів. Терапія ретиноїдами може призвести до внутрішньочерепної гіпертензії; препарати тетрациклінового ряду можуть підвищувати внутрішньочерепний тиск, їх не слід призначати одночасно . Не застосовувати в сполученні з вітаміном А ч/з посилення симптомів гіпервітамінозу А.
Тригексифенідил	З дифенгідраміном або дипразином може призводити до проявів небажаних реакцій, пов’язаних з посиленням антихолінергічної дії. З хінідином посилюється антихолінергічний вплив на серцеву діяльність (антріовентрикулярне проведення); з хлорпомазином або метоклопрамідом – можливе зменшення ефекту цих препаратів. Під впливом резерпіну протипаркінсонічна дія тригексифенідилу зменшується. Під впливом інгібіторів МАО можливе посилення антихолінергічної дії м-холіноблокаторів. З іншими протипаркінсонічними препаратами (леводопою), його доза повинна бути значно зменшена, така комбінація може посилювати дискінезії, особливо на початку лікування. Дискінезія, спричинена застосуванням транквілізаторів, посилюється при прийомі з тригексифенідилом
Тримеперидин	З іншими препаратами, що чинять депресивний вплив на ЦНС , можливе взаємне посилення ефектів. Тривале застосування барбітуратів (особливо фенобарбіталу) або наркотичних аналгетиків викликає розвиток перехресної толерантності. Сумісний з нейролептиками (галоперидолом, дроперидолом), холінолітиками, міотропними спазмолітиками, антигістамінними засобами.
Триметазидин	Взаємодія не виявлена.
Трипторелін	Взаємодія не виявлена.
Трифлуоперазин	З препаратами, що пригнічують ЦНС (засоби для наркозу, опіоїдні аналгетики, барбітурати, анксіолітики, етанол і етанолвмісні препарати), можливе посилення депресії ЦНС і пригнічення дихання; з трициклічними антидепресантами, мапротиліном або інгібіторами МАО – можливе збільшення ризику злоякісного нейролептичного с-му; з протисудомними препаратами – можливе зниження судомного порогу; з препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищується ризик розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що спричиняють екстрапірамідні реакції, – можливе збільшення частоти і тяжкості екстрапірамідних порушень; з антигіпертензивними препаратами – можлива ортостатична гіпотензія; з прохлорперазином – можлива тривала втрата свідомості; з адреналіном – перекручення ефекту останнього, що призводить до подальшого зниження АТ. Може послабляти судинозвужувальний ефект ефедрину, підсилювати антихолінергічні ефекти інших препаратів, пригнічувати дію амфетамінів, леводопи, клонідину, гуанетидину. Антациди, антипаркінсонічні засоби і препарати літію порушують всмоктування трифлуоперазину.
Тропікамід	Взаємодія не виявлена.
Тропісетрон	З рифампіцином або іншими ЛЗ, що індукують ферментні системи печінки ( з фенобарбіталом) зниження концентрацій тропісетрону в плазмі; у пацієнтів, в яких прискорений метаболізм тропісетрону, необхідне підвищення доз його
УРО-БЦЖ	Бактерії БЦЖ чутливі до ПТП (етамбутолу, стрептоміцину, n-аміносаліцилової кислоти (ПАК), ізоніазиду та рифампіцину), а/б, антисептиків і лубрикантів. Резистентність до піразинаміду та циклосерину. Уникати прийому ПТП та а/б: фторхінолони, доксициклін або гентаміцин ч/з чутливість БЦЖ до цих препаратів.
Урокіназа	Ризик кровотечі зростає після одночасного введення: з препаратами, що пригнічують згортання крові ( гепарин, кумарин та їх похідні); препаратів, які впливають на кількість або функцію тромбоцитів ( ацетилсаліцилова кислота, алопуринол, похідні клофібринової кислоти, фенілбутазон, індометацин, тиклопідин, параамінобензойна кислота, дипіридамол, тетрацикліни, вальпроєва кислота, тіоурацил, сульфаніламіди, цитостатичні препарати, декстрани та нестероїдні антиревматичні препарати);.препарати, які пригнічують дію урокінази: антифібринолітичні препарати ( апротинін, епсилон-амінокапронова к-та і транексамова к-та)
Урофолітропін	З кломіфеном можливо потенціювання реакції з боку фолікулів. З агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ) може індукувати десенситизацію гіпофиза (необхідно збільшити дозу урофолітропіну для отримання адекватної реакції з боку яєчників).
Фамотидин	Внаслідок підвищення pН шлунка може зменшитися всмоктування одночасно застосованого кетоконазолу.
Фамцикловір	Не відмічено клінічно значущих форм взаємодії. Пробенецид та інші ЛЗ, які впливають на фізіологію нирок, можуть змінювати рівень пенцикловіру в плазмі.
Фексофенадин	З препаратами, які містять алюміній або магній, можливо зниження абсорбції його; між прийомом таких препаратів та прийомом фексофенадину витримати інтервал не менше 2 год.
Фелодипін	Гіпотензивну дію фелодипіну посилюють інші антигіпертензивні засоби (бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, діуретики), трициклічні антидепресанти, алкоголь. При застосуванні з бета-адреноблокаторами та органічними нітратами сумується антиангінальний ефект препаратів. Інгібітори мікросомальних ензимів (циметидин, еритроміцин, ранітидин, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, саквінавір, хінідин) підвищують концентрацію фелодипіну в плазмі. Індуктори мікросомальних ензимів (фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин і барбітурати) можуть знижувати концентрацію фелодипіну в плазмі крові, тому дозу його коригувати. З дигоксином концентрація останнього підвищується, але зміна дози фелодипіну не потрібна. Грейпфрутовий сік ч/з наявність у ньому флавоноїду, підвищує плазматичний рівень і біодоступність фелодипіну, тому не може застосовуватись разом з фелодипіном.
Феназепам	Сумісний з іншими препаратами (снодійні, протисудомні та ін.), при цьому враховувати взаємне потенціювання їх дії. Комбінована дія феназепаму з інгібиторами МАО, похідними фенотіазину та барбітуратами виявило здатність бенздіазепіну значно потенціювати протисудомні ефекти цих речовин і здатність антиконвульсантів потенціювати ефекти феназепаму; одночасне застосування не показано
Феназид	З ізоніазидом може спостерігатися посилення токсичних ефектів, характерних для ГІНК, одночасне застосування їх протипоказано.
Фенілефрин	Не застосовувати з іншими судинозвужувальними засобами. Вплив фенілефрину на CCC може бути посилений застосуванням з інгібіторами МАО, трициклічними антидепресантами, місцевими анестетиками, інсуліном, метилдопою, атропіном та бета-симпатолітиками (пропранолол). Значне підвищення АТ можливе при прийомі з гуанітидином або резерпіном. Знижує гіпотензивний ефект діуретиків та антигіпертензивних ЛЗ (метилдопи, мекаміламіну, гуанадрелу, гуанетидину). Фенотіазини, альфа-адреноблокатори (фентоламін), фуросемід та інші діуретики знижують гіпертензивний ефект. Інгібітори МАО (фуразолідон, прокарбазин, селегілін), окситоцин, алкалоїди ріжків, трициклічні антидепресанти, метилфенідат, адреностимулятори посилюють пресорний ефект і аритмогенність фенілефрину. Бета-адреноблокатори зменшують кардіостимулюючу активність на фоні резерпіну – можлива АГ. Інгаляційні анестетики (хлороформ, енфлуран, галотан, ізофлуран, метоксифлуран) збільшують ризик виникнення передсердної і шлуночкової аритмії. Ергометрин, ерготамін, метилергометрин, окситоцин, доксапрам збільшують вираженість вазоконстрикторного ефекту. Знижує антиангінальний ефект нітратів, які, в свою чергу, можуть знизити пресорний ефект симпатоміметиків і ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Тиреоїдні гормони збільшують (взаємно) ефект і пов’язаний з ним ризик виникнення коронарної недостатності
Феніндіон	Дію препарату підсилюють: тромболітичні, антиагрегаційні засоби, антикоагулянти, адренокортикотропний гормон, анаболіки, азатіоприн, алопурин, аміодарон, наркотичні аналгетики, андрогени, а/б, трициклічні антидепресанти, засоби які окислюють сечу, ГКС, діазоксид, дизопірамід, налідиксова кислота, ізоніазид, клофібрат, метронідазол, парацетамол, резерпін, вітамін Е, бутадіон, сульфаніламіди, дисульфірам, хінідин, циклофосфан, тиреоїдні гормони, циметидин та інші інгібітори мікросомального окиснення. Ефект препарату послаблюють: вітамін К, пропранолол, засоби які облужують сечу, антациди, холестирамін, феназон, галоперидол, діуретики, карбамазепін, барбітурати, пероральні контрацептиви, рифампіцин.
Фенітоїн	З препаратами, що пригнічують ЦНС - може призвести до посилення їх дії. Хр. прийом алкоголю – зменшення концентрації і ефективності фенітоїну; одноразовий прийом фенітоїну і алкоголю – збільшення концентрації фенітоїну. На фоні використання лідокаїну, β-адреноблокаторів призводить до посилення кардіодепресивного ефекту. Вальпроєва кислота – пригнічує метаболізм фенітоїну, підвищує ризик печінкової токсичності вальпроєвої кислоти, зниження концентрації вальпроєвої кислоти. Аміодарон, антикоагулянти (кумаринові або індандіонові), хлорамфенікол, циметидін, ранітидин, дисульфірам, ізоніазид, фенілбутазон, сульфонаміди, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, міконазол, флуоксетин – збільшення концентрації і токсичності фенітоїну. КС, естрогенмісткі контрацептиви, естрогени, теофілін й інші ксантини – зменшення їх концентрації і ефективності внаслідок посилення метаболізму. При тривалому застосуванні фенітоїну порушується всмоктування фуросеміду і послаблюється його дія. З препаратами наперстянки спочатку підвищує ефект, надалі настає зниження концентрації в крові дигіталісних глікозидів і ослаблення їх дії, при цьому зменшуються токсичні ефекти наперстянки.
Фенобарбітал	Посилює дію аналгетиків, анестетиків, засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів, алкоголю; знижує дію: парацетамолу, непрямих антикоагулянтів, тетрациклінів, гризеофульвіну, ГКС, хлорамфеніколу, метронідазолу, трициклічних антидепресантів, естрогенів, саліцилатів. З іншими препаратами, що виявляють седативну дію, призводить до посилення седативно-снодійного ефекту та пригнічення дихання. Посилюють дію його ліки, які мають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію). Можливий вплив на концентрацію фенітоїну, карбамазепіну і клоназепаму в крові. Інгібітори МАО пролонгують ефект фенобарбіталу. Може прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, що призводить до втрати їх ефекту. Між різними протиепілептичними засобами може виникати складна взаємодія, може посилюватися токсичність; тому при іх комплексному лікуванні моніторинг рівня плазми. Фенобарбітал може зменшити дію таких засобів: трициклічних антидепресантів; антипсихотичних засобів (хлорпромазину, хлорпротиксену, клоназепаму, галоперидолу, прометазину, тіоридазину); похідних кумаринів; стероїдів (призвести до аддісонічного кризу) та естрогенів; антимікробних засобів (доксициклінів, гризеовульфінів, ітраконазолів, метронідазолів, циклоспоринів, делавердинів, індинавірів, саквінавірів); β-блокаторів (пропаному, метопрололу); теніпозидів (значне посилення кліренсу); дигітоксинів; теофілінів; блокаторів кальцієвих каналів (дилтіазему, фелодипіну, німодипіну, верапамілу); антиаритмічних засобів (пропафенону, хінідину, дизопіраміду); циметидинів (знижується здатність всмоктуватись); фенілбутазонів (час напіврозпаду зменшується); вітаміну Д. При поєднанні з такими засобами дія фенобарбіталу може посилюватися: засоби, які підвищують кислотність сечі, протигрипозні вакцини, альфа-інтерферон (зменшує метаболізм фенобарбіталу в печінці), піперин. При поєднанні з такими засобами дія фенобарбіталу може послаблюватись: засоби, які зменшують кислотність сечі, антацидні засоби, холестираміни (фенобарбітал приймати за 1 год до прийому холестираміну або ч/з 4 – 6 год після); антидепресанти, антипсихотичні засоби (посилюють схильність до судом за рахунок зниження конвульсивного порогу). При поєднанні з іншими депресантами ЦНС: можуть взаємно посилювати дію препаратів (інгібітори МАО, метоксифуран –підвищується його метаболізм, що може спричинювати посилення нефротоксичності), севофлуранів, алкоголю.
Феноксиметилпеніциллін	Натрію гідрокарбонат зменшує абсорбцію феноксиметилпеніциліну у кишечнику. З сульфаніламідами та а/б бактеріостатичної дії (тетрацикліни, левоміцетин, макроліди) взаємно знижує ефективність препаратів. З гормональними протизаплідними засобами ефективність останніх знижується. Пробенецид, фенілбутазон, саліцилати та індометацин уповільнюють екскрецію його нирками і таким чином пролонгують його дію.
Фенол	Взаємодія не виявлена.
Фенотерол	Бета-адренергічні, антихолінергічні та похідні ксантину ( теофілін) можуть підсилювати дію фенотеролу. Одночасне введення інших бета-міметиків, систематичне застосування антихолінергічних засобів і похідних ксантину (теофіліну) може збільшувати побічну дію. При застосуванні з бета-блокаторами можливо серйозне зниження бронходилатації. Бета-адренергічні агоністи з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти, дія бета-адренергічних засобів може підсилюватися. Інгаляції галогенованих гідрокарбонових анестетиків(галотан, трихлоретилен , енфлуран) можуть підсилювати вплив бета-адренергічних засобів на ССС
Фенотропіл	Може посилювати дію препаратів, що стимулюють ЦНС, антидепресантів та ноотропних препаратів.
Фенофібрат	Посилює ефект пероральних антикоагулянтів, може збільшувати ризик кровотечі; рекомендується зменшення дози антикоагулянтів на одну третину на початку лікування і потім поступове її підвищення, якщо необхідно. Порушення функції нирок при призначенні з циклоспорином; лікування фенофібратом припинити при виражених відхиленнях лабораторних показників. Ризик токсичного ураження м'язів збільшується з фібратами; таку комбінацію застосовувати з обережністю
Фенспірид	Взаємодія не виявлена.
Фентаніл	Застосування інших препаратів, які пригнічують дію ЦНС, включаючи опіоіди, седативні та снодійні препарати, засоби для загальної анестезії, фенотіазини, транквілізатори, центральні міорелаксанти, антигістамінні препарати, які мають седативний ефект, алкогольні напої, може викликати та посилювати гіповентиляцію, зниження АТ, надмірну седацію . Ритонавір може призвести до збільшення концентрації фентанілу в плазмі; посилення або подовження терапевтичної дії, побічних ефектів, що може бути причиною значного пригнічення дихання; застосування ритонавіру та трансдермальної форми фентанілу не рекомендується, за винятком тих випадків, коли стан пацієнта суворо контролюється. Закис азоту посилює м‘язову ригідність, ефект знижує бупренорфін. Зменшити дозу фентанілу при застосуванні з інсуліном, ГКС та гіпотензивними препаратами. Інгібітори МАО підвищують ризик виникнення тяжких ускладнень
Фібринолізин	Взаємодія не виявлена.
Філграстим	Зважаючи на чутливість мієлоїдних клітин, які швидко діляться, до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії, призначати філграстиму в інтервалі 24 год до і після введення цих препаратів не рекомендується.
Фінастерид	Не виявлено клінічно вагомих небажаних взаємодій
Флувоксамін	З флувоксаміном підвищення в плазмі крові раніше стабільної концентрації трициклічних антидепресантів (кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (клозепін, оланзапін), зменшення дози цих препаратів перед початком лікування флувоксаміном. З ліками з вузьким терапевтичним індексом ( такрин, теофілін, метадон, мексилетин) при необхідності змінити дози цих ліків. Концентрація в плазмі варфарину значно збільшується і протромбіновий час подовжується. Кардіотоксичний ефект комбінації флувоксаміну з тіоридазином. Концентрація пропранололу в плазмі крові при одночасному прийомі з ним збільшується. Рівень кофеїну в плазмі може збільшитися при застосуванні з флувоксаміном напоїв, які містять кофеїн. З ропініролом може підвищуватися його концентрація в плазмі, що збільшує ризик передозування; при необхідності – зменшення дози ропініролу під час лікування та після його відміни. З фенітоїном, карбамазепін, циклоспорином в разі необхідності змінити дози цих ліків. Може зростати концентрація в плазмі бензодіазепінів (тріазоламу, мідазоламу, алпразоламу і діазепаму); дозу бензодіазепінів зменшити. Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися в комбінації з серотонінергічними препаратами ( з триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами дірчастого звіробою). Призначають у комбінації з літієм хворим із тяжкими формами захворювання, резистентними до медикаментозного лікування. Однак літій (можливо, і триптофан) може посилювати серотонінергічний вплив флувоксаміну. З пероральними антикоагулянтами може збільшитися ризик виникнення кровотечі. .
Флударабін	Дипіридамол і інші інгібітори зворотного захвату аденозину послаблюють терапевтичну ефективність флударабіну Із пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування хр. лімфолейкозу (ХЛЛ) високий відсоток фатального легеневого токсикозу, що виходить за межі допустимих побічних реакцій; не рекомендується застосовувати препарат в комбінації з пентостатином. Терапевтична дія препарату може зменшитися з дипіридамолом та іншими інгібіторами поглинання аденозину. З цитарабіном може збільшити внутрішньоклітинну концентрацію та внутрішньоклітинну експозицію Ara-CTP (активного метаболіту цитарабіну) у пухлинних клітинах.
Флуконазол	Утворення гематом, кровотеча з носа, кровотечі ШКТ, гематурія та мелена, пов’язані зі збільшенням протромбінового часу у пацієнтів, які отримували флуконазол з варфарином. З мідазоламом внутрішньо призводить до значного підвищення концентрації мідазоламу і до виникнення психомоторних реакцій; цей ефект останнього більш виражений при прийомі флуконазолу в капсулах, порівняно з в/в застосуванням. З бензодіазепіном дозу останнього зменшити. З цизапридом поодинокі випадки небажаних реакцій з боку серця, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (значиме зростання концентрації цизаприду в плазмі крові і подовження інтервалу QT), цизаприд протипоказаний. З гідрохлортіазидом - підвищення концентрації флуконазолу в плазмі. З фенітоїном може супроводжуватися підвищенням концентрації фенітоїну до клінічно значущого ступеня; якщо необхідне сумісне застосування - моніторинг рівня фенітоїну та підбір його дози. З рифабутином випадки увеїту; спостерігати за хворими. З рифампіцином призводить до зменшення АUС і тривалості періоду напіввиведення флуконазолу; можливо збільшення дози останнього. Подовжує період напіввиведення пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду); їх можна призначати сумісно хворим на ЦД, але зважати на можливий розвиток гіпоглікемії. З такролімусом підвищення нефротоксичності. Тяжкі аритмічні порушення при застосуванні з терфенандином, подовження інтервалу QT. Призводить до зниження середньої швидкості кліренсу теофіліну із плазми; спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію змінити. Підвищення рівнів зидовудину, які пов’язані зі зниженням перетворення останнього на його основний метаболіт; поява побічних ефектів зидовудину. З астемізолом може супроводжуватись підвищеними концентраціями даних препаратів у сироватці крові.
Флуоксетин	З препаратами, що виявляють пригнічувальний вплив на ЦНС, можливо значне його посилення та підвищення ймовірності розвитку судом. З препаратами, що мають високий ступінь зв’язування з білками( антикоагулянтами, дигоксином) підвищення в крові концентрації його вільних форм з підвищенням розвитку відповідних побічних ефектів. Підсилює дію цукрознижуючих препаратів, підвищує в крові концентрацію циклічних антидепресантів, фенітоїну. З інгібіторами МАО, внаслідок підвищення вмісту серотоніну та пригнічення його зворотного захвату, виникає “серотоніновий с-м"
Флуоресцеїн	Взаємодія не виявлена.
Флуоцинолон	При місцевому застосуванні не виявлена. Може посилювати дію імуносупресивних ЛЗ і пригнічувати дію імуностимулюючих ЛЗ
Флупентіксол	Може посилювати реакцію на алкоголь і дію барбітуратів та інгібіторів ЦНС. Не призначати разом із гуанетидином та аналогічно діючими засобами, нейролептики можуть блокувати їх гіпотензивний ефект. З літієм збільшує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти і нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Флюпентіксол може знижувати ефективність леводопи та інших адренергічних засобів; супутнє застосування з метоклопрамідом і піперазином підвищує ризик розвитку екстрапірамідних порушень.
Флурбіпрофен	Може посилювати ефект антикоагулянтів та послаблювати дію діуретиків (фуросеміду)
Флутамід	З варфарином —збільшення протромбінового часу; підбір оптимальної дози антикоагулянта
Флутиказон	Взаємодія не виявлена.
Флуцитозин	Ризик розвитку лейкопенії (особливо нейтропенії, яка часто супроводжується тромбоцитопенією), при лікуванні цитостатиками, щодобовий контроль периферичної крові. Всі ЛЗ, які знижують клубочкову фільтрацію, збільшують період напіввиведення флуцитозину; контроль кліренсу креатиніну, корекція дозування. Інфузійні р-ни флуцитозину та амфотерицину В вводити окремо. Флуцитозин можна застосовувати одночасно з парентеральними р-нами натрію хлориду 0,9% та 0,18% або глюкози 5% та 4%. Жодні інші ЛЗ не повинні додаватися до інфузійного р-ну флуцитозину.
Фозиноприл	Антигіпертензивні засоби (особливо діуретики), інші речовини, які знижують АТ (нітрати, трициклічні антидепресанти) —з фозиноприлом підсилення антигіпертензивного ефекту; НПЗ, знеболювальні засоби —можливе послаблення антигіпертензивного ефекту фозиноприлу, погіршення ниркової функції і підвищення рівня калію сироватки; симпатоміметичні засоби (епінефрин) —можливе послаблення антигіпертензивного ефекту фозиноприлу; калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препарати калію, замінники солі, які містять калій —підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеннями функції нирок; Може призвести до збільшення концентрацій літію сироватки і до збільшення кардіотоксичного та нейротоксичного ефекту літію; алопуринол, цитостатичні або імуносупресивні препарати, системні КС або прокаїнамід — збільшується ймовірність виникнення гематологічних реакцій, зменшення кількості лейкоцитів крові, пероральні протидіабетичні засоби ( похідні сульфанілсечовини, бігуанід), інсулін — внаслідок можливого зменшення резистентності до інсуліну, ризик виникнення гіпоглікемії; поліакрилнітрилові мембрани високої проникності — можливий розвиток анафілактоїдних реакцій; антациди — можуть знизити біодоступність інгібіторів АПФ
Фолітропін альфа	Застосування з іншими препаратами, які застосовуються для стимуляції овуляції (ХГЛ, кломіфену цитрат), може потенціювати фолікулярну реакцію, сумісне застосування агоністів або антагоністів ГнРГ для індукування десенсибілізації гіпофіза може призвести до збільшення дозування його, необхідного для досягнення адекватної оваріальної реакції.
Фолітропін бета	З кломіфен-цитрату може посилити реакцію яєчників. Після проведення десенситизації гіпофіза за допомогою аналогів гонадотропіну релізинг-гормону, для досягнення достатньої реакції яєчників може знадобитися більш висока доза фолітропіну бета.
Фондапаринукс натрію	Препарати, що можуть збільшувати ризик кровотечі, не застосовувати одночасно з фондапаринуксом, за винятком антагоністів вітаміну К, які застосовуються для лікування венозних тромбоемболій. Не змішувати з іншими ЛЗ, оскільки дослідження щодо сумісності не проводилися
Формотерол	З такими ЛЗ, як хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, фенотіазини, антигістамінні препарати і трициклічні антидепресанти, може супроводжуватись подовженням інтервалу QT і підвищенням ризику виникнення шлуночкових артимій. Застосування інших симпатоміметичних засобів може посилювати побічну дію формотеролу. З інгібіторами МАО або трициклічними антидепресантами, вимагає обережності, дія бета₂-адреностимуляторів на ССС може посилюватись. З похідними ксантину, стероїдами, діуретиками може посилювати гіпокаліємічну дію бета₂-адреностимуляторів. Гіпокаліємія може збільшувати схильність до розвитку серцевих аритмій у пацієнтів, які отримують препарати наперстянки. Бета-адреноблокатори можуть послаблювати або блокувати дію формотеролу; не застосовувати його сумісно (включаючи очні краплі).
Фосфокреатин	Сприяє підвищенню ефективності антиаритмічних, антиангінальних препаратів, препаратів, які позитивно впливають на скорочувальну функцію міокарда.
Фосфоміцин	З метоклопрамідом знижується всмоктування фосфоміцину, що призводить до зниження концентрації його в сироватці і сечі
Фотемустин	З фенітоїном може спостерігатися зменшення концентрації останнього у плазмі крові, виникнути ризик розвитку конвульсій; при необхідності одночасного застосування відрегулювати дозування фенітоїну; живі послаблені вакцини — не повинні призначатися під час хіміотерапії імунодепресивним пацієнтам ч/з ризик інфекції; при необхідності вакцинація проводиться щонайменше ч/з 3 місяці після останнього циклу хіміотерапії; розвиток дистрес-с-му, коли фотемустин застосовувався одночасно (в один і той самий день) з великими дозами дакарбазину; такого застосування уникати.
Фраміцетин	Взаємодія не виявлена.
Фталілсульфатіазол	Протимікробну дію його підсилюють а/б та сульфаніламіди, які добре всмоктуються (сульфадимезин, сульфален та ін.). ПАСК, саліцилати, барбітурати, дифеніл і метотрексат підсилюють токсичність фталілсульфатіазолу. Тіоацетазон і левоміцетин підвищують можливість розвитку агранулоцитозу. Нітрофурани збільшують ризик розвитку анемії та метгемоглобінемії. Препарати, що містять ефіри параамінобензойної кислоти (новокаїн, анестезин, дикаїн), послаблюють протимікробну дію. Підсилює ефект антикоагулянтів непрямої дії, знижує активність оксациліну; при тривалому застосуванні із препаратами жіночих та чоловічих статевих гормонів можливе пригнічення функції статевих залоз, із кальцію хлоридом та вітаміном К – зниження зсідання крові.
Фтивазид	При лікуванні туберкульозу застосовується в комплексі з іншими ПТП, зокрема з а/б. Посилює побічні ефекти парацетамолу, алкоголю, карбамазепіну, гепатотоксичних препаратів, дію антикоагулянтів. Знижує дію мінералокортикоїдів і ГК.
Фторурацил	Кальцію фолінат, хлордіазепоксид, дисульфірам, гризеофульвін, ізоніазід —ефективність та токсичність фторурацилу підвищується; мітоміцин —при тривалому застосуванні потенціювання ризику виникнення гемолітико-уремічного с-му; антимікробні та противиразкові засоби — інгібують метаболізм і збільшують плазмову концентрацію, тривалість дії та токсичність фторурацилу; протипухлинні а/б антрацикліни, діазепам, цитарабін — фармацевтична несумісність; циметидин — підвищення концентрації фторурацилу в плазмі крові; алонуринен, метотрексат — змінюють протипухлинну дію фторурацилу.
Фузафунгін	Взаємодія не виявлена.
Фукорцин	Уникати одночасного застосування протигрибкових а/б місцевого застосування: гризеофульвін, клотримазол, препаратів, до складу яких входить фенол, борна кислота, гормональних препаратів. З препаратами для зовнішнього застосування можуть виникати АР.
Фулвестрант	За відсутності досліджень несумісності не змішувати з іншими ЛЗ
Фуразидин	З налідиксовою кислотою зменшення бактеріостатичної дії фуразидину. З урикозуричними препаратами (пробенецид, сульфінпіразон) зменшується виведення фуразидину з сечею, зниження його терапевтичного ефекту, може призвести до кумуляції його в організмі і підвищення токсичності. З антацидами, що містять магнію трисилікат, зменшується абсорбція фуразидину. Посилює пригнічення кровотворення при застосуванні з хлорамфеніколом і ристоміцином.
Фуразолідон	У механізмі антибактеріальної дії характерно пригнічення МАО, тому його не поєднувати з іншими інгібіторами МАО: з тетрациклічними антидепресантами (імізин), непрямими адреноміметиками (ефедрин, фенамін), анорексигенними засобами (фепранон).
Фуросемід	Вазопресорні аміни, теофілін, препарати літію і протидіабетичні ЛЗ —фуросемід може знизити лікувальний ефект перелічених ЛЗ; НПЗЗ (індометацин) — суттєво зменшують діуретичний і гіпотензивний ефект фуросеміду; ризик розвитку саліцилової інтоксикації при застосуванні препарату із саліцилатами у високих дозах ч/з їх конкурентну взаємодію на рівні видільної функції ниркових каналців; фуросемід підвищує чутливість міокарда до дії серцевих глікозидів; потенціює дію антигіпертензивних засобів; проносні засоби — підвищується ризик розвитку гіпокаліємії; а/б (аміноглікозиди, цефалоспорини і поліміксини) — підвищується ототоксичний ризик; фенобарбітал, фенітоїн— діуретична активність знижується
Хімотрипсин	Може застосовуватися в комбінації з а/б і бронхорозширювальними засобами.
Хінолони	Підсилюють антикоагулянтну дію варфарину, його похідних. Теофілін —спостерігається підвищений рівень його в плазмі, підсилення побічних ефектів, можливе суттєве зниження судомного порога при застосуванні з теофіліном, НПЗЗ і іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Пробеніцид і циметидин здатні блокувати канальцеву екскрецію гатифлоксацину, левофлоксацину, ципрофлоксацину, налідиксової к-ти; циклоспорин — підвищується нефротоксичність; збільшує концентрації дигоксину у сироватці крові спарфлоксацин, гатифлоксацин. Антациди (препарати алюмінію, магнію і кальцію) і сукральфат знижують всмоктування хінолонів, їх не призначати одночасно. З препаратами, в яких міститься залізо, вісмут, цинк утворюються комплекси (хінолон-метал), які не всмоктуються. Дія налідиксової к-ти може пригнічуватися в присутності антибактеріальних засобів, особливо бактеріостатичних: тетрациклін, левоміцетин або нітрофурантоїн; застосування налідиксової к-ти з мелфаланом супроводжується гастроінтестинальною токсичністю. Пероральні протидіабетичні препарати з офлоксацином, ципрофлоксацином - контролювати показники глікемії; пефлоксацин потенціює їх дію; ізоніазиду; КС; фуросемід, метотрексат затримують виведення офлоксацину, ципрофлоксацину; з метоклопрамідом — прискорення абсорбції, що призводить до зменшення проміжку часу до досягнення максимальної концентрації в плазмі спарфлоксацину
Хіфенадин	Має слабкі М-холіноблокуючі властивості, але при зниженій моториці ШКТ всмоктування повільно абсорбованих медикаментів може посилюватися ( антикоагулянти непрямої дії - кумарини).
Хлорамбуцил	Фенілбутазон —зменшувати стандартні дози хлорамбуцилу з огляду на можливість збільшення його токсичності. Не рекомендується вакцинація живими вакцинами імуноскомпроментованих хворих.
Хлорамфінекол	ЛЗ, що пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, цитостатики) — підвищення ризику розвитку побічної дії; ЛЗ, що впливають на обмін речовин у печінці —підвищення ризику розвитку побічної дії; еритроміцин, кліндаміцин, лінкоміцин — взаємне послаблення ефекту; пеніциліни, цефалоспорини —зниження антибактеріального ефекту
Хлоргексидин	Не сумісний з аніоноактивними речовинами.
Хлордіазепоксид	Препарати, що діють на ЦНС (анестетики, опіоїдні знеболювальні, нейролептики, антидепресанти, заспокійливі снодійні, антигістамінні засоби з заспокійливою дією), потенціюють центральну заспокійливу і седативну дію хлордіазепоксиду. Протиепілептичні засоби з хлордіазепоксидом можуть потенціювати небажані дії та токсичність препарату. Інгібітори печінкових ферментів (циметидин, дисульфірам, еритроміцин, кетоконазол) гальмують процеси біотрансформації хлордіазепоксиду, що підсилює дію останього. Індуктори печінкових ферментів (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін) прискорюють біотрансформацію хлордіазепоксиду, що може ослаблювати дію останнього.
Хлоропірамін	Потенціює ефекти наркотичних, снодійних засобів, наркотичних аналгетиків і місцевих анестетиків. З кофеїном або фенаміном зменшення або усунення пригнічуючого впливу його на ЦНС. З трициклічними антидепресантами можливе посилення м-холіноблокуючої дії, пригнічувальний вплив на ЦНС.
Хлорофіліпт	Взаємодія не виявлена.
Хлорохін	Забороняється одночасний прийом препарату з фенілбутазоном, препаратами золота, пеніциламіном, цитостатиками, левамізолом. Підвищеної обережності потребує одночасний прийом з циметидином, хініном, іншими протималярійними засобами, КС, каоліном, антацидами, метронідазолом, МАО-блокаторами, препаратами дигіталісу, хлорохіном та при пероральній імунізації проти черевного тифу.
Хлорпромазин	З препаратами, які пригнічують ЦНС, з етанолом або етанолвмісними препаратами, можливе посилення пригнічення ЦНС, пригнічення дихання; із трициклічними антидепресантами, мапротиліном або інгібіторами МАО – подовження і посилення седативного та антихолінергічного ефектів, ризик розвитку злоякісного нейролептичного с-му; із протисудомними препаратами – зниження порога судомної готовності; із препаратами для лікування гіпертиреозу – підвищення ризику розвитку агранулоцитозу; із препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції – можливе збільшення частоти і тяжкості екстрапірамідних порушень; з гіпотензивними препаратами – можлива виражена артеріальна гіпотензія, посилення ортостатичної гіпотензії; з ефедрином – ослаблення судинозвужувальної дії останнього. З амфетамінами можлива антагоністична взаємодія; з антихолінергічними засобами – посилення антихолінергічної дії; з антихолінестеразними засобами – м’язова слабкість, погіршення перебігу міастенії; з епінефрином – можливе «перекручення» ефектів останнього, внаслідок чого відбувається тільки стимуляція b-адренорецепторів і розвиток тяжкої гіпотензії і тахікардії. З амітриптиліном підвищується ризик розвитку пізньої дискінезії, можливий розвиток паралітичного ілеусу; з діазоксидом – можлива виражена гіперглікемія; з доксепіном – потенціювання гіперпірексії, з літію карбонатом – виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія; з морфіном – розвиток міоклонусу, з цизапридом – адитивне подовження інтервалу QT на ЕКГ. Седативна дія хлорпромазину підсилюється при застосуванні із золпідемом або зопіклоном; нейролептична – з естрогенами. Концентрацію хлорпромазину в плазмі крові зменшують антациди, які містять алюміній і магнію гідроксид, барбітурати (підсилюють метаболізм хлорпромазину в печінці); підвищують – хлорохін, сульфадоксин/пириметамін. Циметидин може зменшувати або підвищувати концентрацію хлорпромазину в крові. Хлорпромазин може зменшувати або повністю пригнічувати антигіпертензивну дію гуанетидину, підвищувати концентрацію іміпраміну в крові, пригнічувати ефекти леводопи; підвищувати або зменшувати концентрацію фенітоїну в крові, знижувати дію серцевих глікозидів. З нортриптиліном у пацієнтів із шизофренією можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину в крові
Хлорпротиксен	Може посилювати дію алкоголю, барбітуратів та інших депресантів ЦНС. Нейролептики можуть збільшувати ефект гіпертензивних засобів; протигіпертензивний ефект кванетидину та ісполук з подібною дією зменшується. З літієм збільшує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти і нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Може зменшувати дію леводофа і адренергічних препаратів та посилювати дію антихолінергічних. Супутнє використання метоклопраміду і піперазину підвищує ризик екстрапірамідних симптомів. Антигістамінна дія хлорпротиксену може послаблювати реакцію алкоголь/дисульфірам.
Хлорхінальдол	Дія ослаблюється при застосуванні з розчинами, що містять метали. Ефективність підсилюється при застосуванні із системними а/б та антифунгальними засобами. При застосуванні з місцевими КС дія хлорхінальдолуї підсилюється. Місцеві судинозвужувальні засоби послабляють дію його. Препарати з месцевоподразнювальною дією підсилюють АР на його
Холекальциферол	З тіазидами ризик виникнення гіперкальціємії зростає. Призначення вітаміну D3 з метаболітами або аналогами вітаміну D можливе лише як виняток і тільки під контролем рівня кальцію у сировотці крові.
Холіну саліцилат	Взаємодія не виявлена.
Хондроітин сульфат	Взаємодія не виявлена.
Хоріонічний гонадотропін	Не відмічена його несумісність з іншими ЛЗ. При лікуванні чоловічого безпліддя і в/м введенні допускається змішування хоріонічного гонадотропіну та менотропіну в одному шприці.
Церебрекурин	Взаємодія не виявлена.
Церебролізин	Можливі адитивні ефекти при застосування з антидепресантами або інгібіторами МАО; знижувати дози антидепресантів. Не змішувати зі збалансованими розчинами амінокислот в одному інфузійному фл, несумісний з розчинами, що змінюють рН препарату (5,0-8,0), з розчинами, що містять ліпіди
Цетилпіридин	Взаємодія не виявлена.
Цетиризин	Даних про можливу взаємодію з іншими ЛЗ не відмічено; уникати вживання алкоголю.
Цетримід	Можливі небажані явища у вигляді малоефективної дії шампуню внаслідок його взаємодії з іншими ЛЗ.
Цетрорелікс	Несумісний з деякими речовинами, що містяться у широковживаних розчинах для парентерального введення, порошок цетрореліксу розчиняти лише у воді, яка міститься у попередньо заповненому шприці, що додається. Можуть спостерігатись взаємодії з деякими використовуваними препаратами, в т.ч. з препаратами, які можуть індукувати вивільнення гістаміну у чутливих осіб.
Цетуксимаб	Фармакокінетичні характеристики цетуксимабу не змінюються при призначенні одиничних доз іринотекану. За відсутності даних з досліджень по сумісності забороняється змішувати даний ЛЗ з іншими лікарськими препаратами. Необхідно використовувати окремі лінії для вливань.
Цефалоспорини	Аміноглікозидні а/б, поліміксин В або високі дози діуретиків—потенціювання нефротоксичного ефекту; антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів —збільшується ризик геморагічних ускладнень. НПЗЗ (індометацин, ацетилсаліцилова кислота) — уповільнення виведення цефалексину; корекція дози метформіну ( підвищується концентрація метформіну в плазмі крові); еритроміцин — знижується ефективність обох препаратів. Пробенецид, фенілбутазон —пригнічують ниркову екскрецію цефалексину, подвоює концентрацію і тривалість дії цефамандолу. Пролонгують ефект алкоголю (спричиняють дисульфіраміподібну реакцію цефамандол, цефаперазон. Препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, можуть зменшувати біодоступність цефуроксиму і зводити до мінімуму ефект прискорення абсорбції препарату після вживання їжі
Циклопентолат	Ефект застосування циклопентолату можуть посилювати симптоміметики (мезатон), послаблювати –М-холіноміметики (пілокарпін). Препарати з М-холіноміметичними властивостями можуть посилювати його побічні дії.
Циклосерин	Етіонамід і ізоніазид підвищують нейротоксичність. Несумісний з алкоголем (збільшується ризик виникнення епілептичних нападів).
Циклоспорин	Одночасне застосування соку грейпфрута збільшує біодоступність циклоспорину. Препарати, що підвищують концентрації циклоспорину в плазмі: деякі а/б-макроліди (еритроміцин і кларитроміцин); кетоконазол, флуконазол, ітраконазол; дилтіазем, нікардипін, верапаміл; метоклопрамід; пероральні контрацептиви; даназол, метилпреднізолон (високі дози); алопуринол; аміодарон; соляна кислота та похідні; інгібітори протеаз. Препарати, що знижують концентрації циклоспорину в плазмі: барбітурати, карбамазепін, фенітоїн; нафцилін, сульфадимідин; рифампіцин, октреотид; пробукол; орлістат; звіробій звичайний; троглітазон, тиклопідин. Уваги потребує застосування циклоспорину з препаратами, що виявляють нефротоксичний синергізм: аміноглікозиди (гентаміцин, тобраміцин), амфотерицин Б, ципрофлоксацин, ванкоміцин, триметоприм ( сульфаметаксазол), НПЗЗ (диклофенак, напроксен, суліндак), мелфалан. Циклоспорин може знижувати кліренс дигоксину, колхіцину, ловастатину, правастатину, симвастатину, аторвастатину та преднізолону, підвищуючи їх потенційну токсичність. НПЗЗ призначати у дозах менших, ніж хворим, які не застосовують циклоспорин. У разі призначення дигоксину, колхіцину, ловастатину, симвастатину, аторвастатину або правастатину з циклоспорином контролювати виникнення показників токсичних проявів цих препаратів, зменшувати їх дозування
Циклоферон	Сумісний з усіма ЛЗ, що застосовуються при лікуванні вказаних захворювань (інтерферони, хіміотерапевтичні препарати та ін.).
Циклофосфамід	Гіпоглікемічні препарати: циклофосфамідможе посилювати їх дію; цитарабін, даунорубіцин або доксорубіцин: при спільному застосуванні можливе посилення кардіотоксичної дії; непрямі антикоагулянти: можлива зміна антикоагулянтної активності ( циклофосфамідзнижує синтез факторів зсідання у печінці та порушує процес утворення тромбоцитів); імунодепресанти: підвищується ризик виникнення інфекцій та вторинних пухлин; ловастатин: підвищується ризик розвитку гострого некрозу скелетних м’язів та ГНН; барбітурати, трициклічні антидепресанти, аміназин, теофілін, хінгамін, гормони щитоподібної залози підвищують ефект циклофосфаміду; ГКС та хлорамфенікол: знижують ефективність циклофосфаміду; алопуринол посилює мієлотоксичність циклофосфаміду. Не рекомендовано призначати раніш чим ч/з 10 днів після операції, яку проводять під наркозом
Цинаризин	Седативна дія може підсилюватися при вживанні алкоголю та застосуванні препаратів, що пригнічують ЦНС, трициклічних антидепресантів.
Цинку оксид	Взаємодія не виявлена.
Ципрогептадил	З обережністю застосовувати у комбінації з аналгетиками та снодійними засобами внаслідок можливого посилення їх дії.
Ципротерон	Може змінитись потреба у пероральних антидіабетичних препаратах або інсуліні. Кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір пригнічують метаболізм ципротерону ацетату. Рифампіцин, фенітоїн та ЛЗ, що містять Hypericum perforatum, знижувати рівень ципротерону. Статини та високі терапевтичні дози ципротерону - зростає ризик міопатії або рабдоміліозу.
Цисплатин	Нефротоксичні або ототоксичні агенти (аміноглікозиди, а/б, пеніциламіни): збільшення токсичності цисплатину; фуросемід: небезпека ушкодження ниркових канальців, та ймовірність ототоксичності підвищується; маніт: зменшує виведення цисплатину із сечею; урикозуричні протиподагричні засоби: може збільшити ризик виникнення нефропатії; антигістамінні засоби, фенотіазини, тіоксантени: може маскувати симптоми ототоксичної дії цисплатину
Циталопрам	З інгібіторами МАО може спричинити виникнення гіпертензивних кризів (серотоніновий с-м). Може підсилювати дію суматриптану, і інших серотонінергічних препаратів. Циметидін спричиняє помірне підвищення рівня середніх рівноважних концентрацій циталопраму
Цитохром С	Зменшує токсичність серцевих глікозидів, посилює їх позитивну інотропну дію.
Цитарабін	З іншими протипухлинними мієлосупресивними препаратами або променевою терапією посилює цитотоксичну, імунодепресивну активність їх. Контролювати рівень дигоксину. З гентаміцином існування зв’язаного з цитарабіном антагонізму відносно чутливих штамів К. рпеитопіае. Цитарабін за умови дотримання зазначених концентрацій і розведенні в 5% розчині декстрози протягом 8 год сумісний із такими ЛЗ: цитарабін 0,8 мг/мл і цефалотин натрію 1 мг/мл; цитарабін 0,4 мг/мл і преднізолону натрію фосфат 0,2 мг/мл; цитарабін 16 мкг/мл і вінкристину сульфат 4 мкг/мл.
Цитиколін	Не застосовувати одночасно з препаратами, що містять меклофеноксат. Підсилює ефект леводопи.
Ціанамід	Уникати призначення разом з метронідазолом, ізоніазидом, фенітоїном та іншими інгібіторами альдегіду дегідрогенази, які можуть посилити реакцію з алкоголем. Після прийому дисульфіраму до застосування ціанаміду перерва повинна становити не менше 10 діб. Не сумісний з препаратами альдегідної групи (з паральдегидом та продукттами хлоралу).
Ціанокобаламін	Не рекомендується сумісне введення в одному шприці вітамінів В₁₂, В₁ і В₆, тому що іон кобальту сприяє руйнуванню інших вітамінів

Додаток 3: Особливості застосування ЛЗ у жінок в період вагітності та в період лактації

Міжнародна непатентована назва ЛЗ	Коментарі
	Період вагітності	Період лактації
Абакавір	Можливо,коли очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плода.	Не рекомендується .
Агомелатин	Призначати з обережністю.	За необхідності проведення терапії припинити годування груддю.
Адапален	Протипоказаний	Протипоказаний
Адеметіонін	У I та II триместри вагітності протипоказаний (у зв'язку з відсутністю необхідної інформації)(розчин)	Даних немає
Азапентацен	Дані відсутні	Дані відсутні
Азатіоприн	ретельна оцінка переваги очікуваної користі над можливим ризиком застосування препарату	У грудному молоці виявляється 6-меркаптопурин
Азеластин	Протипоказаний	Протипоказаний
Азоту закис	Як мононаркоз у суміші з киснем - для знеболювання пологів.	Немає даних в інструкції для медичного застосування
Азитроміцин	Протипоказаний	Протипоказаний
Акарбоза	Протипоказаний	Протипоказаний
Акривастин	Протипоказаний, крім випадків, коли потенційна користь від препарату буде більшою за можливий ризик для плода	Даних немає про шкідливий вплив
Актовегін	Застосування допускається.	Застосування допускається.
Албендазол	Протипоказаний	Немає даних в інструкції для медичного застосування
Алемтузумаб	Протипоказаний	Протипоказаний
Алкуроній	Немає даних в інструкції	Немає даних в інструкції для медичного застосування
Алое	Протипоказаний	Протипоказаний
Алопуринол	Протипоказаний	Протипоказаний
Алпростадил	Протипоказаний	Протипоказаний
Алюмінію фосфат	Можливе періодичне (нетривале) застосування	Можливе періодичне (нетривале) застосування
Альпразолам	Протипоказаний у І триместрі	Протипоказаний
Альтеплазе	У випадках гострих захворювань, що загрожують життю, слід оцінити користь відносно потенціального ризику.	Невідомо, чи проникає у грудне молоко.
Альтретамін	Протипоказаний	Протипоказаний
Альфакальцидол	Протипоказаний.Лише за абсолютними показаннями.	Протипоказаний
Альфузозин	Не застосовується для лікування жінок	Не застосовується для лікування жінок
Амантадин	Протипоказаний	Протипоказаний
Амбазон	Може призначатися у періоди вагітності	Може призначатися у період годування груддю
Амброксол	Протипоказів немає.	Проникає у грудне молоко,і,у терапевтичних дозах не впливає на дитину,протипокази відсутні.
Амідотризоат натрію	Співставляти користь від рентгенівського обстеження (чи з контрастним засобом,чи без нього) з наслідками такого обстеження.	Даних немає
Амізон	Протипоказаний у І триместрі	Даних немає.
Амікацин	Протипоказаний	Протипоказаний
Аміналон	Вирішувати з урахуванням співвідношення необхідності лікування для жінки та потенційної небезпеки препарату для дитини.	Не рекомендується
Амінітрозол	Застосування можливе за показаннями та у випадку, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для плоду .	Застосування можливе за показаннями та у випадку, коли потенційна користь перевищує можливий ризик дитини.
Аміодарон	Протипоказаний у ІІ і ІІІ триместрах вагітності.	Протипоказаний.
Амітриптилін	Не можна застосовувати.	Не можна застосовувати.
Аміфостин	Протипоказаний	Протипоказаний
Амлодипін	У випадках,коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із захворюванням,перевищує можливу шкоду лікування для матері та плода.	Ступінь безпечності застосування не встановлена.
Аміксин	Протипоказаний	Протипоказаний
Амоксицилін	Можна застосовувати.	Протипоказів немає.
Ампіцилін	Призначають з обережністю	Призначають з обережністю
Амфотерицин В	У випадках, коли переваги для матері перевищують ризик для плода.	Невідомо,чи потрапляє у жіноче молоко, тому годування груддю припинити.
Анагрелід	Тільки, коли очікувана користь перевищує ризик для плоду.	Рішення про призначення препарату приймається індивідуально, залежно від необхідності його для матері.
Анаферон	Протипоказаний.	Даних немає.
Апілак	Протипоказів немає.	Протипоказів немає.
Апротинін	Протипоказаний у І та ІІІ триместрі.У ІІ триместрі.-ретельна оцінка співвідношення користь для жінки / ризик для плода.У першi 3 мiсяцi не застосовують.	Протипоказаний
Арбідол	Дані відсутні,рішення про застосування приймає лікар,враховуючи співвідношення користь/ризик.	Дані відсутні,рішення про застосування приймає лікар,враховуючи співвідношення користь/ризик.
Аргінін глутамат	Не виявляє ембріотоксичних, гонадотоксичних і мутагенних ефектів.	Немає даних в інструкції для медичного застосування
Аріпіпразол	За умови, що користь застосування перевищує ризик для плоду.	Не рекомендується
Атенолол	Застосовують, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Припинити грудне вигодовування.
Анастрозол	Протипоказаний	Протипоказаний
Аспарагіназа	Протипоказана	Протипоказана
Атазанавір	В випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.	Уникати годування груддю.
Атаракс	Не рекомендується	Не рекомендується
Аторвастатин	Протипоказаний	Протипоказаний
Атракуріум	Застосовується,якщо очікувана користь для матері буде переважати потенційний ризик для плоду.	Невідомо, чи виділяється з грудним молоком.
Атропін	протипоказаний	Протипоказаний у період лактації через небезпеку розвитку токсичного впливу на дитину
Ауротіомалат	Протипоказаний	Протипоказаний
Афлубін	Застосовують,коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Застосовується , коли користь для матері переважає можливий ризик для дитини.
Аценокумарол	Протипоказаний	Протипоказаний
Ацетазоламід	Не призначати, особливо у перший триместр.	Протипоказаний
Ацетилцистеїн	Протипоказаний	Протипоказаний
Ацикловір	Не рекомендується застосовувати. В невідкладних випадках дозволяється, якщо очікувані переваги лікування виправдовують можливий ризик для плоду.	Потрапляє у грудне молоко, тому годування груддю припинити під час лікування.
Баклофен	Тільки за абсолютної необхідності.	Під час прийому препарату не рекомендується годувати груддю.
Беклометазон	Не застосовувати,якщо потенційний корисний ефект не виправдовує потенційного ризику для матері,плоду.	Не застосовувати якщо потенційний корисний ефект не виправдовує потенційного ризику для матері чи дитини.
Бендазол	Користь від застосування має перевищувати можливий ризик для плоду.	Грудне годування рекомендується перервати.
Бензалконію хлорид		Показаний
Бензатин бензилпеніцилін	Не існує даних про ембріотоксичний, тератогенний та мутагенний ефект.	На період лікування годування груддю припинити.
Бензидамін	Протипоказів немає	Протипоказів немає
Бензилпеніциллін	Не виявляє ембріотоксичну, тератогенну або мутагенну дію.	Можуть з’являтися в грудному молоці.
Бензилбензоат	Протипоказаний	Протипоказаний
Бензобарбітал	І триместр вагітності-протипоказаний.	Протипоказаний
Бензогексоній	Даних немає.	Протипоказаний
Банзоїл пероксид	Протипоказаний	Протипоказаний
Бета-аланін	Препарат не призначається	Препарат не призначається
Бетагістин	Дані для оцінки можливого шкідливого ефекту відсутні.	Дані для оцінки можливого шкідливого ефекту відсутні.
Бетаксолол	У новонароджених, матері яких застосовували препарат, дія його зберігається протягом декількох днів після народження. Ризик виникнення гіпоглікемії,брадикардії у плоду	Годування груддю в період лікування не рекомендується. У випадку, коли потенційна користь виправдовує можливий ризик
Бетаметазон	Ретельна оцінка користі від використання та можливого ризику для плоду.	Проникає в грудне молоко;якщо є необхідність у застосуванні,на період лікування рекомендовано припинити грудне вигодовування.
Бівалірудин	Не застосовувати без крайньої необхідності.	Застосовувати з обережністю у жінок, що годують груддю.
Бікалутамід	Препарат не призначається особам жіночої статі.	Протипоказаний
Біпериден	Ретельна оцінка ризик/користь для матері і плоду.	Відмовитися від годування груддю.
Бісакодил	Може застосовуватися виключно за рекомендацією лікаря.	Може застосовуватися виключно за рекомендацією лікаря.
Бісопролол	Застосування,коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Годування груддю не рекомендоване.
Біфоназол	У I триместрі не повинен використовуватись без призначення лікаря.	Доклінічні дані не вказують на потенційну небезпеку для матері та дитини
Блеоміцин	Бажано уникати.	Уникати призначення,при необхідності застосування-припинити годування груддю.
Бортезомід	Протипоказаний	Не рекомендується
Бринзоламід	Не слід застосовувати без очевидної необхідності.	Протипоказаний
Бромгексин	Протипоказаний	Протипоказаний
Бромокриптин	Відміняти, за винятком медичних показань.	Не призначати.
Будесонид	Можна застосовувати.У перші 3 місяці лише після ретельного аналізу користі та врахування всіх ризиків.	Застосування в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для дитини.При лікуванні годувати груддю не можна.
Бупівакаїн	Жінки на пізніх стадіях вагітності є групою ризику розвитку високої або повної спінальної блокади.	Немає ризику небажаного впливу на немовля.
Бупренорфін	Може бути призначений,якщо очікувана користь перевищує можливий ризик для матері чи плоду.	Не годувати груддю в період прийому препарату.
Бупропіон	Безпечність не встановлена.	Відмовитися від грудного годування в період прийому.
Бусерелін	Протипоказаний	Протипоказаний
Буспірон	За наявності точного діагнозу та абсолютних показань для його застосування.	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Бусульфан	Не слід призначати	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Бутамірат	Досвід застосування відсутній.	Досвід застосування відсутній.
Бутоконазол	Можливе,якщо показання значно перевищують ризик впливу на плід.	Дотримуватись обережності.
Буторфанол	Не проводилися добре контрольовані дослідження впливу препарату на жінок із терміном вагітності до 37 тижнів; розвиток дистрес-респіраторного с-му або асфіксії у новонароджених, що пов’язані з уведенням препарату менше ніж за 2 год до пологів, також із багаторазовим уведенням у сполученні з іншими аналгетиками або седативними препаратами або в разі передчасних пологів.	У незначних концентраціях виявляється у грудному молоці.
Вазелін	Можна застосовувати	Можна застосовувати
Валацикловір	Застосовувати,коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плода.	Призначати з обережністю
Валеріана	Співвідношення необхідності лікування для жінки та потенційної небезпечності лікарських засобів для дитини.	Співвідношення необхідності лікування для жінки та потенційної небезпечності лікарських засобів для дитини.
Валідол	Призначають,коли очікуваний терапевтичний ефект буде перевищувати можливий негативний вплив на плід.	Призначають,коли очікуваний терапевтичний ефект буде перевищувати можливий негативний плив на дитину.
Валсартан	Не застосовувати	Не застосовувати
Вальдекоксиб	Не рекомендується. Протипоказано в останній триместр вагітності. Не застосовувати протягом перших двох триместрів вагітності	Не призначати.
Ванкоміцин	Протипоказаний в 1й триместр.	Не рекомендується,окрім,коли лікування приносить користь, яка виправдовує потенційний ризик.
Варденафіл	Не призначений для жінок.	Не призначений для жінок.
Варфарин	Не застосовувати	Не застосовувати
Венлафаксин	Протипоказано	Протипоказано
Верапаміл	З обережністю (в останній триместр),коли очікувана користь перевищує можливий ризик для матері і плода.	Годування груддю під час лікування припинити.
Вілозен	Досвід застосування відсутній.	Досвід застосування відсутній.
Вінбластин	У випадках, коли очікуваний лікувальний ефект може виправдати його можливий негативний вплив на плід.	Не застосовувати.
Вінкамін	Протипоказаний	Протипоказаний
Вінкристин	Протипоказаний	Протипоказаний
Вінорельбін	Протипоказаний.	Протипоказаний
Вінпоцетин	Протипоказаний	Не рекомендується,окрім, коли лікування приносить користь, яка виправдовує потенційний ризик.
Вісмуту субцитрат	Застосування не рекомендовано.	Можливо застосовувати з урахуванням співвідношення користь для матері / ризик для дитини.
Вориконазол	Не застосовувати, якщо тільки користь для матері,не перевищує ризик для плоду.	Годування груддю повинно бути припинене з початком лікування.
Вугілля медичне активоване	Протипоказів немає	Протипоказів немає
Галавіт	Протипоказаний	Протипоказаний
Галантамін	Тільки,якщо користь від застосування перевищує можливий ризик для плоду.	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Галоперидол	Можливе,якщо очікувана користь переважає можливий тератогенний ефект.	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Ганцикловір	Протипоказаний	Протипоказаний
Гатифлоксацин	Протипоказаний	Протипоказаний
Гвайфенезин	Призначення можливе коли очікувана користь перевищує можливий ризик.	Призначення можливе коли очікувана користь перевищує можливий ризик
Гексаметоній	Обмежений до медичного застосування.	Обмежений до медичного застосування.
Гексетидин	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику
Гемфіброзил	Протипоказаний	Протипоказаний
Гемцитабін	Протипоказаний	Протипоказаний
Гентаміцин	Протипоказаний	Призначати з обережністю
Гепарин натрій	Гель:протипоказання відсутні.Розчин для ін’єкцій: протипоказаний.	Гель: протипоказання відсутні.
Гепон	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.	Припинити грудне вигодовування.
Гефітиніб	Протипоказаний	Протипоказаний
Гідазепам	Протипоказаний	Протипоказаний
Гідралазін	Протипоказаний	Застосовувати не рекомендується.
Гідроксикарбамід	Протипоказаний.	Протипоказаний
Гідрокортизон	Може застосовуватися, якщо користь для матері є вищою, ніж потенційна загроза для плоду.	Застосовувати обережно та короткочасно.
Гідроксизин	Не рекомендується.	Не рекомендується
Гідрокортизон	За життєвими показаннями.	За життєвими показаннями.
Гідропрогестерон	Друга половина вагітності, холестатична жовтяниця в період вагітності (в анамнезі) - протипоказаний	Протипоказаний
Гідроксихлорохін	Уникати застосування.	Ретельно зважити необхідність застосування.
Гідротальцит	Побічних реакцій не зареєстровано.	побічних реакцій при застосуванні не зареєстровано.
Гіпромелоза	Немає жодних застережень проти застосування	Немає жодних застережень проти застосування.
Гідрохлоріазид	Протипоказаний в 1 триместрі. Протипоказаний	Протипоказаний
Гінкго білоба	Не рекомендується	Не рекомендується
Гіосцин бутилбромід	Звичайні застереження стосовно застосування ЛЗ у період вагітності, особливо у першому триместрі.	Безпека препарату не встановлена; проте несприятлива дія на організм новонародженої дитини не спостерігалась.
Глатирамер ацетат	Для забезпечення безпечного та ефективного застосування препарату повідомити лікарю про вагітність.	Для забезпечення безпечного та ефективного застосування препарату повідомити лікарю.
Глауцин	З обережністю призначати, беручи до уваги співвідношення користь/ризик.	З обережністю призначати, беручи до уваги співвідношення користь/ризик
Глібенкламід	Протипоказаний	Протипоказаний
Гліквідон	Протипоказаний	Протипоказаний
Гліклазид	Протипоказаний	Не рекомендовано годувати груддю під час застосування.
Гліцерин	Протипоказаний при посиленій скорочувальній функції матки.	Особливих застережень немає
Гліцин	Даних немає	Даних немає
Глутоксим	Протипоказаний	Протипоказаний
Глімепірид	Протипоказаний	Протипоказаний
Гліпізид	Протипоказаний	Протипоказаний
Глюкагон	Може використовуватися для лікування тяжкої гіпоглікемії під час вагітності.	Годування груддю не призводить до будь-якого ризику для дитини
Глюкозамін	Не рекомендується	Не рекомендується
Гозерелін	Протипоказаний.	Не рекомендується
Граміцидин С	FDA категорія тератогенності С, здатний викликати повну незворотну глухість плоду.	Ускладнень не зареєстровано.
Гризеофульвін	Протипоказаний	Протипоказаний
Гуанфацин	Протипоказаний	Протипоказаний
Дакарбазин	Протипоказаний	Протипоказаний
Даклізумаб	Невідомо,чи може мати пошкоджуючу дію на плід.	Співставляти індивідуальний ризик з потенційними перевагами від використання.
Даларгін	Протипоказаний	Обмежений до застосування.
Далтепарин натрію	У випадках явної необхідності.	У випадках явної необхідності.
Даназол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Дезлоратадин	Не рекомендується.	Не призначати.
Декваліній	Може застосуватися	Немає даних стосовно накопичення у грудному молоці.
Дексаметазон	Проникає ч/з плаценту.	Грудне вигодовування: малі дози безпечні, високі–ризик пригнічення продукції власних гормонів у дитини і затримка росту.
Дексаметазон	В випадках, якщо очікувана користь для матері переважує ризик для плоду.	При застосуванні грудне вигодовування необхідно припинити.
Дексаметазон	Протипоказаний при гострій нирковій та/або печінковій недостатності.	Протипоказаний при артеріальній гіпертензії.
Дексапантенол	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.Прояв фетотоксичних ефектів є малоймовірним.(крем).	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.
Декстран-70	У виняткових випадках ч/з загрозу анафілактичної реакції.	Вводять лише у виняткових випадках через загрозу анафілактичної реакції
Декстроза	Даних в інструкції немає	Даних в інструкції немає
Декстрометорфан	Не рекомендується	Не рекомендується
Десмопресин	Дослідження не показали негативного впливу при застосуванні.	Виділяється з молоком матері,однак збереження його активності після всмоктування в кров новонародженого з його ШКТ є малоймовірним.
Джозаміцин	З обережністю у I триместрі вагітності	Даних немає
Дигідроерготоксин	Не застосовується	Не застосовується
Диетиловий етер	Не застосовується	Даних в інструкції немає
Дигідротахістерол	Ризику виникнення вад розвитку не виявлено.Слід уникати передозування препарату.Терапія потребує постійного контролю вмісту кальцію.	Терапія потребує постійного контролю вмісту кальцію.
Диклофенак	Препарат не застосовувати ч/з можливий ризик передчасного закриття артеріальної протоки і можливого інгібування звуження.	Вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Дилтіазем	Протипоказаний	Протипоказаний
Динопрост	Після того як розпочато переривання вагітності за допомогою препарату, зробити все можливе для його завершення, оскільки вплив препарату на плід не відомий.	Особливих застережень немає
Динопростон	Застосовується у жінок із доношеною або майже доношеною вагітністю.	Особливих застережень немає
Дипіридамол	Протипоказано	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Дистигмін	За життєвими показаннями.	За життєвими показаннями.
Дисульфірам	Не рекомендується.	Не рекомендується.
Дифенгідрамін	Протипоказаний	Протипоказаний
Діазепам	Можливе,коли передбачувана користь перевищує потенційний ризик.	Рекомендовані дози можуть спричиняти у новонароджених скороминучу м’язову гіпотонію,гіпотермію, порушення дихання і серцевого ритму.
Діацереїн	Протипоказаний	Протипоказаний
Дігоксин	Тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Виділяється з грудним молоком в незначних кількостях, однак при застосуванні препарату в період лактації необхідний контроль ЧСС у дитини.
Діметінден	Можливе,коли передбачувана користь перевищує потенційний ризик для плода.	Годування груддю під час лікування слід припинити..
діоксидин	Протипоказаний	Протипоказаний
Діосмектит	Можна застосовувати	Можна
Добутамін	За життєвими показаннями.	Якщо введення препарату необхідне, годування груддю слід припинити на весь час лікування.
Доксазозин	Можна тоді, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.	Накопичується у грудному молоці.
Доксепін	Тільки у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Під час лікування слід припинити годування груддю.
Доксициклін	Застосовувати тоді, коли потенційна користь перевищує ризик .	Не призначати.
Доксорубіцин	Не застосовувати без очевидної потреби.	Припинити грудне вигодовування до початку лікування.
Доксофілін	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.	Даних немає
Докузат натрію	Не застосовувати без спеціального призначення.	Спеціальних рекомендацій немає
Домперидон	Призначати тоді, коли застосування виправдано очікуваним терапевтичним ефектом та виключає ризик.	Годувати груддю не рекомендується, якщо тільки очікувана користь не виправдовує потенційний ризик.
Допамін	За життєвими показаннями	Дані відсутні
Донепезил	Не застосовувати	Під час лікування припинити годування груддю.
Доцетаксел	Протипоказаний	Протипоказаний
Дропериозол	Пероральне застосування препарату не спричинило жодного випадку тератогенності та ембріотоксичності. Однак необхідно з обережністю призначати препарат вагітним жінкам.	Не рекомендується
Дулоксетин	Не рекомендується	Не рекомендується
Дутастерид	Протипоказаний	Протипоказаний для лікування жінок
Ебастін	Протипоказаний	Протипоказаний
Еверолімус	Не призначати,якщо потенційна користь не перевищує потенційний ризик для плода.	Під час лікування припинити годування груддю.
Екалін	Можливо,коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Протипоказаний
Екземестан	Застосовувати з обережністю	застосовувати з обережністю
Еконазол	Можливо,коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Можливе за умови, що потенційна користь для матері перевищуює можливий ризик для дитини.
Екстра ербісол?	слід призначати під наглядом лікаря	слід призначати під наглядом лікаря
Ектерицид	Даних в інструкції немає	Даних в інструкції немає
Елеутерокок	Не призначають	Не призначають
Емідастин	Не рекомендується	Не рекомендується
Еналаприл	Протипоказаний	Протипоказаний
Енкад	Протипоказаний	Протипоказаний
Еноксапарин	Тоді, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плоду.	Застосовувати коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для дитини.
Ентакапон	Не застосовувати	Під час лікування слід припинити годування груддю.
Ентеросгель	Показаний при токсикозах вагітних першої половини вагітності;	В інструкції не вказано
Епінефрин	Протипоказаний	Не застосовувати
Епірубіцин	Застосувати не рекомендовано	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Еплеренон	Протипоказаний	Протипоказаний
Епоетин альфа	Уникати застосування, тільки в тих випадках, коли потенційна користь від терапії перевищує можливий ризик для плода.	Використовувати з обережністю.
Епоетин бета	В випадку, якщо можливі переваги його застосування для матері перевищують потенційний ризик для дитини.	В випадку, якщо можливі переваги його застосування для матері перевищують потенційний ризик для дитини.
Епросартан	Не застосовувати	Не застосовувати
Ептифібатид	В випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.	Припинити годування груддю при застосуванні.
Ербісол	Даних в інструкції немає	Даних в інструкції немає
Ердостеїн	У разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	У разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Ергокальциферол	Для запобігання рахіту у новонароджених потрібно давати вагітним жінкам з 30-32 тижнів вагітності.	Для запобігання рахіту у грудних дітей вітамін D₂ потрібно давати матерям-годувальницям.
Еритроміцин	В разі крайньої необхідності.	В разі крайньої необхідності
Ерлотиніб	За умови переважання користі для матері над ризиком для плоду.	Немає відомостей, чи проникає препарат у грудне молоко. Тому слід враховувати потенційний ризик впливу препарату на новонародженого, матері слід повідомити лікарю про годування груддю при лікуванні.
Есмолол	Застосування в останні три місяці вагітності або під час пологів спричиняє брадикардію у плоду, яка продовжується після припинення введення препарату.	Годування груддю не рекомендоване
Естрадіол	Застосування не показане.	Застосування не показане.
Етамзилат	Протипоказаний	Годування груддю під час лікування слід припинити.
Естрамустин	Протипоказаний	Протипоказаний
Естріол	Протипоказаний	Протипоказаний
Естрон	Застосування препарату припиняють.	В період лікування годування груддю слід припинити.
Етакринова кислота7	тільки у виняткових випадках	Годування груддю під час лікування слід припинити..
Етамбутол	Протипоказаний	Протипоказаний
Етацизин	Протипоказаний	Протипоказаний
Eтіонамід	Протипоказаний	Протипоказаний
Етоній	Утримуватися від застосування	Утримуватися від застосування препарату.
Етопозид	Чоловіки і жінки, які одержують терапію етопозидом, повинні застосовувати надійні методи контрацепції.	Від годування груддю слід утримуватись
Етосуксимід	Протипоказаний	Протипоказаний
Ефавіренц	Не повинен застосовуватися, якщо немає чітких підстав (потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду, і немає інших відповідних шляхів лікування)	Для уникнення передачі ВІЛ-інфекції рекомендують, щоб за будь-яких обставин ВІЛ-інфіковані жінки не годували груддю своїх немовлят.
Ефалізумаб	Не рекомендується	Під час годування груддю відмовитись від грудного вигодовування або відмінити лікування
Ехінацея пурпурна	Доцільність призначення вирішується індивідуально	Не слід застосовувати
Женьшень	Не рекомендується	Застосовують з обережністю,тоді, коли користь від застосування препарату буде перевищувати можливий ризик розвитку негативної дії на дитину.
Залеплон	Протипоказаний	Протипоказаний
Заліза глюконат	За рекомендацією лікаря.	За рекомендацією лікаря.
Заліза фумарат	Не встановлено ніяких негативних впливів на плід	Не встановлено ніяких негативних впливів на дитину
Заліза сахарат	Показано особливо в період вагітності	Бажано застосування препарату тимчасово припинити.
Зипразидон	Не рекомендовано, якщо тільки очікуваний ефект від його застосування не перевищує потенційний ризик для плода.	Відмовитися від годування груддю
Зідовудин	Вагітні жінки, які вирішують питання про лікування з метою попередження передачі ВІЛ до дитини, повинні знати, що у деяких випадках, незважаючи на лікування, передача ВІЛ може відбутись.	.ВІЛ-інфікованим жінкам по можливості утримуватися від годування своїх дітей груддю, щоб запобігти передачі ВІЛ. Враховуючи, що зидовудин і вірус потрапляють в грудне молоко, жінкам, які приймають Ретровір, не рекомендується годувати дітей груддю.
Золмітриптан	тільки у випадку, якщо можливий терапевтичний ефект для матері перевищує потенціальний ризик для плода.	Немає даних стосовно в грудне молоко. З обережністю призначати жінкам, які годують груддю.
Золпідем	Уникати застосування	Не рекомендується
Зопіклон	Не рекомендується	Не рекомендується
Ібупрофен	Останній триместр вагітності протипоказаний.Лише в тих випадках, коли потенційна користь від застосування перевищує можливий ризик для плода.	Протипоказаний
Івабрадин	Протипоказаний	Протипоказаний
Ідарубіцин	Не повинен застосовуватися без очевидної потреби..	Припинити грудне вигодовування до початку лікування препаратом.
Ізодибут	Застосування можливе тоді, коли очікуваний терапевтичний ефект буде перевищувати можливий ризик впливу на плід.	Застосування можливе тоді, коли очікуваний терапевтичний ефект буде перевищувати можливий ризик впливу на дитину.
Ізоконазол	Досвід застосування не виявив жодного ризику тератогенної дії препарату.	Потрапляння значних кількостей у грудне молоко є малоймовірним.
Індапамід	Протипоказаний при Ι триместрі	Протипоказаний
Ізоніазид	Застосування можливо тільки тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода.	При годуванні груддю прийом препарату слід припинити або припинити годування груддю
Ізосорбід динітрат	За життєвими показаннями.Коли користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для плоду.	За життєвими показаннями
Ізосорбід мононітрат	Можна, якщо очікувана користь перевищує можливий ризик.	З обережністю призначати жінкам, які годують груддю
Ізотретиноїн	Протипоказаний	Протипоказаний
Ізофлуран	Безпека препарату не встановлена, проте немає жодних підстав очікувати появи специфічних побічних явищ, спричинених застосуванням для анестезії під час вагітності. Застосування не супроводжується небажаних реакцій в організмі матері або новонародженої дитини.	Можна лише за життєвих показань
Ілопрост	Не призначати	Не призначати.
Іматиніб	Протипоказаний.	Протипоказаний
Імипрамін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Іммунін	Не рекомендується	Не рекомендується
Імунокінд	Даних в інструкції немає	Даних в інструкції немає
Імунофан	Питання щодо призначення (при відсутності загрози резус-конфлікту) вирішувати з урахуванням співвідношення необхідності лікування для жінки та потенційної небезпечності препарату для дитини.	Питання щодо призначення вирішувати з урахуванням співвідношення необхідності лікування для жінки та потенційної небезпечності препарату для дитини.
Індапамід	Протипоказаний Ι триместрі	Протипоказаний.
Індінавір	У випадку, коли потенційна користь для матері виправдовує потенційний ризик для плоду.	Необхідно припинити годувати груддю, зважаючи на можливість виникнення побічних реакцій, зумовлених прийомом у грудних дітей.
Індометацин	Протипоказаний.	Під час лікування слід припинити годування груддю
Інозин	Не рекомендується	Не рекомендується.
Інозин пранобекс	Протипоказаний	Протипоказаний
Інсулін	Рекомендується посилити контроль за лікуванням вагітних жінок, хворих на діабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність Потреба в інсуліні звичайно знижується у першому триместрі вагітності та істотно зростає у другому та третьому триместрах. Після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до початкового рівня.У разі необхідності застосування інсуліну гларгіну можливе. Слід враховувати зміни потреби в інсуліні свиному	Може виникнути необхідність корекції дози та дієти
Інтертрікс	Застосування можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода або дитини.	Застосування можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода або дитини.
Інтерферон альфа-2а	Протипоказаний.	Не застосовувати
Інтерферон альфа-2b	Призначати тільки за наявної переваги очікуваного терапевтичного ефекту у матері порівняно з можливими небажаними наслідками впливу на плід.	Призначати тільки за наявної переваги очікуваного терапевтичного ефекту у матері порівняно з можливими небажаними наслідками впливу на плід..
Інтерферон бета-1а	Протипоказаний.	Протипоказаний
Інтерферон бета-1b	Протипоказаний.	необхідно припинити годівлю грудьми або відмінити препарат
Інфламафертин	Протипоказаний	Протипоказаний
Інфліксимаб	Не рекомендується без крайньої потреби.	Рекомендовано припинити годування груддю під час та після лікування .Годування груддю дозволяється не раніше, ніж ч/з 6 місяців після закінчення лікування (беручи до уваги важливість терапії для матері).
Іпідакрин	Лише в разі необхідності стимулювання пологової діяльності.	Протипоказаний.
Іпратропію бромід	Тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для плоду; протипоказаний у Ι триместр вагітності.	Не рекомендується
Ірбесартан	Не застосовувати	Не застосовувати
Іринотекан	Протипоказаний	Протипоказаний
Ітоприд	Слід призначати у випадку, коли очікуваний ефект лікування перевищує ризик.	На період лікування годування груддю рекомендується припинити.
Ітраконазол	Не призначати за винятком випадків системного мікозу, який загрожує життю, коли потенційна користь перевищує ризик негативного впливу на плід.	Необхідно зіставити можливий ризик для дитини з очікуваною користю для матері.
Іфосфамід	Після Ι триместру вагітності, якщо терапію не можна відкласти і пацієнтка не бажає припиняти вагітність,можна використовувати тільки після застереження пацієнтки про можливий ризик тератогенного ефекту .	Протипоказаний.
Йогексол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Йопромід	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.	Не існує вірогідності виникнення жодної шкоди для грудної дитини.
Кагоцел	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Калію йодид	Лише в рекомендованих дозах	Лише в рекомендованих дозах
Калію оротат	Застосування лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	У випадку застосування жінками, які годують груддю, вигодовування слід припинити
Кальцитонін	не рекомендовано..	не рекомендовано
Кальцитріол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Кальцію гліцерофосфат	Особливих рекомендацій немає	Кальцій виділяється із грудним молоком, що слід враховувати при призначенні жінкам в період лактації. Якщо дитина приймає препарати кальцію або вітамін D₃, то прийом кальцію гліцерофосфату жінці слід припинити.
Кальцію карбонат	Оцінити співвідношення користі й ризику при призначенні препарату.	Оцінити співвідношення користі й ризику при призначенні препарату.
Кальцію фолінат	Застосовувати лише за умови переваги потенційної користі для матері над потенційним ризиком для плоду.	Можна призначати лише за умови нагальної потреби.
Кальцію хлорид	Зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини	Зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для дитини
Канаміцин	Тільки за життєвими показаннями.	Тільки за життєвими показаннями.
Кандесартан	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Капецитабін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Капреоміцин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Каптоприл	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Карбамазепін	Співставити очікувані переваги терапії і можливі її ускладнення, особливо у перші 3 місяці вагітності.	Співставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування за умов терапії .
Карбомер	Після оцінки співвідношення користі та ризику застосування препарату.	Після оцінки співвідношення користі та ризику застосування препарату.
Карбоплатин	Може спричиняти порушення розвитку плода.За необхідності застосування обов'язково попередити хвору щодо потенційного ризику для плода.	Протипоказаний.
Карбоцистеїн	Протипоказаний у Ιтриместрі.Слід призначати з обережністю у ІІ і ІІІ триместрі .	Призначати з обережністю.
карведілол	Не рекомендується за винятком, коли потенційна користь для матері переважає можливий ризик для плода	Не приймати
Кармустин	Може спричиняти порушення розвитку плода. За необхідності застосування обов'язково попередити щодо потенційного ризику для плода.	Протипоказаний.
Кверцетин	Застосування небажане, особливо у Ι триместрі вагітності	Не рекомендують
Квінаприл	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Кетоконазол	Не призначати, за винятком коли потенційні переваги лікування можуть виправдати можливий ризик для ембріона.	Не рекомендується
Кетамін	Можна застосовувати тільки після зважування співвідношення користі та ризику.	Відсутні дані про те, чи проникає кетамін в материнське молоко.
Кетопрофен	У І і ІІ триместрах його застосовують тільки у тому разі, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик негативної дії на плід; вагітність (III триместр) протипоказаний	Не рекомендується.
Кеторолак	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Кетотифен	З обережністю призначатати з урахуванням співвідношення ризик/користь (краплі очні)Можна призначати лише у разі крайньої необхідності(табл.)	Жінки, які приймають препарат не повинні годувати груддю(табл..)Можна використовувати під час годування груддю( краплі очні)
Кислота аденозинтрифосфорна	Досвід застосування відсутній.	Досвід застосування відсутній.
Кислота азелаїнова	Протипоказів немає	Не представляє жодного ризику
Кислота амінокапронова	Протипоказаний	Протипоказаний
Кислота аскорбінова	Застосовують,коли користь перевищує можливий ризик для плода.	Застосовують,коли користь перевищує можливий ризик для дитини.
Кислота ацетилсаліцилова	Протипоказана	Немає даних в інструкції
Кислота борна	Ппротипоказана	Ппротипоказана
Кислота вальпроєва	Раптове переривання лікування може спричинити погіршання перебігу захворювання матері та призвести до згубних наслідків для плоду.Не слід переривати лікування.	Екскреція в молоко низька.Можна розглянути можливість годування груддю під час прийому препарату.
Кислота етакринова	тільки у виняткових випадках	Годування груддю під час лікування слід припинити..
Кислота золедронова	Протипоказана	Протипоказана
Кислота ібандронова	Не рекомендується застосовувати (табл.).Протипоказаний(розчин)	Не рекомендується застосовувати (табл.)Протипоказаний(розчин)
Кислота кромогліциєва	Лише після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі для матері та ризику для плоду	Ризик шкідливої дії на дітей раннього віку мінімальний або практично відсутній.
Кислота клодронова	Не слід застосовувати, за винятком випадків, якщо терапевтичний ефект, значно переважає ризик.	Не рекомендується
Кислота мефенамова	Протипоказаний	Протипоказаний
Кислота мікофенолова	Протипоказаний.	Питання про продовження годування груддю або прийомом препарату вирішує лікар з урахуванням важливості лікування для матері.
Кислота нікотинова	Застосування доз, які перевищують терапевтичні, протипоказане.	Застосування доз, які перевищують терапевтичні, протипоказане
Кислота памідронова	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Кислота саліцилова	Не слід застосовувати	Не слід застосовувати
Кислота тіоктова	Протипоказаний	Протипоказаний
Кислота фузидова	Виключно у разі крайньої необхідності	Проникає в грудне молоко. Призначається у разі крайньої необхідності
Кислота фолієва	Показаний вагітним жінкам.	Вона виділяється разом з молоком у кількості, яка відповідає добовій потребі дитини у цьому вітаміні.
Кларитроміцин	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.	Безпека застосування не була встановлена; виділяється з грудним молоком.
Клемастин	За суворими показаннями.	За суворими показаннями
Кліндаміцин	У разі гострої потреби..	У разі гострої потреби.
Клобетазол	Не слід широко застосовувати	Безпечність не встановлена.
Клонідин	Протипоказаний.	Застосування можливе,коли очікувана користь перевищує потенційний негативний вплив на дитину.
Кломіфен	Протипоказаний.
Клоназепам	Застосування допускається тільки в ситуації, коли застосування має абсолютні показання, а застосування більш безпечного, альтернативного препарату неможливо або протипоказано.	Під час лікування утримуватися від годування груддю.
Клонідин	Протипоказаний.	Препарат не застосовувати
Клопамід	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Клопідогрель	Не рекомендується	Під час лікування годування груддю необхідно припинити.
Клотримазол	Протипоказаний для призначення у І триместрі вагітності. Можна застосовувати під час ІІ або ІІІ триместра, якщо користь від його застосування для матері буде більшою за можливий ризик для плода.	Під час лікування годування груддю припинити.
Клофазимін	Протипоказаний.	На час лікування препаратом припинити годування груддю.
Корглікон	Призначають за життєвими показаннями	Призначають за життєвими показаннями
Кортексин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Криданімод	Можливість застосування препарату для лікування вагітних не досліджувалась.	Можливість застосування препарату для лікування жінок, які годують груддю, не досліджувалась.
Ксантинолу нікотинат	Не призначати	Не призначати
Ксилометазолін	Не приймати	Можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Лазартан	Протипоказаний..	Протипоказаний.
Лактулоза	Можна застосовувати	Можна застосовувати
Ламівудин	У випадку, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плоду.	Оскільки ламівудин і вірус проникають в грудне молоко, не рекомендується годувати своїх дітей груддю
Ламотриджин	Зважити очікувану користь для матері та можливий ризик для плоду.	Користь від годування груддю повинна бути порівняна з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини
Лансопразол	Прийом препарату у II та III триместрі лише у разі крайньої необхідності, якщо очікувана користь переважає можливий ризик для плоду.	Годування груддю треба припинити під час лікування препаратом.
Латанопрост	Може застосовуватися лише у тому випадку, якщо потенційна користь безперечно переважає над потенційним ризиком для плода і новонародженого	Призначати з обережністю
Лацидипін	Призначати, коли потенційна користь для матері буде більшою за можливий ризик для плоду.	Призначати, коли потенційна користь для матері буде більшою за можливий ризик або дитини.
Левамізол	Призначати тоді, якщо очікувана користь переважає можливий ризик застосування препарату.	Треба вирішити, наскільки необхідно приймати препарат матері.
Леводропризин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Левомепромазин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Левоноргестрел	Не можна застосовувати	Проникає в материнське молоко. Потенційний вплив на дитину можна зменшити, якщо жінка прийме табл.. відразу після годування груддю і після прийому табл. від годування утримається.
Левотироксин натрію	Збільшення дози ч/з підвищений підвищеного вміст тироксинозв’язуючого глобуліну. Приймання під час вагітності у комбінації з тиреостатиками протипоказано, застосування левотироксину може потребувати підвищення доз тиреостатиків	Приймати з обережністю, в рекомендованих дозах ,наглядом лікаря
Левофлоксацин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Лейпрорелін	Не призначати	Не рекомендується
Ленограстім	Зважувати і співвідносити можливий ризик для плоду і очікувану терапевтичну користь препарату для вагітної.	Не рекомендовано
Лерканідипін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Лефлюномід	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Летрозол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Лідокаїн	Призначати тільки в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для плоду .	Призначати тільки в т випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик чи дитини.
Лізиноприл	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Ліковір	Даних немає	Застережень немає
Лінезолід	За абсолютними показаннями.	Виявляти особливу обережність при застосуванні
лінестренол	Не повинен використовуватись.	Не впливає на вироблення і якість молока.Невелика кількість прогестагену виділяється в грудне молоко. але не повідомлялось про будь-який небажаний вплив на розвиток дитини.
Лінкоміцин	Зважити співвідношення очікуваного терапевтичного ефекту від застосування препарату та можливого ризику ушкодження плоду.	Годування материнським молоком тимчасово припинити.
Ліпін	При лікуванні пізніх гестозів	Даних немає
Ліпофлавон	Не рекомендується	Не рекомендується
Літію карбонат	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Ловастатин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Лодоксамід	варто застосовувати тільки у випадку явної необхідності.	Дотримуватися обережності при призначенні
Лозартан	Не застосовувати	Не застосовувати
Ломефлоксацин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Ломефлоксацин	Не застосовувати	Не застосовувати
Ломустин	Може спричиняти порушення розвитку плода. Під час вагітності за необхідності застосування препарату обов'язково попередити хвору щодо потенційного ризику для плода.	Протипоказаний.
Лоперамід	Переконатись, що терапевтичні переваги, які передбачаються, перевищують потенційний ризик,особливо протягом першого триместра.	Не рекомендується
Лоратадин	Тільки, якщо користь від його застосування для матері перевищує можливу шкоду для плоду.	Проникає у грудне молоко,слід зробити вибір між припиненням прийому або припиненням годування.
Ломефлоксацин	Не застосовувати	Не застосовувати
Лорноксикам	Протипоказано	Протипоказано
Лютропін альфа	Протипоказано	Протипоказано
Магнію сульфат	Тривала терапія сприяє «вимиванню» кальцію у плоду та розвитку природженого рахіту.	Безпечний при годуванні груддю.
Макрогол	Не абсорбується, може застосовуватися після оцінки співвідношення: користь від застосування/потенційний ризик.	Практично не абсорбується, може застосовуватися в період лактації після оцінки співвідношення: користь від застосування/потенційний ризик.
Манітол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мебгідралін	Не рекомендується	Не рекомендується
Мебеверин	слід призначати із обережністю.	у рекомендованих дозах не потрапляє у молоко жінок, які годують груддю
Мебендазол	застосовувати протягом Ι триместру, можна тільки в тому випадку коли переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.	призначати з обережністю.
Мебікар	Не рекомендують призначення	Не рекомендують призначення
Мебіфон	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мегестрол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Медазепам	Варто застосовувати лише у виняткових випадках і тільки за суворими життєвими показаннями.	Не варто призначати
Медроксипрогестерон	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мексилетин	Протипоказаний.	Призначають лише за життєво-необхідних обставин..
Мелоксикам	Протипоказаний	Протипоказаний
Мелфалан	По змозі уникати застосування, особливо у Ι триместрі. Потенційна небезпека для плоду повинна бути порівняна з очікуваною користю для матері	Протипоказаний.
Мемантин	Не застосовувати за винятком випадків, обумовлених чіткою та явною необхідністю.	Утриматися від годування груддю.
Менадіон	Призначення можливе, якщо користь для матері перевищує ступінь ризику для плоду	Гемолітична хвороба новонароджених- протипоказаний
Менопаузальний гонадотропін людини	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мепівакаїн	Не використовувати	Не використовувати
Меркаптопурин	Слід уникати, особливо в Ι триместрі.Слід зважувати потенційну небезпеку для плода і очікувану користь для матері.	Матері, що отримують препарат, не повинні годувати груддю.
Меропенем	Може бути призначений, якщо, потенційна перевага виправдає потенційний ризик для плода.	Може бути призначений, якщо, потенційна перевага виправдає потенційний ризик для дитини. Доцільно припинити грудне годування.
Месалазин	Протипоказаний	Протипоказаний
Месна	Не застосовувати	Не застосовувати
Местеролон	Винятково для застосування пацієнтами чоловічої статі	Винятково для застосування пацієнтами чоловічої статі
Метадон	Може знадобитися корекція дози шляхом застосування доз або застосування добової дози за декілька прийомів.Застосовувати, якщо потенційна користь для матері переважає потенційний ризик для плода.	Припинити годування груддю або застосування препарату, враховуючи користь лікування препаратом для матері.
Метамізол натрій	Протипоказаний.	Під час лікування припинити годування груддю, тому що метамізол натрію проникає в грудне молоко
Метандієнон	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Метатрексат	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Метилдопа	Застосування препарату повинно ґрунтуватись на виваженій оцінці ризику у порівнянні з успіхом лікування	Призначати не бажано
Метиленовий синій	З обережністю застосовують	З обережністю застосовують.
Метилергометрин	Протипоказаний.	Препарат виділяється з молоком.
Метилкобаламін	Немає даних в інструкції	Немає даних в інструкції
Метилпреднізолон	Використання показано лише в окремих випадках, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плоду (особливо у Ι триместрі).	При необхідності проведення лікування грудне вигодовування необхідно припинити
Метилурацил	Застосовувати з урахуванням співвідношення ризик/користь.	Застосовувати з урахуванням співвідношення ризик/користь.
Метилфенідат	Застосування амфітамінів у період вагітності є шкідливим для плоду.	Не рекомендується
Метоклопрамід	Протипоказаний у першi три мiсяцi вагiтностi у ІІ та ІІІ триместрi призначають лише при наявностi важливих життєвих показaнь.	Протипоказаний.
Метоксален	Не рекомендується	Не рекомендується
Метопролол	призначають тільки за суворими показниками	Годування груддю під час лікування необхідно припинити
Метотрексат	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Метронідазол	Призначати тільки після ретельної оцінки очікуваних переваг і негативних сторін застосування. В Ι триместрі застосування протипоказано.	Треба припинити або годування або припинити застосування препарату.
Метформін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мефлохін	Призначати у Ι триместрі вагітності тільки, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода.При виникненні вагітності на фоні хіміопрофілактики малярії показань до її переривання немає.	Активність невеликих кількостей мефлохіну, що потрапляють у грудне молоко, не відома. Досить велика кількість даних дозволяє припускати, що у грудних дітей, які приймають препарат, ніяких побічних реакцій не розвивається.
Міртазапін	Можна призначати лише у разі наявності безперечних показань.	Не рекомендується
Міансерин	при застосуванні необхідно зважувати користь від використання проти можливих ризиків для плода.	Необхідно зважувати користь від використання проти можливих ризиків для на новонародженого.
Мідазолам	не варто призначати	Не варто призначати
Мідекаміцин	Застосування можливе, коли потенційна користь для матері переважає ризик для плода.	Оскільки препарат виводиться з грудним молоком, годування груддю слід припинити на час лікування.
Мізопростол	Препарат може застосовуватися вагітними тільки для переривання вагітності, у всіх інших випадках він протипоказаний.	У разі застосуванні методу медичного переривання вагітності грудне вигодовування слід припинити .
Міконазол	Ι триместр протипоказаний	Даних в інструкції немає
Мілдронат	Протипоказаний	Протипоказаний
Мілнаципран	Протипоказаний	Протипоказаний
Міноксиділ	Протипоказаний	Протипоказаний
Мірамістин	Дозволяється застосовувати	Не має даних про негативну дію.
Мітоксантрон	Не рекомендовано.	Перед застосуванням вирішити питання про припинення грудного годування.
Мітоміцин	Не рекомендовано	Перед застосуванням вирішити питання про припинення грудного годування
Міфепристон	Вагітність, не підтверджена клінічними дослідженнями, терміном понад 42 дня аменореї, або яка настала у період застосування внутрішньоматкової контрацепції, або після відміни гормональної контрацепції.	Годування груддю після прийому препарату слід припинити на 14 днiв.
Моексиприл	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Моксифлоксацин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Моксонідин	Призначати з особливою обережністю.	Моксонідин екскретується у грудне молоко. Жінкам, які годують груддю, слід припинити лікування або не годувати дитину, якщо вони приймають препарат
Молсидомін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мометазон	Не використовувати під час вагітності, якщо потенційний корисний ефект не виправдовує потенційного ризику для матері, плоду	Не використовувати, якщо потенційний корисний ефект не виправдовує потенційного ризику для матері чи дитини.
Монтелукаст	Протипоказаний, за винятком тих випадків, коли очікувана користь для матері переважає над потенційним ризиком для плода.	Слід дотримуватись обережності при призначенні або припинити годування.
Морфін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Мофетілу мікофегнолат	Протипоказаний.	Питання про продовження годування груддю або прийомом препарату вирішує лікар з урахуванням важливості лікування для матері.
Мумійо	Лікування проводиться в випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Лікування проводиться в випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини
Мупіроцин	даних про застосування недостатньо.	Даних про застосування недостатньо.
Надропарин	Не рекомендується в першій третині вагітності або для курсового лікування під час усієї вагітності. Застосовувати для профілактичного лікування в другому і третьому триместрі слід лише у разі гострої потреби.	Не протипоказаний.
Налідиксова к-та	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Налоксон	Тільки у випадку абсолютної потреби..	При абсолютній потребі.
Налтрексон	Не встановлена безпечність застосування	Не встановлена безпечність застосування
Нандролон	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Напроксен	Може бути призначений жінкам лише у випадках, коли потреба матері переважає можливий ризик для плода. Не рекомендується протягом останнього триместру вагітності.	Не рекомендується
Натаміцин	Можна застосовувати	Можна застосовувати
Натрію оксибутират	Не рекомендується (за винятком акушерських операцій)	Не рекомендується
Натрію пікосульфат	Дослідження не виявили побічної небажаної або шкідливої дії.Може застосовуватись тільки за призначенням лікаря.	Не слід призначати.
Нафазолін	Застосовують з великою обережністю	Застосовують з великою обережністю
Нафтифін	При правильному застосуванні немає негативного впливу на плід. Не виявлено тератогенної та ембріотоксичної дії .	При правильному застосуванні немає негативного впливу на новонароджених.
Небіволол	Тільки суворо за показаннями,	Тільки суворо за показаннями,.
Невірапін	Використовувати, якщо потенціальна користь виправдовує потенціальний ризик для плоду.	Щоб уникнути ризику післяпологової передачі ВІЛ, матерям потрібно припинити годувати груддю.
Нелфінавір	У виняткових випадках.	ВІЛ-інфікованим жінкам ні в якому разі не рекомендується годувати дітей груддю, щоб уникнути зараження їх на ВІЛ. До появи додаткових даних жінкам рекомендується припинити годування груддю,
Неогемодез	Протипоказаний.	Не слід використовувати
Неостигмін	Застосовують лише за суворими показаннями.	За суворими показаннями.
Нетилміцин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Нефопам	Немає даних щодо застосування	Немає даних щодо застосування
Німесулід	Не рекомендується. Жінкам, у яких вагітність проходить з ускладненнями, слід подумати про відмову .	Не рекомендується
Нікетамід	Протипоказаний.	За необхідності застосування\|вживання\| годування груддю слід припинити.
Нікотин	Ризик для плоду не вивчений в повному обсязі. Продовження паління являє більш серйозну небезпеку для плода, ніж застосування препаратів для замісної терапії, що містять нікотин.	Вільно проникає в материнське молоко у кількості, яка може несприятливо впливати на немовля. З метою знизити експозицію на дитину жувальна гумка використовується тільки після закінчення годування груддю.
Нікотинамід	Протипоказаний.
Німодипін	Ретельно оцінити очікувану користь і потенційний ризик. Протипоказаний для лікування (табл.)	Протипоказаний.
Ністатин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Нітрогліцерин	Призначається тоді, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду	У випадках, коли користь від його застосування перевищує потенційний ризик для дитини.
Нітроксолін	Не рекомендується	Не рекомендується
Нітрофурал	Доцільність застосування вирішується індивідуально	Доцільність застосування вирішується індивідуально
Нітрофурантоїн	Протипоказаний.	Не рекомендується
Ніфурател	Не рекомендується	Не рекомендується
Ніфуроксазид	уникати прийому	можна застосовувати.
Ніфедипін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Ніцерголін	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Норепінефрин	Допускається застосування протягом всього періоду вагітності,	Не розглядається
Норетистерон ацетат	Протипоказаний..	Виділяється з материнським молоком
Норфлоксацин	Не застосовувати
Озельтамивір	Призначати коли переваги від його застосування перевищують потенційний ризик для плоду.	Тоді, коли переваги від його застосування перевищують потенційний ризик для малюка.
Оксазепам	Абсолютно протипоказаний у І триместрі вагітності. У більш пізній період допускається тільки в тому випадку, якщо застосування має абсолютні показання, а застосування більш безпечного, альтернативного засобу неможливо або протипоказано.	Не повинні застосовувати жінки, які годують груддю.
Оксацилін	Застосування можливе у випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.	При призначенні припинити годування груддю.
Оксибупрокаїн	В випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для плоду	В випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для дитини.
Оксилаплатин	Протипоказаний.	Під час лікування припинити годування груддю.
Окселадин	Не рекомендовано використовувати	Небажано застосовувати
Оксиметазолін	Ретельна оцінка співвідношення користі та ризику.	Застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі для матері і дитини
Окситоцин	У Ι триместрі застосовують тільки при спонтанному або індукованому абортах.	У невеликих кількостях проникає в грудне молоко.У випадках застосування препарату до годування груддю можна приступати тільки по закінченні курсу лікування.
октреотид	Застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	не можна годувати груддю під час лікування.
Оланзапін	Застосовувати тільки тоді, коли можливі переваги виправдовують можливий ризик для плода.	Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.
Олмесартан	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Олопатадин	Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату	Не рекомендується
Омепразол	може застосовуватись при певній клінічній необхідності і коли потенційна користь переважає ризик для плода.	Якщо лікування для матері важливе, годування груддю припиняють.
Омоконазол	Застосування в І триместрі можливе тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення терапевтичного ефекту та можливого ризику.	Застосування можливе тільки після ретельної індивідуальної оцінки лікарем співвідношення терапевтичного ефекту та можливого ризику.
Ондасетрон	Не рекомендується	За необхідності застосування препарату в період годування груддю слід припинити годування груддю.
Орлістат	Не рекомендується	Не приймати.
Орнідазол	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Орнітин	Застосовувати з обережністю.	застосовувати з обережністю.
Орципреналін	Призначати тоді, коли потенційна користь для матері більша за можливий ризик для плоду і дитини.	Протипоказаний.
Оксибупрокаїн	Призначають з урахуванням співвідношення ризик/користь.	Призначають з урахуванням співвідношення ризик/користь.
Отолонію бромід	Призначається лише при наявності прямих показань і під контролем лікаря.	Призначається лише при наявності прямих показань і під контролем лікаря.
Офлоксацин	Протипоказаний.	Тільки у випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плоду чи дитини.
Паклітаксел	Протипоказаний.	Годування дитини груддю необхідно припинити.
Панавір	Можливо, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	За необхідності застосування препарату необхідно припинити годування груддю.
Пантокрин	Досвід застосування відсутній	Досвід застосування відсутній
Пантопразол	Використовувати тільки у разі, коли користь від застосування перевищує можливий ризик для плода.	Даних немає.
Папаверину гідро хлорид	Застосовувати з урахуванням співвідношення ризику/користі.	Застосовувати з урахуванням співвідношення ризику/користі.
Парацетамол	Нормальна вагітність не перешкоджають прийому, однак слід враховувати співвідношення ризик/користь	Нормальна лактація не перешкоджають прийому, однак враховувати співвідношення ризик/користь
Парекоксиб	Не застосовувати у третьому триместрі вагітності. Не слід застосовувати, якщо тільки потенційна користь не перевищує можливий ризик для плода.	Не рекомендований.
Пароксетин	Призначати, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик для плоду.	Невелика кількість екскретується в грудне молоко. Не застосовувати крім випадків, коли очікувана користь для матері буде більшою за можливий ризик для дитини..
Пасифлора	Вживати, коли користь від застосування потенційно перевищує ризик для плода	Вживати, коли користь від застосування потенційно перевищує ризик для дитини.
Пегаспарагаза	Не повинна призначатися	Вирішується питання про припинення годування або припинення застосування.
Пегінтерферон альфа-2b	Не рекомендується.	Залежно від важливості даної терапії для матері.
Пеметрексед	Уникати призначення	Переривання годування груддю під час терапії.
Пеніциламін	Протипоказаний	Протипоказаний
Пентоксифілін	Не слід застосовувати	Не слід застосовувати.
Периндоприл	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Перметрин	Застосовувати, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	Застосовувати, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Пефлоксацин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Пілокарпін	Протипоказаний.	Немає відомостей про проникнення в грудне молоко
Піоглітазон	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Пірензепін	Дотримуватися звичайних пересторог щодо використання ЛЗ, особливо протягом Ι триместру.	Може переходити у грудне молоко; у результаті у дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, може спостерігатись антихолінергічний ефект.
Піридостигмін	Застосовують пiсля ретельного зiставлення ризику втручання i очiкуваного сприятливого ефекту.	Припинити грудне вигодовування.
Пімекролімус	Дотримуватись обережності при призначенні ..	Дотримуватись обережності при застосуванні
Пінаверій	Не рекомендовано	Не слід призначати матерям, які годують груддю
Поліестрадіолу фосфат	Не для лікування жінок	Даних немає
Піпекуронію бромід	Дані, достатні для доказу нешкідливості відсутні..	Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко
Піпемідинова к-та	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Піперазин	Не застосовувати	Не застосовувати
Піпероніум бромід	Дані, достатні для доказу нешкідливості відсутні.	Невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко
Піразинамід	Приймати, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.	Не рекомендується годувати груддю під час лікування
Пірантел	Застосування можливо, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.	Застосування можливо, коли очікувана користь перевищує можливий ризик.
Пірацетам	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Пірибедил	Не рекомендується.	Не рекомендується.
Піридоксин	Застосування у великих дозах може призвести до с-му залежності у новонароджених.
Піритинол	Ретельна оцінка співвідношення ризик/користь.	Ретельна оцінка співвідношення ризик/користь
Піроксикам	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Повідон-йод	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Полин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Платифілін	З обережністю застосовують	З обережністю застосовують
Поліоксидоній	Не рекомендується	Не рекомендується
Поліплатиллен	Протипоказаний.	Виключається годування немовлят материнським молоком у період лікування
Правастатин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Празіквантел	Не рекомендується приймати в Ι триместрі вагітності.	При коротких курсах лікування годування груддю слід відмінити протягом дня (днів) лікування та подальших 24 год.
Празозин	Не застосовувати	Не застосовувати
Праміпексол	Протипоказаний	Протипоказаний
Прегабалін	Можна, коли користь від застосування переважає ймовірний ризик для плоду.	Грудне вигодовування не рекомендоване.
Преднізолон	За життєвими показаннями, особливо в Ι триместрі	На час лікування грудне вигодовування припинити
Преднізон	За життєвими показами ,особливо в I триместрі	Після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь.
Преноксдіазин	Призначати з обережністю.	Призначати з обережністю.
Прифінія бромід	Немає протипоказань	Можна призначати
Прогестерон	Протипоказаний	Протипоказаний
Прокаїн	З обережністю	З обережністю
Прокаїнамід	Даних немає	Годування груддю треба припинити
Прокарбазин	Можливо після ретельного зваження користі/ризику, особливо у Ι триместр	На час лікування необхідно припинити годування груддю.
Проксіметакаїн	Тоді, коли користь для матері виправдовує можливий ризик для плода.	Не повідомлялося про небажані реакції у немовлят, яких годували молоком матерів. що отримували даний ЛЗ.
Проместрієн	Протипоказаний	Протипоказаний
Пропафенон	Зважити потенційну користь і можливий ризик як для матері, так і для плоду.	Зважити потенційну користь і можливий ризик як для матері, так і для дитини
Пропофол	Протипоказаний	Протипоказаний
Пропранолол	Можливо тільки в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плоду.	Протипоказаний
Протамін	Можна, коли очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик.	При лікуванні слід припинити годування груддю.
Протефлазід	Призначати,оцінюючи співвідношення доцільність/ризик. У II та III триместрах небажаної побічної дії не виявлено.	Небажаної побічної дії не виявлено.Призначати,оцінюючи співвідношення доцільність/ризик.
Протіонамід	Протипоказаний	Протипоказаний
Протфенолозід	Призначати,оцінюючи співвідношення доцільність/ризик. У II та III триместрах небажаної побічної дії не виявлено.	Небажаної побічної дії не виявлено.Призначати,оцінюючи співвідношення доцільність/ризик.
Рабепразол	Протипоказаний	Протипоказаний
Ралоксифен	Якщо препарат помилково застосовується або пацієнтка вагітніє під час прийому препарату, вона повинна бути поінформована про потенційний ризик для плоду.	Не приймати
Ранітидин	Протипоказаний	Слід вирішити питання про припинення годування груддю.
Раунатин	Протипоказаний	Протипоказаний
Репаглінід	Протипоказаний	Протипоказаний
Рибомуніл	Препарат не призначений для лікування вагітних	Препарат не призначений для лікуванняі жінок, які годують груддю.
Рибонуклеїнова к-та	За необхідності можна, якщо користь від його застосування перевищує потенційний ризик для плода	За необхідності можна, якщо користь від його застосування перевищує потенційний ризик для дитини
Рибофлавін	Не протипоказаний	Не протипоказаний
Рилузол	Протипоказаний	Протипоказаний
Римантадин	Протипоказаний	Протипоказаний
Рисперидон	Можна в випадку, якщо позитивний ефект виправдовує ризик.	Жінкам, що застосовують препарат не слід годувати груддю.
Рифабутин	Не повинен застосовуватися	Не повинен застосовуватися
Рифаміцин	Досліджень безпеки застосування препарату при вагітності не проводилося.	Досліджень безпеки застосування препарату в період лактації (грудного вигодовування) не проводилося.
Рифапентин	Тільки у випадку, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.	Повинно бути прийняте рішення про припинення годування груддю або прийом ЛЗ, при цьому береться до уваги важливість прийому ЛЗ для матері.
Рифацин	Не рекомендується.	Не рекомендується
Рицинова олія	Протипоказаний	В тому разі, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода
Рибавірин	Протипоказаний	Протипоказаний
Раміприл	Протипоказаний	Протипоказаний
Розіглітазон	Протипоказаний у періоди вагітності та лактації	Протипоказаний
Розувастатин	Протипоказаний	Протипоказаний
Рокситроміцин	В II - III триместрах тільки за життєвими показаннями	Тільки за життєвими показаннями
Рокуронію бромід	З обережністю призначати препарат	Тільки, якщо, очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини
Ропінерол	Не повинен застосовуватись.	Не повинен застосовуватись
Рофекоксиб	Протипоказаний	Протипоказаний
Сальбутамол	Коли користь від застосування препарату буде перевищувати можливий ризик для плоду.	Тоді, коли переваги грудного вигодовування більші за можливий ризик для немовля.
Сальметерол	Коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду.	Коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.
Севеламер	Виключно за суворої необхідності i після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик для матері та плода	Виключно за суворої необхідності i після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик для матері та дитини
Секнідазол	Протипоказаний	Протипоказаний
Селегілін	Не рекомендується	Не рекомендується
Сереноа репенс	Не призначений для лікування жінок.	Не призначений для лікування жінок.
Сертаконазол	Оцінити співвідношення “користь-ризик” для жінки, плода.	Оцінити співвідношення “користь-ризик” для жінки і дитини.
Сертиндол	Не застосовувати.	Якщо лікування необхідне, слід припинити годування груддю.
Сертралін	Можна, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.	Можна, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.
Сибутрамін	Не застосовується.	Не застосовується.
Сигетин	Немає даних в інструкції	Немає даних в інструкції
Силімарин	Ретельне співвідношення користь/ризик	Можна за умови, що користь від лікування матері переважає потенційний ризик для дитини
Сильденафіл	Не призначений для застосування жінками.	Не призначений для застосування жінками.
Симвастин	Лікування негайно припинити після виявлення вагітності.	Утриматись від годування груддю
Симетикон	Контрольовані дослідження не проводилися.	Контрольовані дослідження не проводилися.
Синупрет	призначати впевнившись, що користь від застосування перевищує потенціальний ризик	Призначати впевнившись, що користь від застосування перевищує потенціальний ризик
Сірка	Можливе застосування.	Можливе застосування
Солізим	можливо застосовувати	Можливо застосовувати.
Соліфенацин	Дотримуватись обережності	Застосування не рекомендується
Солкосерил	можливе, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів.	можливе, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів.
Соматропін	Протипоказаний	Протипоказаний
Соталол	можна за наявності точного діагнозу та абсолютних показань для його застосування.	Годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.
Спарфлоксацин	Протипоказаний	Протипоказаний
Спектиноміцин	не рекомендований	не рекомендований.
Спіраміцин	можна застосовувати	при застосуванні препарату годування груддю слід перервати.
Спіраприл	Протипоказаний	Протипоказаний
Спіронолактон	Протипоказаний	Протипоказаний
Ставудин	тільки у випадках, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода.	Якщо пацієнтка годує груддю або планує годувати, її необхідно попередити, що це приведе до ВІЛ-інфікування дитини. Годування груддю слід припинити до початку лікування препаратом.
Стрептокіназа	Не рекомендують призначати	Немає інформації щодо застосування.
Стрептоміцин	Протипоказаний	Протипоказаний
Стронцію ранелат	Не призначати	не призначати
Строфантин	Дані про застосування відсутні.	Дані про застосування відсутні.
Сукральфат	можна, коли потенційний ризик для плода обґрунтовується користю для матері.	обережно призначати.
Сульпірид	можливо, коли потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода	Протипоказаний
Сульфадиметоксин	можливе, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плоду.	можливе, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Сульфадимідин	Протипоказаний	Протипоказаний
Сульфасалазин	можливо вживання в найменшій ефективній дозі.Не рекомендується застосовувати в останній триместр вагітності.	не рекомендований.
Сульфатіазол	не рекомендований, тільки у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду	Не рекомендується
Сульфаніламід	Протипоказаний	Протипоказаний
Сульфацетамід	Не рекомендований	Не рекомендований
Суматриптан	Зважувати користь для матері у порівнянні з можливим ризиком для плода.	Після п/ш виділяється в грудне молоко Вплив на дитину може бути зведений до мінімуму, якщо уникати годування груддю протягом 12 год після прийому препарату
Сурфактант	Протипоказаний
Тадалафіл	Дослідження не проводились.	не показаний
Такролімус	Не слід призначати за винятком випадків, коли отримана користь від лікування виправдовує потенційний ризик для плоду.	Виділяється з грудним молоком., жінки, які приймають препарат, повинні припинити годування груддю.
Талідомід	Протипоказаний	Протипоказаний
Тамоксіфен	Протипоказаний	Протипоказаний
Тамсулозин	У жінок не застосовується	У жінок не застосовується
Таурин	Досвід застосування відсутній.	Досвід застосування відсутній.
Тегафур	Протипоказаний	Якщо лікування матері необхідне, грудне годування припинити
Тейкопланін	Застосовувати за життєвими показаннями.	Відсутні дані щодо проникнення в грудне молоко, тому годування груддю під час лікування не рекомендується.
Телмісартан	Не застосовувати	Не застосовувати
Темозоломід	не варто призначати.
Тенектеплаза	Оцінити користь від лікування відносно потенційного ризику у випадку виникнення ІМ в період вагітності.
Теофілін	Призначення можливе лише при дуже суворих показаннях особливо перший триместр і останні тижні.	не рекомендовано
Теразозин	Протипоказаний	Протипоказаний
Тербінафін	Препарат у табл призначати не слід, якщо тільки потенційний лікувальний ефект не перевищує можливого ризику терапії.	проникає в грудне молоко, жінки, які отримують препарат внутрішньо, не повинні годувати груддю.
Тестостерону	Протипоказаний	При необхідності лікування слід припинити годування груддю.
Тетракаїн	В випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для плоду чи дитини.	в випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для дитини Проникає в грудне молоко
Тетрациклін	Протипоказаний	Не призначають
Тетрациклін	Проникає ч/з плаценту, викликає гіперплазію емалі та пригнічення росту скелету плоду.	Проникає в грудне молоко
Тетризолін	З обережністю застосовують, враховуючи незначну можливість розвитку загальних реакцій.	З обережністю застосовують, враховуючи незначну можливість розвитку загальних реакцій.
Тиклопідин	Протипоказаний	Протипоказаний
Тималін	Протипоказаний	Протипоказаний
Тимозин альфа	Призначати лише коли у ньому є чітка необхідність	Не слід призначати.
Тинідазол	Застосування протягом Ι триместру протипоказано. застосовувати у ΙΙ та ΙΙΙ триместрах лише у випадку, коли потенційна користь від нього суттєво переважає можливу шкоду для матері та плода.	Проникає у грудне молоко.Не слід годувати груддю під час застосування та протягом принаймні 3 днів після відміни препарату.
Тиреотропін-альфа	Протипоказаний	Пацієнтки не повинні годувати дитину грудним молоком.
Тиротропін	Протипоказаний	Пацієнтки не повинні годувати дитину грудним молоком .
Тіамазол	Протипоказаний	Протипоказаний
Тіамін	Застосування можливе.	Застосування можливе
Тіамфенікол	Можливе лише у разі крайньої потреби	Можливе лише у разі крайньої потреби
Тіанептін	Протипоказаний	Протипоказаний
Тізанидин	не слід призначати, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.	Призначати не слід
Тіболон	Протипоказаний	Протипоказаний
Тімолол	FDA категорія тератогенності С	Проникає в грудне молоко при всмоктуванні офтальмологічного розчину.
Тіогуанін	Уникати застосування ,особливо у перші три місяці вагітності.Оцінювати потенційну небезпеку препарату для плоду в порівнянні з його позитивним ефектом для здоров`я матері.	Матері, які приймають препарат не повинні годувати груддю.
Тіопентал натрію	Протипоказаний	Проникає крізь плацентарний бар’єр та секретується в грудне молоко.
Тіоридазин	Протипоказаний	Протипоказаний
Тіотриазолін	Призначається, коли очікувна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода	Призначається, коли очікувна користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Тіотропію бромід	не слід застосовувати без оцінки співвідношення користі, що передбачається, та можливого ризику відносно плода.	не слід застосовувати без оцінки співвідношення користі, що передбачається, та можливого ризику відносно дитини.
Тобраміцин	FDA категорія тератогенності D. Викликає повну, незворотню глухоту в плоду.	Проникає в грудне молоко²
Тобраміцин	Протипоказаний	Протипоказаний
Токоферолу ацетат	Негативного впливу на плід не спостерігається	Потрапляє у материнське молоко.Негативного впливу на дитину не спостерігається.
Тольперизон	Відносно протипоказаний,головним чином Ι триместр.	Протипоказаний
Топірамат	в випадку, коли його потенційний позитивний ефект перевищує потенційний ризик для плода.	вирішити питання про доцільність припинення годування груддю або припинення прийому препарату, враховуючи ступінь його важливості для матері.
Топотекан	Протипоказаний	Протипоказаний
Торасемід	У випадку нагальної необхідності і тільки після того, як ретельно зважені співвідношення “ризик/користь”	Під час лікування годувати дитину груддю не рекомендується.
Тореміфен	Не слід застосовувати.	Не слід застосовувати.
Тофізопам	Протипоказаний	Протипоказаний
Травопрост	Не рекомендований	Не рекомендований
Трамадол	Протипоказаний	Протипоказаний
Трамазолін	Не виявивлено патологічного впливу на перебіг вагітності. Застосовувати у випадку, коли користь переважає ризик.	Тільки у випадку, коли користь переважає ризик.
Третиноїн	Протипоказаний	Протипоказаний
Тригексифенідил	Не призначати	Не застосовувати
Триметазидин	Не рекомендується	Не рекомендується
Триметилгідрозина пропіонат	Не призначають.	Не визначено, чи виділяється препарат з молоком матері. Якщо лікування є необхідним, годування груддю припиняють.
Трипторелін	До початку терапії підтвердити відсутність вагітності.	Не слід застосовувати
Трисоль	Даних немає	Даних немає
Трифлуоперазин	Протипоказано	Протипоказано
Тріамцинолон	Показано, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плоду	При необхідності застосування грудне вигодовування припинити
Тропікамід	FDA категорія тератогенності С	Невідомо, чи викликає місцеве застосування достатню системну абсорбцію для утворення визначеної кількості препарату в грудному молоці людини.
Тропісетрон	Не вживати	Не вживати
УРО-БЦЖ	Не рекомендується.	Протипоказано.
Урокіназа	Тільки тоді, коли це життєво необхідно	У період застосування годування груддю припинити.
Урофолітропін	Протипоказано	Протипоказано
Фамотидин	Протипоказано	Проникає в материнське молоко, тому при застосуванні годування груддю треба припинити.
Фамцикловір	Не рекомендується,якщо тільки можлива користь при його застосуванні не перевищує можливий ризик, який пов’язаний з лікуванням.	Не рекомендується, якщо тільки можлива користь при його застосуванні не перевищує можливий ризик, який пов’язаний з лікуванням.
Фексофенадин	у тому випадку, коли очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плоду.	У разі необхідності використання слід вирішувати питання про тимчасове припинення вигодовування, оскільки препарат проникає в грудне молоко.
Фелодипін	Не застосовувати	Не застосовувати
Фенілефрин	Тільки тоді, коли очікуваний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів у плода	Тільки тоді, коли очікуваний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів у дитини
Феніндіон	Протипоказаний, (особливо в І триместрі і другій половині ІІІ триместру).	За необхідності застосування груддю годування слід припинити.
Фенітоїн	Не слід застосовувати за винятком випадків, коли користь від лікування для матері перевищує ризик для плода	Виділяється з грудним молоком. Застосування не рекомендується.
Феназепам	Протипоказано	Протипоказано
Феназид	Протипоказано	Протипоказано
Фенобарбітал	Можна виключно під наглядом лікаря. В перші три місяці вагітності застосування препарату може стати причиною дефектів розвитку, в останньому триместрі у плода можлива кровотеча, звикання та симптоми, пов’язані з припиненням прийому лікарського засобу.	Виявляється в грудному молоці. Призначати у виняткових випадках
Феноксиметилпеніциллін	Ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенціальний ризик для плоду	Ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенціальний ризик для дитини.
Фенол	Призначати з обережністю.	Призначати з обережністю.
Фенотерол	В I триместр протипоказано.	Потрапляє в грудне молоко. Протипоказаний
Фенотропіл	Не слід призначати .	Не слід призначати .
Фенофібрат	Може застосовуватися тільки після ретельної оцінки користі й ризику.	Не слід приймати матерям, що годують дитину груддю
Фенспірид	He рекомендується.	Не рекомендовано застосовувати .
Фентаніл	Не використовувати, за вийнятком тих випадків,коли потенційна користь виправдовує можливий ризик.	Виділяється з грудним молоком.Не застосовувати матерям, що годують груддю.
Фентиконазол	Уникати застосування .	Виділяється в материнське молоко. Не рекомендується .
Фібринолізин	Досвід застосування препарату для вагітних жінок відсутній.	Досвід застосування препарату для у період лактації відсутній.
Філграстим	Слід співставити очікуваний терапевтичний ефект з можливим ризиком для плоду.	Протипоказаний
Фінастерид	Вагітні повинні уникати контакту з подрібненими табл або тими, які втратили цілісність.	Не показаний жінкам.
Флувастатин	Протипоказаний	Протипоказаний
Флувоксамін	Слід бути обережними у разі призначення.	Не слід призначати .
Флударабін	Протипоказаний	Протипоказаний
Флуконазол	Слід уникати застосування за винятком грибкових інфекцій, які потенційно загрожують життю (коли очікувана користь від лікування переважає можливий ризик для плода).	Не рекомендується
Флуоксетин	Протипоказано	Протипоказано
Флуоресцеїн	Уникати ангіографічних досліджень., особливо у першому триместрі. Даних про дію на плід при ін’єкціях препарату немає.	Екскретується в грудне молоко. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату жінкам, які годують груддю.
Флуоцинолон	Не можна застосовувати	Не можна застосовувати.
Флурбіпрофен	Протипоказаний	Період грудного вигодовування не є протипоказанням для застосування
Флуренізид	Протипоказаний	Під час лікування годування груддю припиняють.
Флутамід	Протипоказаний	Протипоказаний
Флутиказон	призначати лише тоді, коли очікувана користь від застосування препарату буде більшою за можливий ризик для плода і дитини.	Рівень в плазмі крові при зовнішньому застосуванні є дуже низьким,вважається, що проникнення в грудне молоко є малоймовірним.
Флуфеназин	Протипоказаний	Протипоказаний
Флуцитозин	Протипоказаний.Тільки в тих випадках, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для розвитку плоду.	Протипоказаний
Фозиноприл	Протипоказаний	Протипоказаний
Фолітропін альфа	Показань до застосування немає.	Не показаний при годуванні груддю.Прогноз щодо оваріальної стимуляції несприятливий .
Фолітропін бета	Не застосовувати.	Не застосовувати.
Фондапаринукс	Не призначати за винятком, коли очікувана користь від застосування буде переважати потенційний ризик для плода.	Не рекомендується.
Формотерол	Уникати застосування.	Жінки, які отримують препарат, не повинні годувати груддю.
Фосфокреатин	Даних в інструкції немає	Даних в інструкції немає
Фосфоміцин	За життєвими показаннями або якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода.	На період лікування слід припинити грудне годування.
Фотемустин	Протипоказаний	Протипоказаний
Фраксипарин	Те ж що і надрапарин, див.вище
Фраміцетин	Дослідження безпеки застосування препарату не проводилися.	Дослідження безпеки застосування препарату не проводилися.
Фталілсульфатіазол	у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.	Припинити на період лікування годування дитини груддю;застосування можливо, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.
Фтивазид	Слід співставити очікуваний терапевтичний ефект з можливим ризиком для плоду.	Протипоказаний
Фторурацил	Не рекомендується, особливо в Ι триместр..	У період лікування годування груддю необхідно припинити.
Фузафунгін	Протипоказаний	Протипоказаний
Фукорцин	Лікування проводити з обережністю.	Лікування проводити з обережністю .
Фузидова кислота	Виключно у разі крайньої необхідності	Проникає в грудне молоко. Призначається у разі крайньої необхідності
Фульвестрант	Протипоказаний	Годування груддю протипоказане у період прийому.
Фуразидин	Протипоказаний	Протипоказаний
Фуразолідон	Протипоказаний	Протипоказаний
Фуросемід	Призначати після суворої оцінки співвідношення “користь/ризик”.	Не застосовувати або припинити годування груддю під час проведення курсу лікування
Хімотрипсин	Застосування не описане.	Застосування не описане.
Хіфенадин	Протипоказано призначати протягом перших 3 місяців вагітності.	Немає даних щодо проникнення в материнське молоко, отже, призначати слід з обережністю.
Хлорамбуцил	Уникати застосування, особливо у першому триместрі.	Протипоказаний
Хлорамфінекол	Досвід застосування відсутній. Проникає ч/з плаценту.	Досвід застосування відсутній.
Хлоргексидин	Досвід застосування відсутній.	Досвід застосування відсутній.
Хлордіазепоксид	Протипоказано	Протипоказано
Хлоропірамін	Не рекомендований	Не рекомендований
Хлорофіліпт	Досвід застосування відсутній. Протипоказаний	Досвід застосування відсутній. Протипоказаний
Хлорохін	Не можна призначати .	Проникає в грудне молоко матері. Припиняють годування груддю або прийом препарату.
Хлорпромазин	За необхідності застосування обмежити терміни лікування, а в кінці вагітності - по можливості зменшити дозу.	За необхідності застосування грудне вигодовування припинити.
Хлорпротиксен	Не призначати, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плоду.	Грудне вигодовування може тривати в період лікування.
Хлорхінальдол	Можливо призначати (після 12 тижнів).	Даних немає
Холекальциферол	Протипоказано	З особливою обережністю.
Холіну саліцилат	Не рекомендується	Не рекомендується
Хоріонічний гонадотропін	Не рекомендується .	Не рекомендується .
Хондроітин сульфат	Не призначати.	Не призначати.
Целекоксиб	Не рекомендується	Слід або припинити грудне вигодовування або припинити застосування препарату, враховуючи можливу користь для матері.
Церебрекурин	Не рекомендовано	Не рекомендовано.
Церебролізин	Після ретельного аналізу можливого ризику та користі від лікування.	Після ретельного аналізу можливого ризику та користі від лікування препаратом.
Цетилпіридин	Не застосовувати.	Не застосовувати,лише коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для дитини
Цетиризин	Не рекомендується.	Проникає в грудне молоко, не призначається жінкам, які годують груддю
Цетримід	Не застосовують у Ι триместрі вагітності	Не застосовують в період лактації
Цетрорелікс	Не показаний для застосування	Не показаний для застосування.
Цетуксимаб	У випадку, коли потенційна користь перевищує ризик для плода.	Не рекомендується годувати груддю під час лікування і протягом 1 місяця після останньої дози
Цефадроксил	Протипоказаний	Протипоказаний
Цефазолін	Не слід призначати .	Не слід призначати .
Цефалексин	В випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.	При необхідності призначення препарата, грудне вигодовування слід припинити.
Цефамандол	У разі крайньої потреби з урахуванням очікуваної користі для матері і потенційного ризику для плода.	У разі крайньої потреби з урахуванням очікуваної користі для матері і потенційного ризику для немовляти.
Цефаперазон	Лише за крайньої необхідності.	Секреція препарату у молоко людини у дуже незначній кількості. Вживати застережних заходів.
Цефотаксим	Тільки за життєвими показаннями.	У низьких концентраціях надходить у грудне молоко. Можна призначати.
Цефепім	Застосовувати тільки під наглядом лікаря.	Проникає у жіноче грудне молоко в дуже низьких концентраціях. З обережністю застосовувати .
Цефіксим	можливо, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.	За необхідності застосування слід відмінити годування груддю
Цефокситин	Можна лише зваживши співвідношення користь/ризик та за наявності прямих показань.	Під час лікування препаратом слід перервати грудне вигодовування.
Цефпіром	Протипоказаний	Протипоказаний
Цефподоксим	Можливе,коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.	За необхідності застосовувати слід відмінити годування груддю
Цефтазидим	З обережністю під час перших місяців вагітності	Повинен з обережністю призначатися.
Цефтибутен	Слід співвідносити користь для матері та ризик для плоду.	Не виявляється в грудному молоці жінок, що годують груддю.
Цефтріаксон	Не призначати, особливо в перші 3 місяці	Даних немає
Цефуроксим	З обережністю призначати в перші місяці вагітності.	виділяється з молоком матері, тому повинен застосовуватися з обережністю матерями-годувальницями.
Циклопентолат	Застосування можливо, якщо очікуваний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів у плода	Застосування можливо, якщо очікуваний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів у дитини.
Циклосерин	у випадку гострої потреби.	Оцінити передбачувану користь для матері і можливий ризик для дитини.
Циклоспорин А	у випадку, коли очікувана користь виправдовує потенційний ризик для плода.	Проникає у грудне молоко. Жінки, які отримують препарат, не повинні годувати груддю.
Циклоферон	Не рекомендується	Не рекомендується
Циклофосфамід	Протипоказаний	Екскретується в грудне молоко.
Цинаризин	Тільки за умов, якщо терапевтичні переваги перевищують можливий потенційний ризик для розвитку плода.	Уникати лікування.
Цинку оксид	Не протипоказаний	Не протипоказаний
Ципрогептадил	Протипоказаний	Протипоказаний
Ципротерон	Не застосовується для лікування жінок
Цисплатин	Необхідно попередити хвору щодо потенційного ризику для плода.	Екскретується в грудне молоко. Припинити годувати дитину груддю.
Ципрофлоксацин	FDA категорія тератогенності С. Проходить ч/з плаценту.	Протипоказаний
Цитохром С	Дані щодо безпеки застосування відсутні	Дані щодо безпеки застосування відсутні
Циталопрам	Протипоказаний	Протипоказаний
Цитарабін	Протипоказаний	Протипоказаний
Цитиколін	Тільки, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.	Дані про проникнення цитиколіну у грудне молоко невідомі.
Ціанамід	Протипоказаний	Протипоказаний
Ціанокобаламін	Можливе, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.	Можливе, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини

Додаток 4: Особливості застосування ЛЗ при недостатності функції внутрішніх органів

(печінки, нирок, легень, серця)

Додаток 5: Особливості застосування і обмеження у дітей та осіб похилого та старечого віку.

Міжнародна непатентована назва ЛЗ	Коментарі
Міжнародна непатентована назва ЛЗ	Діти (до 12 років)	Особи похилого та старечого віку
Абакавір	Недостатньо даних для дітей до 3 місяців	Спеціальних рекомендацій немає
Агомелатин	Не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Адапален	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Адеметіонін	За строгими показаннями	Спеціальних рекомендацій немає
Азапентацен	Клінічний досвід застосування недостатній. Оцінка співвідношення користь/ризик.	Спеціальних рекомендацій немає
Азатіоприн	Спеціальних рекомендацій немає	Підтримувати дози на нижній межі норми.
Азеластин	Діти до 6 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Азитроміцин	До 5-ти років протипоказаний.	Немає необхідності змінювати дозу.
Азоту закис	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Акарбоза	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Акривастин	Протипоказаний	Контролювати функцію нирок.
Актовегін	Для лікування дітей не використовувався	Спеціальних рекомендацій немає
Албендазол	До 2 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Алемтузумаб	Досліджень не проводилось	Не має необхідності коректувати дозу
Алендронова к-та	Не призначати	Вікових відмінностей не спостерігалось
Алкуроній	Для дітей рекомендується доза 0,125-0,250 мг/кг маси тіла	При повторному введенні застосовувати менші дози або збільшувати інтервал дозування
Алое	До 5 років протипоказаний. З обережністю при п/ш введенні	Спеціальних рекомендацій немає
Алопуринол	До 3 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Алюмінію фосфат	Відповідно віковим дозам	Можливі запори
Альпразолам	Досліджень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Алпростадил	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Альтеплазе	Обмежений досвід застосування	у дорослих старше 80 років не призначається
Альтретамін	Безпечність і ефективність не встановлені	Спеціальних рекомендацій немає
Альфакальцидол	Протипоказано до 7 років	Спеціальних рекомендацій немає
Альфузозин	Спеціальних рекомендацій немає	Починати лікування підвищуючи дозу відповідно до клінічної відповіді.
Амантадин	Досвіду застосування недостатньо.	Доза визначається з врахуванням ступеня зниження очисної функції нирок
Амбазон	До 3 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Амброксол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Амідотризоат натрію	Необхідні високі дози препарату. Для дітей грудного та молодшого віку перший знімок робити уже ч/з 2 хв після введення контрастного засобу	Спеціальних рекомендацій немає
Амізон	До 6 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Амікацин	З обережністю для немовлят	З обережністю, зменшувати дозу
Аміксин	До 7 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Амінітрозол	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Амінолон	До 5 років не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Аміодарон	Безпека не вивчалась	Можуть виявляти підвищену чутливість до дії препарату при призначенні звичайних доз
Аміфостин	Протипоказаний	Старше 70 років протипоказаний
Аміридин	Дітям із затримкою розумового розвитку призначають у дозі до 100 мг на день	Спеціальних рекомендацій немає
Амітриптилін	Протипоказаний	Дози збільшувати обережно; терапевтичний ефект може досягатися при застосуванні наполовину менших доз, ніж у молодших вікових групах
Аміфостин	Протипоказаний	Старше за 70 років протипоказаний
Амлодипін	Безпека та ефективність не досліджені	Добре переноситься
Амоксицилін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ампіцилін	Новонародженим призначають у добовій дозі 50 мг/кг	Спеціальних рекомендацій немає
Амфотерицин В	Використовувати мінімальні дози, що дають ефект	Спеціальних рекомендацій немає
Анагрелід	У дітей 7–14 років різниці в дозуванні , порівняно з дорослими не виявлено	Спеціальних рекомендацій немає
Анастрозол	Не рекомендується	у пацієнток у пременопаузі протипоказаний
Анаферон	Застосовується	Спеціальних рекомендацій немає
Апілак	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Апротинін	Досвід застосування до 6 років відсутній	Спеціальних рекомендацій немає
Арбідол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Аргінін глутамат	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Аріпіпразол	Протипоказаний	Корегування дози не потрібно
Арніки настойка	Спеціальних застережень немає -	Спеціальних рекомендацій немає
Аспарагіназа	Безпечність застосування не встановлена	Спеціальних рекомендацій немає
Атазанавір	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Атенолол	Не рекомендується	Призначають у менших дозах
Аторвастатин	Не рекомендовано	корекція дози не потрібна
Атракуріум	Застосовують у дітей старше 1 місяця у тих же дозових режимах, що і для дорослих	Застосовується у стандартному дозуванні, початкову дозу призначати на нижній межі дозового діапазону і вводити повільніше.
Атропін	До 7 років протипоказаний	З обережністю призначають після 60 років
Ауротіомалат натрію	Призначають до досягнення фази насичення; у міру згасання активності процесу частота ін’єкцій знижується	Спеціальних рекомендацій немає
Афлубін	Для зручності застосування препарат розводять у ложці води	Спеціальних рекомендацій немає
Аценокумарол	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ацетазоламід	Корекція дози	Спеціальних рекомендацій немає
Ацетилцистеїн	До 6 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Ацикловір	Дози для дітей від 3 міс до 12 років розраховуються на одиницю поверхні тіла. Новонароджені: дозування для в/в введення підраховується на основі маси тіла	Підвищується ризик виникнення побічних ефектів
Баклофен	Дозу необхідно призначати індивідуально для визначення найнижчої ефективної дози, яка не спричинює побічних ефектів	Дозу підвищувати з обережністю
Беклометазон	Безпека та ефективність застосування не встановлена	Спеціальних застережень немає
Бендазол	Коригування дози	Невиправдане тривале застосування
Бензалконію хлорид	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Бензатинбензилпеніцилін	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Бензидамін	Р-н для полоскання не рекомендується. Рекомендується дозований спрей	Спеціальних рекомендацій немає
Бензил бензоат	До 5 років емульсію розводити кип’яченою водою	Спеціальних рекомендацій немає
Бензилпеніциллін	У новонароджених при тривалому лікуванні може виникнути суперінфекція.	При тривалому лікуванні може виникнути суперінфекція
Бензобарбітал	З обережністю новонародженим; до 3 років застосовують у вигляді суспензії.	Спеціальних рекомендацій немає
Бензогексоній	У невідкладній педіатрії в/м або в/в.	Спеціальних рекомендацій немає
Бензоїл пероксид	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Бета-аланін	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Бетагістин	Не протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Бетаксолол	Не застосовувати.	Лікування починати з малої дози та під ретельним наглядом
Бетаметазон	Доза розраховується мг/кг маси тіла на добу або мг/м² поверхні тіла кожні 12 або 24 год-	Спеціальних рекомендацій немає
Бівалірудин	Безпека і ефективність не вивчалися	Коригування дози залежно від ниркової функції
Бікалутамід	Спеціальних застережень немає	Спеціальних застережень немає
Біпериден	Дітям з 3х років призначають	Спеціальних застережень немає
Бісакодил	Діти 6 – 12 років : драже приймати цілим (не розжовувати та не розкришувати).	Спеціальних застережень немає
Бісопролол	Протипоказаний	Індивідуально з врахуванням ефективності лікування і ЧСС
Біфоназол	Лікування під ретельним наглядом лікаря	Спеціальних застережень немає
Блеоміцин	Безпечність застосування не встановлена	З обережністю застосовувати
Бортезоміб	Досвіду застосування немає; не рекомендовано	Корегування дози не потрібно
Ботулотоксин
Бринзоламід	Не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Бромгексин	Не протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Бромокриптин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Бронхомунал	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Будесонид	До 6 місяців протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Бупівакаїн	До 3 років протипоказаний	З обережністю
Бупренорфін	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Бупропіон	Не показаний	Можливе зменшення частоти дозування
Бусерелін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Буспірон	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Бусульфан	При підготовці до трансплантації клітин попередників кісткового мозку та при хр. гранулоцитарному лейкозі з наявністю філадельфійської хромосоми, при її відсутності лікування неефективне.	Спеціальних рекомендацій немає
Бутамірат	До 3 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Бутоконазол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Буторфанол	Протипоказаний	Підвищена чутливість до побічних ефектів
Вазелін	Застосовується у дітей тільки зовнішньо	Вікових обмежень щодо застосування немає
Валацикловір	Даних щодо застосування немає	Доза потребує корекції, щоб уникнути можливих порушень функції нирок
Валеріани екстракт	У формі табл.не призначають	Вікових обмежень щодо застосування немає
Валідол	Досвіду застосування немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Валсартан	Протипоказаний	Застосовувати з обережністю
Вальдекоксиб	Не рекомендується	Ризик функціонального порушення серцевої діяльності
Ванкоміцин	Для новонароджених перших 7 днів життя дозу розраховують мг/кг маси тіла	Контролювати гематологічні показники, функції органів слуху, нирок, концентрацію препарату в плазмі кровіі, коригувати дозу
Варденафіл	Не призначений для дітей.	Доза вище 5 мг не рекомендується
Верапаміл	До 6 років у формі табл. не призначають	Застосовувати з обережністю
Варфарин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Векуроній	Новонародженим та дітям до 1 року ті ж дози, що й дорослим, підтримуючі дози вводити рідше. Дози для інтубації та підтримуючі дози ті ж самі, що і для дорослих; тривалість дії у дітей коротша, підтримуючі дози потрібні частіше.	Збільшення періоду початку виникнення нервово-м’язової блокади. Тривалість дії може бути збільшена ч/з знижений кліренс плазми.
Венлафаксин	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Вілозен	Досвід застосування відсутній	Спеціальних рекомендацій немає
Вінбластин	Мicтить бeнзилoвий cпиpт, нe зacтocoвyвaти y нeдoнoшeниx тa нoвoнapoджeниx дiтeй	Спеціальних рекомендацій немає
Вінкамін	Не призначається	Спеціальних рекомендацій немає
Вінкристин	Дозу препарату для дітей розраховують з урахуванням маси тіла: початкова доза повинна потім підвищуватись залежно від початкової дози	Спеціальних рекомендацій немає
Вінорельбін	Безпека й ефективність застосування у дітей не досліджувалися	Спеціальних рекомендацій немає
Вінпоцетин	Протипоказаний	Корегування дози не потрібно
Вісмуту субцитрат	Від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу.	Спеціальних застережень немає
Вориконазол	До 2 років не рекомендовано	Корегування дози не потрібно
Вугілля активоване медичне	Вікових обмежень щодо застосування немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Габапентен	Не рекомендується.	Необхідно підбирати дози
Галавіт	Досвіду застосування у педіатрії немає	Спеціальних застережень немає
Галантамін	Не рекомендується.	Спеціальних застережень немає-
Галоперидол	Діти віком до 3-х років протипоказаний; парентеральне застосування у дітей протипоказане	Застосування починати обережно, початкова доза повинна становити половину звичайної дози для дорослих; за наявності печінкової недостатності дозу знижувати
Гама-аміномасляна к-та	До 1 року протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає -
Ганцикловір	Не призначають	Обов’язково враховувати стан хворих-
Гатифлоксацин	Протипоказаний	Призначають з обережністю-
Гвайфенезин	До 3 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає -
Гексаметоній	У невідкладній педіатрії в/м або в/в.	Обмежений до застосування
Гексестрол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Гексетидин	Не рекомендовано до 6 років	Спеціальних рекомендацій немає
Гексопреналін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Гемфіброзил	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Гемцитабін	Немає достатнього досвіду щодо безпечності застосування	Корегування дози не потрібно
Гентаміцин	До 3 років виключно за життєвими показаннями. У новонароджених, немовлят і дітей молодшого віку щодня визначати концентрацію препарату у сироватці крові. Курс лікування має бути коротким	Застосовувати з обережністю
Гепарин натрію	Дітям вводять в/в, дозу розраховують на кг маси тіла.	У жінок старше 60 років може збільшувати кровоточивість
Гепон	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Гефітиніб	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Гідазепам	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Гідрокортизон	Дози залежать від тяжкості захворювання і отриманого клінічного ефекту, враховувати вік і масу тіла дитини.	Спеціальних рекомендацій немає
Гідроксизин	Для премедикації – 1мг/кг, також додатково на ніч перед анестезією.	Лікування починати з половини терапевтичної дози
Гідроксикарбамід	Схема дозування для цієї вікової групи не встановлена	Можливе зниження дози.
Гідроксихлорохін	Діти до 6 років (табл по 200 мг не адаптовані до маси тіла менше 35 кг)	Перед початком курсу лікування провести офтальмоскопію, дослідження гостроти зору, колірного зору й оптичного поля, фундоскопію.Обстеження повторювати щорічно
Гідропрогестерононат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Гідротальцит	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Гідрохлортіазид	Дітям віком до 2 років залежно від маси тіла.	Вимагає корекції доз
Гінго білоба	Не призначають	Спеціальних рекомендацій немає
Гіосцин бутилбромід	Спеціальних рекомендацій немає -	Спеціальних рекомендацій немає
Глатирамер ацетат	Даних про безпечність та ефективність недостатньо	Спеціальних рекомендацій немає
Глауцин	До 4-років - протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Глібенкламід	Протипоказаний.	Починають з половинної дози, яку надалі підвищують не більше ніж на 2,5 мг/добу з тижневим інтервалом
Гліквідон	Спеціальних рекомендацій немає	Рекомендується
Гліклазид	Даних щодо можливості лікування дітей немає-	Корегування дози не потрібно
Глімепірид	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Гліпізид	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Гліцерин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Гліцин	Утруднений при застосуванні до 3 років	Спеціальних рекомендацій немає
Глутамінова к-та	До 3 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Глутоксим	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Глюкагон	Корегування дози	Спеціальних рекомендацій немає
Глюкоза	Дозують залежно від вікової здатності утилізувати глюкозу	Спеціальних рекомендацій немає
Глюкозамін	Не рекомендується ч/з недостатність клінічного досвіду	Спеціальних рекомендацій немає
Гозерелін	Не показаний	Корегування дози не потрібно
Граміцидин С	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Гризеофульвін	До 3 років-протипоказаний. Курс терапії до 12 місяців	Спеціальних рекомендацій немає
гуанфацин	Протипоказаний	Призначають з обережністю
Даклізумаб	Спеціальних рекомендацій немає	Досвід застосування обмежений
Даларгін	Досвід застосування відсутній	Спеціальних рекомендацій немає
Далтепарин натрію	Інформація про ефективність та безпеку застосування обмежена.	Спеціальних рекомендацій немає
Даназол	Протипоказаний	Протипоказаний
Дезлоратадин	Ефективність і безпека застосування у дітей до 6 місяців не встановлена	Спеціальних рекомендацій немає
Декаметоксин	Досвід застосування відсутній (р-н для зовнішнього застосування). Для профілактики бленореї новонародженим в очі закапують безпосередньо після народження і ч/з 2 год після пологів	Спеціальних застережень немає
Дакарбазин	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Декваліній	Протипоказаний дівчатам, які не досягли статевої зрілості	Спеціальних застережень немає
Дексаметазон	У разі нагальної необхідності	Спеціальних застережень немає
Дексапантенол	Призначають від 3 місяців ( лосьйон)	Спеціальних застережень немає
Декскетопрофен	Не повинен призначатися	Обережність при призначенні, ретельно контролювати стан пацієнтів
Декстран	Для профілактики шоку при операціях вводять крапельно. Дітям призначають із розрахунку 10 – 15 мл на 1 кг маси тіла	Спеціальних рекомендацій немає
Декстрометорфан	До 6 років не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Демокситоцин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Джозаміцин	Призначають у вигляді суспензії.Не призначають недоношеним дітям. При застосуванні у немовлят контролювати функцію печінки	Спеціальних рекомендацій немає
Десмопресин	Особлива обережність при застосуванні у дітей до 1 року	Дотримуватись особливої обережності при застосуванні
Дигідротахістерол	Спеціальних рекомендацій немає	Нагляд важливий для пацієнтів, які отримують одночасно для лікування серцеві глікозиди або сечогінні засоби
Дигоксин	Дозу визначають з урахуванням вибраної схеми дигіталізації, віку і маси тіла дитини	Необхідний ретельний добір доз
Диетиловий етер	Не застосовують	Спеціальних рекомендацій немає
Диклофенак	Р-н для ін’єкцій не призначають. З 3 років призначають у добовій дозі 0,5-2 мг/кг маси тіла. При лікуванні ювенільного РА добова доза може бути збільшена.	Призначати у мінімальній ефективній дозі
Дилтіазем	Досвід лікування відсутній	Починати лікування з нижчої дози
Динопрост	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Динопростон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Дипіридомол	Протипоказаний	Використовувати з обережністю
Дистигмін	Не застосовують.	Спеціальних застережень немає
Дисульфірам	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Дифенгідрамін	До 6 років – протипоказаний. Призначають у формі табл., супозиторіїв, мазей	Застосовують з обережністю
Діазепам	До 1 року протипоказаний	Приймати у зменшених дозах
Діамантовий зелений	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Діацереїн	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Діданозин	До 6 років – протипоказаний	Існує ймовірність супутньої ниркової недостатності, призначити індивідуальну дозу
Діметінден	Не слід застосовувати	Спеціальних застережень немає
Діоксидин	Лише дорослим!	Спеціальних застережень немає
Діосмектит	Призначають до 1 року; розчиняють у пляшці з 50 мл води (застосовують протягом дня) або ретельно можна розмішувати з напіврідкою їжею	Спеціальних застережень немає
Добутамін	Можна застосовувати в будь-якому віці, підбирати дозу дуже обережно	Спеціальних застережень немає
Доксазозин	Досвіду застосування у дітей немає	Звичайна доза для дорослих
Доксепін	Не рекомендується.	Рекомендується половина дози
Доксициклін	Зниження швидкості росту малої гомілкової кістки у недоношених дітей, які одержують препарат перорально; реакція оборотна і зникає після відміни препарату	Вікових обмежень щодо застосування немає -
Доксорубіцин	Ефективність не встановлена	Чинник віку істотно не впливає
Доксофілін	До 6-ти років протипоказаний	Призначають з обережністю
Докузат натрію	Не рекомендується	Вікових обмежень щодо застосування немає -
Домперидон	Немовлятам та дітям з масою тіла менше 35 кг рекомендується суспензія	Вікових обмежень щодо застосування немає
Донепезил	Не рекомендується	Розпочинають з 5 мг/добу
Допамін	Можна застосовувати у будь-якому віці	Спеціальних застережень немає
Доцетаксел	Безпечність та ефективність застосування не встановлена.	Спеціальних застережень немає
Дротаверин	До 1 року протипоказаний. Застосовувати з обережністю.	Спеціальних застережень немає
Дулоксетин	Можливість застосування не вивчалася	Корегування дози не потрібно
Дутастерид	Протипоказаний	Вікових обмежень щодо застосування немає
Дьоготь камяновугільний	Даних щодо застосування немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Ебастін	До 2 років протипоказаний	Вікових обмежень щодо застосування немає
Еверолімус	Дані щодо застосування відсутні	Немає розходжень у порівнянні з пацієнтами більш молодшого віку.
Езомепразол	Не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Екземестан	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Еконазол	Ефективність та безпечність не встановлені	Ефективність та безпечність у жінок старше 65 років не встановлені
Ектерицид	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Елеутерокок	Протипоказаний	Малотоксичний, добре переноситься
Емідастин	Може застосовуватися ( від 3 років і старше) з дозуванням таким ж, як у дорослих	Не рекомендується
Еналаприл	Протипоказаний	Застосовувати з обережністю
Енкад	До 3 років не призначають	Вікових обмежень щодо застосування немає -
Еноксапарин	Не рекомендують застосовувати	Може виникнути ризик розвитку геморагічних ускладнень
Ентакапон	Не рекомендується	Корегування дози не потрібно
Ентеросгель	Застосовують від народження. До 2 років разову дозу можна змішувати з невеликою кількістю води	Спеціальних рекомендацій немає
Епіфнефрин	З обережністю застосовують	Застосовують з обережністю
Епірубіцин	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Еплеренон	Протипоказаний	Корегування дози не потрібно
Епоетин альфа	Дітям вагою до 30 кг необхідна більша підтримуюча доза, ніж дорослим та дітям вагою понад 30 кг	Спеціальних рекомендацій немає
Епоетин бета	Доза у залежить від віку, чим меньший вік дитини, тим більші дози потрібні	Спеціальних рекомендацій немає
Епросартан	Протипоказаний	Застосовують з обережністю
Ептифібатид	Не рекомендовано	Спеціальних рекомендацій немає
Ербісол	Призначати під наглядом лікаря	Спеціальних рекомендацій немає
Ергокальциферол	Спеціальних рекомендацій немає	Застосовують з обережністю
Ергометрин	Не застосовується у дітей	Спеціальних рекомендацій немає
Ердостеїн	До 8 років протипоказаний	Зміна дозування не потрібна
Еритроміцин	Протипоказаний дітям до 3 років (табл.). (Діти до 5 років мазь протипоказана)	Не потрібна особлива схема дозування
Ерлотиніб	Безпечність та ефективність дітей не вивчалися	Спеціальних рекомендацій немає
Есмолол	Безпека і ефективність застосування не встановлені	Вводити з обережністю, починаючи зі зниженої дози
Естрадіол	Спеціальних рекомендацій немає	Може збільшувати ризик можливого розвитку деменції
Естрамустин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Естріол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Естрон	Застосовують з обережністю	Протипоказання - гіперестрогенна фаза клімактеричного періоду.
Есциталопрам	Не рекомендується	Початкова доза повинна становить половину звичайної, що рекомендується.Доза може бути збільшена
Етакринова кислота	Не рекомендується	Спеціальних застережень немає
Етамбутол	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Етамзилат	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Етанол	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Етинілестрадіол	Спеціальних рекомендацій немає	Особливостей застосування препарату немає
Eтіонамід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Етоній	Досвід застосування для лікування недостатній	Спеціальних рекомендацій немає
Етопозид	Безпечність та ефективність не вивчалась	Спеціальних рекомендацій немає
Етосуксимід	Для дітей віком до 6 років краще застосовувати рідкі форми препарату	Спеціальних рекомендацій немає
Еуфілін	Протипоказаний для в/в введення.	Застосовувати з обережністю. Дозу зменшити.
Ефавіренц	Не вивчений у дітей до 3 років або дітей, маса тіла яких менше 13 кг. капс. призначати лише дітям, здатним самостійно ковтати капс..Приймати незалежно від прийому їжі.	Недостатню даних для оцінки можливих відмінностей в порівняно з пацієнтами молодшого віку
Ефалізумаб	Не застосовувати	Дозування та режим лікування такі ж, як і для дорослих пацієнтів
Ехінацея пурпурна	Не рекомендується	Спеціальних застережень немає
Женьшень	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Залеплон	Протипоказаний	Можна призначати хворим і віком понад 75 років
Заліза сахарат	Дітям від 1 року призначають з розрахунку 3 мг заліза на 1 кг маси тіла на добу	Спеціальних рекомендацій немає
Заліза глюконат	Застосовувати з обережністю. При тривалому застосуванні можливі ерозивно-виразкові ураження ШКТ; проводити періодичні аналізи крові.	Може спричиняти запаморочення, забарвлювати калові маси в темний колір і цим маскувати приховані кровотечі
Заліза сульфат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Заліза фумарат	Доза вище ніж 75 мг/кг маси тіла може бути токсичною	До призначення терапії з’ясувати причину анемії, яка може бути спричинена кровотечею у ШКТ.
Заліза хлорид	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Зипразидон	Безпека та ефективність не досліджувалися.	Корегування дози не потрібна(таб). Безпека та ефективність застосування в/м ін’єкцій не вивчалися.
Зідовудин	До 3 місяців: обмеженість даних. 3 місяці – 12 років: рекомендована доза розраховується мг/м².	Відповідний контроль перед і під час застосування препарату
Золмітриптан	Протипоказаний	Протипоказаний
Золпідем	Не призначати	Доза повинна бути зменшена вдвічі
Зопіклон	Не встановлено безпечного та ефективного дозування	Спочатку 3,75 мг на добу, за необхідності збільшують дозу
Зуклопентиксол	Не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Ібупрофен	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Івабрадин	Спеціальних рекомендацій немає	За необхідності подальшого зменшення ЧСС дозу можна підвищувати методом титрування
Ідарубіцин	Ефективність не встановлена	Чинник віку істотно не впливає
Ізодибут	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Ізоконазол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ізоніазид	Курс лікування залежить від ефективності терапії і сприйнятливості препарату – 30-150 ін’єкцій. Максимальну добову та курсову дозу встановлюють залежно від характеру та форми захворювання, ступеня інактивації та індивідуального перенесення	Спеціальних рекомендацій немає
Ізосорбіду динітрат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ізосорбіду мононітрат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ізотретиноїн	Не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Ізофлуран	Застосовують для введення у наркоз дітям до 2-х років ,сумісний з усіма сучасними препаратами, які використовуються в анестезіологічній практиці.	Для підтримки хірургічного рівня, здебільшого потрібні менші концентрації препарату
Ілопрост	Окремі випадки застосування препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Іматиніб	Немає досвіду ефективності і безпеки застосування для дітей молодше 3 років.	Збільшується ризик розвитку плеврального і перикардіального випоту.
Імипрамін	Р-н для ін’єкцій не вводити дітям молодше 6 років. Слідкувати за тим, щоб добова доза не перевищувала 2,5 мг/кг маси тіла/добу. У кожній схемі застосовувати найнижчу ефективну дозу зі вказаного інтервалу	Починати з найнижчої дози, що спроможна контролювати симптоми. Далі почати поступове підвищення дози. Досягати оптимальної дози впродовж 10 днів
Імунокінд	Сприяє зміцненню імунітету в дітей грудного і молодшого віку	Спеціальних рекомендацій немає
Імунофан	До 2 років протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Індапамід	Протипоказаний	Спеціальних рекомендацій немає
Індінавір	Безпечність та ефективність застосування не встановлені	Спеціальних рекомендацій немає
Індометацин	Протипоказаний	Застосовувати з обережністю
Інозин	Не рекомендується
Інозин пранобекс	Застосовується у дітей старше 1 року	Немає необхідності змінювати дози
Інсулін детемір	Спеціальних рекомендацій немає	Підбирати дозу індивідуально.
Інсуліни людські, свині, детемір,глюлізин	Спеціальних рекомендацій немає. Досліджень дії на дітей віком до 6 років аспартату короткої дії не проводилося, вводити лише у випадках, коли бажано одержати швидку дію інсуліну. Інсулін гларгін до 6 років не застосовувати. Не існує адекватної клінічної інформації стосовно застосування для лікування дітей та підлітків глюлізину	Час цукрознижуючої дії засобу подовжується. Прогресуючий розлад функції нирок може спричинити стійке зниження потреби в інсуліні гларгін. Порушення функції печінки може призвести до зниження потреби в інсуліні глюлізині
Інтерферон альфа-2b	Не рекомендується.	Спеціальних застережень немає
Інтерферон бета 1а	Не варто застосовувати.	Спеціальних застережень немає
Інтерферон бета 1в	Не слід призначати.	Спеціальних застережень немає
Інтерферон лейкоцитарний людський рекомбінантний гамма	До 7 років протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Інтетрікс	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Інфламафертин	Досвід застосування для лікування відсутній	Спеціальних застережень немає
Інфліксимаб	Уникати застосування до отримання даних щодо його ефективності та безпеки	Не виявлено істотних відмінностей в дозуванні-
Іпідакрин	Дітям із затримкою розумового розвитку призначають у дозі до 100 мг на день	Спеціальних рекомендацій немає
Іпратропію бромід	Дозування 40 мкг/дозу не рекомендується застосовувати у дітей молодше 6 років	Спеціальних рекомендацій немає
Ірбесартан	Протипоказаний	Застосовувати з обережністю
Іринотекан	Ефективність не встановлена	Застосовувати дозові рекомендації відповідно до обраного режиму дозування
Ітоприд	Протипоказаний	Корекції дози не потребується, у осіб з недостатністю функції печінки та нирок дотримуватись обережності у зв'язку з можливістю виникнення побічних реакцій
Ітраконазол	Застосовувати, коли можлива користь значно переважає над потенційним ризиком.	Застосовувати, коли можлива користь значно переважає над потенційним ризиком
Іфосфамід	Спеціальних рекомендацій немає	Обережно застосовувати
Йогексол	Перед та після введення препарату забезпечити насичення організму рідиною; у дітей до 1 року та у новонароджених порушення гемодинаміки та електролітного балансу відбуваються особливо легко	Перед та після введення препарату забезпечити насичення організму рідиною
Йод	Спеціальних рекомендацій немає -	Вікових обмежень щодо застосування немає
Йопромід	Безпечність та ефективність застосування не встановлені.	Патології судин та нейрологічні розлади становлять підвищений ризик виникнення серйозних реакцій на йодовмісні контрастні речовини.
Йохімбе	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Каберголін	Безпека та ефективність не вивчалася.	Спеціальних рекомендацій немає
Кагоцел	Профілактичний та лікувальний ефект не вивчався.	Спеціальних рекомендацій немає
Калію йодид	Для лікування зобу у новонароджених досить 2 – 4 тижні, у дітей 6 – 12 місяців.	Спеціальних рекомендацій немає
Калію оротат	Не рекомендується до 5 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Калію перманганат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Калію хлорид	Досвіду призначення немає	Спеціальних рекомендацій немає
Кальцитонін	Недостатньо даних стосовно тривалого застосування	Не виявивлено доказів зменшення переносимості або дозування інтраназальним кальцитоніном; не відмічено погіршання переносимості чи необхідності змінювати режим дозування (ін’єкційний р-н)
Кальцію гліцерофосфат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Кальцитріол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Кальцію глюконат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Кальцію карбонат	Протипоказано дітям до 3 років.	Спеціальних застережень немає
Кальцію фолінат	Спеціальних рекомендацій немає	При комбінованому застосуванні з 5‑фторурацилом ризик токсичних ефектів зростає.
Кальцію хлорид	Застосування можливе з 1-го року життя.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Камфора	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Канаміцин	Протипоказаний у період новонародженності, недоношені діти.У дітей 1 року життя застосування за життєвими показаннями.	Тільки при неможливості застосування менш токсичних а/б.
Кандесартан	Безпечність та ефективність не встановлено.	Коригування початкової дози непотрібне
Капецитабін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Капреоміцин	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Каптоприл	Безпечність та ефективність вивчені недостатньо.	Дозу потрібно підбирати залежно від зниження АТ і підтримувати на мінімальному рівні, що необхідний для досягнення очікуваного результату. На початку лікування застосовувати малу дозу
Карбамазепин	Регулярне визначення рівня карбамазепіну в плазмі крові.	Дослідження функції печінки
Карбомер	Можливе, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів	Вікових обмежень щодо застосування немає
Карбоплатин	Використовується при лікуванні пухлин мозку (медулобластоми) у дітей	Дози повинні коригуватися залежно від загального стану здоров’я
Карбоцистеїн	Призначають у вигляді суспензії	Спеціальних рекомендацій немає
Карведілол	Протипоказаний	Застосовувати з обережністю
Кармустин	Безпека та ефективність застосування вивчені не достатньо	Спеціальних рекомендацій немає
Каспофунгін	Не рекомендується	Корекція дози не потрібна
Кверцетин	Даних клінічних випробувань немає	Вікових обмежень щодо застосування немає -
Кветіапін	Безпека та ефективність застосування не досліджувалася	Використовуватися з обережністю, особливо в початковий період терапії
Квінаприл	Протипоказаний.	Застосовувати з обережністю
Кетамін	Підбір дози проводиться індивідуально.	Підбір дози проводиться індивідуально
Кетоконазол	Протипоказаний (табл.).	З обережністю призначають жінкам
Кетопрофен	Протипоказаний	Застосовувати з обережністю
Кеторолак	Протипоказаний	Призначати препарат у менших дозах
Кетотіфен	Можуть знадобитися вищі дози (в мг/кг маси тіла) порівняно з дорослими. Дітям до 3х років- сироп	Особливих рекомендацій не потрібно
Кислота аденозинтрифосфорна	Безпека та ефективність не з’ясована.	Немає рекомендацій щодо спеціального дозування
Кислота азелаїнова	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота амінокапронова	Помірно виражене підвищення фібринолітичної активності	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота аскорбінова	Призначають в вікових дозах	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота ацетилсаліцилова	Призначають тоді, коли інші препарати є неефективними	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота борна	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Кислота вальпроєва	До 3 років-як єдиний лікувальний препарат цього ряду після встановлення ефективності його терапевтичної дії	Дозу встановлювати залежно від стану
Кислота золедронова	Ефективність і безпека не встановлені.	Корекція дози не потрібна
Кислота ібандронова	Безпечність та ефективність застосування не встановлені	Корекція дози не потрібна
Кислота кромогліциєва	Протипоказаний до 4-х років-	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота клодронова	Безпека та ефективність не з’ясована.	Немає рекомендацій щодо спеціального дозування
Кислота мефенамова	До 5 років протипоказаний.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Кислота мікофенолова	Безпека і ефективність застосування не встановлені.	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота нікотинова	Не слід призначати.	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота саліцилова	Досвід застосування у дітей відсутній.
Кислота тіоктова	Не рекомендується	Спеціальних застережень немає
Кислота ундецелінієва	До 2 років протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Кислота фолієва	Не призначений для дітей.	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота фузидова	Призначати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку блірубінової енцефалопатії у новонароджених.	Спеціальних застережень немає
Кларитроміцин	Даних щодо дозування в/в немає.Дітям з масою тіла до 8 кг підбирати дозу, розраховуючи на кілограм маси тіла (суспнзензія)	Спеціальних застережень немає
Клемастин	Не призначати до 1 року	Спеціальних застережень немає
Кліндаміцин	Для старших 1 місяця	Спеціальних застережень немає
Клобетазол	До 1 року, - протипоказаний, уникати довготривалого застосування. При необхідності застосування переглядати курс лікування щотижня	Спеціальних застережень немає
Клозапін	Безпека і ефективність лікування не встановлені.	починати лікування з особливо низької дози (у перший день - 12,5 мг одноразово), для наступного підвищення обмежуватися дозою, що дорівнює 25 мг на день
Кломіпрамін	Досвіду застосування для лікування дітей до 5 років немає	Лікування розпочинають з призначення 10 мг на день, поступово протягом 10 днів, добову дозу підвищують до оптимального рівня
Клоназепам	Коригувати дозу	з обережністю
Клопамід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Клонідин	Застосовувати з обережністю.	Застосовувати з обережністю.
Клотримазол	Досвід застосування відсутній.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Клофазимін	Протипоказаний дітям з масою тіла менше 50 кг	Вікових обмежень щодо застосування немає
Клопідогрель	Протипоказаний	Лікування починають без навантажувальної дози
Корглікон	Досвід застосування препарату відсутній.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Корвітин	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Кортексин	Дітям з перших днів життя, з масою тіла до 20 кг вводять у дозі 5 мг-	Спеціальних застережень немає
Ко-тримоксазол	Від 1 року у випадку, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів. До 5 років – протипоказаний (спрей назальний).	Спеціальних застережень немає
Криданімод	Можливість застосування препарату не досліджувалась-	Застосовувати з обережністю
Ксантинолу нікотинат	Клінічні дані про ефективність та безпечність застосування відсутні.	Спеціальних рекомендацій немає
Ксилометазолін	Не перевищувати рекомендовану дозу препарату. Немовлятам і дітям віком до 2-х років протипоказаний.	Не перевищувати рекомендовану дозу препарату.
Лактулоза	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ламівудин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Ламотриджин	У дітей ризик виникнення серйозного шкірного висипу вищий, ніж у дорослих.	Змінювати дозу не потрібно
Лансопразол	Безпека для лікування дітей не підтверджена.	Спеціальних рекомендацій немає
Латанопрост	Не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Лацидипін	Досвіду застосування для лікування дітей немає.	Застосовувати з обережністю.
Левамізол	Дітям до 3-х років, перед застосуванням, табл. розтерти в порошок та прийняти, запиваючи невеликою кількістю води.	Спеціальних рекомендацій немає
Леводропризин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Левомепромазин	Спеціальних рекомендацій немає	Знизити дози
Левоноргестрел	Застосування табл. не рекомендується без медичного контролю. Немає достатнього досвіду застосування.	Спеціальних рекомендацій немає
Левотироксин натрію	Дітям до 1 року необхідну кількість препарату треба розтовкти, змішати з 2-3 ложками води.	Особлива обережність на початку лікування.
Левофлоксацин	Протипоказаний.	Застосовувати з обережністю.
Лейпрорелін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Летрозол	Не призначати.	Потрібна корекції дози препарату.
Ленограстім	У дітей, яким проводилася трансплантація кісткового мозку .Безпека і ефективність застосування доведені для пацієнтів старше 2 років.	Спеціальних рекомендацій немає.
Лерканідипін	Протипоказаний.	Бути особливо обережним.
Лефлюномід	Протипоказаний.	Корегування дози не потрібне.
Лідокаїн	Протипоказаний.	Призначають.з обережністю.
Лізиноприл	Спеціальних рекомендацій немає	Потребу в низькій початковій дозі.
Лінезолід	Кліренс вищий у дітей і знижується зі збільшенням віку.	Фармакокінетика істотно не змінюється.
лінестренол
Лінкоміцин	У формі р-ну для ін’єкцій містить бензиловий спирт, який може спричинювати розвиток смертельного с-му Gasping (порушення з боку дихальної системи, які виявляються у вигляді задухи) у недоношених новонароджених.	Розвиток пов’язаного з антибіотикотерапією коліту в період лікування або ч/з 2 - 3 тижні після закінчення лікування а/б.
Ліпін	Новонародженим із с-мом дихальних розладів призначають інгаляторно.	Спеціальних рекомендацій немає
Літій	Протипоказаний.	Необхідне пропорційне зменшення дози.
Ловастатин	Безпека та ефективність застосування не встановлені.	Ефективність препарату аналогічна тій, що встановлена для популяції.
Лодоксамід	Безпека та ефективність застосування до 2-х років не встановлені.	Не має особливих застережень.
Лозартан	Протипоказаний.	Застосовувати з обережністю.
Ломефлоксацин	Протипоказаний.	З обережністю призначають.
Ломефлоксацин	Протипоказаний дітям до 1 року.	Зниження функції нирок і метаболічної активності потребує корекції дози.
Ломустин	Безпека та ефективність застосування вивчені не достатньо	Спеціальних рекомендацій немає
Лоперамід	Не слід давати дітям до 6 років без медичного нагляду.	Спеціальних рекомендацій немає
Лоратадин	Ефективність та безпечність застосування у дітей молодше 1 року життя не доведено.
Лорноксикам	Протипоказаний.	Контролювати рівень АТ, проведення моніторингу функції нирок.
Лютропін альфа	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Магнію сульфат	Для ліквідації дефіциту магнію у новонародженого призначають 25 % р-ин мл/кг маси. Дітям з тяжкою гіпоксією в пологах починають вводити розраховуючи мл/кг маси тіла, підвищуючи дозу.	Доза не повинна становити більше 20 г протягом 48 год.
Медазепам	Не рекомендується.	Застосовують з обережністю.
Макрогол	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Маніт	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Мапротилін	Спеціальних рекомендацій немає	Обережність при призначенні; добову дозу зменшувати у два рази.
Мебгідралін	Іноді спостерігаються парадоксальні реакції: підвищене збудження, дратівливість, тремор, порушення сну.	Спеціальних застережень немає
Мебеверин	Не призначати.	Спеціальних застережень немає
Мебендазол	Дітям до 2 років призначати в тому випадку, якщо наявна у них глистна інвазія серйозно позначається на їх статусі харчування та фізичному розвитку.	Спеціальних застережень немає
Мебікар	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Мебіфон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Мегестрол	Не призначати.	Спеціальних застережень немає
Медазепам	Спеціальних рекомендацій немає	Дозування повинно бути старанно підібране (як правило, зменшено).
Медроксипрогестерон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Мексилетин	Досвіду застосування препарату для лікування нема.	Спеціальних рекомендацій немає
Мелоксикам	Не застосовують.	Може спричинити ниркову недостатність.
Мелфалан	У високих ін’єкційних дозах застосовується для лікування дитячої нейробластоми, дози розраховуються залежно від площі поверхні тіла. У звичайних дозах застосовується дуже рідко, тому загальних рекомендацій щодо дозування немає.	Досвід застосування обмежений. При призначенні високих доз необхідне ретельне обстеження функціонального стану пацієнта.
Мемантин	Безпека та ефективність застосування не встановлена.	Рекомендована доза становить 20 мг на добу.
Менадіон	Вища доза для новонароджених становить 0,4 мл/добу.	Спеціальних рекомендацій немає
Менопаузальний гонадотропін людини	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Мепівакаїн	Використовується з обережністю. Доза залежить від віку та маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Меркаптопурин	Спеціальних рекомендацій немає	Контролювати функцію нирок та печінки, при їх порушенні дозу зменшувати.
Меропенем	Ефективність і безпечність застосування не доведені.	Корекція дози не потрібна.
Месалазин	Не застосовувати у дітей молодших 6 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Месна	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Местеролон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Мета дон	Безпека та ефективність застосування не досліджувалася.	Застосовувати із обережністю у зниженій початковій дозі.
Метамізол натрій	Застосовувати з обережністю та під суворим контролем лікаря: в лікуванні дітей до 5 років . До 1 року вводять тільки в/м.	Застосовувати з особливою обережністю та під суворим контролем лікаря.
Метандієнон	При затримці росту, с-мі Шерешевського-Тернера, анорексії та недостатності харчування.
Метотрексат	Застосовувати з обережністю.	Застосовувати з обережністю.
Метациклін	Протипоказаний дітям до 8 років. Для дітей від 8 до 12 років використовують у формі капсул.	Спеціальних рекомендацій немає
Метилдопа	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Метиленовий синій	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Метилергометрин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Метилкобаламін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Метилпреднізолон	При тривалому застосуванні у дітей можливе сповільнення росту.	Спеціальних рекомендацій немає
Метил урацил	До 3 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Метилфенідат	До 6 років не призначати.	Не застосовується.
Метоклопрамід	Лише при наявностi важливих життєвих показaнь.	Спеціальних рекомендацій немає
Метоксален	Не рекомендується застосовувати.	Спеціальних рекомендацій немає
Метопролол	Не слід призначати.	Здійснювати контроль функції нирок 1 раз в 4-5 місяців.
Метотрексат	Дозу коректувати відповідно віку	Дозу зменшувати, тому що в них частіше спостерігається токсична побічна дія.
Метронідазол	Спеціальних рекомендацій немає	- Спеціальних рекомендацій немає
Метформін	Спеціальних рекомендацій немає	З обережністю призначають пацієнтам старше 60 років.
Мефлохін	Досвід застосування у дітей до 3 місяців або з масою тіла менше 5 кг обмежені.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Міансерин	Досвід клінічного застосування препарату відсутній.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Мідазолам	Не варто призначати.	Потребують знижених доз, незалежно від отримання премедикації.
Мідекаміцин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Мізопролол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Міконазол	Не застосовувати у дівчат.	Спеціальних рекомендацій немає
Мілдронат	Немає достатніх даних щодо застосування.	Спеціальних рекомендацій немає
Мілнаципран	Не призначати.	Спеціальних рекомендацій немає
Міноксиділ	Протипоказаний.	Безпека та ефективність застосування не встановлені.
Мірамістин	Спеціальних рекомендацій немає	Вікових обмежень щодо застосування немає
Міртазапин	Не рекомендується.	Збільшення дози під наглядом лікаря. Більша вираженість побічних ефектів.
Мітоксантрон	Досвід терапії обмежений.	Спеціальних рекомендацій немає
Мітоміцин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Міфепристон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Моексиприл	Протипоказаний.	Застосовують з обережністю.
Моксифлоксацин	Протипоказаний.	З обережністю призначають.
Моксонідин	Не рекомендується.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Молсидомін	Не застосовується.	Пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю застосовувати нижчі дози.
Мометазон	Безпека та ефективність застосування не встановлені. Рекомендовано регулярно вимірювати ріст підлітків, які отримують довготривалу терапію ГКС для інгаляцій.	Немає свідчень підвищеного ризику небажаних ефектів.
Монтелукаст	Безпека і ефективність у дітей до 2 років не вивчалась.	Не було встановлено відмінностей, пов'язаних з віком, щодо ефективності і безпеки.
Морфін	До 1 року протипоказаний.	Відзначаються різкі індивідуальні коливання ефективності початкової дози, швидкості розвитку толерантності, частоти та виразності побічних ефектів.
Мофетилу мікофенолат	Безпечність та ефективність препарату не встановлена. Фармакокінетичні дані щодо дітей, які перенесли трансплантацію нирки, обмежені, щодо дітей після трансплантації серця або печінки відсутні.	Для хворих літнього віку, які перенесли пересадку нирки, серця або печінки, рекомендується доза 1 г 2 рази на добу.
Мумійо	Досвіду застосування у дітей молодше 3-х років немає.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Мупіроцин	Спеціальних рекомендацій немає	Обмежень у застосуванні немає, якщо тільки під час лікування не виникають умови для всмоктування поліетиленгліколю, що входить до складу мазі, і ознак помірної або тяжкої ниркової недостатності.
Надропарин кальцію	Ч/з відсутність даних застосування для лікування дітей не рекомендується.	Контроль стану хворих; дотримуватися рекомендованих терапевтичних доз і тривалості лікування, щоб уникнути виникнення кровотечі. Перед початком лікування контроль функції нирок.
Налідиксова кислота	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Налоксон	При пригніченні дихання у новонароджених (спричиненого введенням аналгетичних засобів матері під час анестезії), вводити в/м, п/ш або в/в 0,01 мг на кг маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Налтрексон	Не встановлена безпечність застосування.	Спеціальних рекомендацій немає
Нандролон	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Напроксен	Не повинен використовуватись.	Спеціальних рекомендацій немає
Натаміцин	Допускається вживання розділеної табл.	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію гідрокарбонат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію оксибутират	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію пікосульфат	Молодше 4 роківдозування із розрахунку 1 крапля на 2 кг маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію тіосульфат	Дослідження ефективності та безпеки препарату не проводилися.	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію фторид	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію хлорид	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Нафазолін	До 2 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Нафталанова олія	Повинно проводитись під наглядом лікаря.	Спеціальних рекомендацій немає
Нафтифін	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Небіволол	Протипоказаний.	Початкова доза 2,5 мг на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг .Застосовувати під наглядом лікаря.
Невірапін	У вигляді одноразової пероральної дози для дитини після народження. Рекомендована доза суспензії для внутрішнього застосування дітям від 2 місяців до 8 років – 4 мг/кг.	Спеціальних рекомендацій немає
Нелфінавір	Безпека та ефективність у дітей до 2 років не встановлені. Призначати дітям до 2 років, коли переваги терапії перевищують можливий ризик.	Спеціальних рекомендацій немає
Неогемодез		Спеціальних рекомендацій немає
Неостигмін	У ослаблених дітей в період г. захворювань, інтоксикацій –протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Нетилміцин	Застосовують з обережністю у немовлят(виведення може подовжуватись, спричинюючи явища токсичності).	З обережністю; зменшувати дозу у зв’язку зі зниженням функціональної активності нирок і можливим зниженням маси тіла.
Нефопам	Протипоказаний.	Бути обережним при призначенні пацієнтам літнього віку.
Нікетамід	Протипоказаний при гіпертермії.	Спеціальних рекомендацій немає
Нікотинамід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Німесулід	Протипоказаний.	Зниження дози не потрібно.
Німодипін	Досвіду застосування у дітей немає.	Індивідуальний добір дози і систематичний контроль АТ, ЧСС, ЕКГ, показників функцій нирок і печінки. В разі потреби - зменшення дози або відміна препарату.
Ністатин	Дитячий вік до 1 року – протипоказаний(свічки). Застосування можливе за рішенням лікаря з урахуванням співвідношення користь/ризик(свічки).	Вікових обмежень щодо застосування немає
Нітразепам	Протипоказаний.	В низьких дозах, тобто по 2,5 мг на ніч.
Нітрогліцерин	Безпека застосування при лікуванні не доведена; протипоказаний (р-н).	Застосовують з обережністю.
Нітроксолін	2- 12 місяців: добову дозу визначають із розрахунку 25 мг/кг на добу .	Спеціальних рекомендацій немає
Нітрофурал	Інформація про досвід застосування препарату у дитячому віці відсутня.	Спеціальних рекомендацій немає
Нітрофурантоїн	До 3 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Ніфедипін	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Ніфурател	Дитячий вік до 6 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Ніфуроксазид	Рекомендується для дітей старше 7 років(табл.). До 1 місяця – протипоказаний (суспензія).	Спеціальних рекомендацій немає
Ніцерголін	Застосування не передбачається.	Немає потреби змінювати дозу.
Норфлоксацин	Не рекомендується ч/з можливе ураження суглобових хрящів під час росту.	Можуть виникати розлади з боку ЦНС.
Оксазепам	Протипоказаний. Призначати тільки після співвідношення ступеня ризику і доцільності терапії.	Дотримуватися обережності при призначенні. Спостерігається зниження АТ, що може призвести до кардіологічних ускладнень.
Оксацилін	Недоношеним дітям та новонародженим розраховують в мг/кг кожні 6 год. При тяжких інфекціях дози можуть бути збільшені.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Окселадин	Не застосовувати.	Спеціальних рекомендацій немає
Оксибупрокаїн	Протипоказаний.	Призначають з обережністю.
Оксилаплатин	Протипоказаний.	Не потрібно спеціальної корекції дозування.
Оксиметазолін	Дитячий вік до 1 року - для крапель 0,025 %; дитячий вік до 6 років - для 0,05 % - протипоказаний	Вікових обмежень щодо застосування немає
октреотид	Не рекомендується.	Корегування дози не потрібно.
Оланзапін	Дія не досліджувалася.	Для геріатричних пацієнтів з ажитацією при деменції доза коригується.
Олмесартан	Протипоказаний.	МДД становить 20 мг. Більш високі добові дози не рекомендується.
Олопатадин	Може застосовуватися (діти від 3 років).	Спеціальних рекомендацій немає
Омепразол	До 1 року протипоказаний.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Омоконазол	Підвищена обережність при застосуванні крему на великих ділянках ушкодженої шкіри, при лікуванні немовлят і дітей до 5 років.
Ондансентрон	Дітям з площею поверхні тіла меншою, ніж 0,6 м², призначається в/в ін’єкція у початковій дозі 5 мг/м², безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням сиропу у пероральній дозі 2 мг ч/з 12 год.	Добре переноситься, не потребує зміни дози, частоти та шляху введення.
Орлістат	Безпека та ефективність не встановлені.	Спеціальних рекомендацій немає
Орнідазол	Добова доза для дітей залежить від маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Орнітин оксоглурат	Немає клінічних данних щодо застосування концентрату для інфузійного р-ну.	Спеціальних рекомендацій немає
Орципреналін	У разовій дозі можна дітям старше 3 років. Лише під наглядом дорослих.	Спеціальних рекомендацій немає
Отилонію бромід	Не рекомендується.	Спеціальних рекомендацій немає
Офлоксацин	Протипоказаний.	Протипоказаний.
Паклітаксел	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Памідронова кислота	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Панавір	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Пантокрин	До 7 років не призначають.	Спеціальних застережень немає
Пантопразол	Не має достатнього досвіду застосування препарату.	Невелике збільшення AUC і Cmax у пацієнтів похилого віку, порівняно з пацієнтами молодшого віку, не є клінічно значущим.
Папаверину гідрохлорид	До 1 року протипоказаний.	Обмежений до застосування (ризик розвитку гіпертермії).
Парацетамол	Сироп для внутрішнього застосування для дітей з масою тіла від 4 до 32 кг (від 1 місяця). Доза залежить від маси тіла дитини. Діти з масою тіла менше 13 кг, табл протипоказані.	Можливе зниження виведення препарату з організму.
Парекоксиб	Будь-які дані щодо застосування відсутні.	Спеціальних застережень немає
Пароксетин	Не показаний для лікування дітей.	Спеціальних застережень немає
Пасифлора	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Пегаспарагаза	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Пегінтерферон фльфа 2 б	Не рекомендується.	Оцінювати ренальну функцію перед застосуванням.
Пеметрексед	Не рекомендується.	Спеціальних рекомендацій немає
Пеніциламін	Доза залежить від показань.	Доза залежить від показань.
Пентоксифілін	Не рекомендується.	Спеціальних застережень немає
Перекис водню	Спеціальних рекомендацій немає -	Спеціальних застережень немає
Периндоприл	Протипоказаний.	Застосовують з обережністю.
Перметрин	До 3 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Пефлоксацин	Протипоказаний.	Призначають з обережністю.
Піридостигмін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Піроксан	До 6 місяців протипоказаний.	Застосовують з обережністю.
Пізотифен	Можна призначати дітям старше 7 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Пілокарпін	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Пімекролімус	До 3 місяців протипоказаний. Дітям від 3 місяців тіж дози, що й дорослим.	Достатніх досліджень не проводилося.
Пінаверій	Не рекомендується.	Спеціальних рекомендацій немає
Піоглітазон	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Піпекуронію бромід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Піпемідинова кислота	Протипоказаний.	Призначають з обережністю.
Піперазин	Лікарська форма (табл) застосовується у дітей старше 3 років.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Піразинамід	Звичайна доза розраховується мг на 1 кг маси тіла.	Лікують у дозах близьких до нижньої межі звичайної дози для дорослих.
Пірантел	Від 6 місяців 125 мг на 10 кг ваги тіла.	Вікових обмежень щодо застосування немає -
Пірацетам	До 1 року протипоказаний.	При довготривалій терапії регулярний контроль за показниками функції нирок, за необхідності коригують дозу залежно від результатів дослідження кліренсу креатиніну.
Пірибедил	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Піридоксин	Парентерально препарат призначають із розрахунку 1-2мг/кг маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Піритинол	Дані про ефективність і безпечність використання препарату відсутні.	Спеціальних рекомендацій немає
Піроксикам	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Платифілін	Дозується з розрахунку: новонародженим та немовлятам мг/кг (мл/кг).	Вікових обмежень щодо застосування немає
Полину настойка	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Поліплатиллен	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Поліестрадіолу фосфат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Поліоксидоній	Призначається з 6-місячного віку у складі комплексної терапії.	Спеціальних застережень немає
Правастатин	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Празиквантел	До 4 років протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Празозин	Протипоказаний.	Застосовують з обережністю.
Праміпексол	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Прамірацетам	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Прегабалін	Не рекомендовано.	У випадку нормальної функції нирок корекції дози не потрібно.
Преднізолон	Не рекомендується дітям до 2 місяців.	Спеціальних рекомендацій немає
Преднізон	Залежно від важкості стану доза може коливатись у межах 5 - 20 мг/кг маси тіла (5 мг/кг дiтям з масою тіла більше 20 кг).	Спеціальних рекомендацій немає
Преноксдіазин	Діти молодші 6 років протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Прифінія бромід	Можна призначати з моменту народження.	Спеціальних застережень немає
Прогестерон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Прокаїн	Застосовують з обережністю.	Застосовують з обережністю.
Прокаїнамід	Дітям від 10 кг і більше- для перорального прийому.	Спеціальних рекомендацій немає
Прокарбазин	Дітям будь-якого віку.	Не потрібно корекції дозування.
Проксіметакаїн	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Проместріен	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Пропафенон	Немає достатнього досвіду застосування препарату.	Дозу необхідно збільшувати поступово і з обережністю.
Пропофол	Не призначати дітям до 1 місяця. Дозування залежно від віку і маси тіла.	Треба вводити обережно.
Пропранолол	Дітям старше 1 року як антигіпертензивний або антиаритмічний засіб. Добові дози підбирають індивідуально.	Режим дозування індивідуальний. Призначають внутрішньо до їди.
Протамін	Безпека та ефективність застосування до цього часу не вивчалась.	Спеціальних застережень немає
Протіонамід	Протипоказаний дітям до 3 років.	Доза для людей старше 60 років не повинна перевищувати 750 мг.
Протфенолозид	У зв’язку з наявністю у препараті не менше ніж 85% спирту етилового дітям до 6 років слід розводити дозовану кількість протфенолозіду з цукром в 50 мл кип’яченої води.	Спеціальних рекомендацій немає
Рабепразол	Не рекомендується призначати дітям, оскільки на сьогодні немає достатнього досвіду його застосування у пацієнтів цієї вікової групи.	Корекція дози не потрібна.
Раміприл	Протипоказаний	В осіб похилого віку із зниженою функцією нирок можливе кумулювання в організмі.
Ранітидин	Діти до 8 років – протипоказаний.	Обережно при призаченні препарату пацієнтам (особливо похилого віку), які приймають НПЗЗ.
Раунатин	Дані щодо застосування препарату у дітей відсутні.	Корекція дози не потрібна.
Репаглінід	Протипоказаний дітям до 12 років.	Відсутні дані про застосування хворими старше 75 років.
Рибонуклеїнова кислота	Призначати дітям від 5 років.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Рибофлавін	З метою лікування дітям після року призначають	Вікових обмежень щодо застосування немає
Рилузол	Безпеки та ефективності при нейродегенеративних процесах у дітей і підлітків не вивчали.	Немає особливостей при застосуванні.
Римантадин	Призначати дітям у віці від 7 років.	Рекомендують зменшення дози препарату.
Рисперидон	Застосування у дітей молодше 15 років не вивчено.	Добре переноситься пацієнтами похилого віку.
Ритуксимаб	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Рифабутин	У зв’язку з недостатнім клінічним досвідом у дітей не повинен застосовуватися.	Не передбачається змін дозування.
Рифаміцин	Тривалість лікування – не більше 7-10 днів ( крап.), призначають дітям з 6 років (капс.)	З обережністю.
Рифапентин	Протипоказаний дітям молодше 12 років.	Спеціальних застережень немає
Рифацина	Досвід застосування у дітей відсутній.	Не передбачається змін дозування.
Рицинова олія	Дитячий вік до 1 року – протипоказаний. З обережністю застосовувати у дитячій практиці ч/з високу чутливість кишечнику дітей до подразнювальних речовин та небезпеку зневоднення.	Спеціальних застережень немає
Рібавірин	Протипоказаний у дитячому та юнацькому віці.	Даних в інструкції немає.
Розіглітазон	При призначенні для лікування перевірити правильність установки діагнозу ЦД ІІ типу. Відносно лікування дітей до 10 років - даних немає, тому призначати не рекомендується.	Корекція дози не потрібна.
Розувастатин	Застосовувати у дітей не рекомендується.	Корекція дози не потрібна.
Росзин глюкози	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Рокситроміцин	Протипоказаний у діте з масою тіла менше 40 кг.	Дані в інструкції відсутні.
Рокуронію бромід	Недостатньо даних щодо застосування у новонароджених (0 - 1 місяця). Препарат можна застосовувати з 28 дня життя дитини. Не рекомендований для полегшення проведення інтубації трахеї під час швидкої послідовної індукції анестезії у педіатричних пацієнтів.	Літній вік може сприяти пізнішому початку дії препарату.
Ропінірол	Спеціальних застережень немає	Спеціальних застережень немає
Рофекоксиб	Протипоказаний дітям до 12 років.	Ризик розвитку перфорацій, виразок і кровотеч у верхніх відділах ШКТ підвищується у пацієнтів віком понад 65 років.
Сальбутамол	Для лікування дітей віком від 2 років. Для маленьких дітей корисним є застосування “Бебіхалера”.	Спеціальних застережень немає
Сальметерол	Дітям до 4 років не призначати у зв’язку з недостатністю клінічних даних.	Змінювати дозу при лікуванні хворих похилого віку не треба.
Сахароміцети буларді	Для дітей до 6 років рекомендований прийом у вигляді порошку ліофілізованого для перорального застосування.	Спеціальних застережень немає
Севеламер	Безпека i ефективність не вивчалася для пацієнтів молодше 18 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Секнідазол	Не призначають препарат дітям до 12 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Селегілін	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Сереноа репенс	Препарат не призначений для лікування дітей.	Спеціальних рекомендацій немає
Сертаконазол	Спеціальних застережень немає	Спеціальних рекомендацій немає
Сертиндол	Безпека та ефективність сертиндолу для дітей та підлітків не визначена.	Лікування може починатися тільки після обстеження ССС. Для лікування пацієнтів літнього віку рекомендується більш повільна титрація та низькі підтримуючі дози.
Сертралін	Спеціальних рекомендацій немає	Можна застосовувати ті ж самі дозові режими, що й у молодшому віці (до 65 років)
Сибутрамін	Не застосовувати у дітей та підлітків в ч/з відсутність достатнього клінічного досвіду.	Препарат не слід застосовувати у осіб, старше 65 років ч/з відсутність достатнього клінічного досвіду.
Сигетин	Спеціальних рекомендацій немає	-
Силімарин	Протипоказаний.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Сильденафіл	Не показано.	Для пацієнтів похилого віку зміна дозування не потрібна.
Симвастатин	На даний час не рекомендується призначати дітям.	Ефективність застосування для лікування хворих віком старше 65 років,як для популяції в цілому.
Симетикон	Показаний немовлятам.	Спеціальних застережень немає
Сірка	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Слива африканська	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Солізим	Досвід застосування препарату у дітей відсутній.	Спеціальних застережень немає
Соліфенацин	Даних про застосування у дітей немає.	Немає необхідності коригувати дозу залежно від віку хворих.
Солкосерил	Досвіду застосування у дітей немає.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Соматропін	Діти, які лікуються препаратом повинні проходити регулярні обстеження у спеціаліста в галузі патології дитячого росту.	Спеціальних рекомендацій немає
Соталол	Не рекомендується.	Враховувати можливу наявність супутньої патології, ниркової недостатності, підвищеної чутливості до дії препарату, навіть за умови звичайного дозування.
Спарфлоксацин	Протипоказаний.	З обережністю.
Спектиноміцин	Грудним дітям тільки за життєвими показниками.	Спеціальних застережень немає
Спіраміцин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Спіраприл	Протипоказаний.	З обережністю.
Спіронолактон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Ставудин	Не слід рекомендувати для лікування дітей віком до 3 місяців.	Спеціальних застережень немає
Стрептокіназа	Спеціальних рекомендацій немає	З обержністю.
Стрептоміцин	Протипоказаний дітям до 3 років.	Спеціальних застережень немає
Стронцію ранелат	Не рекомендується застосування.	Відсутня необхідність у корекції дози залежно від віку.
Строфантин	Досвіду застосування у дітей немає.	З обережністю.
Сукральфат	Не рекомендується.	Спеціальних рекомендацій немає
Суксаметоній	Протипоказаний до 1 року.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульпірид	Контроль неврологічниї і травних функції народжених від матерів, які отримували антипаркінсонічні засоби протягом деякого часу після народження.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфадиметоксин	Протипоказаний дітям до 3 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфадимідин	Призначають дітям старше 3-х років.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфаніламід	Протипоказаний дітям до 3 років в таблетованій формі.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфасалазин	Протипоказаний дітям до 6 років.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфатіазол	Не застосовувати у недоношених дітей та у новонароджених до 2-х місяців життя у зв’язку з ризиком розвитку ядерної жовтяниці.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфацетамід	Застосовується з народження.	Спеціальних рекомендацій немає
Суматриптан	Ефективність і безпека застосування не встановлена.	Не рекомендується
Сурфактант	Для лікування респіраторного дистрес-с-му (РДС) новонароджених	Спеціальних рекомендацій немає
Тадалафіл	Спеціальних рекомендацій немає -	Не потребує регулювання дози
Такролімус	Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо ( капс.), проводять в/в терапію; під час підтримуючої терапії дози знижуються; для досягнення подібних рівнів препарату в крові, дітям, як правило, потрібні дози в 1,5–2 рази вищі, ніж дорослим.	Відсутні дані щодо необхідності коригування дози
Талідомід	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Тамсулозин	Даних щодо застосування у дітей немає.	Спеціальних застережень немає
Таурин	Протипоказаний дітям до 3 років.
Тамоксифен	Дози і схеми лікування дітей ще не визначені	Коригувати дози немає потреби
Тегафур	Призначають з обережністю; дозу підбирають індивідуально	Доза може бути знижена
Тейкопланін	Немовлята до 2 місяців (за винятком новонароджених): доза та тривалість лікування залежать від типу та тяжкості інфекції	люди літнього віку з нирковою недостатністю: протягом перших 3 днів дотримуватися стандартного режиму лікування
Телмісартан	Протипоказаний	Немає потреби в корекції дози
Темозоломід	Клінічний досвід використання при лікуванні дітей до 3 років відсутній. Є обмежений досвід лікування дітей старше 3 років, які страждали на гліому. У разі меланоми клінічний досвід відсутній.	З обережністю
Тенектеплаза	Спеціальних рекомендацій немає	Доцільність призначення терапії ретельно оцінити, співставивши потенційний ризик виникнення кровотечі та очікувану користь
Теофілін	До 6 років або з масою тіла менше 20 кг – протипоказаний.	З обережністю призначати і тільки за гострої потреби
Теразозин	Не рекомендується.	Корекція дози не потрібна, з обережністю
Тербінафін	Даних щодо застосування препарату для лікування дітей до 2 років (маса тіла яких менше 12 кг) немає.	Не потрібно змінювати дозу
Терізідон	Протипоказаний.	Зменшити дозу
Тестостерон	У хлопчиків у препубертатному періоді андрогени повинні застосовуватися з обережністю, щоб уникнути передчасного закриття епіфізів і прискореного статевого дозрівання. Необхідно регулярно спостерігати за розвитком скелета	Спеціальних застережень немає
Тетракаїн	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Тетрациклін	Протипоказаний до 8 років.	Спеціальних застережень немає
Тетризолін	Не застосовують у дітей молодше 2 років. Від 2 до 6 років лише під наглядом лікаря.	Спеціальних застережень немає
Тиклопідин	Протипоказаний.	Терапевтична активність препарату не залежить від віку.
Тималін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Тимозин альфа	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Тинідазол	Дітям з 3-х років по 50 - 60 мг/кг маси тіла	Спеціальних застережень немає
Тиреотропін-альфа	.Внаслідок нестачі даних про використання повинен вводитися дітям лише за виключних обставин.	Спеціальних застережень немає
Тіамазол	Призначають у початковій дозі 0,3-0,5 мг/кг маси тіла на добу. За необхідності додатково призначають левотироксин.	Спеціальних застережень немає
Тіамін	Добова потреба у вітаміні В1: для дітей залежить від віку.	Спеціальних застережень немає
Тіанептин	Протипоказаний.	Дозу зменшити
Тіболон	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Тізанидин	Не рекомендується	Дотримуватись обережності
Тімолол	До 1 року протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Тіогуанін	Для дітей – таке ж дозування, як для дорослих, з корекцією дози згідно з площею поверхні тіла.	Корекція дози не потрібна
Тіопентал натрію	Для базис-наркозу показано для дітей з підвищеною нервовою збудливістю. Можна застосовувати ректально у формі 5% теплого (+32°–+35° С) р-ну	Спеціальних застережень немає
Тіоридазин	До 2х років - протипоказаний.	застосовують зазвичай низькі дози
Тіотриазолін	Діти до 5 років –протипоказаний (р-н). Досвід застосування для лікування дітей недостатній – (табл., крап.).	Спеціальних рекомендацій немає
Тіотропію бромід	Не слід призначати	приймати згідно з рекомендованою дозою
Тобраміцин	Може застосовуватися у дітей віком 1 рік і старше з дозуванням таким же, як у дорослих( крап.). Добова доза для новонароджених і дітей до 1 року – 4 мг/кг маси тіла(р-н);	Знизити дозу або збільшити інтервали між введеннями (р-н). Немає необхідності в корегуванні дози( крап.)
Токоферолу ацетат	При гіпотрофії і зниженні резистентності капілярів у немовлят застосовують	Спеціальних застережень немає
Тольперизон	.Дітям доцільно призначати табл по 50 мг, оскільки рекомендовані дози для дітей низькі	Спеціальних застережень немає
Топірамат	Лікування дітей від 2 років і старше починати з прийому 0,5-1 мг/кг на ніч протягом першого тижня; у подальшому дозу можна збільшувати на 0,5-1 мг/кг на добу	Корекція дози не потрібна
Топотекан	Не рекомендується.	Корекція дози не потрібна
Торасемід	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Тореміфен	Спеціальних рекомендацій немає	Рекомендований до застосування в постменопаузальному віці
Тофізопам	Досвіду застосування удітей немає	Спеціальних рекомендацій немає
Травопрост	Не рекомендується.	Спеціальних рекомендацій немає
Трамадол	Для дітей 1 - 12 років препарат рекомендований у формі крапель	дози і інтервал між прийманням коригують
Трамазолін	До 6 років не рекомендується	Спеціальних рекомендацій немає
Третиноїн	До 6 років - протипоказаний .Дозу необхідно знизити, якщо виникає нестерпний головний біль.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Тригексифенідил	Тільки для лікування екстрапірамідних дистоній. МДД не повинна перевищувати 40 мг на добу. До 5 років – протипоказаний.	застосування удвічі меншої дози є достатнім для одержання очікуваного ефекту.
Тримеперидин	До 2 років – протипокакзаний.	Після 65 років протипоказаний
Триметазидин	Не рекомендовано призначати.	не потребує зміни дозування
Триметилгідразину пропіонат	Немає достатніх даних щодо застосування.	Спеціальних рекомендацій немає
Трипторелін	Передчасне статеве дозрівання: одна в/м ін’єкція із розрахунку 50 мкг/кг кожні 3 місяці	Спеціальних рекомендацій немає
Трисоль	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Трифлуоперазин	До 6 років – протипоказаний. 6–12 років МДД – 15 мг (лікування починають з дози 1 мг 1–2 рази на добу)	лікування починають з половинної (або меншої) дози; підвищення дози проводять більш повільно.
Тріамцинолон	Протипоказаний до 6 років. Лише за особливої потреби, може пригнічувати ріст і розвиток.	Вікових обмежень щодо застосування немає
Тропікамід	Введення немовлятам і малим дітям може спричинити розлади в ЦНС.	З обережністю
Тропісетрон	Старше 2 років рекомендована доза 0,2 мг/кг; МДД – до 5 мг.	К`оригування дози не потрібно`
УРО_БЦЖ	Не застосовувати для лікування дітей.	Спеціальних застережень немає
Урокіназа	Доза може бути розрахована для дитини на основі площі поверхні її тіла. Щодо дітей старшого віку, то доза може бути корегована залежно від маси тіла.	Спеціальних застережень немає
Урофолітропін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Фамотидин	Протипоказаний.	Немає необхідності в зміні дози
Фамцикловір	Не потрібно застосовувати дітям, якщо тільки можлива користь перевищує вірогідний ризик при лікуванні.	Модифікація дозування не потрібна, якщо нема порушень функції нирок
Фексофенадин	Показаний для лікування. Безпечність і ефективність застосування у дітей віком до 6 місяців достеменно не вивчена.	Дози препарату ретельно підбирати і у разі потреби стежити за нирковою функцією.
Фелодипін	Досвід клінічного застосування відсутній.	Застосовуют з обережністю.
Феназепам	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Фенілефрин	Спеціальних рекомендацій немає	Протипоказаний.
Феніндіон	Протипоказаний.	Призначають з обережністю.
Фенітоїн	З обережністю застосовувати з проявою рахіту.	Застосовують з обережністю.
Фенобарбітал	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Феноксиметилпеніциллін	Дітям молодше 3-х років призначати у вигляді р-ну.	Спеціальних рекомендацій немає
Фенол	Використовувати засіб (спрей) під наглядом дорослих. До 2 років допустимо з урахуванням співвідношення користь/ризик.	Спеціальних рекомендацій немає
Фенотерол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Фенотропіл	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Фенофібрат	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Фенспірид	Дітям від 0 - 14 років добова доза становить 4 мг/кг маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Фентаніл	Дітям 2 - 12 років вводять в/м по 0,04 мл/кг (0,002 мг/кг) маси тіла (р-н). Застосування не рекомендується (пластир трансдермальний).	Застосовують з обережністю.
Фентиконазол	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Фібринолізин	Досвід застосування відсутній.	Застосовують з обережністю.
Філграстим	Безпека та ефективність застосування донорів не оцінювалася.	Безпека та ефективність застосування донорів не оцінювалася.
Фінастерид	Протипоказаний.	Немає необхідності у підборі дози.
Флувастатин	Протипоказаний до 9 років.	Корегування дози не потрібно.
Флувоксамін	Не застосовувати, за винятком пацієнтів із ОКР. Стежити за можливою появою суїцидальних симптомів. Не застосовувати для лікування депресії в дітей ч/з відсутність достатнього досвіду.	Підвищувати дози повільно,з обережністю.
Флударабін		Застосовують з обережністю.
Флуконазол	Не застосовувати в добовій дозі, що перевищує таку у дорослих.	Якщо немає порушення функції нирок, звичайний режим дозування.
Флуоксетин	Протипоказаний.	Потрібна корекція режиму дозування.
Флуоресцеїн натрію	Дозу визначають із розрахунку 7,8 мг/кг маси тіла.	Немає різниці щодо безпеки та ефективності застосування порівняно з молодшою віковою категорією.
Флуоциналон	Не застосовувати дітям до 2 років. Під час лікування не робити профілактичні щеплення.	Обережно застосовувати за наявності атрофії підшкірної клітковини.
Флупентиксол	Не рекомендується.	Необхідно призначення нижчих доз.
Флурбіпрофен	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Флуренізид	Від 1 року до 10 років по 5 мг/кг маси тіла на день	Спеціальних застережень немає
Флутамід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Флутиказон	Діти 1 - 4 років застосовується ч/з педіатричний спейсер – аерозоль; не перевищувати максимальну добову дозу спрею назального;який призначають з 4х років. При дерматозах у дітей віком до 3 місяців, включаючи алергійний, контактний та пелюшковий дерматити – крем,мазь протипоказані	Немає необхідності змінювати дозу
Флуфеназин	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає -
Флуцитозин	Дозування для новонароджених визначається так, як для дорослих і дітей.	Режим дозування, профіль розвитку побічних ефектів аналогічний тим, що в інших вікових групах. Контроль функції нирок.
Флюпентиксол	Не рекомендується.	Необхідно призначення нижчих доз.
Фозиноприл	Протипоказаний.	Застосовують з обережністю.
Фолітропін альфа	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Фолітропін бета	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Фондапаринукс натрію	Застосування не вивчалось.	Ризик виникнення кровотечі більший, ніж у інших хворих. Застосовують з обережністю.
Формотерол	До 5 років протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Фосфокреатин	Спеціальних рекомендацій немає -	Спеціальних застережень немає
Фосфоліпіди сурфактанту	Лікування дистрес-с-му у новонароджених не показано.	Спеціальних застережень немає
Фосфоліпід на фракція легень свиней	У разовій дозі (1,25 – 2,5 мл/кг) ввести протягом перших 15 хв після народження дитини.	Спеціальних застережень немає
Фосфоміцин	Протипоказаний	Спеціальних застережень немає
Фотемустин	Жодних досліджень на дітях не проводилось	Спеціальних застережень немає
Фраміцетин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Фталілсульфатіазол	До 3 років у добовій дозі – до 0,2 г/кг маси тіла.	Спеціальних застережень немає
Фтивазид	Дітям − із розрахунку 0,02−0,04 г/кг (але не більше 1,5 г на добу)	Спеціальних застережень немає
Фторурацил	Рекомендації щодо лікування не розроблені.	Спеціальних застережень немає
Фузафунгін	До 2,5 років протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Фукорцин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Фульвестрант	Не рекомендується.	Спеціальних застережень немає
Фуразидин	Протипоказаний.	Спеціальних застережень немає
Фуразолідон	До 8 років протипоказаний.	Застосовують з обережністю.
Фуросемід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає -
Хімотрипсин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Хіфенадин	До 3 років: 10 мг /день.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлорамбуцил	Для лікування хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом у дітей. Схеми дозування аналогічні до схем лікування дорослих.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлорамфенікол	Не допускається безконтрольне призначення.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлоргексидин	Призначають з обережністю.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлордіазепоксид	Протипоказаний.	Призначати у менших ефективних дозах.
Хлорид натрію	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Хлоропіфрамін	Початковою дозою може бути 1/4 ампули. Доза залежить від віку дитини. Добова доза не повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла. До 1 року – протипоказаний.	Призначають з обережністю.
Хлорофіліпт	Досвід застосування відсутній.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлорохін	Добова доза визначається відповідно до маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлорпромазин	До 1 року – протипоказаний.	Індивідуальний підбір дози. Застосовувати з обережністю.
Хлорпротиксен	Педіатрія: 0,5 - 2 мг/кг маси тіла.	Пацієнти похилого віку особливо чутливі до постуральної гіпотензії.
Хлорхінальдол	Не рекомендується призначати.	Спеціальних рекомендацій немає
Холекальциферол	Режим дозування підбирають індивідуально.	Спеціальних рекомендацій немає
Холіну саліцилат	Немає необхідності змінювати дозування ( крап.). Для дітей до 1 року -тільки під контролем лікаря ( крап.).	Немає необхідності змінювати дозування.
Хондроїтин сульфат	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Хоріонічний гонадотропін	Застосовують з обережністю.	Спеціальних рекомендацій немає
Целекоксиб	Дослідження результатів застосування не проводилися.	Спеціальних рекомендацій немає
Цереброкурин	Застосовують з перших днів життя. Новонародженим та дітям до 3 років лікування слід проводити в умовах стаціонару.	Спеціальних рекомендацій немає
Церебролізин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Цетилпіридин	До 6 років – протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Цетиризин	До 2 років – протипоказаний.	За умови нормальної функції нирок знижувати дозу не треба.
Цетримід	Не застосовують для лікування дітей до 1 року.	Спеціальних рекомендацій немає
Цетрорелікс	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Цетуксимаб	Не вивчена безпека і ефективність	Необхідність оптимізації дози відсутня, але досвід застосування обмежений.
Цефадроксил	До 5 років застосовувати препарат у вигляді сиропу, а з 5 років можна застосовувати у вигляді капсул. Дітям віком 9 – 12 років (з масою тіла 30 – 40 кг) по 1 г на добу на 1 або 2 приймання.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефазолін	Дітям віком від 1 року призначають у дозі 20–50 мг/кг на добу, розподіленій на 3–4 введення, при тяжких інфекціях вводять до 100 мг/кг на добу.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефалексин	Протипоказаний.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефамандол	З обережністю призначають немовлятам, недоношеним дітям.	При порушеннях функції нирок доза повинна знижуватися з урахуванням кліренсу креатиніну.
Цефіксим	Безпека застосування для дітей до 6 місяців не встановлені, використовувати не рекомендовано. Суспензія призначена для застосування. Від 1 до 2 місяців - тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефепім	Безпека та ефективність застосування була встановлена від 1 місяців.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефокситин	Безпечність та ефективність застосування у дітей до 6-місячного віку не встановлено. Для дітей молодше 2 років рекомендована доза - 8 мг/кг/день.	Застосовують звичайні дози. Коригування дози для осіб з нирковою недостатністю.
Цефотаксим	Новонароджені - від 1 до 4 тижнів 50 мг/кг на одне введення кожні 8 год, в/в. До 7 днів - 50 мг/кг на одне введення кожні 12 год, в/в.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефоперазон	Добові дози від 50 мг до 200 мг на 1 кг маси тіла; доза вводиться у 2 прийоми (кожні 12 год) або більше, у разі необхідності. Новонародженим (до 8 днів) препарат вводити ч/з кожні 12 год. Добові дози навіть до 300 мг/кг не викликали ускладнень у дітей раннього віку.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефпіром	-	Спеціальних рекомендацій немає
Цефподоксим	Призначають порошок для приготування суспензії, по 50 мг/5 мл або по 100 мг/5 мл.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефтазидим	Новонароджені (0 – 2 місяці) 25–60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій.	Добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років.
Цефтибутен	Безпека і ефективність препарату при лікуванні немовлят віком молодше 6 місяців не встановлені. Рекомендована доза препарату у вигляді суспензії для прийому внутрішньо становить 9 мг/кг/добу.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефтріаксон	Новонароджені доношені і недоношені (до 2 тижнів): 20 – 50 мг/кг маси тіла. Немовлята і діти молодшого віку (з 3-х тижнів до 12 років): 20 – 80 мг/кг маси тіла. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих. З обережністю у новонароджених, недоношених з гіпербілірубінемією.	Звичайні дози, не роблячи поправок на вік.
Цефуроксим	Режим дозування згідно з масою тіла та віком дитини. Від 3 місяців до 12 років рекомендована доза становить 10 мг/кг 2 рази на добу (МДД 250 мг). Досвіду застосування препарату для дітей до 3 місяців немає. Рекомендується у формі суспензії.	Спеціальних рекомендацій немає
Циклопентолат	З обережністю до 3 років	Застосовувати з обережністю.
Циклосерин	До 5 років – протипоказаний. Призначають 10 – 20 мг/кг маси тіла на добу.	Спеціальних рекомендацій немає
Циклоспорин А	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Циклоферон	До 4 років – протипоказаний. Добова терапевтична доза становить 6-10 мг/кг маси тіла.	Спеціальних рекомендацій немає
Циклофосфамід	Для безперервного лікування розраховується мг/кг маси тіла, (або мг/м² площі поверхні тіла);	Обережно застосовувати
Цинаризин	Дітям 5-12 років може бути рекомендована половина дози, яка призначається дорослим. Досвід застосування у дітей віком до 5 років відсутній.	При погіршанні чи появі екстрапірамідних симптомів, які іноді виявлялись відчуттям депресії, лікування припинити.
Цинку оксид	Якщо пелюшковий висип не зникає протягом 48−72 год від початку застосування, необхідно припинити лікування	- Спеціальних рекомендацій немає
Ципрогептадил	До 2-х років – протипоказаний. При лікуванні дітей старше 2 років дотримуватись обережності (ризик розвитку побічних ефектів. Тривале (більше 1 тижня) лікування проводити після ретельного зважування користі та ризику.	Застосовувати з обережністю.
Ципротерон	Не призначається до завершення статевого дозрівання (несприятливий вплив препарату на ріст та ендокринну систему хворого).	Спеціальних рекомендацій немає
Ципрофлоксацин	До 1 року – крап.; до 2 років – очна мазь. Протипоказаний в таблетках.	Зниження функції нирок та метаболічної активності потребує корекції дози. Призначають з обережністю.
Цисплатин	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних рекомендацій немає
Циталопрам	Застосування не рекомендується.	Рекомендована щоденна доза може бути збільшена до максимальної
Цитарабін	Ідентично застосуванню у лікуванні дорослих.	Спеціальних рекомендацій немає
Цитиколін	Дітям від часу народження.	Вікових обмежень щодо застосування немає.
Ціанамід	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає
Ціанокобаламін	Спеціальних рекомендацій немає	Спеціальних застережень немає

Додаток 6: Фармацевтична опіка, скерована на лікарів та медичний персонал (попередження та інформація для медичного персоналу) (при необхідності зазначити ці дані) та фармацевтична опіка, скерована на пацієнта (попередження та інформація для пацієнта)

Міжнародна непатентована назва ЛЗ	Фармацевтична опіка, скерована на лікарів	Фармопіка, скерована на пацієнта
Абакавір	Якщо лікування було припинено в зв’язку з реакцією гіперчутливості, лікування поновлювати не можна; у ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування може виникнути запальна реакція на асимптоматичну опортуністичну інфекцію і спричинити до тяжкого клінічного стану або загостреня симптомів; такі реакції виникають протягом перших тижнів або місяців лікування.	При появі ознак гіперчутливості, припинити прийом препарату; перед поновленням лікування проконсультуватись з лікарем; антиретровірусна терапія не забезпечує попередження передачі ВІЛ іншим особам статевим шляхом або при контакті з кров’ю, тому продовжувати застосування адекватних заходів безпеки.
Агомелатин	Хворі на депресію повинні бути під наглядом ч/з ризик суїциду; при виникнення маніакальних симптомів - відмінити препарат; не призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або з мальабсорбцією глюкози-галактози.	Не вживати алкоголь; дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і іншими механізмами
Адапален	При появі подразнення шкіри - лікування припинити до повного зникнення ознак подразнення; перші 3 тижні лікування можливе погіршення перебігу захворювання; подальше (протягом 12 тижнів) щоденне застосування препарату сприяє видужанню.	Не наносити гель на відкриті рани, на шкіру навколо очей, губ, слизову носа; ділянки шкіри, на яких застосовують препарат, не піддавати подразнювальній дії (видалення, фарбування волосся, укладання волося з використанням хімічних речовин); при сухій шкірі або почервонінні її під час лікування застосовувати креми, зволожувальні засоби; уникати сонячного опромінення, не використовувати УФО лампи.
Адеметионін	Якщо колір відрізняється від білого або жовтуватого - утриматися від її використання.	Не приймати перед сном; при зміни кольору табл., утриматися від їх застосування.
Азапентацен	Не переривати лікування навіть у випадку швидкого покращення.	Якщо після інстиляції тимчасово порушується чіткість зору, керувати автомобілем і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності не рекомендується
Азатіоприн	Перші 8 тижнів щотижня проводити повні аналізи крові, підрахунок тромбоцитів, далі - 1 р/місяць; швидке пригнічення кісткового мозку загострюються при одночасному призначенні олсалазину, месалазину та сульфасалазину; пацієнтам з дефіцитом гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази (с-м Леша – Найхана) не призначати; при інфікуванні вірусом Varicella Zoster - включати антивірусну та підтримуючу терапію	Негайно повідомляти лікаря про появу інфекцій, раптових синців, кровотеч та інших проявів пригнічення кісткового мозку; обмежити вплив сонячного проміння та УФ опромінення; уникати контакту з хворими на вітряну віспу або herpes zoster, вирішити питання про пасивну імунізацію
Азеластин	Застосовується до зникнення симптомів, для тривалого застосування, але не більше 6 місяців; дуже рідко виникає носова кровотеча.	При випадковому передозуванні промити очі великою кількістю води; не носити контактні лінзи; можлива поява гіркого присмаку у роті
Азитроміцин	Можлива поява серцевої аритмії у пацієнтів з підвищеним ризиком; не призначати пацієнтам з спадковими с-мами інтолерантності до фруктози, глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатності цукрози–ізомальтази.	Спеціальних рекомендацій немає
Азоту закис	З обережністю при виражених явищах гіпоксії та порушенні дифузії газів у легенях; при тривалому застосуванні можливий розвиток міелодепресії та агранулоцитозу; аналгезію можна проводити у транспортних засобах швидкої допомоги хворим з тяжкою механічною травмою та опіками (ефективну аналгезію можна забезпечити, використовуючи суміш з вмістом 50%-60% азоту закису); можливо емоційне збудження; у великих концентраціях продукує прогресуючу гіпоксію, яка може бути причиною смерті, тяжких неврологічних порушень	Спеціальних рекомендацій немає
Акарбоза	Виявляє гіпоглікемічну дію, але не спричиняє гіпоглікемію у пацієнтів, яким призначено тільки дотримання дієти без застосування цукрознижуючих засобів. Якщо призначають разом з інсуліном або препаратами, що містять сульфонілсечовину або метформіном, може розвинутись гіпоглікемія. Під час лікування харчовий цукор повільніше розщеплюється на фруктозу і глюкозу, тому він непридатний для швидкої корекції гострої гіпоглікемії. Застосовувати виноградний цукор (глюкозу). В амбулаторній карті хворого на ЦД повинна бути зроблена позначка щодо призначення акарбози	Дотримуватися призначеної дієти. Не переривати регулярне приймання акарбози ч/з можливість підвищення рівня цукру крові. У випадку недотримання призначеної дієти побічні реакції з боку ШКТ можуть посилитись. Якщо відзначаються виражені порушення функції кишечнику, зменшити дозу препарату. На фоні лікування використання харчового цукру та продуктів, що його містять, може спричинити кишкові розлади і діарею
Акривастин	Спеціальних рекомендацій немає	Не виконувати роботу, що вимагає підвищеної уваги, швидкої реакції, після вживання алкоголю або інших депресантів ЦНС, одночасне застосування може потенціювати у деяких хворих їх ефект.
Актовегін	Стежити, щоб розчин не попадав у позасудинні тканини. При багаторазових введеннях контролювати электролітний склад сироватки і водний баланс організму. У зв'язку з можливістю виникнення анафілактичних реакцій спочатку зробити пробне вливання 2 мл р-ну. Інфузійний розчин має ледь жовтуватий відтінок. Інтенсивність забарвлення може варіювати від однієї партії до іншої залежно від особливостей використаних початкових матеріалів, це не позначається негативно на активності препарату або чутливості до нього. Не додавати інших ліків до інфузійного р-ну	Спеціальних рекомендацій немає
Албендазол	Контролювати активність печінкових ферментів до початку кожного циклу лікування. Якщо рівень показників перевищує верхню межу норми більше ніж у 2 рази, застосування призупинити до повної їх нормалізації.Контролювати кількість лейкоцитів на початку та кожні 2 тижні кожного 28-денного циклу застосування препарату.при зниженій кількості лейкоцитів прийом препарату можна продовжувати у разі, якщо ступінь зниження незначний та лейкопенія не прогресує.	Спеціальних рекомендацій немає
Алемтузумаб	У разі присутності механічних включень, зміни забарвлення концентрату фл. не використовувати. Препарат не містить антимікробних консервантів, при приготуванні р-ну для в/в введення використовувати асептичне обладнання і методи, розведений р-н вводити не пізніше, ніж ч/з 8 год. після приготування.. Не додавати у р-н для інфузії інші ЛЗ, одночасно вводити їх ч/з ту ж саму лінію для в/в введення. Щоб уникнути контакту з препаратом у випадку випадкового розлиття, використовувати латексні рукавички та захисні окуляри. Під час початкового збільшення дози мають місце гострі побічні реакції. Якщо ступінь прояву цих ефектів від помірного до тяжкого, то дозу препарату залишати на тому ж рівні з обов’язковим проведенням премедикації, доки кожна доза не буде добре переноситися, і тільки потім підвищувати дозу препарату. У разі, якщо лікування було припинене більше, як на 7 днів, відновити введення шляхом поступового збільшення дози. Премедикація перорально або в/в стероїдами за 30 - 60 хв. до кожної інфузії препарату при збільшенні дози і при наявності клінічних показань, яка складається з прийому 100-200 мг гідрокортизону або рівноцінними препаратами. Якщо тяжкі побічні ефекти, пов’язані з інфузією, не минають, збільшити час інфузії до 8 год від часу розведення алемтузумабу у розчин для інфузії. Значне довготривале зменшення кількості лімфоцитів починає зростати, починаючи з 8 - 12 тижнів протягом лікування і продовжує відновлюватись протягом декількох місяців після припинення лікування. Середній час для досягнення рівня 200 клітин/мкл, становить 2 місяці після останньої інфузії , кількість Т-лімфоцитів наближуєтися до початкових рівнів 6 місяців або довше. Протиінфекційну профілактику проводити і після закінчення лікування, доки кількість лімфоцитів СD4+ не відновиться до рівня 200 клітин/мкл або вищого. У разі, якщо популяція лімфоцитів СD4 не досягне потрібного рівня, пацієнт повинен отримувати протиінфекційну профілактику протягом 4 місяців. При виникненні інфекційного ускладнення, не обовязково припинення терапії. Ч/з потенційну можливість розвитку реакції “трансплантат проти хазяїну” у пацієнтів з лімфопенією тяжкого ступеню, препарати крові повинні опромінюватись перед використанням до зникнення лімфопенії до відповідного відновлення популяції Т-клітин до рівня, 200 клітин/мкл або вищого. На 5 - 8 тижні після початку лікування розвивається транзиторна нейтропенія 3-го або 4-го ступеня. Протягом перших 2 тижнів лікування часто розвивається транзиторна тромбоцитопенія 3-го або 4-го ступеня тяжкості, потім кількість тромбоцитів починає підвищуватись у більшості хворих. У разі розвитку гематологічної токсичності лікування припинити до відновлення показників гемопоезу та поновити після зникнення проявів гематологічної токсичності.	Під час лікування та протягом 6 місяців після лікування чоловікам та жінкам дітородного віку користуватися ефективними контрацептивними засобами. Бути обережними при керуванні автомобілем та роботою з механізмами, ч/з побічні ефекти препарату - сплутаність свідомості та сонливість.
Алкуроній	Обережності при лікуванні пацієнтів з аміотрофічним латеральним склерозом, міастенією, поліомієлітом, дистрофією м’язів, нейрофіброматозом, при с-мі Конна, тяжкій нирковій недостатності ч/з уповільнення виділення препарату. Обережно застосовувати для лікування пацієнтів з підвищеною чутливістю до аналогічних препаратів. Ч/з довгий період дії не застосовувати для наркозу в амбулаторних пацієнтів. Тривалий параліч дихальних шляхів і м’язів є симптомами передозування. Необхідно підключити штучне дихання і спостерігати за пацієнтом, доки не відновиться нервово-м’язова функція і зникне загроза поновлення паралічу. Для завершення лікування застосовувати інгібітори холінестерази.	Керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми можливо тільки ч/з 24 год. після застосування.
Алое	При болючих ін'єкціях вводять після попередньої ін'єкції 0,5 мл 0,5% розчину новокаїну. Потенціює дію послаблюючих засобів, стимулюючих кровотворення.	Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом, під час занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Алопуринол	Ретельний контроль за пацієнтами з нирковою недостатністю, з виявленими порушеннями гемопоезу.	Утримуватися від керування траспортними засобами та іншими механізмами ч/з можливість виникнення запаморочення або сонливості. Табл. приймають, не розжовуючи, після їди з великою кількістю рідини.
Алюмінію фосфат	Містить сорбітол, тому може прийматися хворими на ЦД. Не містить NaCl, може застосовуватись у хворих на гіпертензію. Може застосовуватись профілактично для зменшення абсорбції радіоактивних елементів. Застосування препарату не відображається на результатах рентгенологічного дослідження.	Великі кількості іонів алюмінію пригнічують моторику кишечнику.
Альпразолам	Періодично оцінювати ефективність препарату у кожному конкретному випадку. Табл. по 0,5 мг не призначати пацієнтам з патологією щитоподібної залози. Може розвинутися звикання і психофізична залежність. Дотримуватись заходів безпеки при призначенні хворим на алкоголізм або наркоманам і токсикоманам, вони мають схильність до звикання і залежності. При швидкому зниженні дози або різкій відміні, спостерігається с-м відміни. Уникати раптового припинення прийому. При припиненні прийому у хворих з нападами паніки може виникнути симптоматика паніки, що нагадує абстинентні прояви. Застосувувати у хворих з тяжкими депресіями та суїцидальною поведінкою з особливою обережністю. Аналогічних заходів безпеки дотримуватись при призначенні високих доз препарату при лікуванні панічних розладів, при призначенні інших психотропних сполук та у хворих з високою, але прихованою суїцидальною готовністю.	Не рекомендується керувати автомобілем, іншими механічними пристроями та верстатами, доки не буде встановлена відсутність у них сонливості і запаморочення у відповідь на приймання препарату.
Альпростадил	Розчин необхідно готувати безпосередньо перед інфузією. Розчин, який був приготовлений більше 12 год. тому, вводити не можна. При пошкодженні амп. суха речовина стає вологою та клейкою і сильно втрачає об’єм (застосовувати не можна). У пацієнтів з групи ризику проводити терапію препаратом з обережністю. Пацієнти, які схильні до СН за віком, і пацієнти з ІХС повинні перебувати під наглядом в стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікування. Для запобігання виникненню симптомів гіпергідратації інфузійні об’єми не повинні перевищувати 50 – 100 мл на день. Необхідними є часті перевірки параметрів ССС, контроль ваги та балансу рідини, вимірювання ЦВТ чи ехокардіографію. Такий же нагляд для пацієнтів з периферичними набряками чи нирковою дисфункцією (рівень креатиніну в сироватці > 1,5 мг/дл). З обережністю пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводять в післядіалізний період), хворим на ЦД I типу, особливо при вираженому ураженні судин. Після тритижневого курсу лікування вирішувати питання про доцільність подальшого застосування. При відсутності терапевтичного успіху лікування треба припинити. Період лікування не повинен перевищувати 4 тижні.	Може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами, іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні прийому препарату, вживанні алкоголю.
Альтеплазе	Супутнє застосування антикоагуляції гепарином може спричинити кровотечу. Тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіх місць можливої кровотечі (включаючи місця катетеризації, артеріальної та венозної пункцій, венесекції). Уникати застосування негнучких катетерів, в/м ін’єкцій і необов’язкового турбування пацієнта. В разі серйозної кровотечі, припинити фібринолітичну терапію, відмінити супутнє введення гепарину. При г. ІМ і емболії легеневої артерії не призначати в дозі, вищій за 100 мг, і 90 мг – при гострому ішемічному інсульті, це пов’язано з посиленням ризику внутрішньочерепної кровотечі. У разі анафілактичної реакції - припинити інфузію і розпочати належне лікування. Проведення моніторингу, зокрема для пацієнтів, які супровідно отримують АПФ-інгібітори. При лікуванні г. ІМ та гострої емболії легеневої артерії враховувати такі особливі застереження: систолічний АТ > 160 мм рт. ст.; похилий вік, може збільшити ризик внутрішньочерепного крововиливу. Коронарний тромболізис може призвести до аритмії, пов’язаної з реперфузією. Застосування тромболітиків може збільшити ризик випадків тромбоемболії у пацієнтів з тромбозом у лівих відділах серця ( стеноз мітрального клапана або фібриляція передсердя). Для лікування г. інсульту враховувати такі застереження: у хворих на гострий ішемічний інсульт, які отримували терапію альтеплазе, значно підвищується ризик внутрішньочерепного крововиливу, оскільки кровотеча відбувається переважно в зоні інфаркту. З огляду на підвищений ризик церебрального крововиливу, призначати не більше 0,9 мг/кг маси тіла (максимально 90 мг); терапію не починати пізніше ніж ч/з 3 год. після появи симптомів. Моніторинг АТ під час проведення терапії й протягом найближчих 24 год.; рекомендується в/в антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ > 180 мм рт.ст. або дистолічний АТ > 105 мм рт.ст. Реперфузія ішемічної ділянки може спричинити набряк мозку в зоні інфаркту. Ч/з підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не розпочинати протягом перших 24 год. після тромболізису альтеплазою.	Спеціальних рекомендацій немає
Альфакальцидол	З обережністю пацієнтам, схильним до гіперкальціємії, особливо з сечокам’яною хворобою. Регулярно (не рідше 1 разу в 3 місяці) контролювати рівень кальцію в плазмі крові і сечі, спостерігати за необхідності коригувати дозу. При наявності біохімічних ознак нормалізації структури кісток, відповідне зниження дози. Гіперкальціємія або гіперкальціурія можуть бути зкориговані відміною препарату і зниженням споживання кальцію до нормалізації концентрації кальцію в плазмі крові. Як правило, цей період становить 1 тиждень. Потім терапія може продовжуватись, починаючи з половини останньої дози, що застосовувалася.	Спеціальних рекомендацій немає
Альфузозин	Протягом декількох год. після прийому може розвинутися постуральна гіпотензія, із симптомами (запаморочення, втома, потовиділення) або без них. Ці явища тимчасові, не потребують припинення прийому препарату. Особливі заходи при призначенні препарату хворим з відомою підвищеною чутливістю до інших блокаторів a₁-адренорецепторів. Якщо у пацієнта з ІХС застосування спричиняє підвищення частоти нападів стенокардії на фоні звичайної антиангінальної терапії, препарат відмінити.	Табл. проковтувати цілими, запиваючи склянкою води. Подрібнювання табл. може призвести до більш швидкого вивільнення та всмоктування діючої речовини препарату і як наслідок цього – швидкої появи побічних ефектів препарату. Особливо на початку лікування, можуть спостерігатися запаморочення, астенія та порушення гостроти зору.
Амантадин	Лікування не припиняти раптово, це може призвести до погіршення симптоматики. Пацієнти з СН або порушеннями кровообігу повинні перебувати під постійним наглядом лікарів. Містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози застосовувати препарат не рекомендується.	Може знижувати концентрацію уваги, швидкість реагування, тому при керуванні автомобілем та іншими механізмами бути обережним.
Амбазон	Хворим на ЦД варто враховувати, що табл. містять цукор (729 мг/табл.). Оскільки табл. містять лактозу (150 мг/табл), пацієнтам із непереносимістю лактози уникати застосування препарату	Збільшення рекомендованої дози не спричиняє покращання терапевтичного ефекту.
Амброксол	Табл. містять 684 мг лактози на кожну максимально рекомендовану добову дозу (120 мг). Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактозною недостатністю Лаппа чи порушенням всмоктування глюкози та галактози не приймати цей препарат.	Спеціальних рекомендацій немає
Амідотризоат натрію	Обережно призначати ін’єкцію при підвищеній чутливості до йодовмісних контрастних засобів, тяжких функціональних розладах печінки, нирок, СС недостатності, емфіземі легенів, поганому загальному стані, артеріосклерозі головного мозку, хворим на ЦД, при спазмах мозкових судин, латентній гіперфункції щитоподібної залози, вузловому зобі та генералізованій мієломі. Одночасне введення контрастного та профілактичного засобів (протигістамінні) у вигляді суміші неприпустиме. Пацієнтам з генералізованою мієломою, хворим на ЦД, які потребують лікування, з поліурією, олігурією, подагрою, дітей молодшого віку й хворих у поганому загальному стані не можна обмежувати у прийманні рідини перед застосуванням гіпертонічних рентгеноконтрастних засобів. Ч/з небезпечність гіпертонічних кризів для пацієнтів з феохромоцитомою рекомендується премедикація блокаторами альфа-адренорецепторів. Як наслідок впливу йодовмісних рентгеноконтрастних засобів, які виводяться нирками, знижується здатність тканини щитовидіної залози поглинати радіоізотопи для діагностики щитоподібної залози. Це може тривати до 2 тижнів (у поодиноких випадках – ще більше). Діабетична нефропатія може сприяти погіршенню функції нирок після в/судинного введення контрастного засобу.	З’являтися на обстеження натщесерце, але достатньо гідратованим. Мають бути усунені порушення водно-електролітного обміну. При ангіографії черевної порожнини та при урографії для полегшення діагностики ретельно очистити кишечник хворого. Тому протягом двох днів перед обстеженням уникати їжі, яка спричиняє метеоризм. Це стосується: бобових, салатів, фруктів, чорного та свіжого хліба, а також будь-яких овочів у сирому вигляді. Останній прийом їжі має бути не пізніше 18 год. вечора напередодні обстеження. Доцільно прийняти увечері проносний засіб. Грудним та маленьким дітям не можна робити великий інтервал у прийманні їжі, як і не слід давати їм проносне.
Амізон	Посилює дію антибактеріальних та імуномодулюючих засобів. Доцільним є поєднання препарату з аскорбіновою кислотою та іншими вітамінами.	Застосовують внутрішньо після їди, не розжовуючи
Амікацин	Перед застосуванням потрібно визначити перехресну гіперчутливість до аміноглікозидів. Може спричинювати нейром’язове блокування. За наявності у хворого міастенії або паркінсонізму це може виявитись у подальшій скелетно-м’язовій слабкості. Необхідний аналіз сечі до або під час лікування, періодичне обстеження та запис аудіограми, визначення вестибулярної функції. Якщо спостерігається ниркова, вестибулярна або слухова недостатність, зменшення дози або припинення прийому амікацину. Застосування препарату може змінити такі лабораторні тести: визначення сироваткової аланінамінотрансферази, алкалінфосфату, аспартат-амінотрансферази, білірубіну, лактатдегідрогенази, сечового азоту, креатиніну, іонів кальцію, магнію, калію, натрію.	Вживати достатню кількість рідини, регулярно визначати концентрацію креатиніну в плазмі крові та коригувати схему дозування. При появі ознак погіршення слуху, нефротоксичності негайно звернутися до лікаря.
Аміксин	Дозу встановлюють індивідуально, курс лікування - 4 тижні	У складі комплексної терапії нейровірусних інфекцій застосовують під наглядом лікаря.
Амінітразол	З обережністю призначати хворим на ЦД, оскільки препарат містить цукор (1,74 г у 3 г гранул).	У разі появи нудоти, блювання та атаксії прийом препарату припинити
Аміодарон	Викликає зміни на ЕКГ: подовження QT з можливим розвитком U-хвиль; це результат терапевтичного насичення, а не токсичності. Відмінити при появі AV блокади І і ІІ ступеня, СА блокади або блокади ніжок пучка Гіса. При AV блокаді І-ступеня посилити нагляд за пацієнтом. Застосовувати з обережністю в разі гіпотензії, тяжкої дихальної недостатності, декомпенсованих кардіоміопатій, тяжкої СН. Тривале лікування збільшує ризик розвитку брадикардії, гіпотензії, може спричинювати зниження серцевого викиду та порушення провідності. Містить йод, тому може впливати на всмоктування радіоактивного йоду. Фнкціональні аналізи щитовидної залози (Т3, Т4, надчуттєва TSH) оцінці піддаються. Диспное або непродуктивний кашель можуть бути пов'язані з легеневою токсичністю препарату. Гіпокаліємію скоригувати до початку застосування. Може спричинювати порушення функції щитовидної залози особливо у хворих з порушенням функції її в анамнезі. Тому проводити ретельний клінічний і біологічний моніторинг. Препарат для в/в застосування повинен вводитися ч/з центральні вени, введення ч/з периферичні вени може спричинити поверхневий флебіт. Вводити тільки у вигляді інфузії, оскільки навіть дуже повільна ін’єкція може спричинити гіпотензію, СН або тяжку дихальну недостатність. В/в препарат застосовувати тільки в спеціалізованих відділеннях інтенсивної терапії за умови постійного моніторингу (ЕКГ, АТ). При лікуванні хворих на ЦД брати до уваги, що препарат можна вводити тільки на ізотонічному розчині глюкози. Перед хірургічною операцією потрібно поінформувати анестезіолога про те, що хворий отримує аміодарон	Уникати впливу сонячного світла або використовувати заходи захисту
Аміридин	Може загостритись перебіг БА, епілепсії, тиреотоксикозу, виразкової хвороби шлунка. Призначати з обережністю в разі захворювань ССС. Збільшує тонус матки, може спричинити передчасні пологи, застосування при вагітності лише в разі необхідності стимулювання пологової діяльності.	Може виявляти седативну дію, бути обережним водіям транспортних засобів, особам, чия професійна діяльність потребує швидкості психомоторних реакцій.
Амітриптилін	Застосовувати обережно (під суворим наглядом лікаря) пацієнтам з захворюваннями печінки, епілепсією, гіпертрофією передміхурової залози, глаукомою, хворобами щитоподібної залози, у разі природжених або набутих звужень в ділянці травного тракту, в осіб літнього віку.	Якщо було пропущено одну або декілька доз, наступну дозу прийняти у призначеній кількості і у той же час. Може викликати відчуття сонливості та втоми, послабити психомоторну здатність; не можна керувати транспортними засобами, обслуговувати механічні пристрої, виконувати дії, які вимагають повної концентрації уваги, хорошої рухальної здатності.
Аміфостин	Перед введенням хворі повинні бути адекватно гідратовані, під час інфузії перебувати у положенні лежачи. Незважаючи на прийняті міри, гіпотензія може виникнути під час або відразу після інфузії препарату. Контролювати АТ перед, під час та після інфузії. Період введення рекомендованих доз (740 – 910 мг/м²)становив 15 хв., більш тривала інфузія пов’язана з більшою частотою виникнення побічних ефектів. Проводити огляд шкіри пацієнтів перед кожним застосуванням препарату щодо виявлення таких станів: будь-якого висипу на губах, на слизових оболонках, появу якого не можна пояснити іншими причинами (наприклад радіаційним запаленням слизових, herpes simplex та ін.);еритематозного, едематозного чи бульозного ураження долонь чи підошов чи інших шкірних реакцій на тулубі; шкірних реакцій, асоційованих з гарячкою чи іншими симптомами. При появі висипу не в місці введення або поза зоною радіаційного опромінення з невідомої причини, терапію припинити. Рекомендована біопсія шкіри для вирішення питання щодо походження реакції. Не продовжувати терапію при виникненні будь-яких шкірних реакцій, розцінених як мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона чи ексфоліативний дерматит, та шкірних реакцій, асоційованих із гарячкою. Ч/з ризик виникнення шкірних реакцій, персонал повинен уникати потрапляння препарату на шкіру чи слизові оболонки. Перед радіотерапією застосовувати в рекомендованій дозі (200 мг/м² на фракцію в 2 Гр) протягом 3 хв. Не призначається, якщо при проведенні променевої терапії білявушні залози не підпадають під зону опромінення. Якщо аміфостин призначається з високоеметогенною хіміотерапією, уважно контролювати водний баланс. При відповідних дозах аміфостину до променевої терапії (200 мг/м² на фракцію в 2 Гр) також рекомендовано профілактичне призначення антиеметичних засобів. Якщо клінічно виправдано перед хіміотерапією, за 24 год. до застосування аміфостину, антигіпертензивну терапію припинити. Приділяти увагу при підтриманні АТ у цієї категорії хворих під час та після лікування, оскільки транзиторна гіпертензія чи загострення персистуючої гіпертензії може з’явитися внаслідок в/в гідратації, припинення прийому антигіпертензивних препаратів. Контролювати рівень кальцію в сироватці крові хворих із ризиком розвитку гіпокальціємії (при нефротичному с-мі)	Застосовується тільки під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної променевої або хіміотерапії.
Амлодипін	Здійснювати щоденний контроль АТ. Гіпотензія, спричинена передозуванням, потребує проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій ССС, включаючи моніторинг показників роботи серця та легенів, контроль за ОЦК, діурезом.	Спеціальних рекомендацій немає
Амоксицилін	Пацієнти з інфекційним мононуклеозом або лімфатичною лейкемією часто реагують екзантемою, яка не зв’язана з гіперчутливістю до пеніциліну. Ця форма еритродермії в анамнезі не є протипоказанням до застосування. Існує перехресна стійкість до препаратів пеніцилінового ряду, цефалоспоринів. Можливий розвиток суперінфекцій. Виникнення тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозних колітів, вважати підставою для вжиття відповідних заходів. У випадку інфекції легкого та середнього ступеню тяжкості препарат приймають протягом 5-7 днів. У випадку інфекцій, спричинених стрептококом, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів. Прийом препарату продовжувати протягом 48 год після зникнення симптомів захворювання	Спеціальних рекомендацій немає
Ампіцилін	При БА, сінній гарячці, інших алергічних захворюваннях застосовують, призначаючи одночасно десенсибілізуючі засоби. Дозу препарату та тривалість лікування встановлюють індивідуально. Вводять в/м або в/в (краплинно і струминно). При краплинному введенні дітям як розчинник використовують 5 – 10% розчин глюкози.	Спеціальних рекомендацій немає
Амфотерицин В	Переносимість можна поліпшити застосуванням кислоти ацетилсаліцилової, інших жарознижувальних препаратів, антигістаминних чи антиеметичних препаратів. Додавання гепарину (1 000 од. на вливання), зміна місця ін’єкції, застосування спеціальних голок які використовуються для венопункції підшкірніх вен голови дитини, введення препарату ч/з день, може знизити частоту тромбофлебіту. Екстравазація може спричинити хімічне подразнення тканин. Застосовувати тільки шляхом в/в краплиного введення і вводити хворим під ретельним клінічним наглядом. Препарат зарезервувати для лікування хворих з прогресуючими, потенційно загрозливими для життя грибковими інфекціями, зумовленими чутливими збудниками. При в/в введенні часто відмічаються гострі реакції. Швидке в/в вливання препарату (менше ніж за 1 год.), особливо у хворих з нирковою недостатністю, може призвести до гіперкаліємії та аритмії, такого методу введення уникати. У хворих, що піддавалися тотальному опроміненню організму, після застосування препарату відмічалася лейкоенцефалопатія.. При наступному коректуванні дози орієнтуватися на результати лабораторних аналізів. Коли лікування переривають більш як на 7 днів, його поновлення починати з мінімальної дози, а потім підвищувати дози поступово	Спеціальних рекомендацій немає
Анагрелід	Не призначати для лікування гострих, загрозливих для життя ускладнень тромбоцитозу. Контролювати кількість тромбоцитів у крові раз у 2 дні протягом першого тижня лікування, потім 1 раз на тиждень до досягнення підтримуючої дози. У період зниження рівня тромбоцитів (у перші 2 тижні лікування) проводити моніторинг показників крові (Hb, лейкоцити), показників функції нирок і печінки. При різкому припиненні застосування відбувається підвищення кількості тромбоцитів. Таке підвищення стає очевидним вже ч/з 4 дні після припинення приймання препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Анастрозол	У разі сумнівів у гормональному статусі пацієнтки менопауза повинна бути підтверджена результатами біохімічних досліджень.	Ч/з можливість астенії та сонливості, зважено підходити до питання керування автомобілем та праці з механізмами.
Анаферон	Для профілактики приймати 1 раз на добу щоденно протягом 1-3 місяців (протягом усього епідемічного сезону).	Спеціальних рекомендацій немає
Апілак	Спеціальних рекомендацій немає	При підвищеній чутливості можуть спостерігатися порушення сну, які зникають при зменшенні дози або короткочасній відміні препарату.
Арбідол	Спеціальних рекомендацій немає	Не виявляє центральної нейротропної активності, може застосовуватись у практично здорових осіб різних професій, які потребують підвищеної уваги й координації рухів.
Аргінін глутамат	При призначенні пацієнтам з порушеннями функцій ендокринних залоз враховувати, що препарат стимулює секрецію інсуліну та гормону росту.	Спеціальних рекомендацій немає
Арипіпразол	Препарат виписувати в мінімальній кількості, достатній для лікування пацієнта; це зменшить ризик передозування. З появою на фоні прийому препарату симптомів пізньої дискінезії зменшити дозу препарату або відмінити його. При лікуванні може бути загрозливий для життя «злоякісний нейролептичний с-м». У випадку виникнення симптомів ЗНС або нез’ясованої гарячки всі нейролептики відмінити. З обережністю - у пацієнтів із СС захворюваннями (ІХС або перенесеним ІМ, СН і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями, станами, що призводять до гіпотензії у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії, у пацієнтів із судомними нападами або захворюваннями, при яких можливі судоми; у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпертермії (при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі антихолінергічних препаратів, при зневоднюванні ч/з здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію), у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії ч/з ризик порушення моторної функції стравоходу й аспірації; у пацієнтів, що страждають ожирінням і при наявності діабету в родині.	Небезпека роботи з механізмами, що рухаються, і керування автомобілем. Пацієнти, у яких є фактори ризику виникнення ЦД при прийомі атипових нейролептиків проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату
Арніки настойка	Спеціальних рекомендацій немає	Утримуватись від керування транспортними засобами та роботи з потенційно-небезпечними механізмами.
Аспарагін аза	Аспарагіназа може вводитись окремо або у складі комбінованої терапії протягом усього циклу лікування. Відміна препарату здійснюється при появі протипоказань відносно аспарагінази – побічних ефектів або ураження органів. Ч/з імовірність зниження толерантності до глюкози необхідно регулярно контролювати вміст цукру в крові і сечі.	Змінюється швидкість реакції, здатність брати участь у дорожньому русі та керувати механізмами погіршується, особливо на фоні вживання алкоголю.
Атазанавір	Недостатньо даних, щоб рекомендувати препарат у визначеній дозі пацієнтам, які раніше не лікувалися антиретровірусними засобами. Підвищувати дозу ритонавіру в комбінації з атазанавіром не рекомендується. Більш високі дози ритонавіру можуть змінювати профіль безпеки атазанавіру ( спричинювати кардіотоксичну дію, гіпербілірубінемію). У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту B або C, частіше підвищення активності трансаміназ. З обережністю у хворих на ХГB або ХГC; комбінована антиретровірусна терапія підвищує ризик потенційно фатального ураження печінки; у пацієнтів із захворюваннями печінки, включаючи хр. активний гепатит, частіше розвиваються порушення печінки під час комбінованої антиретровірусной терапії. При виявленні погіршання функції печінки тимчасово припинити застосування противірусних препаратів або відмінити їх; у хворих на гемофілію типу А і В при лікуванні інгібіторами протеази можуть бути кровотечі, спонтанні шкірні крововиливи і гемартрози. Деяким пацієнтам потрібно введення фактора VIII.	Антиретровірусная терапія не запобігає ризику передачі ВІЛ ч/з кров, під час статевих контактів, тому дотримуватися запобіжних заходів. Передбачється причинний зв’язок кровотеч з лікуванням. Хворі на гемофілію повинні бути попереджені про можливість таких ускладнень.
Атенолол	У хворих на ІХС/гіпертензію різке припинення прийому може спричинити с-м відміни - збільшення частоти або тяжкості ангінальних нападів, підвищення АТ, припинення прийому проводити поступово. Маскує тахікардію, що виникає при гіпоглікемії, і може збільшувати тривалість гіпоглікемічної реакції на інсулін та пероральні гіпоглікемічні препарати. Прийом препарату припинити за 48 год. до операції. Якщо це неможливо, для анестезії необхідно обирати препарат з мінімальним потенціалом негативної інотропної дії. Обережно призначати хворим на псоріаз (захворювання може загострюватися), феохромоцитому (існує ризик гіпертензії), гіпертиреоз (може маскувати тахікардію), тяжку міастенію, хворобу Рейно та інші захворювання периферичних судин (може погіршувати периферичний кровообіг і стан хворого), пацієнтам з вираженим порушенням функції нирок (можливі порушення кліренсу атенололу, зниження ниркового кровотоку). Можливі зміни результатів лабораторних досліджень: підвищення рівня ліпопротеїдів, холестерину і калію в сироватці крові, рівня катехоламінів і продуктів їх метаболізму в сечі і крові. Проведення тесту на глаукому може утруднятися при системній b-блокаді, яка знижує ВТ	Виключити вживання алкоголю. Дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що потребує підвищеної уваги, ч/з виникненням сонливості і запаморочення.
Аторвастатин	Помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН). Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування і періодично контролюватися протягом курсу лікування. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, знаходяться під спостереженням до нормалізації показників. У випадку більш ніж трикратного зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу препарату зменшити або припинити лікування. Імовірність виникнення міопатії слід припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази. Ризик виникнення міопатії збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Рекомендується періодичне визначення КФК, але цього тесту недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Терапію перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі на міопатію, за наявності факторів ризику вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі ( тяжка гостра інфекція, гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми)	Можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищенням температури
Атракуріум	Викликає параліч дихальних м’язів і інших скелетних м’язів, не має впливу на свідомість. Застосовувати на фоні адекватної загальної анастезії та під пильним наглядом досвідченого анастезіолога, за наявності відповідних можливостей для ендотрахеальної інтубації та ШВЛ. З обережністю застосовувати у хворих з підвищеною чутливістю до гістаміну, з гіперчутливістю до інших препаратів цієї групи. Не має суттєвого впливу на ЧСС у рекомендованих дозах, не буде протидіяти брадикардії, що викликається багатьма препаратами для анастезії та стимуляцією вагусного нерва під час операції. У хворих на міастенію гравіс, інші нервово-м’язові захворювання, з тяжкими електролітними розладами - поява підвищеної чутливості до атракуріуму. Хворим, які можуть бути незвично чутливими до падіння АТ, ( з гіповолемією) вводити протягом не менше 60 сек. Інактивується при високому рН р-ну, тому не змішувати в одному шприці з тіопентоном або іншим лужним розчином. Якщо вводиться шляхом пункції невеликої вени, після нього ввести достатню кількість фізіологічного розчину. У разі сумісного призначення з іншими препаратами, голку або канюлю кожного разу промивати фізіологічним розчином. Є гіпотонічним розчином і його не застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або при переливанні крові. У хворих на опіки може розвинутись резистентність до препарату; можуть бути потрібні більші дози препарату залежно від часу, що пройшов після ураження та розміру опіків. Може застосовуватись під час хірургічного втручання (кесаревий розтин), не проникає ч/з плацентарний бар’єр у кількості, що має клінічне значення.	Спеціальних рекомендацій немає
Атропін	При введенні в кон’юнктивальний мішок у вигляді крапель притиснути нижню слізну точку, щоб запобігти потраплянню розчину в носоглотку. При субкон’юнктивальному або парабульбарному введенні для зменшення тахікардії призначають валідол під язик.	Утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій і чіткості зору.
Ауротіомалат	Вводити глибоко в/м. Не підігрівати ампулу! Інформація про дозування препаратів золота носить емпіричний характер. Систематичних даних про дозування препарату, що могли би бути основою для його призначення, не існує. Дози, що рекомендуються, не є стандартними і повинні підбиратися індивідуально. Необхідне постійне спостереження за станом шкіри і слизових оболонок. До призначення лікування зробити аналіз крові, сечі на відсутність протеїнурії. У перші 1-3 місяці – лейкоцити крові й аналізи сечі; 1 раз на 2 тижні – розгорнутий аналіз крові, гама-глобуліни, лужна фосфатаза і креатинін. Починаючи з 4-го місяця щомісяця перевіряти ці параметри. Дослідження імунного статусу рекомендується проводити кожні 6 міс. рентгенологічний контроль легенів 1 раз на рік. Припинення лікування при: швидке зменшення кількості лейкоцитів, гранулоцитів. Тромбоцитопенія (менше 100.000 у 1 мм³), підвищення еозинофілів (вище 12 %), клінічно суттєві зміни гама-глобулінів, лужної фосфатази і креатиніну; протеїнурія (більш 300 мг/л), часті водянисті, з домішкою крові випорожнення, порушення ЕКГ, альвеоліт або бронхіоліт, ознаки периферичної нейропатії. Дерматит. Холестаз. Рекомендується проводити контроль сироваткової ліпази для виключення панкреатиту. Особливу увагу приділити РА з вісцеральними симптомами, особливим формам псоріазу (еритродермії), що супроводжується появою антинуклеарних факторів.	Здатність управляти автомобілем може бути порушена. Негайно повідомляти лікаря про появу таких симптомів: шкірний свербіж, шкірний висип, запальні зміни слизових оболонок, кровотечі і крововиливи, посилені менструації, кишкові розлади, порушення зору, задишка при фізичному навантаженні, сухий кашель з підвищенням або без підвищення температури. Уникати прямого впливу сонячних променів, щоб запобігти появі екземи.
Аценокумарол	У разі неможливості лабораторного контролю призначати не можна! При підборі відповідної дози необхідні контрольні лабораторні виміри	Повідомити лікаря про всі хвороби, які мали та мають місце (навіть про невагомі, пронос, підвищення температури). Повідомити лікаря про наявну або заплановану вагітність. Прийом нового або припинення прийому ЛЗ, який приймався раніше, міняє дію аценокумаролу, тому повідомити лікаря. При появі чорних випорожнень або крові у сечі, слабкої кровотечі з носа чи ясен, шкіри, інших незвичних кров’яних виділень прийом припинити. Можлива поява висипання, тимчасове випадання волосся, підвищення температури, нудота, пронос. Уникати великого вживання їжі, забороняється вживання алкоголю.
Ацетазоламід	У разі гіперчутливості можуть виникати симптоми, які загрожують життю пацієнта (с-м Стівенса - Джонсона, с-м Лаєлла, швидкоплинний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез). При розвитку шкірних або гематологічних проявів прийом негайно припинити. З обережністю призначати пацієнтам, які приймають ацетилсаліцилову кислоту (високі дози), існує ймовірність розвитку анорексії, прискорення дихання, летаргічного стану, коми та навіть смерті. Препарат призводить до алкалізації сечі (збільшення рН). Провести повний аналіз крові перед початком лікування і протягом курсу лікування. Періодично контроль електролітів сироватки.	У дозах, вищих за рекомендовані, не призведе до збільшення діурезу, може спричинювати сонливість і парестезію.
Ацетилцистеїн	Спеціальних рекомендацій немає	Пацієнтам з фенілкетонурією мати на увазі, що препарат містить штучний підсолоджувач аспартам. Кожна табл. містить 4,49 мг фенілаланіну (еквівалентно приблизно 8 мг аспартаму).
Ацикловір	Лікування продовжувати не менше 3-х днів після загоєння.	При застосуванні іншої очної мазі, інтервал має бути 10-20 хв. Тимчасово втрачається чіткість зору; не рекомендується водити машину, працювати зі складною технікою, станками, іншим складним обладнанням, яке потребує чіткості зору відразу після застосування. Уникати застосування контактних лінз.
Баклофен	Можливо загострення психотичних с-мів, шизофренії, судом і станів дезорієнтації у часі і просторі. Дозу ліків знижувати поступово протягом 1 - 2 тижнів; після раптового припинення лікування можуть развинутися стани тривожності та сплутаності свідомості, галюцинації, психоз, маніакальний с-м, паранойя та конвульсії, можуть посилитися спастичні симптоми. При призначенні дози особливу увагу приділяти: пацієнтам з порушенням ниркової функції (дозу зменшують залежно від ступеня порушення); пацієнтам похилого віку, хворим на епілепсію, які потребують супутнього лікування баклофеном ( ретельний клінічний та ЕЕГ контроль); пацієнтам, у яких підтримка вертикального положення тіла або збільшення рухового діапазону залежить від тонусу м’язів; пацієнтам, які отримують антигіпертензивне лікування (можливість взаємодії); хворим на інсульт, з порушеннями дихальної функції та функції печінки; пацієнтам з підвищеним тонусом сфінктера сечового міхура (затримка сечі). У сироватці можуть збільшуватися концентрації АЛT, лужної фосфатази, глюкози. Лабораторне тестування, особливо для пацієнтів з порушеннями функції печінки і хворих на ЦД.	Можуть спостерігатися симптоми, пов'язані із седативною дією препарату та зменшенням концентрації уваги, може погіршитися здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Беклометазон	Не застосовується як бронходилятатор, не призначається для швидкого зменшення симптомів бронхоспазму. Пацієнтам, які отримують інгаляційні бронходилятатори, застосовувати його, а ч/з декілька хв. беклометазон. В рекомендованій добовій дозі не чинить пригнічення функції кори надниркових залоз. Переведення пацієнтів із системної КС терапії на лікування беклометазоном може демаскувати алергічні стани, які спостерігались раніше і пригнічувались системною КС терапією. З обережністю або не застосовувати у хворих на активний чи латентний туберкульоз органів дихання, нелікованих грибкових, бактеріальних, системних вірусних інфекціях, при очному герпесі. При інгаляційному застосуванні можуть виникнути легеневі інфільтрати з еозинофілією. Можуть спостерігатися тяжкі і навіть фатальні випадки внаслідок адреналової недостатності або загострення астми. Симптоми гіперкортицизму виникають, якщо рекомендовані дози були перевищені, при індивідуальній чутливості чи сприйнятливості внаслідок нещодавньої системної КС терапії. Відміну проводити повільно. При персистенції назофарінгеального подразнення інтраназальне застосування беклометазону припинити. Пацієнтам, які застосовують препарат інтраназально протягом тривалого часу (декілька місяців або довше), періодично проводити огляд для виявлення можливих змін слизової оболонки носа. Пацієнти, які нещодавно перенесли оперативне втручання або травму носа, виразки носової перетинки, не повинні отримувати його інтраназально до повного загоєння ран. Застосування можна розпочати безпосередньо у хворих, які не отримували системні кортикостероїди або АКТГ. У пацієнтів, чутливих до терапії, покращання легеневої функції відбувається зазвичай протягом 1–4 тижнів.	Не допускається перевищення рекомендованої дози.Якщо є ознаки, що аплікатор забруднився, зняти насадку й промити її холодною проточною водою, висушити і встановити на попереднє місце. Перед кожним використанням енергійно струшувати балон. Під час застосування балон тримати вертикально, дном балона до верху. Необхідно регулярний прийому препарату і недопустимість раптового припинення його застосування, необхідність негайно звернутися до лікаря у випадку неефективності бронходилятаторів на фоні лікування. Під час таких епізодів може знадобитися призначення пацієнтам системних КС. Регулярно вимірювати зріст дітей, які отримують довготривалу терапію ГКС. Кортикостероїди, знижують імунітет, тому ризик контакту з хворими на певні інфекційні захворювання (вітряну віспу, кір). Необхідність негайно звернутися до лікаря у випадку неефективності, погіршення стану, при появі чхання або подразнення слизової оболонки носа при інтраназальному застосуванні. Не продовжувати інтраназальне використання препарату понад 3 тижні при відсутності покращання стану
Бендазол	Невиправдано тривале застосування як гіпотензивного засобу хворими літнього віку (гіпотензія, пов'язана із зменшенням серцевого викиду) може викликати погіршення показників ЕКГ).	Дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттям іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Бензалконію хлорид	Спеціальних рекомендацій немає	Руйнується милом, контрацептивні засоби несумісні з милом, навіть у вигляді слідів. Проте одразу після статевого акту чи протягом 2-х год. до та 2-х год. після статевого акту допускається проведения зовнішнього туалету з використанням чистої води або пінного засобу, який не містить мила та сумісний з місцевими контрацептивами.
Бензатинбензилпеніцилін	Призначають тільки для в/м введення. При призначенні хворим на ЦД брати до уваги тривале всмоктування з м’язового депо. З обережністю при схильності до АР псевдомембранозному коліту, печінковій недостатності. При випадковому внутрішньосудинному введенні може з’являтися відчуття пригніченості, тривоги і порушення зору. При венеричних захворюваннях з підозрою на сифіліс перед початком терапії, а потім протягом 4 міс. проводити мікроскопічні та серологічні дослідження.	Спеціальних рекомендацій немає
Бензидамін	Спеціальних рекомендацій немає	Якщо при застосуванні р-ну виникає відчуття печії, його попередньо розвести водою в 2 рази, шляхом доведення води до позначки в градуйованій склянці.
Бензил бензоат	Спеціальних рекомендацій немає	Уникати потрапляння в очі. Обов’язково проводити знезаражування натільної та постільної білизни, верхнього одягу та головних уборів. Перед початком лікування прийняти душ для механічного видалення з поверхні шкіри кліщів, а також для розрихлення поверхневого шару епідермісу (для полегшення проникнення препарату). Після кожного вимушеного миття рук необхідно їх знову обробити.
Бензилпеніциллін	Залежно від форми та тяжкості захворювання, застосовують від 7–10 днів до 2-х місяців і більше (сепсис, септичний ендокардит та ін.). Р-ни застосовують одразу після приготування. Не допускається додавання до розчинів інших лікарських засобів. Застосування можливе при патологічних процесах, обумовлених чутливими до нього мікроорганізмами. При появі резистентності збудників до препарату - замінюють іншими а/б. У випадку, коли ефект від застосування відсутній ч/з 3–5 днів після початку лікування - перейти до застосування інших а/, поєднувати бензилпеніцилін з іншими а/б або синтетичними хіміотерапевтичними засобами. Враховувати можливість посилення побічної дії. При розчиненні у розчині новокаїну може утворюватись мутний розчин внаслідок утворення новокаїнової солі бензилпеніциліну, що не є перешкодою для в/м введення	Спеціальних рекомендацій немає
Бензобарбітал	У хворих, які раніше приймали барбітурати, можливо порушення сну. У цих випадках на ніч призначають фенобарбітал (50-100 мг) або інші снодійні засоби.	Спеціальних рекомендацій немає
Бензогексоній	Обмеженнями до медичного застосування є схильність до тромбоутворення, літній вік. Лікування проводити під медичним контролем; при в/в введенні постійно контролюють АТ. Щоб уникнути розвитку колапсу, пацієнт до введення і протягом 2–2,5 год. після нього повинен бути в горизонтальному положенні. При розвитку атонії кишечнику або сечового міхура доцільне введення прозерину, галантаміну, інших холіноміметичних або антихолінестеразних препаратів. Перед початком терапії провести тест на індивідуальну чутливість, для чого вводять ½ середньої дози і контролюють стан хворого. Відносно швидко розвивається звикання, що потребує підвищення дози.	Утримуватися від керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності ч/з можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС і ССС
Бензоїл пероксид	Надмірне та тривале застосування препарату, коли проходить підшкірне поглинання активних компонентів, може призвести до прояву системних ефектів.	Не можна допускати потрапляння препарату в очі, на губи, до рота. Для запобігання реакцій гіперчутливості рекомендується провести пробне нанесення препарату на невелику поверхню внутрішньої сторони руки вище зап’ястка. Якщо протягом 48 год. на цьому місці з`явиться набряк або свербіж з вираженою гіперемією, застосовувати препарат не рекомендується. При тривалому застосуванні почервоніння і лущення зменшується, це є індикатором того, що препарат діє. При вираженій реакції зменшити кількість і частоту нанесення препарату. Можливе побіління ділянок шкіри на які наносили препарат.
Бета-аланін	Бета-аланін не призводить до затримки води і збільшення ваги.	При поновленні припливів лікування може здійснюватися протягом усього періоду клінічних вазомоторних розладів без обмеження часу застосування.
Бетагістин	Слідкувати за станом хворих на феохромоцитому і БА. Бути обережними при лікуванні пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і ДПК в анамнезі. Найкращі результати досягаються при прийомі препарату протягом кількох місяців.	Зменшення симптомів спостерігається тільки після двох-трьох тижнів лікування.
Бетаксолол	Лікування препаратом не припиняти раптово, особливо у хворих на ІХС. Дозу знижувати поступово, протягом 1-2 тижнів, а при необхідності одночасно почати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії. Перед початком лікування провести оцінку дихальної функції. Дозу зменшити, якщо ЧСС у стані спокою нижче за 50–55 ударів за хв. та є клінічні прояви брадикардії. Враховуючи негативний дромотропний ефект, з обережністю призначають пацієнтам з AVблокадою першого ступеня. Може призводити до погіршення стану хворих з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або с-м Рейно, артеріїт, хр. облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). При лікуванні гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібний ретельний моніторинг АТ. Повідомити анестезіолога, що хворий проходить лікування бета-блокатором. За необхідності припинення лікування та відміни вважається достатнім 48 год. для відновлення чутливості до катехоламінів. При анестезії застосовувати засоби, які пригнічують міокард найменшою мірою, а втрата крові повинна бути компенсована. Маскує СС симптоми тиреотоксикозу.	При ЦД посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. .
Бетаксолол-краплі	При наявності початкової катаракти міотичний ефект може спричинити минуще погіршення зору. Лікування проводять при постійному контролі ВТ. Мало або не впливає на зіницю. Якщо використовується для зниження ВТ при закритокутовій глаукомі, його застосовувати тільки у комбінації з міотичними засобами. Обережність при застосуванні у хворих на с-м Sicca або подібними порушеннями утворення слізної плівки. Містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів антидопінгового контролю.	Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти, які носять контактні лінзи, повинні зняти їх перед закапуванням та почекати 15 хв. після введення дози, перш ніж знову застосовувати контактні лінзи.
Бетаметазон	При довготривалому застосуванні можливо виникнення задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, підвищення ризику вторинної грибкової або вірусної інфекції очей. Ефекти терапії можуть посилюватися при гіпотиреоїдизмі та цирозі. З обережністю призначати при очному оперізувальному герпесі ч/з можливу перфорацію рогівки. Можливо виникнення психічних порушень або агравація наявних психічних станів.	Системна абсорбція місцевих КС підвищується при їх застосуванні протягом довготривалого часу, при лікуванні великої поверхні тіла, при використанні оклюзійних пов’язок. Уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір
Бівалірудин	Призначений лише для в/в введення. Пацієнти повинні знаходитися під медичним контролем щодо симптомів кровотечі, які можуть виникнути в будь-якому місці. Відомого антидоту відносно бівалірудину не існує, але його ефект швидко зникає (Т¹/₂ становить 35-40 хвилин). Обережність у випадку застосування у пацієнтів, які раніше одержували лікування лепірудином і в яких утворились антитіла до нього. Застосовувати з обережністю при проведенні бета-брахіотерапії.	Ранні ознаки реакцій підвищеної чутливості: кропив’янка, генералізована уртикарія, стиснення у грудях, утруднене дихання, гіпотензія й анафілаксія.
Бікалутамід	Клінічно, у деяких пацієнтів припинення застосування може викликати с-м відміни андрогенів. Його виведення може бути повільнішим у хворих з тяжкою печінковою недостатністю, що може призвести до кумуляції
Біпериден	За винятком загрозливих для життя ускладнень, уникати різкої відміни препарату. У літніх хворих, з церебральннями порушеннями судинного або дегенеративного характеру, може виявлятися підвищена чутливість. Антихолінергічні ЛЗ центральної дії, аналогічні біпередину, можуть підвищувати схильність до епілептичних нападів. Пізня дискінезія, спричинена нейролептиками, може підсилюватись під дією препарату. Відмічено зловживання препаратом, що, можливо, пов’язано з поліпшенням настрою і тимчасовими ейфоричними ефектами ЛЗ. З обережністю призначати при порушеннях ритму серця і пацієнтам, схильним до епілептичних нападів.	Прийом, особливо в сполученні з іншими ЛЗ центральної дії, антихолінергічними засобами, алкоголем, може порушити здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. При проведенні тривалої терапії препаратом регулярно перевіряти ВТ. Приймати під час або після їди, запиваючи рідиною. Небажані побічні ефекти з боку ШКТ можна зменшити, приймаючи табл. відразу після їди.
Бісакодил	Спеціальних рекомендацій немає	Уникати тривалого та систематичного застосування, це веде до атонії кишечника та неможливості випорожнення без застосування все більш сильних проносних засобів. Не застосовувати при болі у животі невідомого походження, які супроводжуються нудотою та блюванням. Має оболонку, яка попереджує подразнюючу дію препарату на шлунок, ч/з це драже приймати цілим, без попереднього розкришення або розжовування.
Бісопролол	При раптовій відміні препарату можливий розвиток с-му “відміни”, що проявляється загостренням хвороби. Відміна препарату та зниження дози повинні відбуватися поступово, під наглядом лікаря, з урахуванням індивідуальних реакцій пацієнтів. Хворі на хр. обструктивні захворювання дихальних шляхів повинні приймати їх у мінімальних дозах (початкова доза – 2,5 мг на добу), у комбінації з бронходилататорами. При феохромоцитомі може бути застосований тільки на фоні попередньої терапії альфа-адреноблокаторами. Можуть спричинити лускатий лишай, погіршити перебіг його,призвести до схожих на лускатий лишай висипаннь на шкірі.	Знижена здатність брати активну участь у вуличному русі або обслуговувати механізми. Більше це стосується початкової стадії лікування і зміни препарату, взаємодії з алкоголем
Блеоміцин	При появі ознак легеневої токсичності (кашель, диспное, хрипи в легенях) негайно припинити застосування препарату. При в/в введенні можливі больові відчуття, приділяти увагу концентрації та швидкості введення; вводити повільно. Токсичність збільшується при досягненні кумулятивної дози 400 ОД, вона може бути нижча у хворих з порушенням функції легенів та нирок, у випадках раніше проведеного опромінення грудної клітки, голови, шиї. Проводити систематичний контроль функції легенів, рентгеноскопію грудної клітки 1 раз на 2 тижні. Після розведення препарат застосовувати якомога швидше. Звичайних запобіжних заходів дотримуватися в процесі приготування розчину препарату і його введення. Медичному персоналу у роботі з препаратом користуватися захисним одягом (рукавички, халат, маска). При попаданні на шкіру або слизові оболонки промити їх великою кількістю води.	Проникає крізь плаценту, тому жінкам дітородного віку користуватися контрацептивами.
Бортезоміб	спостерігається оборотна тромбоцитопенія, при цьому найменша кількість тромбоцитів, спостерігається на 11-й день циклу. У разі зниження кількості тромбоцитів <25·10⁹/літр терапію необхідно припинити. При виникненні нейропатії проводять підтримуючу терапію. Частота розвитку периферичної нейропатії досягає максимуму на 5-му циклі лікування. У пацієнтів з судомами або епілепсією в анамнезі ризик розвитку судом. Терапія часто супроводжується ортостатичною гіпотензією. Можуть спостерігатися випадки короткочасної втрати свідомості. При лікуванні можливий розвиток або підсилення існуючої гострої застійної СН та зменшення об’єму викиду лівого шлуночка. Можливий розвиток гіперурикемії, пов’язаної із с-мом лізису пухлини, під час терапії рекомендовано визначати рівень сечової кислоти та креатиніну в сироватці крові. Для запобігання гіперурикемії рекомендується пиття, за необхідності аллопуринол і підлужування сечі.	Необхідність звернення до лікаря в разі виникнення запаморочення, відчуття “легкості у голові” або втрати свідомості. Підвищена втомлюваність, запаморочення, ортостатична гіпотензія та порушення зору, негативно впливають на здатність керувати автомобілем і займатися потенційно небезпечними видами діяльності. Утриматись від керування транспортними засобами та складними механізмами.
Бринзоламід	Застосовується місцево, однак абсорбується системно, і можуть виникнути такі ж типи небажаних ефектів, які характерні для сульфонамідів. Якщо виникають ознаки серйозних побічних реакцій або гіперчутливості, припинити застосування препарату. У пацієнтів, які приймають інгібітори карбоангідрази перорально та бринзоламід, існує ймовірність посилення системних побічних ефектів інгібіторів карбоангідрази. Не застосовувати для лікування пацієнтів з псевдоексфоліативною глаукомою та пігментною глаукомою. Ретельний нагляд за пацієнтами, що носять контактні лінзи, застосування при цьому контактних лінз може підвищити ризик ушкодження рогівки. При інших ушкодженнях рогівки, наприклад у пацієнтів з ЦД, також рекомендується ретельний догляд.	У разі заміни іншого офтальмологічного протиглаукомного засобу на бринзоламід, почати застосовувати його, починаючи з наступного дня. Якщо застосовується більше одного місцевого офтальмологічного засобу, інтервал між їхнім застосуванням повинен становити не менше 5 хвилин. Не слід застосовувати під час носіння контактних лінз. Можуть знизити здатність виконувати завдання, що потребують розумової зосередженості або фізичної координації у пацієнтів похилого віку. Тимчасове затуманення зору, інші розлади зору можуть негативно вплинути на здатність керувати автомобілем або механізмами.
Бромгексин	З обережністю застосовувати при порушенні бронхіальної моторики і значній кількості секрету, при злоякісному с-мі війок і при обмеженій функції нирок, тяжких захворювання печінки. При тяжкій нирковій недостатності треба враховувати ймовірність кумуляції метаболітів, що утворюються в печінці. 5 мл (1 мірна ложка) препарату містять 2 г сорбітолу (в якому є 0,5 г фруктози), що відповідає приблизно 0,17 хлібної одиниці. Сорбіт може спричинити легкий послаблюючий ефект.	Розчин приймають після їди і запивають великою кількістю рідини.
Бромокриптин	Якщо лікування препаратом призначається жінкам з приводу патології, не пов’язаної з гіперпролактинемією, його застосовувати в мінімальній ефективній дозі, необхідній для купірування симптомів; для того, щоб уникнути зменшення концентрації пролактину в плазмі нижче рівня норми і розвитку порушень функції жовтого тіла. При лікування масталгії, вузлових або кістозних змін молочних залоз, треба виключити злоякісні новоутворення. Можуть бути випадки розвитку кровотеч ШКТ і виразки шлунка. При розвитку таких ускладнень препарат відмінити.	Пацієнтам, діяльність яких пов’язана з керуванням транспортних засобів або роботою з механізмами, дотримуватись обережності, особливо в перші дні лікування, може розвиватися гіпотензія, що веде до зниження швидкості реакцій. Лікування може відновити здатність до дітонародження. Жінкам дітородного віку, які не бажають завагітніти, застосування надійного методу контрацепції.
Будесонід	Уникати супутнього лікування кетоконазолом, ітраконазолом. Особлива увага пацієнтам, які переходять з пероральних стероїдів. В період стресу, планових хірургічних втручань враховувати можливість застосування додаткових системних кортикостероїдів. Заміна терапії системними стероїдами на будесонід іноді призводить до проявів алергії, які раніше купірувались системними препаратами. Безпосередньо після застосування дози може виникнути парадоксальний бронхоспазм.	Промивати ротову порожнину водою після кожного введення дози, що зумовлено ризиком інфікування ротової частини глотки грибковою мікрофлорою. Звернутися до лікаря, якщо ефект лікування буде знижуватися, повторні інгаляції для усунення тяжких нападів БА не повинні відкладати початок іншої важливої терапії. У дітей та підлітків, які одержують довготривале лікування кортикостероїдами, регулярний моніторинг росту.
Бупівакаїн	З обережністю для лікування хворих, які приймають антиаритмічні препарати з місцево анестезуючою активністю, з розсіяним склерозом, старечного геміплегією внаслідок перенесеного інсульту. Епідуральну анестезію з обережністю застосовувати для лікування хворих з послабленими СС функціями. При проведенні навколошийної блокади вагітним жінкам потрібно проводити уважний контроль серцевого ритму плода для попередження виникнення тахікардії або брадикардії у плода.	Спеціальних рекомендацій немає
Бупренорфін	Призначення повинно бути зроблено лікарем, який забезпечує загальний медичний нагляд за наркотично залежним пацієнтом. Ризик помилкового застосування і процес адаптації дози вимагають у початковий період терапії призначення препарату на короткі терміни і, контрольованого введення. Відміна може супроводжуватися с-мом відміни, іноді з затримкою. Здатний послабляти больові симптоми при деяких патологіях, викликати фармакозалежність, хоча у меншій мірі, ніж морфін. Ч/з присутність лактози, протипоказаний у випадках уродженої галактоземії, при с-мі мальабсорбції глюкози і галактози, при нестачі ферменту лактази. Призначати з обережністю пацієнтам з: БА або дихальною недостатністю; нирковою недостатністю; печінковою недостатністю. Вимагає обережності у випадках: ЧМТ та підвищений внутрішньочерепний тиск; артеріальна гіпотензія; гіпертрофія простати і стеноз уретри.	З застосуванням препарату асоційований ризик появи сонливості, запаморочення, особливо, коли приймають одночасно з алкоголем, з депресантами ЦНС. Тому необхідно утримуватись від прийому подібних препаратів водіям і працівникам, що працюють зі складними механізмами. Препарат містить активну субстанцію, яка включена до переліку Допінгових Сполук.
Бупропіон	Дозу не перевищувати, для його характерний дозозалежний розвиток судом. З обережністю призначати хворим з факторами, що сприяють підвищенню судомної готовності: травму голови в анамнезі; пухлини ЦНС; судоми в анамнезі; одночасне призначення інших препаратів, що знижують судомний поріг. Обережність в клінічних випадках, пов’язаних з підвищеним ризиком судом: зловживання алкоголем або седативними препаратами, діабет, для лікування якого застосовуються цукрознижувальні препарати та інсулін, використання стимуляторів або анорексантів. Прийом потрібно припинити, якщо у пацієнта виникли симптоми гіперчутливості. Хворі із суїцидальною поведінкою або намірами в анамнезі, хворі молодого віку та хворі, які виявляють здатність до формування та сприйняття суїцидальних ідей до початку лікування, є групою великого ризику стосовно суіцидальних спроб, повинні бути під контролем. До початку лікування хворі повинні пройти адекватну перевірку з метою виявлення ризику появи біполярних розладів. Застосування з нікотиновою трансдермальною системою може призводити до збільшення АТ.	Протипоказаний пацієнтам, які на даний час раптово припинили прийом алкоголю або седативних препаратів. Може впливати на здатність виконувати завдання, що потребують підвищеної уваги та координації рухів. Бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами, доки вони не впевняться, що препарат не порушує їх функції. Необхідність пильного контролю за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та появою суіцидальних думок або намірів заподіяти собі шкоду. Поява нейропсихіатричних симптомів може бути пов’язана як з основною хворобою, так і з прийомом препарату.
Бусерелін	Індукцію овуляції слід проводити під строгим медичним спостереженням. У початковій стадії лікування препаратом можливий розвиток кісти яєчника. Необхідно починати застосування антиандрогену як додаткової терапії приблизно за 5 днів до початку лікування. Ця додаткова терапія має продовжуватись паралельно з терапією бусереліном протягом 3-4 тижнів. У пацієнтів з гіпертензією регулярно контролювати рівень АТ (ризик втрати контролю рівнів АТ). У пацієнтів з ЦД рівні цукру у крові повинні перевірятись регулярно (ризик втрати метаболічного контролю).У пацієнтів з депресією в анамнезі здійснювати ретельне спостереження і при необхідності - лікування (ризик рецидиву або посилення депресії).	При інтраназальному способі застосування, можливе роздратування слизової оболонки носа, іноді носова кровотеча. До початку лікування виключити вагітність та припинити прийом гормональних контрацептивів, однак протягом перших 2х місяців прийому препарату застосовувати інші (негормональні) методи контрацепції. У пацієнток, що користуються контактними лінзами, можлива поява ознак роздратування очей. Здатність хворих концентрувати увагу, швидкість реакції може бути порушена внаслідок запаморочення. Це має особливе значення під час керування автомобілем і механізмами.
Буспірон	Не призначений для лікування симптомів абстиненції, зумовлених застосуванням бензодіазепінів; до початку лікування поступово припинити застосування анксіолітичних лікарських засобів і після цього перейти до терапії препаратом буспірон	Може впливати на пильність і концентрацію уваги, особливо на початку лікування, що враховувати пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, як керування автомобілем, іншими складними механізмами.
Бусульфан	Регулярно контролювати склад периферичної крові з метою раннього виявлення мієлосупресії і необоротної аплазії кісткового мозку. На будь-якій стадії лікування бусульфан необхідно негайно відмінити у випадку різкого зниження вмісту тромбоцитів і розвитку тромбоцитопенічної пурпури. У хворих на хр. мієлоцитарний лейкоз спостерігаються гіперурикемія і гіперурикозурія, які слід усунути до початку терапії. Під час лікування необхідно вживати заходів, спрямованих на запобігання розвитку гіперурикемії і сечокислої нефропатії. Хворі, яким призначається ітраконазол або метронідазол з підтримуючою дозою бусульфану, повинні бути під пильним наглядом лікаря для виявлення ознак токсичності бусульфану. У пацієнтів, які приймають бусульфан, виявляються різні хромосомні аберації. Відомі випадки розвитку вираженої епітеліальної дисплазії і виникнення карцином. У жінок, які приймають бусульфан у передменопаузальний період, часто спостерігаються пригнічення функції яєчників і аменорея. У чоловіків бусульфан порушує сперматогенез і може спричинювати азооспермію і тестикулярну атрофію. З обережністю призначати хворим для лікування справжньої поліцитемії та есенціальної тромбоцитемії з огляду на канцерогенний потенціал препарату. Уникати призначення о препарату у молодих хворих або при безсимптомному перебігу захворювання. Якщо прийнято рішення про необхідність лікування, курс повинен бути якомога коротший.	При появі ознобу лихоманки, кашлю чи охриплості голосу, болю в нижній частині спини або боці, порушенні сечовиділення, кровотеч чи крововиливів, петехіальному висипі на шкірі, мелені, гематурії необхідний негайний повторний огляд. Виключити вживання алкоголю, відмовитися від вакцинації. Уникати контакту з інфекційними хворими, з особами, які отримували вакцину проти поліомієліту. Дотримуватись заходів контрацепції. При збереженні цілісності поверхневої оболонки табл використовуються без ризику. Табл. не можна ділити.
Бутамірат	Уникати одночасного прийому з відхаркувальними засобами, оскільки це може призвести до застою слизу в респіраторному тракті та збільшенню ризику бронхоспазму та інфікування дихальних шляхів.Сироп містить підсолоджувачі – сахарин і сорбітол, тому його можна призначати хворим на ЦД.	Бути обережними при керуванні транспортними засобами та при роботі з машинами, оскільки препарат може викликати сонливість.
Бутоконазол	Діагноз повинний бути підтверджений мікроскопічним та культуральним дослідженням мазка з піхви. Якщо при застосуванні препарату залишаються клінічні ознаки інфекції, провести повторне мікробіологічне дослідження для виявлення нового збудника або підтвердження вже встановленого діагнозу.	Якщо під час застосування препарату виникло подразнення слизової піхви або відчуття болю, слід припинити застосування крему.
Буторфанол	Не рекомендується хворим з наркотичною залежністю. Як антагоніст опіоїдів, може спричиняти с-м відміни опіоїдів. Дотримувати обережності при призначення хворим, які в недавньому минулому неодноразово застосовували наркотичні аналгетики. У хворих, які знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу, ризик потрапити в залежність від препарату. Може підвищувати рівень двоокису вуглецю в організмі, підвищувати тиск спинномозкової рідини, звужувати зіницю, спричинювати психічні порушення і т.ч. маскувати динаміку клінічної картини ЧМТ. Може пригнічувати функцію дихання, особливо у хворих, які застосовують препарати, що впливають на ЦНС, тих, які мають захворювання ЦНС або порушення функції дихання. У разі розвитку гіпертензії застосування препарату припинити і провести лікування антигіпертензивними препаратами.	Сонливість і запаморочення, пов'язані із застосуванням препарату, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами і механізмами. Не вживати алкоголь. Одночасне вживання алкоголю і застосування препарату може підсилювати цей ефект.
Валацикловір	Підтримувати адекватний рівень рідини, що вводиться, у хворих з підвищеним ризиком дегідратації.Супресивна терапія валацикловіром зменшує ризик передачі генітального герпесу.	Додатково до терапії валацикловіром рекомендується, щоб хворі додержувались правил безпечного сексу.
Валеріани екстракт	Застосування препарату не призводить до розвитку лікарської залежності	Пацієнтам, діяльність яких пов’язана з необхідністю високої концентрації уваги, швидких психічних і рухових реакцій, препарат застосовувати за 2 год до роботи.
Валідол	Спеціальних рекомендацій немає	У терапевтичних дозах препарат можна застосовувати при керуванні транспортними засобами і роботі з машинами та обладнанням
Валсартан	У пацієнтів із зменшеним ОЦК та зниженим рівнем натрію, у тих, які отримують високі дози діуретиків, після початку лікування може виникати симптоматична гіпотензія. Нестача натрію або об’єму крові повинна бути відкоригована до початку лікування. Не слід застосовувати пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом. Бути уважним при застосуванні препарату для пацієнтів з аортальним і мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.	Не застосовувати пацієнтам із вродженими, проблемами непереносимості галактози, недостатності лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції. У випадку, якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання валсартану припинити якнайшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмів слід зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості
Вальдекоксиб	Після операції аортокоронарного шунтування дотримуватися обережності при призначенні вальдекоксибу, ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку побічних реакцій: інсульт, дисфункція нирок або ускладнення загоювання операційної рани після стернотомії, у кого в анамнезі спостерігалося захворювання судин мозку, або з індексом маси тіла >30 кг/м². Вводити у найнижчій рекомендованій дозі пацієнтам з наявністю в анамнезі гіпертензії або СН, інших станів, що спричиняють затримку рідини. Контролювати стан операційної рани для своєчасного виявлення ознак інфекції у пацієнтів, які отримують вальдекоксиб. Обережність стосовно пацієнтів з наявністю в анамнезі захворювання травного тракту ( виразка і запальні стани) пацієнтів з високим ризиком виникнення таких захворювань. Ч/з відсутність впливу на тромбоцити вальдекоксиб не є замінником ацетилсаліцилової кислоти для профілактики СС захворювань.	Пацієнти, які відчувають запаморочення, сонливість під час лікування, повинні утримуватися від керування автомобілем або використання механізмів.
Ванкоміцин	З обережністю призначати пацієнтам з порушеннями слуху. При одночасному або послідовному призначенні ванкоміцину й інших нефротоксичних препаратів можливе посилення нефротоксичності. Частота місцевих побічних ефектів і АР збільшується при одночасному застосуванні з засобами для наркозу. Для профілактики цих ефектів ванкоміцин вводити перед застосуванням наркозу. Під час наркозу необхідно добре розбавляти дози і вводити їх повільно.при ретельній перевірці стану серця. Не змінювати положення тіла до завершення інфузії. Щоб уникнути АР, вводити препарат повільно ( не менше 60 хв). Щоб уникнути розвитку місцевих побічних реакцій, слід використовувати для розведення 5 % розчин глюкози або 0,9 % сольовий розчин і змінювати місця введення препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Варденафіл	Препарати, для лікування порушень ерекції, з обережністю призначають хворим з анатомічною деформацією статевого члена, із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз або лейкемія). Препарат не рекомендується хворим при вираженій гіпотонії (систолічний тиск у стані спокою менше 90 мм рт. ст.), при нестабільній стенокардії, після перенесеного геморагічного інсульту або ІМ (протягом останніх 6 місяців), а також при нащадкових дегенеративних захворюваннях сітківки ока (пігментний ретиніт). Пацієнти зі схильністю до кровотеч і хворі на пептичну виразку шлунка або ДПК – призначати можна лише після ретельного співставлення користі та ризику. Перед початком лікування визначити стан ССС пацієнта, оскільки сексуальна активність пов’язана з певним кардіальним ризиком. Пацієнтам з уродженим пролонгованим QT інтервалом, що приймають антиаритмічні препарати типу IА або типу III використання препарату протипоказано.	Пацієнтам старше 65 років приймати дозу вище 5 мг не рекомендується в зв’язку зі зниженням кліренсу варденафілу.
Варфарин	Зниження маси тіла і знижене надходження вітаміну К підсилює дію варфарину, в разі збільшення маси тіла або збільшеного надходження вітаміну К, також в разі розладу ШКТ, потрібна більш висока підтримуюча доза. Частіший контроль МНВ необхідний, якщо у лікування хворого при стабілізованих дозах варфарину включається новий лікарський препарат, який відпускається без рецепта, або будь-який препарат виключається з лікування, або якщо змінюється доза лікарського препарату, який застосовується для супутнього лікування. Такі стани як гарячка, гіпертиреоз, декомпенсована СН, алкоголізм із супутнім ураженням печінки, можуть підсилювати дію варфарину. При гіпотиреозі ефект варфарину може бути знижений. Не призначати пацієнтам із кровотечею будь-якої локалізації. Проявляти обережність при порушенні згортання крові, тромбоцитопенії, виразковій хворобі шлунка та ДПК у стадії загострення, крововиливу в головний мозок, алкоголізмі та порушенні функції нирок. Ризик кровотечі збільшується при застосуванні з препаратами ацетилсаліцилової кислоти та НПЗ внаслідок пригнічення ними функціональної активності тромбоцитів. Не застосовувати пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом ферменту лактази, порушенням всмоктування глюкози і галактози.	Хворий повинен мати при собі повідомлення, яке свідчить, що він приймає антикоагулянт варфарин, він має попереджати всіх лікарів, в тому числі зубних, фармацевтів про те, що приймає такий препарат. В разі виникнення симптому кровотечі хворий повинен звернутися до свого лікаря.
Векуроній	Пепарат спричиняє параліч дихальних м’язів, ШВЛ є обов’язковою для хворих, яким вводять цей препарат, поки не відновиться власне дихання. Щоб попередити залишкову кураризацію - проводити екстубацію тільки після того, як функції організму хворого достатньо відновляться після нейром’язової блокади. У випадку анафілактичних реакцій до інших нейром’язових блокаторів в анамнезі необхідно бути обережними, оскільки є випадки перехресної алергічної реактивності до нейром’язових блокаторів. Перед проведенням хірургічних втручань, під час яких є виникнення вагусних реакцій, додатково оцінити необхідність застосування та дозу ліків, що пригнічують функцію блукаючого нерва (атропіну) для премедикації або вступного наркозу. Для хворих, які отримують нейром’язові блокатори та кортикостероїди, період застосування нейром’язового блокатора має бути, наскільки це можливо.	Для амбулаторних хворих потрібно вживати звичайних заходів безпеки після загального наркозу.
Венлафаксин	При призначенні хворим з непереносимістю лактози враховувати вміст лактози; у хворих з депресивними станами перед початком будь-якої терапії враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути низькою.Обережно хворим із манією в анамнезі. Обережно призначати хворим з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування припинити при виникненні епілептичних нападів. Проводити регулярний контроль АТ в період коригування або підвищення дози. Можливе підвищення ЧСС,собливо під час прийому високих доз. Лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом особливо , у кого в анамнезі є такі симптоми.	Жінки повинні користуватися відповідними методами контрацепції .Негайно звернутися до лікаря при виникненні шкірних висипів, уртикарних елементів або інших АР. Проводити контроль ВТ у хворих, які мають схильність до його підвищення та у хворих із закритокутовою глаукомою. Пацієнтів, особливо похилого віку, попередити про можливість виникнення запаморочення та відчуття невпевненості. Може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки у хворих, схильних до таких станів. Терапія психотропними препаратами може знизити здатність до мислення або виконання рухових функцій. При виникненні таких ефектів ступінь і тривалість обмежень на керування транспортом або механізмами має встановити лікар
Верапаміл	Обережно застосовувати у хворих на AV блокаду I ступеня. Лікування проводять під контролем АТ та ЧСС. Обережно призначають хворим на гіпертрофічну кардіоміопатію, що ускладнена обструкцією лівого шлуночка, високим тиском заклинювання в легеневих капілярах, проявами ядухи. Постійний контроль при призначенні пацієнтам з вираженим порушенням функції печінки, нирок, міопатією. Оскільки у пацієнтів, що приймають терапевтичні дози верапамілу, можна спостерігати збільшення інтервалу PQ або інші небажані впливи на ССС, у таких хворих проводити регулярні ЕКГ-дослідження. Доза повинна зменшуватися для пацієнтів із захворюваннями печінки. При печінковій недостатності доза повинна бути зменшена; при вираженій недостатності - до 1/5 від звичайної дорослої дози, з певними інтервалами повинна контролюватися функція печінки. Може бути необхідним зменшення дози для пацієнтів з пониженою нейром’язовою провідністю (наприклад з Myasthenia gravis, із с-мом Ламберта–Ітона, з м’язовою дистрофією Дюшена, при застосуванні міорелаксантів під час наркозу). Може знижувати фертильність у чоловіків, що повинно братися до уваги, якщо у чоловіка, який приймає блокатори кальцієвих каналів, діагностується нез’ясовна іншими причинами безплідність, ця дія повністю оборотна після відміни препарату. При вживанні алкоголю (етанолу) під час лікування може знижуватися виведення алкоголю з організму. При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу приділяти пацієнтам:·з AV блокадою І ступеня; з гіпотензією (систолічний АТ < 90 мм рт. ст.);·з брадикардією (ЧСС менше 50 ударів за хвилину), з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім с-мом WPW (ризик виникнення шлуночкової тахікардії); сильно обмеженій функції печінки,·захворюваннях з шкідливою нервово-м’язової трансмісією (миостенія(Myastenia gravis),с-м Ламберта-Ітона,прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена). При одночасному прийомі симвастатину може підвищувати рівень його в крові і тим підвищувати ризик токсичного ураження м’язів. Дозування симвастатину має бути відповідно узгодженим.	Можливі індивідуальні реакції (сонливість, запаморочення), які впливають на здатність виконувати роботу, що потребує підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій. Утримуватися від вживання грейпфрутового соку та алкоголю.
Вінбластин	З обережністю призначати після попередньої або одночасно з мієлосупресивною хіміотерапією та променевою терапією, а також пацієнтам літнього віку у випадку лейкопенії, тромбоцитопенії і ураження печінки. Якщо число лейкоцитів у периферичній крові знижується нижче 3000/мм³, необхідно зробити перерву в лікуванні і з профілактичною метою призначити а/б. Під час лікування вінбластином необхідно ретельно контролювати число лейкоцитів. Для попередження розвитку гострої урикемічної нефропатії слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові, забезпечити введення необхідного обсягу рідини і при необхідності призначити алопуринол. При потраплянні препарату в паравенозні м’які тканини можливий розвиток запальних явищ, що звичайно проходять протягом декількох днів, тому в таких випадках залишок ін’єкційного розчину необхідно вводити в іншу вену. На ураженому місці симптоми можна пом’якшити введенням гіалуронідази у вигляді ін’єкції. Ввoдять в/венно; iнтpaтeкaльнe ввeдeння, як пpaвилo, пpизвoдить дo cмepтi. Нe пpизнaчaють xвopим, якi oтpимyвaли пpoмeнeвy тepaпiю нa дiлянкy пeчiнки. Пpи в/венному ввeдeннi внаслідок eкcтpaвaзaцiї пpeпapaтy y пiдшкipнy клiткoвинy мoжe виникнyти нeкpoз ткaнини. З oбepeжнicтю пpизнaчaють y paннiй пicляoпepaцiйний пepioд, знaчнa чacтинa ввeдeнoгo в/венно пpeпapaтy мoжe нaдxoдити дo пicляoпepaцiйнoї paни, викликaючи нaбpяк, зaпaлeння тa лoкaльний нeкpoз ткaнин. Для запобігання тpoмбoзам дo poзчинy вiнблacтинy дoдaють нeзначну кiлькіcть гeпapинy. Кoнтpoлювaти piвeнь лeйкoцитiв y пepифepичнiй кpoвi. Maкcимaльнo виpaжeнa лeйкoпeнiя звичaйнo poзвивaєтьcя нa 5 - 10 дoбy пicля ввeдeння. Нормалізація кiлькocтi лeйкoцитiв вiдбyвaєтьcя нa 7 - 14 дoбy. Визнaчaти вмicт нaтpiю y cиpoвaтцi кpoвi для paнньoї дiaгнocтики гiпoнaтpiємiї. Мoжливe виникнeння пapaлiчy гoлocoвиx зв'язoк, потрібнe peтeльнe oбcтeжeння гopтaнi пpи пoявi оxpиплостi, бoлю в гopлi тa диcфaгiї.Поява y xoдi лiкyвaння бoлю y дiлянцi cepця мoжe бyти oзнaкoю ІМ. Meдичний пepcoнaл пpи poбoтi з пpeпapaтoм повинен кopиcтyвaтиcя зaxиcним oдягoм (pyкaвичкaми, oкyляpaми, xaлaтoм, мacкoю). Baгiтнi жiнки дo poбoти з пpeпapaтoм нe дoпycкaютьcя.	У процесі лікування не рекомендується застосовувати гормональні контрацептивні препарати Зaдишкa тa бpoнxocпaзм нaйчacтiшe виникaють пpи пoєднaннi пpeпapaтy з мiтoмiцинoм C і мoжyть з'являтиcя ч/з кiлькa xв. чи гoд. пicля ввeдeння вiнблacтинy тa ч/з 2 тижні пicля ввeдeння мiтoмiцинy. Уникaти пoпaдaння пpeпapaтy в oчi, мoжyть виникнyти тяжкi peaкцiї, aж дo пoяви виpaзoк нa рогівці. Потрібне нeгaйнe пpoмивaння oчeй вeликoю кількістю вoди.
Вінкамін	Вінкамін у формі ін’єкцій застосовувати шляхом повільної в-в інфузії, а не прямої в-в ін’єкції.	Не перевищувати рекомендовані дози.
Вінкристин	Препарат застосовувати з особливою обережністю при одночасній або попередній терапії іншими цитостатичними засобами, при радіотерапії, при наявності лейкопенії, тромбоцитопенії, порушеній функції печінки і хворим літнього віку. З появою нейротоксичних проявів курс терапії треба перервати. Впродовж терапії регулярно контролювати кількість лейкоцитів у крові. У випадку, якщо кількість лейкоцитів стане менше 3000 в 1мм³, терапію треба перервати й профілактично призначити а/б. Для попередження формування гострої подагричної нефропатії, регулярно контролювати рівень сечової кислоти в крові й забезпечити введення достатньої кількості рідини. Перед введенням препарату треба переконатися в тому, що голка перебуває в судинному руслі. Введення препарату в навколишньосудинну тканину викликає некроз тканин, в цьому випадку, залишок препарату треба ввести в іншу вену. Місцеву реакцію можна пом'якшити місцевим введенням гіалуронідази. Медичний персонал при роботі з препаратом повинен користуватися захисним одягом (рукавички, окуляри, халат, маска). Вагітні жінки до роботи з препаратом не допускаються. У випадку потрапляння препарату в очі промити їх великою кількістю води чи ізотонічного розчину.	Для підтримки регулярної роботи кишечнику може виникнути потреба в застосуванні проносних засобів або клізм. Перед початком терапії, жінок у репродуктивному віці попереджати, що можлива вагітність небажана, застосовувати негормональні протизаплідні засоби.
Вінорельбін	При готуванні і введенні р-нів препарату дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину на шкіру або слизові оболонки негайно ретельно змити розчин із шкіри водою з милом, а слизові промити водою. Регулярно визначати вміст нейтрофілів перед початком терапії та перед кожним наступним курсом лікування. Найнижчий рівень нейтрофілів спостерігається на 7-10-й день після введення ,а відновлення рівня відбувається у наступні 7-14 днів. Терапію припинити у разі зниження кількості нейтрофілів до 1,0x10⁹/л. Проявляє свою токсичну дію щодо швидко зростаючих клітин, застосування сарграмостиму (ГМ-КСФ), філграстиму (Г-КСФ) протипоказане на протягом 24 год після введення вінорельбіну. Уникати вакцинації під час хіміотерапії та курсу променевої терапії ч/з субоптимальний рівень відповіді антитіл. Пацієнти з вітряною віспою та герпетичною інфекцією (herpes zoster, varicella-zoster) в анамнезі належать до групи ризику розвитку генералізованної інфекції. Стоматологічні процедури закінчити до початку терапії або відстрочити до часу відновлення нормальної картини крові. Стежити за симптомами легеневої токсичності, особливо у пацієнтів із вихідним порушенням функції дихання. Можливий розвиток закрепів, паралітичної непрохідності, обструктивних явищ у кишечнику, некрозу або перфорації.	У процесі лікування не застосовувати гормональні контрацептивні препарати. Ризик кровотечі збільшується у пацієнтів, які одночасно приймають антикоагулянти, НПЗ, інгібітори тромбоцитів, включаючи аспірин, тромболітичні засоби.
Вінпоцетин	У випадку підвищення внутрішньочерепного тиску, застосування протиаритмічних засобів, порушення ритму серця або подовження інтервалу QT перед застосуванням ретельно зважити співвідношення користь/ризик терапії. У випадку непереносимості фруктози або дефіциту 1,6-дифосфатази фруктози уникати застосування препарату.	Ін'єкційний розчин містить сорбіт (160 мг/2 мл), тому при наявності у хворого ЦД періодично контролювати рівень цукру в крові.
Вісмуту субцитрат	Тривалість курсу лікування - 4-8 тижнів. Протягом наступних 8 тижнів не приймати препарати, які містять вісмут.	Можливою є зміна забарвлення калу в чорний колір. Не приймати антацидні препарати та вживати молоко за півгодини до і ч/з півгодини після прийому препарату, табл. запивати невеликою кількістю води
Вориконазол	Порошок для приготування інфузійного розчину, перед введенням в-в потребує розчинення. Препарат не призначений для болюсного введення. Максимальна рекомендована швидкість введення дорівнює 3 мг/кг протягом год; рекомендована тривалість інфузії – 1–2 год. Терапію можна розпочати і до отримання результатів мікробіологічних та лабораторних досліджень, після їх одержання лікування повинно бути скориговане. При відсутності адекватного клінічного ефекту, підтримуюча доза може бути збільшена .Якщо відзначається непереносимість високих доз, останні можуть зменшені. Приготування розчину для інфузій: випускається у фл. для одноразового застосування. Порошок розчиняється із застосуванням 19 мл води для приготування ін’єкційного розчину. Номінальний об’єм інфузійного розчину – 20 мл, при цьому номінальна концентрація активного інгредієнта становить 10 мг/мл. Розчин у шприці слід використовувати тільки 1 раз; невикористаний розчин слід утилізувати. Перед застосуванням слід контролювати прозорість розчину – може бути використаний тільки прозорий розчин. Якщо тиск повітря всередині фл. не дозволяє ввести розчинник, такий фл. викинути. Перед введенням інфузійного розчину необхідний об’єм концентрованого розчину препарату слід додати до рекомендованого розчину для інфузій; номінальна концентрація готового р-ну – 2 – 5 мг/мл.	Спеціальних рекомендацій немає
Вугілля медичне	При наявності гіповітамінозу, що може супроводжувати тривале приймання вугілля активованого, необхідно призначати полівітаміни	Спеціальних рекомендацій немає
Габапентин	Зниження дози, відміна препарату або заміна його на інший повинна здійснюватися поступово, протягом не менше 1 тижня. Різке припинення лікування протиепілептичними лікарськими засобами у хворих на епілепсію може спровокувати епілептичний статус. Пацієнти з рідкою спадковістю непереносимості галактози, дефіцитом лактази або з порушенням всмоктування глюкози та галактози не повинні приймати цей лікарський засіб.	Вживання алкоголю і наркотичних засобів може посилювати побічні дії габапентину в ЦНС. Утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Галавіт	Галавіт вводять в-м. Перед застосуванням препарат розводять у 2 мл води для ін’єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду.	Спеціальних рекомендацій немає
Галантамін	Лікування, супроводжується зниженням маси тіла пацієнтів з хворобою Альцгеймера, тому під час лікування необхідно стежити за їхньою масою тіла. Застосовувати з обережністю при наступних станах: може проявляти ваготонічний вплив на серце ( брадикардія). Наслідки цих ефектів можуть бути серйозними у пацієнтів із CCCВ і з іншими супровентрикулярними порушеннями провідності, у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що знижують ЧСС. Лікування галантаміном може супроводитися вираженою брадикардією або непритомністю. Не застосовувати пацієнтам з обструкцією ШКТ, пацієнтам, яким недавно була зроблена операція на органах травлення.	Може викликати сонливість і запаморочення, які негативно відображаються на керуванні автомобілем і роботі з механізмами, особливо в перші тижні після початку лікування . Під час лікування слід забезпечити адекватне надходження рідини до організму
Галоперидол	Застосовувати з обережністю при с-мі подовженого інтервалу QT, гіпокаліємії, одночасному прийомі інших препаратів, що подовжують інтервал QT. Дозволяє знизити дозу уведених болезаспокійливих засобів (морфіну). При тривалому застосуванні необхідний періодичний контроль картини крові і функції печінки. Хворим на епілепсію, пацієнтам, із підвищеною схильністю до судомних станів (хр. інтоксикація алкогольного і іншого генезу, черепно-мозкова травма в анамнезі ), галоперидол призначати з обережністю. Пацієнтам з гіпертиреозом застосовують тільки під прикриттям адекватної тиреостатичної терапії. Препарат потрібно відміняти поступово, знижуючи дози. Хворим, у яких при психопатологічних розладах присутні депресія і психоз, галоперидол приймати в комбінації з антидепресантами. Спільне застосування галоперидолу і антихолінергічних препаратів може призвести до підвищення ВТ.	У початковий період терапії не можна керувати автомобілем або працювати в умовах підвищеного ризику травматизму. Згодом ступінь обмежень визначається індивідуально. Протягом терапії не вживати алкоголь. На початку терапії і особливо при застосуванні великих доз препарату, можуть виникати седації різного ступеня і зниження уваги, які збільшуються при застосуванні спиртних напоїв.
Гама-аміномасляна кислота	У перші дні прийому препарату контролювати АТ.	В перші дні прийому утримуватись від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Ганцикловір	Обережно застосовувати у хворих із вже наявними цитопеніями або цитопенічними реакціями на інші препарати, в осіб, які в минулому були опромінені або отримували препарати з мієлосупресивною дією. Не призначати, якщо число нейтрофілів падає нижче 500 в 1 мкл. Нейтропенія частіше виникає протягом першого або другого тижня індукційної терапії і до досягнення сумарної дози 200 мг/кг. Число нейтрофілів звичайно нормалізується протягом 2 – 5 днів після відміни препарату або зменшення дози. Хворі з числом тромбоцитів менше 100.000 в 1 мкл також мають підвищений ризик даної токсичної дії ганцикловіру. Високі дози або велика швидкість введення можуть призвести до підвищеної токсичності. Необхідно уникати потрапляння препарату на шкіру і слизові оболонки. Розчини препарату мають високий рН (9-11) і можуть викликати флебіт і біль в місці в-в інфузії. Препарат повинен вводитися лише у вени з достатнім кровотоком, що забезпечує швидке розведення і розподіл препарату.	можуть спостерігатися судоми, сонливість, запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості і кома. Уникати керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Застосовувати надійні контрацептиви, а чоловікам ще протягом 3 місяців після закінчення лікування. Призначення препарату шляхом в-в інфузії повинно супроводжуватися достатнім надходженням води в організм.
Гатифлоксацин	З обережністю при наявності ниркової недостатності. Детальне клінічне обстеження та і лабораторні аналізи провести перед та протягом курсу лікування , у разі необхідності знизити дозу гатифлоксацину. Як і в разі застосування інших квінолонів, порушення вмісту глюкози в крові, включаючи симптоматичні гіпер- та гіпоглікемію, виявлені у більшості випадків у пацієнтів, хворих на діабет, які отримують паралельне лікування, застосовуючи перорально гіпоглікемічні препарати (наприклад, глібурид) чи інсулін. Рекомендується проводити контроль рівня глюкози в крові. Може спричинити збільшення QT інтервалів ЕКГ у деяких пацієнтів, не застосовувати пацієнтам з подовженими QT інтервалами, пацієнтам з неадекватною гіперкальціємією та пацієнтам, які отримують ліки класу І А ( квінідин, процаунамід) чи класу ІІІ ( аміодарон, соталол), протиаритмичні препарати. Серйозні і фатальні випадки підвищеної чутливості чи анафілактичні реакції спостерігалися у пацієнтів, які пройшли лікування квінолоном. Розвиток псевдомембранозного коліту можливо, ступінь його ваги може варіювати від легкого до такого, що становитиме загрозу для життя. Тому враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів, у яких під час лікування розвилася діарея. Р-н для інфузій не можна використовувати, якщо розчин каламутний або якщо є осад. Якщо фл. було ушкоджено, порушено стерильність, р-н застосовувати не можна. До складу препарату не входять антикоагулянти та бактеріостатичні компоненти, дотримуватись правил асептики при приготуванні та введенні кінцевого розчину. Приготовлений р-н використовують одразу після приготування. Необхідно обмежити використання додаткових препаратів, а також введення їх ч/з один катетер. При введенні ч/з один катетер інших препаратів послідовно його промити до та після введення гатифлоксацину за допомогою розчину, який є сумісним з гатифлоксацином та іншими препаратами	Препарат можна приймати незалежно від часу прийому їжі. Застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями серця, такими як брадикардія та гостра ішемія міокарда. Не застосовувати при появі перших ознак підвищеної чутливості - висипу на шкірі чи при інших АР. У пацієнтів, що приймали хінолони, відзначали підвищений внутрішньочерепний тиск і психози. Хінолони можуть також впливати на ЦНС, що може призвести до виникнення тремору, занепокоєння, головного болю, сплутаності свідомості, галюцинації, параної, депресії, нічних страхів і безсоння. Ці реакції можуть виникати після прийому першої дози. Якщо подібні реакції спостерігаються і надалі, застосування препарату варто припинити і призначити відповідне лікування. Гатифлоксацин відмінити, якщо у пацієнта спостерігаються болючі відчуття в ділянці сухожиль, тендиніт чи розриви сухожилля. Пацієнтам утримуватися від фізичних навантажень , доки діагноз тендиніту або розриву сухожилля не буде з упевненістю виключений. Забороняється керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Не вживати алкоголю.
Гексаметоній	Лікування проводити під ретельним медичним контролем; при в-в введенні постійно контролюють АТ. Щоб уникнути колапсу, пацієнт до введення і протягом 2–2,5 год після нього повинен бути в горизонтальному положенні. При розвитку атонії кишечнику або сечового міхура доцільне введення прозерину, галантаміну чи інших холіноміметичних, антихолінестеразних препаратів. Перед початком терапії провести тест на індивідуальну чутливість, для чого вводять ½ середньої дози і контролюють стан хворого. До бензогексонію відносно швидко розвивається звикання, що потребує підвищення дози.	Уримуватися від керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності ч/з можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, СС систем.
Гексестрол	Обережно застосовують у пацієнтів із тромбофлебітами, тромбозами або тромбоемболіями; панкреотитом, ендометріозом, захворюваннями жовчного міхура в анамнезі (особливо холелітіаз), важкою печінковою недостатністю, жовтухою, гіперкальціємією, асоційованою з кістковими метастазами раку молочної залози.	Спеціальних рекомендацій немає
Гексетидин	Якщо симптоми захворювання не зникають після 5 днів лікування та супроводжуються підвищеною температурою, розглянути доцільність продовження застосування препарата.	При контакті зі слизовою оболонкою чинить довготривалу дію, у зв’язку з чим аплікацію робити після їди.
Гексопреналін	Під контролем лікаря повинні постійно бути АТ, пульс, серцева діяльність, серцебиття плода. Пацієнтам з підвищеною чутливістю до симпатоміметиків застосовувати препарат невеликими дозами. При значному зростанні ЧСС у матері (більше 130 уд/хв) або значному зниженні АТ зменшити дозу, за наявності скарг на утруднене дихання, болю в ділянці серця і при проявах ознак СН застосування припинити. При лікуванні хворих на ЦД слідкувати за обміном вуглеводів, тому що застосування препарату на початковій стадії лікування, може спричинити зростання рівня цукру в крові. Якщо пологи відбуваються після курсу лікування препаратом гексопреналін враховувати можливість появи у новонароджених гіпоглікемії і ацидозу ч/з проникнення кислих продуктів обміну речовин . Ризик розвитку набряку легенів потребує обмеження об’єму інфузії наскільки це можливо, також використання розчинів для розведення, що не містять електролітів. Перед початком токолітичної терапії приймати препарати калію, при гіпокаліємії дія симпатоміметиків на міокард підсилюється. Одночасне застосування деяких наркотичних засобів (галоман) і симпатоміметиків може призвести до порушень серцевого ритму. Клінічні симптоми передчасного відшарування плаценти можуть бути згладжені на фоні токолітичної терапії. При розриві плідного міхура і при розкритті шийки матки більше, ніж на 2-3 см, ефективність токолітичної терапії невелика. Під час токолітичного лікування із застосуванням бета-адреноміметиків можуть підсилюватися симптоми супутньої дистрофічної міотонії. У таких випадках - застосування препаратів дифенілгідантоїну (фенітоїну).	Необхідно обмежити споживання солі з їжею.
Гемфіброзил	Перед початком лікування, потрібно перевірити функцію печінки та нирок. Необхідно регулярно перевіряти рівень ліпідів у сироватці крові та функцію печінки. Якщо ч/з 3 місяці лікування рівень ліпідів у сироватці не нормалізується, необхідно припинити застосування препарату.	Під час лікування необхідно дотримуватись призначеної дієти.
Гемцитабін	Збільшення тривалості і підвищення частоти введення препарату підвищує токсичність. За даними лабораторних досліджень, гемцитабін може спричинювати олігоспермію. З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушенням процесів кровотворення. Попереднє лікування цитотоксичними препаратами збільшує частоту і ступінь вираженості лейкопенії і тромбоцитопенії. Зменшення кількості лейкоцитів та/або тромбоцитів може відбуватися і після відміни препарату. При застосуванні препарату регулярно здійснюють контроль показників периферичної крові.	Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні заходи контрацепції. Пацієнтам, які проходять курс лікування гемцитабіном, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій. Гемцитабін може спричинювати сонливість, тому хворим потрібно утримуватись від керування автотранспортом і від роботи з потенційно небезпечними механізмами до зникнення сомноленції.
Гентаміцин	Застосування та дозування препарату має бути спеціально призначене лікарем-офтальмологом, і весь курс лікування має проходити під його амбулаторним наглядом. Звичайно, призначають 1 краплю 5 разів на день протягом періоду, що не перевищує 7 днів. При наявності гнійних або слизисто-гнійних виділень перед застосуванням крапель слід ретельно промити кон’юнктивальну порожнину розчином фурациліну 1:5000 або перманганату калію 1:5000; перед застосуванням ретельно вимити руки.	Під час введення препарату не торкатися поверхні ока, чи будь-якої іншої поверхні кінчиком фл. Протягом 30 с після закапування не кліпати очима.. Не застосовувати краплі у разі зміни їх кольору, помутніння або випадання осаду. Відразу після застосування препарату може виникнути нечіткість зору, отже, керування автомобілем, експлуатація машин і робота на висоті не рекомендується принаймні протягом 15 хвилин після застосування препарату. Пацієнт не повинен носити контактні лінзи одночасно із застосуванням препарату.
Гентаміцин	Застосовувати з обережністю у пацієнтів з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією. Ризик ототоксичності зростає при зневодненні організму, в осіб літнього і похилого віку. Хворі, які мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шум у вухах, особливо чутливі до гентаміцину. Не вводити всю добову дозу гентаміцину при таких станах: опіки площею понад 20%; цистофіброз; асцит; ендокардит; ХНН із застосуванням гемодіалізу; сепсис. При тривалому застосуванні доза повинна бути такою, яка б забезпечувала рівень концентрації гентаміцину в крові, що не перевищує максимально допустимий.	Утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Гепарин	Можлива преципітація активних речовин, гепарин не повинен змішуватися з іншими лікарськими засобами. Кількість тромбоцитів слід визначити перед початком лікування, в перший день лікування і ч/з короткі проміжки часу протягом всього періоду призначення гепарину, особливо між 6 і 14 днем після початку лікування. Різке зниження кількості тромбоцитів потребує негайної відміни препарату, подальшого дослідження з метою уточнення етіології тромбоцитопенії. При підозрі на гепарин-індуковану тромбоцитопенію типу І або ІІ лікування гепарином припинити. Обережності дотримуватися протягом 36 год після пологів. У хворих з АГ контролювати АТ. За виключенням низькодозового режиму введення, перед початком терапії завжди слід провести коагуляційні тести. При призначенні гепарину з лікувальною метою забороняється вводити препарат в-м.Уникати біопсій, епідуральних анестезій та діагностичних люмбальних пункцій. При підозрі на реакцію гіперчутливості за декілька хвилин до введення повної дози слід повільно в-в ввести розведену пробну 1 000 МО.	У жінок старше 60 років гепарин може збільшувати кровоточивість.
Гефітиніб	Обережно призначають при ідіопатичному фіброзі легень, інтерстиціальній пневмонії, пневмоконіозі, постпроменевій пневмонії, лікарському пневмоніті ; підвищенні активності "печінкових " трансаміназ. При наростанні таких симптомів, як задишка, кашель, гарячка, застосування препарату повинне бути припинене і негайно проведене обстеження. Якщо у пацієнта підтверджується наявність інтерстиціального ураження легень, прийом препарату припиняють і призначають відповідне лікування. При вираженому підвищенні активності трансаміназ застосування препарату припинити. Необхідно регулярно контролювати протромбіновий час.	Бути обережними при керуванні автотранспортом і при роботі з устаткуванням. Жінкам дітородного віку і чоловікам під час лікування і протягом 3 місяців після нього використовувати надійні методи контрацепції. З появою будь-яких симптомів з боку органів зору або при розвитку тяжкої або тривалої діареї, нудоти, блювання або анорексії пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря. Якщо у пацієнтів важко купірується діарея на фоні лікування або наявні побічні реакції з боку шкірних покривів, можлива короткострокова перерва в лікуванні (до 14 днів), з наступним поновленням лікування у дозі 1 табл. на добу.
Гідазепам	Обмежити до прийому особам з відкрито-угольною глаукомою, алкогольним ураженням печінки	Не приймати особам, професійна діяльність яких потребує швидких психічної і рухової реакцій.
Гідроксизин	Призначається з обережністю хворим схильним до судомних реакцій, хворим на глаукому, гіпертрофію простати, утрудненим сечевиділенням, запором, міастенією гравіс, деменцією. Хворим, які одночасно отримують лікування іншими засобами, пригнічуючими ЦНС, чи холіноблокаторами, доза повинна корегуватись. Дотримуватись обережності при призначенні хворим, схильним до серцевої аритмії, які отримують протиаритмічні препарати. При необхідності проведення алергодичних тестів, прийом препарату повинен бути припинений за 5 днів до досліджень.	Уникати прийому алкоголю. Може впливати на увагу і швидкість психомоторних реакцій, хворих попереджувати про це при необхідності керування автомобілем чи механізмами
Гідроксикарбамід	Слід регулярно контролювати: - показники периферичної крові (клінічний аналіз крові, кількість лейкоцитів, тромбоцитів, лейкоцитарна формула); - показники функції нирок (концентрація креатиніну, азот сечовини, діурез); - концентрацію сечової кислоти в крові; - показники функції печінки. Перераховані показники оцінювати перед початком лікування і повторювати в період лікування. Рівень Hb, загальну кількість лейкоцитів і тромбоцитів слід аналізувати раз на тиждень. Якщо кількість лейкоцитів знизиться нижче 2 500 мм³ або тромбоцитів нижче 100 000/мм³, слід припинити лікування. Ч/з три дні знову перевірити параметри і продовжити лікування, якщо показники значно зросли. При тяжкій анемії, перед початком лікування чи під час лікування компенсувати її шляхом переливання цільної крові. На початку лікування можуть виникнути порушення еритропоезу (дозрівання мегалобластів). Морфологічні зміни можуть нагадувати злоякісну анемію, але не пов’язані з нестачею вітаміну В₁₂ і фолієвой кислоти. Препарат може уповільнювати плазмовий кліренс заліза і зменшувати ступінь його утилізації еритроцитами. Обережно застосовувати у пацієнтів після радіотерапії, після проведеної раніше хіміотерапії, у пацієнтів з новооутвореннями нирок, а особливо з нирковою і печінковою недостатністю. У випадку інфікування вірусами Herpes zoster (оперізувальний лишай, вітряна віспа) чи іншої інфекції, під час лікування гідроксикарбамідом інфекція може набути генералізованого характеру. Перед початком лікування провести необхідні операції і стоматологічне лікування. Під час терапії рекомендується систематична гігієна ротової порожнини.	Порушує опір організму, внаслідок чого не слід під час лікування проводити вакцинацію. У випадку, якщо неможливо проковтнути капсулу, її вміст слід висипати в склянку з водою і негайно випити. Під час лікування (особливо при застосуванні високих доз лікарського засобу) не рекомендується керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми, які рухаються. Якщо пацієнт забув прийняти дозу, якомога швидше прийняти цю дозу, але не слід застосовувати подвійну дозу одночасно з метою поповнення пропущеної дози.
Гідрокортизон	Не застосовувати без перерви більше 2 тижнів. При тривалому застосуванні зростає частота проявів побічних дій. Тривале застосування (понад 3-6 тижнів) може спричинити появу глаукоми. Багаторічні курси лікування, що повторюються, можуть призводити до розвитку катаракти. Слід з обережністю застосовувати препарат дітям старше 3 місяців, тільки 1 раз на добу не довше 1 тижня. Пацієнтам, яким призначено довготривале лікування, ВТ треба вимірювати кожні 2–4 тижні протягом перших двох місяців. Якщо підвищення не спостерігається, контроль тиску продовжувати щомісяця, або кожні 2 місяці. Крім цього контролю, необхідним є спостереження за станом зіниць, повік і рогівки.	Закладати мазь за нижню повіку. При застосуванні будь-якої іншої очної мазі, інтервал має бути 10-20 хв. Тимчасово втрачається чіткість зору, не рекомендується водити машину або працювати зі складною технікою, станками або будь-яким іншим складним обладнанням, яке потребує чіткості зору відразу після застосування препарату. Залишки мазі витирати необхідно лише стерильним ватним тампоном. При лікуванні кератиту або кон’юнктивіту строми, що спричинені простим герпесом, разом з антивірусними ліками мазь слід застосовувати тільки під постійним наглядом офтальмолога. При лікуванні кератиту або кон’юнктивіту строми, що спричинені простим герпесом, разом з антивірусними ліками мазь слід застосовувати тільки під постійним наглядом офтальмолога.
Гідрокортизон	При тривалому застосуванні -призначати препарати калію для попередження гіпокаліємії. Здійснювати контроль АТ, рівня цукру у крові, контролювати стан системи згортання крові, діурез і масу тіла хворого. Не рекомендується проводити вакцинацію. Доза повинна знижуватися поступово. Лікування гідрокортизоном може маскувати прояви інфекційного процесу. Застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на простий очний лишай, ч/з небезпечність виникнення перфорації рогівки. Можуть виникнути психічні розлади: від ейфорії, безсоння, перепадів настрою, змін особистості та серйозних депресій до явних маніфестацій психозу. З обережністю застосовувати при неспецифічних виразкових колітах, якщо існує ймовірність виникнення прориву, абсцесів або інших інфекцій, при дивертикуліті, недавніх кишкових анастомозах, активних або прихованих виразках шлунка та ДПК, нирковій недостатності, гіпертензії, остеопорозі та злоякісній міастенії. При застосуванні великих доз спостерігається гостра міопатія, яка найчастіше виникала у пацієнтів з порушеннями нервово-м’язової передачі ( злоякісна міастенія) або у пацієнтів, які одночасно отримували терапію із застосуванням препаратів, що блокують нервово-м’язову передачу ( pancuronium). Ця гостра міопатія є узагальненою, може включати очні та дихальні м’язи та призвести до квадрипарезу. Має місце підвищення рівня креатинінкінази. Серед пацієнтів, які приймали кортикостероїдну терапію, виникала саркома Капоши.	У період лікування рекомендується дієта з обмеженням натрію, підвищеним вмістом калію, вітамінів і білків.
Гідроксихлорохін	Перевищення рекомендованої добової дози збільшує ризик пошкодження сітківки та прискорює цей процес. Перед початком курсу лікування -провести ретельну офтальмоскопію обох очей для дослідження гостроти зору, колірного зору й оптичного поля, а також фундоскопію. Потім таке обстеження необхідно повторювати, як мінімум, щорічно. Обстеження повинно бути більш частим і адаптованим до хворого у таких ситуаціях: денна доза перевищує 6,5 мг/кг ідеальної (не підвищеної) маси тіла; реальна маса, що використовується для встановлення дози для повних хворих, може призвести до передозування; ниркова недостатність; загальна доза перевищує 200 г; знижена гострота зору. Якщо зір погіршується (гострота зору, колірний зір і т.п.), негайно відмінити препарат. Хворі повинні знаходитися під наглядом, тому що зміна сітківки та порушення зору можуть прогресувати навіть після відміни лікування. Обережно застосовувати для лікування пацієнтів, які мають шлунково-кишкові, неврологічні або гематологічні захворювання; хворих, чутливих до хініну, які мають дефіцит глюкози-6-фосфат-дегідрогенази, порфірію і псоріаз. Хворим, які приймають препарат протягом тривалого часу, періодично проводити повний аналіз крові, при виявленні аномальних показників препарат відмінити. У хворих, які тривало приймають препарат, проводити обстеження функцій скелетних м’язів і сухожильного рефлексу. Якщо при прийомі препарату спостерігається слабкість, його відмінити.	Хворим дотримуватись обережності при керуванні транспортом і виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги, препарат порушує акомодацію та спричинює помутніння зору. Якщо цей стан не проходить сам по собі, доза може бути тимчасово знижена. Маленькі діти особливо чутливі до токсичних ефектів амінохінолінів, тому необхідно зберігати препарат у недоступному для дітей місці.
Гідрохлоріазид	Дози протягом доби необхідно розподіляти таким чином, щоб звести до мінімуму незручності пов’язані з діуретичною дією препарату (за винятком нецукрового діабету). Хворі з підвищеною чутливістю до сульфаніламідних препаратів, буметаніду, фуросеміду чи інгібіторів карбоангідрази можуть мати підвищену чутливість до гідрохлортіазиду. Бути обережним при підборі доз для хворих на подагру (у зв’язку зі здатністю гідрохлортіазиду підвищувати рівень сечової кислоти), а також для хворих з важкими формами коронарного чи церебрального атеросклерозу. При ЦД може виникнути гіперглікемія, особливо на фоні гіпокаліємії. Не призначати при еклампсії, прееклампсії чи набряках будь-якого генезу в період вагітності. Не рекомендують призначати при порушеннях ліпідного обміну, гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії, гіпонатріємії.	Хворий може не відчувати симптоми гіпертензії, тому важливо приймати препарат навіть при хорошому самопочутті. Приймати гідрохлортіазид в один і той самий час допомагає дотримуватися рекомендованого режиму та схеми застосування. При застосуванні гідрохлортіазиду як антигіпертензивного засобу важливо дотримуватися дієти, обмежити споживання натрію чи зменшити масу тіла. Ч/з наявність фотосенсибілізуючих властивостей уникати надмірної інсоляції
Гіосцин бутилбромід	Ч/з ризик появи антихолінергічних ускладнень лікування проводити з обережністю у пацієнтів, схильних до розвитку вузькокутової глаукоми, у пацієнтів з можливою обструкцією кишечнику або сечовивідних шляхів, у пацієнтів, які схильні до тахіаритмії.	Спеціальних рекомендацій немає
Гіпромелоза-П	Завжди слід застосовувати останнім, оскільки для нього важлива якомога більша тривалість дії, завдяки якій досягається довший зволожуючий ефект.	При закапуванні не торкатися ока або повіки наконечником крапельниці. Після закапування препарату у кон’юктивальний мішок ока може виникнути кількахвилинна розпливчастість ч/з утворення слизової рідини. Вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами. Після закапування утримуватися від керування автотранспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують підвищеної уваги
Глатирамер ацетат	За наявності нерозчинених часток розчин препарату не використовувати. Пацієнтів необхідно поінструктувати з застосування методів асептики при введенні препарату, приготування його розчину та навчити методиці самостійних ін’єкцій. Розуміння пацієнтом важливості застосування антисептичної обробки при самостійних ін’єкціях та процедурах повинні періодично контролюватися. Пацієнтів необхідно поінформувати про неможливість повторного використання голок та шприців, а також відносно процедури їх утилізації. Пацієнт може позбавитися використаних голок та шприців тільки після того, як вони були покладені в тверду упаковку. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість побічних реакцій, пов’язаних з використанням препарату.	Рекомендації для пацієнтів щодо застосування препарату в шприці. Перед введенням препарату переконайтеся в тому, що у Вас є все необхідне для ін'єкції. Перед використанням оглянути розчин у шприці. При наявності зважених часток або зміні кольору розчину його не застосовувати. Щодня вибирати нове місце для уколу, таким чином можна зменшити неприємні відчуття і біль на ділянці шкіри в місці ін'єкції. Дістаньте шприц з індивідуальної контурної коміркової упаковки, видаливши паперове маркірування. Попередньо обробивши місце ін'єкції ватяною серветкою зі спиртовим розчином, злегка зберіть шкіру в складку великим і вказівним пальцями .Розташовуючи шприц перпендикулярно місцю ін'єкції, уведіть голку в шкіру під кутом 90°; уводьте препарат, рівномірно натискаючи на поршень шприца вниз до кінця (до його повного спорожнювання. Видалите шприц з голкою рухом вертикально вгору, зберігаючи колишній кут нахилу. Використаний шприц покладіть в утилізаційний контейнер. Якщо Ви забули ввести препарат копаксон, зробіть ін'єкцію негайно, як тільки згадали про це. Не допускається введення подвійної дози препарату. Використовуйте наступний готовий шприц тільки ч/з 24 год. Не припиняйте застосування препарату без консультації з лікарем. Для забезпечення безпечного та ефективного застосування препарату копаксон пацієнти повинні: повідомити лікарю про вагітність, бажання мати дитину або настання вагітності під час лікування. Обережно призначати препарат хворим з патологією серця
Глауцин	Не застосовувати при вологому кашлі, який супроводжується виділенням мокротиння, - ризик обтурації бронхів секретом, який міститься в них. З обережністю призначати препарат хворим з гіпотензією і з лабільним АТ, оскільки існує ризик виникнення колапсу. До складу лікарського засобу входить крохмаль пшеничний і може бути небезпечним для хворих на целіакію (глютенову ентеропатію). Засіб містить 0,02 г цукру кристалічного. З кожною дозою в організм потрапляє до 0,02 г цукру кристалічного. Це небезпечно для осіб з уродженою непереносимістю фруктози, глюкозним/галактозним с-мом мальабсорбції або сахарозо/ізомальтазним дефіцитом	Не застосовувати водіям і особам, робота яких потребує високої швидкості фізичних і психічних реакцій, ч/з можливе виникнення запаморочення, головного болю, сонливості, слабкості і стану легкої стомлюваності
Глібенкламід	При тривалій монотерапії (більше 5 років) можливий розвиток вторинної резистентності. Необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові і сечі (у період підбору дози – кілька разів на тиждень), а також концентрації глікозильованого Hb (не рідше 1 разу на 3 міс.), що дають змогу вчасно виявити первинну або вторинну резистентність до препарату. Контролювати функцію печінки і картину периферичної крові (особливо кількість тромбоцитів і лейкоцитів). Стани, що вимагають переведення хворого з глібенкламіду на інсулінотерапію: великі опіки, тяжка множинна травма, великі хірургічні втручання, порушення всмоктування їжі та ЛЗ у ШКТ (кишкова непрохідність, парез кишечнику), важкі порушення функції печінки і нирок, у т. ч. перебування на гемодіалізі. Необхідність тимчасового переведення на інсулін може виникнути в стресових ситуаціях (травми, хірургічні втручання, інфекційні захворювання, які супроводжуються гарячкою). Симптоми гіпоглікемії можуть бути слабко вираженими або навіть відсутніми при поступовому її розвитку у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з вегетативною дисфункцією або тих, які одночасно одержують лікування блокаторами b-адренорецепторів, клонідином, резерпіном, гуанетидином або іншими симпатолітиками. Час прийому та розподіл добової дози препарату визначається лікарем з урахуванням особливостей режиму дня пацієнта. Переведення хворого на глібенкламід з інших препаратів сульфонілсечовини (за винятком хлорпраміду) та інсуліну (добова доза – понад 40 ОД). При переведенні пацієнта на глібенкламід рекомендується підвищувати дозу поступово. При інсулінотерапії в перший день призначають половинну дозу інсуліну та 5 мг глібенкламіду	Ризик розвитку гіпоглікемії на початку лікування глібенкламідом. У перші тижні лікування може підвищуватися ризик розвитку гіпоглікемії (особливо при нерегулярному прийомі їжі або пропусканні прийому їжі). Її розвитку можуть сприяти такі фактори: нерегулярне харчування, пропускання прийому їжі, недоїдання; дисбаланс між фізичними навантаженнями і вживанням вуглеводів; зміни в дієті; вживання алкоголю, особливо при недостатньому харчуванні або пропусканні прийому їжі; порушення функції нирок; важкі порушення функції печінки; передозування препарату; некомпенсовані супутні захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін або контррегуляція гіпоглікемії (у т. ч. порушення функції щитовидної залози, гіпофізарна або адренокортикальна недостатність). Препарат слід приймати тільки в призначених дозах і у визначений час доби. Обов’язковим є прийом їжі не пізніше, ніж ч/з 1 год після прийому препарату. Помилки в застосуванні глібенкламіду (пропускання прийому дози ч/з забування) ні в якому разі не можна виправляти шляхом наступного прийому більш високої дози. Для досягнення оптимального контролю рівня глікемії при призначенні глібенкламіду додатково дотримуватися відповідної дієти, виконувати фізичні вправи і, у разі потреби, зменшувати масу тіла. Відмовитися від тривалого перебування на сонці та обмежити вживання жирної їжі. Пацієнт повинен негайно інформувати лікаря у разі випадкового прийому занадто високої або зайвої дози препарату. На початку лікування або при нерегулярному застосуванні може відзначатися обумовлене гіпо- або гіперглікемією зниження концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій хворого. У таких ситуаціях утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Гліквідон	Застосування препаратів сульфонілсечовини, що є препаратами короткої дії (гліквідон), рекомендується для лікування пацієнтів з підвищеним ризиком гіпоглікемії, наприклад літніх людей та пацієнтів з ренальною недостатністю. Оскільки ренальна елімінація гліквідону незначна, препарат можна призначати переважно пацієнтам з ренальною недостатністю або діабетичною нефропатією	Гліквідон не має замінювати лікувальну дієту, що дозволяє контролювати масу тіла пацієнта та є обов’язковою, незалежно від використання того чи іншого препарату. Гліквідон при несвоєчасному прийомі їжі або при недотриманні рекомендованого режиму дозування може призвести до значного зниження рівня глюкози в крові або втрати здатності концентруватися. Використання цукру, цукерки або солодких напоїв звичайно допомагає попередити гіпоглікемічну реакцію, що починається. Слід попередити пацієнтів щодо дотримання заходів із запобігання гіпоглікемії під час водіння. Це особливо важливо для тих, хто не обізнаний із симптомами гіпоглікемії або має часті епізоди гіпоглікемії. Доцільність водіння слід розглядати з урахуванням цих обставин
Гліклазид	Перед початком приймання препарату та під час його застосування періодично проводити моніторинг рівня глюкози в крові та сечі, визначати рівень глікозильованого Hb. Ризик виникнення гіпоглікемії зростає у пацієнтів з нирковою та тяжкою печінковою недостатністю, адреналовою недостатністю, гіпопітуітризмом і порушенням функції щитовидної залози. Пацієнти з нирковою недостатністю легкої та помірної тяжкості мають такі самі рекомендації щодо режиму застосування та дозування, як і пацієнти без порушень ниркової функції. У разі інфекції, травми, пропасниці або якщо хворому на ЦД 2 типу необхідне хірургічне втручання, потрібно розглянути доцільність переведення хворого на інсулін	У разі низькокалорійного або нерегулярного харчування, довготривалого сильного фізичного навантаження, вживання алкоголю та застосування препаратів, які містять етанол, прийому інших цукрознижувальних препаратів ризик виникнення гіпоглікемії зростає. При появі клінічних ознак гіпоглікемії (посилення потовиділення, блідість, тахікардія, нездужання) необхідна корекція дози препарату. З обережністю застосовувати водіям та особам, професія яких потребує підвищеної концентрації уваги
Глімепірид	Під час лікування може виникнути необхідність у зменшенні дози глімепіриду, так як препарат також підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Корекція дози вимагається і у випадку зміни маси тіла пацієнта або стилю життя, або появи чинників, які можуть підвищувати ризик виникнення гіпо- чи гіперглікемії. Якщо при застосуванні глімепіриду у дозі 1 мг у пацієнта виникли ознаки гіпоглікемії, то це свідчить про те, що контролювати рівень глікемії можна за допомогою дієти та дозованих фізичних навантажень. Призначають з обережністю пацієнтам із супутніми захворюваннями органів ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (щитовидної залози, передньої долі гіпофіза, кори наднирників). Якщо при застосуванні глімепіриду в максимальних дозах не вдається досягнути бажаного терапевтичного ефекту, то доцільно призначити препарат у комбінації з метформіном або препаратами інсуліну. Комбіновану терапію розпочинають під наглядом лікаря в умовах ендокринологічного стаціонару. При комбінації глімепіриду та метформіну дозу попередньо застосовуваного препарату не змінюють, а додатковий засіб спочатку призначають у мінімальній дозі, у подальшому, при необхідності, збільшуючи її до максимальної. У хворих з недостатнім контролем рівня глікемії при застосуванні максимальної дози глімепіриду, у випадку необхідності, можна одночасно розпочинати інсулінотерапію. Підбір дози препарату інсуліну починають з мінімальної і, залежно від показників рівня глікемії, поступово збільшують	У випадку пропуску дози глімепіриду її не можна збільшувати при наступному прийомі. Алкоголь може посилювати або послаблювати цукрознижуючий ефект лікарського засобу. Пацієнт повинен знати, що лікарський засіб не замінює дотримання дієти і виконання дозованих фізичних навантажень. На початку лікування, при нерегулярному прийомі глімепіриду або при переході з одного цукрознижуючого препарату на інший можливе коливання рівня глікемії, що, у свою чергу, може впливати на увагу і швидкість реакції. А це може вплинути на здатність керувати транспортом і роботу зі складними механізмами
Гліпізид	Гліпізид здатний індукувати серйозні гіпоглікемічні стани, що може призвести до коми; ці ускладнення можуть вимагати негайної госпіталізації. Пацієнти з гіпоглікемічним станом повинні одержати відповідну терапію глюкозою та залишатись під наглядом лікаря 24 - 48 год. Належний відбір пацієнтів, добір дозування, суворе виконання інструкції важливі для запобігання випадкам гіпоглікемії. Захворювання нирок або печінки може вплинути на розподіл гліпізиду, можуть також мати місце зміни в глюконеогенній активності; ці фактори призводять до збільшення ризику серйозних гіпоглікемічних реакцій. Літні, виснажені, пацієнти з недостатнім харчуванням, особи з недостатністю надниркових залоз або гіпофіза є особливо схильними до виникнення гіпоглікемії під дією відповідних препаратів. Діагностика гіпоглікемії може бути складною у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, яким призначена терапія бета-адреноблокаторами. Ускладнення у вигляді гіпоглікемії більш імовірні, коли спостерігається недостатня калорійність харчування, після серйозного або тривалого фізичного навантаження, після вживання алкоголю, а також коли застосовується більше одного препарату, що знижує рівень глюкози в крові. При травмах, після хірургічних втручань, при інфекційних або пропасних станах рівень глюкози в крові може дестабілізуватись і виникнути необхідність припинити застосування гліпізиду та призначити інсулін. Слід періодично перевіряти рівень глюкози в крові та рівень глікозилюрованого Hb . Фармакокінетичні і/чи фармакодинамічні властивості гліпізиду можуть відрізнятись у пацієнтів з послабленими функціями нирок або печінки. Гіпоглікемія у таких пацієнтів має схильність до більш тривалого перебігу, що вимагає відповідної корекції в лікуванні.	Регулярне та своєчасне харчування з використанням їжі, що містить достатню кількість вуглеводів, має суттєве значення для запобігання випадкам гіпоглікемії, які можливі при недостатньому, незбалансованому або нерегулярному харчуванні. Пацієнти повинні знати про ознаки гіпоглікемії і бути обережними при керуванні автомобілем і використанні механізмів
Гліцерин	-	Запобігати попадання гліцерину в очі.
Гліцин	Пацієнтам зі схильністю до гіпотензії призначають у менших дозах і за умови регулярного контролю АТ. При його зниженні нижче звичайного рівня прийом препарату припиняють.	Спеціальних рекомендацій немає
Глутоксим	Можуть спостерігатись незначне підвищення температури тіла до 37,5 °С, болісність у місці ін’єкції. При поганому суб’єктивному перенесенні подібної болісності глутоксим вводять разом з 1 – 2 мл 0,5 % розчину новокаїну.	Спеціальних рекомендацій немає
Глюкагон	Слід мати на увазі, що глюкагон є антагоністом інсуліну. Слід вживати застережних заходів при застосуванні препарату глюкагон у хворих з інсуліномою або глюкагономою.Не використовувати розчин, якщо він має консистенцію гелю або порошок розчинився не повністю.	Фл. має захисний пластмасовий ковпачок, який зняти для розчинення порошку. Якщо ковпачок нещільно тримається на фл. або відсутній, повернути фл. до аптеки
Глюкоза	Застосовувати під контролем рівня цукру в крові та рівня електролітів. Не рекомендується призначати розчин глюкози в гострий період тяжкої черепномозкової травми, при гострому порушенні мозкового кровообігу, тому що лікарський засіб може збільшувати пошкодження структур мозку і погіршувати перебіг захворювання (крім випадку корекції гіпоглікемії). При гіпокаліємії введення глюкози розчину необхідно поєднувати одночасно з корекцією дефіциту калію (ч/з небезпеку посилення гіпокаліємії); при гіпотонічній дегідратації – одночасно із введенням гіпертонічних сольових розчинів.	Спеціальних рекомендацій немає
Гозерелін	Слід з обережністю призначати гозерелін особам чоловічої статі, особливо схильним до виникнення непрохідності сечовивідних шляхів, порушення провідності або стискання спинного мозку. У даних пацієнтів необхідно здійснювати ретельний моніторинг протягом першого місяця терапії. Якщо стискання спинного мозку чи ниркова недостатність, зумовлені непрохідністю сечовивідних шляхів, мають місце або знаходяться на стадії виникнення, слід призначити адекватне для даних ускладнень лікування. Жінки: застосування агоністів ЛГ-РГ при лікуванні у жінок може стати причиною зменшення мінеральної щільності кісткової тканини. Наявні на цей час дані щодо застосування препарату гозерелін свідчать про певне відновлення кісткової тканини після припинення лікування. Гозерелін слід з обережністю призначати жінкам з відомими кістковими метаболічними порушеннями.	Може спричинити зростання опору шийки матки і у зв’язку з цим – труднощі при дилатації шийки матки. Під час лікування у пацієнток може початися природна менопауза. У поодиноких випадках у деяких жінок менструації не поновлюються після припинення терапії.
Граміцидин С	Спеціальних рекомендацій немає	Застосовують після їди, шляхом розсмоктування у роті, не розжовуючи. Безпосередньо після застосування препарату не слід вживати їжу і напої протягом 1-2 год.
Гризеофульвін	З обережністю призначають при підвищеній чутливості до пеніцилінів, при гіпокоагуляційних станах. Одночасно рекомендується прийом вітамінних засобів: кислоти аскорбінової та вітамінних препаратів групи В. При кандидозі препарат неефективний	Пацієнтам, професійна діяльність яких потребує швидкості реакції та підвищеної уваги, препарат не призначають. Під час лікування гризеофульвіном утримуватись від вживання алкоголю.
Гуанфацин	З обережністю призначати хворим з порушенням мозкового або коронарного кровообігу, особливо тим, хто переніс в минулому інсульт або ІМ. Відміняти препарат поступово, оскільки при раптовому припиненні лікування можливий с-м відміни. З обережністю призначати при порушеннях серцевої провідності, СН, порушеннях функції печінки та нирок, депресії в анамнезі, захворюваннях судин головного мозку. Концентрація катехоламінів в сечі і виведення ванілілмигдалевої кислоти з сечею можуть бути знижені, але при раптовій відміні гуанфацину можуть підвищуватися.	Не можна вживати алкогольні напої. Обережність при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, яка потребує підвищеної уваги, у зв’язку з можливою сонливістю
Дакарбазин	Протягом лікування та після його закінчення потрібно проводити лабораторні обстеження щодо системи кровотворення. Розчин готується безпосередньо перед інфузією і вводиться за допомогою спеціальних (світлозахисних) систем.	Вводити тільки під наглядом лікаря, який має достатній досвід щодо застосування протипухлинної хіміотерапії.
Даклізумаб	Тяжкі реакції гіперчутливості після призначення даклізумабу розвиваються рідко, проте при введені препарату слід мати напоготові все необхідне для їх лікування. У хворих, що одержують імунодепресанти після пересадки органів, є підвищений ризик лімфопроліферативних захворювань і опортуністичних інфекцій. Хоча даклізумаб і є імунодепресантом, збільшення частоти лімфопроліферативних захворювань або опортуністичних інфекцій при його застосуванні не відзначалося. Дотримуватись обережності при призначенні імуносупресивних препаратів хворим літнього віку. Досвід призначення повторного або наступних курсів терапії даклізумабом посттрансплантаційним хворим відсутній.	Даклізумаб, як білок з імунодепресивними властивостями, повинен вводитися тільки в умовах кваліфікованого медичного закладу. Хворих слід інформувати про потенційні переваги терапії та про ступінь ризику, що зв’язаний з призначенням імунодепресантів.
Даларгін	Обмеження до застосування – період лактації та дитячий вік (не має інформації про застосування)	Спеціальних рекомендацій немає
Далтепарин натрію	Режими дозування для різних низькомолекулярних гепаринів можуть відрізнятися. Перед початком лікування конкретним препаратом слід уважно вивчити інструкцію для застосування. Препарат не можна вводити в/м! При виконанні нейроаксіальної (спинномозкової або епідурально) анестезії чи спинальної пункції існує підвищений ризик розвитку спинальної або епідуральної гематоми. Ризик такого ускладнення збільшується у випадках застосування постійного епідурального катетера для проведення подовженої анестезії або при супутній терапії препаратами, що мають властивість порушувати гемостаз, такими як НПЗ, інгібітори тромбоцитів, інші антикоагулянти. Ризик зростає при травмі або повторних епідуральних чи спінальних пункціях. Дотримуватись обережності у хворих з тромбоцитопенією або дефектами тромбоцитів, неконтрольованою гіпертензією, гіпертонічною або діабетичною ретинопатією та гіперчутливістю до гепаринів або низькомолекулярних гепаринів в анамнезі, при лікуванні високими дозами дальтопаріну хворих у ранньому післяопераційному періоді. Обережності дотримуватися у випадках стрімкого розвитку або появи важкої тромбоцитопенії. Не застосовувати на заміну (одиниця на одиницю) нефракціонованого гепарину або інших гепаринів низької молекулярної маси.	Спеціальних рекомендацій немає
Даназол	Відмінити, якщо спостерігаються такі побічні ефекти: вірилізація (затримка відміни препарату в цьому випадку підвищує ризик необоротності андрогенного ефекту); набряк диску зорового нерва, головний біль, порушення зору або інші ознаки чи симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску; жовтуха або інші показники значної недостатності функції печінки; тромбоз або тромбоемболія. При необхідності повторення курсу лікування дотримуватися обережності, оскільки не має даних про безпеку повторних курсів лікування. При тривалому застосуванні 17-алкілованих стероїдів може розвитися доброякісна аденома печінки, пурпура та карцинома печінки, що брати до уваги при тривалому застосуванні препарату, тому що даназол близький за хімічною структурою до цих сполук. Застосування даназолу може підвищувати ризик розвитку раку яєчників у хворих, які лікувались у зв’язку з ендометріозом. Особливої обережності дотримуватися при застосуванні для лікування пацієнтів, які мають захворювання нирок або печінки; гіпертензію або інші СС захворювання; будь-які стани, що можуть погіршуватися при затримці рідини; ЦД, поліцитемію, епілепсію, порушення балансу ліпопротеїнів; виражені або стійкі андрогенні реакції на лікування статевими гормонами, яке застосовувалося раніше; мігрень. При тривалому лікуванні (понад 6 міс.) або повторних крусах лікування проводити 2 рази на рік УЗД печінки, лабораторний контроль функції печінки та гематологічному статусу. Перед початком лікування необхідно (як мінімум) провести ретельне клінічне обстеження, щоб виключити наявність гормонозалежної карциноми. Це обстеження проводять, якщо під час лікування фіброзно-кістоматозні утворення в молочній залозі не зникають або збільшуються.	Призначений тільки для прийому внутрішньо. Курс лікування починати під час менструації. Протягом всього курсу лікування застосовувати ефективний негормональний метод контрацепції. Завжди необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу препарату.
Дезлоратадин	Безперервне лікування може бути рекомендовано пацієнтам з персистуючим алергічним ринітом протягом періоду контакту з алергеном.	Спеціальних рекомендацій немає
Декаметоксин	Підігрівання препарату до 38 С перед застосуванням підвищує ефективність його дії (р-н для зовнішнього застосування)	Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки очей. При випадковому потраплянні в очі змити його великою кількістю проточної води (розчин для зовнішнього застосування)
Декваланій	Спеціальних рекомендацій немає	Під час менструації лікування припинити і продовжити після її припинення. Необхідно продовжувати лікуватися, навіть якщо вже нема відчуття дискомфорту (свербіж, виділення, запах). Містить допоміжні речовини, які повністю не розчиняються. Залишки табл. іноді можна знайти на спідній білизні. На ефективність препарату не впливає. Коли спостерігається сухість піхви, існує можливість того, що вагінальна табл.не розчиняється і виділяється з піхви цілою. Як наслідок, лікування не є оптимальним, хоча слизовій оболонці піхви воно не шкодить. Для запобігання цьому, перед тим як вводити табл. у суху піхву, можна зволожити табл. невеликою кількістю води. Для запобігання забруднення білизни пацієнткам рекомендується користуватись гігієнічними прокладками. Пацієнткам слід дати рекомендації щодо додержання правил особистої гігієни, щоденної зміни білизни та її прання та прасування при температурі не нижче 80°С.
Дексаметазон	Тривалість парентерального застосування звичайно становить 3 - 4 дні, потім переходять на підтримуючу терапію.Період напіввиведення може бути подовженим у пацієнтів з гіпотиреозом, при важких захворюваннях печінки, вагітності, застосуванні пероральних контрацептивів. З метою зменшення побічних явищ можна призначити анаболічні стероїди, а/б, антациди, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, ЛЗ калію). Наприкінці лікування доцільно призначати декілька ін’єкцій кортикотропіну (10 - 20 ОД на добу). Під час лікування необхідне спостереження окуліста, контроль АТ, водно-електролітного балансу, діурезу, картини периферичної крові, рівня глікемії, маси тіла. Дозу дексаметазону необхідно знижувати поступово	Дексаметазон необхідно приймати під час або після їжі. ЛЗ впливає на ЦНС і може спричинити запаморочення, спазми, біль голови, тому водіям автотранспорту та операторам потенційно небезпечної техніки при застосуванні дексаметазону необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися с-м відміни при припиненні лікування (підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, біль голови, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, конвульсії)
Дексаметазон	Побічні ефекти, які відмічаються при використанні препарату, зникають ч/з 5–15 сек. і не є показанням для його відміни. Препарат призначений тільки для місцевого застосування. Довготривале застосування, яке значно перевищує рекомендоване, може призвести до появи вторинної інфекції, спричиненої грибами або вірусами, можлива поява або прискорення розвитку катаракти, підвищення ВТ у схильних до цього пацієнтів, у виключних випадках можливий розвиток глаукоми. У період застосування перевіряти стан рогівки (проводити флуоресцинові проби), контролювати ВТ	При застосуванні дексаметазону не торкатися до наконечника крапельниці, щоб запобігти забрудненню препарату. Перед використанням препарату м’які контактні лінзи зняти і вставити їх знову не раніше, ніж ч/з 15 хв. від моменту закапування препарату. Беручи до уваги можливість сльозовиділення після закапування препарату, не застосовувати його безпосередньо перед управлінням транспортними засобами або роботою з механізмами.
Дексапантенол	Спеціальних рекомендацій немає	Зберігати в недоступному для дітей місці. Лікування дефектів слизової оболонки шийки матки: мазь застосовують один або кілька р/добуу, залежно від потреби. Нагляд за немовлятами: мазь застосовують при кожній зміні пелюшок (підгузка). Корнерегель не закапувати при вставлених контактних лінзах, тому що він може бути несумісний із матеріалом, з якого вони виготовлені, а це може призвести до порушення зору і пошкодження лінз; їх варто видалити з ока і вставити знову не раніше, ніж ч/з 15 хвилин після закапування Корнерегелю. Навіть при застосуванні корнерегелю відповідно до рекомендацій він може вплинути на зір, тому пацієнту рекомендується дотримувати обережність при керуванні автомобілем і роботі з механізмами.
Декскетопрофен	Не передбачений для тривалого лікування. Застосування препарату має обмежуватися періодом, протягом якого виявляються симптоми. З обережністю призначати пацієнтам з алергією в анамнезі. Коли у пацієнтів, розвивається кровотеча ШКТ, препарат негайно відмінити. Всі НПЗЗ пригнічують агрегацію тромбоцитів і збільшують час кровотечі. З обережністю призначати пацієнтам з порушенням кровотворення, на системний червоний вовчак, із змішаними захворюваннями сполучної тканини. Може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Обережність при призначенні пацієнтам, які застосовують діуретики, пацієнтам, схильним до гіповолемії, оскільки в них підвищується ризик нефротоксичності	У зв’язку з можливим запамороченням і сонливістю може призводити до легкого або помірного зниження здатності керувати транспортом та обслуговувати техніку. Пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо в нього є ознаки бактеріальної інфекції або погіршення стану під час лікування
Декстран	Вливання може вплинути на правильність визначення групи крові, рівнів глюкози, білірубіну та протеїнів у крові, питомої ваги сечі. Необхідно контролювати показники згортання крові. При вливанні препарату показник Hb не повинен знизитися нижче 90 – 100 г/л, показник гематокриту – нижче 0,3. Схильність до АР спостерігається у пацієнтів, яким раніше вводили декстранвмісні препарати, також у пацієнтів – носіїв пневмококів (хр. запалення жовчних шляхів, хр. бронхіти). Пам’ятати, що шкірна проба не дає змоги виявити сенсибілізацію до Полідекстрану у 100% хворих	Спеціальних рекомендацій немає
Демокситоцин	Брати до уваги індивідуальну реакцію породіль на препарат. Не застосовувати інші препарати аналогічної дії.	Табл. застосовують трансбукально, закладаючи за щоку поперемінно праворуч і ліворуч, і утримують у ротовій порожнині до повного її розчинення і всмоктування.
Десмопресин	Необхідно кожні 3–4 тижні контролювати морфологічний склад крові та концентрацію заліза у крові.При терапії нічного енурезу рекомендовано періодично контролювати осмолярність сечі. У разі необхідності визначати осмолярність плазми. Застосовується інтраназально, всі зміни слизової оболонки носа, включаючи гострі і хр. запалення, можуть обумовити коливання кількості препарату, який потрапляє в кров. У таких випадках дозу препарату підбирати індивідуально.	При лікуванні нічного енурезу і при дослідженні концентраційної функції нирок не рекомендується вживати будь-яку рідину за 1 год. до застосування препарату і протягом 8 год.після застосування препарату. У разі виникнення сухості в роті дозволяється прийом не більше 500 мл рідини протягом всього вказаного вище періоду часу. При необхідності збільшення вживання рідини (при пропасниці) припинити терапію і звернутись до лікаря. Обмежувати прийом рідини протягом дня або порушувати звичайний режим вживання рідини не слід.
Джозаміцин	У разі розвитку псевдомембранозного коліту препарат відмінити. У хворих з порушенням функції нирок лікування проводити з урахуванням результатів відповідних лабораторних обстежень. Примітка для хворих на ЦД: 10 мл суспензії містить 6,5 г сахарози, що еквівалентно 0,54 діабетичним одиницям.	Суспензія: Дози вимірюються мірною скляночкою з градуюванням, вкладеною в упаковку. При стафілококовій інфекції курс лікування становить не менше 10 днів. Перед застосуванням суспензію струснути. Препарат застосовують між прийомами їжі. Таблетки ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, між прийомами їжі.
Дигідротахістерол	Перед початком лікування та під час нього контролювати рівень кальцію в крові. Пацієнтам з сечокам'яною хворобою призначається лікарем тільки у разі гострої необхідності, з постійним контролем рівня кальцію у крові. Нагляд особливо важливий для пацієнтів літнього віку та пацієнтів, які отримують одночасно для лікування серцеві глікозиди або сечогінні засоби. При гіперкальціємії або ознаках порушення функції нирок перервати терапію.	Можна приймати до або після їжі та запити невеликою кількістю рідини. Для поліпшення точності дозування не перед прийомoм розводити краплі рідиною. Для рівномірного дозування тримати фл. вертикально, крапельницею донизу. Не струшувати фл. під час відмірювання крапель.
Дигоксин	Хворий повинен знаходитися під ретельним контролем лікаря. При тривалій терапії оптимальну індивідуальну дозу препарату звичайно підбирають протягом 7–10 днів. У разі необхідності застосування строфантину останній призначають не раніше 24 год після відміни дигоксину-. При одночасному застосуванні дигоксину і салуретиків показано призначення препаратів калію. Для ослаблених пацієнтів, для хворих з імплантованим електростимулятором необхідний ретельний добір доз, оскільки у них токсичні ефекти можуть виявлятися при використанні доз, які звичайно добре переносяться іншими хворими. У пацієнтів з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіперкальціємією, мікседемою, легеневим серцем дигіталізацію проводити обережно та уникати застосування дигоксину у високих разових дозах. Необхідно коректувати електролітний баланс. Гіпокаліємія та гіпомагніємія посилюють токсичність глікозидів наперстянки.	При пероральному застосуванні необхідно обмежити вживання важко перетравної їжі та продуктів, що містять пектини.
Диетиловий етер	Для послаблення рефлекторних реакцій, які виникають внаслідок подразнення дихальних шляхів та зменшення секреції слинних та бронхіальних залоз, перед наркозом вводять атропіну сульфат або інші холінолітичні препарати, наприклад метацин. Для премедикації застосовують наркотичні анальгетики (промедол), нейролептики (аміназин), холіноблокатори (атропін, метоцин), протигістамінні засоби (димедрол, дипразин). До комплексу премедикації необхідно включати також препарати антигістамінної та седативної дії. Для зменшення збудження ефірний наркоз застосовують після ввідного барбітуратного наркозу. У деяких випадках за вибором анестезіолога наркоз проводять азеотропною сумішшю (фторотан + ефір) або закисом азоту із подальшим підтриманням наркозу ефіром. З метою посилення міорелаксації і значного зниження кількості ефіру стабілізованого застосовують м´язові релаксанти	Спеціальних рекомендацій немає
Діклофенак	Протизапальна дія офтальмологічних нестероїдних протизапальних засобів може маскувати початок та/або прогресування очних інфекцій. При наявності інфекції або якщо існує ризик розвитку інфекції, одночасно з препаратом повинна бути призначена відповідна терапія. Очні краплі не можна вводити субкон’юнктивально. Вони повинні вводитися безпосередньо в передню камеру ока. Препарат не слід застосовувати під час носіння м’яких контактних лінз. Перед застосуванням крапель лінзи слід зняти і не раніше, як ч/з 15 хв. після закапування вставити знов. У будь-який час може виникнути шлунково-кишкова кровотеча або розвинутися виразка ШКТ. Може маскувати скарги і симптоми, що характерні для інфекційно-запальних захворювань. Можливий розвиток реакцій гіперчутливості на метабісульфіт натрію, що входить до складу ін’єкційного розчину. Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції серця або нирок, хворих, що отримують діуретичні засоби, хворих, у яких значне зменшення об’єму циркулюючої плазми, у період до і після масивних хірургічних втручань. Показаний систематичний контроль картини периферичної крові. Може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів.	пацієнтам, які відчувають нечіткість зору, утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з механізмами.
Дилтіазем	Антагоністи кальцію можуть сприяти зниженню чоловічої фертильності, це необхідно брати до уваги, якщо у пацієнта, що приймає антагоністи кальцію, діагностується безпліддя неясної етіології. Даний ефект зникає при припиненні терапії.	На початку лікування може бути лікарсько–залежне запаморочення, особливо, встаючи з положення сидячи або лежачи. Тому уникати керування механічними транспортними засобами і виконання робіт, що вимагають високої швидкості психічних і фізичних реакцій.
Динопрост	Перед застосуванням необхідно ретельно оцінити співвідношення користь/ризик, особливо в зазначених нижче випадках:СС захворювання: захворювання серця з гострими симптомами; гіпертензія або гіпотензія в анамнезі або в теперішній час, епілепсія, ЦД, жовтуха, гострі захворювання печінки , гостре захворювання нирок у теперішній час або в анамнезі; прееклампсія, звуження шийки матки, пухлина м’язової тканини матки або сполучної тканини матки; раніше проведені хірургічні втручання на матці (підвищується ризик розриву матки); багатократні пологи, анемія в анамнезі. Після того як розпочато переривання вагітності за допомогою динопросту слід зробити все можливе для його завершення, оскільки вплив препарату на плід не відомий.	Спеціальних рекомендацій немає
Динопростон	З обережністю призначати хворим з кардіоваскулярними порушеннями, порушенням функції печінки та нирок, хворим на астму ( астму в анамнезі), глаукому або з підвищеним ВТ, з розривом хоріоамніотичної мембрани.Дотримуватись обережності, щоб не ввести гель вище рівня внутрішнього зіва (введення гелю в екстраамніотичний простір призводило до гіперстимуляції матки).З метою виявлення можливих ознак побічних ефектів, наприклад гіпертонусу, затяжних маткових скорочень або дистресу плода, необхідно пильне спостереження за матковою активністю, станом плода і шийки матки . Якщо у пацієнтки з’являються ознаки гіпертонусу матки, затяжні надмірні маткові скорочення, або стан серцебиття плоду відхиляється від норми, слід обрати таку лікувальну тактику, що сприяє і плоду, і матері. Якщо високотонічні скорочення матки тривають протягом тривалого часу, взяти до уваги можливість розриву матки. За наявності в анамнезі гіпертонічних або тетанічних маткових скорочень рекомендується здійснювати безперервний моніторинг маткової активності і стану плода. До призначення препарату пильно оцінити співвідношення розмірів плода і таза.	Спеціальних рекомендацій немає
Дипіридамол	При парентеральному введенні не допускати потрапляння препарату під шкіру (можлива іритативна дія).	Під час лікування уникати вживання натуральної кави та чаю. З обережністю приймати особам, які керують автотранспортом та працюють зі складними механізмами.
Дистигмін	Спеціальних рекомендацій немає	Впливає на швидкість і точність реакцій, тому під час його прийому необхідно утримуватись від керування автомобілем.
Дисульфірам	Функціональні проби печінки, включаючи визначення рівня трансаміназ в сироватці крові, повинні братися перед початком лікування дисульфірамом, а потім ці функціональні тести повинні проводитися з однаковими часовими інтервалами, особливо протягом перших 3 місяців лікування. Підвищення рівня трансаміназ в сироватці крові, що в три рази перевищують верхню межу нормального показника, вимагають припинення лікування без наступного відновлення. Препарат повинен застосовуватися із обережністю пацієнтами з нікелевим дерматитом ч/з підвищений ризик виникнення гепатиту. Препарат ніколи не повинен призначатися пацієнтам без їхнього відома. Реакції, викликані вживанням алкоголю, можуть виникати протягом 2 тижнів після припинення лікування препаратом.	Може виникнути сонливість, тому керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, не рекомендується. Пацієнта повідомити про ризик розвитку дисульфірамової реакції у разі одночасного застосування препарату та алкогольних напоїв, навіть у незначній кількості. Пацієнтів попередити про вміст спирту у деяких лікарських засобах (особливо у розчинах для внутрішнього застосування), продуктах харчування, а також у деяких парфюмерно-косметичних товарах( лосьйони після бриття та туалетні води чи одеколони). Неприємні симптоми (інтенсивний рум’янець на обличчі, еритема, нудота та блювання, відчуття нездужання, тахікардія та гіпотензія) розвиваються протягом 10 хв. після вживання алкоголю та тривають від 30 хв. до декількох год.
Дифенгідрамін	Не вводити п/ш внаслідок подразнюючої дії. З обережністю призначають пацієнтам із закритокутовою глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози, стенозуючою виразкою шлунка і ДПК, стенозом шийки сечового міхура, БА.	Не застосовують до та під час роботи у пацієнтів, що займаються потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій. Вживання алкоголю протипоказане.
Діазепам	Не призначати амбулаторно пацієнтам, які працюють на висоті, водіям транспорту та іншим особам, діяльність яких вимагає швидкої психічної та рухової реакцій. При різкій відміні у після системного застосування можливі відчуття неспокою, збудження, тремор, судоми, порушення сну, тому відміну терапії препаратом здійснювати з поступовим зменшенням дози.	Категорично забороняється вживати алкоголь.
Діамантовий зелений	Активність препарату суттєво зменшується у присутності сироватки крові	Не допускати попадання розчину на слизові оболонки, оскільки спирт, що міститься в засобі, може викликати опіки, сильне подразнення
Діацереїн	Кожні 4 місяці необхідно проводити розгорнутий аналіз крові, а також аналіз ферментів печінки та аналіз сечі. Внаслідок пізнього початку дії (після 2-4 тижнів лікування) та виняткового сприйняття органами ШКТ можна приймати діацереїн одночасно з НПЗ або аналгетиками протягом 2-4 тижнів лікування.. При застосуванні діацереїну з їжею зростає всмоктування препарату; тривалий дефіцит їжі зменшує біодоступність діацереїну. Тимчасово припинити лікування у випадку терапії АБ, останні можуть вплинути на кишкову флору та кінетику препарату. Зважити співвідношення користь/ризик при призначенні препарату хворим з попередніми випадками ентероколіту. Лікування діацереїном може посилити симптоми ентероколіту у хворих, які приймають АБ та хіміотерапію, що впливають на кишкову флору.	Прийом препарату натще або після дуже невеликої кількості їжі може призвести до розвитку побічної дії.
Діданозин	Перед початком лікування зясувати у пацієнта про наявні на цей час або в недавньому минулому захворювання нирок, печінки, підшлункової залози. При призначенні препарату пацієнтам, які знаходяться на дієті з обмеженим вживанням солі, слід враховувати, що кожна капсула по 400 мг містить 1,7 мг натрію, капсула по 250 мг – 1,0 мг натрію.	Якщо випадково пропущено час прийому препарату, то наступного разу треба приймати звичайну дозу. Не можна подвоювати дозу з метою компенсації пропущеної! На період прийому препарату утримуватися від вживання алкоголю, у комбінації з алкоголем зростає ймовірність розвитку панкреатиту.
Діметінден	Спеціальних рекомендацій немає	При застосуванні гелю на великих ділянках шкіри запобігати впливу сонячних променів. Якщо в період лікування гелем вираженість симптомів захворювання не зменшуються або, навпаки, посилюється, необхідно звернутися до лікаря.
Діоксидин	Застосовують лише під пильним наглядом лікаря! Препарат виявляє мутагенну дію. У зв’язку з цим діоксидин призначають при тяжких формах інфекційних захворювань або при неефективності інших антибактеріальних препаратів. При появі побічних реакцій - зменшити дозу, за необхідності – припинити застосування діоксидину.	Не допускається безконтрольне застосування діоксидину та лікарських форм, які його містять!
Діосмектит	Спеціальних рекомендацій немає	Рекомендується витримувати інтервали 1 - 1,5 год між прийомами смекти та інших ЛЗ
Добутамін	Перед початком лікування відкоригувати гіповолемію. Під час введення препарату ретельно стежити за ЧСС, АТ, діурезом, швидкістю інфузії і контролювати серцевий викид, ЦВТ і тиск у легеневих капілярах. У випадку небажаного збільшення ЧСС і АТ, також у разі прогресування аритмії дозу добутаміну слід зменшити або тимчасово припинити інфузію. Хворим з фібриляцією передсердь і з прискореним проведенням імпульсу до шлуночків перед початком введення добутаміну слід призначати препарати наперстянки. Лікування хворих з тяжкою ІХС може супроводжуватися наростанням клінічної симптоматики, особливо на фоні тахікардії або підвищеного АТ. Можливість призначення добутаміну хворим з ішемією міокарда вирішується індивідуально.	Спеціальних рекомендацій немає
Доксазозин	Може спостерігатися постуральна гіпотензія, може втрата свідомості (синкопе), що виникла у результаті розпочатої терапії.	Здатність керувати автомобілем та механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування. Визначаючи терапію з будь-яким ефективним альфа-блокатором, пацієнту повідомити, як уникнути симптомів, що пов'язані з постуральною гіпотензією та які заходи він повинен вжити. Можливість виникнення ситуацій, у результаті яких може настати запаморочення та втрата свідомості протягом початкової терапії.
Доксепін	Перед початком лікування контроль АТ: у період лікування – контроль показників периферичної крові (може розвинутися агранулоцитоз), при тривалій терапії – контроль функцій ССС і печінки. У літніх пацієнтів та в пацієнтів із захворюваннями ССС показаний контроль ЧСС, АТ, показників ЕКГ.. Препарат приймати не раніше, ніж ч/з 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО, починаючи з малих доз. При раптовому припиненні застосування після тривалого лікування - розвиток с-му відміни. З обережністю у пацієнтів з епілепсією, при наявності факторів, що сприяють виникненню судом. Парадоксальне посилення тривоги найбільше виражене в перші дні терапії й звичайно стихає протягом 2 тижнів. У пацієнтів із циклічними афективними розладами на тлі терапії можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани. Ч/з можливий кардіотоксичний ефект дотримуватися обережності при лікуванні хворих на тиреотоксикоз, пацієнтів, які застосовують препарати гормонів щитовидної залози. Може спричинити паралітичну кишкову непрохідність.Перед проведенням загальної або місцевої анестезії попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає доксепін.	Не дозволяється керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку ЦНС Обережність при різкому переході у вертикальне положення з положення лежачи або сидячи. У період лікування слід виключити застосування етанолу. Внаслідок антихолінергічної дії можливе зниження сльозовиділення і відносне збільшення кількості слизу в складі слізної рідини, що може призвести до ушкодження епітелію роговиці в пацієнтів, які користуються контактними лінзами. При тривалому застосуванні спостерігається збільшення частоти виникнення карієсу зубів.
Доксициклін	Застосування препаратів групи тетрациклінів під час розвитку зубів (друга половина вагітності, в період новонародженості та дитинства до 8 років) може призвести до необоротної зміни кольору зубів (жовто-сіро-коричневі). Також описано випадки гіпоплазії емалі зубів. Не слід призначати цій групі пацієнтів, за винятком випадків, коли інші препарати недоступні, неефективні або протипоказані. Доксициклін може застосовуватися при лікуванні цих груп пацієнтів у випадку сибірки, включаючи сибірку, що передається повітряним шляхом (після впливу даного збудника). Виникнення від помірного до фатального псевдомембранозного коліту при лікуванні доксицикліном. Важливо диференціювати цей діагноз у пацієнтів, у яких спостерігається діарея при застосуванні антибактеріального засобу. Є випадки езофагіту і утворення виразки у пацієнтів, які приймали доксициклін. Антианаболічна дія тетрациклінів може бути причиною підвищення рівня залишкового азоту сечовини, цей ефект не спостерігався під час застосування доксицикліну у хворих з порушеннями функції нирок. Фоточутливість, яка виявляється у вигляді підвищеної реакції на сонячне опромінення, спостерігалась у людей, які приймали доксициклін. При інфекціях, спричинених бета-гемолітичними стрептококами групи А, лікування слід проводити щонайменше 10 днів.	Табл. приймати запиваючи відповідною кількістю рідини або випивати після розчинення приблизно в 50 мл води. Вживання адекватної кількості рідини при застосуванні препаратів тетрациклінового ряду рекомендується, щоб зменшити ризик подразнення шлунка і утворення виразки. Якщо виникає подразнення шлунка, доксициклін рекомендується приймати з їжею або молоком. Дослідження свідчить, що всмоктування доксицикліну практично не залежить від одночасного вживання їжі або молока.
Доксорубіцин	Лікування необхідно проводити під гематологічним контролем. Призначати не раніше, як ч/з 1 місяць після попередньої хіміотерапії іншими протипухлинними засобами. Рекомендується проводити контроль картини крові і ЕКГ перед лікуванням і перед кожним наступним курсом. Якщо пацієнт виявляє ранні симптоми чи ознаки реакції на інфузію – негайно її припинити, ввести відповідний ЛЗ для премедикації (антигістамінний препарат та швидкодіючий кортикостероїд) та відновити процедуру з меншою швидкістю. Не вводити у вигляді болюсної ін’єкції чи нерозведеного розчину. Рекомендується, щоб система для інфузії препарату була приєднана ч/з бічний порт до в/в інфузії 5 % глюкози для забезпечення додаткового розведення та зменшення ризику тромбозу та екстравазації. Інфузія може бути здійснена ч/ерез периферичну вену. Не використовувати системи з вбудованими фільтрами. Не повинен вводитися в/м чи п/ш.	Введення доксорубіцину гідрохлориду у вигляді ліпосомальної композиції знижує можливість ушкоджень при транссудації. При виникненні будь-яких ознак чи симптомів транссудації (наприклад, печіння, еритема) необхідно негайно припинити інфузію і розпочати заново в іншу вену. Накладання льоду на місце транссудації приблизно на 30 хвилин може допомогти полегшити місцеву реакцію. Не має чи має незначний вплив на здатність керувати автомобілем і складними механізмами. Зрідка (< 5 %) при застосуванні препарату можуть відзначатися запаморочення та сонливість. Пацієнти при розвитку цих симптомів повинні уникати керування автомобілем та користування складною технікою.
Доксофілін	Не застосовувати з іншими препаратами, що містять ксантин. Дотримуватися обережності при застосуванні препарату та ефедрину або інших симпатоміметиків. З обережністю застосовувати препарат для лікування хворих з підвищеним АТ, що страждають на кардіопатію, і пацієнтів з тяжкою формою гіпоксії, гіпертиреоїдізму, хр. легеневого серця, із хр. СН, захворюваннями печінки, пептичною виразкою, з вираженою нирковою недостатністю. Особливої обережності дотримуватися при лікуванні пацієнтів з хр. СН, у них знижується виведення препарату з крові, яке продовжується протягом довгого періоду, навіть після закінчення лікування.	Обмежити прийом харчових продуктів і напоїв, що містять кофеїн.
Докузат натрію	Не рекомендується тривале застосування (у разі неефективності 1-2-разового застосування, необхідно переглянути тактику лікування).	Спеціальних рекомендацій немає
Домперидон	Табл. містять лактозу; пацієнтами з непереносимістю лактози, галактоземією та порушеннями всмоктування глюкози/галактози –не рекомендований Незначний відсоток препарату виводиться нирками у незміненому вигляді, навряд чи необхідна корекція разової дози у хворих з нирковою недостатністю. Однак при повторному призначенні частота введення повинна бути знижена, залежно від тяжкості стану і може виникнути необхідність зниження дози.	При спільному прийомі антацидних або антисекреторних препаратів їх приймати після їжі, тобто їх не приймати одночасно з домперидоном.
Донепезил	Здатний посилити міорелаксацію сукцинілхолінового типу під час наркозу. Може давати ваготонічні ефекти на ЧСС. Пильно спостерігати хворих, в яких є ризик розвитку виразки. Може спричинювати обструкцію току сечі із сечового міхура. Може спричинювати генералізовані судоми, проте судомна активність може бути також проявом хвороби Альцгеймера. Призначати з обережністю хворим на астму, з обструктивними захворюваннями легенів в анамнезі. Уникати застосування препарату у поєднанні з іншими інгібіторами ацетилхолінестерази, агоністами або антагоністами холінергічної системи.	Терапію можна розпочинати тільки в випадку, якщо є людина, яка доглядає за хворим і буде постійно контролювати прийом табл. пацієнтом. Підтримуючу терапію можна продовжувати, доки зберігається терапевтичний ефект препарату. У зв'язку з цим регулярно оцінювати ефект донепезилу. Може спричинювати стомленість, запаморочення і судоми м'язів, в основному на початку лікування або при збільшенні дози. Здатність пацієнтів, які мають хворобу Альцгеймера, керувати автомобілем або складними механізмами повинна оцінюватися лікарем у встановленому порядку.
Допамін	Якщо необхідно, гіповолемію потрібно відкоригувати перед початком лікування. Допамін поліпшує AV провідність, хворим з миготливою аритмією до початку лікування призначити препарати наперстянки. Постійно коригувати дозу введення залежно від змін стану хворого, діурезу, хвилинного об'єму серця та АТ. У разі надмірного підвищення діастолічного АТ, зменшення діурезу або появи аритмії - знизити дозу допаміну. Щоб запобігти виникненню екстравазатів, рекомендується робити вливання допаміну у велику вену. Випадкове введення препарату в м'які тканини може спричинити їх некроз. При появі екстравазатів можна запобігти некрозу шляхом інфільтрації уражених тканин фентоламіном. Допамін не слід вводити внутрішньоартеріально та у вигляді болюсної ін'єкції. Унаслідок введення допаміну, особливо хворим із облітеруючими захворюваннями периферичних судин і с-мом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, може виникнути сильне звуження кровоносних судин, що призводить до некрозу шкіри та гангрени.	Спеціальних рекомендацій немає
Доцетаксел	З обережністю призначати препарат після попередньої або одночасно з мієлосупресивною хіміотерапією та променевою терапією, також пацієнтам літнього віку у випадку лейкопенії, тромбоцитопенії і ураження печінки. Якщо число лейкоцитів у периферичній крові знижується нижче 3000/мм³, необхідно зробити перерву в лікуванні і з профілактичною метою призначити а/б. Під час лікування препаратом ретельно контролювати число лейкоцитів. Для попередження розвитку гострої урикемічної нефропатії регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові, забезпечити введення необхідного обсягу рідини і при необхідності призначити алопуринол. При потраплянні препарату в паравенозні м’які тканини можливий розвиток запальних явищ, що звичайно проходять протягом декількох днів, тому в таких випадках залишок ін’єкційного розчину необхідно вводити в іншу вену. На ураженому місці симптоми можна пом’якшити введенням гіалуронідази у вигляді ін’єкції.	Систематично контролювати картину периферичної крові з метою виявлення ступеня мієлодепресії.
Дротаверин	Застосовувати з особливою обережністю при гіпотензії. Кожна табл. препарату містить 52 мг лактози. При застосуванні відповідно до рекомендованих доз в організм може надійти до 156 мг лактози за 1 прийом, що може спричинити скарги з боку ШКТ у пацієнтів, які страждають на непереносимість лактози.Не застосовувати для лікування хворих, які страждають на дефіцит лактази, галактоземію або с-м мальабсорбції глюкози-галактози.	Якщо у пацієнтів після застосування препарату спостерігається запаморочення, вони повинні уникати потенційно небезпечних занять, таких як керування автомобілем і виконання робіт, що потребують підвищеної уваги.
Дулоксетин	Пацієнти з високим ризиком суїциду під час лікування повинні перебувати під суворим наглядом. Пацієнтам із маніакальним с-мом в анамнезі дулоксетин необхідно використовувати з дотриманням запобіжних заходів. aaaПризначення дулоксетину пацієнтам із підвищеним ВТ або при небезпеці г.вузькокутової глаукоми повинно проводитися з обережністю. У пацієнтів з відомою АГ та іншими захворюваннями серця рекомендується моніторинг АТ за необхідністю.	пацієнти повинні утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Дутастерид	Перед початком курсу лікування та періодично під час лікування пацієнту повинно бути проведене пальцеве ректальне обстеження, як і інші методи виявлення раку передміхурової залози. Загальний рівень PSA у сироватці крові повертається до вихідного рівня ч/з 6 місяців після закінчення лікування	Може абсорбуватись ч/з шкіру, тому жінки та діти повинні уникати контакту з негерметичними капсулами. Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її слід негайно промити водою з милом.
Дьоготь камяновугільний	Дьоготь є гіпоалергенним препаратом, не чинить подразнення.. При себорейному дерматиті волосистої частини голови, що супроводжується появою лупи та свербежу, атопічному дерматиті, дифузному порідінні волосся застосовувати (у складі комбінованої терапії) препарат фридерм Цинк.	Уникати потрапляння в очі. При потраплянні в очі промити їх чистою водою.
Еверолімус	Може бути підвищений ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворювань. Надмірне пригнічення функції імунної системи робить пацієнтів схильними до інфекцій, особливо спричинених умовнопатогенними мікроорганізмами. Зважити користь і ризик продовження терапії у хворих з тяжкою стійкою гіперліпідемією. Регулярний моніторинг функції нирок рекомендується всім пацієнтам. Пацієнти з спадковими проблемами непереносимості галактози, серйозним дефіцитом лактази або з мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати препарат.	Жінкам дітородного віку використовувати ефективні методи контрацепції під час терапії і протягом 8 тижнів після припинення лікування. Пацієнти повинні обстежуватись на наявність новоутворень шкіри, обмежувати вплив сонячного світла й УФ випромінювання, використовувати відповідний сонцезахисний крем.
Езомепразол	За наявності сигнальних симптомів ( виражена втрата ваги, нудота, дисфагія, гематемез або мелена), у випадках, коли виразка шлунка передбачається або присутня, злоякісність повинна бути виключена. Пацієнтам із спадковою непереносністью фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю цукрози-ізомальтози не застосовувати препарат.	Спеціальних рекомендацій немає
Екземестан	Не призначати жінкам із пременопаузальним ендокринним статусом. У випадках, коли це клінічно обгрунтовано, постменопаузальний статус підтверджувати визначенням рівня лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого гормонів та естрадіолу.	При прийомі може бути сонливість, астенія та запаморочення. При появі цих симптомів можливості, необхідні для роботи, яка вимагає особливої уваги та швидкої реакції, можуть бути порушені.
Еконазол	У пацієнтів із підвищеною чутливістю до препаратів імідазольної групи може спостерігатися підвищена чутливість до еконазолу нітрату.	За 30 хв до використання покласти супозиторії у прохолодне місце. До складу супозиторіїв входить такий компонент, як жирова основа, яка може руйнувати гумовий контрацептив у вигляді діафрагми або латексний презерватив та зменшувати ефективність їхньої дії. Не поєднувати застосування цих засобів. Якщо з'явилися симптоми подразнення або підвищеної чутливості, лікування припинити.
Ектерицид	Спеціальних рекомендацій немає	Не допускати потрапляння препарату в очі.
Елеутерокок	При прийомi препарату контролювати АТ	Уникати прийому препарату ввечері.
Емідастин	У разі виникнення рогівкових інфільтратів прийом препарату припинити. Точкова кератопатія та токсична виразкова кератопатія, які пов’язані з використанням в препараті бензалконію хлориду як консерванта.	Виникає минуще погіршання зору, хворому зачекати поки, зір не стане чітким, перш ніж керувати автомобілем або іншими механізмами. Необхідно зачекати 10-15 хв. після закапування препарату, перш ніж вставляти контактні лінзи. Не застосовувати під час носіння контактних лінз.
Еналаприл	У хворих з тяжкою СН або нирковою недостатністю, гіпонатріємією, гіпертрофією або дисфункцією лівого шлуночка, у тих, хто знаходиться в стані гіповолемії (внаслідок прийому діуретиків, безсольової дієти, проносів, блювання, гемодіалізу), після прийому першої дози може розвинутися надмірна гіпотензія. Якщо пацієнт приймає діуретики, то за 2–3 дні до призначення еналаприлу їх відмінити. З обережністю призначати препарат хворим з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки; пацієнтам з тяжкою формою стенозу аорти, субаортальним м’язовим стенозом; хворим з порушеннями функції печінки; особам з аутоімунними захворюваннями. У пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов’язаний з використанням інгібіторів АПФ, існує підвищений ризик його виникнення. Не рекомендується застосування діалізних мембран AN69 у сполученні з інгібіторами АПФ, у тому числі еналаприлом. Прийом препарату відмінити перед дослідженням функції паращитовидної залози. При тривалому застосуванні контроль за показниками периферичної крові. Для своєчасного виявлення побічних ефектів з боку системи крові під час лікування регулярно проводити контроль гемограми	Дози призначаються лікарем індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану. Не можна приймати дві дози одночасно. Зниження ефективності еналаприлу можливо у випадку споживання їжі з високим вмістом натрію хлориду. Під час лікування не вживати алкоголь (можливий розвиток гіпотензії). Дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що потребує підвищеної уваги, ч/з запаморочення, особливо після прийому початкової дози еналаприлу
Еноксапарин	Не застосовується для в/м ін’єкцій. Не є взаємозамінним з гепарином або іншими низькомолекулярними гепаринами, вони відрізняються молекулярною масою, анти-Ха та анти-IIa активністю і дозуванням. Повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку геморагічних ускладнень (при порушеннях гемостазу, наявності в анамнезі пептичної виразки, нещодавно перенесеного геморагічного інсульту, нейрохірургічних або офтальмологічних оперативних втручаннях, неконтрольованої тяжкої АГ, діабетичної ретинопатії, одночасному застосуванні ЛЗ, що впливають на гемостаз). У літніх пацієнтів елімінація може бути уповільненою та виникнути ризик розвитку геморагічних ускладнень. З метою зниження ризику кровотечі після ч/зшкірної коронарної ангіопластики катетер, що забезпечує судинний доступ, варто видалити не раніше, чим ч/з 6 - 8 год. після п/ш введення еноксапарину. Наступна доза може бути введена лише ч/з 6 - 8 год. після видалення катетера. Є випадки виникнення нейроаксіальних гематом при проведенні спинномозкової або епідуральної анестезії з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик цих ускладнень збільшується при використанні постійних післяопераційних епідуральних катетерів після операції або при одночасному застосуванні препаратів, що впливають на гемостаз, наприклад, НПЗП. З обережністю призначати пацієнтам із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) ч/з можливе подовження експозиції препарату в організмі. З обережністю призначати пацієнтам зі зниженою масою тіла (менш 45 кг у жінок і 57 кг у чоловіків) ч/з ризик виникнення геморагічних ускладнень. З обережністю застосовувати пацієнтам із ризиком розвитку тромбоцитопенії. Кількість тромбоцитів ретельно контролювати до початку лікування і протягом усього курсу лікування. При зниженні рівня тромбоцитів нижче 100 000 мм3 препарат відмінити. Не застосовувати в одному шприці з іншими ін’єкціями та інфузіями.	Спеціальних рекомендацій немає
Ентакапон	Застосовувати лише в комбінації з препаратами леводопа/бензеразид або леводопа/карбідопа. Призначають перорально й одночасно з кожною дозою леводопи/карбідопи або леводопи/бензеразиду. Одну табл. призначають разом з однією дозою комплексу леводопа/інгібітор допадекарбоксилази. Посилює ефект леводопи. Аби зменшити вираженість спричинених леводопою допамінергічних побічних ефектів, таких як дискінезія, нудота, блювання та галюцинації, необхідно коректувати дозу леводопи в перші декілька днів або тижнів лікування ентакапоном. Якщо лікування ентакапоном припинено, необхідно відкоригувати дози інших антипаркінсонічних препаратів, особливо леводопи, щоб досягти достатнього рівня контролю паркінсонічних симптомів.	Спеціальних рекомендацій немає
Ентеросгель	Спеціальних рекомендацій немає	При перших прийомах препарату можливий короткочасний запор. Для його запобігання людям, схильним до запору, в перші два дні застосування препарату рекомендується очищувальна клізма на ніч. Ентеросгель і медикаменти приймаються роздільно в часі
Епіфнефрин	Хоч при місцевому застосуванні звичайно не виникають побічні системні реакції, проте при надлишкових дозах, особливо при тривалому застосуванні, можуть спостерігатися порушення серцевого ритму, підвищення АТ, збудження. Не застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх), з антидепресантами (інгібіторами МАО).	Не рекомендується користуватися одним і тим самим фл. кільком особам, щоб уникнути поширення інфекції.
Епірубіцин	Під час перших циклів лікування хворі повинні перебувати під пильним спостереженням і контролем лікаря. Суворий контроль за кількістю лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів. При рекомендованих схемах застосування лейкопенія, носить транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня між 10 і 14 днем, а кількість лейкоцитів відновлюється до 21 дня. До початку лікування і по можливості під час лікування здійснювати оцінку функцій печінки (контролювати показники трансамінази, лужної фосфатази, білірубіну, бромсульфалену). Вводити тільки під наглядом кваліфікованих лікарів. Лікування на початковій стадії потребує пильного спостереження за відповідними лабораторними показниками, а також функцією серця. Персоналу, що працює з препаратом, користуватися захисними рукавичками. При випадковому потраплянні розчину на шкіру або слизові оболонки негайно ретельно промити їх водою з милом. Кон’юнктиву промивати фізіологічним розчином.	Може забарвлювати сечу в червоний колір протягом 1-2 днів після введення.
Еплеренон	Може спостерігатися гіперкаліємія. На початку лікування та при зміні дози забезпечити контроль рівня калію в сироватці. У подальшому періодичний контроль рекомендований для пацієнтів з ризиком розвитку гіперкаліємії. У хворих на діабет 2-го типу з мікроальбумінурією може спостерігатися підвищення частоти випадків гіперкаліємії. Лікування таких пацієнтів проводити з обережністю.	Треба брати до уваги можливість виникнення запаморочення при лікуванні.
Епоетин альфа	Препарат перед застосуванням перевіряють на відсутність видимих сторонніх часточок та зміни кольору розчину. Забороняється струшувати фл; це може викликати денатурацію глікопротеїну та втрату його активності. Епоетин-альфа в одноразових фл. не містить консервантів, тому забороняється повторне застосування невикористаної частини препарату. АТ постійно контролювати до початку та під час лікування. З обережністю застосовувати у пацієнтів з нелікованою, погано лікованою або важко контрольованою гіпертензією. Може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо тиск не вдається контролювати, застосування припинити. З обережністю застосовувати у пацієнтів, які мали судомні напади в анамнезі. З обережністю застосовують за наявності епілепсії та хр. печінкової недостатності. Ретельно спостерігати за пацієнтами, у яких можливий розвиток тромбозу або інших судинних ускладнень. Безпека застосування препарату у пацієнтів з наявними гематологічними ускладненнями, такими як: гемолітична анемія, серповидна анемія, таласемія, порфірія та інші - не встановлена. Може спостерігатися помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у нормальних межах. Цей показник зменшується протягом подальшого курсу лікування. Тромбоцитоз розвивається у поодиноких випадках. Кількість тромбоцитів регулярно контролювати протягом перших 8 тижнів лікування. Може бути розвиток істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) після багатомісячного або багаторічного періоду п/ш застосування епоетину-альфа. Пацієнти, у яких проявляється раптова втрата ефективності терапії, виражена у зниженні рівня Hb (1 – 2 г/дЛ на місяць) зі збільшенням необхідності у трансфузіях, повинні бути направлені на дослідження кількості ретикулоцитів крові та виявлення типових причин зниження клінічної відповіді (недостатність заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В₁₂, отруєння алюмінієм, супутні інфекції, процеси запалення та травми, приховані кровотечі, гемоліз). Якщо кількість ретикулоцитів із поправкою на анемію низька (<20 000/мм³ або < 20 000/uL або < 0,5 %), кількість тромбоцитів та лейкоцитів у нормі, і якщо не виявлено будь-яких інших причин втрати ефективності терапії, провести визначення наявності антитіл до еритропоетину, а також дослідження кісткового мозку, для постановки діагнозу істинної еритроцитарної аплазії (PRCA). Якщо встановлено діагноз PRCA, негайно припинити терапію препаратом. Пацієнтам не призначають інші препарати еритропоетину, оскільки існує можливість перехресної реакції. У всіх пацієнтів необхідно перевіряти рівень Hb ч/з однакові проміжки часу до досягнення стабільного рівня і надалі періодично контролювати цей рівень. Для оптимізації ефективності терапії забезпечити належне надходження до організму заліза, впевнитися у відсутності фолієво-, та вітамін-В₁₂-дефіциту.У пацієнтів із ХНН та клінічними проявами ІХС або застійної СН досягнутий рівень Hb не повинен перевищувати верхньої межі бажаної концентрації Hb крові. Пацієнтам, у яких діагностують порфірію, призначати з обережністю. Рівень Hb крові в онкологічних пацієнтів ретельно контролювати ч/з однакові проміжки часу до досягнення стабільного рівня і надалі. У зв’язку з можливістю розвитку тромботичних ускладнень, що мають місце при застосуванні препаратів у онкологічних пацієнтів, особливо обтяжених такими факторами ризику, як надмірна вага, тромбози в анамнезі (глибокі венозні тромбози та емболія легень), рішення про початок терапії повинно прийматися з урахуванням очікуваних позитивних ефектів і на противагу потенційному ризику. Епоетин-альфа є чинником росту, який, у першу чергу, стимулює продукцію червоних кров’яних клітин. Не можна виключати можливість того, що епоетин-альфа може діяти як чинник росту і на деякі типи пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку. До отримання достовірних даних рекомендована концентрація Hb при терапії епоетином-альфа повинна складати не більше 12 г/дЛ як у жінок, так і у чоловіків. В онкологічних пацієнтів, які отримують хіміотерапію, як правило, проявляється 2 –3 тижнева затримка ефекту між призначенням еритропоетину та появою еритропоетин-індукованих кров’яних тілець. Дана особливість повинна враховуватись при оцінці відповідності терапії ( Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, повинні отримувати адекватну антитромботичну профілактику, оскільки тромоботичні та судинні ускладнення у таких пацієнтів проявляються найчастіше. Особливу обережність проявляти при терапії пацієнтів схильних до розвитку глибоких венозних тромбозів. Більш того, у пацієнтів із сталим рівнем Hb > 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л), можливість розвитку постоперативних тромботичних або судинних ускладнень, асоційованих із терапією епоетином-альфа, значно вища. Застосування препарату у хірургічних пацієнтів зі сталим рівнем Hb > 13 г/дЛ (8,1 ммоль/л) – не рекомендується.	Особливу увагу звертати на розвиток незвичайного головного болю або збільшення частоти виникнення головних болів, що може бути тривожним сигналом. У деяких пацієнток із хр. нирковою недостатністю на фоні лікування може спостерігатися відновлення менструацій. Можливість вагітності та необхідність контрацептивних засобів повинні бути обговорені з пацієнтками до початку лікування. Ч/з підвищений ризик розвитку гіпертензії на початкових етапах терапії, пацієнти з ХНН повинні проявляти обережність під час потенційно небезпечних видів діяльності, як то керування автомобілем та робота із складною технікою, до встановлення оптимальних підтримуючих доз препарату..
Епоетин бета	Дотримуватись обережності при призначенні хворим із рефрактерною анемією при наявності бласттрансформованих клітин, хворим із тромбоцитозом, епілепсією і хр. печінковою недостатністю. До початку лікування виключити дефіцит вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти, вони знижують ефективність препарату. Відмічались анафілактоїдні реакції, тому першу дозу препарату вводити під контролем лікаря. Періодично контролювати величину гематокриту до досягнення значення 30–35 % (Hb 100–120 г/л). У подальшому ці показники визначати щотижня. Ч/з підвищений гематокрит стає потрібним підвищити дозу гепарину під час гемодіалізу. У хворих з тенденцією до зниження АТ або з ускладненнями артеріовенозної фістули (наприклад стеноз, аневризма та ін.) рекомендується рання ревізія шунта та своєчасна профілактика тромбозів. Різке збільшення змісту алюмінію, обумовлене лікуванням ниркової недостатності, може послабити ефективність епоетину. Рішення про застосування у хворих з нефросклерозом, що не одержують діаліз, приймати індивідуально, не можна цілком виключити можливість більш швидкого погіршення функції нирок. Пацієнтам, у яких виявлені антиеритропоетинові антитіла та парціальна червоноклітинна аплазія, не можна проводити лікування препаратом до визначення перехресної чутливості до всіх еритропоетичних субстанцій. Проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижнів лікування. При збільшенні тромбоцитів більше ніж на 150 х 10⁹/л порівняно з вихідним значенням, лікування припинити. Періодично контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При виникненні гіперкаліємії тимчасово відмінити епоетин бета до нормалізації концентрації калію. Рекомендується контролювати АТ, в тому числі між сеансами діалізу, при швидкому підвищенні рівня гематокриту, в онкологічних хворих – особливо на початку лікування. Підвищення АТ корегується медикаментозно, при відсутності ефекту зробити тимчасову перерву в лікуванні. Якщо призначають перед забором аутологічної донорської крові, дотримуватись рекомендацій із процедури донорства: кров можна брати тільки у пацієнтів з величиною гематокриту ≥ 33 % (або Hb не менше 110 г/л). Обережності дотримуватись у хворих з масою тіла менше 50 кг. Об’єм крові, що забирається одномоментно, не повинний перевищувати 12 % від розрахункового об’єму крові пацієнта. Одночасно з підвищенням гематокриту знижується концентрація феритину в сироватці. Тому усім хворим з анемією ниркового генезу і з концентрацією феритину сироватки менше 100 мкг/л або насиченням трансферину менше 20 % рекомендується пероральний прийом препаратів заліза (Fe²⁺) у дозі 200–300 мг/добу. При застосуванні для збільшення обсягу аутологічної крові, призначеної для наступної аутотрансфузії пацієнтам з метою уникнення гемотрансфузій, потрібно співвіднести переваги застосування еритропоетину з підвищенням ризику тромбоемболій при його застосуванні. Препарат варто призначати тільки хворим із помірною анемією (рівень Hb 10 – 13 г/дл без дефіциту заліза), у тому випадку, якщо неможливо одержати достатню кількість консервованої крові, а для запланованого значного оперативного втручання потрібна велика кількість крові. У хворих, що готуються до здачі крові для наступної аутотрансфузії, з тимчасовим дефіцитом заліза, пероральну терапію препаратами заліза (Fe²⁺) у дозі 300 мг на добу варто починати одночасно з терапією епоетином бета і продовжувати до нормалізації показників феритину.. В кожному шприц-тюбику міститься фенілаланін – до 0,3 мг (у дозуваннях 1 000 МО – 5 000 МО) або до 0,6 мг (30 000 МО), що брати до уваги для хворих з важкими формами фенілкетонурії.
Ептифібатид	Застосовувати тільки в умовах стаціонару. Є антитромботичним засобом, діє шляхом пригнічення агрегації тромбоцитів, тому пацієнтів ретельно дослідити щодо виявлення можливих кровотеч: жінки, пацієнти літнього віку, пацієнти із низькою масою тіла, як ті, що мають найбільший ризик геморагічних ускладнень. Ризик кровотеч найбільший у місці артеріального доступу у хворих, яким проводиться ЧТКА. Ретельно спостерігати за місцями можливих кровотеч, місцем вводу катетера; також бути обережним щодо можливої кровотечі зі ШКТ та сечостатевих шляхів, позачеревних кровотеч. Бути обережним при застосуванні з іншими препаратами, що діють на систему гемостазу, включаючи тромболітики, пероральні антикоагулянти, декстрани, аденозин, НПЗ, сульфінпіразон, простациклін, дипіридамол, тиклопідин та клопідогрель. Не застосовувати у хворих, яким за клінічними показаннями необхідно вводити тромболітики ( при гострому трансмуральному ІМ з новим патологічним зубцем Q, підвищенням сегменту ST чи блокадою лівої ніжки пучка Гіса на ЕКГ). Якщо виникає необхідність у невідкладному хірургічному втручанні, інфузію негайно припинити. Якщо пацієнту потрібне планове хірургічне втручання, інфузію припинити завчасно, щоб функція, тромбоцитів відновилась до норми. Обмежити проведення артеріальних та венозних пункцій, в/м ін’єкцій, використання сечових катетерів, інтубаційних трубок та назогастральних зондів. Для в/в доступу не застосовувати вени, що не підлягають компресії (підключична, яремна). Якщо виникає серйозна кровотеча, яку не вдається зупинити шляхом накладення здавлюючої пов’язки, негайно припинити введення як ептифібатиду, так і гепарину. При лікуванні ризик кровотеч найбільший у місці введення катетера у стегнову артерію. Провідник катетера зі стегнової артерії можна видалити після відновлення коагуляційної функції до норми: активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) – менше 45 сек. чи активований час згортання (АЧЗ) – менше 150 сек., що звичайно трапляється ч/з 3 - 4 год. після припинення введення гепарину. Після видалення провідника катетера провести гемостаз із наступним ретельним наглядом протягом мінімум 2 - 4 год. до виписки зі стаціонару. Пригнічує агрегацію тромбоцитів, не впливає на їх життєздатність. Якщо спостерігається зниження кількості тромбоцитів, відмінити ептифібатид і гепарин та провести адекватне лікування. Якщо у пацієнта в анамнезі випадки тромбоцитопенії при застосуванні інших парентеральних інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів тромбоцитів, необхідний ретельний нагляд. Може відмічатися оборотне п’ятикратне подовшання часу кровотечі. Час кровотечі повертається до початкових показників протягом 2 - 6 год. після зупинення введення препарату. Застосування гепарину рекомендовано у всіх випадках, якщо відсутні протипоказання до його застосування. 1. Р-н перед введенням необхідно оглянути щодо наявності помутніння та сторонніх частинок. Під час введення р-н захисту від світла не потребує. 2. Для болюсного введення набрати з фл. 10 мл препарату за допомогою шприца і вводити в/в струминно протягом 1 - 2 хв. 3. Одразу після болюсного введення починати безперервну в/в інфузію. При використанні інфузійного насосу ептифібатиду вводити в нерозведеному вигляді прямо з фл. для інфузій (фл. на 100 мл). Система для введення із фл. 100 мл повинна мати отвір для повітря; голку для під’єднання системи до фл. вводити строго ч/з центр пробки ф. Залишок препарат у фл. подальшому використанню не підлягає.
Епросартан	У хворих із значним дефіцитом рідини або солі (внаслідок застосування високих доз сечогінних засобів) може виникати артеріальна гіпотензія. Відновити цей дефіцит перед початком лікування. Під час терапії інгібіторами АПФ у хворих, функція нирок яких залежить від активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон ( хворі з вираженою СН, двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки), розвивається олігурія або прогресуюча азотемія і рідше – ГНН. Якщо застосовують у хворих на ниркову недостатність, необхідно перевірити функцію нирок перед початком лікування і періодично протягом застосування препарату. При погіршенні функції нирок, доцільність лікування переглянути	У випадку, якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання епросартану припинити якнайшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості
Ербісол	При наявності у хворих: холециститу - поєднується з терапією, що нормалізує діяльність бiлiарної системи; виразкової хвороби - поєднується з еридикаційною антихелікобактерною терапією; при підвищеній кислотопродукції шлунка застосовувати антисекретанти (блокатори Н2-гістамінорецепторів та водневої помпи), антацидні препарати; ЦД - починаючи з 3-ї доби застосування препарату, контролювати рівень цукру в кровi, у разі його зниження починати зменшувати дозу iнсуліну. У перші 10 - 12 діб можливi коливання рiвня цукру, але потім з’являється тенденцiя до його зниження і курс лікування доцільно подовжити до 30 діб. При підвищеному АТ, також у фазі загострення патологiчного процесу препарат застосовувати з обережністю, зменшуючи дозу.	Не застосовувати разом з алкоголем ( нейтралiзує репаративну дiю макрофагiв )
Ергокальциферол	З обережністю призначати препарат хворим на гіпотиреоз.	Спеціальних рекомендацій немає
Ергометрин	Застосовують тільки в умовах спеціалізованого стаціонару, під ретельним наглядом лікаря. Не призначають для прискорення пологової діяльності. Застосування особливо небезпечне до відділення плаценти.	Утриматися від керування автомобілем і виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкості реакції, можливе запаморочення.
Ердостеїн	З обережністю хворим з тяжкою патологією печінки і нирок, при порушенні функції надниркових залоз. З обережністю призначають при лікуванні БА ч/з можливість бронхоспазму.	Спеціальних рекомендацій немає
Еритроміцин	Застосування та дозування препарату має бути спеціально призначене лікарем-офтальмологом, і весь курс лікування має проходити під його амбулаторним наглядом. З обережністю призначають хворим з печінковою недостатністю; пацієнтам з порушеннями функції печінки показаний контроль рівня печінкових трансаміназ і білірубіну в крові. Після зникнення симптомів захворювання а/б призначають ще протягом 2 днів. Не припиняти лікування самочинно.	Закладати мазь за нижню повіку. При застосуванні будь-якої іншої очної мазі, інтервал має бути 10-20 хв. Тимчасово втрачається чіткість зору, не водити машину або працювати зі складною технікою, станками або будь-яким іншим складним обладнанням, яке потребує чіткості зору відразу після застосування препарату. Одночасне приймання з їжею значно уповільнює всмоктування препарату
Ерлотиніб	При лікуванні може виникати інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ):включає інтерстиціальну пневмонію, інтерстиціальне захворювання легенів, облітеруючий бронхіоліт, фіброз легенів, гострий респіраторний дистрес-с-м та інфільтрацію легенів. Більшість випадків ІЗЛ пов’язані з супутнім або попереднім проведенням хіміо-, променевої терапії, паренхіматозними захворюваннями легенів в анамнезі, метастатичними враженнями легень або інфекцією. При розвитку нових та прогресуванні нез’ясованих легеневих симптомів (задишка, кашель і гарячка) приймання тимчасово припинити до з’ясування причин і провести необхідне лікування. При виникненні тяжкої чи помірної діареї необхідно призначити лоперамід. У деяких випадках потрібне зниження дози. При тяжкій або стійкій діареї, нудоті, анорексії або блювоті із зневодненням тимчасово відміняють і проводять регідратацію. За необхідності корекції дози рекомендується знижувати дозу поступово на 50 мг.	Жінкам фертильного віку під час лікування та мінімум протягом 2 тижнів після лікування використовувати контрацептивні методи захисту
Есмолол	Уникати введення препарату в концентрації більше 10 мг/мл, інфузій в малі вени або ч/з катетер "голка-метелик". Застосовувати з обережністю для лікування хворих на ЦД. Пацієнтів з низьким систолічним тиском до початку лікування ретельно спостерігати під час титрування і підтримуючих інфузій препарату. З появою гіпотензії швидкість введення препарату знизити або, якщо необхідно, припинити введення. Ч/з негативний вплив на час провідності бета-адреноблокатори пацієнтам з 1 ступенем серцевої блокади призначати з особливою обережністю. Застосування препарату для регуляції частоти скорочення шлуночків хворих на суправентрикулярні аритмії здійснювати з обережністю, якщо пацієнт має ризик порушення гемодинаміки або якщо він приймає інші препарати, що зменшують будь-яке з таких явищ: периферичний (судинний) опір, наповнюваність міокарда, скорочувальну здатність міокарда або проведення електричного імпульсу в міокарді. Завдяки відносній бета₁-селективності і можливості титрування можна використовувати з обережністю для лікування пацієнтів із бронхоспастичними захворюваннями, дозу препарату титрувати до досягнення найменшої ефективної дози. Вводити з обережністю пацієнтам з порушеною функцією нирок, кислий метаболіт препарату виводиться головним чином нирками в незміненому вигляді. Якщо ЧСС знижується менш ніж до 50-55 ударів за хв. в стані спокою і відмічаються симптоми брадикардії, дозу препарату зменшити. При лікуванні пацієнтів з порушеннями судинної циркуляції крові (хвороба або с-м Рейно, переміжна кульгавість) препарат застосовувати з великою обережністю, можливо ускладнення цих порушень	Постійно контролювати АТ При перших ознаках або симптомах загрозливого порушення серцевої діяльності введення припинити. Пацієнтам, у яких в анамнезі відмічалося утруднення дихання або БА, препарат призначати з обережністю. При розвитку бронхоспазму введення препарату негайно припинити і за необхідності ввести бета₂-агоніст
Естрадіол	Проводячи консультацію при призначенні ЗГТ жінкам з фактором ризику венозної тромбоемболії, зважити співвідношення ризику і користі лікування. Припинити лікування з появою симптомів тромботичних порушень і при підозрі на їх виникнення. Застосування комбінації з медроксипрогестерону ацетату (МПА) для безперервного приймання може бути пов’язане з зростанням ризику розвитку коронарної хвороби серця протягом 1 року їх застосування. Другий негативний наслідок - зростання ризику інсульту. Тривала монотерапія збільшує ризик розвитку гіперплазії або карциноми ендометрія, включення прогестагенів у лікування знижує цей підвищений ризик. Зростання ризику розвитку раку молочної залози в жінок, які використовували ЗГТ протягом декількох років. ЗГТ підвищує щільність знімків при мамографічних дослідженнях, що може у деяких випадках негативно впливати на радіологічне детектування раку молочної залози. При болях у верхній частині живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Деякі жінки схильні до розвитку жовчокам’яної хвороби під час лікування естрогенами. Прийом гормонів може збільшувати ризик можливого розвитку деменції, якщо лікування розпочато у жінок віком 65 років і старше. Якщо під час ЗГТ розвивається стійка клінічно значуща гіпертензія, розглянути можливість відмови від ЗГТ. Жінки з помірно підвищеним рівнем тригліцеридів: може стати причиною подальшого зростання рівня тригліцеридів, що загрожує ризиком розвитку гострого панкреатиту. Жінки, які хворіють на діабет повинні перебувати під пильним наглядом лікаря. Часті або персистуальні патологічні маткові кровотечі протягом лікування є показанням для обстеження стану ендометрія. Під впливом естрогенів міоми матки можуть збільшуватися за розмірами. За цих обставин лікування припинити. Рекомендується припинити лікування, якщо під час терапії спостерігався рецидив ендометріозу. При підозрі на наявність пролактиноми перед початком лікування виключити ймовірність такого захворювання.	Негайно припинити лікування, якщо вперше з’являються мігренеподібні або часті і незвично сильні головні болі, чи при наявності інших симптомів, що є попереджувальними ознаками оклюзії судин головного мозку. При рецидиві холестатичної жовтяниці або холестатичного свербежу, що спостерігалися вперше під час вагітності або попереднього лікування статевими стероїдними гормонами, необхідно негайно припинити. Жінкам, схильним до виникнення хлоазми, уникати перебування на сонці чи УФ опромінювання.
Естрамустин	З обережністю призначати хворим, в анамнезі яких є тромбофлебіт, тромбоз або тромбоемболічні стани, особливо якщо вони виникали на фоні терапії естрогенами. Обережності дотримуватись у хворих з патологією судин головного мозку або ІХС. Толерантність до вуглеводів може знижуватися, хворі на діабет, потребують пильного контролю. Може розвинутися АГ, необхідний періодичний контроль АТ. Може відмічатись поява або збільшення периферичних набряків, розвиток застійної СН. Хворі на епілепсію, мігрень, з порушенням функції нирок потребують спостереження, затримка рідини може вплинути на перебіг їхніх захворювань. Може вплинути на обмін кальцію і фосфору, з обережністю призначати хворим з порушеннями метаболізму в кістковій тканині внаслідок гіперкальціємії. Хворі на рак простати з метастазами в кістках мають ризик виникнення гіпокальціємії, періодично визначати вміст кальцію у таких хворих. Впливає на функції ендокринних органів і печінки, можуть змінюватися відповідні лабораторні показники.	Капсули приймати не раніше, як за 1 год до або ч/з 2 год після їжі; запиваючи склянкою води; не можна приймати з молоком, молочними продуктами або препаратами, що містять кальцій, магній чи алюміній (наприклад антацидами).
Естріол	Не рідше 1 разу на рік ретельно оцінювати ризик і користь лікування і ГЗТ продовжувати, за наявності показань, тільки протягом часу, доки користь перевищує ризик. Терапію припинити у разі виявлення протипоказання і при виникненні таких станів: жовтяниця, погіршення функції печінки; значне підвищення АТ; відновлення головного болю за типом мігрені; вагітність. Для запобігання стимуляції ендометрія добова доза не повинна перевищувати (0,5 мм естріолу). Не застосовувати цю максимальну дозу довше 4 тижнів. ГЗТ може збільшити ВТЕ (венозно-тромбоемболігний )- ризик. Поки не буде проведена ретельна оцінка тромбоемболічних чинників, початок лікування антикоагулянтами або застосування ГЗТ у хворих повинно розглядатися як протипоказання. Передбачити тимчасове припинення ГЗТ за 4 - 6 тижнів до проведення операції. Не рекомендується для жінок із захворюваннями серця або які нещодавно мали захворювання серця. Не допомагає запобігти серцевим захворюванням. Підвищений ризик ішемічного інсульту у здорових жінок під час лікування при безперервному прийманні комбінації кон’югованих естрогену і медроксипрогестерону ацетату. Тривале (не менше 5 - 10 років) застосування препаратів, що містять тільки естроген, у жінок, які перенесли операції на матці, було пов’язано з підвищеним ризиком розвитку раку яєчників. Може спричиняти затримку рідини, хворі з порушенням функції нирок і СС недостатністю повинні перебувати під ретельним контролем.	У разі вагінальних інфекцій супутнє специфічне лікування. Жінки повинні повідомити лікарю про зміни в своїх молочних залозах. Дослідження, включаючи мамографію, проводити відповідно до прийнятих в даний час стандартів обстеження. Ризик розвитку раку молочних залоз повинен бути обговорений з хворою і співвіднесений з відомою користю ГЗТ. Необхідність негайно звернутися до лікаря, якщо хворі відчують симптоми потенційної тромбоемболії (хворобливий набряк ноги, раптовий біль у грудях, задишка).
Естрон	З обережністю призначають при АГ, перенесених тромбоемболічних захворюваннях, епілепсії, депресії, захворюваннях жовчного міхура, отосклерозі. При г. порушеннях зору і слуху, г. тромбозі, при появі ознак флебіту, застою жовчі або гепатиту застосування препарату припинити. У випадку випадання кристалів, вміст ампули перед ін’єкцією нагріти на киплячій водяній бані протягом від 15 до 20 хв. Якщо кристали зникнуть і розчин стане прозорим, а при охолоджені до (37±1)°С кристали не випадуть знову, препарат придатний до застосування.	Лікування проводиться під спостереженням лікаря. Перед початком прийому препарату пройти ретельне загальномедичне і гінекологічне обстеження, включаючи дослідження молочних залоз. Подібні дослідження проводити кожні 6 місяців лікування.
Есциталопрам	У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Відмінити препарат у випадку розвитку судомних нападів. У пацієнтів з діабетом лікування може змінювати глікемічний контроль ( гіпоклемія або гіперглікемія). Інсулін та оральне гіпоглікемічне дозування може потребувати регулювання. Гіпонатріємія на фоні прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає при відміні терапії. З обережністю призначати СІЗЗС хворим зі схильністю до кровотеч, хворим, що приймають антикоагулянти і ліки, що впливають на згортання крові. Комбінувати есциталопрам і інгібітори МАО типу А не рекомендується ч/з ризик виникнення серотонінового с-му. З обережністю застосовувати одночасно з ЛЗ, що мають серотонергічну дію.	Не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, враховувати, що будь-який психоактивний ЛЗ потенційно може порушувати ці функції.
Етакринова кислота	Перед початком лікування, перевірити функціональний стан печінки та нирок. Лікування обережно проводити наступним категоріям пацієнтів:похилого віку, при супутній гіповолемії, при збільшенні простати, подагрі, метаболічному алкалозі, втраті солей, цирозі печінки. Підвищений діурез може призвести до дегідратації організму, постуральної гіпотензії та до тромбоемболічних ускладнень, особливо у хворих похилого віку. Показанням до припинення введення етакринової кислоти є поява водянистого випорожнення; можливо призначити замінник калію або калійзберігаючі діуретики. Бажано проводити лабораторні дослідження з визначенням кількості електролітів, функціонального стану нирок і печінки, концентрації сечової кислоти в сироватці та цукру в крові.	На початку лікування (період визначається індивідуально) забороняється керувати автомобілем та іншими механічними засобами, виконувати роботу, пов’язану з підвищеним ризиком нещасних випадків.
Етамбутол	Постійний контроль гостроти зору, рефракції, кольоровідчуття та інших показників стану очей	Спеціальних рекомендацій немає
Етамзилат	Обережності при призначенні хворим з тромбозами або емболіями в анамнезі. Перед початком лікування виключити інші причини кровотечі.	Обережність при роботі з транспортними засобами або механізмами, можливе запаморочення.
Етанол	Під час інгаляційного застосування для попередження інтенсивного його всмоктування та появи збудження кожні 30 - 35 хв. вдихати кисень або киснево-повітряну суміш.	Не порушувати правила застосування ЛЗ, це може зашкодити здоров’ю.
Етинілестрадіол	Може спричиняти затримку іонів натрію і води в організмі, призначати обережно при СС захворюваннях, порушеннях функції нирок, гіпертензії, епілепсії, БА. При закритокутовій глаукомі може зростати ВТ. У зв’язку з появою проривних кровотеч препарат призначати циклічно. Відмінити при появі мігренеподібного головного болю, при гострому порушенні зору, при появі ознак тромбофлебіту або тромбоемболії, при підвищенні АТ, при появі жовтухи (холестатичної), при довготривалій іммобілізації. З обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на епілепсію, мігрень, астму, часті депресії, порушення функції печінки або нирок. Може спричинити загострення симптомів порфірії і ендометріозу. Може впливати на результати аналізів ендокринної і печінкової функцій. Підвищення ризику виникнення раку ендометрія у жінок у постменопаузі, які одержують некомпенсовану (без прогестинів) естрогенну терапію протягом тривалого часу. Чоловікам, які одержують терапію, регулярно обстежувати грудні залози. Може призводити до кровотеч ясен, може відзначатися гіперплазія ясен, що зазвичай починається як гінгівіт.	Можливість запаморочення, бути обережним під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами. Усвідомлювати небезпеку розвитку тромбофлебіту, ретинального або церебрального тромбозу. Якщо виникли підозри або підтверджені подібні порушення, приймання припинити
Eтіонамід	З обережністю хворим з психічними відхиленнями. Перед призначенням перевірити чутливість виділеної культури M. Tuberculosis до етионаміду. Перед початком лікування та ч/з 2-4 тижні лікування контролювати активність трансаміназ печінки; призначати піридоксин для попередження розвитку невриту.	Спеціальних рекомендацій немає
Етопозид	Дотримувати правил щодо цитотоксичних препаратів. У випадку контакту вмісту капсули зі шкірою або слизовою оболонкою уражені ділянки негайно промити водою з милом. Регулярний контроль складу крові (перед початком лікування, у перервах і перед кожним наступним курсом). Якщо до початку терапії проводилася променева терапія і хіміотерапія,- дотримуватися достатнього інтервалу між цими двома видами лікування. При кількості тромбоцитів до 50 000/мм³ і абсолютної кількості нейтрофилів до 500/мм³ терапію припинити до повного відновлення показників крові. На фоні терапії у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, може розвинутися гострий лейкоз. Повторний курс лікування можливий, коли рівень лейкоцитів перевищує 4000 мм³. При наявності пригнічення кісткового мозку треба відмовитись від лікування, або зменшити дозу.	Застосовувати тільки під постійним спостереженням лікаря, який має досвід хіміотерапії препаратами з цитотоксичним ефектом.
Етосуксимід	Щоб запобігти тяжким нападам, які виникають при комплексних і нетипових короткочасних затьмареннях свідомості, можна комбінувати його з антисудомним засобом відповідної дії. Тільки при пікнолептичних епілепсіях з короткочасними затьмареннями свідомості, що виникають у шкільному віці, можна відмовитися від додаткової профілактики великої епілепсії.	При тривалій терапії може погіршитися працездатність. Може знизитися шкільна успішність у дітей та підлітків. Вживання алкоголю уникати. При належному використанні швидкість реакції може значно змінитись і негативно вплинути на спроможність активної участі у дорожньому русі та керування автомобілем; ця дія підсилюється у сполученні з алкоголем. Від керування автомобілем, механізмами, від інших видів небезпечної діяльності відмовитись зовсім або принаймні на початковому періоді лікування.
Еуфілін	При тяжких захворюваннях ССС, печінки, вірусній інфекції, особам похилого віку дозу препарату зменшити та застосовувати з обережністю. У осіб, що палять, ефективність може бути знижена.	Не рекомендується займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій (керування транспортними засобами тощо).
Ефавіренц	Не повинен застосовуватися як єдиний засіб для лікування ВІЛ або додаватися як єдиний засіб за неефективності застосовуваного режиму лікування. Якщо лікування антиретровірусним засобом у поєднаному режимі припиняється з огляду на підозрювану непереносимість, необхідно розглянути питання про одночасне припинення прийому всіх антиретровірусних засобів. Прийом потрібно відновити відразу після зникнення симптомів непереносимості. Інтермітуюча монотерапія та наступне нове призначення антиретровірусних засобів небажані з огляду на підвищення потенціалу відбору мутантного вірусу, резистентного до препарату. Лікування припинити у пацієнтів, в яких розвинулися серйозні висипки, асоційовані з блістерингом, десквамацією, ураженням слизових або пропасницею. Симптоми з боку нервової системи, починаються протягом першого або перших двох днів лікування і звичайно зникають після перших 2 - 4 тижнів.	Бар’єрна контрацепція повинна завжди застосовуватись у поєднанні з іншими методами контрацепції ( пероральними або іншими гормональними контрацептивами). У випадку виникнення симптомів (маячення, психозоподібна поведінка), негайно звертатися до лікаря для оцінки можливості зв’язку цих симптомів із застосуванням ефавіренцу, і якщо це так – для визначення, чи ризик продовження терапії перевищує користь. У випадку виникнення симптомів (запаморочення, безсоння, сонливість, порушення концентрації, розлади сну), вони звичайно полегшуються при продовженні терапії і не свідчать про подальше виникнення будь-якого з менш частих симптомів з боку психіки
Ефалізумаб	Може збільшувати ризик інфекційних захворювань та реактивувати латентні і хр. інфекції. Лікування пацієнтів з хр. або рецидивуючими інфекційними захворюваннями в анамнезі проводити з обережністю. Якщо під час лікування розвивається злоякісне новоутворення, лікування припинити. Розвиток лімфоми та інших пухлин може бути зумовлений зміною або зниженням лімфоцитарної функції. Якщо спостерігаються серйозні реакції гіперчутливості або АР, застосування препарату негайно припинити. Може спостерігатись тромбоцитопенія, клінічними проявами якої є екхімоз, спонтанні синці, кровотечі та кровотечі зі шкірно-слизових тканин. Оцінювання рівня тромбоцитів проводити перед початком і періодично протягом лікування Може спостерігатись загострення псоріазу або артриту. Раптове припинення лікування без проведення замісної терапії може призвести до значного погіршення стану псоріазу.	Жінкам дітородного періоду застосовувати відповідні протизаплідні засоби.
Ехінацея пурпурна	Спеціальних рекомендацій немає	Препарат ехінацея рідина містить 22% етанолу. Кількість етанолу в одній дозі на прийом відповідає одній ч. ложці вина. У період лікування утримуватися від керування транспортними засобами та виконання іншої роботи, яка потребує підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій.
Женьшень	Спеціальних рекомендацій немає	Щоб запобігти порушенню сну, не приймати у другій половині дня.
Залеплон	При непереносимості лактози врахувати, що капсула 5 мг містить 67 мг лактози. Після декількох тижнів лікування можливий розвиток звикання і зниження його гіпнотичного ефекту. Можливий розвиток фізичної і психічної залежності, імовірність якої пов’язана з прийомом великих доз, тривалим лікуванням і наявністю алкогольної і лікарської залежності. При фізичній залежності, різка відміна призводить до розвитку симптомів відміни. Після припинення лікування можливий розвиток минущих симптомів безсоння, у більш вираженій формі. Лікування має бути нетривалим, не більше 2 тижнів. Продовжити лікування можна лише після ретельного клінічного обстеження хворого. Можливий розвиток антероградної амнезії і порушень психомоторних функцій, що виникають ч/з кілька год. після прийому. З метою запобігання розвитку цих симптомів приймати лише у випадку, коли у хворого є можливість безперервного сну, принаймні у перші 4 год. після прийому ліків.	Впливає на здатність керування автомобілем і виконання інших видів діяльності, має седативну дію, може викликати амнезію, знизити м’язову силу. При недостатній тривалості сну спостерігається зниження здатності до концентрування уваги. При виконанні розумової і фізичної діяльності, що вимагає підвищеної уваги, бути обережним. Застосовувати не більше однієї капсули за одну ніч. Перш ніж розпочати лікування, попередити хворого про тривалість курсу лікування і можливість розвитку с-му відміни. Жінкам фертильного віку необхідність негайного звернення до лікаря у випадку зачаття або при плануванні вагітності.
Заліза глюконат	З обережністю при виразковій хворобі шлунка та ДПК, запальних захворюваннях кишечнику, алкоголізмі, гепатиті, панкреатиті, печінковій, нирковій недостатності, захворюваннях крові, сильних кровотечах, переливанні крові. При тривалому застосуванні можливі ерозивно-виразкові ураження ШКТ. Проводити періодичні аналізи крові.	Може забарвлювати калові маси в темний колір і цим маскувати приховані кровотечі. Уникати керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами, може спричиняти запаморочення.
Заліза оксид	Один раз у кілька тижнів, роблять аналіз крові і визначають рівень Hb	Розчин бажано всмоктувати ч/з трубочку, щоб уникнути потемніння зубів, після прийому рот бажано прополоскати. При нормалізації показника Hb прийом припиняють.
Заліза сульфат	Кожні 3–4 тижні контролювати морфологічний склад крові та концентрацію заліза у крові.	Табл. не запивати кавою, чаєм або молоком, при цьому всмоктування іонів заліза значно зменшується.
Заліза фумарат	обережності дотримуватись хворим на пептичну виразку, на регіональний ентерит (хвороба Крону), неспецифічний виразковий коліт та гепатит.	Для запобігання кріпу, запивати великою кількістю рідини. Якщо прийом викликає біль у шлунку, його приймати під час їди. При прийомі з тетрацикліном (або ципрофлоксацином) приймати ці а/б за 3 год. до прийому препарату або ч/з 2 год. після його прийому. Не застосовувати з антацидами та їжею, яка знижує всмоктування заліза.
Заліза хлорид	Проводити контроль концентрації Hb і заліза в крові кожні 3 - 4 тижні.	Вживати між прийомами їжі або натще, тоді всмоктування заліза найкраще. У разі небажаних реакцій вживати під час або одразу після їди. Уникати застосування з алопуринолом. Їжа, особливо молоко, молочні продукти і яйця, зменшують всмоктування. Може спричинити потемніння зубів, тому приймати, змішавши із соком або водою (бажано ч/з трубочку). Після прийому ретельно прополоскати рот. Унаслідок підвищеного вмісту заліза в кишечнику кал забарвлюється в чорний колір.
Зипразидон	Викликає незначне або помірне подовження інтервалу Q-T. З обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори ризику: брадикардія, порушення електролітного балансу, одночасно приймають інші препарати, що подовжують інтервал Q-T, за яких збільшується ймовірність виникнення названих аритмій. При виникненні проявів злоякісного нейролептичного с-му, при появі гіпертермії неясного генезу без інших проявів с-му припинити застосування всіх антипсихотичних засобів. При тривалому застосуванні може спричиняти сповільнену дискінезію та інші екстрапірамідні розлади. Запаморочення, тахікардія, гіпертензія та ортостатична гіпотензія можуть виникати при в/м введенні, потрібна обережність, особливо при лікуванні амбулаторних хворих.	Може спричинювати сонливість і впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами..Жінкам з дітородним потенціалом використовувати відповідний метод контрацепції.
Зидовудин	Не виліковує ВІЛ-інфекцію, у пацієнта залишається ризик розвитку хвороб, пов’язаних з пригніченням імунітету, включаючи опортуністичні інфекції та новоутворення. Ризик розвитку лімфоми. При розвинутій стадії ВІЛ-хвороби можна очікувати виникнення анемії, нейтропенії та лейкопенії. Контролювати гематологічні параметри. При значному зниженні рівня Hb, нейтрофілів може бути необхідним зменшення дози до появи ознак відновлення кісткового мозку; або коротка (2–4 тижні) перерва в лікуванні. Відновлення кісткового мозку відбувається, протягом 2 тижнів, після чого можна знову почати терапію у зменшених дозах. При появі клінічних або лабораторних ознак розвитку лактоацидозу або гепатотоксичності лікування припинити. Можливе виникнення специфічних побічних симптомів, які належать до явищ ліподистрофії. Лікування порушення у розподілі ліпідів проводити в клініці. Запальні явища повинні бути без затримки досліджені. Не суміщати рибавірин та зидовудин.	Мати на увазі загальний стан пацієнта та профіль побічних ефектів препарату при вирішенні питання про можливість керувати автомобілем. Лікування не здатне попередити трансмісію ВІЛ іншим особам при сексуальному контакті або контакті із зараженою кров’ю; потрібно застосовувати відповідні заходи безпеки.
Золмітриптан	Не призначений для профілактики нападів мігрені. Перед початком лікування необхідно неврологічне обстеження для виключення органічної патології ЦНС, оцінка стану ССС.	Не застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і особам, робота яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги, можливий розвиток сонливості.
Золпідем	Містить лактозу, протипоказаний при уродженій галактоземії, с-мі мальабсорбції глюкози або галактози, при дефіциті лактази. Після застосування протягом декількох тижнів седативний та снодійний ефект може поступово знижуватися. Застосування, особливо тривале, може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності. Ризик виникнення залежності зростає із збільшенням дози та тривалості лікування, за наявності залежності від інших препаратів і алкоголю в анамнезі. Залежність може спричинити с-м відміни після припинення застосування. Симптоми с-му відміни спостерігаються ч/з декілька днів після припинення лікування, деякі симптоми с-му відміни можуть виявлятися між прийомом двох послідовних доз, особливо високих. Комбінація з бензодіазепінами підсилює ризик виникнення залежності. Безсоння “рикошету” – тимчасовий с-м, що виявляється в підсиленні безсоння, для лікування якого застосовується препарат. Протягом декількох год. після прийому може спостерігатися антероградна амнезія та порушення психомоторних функцій. Для зменшення ризику розвитку цих явищ застосовувати безпосередньо перед сном. Можуть спостерігатися порушення, які можуть являти небезпеку для хворого та його оточення: незвична схема поведінки; агресивність по відношенню до самого себе та навколишніх, особливо якщо хворий зустрічає перешкоду тому, що він хоче зробити; ав томатична поведінка з подальшою амнезією. Після повторного прийому препарат і його метаболіти досягають рівноважної концентрації в крові набагато пізніше, але на більш високому рівні. Може знадобитися корекція дози. Більшої обережності дотримуватися при призначенні пацієнтам з алкоголізмом і наркоманією в анамнезі. Збереження або погіршання безсоння після нетривалого лікування потребує подальшої оцінки статусу хворого.	Можлива поява сонливості. При керуванні автомобілем і виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги, уникати комбінацій з іншими седативними засобами. Для зменшення ризику появи сонливості повноцінний сон (7-8 год.). Необхідність дотримання тривалості лікування залежно від типу безсоння. Можливість появи безсоння “рикошету”, пов’язаного із відміною препарату. Жінок дітородного віку попередити про необхідність звернення до лікаря для відміни препарату, якщо жінка планує завагітніти або підозрює вагітність.
Зопіклон	Не може бути основним засобом лікування психозів. Бути обережним при призначенні пацієнтам із залежністю від алкоголю та інших речовин в анамнезі.	Погіршує здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.
Зофеноприл	Може спричинювати різке падіння АТ, особливо після першої дози. Найбільш імовірна гіпотензія у пацієнтів з водним виснаженням внаслідок терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, діалізу, діареї чи блювання, з тяжкою СН та пов’язаною із цим нирковою недостатністю або без неї. Більш імовірний розвиток гіпотензії у пацієнтів, які приймають високу дозу петлевих діуретиків, з гіпонатріємією або з функціональними порушеннями нирок. Таким пацієнтам призначати лікування під пильним медичним наглядом, краще у стаціонарних умовах, починаючи з низьких доз і обережно добираючи подальшу дозу. За можливістю лікування діуретиками тимчасово припинити. Цей підхід також можливий для лікування хворих на стенокардію, з цереброваскулярною недостатністю, у яких надмірна гіпотензія може привести до ІМ чи до інсульту. У хворих на г. ІМ, якщо існує ризик серйозної гемодинамічної недостатності внаслідок лікування вазодилататором та у пацієнтів із систолічним АТ < 100 мм рт.ст. або з кардіогенним шоком може призвести до важкої гіпотензії. У випадку персистуючої гіпотензії (систолічний АТ < 90 мм рт.ст більше 1 год.) лікування припинити. Пацієнтам з тяжкою СН після гострого ІМ призначати тільки у випадку, коли гемодинаміка пацієнта стабільна. Під час терапії проводити ретельний контроль ренальної функції. За наявності ниркових порушень і ІМ застосовувати не слід. У пацієнтів які знаходяться на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран із високою пропускною здатністю, імовірний розвиток анафілактоїдних реакцій: набряк обличчя, приплив крові, гіпотензія і задишка протягом перших декількох хв. гемодіалізу. Рекомендується використовувати альтернативну мембрану або альтернативний антигіпертензивний препарат. У пацієнтів яким проводиться видалення ліпідів низької щільності за допомогою декстрану сульфату, можуть розвинутись анафілактичні реакції; їм рекомендується застосування антигіпертензивного препарату іншого класу. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не реагують на інгібітори АПФ; застосування їм не рекомендується. Може розвинутись гіперкаліємія, особливо при порушенні ниркової функції або СН. Застосовувати з обережністю для лікування хворих з обструкцією висхідного тракту лівого шлуночка. Можуть спричинювати гіпотензію і навіть шоковий стан у пацієнтів, яким проводяться порожнинні операції або під час анестезії. Ризик появи нейтропенії пов’язаний із дозою і залежить від клінічного статусу пацієнта. Пацієнтам з імуносупресією або аутоімунними захворюваннями призначати з обережністю. З обережністю застосовувати для лікування хворих на псоріаз.	Дозування повинно добиратися лікарем індивідуально, залежно від рівня АТ перед прийомом наступної дози. Підвищення дози проводиться з інтервалом чотири тижні. Не призначати жінкам дітородного віку, які не використовують ефективну контрацепцію. Під час керування транспортними засобами чи обслуговування технічних засобів пам’ятати, може виникнути сонливість, запаморочення або втомлюваність
Зуклопентиксол	Злоякісний нейролептичний с-м (ЗНС) є можливим ускладненням з летальним кінцем.	Можливий вплив препарату на здатність управляти автомобілем або механізмами. На початковій стадії терапії виявляти обережність, доки не буде встановлена реакція особи на лікування.
Ібупрофен	Не застосовувати водночас із іншими НПЗ. Перед початком курсу виключити наявність таких захворювань, як: БА, що пов’язана з хр. ринітом, синуситом та поліпами в носі ( може викликати напад астми); лікування антикоагулянтами ( викликати серйозні ШК розлади); розлади травлення (виразка шлунку та ДПК, шлункові кровотечі, грижі); порушення функції нирок або печінки; порушення слуху.	Хворим, які дотримуються безсольової або низькосольової дієти, пам’ятати, що кожна табл. препарату містить 150 мг натрію, брати до уваги це, розраховуючи добове вживання солі. Хворим на ЦД, хворим, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом цукру, пам’ятати, що кожна табл. містить 1,4 г лактози, треба мати на увазі, розраховуючи щоденне надходження цукру в організм. Якщо випадково не була прийнята чергова разова доза, не слід у наступний прийом її збільшувати.
Івабрадин	Не може призначатися для попередження виникнення та лікування аритмій. Якщо під час лікуванням виникає тахіаритмія (вентрикулярна чи суправентрикулярна) лікування вже не є доцільним. Не застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які порушують функцію синусового вузла. При лікуванні регулярне спостереження за станом пацієнта з метою виключення розвитку миготливої аритмії (пароксизмальної або постійної) та за необхідності проведення ЕКГ–дослідження. Пацієнтам з AV-блокадою II-го ступеня не призначати. Не рекомендовано призначати пацієнтам з ЧСС < 60 уд.хв. у стані спокою. Якщо під час лікування ЧСС стає менше 50 ударів за хв., чи пацієнт відчуває симптоми, які є наслідком брадикардії зменшити дозу методом титрування. З обережністю пацієнтам, у яких є дисфункція лівого шлуночка, що має безсимптомний перебіг, та пацієнтам з СН II NYHA функціонального класу. У разі появи непередбачених порушень з боку сітківки лікування припинити. З обережністю призначати пацієнтам з пігментним ретинітом. До складу входить лактоза, пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лапа не призначати цей препарат. Не застосовувати з блокаторами кальцієвих каналів, які зменшують ЧСС. З обережністю пацієнтам з гіпотензією легкого та помірного ступеня тяжкості. Не рекомендовано хворим з вродженим с-мом подовження QT і хворим, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT.	Може спричинити транзиторні порушення зору (поява світлових спалахів перед очима або розмите бачення), що необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем, при роботі з різними механізмами.
Ідарубіцин	Лікування необхідно проводити під гематологічним контролем. Призначати не раніше, як ч/з 1 місяць після попередньої хіміотерапії іншими протипухлинними засобами. Рекомендується проводити контроль картини крові і ЕКГ перед лікуванням і перед кожним наступним курсом. Якщо пацієнт виявляє ранні симптоми чи ознаки реакції на інфузію – слід негайно її припинити, ввести відповідний лікарський засіб для премедикації (антигістамінний препарат або швидкодіючий кортикостероїд) та відновити процедуру з меншою швидкістю. Не вводити у вигляді болюсної ін’єкції чи нерозведеного розчину. Рекомендується, щоб система для інфузії препарату була приєднана ч/з бічний порт до в/в інфузії 5 % глюкози для забезпечення додаткового розведення та зменшення ризику тромбозу та екстравазації. Інфузія може бути здійснена ч/з периферичну вену. Не використовувати системи з вбудованими фільтрами. Не повинен вводитися в/м чи п/ш. При лікуванні пильне спостереження за хворими і систематичний контроль лабораторних показників.	Введення у вигляді ліпосомальної композиції знижує можливість ушкоджень при транссудації. При виникненні ознак чи симптомів транссудації ( печіння, еритема) негайно припинити інфузію і розпочати заново в іншу вену. Накладання льоду на місце транссудації приблизно на 30 хв. може полегшити місцеву реакцію. Має незначний вплив на здатність керувати автомобілем і складними механізмами; зрідка можуть відзначатися запаморочення та сонливість; при розвитку цих симптомів уникати керування автомобілем та користування складною технікою.
Ізодибут	При передозуванні спостерігаються симптоми гіпоглікемії. Необхідно призначити солодке питво, в тяжких випадках – ввести в/в розчин глюкози 40 %	При ураженні ШКТ бажано приймати після їди
Ізоконазол	При застосуванні на обличчі слідкувати, щоб препарат не потрапив в очі. При ураженні міжпальцевих ділянок рук та стоп рекомендується між пальцями прокладати марлеві смужки з кремом	Для уникнення повторної інфекції щодня міняти білизну (махрові мочалки, рушники, спідню білизну (бажано з бавовни) і кип’ятити її. При мікозі стоп міжпальцеву ділянку після миття ретельно просушують. Необхідно щодня міняти панчохи або шкарпетки
Ізоніазид	Регулярне проведення функціональних печінкових проб, офтальмологічного обстеження (перший місяць - не рідше 2 разів, потім – 1 разу на місяць)	Не вживати спиртних напоїв.
Ізосорбіду динітрат	Постійний медичний нагляд - при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії; констриктивному перикардиті; тампонаді серця; низькому тиску наповнення, порушеній функції лівого шлуночка (ліва вентрикулярна недостатність); уникати зменшення систолічного АТ нижче 90 мм рт, ст.; аортальному, мітральному стенозі; схильності до ортостатичних реакцій; захворюваннях, з підвищенням внутрішньочерепного тиску. При застосуванні 0,1% р-ну можливий розвиток толерантності, а також перехресна толерантність до інших нітратів (зниження ефекту у випадку попередньої терапії іншим нітратом). Для запобігання втрати ефективності уникати тривалого введення високих доз. При застосуванні нерозведеного препарату може спостерігатися кристалічний осад; безпечніше розчин не вживати, хоча ефективність його не змінюється. 0,1% розчин не призначати пацієнтам, які нещодавно приймали інгібітори фосфодіестерази ( сильденафіл). Для інфузії розчину придатні системи, виготовлені з поліетилену, поліпропілену або політетрафторетилену; інфузійні системи, виготовлені з полівінілхлориду або поліуретану, призводять до втрати активної речовини ч/з адсорбцію, при їх застосуванні дозу збільшити.	Враховуючи загальний стан пацієнтів та вплив препарату, участь пацієнта в дорожному русі, прийом алкоголю неможливі.
Ізосорбід мононітрат	Треба з великою обережністю застосовувати у разі гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, констриктивного перикардиту і тампонади перикарда; низького тиску наповнення серця, наприклад при г. ІМ обмеженій функції лівого шлуночка серця. Рекомендується уникати зниження систолічного АТ нижче 90 мм рт.ст.; аортального стенозу або мітрального стенозу; схильності до ортостатичних реакцій; захворювань, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску (подальше підвищення внутрішньочерепного тиску спостерігається тільки у разі в/в введення нітрогліцерину). Не підходить для лікування гострих нападів стенокардії і ІМ в гострому періоді. Може призвести до транзиторної гіпоксії і спричинювати симптоми ішемії міокарда.	Може мати негативний вплив на здатність управляти автомобілем, обслуговувати механічні пристрої і виконувати роботи без надійної опори, особливо на початку лікування, у разі збільшення дози і зміни препарату, одночасного вживання алкоголю.
Ізотретиноїн	Повинні призначати лише лікарі, які мають досвід застосування системних ретиноїдів, усвідомлюючи ризик тератогенності при застосуванні ізотретиноїну під час вагітності. Рекомендується контролювати функцію печінки до лікування, ч/з 1 місяць після початку, а потім кожні 3 місяці. Визначати рівень ліпідів у сироватці натще. Хворим з групи високого ризику ( діабетом, ожирінням, алкоголізмом, порушеннями жирового обміну) при лікуванні може знадобитися частіший контроль. Не можна проводити агресивну дермабразію на фоні лікування препаратом і протягом 5–6 місяців після лікування, існує великий ризик появи гіпертрофічних шрамів в атипових зонах.	Має сильну тератогенну дію. Протипоказаний всім жінкам дітородного віку. Якщо вагітність настає у той період, коли жінка приймає ізотретиноїнн, існує дуже велика небезпека народження дитини з вадами розвитку. Одночасне УФ-опромінення не показані. Уникати впливу сонячного проміння. Погіршення нічного зору на фоні терапії , випадки утримання цього стану і після відміни терапії, пацієнти мають бути застережені, особливо при роботі та керуванні транспортом у темний період доби. У хворих, які отримують або незадовго до цього (1 – 2 тижні) отримували препарат, не можна брати донорську кров для переливання жінкам дітородного віку.
Ізофлуран	Введення може здійснюватися тільки у спеціально обладнаних для анестезії приміщеннях і тільки персоналом, який має достатню кваліфікацію та досвід. Використовувати прилади, за допомогою яких можна стежити за концентрацією у вдихуваному аби видихуваному повітрі. Може погіршувати функціональну активність печінки, що виявляється у збільшенні активності ферментів печінки. У хворих на ІХС при проведенні анестезії, важливо підтримувати нормальні значення параметрів гемодинаміки для запобігання ішемії міокарда. У хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском застосовувати з обережністю; може знадобитись гіпервентиляція. Значно посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів. У концентраціях до 0,75 % є безпечним і ефективним засобом для підтримки анестезії при кесаревому розтині. Застосування не супроводжується появою пов’язаних з цим небажаних реакцій в організмі матері або новонародженої дитини. Анестезія ним може спричинити гіперметаболічний стан скелетних м’язів, що супроводжується збільшенням споживання кисню і розвитком с-му, відомого як злоякісна гіпертермія.	Не можна керувати автомобілем протягом тривалого періоду часу або працювати з механізмами.
Ілопрост	При проведенні терапії у хворих на артеріальну гіпотензію вжити заходів проти подальшого зниження АТ. Враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході хворих із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення.Якщо у пацієнта протягом останніх 3 місяців траплялося порушення мозкового кровообігу ретельно оцінити користь і ризик від лікування. Випадкове введення нерозведеного розчину у навколосудинні тканини може призвести до виникнення реакцій в місці ін’єкції. Уникати приймання препарату перорально і його потрапляння на слизові оболонк; потрапляючи на шкіру, може призвести до тривалої, хоча й безболісної, еритеми.	Відмовитися від паління. Жінкам репродуктивного віку використовувати надійні засоби контрацепції. Дотримуватися обережності та уникати контакту препарату зі шкірою. При потраплянні на шкіру, негайно промити великою кількістю води або ізотонічного розчину хлориду натрію.
Іматиніб	Регулярно контролювати рівень печінкових трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази. У разі збільшення рівня білірубіну більш ніж у 3 рази від норми або збільшення рівня печінкових трансаміназ більш ніж у 5 разів від норми, лікування припинити, доки рівень білірубіну та трансаміназ не буде перевищувати більше ніж 1,5 та 2,5 рази від норм цих показників, відповідно. Подальше лікування продовжити у менших дозах. Спричинює затримку рідини в організмі, у період лікування необхідно регулярно контролювати масу тіла; набряки зникають після зменшення дози і застосування діуретиків або після припинення лікування. Регулярно проводити розгорнутий аналіз крові: 1 раз на тиждень під час першого місяця терапії, 1 раз у 2 тижні під час другого місяця і кожні 2-3 місяці у наступний період. Ризик розвитку мієлоcупресії збільшується при бластному кризі і у фазі загострення хр. мієлолейкозу. Нейтропенія утримується в середньому протягом 2-3 тижнів, тромбоцитопенія – 3-4 тижні. Зменшення дози або тимчасове припинення лікування сприяє зменшенню вираженості змін з боку системи кровотворення. При тривалому лікуванні ймовірність розвитку нефротоксичності.	З метою зменшення негативних ефектів з боку ШКТ приймати під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Не рекомендується керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. Жінкам дітородного віку застосовувати ефективні контрацептивні засоби.
Імипрамін	Терапевтичний ефект розвивається поступово – протягом 2-4 тижнів після початку лікування. Припиняти застосування поступово – раптове припинення лікування може призвести до виникнення таких симптомів, як нудота, головний біль, відчуття дискомфорту, неспокійність, розлад сну, аритмія, а також екстрапірамідних симптомів, утруднення мови, особливо у дітей. Лікар перед застосуванням препарату може вважати за потрібне перевірити функціональний стан печінки, нирок, серця, рівень цукру в крові, АТ, також зробити загальний аналіз крові. У разі застосування електроконвульсивної терапії вводити імипрамін не можна. При лікуванні інгібіторами МАО необхідно почекати 3-4 тижні перед початком застосування імипраміну, що допоможе попередити виникнення судом, підвищення АТ, температури. При переході з лікування імипраміном на застосування інгібіторів МАО необхідно зробити перерву в декілька днів.	Не можна керувати автомобілем, іншими механічними засобами, займатися діяльністю, що супроводжується підвищеним ризиком нещасних випадків, має седативну дію. Повідомити лікаря у разі наявності зараз чи в минулому захворювань серця, печінки, нирок, діабету, підвищеної активності щитовидної залози, феохромоцитоми, гострої порфірії. Не можна вживати алкогольних напоїв. У разі виникнення стійкої констипації або утруднення в сечовиділенні повідомити лікаря.
Імунокінд	Спеціальних рекомендацій немає	Табл. приймати за півгодини до або ч/з півгодини після їди, даючи їм розчинитися в роті.
Імунофан	Не застосовувати пацієнтам, які отримують імуносупресивну терапію.	Спеціальних рекомендацій немає
Індапамід	З обережністю призначати при тяжких формах ЦД, при подагрі. Можлива перехресна чутливість до сульфаніламідних препаратів. До початку лікування визначити вміст іонів натрію, калію, кальцію в плазмі крові. Регулярний контроль вмісту іонів натрію і калію в плазмі крові, особливо в осіб літнього віку, хворих на цироз печінки, СН, пацієнтів із збільшенням інтервалу QT на ЕКГ, пацієнтам з недостатнім харчуванням, особам, які приймають багато ліків. Активність реніну може дещо підвищуватись на фоні терапії. Найретельніший контроль у хворих на цироз печінки (особливо з набряками або асцитом – ризик розвитку метаболічного алкалозу, прояви печінкової енцефалопатії), ІХС, СН, в осіб літнього віку. До групи підвищеного ризику також відносяться хворі із збільшеним інтервалом QT на ЕКГ (вродженим або набутим на фоні патологічного процесу). Перше визначення концентрації іонів калію в крові провести протягом першого тижня лікування. Гіперкальціємія на фоні прийому може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. За умов хірургічного втручання похідні сульфонамідів можуть провокувати загострення системного червоного вовчака.	Застосовування для лікування спортсменів може спричинити позитивну реакцію під час допінг-контролю. За рахунок зниження АТ може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Індінавір	При виникненні ознак та симптомів нефролітіазу, в тому числі болю у боці з або без гематурії, тимчасово (на 1 - 3 дні) припинити терапію під час гострого прояву нефролітіазу або повної її відміни. Може спостерігатися виражена та швидкопрогресуюча гостра гемолітична анемія: при підтвердженні діагнозу вжити заходів щодо лікування гемолітичної анемії, не виключаючи можливість припинення терапії. Може бути поява ЦД або гіперглікемії, загострення вже існуючого ЦД у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, що отримують лікування; спостерігається діабетичний кетоацидоз. У більшості випадків лікування інгібіторами протеази не припиняється	Всім пацієнтам адекватну гідратацію.
Індометацин	Не можна носити контактні лінзи. Після зняття контактних лінз очі закапати ч/з 5 хв. При наявності інфекції або загрозі її розвитку одночасно призначають місцеве антибактеріальне лікування. Якщо застосовуються краплі для очей, що містять іншу активну речовину, інтервал між застосуванням цих розчинів становить не менше 15 хв. З обережністю при захворюваннях печінки, нирок, травного тракту в анамнезі, при диспептичних симптомах на момент призначення препарату, АГ ( затримка рідини в організмі і зниження ефективності антигіпертензивних препаратів), СН, відразу після серйозних хірургічних втручань, при паркінсонізмі, епілепсії, алкоголізмі, ЦД. З обережністю застосовувати індометацин у хворих на БА, з алергічним («сінним») нежитем, поліпами слизової носа, при ХОЗЛ і хр. інфекціях дихальних шляхів у зв’язку з небезпекою виникнення нападу БА, набряку Квінке або уртикарій. Контроль за функцією печінки і нирок, картиною периферичної крові ( у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого і помірного ступеня, при спільному застосуванні з циклоспорином). У випадку проведення аналізу на 17-кетостероїди препарат відмінити за 48 год до дослідження.	Утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають концентрації уваги, підвищеної швидкості психомоторних реакцій, ч/з можливість виникнення запаморочення, сонливості і почуття втоми.
Інозин	З появою свербежу та гіперемії шкіри лікування припинити. Під час тривалого лікування контролювати рівень сечової кислоти в крові та сечі.	Обережність при прийомі водіям і особам, що працюють з небезпечними механізмами.
Інозин пранобекс	При г. вірусних інфекціях препарат найбільш ефективний, якщо лікування почато на ранній стадії хвороби (краще в першу добу). Застосовується як для монотерапії, так і в комплексному лікуванні з а/б, противірусними та іншими етіотропними засобами. При безперервному лікуванні довше 14 днів необхідно проводити контроль рівня сечової кислоти у сироватці крові та сечі, при лікуванні понад 21 день – доцільно щомісяця перевіряти найважливіші параметри функції печінки та нирок (активність трансаміназ, рівень креатиніну), склад периферичної крові. При довготривалому застосуванні періодично проводити контроль рівня сечової кислоти у сироватці крові та сечі	Спеціальних рекомендацій немає
Інсулін аспартат	Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при ЦД 1 типу) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох год. або діб. Вводити безпосередньо перед прийомом їжі. Швидкий початок його дії враховувати при лікуванні хворих, які мають супутні захворювання або приймають препарати, що сповільнюють всмоктування їжі в ШКТ. Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, підвищують потребу хворого в інсуліні. При переведенні хворих на інші типи чи види інсуліну ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з застосуванням попереднього препарату інсуліну. Переводити хворого на інший тип або вид інсуліну під суворим медичним контролем. Зміна концентрації, виду, типу, походження інсуліну (тваринний, людський, аналог людського інсуліну) або методу його виробництва може зумовити необхідність корекції дози інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування. Пропускання приймання їжі або непередбачене інтенсивне фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії. Необхідність підбирання дози може виникнути при підвищеному фізичному навантаженні або при зміні звичайної дієти. Фізичні навантаження відразу після приймання їжі підвищують ризик розвитку гіпоглікемії. Дотримання хворими режиму прийому препарату та харчування, правильне введення інсуліну та усвідомлення симптомів гіпоглікемії є дуже важливими для зниження ризику гіпоглікемії. Хворі на ЦД І типу повинні регулярно вживати їжу, багату принаймні на вуглеводи у невеликих кількостях. Ні в якому разі не можна пропускати введення інсуліну	Гіпоглікемія може негативно впливати на концентрацію уваги та рефлекторні реакції, є фактором ризику, при керуванні автомобілем або експлуатації механічних пристроїв. Застережних заходів вживати щоб уникнути загострень гіпоглікемії, зокрема якщо ранні попереджувальні ознаки гіпоглікемії відсутні або неявні, якщо загострення гіпоглікемії трапляються часто. За таких обставин не керувати автомобілем. Не використовувати шприц-ручку якщо вона: падала або піддавалася зовнішньому тиску, при цьому виникає ризик її ушкодження і витікання інсуліну; зберігалася неправильно або була заморожена. Щоб уникнути утворення інфільтратів, постійно змінювати місця ін'єкцій. Найкраще вводити препарат в передню черевну стінку, сідниці, передню поверхню стегна або плеча. Дія інсуліну настає швидше при введенні його у ділянку талії.
Інсулін аспарт (комбінований)	У порівнянні з двофазовим людським інсуліном, може призвести до більш вираженого гіпоглікемічного ефекту, який може тривати до 6 год після ін’єкції. Це може викликати необхідність підбору доз інсуліну або режиму харчування. Суспензії інсуліну не можна використовувати в інсулінових насосах для безперервного п/ш введення інсуліну	Не використовувати препарат, коли після його прокочування між долонями і перевертання препарат не виглядає однорідно білим і каламутним. Картриджі не можна використовувати, якщо вони містять грудки або тверді частинки, що налипли на дно або стінки. Катридж використовувати індивідуально. Не користуватися картриджем, якщо є зовнішні ушкодження, якщо видима ділянка гумового поршня перевищує ширину білої кодової смужки. Після кожної ін’єкції голку видаляти, тому що під впливом зміни температури може статися витікання рідини ч/з голку, що призведе до зміни концентрації інсуліну. Не заповнювати повторно. При одночасному лікуванні препаратом та іншим видом інсуліну в картриджі, для кожного з них використовувати окрему шприц-ручку. Покатати картридж між долонями 10 разів. Після цього не менше 10 разів перевернути картридж вгору і вниз так, щоб скляна кулька перемістилася від одного кінця картриджа до іншого. Прокочування між долонями і перевертання картриджа повторити принаймні ще 1 раз для того, щоб рідина стала однорідно білою і каламутною. Відразу зробити ін'єкцію. Перемішування вмісту картриджа робити перед кожною ін'єкцією.
Інсулін аспарт (короткої дії)	Наслідком фармакодинаміки швидкодіючиХ аналогів інсуліну є можливий більш швидкий розвиток гіпоглікемії порівняно з розчинним людським інсуліном. Препарат вводити безпосередньо перед прийманням їжі. Швидкий початок його дії. При застосуванні в інфузійних насосах не змішувати з іншими типами інсуліну. При заповненні нової ємності видалити пухирці повітря зі шприца і трубок. Заміну інфузійного комплекту (голка і трубки) робити відповідно до рекомендацій інструкції,. Для отримання оптимального ефекту при інфузії і визначення можливих порушень у роботі інфузійного насоса регулярно вимірювати рівень цукру в крові	Перед введенням препарату необхідно перевірити прозорість розчину. При появі пластівців, при помутнінні розчину, випадінні осаду або появі нальотів субстанції на склі картриджа або шприц-ручки застосовувати препарат заборонено! Інсулін людський (короткої дії) не потребує ресуспендування; його використовувати лише, якщо розчин є прозорим, безбарвним, не містить видимих часток і виглядає як вода.. Перед застосуванням препарату в інфузійниХ насосаХ хворого проінформувати про те, що він має робити у випадках занадто високого чи низького рівня цукру в крові або якщо інфузійна система вийде з ладу
	Заміна типу або марки інсуліну відбувається під медичним контролем. Зміна концентрації, марки, типу, виду або способу приготування може викликати потребу у зміні дозування. Дозування у разі лікування пацієнтів людським інсуліном може відрізнятися від дозування, застосовуваного при лікуванні інсулінами тваринного походження. У пацієнтів, у яких були гіпоглікемічні реакції після переведення їх з режиму введення інсуліну тваринного походження на режим введення людського інсуліну, ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії виявиляються менш явними або відмінними від симптомів, які раніше спостерігалися. У пацієнтів із значним покращенням рівня глюкози в крові можуть надалі не спостерігатися деякі або жодні з ранніх попереджувальних симптомів гіпоглікемії. Неправильне дозування або призупинення лікування може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Лікування людським інсуліном може призвести до виникнення антитіл, хоча і в менших концентраціях, ніж у випадку застосування інсуліну тваринного походження. Потреба в інсуліні змінюється при порушенні функцій надниркових залоз, гіпофізу, щитовидної залози, нирок або печінки; під час хвороби або під впливом емоціонального стресу; у разі зміни інтенсивності фізичних навантажень, звичного режиму харчування. При наявності в анамнезі хворого загальної АР на інші види інсуліну, призначення даного препарату проводиться після одержання негативної внутрішньошкірної проби	Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику при керуванні автомобілем або механізмами. Вживати заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це важливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії, епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин вирішити питання про доцільність керування автомобілем взагалі Набирають інсулін з фл., проколюючи стерильною голкою шприца пробку, попередньо протерту спиртом. Температура введеного інсуліну повинна відповідати кімнатній температурі. У шприц набирається повітря до позначки, що відповідає необхідній дозі інсуліну, і повітря випускається у фл.. Шприц із фл. перевертається, щоб фл. опинився догори дном, береться необхідна доза інсуліну. Голка виводиться з фл. Шприц звільняється від повітря, і перевіряється правильність набраної дози інсуліну. . Суміші інсулінів: починати із набирання у шприц інсуліну швидкої дії, щоб уникнути небажаного потрапляння у фл. препарату більш тривалої дії. Вводити суміш одразу після змішування. Для введення потрібної дози кожного із препаратів можна також користуватись окремими шприцами. Місце ін’єкції кожен раз змінювати
Інсулін глюлізин	Може виникати необхідність у регулюванні схеми супутнього лікування пероральними антидіабетичними препаратами. Гіпоглікемія виникає залежно від профілю дії інсулінів, що застосовуються, та може, змінюватися при переході на новий режим лікування. Умови, які можуть зробити ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії нетиповими або менш вираженими, включають: довгий термін захворювання на діабет, інтенсивну інсулінотерапію, діабетичну невропатію, застосування ЛЗ, таких як бета-блокатори, перехід з інсуліну тваринного походження на інсулін людини. Гіпоглікемія після застосування ін’єкції швидкодіючих аналогів, виникає раніше, ніж при застосуванні розчинного інсуліну людини.	Інсулін глюлізин, розчин для ін'єкцій у картриджах, призначений для використання з інсуліновими шприц-ручками, відповідно до рекомендаці. Картридж придатний до застосування, якщо розчин у ньому прозорий, безбарвний, не містить видимих оком твердих часток і зовнішній вигляд його подібний до води. Картридж тримати протягом 1-2 год. при кімнатній температурі перед встановленням його у шприц-ручку багаторазового використанняї. Порожні картриджі не дозволяється заповнювати повторно.. При змішуванні з НПХ (Нейтральним Протаміном Хагердону) інсуліном людини спочатку набрати у шприц інсулін глюлізин. Ін’єкцію треба робити відразу ж після змішування
Інсулін гларгін	Не є інсуліном вибору при лікуванні діабетичного кетоацидозу. У таких випадках рекомендується в/в введення простого інсуліну. Внаслідок більш стабільного надходження основного інсуліну при застосуванні інсуліну гларгіну гіпоглікемія у ранні ранкові год може бути ймовірнішою, ніж гіпоглікемія вночі. Необхідно дотримуватись особливої обережності та ретельно контролювати рівень глюкози у крові у тих хворих, у яких напади гіпоглікемії мають особливо тяжкий перебіг. Полонгована дія інсуліну гларгіну, введеного п/ш, може затримати вихід із гіпоглікемії. При нормальному або зниженому рівні глікозильованого Hb зважати на можливість виникнення неусвідомлених (особливо у нічні год) нападів гіпоглікемії. Фактори, що підвищують схильність до гіпоглікемії, потребують ретельного контролю та можуть призвести до необхідності коригування дози.. У більшості випадків призначати контроль сечі на вміст кетонових тіл, що є необхідним для добору дози інсуліну, оскільки потреба в інсуліні часто буває підвищеною.	Якщо шприц-ручка пошкоджена, її викинути і використати нову. Перед встановленням картриджа до шприц-ручки його витримати 1-2 год. при кімнатній температурі. Застосовувати препарат можна лише, якщо розчин при візуальному огляді є прозорим і безбарвним (або майже безбарвним), без видимих часток, якщо він має водоподібну консистенцію! Оскільки інсулін гларгін є розчином, він не потребує ресуспендування перед застосуванням Не дозволяється наповнювати пусті картриджі!! Після кожної ін`єкції голку знімати, а прилад зберігати без голки. Перед тим як викинути прилад, голку теж необхідно зняти. Не використовуйте голки повторно! Використовуйте нову голку для кожної ін`єкції . Ніколи не повертайте перемикач дозування (не змінюйте дозу), якщо кнопка дози витягнута назовні.
Інсулін детемір	Підбір доз: для хворих літнього віку,з порушеннями функції нирок, печінки проводити ретельний моніторинг глікемії і підбирати дозу інсуліну детеміру індивідуально.Інсулін детемір розчинний аналог базального інсуліну з більш передбаченим пролонгованим, безпіковим профілем дії. На відміну від інших інтенсивна терапія інсуліну детеміру не викликає збільшення маси тіла. Менший ризик розвитку гіпоглікемії в нічний час у порівнянні з іншими інсулінами дає змогу більш точно підібрати дозу.У порівнянні з інсуліном НПХ препаратом дозволяє досягти більш оптимального контролю глікемії за даними рівня глюкози у крові натще. При переведенні хворого на інсулін детемір може виникнути потреба змінити звичну дозу інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування. Інсулін детемір не можна вводити в/в, тому що це може призвести до тяжкої гіпоглікемії. Після в/м введення всмоктується швидше, ніж після п/ш введення. Якщо інсулін детемір вводять у суміші з іншими препаратами інсуліну, то характер дії одного чи обох компонентів може змінитися. Введення препарату у суміші зі швидкодіючим аналогом типу інсуліну аспарт може зумовити профіль дії з нижчим і більш відкладеним максимальним ефектом, ніж при окремому введенні. Інсулін детемір не використовувати в інсулінових насосах для безперервного п/ш введення інсуліну	Картриджі призначені для використання у шприц-ручках з голками. При лікуванні препаратом та іншим видом інсуліну у картриджі для кожного з них використовувати окрему шприц-ручку. Інсулін детемір призначений лише для індивідуального використання. Картриджі повторно не заповнювати. Переконатися у правильності типу інсуліну. Завжди перевіряти картридж, включаючи гумовий поршень. Картридж не використовувати, якщо є зовнішні ушкодження або якщо видима ділянка гумового поршня перевищує ширину білої смужки. Ушкоджений картридж повернути постачальнику Не використовувати картридж: В інсулінових насосах: Якщо картридж чи шприц-ручка падали або піддавалися зовнішньому тиску, при цьому виникає ризик їхнього ушкодження і витікання інсуліну. Якщо він зберігався неправильно або був заморожений. Якщо рідина, що міститься в ньому, не є прозорою і безбарвною. Ввести інсулін під шкіру згідно з інструкцією, що прикладена до шприц-ручки. Після ін'єкції голка має залишатися під шкірою не менше 6 секунд. Це забезпечить введення повної дози..
Інсулін людський (комбінований, середньої дії)	Спеціальних рекомендацій немає	Безпосередньо перед ін’єкцією фл. чи картридж із суспензією катають між долонями так, щоб її мутність по всьому об’єму фл. стала рівномірною. Не можна різко струшувати фл, це може призвести до утворення піни, що буде заважати точному вимірюванню дози. Картриджі не розроблені для змішування різних інсулінів. Порожні картриджі не використовувати повторно. Для того щоб зарядити картридж в ін’єктор, приєднати голку та провести ін’єкцію інсуліну.
Інсулін людський (короткої дії)	Спеціальних рекомендацій немає	Перед введенням препарату перевірити прозорість розчину. При появі пластівців, при помутнінні розчину, випадінні осаду або появі нальотів субстанції на склі картриджа або фл. застосовувати препарат заборонено! Інсулін людський (короткої дії) не потребує ресуспендування; його використовувати лише , якщо розчин є прозорим, безбарвним, не містить видимих часток і виглядає як вода. Перед взяттям інсуліну з фл. перевірити прозорість розчину. При появі пластівців, при помутнінні розчину, випадінні осаду або появі нальотів субстанції на склі фл. застосовувати препарат заборонено! Картриджі не призначені для здійснення змішування з іншими інсулінами. Порожні катриджі не можуть використовуватись повторно. Для заправлення картриджа, закріплення голки та здійснення ін’єкції інсуліну дотримуватись інструкції виробника шприц-ручки. Голки повинні використовуватися лише один раз.. Картриджі можуть використовуватися до спорожнення, після чого належним чином утилізуються
Інсуліни свині	Перед першим застосуванням необхідно клінічно проконтролювати чутливість до препарату шляхом внутрішньошкірного тесту. У разі неправильного підбору чи зміни препарату, у разі нерегулярного приймання їжі, нерівномірного фізичного навантаження можливі надмірні коливання рівня цукру в крові, в першу чергу в бік зниження – небезпека гіпоглікемії	Хворі на діабет жінки повинні повідомляти своїх лікарів про вагітність або намір завагітніти. Гіпоглікемія є фактором ризику при керуванні автомобілем або експлуатації механічних пристроїв. Застережних заходів вживати перед керуванням автомобілем, зокрема якщо ранні попереджувальні ознаки гіпоглікемії відсутні або неявні, якщо загострення гіпоглікемії трапляються часто. За таких обставин не слід керувати автомобілем. Перед першим відбором інсуліну з фл. видалити пластмасову кришку, яка свідчить, що препаратом не користувались. Відповідно до обраної дози набрати у шприц повітря та ввести в інсуліновий фл. Перевернути інсуліновий фл. разом зі шприцом та набрати відповідну кількість суспензії інсуліну. Видалити бульбашки повітря зі шприца.
Інсулін свиний (комбінований) середньої дії, тривалої дії	Забороняється вводити в/в.	перед застосуванням суспензія має бути добре перемішаною, при цьому не повинна утворюватися піна. Для цього фл. катають між долонями. Суспензія повинна бути однорідною та мати молочно-білий колір. Не використовувати фл. з препаратом, якщо після перемішування не утворюється однорідна біла суспензія, в ньому плавають білі пластівці чи на дні або стінках фл. помітний білий
Інсулін свиний (короткої дії)	Препарат повинен завжди залишатися прозорим та безбарвним.	У разі змішування різних препаратів інсуліну, ін’єкцію проводять негайно після змішування. Першим набирають у шприц інсулін короткої дії
Інтерферон альфа-2b	У пацієнтів, які раніше страждали на захворювання ССС, може виникнути аритмія як побічна реакція. Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу знижують до 50% або лікування припиняють. Може спостерігатися уповільнена реакція ч/з прояви побічної дії препарату - сонливість, слабкість, підвищена втомлюваність.	Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості, лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості реакції. Вживання алкоголю виключити.
Інтерферон 1а	З обережністю хворим на депресію. Пацієнти з проявами депресії мають перебувати під наглядом, їм проводити відповідну терапію. За необхідності терапію припиняють. Обережність при лікуванні хворих, у яких раніше спостерігалися судомні напади. Якщо епілептичні напади вперше з'явилися під час лікування, з'ясувати їх етіологію і призначити протисудомну терапію перед тим, як відновити лікування. Пацієнти з ІХС, застійною СН або аритмією повинні знаходитися під наглядом лікаря, щоб уникнути погіршення клінічного стану на початку терапії. Іноді відзначається некроз у місці ін'єкцій. Для зниження ризику його розвитку - щоразу змінювати місце ін'єкції. Визначати кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові, лейкоцитарну формулу, біохімічні показники, зокрема функціональні печінкові тести. На початку лікування ці дослідження проводити частіше. При введенні хворим з тяжкою мієлосупресією дотримуватись особливої обережності і проводити ретельний моніторинг. До інтерферону можуть вироблятися антитіла. Розвиток нейтралізуючих антитіл може супроводжуватися зниженням клінічного ефекту лікування. Якщо пацієнт слабко реагує на терапію і при цьому в нього визначаються нейтралізуючі антитіла, розглянути питання про доцільність продовження застосування його	Несприятливі ефекти з боку ЦНС можуть впливати на спроможність пацієнтів до керування транспортними засобами і роботі з потенційно небезпечними механізмами. Процедуру самовведення препарату хворими періодично перевіряти, особливо, якщо розвиваються місцеві реакції. Якщо відмічаються численні шкірні ушкодження, застосування припинити до їх загоєння. Пацієнти, які мають одиничні ушкодження, можуть продовжувати лікування, за умови, що розмір некрозу незначний. Хворих попередити про здатність інтерферону бета спричиняти аборти, необхідна ретельна контрацепція.
Інтерферон 1в	У пацієнтів з депресією, в анамнезі яких є вказівка на депресію або судоми, у хворих, що одержують противоепілептичні засоби, застосовувати з обережністю. З обережністю в пацієнтів із захворюваннями серця: із СН ІІІ - IV функціонального класу по класифікації NÝНА, у хворих з кардиіоміопатіями. Можуть розвинутись серйозні реакції гіперчутливості (анафілаксія, бронхоспазм, кропивниця). До призначення і на фоні лікування регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, визначати активність АсАТ, АлАТ і γ-глутамілтрансферази. Препарат відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки, після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під контролем функції печінки. В одиничних випадках спостерігається панкреатит, часто обумовлений з гіпертриглицеридемією. Випадки некрозу в місці ін'єкції. З появою множинних чи великих вогнищ некрозу лікування припинити до їх повного загоєння. Дотримувати обережність при лікуванні хворих з мієлосупресією, анемією або тромбоцитопенією. Застосування цитокінів у хворих з моноклональною гамапатією іноді супроводжувалося системним підвищенням проникності капілярів із шокоподібними симптомами і летальним кінцем.	Побічні ефекти з боку ЦНС, обумовлені застосуванням препарату можуть вплинути на здатність до керування транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Жінкам репродуктивного віку використовувати надійні методи контрацепції. Хворих інформувати, що побічними діями препарату можуть бути депресія і суіцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря; ці стани можуть привести до спроб самогубства. При депресії і суіцидальных думок негайно припинити лікування. Щоб знизити ризик розвитку некрозу в місці ін'єкції, дотримувати правил асептики, змінювати місця ін'єкції.
Інтерферон лейкоцитарний людський рекомбінантний гамма	Введення шляхом ін’єкцій категорично заборонено!	Інтраназально. Після закапування зробити легкий масаж пальцями крил носа протягом кількох хв. для рівномірного розподілу препарату в носовій порожнині.
Інтетрікс	При тривалому застосуванні може викликати появу антитіл до інтерферону, що призводить до зниження терапевтичного ефекту. У осіб із високою пірогенною реакцією на введення інтерферону рекомендується одночасне застосування індометацину. Ефективність елімінації вірусів при лікуванні бажано контролювати за допомогою вірусологічних досліджень.	Не застосовувати краплі у разі зміни їх кольору, помутніння або випадання осаду. Користуватись краплями виключно індивідуально. Не рекомендується носити м’які контактні лінзи.
Інфламафертин	Бажане моніторингове імунологічне спостереження при лікуванні аутоімунних хвороб	Спеціальних рекомендацій немає
Інфліксимаб	Може спричинювати розвиток гострих реакцій, що пов’язані з інфузією, та АР уповільненого типу. За пацієнтами спостерігати протягом 1 год. після інфузії. Можуть утворюватись антитіла, що підвищує частоту інфузійних реакцій. Одночасне застосування імуномодуляторів знижує утворення антитіл і зменшує частоту інфузійних реакцій. Пацієнти, які не отримують імуносупресори, мають більший ризик утворення антитіл. Реакції підвищеної чутливості уповільненого типу: характеризуються розвитком міальгії, артралгії з пропасницею або висипом протягом 12 діб від початку повторної терапії. Пацієнти повинні бути під наглядом ч/з можливість виникнення реакцій гіперчутливості уповільненого типу. З обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з хр. або рекурентними інфекціями в анамнезі. До початку терапії пацієнти повинні детально обстежені для виключення туберкульозу, в тому числі латентного. Лікування не проводити, якщо діагностується активний туберкульоз. При латентному туберкульозі перед початком терапії провести специфічне протитуберкульозне лікування. Лікування перервати при розвитку у хворого тяжкої інфекції або сепсису. Елімінація інфліксимабу може відбуватися протягом 6 місяців,в які хворий повинен знаходитись під наглядом лікаря. Утримуватись від вакцинації живими вакцинами. Якщо у хворого виникають симптоми, що нагадують вовчаковий с-м і будуть виявлятись антитіла до двоспіральної ДНК, лікування припинити. Можуть бути випадки оптичного невриту, судом, появи або загострення клінічних симптомів або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань, включаючи розсіяний склероз. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику лікування. З обережністю приймати рішення щодо застосування TNF-блокуючої терапії у пацієнтів із анамнезом злоякісного новоутворення, при вирішенні продовження терапії у пацієнтів, в яких розвилося злоякісне новоутворення. З обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із СН легкого ступеня (NYHA I/II). Оцінювати та спостерігати за хр. носіями вірусу гепатиту В перед початком та протягом лікування .	Уникати вагітності, використовуючи відповідні засоби контрацепції протягом лікування та не менше 6 місяців після останньої інфузії. Утримуватися від керування транспортом та іншими механізмами, якщо під час лікування відчувають стомленість. Необхідність консультації лікаря при появі ознак, що нагадують туберкульоз під час або після лікування.
Іпідакрин	Може загостритись перебіг БА, епілепсії, тиреотоксикозу, виразкової хвороби шлунка. Призначати з обережністю в разі захворювань ССС	Може виявляти седативну дію, тому бути обережним при призначенні водіям транспортних засобів, особам, чия професійна діяльність потребує швидкості психомоторних реакцій.
Іпратропію бромід	З обережністю застосовують для лікування хворих на закритокутову глаукому, з порушеннями сечовиділення внаслідок доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Не спричиняє тахіфілаксії при повторному застосуванні. Є препаратом вибору в випадках, коли потрібна тривала базисна бронхолітична терапія. За необхідності негайно купірувати напад ядухи застосування його не рекомендується, тому що бронхолітичний ефект розвивається пізніше, ніж у β-адреноміметиків. При хр. обструктивному бронхіті у більшості випадків перевершує за бронхолітичним ефектом β-адреноміметики, але поступається їм при БА.	Не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Ірбесартан	Більш низька початкова доза (75 мг) може бути для пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі. Об’єм або дефіцит натрію повинен бути скоригований до початку застосування. У зневоднених хворих або з дефіцитом іонів натрію може розвиватися симптоматична гіпотензія, особливо після прийому першої дози. Хворі з двостороннім стенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки, що приймають препарати, які впливають на систему “ренін-ангіотензин-альдостерон”, належать до групи підвищеного ризику відносно розвитку тяжкої гіпотензії або ниркової недостатності. Гіперкаліємія може спостерігатися, особливо за наявності ниркової недостатності, протеїнурії, зумовленої діабетичною нефропатією, або захворювань серця. Для пацієнтів групи ризику адекватний моніторинг калію в сироватці. У хворих, судинний тонус і функція нирок яких залежать переважно від активності системи “ренін-ангіотензин-альдостерон” лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, що впливають на цю систему, може спричинити гостру гіпотензію, азотемію, олігурію та гостру ниркову недостатність. Надмірне зниження АТ у хворих на ішемічну кардіопатію або з ішемічним СС захворюванням може призвести до ІМ або інсульту	Можна застосовувати разом із їжею, або без неї, запиваючи рідиною. У випадку, якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання припинити якнайшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості
Іринотекан	З обережністю застосовують у пацієнтів, які раніше отримували променеву терапію на ділянку черевної порожнини, таза, при гіперлейкоцитозі (що спостерігався раніше), якщо індекс Тарновського (відображає загальний стан) становить менше 50 %. Використання повинно бути суворо обмежене спеціалізованими відділеннями для проведення хіміотерапії пухлин, проводиться тільки під наглядом кваліфікованого онколога. Щотижнево проводити дослідження складу периферичної крові. Функціональні печінкові проби проводити під час лікування і перед кожним новим курсом терапії. Під час роботи з препаратом медичний персонал має використовувати рукавички, маски і захисні окуляри.	В період лікування, особливо протягом 24 год. після введення, не рекомендується діяльність, що пов’язана з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій. Необхідність протидіарейної терапії і вживання великої кількості рідини
Ітоприд	З обережністю призначати хворим на глаукому та аденому передміхурової залози.	У зв'язку з можливістю запаморочення керувати автомобілем і працювати з механічними пристроями потрібно з обережністю.
Ітраконазол	Можуть бути випадки застійної СН, що пов’язана з прийомом препарату. Не приймати пацієнтам із застійною СН, з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевищує потенційний ризик. Таких пацієнтів проінформувати про ознаки та симптоми застійної СН. Необхідно моніторувати симптоми та ознаки застійної СН. У пацієнтів, які отримують безперервне лікування протягом одного місяця і більше, у разі виникнення таких симптомів, як анорексія, нудота, блювання, стомленість, біль у животі або потемніння сечі, контролювати функцію печінки. Пацієнтам з підвищеним рівнем печінкових ферментів препарат призначати лише в разі, коли очікувана від застосування користь переважає ризик ураження печінки. Здійснювати контроль за концентраціями ітраконазолу в плазмі і при необхідності коригувати дозу. У разі виникнення нейропатії, викликаної пероральним прийомом, лікування припинити. З обережністю призначати розчин для прийому внутрішньо, пацієнтам з гіперчутливістю до інших препаратів азолової групи.	Жінкам дітородного віку, які приймають розчин для внутрішнього застосування, користуватися адекватними засобами контрацепції протягом всього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення.
Іфосфамід	Щоб уникнути або забезпечити ослаблення уротоксичних явищ, постійно поєднувати прийом з месною. До нормалізації картини крові (червона фракція, лейкоцити і тромбоцити) за необхідності її контролювати щодня. Якщо перед початком лікування порушена функція печінки або нирок, зважувати застосування препарату в кожному окремому випадку. Регулярно контролювати дані лабораторних аналізів. У діабетиків регулярно перевіряти рівень цукру в крові для своєчасного коригування антидіабетичної терапії	Жінкам дітородного віку забезпечити надійну контрацепцію протягом усього періоду лікування і протягом 3 місяців після його завершення. Може впливати на здатність керувати автомобілем, працювати з іншими механізмами; цей вплив може бути безпосереднім, коли іфосфамід призводить до енцефалопатії, і непрямим – як наслідок нудоти або блювання, особливо якщо ліки, приймають разом з алкоголем
Йогексол	Ліквідувати порушення водно-електролітного балансу. Наявність в анамнезі алергії, астми потребують підвищеної уваги. Контрастні речовини, що містять йод, можуть спричинити анафілактичні реакції, інші прояви гіперчутливості. При проведенні ангіографічних досліджень дуже ретельно додержуватись їх методик, часто промивати катетери для мінімізації ризику тромбозів та емболій, що пов’язані з втручанням. Перед та після введення контрастного препарату забезпечити адекватне насичення організму досліджуваного рідиною. Це має особливе значення у пацієнтів з мієломною хворобою, ЦД. Бути уважним при дослідженні пацієнтів з тяжкими СС захворюваннями і легеневою гіпертензією в зв’язку з ризиком розвитку порушень ритму серця, порушень гемодинаміки. Хворі з г. церебральною патологією, пухлинами мозку, епілепсією схильні до розвитку судом. Підвищений ризик розвитку судом і неврологічних реакцій у алкоголіків і наркоманів. Особлива обережність при дослідженні хворих, які мають порушення функції нирок, ЦД і з парапротеїнеміями (мієломна хвороба, макроглобулінемія Вальденстрема). Заходи щодо запобігання побічним реакціям: встановлення пацієнтів, що належать до групи ризику; забезпечення адекватної гідратації, якщо необхідно, вона може бути досягнута за допомогою постійної в/в інфузії, що розпочалася ще до моменту введення контрастного препарату і продовжується до моменту його виведення нирками; запобігання додатковому навантаженню на нирки, що виникає при застосуванні нефротоксичних препаратів, засобів для пероральної холецистографії, перетискання ниркових артерій, ангіопластики ниркових артерій, хірургічних операціях – до виведення контрастної речовини з організму; повторні рентгеноконтрастні дослідження повинні виконуватися після повної нормалізації функції нирок після останнього введення препарату. При виконанні інвазивних досліджень та втручаннях у хворих на феохромоцитому профілактичне застосування альфа-блокаторів для запобігання гіпертонічним кризам. У хворих з багатовузловим зобом після введення контрастних засобів, що містять йод, ризик розвитку гіпертиреоїдизму. Після введення контрастного препарату спостерігати за пацієнтом протягом, як мінімум, 30 хв., більшість побічних реакцій виникає протягом цього часу. Можливі більш віддалені побічні реакції. Після виконання мієлографії пацієнт повинен перебувати у спокої не менше 1 год., лежачи з піднятою на 20⁰ головою та грудною кліткою. Після цього хворий може бути переведений на амбулаторний режим, однак повинен уникати нахилів. При зберіганні постільного режиму підняте положення голови та грудей повинно зберігатися протягом перших 6 год. Амбулаторні пацієнти протягом перших 24 год. після дослідження не повинні залишатися насамоті.	Впливає на швидкість і точність реакцій, протягом перших 24 год. після інтратекального введення контрастних засобів утримуватись від керування автомобілем.
Йод		Не застосовувати (розчин спиртовий 5%) на слизові оболонки, оскільки спирт, що міститься в препараті, може викликати опіки, сильне подразнення. Не застосовувати на великих ділянках шкіри ч/з можливий розвиток опіку.
Йопромід	Введення може бути пов’язано з анафілактичними реакціями/реакціями гіперчутливості, іншими реакціями ідіосинкразії у вигляді СС, респіраторних і шкірних симптомів. Більшість цих реакцій виникає у межах 1 год. після введення. Можуть спостерігатися відстрочені реакції (що виникають ч/з декілька год/ або днів після введення). Після в/в введення може спостерігатися нефротоксичність, індукована введенням контрастного засобу, у вигляді транзиторного порушення функції нирок. Перед введенням контрастної речовини забезпечити відповідну гідратацію для всіх пацієнтів. Пацієнти на діалізі можуть отримувати контрастні речовини для радіологічних процедур, оскільки йодовмісні речовини виводяться в процесі діалізу. В/в введення контрастної речовини може призвести до виникнення набряку легенів у пацієнтів із СН. Пацієнти із судомами в анамнезі,іншими розладами ЦНС перебувають у групі ризику виникнення судом та неврологічних ускладнень. Введення йодовмісних контрастних речовин може посилити симптоми бульбоспінального паралічу. Алкоголікам та наркоманам має приділятися особлива увага ч/з можливість зниженого порогу судомної активності. Приділяти особливу увагу пацієнтам, хворим на гомоцистинурію, ч/з підвищений ризик виникнення тромбозу та емболії. Більшість побічних реакцій після мієлографії спостерігається ч/з декілька год. після введення контрастного засобу. Пацієнти з епілепсією в анамнезі, що отримують протисудомну терапію, повинні підтримувати цю терапію при інтратекальному введенні контрастної речовини. Перед проведенням гістеросальпінгографії виключити можливість вагітності. Запалення жовчних протоків і маткових труб може збільшити ризик виникнення реакцій після проведення процедур ЕРХП і гістеросальпінгографії.	Спеціальних рекомендацій немає
Йохімбе	З обережністю призначати пацієнтам з АГ, захворюваннями серця (ІХС, тахіаритмії), виразковою хворобою шлунка та ДПК, психічними захворюваннями, глаукомою.	Одночасне застосування з алкоголем може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем та роботу з потенціально небезпечними механізмами.
Каберголін	Основний шлях виділення препарату з організму - секреція з жовчю, не призначати препарат пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Призначати з обережністю пацієнтам із СС захворюваннями, с-м Рейно, захворюванням печінки, нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка та ДПК, кровотечами із ШКТ, серйозними психічними захворюваннями в анамнезі. При прийомі протягом тривалого часу необхідно регулярне гінекологічне обстеження, яке включає цервікальне гістологічне дослідження і гістологічне дослідження ендометрія. Запобігання фізіологічної лактації: не може застосовуватися хворими на прееклампсію чи післяпологову гіпертензію. Перед початком лікування гіперпролактинемії провести діагностику стану гіпофіза і можливого розвитку пітуїтарної пухлини як найчастішої причини гіперпролактинемії, що поєднується з аменореєю, галактореєю та безпліддям. Відновлює овуляцію і фертильність у жінок з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом, тому виконувати тест на вагітність кожні 4 тижні протягом періоду аменореї. Після відновлення місячних жінкам рекомендують засоби механічної контрацепції для запобігання вагітності. Якщо вагітність настає під час лікування його припиняють і постійно спостерігають за станом гіпофіза, оскільки можливо відновлення клінічних проявів пухлини гіпофіза.	Протягом перших декількох днів прийому у бути обережним при керуванні автомобілем, роботі з механізмами, при виконанні роботи, що потребує підвищеної уваги. Перед призначенням виключити наявність вагітності після лікування запобігати вагітності протягом місяця. Якщо препарат призначений з метою пригнічення лактації, а бажаний ефект не був досягнутий, жінці утриматися від годування груддю. Якщо вагітність встановлена під час лікування, припинити прийом препарату.
Кагоцел	Для досягнення лікувального ефекту прийом препарату починати не пізніше четвертого дня від появи перших симптомів вірусного захворювання.	Спеціальних рекомендацій немає
Калію йодид	Не слід застосовувати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли гіпотиреоз спричинений дефіцитом йоду. Уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. При терапії препаратом у хворих із нирковою недостатністю можливий розвиток гіперкаліємії.	Спеціальних рекомендацій немає
Калію оротат	Не застосовувати для калійзамісної терапії.	Не застосовувати під час їжі у зв'язку з можливістю його взаємодії з компонентами їжі.
Калію перманганат	Спеціальних рекомендацій немає	При використанні у високій концентрації можливе подразнення шкіри.
Каліюхлорид	З обережністю призначають пацієнтам з порушенням AV-провідності. При застосуванні препарату у високих дозах (4 - 6 г на добу) регулярний контроль за концентрацією калію в крові та періодичний – за ЕКГ, а також кислотно-лужною рівновагою крові, особливо при серцевому та нирковому захворюванні. Необхідно лікувати також нестачу магнію, яка може супроводжувати нестачу калію. Одночасне парентеральне застосування іонів кальцію спричиняє аритмію. Бути обережними при призначенні пацієнтам з виразковою хворобою ШКТ або при наявності виразкової хвороби в анамнезі.	У разі появи сильного болю в животі, блювання “кавовою гущею” або потемніння випорожнень слід відмінити. Регулярно контролювати рівень калію в сироватці крові, періодично реєструвати ЕКГ, особливо в пацієнтів із захворюваннями ССС і нирок.
Кальцитонін	Кальцитонін лосося являє собою пептид, можливі системні АР. Хворим, які схильні до АР, до початку лікування провести шкірну пробу.	Може спричинювати запаморочення, що негативно впливає на здатність до швидких реакцій. У випадку запаморочення непотрібно керувати автомобілем чи працювати з механізмами.
Кальцитріол	Тісний зв'язок між лікуванням кальцитріолом і виникненням гіперкальціємії. Збільшує вміст неорганічних фосфатів у сироватці. Цей ефект, потребує обережності стосовно хворих з нирковою недостатністю ч/з небезпеку ектопічної кальцифікації. У таких випадках підтримувати вміст фосфатів у плазмі на нормальному рівні шляхом перорального прийому препаратів, що зв'язують фосфати, і низькофосфатної дієти. Хворим з вітамін-D-резистентним рахітом (сімейною гіпофосфатемією), продовжувати пероральний прийом фосфатів. Пам'ятати про стимуляцію кишкового всмоктування фосфатів під дією кальцитріолу, цей ефект змінює потребу в додатковому введенні фосфатів. Регулярно визначати вміст кальцію, фосфору, магнію і лужної фосфатази в сироватці, також кальцію і фосфатів у добовій сечі. У ході стабілізуючої фази лікування контролювати вміст кальцію в сироватці крові не рідше 2 разів на тиждень. Не призначати інші препарати вітаміну D, щоб уникнути гіпервітамінозу D. Якщо хворий переводиться з ергокальциферолу на кальцитріол, нормалізація вмісту ергокальциферолу в крові може зайняти кілька місяців.	Необхідне дотримання запропонованої дієти; пацієнти слід навчитися розпізнавати симптоми гіперкальціємії. Хворим з нормальною функцією нирок, уникати зневоднювання, стежачи за достатнім надходженням рідини. Ризику розвитку гіперкальціємії піддаються хворі, тривалий час прикуті до ліжка, наприклад, ті, що перенесли операцію.
Кальцію гліцерофосфат	Рекомендується поєднувати з препаратами заліза. У пацієнтів, які одержують серцеві глікозиди і діуретики, при тривалому лікуванні контролювати концентрацію кальцію та креатиніну в крові. У випадку підвищення їх концентрації, зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його прийом. У зв’язку з тим, що вітамін D₃підвищує абсорбцію кальцію з ШКТ, щоб уникнути передозування кальцію, необхідно враховувати надходження вітаміну D₃ та кальцію з інших джерел.	Всмоктування кальцію із ШКТ може зменшуватися при одночасному прийомі деяких продуктів, наприклад: шпинату, ревеню, висівків і зернових.
Калію йодид	Дефіцит йоду підвищує, а його надлишок знижує реакцію на тиреостатичну терапію у пацієнтів з гіперфункцією щитовидної залози. Тому в період, що передує цій терапії і під час лікування гіперфункції щитовидної залози, треба уникати призначення будь-яких препаратів йоду.	Приймають усередину, після їди або на ніч, запиваючи молоком, фруктовим соком або водою. Приймати регулярно. Профілактичний прийом можливий протягом тривалого часу – протягом декількох місяців і років, а при необхідності – протягом усього життя.
Кальцію глюконат	З обережністю і при регулярному контролі рівня екскреції кальцію з сечею призначають пацієнтам з помірною гіперкальціурією, яка перевищує 300 мг = 7,5 ммоль/добу, нерізко вираженими порушеннями функції нирок, сечокам’яною хворобою в анамнезі. Уникати прийому високих доз вітаміну D або його похідних, якщо для цього немає особливих показань Одна табл. кальцію глюконату містить 0,045 г елементарного кальцію.	Хворим із схильністю до утворення конкрементів у сечовивідних шляхах рекомендується збільшити об’єм споживаної рідини. Дотримуватись інтервалу не менше 3 год між прийомом табл. та препаратами для перорального застосування естрамустину, етидронату, інших біфосфонатів, фенітоїну, хінолонів, а/б тетрациклінового ряду, пероральними препаратами заліза і препаратами фтору.
Кальцію фолінат	При розвитку резистентності до метотрексату також розвивається резистентність до кальцію фолінату. Уникати застосування надмірних доз, це може спричинити зниження протипухлинної активності метотрексату, особливо у разі нейролейкозів, коли спостерігається накопичення кальцію фолінату після кількох курсів лікування. При мегалобластній анемії внаслідок дефіциту вітаміну В₁₂ (наприклад перніціозній анемії) лікування фолієвою кислотою і кальцію фолінатом може спричинити гематологічну ремісію при продовженні прогресування глибинного захворювання або неврологічного розладу. Кальцію фолінат не захищає від токсичних ефектів негематологічного характеру під час терапії метотрексатом. При комбінованому застосуванні 5‑фторурацилу і кальцію фолінату токсична дія 5‑фторурацилу посилюється і ризик токсичних ефектів зростає. При комбінованому застосуванні 5‑фторурацилу і кальцію фолінату токсична дія 5‑фторурацилу посилюється і ризик токсичних ефектів зростає. Ураження ШКТ відмічаються частіше, вони можуть бути тяжчими і навіть становити загрозу для життя. При їх комбінованому лікуванні колоректального раку дози 5‑фторурацилу у разі токсичних ефектів знижувати значніше, ніж при монотерапії 5‑фторурацилом.	Спеціальних рекомендацій немає
Кальцію хлорид	Ін'єкція повинна проводитися ч/з тонку голку у велику вену, щоб мінімізувати пошкоджуючу дію препарату на стінку судин. Не вводити під шкіру або в м'язи ч/з його подразнювальну та некротизуючу дію. У випадку потрапляння розчину препарату під шкіру або в м'яз треба, відсмоктати кальцію хлорид за допомогою шприца, а місце ін'єкції обколоти 1 % розчином новокаїну.	протипоказані керування автотранспортом та робота з небезпечними механізмами.
Камфора	Олію застосовують як самостійно, так і в комбінації з метилсаліцилатом, скипидаром та іншими ЛЗ, які використовуються місцево.	Спеціальних рекомендацій немає
Канаміцин	Перед застосуванням звернути увагу на стан нирок, визначити чутливість мікрофлори до канаміцину. Лікування проводити під аудіометричним контролем та періодичним контролем функціонального стану нирок.	Спеціальних рекомендацій немає
Кандесартан	Ризик побічних ефектів, особливо недостатності ниркової функції та гіперкаліємії, підвищується при застосуванні у комбінації з інгібітором АПФ. У пацієнтів з СН може виникнути гіпотензія; вона може виникнути у пацієнтів з АГ, які мають зменшений внутрішньосудинний об’єм рідин: у тих, які приймають високі дози діуретиків. Можна очікувати зміни ниркової функції у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з АГ, які страждають на ниркову недостатність, періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну в сироватці.. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, уважно титрувати кандесартан та ретельно контролювати АТ. У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензину ІІ, гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань ч/з блокаду ренін-ангіотензинової системи. Обережними бути при лікуванні пацієнтів, які страждають на гемодинамічно значимий стеноз аорти або мітрального клапана, обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію. Супутнє застосування з діуретиками, що зберігають калій, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими ЛЗ, що можуть підвищити рівень калію ( гепарин), може призвести до підвищення калію сироватки у пацієнтів, які страждають на АГ. У пацієнтів з СН може виникнути гіперкаліємія. Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не приймати цей ЛЗ.	Під час керування транспортними засобами та користування механізмами брати до уваги запаморочення та стомленість, які можуть виникати під час лікування.
Капецитабін	Ретельний контроль з метою своєчасного виявлення ознак передозування (діарея, нудота, стоматит, долонно-підошовний с-м, гіпербілірубінемія). Ретельно наглядати на наявність ознак токсичності. При виникненні симптомів токсикозу, можливо проведення симптоматичної терапії, зниження дози, перерва у лікуванні або повна відміна препарату. Якщо дозу довелося знизити, збільшувати її згодом не можна. На фоні ІХС під час лікування необхідний ретельний нагляд, спрямований на виявлення ознак кардіотоксичності. Пацієнтам з метастазами в печінку потрібен лабораторний контроль її функцій. Лікування капецитабіном може спричинювати діарею. Медіана часу до появи перших ознак діареї 2-4-го ступеня становить 31 день. Хворих з тяжкою діареєю ретельно наглядати, проводячи їм заміщення рідини і електролітів у випадку дегідратації. Діарею 2-го ступеня визначають як збільшення кількості випорожнень до 4-6 р/добу або випорожнення у нічний час, діарею 3-го ступеня - як збільшення кількості випорожнень до 7-9 р/добу або нетримання калу і с-м малабсорбції, діарею 4-го ступеня - як збільшення кількості випорожнень до 10 і більше р/добу, або поява у калі макродомішки крові, або необхідність парентеральної підтримуючої терапії. З появою діареї 2, 3 і 4-го ступеня терапію Енталом припинити до зникнення діареї або зменшення її інтенсивності до ступеня 1. При діареї 3-го і 4-го ступеня лікування повинно відновлюватися зі зменшенням дози. Призначати стандартні протидіарейні препарати. Може спричинити розвиток долонно-підошовного с-му, що характеризується затерплістю, парестезіями, поколюванням, набряками, почервонінням, лущенням, утворенням пухирів і різким больовим с-мом. Долонно-підошовний с-м 2-го ступеня виявляється хворобливим почервонінням і набряками кистей або стоп, причому спричинений цими симптомами дискомфорт порушує повсякденну активність пацієнта. Долонно-підошовний с-м 3-го ступеня визначається як волога десквамація, виразка, утворення пухирів і різкі болі в кистях або стопах, а також сильний дискомфорт, що робить неможливим для пацієнта будь-які види повсякденної активності. При виникненні 2-го або 3-го ступеня долонно-підошовного с-му застосування капецитабіну потрібно припинити до зникнення симптомів або їх зменшення до 1-го ступеня; при с-мі 3-го ступеня наступні дози капецитабіну потрібно зменшити. У хворих, які приймають кумаринові антикоагулянти регулярно контролювати параметри звертання крові.	Жінкам дітородного віку використовувати надійні методи контрацепції. Якщо вагітність настає під час терапії, попередити пацієнтку про можливу небезпеку для плоду.
Капреоміцин	З обережністю призначають пацієнтам, схильним до АР, особливо при лікарській алергії. Контролювати показники функції нирок, проводити аудіометрію та оцінку функції вестибулярного апарату, контролювати рівень калію у плазмі крові.	Спеціальних рекомендацій немає
Каптоприл	Не призначати хворим на стеноз устя аорти, при наявності інших обструктивних явищ на шляху відтоку крові від серця. Знижує продукцію альдостерону в організмі, звичайно у хворих, що одержують діуретики, концентрація калію в сироватці залишається незмінною. Тому не варто регулярно застосовувати калійзберігаючі діуретики або вводити калій. Може викликати хибно-позитивну реакцію в аналізі сечі на ацетон. Не призначати пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією після трансплантації нирки. Не призначати пацієнтам з аутоімунними захворюваннями, що супроводжуються порушенням кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія). У пацієнтів що отримували капотен, яким планується проведення хірургічного втручання з загальною анестезією, передбачати можливість розвитку АГ під впливом анестетиків, яку може корегувати введення додаткового об’єму рідини (плазмозамінників). Між препаратами групи інгібіторів АПФ існує перехресна гіперчутливість.	Уникати вживання алкоголю. Бути обережним при керуванні транспортними засобами, при виконанні роботи, що потребує підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, здебільшого після прийому першої дози.
Карбамазепін	Можуть розвинутися агранулоцитоз та апластична анемія. Відзначається скороминуще або стійке зниження числа тромбоцитів або лейкоцитів. Перед початком лікування, також періодично проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок числа тромбоцитів і ретикулоцитів, визначати рівень заліза в сироватці крові. З обережністю застосовувати для лікування хворих зі змішаними формами судомних нападів, включаючи абсанси (типові і атипові). Пацієнтам, у яких в анамнезі є відомості про захворювання серця, печінки, нирок, побічні гематологічні реакції препарат повинен призначатися тільки після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування і можливим ризиком терапії та при забезпеченні уважного і регулярного контролю. Має слабку холінергічну активність; у разі застосування для лікування пацієнтів з підвищеним ВТ - постійний контроль цього показника. Раптове припинення приймання може спровокувати судомні напади. Якщо доводиться різко переривати лікування хворого на епілепсію, здійснювати перехід на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного у таких випадках препарату	Здатність пацієнта до швидкої реакції, особливо на початку терапії, може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості. При керуванні автомобілем або механізмами пацієнту бути обережним. Необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких реакцій, як пропасниця, біль у горлі, висип, виразки у порожнині рота, безпричинне виникнення синців, геморагій у вигляді петехій або пурпури. Може впливати на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам дітородного віку застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.
Карбомер	В якості консерванту використовується цетримід, який, особливо при частому або тривалому застосуванні, може спричиняти подразнення ока (погіршення чіткості зору, почервоніння, відчуття чужорідного тіла), а також пошкодження епітелію рогівки. Може подовжувати час контакту інших офтальмологічних лікарських препаратів з оком.	декілька хвилин після внесення гелю у кон’юнктивальний мішок препарат може спричиняти тимчасове погіршення чіткості зору. У цей час не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. У випадку застосування з іншими офтальмологічними препаратами витримувати інтервал не менше 15 хвилин між двома послідовними нанесеннями, застосовувати в останню чергу.
Карбоплатин	При приготуванні та введенні р-ну дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння р-ну на шкіру, слизові оболонки негайно і ретельно змити р-н з шкіри водою з милом, слизові промити водою. Пригнічення функції кісткового мозку залежить від дози і може призвести до розвитку інфекції чи тяжкої кровотечі. Може спричинювати блювання; його частоту та інтенсивність можна зменшити за допомогою протиблювотних засобів. Алюміній може реагувати з карбоплатином, призводячи до утворення осаду, втрати активності препарату; для приготування та введення р-ну не рекомендується використовувати голки та інше обладнання для в/в введення, що містять деталі з алюмінію. Мієлосупресивна дія карбоплатину залежить від його ниркового кліренсу. Більш тяжке пригнічення функції кісткового мозку спостерігається у пацієнтів з порушеннями функції нирок, у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Щотижнево контролювати кількість формених елементів у периферичній крові і коригувати дози. При комбінованій терапії з іншими препаратами з мієлосупресивною дією ретельно підбирати дози і час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Вводять шляхом коротких в/в інфузій тривалістю 15-60 хв. після розведення 5% розчином глюкози до концентрації карбоплатину 0,4 мг/мл. Не містить антибактеріальних консервантів, р-ни для інфузій можна зберігати при температурі 2-8°C не більше 24 год.. З мікробіологічної точки зору розведений р-н вводити негайно. Набирати р-н з фл. безпосередньо перед використанням. Дозволяється одноразовий відбір препарату з фл. При маніпуляціях з препаратом додержуватися правил роботи з цитостатиками	Терапія повинна проводитись тільки при правильно установленому діагнозі. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції.
Карбоцистеїн	Застосовувати з обережністю у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ в анамнезі.	Лікування можна поєднувати з призначенням фізіотерапевтичних процедур -
Карведілол	Перед кожним підвищенням дози - здійснювати перевірку щодо можливості погіршення СН або симптомів надлишкової вазодилатації (ниркова функція, вага тіла, АТ, пульс і ритм). Погіршення СН або затримка рідини лікуються підвищенням дози діуретика, дозу карведілолу не підвищують. Якщо з’являється брадикардія або у випадку подовження передсердно-шлуночкової провідності, і може виникнути необхідність знизити дозу карведілолу або тимчасово припинити лікування. Ниркова функція, тромбоцити і глюкоза повинні регулярно контролюватися при титрації дози. У пацієнтів із СН і низьким АТ (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.) може тимчасово погіршитися функція нирок під час лікування. Це стосується особливо пацієнтів, у яких є такі порушення, як коронарна хвороба серця, атеросклероз або раніше існуюче порушення функції нирок. У хворих на ХОЗЛ, що не одержують пероральних або інгаляційних препаратів, призначають, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При тенденції до бронхоспазму в результаті підвищення опору дихальних шляхів при прийомі карведілолу може розвинутися респіраторний дистрес-с-м. На початку прийому і при збільшенні дози хворих ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату з появою початкових ознак бронхоспазму. З обережністю препарат призначають хворим на ЦД. Може приховувати або зменшувати симптоми підвищеної активності щитовидної залози. Може спричиняти брадикардію. При зниженні пульсу до рівня менш 55 ударів на хв.і симптомів, пов’язаних з брадикардією, дозу зменшити. Бути обережним при призначенні бета-блокаторів пацієнтам із псоріазом, шкірні реакції можуть посилюватися. Обережність при призначенні у пацієнтам із захворюваннями периферичних судин. Необхідна обережність при призначенні хворим на лабільну і вторинну АГ. Хворим на феохромоцитому до початку застосування бета-блокаторів необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Призначати з обережністю пацієнтам із АВ-блокадою серця I ступеня. .	Тимчасове погіршення симптомів СН може бути на початку лікування або при підвищенні дози, особливо в пацієнтів з важкою формою СН або тих, які приймають великі дози діуретиків Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря протягом мінімум 2х год після прийому початкової дози або підвищення дози. Може маскувати симптоми гіпоглікемії. На початку терапії або при зміні його дози рекомендується частий самоконтроль глікемії і при необхідності корекція дози цукрзнижуючих препаратів. Може зменшувати виразність симптомів тиреотоксикозу. Користувачам контактних лінз - можливе зменшення сльозовиділення. Може посилювати симптоми артеріальної недостатності і с-му Рейно. Лікування не припиняти різко раптово, у зв’язку з ризиком розвитку с-му відміни. Лікування повинне припинятися поступово протягом двох тижнів. Якщо необхідно, може бути одночасно розпочата замісна терапія для запобігання загострення захворювання. Індивідуальна реакція на препарат може змінити здатність реагування, знизити здатність активної участі в дорожньому русі, керуванні автомобілем та іншими механізмами. Це особливо стосується початку лікування, зміни дозування, переходу на інші ліки або одночасному прийому алкоголю.
Кармустин	Основним токсичним ефектом може бути пізнє пригнічення кісткового мозку, вміст формених елементів у крові контролювати щотижня, протягом 6 тижнів після введення дози препарату. У рекомендованих дозах курси лікування проводити не частіше, ніж 1 раз на 6 тижнів. Токсичність відносно кісткового мозку має кумулятивний характер, тому на основі визначень мінімального рівня формених елементів крові після введення попередньої дози необхідно коректувати наступну. Функціональне дослідження легень необхідно проводити перед початком лікування і потім періодично його повторювати. У групі ризику знаходяться пацієнти що отримують препарат у дозах більше 1 400 мг/м² (кумулятивна доза) ч/з можливість розвитку вторинних злоякісних пухлин. При інтраартеріальному введенні препарату ч/з сонну артерію спостерігалися токсичні реакції відносно зору. Коли вирішується питання про призначення кармустину для хіміотерапії, лікар повинен оцінити необхідність і доцільність застосування препарату та ризик розвитку токсичних ефектів або побічних реакцій. Більшість останніх є оборотними, якщо виявляються досить рано. З появою таких реакцій доза препарату повинна бути знижена або його застосування припинене, можуть бути вжиті симптоматичні лікувальні заходи. Повторне призначення кармустину має проводитись обережно, з адекватним аналізом необхідності подальшого застосування препарату і готовністю до появи рецидивів побічних ефектів. При роботі і при приготуванні розчину дотримувати обережності. Контакт розчиненого кармустину зі шкірою може спричинити транзиторну гіперпігментацію уражених ділянок. Користатися рукавичками. При попаданні препарату чи його розчинів на шкіру або слизові негайно ретельно промити шкіру і слизові оболонки водою з милом. Приготований розчин вводити тільки шляхом в-в крапельного вливання. Якщо тривалість крапельного введення менше ніж 1-2 год, може спричинити сильний біль і відчуття печіння в місці ін’єкції. Для приготування розчинів та для введення препарату користуватися виключно скляним посудом. Вміст фл. розчинити стерильним розчинником (3 мл). Потім в асептичних умовах додати 27 мл стерильної води для ін’єкцій. 1 мл приготованого розчину містить 3,3 мг кармустину в 10 % етиловому спирті, рН 5,6-6,0. Приготований розчин є стабільним протягом 24 год при зберіганні у холодильнику (2-8 °С). При розчиненні відповідно до Інструкції для застосування має утворитися прозорий, безбарвний чи злегка жовтуватий розчин, що далі можна розбавляти 0,9 % розчином хлористого натрію для ін’єкцій або 5 % розчином глюкози для ін’єкцій. У всіх випадках препарати для парентерального введення слід перед введенням оглядати (наявність часток, характер забарвлення). Препарат не містить консервантів, тому він не призначений для багаторазового використання. Невикористаний розчин препарату у фл. не застосовують.	Жінкам дітородного віку користуватися надійними засоба ми контрацепції
Каспофунгін	Не рекомендується одночасне застосування з циклоспорином,спостерігається транзиторне підвищення аланінтрансамінази (АЛТ) і аспартаттрансамінази (АСТ) до рівня, який перевищував верхню межу норми	Спеціальних рекомендацій немає
Кветіапін	Тривале лікування більшими дозами можливе у випадку ретельної оцінки очікуваної користі та потенційного ризику. Повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з відомими СС та цереброваскулярними захворюваннями Може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковий період титрування дози. Якщо з’явилися симптоми пізньої дискінезії, необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування. Злоякісний нейролептичний с-м може бути пов’язаний з лікуванням кветіапіном. Ррекомендується поступове припинення прийому препарату.	Може викликати сонливість, пацієнтам не рекомендується працювати з механізмами, що становлять небезпеку, не рекомендується керувати транспортними засобами.
Квінаприл	У чутливих осіб, як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можуть очікуватися зміни в функціонуванні нирок. У пацієнтів з тяжкою СН, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостероновох систем, терапія, може бути пов'язана з олігурією або прогресуючою азотемією і рідко з гострою нирковою недостатністю або смертю. Період виведення квінаприлату є подовженим ч/з зниження кліренсу креатиніну.У випадку хірургічного втручання необхідно повідомити анестезіолога про прийом квінаприлу, оскільки можливий розвиток вираженої гіпотензії, колапсу.	Вплив на здатність керувати транспортом, працювати з технікою – незначний, іноді можливі запаморочення чи швидка стомлюваність
Кетамін	Можна комбінувати з будь-яким видом місцевої анестезії. Протягом 6 місяців після нападу нестабільної стенокардії та ІМ, при підвищеному внутрішньочерепному тиску, глаукомі або проникній травмі ока призначають з обережністю, після оцінки співвідношення користі та ризику. В-в вводити повільно (за 1 хвилину). Швидке введення може призвести до пригнічення дихання та різкого підвищення АТ. При монотерапії фарингеальні рефлекси збережені, уникати механічного подразнення глотки. При втручанні на гортані, глотці або трахеї необхідна комбінація з міорелаксантами та ретельний контроль дихання. При хірургічних втручаннях із залученням вісцеральних шляхів больової чутливості може виявитись необхідним введення інших анальгетиків. При акушерських втручаннях, які потребують повного розслаблення м’язів матки, не показано застосування кетаміну в вигляді монотерапії. При діагностичних або терапевтичних втручаннях на органі зору застосування місцевих анальгетиків не показано. Застосовувати з обережністю при алкогольній інтоксикації. У період виходу з наркозу може спостерігатися гострий делірій. При застосуванні в амбулаторних умовах пацієнта можна відпустити після повного відновлення свідомості, в супроводі дорослої людини.	Протягом 12 год. після застосування не можна керувати автомобілем.
Кетоконазол	При зниженій шлунковій кислотності абсорбція зменшується. Спостерігається асимптоматичне підвищення трансаміназ або лужної фосфатази. При лікуванні більше двох тижнів контролювати функцію печінки: перед початком лікування, після 2 тижнів лікування та далі щомісяця. За наявності симптомів гепатиту терміново припинити лікування. Спричинює зниження “кортизолової відповіді” при стимуляції за допомогою АКТГ, тому у пацієнтів з недостатністю функції надниркових залоз, у пацієнтів, які зазнають тривалих стресових впливів контролювати функціонування надниркових залоз	Препарати, що нейтралізують кислотність, повинні застосовуватися не раніше, ніж за 2 год після прийому кетоконазолу. Пацієнтам з ахлоргідрією, які хворі на СНІД, пацієнтам зі зниженою секрецією в зв´язку із застосуванням Н₂-антагоністів та інгібіторів протонної помпи приймати табл. з колою. Хворі, які тривалий час лікуються - ризик захворювання печінки; ранніми симптомами є: підвищена стомлюваність, пропасниця, забарвлення сечі в темний колір і знебарвлення калу, жовтуха. Ризик захворювання гепатитом підвищується у: жінок старше 50 років, захворюваннях печінки в анамнезі, відомі АР на ЛЗ
Кетопрофен	Обережо при лікуванні пацієнтів із захворюваннями ШКТ, порушеннями згортання крові, хворих на гемофілію, з тромбоцитопенію, захворюванням Віллібранда, нирковою та печінковою недостатністю, при одночасному використанні пероральних антикоагулянтів і гепарину, особливо низькомолекулярного. Не застосування при порфірії. Може маскувати симптоми та ознаки інфекційних захворювань. Обережноі при призначенні хворим на АГ та з СС захворюваннями, для яких характерна затримка рідини в організмі. У кожній ампулі (2 мл) міститься 0,2 г етанолу, що враховувати при призначенні особам, які зловживають алкоголем, з травмою або захворюваннями мозку. Знижує агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі.	Можуть спричинити запаморочення, сонливість. Не керувати автомобілем або механізмами, робота з якими вимагає точних психічних реакцій.
Кеторолак	У хворих з СН, АГ застосовувати з обережністю. Інгібування функцій тромбоцитів кеторолаком минає ч/з 24 - 48 год після припинення прийому препарату, ретельно спостерігати хворих з порушеною функцією згортання крові, які отримують терапію кеторолаком. Не є агоністом або антагоністом наркотиків. Після різкої відміни не виникало ніяких абстинентних с-мів	Утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Кетотифен	Не одразу відміняти протиастматичні симптоматичні та профілактичні засоби, які хворий приймає (особливо СКС) ч/з наявність надниркової недостатності. При одночасному прийомі протидіабетичних препаратів - контроль кількість тромбоцитів у периферичній крові. Може спричиняти зниження порога судомної готовності. При призначенні сиропу хворим на ЦД враховувати, що 5 мл сиропу містять 3 г вуглеводів. Сироп містить також 2,35 об’ємних відсотків етанолу.Неефективний для купірування астматичного нападу.	У перші дні може спостерігатися сповільнення швидкості реакції, дотримуватись обережності при керуванні автомобілем, роботі з механізмами та ін.
Кислота аденозинтрифосфорна	Не призначати при г. ІМ, тяжких формах БА.	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота азелаїнова	Для досягнення оптимального результату регулярно застосовувати препарат протягом кількох місяців	Не допускати потрапляння в очі; при потраплянні в очі - промити їх великою кількістю води; якщо подразнення шкіри на прийом ЛЗ не зникає, лікування припинити до зникнення подразнення, звернутися до лікаря перед поновленням лікування.
Кислота аледронова	Побічні реакції з боку стравоходу: езофагіт, виразка стравоходу та ерозія стравоходу, які іноді супроводжуються стенозом стравоходу. Бути уважними до будь-яких ознак і симптомів, які вказують на можливі реакції з боку стравоходу. Призначати з обережністю пацієнтам із загостреннями захворювань верхнього відділу ШКТ: дисфагія, хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт або виразки. Не рекомендують пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 35 мл/хв. До початку лікування компенсувати гіпокальціємію інші порушення обміну мінеральних речовин. Контролювати рівень кальцію в сироватці і симптоми гіпокальціємії. Забезпечення достатнього надходження кальцію і вітаміну D в організм є важливим у пацієнтів із захворюванням кісток при хворобі Педжета та у пацієнтів, які отримують ГК.	Необхідність припинити прийом препарату та звернутися до лікаря у разі появи у них дисфагії, болю при ковтанні або за грудниною, появи або посиленні печії. Ризик тяжких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які лежать після прийому препарату, не можуть запити його повною склянкою води, продовжують приймати препарат після появи симптомів, що вказують на подразнення стравоходу. Пацієнтам не слід жувати або смоктати табл. ч/з можливість появи виразки ротоглотки. Протипоказано прийом перед сном або перед підйомом з постелі. При випадковому пропуску прийому препарату у дозі 1 раз на тиждень вони повинні прийняти 1 табл. зранку наступного дня. Не приймати 2 табл. за один день, в подальшому потрібно продовжувати приймати по одній табл. у той день тижня, який був обраний для прийому від самого початку лікування.
Кислота амінокапронова	При в/в введеннi контроль коагулограми, особливо при ІХС, пiсля ІМ, при патологiчних процесах у печiнцi. При гематурії призначення препарату небажано ч/з загрозу виникнення ГНН. Недоцільно призначати жінкам з метою запобігання крововтратам при пологах ч/з загрозу виникнення тромбоемболій.	Виключення жирної їжi при лiкуваннi. Утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності внаслідок можливих побічних реакцій (запаморочення та ін.).
Кислота аскорбінова	При тривалому застосуванні великих доз - контролювати функціональну здатність підшлункової залози. У зв’язку зі стимулюючим впливом на утворення кортикостероїдних гормонів при лікуванні великими дозами - слідкувати за функцією нирок та АТ.	Спеціальних рекомендацій немає
Кислота ацетилсаліцилова	З обережністю, при: одночасному лікуванні антикоагулянтами; хр. виразках ШКТ, включаючи хр. чи рекурентні виразкові хвороби або хр. ШК кровотечі; порушеннях функцій нирок або печінки; підвищеній чутливості до НПЗЗ; ГРВІ, яка може спричинити розвиток с-му Рея. У пацієнтів, які мають алергічні захворювання: БА, алергічний риніт, кропив’янку, шкірний свербіж, набряк слизової оболонки і поліпоз носа, при їх поєднанні з хр. інфекціями дихальних шляхів, у хворих з підвищеною чутливістю до НПЗЗ на фоні лікування аспіриномможливий розвиток нападів БА. При хірургічних операціях (включаючи стоматологічні) застосування може підвищити посилення кровотечі.	В малих дозах може знижувати виведення сечової кислоти і виникнення подагри у пацієнтів, які мають знижене виведення сечової кислоти
Кислота борна	Спеціальних рекомендацій немає	Не застосовувати препарат на великі ділянки шкіри, не застосовувати для промивання порожнин. Не допускати потрапляння в очі.
Кислота вальпроєва	Не застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти. У разі розвитку панкреатиту препарат відмінити. При підозрі на дефіцит ферментів карбамідного циклу -провести метаболічні дослідження до початку лікування препаратом ч/з небезпеку виникнення гіперамоніємії. Потенційну користь від його застосування необхідно порівняти з потенційним ризиком при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак	Можливість збільшення маси тіла на початку лікування, уникнути якого можна за умови дотримування дієти.
Кислота золедронова	У пацієнтів, яким препарат призначається повторно, перед кожним введенням визначати концентрацію креатиніну в сироватці крові. Перед інфузією виключити наявність дегідратації у пацієнта. Для забезпечення адекватної гідратації рекомендується введення фізіологічного розчину перед, паралельно або після інфузії золедронової кислоти. Після введення контроль за концентрацією кальцію, фосфору, магнію і креатиніну в сироватці крові.	Хворі на хворобу Педжета повинні отримувати добову норму додаткового кальцію і вітаміну D протягом перших 10 днів після застосування препарату
Кислота ібандронова	З обережністю застосовувати при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв, при підвищеній чутливості до інших біфосфонатів та в комбінації з НПЗ. До початку лікування відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та електролітного балансу. Може призвести до виникнення дисфагії, езофагіту і виразок шлунка чи стравоходу. Під час лікування контролювати функцію нирок, вміст сироваткового кальцію, фосфору і магнію.	Вживати достатню кількість кальцію та вітаміну Д. При появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудиною, печія) припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.
Кислота кромогліциєва	Спеціальних рекомендацій немає	У разі застосування очних крапель не можна користуватися м'якими контактними лінзами у зв'язку з наявністю у складі бензалконію хлориду. Тверді контактні лінзи слід вийняти з очей безпосередньо перед закапуванням крапель і вставити не раніше ніж ч/з 15 хвилин після застосування препарату. Одразу після закапування в очі може спостерігатися короткочасне порушення зору, що треба враховувати під час керування транспортними засобами і механічними машинами.
Кислота клодронова	Перед та під час лікування забезпечити адекватну гідратацію, проводити моніторинг функції нирок та рівня кальцію в сироватці крові. Це особливо важливо при в/в інфузії клодронату та при лікуванні пацієнтів з гіперкальціємією або нирковою недостатністю. Вводиться в/в шляхом інфузії, тривалість якої не менше 2 год. В/в введення доз, вищих від рекомендованих, призводить до порушення функції нирок, особливо якщо інфузія проводиться надто швидко.	Забезпечити споживання достатньої кількості рідини. Уникати інвазивних маніпуляцій у ротовій порожнині. Капсули ковтати цілими. Табл. можна розділити на дві половинки для полегшення ковтання, проте їх необхідно застосувати під час одного приймання; їх не подрібнювати, не розчиняти перед застосуванням. Не застосовувати з молоком, їжею або препаратами, які містять кальцій чи інші бівалентні катіони, вони погіршують всмоктування клодронату.
Кислота мефенамова	З обережністю: хворим, які мають в анамнезі АР на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗ, при наявності г. СС недостатності, із посиланням в анамнезі на виразкову хворобу шлунка або ДПК.	Може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами, що потребують підвищеної уваги.
Кислота мікофенолова	Розпочинати лікуванння лише, коли буде отримано негативний тест на вагітність.	У разі настання вагітності негайно проконсультуватися у свого лікаря. Перед початком, під час лікування і протягом 6 тижнів після припинення лікуванння користуватися ефективними контрацептивними засобами. -
Кислота саліцилова	Не наносити на великі ділянки шкіри.	Застосовують зовнішньо, змащуючи або розтираючи уражені ділянки шкіри ватним тампоном, просоченим препаратом, 2-3 рази на добу.
Кислота тіоктова	Хворим на ЦД частий контроль рівня глюкози в крові. В окремих випадках зменшення дози гіпоглікемічних засобів, щоб запобігти розвитку гіпоглікемії. Приготовлений для інфузії розчин має бути негайно використаним, при цьому застосовуються світлозахисні футляри	Утриматися від вживання алкоголю, під дією останнього знижується терапевтична активність α-ліпоєвої кислоти.
Кислота ундецелінієва	Спеціальних рекомендацій немає	Якщо протягом 7 – 14 днів застосування прояви захворювання не зменшаться, або навпаки, посиляться, про подальше його застосування необхідно проконсультуватися з лікарем. У разі подразнення шкіри, появи висипів у місці нанесення препарату припинити лікування
Кислота фузидова	Спеціальних рекомендацій немає	Наносити препарат на шкіру навколо очей з обережністю, уникаючи потрапляння в очі, це може спричинити подразнення кон´юнктиви. При погіршенні стану чи появі АР припинити використання препарату
Кислота фолієва	При перніціозній анемії призначати лише у комбінації з ціанокобаламіном, вона, стимулюючи гемопоез, не запобігає розвитку неврологічних ускладнень (фунікулярного мієлозу та ін.). Тривалий час застосовувати (особливо у високих дозах) не слід ч/з ризик зниження концентрації ціанокобаламіну у крові	Спеціальних рекомендацій немає
Кларитроміцин	Виводиться печінкою, при порушенні функціональної активності її - вводити обережно. Враховувати можливість перехресної резистентності з іншими препаратами з групи макролідних а/б	Спеціальних рекомендацій немає
Клемастин	Обережностю пацієнтам із закритокутовою глаукомою, стенозуючою виразкою шлунка, обструктивними явищами в пілоричній і дуоденальній ділянках; з гіпертрофією передміхурової залози, яка супроводжується затримкою сечовипускання; за наявності обструктивних явищ у шийці сечового міхура.	Обережно при керуванні транспортними засобами, при роботі з машинами і механізмами, може спричинювати седативний ефект.
Кліндаміцин	Може розвиватися тяжкої форми коліт, що призводить до загибелі пацієнта. Токсини, які виробляються клостридіями, особливо С. difficile, є безпосередньою причиною розвитку коліту, які чутливі до ванкоміцину – при його призначенні - припинення проносу. Уникати призначення препаратів, що пригнічують перистальтику кишечника. Не призначати для лікування менінгіту, він погано проникає ч/з гематоенцефалічний бар"єр. При тривалому лікуванні - слідкувати за функцією печінки та нирок.	Спеціальних рекомендацій немає
Клобетазол	Уникати довготривалого застосування - виникнення пригнічення функції надниркових залоз навіть без оклюзивної пов’язки. Довготривале застосування призводить до атрофічних змін шкіри, особливо обличчя; це брати до уваги при лікуванні псоріазу, дискоїдного червоного вовчаку, тяжкої екземи. Застосування для лікування псоріазу зумовлює рецидив захворювання, розвиток толерантності, підвищити ризик генералізованого гнійничкового псоріазу та розвитку локальної або системної токсичності у зв’язку з послабленою бар’єрною функцією шкіри. При лікуванні інфікованих запалень шкіри - провести відповідну антимікробну терапію.	Якщо препарат наноситься на повіки, впевнитися, що він не потрапить до ока, це може спричинити виникнення глаукоми. Перед застосуванням герметичних пов’язок очистити шкіру, тому що тепло та вологість, які утворюються під пов’язкою, сприяють виникненню бактеріальної інфекції. Мити руки після застосування, якщо тільки препарат не призначається для лікування рук. Крем не слід розводити.
Клозапін	Може спричинювати агранулоцитоз. Одночасно не застосовувати ЛЗ, які мають виражену пригнічуючу дію на кістковий мозок. Уникати одночасного застосування антипсихотичних препаратів тривалої дії у формі депо. За 10 днів до початку лікування визначити кількість лейкоцитів і лейкоцитарну формулу. Якщо у перші 18 тижнів лікування кількість лейкоцитів знижується до 3500 - 3000/мм³ або абсолютна кількість нейтрофілів знижується до 2000 - 1500/мм³, контроль цих показників проводити мінімум 2 р/тиждень. Якщо препарат відмінений ч/з лейкопенію або нейтропенію - не призначати його повторно. Може розвинутись ортостатична гіпотензія. Протягом першого місяця прийому препарату, так і наприкінці терапії можуть зявитись симптоми міокардиту. Можливе скороминуще підвищення t^o до 38°С і більше, частота цього явища найвища у перші 3 тижні лікування. У цьому разі пам’ятати про можливість розвитку злоякісного нейролептичного с-му. Може спричинювати седативний ефект і збільшення маси тіла, що підвищує ризик розвитку тромбоемболії, уникати іммобілізації хворих. Пильне спостереження за пацієнтами із збільшенням передміхурової залози і хворими на закритокутову глаукому Може відмічається гіперкальціємія високого ступеня, що призводить до кетоацидозу у хворих, які мають первинну гіперкальціємію в анамнезі.	Справляє седативний вплив і знижує поріг судомної готовності, уникати керування автомобілем і механічними зсобами, особливо у перші тижні лікування.
Кломіпрамін	При виражених депресіях зростає ризик суїцидальних дій, що зберігається до досягнення істотної ремісії. У пацієнтів з панічними нападами на початку лікування посилюється тривожність, найбільш виражене у перші дні терапії і звичайно затихає протягом 2 тижнів. Обережно призначати пацієнтам із СС захворюваннями: (СС недостатністю, порушеннями внутрішньосерцевої провідності, аритміями). Уникати призначення препаратів, що подовжують інтервал QTс. В основі цих явищ – гіпокаліємія. Перед призначенням оцінити рівень калію у сироватці. У хворих на ортостатичну гіпотензію, з лабільністю судинної системи може відмічатися різке зниження АТ. С-м серотоніну виникає, коли застосовується з серотонергічними препаратами. Обережно хворим на епілепсіюі і інших факторів, що спричиняють виникнення судом. Обережно, якщо в анамнезі підвищений ВТ, закритокутова глаукома, затримка сечі. Можливо зниження сльозовиділення і збільшення кількості слизу у слізній рідині, що призводить до ушкодження епітелію рогівки користуювачів контактними лінзами. Обережно при лікуванні з феохромоцитомою, нейробластомою – ці препарати провокують розвиток гіпертонічного кризу. Ч/з можливі кардіотоксичні обережно при лікуванні хворих на гіпертиреоз, при прийомі препарати гормонів щитовидної залози. Обережність при лікуванні пацієнтів з хр. запорами - спричинюють паралітичну кишкову непрохідність.Часте виникнення карієсу зубів при тривалому лікуванні трициклічними антидепресантами. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії попереджувати анестезіолога, що пацієнт приймає кломіпрамін. Уникати різкої відміни препарату, це може призхвести до виникнення побічних реакцій.	Можуть виникати нечіткість зору, сонливість інші порушення з боку ЦНС. Пацієнтам відмовитися від керування автотранспортними засобами, роботи зі складними механізмами, від інших видів діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкої реакції. Вживання алкоголю або інших ЛЗ може посилювати зазначені явища.
Кломіфен	Контролювати функцію печінки, розмір яєчників. Кожна табл. клостилбегіту містить 100 мг лактози. Це враховувати при призначенні препарату хворим на ЦД.	Приймати під наглядом гінеколога. На початку лікування може спостерігатись тимчасове погіршення зору. Не слід керувати автомобілем та іншими механічними засобами.
Клоназепам	Ч/з пригнічуючий вплив на дихальну функцію та посилення секреції слини обережно застосовувати при лікуванні хр. захворюваннь дихальної системи. При тривалій терапії показані періодичні дослідження крові (морфологічне) і функціональні проби печінки. Тривале застосування призводить до толерантності, медикаментозної залежності й абстинентного с-му у разі різкої відміни. Особливо небезпечним є різке припинення тривалої терапії великими дозами	Під час лікування і протягом 3 днів після його закінчення не вживати спиртні напої, керувати транспортними засобами й обслуговувати механічні пристрої, що рухаються
Клонідин	Регулярно контролювати АТ. Раптова відміна може призвести до розвитку гіпертонічного кризу (с-м відміни), тому перед відміною протягом 7-10 днів поступово знижувати дозу, або замінюючи його іншими гіпотензивними засобами.	Під час лікування забороняється спиртні напої; враховувати його здатність знижувати психічні і фізичні реакції при різних формах оперативної діяльності.
Клотримазол	Для запобігання урогенітальній реінфекції необхідне одночасне лікування статевих партнерів. При трихомоніазі для успішного лікування одночасно призначати інші ЛЗ, які мають системну дію ( метронідазол внутрішньо).	Вагінальні табл. не застосовувати під час менструації. Для забезпечення успішного лікування лікарські форми не припиняють зразу після купірування гострих симптомів захворювання.
Клофазимін	Обережно призначають хворим з порушеннями функції печінки і нирок . У цих випадках, і при тривалому застосуванні кожні три місяці контроль загальних аналізів крові та сечі, біохімічний аналіз крові. Утримуватися від призначення хворим з частим болем в ділянці шлунка та діареєю.	Спеціальних рекомендацій немає
Клопідогрель	Обережно при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми. оперативних втручань, орушеннях системи гемостазу, порушеній функції нирок і печінки. Якщо плануються хірургічні втручання (у випадках, коли антиагрегаційна дія небажана) курс лікування препаратом слід припинити за 7 діб до операції. При симптомах підвищеної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) - лабораторний контроль системи гемостазу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа, порушенням мальабсорбції глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.	Може виникати запаморочення або інші порушення з боку ЦНС.
Кодетерп	Спеціальних рекомендацій немає	Утримуватися від вживання алкоголю. Утримуватися від занять видами діяльності, які потребують підвищення уваги та швидких фізичних і психічних реакцій.
Корглікон	При порушенні видільної функції нирок - зменшити дозу препарату для запобігання глікозидної інтоксикації. Ймовірність розвитку її підвищується при гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії, вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі, у людей літнього віку. Обережність і ЕКГ контроль при порушенні AV провідності I ступеня.	Спеціальних рекомендацій немає
Криданімод	Обережно для лікування хворих літнього віку; осіб, які отримують імуносупресивну терапію.	Спеціальних рекомендацій немає
Ксантинолу нікотинат	Обережно хворим із лабільним АТ, з гіпотензивними препаратами. Пацієнтам з імплантованим водієм ритму серця призначати нижчі дози препарату. У хворих ЦД, частіше визначати рівень глюкози у крові. При тривалому прийомі великих доз можливі зміна толерантності до глюкози, підвищення рівня печінкових ферментів, зміна біохімічних показників крові, що потребує відміни препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Ксилометазолін	Не застосовувати більше 10 днів поспіль. Триваліше лікування може спричинити зворотний ефект. З обережністю пацієнтам, які при застосуванні адренергічних препаратів мають сильні реакції. З обережністю призначати пацієнтам із СС захворюваннями, хворим на АГ, закритокутову глауком, ЦД, захворюваннями щитоподібної залози	Спеціальних рекомендацій немає
Лактулоза	Хворим з непереносимістю лактози мати на увазі, що препарат містить лактозу. Звичайні дози препарату не спричинюють проблем у хворих на ЦД. Для лікування печінкової (пре)коми призначають набагато вищі дози, що треба мати на увазі при призначенні препарату хворим на ЦД.	Якщо запор не минає ч/з кілька днів лікування або виникає знову після його припинення, необхідне додаткове обстеження.
Ламівудин	Не застосовувати у вигляді монотерапії. Хворим на ЦД знати, кожна доза препарату у формі розчину для перорального застосування (150 мг = 15 мл) містить 3 г сахарози. Існує ризик розвитку опортуністичних інфекцій та інших ускладнень ВІЛ-інфекції. При появі перших клінічних або лабораторних симптомів, що вказують на розвиток панкреатиту, лікування припинити. Якщо у пацієнта виникають клінічні або лабораторні ознаки лактоацидозу або гепатотоксичності, (навіть при відсутності помітного збільшення трансаміназ), лікування припинити. Можливо виникнення специфічних побічних симптомів, що належати до явищ ліподистрофії. У разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованою кров’ю (наприклад, при пораненні голкою) необхідно негайно (протягом 1–2 год.) призначити комбінацію ретровіру та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування до схеми лікування потрібно включити інгібітор протеаз. Антиретровірусну профілактику рекомендується проводити протягом 4 тижнів. Сероконверсія може відбутися, незважаючи на швидке застосування антиретровірусних препаратів.	Лікування антиретровірусними препаратами, не зменшує ризику передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом або з інфікованою кров’ю, тому пацієнтам застосовувати відповідні застережні заходи. Під час оцінки здатності керувати автомобілем та іншими механізмами враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів препарату.
Ламотріджин	Ризик виникнення шкірного висипу, пов'язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз ламотриджином, а також із супутнім застосуванням вальпроату. Жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування їх, повинні знаходитись під наглядом лікаря. У пацієнтів, які одночасно приймають ламотриджин і гормональні контрацептиви, зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнти повинні своєчасно повідомляти про зміни у менструальному циклі, про появу раптової кровотечі. Не повинен призначатись пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин. Різка відміна, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає різкої відміни препарату, дозу ламікталу зменшувати поступово, не менш 2 тижнів. При біполярних розладах існує ризик виникнення суїцидних спроб у хворих	Спеціальних рекомендацій немає
Лансопразол	Перед призначенням виключити можливість злоякісних новоутворень у шлунку та стравоході.
Латанопрост	Хворим зі змішаним забарвленням райдужки призначати лише у випадку, коли інші ЛЗ, що знижують ВТ виявляються недостатньо ефективними або погано переносяться. Лікування одного ока може призвести до постійної гетерохромії. Не застосовувати при запальних захворюваннях очей, при запальній, неоваскулярній, закритокутовій і вродженій глаукомі	Утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій і чіткості зору. Краплі можуть викликати затьмарення зору. Перед закапуванням крапель контактні лінзи знімати, а вставляти їх лише ч/з 15 хвилин після закапування
Лацидипін	Не впливає на спонтанну функцію синусового вузла, не сповільнює AVпровідність. Хворим з порушеннями активності синусового вузла та AV провідності призначати з обережністю. З обережністю пацієнтам зі зменшеним серцевим резервом, хворим на нестабільну стенокардію, після недавно перенесеного ІМ. Не впливає на рівень глюкози та контроль за ЦД. З обережністю застосовувати для лікування хворих з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, що одночасно лікуються медикаментами, що подовжують інтервал QT, такі як антиаритмічні препарати І та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти, деякі препарати для лікування психічних розладів, а/б (еритроміцин) та деякі антигістамінні препарати (терфенадин)	Здійснювати щоденний контроль АТ. Може викликати запаморочення та сонливість. Утримуватися від керування автомобілем та іншими механічними засобами, особливо на початку лікування. Не приймати з грейпфрутовим соком - тому що змінюється біодоступність препарату
Левамізол	У випадку непереносимості лактози врахувати, що 1 табл. декарису по 150 мг містить 35 мг лактози.	Під час та після прийому препарату протягом 24 год не вживати алкогольні напої. Можливе легке та короткочасне запаморочення, при керуванні автомобілем та роботі в місцях підвищеної небезпеки треба бути обережним.
Леводропризин	Примітка для хворих на ЦД: 10 мл левопронту містять 3,5 г сахарози (еквівалент 0,3 хлібних одиниць).	Водії автомобілів і оператори технічних засобів попереджаються про можливість виникнення сонливості при застосуванні ЛЗ
Левомепромазін	Якщо хворий вже приймав інгібітори МАО, перед початком лікування зробити перерву тривалістю не менше 14 днів, протягом яких не приймати жодних ліків. Перед початком лікування може виникнути необхідність у проведенні лабораторного дослідження крові, перевірці функціональної активності печінки, нирок, серця	Не вживати алкогольних напоїв. На початку лікування не керувати автомобілем та іншими механічними приладами; виконувати роботу, що потребує підвищеної уваги та швидкості психічних та фізичних реакцій не рекомендується. Надалі ці обмеження залежать від індивідуальної реакції на препарат.
Левоноргестрел	Застосовувати тільки в екстремальних випадках. Застосування табл. не є протипоказанням для продовження регулярного прийому перорального гормонального протизаплідного засобу. Не заміняє протизаплідні засоби, що застосовуються регулярно. Тяжкі порушення всмоктування ( хвороба Крона) можуть знизити ефективність застосування табл. Повторне застосування протягом одного менструального циклу не рекомендується ч/з можливість порушення місячного циклу.	Якщо менструація затримується більше, ніж на 5 днів, виключити можливість вагітності. Застосування екстрених протизаплідних засобів не виключає необхідність захисту від венеричних захворювань. Якщо в жінки часто виникає необхідність застосовувати екстрений протизаплідний метод, їй порадити застосування регулярного методу контрацепції.
Левотироксин натрію	При коронарній недостатності, недостатності гіпофізу й, відповідно, кори надниркових залоз, автономії щитоподібної залози, при СН або тахікардичних аритміях необхідно обов’язково уникати навіть легких форм гіпертиреозів, які можуть бути спричинені медикаментозним лікуванням. У таких випадках необхідно проводити більш частий контроль параметрів гормонів щитоподібної залози. При вторинному гіпотиреозі треба з’ясувати, чи має місце одночасна недостатність кори надниркових залоз. У випадку підтвердження цього необхідно спочатку провести лікування ГК (гідрокортизоном). При підозрі на автономію щитоподібної залози рекомендують провести тест на TRH (Thyrotropin Releasing Hormon) й зняти супресійну сцинтиграму. При гіпотиреозі, зумовленому ураженням гіпофіза, необхідно з’ясувати, чи є недостатність кори надниркових залоз. За наявності такої замісну терапію кортикостероїдами слід починати лікування гіпотиреозу тироїдними гормонами, щоб уникнути розвитку гострої надниркової недостатності	Хворим на ЦД, яким призначений левотироксин, регулярний контроль рівня цукру крові, за необхідності – корекція дозування протидіабетичних препаратів
Левофлоксацин	Обережно призначають препарат хворим з вираженим атеросклерозом судин головного мозку, порушеннями мозкового кровообігу, порушеннями функції нирок. Хворі з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть реагувати на хінолони розпадом еритроцитів (гемоліз). Обережно призначати хворим на епілепсію, захворювання ЦНС з зниженим судомним порогом. При підозрі на псевдомембранозний коліт слід терміново припинити лікування. У хворих похилого віку слід враховувати часті випадки порушення функції нирок, що потребує відповідного дозування. Щоб запобігти розвитку кристалурії, слід не допускати перевищення рекомендованої добової дози, вживати достатню кількість рідини і підтримувати кислу реакцію сечі.	Призначають внутрішньо, незалежно від їжі (не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини). Хворим слід уникати ультрафіолетовому опроміненню у період лікування і протягом 3 днів після його закінчення. При появі фототоксичних реакцій (наприклад, висипів на шкірі) необхідно припинити лікування. Щоб запобігти розвитку кристалурії, не допускати перевищення рекомендованої добової дози, вживати достатню кількість рідини і підтримувати кислу реакцію сечі. Не застосування одночасно з алкоголем. Дітям та підліткам до 18 років не можна застосовувати левофлоксацин оскільки не можна виключити можливість пошкодження суглобного хряща. Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги
Левофлоксацин	Не вводити під кон’юнктиву. Не вводити безпосередньо у передній відділ ока.	Можливий тимчасовий вплив препарату на зір, необхідно зачекати, поки зір проясниться, до того як керувати автомобілем або оперувати механізмами. До складу очних крапель входить бензалконію хлорид, не застосовувати пацієнтам, які продовжують носити гідрофільні (м’які) контактні лінзи, що спричинює подразнення очей. Не застосовувати краплі у разі зміни їх кольору, помутніння або випадання осаду. Користуватись краплями необхідно виключно індивідуально
Лейпрорелін	Рак передміхурової залози: перші декілька тижнів лікування можуть розвинутися симптоми, що минають, погіршання стану або виникають додаткові ознаки та симптоми основного захворювання. Посилення симптомів та погіршання стану протягом перших декількох тижнів лікування у пацієнтів з метастазами в хребет, з обструкцією сечовивідних шляхів або з гематурією може спричинити неврологічні проблеми. Тому протягом перших двох тижнів лікування хворі з метастазами в хребті та з вираженою обструкцією сечовивідних шляхів потребують ретельного нагляду. Ендометріоз/фіброміома матки: на початку курсу лікування спостерігається збільшення концентрації статевих стероїдних гормонів, що зумовлює фізіологічні прояви дії препарату. Деяке посилення симптоматики на початку терапії швидко минає при продовженні лікування адекватно підібраними дозами препарату. Здатність запліднити або фертильність, яка пригнічена в результаті терапії, відновлюються протягом 24 тижнів після закінчення лікування. Спричинюють у жінок пригнічення функції гіпофізарно-гонадотропної системи. Після закінчення лікування функція відновлюється ч/з 3 місяці.	Під час лікування та до відновлення менструацій необхідно застосовувати негормональні методи контрацепції. Із-за відчуття втоми, запаморочення, порушення зору, які є можливими побічними ефектами лікування або виникають внаслідок основного захворювання, може знижуватися здатність до керування автомобілем, машинами і механізмами.
Лерканідипін	Обережність виявляти, коли застосовується при лікуванні хворих із СССВ (якщо не імплантований кардіостимулятор). Обережність при лікуванні хворих із дисфункцією лівого шлуночка серця. 1 табл. містить 60 мг лактози, тому не повинен призначатися хворим із лактазною недостатністю, галатоземією або порушенням всмоктування глюкози/лактози. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що хворий приймає препарат.	Бути обережним при керуванні транспортними засобами ч/з запаморочення, астенію, втомлюваність і в поодиноких випадках – сонливість. Уникати вживання алкоголю, який може підсилювати дію вазодилатуючих антигіпертензивних препаратів.
Летрозол	Перед початком лікування бажано вивчення естрогенрецепторного статусу. Доцільність призначення пацієнткам без ураження лімфатичних вузлів визначається індивідуально: враховують ступінь злоякісності, розмір пухлини, наявність рецепторів естрогенів, вік.	Не рекомендується керування автомобілем та інші види діяльності, які пов’язані з підвищеною увагою і швидкістю реакції.
Ленограстім	Завжди пам'ятати: застосування його дозволяє зменшити явища лише мієлотоксичності, тоді як інші прояви токсичності, що можуть спостерігатися внаслідок застосування хіміотерапії (анемія, тромбоцитопенія, кардіотоксичність та ін.), лишаються незмінними. Стимулює ріст мієлоїдних клітин in vitro, подібний ефект можна спостерігати in vitro і у випадку деяких немієлоїдних клітин. Безпека та ефективність ленограстиму у хворих з мієолодиспластичним с-мом, вторинною гострою мієлоїдною лейкемією або із хр. мієлоїдною лейкемією не встановлена. При цих захворюваннях слід дотримуватись обережності при призначенні препарату ленограстим. Особливу увагу слід приділяти вмінню розрізняти бластну трансформацію на тлі хр. мієлоїдної лейкемії від гострої мієлоїдної лейкемії. Фл. призначені для одноразового використання. Приготування р/ну для п/ш ін’єкції: В асептичних умовах додати до ленограстиму вміст амп.з розчинником (вода для ін’єкцій). Злегка струшувати, поки порошок повністю не розчиниться (приблизно 5 секунд). Набрати в шприц необхідну кількість розчину. Негайно ввести шляхом п/ш ін’єкції. Приготування р/ну для інфузії: В асептичних умовах додати до ленограстиму вміст ампули з розчинником (вода для ін’єкцій). Злегка струшувати, поки порошок повністю не розчиниться (приблизно 5 секунд). Набрати в шприц необхідну кількість розчину. Розвести цей р/н у 0,9% р/ні хлориду натрію або 5% р/ні глюкози. Негайно розпочати в/венне введення. Розведення ленграстиму (33, 6 млн МО/фл.) до концентрації < 0,32 млн МО/мл (2,5 мкг/мл) не рекомендується. Вміст одного фл. (33,6 млн МЕ/фл.) розводити не більше, ніж у 100 мл. Після розведення ленограстим 34 сумісний зі стандартними крапельницями для інфузій: у 0,9% р/ні натрію хлориду (полівінілхлоридний мішок або скляний фл.); у 5% розчині глюкози (скляний фл.).	Поява ознак ураження легень: висока температура і задишка при наявності радіологічних ознак легеневої інфільтрації та порушенні легеневої функції можуть бути першим симптомом респіраторного дистрес-с-му.
Лефлюномід	Внаслідок тривалого періоду напіввиведення активного компонента препарату побічні дії можуть виникати або продовжуватись після припинення прийому препарату. Не призначати хворим з тяжкими порушеннями функції печінки. Перед початком лікування лефлуномідом, а також кожні 2 тижні протягом перших 6 місяців лікування та кожні 8 тижнів у подальшому слід перевіряти рівень АЛТ і досліджувати розгорнутий загальний аналіз крові, включаючи диференційований підрахунок клітин білої крові і тромбоцитів. З метою швидкого зменшення концентрації препарату - застосовувати холестираміну. У хворих, які перед початком лікування мали анемію, лейкопенію або тромбоцитопенію, а також з порушенням функції кісткового мозку ризик виникнення гематологічних ускладнень зростає. Не рекомендовано пацієнтам з тяжкими імунодефіцитними станами, значними порушеннями функції кісткового мозку та при тяжкому перебігу інфекцій. Ризик побічних ефектів з боку кровотворення значно зростає, якщо одночасно з прийомом лефлуноміду використовуються потенційно мієлотоксичні препарати. Вимірювання АТ проводити перед початком лікування і надалі регулярно контролювати його під час лікування. З метою мінімізації можливого ризику, чоловікам перед зачаттям дитини припинити прийом препарату і застосувати спеціальну процедуру елімінації препарату з організму. Жінкам, які бажають завагітніти, рекомендують виконати одну з процедур елімінації лефлуноміду з метою максимального зменшення можливого токсичного впливу.	При виникненні запаморочення, може порушитися здатність пацієнта концентрувати увагу та виявляти необхідну реакцію. Утриматись від керування автомобілем і роботи з машинами і механізмами. Жінкам дітородного віку без застосування процедури елімінації після припинення лікування “період очікування”, необхідний для можливості мати вагітність, становить два роки. У зв’язку з потенціалом адитивної гепатотоксичності в ході лікування утримуватися від вживання алкоголю
Лимоник китайський	Не приймати у другій половині дня.	Утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Лідокаїн	Застосовувати з обережністю пацієнтам з псевдохолінестеразною недостатністю, злоякісною міастенією, хворим на епілепсію. Неконтрольоване застосування анестетика призводить до пошкодження епітелію рогівки. Перед введенням препарату необхідно зняти контактні лінзи, а користуватися ними можна лише після повного зникнення симптомів анестезії. Перед початком лікування, перевірити стан СС системи. Уникати передозування, інтервал між застосуванням двох максимальних доз повинен становити щонайменше 24 год. Використовувати найнижчі дози і концентрації, необхідні для отримання бажаного ефекту. З обережністю наносити препарат на задню стінку глотки. При трансбукальному застосуванні можливий ризик розвитку дисфагії і подальшої аспірації. Швидко всмоктується ч/з слизові оболонки (особливо слизову оболонку трахеї), ч/з травмовану шкіру. Дотримуватись обережності при нанесенні препарату на уражені слизові оболонки або інфіковані ділянки, при застосуванні препарату у пацієнтів з епілепсією, при брадикардії, порушенні провідності, порушеннях функції печінки, шоковому стані, особливо якщо всмоктування значної кількості препарату очікується на основі застосовуваної дози і площі, яка обробляється.	Керування автомобілем, експлуатація машин та робота на висоті дозволяється не раніше, ніж ч/з одну год після введення препарату(в конюнктивальний мішок))
Лізиноприл	Починати терапію з приводу хр. СН в стаціонарних умовах рекомендується деяким категоріям пацієнтів: за умови комбінованої терапії діуретиків, особливо високими дозами; із сольовим або об’ємним дефіцитом; з наявною гіпотензією; з нестабільною СН; зі зниженою функцією нирок; при терапії високими дозами судинорозширювальних засобів. Здатний, особливо відразу після прийому, спричиняти різке зниження АТ. Прийом ці пацієнти повинні починати під постійним лікарським контролем, бажано в умовах стаціонару, у низьких дозах і з ретельним коректуванням доз. Рекомендується припинити терапію діуретиками. Це повною мірою стосується пацієнтів зі стенокардією та церебральною ангіопатією, у яких різке зниження АТ загрожує ІМ або інсультом. При гострому ІМ не можна починати терапію лізоприлом, якщо ч/з попереднє лікування судинорозширювальними препаратами є ризик подальшого серйозного погіршення гемодинамічних показників. Пацієнтам з тяжкою формою СН після гострого ІМ його призначати у випадку стабільності гемодинамічного стану. У пацієнтів з артеріальною нирково-судинною гіпертензією та наявним однобічним або двостороннім стенозом ниркової артерії застосування його призводить до ризику різкого зниження АТ і розвитку ниркової недостатності. Пацієнтам на тривалому гемодіалізі протипоказаний. У пацієнтів з наявною нирковою або СН лікування може спровокувати гіперкаліємію. Лікування калійзберігаючими діуретиками не рекомендується, це може призвести до підвищення сироваткового рівня калію в сироватці крові. Пацієнтам з ангіоневротичними набряками в анамнезі, не асоційованими з терапією інгібіторами АПФ, властивий високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку при терапії інгібіторами АПФ. З обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з перешкодою відтоку крові з лівого шлуночка. При гемодинамічно значимій обструкції лізиноприл протипоказаний. У пацієнтів з злоякісною АГ або тяжкою СН починати терапію треба в умовах стаціонару.У випадку переривання або припинення застосування препарату у пацієнтів з гіпертензією може знову підвищитись АТ, у пацієнтів із СН можуть відновитися її прояви.	Здатність керувати автотранспортом чи іншими потенційно небезпечними механізмами або працювати без надійної підтримки може бути порушена внаслідок можливого запаморочення та стомлюваності.
Лінезолід	Псевдомембранозний коліт різного ступеня тяжкості може розвинутися на фоні застосування, що враховувати при розвитку діареї. Може розвинутися минуща мієлосупресія , що залежить від тривалості терапії. Контролювати показники розгорнутого аналізу крові у пацієнтів які мають підвищений ризик кровотечі, прояви мієлосупресії, приймають препарати здатні зменшити кількість Hb чи кількість тромбоцитів, функціональні властивості тромбоцитів, тривалості лікування лінезолідом більше 2 тижнів. В/в інфузія здійснюється протягом 30 – 120 хв. Не з’єднуйте інфузійні пакети послідовно. Видалити захисну оболонку із фольги безпосередньо перед використанням і протягом приблизно 1 хв. стискувати пакет, щоб впевнитись у відсутності витоку. Залишки невикористаного розчину вилити у відходи. Не використовувати частково заповнені упаковки.	Спеціальних рекомендацій немає
лінестренол	При використанні лінестренолу і відсутності естрогенного компонента, прийом його припинити у випадку тромбозу. Треба припинити прийом його у випадку тривалої іммобілізації ч/з хворобу або операцію. Якщо вагітність виникає, незважаючи на прийом його, лікар повинен виключити можливість позаматкової вагітності. У випадку аменореї або абдомінального болю, можливість ектопічної вагітності повинна розглядатись при визначенні диференційного діагнозу. Немає потреби змінювати терапевтичний режим для діабетиків, які використовують препарат. Пацієнтки, які страждають на ЦД, повинні проходити ретельні огляди при прийомі пероральних контрацептивів, що містять лише прогестагени. Незважаючи на регулярний прийом, можуть спостерігатись нерегулярні вагінальні кровотечі. Якщо кровотеча стає частою й нерегулярною, розглянути можливість використання іншого контрацептивного засобу.	Не захищає проти зараження ВІЛ (СНІД) та іншими хворобами, що передаються статевим шляхом. У жінок, схильних до проявів хлоазми, дія природного або штучного сонячного світла на шкіру викликає або погіршує цей стан. Жінки з тромбемболічними порушеннями в анамнезі повинні знати про можливість рецидиву.
Лінкоміцин	Лінкоміцин у формі р/ну для ін’єкцій містить бензиловий спирт, який може спричинювати розвиток смертельного с-му Gasping у недоношених новонароджених. При його застосуванні може розвитися коліт з можливим летальним кінцем. Розвиток пов’язаного з антибіотикотерапією коліту відбувається в період лікування або ч/з 2 - 3 тижні після закінчення лікування а/б. Не можна застосовувати ЛЗ, які спричинюють кишковий стаз. Призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі, особливо з колітом. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, рівень його в спинномозковій рідині може бути недостатнім для лікування менінгіту. Тому його при лікуванні менінгіту застосовувати не слід. При проведенні тривалої антибіотикотерапії регулярно проводити дослідження функції печінки і нирок. Не слід вводити у вигляді в-в ін’єкцій у формі нерозведеного болюса, інфузія повинна тривати не менше 60 хв. Призначати з обережністю хворим з атопією.	Спеціальних рекомендацій немає
Ліпін	Не застосовувати в одному шприці з іншими парентеральними р/нами.	-
Літію карбонат	Обережно застосовувати у пацієнтів з хворобою Паркінсона, гіпотиреоїдизмом, порушенням функції синусового вузла та AV провідності, епілепсією, псоріазом, вродженою м´язовою слабкістю, ЦД та шизофренією. Оскільки літій блокує реабсорбцію натрію у ниркових канальцях, під час лікування препаратом забезпечити адекватне надходження в організм натрію та води. При діареї або надмірному потовиділенні (при інфекційних захворюваннях) може бути необхідним зменшення дози або тимчасове припинення лікування. Концентрації літію в плазмі, які нормально переносять пацієнти молодого віку, можуть викликати побічні явища у хворих літнього віку (головним чином це проявляється дисфункціями ЦНС)	Під час лікування тяжких загострень хвороби керування автомобілем та іншими механізмами протипоказане.
Ловастатин	Викликає міопатію. Рабдоміоліз, з або без г. ниркової недостатністі внаслідок міоглобінурії, виникає коли завгодно. Частота і вираженість міопатії збільшується при супутньому призначенні фібратів, також у ліпідознижуючих (більше 1 г на добу) дозах ніацину, циклоспорину, антогоніст кальцію класу тетралолів мібефрадил, ітраконазол, кетоконазол та інші протигрибкові азоли, а/б групи макролідів еритроміцин і кларитроміцин, та антидепресант нефазодон. Обережно при призначенні хворим з нирковою недостатністю, тривалим перебігом діатезу, що підвищує ризик рабдоміолізу. Лікування припинити за кілька днів до хірургічного втручання. Для запобігання виникненню міопатії необхідне періодичне визначення КК. Поєднаного застосування з фібратами або ніацином уникати, за винятком випадків, коли користь подальшої зміни рівнів ліпідів перевищить збільшений ризик застосування цієї комбінації препаратів. При зростанні рівня трансаміназ понад трикратну необхідно зважити на потенційний ризик та очікуваний позитивний ефект від лікування. Обережніо при призначенні препарату пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі. У пацієнтів з рідкісною гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією препарат менш ефективний. Він не показаний, коли гіпертригліцеридемія є основним захворюванням ( при гіперліпідеміях I, IV і V типів).	Обстежувати пацієнтів на предмет наявності в них ознак м”язового болю, болючості або слабкості, особливо у перші місяці терапії і під час періодів титраційного підвищення доз будь-яких препаратів
Лодоксамід	Не призначений для ін’єкцій.	Не перевищувати рекомендовану частоту застосування. Містить бензалконію хлорид, користувачам м’яких контактних лінз, утриматися від їх використання. Лінзи можна носити ч/з кілька год. після припинення лікування. Для попередження забруднення розчину не торкатися кінчиком крапельниці повік та прилягаючих поверхонь.
Лозартан	З обережністю застосовувати пацієнтам з гіповолемією, спричиненою лікуванням діуретиками, може виникати симптоматична гіпотензія. Необхідно зменшити початкову дозу, провести корекцію дегідратації до початку лікування. Враховувати порушення електролітного балансу, яке є ускладненням у пацієнтів з порушенням функціональної активності нирок з ЦД або без нього. З обережністю пацієнтам з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки. Контролювати концентрацію креатиніну у сироватці крові. До складу входить лактоза, не рекомендується застосовувати пацієнтам з дефіцитом ферменту лактази, галактоземією, с-м порушення абсорбції глюкози/галактози	Приймати незалежно від прийому їжі. Якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання припинити якнайшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості
Ломефлоксацин	При закапуванні крап. знімати м’які контактні лінзи ч/з можливу абсорбцію консерванта. Уникати опромінення сонячними та штучними УФ променями.	Уникати контакту піпетки з оком. Пацієнтам, у яких після аплікації оч.крап. тимчасово втрачається чіткість зору, не рекомендується водити машину, працювати зі станками або іншим обладнанням, яке потребує чіткості зору відразу після застосування препарату. При погіршенні стану, появі АР припинити використання препарату. Табл. не розжовувати, запивати водою. Утримуватися від керування транспортними засобами. Не сумісний із вживанням алкоголю
Ломустин	Оновний токсичний ефект - пізнє пригнічення кісткового мозку, на фоні якого у ослаблених хворих можуть виникати кровотечі, тяжкі інфекції. Вміст формених елементів у крові контролювати щотижня, принаймні протягом 6 тижнів після введення дози препарату. У рекомендованих дозах курси лікування проводити не частіше, ніж 1 раз на 6 тижнів. Токсичність відносно кісткового мозку має кумулятивний характер, тому на основі визначення мінімального рівня формених елементів крові після введення попередньої дози необхідно коректувати наступну. Функціональне дослідження легень проводити перед початком лікування і періодично його повторювати. Можливість розвитку вторинних злоякісних захворювань при тривалому застосуванні нітрозосечовини	Приймається перорально 1 раз, нова доза не буде призначатися протягом принаймні шести тижнів. Нудота і блювота можуть продовжуватися менше 24 год., хоча апетит може пропасти на декілька днів. Звернутися до лікаря при виникненні одного з зазначених симптомів: лихоманка, озноб, біль у горлі, незвичайна кровотеча або синці, задишка, сухий кашель, набряклість ступнів і гомілок, сплутаність свідомості, жовтушність склер і шкіри. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції.
Лоперамід	Капсули містять лактозу і повинні з обережністю призначатись пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією та порушеннями всмоктування глюкози/галактози. У хворих з діареєю, особливо у дітей, може виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів.	У разі виникнення втоми, сонливості, запаморочення не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.
Лоратадин	Прийом припинити не пізніше, ніж за 48 год до проведення шкірних діагностичних алергопроб для запобігання хибним результатам.	Спеціальних рекомендацій немає
Лорноксикам	Може викликати виникнення пептичних виразок шлунка і кишечника, кровотечі ШКТ. У хворих з пептичною виразкою лікування проводити на фоні одночасного прийому антагоністів Н2-рецепторів і омепразолу. Пригнічує агрегацію тромбоцитів, що призводить до збільшення часу кровотечі. Спостерігати за станом хворих, які мають порушення системи згортання крові, отримують ЛЗ, що пригнічують згортання (включаючи гепарин у великих дозах), щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі. Може спричинити підвищення концентрації у крові сечовини і креатиніну, також затримку води і натрію, периферійні набряки, АГ і інші ранні ознаки нефропатії. Довготривале лікування хворих може призвести до гломерулонефриту, капілярного некрозу і нефротичного с-м з переходом у ГНН. У хворих на АГ або ожиріння контролювати рівень АТ.	Утриматись від діяльності, які потребують підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій, вживанню алкоголю.
Лютропін альфа	Не застосовувати, якщо немає можливості отримати ефективну реакцію: при недостатності яєчників, новоутвореннях статевих органів, несумісних з вагітністю, фіброїдних пухлинах матки, несумісних з вагітністю. Пацієнти мають бути обстежені щодо гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, наявності гіпофізарних або гіпоталамічних пухлин; їм призначити відповідне специфічне лікування. Пацієнти, що піддаються стимуляції яєчників мають підвищений ризик розвитку гіперстимуляції яєчників внаслідок надмірної секреції естрогенів та розвитку багатьох фолікулів. С-м гіперстимуляції яєчників може стати серйозним медичним ускладненням, що характеризується наявністю великих оваріальних кіст, схильних до розриву. Для всіх пацієнтів, а особливо для хворих з с-мом полікістозних яєчників, до та впродовж стимулюючої терапії рекомендується ретельний моніторинг оваріальної реакції за даними УЗ обстеження. Для зменшення ризику СГСЯ та багатоплідних вагітностей рекомендується ультразвукове сканування та визначення рівня естрадіолу. Збільшує чутливість яєчників до фолітропіну альфа. Якщо збільшення дози ФСГ проводити належним чином, то приріст дози необхідно робити найкраще з 7 - 14-денними інтервалами на 37,5 МО – 75 МО.	Спеціальних рекомендацій немає
Магнію сульфат	При необхідності одночасного в/в введення солей магнію і кальцію їх вводять в різні вени. Бути обережним, щоб не утворити токсичних концентрацій. Хворим з олігурією або тяжким порушенням функції нирок не слід вводити в/в швидко.	Не допускати керування автотранспортом та заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Макрогол	Випадки АР і виняткові випадки анафілактичних реакцій тільки при застосуванні високих доз поліетиленгліколю, які використовувались у препаратах для діагностичних процедур товстого кишечнику. Не містить цукру й полімолекулярних спиртів, може застосовуватися хворими на ЦД або при дотриманні дієти з обмеженим споживанням галактози.	Пацієнтам, що дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію необхідно враховувати, що вміст натрію в одному саше масою 3,45 г становить 145 мг. Містить калій (в одному саше масою 3,45 г міститься 20 мг калію, що враховувати при щоденному прийомі препарату
Маніт	Застосовують тільки в умовах стаціонару. Контролювати осмотичність крові, баланс води та іонів. Після введення пробної дози, стежити за дірезом. Не робити висновки, виходячи з питомої ваги сечі. При низьких температурах розчин може кристалізуватися. В таких випадках пляшку з розчином нагріти в теплій воді при температурі 60 – 70 ^оС, періодично сильно струшуючи. Перед використанням розчин треба охолодити до 36^оС.	Спеціальних рекомендацій немає
Мапротилін	Ризик розвитку судом може підвищуватися при одночасному застосуванні фенотіазинових похідних, при раптовій відміні одночасного застосування бензодіазепінів, при швидкому підвищенні дози; можуть викликати аритмії, синусову тахікардію та сповільнення внутрішньосерцевої провідності. У хворих на шизофренію, які приймали трициклічні антидепресанти, спостерігались загострення психотичної симптоматики. Може провокувати розвиток лікарських (деліріозних) психозів. Уникати раптової відміни або різкого зниження дози - це може призвести до побічних реакцій. Зміни числа лейкоцитів у периферичній крові може бути під час лікування, тому періодично контролювати цей показник та наявність пропасниці і болю в горлі. З обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на підвищення ВТ або затримку сечі, особливо при гіпертрофії передміхурової залози. Можуть викликати паралітичну кишкову непрохідність. З обережністю хворим на гіпертиреоз, тим які приймають препарати гормонів щитовидної залози (можливе підвищення частоти побічних реакцій з боку серця). При тривалому лікуванні підвищується ризик появи карієсу зубів; зниження сльозовиділення та відносне збільшення кількості слизу у складі слізної рідини, що може призвести до порушення епітелію рогівки у пацієнтів, які носять контактні лінзи. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії попереджувати анестезіолога про те, що пацієнт приймає препарат.	Можуть виникати затуманення зору, сонливість, інші порушення з боку ЦНС, в таких випадках відмовитися від керування автомобілем, механізмами, від занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Вживання алкоголю може посилити зазначені побічні реакції.
Мебгідролін	Не рекомендується при закритокутовій глаукомі, епілепсії, порушеннях серцевого ритму.	Не рекомендується керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги. Вживання алкогольних напоїв не рекомендується.
Мебендазол	У випадку непереносимості лактози враховувати, що кожна табл. препарату містить 110 мг лактози моногідрату	Спеціальних рекомендацій немає
Мебікар	Добре проникає у всі тканини та рідини організму..	Не застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів та особам, робота яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги. Утримуватися від вживання алкоголю.
Мебіфон	Підтримувати належний рівень гідратації організму, контролювати вміст кальцію та креатиніну в сироватці крові. Не змішувати з інфузійними розчинами, що містять іони кальцію (розчин Рінгера). Застосування в післяопераційному періоді з ад’ювантною метою не обтяжує загального стану хворого та зменшує гемотоксичність хіміотерапії.	Спеціальних рекомендацій немає
Мегестрол	При ускладненнях, що ведуть до тромбоутворення, лікування негайно припинити. З обережністю у пацієнтів, чий стан може погіршитися внаслідок затримки рідини в організмі: при БА, мігрені, серцевій чи нирковій дисфункції.	Спеціальних рекомендацій немає
Медазепам	Після тривалого застосування ЛЗ дози препарату поступово знижують, щоб уникнути виникнення симптомів відміни. При щоденному прийманні протягом декількох тижнів виникає небезпека розвитку психічної і фізичної залежності від препарату. У цих випадках лікування продовжують тільки при наявності життєвих показань. Не можна застосовувати при міастенії, мозочковій і спінальній атаксії, при г.отруєннях алкоголем, снодійними і болезаспокійливими засобами, антидепресантами, нейролептиками і літієм, при тяжких ураженнях печінки. З обережністю застосовують при с-мі тимчасової зупинки дихання під час сну, в ослаблених людей, у хворих з органічними захворюваннями головного мозку, недостатністю кровообігу і дихання, при зниженій функції печінки, при одночасному, особливо тривалому прийманні інших ЛЗ.	Забороняється керувати автотранспортом, обслуговувати машини або виконувати інші роботи, що потребують швидкої розумової і фізичної реакції. ЛЗ, що містять медазепам, застосовувати тільки за призначенням і під постійним контролем лікаря. Хворі не повинні передавати бензодіазепіни для застосування третім особам.
Медроксипрогестерон	Застосування високих доз може призвести до пригнічення функції надниркових залоз, яка може цілком відновитися після припинення терапії. Застосовувати з обережністю у пацієнтів з ендокринними порушеннями: діабет, гіпертиреоз. У разі тромбоемболічних ускладнень та піхвової кровотечі застосування ЛЗ повинне бути припинено негайно. Пацієнти з патологією, що викликає затримку рідини в організмі (астма, мігрень, кардіальна або ниркова дисфункція), повинні з обережністю застосовувати препарат. Застосування повинне бути припинено при депресії. У разі розвитку гострої дисфункції зору, екзофтальмозів, диплопії або мігренеподібного головного болю необхідно перевірити зір, щоб запобігти ушкодженню судин..	Застосовувати препарат тільки під наглядом лікаря, що має досвід лікування злоякісних пухлин. Не вводити внутрішньоартеріально.
Мексилетин	У зв’язку з можливістю розвитку аритмій, припинення прийому попередньої антиаритмічної терапії проводять в умовах стаціонару. Раптова відміна препарату небезпечна для життя, дозу препарату знижувати поступово. При переході з лікування лідокаїном на лікування мексилетином необхідно припинити інфузію лідокаїну відразу після прийому першої дози мексилетину, при цьому систему для в/в введення лідокаїну від’єднують від хворого тільки після досягнення задовільного антиаритмічного ефекту після орального прийому мексилетину.	Відмовитись від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Мелоксикам	Потребує ретельного нагляду за пацієнтами з захворюваннями ШКТ та хворими, які приймають антикоагулянти. Потенційно летальні кровотеча ШКТ, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування. Може збільшувати ризик появи серйозних СС тромботичних явищ, ІМ та інсульту, які можуть бути фатальними. У пацієнтів зі зниженим об'ємом крові та зниженим нирковим кровотоком може спричинити ниркову недостатність. Може виникати затримка натрію, калію та води в організмі і вплив на натрійуретичні ефекти діуретиків. Може маскувати симптоми інфекційних захворювань.	При розладі функції зору, сонливості, інших порушеннях ЦНС, рекомендується утримуватися від. керуванням автомобілем або працювати з автоматичними приладами. Не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти.
Мелфалан	Сильний мієлосупресивний засіб, істотне значення має перевірка картини крові, щоб запобігти надмірній мієлосупресії та ризику необоротної аплазії кісткового мозку. Кількість клітин крові може продовжувати знижуватись після припинення лікування, тому при перших ознаках надмірного зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів лікування тимчасово припинити. З обережністю застосовувати пацієнтам, що недавно пройшли курс променевої терапії або хіміотерапії, у зв’язку з підвищенням токсичного впливу на кістковий мозок. Імунізація вакцинами, що містять живі мікроорганізми, може призводити до інфекційних ускладнень в імуноскомпроментованих хворих, проведення імунізації цими вакцинами не рекомендується. Ін`єкції зумовлюють ушкодження м`яких тканини навколо судин при екстравазальному потраплянні препарату, тому препарат не вводиться прямо у периферичну вену. Рекомендується повільне введення препарату в систему з в/в інфузією ч/з окремий порт або шляхом катетеризації центральних вен. При призначенні високих доз ін`єкційного мелфалану вирішити питання про профілактичне призначення антиінфекційних препаратів, при необхідності – препаратів крові. Потрібно впевнитись в адекватному функціональному стані пацієнта. Розчин повинен готуватися при кімнатній температурі шляхом розчинення ліофілізованого порошку у розчиннику, що додається. Додати 10 мл цієї речовини за один прийом і негайно почати енергійно струшувати фл. до повного розчинення. Отриманий розчин містить еквівалент 5 мг/мл безводного мелфалану та рН приблизно 6,5. Розчин має обмежену стабільність, тому повинен готуватися безпосередньо перед застосуванням. Весь невикористаний розчин слід вилити. Готовий розчин не можна заморожувати, оскільки це може зумовити преципітацію. Якщо препарат вводиться при кімнатній температурі (приблизно 25°С), загальний час від приготування розчину для ін’єкцій до завершення інфузії не повинен перевищувати 1,5 год. Якщо у розчинених або розведених розчинах з’являються будь-які видимі ознаки мутності або кристалізації, препарат слід вилити.	Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Терапія повинна проводитись тільки при правильно установленому діагнозі. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції. Якщо розчин мелфалану потрапив на шкіру, необхідно негайно ретельно промити це місце милом і великою кількістю холодної води. При потраплянні розчину в очі їх потрібно негайно промити розчином натрію хлориду і одразу звернутися до лікаря. Якщо розчин натрію хлориду відсутній, можна використати великий об’єм води.
Мемантин	Дотримуватись обережності при призначенні хворим на епілепсію, з епізодами судом в анамнезі, пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії. Збільшення рН сечі, може обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом.	Здатен змінювати реакцію людини, дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом чи роботі з обладнанням.
Менадіон	При застосуванні може мати місце гальмування агрегації тромбоцитів. При гемофілії і тромбоцитопенічній пурпурі препарат неефективний.	Спеціальних рекомендацій немає
Менопаузальний гонадотропін людини	Перед початком лікування безпліддя оцінити функціональний стан яєчників (УЗД і рівень естрадіолу в плазмі крові). У процесі лікування ці дослідження виконувати щоденно до появи реакції, яка може бути оцінена за цервікальним індексом. Припинити лікування при перших ознаках гіперстимуляції яєчників. При лікуванні із застосуванням лМГ частіше виникає багатоплідна вагітність. Перед призначенням препарату провести відповідне лікування при порушеннях функції щитовидної залози, кори надниркових залоз, гіперпролактинемії, пухлині гіпоталамо-гіпофізарної ділянки.	Спеціальних рекомендацій немає
Мепівакаїн	Перед лікуванням, перевірити стан ССС. Уникати передозування, інтервал між застосуванням двох максимальних доз повинен бути щонайменше 24 год. Використовувати найнижчі дози і концентрації, необхідні для отримання бажаного ефекту. При перших ознаках передозування (втрата свідомості) застосування препарату треба припинити. У розпорядженні мати обладнання для невідкладної мед. допомоги.	Спеціальних рекомендацій немає
Меркаптопурин	Призначати тільки під контролем лікаря, який має досвід призначення таких засобів. Під час всього курсу лікування ретельно спостерігати за пацієнтом. Лікування викликає супресію кісткового мозку та призводить до лейкопенії, тромбоцитопенії, рідше до анемії. Під час індукції ремісії необхідно кожного дня проводити розгорнутий аналіз крові та ретельно спостерігати за гематологічними показниками протягом підтримуючої терапії. Кількість лейкоцитів та тромбоцитів продовжує знижуватися і після припинення лікування, тому при перших ознаках надмірного зменшення кількості лейкоцитів або тромбоцитів лікування потрібно негайно припинити. При своєчасній відміні препарату супресія кісткового мозку оборотна. Під час індукції ремісії при гострому мієлогенному лейкозі слід забезпечити можливість відповідної підтримуючої терапії на випадок розвитку аплазії кісткового мозку, пов’язаної з лікуванням. Під час індукції ремісії, коли відбувається швидкий лізис клітин, необхідно контролювати рівень сечової кислоти у крові та сечі, оскільки існує небезпека розвитку гіперурикемії або гіперурикозурії з наступною сечокислою нефропатією. Звичайно спостерігається перехресна резистентність між 6-меркаптопурином та 6-тіогуаніном. Доза повинна бути зменшена при одночасному призначенні препаратів, у яких первинна або вторинна токсичність проявляється у вигляді мієлосупресії. Спостерігалося підвищення кількості хромосомних аберацій у периферичних лімфоцитах у пацієнтів із гострими лейкозами та гіпернефромами, які отримували надмірні дози препарату, та у пацієнтів із хр. захворюваннями нирок, які отримували дози меркаптопурину 0,4 – 1,0 мг/кг на добу.	Гепатотоксичний, необхідно кожного тижня контролювати показники функції печінки. У пацієнтів із хр. захворюваннями печінки та хворих, які отримують інші потенційно гепатотоксичні препарати, проводити цей контроль частіше. Пацієнтів попередити про необхідність негайної відміни препарату у разі появи жовтяниці.
Меропенем	Пацієнти, у яких підвищена чутливість до карбапенему, пеніцилінів та інших b-лактамних а/б, можуть мати підвищену чутливість до меропенему. У хворих із захворюваннями печінки контролювати рівні трансаміназ і білірубіну. Не рекомендується для лікування інфекцій, викликаних стафілококами, стійкими до метициліну. Обережно застосовувати у хворих із захворюваннями ШКТ в анамнезі, особливо з колітом. Враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту, якщо у хворого, виникає діарея. Обережність при застосуванні як монотерапії у пацієнтів в критичному стані зі встановленою чи підозрюваною інфекцією НДШ, викликаною Pseudomonas aeruginosa. Обережно при одночасному призначенні з потенційно токсичними для нирок препаратами.	Спеціальних рекомендацій немає
Месалазин	Може призначатися пацієнтам, які мають АР до сульфасалазину або ризик розвитку АР до саліцилатів. З обережністю при порушенні функції печінки. Стежити за функцією нирок, вимірюючи рівень креатиніну в сироватці крові (особливо в початковій фазі лікування). Порушення функції нирок може бути спричинене нефротоксичною дією месалазину. При підозрі на розвиток міокардиту чи перикардиту або в разі зміни складу крові лікування припинити. Пацієнти, що становлять группу “повільних ацетиляторів”, мають підвищений рівень розвитку побічних ефектів.	Може спостерігатися фарбування сечі та слізної рідини у жовто-оранжевий колір, фарбування контактних лінз.
Месна	Не усуває інших побічних дій цитостатиків, тому при його застосуванні проводити підтримуючу і симптоматичну терапію у повному обсязі. Протягом лікування можливі хибно-позитивні реакції на наявність кетонових тіл у сечі. Можливе червонувато-пурпурове забарвлення сечі, яке є нестабільним і відразу зникає при додаванні до сечі. Не призначати внутрішньо при можливому блюванні або блювальних позивах (в тому числі тих, які виникають під час лікування цитостатиками, а також на фоні діареї або хірургічного втручання на органи ШКТ. Використання месни у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями повинно бути призначене тільки після аналізів із розрахунком «користь – ризик» та після припинення використання інших препаратів, якщо до них також була підвищена чутливість. Призначений для зменшення ризику розвитку геморагічного циститу, спричиненого оксазафосфорином. Не запобігає і не полегшує ніякі інші побічні реакції або токсичні впливи, пов’язані з лікуванням оксазафосфорином. За допомогою його не можна запобігти розвитку геморагічного циститу у всіх пацієнтів. Досліджувати ранкові зразки сечі на наявність гематурії протягом декількох днів до початку лікування оксазафосфорином. У разі виникнення гематурії під час застосування препарату з оксазафосфорином відповідно до рекомендованої схеми дозування, залежно від тяжкості гематурії можливе зменшення дози або відміна терапії оксазафосфорином.	Має захисну дію лише на сечовивідну систему, під час призначення не варто відміняти допоміжні профілактичні заходи і симптоматичну терапію, які рекомендовані під час лікування препаратами групи оксазафосфоринів. крижаної оцтової кислоти.
Местеролон	Не приймати здоровим особам для зміцнення м'язів або підвищення загальних фізичних здібностей. Призначений винятково для застосування пацієнтами чоловічої статі. З метою профілактики - періодичне проведення досліджень передміхурової залози. Після приймання гормональних речовин, що входить до складу препарату, спостерігалося утворення доброякісних, ще рідше – злоякісних пухлин печінки. В окремих випадках кровотеча у черевну порожнину, спричинена такими пухлинами, становила загрозу життю.	Спеціальних рекомендацій немає
Метадон	Уважність необхідна на початку лікування, при переході від одного до іншого опіоїдного засобу, при титруванні дози. Неповна перехресна толерантність між опіоїдними агоністами ускладнює визначення дозувань при зміні опіоїдів. Складнощі, пов`язані із дозуванням метадону, можуть спричинити появу ятрогенного передозування, особливо на початку лікування і при титруванні дози. Високий ступінь "опіоїдної толерантності" не виключає можливості передозування метадоном. При короткостроковому застосуванні найбільший ризик пригнічення дихання зазвичай спостерігається пізніше та триває довше, ніж максимальні знеболювальні ефекти. Застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом. Гальмує калієві канали серця і пролонгує інтервал QT. Призначати з особливою обережністю пацієнтам, у яких спостерігалася пролонгація інтервалу QT. Пацієнти, які толерантні до інших опіоїдів, можуть мати неповну толерантність до метадону. Пригнічувальна дія опіоїдів на дихальну систему та здатність підвищувати тиск спинномозкової рідини можуть помітно посилитися за наявності травм голови, інших внутрішньочерепних порушень. Може спричинити тяжку гіпотензію у пацієнтів із порушеною здатністю підтримувати нормальний АТ (тяжке об'ємне виснаження).Фізична залежність проявляється симптомами відміни після різкого припинення прийому ЛЗ або при застосування його антагоніста. Фізична залежність може розвинутись протягом терапії опіоїдної залежності опіатним агоністом. Різке припинення прийому може призвести до розвитку абстинентного сидрому. Зз обережністю застосовувати у ослаблених пацієнтів, у пацієнтів з відомою підвищеною чутливістю до депресантів ЦНС ( у тих, хто страждає на СС, легеневі, ниркові або печінкові захворювання, у пацієнтів з іншими патологічними станами або при супутньому застосуванні ЛЗ, які можуть спричинити аритмії або зменшення об'єму легеневої вентиляції).	Може порушувати психічні або фізичні здібності, уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Метамізол натрій	При парентеральному введенні лікарський контроль (висока частота АР, в т. ч. з летальним кінцем). У хворих на атопічну БА і полінози підвищений ризик реакцій гіперчутливості. Виключається використання для зняття гострих болів у животі невстановленого генезу. При призначенні хворим з гострою СС патологією необхідний ретельний контроль за гемодинамікою. Не рекомендується регулярний тривалий прийом ч/з мієлотоксичність. Можливий розвиток агранулоцитозу. П/ш введення не застосовують ч/з можливе подразнення тканин.	Утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, пов'язаних з необхідністю концентрації уваги і підвищеної швидкості психомоторних реакцій. В період лікування можливе фарбування сечі в червоний колір, що не має клінічного значення.
Метандіенон	Для досягнення оптимального ефекту одночасно з застосуванням повинен отримувати з їжею адекватну кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин.	Застосування анаболічних стероїдів з метою стимуляції атлетичних якостей завдає серйозної шкоди здоров’ю і є недопустимим!
Метотрексат	Застосовувати з обережністю у разі пригнічення функції кісткового мозку, ниркової недостатності, пептичної виразки, виразкового коліту, виразкового стоматиту, діареї, поганого загального стану. За наявності плеврального ексудату або асциту перед лікуванням порожнини мають бути дреновані. При появі симптомів з боку ШКТ, це спочатку стоматит, лікування припинити. У разі продовження терапії можливі геморагічний ентерит та перфорація кишечника, що є загрозою для життя пацієнта. Може знижувати фертильність і спричиняти олігоспермію, порушення менструальної функції, аменорею. Регулярно робити лабораторні аналізи: повний аналіз крові, аналіз сечі, функціональні ниркові тести і функціональні печінкові тести. При лікуванні високими дозами визначати концентрацію метотрексату в плазмі. Особливу увагу приділяти ознакам гепатотоксичності, які можуть виявлятися за відсутності суттєвих змін у результатах печінкових тестів. Може раптово спричинити пригнічення функції кісткового мозку, навіть при відносно безпечних дозах. Не містить антимікробних компонентів, тому невикористані розчини повинні знищуватися. Інфузійні розчини є стабільними протягом 24 год у разі розбавлення 0,9% розчином натрію хлориду, розчином глюкози або розчином глюкози в розчині натрію хлориду. Інші препарати не змішувати з метотрексатом в одному інфузійному розчині. Приготуванням інфузійних розчинів має займатися підготований персонал у спеціально відведеній зоні. Робоче місце має бути закритим одноразовими аркушами абсорбуючого паперу з плівковим покриттям зі зворотного боку. Необхідно користуватися захисними рукавичками і окулярами, щоб запобігти випадковому потраплянню розчинів метотрексату на шкіру або в очі. Метотрексат не має шкірно-наривної дії і не повинен зашкодити у разі потрапляння на шкіру. Звичайно його слід негайно змити водою. При подразненні шкіри її можна змастити кремом. У разі небезпеки системної абсорбції значної кількості метотрексату необхідно прийняти антидот – фолінат (лейковорин) кальцію. Вагітні медичні працівники не повинні працювати з метотрексатом. Невикористані розчини, інструменти та матеріали, що були в контакті з метотрексатом, мають знищуватися шляхом спалення.	Може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Якщо один з партнерів приймає метотрексат, пара повинна користуватися контрацептивними засобами протягом усього періоду лікування і щонайменше три місяці після закінчення терапії. При лікуванні високими дозами препарату в ниркових канальцях може утворюватися осад метотрексату або його метаболітів. Щоб запобігти цьому, рекомендується призначати бікарбонат натрію (5x625 мг перорально кожні 3 год або в/в) або ацетазоламід (500 мг перорально 4 рази на добу) для посилення діурезу та підлуговування сечі до рН 6,5-7,0.
Метациклін	При тривалому застосуванні можливе підвищення вмісту печінкових амінотрансфераз, лужної фосфатази, білірубіну, залишкового азоту. При непереносимості пеніциліну препаратом вибору при інфекціях, викликаних менінгококом, гонококом, блідою спірохетою, лістерією, паличкою сибірської виразки, деякими штамами актиноміцетів і клостридій, є метацикліну гідрохлорид.	Спеціальних рекомендацій немає
Метилдопа	З обережністю при лікуванні хворих з: порушенням мозкового кровообігу; депресією в анамнезі; хворобою Паркінсона (можливе загострення). У разі наявності захворювань нирок перед застосуванням пройти ретельне обстеження та зробити аналіз крові. Протягом перших 1-3 місяців лікування періодично робити загальний аналіз крові та визначати рівень трансаміназ у сироватці крові. Після перших 6-10 тижнів лікування виключити можливість аутоімунної гемолітичної анемії при проведенні тесту Кумбса, який при тривалому лікуванні необхідно повторювати ч/з кожні 0.5-1 рік. Можлива поява позитивного катехоламінового тесту, який вказує на можливість розвитку феохромоцитоми. Введення препарату у дозі 750 мг/день та більше також може призвести до позитивного порфобіліногенового тесту. У зв’язку з її впливом на водний баланс можливий розвиток набряків, які усуваються за допомогою діуретиків. Найчастішим побічним ефектом при застосуванні препарату є набряки, при лікуванні забезпечити контроль маси тіла хворих, дієтичний режим. При загальній анестезії може збільшитись наркотичний ефект.	Уникати вживання алкогольних напоїв. Утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують концентрації уваги, в тому числі керування транспортом
Метиленовий синій	Спеціальних рекомендацій немає	Не допускати потрапляння на слизові оболонки.
Метилкобаламін	Може посилити АР, викликані вітаміном В₁. При тенденції до розвитку еритро- і лейкоцитозу дозу зменшують чи тимчасово припиняють лікування. Контролювати згортання крові і дотримуватись обережності у пацієнтів зі схильністю до тромбоутворення. Не вживати хворим з гострими тромбоемболічними захворюваннями. Хворим зі стенокардією застосовувати з обережністю й у менших дозах.	Спеціальних рекомендацій немає
Метилпреднізолон	Хворим на гіпотиреоз, при важких захворюваннях печінки ч/з посилення ефекту необхідно знижувати дозу. Застосування живих і послаблених вакцин протипоказано Убиті або інактивовані вакцини можуть бути призначені, але ефект вакцинації може бути недостатнім. Може знижуватися резистентність до інфекцій, можлива генералізація інфекції. Зниження дози або припинення лікування необхідно здійснювати поступово, щоб уникнути с-му відміни	При призначенні циркадної терапії метилпреднізолон приймають після сніданку, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води. Бути обережними під час керування автомобілем або роботи з механізмами
Метилурацил	Спеціальних рекомендацій немає	Враховувати можливість виникнення запаморочення як побічної дії.
Метилфенідат	Лікування не показано всім дітям з СДУГ. Не рекомендується призначати при вираженій депресії, для лікування станів звичайної втоми або дітям з вторинними симптомами. Табл. не піддаються деформації і відчутно не змінюють своєї форми в ШКТ, не повинні призначатися пацієнтам з діагностованим гострим викривленням ШКТ (патологічним або ятрогенним) або пацієнтам з дисфагією, або труднощами з проковтуванням табл. Для забезпечення пролонгованої дії табл. повинні застосовуватись лише пацієнтами, які здатні проковтнути їх цілком. Може загострювати прояви моторних та вербальних тиків. З обережністю призначати пацієнтам з відомими випадками наркотичної залежності або алкоголізму. Хр. зловживання може призвести до помітного зниження чутливості та психологічної залежності. Можуть розвинутися явні психотичні епізоди, особливо при зловживанні парентеральним шляхом. При відміні препарату після зловживання ним, існує можливість розвитку стану гострої депресії. Може знижувати судомний поріг у пацієнтів з випадками судом в анамнезі. З обережністю застосовувати пацієнтам з гіпертензією. Вимірювання АТ має проводитись постійно ч/з необхідні інтервали часу. Під час довготривалої терапії проводити періодичні дослідження крові з диференціальним підрахунком тощо. Ррезультати допінг-тесту можуть виявитися позитивними.	Особи, здатні до виношування дитини під час терапії повинні застосовувати надійні контрацептивні заходи. Може спричинювати розвиток запаморочення та інших подібних симптомів, може бути потенційно небезпечним для пацієнтів, які керують автомобілем, хто працює з технікою. Прийом табл. цілими з невеликою кількістю рідини. Табл. не можна розжовувати, ділити або роздавлювати. Активна речовина поступово і контрольовано вивільняється із нерозчинної оболонки. Оболонка табл. виводиться з організму, тому пацієнти не мають занепокоюватись, якщо помітять у своїх випорожненнях, що-небудь схоже на табл. Поодинокі випадки розвитку порушень зору, такі як проблеми з акомодацією та зниження різкості зору.
Метоклопрамід	У зв’язку iз вмiстом в iн’єкцiйному розчинi сульфiту натрiю, в окремих випадках, в основному у хворих на БА, можуть виникати реакцiї пiдвищеної чутливостi до медикаменту. У деяких хворих вони можуть спричиняти стани, що загрожують життю.	Хворі втрачають здатнiсть швидко реагувати при керуваннi автотранспортом, обслуговуваннi машин, особливо при одночасному вживаннi алкоголю.
Метоксален	Перевищення рекомендованих доз неприпустиме, оскільки може спричинити виникнення опіків та утворення пухирів на шкірі. Оптимальний режим проведення процедури УФ-опромінення передбачає використання світлових променів з довжиною хвилі 365 нм.	Жінки дітородного віку під час проведення курсу лікування повинні користуватися надійними контрацептивними засобами.
Метопролол	Лікування не припиняти раптово, це може призвести до розвитку с-му відміни; відміняють поступово протягом 7 - 10 днів. Прийом припинити не пізніше як за 48 год. до оперативного втручання, за винятком випадків тиреотоксикозу і феохромоцитоми. Анафілактичний шок у пацієнтів, які приймають метопролол, може мати більш тяжкий перебіг. При СН застосування можна розпочати після досягнення компенсації. З обережністю призначати пацієнтам з ХОЗЛ. При лікуванні хворих з феохромоцитомою комбінують з блокаторами a-адренорецепторів. Пацієнтам, не вводити в/в антагоністи кальцію. При лікуванні пацієнтів, які страждають на астму, в якості супутньої терапії призначають β₂-агоністи, може знадобитися збільшення дози β₂-агоністів. Ризик порушення вуглеводного обміну або маскування симптомів гіпоглікемії менший, ніж при лікуванні неселективними β-блокаторами. Пацієнти з хр. СН повинні бути компенсовані і отримувати базисну терапію до і під час лікування. У пацієнтів з порушеннями AV провідності середнього ступеню тяжкості може спостерігатися ускладнення (AV блокада). Може погіршити симптоми порушень периферичного артеріального кровообігу в основному завдяки зменшенню АТ. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно призначати α-адреноблокатор. У випадку хірургічного втручання попередити анестезіолога, що пацієнт приймає метопролол; перед хірургічним втручанням припиняти лікування β-блокаторами не рекомендується. Відміну проводять поступово, протягом принаймні 2 тижнів. Дозу зменшувати удвічі на кожному етапі, до досягнення добової дози 25 мг. Під час відміни збільшується ризик коронарних порушень, включаючи раптову смерть. У пацієнтів, що приймають β-блокатори, перебіг анафілактичного шоку важчий. Пацієнтам з АТ <100 мм рт.ст. ( для лікування аритмії) в/в ведення препарату проводиться з обережністю, ризик ще більшого зниження тиску. При лікуванні пацієнтів з ІМ ретельно слідкувати за гемодинамічними показниками після кожного в/в введення 5 мг препарату. Друге або третє введення не робити, якщо ЧСС <40 ударів/хв., систолічний АТ <90 мм рт.ст. та інтервал Q-T становить >26 с або, якщо зростає задишка та холодний піт.	Хворим на ЦД у період лікування визначення рівня глюкози в крові проводити частіше, у разі необхідності коригувати дози інсуліну і пероральних гіпоглікемізуючих засобів. Бути обережними при необхідності керувати автотранспортом та обслуговувати механічні пристрої, оскільки препарат може викликати сонливість та порушення зору. Можливі запаморочення та слабкість. Хворим, які користуються контактними лінзами, враховувати можливість зменшення продукції сльозної рідини
Метронідазол	При терапії понад 10 днів - тільки в обгрунтованих випадках, при суворому спостереженні за хворим - необхідний регулярний лабораторний контроль картини крові. Якщо необхідний тривалий курс терапії, завжди треба зважувати співвідношення між очікуваним ефектом і потенційним ризиком. Одночасне введення препарату з іншими розчинами, що містять солі натрію, може призвести до затримки натрію в організмі. Може спостерігатися загострення кандидозу. Може спостерігатися незначна лейкопенія, тому контролювати картину крові ( лейкоцити) на початку і наприкінці терапії. Застосовувати з обережністю хворим, що отримуть кортикостероїди або при схильності до набряків. З обережністю за наявності г.захворювань та захворювань ЦНС, які мають тяжкий перебіг.	Вживання спиртних напоїв суворо заборонено.
Метформін	Терапія можлива за нормальної функції нирок. За 48 год. до хірургічного втручання, яке буде проводитись під наркозом, відмінити. При його комбінації з іншими протидіабетичними препаратами - ризик розвитку гіпоглікемії. В-в введення рентгеноконтрастних речовин може збільшити ризик виникнення г. ниркової недостатності. Лікування переривають за 2 доби до введення контрастних речовин і поновлюють ч/з 2 доби після проведеного дослідження. При операціях під загальним наркозом ч/з зростання ризику виникнення ниркової недостатності призначення препарату також переривають за 2 доби до операції і поновлюють ч/з 2 доби після її проведення. Якщо монотерапія не дає бажаного ефекту, можливо призначення комбінованої терапії. При цьому призначена раніше доза препарату, що вже застосовувався, лишається незмінною, а додатковий препарат дається спочатку у найменшій дозі, яка поступово підвищується. При використанні з інсуліном у перші 4-6 діб дозу останнього не змінюють. В подальшому дозу інсуліну поступово знижують (на 4-8 ОД протягом кількох діб). Така комбінована терапія проводиться під суворим контролем лікаря.	Повний ефект може відмічатись навіть після 14 днів лікування, у зв’язку з чим не занадто швидко збільшувати дозу препарату. Уникати вживання алкоголю і застосування ліків, до складу яких входить спирт, оскільки останній підвищує ризик розвитку лактатацидозу. Не призводить до гіпоглікемії і тому не впливає на здатність керувати транспортом або механічними засобами. Дотримуватись дієти, а пацієнтам із зайвою вагою дотримуватись низькокалорійної дієти;
Мефлохін	Може збільшити ризик судом у хворих на епілепсію. Призначати тільки з метою лікування за наявності абсолютних показань.Ч/з небезпеку загрожующих життю подовжень інтервалу QTc разом з препаратом або після нього не призначати галофантрин. При розвитку тривожності, депресії, порушення свідомості при профілактичному застосуванні препарат відмінити.	Якщо при прийомі виникають запаморочення, порушення рівноваги, інші порушення з боку ЦНС або периферичної нервової системи, дотримуватись обережності відносно видів діяльності, що вимагають повного розумового включення, також опорно-рухової координації.
Міансерин	Можливо пригнічення функції кісткового мозку, яке виявляється гранулоцитопенією чи агранулоцитозом, які виникали після 4-6 тижнів лікування. Може посилювати гіпоманіакальний стан у схильних осіб із біполярним депресивним розладом. Пацієнти з закритокутовою глаукомою чи симптомами гіпертрофії передміхурової залози, перебувають під наглядом лікаря. При виникненні жовтухи, розвитку судом лікування припинити.	Може впливати на психомоторні реакції у перші кілька днів лікування. Уникати потенційно небезпечних видів діяльності – керування автомобілем або іншими механізмами.
Мідазолам	Порушення психомоторних реакцій може спостерігатися після введення мідазоламу для седації або анестезії і тривати різні періоди часу. Пацієнти з серйозними хр. захворюваннями, похилого віку потребують знижених доз, незалежно від того отримували вони премедикацію, чи ні. Пацієнти з ХОЗЛ є надзвичайно чутливими до респіраторної депресії, спричиненої ним. Не застосовувати без індивідуалізації дози. Перед в-в введенням необхідно підготувати кисень і реанімаційне обладнання для підтримання відкритих дихальних шляхів і вентиляції. Постійно контролювати відносно ранніх ознак недостатньої вентиляції або апное, що можуть призвести до гіпоксії і зупинки серця.У разі застосування для седації без зниження свідомості не вводити як швидку і одномоментну болюсну в/в ін’єкцію. Одночасне застосування барбітуратів, алкоголю або інших депресантів ЦНС збільшує ризик недостатньої вентиляції і апное, може сприяти пролонгованому ефекту препарату. Потенційна можливість спричиняти залежність аналогічна такій діазепаму і має братися до уваги.	Не рекомендується працювати з небезпечною технікою, доки не минуть такі ефекти, як сонливість і амнезія або не пройде доба після анестезії та операції.
Мідекаміцин	Під час тривалого лікування контролювати активність печінкових ферментів. Тривалий прийом може призвести до суперінфекції. Виражена діарея може бути проявом псевдомембранозного коліту.	Спеціальних рекомендацій немає
Мізопростол	При застосуванні для переривання вагітності терміном до 42 днів повинен застосовуватися тільки у поєднанні з міфепристоном. Застосування потребує попередження резус-конфлікту та інших загальних заходів, які супроводжують переривання вагітності. За пацієнткою спостерігати в умовах лікувального закладу протягом 4-6 год до прийому препарату. Під час і після прийому препарату пацієнтці повинна бути надана своєчасна медична допомога у разі виникнення масивної кровотечі або інших ускладнень. Після прийому препарату у пацієнток, виникає невелика піхвова кровотеча, у деяких жінок довготривала. При дуже ранньому терміні вагітності можливе переривання вагітності вже після прийому міфепристону, однак у цьому випадку також необхідне застосування мізопростолу для оптимізації результатів медичного переривання вагітності. Після прийому мізопростолу переривання вагітності відбувається протягом 6 год, у деяких– протягом одного тижня. Пацієнткам пройти повторне обстеження у тому ж лікувальному закладі ч/з 8-15 днів після прийому препарату. За необхідності - УЗ-дослідження або визначення хоріонічного гонадотропіну у сироватці крові. При неповному перериванні вагітності або за недієвості медикаментозного втручання ч/з 10-14 днів обов`язково проводять вакуумаспірацію з наступним гістологічним обстеженням аспірату.	Перед призначенням пацієнтка повинна бути детально проінформована про дію та можливі побічні ефекти препарату -
Міконазол	Уникати контакту препарату з очима. При зберігання хворобливих симптомів протягом 3 днів, незважаючи на проведене лікування, необхідна додаткова консультація лікаря.	Не користуватися тампонами, милом з кислою реакцією, щоб не знизити лікувальний ефект препарату. Мінеральна олія, що входить до його складу, може ушкоджувати латексне покриття презервативів і діафрагм. Не покладатися на надійність останніх.
Мілдронат	Спеціальних рекомендацій немає	Ч/з можливий розвиток стимулюючого ефекту рекомендується застосовувати у першій половині дня.
Мілнаципран	З обережністю пацієнтам із судомними нападами в анамнезі, з АГ, кардіоміопатією. Призначати не раніше як ч/з 14 днів після відміни інгібіторів МАО. Від моменту відміни препарату до початку терапії інгібіторами МАО повинно пройти не менше 7 днів. Для зменшення вираженості побічних ефектів поступово підвищувати дозу препарату. При проведенні на фоні терапії місцевої анестезії адреналіном і норадреналіном доза анестетиків не повинна перевищувати 0,1 мг за 10 хв і 0,3 мг за 1 год. Мати на увазі, що на початку лікування може спостерігатися збільшення тривоги.	Не вживати алкоголь. Утримуватися від керування автотранспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Міноксиділ	Не запобігає випаданню волосся, спричиненому деякими ЛЗ, порушенням харчування (недостатність заліза або вітаміну А в організмі), випаданню волосся внаслідок укладення у тугі зачіски. З обережністю призначати хворим на ІХС, стенокардію, з аритмією, зі схильністю до АГ. У разі появи ознак системних ефектів (біль за грудниною, відчуття серцебиття, запаморочення, раптове збільшення маси тіла, набряки рук або ніг), почервоніння і подразнення у місці втирання препарат відмінити. Випадковий прийом внутрішньо може призвести до серйозних несприятливих наслідків, зумовити системні ефекти, пов’язані з вазодилатуючими властивостями міноксидилу. 5 мл препарату містять 100 мг міноксидилу – максимальну рекомендовану дозу для прийому дорослими при лікуванні АГ. Симптоми у цьому випадку пов’язані із СС дією препарату і виражаються у зниженні АТ, тахікардії. Виводиться при гемодіалізі. Уникати застосування симпатоміметиків.	Може бути причиною опіків і подразнення очей. У випадку потрапляння на чутливу поверхню це місце промити великою кількістю проточної води.
Мірамістин	Не проявляє місцевоподразнюючої дії, не має алергізуючих властивостей. Після обробки сечовивідних каналів, піхви, внутрішніх поверхонь стегон, лобка і статевих органів не рекомендується мочитися протягом 2 год.. При місцевому застосуванні підвищує ефективність а/б.	Спеціальних рекомендацій немає
Міртазапін	Пригнічення функції кісткового мозку у вигляді гранулоцитопенії або агранулоцитозу. Це трапляється ч/з 4-6 тижнів лікування. Ретельний добір дози та регулярний контроль необхідні для хворих: на епілепсію, з органічними ураженнями головного мозку, в окремих випадках можливий розвиток судомних станів; з нирковою та печінковою недостатністю; із СС захворюваннями, що супроводжуються порушенням провідності, для хворих на стенокардію та г. ІМ – в таких випадках дотримуватися звичайних застережних заходів, дотримувати режиму супутньої терапії; на артеріальну гіпотензію. З обережністю: при розладах сечовиведення ( гіпертрофії простати); при г. закритокутовій глаукомі та збільшенні ВТ; при ЦД. Лікування припинити у випадку виникнення жовтухи. У хворих на шизофренію, іншими психічними розладами можуть загострюватися психотичні симптоми; у випадку депресивної фази МДП може статися інверсія афекту з розвитком манії; враховуючи можливість самогубства, пацієнту видавати невелику кількість табл, особливо на початку лікування; хоча звикання до антидепресантів не виникає, раптове припинення прийому після тривалого застосування може призвести до появи нудоти, головного болю та загального погіршення самопочуття.	Може впливати на пильність та концентрацію уваги. Уникати потенційно небезпечних видів діяльності –керування автомобілем або іншими механізмами.
Мітоксантрон	У процесі лікування - систематичний контроль картини периферичної крові, лабораторних показників функції печінки, діяльності серця (ЕКГ, ЕХОКГ із визначенням фракції викиду шлуночків). При призначенні препарату хворим на г.лейкоз брати до уваги можливість розвитку вираженого стоматиту. Може виникати гіперурикемія як результат швидкого розпаду пухлинних клітин. Можливий розвиток хр. СН і зменшення фракції викиду лівого шлуночка. Кардіологічні обстеження проводити і при лікуванні пацієнтів без певних факторів ризику, якщо кумулятивна доза мітоксантрону перевищує 160 мг/м² поверхні тіла. Імунізація в період лікування може бути неефективною. Уникати імунізації живими вірусними вакцинами. Призначений лише для в/в застосування. Перед застосуванням повинен бути розведений щонайменше 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Розведений розчин вводять протягом не менше 3 хв. у струмінь вільної в/в інфузії одного із зазначених вище розчинів. Не змішувати з іншими ЛЗ в одному розчині для інфузій. У разі екстравазації введення негайно припинити і продовжити його в іншу вену. При маніпуляціях додержуватися правил роботи з цитостатиками. При відборі препарату фл. тримати вертикально пробкою догори, щоб запобігти збиранню крапель в пробці (це може спричинити розпилення розчину). Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з фл. При роботі бути обережним і користуватися захисними рукавичками, масками та комбінезонами. Уникати потрапляння розчину на шкіру, слизові оболонки, очі. Вагітні не повинні працювати з мітоксантроном. Всі речі, що перебували у контакті з розчином (шприци, голки, тканина тощо), вважати токсичними відходами, знищувати такі відходи шляхом спалення.	Уникати контакту препарату зі шкірою, слизовими оболонками, очима. У разі випадкового контакту з препаратом шкіру, слизові оболонки і очі треба ретельно промити теплою водою. Ч/з побічні ефекти може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Може забарвлювати сечу у блакитно-зелений колір майже 24 год.після введення, шкіра та нігті можуть набувати блакитнуватого забарвлення. Для запобігання вагітності жінкам репродуктивного віку і їх партнерам користуватися надійними контрацептивними засобами впродовж терапії і щонайменше протягом 6 місяців після її закінчення.
Мітоміцин	Застосування нерідко призводить до виникнення тромбоцитопенії, анемії та лейкопенії. Кумулятивна токсичність відзначається з 4-го тижня лікування. Під час лікування і, як мінімум, ч/з 8 тижнів після його закінчення проводити аналіз вмісту тромбоцитів і лейкоцитів, визначення загальної формули крові і рівня Hb. Не застосовувати, якщо рівень тромбоцитів менше 100x10⁹/л або рівень лейкоцитів менше 4x10⁹/л. При парентеральному введенні іноді розвивається гемолітичний уремічний с-м, що супроводжується гемолітичною анемією з мікроангіопатіями, тромбоцитопенією і нирковою недостатністю, можливий на будь-якому етапі лікування як при монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками. Переливання компонентів крові може загострити симптоми, що супроводжують цей с-м.	Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції.
Міфепристон	Застосування препарату вимагає профілактики резус-алоімунізації та проведення інших загальних заходів, що супроводжують аборт. З особливою обережністю застосовувати у разі: тяжкої нудоти та блювання у період попередньої вагітності; прийому протягом тривалого часу рифампіцину, ізоніазиду, протисудомних препаратів, антидепресантів, циметидину, ацетилсаліцилової кислоти, індометацину та барбітуратів; випалювання більше 10 сигарет на день та зловживання алкоголем.	У разi вiдсутностi на 10 – 14 день ефекту від застосування (неповний аборт або вагітність триває), вагітність потрібно перервати іншим способом, ч/з можливе формування вроджених вад розвитку плода.
Моексиприл	На початку терапії може відбуватися різке зниження АТ, особливо у пацієнтів з дефіцитом солі або зневодненні (у хворих, що знаходяться на діалізі, на тлі блювання/діареї, терапії діуретиками), з СН, важкою есенціальною або нирковою гіпертонією. Перед початком лікування провести корекцію об’єму крові та вмісту солей або знизити дози препаратів, що збільшують екскрецію сечі (діуретиків) або, якщо це можливо, відмінити приймання. Таким хворим призначати початкові дози 3,75 мг (півтаблетки) вранці. Після прийому першої дози, а також в разі підвищення дози моексиприлу або діуретиків, за такими пацієнтами слід стежити протягом щонайменше 2 год для запобігання неконтрольованого різкого падіння АТ. Якщо розвивається гіпотензія, хворому треба надати позицію супінації і, за необхідності, ввести в/в фізіологічний розчин. Після відновлення АТ і об’єму, прийом можна продовжити. Лікування пацієнтів з важкою формою гіпертонії (злоякісна гіпертонія) підбір терапевтичної дози слід здійснювати в стаціонарі. З обережністю пацієнтам з обструкцією вихідних шляхів лівого шлуночку і мітральним стенозом. Пацієнтам з колаген-васкулярним захворюванням, і якщо воно супроводжується зниженням функції нирок, при супутньому прийманні його проводити моніторинг числа білих кров’яних тілець	На початку лікування можливий розвиток артеріальної гіпотензії, що враховувати особам, які керують автотранспортом і працюють з потенційно небезпечними технічними засобами
Моксифлоксацин	У разі комбінованого застосування інфузійного розчину та інших засобів для в/в введення кожен із них має вводитися окремо. Допускається введення лише прозорих інфузійних розчинів. Можливо виникнення судом, з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями ЦНС, які можуть спровокувати судоми або знизити судомний поріг. Може подовжуватись інтервал QT. Уникати призначення пацієнтам з подовженим інтервалом QT, гіпокаліємією, хто отримує антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол. Призначати з обережністю разом з препаратами, які подовжують інтервал QT (з цизапридом, еритроміцином, антипсихотичними препаратами, трициклічними антидепресантами), можлива адитивна дія, пацієнтами зі схильними до аритмій станами, такими як брадикардія, гостра ішемія міокарда. Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватися з підвищенням концентрації препарату, не перевищувати рекомендовану дозу. Подовження інтервалу QT пов’язано з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи мерехтіння-тріпотіння. Пов’язано з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Цей діагноз мати на увазі при лікуванні пацієнтів, у яких на фоні застосування моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея.	Табл. приймати не розжовуючи, з достатньою кількістю води, незалежно від часу прийому їжі. У пацієнтів, які одержують ГКС, можливий розвиток тендиніту і розрив сухожиль. При симптомах болі або запалення у місці пошкодження прийом припинити і розвантажити пошкоджену кінцівку. Уникати прямих сонячних променів та ультрафіолетового випромінювання. Пацієнти, що дотримуються дієти зі зниженим вмістом солі (при СН, при нефротичному с-мі) повинні враховувати, що в розчині для інфузій міститься натрію хлорид. Пацієнти повинні визначити свою реакцію на препарат, перед тим як керувати автомобілем і механізмами, що рухаються
Моксонідин	Не припиняти раптово, можливість рикошетної гіпертензії як “ефекту відміни” не вдається повністю виключити. Пацієнтам з непереносимість галактози, недостатність лактази, с-м Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат.	Дотримуватись обережності, можлива поява побічних ефектів, як сонливість і запаморочення.
Молсидомін	Не викликає суттєвого зниження АТ, однак пацієнтам з АГ, зниженим ОЦК та пацієнтам, що лікуються іншими вазодилататорами, бути обережними. Містить лактозу, не застосовувати при лікуванні хворих на рідкісну форму вродженої непереносимості галактози, при дефіциті лактози Лаппа або с-мі мальабсорбції глюкози-галактози. Містить сахарозу, не застосовувати при лікуванні хворих з непереносимістю фруктози, при с-мі мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциті сахарази-ізомальтази.	Можливість виникнення ортостатичної гіпотензії або запаморочення в деяких випадках.
Мометазон	З обережністю або зовсім не використовують у хворих з активним чи латентним туберкульозом легенів, з грибковими, бактеріальними, системними вірусними інфекціями чи герпетичним ураженням очей (вірусом Herpes simplex). Виникнення кандидозу може потребувати проведення відповідної протигрибкової терапії. Можливе виникнення парадоксального бронхоспазму після введення дози. Переходити з ГКС для системного застосування на інгаляції мометазону з обережністю ч/з ризик розвитку недостатності надниркових залоз. При переході з прийому перорального ГКС на терапію мометазоном на початку терапії обидва препарати застосовувати одночасно. Відміну проводити поступово.	Пацієнти, які раніше отримували системні ГКС, потребують додаткового призначення короткого курсу системних ГКС з поступовою відміною по мірі послаблення симптомів. Їм рекомендовано носити при собі невелику кількість ГКС для прийому внутрішньо разом з попереджувальною карткою, де вказано про необхідність застосування та рекомендовані дози системних ГКС при стресових ситуаціях.Не призначений для швидкого купірування бронхоспазму. Регулярно вимірювати ріст підлітків, які отримують довготривалу терапію ГКС для інгаляцій.
Монтелукаст	У пацієнтів, які приймають протиастматичні засоби, включаючи антагоністи лейкотрієнових рецепторів, зменшення системної дози пероральних КС супроводжується в окремих випадках появою таких ефектів: еозинофілія, васкулярний висип, погіршення легеневих симптомів, серцеві ускладненя або нейропатії, яку іноді визначають як с-м Черга-Страуса. Дотримуватись обережності і проводити відповідний клінічний контроль при зменшенні дози системних КС у пацієнтів, які отримують препарат .Хворим з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти уникати застосування ацетилсаліцилової кислоти або НПЗ і під час лікування монтелукастом. Можна додавати до існуючої схеми лікування пацієнта КС та бронходилятаторами. Можна додавати до схеми лікування пацієнтам, у яких при монотерапії бронходилятатором не вдається адекватно контролювати БА. При досягнені терапевтичного ефекту, дозу бронходилятатора можна поступово понижати. Лікування забезпечує додатковий терапевтичний ефект пацієнтам, які застосовують ІКС. Дозу КС зменьшувати поступово..У деяких пацієнтів терапія ІКС може бути повністю припинена. Не рекомендується різка заміна терапії ІКС на лікування монтелукастом.	Дотримуватись обережності пацієнтам, які під час прийому препарату схильні до сонливості. Для профілактики спричиненого навантаженням бронхоспазму, продовжувати лікування інгаляційними бета-агоністами за звичайною схемою і мати при собі інгаляційні бета-агоністи короткої дії для невідкладної терапії
Морфін	З обережністю при порушенні функції печінки і нирок, гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, гіпертрофії простати, шоку, міастенії, запальних захворюваннях ШКТ. Викликає виражену ейфорію. При повторному застосуванні швидко розвивається психічна і фізична залежність (ч/з 2-14 днів від початку лікування). С-м відміни може виникати ч/з декілька год. після припинення тривалого курсу лікування і досягати максимуму ч/з 36-72 год.	Не керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій. Не допускати прийому алкоголю.
Мупіроцин	У разі виникнення поодиноких АР або тяжких місцевих подразнень, що виникають при застосуванні, лікування припинити, видалити залишки та призначити альтернативний препарат для лікування ураження. Тривале застосування може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів.	Уникати потрапляння в очі. Дотримуватись відповідності форми ЛЗ, що застосовується, показанням для застосування конкретної лікарської форми. Не змішувати з іншими препаратами, тому що при розведенні зменшується антибактеріальна активність, може втрачатись стабільність діючої речовини.
Надропарин	Заміна одного низькомолекулярного гепарину такою ж дозою іншого небезпечна та недопустима. Необхідно дотримуватися рекомендованих терапевтичних доз і тривалості лікування, щоб уникнути виникнення кровотечі, особливо у хворих груп ризику. Якщо у хворого, який отримує лікування надропарином, спостерігається тромбоз, флебіт, емболія легень, гостра ішемія нижніх кінцівок, ІМ або інсульт, розглядати це явище як маніфестацію гепариніндукованої тромбоцитопенії і негайно провести аналіз кількості тромбоцитів. Майже у всіх випадках профілактичне лікування надропарином можна починати ч/з 6 – 8 год. після застосування анестетика або видалення катетера. Особлива обережність при комбінації з іншими препаратами, які впливають на гемостаз (НП, аспірин). Посилення контролю за лікуванням потрібно: недостатність функції печінки; шлунково-кишкові виразки, інші органічні ураження зі схильністю до кровотечі в анамнезі; судинні захворювання хоріоретини; період після операцій на головному та спинному мозку; ч/з можливість інтраспінальної кровотечі ретельно зважити необхідність проведення люмбальної пункції і, по можливості, відкласти її проведення.
Налідиксова кислота	З обережністю призначати хворим препубертатного віку. При виявленні артралгії застосування припинити. При необхідності застосування більше 2 тижнів проводити аналіз крові, контролювати функцію печінки та нирок. З появою симптомів підвищеного внутрішньочерепного тиску, психозу або інших токсичних явищ, застосування припинити. Якщо лікування не дає очікуваного результату, провести аналіз на чутливість мікроорганізмів. Бактеріальна резистентність до препарату розвивається протягом перших 48 год застосування. Відзначається перехресна резистентність між налідиксовою к-тою та іншими похідними хінололу.,	Уникати впливу сонячного світла, з появою реакцій світлочутливості застосування припинити.
Налоксон	Спричиняє короткочаснішу дію, ніж опіоїдні засоби, можливий рецидив депресії дихання. Враховуючи вищезазначене, існує необхідність протягом декількох год.спостерігати за пацієнтом. Залежним від опіоїдних засобів, вводити дуже обережно, можлива поява абстиненції. Обережно застосовувати препарат у людей із серцевими захворюваннями.	Забороняється керувати транспортними засобами і обслуговувати рухомі механізми.
Налтрексон	Лікування має розпочинатися у спеціалізованих центрах з лікування наркоманії і проводитися під суворим контролем лікаря. Хворий повинен мати при собі картку призначень для інформації інших медпрацівників у разі надання невідкладної допомоги. За необхідності подолання блокади опіатних рецепторів (увідний наркоз, знеболювання при невідкладних ситуаціях) використати великі дози короткодіючих наркотиків, щоб мінімізувати ризик пригнічення дихання і розвиток циркуляторного колапсу. Може спричинити небажаний ефект штучної абстиненції. При тривалому лікуванні необхідний щомісячний контроль функції печінки. Не спричиняє звикання навіть при довготривалому застосуванні.	Керування автомобілем та іншими транспортними засобами заборонено. Хворого з наркотичною залежністю, який лікується налтрексном, самостійне приймання опіатів у цей період призводить до тяжкого с-му абстиненції, навіть коми.
Нандролон	При призначенні жінкам оцінювати користь і шкоду від лікування ч/з андрогенну дію препарату. З обережністю призначають при порушенні функції міокарда, гіпертензії, порушенні функції печінки і нирок, епілепсії, мігрені й глаукомі. Під час лікування контролювати ВТ ч/з можливу затримку в організмі натрію і води. Можлива зміна функції печінки (наприклад, рівня бромсульфталеїну), тому після 4-тижневого курсу лікування провести контроль її функції. Перед початком лікування і далі, під час лікування, регулярно проводити ректальне обстеження простати. При ЦД переглянути дози антидіабетичних препаратів. При прогресуючих злоякісних пухлинах корекція терапії з урахуванням результатів ниркових проб і стану хворого.	Спеціальних рекомендацій немає
Напроксен	Пацієнти із захворюваннями верхніх відділів ШКТ в анамнезі повинні перебувати під наглядом. Обережно призначати пацієнтам із виразковим колітом і хворобою Крона ч/з можливість рецидиву або загострення хвороби. Дотримуватися обережності при призначенні у пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок і печінки, СН, з епілепсією, порфірією, порушеннями гемостазу, пацієнтам, яких лікували антикоагулянтами або фібринолітиками. Одна табл. містить 25 мг натрію; це мати на увазі, якщо пацієнт находиться на безсольовій дієті.	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію гідрокарбонат	Контролювати кислотно-лужний стан крові. У розчині натрію гідрокарбонату не розчиняти кислі речовини (аскорбінову, нікотинову та інші кислоти), алкалоїди (атропін, апоморфін, кофеїн, теобромін, папаверин та ін.), серцеві глікозиди, солі кальцію, магнію, важких металів (заліза, міді, цинку), тому що відбувається випад осаду або гідроліз органічних сполук. Не змішувати з фосфатвмісними розчинами. Викликає с-м „рикошету” при застосуванні всередину.	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію оксибутират	При лікуванні глаукоми, неврозів не призначають пацієнтам вдень ч/з можливість розвитку седативного ефекту, а робота вимагає фізичної і психічної реакції.	Утримуватися від керування транспортними засобами та виконання іншої роботи, яка потребує підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій. Вживання алкоголю не допускається.
Натрію пікосульфат	Можна застосовувати при ЦД, оскільки він містить замінник цукру (в 1 мл крапель міститься 0,03 ХО). З обережністю після операцій на ШКТ, при дегідратації. Звикання при тривалому застосуванні не спостерігається.	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію тіосульфат	При отруєнні ціанідами на початку необхідно застосовувати метгемоглобінутворювачі, антиціану або амілнітріту, потім перейти на в/в введення	Спеціальних рекомендацій немає
Натрію фторид	Не застосування інших медикаментів, що містять фтор ( вітафтор, фторлак) або фторированих харчових продуктів ( сіль, збагачена фтором, питна вода). Надмірне застосування спричиняє флюороз зубів	Пацієнтам із фенілкетонурією мати на увазі, що табл.и натрію фториду зі смаковими домішками містять аспартам — джерело фенілаланіну. При прийомі під час їжі або з молоком зменшується всмоктування препарату.
Натрію хлорид	Перед розчиненням ЛЗ в ізотонічному розчині натрію хлориду уважно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування ЛЗ, щоб уникнути несумісності лікарського засобу і розчинника. З обережністю вводять хворим з порушеною видільною фунуцією нирок; при шокових станах і втратах крові одночасно здійснюють гемотрансфузії, переливають плазму і плазмозамінники; при тривалому введенні, особливо у великих об’ємах, контролюють вміст електролітів, діурез.	Спеціальних рекомендацій немає
Нафазолін	З обережністю при тяжких захворюваннях ССС (гіпертензія,ІХС), при ЦД, гіпертиреозі, феохромоцитомі. Обережність під час загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків ( галотан), також при БА.	Спеціальних рекомендацій немає
Нафталанова олія	У поєднанні із солюксом та УФ опроміненням дає кращі результати.	Не допускати потрапляння мазі в очі і на слизові оболонки.При випадковому потраплянні в очі і на слизові – промити великою кількістю проточної води.
Нафтифін	Спеціальних рекомендацій немає	Використовувати лише для зовнішнього застосування на шкіру. Не допускати потрапляння в очі та слизові оболонки, не наносити на відкриті рани.
Небіволол	Пацієнтам із нелікованою хр. СН не призначати до того часу, поки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію пацієнтам, які мають ІХС, поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, одночасно починати лікування препаратом-заміннком. Якщо пульс у стані спокою понижується до 50-55 ударів за хв. чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, дозу зменшити. Застосовувати з обережністю при лікуванні: пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (с-м Рейно, переміжна кульгавість), може розвинутися загострення зазначених захворювань; пацієнтів з AV блокадою І ст. в зв’язку з негативним впливом на провідність; хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної, опосередкованої вазоконстрикції коронарних артерій . Не впливає на вміст глюкози у хворих на ЦД. Але бути обережним при застосуванні його, оскільки може маскувати ознаки гіпоглікемії. Може маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть підсилитися. Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів застосовувати з обережністю, може посилитись констрикція дихальних шляхів	При керуванні транспортом чи обслуговуванні технічних засобів враховувати, що може мати місце запаморочення і відчуття втоми
Невірапін	Призначати у комбінації принаймні з двома додатковими антиретровірусними засобами. Перші 18 тижнів терапії критичним періодом, протягом якого пильний контроль стану пацієнтів, щоб виявити потенційні тяжкі або загрожуючі життю шкірні реакції, серйозну форму гепатиту чи печінкової недостатності. Найбільший ризик виникнення відхилень з боку печінки і шкірних реакцій існує в перші 6 тижнів терапії. Не поновлювати прийом препарату після прояву тяжких реакцій. Печінкові реакції є головними проявами токсичності. Застосування з рифампіцином не рекомендується. За необхідності поєднання схем лікування з лікуванням туберкульозу, розглянути можливість застосування рифабутину, без коригування дози. У ВІЛ-інфікованих з г. імунною недостатністю в період впровадження комбінованої антивірусної терапії, може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або умовнопатогенну флору і спричинити серйозні клінічні стани або загострення симптомів. Ці реакції спостерігаються протягом перших декількох тижнів або місяців з початку комбінованої антиретровірусної терапії.	У разі розвитку реакцій гіперчутливості застосування повністю припинити. У таких пацієнтів застосування препарату в подальшому не поновлювати. Не застосовувати пероральні контрацептиви, інші гормональні методи для обмеження народжуваності як єдиний метод контрацепції, оскільки може знижувати концентрацію цих засобів у плазмі.
Нелфінавір	З обережністю призначати хворим з порушенням функції печінки. Збільшення частоти кровотеч, у тому числі - спонтанних п/ш гематом і гемартрозів у хворих на гемофілію, які одержують інгібітори протеази. Деяким хворим доводилося призначати фактор VIII.	У хворих на гемофілію підвищення ризику кровотеч.
Неогемодез	При швидкій інфузії може спостерігатися артеріальна гіпотензія, тахікардія, утруднення дихання, що потребує припинення введення.	Спеціальних рекомендацій немає
Неостигмін	З обережністю при брадикардії, аритміях, артеріальній гіпотензії, ваготонії, хворобі Адисона, гіпертиреоїдизмі, виразковій хворобі шлунка та ДПК.	Утримуватися від керування транспортом та уникати інших потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують концентрації уваги, високої швидкості психомоторних реакцій і точної координації рухів.
Нетилміцин	Перед застосуванням визначити перехресну гіперчутливість до аміноглікозидів. У разі тяжких інфекцій, спричинених невідомими мікроорганізмами, може бути застосований на початковій стадії лікування разом із препаратами групи пеніцилінів або цефалоспоринів до одержання результатів визначення чутливості. Ефективно у випадку інфекцій, спричинених мікроорганізмами, резистентними до інших аміноглікозидів. Виявляє ефективність при лікуванні тяжких стафілококових інфекцій; рекомендується контролювати функцію нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів. Вимірювати вміст азоту сечовини в крові, рівень або кліренс креатиніну в сироватці. Рекомендується знімати серійні аудіограми. При розвитку ототоксичності або нефротоксичності провести корекцію дози або припинити застосування. Порушення вестибулярної функції може мати тимчасовий характер ч/з дію компенсаторних механізмів. Порушення кохлеарної функції зазвичай незворотні. Здійснювати контроль концентрації аміноглікозиду в сироватці крові для впевненості в адекватних кількостях а/б в крові та відсутності потенційно токсичних рівнів. Дозу регулюють, щоб не допустити тривалого перевищення рівня 16 мкг/мл. Уникати рівня мінімальних концентрацій вище 4 мкг/мл. В осіб із поширеними опіками шкіри зміни у фармакокінетиці можуть призвести до зниження концентрації аміноглікозидів у сироватці. З обережністю при лікуванні хворих, які страждають на нервово-м’язові порушення, може призвести до більшої м’язової слабкості ч/з потенційну курареподібну дію на нервово-м’язові синапси. Нетилміцин для ін’єкцій містить натрію метабісульфіт та натрію сульфіт; які можуть спричиняти у деяких чутливих осіб АР, включаючи симптоми анафілаксії та астматичні напади. Р-н для ін’єкцій може бути безбарвним (як вода) або мати блідо-жовтий колір. Розчини темно-жовтого кольору не використовувати. Пацієнтів, які перебувають на лікуванні довше стандартного часу (понад 7 – 10 днів) або отримують дози, що перевищують рекомендовані обстежувати з метою виявлення змін з боку нирок, слуху та вестибулярного апарату	Перебувати під клінічним наглядом з огляду потенційної токсичності препарату. Вживати достатню кількість рідини. При появі ознак погіршення слуху, нефротоксичності негайно звернутися до лікаря. Якщо пацієнтка завагітніла під час лікування, її проінформувати про потенційну небезпеку для розвитку плода.
Нефопам	припинення лікування морфіноподібними препаратами залежних від них пацієнтів, які вже отримують терапію нефопамом, підвищує ризик розвитку с-му відміни. Препарат не підвищує дезінтоксикації пацієнта. Співвідношення ризик/користь при лікуванні нефопамом, повинне постійно оцінюватись. Не призначати для лікування хр. больових с-мів, таких як головний біль. Бути обережним при призначенні пацієнтам із тахікардією. Можливий ризик фармакологічної залежності у пацієнтів із депресією або у пацієнтів, які мають будь-яку фармакологічну залежність в анамнезі.	Не рекомендується робота з автотранспортом та механізмами, які потребують уваги.
Нікотин	Нікоретте може бути рекомендована для використання тільки під наглядом лікаря у пацієнтів з ССС захворюваннями: які перенесли серйозний СС напад або були госпіталізовані у зв’язку зі скаргами на ССС протягом попередніх чотирьох тижнів ( інсульт, ІМ, нестабільна стенокардія, аритмія серця, ангіопластика або шунтування коронарних артерій) або пацієнти з неконтрольованою гіпертензією. Застосовуватися з обережністю для лікування пацієнтів з помірною або вираженою печінковою недостатністю, вираженою нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка і ДПК в г. стадії. Сприяє викиду наднирковими залозами катехоламінів, тому повинна застосовуватися з обережністю для лікування пацієнтів з неконтрольованим гіпертиреозом або феохромоцитомою. Внаслідок припинення паління може виявитися необхідним зменшення дози інсуліну. Потенційний ризик тривалого застосування гумки значно менший ніж продовження паління.	У курців, які носять знімні зубні протези, можуть виникати труднощі при жуванні нікоретте. Жувальна гумка може прилипати до зубних протезів та інколи пошкоджувати їх. Продовження паління являє більш серйозну небезпеку для плода, ніж застосування препаратів для замісної терапії, що містять нікотин.
Німесулід	Застосовувати мінімально ефективну дозу з найменшою тривалістю застосування. Якщо стан хворого не поліпшується, лікування припинити. При появі симптомів, що вказують на ушкодження печінки або змінених показників функціональних печінкових проб, препарат відмінити і надалі забороняється його призначати. Уникати одночасного застосування препаратів, що мають гепатотоксичну дію, та вживання алкоголю. З обережністю призначати хворим на ШКТ порушення, включаючи тих, хто має в анамнезі пептичну виразку, виразковий коліт або хворобу Крона. З обережністю призначати хворим із нирковою або СН, його застосування може призвести до погіршення функції нирок. Може впливати на функцію тромбоцитів, з обережністю призначати хворим на геморагічний діатез. Не призначати замість ацетилсаліцилової кислоти для профілактики в кардіології. Може порушувати жіночу фертильність, не рекомендується застосовувати жінкам, які планують завагітніти.	Уникати вживання алкоголю ч/з підвищений ризик розвитку печінкових реакцій. Не застосовувати жінкам, які планують завагітніти. Пацієнтам, які відчувають запаморочення або сонливість утриматися від керування автомобілем і виконання роботи, що потребують підвищеної уваги. Утримуватися від застосування інших знеболюючих засобів. Одночасне застосування різних НПЗ не рекомендується.
Німодипін	Тривале в.в вливання проводити за допомогою інфузійного насоса ч/з центральний катетер, одночасно вливаючи кровозамінники або засоби для поповнення об’єму крові, що циркулює (5% розчин глюкози, 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з молочною кислотою і магнезією, розчин декстрану-40, 6% розчин крохмалю, манітол, людський альбумін або кров). Не можна додавати в інфузійний фл, змішувати з іншими препаратами. Оскільки він адсорбується полівінілхлоридом, використовувати лише поліетиленові інфузійні трубки. Під час наркозу, операції, ангіографії та інших лікувальних маніпуляцій доцільно продовжувати інфузію розчину німодипіну. Особливої обережності при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньочерепного тиску, також при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт. ст.	Здатність керувати автомобілем і механізмами може бути порушена у зв’язку з виникненням запаморочення.
Ністатин	Необхідне завершення повного курсу терапії. При розвитку побічних реакцій зменшити дозу або відмінити препарат.	Дотримуватися режиму і схеми лікування протягом всього курсу, приймати дозу ч/з рівні проміжки часу і не пропускати дозу. При пропуску дози застосовувати її щонайшвидше; не приймати, якщо майже наставав час прийому наступної дози; не подвоювати дозу.
Нітразепам	При тривалому лікуванні - контроль складу периферичної крові і печінкових ферментів. Ризик медикаментозної залежності зростає при застосуванні великих доз, тривалому лікуванні, зловживанні алкоголю або наркотичних ЛЗ. Вже при щоденному застосуванні особливо у великих дозах протягом кількох тижнів виникає небезпека розвитку фізичної і психічної залежності. Лікування проводити тільки за життєвими показаннями після ретельного співвідношення користі терапії і ризику розвитку звикання до ЛЗ. При медикаментозній залежності різка відміна супроводжується с-мом відміни. Відміну проводити поступово.	Забороняється вживання алкоголю. Без рекомендацій лікаря не застосовувати протягом тривалого часу. Утримуватися від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Нітрогліцерин	З обережністю для лікування у пацієнтів з вираженим церебральним атеросклерозом, порушеннями мозкового кровообігу, при схильності до ортостатичної гіпотензії, при тяжкій анемії, пацієнтів літнього віку. При виникненні толерантності до нітратів: для попередження цього необхідний переривчастий прийом протягом доби чи одночасне призначення антагоністів кальцію, інгібіторів АПФ чи діуретиків.	Безконтрольний прийом може викликати виникнення толерантності до нітратів, що проявляється у зменшенні тривалості та вираженості ефекту. Може зменшувати швидкість психомоторних реакцій, це враховувати при призначенні особам, діяльність яких потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій.
Нітроксолін	Обережності у пацієнтів з порушенням функції нирок у зв’язку з можливістю акумуляції препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Нітрофурал	Спеціальних рекомендацій немає	Тільки для зовнішнього застосування. Не допускати потрапляння препарату в очі.
Нітрофурантоїн	При тривалій терапії, обстежити легеневі функції та припинити прийом при перших проявах ушкодження легень. Обережності дотримуватись при лікуванні хворих із неврологічними та алергічними захворюваннями, із станами, які сприяють розвитку периферичних нейропатій. Відмініти при проявах периферичної нейропатії. При тривалому лікуванні - періодично контролювати склад периферичної крові, функціональний стан печінки та нирок. Може дати псевдопозитивну реакцію на цукор сечі	Може спричинити головний біль, сонливість, запаморочення. Не рекомендується керувати транспортними засобами або механізмами.
Ніфедипін	При вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний тиск < 90 мм рт. ст.), тяжких порушеннях мозкового кровообігу, ЦД, порушеннях функцій печінки та нирок застосовувати за умов постійного клінічного спостереження. З обережністю пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або страждають на злоякісну гіпертензією та гіповолемію, розширення кровоносних судин може викликати у них значне зниження АТ. Не показаний хворим з СН, а також з аортальним та мітральним стенозом.	Є взаємозв'язок між застосуванням його, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують здатність останніх до запліднення
Ніфурател	Спеціальних рекомендацій немає	Утримуватися від вживання алкоголю –може спричинити погане самопочуття і нудоту. Статевий партнер також повинен пройти курс лікування препаратом
Ніфуроксазид	Необхідна супутня регідратаційна терапія (пероральна або в/в), яка розраховується в залежності від інтенсивності діареї. Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів. Якщо діарея ускладнена сепсисом, потрібно призначати разом з антибактеріальними препаратами, які використовуються для лікування кишкових інфекцій, тому що він не всмоктується у кишківнику і не поступає в загальний кровообіг.	Вживання алкоголю суворо заборонено.
Ніцерголін	Не спричинює зміни АТ, у пацієнтів, які схильні до гіпертензії, може поступово знижувати рівень АТ. Пацієнтам з гіперуремією чи з подагрою в анамнезі або під час лікування препаратами, що впливають на метаболізм та екскрецію сечової кислоти, препарат призначати з обережністю. Ефект від застосування збільшується поступово. Застосовувати протягом тривалого часу. Бажано, щоб кожні 6 місяців оцінювати ефект і вирішувати доцільність продовження прийому препарату. Не можна застосовувати одночасно із засобами, які збуджують ЦНС, альфа- та бетаадреноміметиками. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами та антиагрегантами - контролювати параметри зсідання крові.	Утримуватися від вживання алкоголю
Норепінефрин	Протипоказаний у гiпотензивних пацiєнтів, у яких циркуляторний колапс пов’язаний з гiповолемiєю, за виключенням невiдкладних заходів, пiдтримуючих коронарний i церебральний кровообiг. Обережно у випадках: вираженої лiвошлуночкової СН; аритмії, спричиненої судинною недостатністю; г. коронарній недостатності; після перенесеного нещодавно ІМ; у разі виникнення поліморфної екстрасистоли або серій екстрасистол - дозу препарату зменшити або припинити його застосування. Під час проведення перфузії кожні 2 хв необхідно контролювати АТ. Рекомендується постiйний моніторинг АТ та ЕКГ. У разі одночасної необхідності введення норадреналіну та препаратiв кровi, інфузію проводити окремо.
Норетистерон	Перед початком застосування провести онкологічне обстеження, обстеження молочних залоз та гінекологічне (в тому числі, цитологічне дослідження мазка з шийки матки та цервікального каналу), виключити наявність вагітності. При тривалому застосуванні кожні 6 міс. з метою профілактики, проводити контрольне обстеження. При непереносимості лактози враховувати, що одна табл. препарату містить 92,5 мг лактози.	Табл. приймають з рідиною, не розжовуючи.
Норфлоксацин	Для досягнення кращого лікувального ефекту краплі слід застосовувати у поєднанні з системною протимікробною терапією (за винятком легких випадків). З обережністю призначають краплі хворим на епілепсію, судомні с-ми іншої етіології, з вираженими порушеннями функції печінки/нирок, при атеросклерозі, судин головного мозку.	Норфлоксацин у формі крапель призначений тільки для місцевого застосування. Можливий розвиток світлобоязні; носити світлозахисні окуляри та уникати тривалої дії яскравого світла. Протягом 30 хв. після закапування препарату в очі утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги. У період лікування препаратом не рекомендується носіння м’яких контактних лінз. При використанні твердих контактних лінз слід зняти їх перед закапуванням і знову одягти ч/з 15-20 хв. після інстиляції препарату. Не застосовувати краплі у разі зміни їх кольору, помутніння або випадання осаду..
Озельтамивір	Не застосовується для щорічної вакцинації. Не попереджає ускладнень, що можуть виникнути під час грипу, при супровідній бактеріальній інфекції чи бактеріальній інфекції, що розпочинається симптомами, подібними до грипу.	Спеціальних рекомендацій немає
Оксазепам	У хворих на алкоголізм чи барбітуратозалежних можлива перехрестна толерантність. Хворі групи ризику на початку лікування повинні перебувати під медичним наглядом для встановлення індивідуальної реакції на медикамент з метою виключення можливого відносного передозування препарату. Застосування протягом декількох тижнів без перерви може викликати фізичну і психічну залежність.При тривалому застосування (понад 1 тиждень) після припинення прийому препарату попередні симптоми можуть поновитись підсилено. Тому терапію припиняють, поступово знижуючи дози, особливо після прийому великих доз. У хворих на епілепсію раптове припинення прийому оксазепама може викликати епілептичні напади. При тривалому застосуванні контролювати картину крові, функцію печінки і нирок. З обережністю призначати при міастенії, спинальній і церебральній атаксії, нічному апное.	Утримуватися від виконання потенційно небезпечних робіт.
Окселадин	Не використовувати для лікування продуктивного кашлю, що може утруднити відходження мокротиння. Не доцільно поєднувати лікування з муколітичними і відхаркувальними засобами	Спеціальних рекомендацій немає
Оксибупрокаїн	Під час анестезії пацієнт не повинен торкатися анестезованого ока ,воно має бути захищене від потрапляння пилу та бактеріальних інфекцій. З обережністю пацієнтам з псевдохолінестеразною недостатністю, злоякісною міастенією, та хворим на епілепсію. Припиняє розвиток та розмноження бактерій (бактеріостатичний ефект), не можна вводити перед відбором бактеріологічних мазків. Довготривале, багаторазове застосування може призвести до стабільного помутніння рогівки.	Користуватися тільки короткостроково. Відразу після закапування може виникнути незначна короткочасна нечіткість зору, що може впливати на здатність керувати автомобілем, працювати зі складними механізмами, тому здійснювати вищезазначені дії не раніше, ніж ч/з 1 год після застосування препарату. Неконтрольоване застосування може призвести до пошкодження епітелію рогівки. Перед введенням препарату зняти контактні лінзи, а користуватися ними можна після повного зникнення симптомів анестезії.
Оксилаплатин	При готуванні та введенні р-нів препарату, дотримуватись обережності і користуватися спеціальним одягом та рукавичками. Не застосовувати голки, системи для інфузій, що містять алюміній, для введення препарату. Не застосовувати у нерозбавленому вигляді. Не змішувати з іншими розчинами, що містять хлориди. Не змішувати і не застосовувати одночасно з іншими препаратами в одній і тій самій інфузійній системі (особливо з 5-фторурацилом, лужними розчинами, трометамолом і засобами, що містять фолінову к-ту та трометамол як допоміжну речовину). Можна застосовувати одночасно з фоліновою кислотою за допомогою Y-подібної системи для інфузії, з розгалуженням безпосередньо перед місцем введення. Препарати не можна змішувати в одному фл. Фолінову к-ту розбавляти ізотонічними розчинами для вливань, такими як 5% розчин глюкози. Не розбавляти фолінову к-ту фізіологічним або лужним р-ном. При застосуванні препарату в комбінації з 5-фторурацилом інфузія оксаліплатину повинна передувати введенню 5-фторурацилу. Після введення оксаліплатину систему потрібно промити. Перед застосуванням проводять візуальний контроль готового р-ну: можна застосовувати тільки прозорий розчин, без часток та осаду.	Застосовувати під керівництвом лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. При потраплянні розчину на шкіру або слизові оболонки негайно ретельно змити розчин із шкіри водою з милом, слизові промити водою.
Окситоцин	Одночансо не можна призначати інші препарати з подібним механізмом дії. Контролювати скоротливу активність матки, стан плода, АТ і загальний стан пацієнтки.	Спеціальних рекомендацій немає
октреотид	При пухлинах гіпофіза ретельне спостереження за хворими ч/з можливе збільшення розмірів пухлин. При лікуванні гастроентеропанкреатичних ендокринних пухлин може виникнути раптовий рецидив симптомів. Перед початком і в процесі лікування (кожні 6–12 міс.) – УЗД жовчного міхура. Уникати декількох ін’єкцій у те саме місце ч/з короткі інтервали часу. Перед введенням розчин підігріти до кімнатної температури. Коливання концентрації глюкози в крові можна зменшити більш частим введенням менших доз. У період лікування необхідний систематичний контроль концентрації глюкози, особливо у пацієнтів із кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу, при цирозі печінки підвищений ризик розвитку інсулінзалежного ЦД. З обережністю для лікування хворих на ЦД. У пацієнтів із ЦД I типу може впливати на обмін глюкози, у зв’язку з чим може знижуватися потреба у введенні інсуліну. Для хворих із ЦД II типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну п/ш ін'єкції октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У хворих з інсуліномами може спостерігатися збільшення виразності та тривалості гіпоглікемії. Систематичне спостереження за такими хворими.	Вираженість побічних ефектів з боку ШКТ зменшується при введенні препарату в проміжках між прийомами їжі або перед сном
Оланзапін	Нейролептичний злоякісний с-м потребує негайної відміни всіх антипсихотичних засобів. Ч/з зростаючий ризик пізньої дискінезії при тривалому прийомі необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату Проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів з ЦД та з факторами ризику розвитку діабету. Бути обережним щодо пацієнтів з низьким рівнем лейкоцитів або нейтрофільних гранулоцитів, можливим з будь-якої причини. Бути обережним, призначаючи препарат хворим на гіпертрофію простати або паралітичну непрохідність кишечнику та з наслідками цих захворювань. Враховуючи можливість брадикардії або гіпотензії при застосуванні в/м ін’єкцій, необхідно враховувати застереження для пацієнтів з серйозною СС хворобою, при якій випадок синкопе або гіпотензія або брадикардія можуть спричинити підвищений медичний ризик для пацієнта.	Пацієнтки повинні повідомити лікаря, якщо вони завагітніли під час лікування. Може спричинити сонливість і запаморочення, пацієнт повинен знати про небезпеку, пов’язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби. Використовувати додаткові застережні заходи при прийомі з іншими препаратами центральної дії, включаючи алкоголь.
Олмесартан	Усунути можливу гіповолемію перед початком лікування. Якщо хворий інтенсивно лікувався діуретиками, обмежував вживання солі з їжею, в нього була діарея, після прийому першої дози може розвинутись гіпотензія у результаті зменшеного ОЦК. З обережністю хворим із СН, хворобами нирок, при стенозі ниркової артерії обох або однієї нирки, можливість розвитку г. гіпотензії, азотемії, олігурії, гострої ниркової недостатності. Бути обережним при застосуванні у хворих із стенозом аортального або мітрального клапанів або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією. Пацієнти з первинним альдостеронізмом не реагують на застосування інгібіторів АПФ, їм не рекомендуютья застосовувати його. Надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або з церебральним атеросклерозом може призвести до розвитку ІМ або інсульту	При застосуванні можуть виникати запаморочення або втомлюваність, що слід враховувати пацієнтам, яким він призначений і які керують транспортними засобами чи обслуговують технічні засоби
Олопатадин	Протиалергічний/антигістамінний засіб, застосовується місцево, але абсорбується системно. У разі ознак серйозних реакцій або підвищеної чутливості припинити застосування препарату. Є випадки точкової кератопатії та токсичної виразкової кератопатії, які пов’язані з використанням бензалконію хлориду як консерванта. Уважно спостерігати за пацієнтами із “с-мом сухого ока” або ушкодженнями рогівки, які часто або впродовж тривалого часу використовують препарат..	Щоб попередити забруднення кінчика крапельниці та розчину, дотримуватись обережності, не торкатись повік, прилеглих ділянок кінчиком фл. – крапельниці. Необхідно зачекати 10–15 хв. після закапування препарату, перш ніж вставляти контактні лінзи. Якщо нечіткість зору виникає під час закапування, пацієнту зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або механізмами.
Омепразол	Перед початком лікування виключити наявність злоякісного новоутворення. Прийом препарату може замаскувати симптоми і відкласти встановлення діагнозу. Можливі необоротні порушення зору у хворих в критичному стані, яким вводили в/в препарат, особливо у великих дозах.	Спеціальних рекомендацій немає
Омоконазол	Суворо дотримуватись рекомендованого курсу лікування. У випадку ураження статевих губ і прилеглих ділянок рекомендується додатково застосовувати фунгіцидні креми.	Застосовувати під час менструації забороняється. Доцільно призначати курс лікування після менструації. Жирні складові вагінальних супозиторіїв змінюють властивості презервативів, тому уникати їх одночасного застосування. Під час лікування і протягом тижня після нього потрібно уникати спринцювання вагіни. Для миття потрібно користуватися нейтральним або слабколужним милом. У період лікування нижню білизну, рушник і губку для миття необхідно дезінфікувати і змінювати щоденно.
Ондансетрон	Ампули не містять консервантів і повинні використовуватися негайно після розкриття; розчин, що залишився, потрібно знищити. Ампули не можна автоклавувати. Розчини для в/в вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Розчин зберігає стійкість протягом 7 днів при кімнатній температурі (до 25 °С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: натрію хлорид 0,9 %, глюкоза 5 %, манітол 10 %, розчин Рінгера, калію хлорид 0,3 % і натрію хлорид 0,9 %, калію хлорид 0,3 % і глюкоза 5 %. Зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних фл. Розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. За необхідності тривалого зберігання препарату розчинення проводити у відповідних асептичних умовах. При лікуванні пацієнтів з проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості. Головним чином при в/в застосуванні зустрічаються тимчасові зміни ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT. Послаблює перистальтику кишечнику, спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час лікування.
Орлістат	Можливість побічних реакцій з боку ШКТ може збільшуватися, якщо приймають на фоні харчування, багатого на жири (наприклад, 2000 ккал/добу, з них понад 30% у вигляді жирів, що дорівнює приблизно 67 г жиру). Добова кількість жирів повинна розподілятись на три основні прийоми. У хворих на ЦД 2 типу зниження маси тіла при лікуванні супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити зменшення дози пероральних цукрознижувальних препаратів. При застосуванні в комбінації з цукрознижувальними препаратами у хворих на ЦД 2 типу із зайвою вагою, з ожирінням у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою, дає додаткову можливість для поліпшення компенсації вуглеводного обміну.	Можливість виникнення побічних реакцій з боку ШКТ і усунення їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, який міститься в їжі. Застосування низькожирової дієти зменшує можливість виникнення побічних дій з боку ШКТ. Пацієнт повинен отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів. Рекомендується харчування багате на фрукти та овочі.
Орнітин	При введені високих доз концентрату для інфузійного розчину, контролювати рівні сечовини в сироватці та сечі. Якщо функції печінки істотно ослаблені, введення відкорегувати відповідно до стану хворого, з метою попередження блювання та нудоти.	Сам перебіг захворювання впливає на здатність керувати механізмами та транспортними засобами, може бути порушена така здатність.
Орципреналін	З обережністю призначати хворим на ІХС серця, АГ, гіпертиреоз, неконтрольований діабет, епілепсію. Збільшення кількості доз або частоти їх введення може мати наслідком аритмію і тахікардію.	Важливо правильно користуватися інгалятором для ефективного лікування. Перед першим використанням добре струснути балон і випустити 1 – 2 дози у повітря. Під час інгаляції дотримуватися інструкції: Мундштук інгалятора регулярно промивати теплою водою.
Отилонію бромід	З обережністю у хворих на глаукому, гіпертрофію передміхурової залози, стеноз пілоричного відділу шлунка.	Спеціальних рекомендацій немає
Офлоксацин	За відсутності даних про сумісність з іншими інфузійними р-нами необхідно застосовувати окремо. Препарат сумісний з ізотонічним сольовим р-ном, розчином Рінгера, 5% р-ном глюкози або фруктози. Рекомендується перейти на лікування відповідними дозами табл, якщо дозволяє стан хворого. Препарат з обережністю призначають хворим з порушеннями ЦНС (церебральний атеросклероз,епілепсія). Хворі повинні вживати достатню кількість води, щоб уникнути кристалурії. Коригувати дозу, час введення препарату хворим з нирковою недостаністю, щоб компенсувати сповільнене виділення. Контроль при одночасному прийманні інсуліну, кофеїну, теофіліну, циметидину, циклоспорину, нестероїдних протизапальних засобів, антиконвульсантів, ліків, які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450.	Може порушуватися швидкість психомоторних реакцій, утримуватися від керування транспортними засобами і механізмами. Уникати прямого сонячного опромінення. Під час лікування краплями очними не користуватися м’якими контактними лінзами
Офтадек	Перед застосуванням крапель при наявності гнійних або слизисто-гнійних виділень ретельно промити кон’юнктивальну порожнину розчином фурациліну 1:5000 або перманганату калію 1:5000.	Протягом 30 с після закапування не кліпати очима. Не торкатися крапельницею поверхні ока, пальців чи будь-якої іншої поверхні. Не застосовувати краплі у разі зміни їх кольору, помутніння або випадання осаду.
Паклітаксел	Приготуванням р-нів для інфузій має займатися підготовлений персонал, в спеціально відведеній зоні, з додержанням усіх правил асептики. Користуватися захисними рукавичками. Уникати потрапляння розчинів на шкіру та слизові оболонки. Якщо це трапилось, уражені ділянки шкіри промити водою з милом. У цих місцях можливе поколювання, жар і почервоніння шкіри. При потраплянні на слизові оболонки їх ретельно промити водою. При вдиханні розчинів паклітакселу можливі задишка, біль у грудях, печіння в горлі та нудота. Перед введенням пацієнти повинні отримувати премедикацію кКС, антигістамінними препаратами і антагоністами H₂-рецепторів. При застосуванні з цисплатином паклітаксел вводити до цисплатину. Пригнічення функції кісткового мозку (що виявляється переважно нейтропенією) є головним дозолімітуючим фактором. Під час лікування ч/з короткі проміжки часу визначати кількість формених елементів крові. Повторні введення препарату дозволяються тільки після збільшення кількості нейтрофілов до рівня => 1,5 x 10⁹/л, а тромбоцитів – => 100 x 10⁹/л. Часто контролювати головні показники життєдіяльності, особливо в першу год введення. Під час введення можлива гіпотензія, гіпертензія і брадикардія; вони асимптоматичні і не вимагають лікування. Тяжкі порушення роботи ССС частіше спостерігаються у хворих на недрібноклітинний рак легені, ніж у хворих на рак молочної залози або яєчника. Периферична нейропатія частий побічним ефектом при лікуванні. В серйозних випадках знижувати на 20% всі наступні дози паклітакселу.	Можливі реакції гіперчутливості, в наявності має бути відповідне реанімаційне обладнання. Містить алкоголь, він може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Памідронова кислота	Дотримуватись обережності при призначенні хворим з вираженими порушеннями функції нирок; інфузії памідронової к-ти проводять зі швидкістю, що не перевищує 20 мг/год. Ефективність свіжоприготовленого розчину підтримується протягом 24 год при температурі 2 - 8°С. Біохімічні зміни, які спостерігаються при лікуванні: зменшення вмісту кальцію у сироватці, у сечі, фосфатів і гідроксипролінів. Може спотворити результати сцинтиграфічного обстеження скелета. При гіперкальціємії - моніторинг сироваткового рівня кальцію, фосфатів, магнію, натрію, креатиніну; при ознаках гіпокальціємії, терапію припиняють. Обов’язкове проведення регідратації фізіологічним розчином. Може ставати менш ефективним із зростанням кількості курсів лікування. Препарат не можна вводити в-в струминно. Введення розчину може спричинити прояви або посилення ознак СН. Періодичне обстеження функції нирок.	Викликає сонливість або запаморочення. Утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Панавір	При помутнінні розчину вважається непридатним до застосування.	Спеціальних рекомендацій немає
Пантокрин	При тривалому прийомі великих доз - контролювати АТ, згортання крові, функцію нирок. При побічній дії прийом припиняють. При зберіганні допускається випадання осаду, перед прийомом фл. збовтувати.	Спеціальних рекомендацій немає
Пантопразол	До початку лікування виключити можливість злоякісної виразки шлунка або злоякісного захворювання езофагусу. За відсутності у пацієнта реакції на лікування рефлюкс-езофагіту необхідно ендоскопічне обстеження. В-в введення рекомендується, якщо не підходить пероральне. При тяжких порушеннях функції печінки, особливо при тривалому застосуванні, необхідний регулярний контроль за рівнями печінкових ферментів	Спеціальних рекомендацій немає
Папаверину гідрохлорид	В-в введення проводити повільно і під контролем .З обережністю, в малих дозах при тяжких захворюваннях серця, станах після ЧМТ, ХНН, недостатності функції наднирників, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночковій тахікардії, шокових станах, ослабленим хворим.	Усунути вживання алкоголю. Ефективність знижується при тютюнокурінні. При виконанні потенційно небезпечнііій діяльності враховувати виникнення побічних реакцій з боку ССС, сонливості, диплопії.
Парааміносаліцилова кислота (ПАСК)	Для запобігання гематом та флебітів використовувати тонкі голки і почергове введення в різні вени. З метою уникнення шокових станів р-н вводити повільно. Лабораторний контроль сечі і функціонального стану печінки. З обережністю хворим з гіпофункцією щитоподібної залози.	Спеціальних рекомендацій немає
Парацетамол	Перед прийомом повністю розчинити табл. (разова доза може коливатися від ½ до 2 табл) у склянці води (150 - 200 мл).	При дотриманні безсольової дієти мати на увазі, що кожна табл містить 412,4 мг натрію. Особам, що зловживають алкоголем, перед прийомом порадитися з лікарем, резистентність печінки до парацетамолу у них зниженою.
Парекоксиб	Починати лікування після регідратації. З наявністю в анамнезі цереброваскулярної патології підвищений ризик розвитку побічних ефектів. Ін’єкції препарату можуть маскувати прояви лихоманки. проявляти обережність при хірургічному втручанні	З проявами запаморочення, непритомності або сонливості - уникати керування автомобілем, роботи з механізмами
Пароксетин	У хворих з відповідною реакцією на лікування спостерігається поліпшення сну. Поліпшення стану при депресії і зникнення суїцидальних думок. Дорослі молодого віку можуть мати підвищений ризик суїцидальної поведінки. Можуть загострюватися симптоми депресії або формуватися суїцидальне мислення. Не застосовувати у комбінації з серотоніновими прекурсорами ( L-трипофан, окситриптан) - ризик розвитку серотонінергічного с-му. Не затверджений для лікування біполярних розладів. Лікування починати з обережністю, не раніше ніж ч/з 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу збільшувати поступово. Спричиняє мідріаз - застосовувати з обережністю у хворих на закритокутову глаукому. Після лікування можуть спостерігатися крововиливи в шкіру і слизові оболонки. При відміні - дозу зменшувати поступово, протягом декількох тижнів або місяців.	Попередження про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого або появою суїцидальнтх думок і поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Порушення здатності керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Вживати алкоголь не рекомендується.
Пасифлора	Препарат не призводить до звикання.	Обережно - при роботі з механізмами, що потребують уваги, та водіям транспортних засобів. Протипоказано вживання алкоголю.
Пегаспарагаза	Введення під наглядом спеціаліста, який пройшов відповідну підготовку і має досвід застосування протипухлинних хіміопрепаратів. Реакції гіперчутливості, включаючи і загрозливу для життя анафілаксію, частіше зустрічаються у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до інших форм L-аспарагінази. Нагляд за пацієнтом протягом год після ін’єкції та наявність доступного реанімаційного обладнання і препаратів для лікування анафілаксії. Підвищений ризик розвитку кровотеч, особливо при одночасному застосуванні інших препаратів з антикоагулянтною активністю: Може мати імуносупресивну дію. Тому застосування його може спричинювати розвиток інфекцій у пацієнта. При поліхіміотерапії із застосуванням можуть виникати тяжкі токсичні реакції з боку печінки та нервової системи. З обережністю призначати у комбінації з гепатотоксичними агентами, особливо за наявності печінкової дисфункції. Розчин треба готувати та застосовувати з обережністю. Рекомендується використовувати рукавички. Необхідно уникати вдихання випарів або контакту зі шкірою та слизовими оболонками, особливо очей. При контакті – терміново промивати водою протягом 15 хв. Після початку терапії відмічається падіння вмісту лімфобластів циркулюючого пулу. Це може супроводжуватися значним підвищенням рівня сечової кислоти у сироватці, що призводить до нефропатії. Для контролю ефективності лікування необхідні аналізи периферичної крові та кісткового мозку. Для раннього виявлення панкреатиту часто визначати амілазу сироватки. У зв’язку з ризиком розвитку гіперглікемії потрібний контроль цукру в крові. При застосуванні разом з гепатотоксичними препаратами необхідний моніторинг функцій печінки. Діє на білки плазми, необхідним є моніторинг фібриногену, протромбінового часу та парціального тромбопластичного часу.	Може спричиняти сомноленцію, втому та збентеження і, таким чином, впливати на здатність працювати з точним з обладнанням і керувати автомобілем. Пацієнти повинні бути попереджені про можливість розвитку реакції гіперчутливості, включаючи раптову анафілаксію. Підвищується ризик кровотечі. Неприпустимість одночасного застосування з іншими препаратами, що підвищують схильність до кровотеч.
Пегінтерферон альфа 2б	Припинити терапію, якщо з’являються ознаки пролонгації коагуляції. Розвиток нейропсихічних ефектів, застосування припинити. З захворюваннями серця перед початком, і під час лікування проводити ЕКГ. Терапія може ускладнювалася реакціями гіперчутливості негайного типу. Забезпечувати адекватну гідратацію. За наявності інфільтратів на рентгенограмах, ознак порушення функції легень - постійний нагляд за хворими і при необхідності відміна терапії. Розвиваються офтальмологічні порушення ( крововиливи в сітківку, вогнищеві зміни сітківки, обструкція артерії або вени сітківки). Можуть розвиватися порушення функції щитовидної залози – гіпотиреоз чи гіпертиреоз. Можливо виникнення випадків гіпертригліцеридемії та збільшення гіпертригліцеридемії, контролювати рівень ліпідів крові. Зстосовувати у хворих на псоріаз та саркоїдоз тільки у випадку, якщо очікувана користь переважає можливий ризик. У пацієнтів, які ко-інфіковані ВІЛ та отримують високоактивну антиретровірусну терапію - зростає ризик виникнення лактоацидозу. До початку терапії і під час лікування (на 2 та 4 тижнях і далі у разі необхідності) проводити загальний та біохімічний аналізи крові, дослідження функції щитовидної залози	Сухість у роті чинить порушуючий ефект на зуби та слизову оболонку рота. Ретельно чистити зуби 2 р/день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Може виникати блювання, після чого ретельно сполоскувати рот. Можна застосовувати для лікування жінок репродуктивного віку, при користуванні ефективними засобами контрацепції. З появою стомлюваності, сонливості чи сплутаності свідомості не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.
Пеметрексед	Може пригнічувати функцію кісткового мозку, мієлосупресія звичайно є токсичністю, яка лімітує дозу. Перед призначенням пацієнтам із значним об’ємом порожнинної рідини - розглянути питання про дренування.	Необхідність прийому фолієвої кислоти та вітаміну В₁₂ для зменшення токсичності, пов’язаної з терапією.
Пеніциламін	Кожні 2 тижні протягом перших 6 місяців застосування, а потім кожний місяць проводити загальний аналіз сечі, морфологічний аналіз крові з мазком, визначати кількість тромбоцитів. Можлива поява таких симптомів як протеїнурія чи гематурія (показник початку клубочкового нефриту), може призвести до нефротичного с-му. Випадки внутрішньопечінкового холестазу і токсичного гепатиту: рекомендується кожні 6 місяців проводити функціональні дослідження печінки. Опущення повік, диплопія з ослабленням м’язів очних яблук часто є ранніми симптомами міастенії. Симптоми міастенії зникають після відміни пенициламіну. При появі пухирчатки лікування припинити. На другому, третьому тижні лікування може спостерігатись лихоманка як реакція на препарат. Хворі з алергією на пеніцилін можуть бути сенсибілізовані до пенциламіну (перехресна сенсибілізація)..	Можливість появи симптомів гранулоцитопенії і тромбоцитопенії: гарячка, фарингодинія, озноб, петехіальні крововиливи, геморагія. Негайно повідомили лікаря про появу симптомів: задишка після фізичного навантаження, непоясненний кашель, свистяче дихання. Проведення функціонального дослідження легенів.
Пентоксифілін	Оцінити співвідношення ризик/користь, призначаючи при гіпотензії, тяжких аритміях, вираженому склерозі коронарних судин та судин мозку, ЦД, при тяжкій нирковій недостатності.	Спеціальних рекомендацій немає
Перекис водню	Не використовувати для зрошення порожнин. Препарат нестабільний у лужному середовищі, у присутності металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також на світлі та в теплі..	Уникати попадання розчину в очі.
Периндоприл	Симптоматична гіпотензія може з’явитися у пацієнтів з гіповолемією, проведенням діалізу, діареєю або блюванням, при СН із тяжкою асоційованою нирковою недостатністю або без неї. У пацієнтів, які приймають петлеві діуретики у високих дозах, з гіпонатріємією або з нирковою недостатністю. Для пацієнтів із високим ризиком появи клінічно значущої гіпотензії, із стенокардією або цереброваскулярним захворюванням, надмірне зниження АТ може призвести до ІМ або інсульту розпочинати лікування під ретельним медичним наглядом. При появі гіпотензії пацієнта перевести у горизонтальне положення і при необхідності провести корекцію об’єму шляхом в/в введення фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату після нормалізації АТ завдяки введенню додаткового об’єму. застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із стенозом мітрального клапана або обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз або гіпертрофічна кардіоміопатія). контролювати рівень калію у сироватці крові та величину кліренсу. У пацієнтів з реноваскулярною артеріальною гіпертензією і двостороннім стенозом ниркових артерій (у в перші тижні лікування рекомендується відмінити діуретик і провести оцінку функції нирок.. Ч/з підвищений ризик анафілактичної реакції препарат не слід призначати пацієнтам, яким роблять гемодіаліз з використанням мембран з поліакрилонітрилу або аферез із застосуванням сульфату декстрану, При появі жовтяниці або при значному підвищенні активності ферментів печінки необхідно припинити застосування препарату.. Під час лікування може з’явитися непродуктивний стійкий кашель, який зникає після припинення лікування.. При лікуванні може виникнути гіперкаліємія. У пацієнтів з ЦД, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або застосовують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень цукру в крові під час перших місяців лікування інгібітором АПФ	Дози призначаються лікарем індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану. Табл. приймати цілими, з невеликою кількістю води незалежно від прийому їжі. Не можна приймати дві дози одночасно. Зниження ефективності периндоприлу можливо у випадку споживання їжі з високим вмістом натрію хлориду. Під час лікування не слід вживати алкоголь (можливий розвиток гіпотензії). Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи
Периндоприл	У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію в зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольовою дієтою, ч/з блювання, діарею, в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, ниркової недостатності. Доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування. Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки після операції трансплантації нирки, з порушенням функції нирок, печінки, порушенням кровотворення, аутоімунними захворюваннями, вираженим аортальним або мітральним стенозом, тяжкою СН та з тенденцією до електролітних порушень, пацієнти, які вживають додатково діуретики (які не виводять калій), дигоксин або судинорозширюваючі препарати, повинні починати лікування під наглядом лікаря, якщо потрібно - в умовах стаціонару. З метою зменшення ризику появи симптоматичної гіпотензії пацієнтам, які приймають великі дози діуретиків, рекомендовано припинити вживання діуретиків за 2-3 дні до початку лікування. Якщо це неможливо - необхідно зменшити дозу діуретиків або початкову дозу препарату. Не призначається пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з високопроточними поліакриловими мембранами ч/з можливість виникнення анафілактичної реакції. Можливо виникнення сухого кашлю, який зникає після відміни препарату. Якщо пацієнту збираються робити хірургічне втручання необхідно повідомити анестезіолога про застосування будь якого інгібітору АПФ.	Можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами у разі розвитку артеріальної гіпотензії або запаморочення
Перметрин	Персонал, який проводить багаторазові обробки препаратом, повинен захищати руки гумовими рукавичками. При підвищеній чутливості до компонентів препарату застосування необхідно припинити	Оброблення проводять у добре провітрюваному приміщенні. Запобігати потраплянню препарату на слизові оболонки очей, носа, ротової порожнини. При потраплянні препарату на слизові оболонки їх промити проточною водою
Пефлоксацин	При змішаних інфекціях з виділенням різних мікробних асоціацій при перфоративних процесах у черевній порожнині, інфекціях малого тазу препарат комбінують з препаратами, що активні відносно анаеробів (метронідазол, кліндаміцин). З обережністю призначати пацієнтам, у яких встановлено або існує підозра на порушення функції ЦНС, оскільки це може спричинити судоми або знизити судомний поріг. Залужена сеча може призвести до кристалурії. Слід уникати залуження сечі у пацієнтів, які приймають пефлоксацин. При більш тривалому курсовому лікуванні пефлоксацином проводити регулярний контроль лабораторних показників ниркової, печінкової та кровотворної функцій. Може відмічатись хибнопозитивний результат при визначенні глюкози у сечі із застосуванням сульфату міді, тому пацієнтам, які приймають хінолони, слід застосовувати ферментативні методи аналізу. Пефлоксацин відмінити при розвитку перших ознак підвищеної чутливості до нього або коли у пацієнтів виникають біль, запалення, перфорація сухожилля, у випадках виявлення фототоксичності.	Слід приймати після їди не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. При появі будь-яких змін на шкірі лікування слід припинити. Слід уникати прямих сонячних променів протягом 6 діб після припинення терапії. Під час лікування слід уникати тяжких фізичних навантажень. У період лікування хворі мають отримувати велику кількість рідини (для запобігання кристалурії). У випадку виникнення початкових ознак тендиніту лікування пефлоксацином припинити, виключити навантаження на уражену кінцівку і звернутися до лікаря. Може впливати на здатність керувати автомобілем або механізмами, особливо при супутньому вживанні алкоголю.
Піридостігмін	Не застосовувати разом з деполяризуючими мiорелаксантами ( суксаметонiєм), вiн посилює їх дiю. Пiсля ретельного зiставлення ризику i очiкуваного сприятливого ефекту призначають хворим на виразку шлунка, гiперфункцю щитовидної залози, декомпенсовану недостатнiсть серця, ІМ. З обережнiстю призначають хворим зi зниженою ЧСС, хворим на ЦД, захворюваннями нирок, на паркiнсонiзм, перенесеними захворюваннями печiнки, пiсля операцiй на ШКТ. При патологiчній слабкості м’язiв дозують iндивiдуально, залежно вiд тяжкостi захворювання i реакцiї на лiкування.	Може послаблюватися зорова i реактивна здатність.Не повинен керувати автомашиною або iншим транспортом, користуватись електричними рiзальними iнструментами, обслуговувати машини! Не повинен виконувати роботу без надiйної страховки! Якщо прийняли препарат у малiй кiлькостi, один раз забули його прийняти, не вживати пiсля цього подвiйну дозу, а продовати застосовувати за приписаною схемою дозування.
Пізотифен	Не ефективний для лікування активного нападу мігрені. Обережність при застосуванні у пацієнтів з глаукомою та затрудненим сечовивільненням. Підбір дози у пацієнтів з нирковою недостатністю. З обережністю призначати хворим на ЦД ч/з вміст цукру в оболонці табл.	Ч/з вірогідність виникнення запаморочення та сонливості бути особливо обережним під час керування автотранспортом та роботи з точними механізмами.
Пілокарпін	При наявності початкової катаракти міотичний ефект препарату може спричинити зворотнє погіршення зору. Лікування проводять при постійному контролі ВТ	Зберігають не довше 14 днів після відкриття фл.. Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Пімекролімус	Не наносити на ділянки шкіри, уражені гострими вірусними інфекціями. При наявності дерматологічної бактеріальної або грибкової інфекції застосування відповідних протимікробних засобів. Якщо інфекційний процес не зменшується, застосування крему припинити, поки інфекція не буде вилікувана. Не застосовувати при потенційно злоякісних новоутвореннях шкіри. Не рекомендується пацієнтам із с-мом Нетертона або генералізованою еритродермією, коли існує ризик підвищеного всмоктування. За появи лімфаденопатії у пацієнтів, які застосовували крем, з'ясувати етіологію даного процесу..	Не наносити на слизові оболонки. При випадковому попаданні на слизові оболонки, в очі негайно промити іх водою. Може викликати незначні транзиторні реакції в місці нанесення, відчуття теплоти або печіння. Максимально обмежувати перебування при природному або штучному сонячному освітленні, або уникати його, навіть тоді, коли препарат не нанесений на уражені ділянки шкіри.
Піоглітазон	Не застосовувати у пацієнтів з ЦД І типу та для лікування діабетичного кетоацидозу, при захворюваннях печінки в активній фазі або при збільшенні активності АЛТ у 2,5 рази вище верхньої межі норми. Обережно застосовувати препарат у хворих з набряками. Розвиток анемії, зниження Hb, зменшення гематокриту можуть бути пов’язані із збільшенням об’єму плазми крові і не пов’язані з будь-якими клінічно значущими гематологічними ефектами. У разі виникнення у пацієнта симптомів, які вказють на розвиток порушень печінки, провести дослідження ферментів печінки. При жовтяниці препарат відміняють. Перед початком лікування усунути вторинні причини, які можуть впливати на рівень глюкози в крові, наприклад інфекційні захворювання	Може сприяти відновленню овуляцій у передменопаузальному періоді у жінок з ановуляторним циклом та за наявності резистентності до інсуліну. Внаслідок покращання чутливості до інсуліну може збільшитися ризик вагітності при відсутності адекватної контрацепції. Препарат може спричинити порушення менструального циклу. При появі нудоти, блювання, болю в шлунку, втоми, анорексії або потемніння сечі негайно повідомити про це лікаря.
Піпекуронію бромід	Застосовувати в умовах, що дозволяють негайно приступити до лікування анафілактичної і анафілактоїдної реакцій. Дози його, що викликають міорелаксацію, не мають істотного кардіоваскулярного ефекту, не викликають брадикардію. З огляду на вищевикладене застосування і дозування ваголітичних препаратів з метою премедикації підлягає ретельній попередній оцінці; також врахувати стимулюючий вплив на вагус інших ЛЗ, які використовують одночасно, і тип операції. З особливою обережністю вводити препарат пацієнтам з АР на інші міорелаксанти в анамнезі ч/з можливу перехресну алергію. Нервово-м’язові захворювання: призначають з обережністю ч/з можливе як посилення, так і послаблення дії препарату. Захворювання печінки: застосування у можливе винятково у випадках, коли очікувана користь перевищує можливу шкоду. Перед початком анестезії необхідно компенсувати наявні водно-електролітні розлади і порушення рН крові. Гіпотермія може пролонгувати дію препарату. Гіпокаліємія, дигіталізація, прийом діуретиків, гіпермагніємія, гіпокальціємія (трансфузія), дегідратація, ацидоз, гіпопротеїнемія, гіперкапнія, кахексія можуть сприяти посиленню і продовженню дії препарату. Може частково знижувати тромбопластиновий і протромбіновий час. Застосовувати винятково свіжоприготовлений розчин. Змішування з інфузійними розчинами не рекомендується. Застосування під час операції кесаревого розтину не змінює показники шкали Апгар, м’язовий тонус і кардіоваскулярну адаптацію новонародженого.	У перші 24 год. після припинення міорелаксуючої дії не керувати автомобілем та іншими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму.
Піпемідинова кислота	Можуть розвинутися суперінфекції, спричинені стійкими бактеріями та грибами. При тривалому лікуванні може розвинутись псевдомембранозний коліт, тому у разі появи у пацієнта діареї вжити відповідних заходів.	Призначають велику кількість питва. Уникати прямого сонячного світла та штучного УФ опромінення ч/з можливу фотосенсибілізацію. Може впливати на здатність керувати автомобілем, механізмами
Піперазин	Може проводитися в амбулаторних умовах. Перед застосуванням хворі не потребують попередньої підготовки, не повинні дотримуватися спеціальної дієти. Проносні засоби призначають лише у випадку схильності до запору, застосовують їх увечері, у дні приймання	Втримуватися від керування автотранспортом і від роботи з потенційно небезпечними механізмами. Дотримуватися суворого гігієнічного режиму.
Піразинамід	Якщо стан пацієнта добрий, то важливо приймати препарат регулярно та завершити повний курс лікування. Затримує екскрецію уратів нирками, що виявляється як гіперурикемія, звичайно без ознак подагри. Обережно призначати діабетикам, тому що лікування ЦД може ускладнитися. У хворих на порфірію може спричинити гострі напади порфірії. Обережно призначати пацієнтам з відомою гіперчутливістю до етіонаміду, ізоніазиду, ніацину або інших хімічно подібних ліків, такі пацієнти можуть виявитись гіперчутливими також до піразинаміду	Спеціальних рекомендацій немає
Пірантел	Після прийому препарату послаблюючі засоби не призначають. Після закінчення курсу лікування провести контрольні лабораторні дослідження (аналізи калу на наявність паразитів).	При ентеробіозі проводити одночасне лікування всіх осіб, які мешкають в одному приміщенні з хворим
Пірацетам	Повинно пройти близько 3х тижнів, перш ніж буде відзначено покращання.	Немає необхідності обмежувати керування транспортними засобами, та виконання робіт з підвищеним ризиком аварій, доки не розвинуться серйозні побічні ефекти, вираженість яких може утруднити такі види діяльності.
Пірибедил	У зв’язку з наявністю сахарози протипоказаний у випадку непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози або галактози, дефіциту сахарази-ізомальтази. Містить барвник кошеніловий червоний А (E 124), який може викликати реакції алергійного типу, включаючи астму, особливо у хворих, які мають алергію на ацетилсаліцилову кислоту.	Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати з потенційно-небезпечними механізмами до зникнення побічних ефектів.
Піридоксин	Обережно застосовувати хворим на виразкову хворобу шлунка, ДПК у зв’язку з можливим підвищенням кислотності шлункового соку, при важких ураженнях печінки, хворим на ІХС	Обмін піридоксину порушується при регулярному вживанні алкоголю.
Піритинол	З обережністю пацієнтам із захворюваннями нирок в анамнезі, вираженими порушеннями функції печінки, вираженими змінами картини периферичної крові, г. аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак, міастенія, пемфігус). Пацієнти з РА (хр. ревматизм) мають підвищену чутливість до піритинолу, тому проводити лабораторний контроль.	Спеціальних рекомендацій немає
Піроксикам	Пацієнти, які мають в анамнезі виразкову хворобу, застосовють суворо під контролем лікаря. З обережністю при дисфункціях печінки, нирок, геморагічному діатезі, при СН	Може негативно впливати на здатність керувати транспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами. Утриматися від вживання алкоголю
Пластикові в/м протизаплідні засоби з прогестинами	За наявності будь-якого із зазначених нижче станів застосовувати систему з обережністю, якщо подібні симптоми виникли вперше, розглянути питання про доцільність видалення системи: мігрень, що супроводжується порушеннями зору, інші симптоми, що свідчать про транзиторну ішемію головного мозку; сильний головний біль; жовтяниця;· значне підвищення АТ; СС захворюванні тяжкого ступеня, такі як інсульт або ІМ. Систему можна використовувати з обережністю жінкам з уродженими захворюваннями серця; пороками клапанів серця за наявності ризику розвитку інфекційного ендокардиту. У пацієнток на ЦД контролювати концентрацію глюкози в крові. Нерегулярні кровотечі можуть маскувати певні симптоми та ознаки поліпів, раку ендометрія, у цих випадках розглянути питання про проведення діагностики. Систему не можна використовувати як посткоїтальний контрацептив. Виключити наявність вагітності та захворювань, що передаються статевим шляхом і вилікувати інфекційні захворювання статевих шляхів. Процедура може спричиняти запаморочення як вазовагальну реакцію або напад у хворих на епілепсію. Знижує кількість менструальних виділень, їх посилення може бути ознакою експульсії.	Перед введенням ВМЗ жінку поінформувати про ефективність, ризик, побічні ефекти застосування системи
Платифілін	З обережністю застосовують у пацієнтів з тяжкими захворюваннями ССС, гіпертиреозом, хр. захворюваннями легенів, міастенією, грижею стравохідного отвору діафрагми, рефлюкс-езофагітом.	При застосуванні препарату утримуватися від керування автомобілем і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій
Плоди прутняку звичайного	У випадку виникнення при прийомі слабкості, депресії або болю у молочних залозах, також у випадку менструальних порушень рекомендується проконсультуватися з лікарем.	Перед застосуванням збовтувати! При використанні фл. тримати його у вертикальному положенні. Ч/з вміст етанолу не приймати після успішного антиалкогольного лікування. У рекомендованих дозах не впливає на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами.
Повідон-йод	Темно-коричневий колір свідчить про ефективність р-ну, зменшення насиченості кольору є ознакою зниження протимікробної активності препарату. Під дією світла, температури понад 40 оС відбувається розпад р-ну. Протимікробна дія р-ну виявляється при його рН від 2 до 7. Може знизити поглинання йоду щитовидною залозою, що впливає на результати деяких обстежень і процедур. У застосуванні ПВПйоду необхідно зробити перерву не менше 1 – 4 тижні. Окиснювальна дія може спричинити корозію металів, тоді як пластмасові і синтетичні матеріали звичайно не чутливі до його. Р-н не призначений для внутрішнього застосування. При передопераційній дезінфекції шкіри стежити, щоб під хворим не залишалось залишки розчину (ч/з можливість подразнення шкіри). Неможливо виключити розвиток гіпертиреозу при довготривалому (більше 14 днів) застосуванні, застосування його у значних кількостях на обширних поверхнях	Легко видаляється з текстильних та інших матеріалів теплою водою з милом. Плями, що важко видаляються, обробити розчином аміаку чи тіосульфатом натрію.
Полину настойка	Спеціальних рекомендацій немає	До складу входить спирт етиловий, може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з потенційно небезпечними механізмами.
Поліоксидоній	Перші ознаки поліпшення загального стану з’являються після 5 - 10 введень	Спеціальних рекомендацій немає
Поліплатиллен	Повинен застосовуватись лише лікарями, які мають відповідні знання в сфері онкології, де використовується антинеопластична хіміотерапія.	Спеціальних рекомендацій немає
Поліестрадіолу фосфат	Дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з тромбозами, тромбоемболіями в анамнезі (тромбофлебіт, оклюзія коронарних артерій, тромбоз мезентеральних судин, судин сітківки, легенів, цереброваскулярна недостатність), у випадку гіперліпопротеїнемії. Обережності при застосуванні з пероральними естрогенами, які можуть посилювати токсичний вплив на печінку. Ретельно спостерігати за хворими на ЦД, у яких може зменшуватися толерантність до глюкози. Погіршує обмін кальцію і фосфору, застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з метаболічними захворюваннями кісток, що поєднуються з гіперкальціємією, для лікування хворих з нирковою недостатністю. Лікування припинити: при виникненні тромбофлебіту, тромбоемболії; при раптовому порушенні зору (можлива оклюзія вен сітківки); при підвищенні АТ; при мігрені; при холестатичному гепатиті; за 6 тижнів до хірургічного втручання, при тривалій вимушеній іммобілізації хворого.	Спеціальних рекомендацій немає
Правастатин	Застосовувати як доповнення до дієти з обмеженням насичених жирів і холестерину в випадках, коли ефект від дієти та інших немедикаментозних методів лікування є недостатнім. При використанні інгібіторів ГМГ-КоА редуктази відмічалися міалгія, міопатія і рабдоміоліз. Всім хворим на дифузні міалгії з болем або слабкістю м’язів або значним збільшенням КФК брати до уваги можливість розвитку міопатії. Лікування припинити при значному збільшенні вмісту КФК або діагнозі міопатії, при підозрі на наявність міопатії. Показаний для уповільнення прогресування атеросклерозу і зниження частоти клінічних епізодів СС захворювань	Хворих проінформувати про необхідність негайно звертатися до лікаря при незрозумілому м’язовому болю, нездужанні або слабкості
Празиквантел	Вищі і триваліші концентрації неметаболізованого празиквантелу можуть виникати у судинному або колатеральному кровообігу, призводячи до подовження періоду напіввиведення. За необхідності пацієнт може бути госпіталізований на період лікування. Пацієнти, які страждають на захворювання серця, повинні знаходитися під наглядом.	Не виключений несприятливий вплив на сон, неможло керувати автомобілем і працювати з механізмами в день лікування (або протягом подальших 24 год).
Празозин	У випадку серйозних порушень функції печінки та нирок призначати препарат не рекомендується. При незначних відхиленнях може знадобитися зниження дози для запобігання накопиченню препарату в організмі. Слід передбачити подальше поступове збільшення дози.	Іноді на початку лікування ч/з 30-90 хв. після прийому першої дози спостерігається ортостатична гіпотензія. Гіпотензивні побічні ефекти найімовірніші у хворих похилого віку, на фоні гіповолемії, дефіциту натрію. Дію препарату потенціюють фізичні вправи. Препарат може спричинити сонливість та запаморочення. Попередити хворого про обережність при керуванні автомобілем та виконанні роботи, що вимагає підвищеної уваги
Праміпексол	Галюцинації і сплутаність свідомості більш часті за умови використання у комбінації з леводопою у хворих з розгорнутою стадією хвороби порівняно з монотерапією у пацієнтів з початковими її проявами. Можуть виникати галюцинації (в більшості випадків зорові). У випадку тяжкої СС патології необхідно обережне призначення препарату. Рекомендується моніторинг АТ, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією. Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякісний с-м, спостерігаються після різкої відміни допамінергічного лікування.	Не повинні керувати ні автомобілем, ні іншим складним обладнанням до часу набуття достатнього досвіду використання для оцінки наявності чи відсутності негативного впливу препарату на їх розумову або рухову функцію.
Прамірацетам	Спеціальних рекомендацій немає	Не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механічними засобами
Прегабалін	Ефективний у лікуванні нейропатичного болю як помірної, так і сильної інтенсивності вже після тижня застосування, при цьому зменшується порушення сну. Ефективний як додаткова терапія парціальних нападів, з і без вторинної генералізації. Зменшення частоти нападів спостерігається після першого тижня застосування з подальшим зростанням ефекту протягом 12-тижневого періоду.	Може викликати запаморочення, сонливість, утримуватися від керування автомобілем і працювати з технікою, поки не стане відомо, як саме препарат впливає на здатність до такої діяльності. Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції.
Преднізолон	Застосування препарату у великих дозах можливе протягом не більше одного тижня; далі поступово зменшувати дозу ЛЗ, переходити на пероральне застосування преднізолону. Добову дозу рекомендовано призначати однократно або подвійну добову дозу – ч/з день (при необхідності добову дозу можна розділити на 2 - 4 приймання). Дозування повинне відповідати фізіологічному добовому коливанню ГКС. Ранком призначають великі дози, серед дня – середні, ввечері, в разі потреби – малі дози. Преднізолон вводять в/в повільно або краплинно; в/м глибоко. Необхідний нагляд окуліста, контроль АТ, водно-електролітного балансу, картини периферичної крові, глюкози крові, калу на приховану кров, рентгенологічний контроль хребта; також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність введення АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби). Якщо ГК застосовуються протягом 8 тижнів до або 2 тижнів після проведення вакцинації, ефект імунізації буде знижений або повністю нейтралізований. При хворобі Аддісона не поєднувати призначення з барбітуратами, така комбінація ЛЗ може спричинити криз	Табл приймати під час або безпосередньо після їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Після припинення лікування може виникнути с-м відміни. Дозу необхідно зменшувати повільно і обережно (на 2 - 3 мг протягом 7 - 10 днів)
Преднізон	При довготривалому лікуванні необхідне спостереження окуліста, контроль АТ, водно-електролітного балансу, картини периферичної крові, рівня глюкози крові. З метою зменшення побічних ефектів призначати анаболітичні стероїди, а/б, збільшити надходження калію (дієта, ЛЗ калію). Преднізон у високих дозах призначають з обережністю пацієнтам з псоріазом в анамнезі. При хворобі Аддісона уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після довготривалого лікування необхідне поступове зниження доз для уникнення с-му відміни. Протипокази щодо стероїдів, за винятком індивідуальної гіперчутливості, можуть не враховуватися при короткотривалому (1 - 2 дні) застосуванні високих доз при лікуванні гострих, потенційно загрозливих для життя та ургентних станів	Супозиторії вводити глибоко в пряму кишку. Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний
Преноксдіазин	При наявності густого харкотиння, що тяжко відділяється, необхідно призначати відхаркувальні та муколітичні засоби. У хворих, з надмірною чутливістю до лактози, може викликати скарги з боку ШКТ ч/з вміст лактози у табл.	Спеціальних рекомендацій немає
Препарати з насіння подорожника яйцевидного	Хворим на ЦД враховувати вміст 2,2 г цукру в пакетику. При безкалієвій дієті мати на увазі вміст 272 мг калію в пакетику. Особам з нирковою недостатністю та хворим на гіперкаліємію брати до уваги ризик гіперкаліємії.	Не застосовувати тривалий час без рекомендації лікаря. Перед застосуванням лежачим хворим або з обмеженою фізичною активністю пройти медичне обстеження.
Прифінія бромід	Може призвести до підвищення ВТ. У хворих з гіпертрофією простати знижується частота сечовипускання та підвищується максимальний об’єм сечового міхура, що призводить до погіршання дизурії. За даними УЗД діаметр каменів не повинен перевищувати 10 мм.	Спеціальних рекомендацій немає
Прогестерон	Містить як допоміжну речовину сорбінову кислоту, яка спричинює місцеві шкірні реакції. Перед і протягом терапії необхідні регулярні гінекологічні обстеження; при тривалому лікуванні - виключити гіперплазію ендометрія. У випадках раптової кровотечі враховувати нефункціональні причини. У разі вагінальної кровотечі неясного походження - провести адекватні діагностичні заходи. Може спричиняти затримку рідини, стани, на які вплває цей фактор (епілепсія, мігрень, астма, порушення функції серця або нирок), потребують особливого спостереження. Патолог може порадити терапію прогестероном лише за наявності релевантних зразків. Пацієнтки, що мали психічну депресію, повинні бути обстежені, у випадку рецидиву депресії застосування ліків потрібно припинити. Хворі на ЦД повинні перебувати під наглядом протягом прогестинової терапії.	Спеціальних рекомендацій немає
Прокаїн	Перед застосуванням обов'язково проведення шкірної проби на індивідуальну чутливість до препарату. Контроль функції ССС, дихальної і ЦНС. Для зниження системної дії, токсичності та пролонгування ефекту при місцевій анестезії застосовується в комбінації з вазоконстрикторами Із збільшенням концентрації розчину загальну дозу зменшити або розбавити розчин препарату до меншої концентрації (стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду). Для попередження розвитку реакцій гіперчутливості терапію починають з введення 2 мл 2% розчину, ч/з 3 дні (при відсутності побічних явищ) вводять 3 мл, потім переходять до введення повної дози – 5 мл на ін'єкцію. Застосовують з обережністю при екстрених операціях, що супроводжуються г. крововтратою, станах, що супроводжуються зниженням печінкового кровотоку, прогресуванні СС недостатності (розвиток блокад серця і шоку), запальних захворюваннях або інфікуванні місця ін'єкції, дефіциті псевдохолінестерази. Повільно проникає крізь неушкоджені слизові оболонки, внаслідок чого не забезпечує поверхневої анестезії	В період амбулаторного лікування утримуватися від керування транспортними засобами та виконання робіт, які потребують підвищеної уваги, швидкості психічних та рухових реакцій.
Прокаїнамід	З обережністю при ІМ - можливість пригнічення скоротливої здатності міокарда. При тяжкому атеросклерозі препарат рекомендують приймати під контролем АТ та ЕКГ.	Спеціальних рекомендацій немає
Прокарбазин	Рекомендується постійний контроль картини крові.	Можливе виникнення атаксії, дотримуватися обережності при прийомі пацієнтами, що займаються потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидких психічних і рухових реакцій. Утримуватися від вживання сиру (можливо підвищення АТ).
Проксіметакаїн	Тривале застосування місцевого анестетика може призвести до зменшення тривалості його дії. Збільшення кількості препарату може в подальшому призвести до інфікування рогівки або її помутніння, і як наслідок до втрати зору або перфорації рогівки. З обережністю у пацієнтів, хворих на епілепсію, iз захворюваннями серцевої та респіраторної системи. Хворі на міастенію gravis є особливо чутливими до дії анестетиків	Не торкатися очей і не терти їх, доки не пройде анестезія. Для зменшення системної резорбції після застосування очних крапель слід вжити такі заходи: заплющити очі на 2 хвилини; затиснути пальцем слізний мішок на 2 хвилини. Не торкатися повік та інших поверхонь кінчиком фл.-крапельниці. Після закапування краплі можуть викликати тимчасове затуманення зору, не слід керувати автомобілем або виконувати будь-які небезпечні роботи, доки зір не нормалізується.
Проместріен	При виникненні метрорагії провести симптоматичну терапію.
Пропафенон	Дозу підбирають під контролем ЕКГ та АТ. При збільшенні тривалості комплексу QRS та інтервалу Q – T більше ніж на 20%, дозу зменшити або тимчасово відмінити препарат до нормалізації показників ЕКГ. Пацієнтам з порушеннями функції лівого шлуночку, хворим з важкими ураженнями міокарду на початку лікування дозу збільшувати поступово (з інтервалом 5 – 8 днів) і з обережністю.	Здатність управляти транспортними засобами або механізмами може бути порушена. Особливо в початковій фазі лікування, при збільшенні дози, зміні препаратів, при одночасному прийомі препарату і вживанні алкоголю.
Пропофол	Повинен вводитися персоналом, який має спеціальну підготовку За хворими здійснювати постійний моніторинг. Апаратура для реанімаційних заходів повинна бути постійно у робочому стані. Не повинна вводити особа, яка виконує діагностичну або хірургічну процедуру. При застосуванні для седації можуть виникати самовільні рухи. Під час оперативних процедур, ці рухи можуть мати певний ризик для оперативного поля. Якщо препарат вводять хворому на епілепсію, є ризик виникнення судом. Проводити моніторинг рівнів ліпідів у крові, коли призначають пацієнтам, з ризиком надмірного накопичення жирів. При одночасному в/в введенні іншого засобу, що містить ліпіди, дози слід зменшити, 1,0 мл препарату містить приблизно 0,1 г жиру. Не вводити ч/з мікробіологічний фільтр. Шприц з препаратом застосовується для кожного окремого пацієнта лише одноразово. Тривалість введення не повинна перевищувати 12 год. По закінченні інфузії препарату або 12-годинного періоду вливання необхідно замінити обладнання для введення. При введенні міорелаксантів не використовувати ту саму систему для в/в вливання, що і для пропофолу, без попереднього її промивання. Перед застосуванням ємність з препаратом струснути. Будь-які залишки вмісту ємності після застосування треба знищити.	Анестезія може негативним чином вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з іншою технікою
Пропранолол	Відміняти поступово, протягом двох тижнів, ч/з ризик прояву “с-му відміни”. За кілька днів до проведення наркозу необхідно припинити прийом препарату або підібрати анестезуючий засіб з найменшою негативною інотропною дією. Препарат може маскувати симптоми гіпоглікемії (тахікардію) у хворих на ЦД, які приймають інсулін або інші цукрознижуючі препарати. На фоні обтяженого алергологічного анамнезу можливе посилення вираженості реакції гіперчутливості та відсутність очікуваного ефекту звичайних доз епінефрину. Пацієнтам з феохромоцитомою попередньо призначити блокатори a-адренорецепторів. Можлива зміна результатів тестів при проведенні лабораторних досліджень (підвищення рівня сечовини, трансаміназ, фосфатаз, лактатдегідрогенази).	Лікування проводити при регулярному лікарському контролі. З обережністю призначають водіям транспортних засобів або при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності ч/з можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС ССС. Уникати вживання алкогольних напоїв.
Протамін	Призначення пов’язане з ризиком розвитку анафілактичних реакцій. Якщо виникає підозра на розвиток АР на протамін, перед призначенням ввести тестову дозу на тлі адекватної протиалергічної терапії. Протамін не нейтралізує дії непрямих антикоагулянтів.	Спеціальних рекомендацій немає
Протіонамід	Курс лікування рекомендується починати тільки після визначення бактеріологічної чутливості мікроорганізмів до препарату. При застосуванні ізоніазиду та циклосерину звернути увагу на можливість появи порушень психіки. Застосовується в комбінованій терапії з іншими ПТП, необхідно регулярно контролювати рівень трансаміназ, гама-глутаматтрансферази та лужної фосфатази у сироватці крові. У хворих на ЦД проводити контроль рівня глюкози в крові (не рідше 1 р/місяць). Особливу увагу приділяти шкірним реакціям, які можуть бути проявом пелагроподібних побічних ефектів.	Уникати роботи з потенційно небезпечними механізмами і керування транспортними засобами. Уникати одночасного застосування протіонаміду та алкоголю для запобігання проявам токсичних впливів на ЦНС
Протфенолозид	При лікуванні ВГ у хворих з вираженим цитолітичним с-мом підвищується активність амінотрансфераз (рідше рівня білірубіну прямого та непрямого), який не впливає на перебіг відновних процесів у печінці та не потребує відміни препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Рабепразол	Симптоматичне поліпшення у відповідь на терапію може відбуватись і за наявності злоякісного новоутворення шлунка, тому перед початком терапії - виключити такі захворювання.	Спеціальних рекомендацій немає
Раміприл	На початку лікування може виникнути надмірне зниження АТ, особливо у пацієнтів з дефіцитом електролітів або дефіцитом рідини в організмі (наприклад, блювання/діарея, терапія діуретиками), із СН (особливо після г. ІМ, гіпертензією тяжкого ступеня). Якщо можливо, перед початком терапії компенсувати дефіцит електролітів або рідини в організмі або скоротити терапію діуретиками, або, у разі необхідності, попередньо припинити її щонайменше за 2 – 3 дні до початку лікування раміприлом. Після прийому першої дози, а також після збільшення дози раміприлу або діуретиків пацієнти мають перебувати під медичним наглядом щонайменше вісім год для того, щоб запобігти неконтрольованим гіпотензивним реакціям. Для хворих на злоякісну гіпертензію або із СН (особливо після г.ІМ) підбір підтримуючої дози проводити в період госпіталізації. У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензивної системи існує ризик раптового зниження АТ внаслідок пригнічення АПФ і може виникнути погіршення ниркової функції. Якщо приймають вперше або у більших дозах, необхідно пильно стежити за АТ до виключення загрози раптового його зниження. Підвищену активність ренін-ангіотензинної системи слід очікувати: у пацієнтів, які раніше приймали діуретики; у пацієнтів з дефіцитом електролітів, дефіцитом рідини в організмі; у хворих на гіпертензію важкого ступеня; у пацієнтів із СН – особливо після г.ІМ; у пацієнтів з порушеним припливом і відтоком лівого шлуночка (наприклад із стенозом клапана аорти або мітрального клапана, гіпертрофічною кардіоміопатією); у хворих з гемодинамічно значущим стенозом ниркової артерії. На початку лікування також необхідно ретельно стежити за станом пацієнтів таких груп: пацієнти літнього віку (старше 65 років); пацієнти, для яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним; пацієнти, які планують хірургічні втручання, або під час анестезії. Якщо не можна відмінити інгібітор АПФ, необхідно ретельно стежити за ОЦК. Ретельно стежити за нирковою функцією протягом перших кількох тижнів прийому препарату. Може розвинутись гіперкаліємія, особливо за наявності ниркової або СН. Якщо необхідний супутній прийом вищезазначених лікарських засобів, потрібен постійний контроль показника калію сироватки крові. Ризик виникнення нейтропенії пов’язаний з дозою і залежить від клінічного стану пацієнта. Вона є оборотною після припинення прийому інгібітору АПФ.	На початку терапії, при зміні дозування, за умов вживання алкоголю, інших ЛЗ, можливий розвиток артеріальної гіпотензії та інших симптомів, що може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою.
Ранітидин	Симптоми виразкової хвороби ДПК можуть зникати протягом 1–2 тижнів, терапію продовжувати, поки рубцювання не буде підтверджене даними ендоскопічного або рентгенівського дослідження. Приймати ч/з 2 год після прийому ітраконазолу або кетоконазолу, щоб уникнути значного зменшення їхнього всмоктування. Може бути причиною псевдопозитивної реакції при проведенні проби на білок у сечі. Підвищує рівень креатиніну, ГГТ і трансаміназ у сироватці крові. Протидіє впливу пентагастрину і гістаміну на кислотоутворюючу функцію шлунка, тому протягом 24 год, що передують тесту, застосовувати не рекомендується. Пригнічує шкірну реакцію на гістамін, приводячи до псевдонегативних результатів (перед проведенням діагностичних проб для виявлення шкірної АР негайного типу використання припинити). При відсутності позитивної динаміки в процесі лікування вирішити питання про подальше застосування препарату. Лікування не припиняти раптово, це може призвести до виникнення с-му “відміни”.	Уникати вживання продуктів харчування, напоїв та інших ЛЗ, що можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка. Ефективність препарату може знижуватися в результаті паління
Раунатин	У хворих на стенокардію може посилюватися біль у ділянці серця. Перед оперативними втручаннями прийом припинити за кілька днів до операції. У випадку операції під загальним наркозо потрібна премедикація атропіном. Не застосовувати перед сеансом електроімпульсної терапії.	Може порушувати здатність пацієнта до швидких реакцій, особливо на початку лікування, уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги.
Ребаміпід	До складу входить лактоза, пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лапа не призначати цей препарат. Лікування не припиняти раптово. За необхідності відміни доза повинна бути знижена поступово. Пацієнти з нещодавно перенесеними інсультом або ІМ: регулярний медичний контроль при призначенні препарату. Для пацієнтів, які страждають на ЦД може призначатися, не впливає на метаболізм глюкози (в тому числі у пацієнтів з сахарним діабетом 1 та 2 типу) та на метаболізм ліпідів.	При перевищенні терапевтичних доз або при комбінації рілменідину з препаратами, що можуть знижувати пильність, водії автотранспорту, оператори потенційно-небезпечних механізмів мають бути попереджені про можливість виникнення сонливості. Уникати вживання алкоголю.
Репаглінід	Може спричинити розвиток гіпоглікемії. Одночасний прийом метформіну збільшує ризик розвитку гіпоглікемії. Збереження гіперглікемії при комбінованому лікуванні вказує на неможливість досягнення адекватного контролю глікемії за допомогою пероральних гіпоглікемічних засобів. У цих випадках переходити на інсулінотерапію. Уникати прийом з гемфіброзилом. Однак при необхідності одночасного прийому зазначених препаратів ретельно контролювати рівень глюкози в крові, при цьому може виникнути потреба зменшити дозу препарату	Вживати заходів, які запобігають розвитку гіпоглікемії під час керування транспортними засобами чи іншими механізмами
Рибонуклеїнова кислота	При залізо-, або вітамін В₁₂-дефіцитній анемії хворим додатково призначають препарати заліза, або вітаміну В_12. У хворих з відсутністю еритропоетину призначають разом з прапаратами, які містять еритропоетин. При необхідності можна використовувати в період вагітності та лактації. Лікування проводять під контролем імунного статусу. В залежності від захворювання, тяжкості, тривалості захворювання, досягнутого виздоровлення встановлювати індивідуальні дози та при потребі повторний курс лікування.	Повне виздоровлення приходить дещо пізніше проведеного курсу лікування
Рибофлавін	Спеціальних рекомендацій немає	Не впливає на психофізичний стан, здатність керувати автотранспортними засобами та механічними пристроями.
Рилузол	Терапію рилузолом припинити, якщо рівень АлАТ підвищився більше, ніж у 5 разів від верхньої межі норми. Повторне застосування не рекомендується. Рилузол застосовувати обережно пацієнтам, які мали активну форму гепатиту та з підвищеним рівнем трансаміназ, білірубіну .	Потенційна можливість виникнення запаморочення, тому не слід керувати автомобілем або працювати з механізмами. Не можна застосовувати одночасно з прийомом алкоголю.
Римантадин	Дотримуватись обережності при призначенні особам із захворюваннями ШКТ, тяжкими порушеннями функції печінки, важкими захворюваннями ССС, порушеннями серцевого ритму, особам похилого віку, рекомендується зниження дози препарату. При показаннях в анамнезі на епілепсію і протисудомну терапію на фоні прийому римантадину підвищується ризик розвитку епілептичного нападу, тоді застосовують у дозі 100 мг/день одночасно з протисудомною терапією. Якщо розвиваються напади, прийом припиняють.	При керуванні транспортними засобами дотримуватися обережності, оскільки може спричинювати побічні ефекти з боку ЦНС
Ребаміпід	До складу входить лактоза, пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лапа не призначати цей препарат. Лікування не припиняти раптово. За необхідності відміни доза повинна бути знижена поступово. Пацієнти з нещодавно перенесеними інсультом або ІМ: регулярний медичний контроль при призначенні препарату. Для пацієнтів, які страждають на ЦД може призначатися, не впливає на метаболізм глюкози (в тому числі у пацієнтів з сахарним діабетом 1 та 2 типу) та на метаболізм ліпідів.	При перевищенні терапевтичних доз або при комбінації рілменідину з препаратами, що можуть знижувати пильність, водії автотранспорту, оператори потенційно-небезпечних механізмів мають бути попереджені про можливість виникнення сонливості. Уникати вживання алкоголю.
Римонабант	Необхідна обережність при його призначенні пацієнтам із помірною печінковою недостатністю. Необхідна обережність при призначенні пацієнтам з епілепсією. З обережністю застосовувати у комбінації з кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, телітроміцином, кларитроміцином, нефазодоном). Містить лактозу, пацієнти з непереносимістю галактози, дефіциту ферменту лактози або мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні застосовувати даний ЛЗ. Не перевищувати дозу. Лікування не починати у пацієнтів із неконтрольованими тяжкими психічними захворюваннями, таким як тяжка депресія, можливість лікування може розглядатися тільки після встановлення відповідного контролю над захворюванням.	Пацієнти повинні повідомити лікаря, якщо вони завагітніли у період лікування препаратом
Рисперидон	Може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в початковий період підбору дози. Застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із захворюваннями ССС (серцева недостатність, ІМ, порушення провідності серцевого м’яза (AV блокада), при зневодненні організму, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях. У цих пацієнтів дозу збільшувати поступово. З обережністю ставитись до лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона, він може викликати загострення цієї хвороби, також хворих на епілепсію. Відмічалось виникнення пізньої дискінезії, ризик розвитку її у порівнянні з іншими нейролептиками значно менший, розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів. У разі розвитку нейролептичного с-му відмінити всі антипсихотичні препарати. Після останньої ін’єкції препарату залишається в плазмі не менше 6 тижнів.	Може знижувати швидкість психічних і фізичних реакцій, утримуватись від керування автомобілем і роботи з механізмами.
Рифабутин	Може забарвлювати сечу, шкіру і виділення в червонувато-оранжевий колір. Не носити контактні лінзи (можуть забарвлюватися). Рекомендується контролювати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів. Із-за можливості розвитку увеїту перебувати під постійним наглядом лікаря, коли призначається з кларитроміцином (іншими макролідами) або флюконазолом. Ризик виникнення увеїту знижується, якщо застосовується як монотерапія.	Спеціальних рекомендацій немає
Рифаміцин	Перед застосуванням зігріти фл., для запобігання неприємного відчуття, пов’язаного з потраплянням холодної рідини до вуха.	Запобігати контакту препарату з одягом, розчин може залишати плями на тканині.
Рифапентин	Застосовується обов’язково з іншими ПТП. Коли не витримується режим дозування, особливо добовий курс прийому інших нерифаміцинових препаратів в інтенсивній фазі, санація відбувається пізніше, частіше виникають рецидиви. Проведення печінкових проб (особливо трансаміназ сироватки) повинен проводитись до початку лікування, а в період лікування – кожні 2 – 4 тижні. Пацієнтам із захворюваннями печінки призначається у разі крайньої необхідності. Якщо пацієнт має схильність до нудоти, блювання або розладів ШКТ краще приймати під час їди. Одночасний прийом разом з їжею підвищує активну концентрацію препарату, але може й підвищувати ризик виникнення побічних ефектів. При підозрі на псевдомембранозний коліт, лікування припинити. У цей час протипоказані препарати, що уповільнюють перистальтику. Не можна припиняти курс терапії до повного її закінчення, дуже важливо не пропустити жодного прийому або тих ПТП, що приймаються разом із ним протягом двох місяців (в інтенсивній фазі)!	Спеціальних рекомендацій немає
Рифацина	Приймати виключно в комбінації з іншими ПТП, які не належать до групи рифаміцинів. Обережно застосовувати хворим з печінковими і нирковими порушеннями, також хворим на лейкопенію (а/б при довготривалому застосуванні призводить до імуносупресивного ефекту). Необхідно контролювати відповідні лабораторні показники – печінкові ензими, лейкоцити. При прийманні препарату сеча, слина, піт, слізна рідина та зуби забарвлюються в оранжево-червоний колір.	Може іноді вплинути на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами, оскільки можливі нейротоксичні реакції – запаморочення, сонливість, порушення зору.
Рібавірин	Застосовувати тільки за умов стаціонару зі спеціалізованим реанімаційним відділенням. Медичному персоналу, який працює з препаратом, враховувати його тератогенність. У дослідженнях рибавірин, який містився в спермі, міг виявляти свою тератогенну дію при заплідненні яйцеклітин. Особливої уваги потребують пацієнти, які мають некомпенсований ЦД (із станами кетоацидозу), тромбоемболію легеневої артерії, захворювання щитоподібної залози (тиреотоксикоз), депресію, схильність до суїциду (в анамнезі). Лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та кількістю тромбоцитів, аналіз електролітів, визначення вмісту креатиніну, функціональних проб печінки) проводити до початку терапії, на 2-му та 4-му тижні, в подальшому -регулярно.	Чоловіки та жінки репродуктивного віку під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення терапії повинні застосовувати ефективні контрацептивні засоби.
Розіглітазон	Застосування у вигляді монотерапії протипоказано. Може викликати затримку рідини в організмі і привести до розвитку або погіршення перебігу СН. При будь-якій ознаці погіршення серцевого статусу лікування припинити. Протипоказане застосування в комбінації з інсуліном ч/з збільшення частоти випадків розвитку СН. Моніторинг функції печінки необхідний, в деяких випадках можливий розвиток гепатоцелюлярної дисфункції. При підвищенні (збільшення верхньої норми АЛТ в 2,5 разу) або розвитку інших ознак захворювання печінки лікування не можна. У перший рік лікування функцію печінки необхідно контролювати кожні 2 місяці. У разі підвищення рівня АЛТ під час лікування до рівня, що у 3 рази перевищує верхню межу, негайно провести позачерговий контроль і у випадку, якщо симптом персистує лікування припинити. Жовтяниця є показанням для припинення лікування. Лікування супроводжується зниженням рівня Hb. При постійно низькому рівні Hb імовірність розвитку анемії більша. У випадку непереносимості лактози варто врахувати, що 2 мг, 4 мг і 8 мг табл розиглітазону містять відповідно 54,403 мг, 108,806 мг і 217,612 мг лактози	Контролювати масу тіла, спостерігати за ознаками, що вказують на затримку рідини. У кожному окремому випадку з’ясувати причину збільшення маси тіла і роль у цьому рідини. З підвищенням чутливості до інсуліну в жінок з ановуляцією, викликаною резистентністю до інсуліну, можливе відновлення овуляції. Попереджати хворих про можливість зачаття і при бажанні хворої зберегти вагітність лікування перервати.
Розувастатин	Призначати з обережністю пацієнтам, які мають схильність до розвитку міопатії/рабдоміолізу. Факторами ризику можуть бути: ниркова недостатність; гіпотиреоїдизм; наявність спадкових захворювань м’язів; міотоксичність, викликана прийомом інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази або фібратів в анамнезі; зловживання алкоголем; одночасне застосування фібратів. У таких випадках враховувати співвідношення ризику та користі від лікування; за такими пацієнтами ретельно наглядати. Якщо рівень КФК значно підвищений (у 5 разів вищий, ніж верхня межа норми) ще до початку терапії, призначати не слід. Лікування припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (у 5 та більше разів, порівнюючи з верхньою межею норми), якщо м’язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть, якщо рівень КФК не досягає 5-разового збільшення, порівнюючи з верхньою межею норми). Збільшуються випадки міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА редуктази одночасно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, з циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеаз та макролідними а/б. Застосування з фібратами протипоказане. Не призначати пацієнтам з гострими важкими станами: сепсис, гіпотензія, обширні хірургічні втручання, травма, важкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольована епілепсія, що можуть бути факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. У випадку, коли вихідний рівень КФК збільшений (у 5 разів вищий, ніж верхня межа норми), повторний тест провести ч/з 5 – 7 днів. Не починати терапію, якщо повторний тест підтвердить вихідний високий рівень КФК (у 5 разів вищий, ніж верхня межа норми).	Необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки несподіваного м’язового болю, м’язової слабкості або спазмів, особливо, якщо вони поєднуються з нездужанням та пропасницею.
Рокситроміцин	Перехресна резистентність з еритроміцином. Тривалі та повторні курси лікування можуть сприяти розвитку резистентності мікроорганізмів або мікозу. При гіпокаліємії, порушеннях AVпровідності, аритміях, наявному подовженні інтервалу QT, застосовувати обережно, ретельно контролювати ЕКГ, суворо за показаннями. У випадках важкої та тривалої діареї виключити можливість розвитку псевдомембранозного коліту. Антиперистальтичні засоби протипоказані.	Табл, вкриті плівковою оболонкою, приймати за 15 хв до їди, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. При виникненні запаморочення розглянути питання щодо можливості керування автомобілем та роботи з технікою.
Рокуронію бромід	Не містить консерванту, р-н застосовувати відразу після відкриття фл. Якщо препарат вводиться ч/з одну інфузійну систему з іншими ЛЗ, ретельно промивати систему (0,9 % р-ном NaCl) між введенням р-ну і препаратами, які з ним не сумісні. Спричиняє параліч дихальних м’язів, проводити ШВЛ аж до адекватного відновлення самостійного дихання. Для попередження ускладнень, у результаті залишкової кураризації, проводити екстубацію після того, як відновиться нервово-м’язова провідність. Можуть виникати анафілактичні реакції. Вводити в ретельно підібраних дозах відповідно до індивідуальної реакції хворого, при використанні відповідної методики нервово-м’язового моніторингу. Виникнення міопатії після тривалого введення у комбінації з КС, період застосування міорелаксанту повинен бути якомога коротшим. З обережністю хворим із клінічно вираженими захворюваннями печінки, жовчовивідних шляхів, нирковою недостатністю. У таких хворих спостерігалася пролонгація дії при дозах 0,6 мг/кг маси тіла. Стани, пов’язані із збільшенням часу циркуляції препарату в крові (СС захворювання, літній вік, набряки), сприяють пізнішому початку дії препарату. Тривалість дії може бути збільшена внаслідок зниженого кліренсу плазми. З обережністю пацієнтам із захворюваннями нервово-м’язової системи, пацієнтам, які перенесли поліомієліт, реакція на м’язові релаксанти може бути істотно змінена. При хірургічних втручаннях при гіпотермії блокуючий ефект на нервово-м’язову систему посилюється, а тривалість дії збільшується. Може виявляти триваліший ефект, спонтанне відновлення нервово-м’язової провідності після його застосування триваліше у хворих, які страждають на ожиріння (доза розраховується, виходячи з реальної маси тіла). У пацієнтів з опіками може розвиватися резистентність. Проводити підбір ефективної дози методом титрування. Стани, які підсилюють ефект: гіпокаліємія (після тривалого блювання, діареї, лікування діуретиками), гіпермагніємія, гіпокальціємія (після масивних переливань), гіпопротєїнемія, дегідратація, ацидоз, гіперкапнія, кахексія. Перед початком застосування усунути тяжкі порушення водно-електролітного балансу, зміни рН крові, дегідратацію.	Застосовують як допоміжний засіб при проведенні загальної анестезії, дотримуватися звичайних запобіжних заходів після загальної анестезії для амбулаторних пацієнтів.
Ропінірол	З обережністю призначати хворим на тяжкі СС захворювання.	Якщо з´являється денна сонливість або випадки засинання під час роботи, не повинні керувати автомобілем та уникати інших потенційно небезпечних видів діяльності.
Рофекоксиб	Безпечний при застосуванні терапевтичних доз протягом 14 днів. Не призначати пацієнтам з АР на ацетилсаліцилову кислоту в анамнезі, пацієнтам, які лікуються ацетилсаліциловою кислотою. Обережно пацієнтам, які страждали на виразку чи кровотечу ШКТ. Не призначати при печінковій та нирковій недостатності. У пацієнтів зі значною дегідратацією до початку терапії проведення регідратації. Може маскувати гарячку, яка є проявом інфекції, необхідно брати до уваги, призначаючи пацієнтам, які вживають його при інфекційних захворюваннях. При комбінованій терапії з антикоагулянтами контролювати протромбіновий час. Не застосовується як засіб профілактики СС захворювань.	Утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій
Сальбутамол	Збільшення частоти використання короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів свідчить про погіршення контролю над астмою. У такому разі терапію хворого переглянути, погіршення перебігу астми є життєво небезпечним станом, що потребує початку або збільшення використання КС. Пацієнтам, які належать до групи ризику, рекомендується щоденна пікфлоуметрія. З обережністю призначають хворим з тиреотоксикозом. Результатом лікування може бути тяжка гіпокаліємія; головним чином при застосуванні парентеральних форм або небулайзера. Особливу увагу приділяти хворим з гострою тяжкою астмою, гіпокаліємія може потенціюватися застосуванням дериватів ксантинів, стероїдів, діуретиків та гіпоксією. Рекомендується перевіряти рівень калію у сироватці крові.	Коли раніше ефективна доза не приносить полегшення принаймі протягом 3 год., звернутися до лікаря для вжиття додаткових заходів. Правильно користуватись інгалятором для того, щоб забезпечити потрапляння препарату в бронхи
Сальметерол	Не починати застосування при значному погіршенні або на початку загострення астми. Бронходилататори не повинні бути єдиними або головними в лікуванні хворих на тяжку та нестабільну астму; призначати пероральну КС терапію або максимально рекомендовані дози ІКС. Збільшення застосування бронходилататорів, особливо короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів, свідчить про погіршення контролю астми; план лікування переглянути і рішення прийняти на користь збільшення протизапальної терапії (високих доз ІКС або курсу пероральних КС). Застосовується не як замінник пероральних або ІКС, а як доповнення до них. Не застосовується для купірування нападів бронхоспазму – для цього необхідні бронходилататори короткої дії. Може бути збільшення рівня цукру в крові при застосуванні, це слід брати до уваги при лікуванні хворих на ЦД.З обережністю призначають пацієнтам з тиреотоксикозом.	Хворі не повинні без поради лікаря припиняти або зменшувати терапію стероїдами навіть на фоні покращення стану
Сахароміцети буларді	Не вживати разом з дуже гарячою або холодною їжею чи рідиною, щоб не знизити активності	Спеціальних рекомендацій немає
Севеламер	Може спостерігатися кишкова обструкція i кишкова непрохiднiсть/часткова кишкова непрохідність. Провiсником цього може бути запор; хворі із запорами мають перебувати під спостереженням, якщо потребують лікування севеламерем. У хворих з вторинним гiперпаратиреозом застосовувати в контексті багатоцільового терапевтичного підходу. Рівень хлоридів у плазмі протягом терапії може підвищуватися, він має контролюватися як при звичайному спостереженні дiалiзних пацієнтів. Пацієнти з ХНН зазвичай схильні до розвитку метаболічного ацидозу; при переключенні з інших фосфатних бiндерiв на севеламер де спостерігався нижчий рівень бікарбонатів у хворих, які приймали севеламер, порівняно з хворими, які приймали бiндери на основі кальцію. Тому щільний моніторинг плазмового рівня бікарбонатів. У поодиноких випадках може бути гiпотиреоз при сумісному призначенні з левотироксином: рекомендований моніторинг рівня ТТГ.	Спеціальних рекомендацій немає
Секнідазол	Спеціальних рекомендацій немає	Під час лікування, також щонайменше протягом доби після завершення лікування уникати вживання алкогольних напоїв.
Селегілін	Дотримуватися обережності у пацієнтів, які страждають на виразку шлунка або ДПК, лабільну гіпертензію, серцеву аритмію, тяжку стенокардію, тяжку печінкову або ниркову недостатність, психоз. При високих дозах (що перевищують 10 мг/день), селективність селегіліну відносно MAO-B починає знижуватись, що призводить до підвищеного інгібування МAO-A; високі дози селегіліну пов’язані з ризиком підвищеного АТ у пацієнтів, дієта яких багата на тирамін. Може бути тимчасове підвищення концентрації трансамінази печінки під час лікування селегіліном.	Спеціальних рекомендацій немає
Сертиндол	Призначається пацієнтам, лікування яких хоча б одним з інших антипсихотичних засобів виявилось не достатньо ефективним або супроводжувалось реакціями підвищеної чутливості до препарату. ЕКГ-моніторинг обов’язковий перед початком та протягом лікування. Протипоказаний, якщо при вимірюванні у стані спокою інтервал QТс довший, ніж 450 мсек у чоловіків або 470 мсек у жінок. Визначати початкові рівні калію та магнію у сироватці крові перш ніж розпочати лікування пацієнтів з ризиком значних електролітних порушень ( з блювотою, діареєю, при використанні калій-незберігаючих (петлевих) діуретиків). Завдяки активності як a₁-блокатора, протягом початкового періоду титрації дози, можуть спостерігатися симптоми постуральної гіпотензії. Обережно застосовувати для пацієнтів з хворобою Паркінсона. Селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну ( флуоксетин та пароксетин) можуть підвищувати рівень сертиндолу в плазмі; може бути застосованим одночасно з такими препаратами з надзвичайною обережністю і тільки в тих випадках, коли користь від його застосування перевищує ризик.	Спеціальних рекомендацій немає
Сертралін	Не застосовувати разом із МАОІ або протягом 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ. Сумісне застосування з засобами, що стимулюють серотонінергічну нейромедіацію ( триптофану, фенфлураміну, 5-НТ-агоністів) має проводитися обережно, а якщо є можливість – виключене. Бути обережними при переключенні з таких тривало діючих препаратів, як флуоксетин на сертралін. Судоми є потенційним ускладненням терапії антидепресантами та антиобсесивними засобами. Не призначати хворим із нестабільною епілепсією; із контрольованою епілепсією застосовувати обережно та під контролем.	Спеціальних рекомендацій немає
Сибутрамін	Не призначати на невизначений час. Контролювати рівень АТ та пульс. У перші 2 місяці лікування ці параметри контролювати кожні 2 тижні, далі 1 р/місяць У пацієнтів з контрольованою АГ, у яких рівень АТ ≤145/90 мм рт.ст., цей контроль здійснювати особливо ретельно і ч/з коротші інтервали. У пацієнтів, рівень АТ яких двічі при повторному вимірюванні перевищував 145/90 мм рт. ст., лікування припинити. Особлива обережність при одночасному призначенні з препаратами, що збільшують інтервал QT. До них належать: астемізол, терфенадин, антиаритмічні препарати, які збільшують інтервал QT (аміодарон, хінідин, флеканід, мексилетин, пропафенон, соталол), цизаприд, пімозид, сертиндол та трициклічні антидепресанти). Це стосується і станів, здатних призводити до збільшення інтервалу QT: зменшена концентрація калію та магнію крові. При регулярному медичному контролі необхідно звертати особливу увагу на симптоми, як прогресуюча задишка, біль у грудній клітці та набряки на ногах. У хворих на епілепсію застосовувати з обережністю. Застосовувати з обережністю у пацієнтів, у яких у сімейному анамнезі були відзначені моторні або вербальні посмикування.	Може обмежити здатність до активної участі при роботі на транспорті, обслуговуванні машин та механізмів. Жінкам репродуктивного віку дотримуватися адекватних засобів контрацепції.
Силімарин	Не усуває причини, що викликають ушкодження печінки (вживання алкоголю). Препарат не застосовується для лікування гострої інтоксикації.	Спеціальних рекомендацій немає
Сильденафіл	Перш ніж почати курс лікування порушень ерекції, лікар повинен перевірити стан ССС пацієнта. Має судинорозширювальний ефект, результатом якого є незначне та тимчасове зниження АТ; посилює гіпотензивну дію нітратів. Підвищена чутливість до вазодилятаторів у хворих з лівошлуночковою обструкцією (стенозом аорти, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією) та з винятковим с-мом системної атрофії, яка виявляється ушкодженням автономного контролю АТ. Використовувати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса ( ангуляції, кавернозні фібрози або хвороба Пейроні), пацієнтам, які мають захворювання, що можуть призвести до розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкемія).	Може спостерігатися запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом, перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.
Симвастин	Може спричинювати міопатію, що супроводжується зростанням креатинкінази (більше, ніж в 10 раз вище верхнього рівня норми). Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується внаслідок супутнього прийому інших ЛЗ; залежить від дози препарату. Уникати з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази і нефазодон. Якщо терапію цими препаратами неможливо відмінити, припинити прийом симвастатину. Пацієнтам, що приймають циклоспорин, гемфіброзил, інші фібрати, ліпідознижуючі дози ніацину, доза не повинна перевищувати 10 мг/добу. Дози його з аміодароном, верапамілом, не повинні перевищувати 20 мг/ добу. Перед початком лікування, а потім – відповідно до клінічних показників досліджувати функцію печінки. Пацієнти, яким дозу збільшують, підлягають додатковому обстеженню ч/з 3 місяці. Особливу увагу приділяти хворим, у яких рівні трансаміназ сироватки підвищуються. У них проби негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, якщо вони зростають понад трикратну верхню межу норми ВМН і є стійкими, прийом препарату припинити. З обережністю призначати хворим, які вживають значні кількості алкоголю і мають в анамнезі захворювання печінки. Печінкове захворювання в гострій фазі або незрозуміле підвищення рівнів трансаміназ є протипоказаннями для застосування симвастатину. Помірне ( не перевищує трикратну верхню межу норми) зростання рівнів трансаміназ; не вимагає припинення лікування.	Спеціальних рекомендацій немає
Симетикон	Не містить цукру, мають у складі штучні речовини, які надають краплям солодкуватого смаку, може призначатися хворим на діабет.	Спеціальних рекомендацій немає
Слива африканська	Систематичний контроль за станом передміхурової залози, який включає регулярні ректальні дослідження з метою виявлення раку простати. Не заміняє хірургічного втручання, якщо воно необхідне.	Не призначений для лікування жінок. При лікуванні пацієнтів з алергією враховувати наявність у препараті арахісової олії
Солізим	При застосуванні хворими на ЦД необхідний контроль цукру в крові.	Спеціальних рекомендацій немає
Соліфенацин	Перед початком лікування встановити ймовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність, захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечових шляхів, розпочати відповідну антибактеріальну терапію. Приймати з обережністю пацієнтам: з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання; з обструктивними захворюваннями ШКТ; з ризиком зниження моторики ШКТ; з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл за хв) та помірною печінковою (показник Child-Pugh від 7 до 9) недостатністю; дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати 5 мг; хто одночасно приймає кетоконазол; з грижею стравохідного отвору діафрагми та шлунково-стравохідним рефлюксом; тим, хто одночасно приймає ЛЗ (бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт; вегетативною нейропатією. Пацієнти, які мають порушення чутливості до галактози, дефіцит лактази, з порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні приймати препарат.	Може спричинити порушення акомодації та знижувати швидкість психомоторних реакцій, можливість виконання потенційно небезпечних видів діяльності вирішувати після оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат.
Соматропін	Може викликати резистентність до інсуліну, пацієнти мають бути обстежені щодо зниження толерантності до глюкози. У хворих на ЦД може бути необхідність у корекції дози цукрознижуючих препаратів. Активізує перехід гормону Т₄ у Т₃, що призводить до зниження сироваткової концентрації Т₄ та до підвищення Т₃; рівень їх у периферичній крові лишається в нормі; даний ефект може викликати маніфестацію прихованої форми центрального гіпотиреозу. У пацієнтів, що отримують тироксин як замісну терапію, може розвинутись помірний гіпертиреоз; провести дослідження функції щитовидної залози. При вторинному дефіциті гормону росту викликаному лікуванням злоякісних новоутворень, звертати увагу на симптоми рецидиву пухлини. У разі тяжкого та частого головного болю, порушень зору, нудоти/блювання, обстеження очного дна на предмет виялення набряку диску зорового нерва. При необхідності терапію припинити. При відновленні терапії ретельний контроль цього стану. Лікування призначають лише тим хворим на ХНН, у яких функція нирок знижена більше як на 50 %. Для підтвердження порушень росту цей показник має бути контрольований протягом року. Під час лікування соматотропіном продовжувати консервативне лікування ниркової недостатності. Лікування має бути припинено при трансплантації нирки	Спеціальних рекомендацій немає
Соталол	Лікування проводять під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ. Ретельне спостереження за пацієнтами: за наявності ниркової недостатності - регулярний моніторинг ниркової функції, визначення креатиніну, контролювати концентрацію соталолу в сироватці крові; при ЦД з коливаннями рівнів глюкози в крові - моніторинг концентрацій глюкози в крові; за умови дотримання дієти; при гіпертиреоїдизмі, симптоми захворювання можуть бути замасковані; при захворюваннях периферичних артерій і порушеннях периферичної перфузії; за наявності у пацієнтів феохромоцитоми можна застосовувати тільки після попередньої блокади альфа-адренорецепторів; за наявності вазоспастичної стенокардії (стенокардія Принцметала), міастенії, псоріазу, депресії (у тому числі в анамнезі); за наявності станів та застосування медикаментів, які сприяють подовженню інтервалу QT. При застосуванні пацієнтами, які перенесли ІМ або хворими з порушеннями скоротливості міокарда, ретельний медичний нагляд. Призначення зазначеним категоріям хворих можливе за умови ретельної оцінки співвідношення потенційних користі та ризику. При відміні дозу знижувати поступово, особливо у пацієнтів з ІХС та з порушеннями серцевого ритму, після тривалого застосування. Питання відміни, зміни режиму дозування у хворих із загрозливими для життя порушеннями серцевого ритму вирішується лікарем індивідуально. Завдяки блокаді ß-адренорецепторів може збільшувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій, що враховувати при лікуванні пацієнтів з реакціями гіперчутливості. У випадках тяжкої діареї, конкурентного введення ЛЗ, що спричиняють втрату магнію та калію, контроль електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги. Внаслідок присутності соталолу в сечі, фотометричне визначення метанефрину може призвести до одержання завищених значень. При необхідності хірургічного втручання, повідомити анестезіолога щодо приймання соталолу.	Препарат може змінювати реакції організму, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при зміні дозування, в поєднанні з алкоголем.
Спарфлоксацин	Не рекомендується прийом з антиаритміками класу Іа та ІІІ, бепридилом, еритроміцином, астемізолом, цизапридом, пентамідином, трициклічними антидепресантами і фенотіазином. При застосуванні з іншими протимікробними препапратами звичайно спостерігається синергізм (бета-лактами, аміноглікозиди, кліндаміцин, метронідазол); може успішно застосовуватись у комбінації з азлоциліном і цефтазидимом при інфекціях, спричинених Pseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими бета-лактамними а/б – при стрептококовій інфекції; з метронідазолом і кліндаміцином – при анаеробних інфекціях Застосування фторхінолонів може супроводжуватись розривами сухожиль плеча, рук та ахіллового сухожилля.	Призначають внутрішньо, незалежно від їжі (не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини). Запобігати ультрафіолетовому опроміненню у період лікування і протягом 3 днів після його закінчення. Щоб запобігти розвитку кристалурії, не допускати перевищення рекомендованої добової дози, вживати достатню кількість рідини і підтримувати кислу реакцію сечі. Утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги
Спектиноміцин	Проводити лікування осіб, які мали статеві контакти з хворими на гонорею. Не застосовується для лікування сифілісу, інфекцій, спричинених Chlamydia trachomatis, негонококового уретриту. Хворим, які лікувалися спектиноміцином, ч/з 3 місяці повторити серологічні тести на сифіліс. Розчинник містить бензиловий спирт. Повідомлялося, що розвиток Gasping Syndrome (порушень з боку дихальної системи, які проявляються у вигляді ядухи) у недоношених дітей може бути пов’язано з дією бензилового спирту.	Спеціальних рекомендацій немає
Спіраміцин	З огляду на дуже рідкісні повідомлення про випадки гострого гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфат дегідрогенази, не рекомендовано застосовувати спіраміцин у цій популяції пацієнтів.	Спеціальних рекомендацій немає
Спіраприл	Перед застосуванням виключити наявнiсть звуження артерiй в нирках, дослiдити функцiю нирок. При ретельному контролi АТ або певних лабораторних параметрiв лiкування починають у таких випадках: у пацiєнтiв iз сольовою недостатнiстю або дефiцитом рiдини в органiзмi; iз тяжкою формою пiдвищеного АТ; із СН; у хворих похилого вiку. Лабораторні аналiзи треба контролювати до i пiд час лiкування, в основному на початку лiкування та у хворих з групи ризику (хворi з порушеннями функцiї нирок, колагеновими хворобами, такi, що отримують алопуринол, прокаїнамiд або лiки, що пригнiчують захиснi механiзми органiзму – iмунодепресивнi та цитостатичнi засоби) необхiдно проводити частi перевiрки вмiсту електролiтiв та креатинiну в сироватцi кровi, аналiзи картини кровi. Не застосовувати разом з полiакрилнiтрил-металiлсульфонатними високопродуктивними мембранами (наприклад, ”AN 69 ®”) при проведеннi плазмоферезу для видалення з кровi лiпопротеїнiв низької густоти сульфатом декстрану, при десенсибiлiзуючiй терапiї проти отрути комах.	Застосовувати у жiнок дiтородного вiку починають лише виключивши вагiтнiсть, такi жiнки повиннi запобiгати вагiтностi. Якщо жiнка завагiтнiла пiд час лiкування, пiсля консультацiї з лiкарем її переводять на iнший спосiб терапiї. Не зможуть брати активну участь у дорожньому русi, обслуговувати машини i виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, що найбільше виявляється на початку лiкування, при пiдвищеннi доз, замiнi ЛЗ, при одночасному вживаннi алкоголю
Спіронолактон	Може спостерігатися тимчасове підвищення рівня азоту сечовини в сироватці крові, особливо у випадку застосування препарату при зниженій функції нирок і гіперкаліємії, також оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. У зв’язку з цим при захворюванні нирок та печінки і в похилому віці вимагається систематичний контроль електролітів сироватки крові та показників функції нирок. Утруднює визначення дигоксину в сироватці, кортизолу й адреналіну у плазмі крові. Хворим на ЦД, особливо за наявності діабетичної нефропатії, призначати обережно у зв’язку з небезпекою виникнення гіперкаліємії. При набряках доцільно застосовувати у комплексі з іншими діуретиками, обмежити вживання кухонної солі і рідини, при необхідності – дотримуватися постільного режиму.	Не вживати спиртні напої. У початковому періоді застосування заборонено керувати автомобілем та виконувати інші складні роботи з механізмами, що вимагають швидкості фізичних та психічних реакцій. У подальшому можливість їх здійснення визначається індивідуально.
Ставудин	Призначати пацієнтам з периферичною нейропатією в анамнезі з обережністю ч/з підвищений ризик її розвитку; з панкреатитом в анамнезі - ризик розвитку панкреатиту під час лікування суттєво збільшується; пацієнти цих груп потребують підвищеної уваги. Перед початком призначення визначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичної нейропатії, стан підшлункової залози.	Якщо пацієнт випадково пропустив час прийому препарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна приймати подвійну дозу для того, щоб компенсувати пропущену.
Стрептокіназа	Лікування починати якомога раніше, кращий ефект спостерігається при свіжих тромбах. До введення препарату визначати вміст фібриногену, тромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час. Застосування гепарину можна починати не раніше, ніж ч/з 4 год. після припинення інфузії стрептокінази.	Спеціальних рекомендацій немає
Стрептоміцин	При тривалому застосуванні можуть спостерігатися явища нефротоксичності (протеїнурія, гематурія, циліндрурія), не рідше 1 разу на місяць обстежувати сечу. Ураження нирок мають оборотний характер: швидко зникають після своєчасного припинення прийому препарату. Контролювати функції слухового та вестибулярного апаратів.	При несвоєчасному припиненні прийому може розвинутися глухота.
Стронцію реналат	Відсутня необхідність у корекції дози залежно від віку. Не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) у зв’язку з відсутністю даних. У пацієнтів із ХНН періодично проводити оцінку функції нирок. Питання про продовження терапії препаратом пацієнтів, у яких розвилася тяжка ниркова недостатність, вирішувати на основі індивідуального підходу. Застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком венозної тромбоемболії - ВТЕ, включаючи пацієнтів із ВТЕ в анамнез. При лікуванні проводити профілактику розвитку венозної тромбоемболії. Може впливати на показники колориметричних методів визначення концентрації кальцію в крові й сечі; для гарантії точної оцінки концентрації кальцію в крові й сечі, використати метод атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою або метод атомної абсорбційної спектрометрії. Містить речовину (аспартам), що є джерелом фенілаланіну, що може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією.	Рекомендується приймати вітамін D і препарати кальцію, якщо недостатньо їх надходження з їжею. Прийом їжі, у тому числі молока й молочних продуктів, лікарських препаратів, що містять кальцій, може знизити всмоктування та біодоступність стронцію ранелату на 60–70 %; між прийомом препарату та вищезазначених речовин дотримуватись інтервалу не менше 2 год. З огляду на повільне всмоктування, рекомендовано приймати перед сном, бажано не раніш ніж ч/з 2 год. після їжі. Для застосування жінками у постменопаузальному періоді. Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з точними механізмами. У разі появи ознак побічної дії необхідно бути обережними.
Строфантин	Має малу терапевтичну широту, необхідно ретельно підбирати індивідуальну дозу. При нирковій недостатності дозу препарату, для запобігання гликозидної інтоксикації, знизити. При гіперкальціємії, гіпокаліємії, гіпомагніємії, підвищується ймовірність відносного передозування препарату. При вираженій деметації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі у літніх хворих проводити коректування дози для запобігання передозування. При порушенні AV провідності I ступеня введення препарату супроводжується обов’язковим ЕКГ контролем.	Спеціальних рекомендацій немає
Сукральфат	Невелика кількість алюмінію, яка міститься в сукральфаті, поглинається з ШКТ; він добре виводиться здоровими нирками, але може накопичуватися в організмі пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Ризик накопичення підвищується при застосуванні інших ліків, що містять алюміній. Акумульований алюміній може мати токсичну дію.	Спеціальних рекомендацій немає
Суксаметоній	З обережністю застосовувати при тяжких захворюваннях печінки, анемії, кахексії, захворюваннях, що перебігають із зміною активності холінестерази, в період вагітності. Повільне введення, також премедикація в/в введенням атропіну в дозі 1-1,5 мг запобігає розвитку брадикардії. При багаторазовому введенні може розвинутися надто тривала релаксація м’язів і тривале апное. Може спостерігатися надмірна реакція з подовженим пригніченням дихання; це зумовлено генетичними порушеннями утворення холінестерази. Якщо функція зовнішнього дихання не відновлюється ч/з 20-25 хв, вводять прозерин та інші антихолінестеразні засоби. Якщо ефект недостатній - прозерин у тій же дозі вводять ще раз. Ч/з 10-12 год після застосування суксаметонію може виникнути м’язовий біль. Попереднє введення за 1 хв до суксаметонію 3-4 мг d-тубокурарину або 10-15 мг диплацину запобігає фібрилярним посмикуванням м’язів і появі м’язового болю. Препарат застосовують в умовах спеціалізованого стаціонару при наявності апаратури для ШВЛ.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульпірид	При розвитку гіпертермії препарат потрібно відмінити. Гіпертермія може бути проявом злоякісного нейролептичного с-му. Виводиться нирками, хворим з тяжкими порушеннями ниркової функції потрібно призначати зменшені дози та переривисті схеми лікування. Хворі на епілепсію вимагають більш ретельного контролю (клінічного, е лектроенцефалографічного), препарат знижує поріг судом. Хворим з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю потрібно призначати разом із седативними препаратами.	Водії транспорту та особи, які працюють з механізмами, повинні попереджатись, що препарат спричинює сонливість
Сульфадиметоксин	Обмеженнями для медичного застосування є хр. СН. При курсовому лікуванні проводити систематичний контроль стану функції нирок і картини периферичної крові.	Рекомендується велика кількість лужного пиття, достатнє для підтримки діурезу на рівні не менше 1,2 л/добу для дорослих. Дотримуватися режиму дозування, застосовувати призначену дозу ч/з 24 год., не пропускати прийому. У випадку пропуску дози застосовувати її якомога швидше; не застосовувати, якщо майже настав час прийому наступної дози; не подвоювати дозу. Уникати впливу прямих сонячних променів і УФ опромінення
Сульфадіазин срібла	За наявності гіперчутливості до сульфонамідів дотримуватись обережності ч/з можливість розвитку АР у пацієнтів з природженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порушеннями функцій печінки та нирок. При тривалому лікуванні опіків великої площі контролювати формулу крові (можливий розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії чи еозинофілії). Контролювати сироваткові концентрації сульфадіазину, функцію печінки та нирок, можливу присутність сульфадіазину в сечі. Внаслідок лікування може розвитися суперінфекція.	Уникати потрапляння в очі. Можливо підвищення температури тіла, що пов’язано з небажаними побічними ефектами
Сульфасалазин	До початку лікування і протягом перших 3 місяців усім хворим зроблені розгорнуті аналізи крові (включаючи лейкоцитарну формулу), визначені показники функції печінки та нирок. В подальшому вони контролюють за клінічними показаннями. Клінічні ознаки: фарингіт, пропасниця, блідість, пурпура або жовтяниця можуть свідчити про мієлосупресію, гемоліз, гепатотоксичність. При наявності цих ознак лікування припинити до отримання результатів аналізу крові. Може спричинювати гемоліз у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Призначати з обережністю хворим з вираженою алергією, БА.	Спричиняє кристалурію та утворення каменів у нирках, контролювати достатність вживання рідини. При пероральному застосуванні затримує абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти, може спричинити її дефіцит і призвести до серйозних порушень кровотворення (макроцитозу і панцитопенії). У чоловіків після лікування може виникати олігоспермія і безпліддя. Після припинення терапії ці симптоми повністю зникають протягом 2-3 місяців
Сульфатіозол	На фоні тривалого застосування на великих ділянках шкіри контролювати рівень сульфатіазолу у сироватці крові, особливо у випадках захворювань нирок і печінки. Бути обережним під час застосування хворими у шоковому стані при значних опіках ч/з неможливість збору повноцінного алергологічного анамнезу.	Спеціальних рекомендацій немає
Сульфадимідин	При тривалому застосуванні проводити систематичний аналіз крові.	Призначають лужне пиття у великій кількості. Утримуватися від вживання алкоголю.
Сульфаніламід	При тривалому лікуванні періодично робити аналізи крові, контролювати функцію нирок та печінки. Призначення в недостатніх дозах або передчасне припинення застосування може сприяти підвищенню стійкості мікроорганізмів до сульфаніламідів. При нирковій недостатності можлива кумуляція його та метаболітів в організмі, розвитку токсичного ефекту. Враховуючи схожість хімічної структури, сульфаніламіди не можна застосовувати людям з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини.	Збільшити об’єм уживаної рідини. При появі ознак реакції гіперчутливості препарат відмінити. Схеми дозування дотримуватися протягом усього курсу лікування, не пропускати час прийому, приймати ч/з однакові проміжки часу. У разі пропуску дози, прийняти її якнайшвидше, а наступну – як звичайно. Уникати УФ опромінення. Якщо ознаки захворювання не зникають, стан здоров’я погіршиться, або виникнуть небажані явища, призупинити застосування
Сульфацетамід	Не застосовувати препарат у пацієнтів з алергією на фуросемід, інгібітори карбоангідрази, ті азидні діуретики, похідні сульфонілсечовини.	Спеціальних рекомендацій немає
Суматриптан	Застосовуються при чітко встановленому діагнозі мігрені. Не застосовується при лікуванні геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. До початку прийому виключити наявність іншої неврологічної патології. Може спричинити транзиторні симптоми, як біль, відчуття стиснення у грудях, що можуть мати інтенсивний характер і розширюватись на гортань. Не призначатися пацієнтам з підозрою на захворювання серця без попереднього обстеження. З обережністю пацієнтам, які перебувають під наглядом з приводу гіпертонії - може спостерігатись транзиторне підвищення рівня АТ та периферичного судинного опору. З обережністю пацієнтам зі значним порушенням всмоктування, метаболізму або виведення ліків, із судомами в анамнезі, з факторами ризику, які знижують поріг судомної готовності. У пацієнтів з відомою гіперчутливістю до сульфаніламідів можуть спостерігатися АР .	Сонливість може стати наслідком як мігрені, так і її лікування; тому обережність при лікуванні пацієнтів, які керують автомобілем, працюють з іншими складними механізмами.
Тадалафіл	Не застосовуватися чоловіками із серцевими захворюваннями, для яких сексуальна активність небажана. Враховувати потенційний ризик ускладнень для груп пацієнтів із СС захворюваннями: пацієнти з ІМ протягом останніх 90 днів; пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів; пацієнти з неконтрольованими аритміями, артеріальною гіпотензією (<90/50 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією; після інсульту, що стався протягом останніх 6 міс. З обережністю призначати пацієнтам, які мають стани, що можуть створювати схильність до пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса. З обережністю призначати пацієнтам, що приймають a-1 блокатори (доксазозин), одночасний прийом цих препаратів може призвести до симптоматичної гіпотензії..	Пацієнтам, у яких ерекції, тривають 4 год.або більше, негайно звертатися за медичною допомогою; може призвести до пошкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.
Такролімус	Супутнє застосування циклоспорину може збільшити період напіввиведення циклоспорину та посилити токсичні ефекти. Дотримуватись обережності при переведенні пацієнтів з циклоспорину на терапію такролімусом. Лікування розпочинати після оцінки концентрацій циклоспорину в крові хворого та клінічного стану пацієнта. Прийом препарату відкласти за наявності підвищених рівнів циклоспорину в крові хворого. Лікування розпочинати ч/з 12–24 год. після припинення прийому циклоспорину. Після переведення пацієнта продовжувати моніторинг рівнів циклоспорину в крові хворого. З метою оптимізації дозування використовується визначення концентрації такролімусу в нерозведеній крові за допомогою імунних методів. Є препаратом з низьким рівнем кліренсу, коригування дозування може зайняти декілька днів до моменту, коли зміни рівнів препарату в крові стануть очевидними. Мінімальні рівні препарату в крові контролювати 2 р/ тиждень протягом раннього посттрансплантаційного періоду, потім періодично. Контролювати мінімальні рівні такролімусу в крові після зміни дози препарату, зміни імуносупресивного режиму, після сумісного застосування з препаратами, які можуть вплинути на концентрації такролімусу в нерозведеній крові. Можна успішно проводити лікування пацієнтів, якщо мінімальні рівні такролімусу в крові підтримуються нижче 20 нг/мл. Важливо оцінювати клінічний стан пацієнта. При випадковому введенні в артерію або периваскулярно відновлений концентрат такролімусу для в/в ін'єкцій може спричинити подразнення в місці введення. Концентрат для приготування розчину для в/в введення 5 мг/мл, містить поліоксиетильовану гідрогенізовану олію рицинову, яка може спричинити анафілактичну реакцію. Ризик розвитку АР може бути зменшений, якщо вводити відновлений концентрат з низькою швидкістю або завчасно ввести антигістамінний препарат. Абсорбується полівінілхлоридною пластмасою. Трубки, шприци та інше обладнання, яке використовується для приготування та введення препарату, концентрату для приготування розчину для в/в ін'єкцій, який містить 5 мг/мл, не повинні містити полівінілхлорид.	Обмежити вплив сонячних променів та УФ–випромінювання, захищаючи шкіру одягом та використовуючи креми з високим фактором захисту. Спричиняє візуальні та неврологічні порушення; якщо розвились такі порушення, не повинні керувати автомобілем або працювати з механізмами. Вплив посилюється при прийомі з алкоголем. Грейпфрутовий сік підвищує рівень такролімусу в крові
Талідомід	Враховувати, що інгібітори ВІЛ-протеази, гризеофульвін, рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, карбамазепін при одночасному застосуванні з контрацептивами зменшують ефективність гормональних контрацептивів, тому астосовувати надійніші методи контрацепції. Забороняється донорство крові та сперми.	Застосовувати контрацептиви протягом як мінімум 4 тижнів до початку застосування, протягом всього періоду застосування, протягом 12 тижнів після завершення лікування. Чоловіки, повинні завжди користуватися латексними презервативами. Не вживати алкогольні напої. Утримуватися від керування транспортними засобами, робіт з потенційно небезпечними механізмами.
Тамсулозин	Застосовувати з обережністю у хворих із схильністю до ортостатичної гіпотензії. Перед застосуванням верифікувати діагноз. Перед початком та регулярно під час терапії проводити пальцеве ректальне обстеження та визначати специфічний простатичний антиген (ПСА).	Спеціальних рекомендацій немає
Тамоксіфен	Обережність і ретельне спостереження при лікуванні хворих з патологією нирок, ЦД, офтальмологічними захворюваннями і тромбоемболічними порушеннями в анамнезі. Контроль за картиною крові (вмістом у крові тромбоцитів і кальцію). При тривалому застосуванні регулярні обстеження у окуліста. З обережністю призначати пацієнтам з лейкопенією, тромбоцитопенією, гіперкальціємією. В процесі лікування контроль кількості лейкоцитів, тромбоцитів, рівня кальцію, показників згортання крові. Не приймати одночасно з препаратами, що містять гормони, особливо естрогени. При терапії з препаратами, які впливають на коагуляцію крові, необхідна корекція дози. При призначенні з цитостатиками підвищується ризик тромбоутворення.	До початку лікування пройти ретельне гінекологічне (для виключення вагітності) і терапевтичне обстеження. При лікуванні жінок від безпліддя важливо продовжувати користуватися протизаплідними засобами ще протягом 2-3 місяців після завершення лікування (пероральні контрацептиви в цих випадках не надійні. Уникати вживання алкогольних напоїв. Може порушуватися зір, уникати керування автомобілем чи іншими механічними засобами
Тегафур	Звертати увагу на пацієнтів з порушенням функцій кровотворення, печінки і нирок, метаболізму глюкози, виразкою шлунка і ДПК, схильністю до геморагій, інфекційних захворювань. Регулярно контролювати картину крові, функціональний стан печінки і нирок. При тривалому застосуванні його побічна дія посилюється. Пригнічує репродуктивну функцію.	Якщо при лікуванні виникають сонливість, запаморечення, відмовитися від керування транспортними засобами.
Тейкопланін	Регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування, лікування високими дозами. Проводити повторні дослідження функції нирок і слуху, особливо при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю; супутньому або подальшому застосуванні ЛЗ, здатних чинити нейротоксичну та нефротоксичну дію. З обережністю у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ванкоміцину, може спостерігатися перехресна чутливість. Проте наявність в анамнезі "с-му червоної людини", пов`язаного з ванкоміцином, не є протипоказанням до застосування тейкопланіну. Містить 11 мг натрію в одиниці дози. Це враховувати хворим, які дотримуються суворої дієти з низьким вмістом солі.	Можливий ризик виникнення запаморочення, застерегти від керування транспортними засобами та працювати з механізмами у разі появи цих симптомів.
Телмісартан	Підвищений ризик серйозної гіпотензії та ренальної недостатності, якщо пацієнтів з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії при одній нирці лікують ЛЗ, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При призначенні пацієнтам з порушеною ренальною функцією, періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну у сироватці. Перед застосуванням коригувати зниження внутрішньосудинного об’єму або рівня натрію. Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок залежать, від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (у пацієнтів із серйозними застійними серцевими порушеннями, вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом з іншими ЛЗ, що впливають на систему “ренін-ангіотензин-альдостерон”, призводить до гострої гіпотензієї, гіперазотемії, олігурії або зрідка – до ГНН. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні ЛЗ, що діють шляхом блокади системи “ренін-ангіотензин”, призначення телміcартану їм не рекомендується. З особливою обережністю призначають пацієнтам, які страждають на стеноз аорти, мітрального клапану або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію. Рекомендована щодобова доза 80 мг містить 338 мг сорбіту, тому не призначати пацієнтам зі спадковою чутливістю до фруктози. Значне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ІХС може призвести до ІМ або інсульту	Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості
Темозоломід	При лікуванні хворих, які страждають на множинну гліобластому, що рецидивує, у яких низький рівень активності, значне ураження іншими захворюваннями або інфекціями, рішення про використання препарату приймається з урахуванням потенційної користі та ризику. Необхідна умова застосування препарату - досягнення таких значень лабораторних показників: абсолютне число нейтрофілів => 1,5 x 10⁹ на 1 л, число тромбоцитів =>100 x 10⁹ на 1 л. Повний клінічний аналіз крові повинен бути виповнений на 22 день (21 день після прийому першої дози) або у межах 48 год після цього дня та далі кожен тиждень до тих пір, поки абсолютне число нейтрофілів не стане вищим 1,5 x 10⁹ на 1 л, число тромбоцитів не перевищить 100 x 10⁹ на 1 л. Якщо абсолютне число нейтрофілів нижче 1,0 x 10⁹ на 1 л або якщо число тромбоцитів нижче 50 x 10⁹ на 1 л у ході любого циклу, доза у наступному циклі повинна бути нижче на один ступінь. Можливі дози: 100 мг/м², 150 мг/м² та 200 мг/м². Найнижча рекомендована доза становить 100 мг/м². Особам, які страждають на сильне блювання (більше 5 приступів протягом 24 год.), призначається протиблювотна терапія до початку використання препарату	Може мати генотоксичний ефект. Чоловікам, використовувати ефективні протизапліднювальні засоби, не планувати народження дитини протягом 6 місяців після лікування, звернутися за консультацією з приводу кріоконсервації сім’я до початку лікування ч/з можливість незворотного безпліддя. Здатність керувати автомобілем та управляти механізмами порушена ч/з- розвиток стомлюваності та сонливості.
Тенектеплаза	Лікування починати якомога швидше після появи симптомів. Призначається лікарями з досвідом застосування тромболітичного лікування та можливістю контролювати це застосування. Це не виключає застосування препарату до госпіталізації пацієнта. При призначенні препарату рекомендується наявність стандартного обладнання і ЛЗ для проведення реанімації. Супутнє застосування гепарину призводить до кровотечі. Фібрин розчиняється під час терапії препаратом - кровотеча може виникнути в місці нещодавньої пункції. Терапія потребує уваги до всіх можливих місць виникнення кровотечі (включаючи ті, що спричинені введенням катетера, артеріальної та венозної пункції, веносекції та пункційної голки). Уникати застосування жорсткого катетера, в/м ін’єкцій та маніпуляцій, що не життєвонеобхідні. У разі виникнення кровотечі, особливо внутрішньомозкової, сумісне застосування гепарину припинити, розглянути необхідність застосування протаміну, якщо гепарин був призначений у межах 4 год. до початку кровотечі. При неефективності цих заходів, може бути призначено переливання крові. Очікуваний цільовий рівень фібриногену після інфузії, замороженої осадженням, становить 1 г/л. Також розглянути застосування антифібринолітичних агентів. Доцільність призначення терапії оцінити, співставивши потенційний ризик виникнення кровотечі та очікувану користь за наявності таких станів: систолічний АТ > 160 мм рт.ст.; відомі або підозрювані випадки інсульту, минущого ішемічного нападу; недавня кровотеча із ШКТ, сечостатевого трактів ( останні 10 днів); відома недавня ( останні 2 дні) в/м ін’єкція; похилий вік старше 75 років; низька маса тіла < 60 кг; цереброваскулярне захворювання. Коронарний тромболізис може спричинити аритмію, пов’язану з реперфузією. Може підвищити ризик виникнення тромбоемболічних випадків у пацієнтів з тромбом лівого відділу серця, (мітральний стеноз або фібриляція передсердь).	Спеціальних рекомендацій немає
Теофілін	З обережністю і тільки за гострої потреби хворим на нестабільну стенокардію, при захворюванні серця, коли спостерігаються тахіаритмічні порушення серцевого ритму, хворим на АГ, з порушенням функції нирок і печінки, порфірією, з виразковою хворобою в анамнезі. Дозу зменшувати пацієнтам із СН, порушенням функції печінки, з пониженою концентрацією кисню в крові, хворим на пневмонію, з вірусними інфекційними захворюваннями. Може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі. .	Побічні ефекти (запаморочення) впливють на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Не сідати за кермо, не працювали з небезпечними механічними засобами, доки не переконаються, що пацієнти нормально реагують на лікування.
Теразозин	На початковому етапі лікування може виникнути “ефект першої дози” – різке зниження АТ, запаморочення, порушення координації руху, непритомність. Відновлювати лікування необхідно з дози 1 мг. Запаморочення, порушення координації руху виникають при переході з сидячого та лежачого стану у вертикальне положення. Обережно призначати хворим, які мають схильність до розвитку ортостатичної гіпотензії, при фізичному навантаженні, гіповолемії, хворим з ІХС та іншими захворюваннями серця, порушенням мозкового кровообігу, гіпертензивною ретинопатією III та IV ступеня, хворим з печінковою або нирковою недостатністю. Контролювати рівень АТ на початку лікування та при зміні дозування. Ефективність лікування доброякісної гіперплазії доцільно оцінювати після 4-6 тижнів лікування підтримуючими дозами. З обережністю призначати при феохромоцитомі, за необхідності хірургічного втручання. Можливість розвитку синкопе або ортостатичної гіпотензії, особливо на початку лікування.	Уникати керування автомобілем або виконання ризикованих операцій протягом 12 год. після прийому першої дози, після підвищення дози, після поновлення лікування.
Тербінафін	Гепатотоксичність може зустрічатись у пацієнтів з і без хвороби печінки. Постійне спостереження за хворими, які одночасно застосовують препарати: трициклічні антидепресанти, бета-адреноблокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та інгібітори МАО В типу - у тому випадку, коли одночасно застосований препарат має малий діапазон терапевтичної концентрації.	Уникати потрапляння в очі. Повідомити лікаря про ознаки неясної постійної нудоти, анорексії, втоми, блювання, верхнього черевного болю чи жовтухи, темної сечі або знебарвленого випорожнення. Пацієнтам з цими ознаками припинити застосування препарату, функція печінки пацієнта повинна бути негайно оцінена.
Теризидон	Лікування припиняють чи зменшують дозування у разі виникнення АР або симптомів ураження нервової системи. Отруєння може спостерігається, якщо рівень препарату в крові вищий ніж 30 мг/л, що є результатом передозування або порушення кліренсу препарату. Під час застосування препарату контролювати гематологічні показники, видільну функцію нирок, рівень препарату в крові, функцію печінки. Перед початком лікування виділити культуру мікроорганізмів та визначити чутливість штаму до теризидону. У разі туберкульозної інфекції визначити чутливість штаму до інших ПТП. Протисудомні та седативні препарати можуть бути ефективними для профілактики симптомів ураження ЦНС: судом, збудження, тремору. Хворі, які приймають більше 500 мг теризидону на добу, повинні перебувати під наглядом лікаря ч/з ризик виникнення симптомів передозування. Для профілактики побічних нейротоксичних ефектів призначають психотропні препарати бензодіазепінового ряду. Застосування з іншими ПТП призводить до розвитку недостатності вітаміну В12 або фолієвої кислоти, мегалобластної та сидеробластної анемії.	Можуть виникати судоми, сонливість, головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, що супроводжується втратою пам’яті, психози, підвищена дратівливість, агресивність, великі та малі напади клонічних судом та кома, тому дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом, роботі зі складними механізмами.
Тестостерон	У хлопчиків у препубертатному періоді застосовувати з обережністю з метою запобігання передчасному закриттю епіфізів або прискореному статевому розвитку. Регулярно спостерігати за розвитком скелета. За пацієнтами з латентною або маніфестною СН, порушенням функції нирок, гіпертензією, епілепсією чи мігренню (наявністю цих станів в анамнезі) постійний нагляд, можливе погіршання стану або повторні прояви цих захворювань. Призначати з обережністю чоловікам, які хворіють на доброякісну гіпертрофію передміхурової залози. При появі побічних ефектів, лікування припинити і після зникнення симптоматики поновити, приймаючи менші дози. Може впливати на результати певних лабораторних тестів.	Містить активну речовину, яка може дати позитивну реакцію в антидопінгових тестах.
Тетракаїн	Під час анестезії пацієнт не повинен торкатися анестезованого ока. Неконтрольоване застосування навіть у малих концентраціях та короткотривало, може призвести до пошкодження епітелію рогівки. Довготривале, багаторазове застосування може призвести до стабільного помутніння рогівки.	Користуватися короткочасно. Керування автомобілем, експлуатація машин та робота на висоті дозволяється не раніше, ніж ч/з 1 год. після введення препарату. Перед застосуванням зняти контактні лінзи, користуватися ними можна після повного зникнення симптомів анестезії.
Тетрациклін	Для підвищення лікувальної ефективності мазь можна застосовувати разом з еритроміцином, олеандоміцином, препаратами нітрофуранового ряду	При застосуванні іншої очної мазі, інтервал має бути 10-20 хв. Тимчасово втрачається чіткість зору, не водити машину або працювати зі складною технікою, станками або будь-яким іншим складним обладнанням, яке потребує чіткості зору відразу після застосування препарату.
Тетрациклін	Доцільно призначати вітаміни групи В та К. Призначати дорослим у дозах менше 0,8 г на добу недоцільно –крім недостатнього терапевтичного ефекту, можливий розвиток стійких форм мікроорганізмів. Тривале застосування може призвести до розвитку суперінфекції, викликаної резистентними мікроорганізмами/	Підвищує чутливість шкіри до дії сонячних променів (фотосенсибілізація). Не застосовувати з молоком та іншими молочними продуктами
Тетризолін	Хворим на тяжкі СС захворювання (ІХС, АГ, феохромоцитома) з порушенням обміну речовин (гіпертиреоз, ЦД), хворим, які приймають інгібітори МАО або інші препарати, що здатні підвищити АТ, призначати тільки в тих випадках, коли можлива користь переважає потенційний ризик.	Якщо протягом 48 год.стан не поліпшується або подразнення тривають чи зростають, припинити застосування крапель; якщо подразнення чи почервоніння пов’язані із серйозними захворюваннями органу зору ( інфекції, стороннього тіла чи хімічної травми рогівки), пацієнту рекомендується звернутися до лікаря; якщо з’являються інтенсивний біль в очах, головний біль, швидка втрата зору, раптова поява перед очами плям, що “плавають”, почервоніння очей, біль під час дії світла або в очах починає “двоїтися”, до лікаря звернутися негайно. Контактні лінзи перед закапуванням зняти, враховуючи можливість зменшення їх прозорості. Спостерігається розширення зіниці і виникає затуманення зору, яке може вплинути на здатність керувати автомобілем або механізмами.
Тиклопідин	Перед початком лікування і у процесі терапії контроль периферичної крові кожні 15 днів протягом перших 3 місяців. Лікування препаратом припиняють за 1 тиждень до проведення планових операцій (за винятком випадків, коли тромбоцитарна дезагрегація є бажаною). З появою в процесі лікування фарингіту, виразок на слизовій оболонці порожнини рота, загострення тонзиліту, пропасниці чи кровотечі, гематом, припинити лікування. Поновлення лікування буде залежати від результатів екстреного дослідження крові і наступної клінічної оцінки стану пацієнта. З обережністю застосовувати при планованих оперативних втручаннях, травмах, важкій нирковій недостатності. Клінічний діагноз тромбоцитопенічного акроангіотромбозу (хвороба Мошковіча) характеризується наявністю тромбоцитопенії, гемолітичної анемії, неврологічних симптомів, дисфункції нирок і високої температури. Може розпочатися раптово, у більшості випадків в перші 8 тижнів від початку лікування. Ризик летального кінця при підозрі на тромбоцитопенічний акроангіотромбоз. Плазмаферез поліпшує прогнозування захворювання	При підвищенні температури, болю в горлі, укриванні виразками порожнини рота, при тривалих або незвичних кровотечах, появі синців, пурпури, темного або світлого калу, жовтухи, темної сечі припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.
Тималін	Призначення і лікування проводити під контролем імунологічних показників.	Спеціальних рекомендацій немає
Тимозин альфа	Розчинений тимозин повинен бути використаний негайно.	Якщо призначено домашнє лікування, пацієнта забезпечити спеціальним контейнером для ліквідації використаних шприців і голок. Збереження тимозину в холодному місці, при температурі від 2 до 8С (36 – 46 F).
Тиреотропін-альфа	Порошок для приготування р-ну для ін’єкцій розчинювати водою для ін’єкцій. Для однієї ін’єкції потрібен тiлькi 1 фл. тиротропіну-альфа 0,9 мг. Кожний фл. призначений тільки для одноразового використання. Для забезпечення достатнього об’єму, щоб забезпечити точне дозування, кожний фл. розроблений так, що він містить надлишок у 0,2 мг. Використовувати антисептичну методику. Додати 1,2 мл води для ін’єкцій до порошку тиротропіну-альфа 0,9 мг у фл. Обережно перемішати вміст фл., поки весь порошок не розчиниться. Не струшувати цей розчин. Коли порошок розчиниться, загальний об’єм у фл. становитиме 1,2 мл. Показник pH р-ну тиротропіну-альфа 0,9 мг дорівнює приблизно 7. Візуально перевірте р-н тиреотропіну-альфа 0,9 мг у фл. на наявність чужорідних частинок та зміну кольору. Р-н повинен бути чистим та безбарвним. Не використовуйте фл., де помітні чужорідні частинки, мутність та зміна кольору. Набрати 1 мл р-ну тиреотропіну-альфа 0,9 мг з фл. Це дорівнює 0,9 мг тиреотропіну-альфа, який i повинен бути введений. Не містить консервантів. Негайно знищити невикористаний розчин. Р-н тиреотропіну-альфа повинен використовуватися для ін’єкції у межах 3 год., однак він буде залишатися хімічно стабільним протягом періоду до 24 год., якщо його зберігають у холодильнику (від 2^оС до 8^оС). Мікробіологічна безпека залежить від антисептичних умов протягом приготування розчину. тиреотропін-альфа 0,9 мг не вводити в-венно!	Утримуватися від керування автотранспортом та іншими небезпечними механізмами.
Тиротропін	Терапія проводиться під наглядом лікарів, що мають досвід у лікуванні раку щитовидної залози. Тиротропін не вводити в-венно! Порошок для приготування р-ну для ін’єкцій повинен розчинюватися водою для ін’єкцій. Для однієї ін’єкції потрібен тiлькi 1 фл. тиротропіну 0,9 мг. Кожний фл. тиротропіну призначений тільки для одноразового використання. Коли тиротропін використовується, як альтернатива припиненню прийому гормону щитовидної залози, поєднання досліджень сканування та на Tг після введення тиротропіну забезпечує найвищу чутливість для виявлення залишків щитовидної залози або раку. Якщо залишається високий ступінь підозри на метастатичний розвиток хвороби, повинне бути проведено підтверджуюче дослідження з відміною СГТ – сканування та на наявнiсть Tг. Не виключається можливість появи антитіл, які можуть заважати при проведенні лабораторних аналізів на ендогенний ТТГ	Утримуватися від керування автотранспортом та іншими небезпечними механізмами
Тіамазол	Обмеженням до застосування препарату є великі струми щитовидної залози з звуженням просвіту трахеї; в цьому випадку призначають короткочасно та в комбінації з левотироксином при ретельному контролі стану. При підготовці до операції, як наслідок застосування, не виключене посилення кровоточивості щитовидної залози. Щоб уникнути цього препарат відміняють і призначають препарати йоду. Операцію проводять ч/з 2–3 тижні. Не менше ніж за 5 днів перед запланованим прийомом радіоактивного йоду прийом препарату припинити. Регулярний контроль картини периферичної крові. З метою профілактики гіпотиреозу, при досягненні еутиреозу, додатково призначають левотироксин (схема “блокуй та заміщай”); при цьому контролювати рівень вільного тироксину. Передчасне припинення лікування призводить до рецидиву захворювання. У пацієнтів, які приймають тіамазол для лікування тиреотоксикозу, після досягнення еутиреоїдного стану необхідна зміна доз препаратів, що застосовуються одночасно: зменшення доз серцевих глікозидів, амінофіліну; збільшення доз варфарину та інших антикоагулянтів (похідні кумарину та індандіону).	При появі підшкірних крововиливів або кровотеч неясного генезу, генералізованого шкірного висипу і свербежу, стійкої нудоти, блювання, жовтяниці, сильних болів в епігастрії та вираженій слабкості відмінити препарат При раптовій появі болю в горлі, утрудненого ковтання, підвищення температури тіла, стоматиту, фурункульозу прийом препарату припинити і негайно звернутися до лікаря.
Тіамін	Застосовувати при лікуванні хворих з порушеннями всмоктування в кишечнику, при тяжких формах захворювань, на початку лікування для прискорення досягнення терапевтичного ефекту. З обережністю: при алергічних захворюваннях, гіпертонічній хворобі, підвищеній збудливості нервової системи, виразковій хворобі ДПК (гіперацидні форми). Починати парентеральне введення рекомендується з малих доз (не більше 0,5 мл 5 % розчину), при добрій переносимості вводять більш високі дози. При в/м введенні препарат вводити глибоко в м’яз, при в/в – повільно. П/ш, а іноді і в/м ін’єкції болючі ч/з низький рН розчину. У жінок в клімактеричному та передклімактеричному періодах, у хворих на алкоголізм можливе посилення симптомів побічної дії .	Спеціальних рекомендацій немає
Тіанептин	Хворі на депресію перебувають під наглядом лікаря, особливо на початку лікування. Якщо пацієнту, планують проводити загальну анестезію, попередити анестезіолога про застосування препаратута відмінити його застосування за 24-48 год. до операції. За необхідністі невідкладного операційного втручання операцію можна проводити без попередньої відміни препарату, під суворим медичним наглядом під час операції. Відміна препарату здійснюється згідно із загальними принципами відміни антидепресантів: поступово, протягом 7-14 днів, зменшувати дозу. При переході з інгібіторів МАО на тіанептин зробити двотижневу перерву між припиненням застосування інгібіторів МАО та початком застосування препарату тіанептин. У разі переходу з тіанептину на інгібітори МАО зробити 24-год перерву між припиненням застосування препарату і початком застосування інгібіторів МАО.	Може бути зниження уважності. Водії i оператори машин повинні брати до уваги можливість виникнення сонливості.
Тізанідин	Контролювати функціональні печінкові проби 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, яким призначається тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, у випадках, коли є клінічні ознаки, що дають змогу припустити порушення функції печінки. Коли рівні АЛТ і АСТ у сироватці стійко перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше, застосування препарату припинити.	Утримуватися від діяльності, що потребує високої концентрації уваги і швидкої реакції, від керування транспортними засобами, роботи з машинами і механізмами.
Тімолол	У процесі лікування необхідно регулярно контролювати ВТ, ч/з 3-4 тижні після початку лікування і потім регулярно (ч/з 1 – 2 тижні). Під час терапії контролювати ЧСС, АТ. За 48 год. до оперативних втручань препарат відмінити. Контролювати функцію сльозовиділення, цілість рогівки, поле зору. При застосуванні β-адреноблокаторів препарат відмінити.	Очні краплі містять консервант бензалконію хлорид, який може осідати на м’яких контактних лінзах, можливо застосування лише жорстких контактних лінз. Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом, заняттям іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій.
Тінідазол	При появі неврологічних порушень препарат відмінити.	Під час лікування та протягом 72 год після закінчення його уникати вживання алкогольних напоїв, враховуючи можливість антабусоподібної реакції (припливи, колікоподібний біль у животі, блювання, тахікардія).
Тіогуанін	Імунізація із застосуванням живих вакцин може призводити до виникнення інфекційних ускладнень у імуноскомпроментованих пацієнтів, її проведення не рекомендується. Не рекомендується застосовувати у якості підтримуючої терапії або аналогічного довготривалого курсу лікування у зв’язку з високим ризиком печінкової токсичності. Пацієнти повинні знаходитись під постійним контролем, включаючи підрахунок кількості кров’яних клітин та щотижневу перевірку функціональних печінкових тестів. Призводить до пригнічення кісткового мозку, що має наслідком лейкопенію та тромбоцитопенію. Анемія трапляється рідше. У пацієнтів з успадкованим дефіцитом ензиму тіопуринметилтрансферази (ТПМТ) може бути індивідуально підвищена чутливість до мієлосупресивного ефекту, що має наслідком швидке пригнічення кісткового мозку. Ця проблема загострюється при одночасному застосуванні препаратів, що пригнічують ТПМТ: олсалазин, месалазин, сульфасалазин. У період індукції ремісії у хворих на г. мієлобластний лейкоз мати відповідні можливості для проведення підтримуючої терапії у зв'язку з аплазією кісткового мозку. У період індукції ремісії, особливо при швидкому лізисі клітин крові, необхідні запобіжні засоби з метою уникнення розвитку гіперурикемії, гіперурикозурії, сечокислої нефропатії. Під час індукції ремісії часто виконувати розгорнутий аналіз крові. Фермент гіпоксантин-гуанін-фосфорибосилтрансфераза відповідає за перетворення тіогуаніну в активний метаболіт, хворі з дефіцитом цього ферменту, а саме з с-мом Леша-Найхана, можуть бути резистентні до цього препарату. При застосуванні табл. дотримуватися спеціальних рекомендацій із застосування цитотоксичних засобів (згідно з існуючим в країні законодавством).	Обережність при використанні табл або при поділі їх наполовину, щоб уникнути забруднення рук, вдихання препарату. Є потенційно тератогенним. У жінок, чоловіки яких отримували комбінації цитотоксичних препаратів, включаючи тіогуанін, можуть народжуватися діти з уродженими вадами. Рекомендувати адекватні контрацептивні засоби.
Тіопентал натрію	Досягнення та підтримка наркозу потрібної глибини та тривалості залежить від кількості препарату і від індивідуальної чутливості хворого. Викликає кардіодепресію: зменшує ударний об'єм, серцевий викид і АТ. З метою запобігання реакціям, що пов’язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва, перед наркозом проводять премедикацію атропіном або метацином. З обережністю застосовувати при порушенні скорочувальної функції міокарда.	Спеціальних рекомендацій немає
Тіоридазин	З обережністю при алкоголізмі (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічних змінах крові (порушення кровотворення), раку молочної залози, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози, виразковій хворобі шлунка та ДПК в період загострення; захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хворобі Паркінсона; епілепсії; мікседемі; хр. захворюваннях, що супроводжуються порушенням дихання; с-мі Рейє; кахексії, блюванні (протиблювотна дія фенотіазину може маскувати блювання, пов”язане з передозуванням інших препаратів). Здійснювати контроль морфологічного складу крові. Перед початком лікування провести ЕКГ-дослідження, щоб виключити с-м подовженого інтервалу QTc, дослідити концентрацію кальцію, магнію та калію у сироватці крові. У разі появи подовження інтервалу QTc не застосовувати. Періодично контролювати концентрацію електролітів у сироватці крові та коригувати можливі електролітні порушення.	Утримуватися від вживання алкоголю, занять потенційно небезепечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки ослабляє рухову координацію, знижує реакцію, особливо на початку лікування.
Тіотриазолін	Після в/в введення доцільно 20 - 30 хв. полежати.	Спеціальних рекомендацій немає
Тіотропію бромід	Призначається 1 раз/добу для підтримуючої терапії, не призначений для початкового лікування гострих нападів бронхоспазму. Застосовуватися з обережністю в пацієнтів із закритокутовою глаукомою, гіперплазією передміхурової залози, обструкцією шийки сечового міхура. Інгаляційні препарати можуть викликати інгаляційно-індукований бронхоспазм. Препарат містить 5,5 мг лактози моногідрату в капсулі.	Недопустимість потрапляння порошку в очі. Не користуватися більше 1 разу на день. Поява запаморочення або нечіткості зору може вплинути на здатність керувати автомобілем та механічними пристроями.
Тобраміцин	Тривале застосування може призвести до посиленого росту не чутливих організмів, у т. ч. грибків. Рекомендується проводити посів до і після закінчення лікування, якщо клінічний результат незадовільний. У випадку застосування довше ніж 2 тиж. та у пацієнтів у яких в анамнезі глаукома – рекомендується регулярний контроль ВТ. У разі супутньої терапії із застосуванням інших місцевих офтальмологічних препаратів дотримуватись інтервалу 5–10 хв. між їх застосуванням	Тимчасова нечіткість зору, інші порушення зору можуть впливати на здатність керувати автотранспортом, механізмами. Якщо нечіткість зору виникає під час закапування, необхідно зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Носити контактні лінзи не допустимо
Тобраміцин	Перебувати під наглядом лікаря ч/з високий потенційний ризик нейротоксичних і нефротоксичних ефектів, рекомендується регулярно проводити аудіометричні тести. При збільшенні об’єму розподілення препарату (опіки, перитоніт, інфекція заочеревинного простору) для досягнення ефективної концентрації дозу підвищити, у критичних станах та у молодих хворих з високим серцевим викидом і швидкістю клубочкової фільтрації – збільшити частоту введення. Показано регулярне визначення рівня креатиніну, азоту сечовини, кальцію, натрію, магнію в плазмі, відносної щільності сечі, білка в сечі, сечового осаду.	Необоротна часткова або повна глухота може сформуватися вже після закінчення лікування.
Токоферолу ацетат	З обережністю пацієнтам із тяжким кардіосклерозом, ризиком емболії, при ІМ, з підвищеним ризиком розвитку тромбофлебіту.	Спеціальних рекомендацій немає
Топірамат	Відміняти поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. Схема добору дози повинна орієнтуватись на терапевтичну ефективність (ступінь зниження частоти нападів, відсутність побічних ефектів) та враховувати, що у хворих з вадами функції нирок для встановлення стабільної концентрації топірамату в плазмі для кожної дози може знадобитися більш тривалий час. Спостерігається підвищена частота виникнення розладів настрою та депресії. Підвищується ризик утворення каменів у нирках і виникнення пов’язаних з ними симптомів, ниркова коліка. Може бути прояв с-му, що складається з гострої міопії, асоційованої із вторинною закритокутовою глаукомою; симптоми виникають після 1-го місяця первинної терапії, спостерігаються у дітей, так і у дорослих. Може виникати гіперхолеремічний метаболічний ацидоз. Зниження концентрації бікарбонатів сироватки крові внаслідок інгібування топіраматом печінкової карбоангідрази. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні, знизити дозу або припинити застосування топірамату.	Для зменшення ризику утворення каменів в нирках, рекомендовано відповідне збільшення об’єму вживаної рідини. При зменшенні маси тіла - підтримуюча дієта або посилене харчування. Може спричинювати розвиток сонливості, запаморочення та інші подібні симптоми, що можуть бути небезпечними для хворих, які керують автомобілем, хто працює з технікою
Топотекан	Застосовувати під наглядом лікаря, який має досвід лікування цитостатичними препаратами. Гематологічна токсичність є дозозалежною, регулярно контролювати параметри крові, включаючи кількість тромбоцитів. При застосуванні у комплексі з іншими цитостатиками може бути необхідним змінити дозу.	Необхідність запобігання вагітності під час лікування та негайно повідомити лікаря, якщо під час лікування вона завагітніла. Дотримуватись особливої обережності при керуванні автомобілем та іншими механізмами, коли у хворого втома та астенія.
Торасемід	Не застосовувати в/в введення препарату довше одного тижня. Для подальшої терапії використовувати таблетовані форми. При довготривалому лікуванні проводити регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію сироватки; перевіряти рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Необхідно регулярно контролювати картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Анестезіолог повинен бути попереджений про те, що хворий приймає торасемід.	Може призвести до зниження здатності до активної участі у вуличному русі, до обслуговування машин, виконання відповідних робіт без підстрахування, особливо в початковому періоді лікування, застосування з вживанням алкоголю
Тореміфен	Пацієнтки, які хворіють на АГ, ЦД і мають високий рівень індексу маси тіла (>30), такі, що отримували тривалу замісну гормональну терапію, знаходяться в групі ризику щодо раку ендометрія, потребують ретельного моніторингу. Не рекомендується для лікування пацієнток, у яких в анамнезі випадки тяжкої тромбоемболічної хвороби. Оскільки у хворих з метастазами в кістки на початку лікування може розвинутися гіперкальціємія, пацієнтки потребують ретельного моніторингу. Рекомендований до застосування в постменопаузальному віці.	Особливу увагу приділити стану слизової оболонки ендометрія; гінекологічні обстеження повинні повторюватися не менше 1 разу на рік.
Тофізопам	Обережність при лікуванні пацієнтів із затримкою психічного розвитку, при порушеннях функції нирок і печінки. Перед початком лікування перевірити функцію їх. Не застосовувати при хр. психозі, фобії або нав’язливих станах. Обережність при лікуванні пацієнтів з порушенням особистості, артеріосклерозом, епілепсією. Табл тофізопіму містить 92 мг лактози, що мати на увазі при лікуванні пацієнтів з непереносимістю лактози.	При появі реакцій гіперчутливості, вираженого порушення сну введення препарату припинити. Великі дози можуть спричинювати гіперактивність та агресивність, обмеження в керуванні автомобілем, іншими механічними засобами залежать від індивідуальних особливостей хворого. Утримуватися від вживання алкогольних напоїв.
Травопрост	Перед початком лікування пацієнти повинні бути проінформовані про можливість необоротної зміни кольору очей. Лікування одного ока може призвести до минущої гетерохромії. Після закапування рекомендується носослізна оклюзія або щільне закриття повіки. Якщо застосовується більше одного місцевого офтальмологічного засобу, інтервал між їх застосуванням повинен становити не менше 5 хв. Якщо відбувається заміна офтальмологічного антиглаукомного засобу на травопрост, застосування іншого препарату припиняють і наступного дня починають застосування травопросту.	Тимчасове затуманення зору, інші візуальні розлади можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами. Хворий повинен зачекати, доки зір не стане ясним, лише потім керувати автомобілем або працювати з механізмами. Перед застосуванням необхідно зняти контактні лінзи і вставити лише ч/з 15 хв.
Трамадол	З обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших опіоїдних аналгетиків та схильним до судом. При довготривалому застосуванні може розвинутися толерантність до препарату, а згодом – психічна та фізична залежність. Не призначений для терапії заміщення при залежності від опіоїдів. У звичайних аналгетичних дозах не впливає на моторику та секрецію ШКТ, на обмін води та мінеральних речовин, після його застосування не спостерігається затримки сечовиділення. Симптоми звикання після припинення застосування трамадолу або при застосуванні налоксону мінімальні. Великий ризик у пацієнтів, схильних до судом та з ЧМТ. Існує перехресна толерантність з іншими опіоїдами. Не призначати для лікування наркоманії.	Може негативно вплинути на здатність виконувати роботу, що вимагає підвищеної концентрації уваги, координації рухів і здатності швидко приймати рішення. Заборонено вживати алкоголь.
Трамазолін	З обережністю призначати хворим на АГ та застосовувати під медичним наглядом хворим на закритокутову глаукому.	Якщо після застосування протягом 7 днів симптоми не зникають, розглянути питання про доцільність продовження лікування. Тривале застосування може призвести до хр. запалення та атрофії назальної слизової мембрани. Уникати потрапляння в очі! Якщо це сталося, промити очі великою кількістю води.
Третиноїн	Може призначатися пацієнтам, які попередньо не лікувалися, хворим з рецидивами захворювання після стандартної хіміотерапії, хворим, стійким до будь-якої хіміотерапії (дауноміцину та цитозину-арабінозиду або їх аналогів). Для хворих на гіперлейкоцитоз, що виникає на фоні монотерапії , профілактика СРК полягає в підключенні повнодозової хіміотерапії (антрациклінами) при контролі рівня лейкоцитів. На даний час рекомендується така схема терапії: - негайний початок лікування, якщо на момент діагнозу або в будь-який інший час на фоні комбінованої терапії трансретиновою кислотою і хіміотерапією кількість лейкоцитів перевищує 5 000 в 1 мкл; - підключення повнодозової хіміотерапії до лікування у хворих з кількістю лейкоцитів менше 5 000 у 1 мкл до моменту діагнозу, якщо лейкоцитоз зростає до - і 6 000 у 1 мкл у 1 - 6-й дні лікування; - і 10 000 у 1 мкл у 7 - 10-й дні лікування; - і 15 000 у 1 мкл у 11 - 28-й дні лікування;- при виникненні найперших ознак СРК потрібно негайно розпочати курс лікування дексаметазоном (по 10 мг ч/з кожні 12 год протягом 3 діб максимально або до купіруванния СРК); - при помірному і тяжкому перебігу СРК розглянути питання про тимчасове переривання терапії. Призначається лише хворим на гострий промієлоцитарний лейкоз і застосовуватися під ретельним наглядом лікаря-гематолога або лікаря-онколога. У ході лікування, проводитися підтримуючі заходи, профілактика кровотечі і протиінфекційна терапія.	Лікування призначають пацієнткам дітородного віку тільки, якщо задовольняється кожна з таких умов: - хвора поінформована лікарями про небезпеку виникнення вагітності в ході і протягом 1 місяця після лікування третиноїном; - хвора бажає застосовувати обов’язкові заходи контрацепції. Абсолютно необхідно, щоб пацієнтка дітородного віку, використовувала ефективні протизаплідні заходи в процесі лікування і протягом 1 місяця після завершення лікування; - під час лікування проводити обстеження на вагітність як мінімум 1 раз на місяць. Здатність керувати автомобілем може бути порушена, особливо якщо у хворих виникає запаморочення або сильний головний біль.
Тригексифенідил	З обережністю застосовують при захворюваннях серця, нирок та печінки, гіпертрофії простати без наявності залишкової сечі, АГ. Контролювати ВТ. При тривалому лікуванні інтенсивність небажаних реакцій, зумовлених антихолінергічною активністю, зменшується.	Утримуватись від керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами (зменшується здатність концентрувати увагу, збільшується час реакції).
Тримеперидин	При повторному застосуванні можливий розвиток звикання та лікарської залежності. Можлива ейфорія. З обережністю застосовують при порушеннях функцій печінки та нирок, гіпертиреозі, гіпертрофії простати, імпотенції, шоку, міастенії, запальних захворюваннях ШКТ, пацієнтів старше 60 років.	Не рекомендується керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій. Не вживати алкоголю.
Триметазидин	Наявність у складі препарату барвника “сонячний захід” та барвника кошеніловий червоний може спричинити виникнення реакцій АР, включаючи астму, особливо, які мають алергією на ацетилсаліцилову кислоту. Застосування є доцільним для хворих на ІХС та супутнім ЦД, для хворих на ІХС та СН. Не впливає на підготовку до анестезії.	Застосування препарату не впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами.
Триметилгідразина пропіонат	Обережно застосовують при хр. захворюваннях печінки і нирок.	Ч/з можливий розвиток стимулюючого ефекту рекомендується застосовувати у першій половині дня.
Трипторелін	На початку лікування може спостерігатись підсилення клінічних симптомів, з обережністю призначати хворим на рак передміхурової залози, у яких підвищений ризик розвитку непрохідності сечоводу, здавлення спинного мозку. У них проводити ретельний моніторинг у 1-й місяць проведення терапії. Ретельно моніторувати рівень стимуляції циклу при екстракорпоральному заплідненні, щоб виявити пацієнток з ризиком розвитку с-му гіперстимуляції яєчників, ступінь та частота прояву с-му можуть залежати від режиму дозування гонадотропіну. За необхідності введення хоріогонічного гонадотропіну застосування триптореліну припинити.	Спеціальних рекомендацій немає
Трисоль	Під час розвитку гіперкаліємії трисоль тимчасово замінюють розчином дисоль до нормалізації електролітного балансу. При тривалому введенні контроль діурезу, електролітів крові.	Спеціальних рекомендацій немає
Трифлуоперазин	З обережністю призначають пацієнтам із глаукомою (особливо із закритокутовою), епілепсією, доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Пацієнтам з патологічними змінами картини крові, с-мом Рейно, при раку молочної залози, хворобі Паркінсона, виразковій хворобі шлунка та ДПК, затримці сечі, хр. захворюваннях органів дихання призначають тільки після порівняння ризику і користі лікування. У літніх хворих можливий розвиток необоротних дискінетичних рухів. При появі ознак пізньої дискінезії, лікування припинити.	Утримуватися від керування транспортними засобами і виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги, швидкості психічних і рухових реакцій, виключити вживання алкоголю. На початку лікування можуть спостерігатися сонливість, незначне зниження АТ
Тріамцинолон	Вводять шляхом повільної глибокої в/м ін’єкції. Не застосовується в/в чи п/ш. Лікування припиняти поступово, щоб запобігти с-му відміни, який проявляється пропасниицею, м’язовим болем, болем у суглобах, поганим самопочуттям. Може впливати на показники алергічних тестів. Не проводити щеплення живими вірусними вакцинами. Застосування інактивованої вірусної або бактеріальної вакцини може не супроводжуватися очікуваним збільшенням антитіл. В осіб з недостатністю щитовидної залози, у хворих на цироз печінки діє активніше, тому застосовувати ЛЗ в менших дозах	Приймати 1 р/добу, зранку. Не впливає на психофізичну здатність керувати автомобілем, працювати з механізмами. При внутрішньосуглобових ін’єкціях не перенапружувати суглоб ч/з його нестабільність. Для зниження ризику прояву побічної дії рекомендується дієта збагачена білками і вітамінами
Тропікамід	Для місцевого застосування в око, не застосовується для ін’єкцій. Може спричинювати розлади ЦНС, які можуть бути шкідливими для дітей молодшого і середнього віку. Внаслідок гіперчутливості можуть виникати психотичні реакції і розлади поведінки. Повинен призначатися з обережністю пацієнтам з підвищеним ВТ. Призначати з обережністю хворим на простатит. Коли засіб застосовується одноразово ймовірність виникнення ускладнень дуже мала.	Після закапування стиснути пальцями слізний мішок на 2-3 хв. для запобігання надмірній системній абсорбції препарату. Пацієнти можуть мати підвищену чутливість до світла, захищати очі від надто інтенсивного світла, коли зіниці розширені. Не торкатися кінчика фл.-крапельниці
Тропісетрон	Бути обережним при призначенні пацієнтам з АГ. У лікуванні цих хворих не використовувати добові дози більш ніж 0,01 г, оскільки вищі дози можуть спричинити подальше підвищення АТ.	Необхідно контролювати рівень АТ
Хлорамфенікол	При тривалому застосуванні розвивається резистентність мікроорганізмів. Контролювати ВТ. Можливе одночасне застосування очних крапель та мазі (протягом дня – очні краплі; на ніч – мазь)	Не рекомендується носіння м’яких контактних лінз. При використанні твердих контактних лінз зняти їх перед закапуванням і знову одягти ч/з 15 - 20 хв. після інстиляції препарату
УРО-БЦЖ	Не застосовувати для п/ш, в/ш, в/м або в/в ін’єкцій або вакцинації. Не вводити раніше, ніж ч/з 15 - 21 день після ТУР, біопсії сечового міхура або травматичної катетеризації. Негативні реакції часто зростають із збільшенням кількості інстиляцій БЦЖ. Системні реакції на інфікування БЦЖ, як гарячка (t тіла >39,5 °C) протягом 12 год., гарячка (t тіла > 38,5 °C) протягом 48 год., міліарна пневмонія, грануломатозний гепатит, відхилення показників функції печінки, органічні розлади, які супроводжуються грануломатозним запаленням, що визначається при біопсії. Травматична інстиляція може сприяти розвитку септицемічних явищ, спричинених БЦЖ, з можливістю септичного шоку та потенційно з летальним кінцем. Перед кожною інстиляцією БЦЖ у сечовий міхур виключити інфекцію сечових шляхів (може підвищити ризик гематологічного поширення БЦЖ). Необхідно відкласти лікування до розв’язання ситуації з гарячкою або високою гематурією. Ризик контрактури сечового міхура може бути вищим у пацієнтів з невеликим об’ємом сечового міхура. У пацієнтів з позитивною реакцією на HLA-B27 може підвищитися частота реакційного артриту або с-му Рейтера. Не проводити маніпуляції з УРО-БЦЖ у тому самому приміщенні та тим самим персоналом, який готує цитотоксичні препарати для в/в застосування. Не працювати з препаратом УРО-БЦЖ особам, у яких імунодефіцит. Лікування препаратом, який вводять у сечовий міхур, може спричинити чутливість до туберкуліну і ускладнити в подальшому інтерпретацію результатів шкірних туберкулінових проб для діагностування мікобактеріальної інфекції. Тому пробу на реакцію на туберкулін проводити до введення препарату УРО-БЦЖ. Якщо препарат випадково розлився, це місце обробити сильним розчином гіпохлориту. При потраплянні препарату на шкіру, її обробити слабким розчином гіпохлориту.	Пацієнти, в яких виявлено імунодефіцит, повинні уникати контакту з пацієнтами, які проходять лікування УРО-БЦЖ. Користуватися презервативами під час статевого акту протягом 1 тижня після лікування БЦЖ. Симптоми місцевого та системного характеру можуть впливати на здатність керувати автомобілем, працювати зі складними механізмами.
Урокіназа	Лікування проводять під ретельним клінічним і лабораторним контролем. Спостереження після введення підвищених доз урокінази передбачає визначення рівня фібриногену і тромбінового часу ії. Ефективність препарату підвищується при повторному введенні в комбінації з невеликими дозами гепарину. У випадку зменшення рівня плазміногену в крові (тяжкий стенозуючий атеросклероз, рецидивуюча тромбоемболія, ожиріння, гіперліпідемія) рекомендується тривалий курс великих доз препарату зі свіжою плазмою і препаратами плазміногену.	Спеціальних рекомендацій немає
Урофолітропін	Перед початком застосування, провести лікування гіпотиреозу, гіперпролактинемії, пухлин гіпофіза або гіпоталамуса. Гінекологічний огляд при збільшенні яєчників проводять дуже обережно щоб запобігти розриву кіст яєчників. При захворюванні маткових труб можливо виникнення ектопічної вагітності. Частота ранніх і мимовільних викиднів під час вагітності, яка настала після лікування, вище, ніж у здорових пацієнток. Можливість розвитку с-му гіперстимуляції яєчників у жінок у період здійснення “суперовуляції“ може бути знижена, якщо вміст усіх фолікулів аспірується до настання овуляції.	Після стимуляції дозрівання фолікулів та овуляції підвищується можливість виникнення багатоплідної вагітності при природному зачатті. У випадку проведення штучного зачаття можливість виникнення багатоплідної вагітності залежить від кількості введених ооцитів.
Фамотидин	Виключити злоякісний характер виразки шлунка перед початком курсу терапії, але не пізніше, ніж до переходу на прийом табл. При печінковій недостатності приймати особливо обережно, при необхідності – знизити дозу препарату. У зв’язку з перехресними АР між інгібіторами H₂ рецепторів, хворим, у яких інший блокатор H₂ рецепторів викликає алергію, фамотидин застосовувати обережно.	Спеціальних рекомендацій немає
Фамцикловір	Особливу увагу звернути на хворих з порушеною функцією нирок, у яких необхідна регуляція дозування. Ризик передачі генітального герпесу збільшується у гострій фазі захворювання. У процесі супресивної терапії антивірусними засобами частота виділення вірусу суттєво знижується. Ризик передачі залишається теоретично можливим.	Уникати статевих актів при наявності симптомів, навіть якщо антивірусна терапія вже розпочата. Хворі, повинні прийняти заходи з відповідного захисту при статевих контактах.
Фексофенадин	Спеціальних рекомендацій немає	Не спричинює сонливості, перед керуванням автомобілем або виконанням робіт, що потребують концентрації уваги, пересвідчитись, що препарат не впливає негативно на ЦНС
Фелодипін	При схильності до артеріальної гіпотензії, вираженій СН, гемодинамічно значущих аортальному та мітральному стенозах, обструктивній формі гіпертрофічної кардіоміопатії, тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) застосування можливо лише за умови оцінки співвідношення користь/ризик і вимагає обережності та постійного клінічного контролю. При порушеннях функцій печінки можливо посилення антигіпертензивного ефекту, що потребує корекції режиму дозування та постійного клінічного нагляду.З обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної гіпертензії або гіповолемії, розширення кровоносних судин може спричинювати у них значне зниження АТ. При раптовому припиненні лікування можливий розвиток гіпертензивного кризу. Може спричинювати значну гіпотензію (вазодилататорний ефект) з подальшою тахікардією, що може призвести до ішемії міокарда. У пацієнтів з тяжкими формами гінгівіту, парадентиту можуть бути легка гіперплазія ясен, яку можна попередити завдяки ретельному дотриманню гігієни ротової порожнини	Здійснювати щоденний контроль АТ. Може викликати запаморочення та сонливість. Утримуватися від керування автомобілем та іншими механічними засобами, особливо на початку лікування. Не приймати з грейпфрутовим соком, змінюється біодоступність препарату. Містить лактозу, пацієнтам з непереносимістю галактози, лактозною недостатністю Лаппа або з порушеннями всмоктування глюкози чи галактози прийом протипоказаний
Феназепам	Спеціальних рекомендацій немає	Посилює дію алкоголю, вживання спиртних напоїв заборонено. Протипоказаний під час роботи водіям транспорту, іншим особам, що виконують роботу, яка вимагає швидких реакцій та точних рухів.
Феназид	Необхідний систематичний (не рідше 1 р/місяць) контроль ЕКГ і коагулограми.
Фенітоїн	Раптове припинення лікування у пацієнтів, які страждають на епілепсію, може спровокувати розвиток с-му “відміни”. Пацієнтам, хворим на епілепсію, при необхідності раптової відміни, необхідно застосовувати протисудомні засоби, які не належать до похідних гідантоїну. При г. алкогольній інтоксикації концентрація його в плазмі крові може підвищуватися, при хр. алкоголізмі – знижуватися. У випадку недостатньої ефективності призначати інший протиепілептичний засіб.	Затримка швидкості психомоторних реакцій, що враховувати особам, діяльність яких потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій. Рекомендується УФ-опромінення, дієта, яка задовольняє потребу організму у вітаміні D. Дітям призначати у сполученні з вітамінами D і К, тому що можливий розвиток остеопатій типу рахіту, гіпокальціємії, порушень згортання крові.
Фенобарбітал	Уникати тривалого застосування у зв’язку з можливістю його кумуляції та розвитку залежності. Може спричинювати наркотичне звикання, тому з обережністю призначають хворим на депресію, схильним до суїциду. З обережністю призначають при БА, порушенні функцій печінки і нирок, гіперкінезах, гіпертиреозі, гіпофункції надниркових залоз, гострому та постійному болю. При появі змін з боку шкіри препарат відмінити. Відміну препарату проводити поступово, протягом тривалого часу.	Не застосовувати водіям транспортних засобів і під час роботи з механізмами, які потребують уваги.
Фенотропіл	При надмірному психоемоційному виснаженні на фоні хр. стресу і стомлення, хр. безсоння одноразовий прийом в першу добу може спричинити різку потребу у сні. Таким хворим в амбулаторних умовах починати курсове приймання препарату в неробочі дні. Застосовують з обережністю для лікування хворих з тяжким перебігом АГ, хворих на атеросклероз, які перенесли раніше панічні атаки, гострі психотичні стани, що перебігають із психомоторним збудженням – внаслідок можливості загострення симптомів тривоги, паніки, галюцинацій і марення, а також у хворих, які схильні до АР на ноотропні препарати групи піролідону.	Спеціальних рекомендацій немає
Фенофібрат	Ефект лікування контролювати шляхом визначення рівня ліпідів у сироватці крові. Якщо адекватний ефект не був досягнутий протягом декількох місяців (3-х міс), розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії. Виникнення панкреатиту може бути результатом відсутності ефекту лікування в пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, прямого ефекту ЛЗ або зумовлено іншою причиною. Можливий токсичний ефект на м'язи в пацієнтів з дифузними міалгіями, судомами в м'язах і слабкістю м’язів, при вираженому збільшенні креатинфосфокінази (у 5 разів у порівнянні з нормою). Комбінацію фенофібрату і статину призначати переважно пацієнтам з тяжкою комбінованою дисліпідемією і високим ризиком СС захворювань при відсутності захворювань м'язів в анамнезі; проводити під контролем можливого токсичного ефекту на м'язи. Лікування припинити в разі збільшення рівня креатиніну більше, ніж на 50% у порівнянні з верхньою межею норми. Містить лактозу, пацієнтам з спадковими захворюваннями непереносимості галактози, недостатності лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози, не приймати цей препарат.
Феніндіон	З обережністю при підвищеній проникності судин, перикардиті, в післяпологовому періоді, при гінекологічних захворюваннях. При гострих тромбозах призначають сумісно з гепарином. Під час лікування - систематичний контроль протромбінового співвідношення, регулярне розширене коагулогічне дослідження крові, аналіз сечі для раннього виявлення гематурії. Для контролю антикоагуляційної активністі - показник протромбінового часу: надійна профілактика венозного тромбозу досягається при збільшенні протромбінового часу в 2 рази, артеріального – в 3–4 рази (норма – 11 – 14 с). Не призначати препарат під час менструації (припиняють прийом за 2 дні до її початку) і в перші дні після пологів. Забарвлення сечі в рожевий колір і долонь в оранжевий обумовлене метаболізмом і не становить небезпеки. При підкисленні сечі її колір змінюється. При забарвленні долонь і зміні кольору сечі препарат рекомендується замінити іншим антикоагулянтом, за винятком омефіну.	Утримуватися від керування автотранспортом і потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій.
Фенілефрин	Повторні інстиляції препарату можуть давати менш виразний мідріаз, ніж напередодні.Не застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх), з антидепресантами (інгібіторами МАО). Зберігання набряклості носових ходів після 3-ої доби застосування може свідчити про наявність викривлення носової перегородки, гнійного гаймориту, аденоїдів, алергічного риніту, стійкої бактеріальної інфекції або інших захворювань.	Спеціальних рекомендацій немає
Феноксиметилпеніциллін	З обережністю призначати хворим на алергічний діатез і БА. При підвищенній чутливості до цефалоспоринових а/б можлива поява перехресної алергії на пеніциліни. При тривалому прийомі досліджувати клітинний склад периферичної крові та оцінювати функціональний стан нирок. Для лікування хворих на сифіліс використовують, якщо застосування ін’єкційних форм спричинює утруднення (у цьому випадку препарат призначають внутрішньо у дозах, що вдвічі перевищують дози пеніциліну при парентеральному введенні).	Спеціальних рекомендацій немає
Фенол	Призначений для нетривалого застосування. Якщо симптоми хвороби не минають протягом 5 днів, це може свідчити про наявність органічної патології (абсцес, неоплазма, тощо), що потребує інших методів лікування. Концентрація фенолу в препараті визнана безпечною з погляду токсичності або онкогенності. Не чинить ушкоджуючої дії на зубну емаль.	Спеціальних рекомендацій немає
Фенотерол	Брати до уваги інгібуючий вплив на скорочувальну функцію матки. Щодо хворих на БА та пацієнтів із стероїдозалежними ХОЗЛ треба передбачати необхідність одночасної протизапальної терапії. Інші симпатоміметичні бронходилататори можуть застосовуватися під медичним наглядом. Антихолінергічні бронходилататори можуть інгалюватися одночасно з препаратом. За таких станів застосовувати тільки після ретельної оцінки “ризик/користь”: недостатньо контрольований ЦД, нещодавно перенесений ІМ, серйозні органічні ураження серця, судин, гіпертиреоїдизм, феохромоцитома. Якщо бронхіальна обструкція підсилюється, то перевищення рекомендованої дози ліків є небезпечним. Застосування підвищених доз протягом тривалого часу може призвести до погіршання контролю симптомів бронхіальної обструкції. При терапії бета-2-агоністами може виникати серйозна гіпокаліємія, яка може потенціюватись одночасним прийомом похідних ксантину, ГКС, діуретиків.	При застосуванні нового дозованого аерозолю вперше пацієнти можуть відмічати, що смак злегка відрізняється від старого аерозолю, що містить фреон. Обидві лікарські форми аерозолю взаємозамінні та ідентичні за властивостями, різниця смаку не впливає на ефективність та безпеку препарату. У випадку раптового розвитку та швидкого прогресування задишки негайно звернутися до лікаря.
Фенспірид	Лiкування не замiняє антибiотикотерапiї. Наявність у складі сиропу жовтого барвника “Сонячний захід” може спричинити виникнення реакцій алергічного типу, включаючи астму, особливо у хворих з алергією на ацетилсаліцилову кислоту.	До складу сиропу входить сахароза 3 г в одній ч/ложці (9 г в одній ст.л.), що треба враховувати при дотриманні дієти з низьким вмістом цукру та при наявності ЦД
Фентаніл	Застосування рекомендується за умов реанімаційної готовності і лише за присутності лікаря-анестезіолога. При повторному застосуванні можливий розвиток звикання і лікарської залежності. Можлива ейфорія. Відміну препарату проводять поступово. З обережністю при порушеннях функції печінки і нирок, гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, гіпертрофії простати, шоку, міастенії, запальних захворюваннях ШКТ. При застосуванні високих доз у виснажених і астенічних хворих можливий розвиток вторинної депресії дихання, пов’язаної з виділенням фентанілу ч/з 1–2 год. після введення в просвіт шлунка і подальшою резорбцією.	Не займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій. Не допускати вживання алкоголю.
Фентиконазол	Спеціальних рекомендацій немає	Застосування протягом тривалого часу може спричинити явища сенсибілізації. Припинити лікування та проконсультуватись з лікарем щодо подальшої терапії.
Фібринолізин	Лікування проводять під ретельним контролем системи згортання крові.	Спеціальних рекомендацій немає
Філграстим	Вводити щоденно в один і той же час. Для уникнення болю щоденно міняти місце введення. Лікування повинно проводитися лише у співробітництві з онкологічним центром, де є спеціалісти з досвідом лікування. Хворим з супутніми кістковою патологією та остеопорозом, які одержують безперервне лікування більше 6 міс., показаний контроль щільності кісткової речовини. При лікуванні можливий розвиток респіраторного дистрес-с-му дорослих, утворення в легенях інфільтратів, які виявляються рентгенологічно, розлад функції дихання. Враховуючи можливий ризик, пов’язаний з високим лейкоцитозом, регулярно контролювати кількість лейкоцитів.. Якщо кількість лейкоцитів після проходженя очікуваного мінімуму перевищить 50х10⁹/л, лікування негайно відмінити. Однак, якщо філграстим застосовується для мобілізації ПСКК, препарат відміняють або знижують дозу при перевищенні кількості лейкоцитів 70х10⁹/л. Обережність при лікуванні хворих, які одержують високодозову хіміотерапію, Монотерапія не запобігає тромбоцитопенії та анемії, зумовленим мієлосупресивною хіміотерапією. Особливу обережність при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних схем, відомих своєю здатністю спричиняти тяжку тромбоцитопенію. Збільшує кількість нейтрофілів шляхом впливу на клітини-попередники нейтрофілів. Сорбітол, який міститься у препараті в кількості 50 мг/мл не повинен чинити негативного впливу на хворих із спадковою непереносимістю фруктози. Застосовувати у таких хворих з обережністю. Проведення лейкаферезу не рекомендується, якщо кількість тромбоцитів менше 75х10⁹/л, при призначенні антикоагулянтів та відомих порушеннях гемостазу. Повинний бути відмінений або доза зменшена, якщо кількість лейкоцитів більше 70х10⁹/л. Збільшення селезінки є прямим наслідком лікування, зменшення дози сповільнює або зупиняє збільшення розміру селезінки.	Необхідно контролювати рівень АТ.
Фінастерид	Здійснювати контроль за можливим розвитком обструктивної уропатії у пацієнтів з великим залишковим об’ємом сечі і різко зниженим плином сечі. Перед початком лікування, під час лікування перевіряти пацієнтів шляхом ректального дослідження на предмет наявності раку передміхурової залози. Визначення сироваткового ПСА використовується для виявлення раку простати. У чоловіків з аденомою передміхурової залози нормальні значення ПСА не виключають рак передміхурової залози. Вихідний рівень ПСА нижче 4 нг/мл не виключає наявності раку простати. Викликає зменшення вмісту сироваткового ПСА приблизно на 50% у пацієнтів з аденомою передміхурової залози, навіть за наявності раку простати. При будь-якому тривалому підвищенні рівня ПСА у пацієнта, який отримує лікування, необхідне ретельне обстеження для з’ясування причин, включаючи недотримання режиму прийому. Рівень ПСА у сироватці крові корелює з віком пацієнта і об’ємом простати. У типових пацієнтів, які отримують фінастерид протягом 6 міс. і більше, значення ПСА повинні бути подвоєні порівняно з нормальними значеннями в осіб, які не приймають лікування. Може викликати порушення у розвитку зовнішніх статевих органів у плоду чоловічої статі. Табл вкриті оболонкою, це запобігає контакту з активним інгредієнтом за умови, що табл не подрібнені і не втратили цілісності.	Не показаний жінкам. Жінки, які потенційно можуть завагітніти або вагітні, повинні уникати контакту з подрібненими табл. або тими, які втратили цілісність
Флувастатин	Перед початком лікування і протягом 12 тижнів терапії чи підвищення дозування, періодично в процесі лікування всім пацієнтам проводити визначення показників функції печінки. Обережність при лікуванні пацієнтів із захворюванням печінки, при тяжких алкогольних ураженнях. Ефективний при застосуванні в монотерапії. Ефективний і безпечний в комбінації з нікотиновою кислотою, холестираміном, фібратами. Пацієнтів з дифузною міалгією невстановленої етіології, м’язовою слабкістю або значним підвищенням рівня креатинкінази (КК), необхідно враховувати ймовірність розвитку міопатій, міозиту або рабдоміолізу. З обережністю призначати пацієнтам, схильним до рабдоміолізу та його ускладненням. Перед початком лікування рівень креатинкінази визначати в таких випадках: порушення функції нирок; гіпотиреоїдизм; особистий або сімейний анамнез спадкових м’язових порушень; раніше встановлений токсичний вплив на м’язи статинів або фібратів; зловживання алкоголем. Якщо рівні кліренса креатиніну(КК) значно підвищені в порівнянні з нормою (у 5 разів і більше), визначення необхідно повторити ч/з 5-7 днів, щоб підтвердити результат. Якщо рівні КК залишаються значно підвищеними в порівнянні з нормою (5 разів і більше), лікування не починати. Якщо в пацієнтів, виникає м’язовий біль, слабкість або судоми, необхідно визначити рівні КК. Якщо м’язові симптоми сильно виражені і спричиняють щоденний дискомфорт, навіть при підвищенні рівнів КК менш ніж у 5 разів, розглянути питання про необхідність припинення лікування. Ризик розвитку міопатії підвищується в пацієнтів, які одержують імуносупресори (у т.ч. циклоспорин), фібрати, нікотинову кислоту або еритроміцин разом з іншими інгібіторами ГМГ КоА-редуктази.	Негайно повідомляти про появу незрозумілого м’язового болю, м’язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або пропасницею
Флувоксамін	Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, суїцидальних спроб. Ризик зберігається до досягнення вираженої ремісії. Суїцидальна поведінка найбільш виражена на початку проявів захворювання і може зростати знову на ранніх етапах одужання. Пацієнти повинні перебувати під пильним контролем лікаря, особливо на початку антидепресивної терапії, при зміні дози, доки не буде зафіксовано поліпшення стану. Може порушитися контроль глікемії, особливо на ранніх етапах лікування. Змінити дози антидіабетичних препаратів. Бути обережним при призначенні хворим із наявністю в анамнезі судомного с-му. Запобігати призначення пацієнтам із нестабільною епілепсією. У випадку появи судом або збільшення їх частоти, необхідно відмінити. Виникнення серотонінового с-му або подібних до злоякісного нейролептичного с-му явищ, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними або нейролептичними засобами. Виникає гіпонатріємія. Рівень натрію в плазмі нормалізується після припинення прийому. Випадки шкірних крововиливів: екхімози і пурпура, геморагічних проявів, наприклад, кровотеч з ШКТ під час прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. З обережністю призначати такі препарати, хворим із наявністю геморагічних станів в анамнезі або станів, що обумовлюють схильність до кровотеч. При комбінованому застосуванні з препаратом плазмові концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду можуть підвищуватися, що збільшує ризик подовження інтервалу QT і появи аритмій за типом Torsade de Pointes. Може спричинити незначне зменшення ЧСС (на 2–6 ударів за хвилину).	Бути обережними, доки не буде встановлена індивідуальна реакція на препарат. Необхідність виявлення ознак суїцидальної поведінки і негайного звернення до лікаря у випадку виникнення таких симптомів.
Флударабін	При прийомі великих доз у пацієнтів з г. лейкозом лікування супроводжується неврологічними побічними наслідками, включаючи сліпоту, кому та смерть. Необхідний моніторинг картини периферичної крові, проведення неврологічного огляду. Пацієнтам із послабленим станом здоров'я вводити обережно, після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь. Це стосується пацієнтів із серйозними порушеннями функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія або гранулоцитопенія), імунодефіцитом, із захворюванням, спричиненим умовно-патогенною інфекцією в анамнезі. Спостерігається кумулятивне ураження кісткового мозку. Ураження кісткового мозку, спричинене хіміотерапією, часто є оборотним, введення препарату вимагає ретельного гематологічного моніторингу. Ретельно обстежувати для виявлення ознак гематологічного та негематологічного токсикозу. Для виявлення розвитку анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії періодично проводити загальний аналіз периферійної крові. У пацієнтів, які хворіли на гемолітичну анемію, після провокаційної проби флударабіном розвивався рецидив гемолітичного процесу. Проводити ретельний моніторинг для виявлення ознак аутоімунної гемолітичної анемії (зниження Hb, пов'язане з гемолізом і позитивною реакцією Кумбса). У разі гемолізу припинити лікування. У пацієнтів з хр. лімфолейкозом і великими пухлинами на першому тижні лікування може спостерігатися с-м лізису пухлини.	Уникати вакцинації живими вакцинами, використовувати протизаплідні засоби протягом 6 міс. після закінчення терапії.
Флуоксетин	З обережністю призначають пацієнтам із СС захворюваннями, ЦД, що приймають гіпоглікемічні препарати. На початку лікування і при відміні препарату корекція дози гіпоглікемічних засобів. При застосуванні з електросудомною терапією можливий розвиток довготривалих епілептичних нападів.	Утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидких психомоторних реакцій. Не допускається вживання алкоголю.
Флуоресцеїн натрію	ЛЗ для парентерального застосування візуально оглянути перед введенням на наявність сторонніх часток, ознак зміни кольору, якщо це дозволяє зробити упаковка. Розчин флюоресцеїну не змішувати, не розводити з іншими р-нами або ЛЗ. Для запобігання фізичній несумісності рекомендується промивати канюлі для в/в ін’єкції до і після введення. Стежити, щоб під час ін’єкції не відбулося потрапляння препарату за межі вени, оскільки високе рН р-ну флюоресцеїну може спричинити серйозне пошкодження навколишньої тканини. Ускладнення, спричинені потраплянням за межі вени: некроз шкіри, флебіт поверхневих вен, п/ш гранульома і токсичний неврит вздовж медіального нерва в передліктьовій ділянці; сильний біль на кілька год. При потраплянні значної кількості р-ну в паравенозний простір негайно припинити введення і вжити невідкладних заходів для лікування пошкодженої тканини і усунення болю. Застосовувати, якщо фл. не пошкоджений.	Після введення препарату шкіра тимчасово набуває жовтуватого відтінку. Сеча набуває яскраво-жовтого кольору. Забарвлення шкірних покривів зникає протягом 6 – 12 год.; флюоресцеїн із сечі зникає ч/з 24 – 36 год.
Флуоцинолон	Форма гелю дозволяє наносити в невеликих кількостях і менші дози ЛЗ на великі ділянки шкіри, застосовувати на шкірі частин тіла вкритих волоссям. Гель застосовувати пацієнтам, які погано переносять основу мазі. Не застосовувати безперервно більше 2 тижнів. При довготривалому застосуванні на великих ділянках шкіри частішають прояви побічних ефектів. У випадку розвитку інфекції у місці застосування, відмінити лікування і провести відповідне антибактеріальне або протигрибкове лікування. Під час лікування не рекомендують робити профілактичні щеплення.	Уникати нанесення на повіки, шкіру навколо очей пацієнтам, хворим на глаукому, з катарактою, враховуючи можливість посилення симптомів захворювання. На шкірі обличчя, пахвини, у пахвовій ділянці застосовувати тільки у разі особливої необхідності, можливе підвищення всмоктування та високий ризик розвитку побічних ефектів (телеангіектазії, dermatitis perioralis), навіть після нетривалого застосування. Обережно застосовувати за наявності атрофії підшкірної клітковини. Не застосовувати на шкіру молочних залоз.
Флупентіксол	З обережністю призначати пацієнтам із судомним с-мом, гепатитом і СС захворюваннями. Якщо раніше пацієнт лікувався транквілізаторами, які мають седативну дію, їх застосування припиняти поступово. Ретельний контроль і періодичну оцінку стану при тривалій терапії, особливо в великих дозах. Злоякісний нейролептичний с-м (ЗНС) – можливе ускладнення з летальним кінцем.	Спеціальних рекомендацій немає
Флуорометолон	Тривале використання КС може призвести до глаукоми з ушкодженням зорового нерва, погіршення гостроти зору та поля зору, утворення субкапсулярної катаракти. Тривале використання може пригнічувати реакцію організму на інфекцію. Різноманітні захворювання ока і тривале місцеве застосування КС спричиняють витончення рогівки, склери, при витонченні тканин їх може призвести до перфорації. Може маскувати або посилювати активність г. гнійних інфекцій ока. Якщо препарат застосовувався 10 днів і більше, регулярно перевіряти ВТ. Обережно використовувати при глаукомі, часто перевіряти ВТ. Застосування після хірургічної операції з приводу катаракти може уповільнити загоєння і збільшити кількість випадків утворення булл. Може пролонгувати курс лікування та загострити вірусні інфекції ока (включаючи herpes simplex). Використання у пацієнтів з інфекцією herpes simplex в анамнезі потребує великої обережності; рекомендується часто проводити обстеження за допомогою щілинної лампи. КС неефективні при кератиті, спричиненому ураженням іпритом та кератокон’юнктивіті Шегрена. Грибкові інфекції рогівки активно розвиваються при тривалому місцевому застосуванні стероїдів.	Не торкатися до наконечника крапельниці, щоб запобігти забрудненню препарату. Перед використанням м’які контактні лінзи зняти і вставити їх знову не раніше, ніж ч/з 10 хв. від моменту закапування препарату. Беручи до уваги можливість сльозовиділення після закапування, не застосовувати безпосередньо перед управлінням транспортними засобами або роботою з механізмами
Флурбіпрофен	З обережністю при порушеннях функції печінки та нирок, АГ. Може збільшувати час кровотечі, що підвищує ризик виникнення кровотеч ШКТ.	Спеціальних рекомендацій немає
Флуренізид	Для профілактики невритів одночасно бажано приймати антигістамінні препарати та вітаміни групи В (нікотинамід, тіамін). З обережністю призначати хворим з дефіцитом глюкозо-6-фосфатогідрогенази (можливий ризик розвитку гемолізу).	Спеціальних рекомендацій немає
Флутамід	У складі комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ терапію розпочинають як мінімум за 3 дні до призначення агоністов ЛГРГ, що сприяє менш вираженій запальній гіперемії, ніж при паралельному початку терапії. Особливу увагу приділяти дії на функцію печінки і затримку рідини в організмі, у яких не проводилась орхідектомія (хірургічна або медикаментозна). Відповідні лабораторні дослідження проводити в разі появи перших ознак порушення функції печінки (свербіж, темна сеча, стійка відсутність апетиту, жовтуха, помірна болючість у правому верхньому квадранті живота або загальна слабкість). Якщо у пацієнта є ознаки жовтухи або лабораторно підтверджене порушення функції печінки за відсутності метастазів у ній, припинити лікування або знизити його дозу. Якщо пацієнтам не проводилася медикаментозна або хірургічна кастрація, введення флутаміду може призводити до підвищення рівнів тестостерону і естрадіолу в плазмі крові; виникає затримка рідини в організмі. У цих пацієнтів при тривалому прийомі може спостерігатися олігоспермія. У цьому разі доцільним є проведення кількісного аналізу сперми.	Пацієнтам з ЦД враховувати, що 1 табл. містить 0,03 вуглеводних одиниць. Препарат з обережністю брати в руки жінкам дітородного віку, забороняється контакт з ним вагітним жінкам та дітям. Можливий розвиток небажаних ефектів (сонливість, сплутаність свідомості), що можуть негативно вплинути на здатність керувати автотранспортом або складним обладнанням.
Флутиказон	Тривале застосування у високих дозах та на великих ділянках поверхні тіла, особливо у немовлят і дітей, може призводити до пригнічення функції кори наднирників. Кожного разу при лікування запальних уражень, що інфіковані, призначати відповідні антибактеріальні препарати. У разі поширення інфекції топічні КС відміняти. Інфекційно-запальні процеси носових шляхів потребують відповідного лікування, але не є специфічним протипоказанням для призначення флутіказону. При переведенні хворих зі стероїдів загальної дії на флутіказон виявляти обережність, якщо є підстави вважати, що у них порушена функція кори надниркових залоз. При застосуванні ІКС, здебільшого у високих дозах і протягом тривалого часу, можливе виникнення системної дії, але вірогідність цього значно менша, ніж при призначенні пероральних стероїдів. Рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, що перебувають на тривалому лікуванні ІКС	Уникати тривалого застосування на обличчі. Уникати попадання в очі. Впевнитися, що натискання на клапан збігається з вдиханням з метою оптимального надходження препарату до легенів
Флуфеназин	Дотримуватись обережності при таких станах: захворювання печінки; порушення ритму серця; тиреотоксикоз; тяжкі респіраторні захворювання; епілепсія; стани, що призводять до епілепсії ( с-м відміни алкоголю або мозкова травма); хвороба Паркінсона; підвищена чутливість до інших фенотіазинів; наявність закритокутової глаукоми у хворого або у членів його сім’ї; гіпотиреоїдизм; міастенія, гіпертрофія простати; під час спеки; при лікуванні літніх хворих, особливо астенічних хворих та при ризику розвитку гіпотермії.	Має сильній вплив на психомоторні реакції, забороняється працювати з механізмами, керувати автомобілем, вживати алкоголь.
Флуцитозин	Не застосовувати хворим з нирковою недостатністю за відсутності апаратури, що дозволяє проводити моніторинг концентрації 5-ФЦ у сироватці. Дотримуватися обережності при введенні препарату хворим з пригніченою функцією кісткового мозку, захворюваннями крові. Контролювати картину периферичної крові та функцію печінки кожної доби на початку лікування, а потім 2 рази на тиждень. Для моніторингу рівня 5-ФЦ у сироватці робити аналіз крові до проведення наступної процедури. При визначенні рівня креатиніну за допомогою двоетапного ферментного аналізу не виключається викривлення результатів аналізу (помилково позитивна азотемія) внаслідок впливу флуцитозину. Використовувати інші методи визначення креатиніну. При визначенні об’єму введення розчинів електролітів для хворих з нирковою або СН, з порушенням електролітного балансу враховувати об’єм інфузійного розчину флуцитозину і вміст натрію (138 ммоль/л).	Не слід керувати транспортними засобами та обслуговувати машини.
Фозиноприл	У хворих на АГ, прояви симптоматичної гіпотензії вірогідніші внаслідок зменшення об’єму рідини, прийому діуретиків, дієти з обмеженням кількості солі, діалізу, проносів або блювання, за наявності ренінзалежної гіпертензії. Поява гіпотензії частіше у хворих з більш тяжким ступенем СН. У хворих з підвищеним ризиком симптоматичної гіпотензії контроль на початку терапії і при корекції дози, у хворих на ІХС, захворюваннями судин мозку, у яких надмірне зниження тиску може призвести до ІМ або мозкового інсульту. У хворих з СН та нормальним або низьким АТ можливо додаткове зниження системного АТ. Це не є причиною для припинення лікування. Лікування не починати у хворих на гострий ІМ, які мають ризик подальшого серйозного погіршення гемодинаміки: з систолічним тиском 100 мм рт. ст. або нижче, хворі з кардіогенним шоком. Призначати з обережністю хворим з стенозом мітрального клапана, з обструкцією вивідного відділу лівого шлуночка. За наявності вазоренальної гіпертензії підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії і ушкодження нирок; у них лікування починати з низьких доз, з обережною корекцією дозувань. У хворих з трансплантацією нирки лікування не рекомендується. Анафілактичні реакції - при проведенні гемодіалізу з використанням мембран високої проникності. Обміркувати можливість використання діалізних мембран іншого виду або застосування антигіпертензивних засобів іншої групи. Можуть розвиватись анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) за допомогою сульфату декстрану. Запобігати, тимчасово припинивши приймання інгібітора АПФ перед аферезом. Може спостерігатись розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. Особливо обережно у пацієнтів з ураженням колагену судин (системний червоний вовчак, склеродермія тощо), при проведенні лікування імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом чи комбінації цих факторів можливі ускладнення. Поява кашлю непродуктивного характеру, який припиняється після відміни препарату. Може підсилювати гіпотензивну дію препаратів, що застосовуються для анестезії та аналгетиків. Може бути підвищення рівня калію в сироватці. Протягом першого місяця лікування - суворий контроль рівня цукру у пацієнтів, які застосовують пероральні протидіабетичні засоби або інсулін.	Містить лактозу, не приймати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією або глюкозним/галактозним с-мом мальабсорбції. Якщо виникла або планується вагітність, якомога швидше перейти на альтернативне лікування. Водії автотранспортних засобів повинні мати на увазі, що можливі запаморочення чи швидка стомлюваність
Фолітропін альфа	Готовий розчин зберігати при температурі не вище 25^оС. Не заморожувати. Зберігати в оригінальному контейнері. Відкритий фл. можна використовувати впродовж 28 днів. Після 28 днів від невикористаного розчину позбавитись. Безпечне застосування передбачає регулярний моніторинг реакції яєчників за допомогою УЗД, краще з одночасним визначенням рівня естрадіолу в сироватці крові. Для лікування як жінок, так і чоловіків застосовувати найнижчу ефективну дозу відповідно до мети лікування. Надмірна реакція яєчників на застосування іноді спричиняє розвиток СГСЯ, який може швидко прогресувати (від 24 год. до декількох днів) і стати серйозним ускладненням. Суворе дотримання рекомендованих доз, режиму введення та ретельний моніторинг терапії знизить частоту оваріальної гіперстимуляції. Якщо спостерігається СГСЯ у тяжкій формі, лікування припинити. У жінок, у яких встановлені фактори ризику тромбоемболічних явищ, лікування може призвести до подальшого підвищення ризику. Підвищені ендогенні рівні ФСГ є показником первинної тестикулярної недостатності. Такі пацієнти нечутливі до терапії фолітропіном альфа/ХГТ. Для оцінки реакції проводити аналіз сім’яної рідини ч/з 4 – 6 місяців після початку лікування.	Пацієнток поінформувати про потенційний ризик багатоплідної вагітності до початку лікування. У випадках оваріальної гіперстимуляції відмінити ХГТ та порадити хворій утриматись від статевих зносин або застосовувати протизаплідні засоби впродовж щонайменше 4 днів
Фолітропін бета	Після індукції овуляції за допомогою гонадотропних препаратів підвищений ризик розвитку багатоплідної вагітності. Першу ін’єкцію фолітропіну бета проводити тільки під наглядом лікаря. До початку лікування і регулярно у процесі лікування проводити УЗД розвитку фолікулів і визначати рівень естрадіолу в плазмі крові. Діагноз гіперстимуляції яєчників може бути підтверджений УЗД. У жінок із загальними факторами ризику тромбозу: особистий або сімейний анамнез, ожиріння високого ступеня (індекс маси тіла >30 кг/м²), з тромбофілією може бути підвищений ризик розвитку венозної або артеріальної тромбоемболії при лікуванні. Може містити залишкову кількість стрептоміцину або неоміцину, які використовуються в процесі виробництва препарату і в подальшому видаляються. Залишковий вміст цих а/б спричинює реакції гіперчутливості у схильних до цього осіб. Фолітропін бета розчинити у розчиннику, який додається, обережними круговими рухами. Уникати енергійного струшування ампули. Отриманий розчин не можна використовувати, якщо він містить нерозчинені часточки. При розчиненні більш ніж 1 ліосфери перевірити візуально, чи повністю розчинився матеріал перед перенесенням розчину в наступну ампулу. Оскільки не можна гарантувати стерильність вмісту ампули після її відкриття, розчин використати негайно. Невикористаний розчин знищити.	Потенційний ризик багатоплідної вагітності. Частота виникнення вроджених аномалій розвитку після проведення програм допоміжних репродуктивних технологій (ВРТ) дещо вища, ніж при спонтанному зачатті.
Фондапаринукс	Не застосовувати в/м. Для лікування хворих на ІМ з підйомом сегмента ST, яким проводиться первинне ч/зшкірне коронарне втручання, застосовувати до та під час процедури не рекомендується. Ризик виникнення тромбозу напрямного катетера у хворих, які лікуються лише фондапаринуксом як антикоагулянтом під час ч/зшкірного коронарного втручання. З обережністю хворим із підвищеним ризиком виникнення кровотечі: вроджені або набуті порушення системи згортання крові у формі кровотеч, виразкова хвороба шлунка та кишечнику у фазі загострення, нещодавно перенесений внутрішньочерепний крововилив, незабаром після хірургічного втручання на головному або спинному мозку, офтальмологічних операцій. Препарати, що збільшують ризик кровотечі, не застосовувати одночасно, за винятком антагоністів вітаміну К. Дотримуватись часу введення першої дози, яка вводиться не раніше ніж ч/з 6 год після завершення операції та тільки після досягнення гемостазу. При застосуванні одночасно з проведенням епідуральної анестезії або люмбальної пункції ризик появи епідуральних або субдуральних спінальних гематом. У хворих, маса тіла яких нижче 50 кг, більший ризик виникнення кровотечі. Елімінація фондапаринуксу знижується з масою тіла. Не зв‘язується з фактором IV тромбоцитів і перехресно не реагує із сироваткою пацієнтів, хворих на гепарин-індуковану тромбоцитопенію, з обережністю застосовувати для лікування хворих на гепарин-індуковану тромбоцитопенію в анамнезі.
Формотерол	Може уповільнювати процес пологів унаслідок токолітичної дії. Хворі на БА, які потребують регулярної терапії бета₂-адреностимуляторами, повинні регулярно отримувати адекватні дози інгаляційних протизапальних засобів. Після початку лікування препаратом рекомендувати продовжувати протизапальну терапію без змін, навіть тоді, коли буде відмічено поліпшення стану. Дотримання обережності при застосуванні (особливо з точки зору зниження дози) і спостереження за пацієнтами за наявності супутніх захворювань: ІХС; порушення серцевого ритму і провідності, особливо AV-блокада III ступеня; тяжка СН, ідіопатичний підклапанний аортальний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тиреотоксикоз; відоме або підозрюване подовження інтервалу QT (QT скоригований > 0,44 сек). Ч/з гіперглікемічний ефект, хворим на ЦД - додатковий контроль рівня глюкози в крові. Наслідком терапії є розвиток потенційно серйозної гіпокаліємії, яка може бути посилена гіпоксією і супутнім лікуванням. Враховувати можливість розвитку парадоксального бронхоспазму.	Не призначати пацієнтам, діяльність яких потребує підвищеної уваги. Під час руйнування желатинової капсули шматочки желатину можуть потрапити в рот або горло, тому не проколювати капсулу більше 1 разу. Виймати капсулу з блістерної упаковки безпосередньо перед застосуванням.
Фосфокреатин	Вводити в максимально короткі терміни з моменту появи ознак ішемії, що забезпечує сприятливий прогноз лікування.	Спеціальних рекомендацій немає
Фосфоліпіди сурфактанту	Застосовується лише у стаціонарних умовах. Ефективність препарату знижується при: вроджених вадах розвитку респіраторної системи; супутніх ендокринних захворю-ваннях (ЦД, захворювання щитоподібної залози); різних імунодефіцитних станах; патології системи згортання крові. Після застосування подальше введення призначається не раніше, як ч/з 6 год після попереднього, щоб не спричинити ліпідного перевантаження легень, яке може призвести до погіршення газообміну в альвеолах, виникненню набряку і геморагій. Наступне введення препарату ч/з 6 год після попереднього, дозволяє ліквідувати знову виникаючий дефіцит ендогенного сурфактанту і підтримувати його фізіологічний рівень в легенях. Лікування дистрес-с-му у новонароджених цим препаратом не показано.	Спеціальних рекомендацій немає
Фосфоліпідна фракція легень свиней	Після введення можливо швидке збільшення легеневої еластичності і розтягнення (життєвий об’єм легенів), що потребує кореляції показників штучної вентиляції легенів. Відновлення газообміну в альвеолах може призвести до швидкого збільшення концентрації кисню в артеріальному руслі, рекомендовано проведення довготривалого моніторингу газового складу артеріальної крові, тканинного вмісту кисню. Застосовувати тільки в умовах стаціонару лікарями, що мають досвід лікування і реанімації недоношених дітей. На початку лікування провести корекцію ацидозу, гіпотензії, анемії, гіпоглікемії і гіпотермії. Значно знижує тяжкість перебігу респіраторного дистрес-с-му. Після проведення терапії відмічається тимчасове (2 – 10 хв) зниження електричної активності головного мозку.	Спеціальних рекомендацій немає
Фосфоміцин	Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування. Хворим на ЦД враховувати, що в 1 пакеті препарату міститься 2,213 г сахарози. Можливе транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ.	.
Фотемустин	Р-н готується безпосередньо перед застосуванням. Не допускати потрапляння променів світла на розчин. Порошок, що знаходиться у фл., розчинити у 4 мл розчинника, який додається, та збовтувати протягом 2 хв. до отримання р-ну. Готовий р-н має об’єм 4,16 мл (200 мг фотемустину в 4 мл розчину). Отриманий готовий р-н розбавити якнайменше у 250 мл 5% ізотонічного розчину глюкози для в/в введення, беручи до уваги дозу, яка буде введена (для хворих на ЦД використовувати 0,9% розчин натрію хлориду). Розчин вводять в/в краплинно протягом 1 год., захищаючи від світла. (Фл. з розчином відразу помістити у непрозорий чохол.). Уникати контакту зі шкірою та слизовою оболонкою та будь-якої можливості абсорбції готового розчину. Під час підготовки р-ну користуватися рукавичками та маскою. У випадку потрапляння р-ну на шкіру та слизові - промити їх великою кількістю води. Не рекомендовано пацієнтам, які отримували хіміотерапію протягом попередніх 4 тижнів (або 6 тижнів у випадку попереднього лікування препаратами нітрозосечовини). Лікування можна починати, якщо кількість тромбоцитів ≥100,000/мм³ і гранулоцитів ≥2,000/мм³. Перед кожним застосуванням проводити аналіз крові, дозування підбирати відповідно до гематологічного стану пацієнта. Між початком індукційного лікування та початком підтримуючого лікування витримати інтервал 8 тижнів. Між двома циклами підтримуючого лікування рекомендується витримати інтервал 3 тижні. Підтримуюче лікування можна проводити тоді, коли кількість тромбоцитів ≥100,000/мм³ і гранулоцитів ≥2,000/мм³ Під час та після індукційного лікування проводити моніторинг функції печінки.	Спеціальних рекомендацій немає
Фраміцетин	Не застосовувати для промивання придаткових пазух носа. При тривалому застосуванні можливе виникнення резистентних штамів мікроорганізмів. Якщо протягом 7 днів лікування терапевтичний ефект відсутній, застосування припинити.	Спеціальних рекомендацій немає
Фталілсульфатіазол	Можна застосовувати в поєднанні із сульфаніламідами або а/б бактеріостатичної дії.	Спеціальних рекомендацій немає
Фтивазид	Періодично проводити дослідження очного дна, гостроти зору і визначення полей зору. Для запобігання розвитку невритів одночасно призначають вітаміни В₁ і В₆. Може застосовуватись для лікування пацієнтів з підвищеною чутливістю до ізоніазиду.	Утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з механізмами.
Фторурацил	Лікування повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід застосування потужних антиметаболітів. Починати лікування в умовах стаціонару. При адекватному лікуванні зазвичай розвивається лейкопенія. Мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається в період між 7 і 14м днями першого курсу терапії, іноді мінімум може спостерігатися і ч/з 20 днів. Кількість лейкоцитів нормалізується до тридцятого дня. Щодня контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів? припиняти лікування у разі зниження кількості тромбоцитів до рівня < 100 × 10⁹/л, а лейкоцитів – < 3 × 10⁹/л. При зменшенні кількості лейкоцитів нижче 2 × 10⁹/л, особливо при наявності гранулоцитопенії, госпіталізувати пацієнтів у лікарняний ізолятор і вживати заходів для запобігання розвитку системних інфекцій. Лікування припиняти при появі перших ознак стоматиту? виразок ротової порожнини, тяжкої діареї, виразок ШКТ, кровотечі з ШКТ, при кровотечах і крововиливах будь-якої локалізації. Має вузький “коридор безпеки” – різниця між терапевтичними і токсичними дозами невелика. Малоймовірно, що можна досягти терапевтичного ефекту без деякої токсичної дії, необхідно ретельно відбирати пацієнтів і підбирати дози. Обережність при лікуванні пацієнтів, у яких під час попередніх курсів терапії виникав біль у грудях, хворим з кардіологічними захворюваннями в анамнезі. Обережність при лікуванні пацієнтів групи високого ризику (які одержували високі дози променевої терапії на ділянку тазу, алкілуючі препарати, які перенесли адреналектомію або гіпофізектомію).	Може впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікування і протягом 3 місяців після закінчення терапії чоловіки і жінки повинні користуватися відповідними контрацептивними засобами.
Фузафунгін	Спеціальних рекомендацій немає	Встановити потрібну насадку (білу для рота, жовту - для носа) на фл.
Фукорцин	Лікування проводити з обережністю у хворих з порушеною функцією нирок, при підвищеній чутливості до медикаментів
Фульвестрант	З обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на кровоточивий діатез, тромбоцитопенію, приймають антикоагулянти. У жінок, які страждають на прогресуючий рак грудей, спостерігаються тромбоемболічні явища. Існує потенційний ризик розвитку остеопорозу.	У випадку астенії під час керування автомобілем або використання механізмів, дотримуватися обережності.
Фуразидин	При тривалому прийомі внутрішньо можуть розвинутися неврити. З обережністю призначати хворим з дефіцитом глюкозо-6-фосфатогідрогенази - можливість розвитку гемолізу, із захворюваннями нервової системи та порушеннями функції нирок.	Спеціальних рекомендацій немає
Фуразолідон	Спеціальних рекомендацій немає	Дотримуватися дієти, вилучаючи продукти, що містять тирамін (сир, каву, вершки). Має тетурамоподібну дію, сенсибілізуючи організм до алкоголю. Не застосовувати під час роботи особам, що керують транспортними засобами, працюючими з потенційно небезпечними механізмами
Фуросемід	До початку лікування зняти гіпокаліємію, гіповолемію і гіпотензією. ЛЗ містить 0,026 г лактози. З кожною прийнятою дозою до організму потрапляє 0,026 г лактози, що небезпечним для хворих з лактазною недостатністю, галактоземією або глюкозним/галактозним с-мом мальабсорбції. Містить пшеничний крохмаль, може бути небезпечним для хворих на целіакію (глютенову ентеропатію). При тривалій терапії контролювати АТ, рівень електролітів крові, глюкози крові, функції печінки та нирок.	Рекомендована дієта з високим вмістом калію. Не призначати водіям, особам, робота яких вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, може порушити здатність брати активну участь у професіональній діяльності.
Хімотрипсин	Виникають подразнення, набряк тканин ока, в цих випадках зменшують концентрацію розчину або припиняють застосування. Застосовувати при лікуванні захворювань дихальних шляхів у хворих з активним туберкульозним процесом, який гостро перебігає, з обережністю, у зв’язку з розвитком вираженої температурної гістаміноподібної реакції та в поєднанні зі специфічними препаратами.	Спеціальних рекомендацій немає
Хіфенадин	З обережністю під час тяжких захворювань ССС, ШКТ та печінки.	Особам, чия робота вимагає швидкої фізичної чи психічної реакції (водії транспорту та ін.), попередньо встановити (шляхом нетривалого призначення), чи не має препарат седативної дії.
Хлорамбуцил	Імунізація із застосуванням живих вакцин може призводити до виникнення інфекційних ускладнень в імуноскомпроментованих пацієнтів, її проведення не рекомендується. Може спричинювати необоротну супресію кісткового мозку, необхідно ретельне спостереження стану картини крові протягом періоду лікування. У терапевтичних дозах викликає супресію лімфоцитозу, впливає на нейтрофіли, тромбоцити та рівень Hb. Припинення прийому не є необхідним при перших ознаках зниження кількості нейтрофілів, пам’ятати, що це падіння може продовжуватись протягом 10 днів і більше після прийому останньої дози. Не призначається хворим, які недавно проходили курс променевої терапії або отримували інші цитотоксичні препарати. За наявності лімфоцитарної інфільтрації кісткового мозку, гіпоплазії кісткового мозку добова доза не повинна перевищувати 0,1 мг/кг маси тіла. Діти з нефротичним с-мом, пацієнти, яким призначена пульс-терапія, хворі із судомами в анамнезі потребують особливо ретельного спостереження, у них підвищений ризик судом. Спричинює хроматидні та хромосомні пошкодження. Ризик розвитку г. лейкозу після лікування хр. лімфоцитарного лейкозу, залишається нез’ясованим, чи є г. лейкоз результатом природного перебігу захворювання або його причиною є хіміотерапія. Застосування хлорамбуцилу значно підвищує кількість випадків розвитку г. лейкозів. При призначенні хлорамбуцилу ризик виникнення лейкозу повинен оцінюватись у порівнянні з потенційним позитивним ефектом препарату. Може спричинювати супресію функції яєчників, виникнення аменореї після лікування препаратом.	Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції.
Хлорамфенікол	При тривалому застосуванні розвивається резистентність мікроорганізмів. Контролювати ВТ. Можливе одночасне застосування очних крапель та мазі (протягом дня – очні краплі; на ніч – мазь).	Спеціальних рекомендацій немає
Хлоргексидин	Можна стерилізувати в автоклаві при температурі 116 ºС протягом 30 хв. Не стерилізувати за допомогою іонізуючого випромінювання.	Не застосовувати для обробки кон’юнктиви. Не розводити жорсткою водою
Хлордіазепоксид	Призначати найменші ефективні дози препарату. Збільшувати дозу поступово. При тривалому лікуванні препарат відміняють тривало і поступово. Бути обережними при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що впливають на ЦНС. При раптовому припиненні застосування, особливо після тривалого лікування, може виникнути парадоксальна реакція. З особливою обережністю лікувати хворих на депресію, в яких застосування бензодіазепінів збільшує ризик суїцидальних тенденцій. Може призвести до лікарської залежності та виникнення абстинентного с-му у разі різкої відміни. Обережно і за дуже зваженими показаннями призначати хворим на алкоголізм та подібні йому (наркоманія і т.п.) хвороби в анамнезі, пацієнтам, що страждають на порушення особистості. Обережно застосовувати хворим на порфірію –підсилює прояви хвороби. При лікуванні хворих на закритокутову глаукому бути обережними. Може виникнути амнезія. Містить сахарозу, не приймати хворим з порушенням переносимості фруктози, с-мом порушеного всмоктування глюкози-галактози або сахарази-ізомальтази. У зв’язку із наявністю лактози не рекомендується приймати хворим з порушенням переносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або с-м порушеного всмоктування глюкози-галактози.	Під час застосування та протягом 3 днів після закінчення лікування не можна керувати автотранспортними засобами та обслуговувати механічні пристрої, виконувати роботу, що вимагає особливої уваги та швидкої реакції.
Хлорид натрію	Перед розчиненням ЛЗ перевірити, чи можливо застосування р-ну натрію хлориду для розчинення даного лікарського засобу. Сумісний з більшістю ЛЗ, тому його застосовують для розчинення різних лікарських засобів. Одночасне призначення з КС чи кортикотропіном потребує постійного контролю рівня електролітів крові.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлоропірамін	Обережність при серйозних захворюваннях печінки, серця, збільшенні передміхурової залози, вузькокутовій глаукомі, затримці сечовипускання	Вживати алкогольні напої не дозволяється. Може виникати сонливість, не рекомендується керувати автомобілем, виконувати інші потенційно небезпечні види робіт, які потребують підвищеної уваги.
Хлорофіліпт	Визначають чутливість хворого до хлорофіліну, для чого хворий випиває 25 крапель препарату, розчиненого в 1 ст. ложці води. При відсутності ч/з 6 - 8 год ознак АР - можна застосовувати.
Хлорохін	Потребує обережності при захворюваннях печінки, при алкоголізмі, спричиняє різке загострення псоріазу та порфірії.	Негативно впливає на керування автомобілем і виконання робіт, пов’язаних з підвищеним ризиком травми. Деякі захворювання суглобів потребують тривалого прийому, в цих випадках дотримуватись призначення лікаря відносно дози, тривалості курсу лікування та контрольних обстежень
Хлорпромазин	З обережністю для лікування пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при порушеннях функції печінки, нирок, алкогольній інтоксикації, с-мі Рейе, при раку молочної залози, ССС захворюваннях, схильності до глаукоми, хворобі Паркінсона, виразковій хворобі шлунка і ДПК (у період загострення), гіперплазії передміхурової залози з клінічними проявами, хр. захворюваннях органів дихання, епілептичних нападах, захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, ревматизмі, ревмокардиті, ЦД, в ослаблених хворих. У випадку розвитку гіпертермії, що є одним із симптомів злоякісного нейролептичного с-му, припинити прийом препарату. При тривалому лікуванні контролювати склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки і нирок. Не проявляє протиблювотної дії, коли нудота є результатом вестибулярної стимуляції або місцевого ШКТ. При застосуванні хворими з атонією кишкового тракту та ахілією призначати одночасно шлунковий сік або кислоту соляну (у зв’язку з пригнічуючим впливом його на моторику і секрецію шлункового соку), стежити за дієтою і функціонуванням кишечнику. У хворих може бути підвищена потреба в рибофлавіні.	Не допускається вживання алкоголю. У зв’язку з можливістю фотосенсибілізації уникати тривалого перебування на сонці.
Хлорпротиксен	З обережністю застосовувати у пацієнтів з локальним мозковим с-мом, судомними розладами, з тяжкою формою міастенії, гіпертрофією простати. Можуть бути напади гострої глаукоми ч/з розширення зіниці ока. При тривалому лікуванні, особливо у великих дозах, ретельне спостереження та періодичне обстеження з метою зниження підтримуючого дозування. Імовірність розвитку нейролептичного злоякісного с-му існує. Пацієнти, що вже мають органічний мозковий с-м, психічну ретардацію, опіоїдну чи алкогольну залежність, складають найбільшу частину серед смертельних випадків.	Спеціальних рекомендацій немає
Хлорхінальдол	Запальні стани горла та мигдаликів під час інфекційних захворювань дихальних шляхів, запалення мигдаликів без інших ознак з боку дихальних шляхів не є показанням для застосування місцевих дезінфекційних засобів. При вірусних інфекціях ці препарати неефективні.	Бактеріальний тонзиліт може спричинити тяжкі ускладнення і має лікуватися відповідними дозами ефективних а/б; такі інфекції потребують консультації з лікарем, місцеве лікування є тільки допоміжним.
Холекальциферол	Дотримуватися застережних заходів: контроль рівня цукру у крові та сечі; при обмеженій рухомості (при іммобілізаціях, накладених гіпсових пов’язках), у випадках, коли раніше спостерігалося повторне виникнення ниркових каменів; при вже існуючих ниркових вапнистих каменях, від застосування утриматись. При саркоїдозі вітамін D3 може призначатися тільки після критичної оцінки стану хворого.	Діти старшого віку і дорослі приймають холекальциферол в ложці рідини. Табл. приймають внутрішньо під час або протягом 10–15 хв після їди.
Холіну саліцилат	З обережністю застосовується для лікування хворих із запальними процесами у ШКТ, при виразковій хворобі шлунка, БА. Містить аспартам, який протипоказаний хворим на фенілкетонурію.	Похідні саліцилової кислоти при потраплянні у середнє вухо ч/з пошкоджену барабанну перетинку можуть спричинити порушення слуху, глухоту. Не застосовувати без попереднього дослідження вуха отоларингологом
Хондроїтин сульфат	Рекомендується збільшення доз для пацієнтів з надлишковою масою тіла, пептичною виразкою шлунка або ДПК, при одночасному прийомі діуретиків, на початку лікування за потреби прискорення клінічної відповіді.	Спеціальних рекомендацій немає
Хоріонічний гонадотропін	Введення лХГ здійснюється за допомогою в/м ін’єкцій, однак при лікуванні чоловіків лХГ може вводитися п/ш, якщо курс лікування триває протягом багатьох місяців. Розчин лХГ готувати безпосередньо перед ін’єкцією з використанням розчинника, що додається. С-м гіперстимуляції яєчників може виникнути у жінок, характеризується надмірною відповіддю яєчників на фолікулостимулюючі агенти. Можливість виникнення багатоплідної вагітності збільшується внаслідок стимуляції дозрівання фолікулів і овуляції у пацієнток, які намагаються завагітніти природним шляхом. Андрогени здатні спричинювати затримку рідини в організмі у чоловіків при введенні високих доз лХГ. У таких випадках значно знизити дозу, особливо пацієнтам, які мають кардіологічні і ниркові захворювання, хворіють на епілепсію, мігрень та астму. лХГ здатний спричинювати передчасний статевий розвиток при введенні юнакам для лікування крипторхізму.	Спеціальних рекомендацій немає
Целекоксиб	У хворих із загостренням виразкової хвороби шлунку або ДПК перед початком лікування дочекатися повного рубцювання виразки. Спостерігається затримка рідини та набряки. Застосовувати з обережністю у хворих із СН, іншими станами з потенційним ризиком затримки рідини. У пацієнтів, що раніше приймали целебрекс без ускладнень, можуть спостерігатися анафілактичні реакції.	Спеціальних рекомендацій немає
Цереброкурин	Застосовувати бажано під наглядом лікаря. Дітям не рекомендують застосовувати цереброкурин на ніч.	Не вживати алкоголь.
Церебролізин	Обережність у разі призначення: хворим на алергічний діатез; пацієнтам з епілептичним статусом та нападами типу grand mal. Лікування може збільшити частоту нападів. Вітаміни і СС препарати можна вводити одночасно з церебролізином, але не змішувати в одному шприці.	Спеціальних рекомендацій немає
Цетилпіридин	Спеціальних рекомендацій немає	Застосування більшої кількості табл, ніж рекомендовано, не підвищує ефективності ЛЗ, може спричинити подразнення слизової оболонки ротової порожнини та діарею (особливо у дітей). ЛЗ не містить цукру, тому не спричинює карієсу зубів.
Цетиризин	Спеціальних рекомендацій немає	Дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами, може викликати сонливість
Цетримід	Спеціальних рекомендацій немає	Призначений лише для зовнішнього застосування. Не допускати потрапляння в очі.
Цетрорелікс	Розчиняти лише у воді, яка міститься у попередньо заповненому шприці, що додається. Не застосовувати, якщо білий порошок у фл. змінив свій колір, якщо розчинник непрозорий, має забарвлення або містить частки. Повинен призначати лише лікар-спеціаліст із досвідом роботи у цій галузі. Не рекомендується жінкам із тяжкими алергічними захворюваннями. Під час або після оваріальної стимуляції може виникнути с-м гіперстимуляції яєчників. У разі його виникнення застосовувати симптоматичне лікування. В повторних циклах застосовувати тільки після зваженої оцінки співвідношення ризику і переваг його застосування.	Спеціальних рекомендацій немає
Цетуксимаб	Якщо виявляється реакція гіперчутливості легкого або помірного ступеня можна зменшити швидкість інфузії. Рекомендується підтримувати подібну низьку швидкість вливання у всіх наступних інфузіях. Тяжкі реакції гіперчутливості (III або IV ступеня) проявляються під час першої інфузії і протягом 1 год. після її закінчення, але можуть виявлятися і ч/з декілька год. Увагу приділяти хворим зі зниженим функціональним статусом і відомим діагнозом серцево-легеневих захворювань.	Відмовитись від керування автомобілем та технікою до зникнення виявлених ефектів. Необхідність контактування зі своїм лікарем у випадку виникнення симптомів гіперчутливості.
Цефадроксил	Можлива перехресна алергія на пеніциліни. При тривалому застосуванні контролювати склад крові і функціональний стан печінки і нирок. При підозрі на псевдомембранозний коліт, розпочати лікування ванкоміцином. При тривалому лікуванні можливий гіповітаміноз К (геморагії), гіповітаміноз В (стоматит, глосит, неврит, анорексія) та хибно-позитивний прямий тест Кумбса.	Не вживати алкоголь. Антиперистальтичні засоби протипоказані.
Цефазолін	Можлива перехресна алергія до пеніцилінів. З обережністю призначати хворим на епілепсію, при порушеннях діяльності ЦНС. Лікування пацієнтів з порушеннями функцій нирок і печінки проводять у стаціонарі.	Не вживати алкоголь.
Цефалексин	У пацієнтів з гіперчутливістю до пеніцилінів можливий розвиток перехресної АР до цефалоспоринів. З обережністю призначають пацієнтам з вказівкою на ентероколіт в анамнезі. Пригнічуючи кишкову мікрофлору, перешкоджає синтезу вітаміну К, пацієнтам з муковісцидозом або виснаженням проводити контроль протромбіну в сироватці крові, при необхідності призначення вітаміну К. Можливе збільшення числа умовно патогенної мікрофлори, наприклад, Candida spp., Clostridium difficile. Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса, хибнопозитивна реакція сечі на цукор.	Не вживати алкоголь.
Цефамандол	З обережністю призначають, пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок, при коліті, при зниженому згортанні крові, виразці шлунка і ДПК. Після усунення симптомів захворювання лікування продовжувати ще протягом 48 - 72 год	Спеціальних рекомендацій немає
Цефіксим	У лабораторній діагностиці враховувати, що він може стати причиною хибнопозитивного результату дослідження сечі на цукор та позитивної реакції Кумбса.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефепім	Визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші -лактамні а/б. При появі АР застосування препарату припинити. Мати на увазі діагноз псевдомембранозного коліту у випадку виникнення діареї під час лікування. При розвитку суперінфекцій необхідне застосування відповідних заходів.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефокситин	Дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з реакціями гіперчутивості до інших ЛЗ, при лікуванні пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів, що зумовлено перехресною чутливістю. Лікування впливає на нормальну флору кишечника і може викликати надмірний ріст клостридальної флори.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефотаксим	Для застосування тільки в умовах стаціонару. З обережністю призначати особам з гіперчутливістю до пеніцилінів або інших бета-лактамних а/б в анамнезі ч/з можливість перехресної АР. При тривалому лікуванні контролювати формулу крові, функції печінки і нирок. Може зумовлювати позитивний результат прямого тесту Кумбса. При визначенні рівня глюкози у сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефоперазон	Мати на увазі, що 1 г цефоперазону містить 34 мг натрію. Перед призначенням встановити, чи не було підвищеної чутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів та інших ЛЗ. Період напіввиведення із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату здійснювати після закінчення діалізу. Лікування може призвести до дефіциту вітаміну К в організмі. Провадити контроль протромбінового часу, за необхідності призначається екзогенний вітамін К. Може мати місце псевдопозитивна реакція на глюкозу у сечі при проведенні тестів з розчинами Бенедикта або Фелінга.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефпіром	Можлива перехресна алергія на пеніциліни. З обережністю призначати хворим з порушеннями функцій нирок і печінки, хворим на епілепсію, при порушеннях діяльності ЦНС.	Може порушуватись здатність керувати автомобілем, особливо при одночасному вживанні алкоголю.
Цефподоксим	Тривале застосування може призвести до надлишкового росту нечутливих мікроорганізмів. При прийомі з нефротоксичними препаратами контролювати функцію нирок..	Спеціальних рекомендацій немає
Цефтазидим	З обережністю призначати пацієнтам, у яких в анамнезі АР на пеніциліни або інші β-лактамні а/б. Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами: сильнодіючі діуретики (фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефтибутен	Обережно призначати пацієнтам з анамнезом ускладненого ШКТ, особливо хр. коліту. З обережністю пацієнтам із алергією на пеніциліни. Порушення мікрофлори кишечнику може призвести до появи діареї, включаючи псевдомембранозний коліт. Про цей діагноз пам’ятати в усіх випадках, коли стійка діарея виникає на фоні прийому препарату.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефтріаксон	У разі анафілактичного шоку негайно вжити заходів. На ехограмі жовчного міхура може відзначатися затемнення, що зникає після відміни лікування. Навіть якщо ці явища супроводжуються болем, проводити лише симптоматичне лікування. Під час тривалого лікування регулярно контролювати картину крові.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефуроксим	З обережністю призначають пацієнтам, у яких були АР на пеніциліни або інші бета-лактамні а/б. Довготривале застосування може призвести до росту нечутливих мікроорганізмів. Може спостерігатися псевдомембранозний коліт, мати це на увазі, якщо у пацієнтів виникає сильний пронос під час або після антибактеріальної терапії. Під час лікування хвороби Лайма спостерігалася реакція Яриша-Герксгеймера. Пацієнтам необхідно пояснити, що це звичайний наслідок а/ботерапії хвороби Лайма, який проходить без лікування. При відсутності клінічного покращання протягом 72 год. парентеральну терапію продовжувати.	Може викликати запаморочення, керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами треба з обережністю
Циклопентолат	Залишкова акомодація може сягати 2 - 4 діоптрій. З обережністю застосовувати при кишковій непрохідності, гіперплазії передміхурової залози	Утримуватись від керування транспортом та інших потенційно небезпечних видів діяльності.
Циклосерин	Перед початком лікування виділити культуру мікроорганізмів, визначити чутливість штаму до циклосерину та інших ПТП. Призначається з іншими хіміотерапевтичними засобами при відсутності ефекту від лікування препаратами першої лінії, такими як стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол. Контролювати гематологічні показники, функції нирок і печінки.	Спеціальних рекомендацій немає
Циклоспорин А	Збільшує ризик розвитку лімфом та інших новоутворень, особливо шкіри. Може впливати на розвиток різних бактеріальних, грибкових і вірусних інфекцій, часто з опортуністичними патогенами, що може призвести до фатального кінця. При застосуванні з іншими імунодепресантами небезпека надмірної імуносупресії, що веде до інфекцій і розвитку лімфом. Протягом перших тижнів терапії може виникнути небезпечне ускладнення - підвищення рівня креатиніну і сечовини у сироватці. Спостереження за показниками функції нирок і печінки. Регулярно контролювати АТ. Може призводити до підвищення показників ліпідів сироватки після першьго місяця терапії. Спричиняє гіперкаліємію або посилює існуючу. Підвищує кліренс магнію, що може призвести до симптоматичної гіпомагніємії. Обережність при лікуванні хворих на гіперурикемію. Під час лікування вакцинація може виявитися менш ефективною, застосування живих атенуйованих вакцин уникати. Хворі з порушеною функцією нирок, неконтрольованою АГ, неконтрольованими інфекціями і будь-якими видами злоякісних пухлин, за винятком уражень шкіри, не повинні отримувати препарат. У хворих на псоріаз можливо виникнення злоякісних новоутворень, особливо шкіри. Простий герпес активного перебігу вилікувати до початку лікування, але поява простого герпесу не причина для відміни препарату, якщо лікування вже розпочато, за винятком тяжких випадків. Шкірні інфекційні захворювання, спричинені Staphylococcus aureus, не є абсолютним протипоказанням для терапії препаратом. Уникати призначення еритроміцину внутрішньо, він має здатність підвищувати концентрацію циклоспорину в крові.	Капсули залишати у блістерній упаковці. Після розкриття блістерної упаковки відчувається характерний запах. Капсули ковтати цілими. Уникати надмірного надходження калію з їжею, не застосовувати калійвмісні препарати, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, ангіотензин-2-рецептора антагоністи, беручи до уваги рівень калію у сироватці. Не повинні одночасно отримувати УФ В-опромінювання або ПУВА терапію.
Циклоферон	При захворюваннях щитовидної залози застосовувати під контролем ендокринолога	Спеціальних рекомендацій немає
Циклофосфамід	Постійний контроль картини периферичної крові - не рідше 2-х разів на тиждень (лікування припинити при лейкопенії нижче 2,5 тис. в 1 мкл або тромбоцитопенії нижче 100 тис. в 1 мкл). Рівень форменних елементів починає відновлюватися ч/з 7-12 днів після введення. Не застосовуватиу лікуванні пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч.недавно перенесеною або після контакту з захворілими), з оперізувальним герпесом та іншими г. інфекційними захворюваннями. З обережністю призначають хворим з подагрою або нефролітіазом у анамнезі, після адреналектомії (необхідна корекція замісної гормонотерапії та доз циклофосфаміду). З обережністю при лікуванні з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, у хворих, які одержували протипухлинну хіміотерапію або променеву терапію. Контролюють активність печінкових трансаміназ, рівень білірубіну, концентрацію сечової кислоти у плазмі крові, діурез і питому щільність сечі, проводять тести на виявлення мікрогематурії.	Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції. Може виникати запаморочення, головний біль, погіршення зору, зниження здатності до управління транспортним засобом
Цинаризин	Може викликати розлади в епігастральній ділянці; прийом після їжі зменшує подразнення шлунку. Пацієнтам із хворобою Паркінсона можна призначати, коли користь від застосування переважає можливий ризик прогресування цієї хвороби. При непереносимості лактози враховувати, що кожна табл. містить 175 мг лактози.	Утриматися від вживання алкоголю, застосування депресантів ЦНС. Обережність при керуванні транспортом та машинами, при роботі в умовах підвищеного травматизму.
Цинку оксид	Не застосовувати при наявності на шкірі г. гнійно-запального процесу.	Уникати потрапляння мазі в очі та на поверхні ран
Ципрогептадин	На початку лікування застосовувати першу дозу ввечері після останнього прийому їжі. У зв’язку з антихолінергічним ефектом дотримуватися обережності при призначенні при таких станах: БА; високий ВТ; гіпертиреоз; СС захворювання; гіпертензія. Тривале застосування може викликати порушення кровотворення (лейкопенію, агранулоцитоз, тромбоцитопепію, гемолітичну анемію). До складу сиропу входить сахароза. В 1 ч.л. (5 мл) міститься 2 г. Тому сироп не призначати дітям з непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози/галактози, з недостатністю сахарози/мальтози. Містить 5 % алкоголю. В 1 ч. ложці сиропу (5 мл) міститься 0,25 г. алкоголю. Застосування сиропу може завдати шкоди пацієнтам з: захворювання печінки, алкоголізм, епілепсія, захворювання і травма головного мозку, інші захворювання ЦНС. Тривале (більше 1 тижня) лікування дітей сиропом проводити після ретельного зважування користі та ризику.	На початку застосування утримуватися від керування транспортними засобами, механізмами і виконанням робіт з підвищеним ризиком нещасних випадків. Надалі тривалість і ступінь обмеження визначати індивідуально. Вживати алкогольні напої забороняється
Ципротерон	При лікуванні патологічних відхилень у статевій сфері алкоголь може усувати пригнічувальну дію його на статевий потяг. Не призначається до завершення статевого дозрівання. Регулярно перевіряти функцію печінки, кори надниркових залоз, робити аналіз крові з визначенням кількості еритроцитів. При болях у верхній частині живота, збільшенні печінки, ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференційній діагностиці врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. При виникненні задишки при диференційній діагностиці враховувати стимулюючий вплив на дихальну систему прогестерону та синтетичних прогестагенів, що супроводжується гіпокапнією та компенсаторним респіраторним алкалозом. Пацієнти з артеріальними або венозними тромботичними явищами, цереброваскулярними хворобами в анамнезі, з пухлинами на пізній стадії - у групі підвищеного ризику розвитку тромбоемболічних явищ у подальшому. Вводиться в/м. При дуже повільному введенні р-ну можна уникнути появи короткочасних реакцій, що спостерігаються під час ін’єкції масляного розчину ( напади кашлю, розлади зовнішнього дихання).	Може зумовлювати втомлюваність і зниження активності та здатності до зосередження
Ципрофлоксацин	Призначати лише за життєвими показаннями. Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати табл., проводити парентеральну терапію інфузійним розчином, після покращання стану перейти до лікування таблетованою формою препарату. З обережністю якщо існує підозра на порушення функції ЦНС, може спричинити судоми або знизити судомний поріг. Залужена сеча може призвести до кристалурії. Уникати залуження сечі. При більш тривалому курсовому лікуванні проводити регулярний контроль лабораторних показників ниркової, печінкової та кровотворної функцій. Відмінити при розвитку перших ознак підвищеної чутливості (шкірних висипів, пропасниці, еозинофілії, жовтяниці, некрозу печінкових клітин), коли у пацієнтів виникають біль, запалення, перфорація сухожилля, у випадках виявлення фототоксичності. Довготривалий курс лікування може спричинити прояви псевдомембранозного коліту, потребує негайної відміни препарату та призначення відповідного лікування.	У період лікування краплями не рекомендується носіння м’яких контактних лінз. При використанні твердих контактних лінз зняти їх перед закапуванням і знову одягти ч/з 15 - 20 хв. після інстиляції. Уникати надмірного перебування на сонці, щоб перешкодити розвиткові фототоксичності. Це більшою мірою стосується поєднання з алкоголем. Може впливати на швидкість реакції, що перешкоджає керуванню автомобілем, роботі з механізмами, особливо при прийомі з алкоголем. Сприяє утворенню сечових конкрементів, тому підвищити споживання води і періодично досліджувати осад сечі.
Цисплатин	Для приготування або введення р-нів препарату не використовувати голки або набори для в/в вливання, що містять деталі з алюмінію. При контакті з алюмінієм утворюється осад, який призведе до втрати активності препарату. Перед початком терапії і перед кожним наступним курсом лікування визначати рівні креатиніну сироватки, азоту сечовини крові, кліренс креатиніну, концентрації магнію, калію і кальцію в крові; для максимального зниження нефротоксичності проведення гідратації. Має значну ототоксичність (більш виражену у дітей), що проявляється шумом у вухах або втратою слуху у високочастотному діапазоні. Іноді розвивається глухота. Перед початком лікування і перед кожним наступним введенням препарату робити аудіометричне обстеження хворого. Ч/з можливість пригнічення функції кісткового мозку повторні курси терапії не проводити , поки вміст тромбоцитів у периферичній крові не досягне рівня 100x10⁹/л, лейкоцитів - рівня не менше 4x10⁹/л. Під час терапії регулярно стежити за картиною периферичної крові. Можуть бути реакції на препарат, які нагадують анафілаксію, які відзначалися протягом кількох хв. після введення хворим, яких раніше лікували препаратом кемоплат. Розвиваються гіпомагніємія і гіпокальціємія, вони не залежать від дози. Контроль за рівнем електролітів у крові. Можуть відмічатися периферична нейропатія, постуральна гіпотензія і судоми. Регулярно проводити неврологічне обстеження, періодично контролювати функцією печінки. Із обережністю призначати пацієнтам із клінічними проявами гіперурикемії і гіпоальбумінемії.	Може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.
Циталопрам	Спеціальних рекомендацій немає	Зниження загальної уваги та концентрації під впливом самого захворювання або від прийому препарату. Призначати з обережністю пацієнтам, які керують автомобілем або мають справу з обслуговуванням інших точних механізмів..
Цитарабін	Призначають лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії. З обережністю розпочинати терапію у хворих з медикаментозною мієлосупресією. В початковий період лікування щоденні дослідження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, статус кісткового мозку. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися після відміни препарату, досягаючи мінімуму ч/з 12-24 дні після припинення терапії. Терапія може бути відновлена при чітких ознаках відновлення кісткового мозку. Може відмічатися тромбофлебіт у місці ін’єкції або інфузії препарату, біль і запалення у місці п/ш введення. При швидкому введенні великих доз спостерігається блювання, яке може тривати протягом декількох год. після ін’єкції. Ця дія менш виражена при проведенні інфузій. Може спричинювати гіперуремію внаслідок швидкого лізису неопластичних клітин. Контролювати рівень сечової кислоти в крові, бути готовим до усунення гіперуремії медикаментозними або іншими методами. При комбінації з іншими препаратами, можуть бути випадки гострого панкреатиту. Вплив на персонал внаслідок професійного контакту: може відмічатися легке подразнення очей. Періодичне потрапляння препарату на шкіру. тривалий контакт можуть спричинити подразнення. При випадковому контакті промити забруднену ділянку водою з милом. Не користуватися розчинником, що містить бензиловий спирт, при інтратекальному введенні препарату. Розводять препарат 0,9% р-ном натрію хлориду без консерванту і використовують його негайно. При інтратекальному введенні може спричинити системні токсичні прояви; потрібен пильний контроль функцій гемопоетичної системи	Спеціальних рекомендацій немає
Цитиколін	У разі персистуючої внутрішньочерепної кровотечі вводити у вигляді дуже повільної в/в інфузії (30 крапель за хв.) та не перевищувати добову дозу 1 000 мг.	Спеціальних рекомендацій немає
Ціанамід	Застосовувати тільки під наглядом лікаря та з відома пацієнта.Лікування можна починати тільки коли минуло 12 год.після останнього вживання алкоголю. З обережністю застосовують у випадках, коли реакція на одночасний прийом з алкоголем може призвести до ризику для здоров’я пацієнта: при гіпертиреозі, ЦД, епілепсії, СС захворюваннях, захворюваннях нирок. При тривалому прийомі рекомендується контролювати функцію щитовидної залози.	Можливе виникнення реакції на алкоголь, який міститься в деяких ліках і харчових продуктах.
Ціанокобаламін	Проводити систематичний аналіз крові. При тенденції до розвитку лейко- та еритроцитозу дозу зменшити або припинити лікування. Потрібно контролювати зсідання крові.	Спеціальних рекомендацій немає

* - Форма карти-повідомлення про підозрювану побічну реакцію (ПР) лікарського засобу (ЛЗ) при медичному застосуванні заповнюється лікарем.

Група хворих	Можливий збудник	Антибіотик першого ряду		Антибіотик другого ряду
Група хворих	Можливий збудник	Препарат вибору	Альтернативний препарат	Антибіотик другого ряду
I група (з нетяжким перебігом НП, без супутньої патології та інших модифікуючих факторів)	S. pneumoniae, M. pneumoniae, C. pneumoniae, H. influenzae	Пероральний прийом: амоксицилін або макролід	Пероральний прийом: фторхінолон III–IV покоління	Пероральний прийом: 1. Макролід або доксициклін за неефективності амінопеніциліну 2. Амінопеніцилін або фторхінолон III–IV покоління за неефективності макроліду
II група (з нетяжким перебігом НП, з наявністю супутньої патології та/або інших модифікуючих факторів)	S. pneumoniae, H. influenzae, M. pneumoniae, C. pneumoniae, S. aureus, M. catarrhalis, родина Enterobacteriaceae	Пероральний прийом: амоксицилін/клавуланова кислота або цефуроксиму аксетил	Пероральний прийом: фторхінолон III–IV покоління або цефтриаксон (в/м, в/в)¹	Пероральний прийом: добавити до β-лактаму макролід або монотерапія фторхінолоном III–IV покоління

Група хворих	Можливий збудник	Антибіотик першого ряду		Антибіотик другого ряду
		Препарат вибору	Альтернативний препарат
III група (госпіталізовані у терапевтичне відділення з нетяжким перебігом НП)	S. pneumoniae, H. influenzae, атипові збудники, грамнегативні ентеробактерії	Парентеральне застосування (в/м, в/в): амінопеніцилін, переважно захищений + макролід (per os) або цефалоспорин ІІ–ІІІ покоління + макролід (per os)	Внутрішньовенне застосування: фторхінолон ІІІ–IV покоління	Внутрішньовенне застосування: фторхінолон ІІІ–IV покоління або карбапенем
IV група (госпіталізовані у ВРІТ з тяжким перебігом НП)	S. pneumoniae, Legionella spp., H. influenzae, S. aureus, М. pneumoniae, грамнегативні ентеробактерії, Pseudomonas spp., полімікробні асоціації	Внутрішньовенне застосування: захищений амінопеніцилін + макролід або цефалоспорин III покоління + макролід.	Внутрішньовенне застосування: -лактамфторхінолон III–IV покоління +	Внутрішньовенне застосування: карбапенем +фторхінолон ІІІ–IV покоління або карбапенем + макролід
		При підозрі на P. aeruginosa внутрішньовенне застосування: цефалоспорин III–IV покоління, активний у відношенні синьогнійної палички + аміноглікозид + ципрофлоксацин (левофлоксацин)	Внутрішньовенне застосування: цефалоспорин III–IV покоління, активний у відношенні синьогнійної палички, + аміноглікозид + макролід	Внутрішньовенне застосування: меропенем + аміноглікозид + ципрофлоксацин (левофлоксацин)

І. Агельмін-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	н/д
ІІ. Вермокс, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина;	₴
Вермокс®, "Janssen-Cilag S.p.A." для "Janssen Pharmaceutica N.V.", Італія/Бельгія;	₴
Мебендазол, АТ "Гріндекс", Латвія;	₴
Мебендазол Амеда, "Ameda Pharma Pvt.Ltd", Індія.	н/д

І. Албендазол-Здоров’я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"	н/д
ІІ. Албендазол, Ross Robbins, Індія	н/д
Ворміл "XL Laboratories Pvt Limited";"Themis Medicare Limited";"Unimax Laboratories" для "Mili Healthcare Limited", Індія/Індія/Індія/Великобританія	₴₴
Немозол, "Ipca Laboratories Limited", Індія	₴₴

ІІ. Гельмінтокс, "Laboratoires Innotech Internacional" на заводі "Innothera Shuzy", Франція	₴₴
Немоцид™, "Ipca Laboratories Limited", Індія	₴₴
Пірантел, KUSUM HEALTHCARE PVT. LTD.; "Liva Healthcare Ltd", Індія	₴₴
Пірантел, Shreechem Pharmaceuticals Pvt. Ltd для ТОВ "Оксіфарм", Індія/Україна	₴
Пірантел, ТОВ "Фармтехнологія", Республіка Білорусь	н/д
Пірантел, "Medana Pharma Terpol group" Joint Stock Company, Польща;	₴
Пірантел, "Genom Biotech Pvt.Ltd.", Індія;	₴

І. Піперазину адипінат, ТОВ "Агрофарм"	₴
Піперазину адипінат, ВАТ "Луганський ХФЗ"	₴
Піперазину адипінат-Дарниця, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"	₴

І. Левамізол-Здоров'я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"	₴
Левамізолу гідрохлорид, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"	₴
ІІ. Декарис, "Richter Gedeon Ltd", Угорщина	₴
Левамізол, "Elegant India", Індія	₴

МНН	Внутрішнє застосування	Парентеральне застосування
	Пеніциліни
Аксицилін	добова доза препарату для дітей становить 30 - 60 мг/кг розділена на 2-3 прийоми; інфекції тяжкого перебігу - доза же бути збільшена: дітям – 60 мг/кг/добу, розділених на три прийоми	Спеціальних рекомендацій немає
Ампіцилін	30-50 мг/кг 4 р/добу за 1 год до прийому їжі	в/в, в/м 50-100 мг/кг 4 р/добу; при менінгіті – 200-300 мг/кг
Бензатинбензилпеніцилін	Спеціальних рекомендацій немає	в/м одноразово 1,2 млн МО; для профілактики ревматичної гарячки – 600 тис – 1 млн МО 1 раз на місяць в/м
Бензатин бензилпеніциллін	Спеціальних рекомендацій немає	в/в, в/м 50-100 МО/кг 4 р/добу; при менінгіті, ендокардиті – 200-500 МО/кг 6 р/добу
Бензатинфеноксиметилпеніцилін	добові дози 50 000 - 100 000 /кг 2 - 3 р/добу	Спеціальних рекомендацій немає
Біцилін-3	Спеціальних рекомендацій немає	в/м одноразово 1,2 млн МО
Біцилін-5	Спеціальних рекомендацій немає	в/м одноразово 1,5 млн МО
Оксацилін	40-60 мг/кг 3-4 р/добу за 1 год до прийому їжі	недоношеним дітям та новонародженим призначають по 6,25 мг/кг кожні 6 год; дітям з вагою тіла до 40 кг – по 12,5–25 мг/кг кожні 6 год
Феноксиметилпеніциллін	до 1 року добова доза 20 - 30 мг/кг, від 1 року до 6 років - 15 - 30 мг/кг, від 6 до 12 років - 10 - 20 мг/кг 3 - 4 р/добу	Спеціальних рекомендацій немає
Аксицилін/клавуланат	молодше 12 років або при вазі тіла менше 40 кг 20-40 мг/кг/добу* в 3 прийоми під час їди, 25-45 мг/кг/добу в 2 прийоми	молодше 12 років в/в недоношеним та новонародженим 60 мг/кг/добу в 2 введення; в постперинатальному періоді і до 3 місяців 90 мг/кг/добу в 3 введення
	Цефалоспорини
Цефазолін	Спеціальних рекомендацій немає	в/м, в/в від 1 року 20–50 мг/кг на 3-4 р/добу, при тяжких інфекціях до 100 мг/кг/добу
Цефадроксил	25 - 50 мг/кг/день (при остеомієліті і септичному артриті - 50 мг/кг/день) 2 р/добу або за один прийом (при фарингіті, тонзиліті та імпетиго).	Спеціальних рекомендацій немає
Цефалексин	Вік молодше 3 років – протипоказаний; при масі тіла менше 40 кг добова доза 25-50 мг/кг в 4 прийоми, МПД – 0,1 мг/кг/добу; вік від 9 до 12 років та масі тіла більше 40 кг – по 1 г/добу	Спеціальних рекомендацій немає
Цефепім		від 1 до 2 місяців - тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг 2-3 р/добу; діти від 2 місяців - 50 мг/кг 2 р/добу (при фебрильній нейтропенії та бактеріальному менінгіті - 3 р/добу)
Цефіксим	молодше 2 років 8 мг/кг/день 1-2 р/добу; 2-4 роки - 5 мл/день, 5-8 років - 10 мл/день, 9-12 років - 15 мл/день.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефоперазон	Спеціальних рекомендацій немає	в/в, в/м 50-100 мг/кг 2-3 р/добу
Цефотаксим	Спеціальних рекомендацій немає	з масою тіла до 50 кг 50 - 100 мг/кг 3 - 4 р/добу в/м або в/в; при тяжких інфекціях, в тому числі менінгіті, добову дозу подвоюють ; для недоношених дітей МПД - не вище 50 мг/кг
Цефподоксим	старше 6 років 10 мг/кг (МПД – 400 мг) у 2 прийоми
Цефтазидим	Спеціальних рекомендацій немає	в/м, в/в добова доза 30-100 мг/кг 2-3 р/добу; при менінгіті – МПД 200 мг/кг/добу
Цефтибутен	9 мг/кг/добу (МПД - 400 мг/добу) в 1-2 прийоми до або після їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Цефтріаксон	Спеціальних рекомендацій немає	в/в, в/м недоношені діти добова доза 20 – 50 мг/кг маси тіла, для дітей від 2 тижнів до 12 років - 20 – 80 мг/кг 1 р/добу; лікування починати з дози 100 мг/кг (але не більше 4000 мг) 1 р/добу
Цефокситин	для дітей молодше 2 років рекомендована доза становить 8 мг/кг/день на один прийом або розділити на 2 рівні дози, які приймають кожні 12 год; для дітей 2-4 років - 5 мл/день, 5-8 років - 10 мл/день, 9-12 років - 15 мл/день; для дітей з масою тіла більше 50 кг та старше 12 років рекомендованою є доза для дорослих.	Спеціальних рекомендацій немає
Цефуроксим	Спеціальних рекомендацій немає	в/в, в/м 50-100 мг/кг в 3 прийоми; при менінгіті - немовлята та діти: 150 - 250 мг/кг/добу в/в, розділені на 3 або 4 дози; новонароджені – МПД 100 мг/кг/добу в/в
	Карбапенеми
Іміпенем	Спеціальних рекомендацій немає	в/в 15-25 мг/кг в 3-4 прийоми
Меропенем	Спеціальних рекомендацій немає	від 3-х місяців до 12-ти років рекомендована доза - 10 - 20 мг/кг в 3 прийоми в/в
	Тетрацикліни
Доксициклін	старше 8 років з масою тіла до 45 кг - 4,4 мг/кг маси тіла у 1-2 прийоми в перший день лікування, в наступні дні - 2,2 мг/кг у 1-2 прийоми	старше 8 років з масою тіла до 45 кг 4,4 мг/кг маси тіла у 1-2 прийоми
Тетрациклін	старше 8 років 12,5 - 25 мг/кг у 2 прийоми	Спеціальних рекомендацій немає
	Аміноглікозиди
Амікацин	Спеціальних рекомендацій немає	в/в, в/м 15-20 мг/кг в 1-2 введення; при менінгіті – 20-30 мг/кг в 3 прийоми
Гентаміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/в, в/м 3-5 мг/кг в 1-2 введення; при менінгіті – 7,5 мг/кг в 3 прийоми
Канаміцин	Спеціальних рекомендацій немає	дітям до 1 року при інфекціях нетуберкульозної етіології (у виняткових випадках) у середній добовій дозі 0,1 г; з 1 року до 5 років - 0,1 - 0,3 г; старшим 5 років - 0,3 - 0,5 г; МПД - 15 мг/кг, кратність введення - 2 - 3 р/добу курсом лікування - 5 - 7 днів; при туберкульозі - дітям - 15 мг/кг 1 р/добу
Неоміцин	недоношені діти – 7,5 мг/кг 2 р/добу; немовлятам вводиться навантажувальна доза 10 мг/кг, а потім по 7,5 мг/кг кожні 12 год	Спеціальних рекомендацій немає
Нетилміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/м, в/в 4-7,5 мг/кг в 1-2 прийоми
Стрептоміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/м, в/в 15 мг/кг в 1 прийом; при туберкульозі – 20 мг/кг 2 рази на тиждень
Тобраміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/м, в/в 3-5 мг/кг в 1-2 прийоми; при менінгіті – 7,5 мг/кг в 3 прийоми
	Макроліди
Азитроміцин	3-денний курс: 10 мг/кг 1 р/добу або 5-денний курс: 10 мг/кг в перший день, а потім по 5 мг/кг	Спеціальних рекомендацій немає
Джозаміцин	30-50 мг/кг в 3 прийоми за 1 год до їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Еритроміцин	40-50 мг/кг в 3-4 прийоми	в/в 40-50 мг/кг в 3-4 прийоми
Кларитроміцин	старше 6 місяців: 5 мг/кг в 2 прийоми незалежно від їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Мідекаміцин	30-50 мг/кг в 2-3 прийоми за 1 год до їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Рокситроміцин	5-8 мг/кг в 2 прийоми за 15 хв до прийому їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Спіраміцин	діти вагою більше 20 кг 1,5 млн на кожні 10 кг ваги тіла на добу в 2-3 прийоми; при менінгіті 75 000 2 р/добу протягом 5 днів	в/в протипоказаний дітям
	Лінкозаміди
Кліндаміцин	10-25 мг/кг в 3-4 прийоми незалежно від їжі	в/м, в/в 20-40 мг/кг в 3-4 прийоми
Лінкоміцин	30-60 мг/кг в 3-4 прийоми за 1 год до прийому їжі	в/м, в/в 10-20 мг/кг в 2 прийоми
	Глікопептиди
Ванкоміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/в краплино старше 7 днів життя – початкова доза 15 мг/кг, потім по 10 мг/кг 2р/добу; до 1 місяця – 30 мг/кг у 3 прийоми; старше 1 місяця – 40 мг/кг у 4 прийоми
	Оксазолідинони
Лінезолід	10 мг/кг у 3 прийоми незалежно від прийому їжі	Спеціальних рекомендацій немає
	Інші антибіотики
Хлорамфенікол	старше 1 року – 50-75 мг/кг у 4 прийоми незалежно від прийому їжі	в/в 50-75 мг/кг у 4 прийоми; при менінгіті – 75-100 мг/кг/ добу
Фосфоміцин	Спеціальних рекомендацій немає	дітям старше 5 років - добова доза для дітей 50–80 мг/кг маси тіла, розподілена на 2–3 введення.
Тіамфенікол	Спеціальних рекомендацій немає	дітям до 2 років – в/м по 125 мг 2 р/добу, 3-6 років – по 250 мг 2 р/добу, 7-12 років – по 250 мг 3 р/добу
	Нітроімідазоли
Метронідазол	Спеціальних рекомендацій немає	вік до 12 років 7,5 мг/кг 3 р/добу в/в повільно з швидкістю 5 мг/хв
Тинідазол	вік старше 3 років 50-75 мг/кг одноразово	Спеціальних рекомендацій немає
Орнідазол	з масою тіла до 35 кг добова доза 20-40 мг/кг; при амебній дизентерії: діти вагою до 15 кг - 0,5 г один прийом, до 25 кг - 1 г на один прийом, до 35 кг - 1,5 г на один прийом; при лямбліозі: дітям з масою тіла менше 35 кг - одноразовий прийом дози 40 мг/кг маси тіла на добу	при в/в введенні добова доза - 20-30 мг/кг/добу
	Сульфаніламіди і триметоприм
Ко-триксазол	старше 2 місяців: 6-8 мг/добу** в 2 прийоми незалежно від прийому їжі; для профілактики пневцистної пневмонії – 10 мг/кг/добу в 2 прийоми по 3 дні кожен тиждень	віком старше 2 місяців: при тяжких інфекціях, включаючи пневцистну пневнію, менінгіт – в/в 15-20 мг/кг* в 3-4 прийоми
Сульфадимідин	старше 2 місяців 100-200 мг/кг у 4-6 прийомів за 1 год до прийому їжі	Спеціальних рекомендацій немає
	Хінолони
Налідоксова кислота	старше 3 місяців 55 мг/кг в 4 прийоми після прийому їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Ципрофлоксацин	по життєвих показаннях 10-15 мг/кг в 2 прийоми незалежно від прийому їжі; при легеневій формі сибірської виразки профілактика та лікування) – 15 мг/кг 2 р/добу незалежно від прийому їжі	по життєвих показаннях в/в 7,5-10 мг/кг/добу в 2 прийоми
	Нітрофурани
Нітрофурантоїн	5-7 мг/кг в 4 прийоми під час або після прийому їжі	Спеціальних рекомендацій немає
Фуразолідон	6-7 мг/кг/добу в 4 прийоми після прийому їжі	Спеціальних рекомендацій немає
	Протитуберкульозні засоби
Етамбутол	15-25 мг/кг/добу в 1 прийом	Спеціальних рекомендацій немає
Етіонамід	старше 14 років 15-20 мг/кг/добу в 1-3 прийоми	Спеціальних рекомендацій немає
Ізоніазид	лікування 5-15 мг/кг/добу у 1-2 прийоми, МПД - 500 мг	в/м, в/в, інгаляційно, внутрішньо кавернозно починаючи з підліткового віку (дози для дорослих)
Капреоміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/м 15-30 мг/кг/добу в 1 прийом
Піразинамід	20-40 мг/кг/добу в 1 прийом	Спеціальних рекомендацій немає
Протіонамід	15-20 мг/кг/добу в 1-3 прийоми	Спеціальних рекомендацій немає
Рифампіцин	10-20 мг/кг/добу в 1-2 прийоми	в/в краплино 10-20 мг/кг/добу в 1 прийом
Стрептоміцин	Спеціальних рекомендацій немає	в/м 20 мг/кг/добу в 1 прийом
Циклосерин	10-20 мг/кг/ в 2 прийоми	Спеціальних рекомендацій немає

1. Ініціали пацієнта	2.Номер історії хвороби/ амбулаторної карти	3. Дата народження			4. Вік, років	5. Стать	6. Наслідок ПР
		день	місяць	рік			видужування без наслідків	видужування з наслідками

7. Клінічний діагноз (із зазначенням шифру за МКХ-10)						8. Інша важлива інформація (дані анамнезу, дані лабораторно-інструментальних досліджень, алергологічний стан та ін.)

14. ПЛЗ *(торгова назва, лікарська форма)*	15. Виробник, країна				16. Номер серії

17. Показання для призначення	18. Разова доза		19.Кратність приймання	20. Спосіб уведення	21.Початок терапії ПЛЗ
					/___/___/___/
22. Чи отримував хворий ПЛЗ раніше? так ні невідомо		23. Якщо так, то які ПР виникали: подібні інші невідомо

24. Супутні ЛЗ (торгова назва, лікарська форма)	25. Разова доза	26.Кратність приймання	27.Спосіб уведення	28.Дата призначення (від/до)

Відміна ПЛЗ
Чи супроводжувалась відміна ПЛЗ зникненням ПР? так ні
Повторне призначення ПЛЗ Чи відмічено поновлення ПР після повторного призначення ПЛЗ? так ні
Зниження дози ПЛЗ (зазначити, на скільки): Чи відмічено поновлення ПР після зниження дози ПЛЗ? так ні
Корекцію ПР не проводили
Відміна супутніх ЛЗ(зазначити, які)
Відміна супутніх ЛЗ(зазначити, які)
Медикаментозна терапія ПР (зазначити ЛЗ, дозовий режим, тривалість призначення):

29. П.І.Б. повідомника, тел/факс	30. Назва та місцезнаходження лікувального закладу
		Дата заповнення ____________
		Підпис ____________
Повідомлення заповнюється лікарем та надається за місцемзнаходження: Україна,03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, Державний фармакологічний центр МОЗ України, Управління післяреєстраційного нагляду, відділ фармакологічного нагляду; тел/факс: +38 044 4984358; або електронною поштою – e-mail: vigilance@pharma-center.kiev.ua

Примітка: ¹ — парентеральне введення цефтриаксону призначають за неможливості перорального прийому препаратів вибору.

Бісопролол

Біфіформ

Біфоназол

Есмолол

Естрадіол

Метоклопрамід

Метопролол

Бісопролол

Біфоназол

Есмолол

Застосування в останні три місяці вагітності або під час пологів спричиняє брадикардію у плоду, яка продовжується після припинення введення препарату.

Естрадіол

Застосування не показане.

Метоклопрамід

Метоксален

Метопролол

Зважити потенційну користь і можливий ризик як для матері, так і для дитини

Протипоказаний

Можливо тільки в тому випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плоду.

Протипоказаний

При лікуванні слід припинити годування груддю.

Небажаної побічної дії не виявлено.Призначати,оцінюючи співвідношення доцільність/ризик.

Протипоказаний

Небажаної побічної дії не виявлено.Призначати,оцінюючи співвідношення доцільність/ризик.

Протипоказаний

Протипоказаний

Протипоказаний

Не застосовувати.

Протипоказаний

Протипоказаний

проникає в грудне молоко, жінки, які отримують препарат внутрішньо, не повинні годувати груддю.

В випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для плоду чи дитини.

в випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект для матері істотно перевищує потенційний ризик для дитини Проникає в грудне молоко

Атенолол

Аторвастатин

Атракуріум

Бісопролол

З обережністю, можлива корекція дози.

Протипоказаний при тяжкій дисфункції .

Спеціальних рекомендацій немає

З обережністю.

З обережністю високі дози.

З обережністю при помірній недостатності.

Можливе ізольоване і тимчасове підвищення рівня ферментів печінки, без клінічних симптомів.

Спеціальних рекомендацій немає

Мінімальні дози при значних порушеннях.

Спеціальних рекомендацій немає

При ураженні печінки – зниження дози на 50%.

Періодично визначати показники функції та рівень білірубіну.

Спеціальних рекомендацій немає

З обережністю при помірних та виражених враженням, не рекомендується – при тяжких порушеннях.

З обережністю при патології, при тривалому застосуванні - періодичний контроль картини крові і функції печінки.

Спеціальних рекомендацій немає

Протипоказаний при недостатності, захворюваннях жовчного міхура в анамнезі, жовтусі.

Протипоказаний.

Моніторинг функції, з обережністю при призначенні з іншими препаратами.

Есмолол

Естрадіол

Можливе ізольоване і тимчасове підвищення рівня ферментів печінки, без клінічних симптомів.

Не рекомендується при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв.

Метопролол

Небіволол

Невірапін

Пропранолол

Атенолол

Аторвастатин

Бісопролол

Біфоназол

Есмолол

Естрадіол

Карведілол

Метопролол

Небіволол

Пропранолол

Протамін

Бісопролол

-

Пропранолол

ІІІ. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПІДОЗРЮВАНИЙ ЛЗ (ПЛЗ), ВИРОБНИКА ПЛЗ